Житлово-комунальне господарство Львівської області

Бажання держави перейти до ОСББ пов'язане з тим, що більшість квартир в багатоквартирних будинках є приватною власністю. При цьому коштів на утримання багатоквартирних будинків у бюджеті немає. Тому якщо не передати ці будинки на обслуговування власникам, покращення якості їх обслуговування не буде. Однак при цьому слід розуміти, що на мешканців лягають додаткові витрати. І не завжди мешканці готові на такі витрати. Проте, оскільки при відсутності ОСББ власники квартир все одно сплачують квартплату, то додаткове навантаження не таке велике, зате витрачають ці кошти на покращення блаугоустрою конкретного будинку й існують механізми контролю за якістю отриманих послуг. Тому перехід до ОСББ в Україні загалом і зокрема у Львівській області є невідворотним, хоча й не надто швидким процесом.

Перехід до ОСББ звичайно можливий як показує приклад європейських держав. Так само можливий перехід до тарифів на житлово-комунальне господарство, які покриватимуть собівартість цих послуг. Однак все це станеться лише при відповідному зростанні заробітної плати населення, що напряму залежить від економічної ситуації в державі.

Станом на 2013 рік у Львівській області налічувалось 1027 об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, які охоплювали 2693,7 м2 загальної площі, що становить 11,1% житлового фонду Львівської області. Отже, процес створення ОСББ у Львівській області йде повільно.

Житлово-комунальне господарство також може виступати джерелом екологічних проблем. Так, наприклад, застарілість очисних систем негативно впливає на екологічну ситуацію в області. З року в рік погіршується стан поверхневих вод. Практично у всіх населених пунктах, в яких є очисні споруди (в деяких, зокрема в Турці, Самборі, Бориславі їх нема взагалі), перевищено забруднюючі речовини, які викидаються у водні об'єкти [121]. Найкритичнішою ситуація є в таких містах області: Львів, Пустомити, Городок, Жовква, Радехів, Дрогобич, Борислав, Самбір, Старий Самбір, Перемишляни, Бібрка, Миколаїв, Ходорів, Стрий [121].

Одна з найнагальніших проблем у Львівській області - накопичення побутових відходів, об`єми яких зростають стрімкими темпами, і вже значно перевищують можливості безпечної переробки, знешкодження та утилізації [38]. Ця проблема ускладнюється тим, що побутові відходи зазвичай несортовані, що унеможливлює переробку сміття. Тому сміттєзвалища області переповнені.

При цьому послугами зі збирання твердих побутових відходів охоплено лише 80% області, що створює передумови для виникнення несанкціонованих сміттєзвалищ [43].

Проблема розміщення та утилізації відходів, а також ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ, будівництва сміттєпереробних заводів й надалі залишається однією із найбільш актуальних екологічних проблем області [123]. На Львівщині у 2013 році налічувалось 671 сміттєзвалище, з них 53 міських і селищних [38, 43]. Найбільше з них розташовано у Золочівському (72), Самбірському (65), Бродівському (56) та Яворівському (56) районах [38, 120]. При цьому 11 сміттєзвалищ перевантажені, а ще 57 не відповідають нормам безпеки [43].

У Львівській області об'єкти захороняння відходів не виконують функцію природоохоронних споруд, тому жодне з них не можна назвати полігоном [101].

Площа сміттєзвалищ у Львівській області перевищує 661 га, з них 550 га - під стихійними сміттєзвалищами [43]. Найбільші площі сміттєзвалищ - у Жовківському (152,2 га, сюди належить Львівське сміттєзвалище твердих побутових відходів у с. Грибовичі), Самбірському (58,8 га), Сокальському (48,3 га) та Золочівському (41,8 га) районах [38]. Щороку на Львівщині утворюється близько 5 млн м3 побутових відходів [123].

Крім того спостерігається значний ступінь зношеності спецавтотранспорту (сміттєвозів) [43].

