2. Блоги - «аеростати».

Всі напевно бачили у фільмах про Другу Світову війну загороджувальні аеростати, що висять над містами. Часто до таких аеростатів прив'язували металеву трубу або рейку. Завдання аеростатів полягала в тому, щоб літаки супротивника при зниженні терпіли аварію, натикаючись на сам аеростат, на канат, який утримував його, або на прив'язаний до нього метал.

Приблизно за таким же принципом діють бойові блоги, про які ми говоримо. Їх завдання полягає в тому, щоб при Інтернет-серфінгу цільова аудиторія, як можна частіше натикалася на розміщену там тематичну інформацію, яка формує в читача (глядача) відповідне ставлення до обговорюваного питання. Це може бути інформація рекламного характеру, дезінформація, або інформація, що дискредитує Противника тощо.

Як правило, повідомлення, розраховане на цільову аудиторію, може бути єдиним таким повідомленням на блозі, а всі інші його повідомлення - імітація діяльності рядового блогера.

Але повторюся ще раз: повідомлення, розраховане на цільову аудиторію на блозі - «аеростаті», має бути оригінальним. Тоді у читача створюється ілюзія, що він познайомився з думкою великої кількості різних людей. Ступінь довіри до такої інформації буде вище.

3. Блог - «пересмішник».

Це різновид блогу - «аеростата», який відрізняється однією особливістю: контент, що впливає на цільову аудиторію, не є оригінальним, а являє собою передрук з іншого блогу. При цьому блог, з якого копіювався матеріал, вказаний як джерело тексту. Це дає можливість поставити на нього активне посилання і просунути блог-джерело у видачі пошукових машин. Прикладом такого Блогу може слугувати Спільнота zhidobandera, котра «пересміює» Блог-Спільноту ukraine_russia.

4. Блог - «торпеда».

Завдання цього різновиду блогу - «пробити» ресурси противника у видачі пошукових машин і встати вище них або просто поряд із ними. Контент такого блога «заточений», як правило, під назву Противника або ім'я персони-мішені або інші їх ідентифікатори, за якими їх шукають в Інтернеті представники цільової аудиторії. У супротивника практично немає шансів встояти перед атакою «торпед», оскільки бойовий блог цього типу має, як мінімум, три переваги перед звичайним сайтом Противника:

Блог - «торпеда» «заточений» під назву Противника. Кількість ключових слів на такому блозі, як правило, значно вище, ніж на сайті-мішені.

Блог - «торпеда» дуже мобільний. Це означає, що його контент може бути легко перекинутий на будь-яку адресу в Інтернеті. Адже в блозі - «торпеді» головне - контент, а не адреса, тоді як для сайту-мішені втрата адреси може бути катастрофою.

Блог - «торпеда» дуже дешевий і його можна швидко виготовити. Це робить його практично невразливим для можливих відповідних заходів Противника або антиспамових фільтрів пошукових машин. Втрата «торпеди» практично нічого не означає для його власника: по-перше, перед загибеллю «торпеда» встигає надати інформаційне вплив на аудиторію, а, по-друге, на зміну втраченої «торпеді» негайно водиться в дію нова «торпеда» і, як правило, не одна. Противник, що встав на шлях боротьби з «торпедами», буде лише марно витрачати сили, час і гроші, беручи участь в явно програшній для себе гонці.

5. Атакуючий блог.

Він, безумовно, має місце бути, адже той же блог-торпеда, не що інше, як різновид атакуючого блогу. Що стосується «зворотки» для ініціатора атаки, то це питання більш ніж спірне. Навскидку наведу ряд ситуацій з бізнесових воєн, коли ініціатор просто не обчислюється.

Фірма «А» веде в регіоні кілька бізнесів - нерухомість, лізинг автотранспорту, деревообробка, ну і, припустимо, роздріб. У кожній ніші у неї свої конкуренти - скажемо по п'ять-шість. Варіант перший. Конкурент хоче розширитися за рахунок позицій фірми «А». Що він робить? Правильно. Провокує «блог-розборки» за суміжною лінією. У разі успіху, в розборки будуть втягнуті всі великі підприємства галузі, а наш ініціатор зуміє потіснити фірму «А» на своєму полі, використавши, так би мовити природну перевагу.

Варіант другий. Іногородній конкурент. Тут взагалі - простір для творчості. Можна запустити перший варіант, а трохи пізніше пустити чутку, що «розбирання» спровокував «суміжник». Виграші можуть бути колосальні.