У обласній Програмі поводження з твердими побутовими відходами на 2007-2015 (2020) роки у Львівській області [38] визначено такі головні проблеми поводження з побутовими відходами:

- зростання обсягу захоронення твердих побутових відходів;

- відсутність сортування твердих побутових відходів;

- відсутність сучасних екологічних полігонів захоронення залишків твердих побутових відходів, наявність великої кількості стихійних сміттєзвалищ, що займають площу цінних земельних ресурсів;

- відсутність оптимальної господарської економічно-правової моделі щодо поводження з твердими побутовими відходами;

- відсутність єдиної економічно обґрунтованої тарифної політики в системі поводження з твердими побутовими відходами;

- негативний вплив сміттєзвалищ на довкілля.

Для вирішення проблем поводження з твердими побутовими відходами потрібно здійснити комплекс заходів, зокрема необхідно створення як мінімум 4 нових полігонів, для чого необхідна площа 200 га [43].

У сфері санітарної очистки населених пунктів області залучено альтернативні підприємства різних форм власності, однак існуюча структура системи санітарного очищення населених пунктів потребує удосконалення, зокрема з метою збільшення використання побутових відходів як джерела вторинної сировини [74].

Особливо гостро проблема вивезення побутових відходів постає у Львові. Складною екологічною і соціальною проблемою, є питання функціонування Львівського міського сміттєзвалища, розташованого біля с. Грибовичі Жовківського району, на яке щороку вивозиться близько 1,4 млн./м3 (224 тис. тонн на рік) побутових відходів. Сміттєзвалище перевищило передбачені санітарними нормами терміни функціонування [38]. Є нагальна потреба закрити Грибовицьке сміттєзвалище, яке вже давно переповнене та становить екологічну загрозу. На рекультивацію цієї території необхідно понад 300 млн грн та 10 років [120]. Крім того необхідно вирішити проблему визначення території під будівництво нового полігону.

Одним із способів вирішення цієї проблеми є будівництво та експлуатація з дотриманням технології складування полігонів твердих побутових відходів. Проте будівництво таких полігонів, які б відповідали усім вимогам санітарної і екологічної безпеки, необхідні кошти і земельні ресурси. Ситуація із сміттєзвалищами Львівської області ускладнюється тим, що для будівництва нових звалищ немає зарезервованих земельних ділянок [38]. Для подолання проблем в підгалузі поводження з твердими побутовими відходами необхідне залучення інвестицій [66].

З метою забезпечення покращання збору, вивезення та утилізації твердих побутових відходів розпочала роботу станція з очистки інфільтратів на Грибовицькому сміттєзвалищі. Також укладено угоди з Національним університетом "Львівська політехніка" (дослідження та екологічні експертизи впливу міського полігону твердих побутових відходів на забруднення ґрунтів, повітряного басейну, поверхневих та підземних вод навколо полігону та прилеглих до нього територіях), угоду з Державним інститутом проектування комунального будівництва (поект каналізаційної мережі від збірників інфільтрату міського полігону ТПВ до каналізаційної мережі села Малехова) [78].

Прикладом покращення ситуації поводження з побутовими відходами стало будівництво у 2012 році у Червонограді підприємства з промислової переробки побутових відходів (потужність 100 тис. тонн на рік) для обслуговування міст Червоноград, Соснівка та смт Гірник [74].

Важливу групу проблем житлово-комунального господарства міських поселень становлять проблеми, пов'язані з благоустроєм міської транспортної інфраструктури, це зокрема автомобільні затори та незадовільний стан дорожнього покриття [145]. Близько 70% загальної протяжності дорожньої мережі потребують капітального ремонту і реконструкції [66]. Найгостріше ці проблеми постають у Львові. Велика частка доріг міста потребує ремонту, незважаючи на те, що частину з них було відремонтовано в рамках підготовки до ЄВРО-2012, а також у 2013 році, коли було здійснено ремонт 11 вулиць [142]. Проте ситуація в місті все ще залишається складною.

Можна виділити наступні причини транспортних проблем Львова [145]:

- через особливості архітектури міста та його забудови, вулиці в центральній частині міста є переважно вузькими, що призводить до поширення вулиць з одностороннім рухом і ускладнює рух транспорту;

- стрімке збільшення кількості приватних автомобілів, що збільшує навантаження на транспортну мережу Львова;

- недостатня кількість паркінгів;

- через те, що значна кількість магістральних вулиць міста вимощена бруківкою, перекладання якої дорожче за заміну асфальту, покриття на деяких, в тому числі центральних, вулицях перебуває в жахливому стані.