Третій, самий тупий, але не менш дієвий варіант. Відкрита блог-атака від фірми-одноденки.

Загалом, атакуючий блог - це об'єктивна реальність, при професійному підході дає дуже гарний ефект.

Прикладом такого атакуючого блогу в інформаційній війні проти України може слугувати blogger_7.

Кожен з цих варіантів може створюватися, як «шумно» - коли супротивник бачить в «блогах Яндекса» (а точніше в RSS-потоках) момент створення блогу, так і потай - коли Противник не бачить цих блогів аж до моменту появи їх в основному індексі пошукових машин.

Нападаюча сторона окрім забезпечення виконання своїх основних завдань, може використовувати бойові блоги в білому піарі, в партизанському маркетингу і при протидії чорному піару Противника.

Таким чином, можна констатувати, що з появою блогів сторони, що ведуть інформаційну війну отримали в своє розпорядження поряд з інтернет-форумами ще один могутній інструмент. Інструмент, потенціал якого ще належить повністю розкрити, але який вже сьогодні перевертає багато уявлень про інформаційну війну, котрі ще недавно вважалися непорушними.

Висновки

На підставі проведеного дослідження можна зробити узагальнення напрацьованих теоретичних здобутків у сфері висвітлення проблематики даної магістерської роботи та викласти результати цих досліджень у наступних висновках.

Україна як суверенна і незалежна держава входить у міжнародний і європейський правовий простір. Вступ України до Ради Європи на засадах повноправного членства і приєднання до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини зумовлюють необхідність приведення українського законодавства у відповідність до європейської системи конвенційних норм і стандартів захисту прав людини. У демократичних державах сучасне життя неможливо уявити без активного, впорядкованого руху та обміну інформацією. В умовах вільного і відкритого суспільства, за допомогою інформації громадяни, особи без громадянства, державні та громадські структури задовольняють свої інтереси, реалізують конституційні права і свободи. Інформація є інтелектуальним надбанням народу і держави, складовою напрямів та темпів реформування економіки, адміністративної системи, демократичних перетворень, ресурсом суспільства, який не повинен витрачатися безцільно і неефективно.

Сучасне інформаційне суспільство формується і ефективно розвивається тільки в умовах правової держави, яка базується на безумовному застосуванні закону. Роль права в житті інформаційного суспільства є вирішальною, а всі його члени мають виконувати норми закону і діяти в межах та на підставі закону.

Важливою умовою для розбудови демократичної правової держави, формування громадянського суспільства є поінформованість, яка безпосередньо пов'язана зі здійсненням принципу гласності та реалізації демократичних прав і свобод громадян - свободою совісті, слова, друку, права на отримання інформації. Гласність віддзеркалює рівень поінформованості громадськості про справжній стан справ у різних сферах соціальної практики. Демократія не може бути без гласності, без урахування державними структурами громадської думки, оскільки демократія - одна із основних форм політичної самоорганізації суспільства, яка базується на демократичних світоглядних і ціннісних постулатах, нормах, установках. У юридичній літературі під гласністю розуміють один з фундаментальних конституційно-правових принципів засад конституційного ладу України, який проявляється в забезпеченні безперешкодного руху інформаційних потоків про явища та процеси в політико-правовій системі відносин.

Для забезпечення поінформованості громадян та реалізації принципу гласності суттєве значення мають конституційні норми та чинне законодавство України про інформацію.

В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення і радіомовлення» та низкою інших.

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України «Про інформацію» та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів.

Аудіовізуальними ЗМІ є радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, регулюються Законом України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 р. Цей закон визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Інтернет-ЗМІ (інтернет-видання, інтернет-газета) - регулярно оновлюваний інформаційний сайт, який ставить своїм завданням виконувати функцію засобу масової інформації (ЗМІ) і користується певною популярністю і авторитетом (має свою постійну аудиторію).

Інтернет можна розглядати як медіа-середовище, аналогічне телебаченню, радіо та пресі. В Інтернеті існує багато засобів масової інформації різних напрямків. Деякі з них зареєстровані як звичайні ЗМІ, але це поки що швидше виняток, ніж правило. Як і друковані видання, інтернет-видання керуються принципами журналістики.

Багато друкованих («офлайнових») газет і журналів мають свої представництва в Інтернеті. Вони викладають там матеріали своїх випусків, а іноді навіть створюють самостійне інтернет-видання. За жанрами інтернет-видання не відрізняються від офлайнових (від англ. off line - поза мережою інтернет) - є новинні, літературні, науково-популярні, дитячі, жіночі сайти тощо. Опитування показують, що довіра інтернет-аудиторії до інформації, отриманої з Інтернету, вища, ніж довіра до інших інформаційних носіїв.

В усьому світі зараз спостерігається тенденція падіння тиражів щоденних друкованих засобів інформації та зростання кількості відвідувань інтернет-ЗМІ. Це пов'язано з тим, що Інтернет стає все більш доступним і швидким, а також свідчить про те, що люди все більше і більше звертаються за новинами до інтернет-ЗМІ, які оперативно подають новини в режимі реального часу, на відміну від щоденних газет, які поступово занепадають.

Основними ознаками, що відображають механізм дії ЗМІ на громадськість є: публічність (необмежене, неперсоніфіковане коло споживачів); наявність спеціальних технічних засобів; непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних партнерів; непостійний характер аудиторії; переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта. Проте, крім вищеперелічених основних ознак ЗМІ забезпечують представникам різних суспільних груп можливість публічно виражати свої думки, знаходити та об'єднувати однодумців, чітко формулювати та представляти в громадській думці свої інтереси. Без преси, телебачення, радіомовлення жоден громадянин не може правильно зорієнтуватися у політичних процесах, визначити свою політичну орієнтацію, приймати відповідальні рішення. Наявність демократично організованих ЗМІ, здатних об'єктивно висвітлювати політичні події - одна із найважливіших гарантій стабільності демократичної держави. Проте історичний досвід свідчить, що ЗМІ можуть служити різним, не тільки демократичним, політичним цілям: як розвивати у людей прагнення до свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетентній участі в політиці, так і духовно закріпачувати, дезінформувати, залякувати населення, сіяти недовіру і страх. Останнє мабуть більш характерне для сучасного ЗМІ. Якщо, наприклад, згадати про чорний піар, то брехня, залякування і страх можна легко навіяти через радіо чи телебачення як конкурентам, так і громадянам.

З вищевказаного можна узагальнити сутність засобів масової інформації, - це самостійна система передачі інформації, спрямована на формування громадської думки, політичної свідомості та самосвідомості громадян з використанням комплексу організаційних технологій. Розгляд проблеми ефективності ЗМІ з погляду задоволення і розвитку інформаційних потреб аудиторії дає можливість більш точно визначити призначення кожного конкретного каналу масової інформації в єдиному інформаційному просторі, виявити недоліки, що заважають злагодженій та ефективній діяльності всієї інформаційної системи.

Список використаних джерел

Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996-1996, №30, стаття 141.

Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 29.03.1994-1994 р., №13, стаття 64.

Про видавничу справу: Закон України від 05.06.1997 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, №32, ст. 206.

Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 05.01.1993-1993 р., №1, стаття 1.

Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 01.12.1992-1992 р., №48, стаття 650.

Про кінематографію: Закон України від 13.01.1998 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 29.05.1998-1998 р., №22, стаття 114.

Про рекламу: Закон України від 03.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 24.09.1996-1996 р., №39, стаття 181.

Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних: Закон України від 23.03.2000 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, №24, ст. 183.

Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України вiд 09.03.1994-1994 р., №10, стаття 43.

Авдєєва О. Масова інформація і суспільна думка молоді. - Київ, 1999.

Бжезинский З. Великая шахматная доска. - М.: Междунар. отношения, 1998. - С. 12.

Богомолова Н.Н. Масова комунікація і спілкування. - М: Знання, 2000.

Волков Ю.Г., Поликарпов В.С. Человек. Энциклопедический словарь. - М., 2000.

Волос В.Н. Социологические исследования аудитории прессы США // Журналист. Пресса. Аудитория. / Под ред. С.В. Смирнова. Вып. 4. - Л., 1991.

Волянська О., Пилипенко В., Сапелкіна О. Роль засобів масової інформації в соціалізації агресії // Персонал, 2004, №7, c. 88-91.

Грамши А. Общие вопросы философии и эстетики / Тюремные тетради // Искусство и политика: В 2 т. / Пер. с итал. - М.: Искусство, 1991. - Т. 1. - С. 180.

Грушин Б.А. Мнение о мире и мир мнений - М., 1967.

Домбругов Р. Розповіді про телебачення. - К., 1971.