У Львові також є проблеми транспортної інфраструктури пов'язані з трамваями. Головна проблема львівського трамвая - це його збитковість, яка в першу чергу пов'язана з тим, що міська влада відшкодовує лише 60 % вартості перевезення пільгових категорій пасажирів [119]. Збитковість експлуатуючого підприємства призводить до нестачі коштів на капітальний ремонт вагонів, що призводить до швидшого зношення рухомого складу. При цьому більшість трамваїв міста знаходяться в експлуатації понад 20 років, а тому потребується оновлення рухомого складу [119]. Із загальної кількості трамваїв - 65 одиниць підлягають капітальному ремонту, а 11 - списанню [66]. Оновлення потребують також 87 тролейбусів [66].

У поганому стані перебувають і деякі трамвайні лінії. Проте, ця проблема вирішується: за останні 15 років у Львові реконструйовано близько 20 % трамвайного полотна. Великою вадою львівського трамвая є те, що після Другої світової війни мережа ліній (крім невеликих ділянок) практично не розвивалася. Сучасна трамвайна мережа практично не виходить за межі міста станом 1939 року, а більшість нових спальних районів, збудованих за роки радянської влади, не мають трамвайного сполучення [119].

Ще однією проблемою житлово-комунального господарства міських населених пунктів є нестача зовнішнього освітлення. Мережа зовнішнього освітлення області нараховує 63,9 тис. світлоточок і тільки 54% вулиць обладнано енергозберігаючими освітлювальними приладами [66]. Частина вулиць у Львові та інших містах області не мають зовнішнього освітлення. З метою подолання цієї проблеми ведуться роботи з встановлення джерел зовнішнього освітлення для покращення благоустрою населених пунктів. Крім того у Львові запроваджено комп'ютеризовану систему зовнішнього освітлення.

Важливою проблемою благоустрою міських населених пунктів Львівської області є підтримка в належному стані зелених насаджень загального користування (парки, сквери тощо). У зв'язку з нестачею коштів у місцевих бюджетах, у паркових та зелених зонах області проводяться роботи лише поточного характеру, що в майбутньому може мати негативні наслідки [66].

У Львівській області існують також проблеми пов'язані з ритуальними послугами, зокрема з похованнями. Загальна кількість місць поховань у населених пунктах області налічує 1763 одиниці, з яких діючими є 1656, а закритими - 107. Із загальної кількості місць поховань 125 кладовищ не мають належного благоустрою. Крім того, необхідно побудувати 58 нових місць поховань [66].

При характеристиці проблем житлово-комунального господарства необхідно також враховувати проблеми, що мають місцевий прояв в окремих населених пунктах Львівської області. Серед міських населених пунктів локальними проблемами ЖКГ виділяється Борислав, де постає питання загазованості. В місті тривалий час видобували нафту й газ, в результаті чого залишилося понад 1000 шурфів та копанок і близько 2000 свердловин. Внаслідок цього вуглеводневі гази піднімаються до поверхні й накопичуються в підземних інженерних комунікаціях та підвалах будинків. Для подолання цієї проблеми до житлово-комунальних підприємств Борислава належать об'єкти, які призначені для зниження рівня загазованості (вентиляційні системи у відповідних інженерних комунікаціях та підвалах) [116]. Також в окремих частинах Борислава реалізують програму переходу до автономного опалення після відключення нерентабельної котельні [126].

Критичною в Бориславі є проблема водопостачання. Борислав є єдиним містом обласного підпорядкування у Львівській області, що не має цілодобового водопостачання. При цьому існує проблема з подачею води до будинків. Встановлений графік подачі води часто не виконується [105]. Не зважаючи на вкладення коштів та регулярну зміну керівників КП "Бориславводоканал" помітного покращення ситуації не спостерігається [105]. Тому в Бориславі проблеми житлово-комунального господарства постають дуже гостро.

Необхідно докласти зусиль до вирішення актуальних проблем використовуючи існуючий досвід. Так, наприклад, вирішення проблем із водопостачанням, які, зокрема, гостро постають в Бориславі, можливе в результаті правильної організаційної роботи. Доказом цьому є Дрогобич, який у 2012 році за рахунок позики коштів у міжнародних фінансових організацій перейшов до цілодобового водопостачання [105]. Крім того на ці кошти в Дрогобичі планується оновлення застарілого технологічного обладнання підприємства для зменшення споживання електроенергії, а також заміна аварійних водогонів [108].