Зайцева В. Ефективність засобів масової інформації. - Харків, 2001.

Зильберт Б.А. Социопсихолингвистическое исследование текстов радио, телевидения, газет. - Саратов, 1986.

Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество, культура. - М.: ГУ ВШЭ, 2000.

Коментар до Конституції України: Наук.-популярне видання. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. - 376 с.

Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. - К.: Український центр правничих студій, 1999. - 376 с.

Конституційне право України. За редакцією доктора юридичних наук, професора В.Ф. Погорілка. - К., 1999 р.

Конституційне право України: Підруч. / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К., 2002.

Копєйчиков В.В. Правознавство. Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2002.

Коробейников В.С. Редакция и аудитория. - М., 1983.

Лозовский Б.Н. Журналістський вплив на молодь. - Свердловськ, 1999.

Марченко М.Н. Проблеми теорії держави і права. - М.: Либідь, 2007. - 408 с.

Массовая информация и общественное мнение молодежи / Отв. редактор В.Л. Оссовский. - К., 1990.

Мелещенко О.К. Комп'ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір: Монографія / Київський університет імені Тараса Шевченка. - К.: 1998. - 200 с.

Мойсеєв В.А. Паблік рилейшнз. Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2007. - 224 c.

Мойсеєв В. Паблік рилейшнз - засіб соціальної комунікації (теорія і практика). - К., 2002. - 506 с.

Моль А. Социодинамика культуры: Пер. с фр. - М.: Прогресс, 1973. - С. 45.

Олешко В.Ф. Інформаційна діяльність ЗМІ. - Харків, 2001.

Олешко В.Ф. - Заручники гласності. - Харків, 1999.

Основи конституційного права України / Під ред. В.В. Копейчикова. - К., 1997.

Петришин О.В., Погорілко В.Ф. Науково-практичний коментар до Конституції України. - Київ, Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.

Погорілко В.Ф. Конституційне право України. - Київ: Наук. думка, 1999.

Погорілко В.Ф., Фрицький О.Ф., Городецький О.В., Корнієнко М.І., Кравець Є.Я. Конституційне право України: Підручник. - К.: Наукова думка, 2003. - 732 с.

Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз для професіоналів. Інститут міжнародних відносин київського університету, 1998.

Почепцов Г.Г. Теория и практика информационных войн. - Ровно: ППФ «Волинські обереги», 1999. - 124 с.

Правознавство: Навч. посібник / Т.В. Мельник, Л.А. Савченко та ін.: Акад. держ. податкової служби України. - Ірпінь, 2001.

Правознавство: Підручник / За ред. В.В. Копейчикова, А.М. Колодія. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 752 с.

Свобода інформації, прозорість, електронне врядування: погляд громадянського суспільства (аналітичні доповіді, збірки перекладів документів) / За ред. к.ю.н. А.В. Пазюка. - К.: МГО «Прайвесі Юкрейн», 2004. - 206 с.

Сенченко Н.И. Теория и практика невидимых войн. - Киев: КИТ, 2009. -504 с.

Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 632 с.

Сурилов А.В. Теорія держави і права. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 328 с.

Теорія держави та права / За ред. О.Д. Заболотного. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 642 с.

Теорія держава та права / За ред. П.Т. Петрова. - К.: Знання, 2007. - 631 с.

Теорія держави і права. Підручник за редакцією С.Л. Лисенкова. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 435 с.

Толубко В.Б. Інформаційна боротьба (концептуальні, теоретичні, технологічні аспекти): монографія. - К.: НАОУ, 2003. - 320 с.

Тофлер А. Третья волна. - М., 1999.

Українське суспільство: соціологічний моніторинг 1994-2003 / За ред. Н.В. Паніної - К., 2003.

Чайка П.Р. Теорія держави і права. - К.: Знання, 2009. - 275 с.

Шкопоров Н.Б., Матвеева Л.В. Связь с аудиторией в телекоммуникации. Ч. 2. - Москва, 1992.

Экология и экономика природопользования: Учеб. для вузов / Э.В. Гирусов и др. - М.: Закон и право: ЮНИТИ, 1998. - 455 с.

Юровский О. Телевидение - поиски и решения. - М. 1975.

Karen Ross and Virginia Nightingale. Media and Audiences: New Perspectives. Glasgow. - 2003.

Krcmar, M. and Greene K (1999). Predicting exposure to and uses of television violence. Journal of communication, 49 (3).

Размещено на Allbest.ru