Загалом можна говорити про неоднаковий рівень забезпеченості та якості комунальних послуг в містах області. Так, наприклад, серед міст обласного підпорядкування найкращою ситуація з якістю комунальних послуг є в Новому Роздолі, а найгіршою - в Бориславі.

Отже, житлово-комунальне господарство міських поселень Львівської області має ряд проблем, які проявляються у всіх підгалузях господарства. Всі проблеми ЖКГ можна поділити на п'ять груп: економічні, управлінські, технічні, екологічні та специфічні (локальні). Головними проблемами ЖКГ є постійна нестача коштів, незбалансовані управлінські рішення, не повністю продуманий перехід до ОСББ, поганий стан матеріально-технічної бази, негативний вплив на екологічну ситуацію. Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу та врахування територіальних особливостей їхніх проявів. Вирішення цих проблем сприятиме покращенню якості житлово-комунальних послуг в області.

5.2 Проблеми ЖКГ у селах

Проблеми житлово-комунального господарства проявляються також і в сільській місцевості. Специфікою таких проблем є те, що сільське населення в меншій мірі, ніж міське залежить від комунальних послуг. При цьому оснащеність комунальними послугами в сільських поселеннях зазвичай значно менший, ніж в міських.

Головні проблеми житлово-комунального господарства сільських населених пунктів Львівської області пов'язані з недостатнім рівнем забезпеченості комунальними послугами, диспропорція в їх структурі, значні територіальні відмінності між окремими поселення та між приміською зоною й периферійними селами.

Рівень забезпеченості комунальними послугами більшості сільських населених пунктів залишається доволі низьким. Комунальна служба села все ще не сформувалася як сектор єдиної галузі житлово-комунального господарства [53].

Сільські населені пункти є споживачем комунальних послуг, але їх структура та обсяг відрізняється від міських. Тому необхідно грамотно організувати діяльність підприємств житлово-комунального господарства в сільській місцевості.

У селах менше, ніж в містах проявляється проблема забезпеченості житлом. Сільські населені пункти забезпечені житлом краще, ніж міські. У сільській місцевості Львівської області знаходиться понад 360 тисяч квартир (одноквартирних будинків) загальною площею 25,3 млн м2. На одне помешкання в середньому припадає 3,4 кімнати і площа 69,9 м2 (у міських поселення 2,2 кімнати й 56,1 м2). На одну особу припадає 25,2 м2 загальної площі (в міських поселеннях - лише 19,7 м2). Найкраща ситуація із забезпечення житлом у Пустомитівському районі (31,3 м2/особу), а найгірша в Старосамбірському (21,8 м2/особу), Сколівському (22,2 м2/особу) та Турківському (22,3 м2/особу) районах [19]. У 2012 році у сільській місцевості Львівської області на квартирному обліку перебувало лише 957 сімей та одинаків.

В сільських населених пунктах активно ведеться житлове будівництво, переважно індивідуальне. В 2012 році було прийнято в експлуатацію 1274 житлові будівлі, з них 1269 індивідуальних [19].

Питання утримання будинків та прибудинкових територій в сільських населених пунктах не мають першочергового значення, оскільки будинки зазвичай перебувають у приватній власності й підтримкою їх разом з прибудинковою територією у належному стані здійснюється власниками. Проте дуже важливою потребою є створення в сільських населених пунктах підприємств, що займалися б підтриманням порядку і чистоти в громадських місцях (зупинки, кладовища тощо).

Рівень обладнання комунальними послугами в сільських населених пунктах є низьким також через характер житлової забудови, який дуже відрізняється від міського. Зокрема через переважання одно-, двоповерхової забудови та значні відстані між будинками облаштування централізованих систем комунальних послуг є дуже дорогим і, часто, недоцільним, оскільки облаштування індивідуальних систем водопостачання, водовідведення, опалення часто є економічно вигіднішим.

В структурі комунальних послуг в сільських населених пунктах Львівської області спостерігається значна диспропорція. Серед всіх комунальних послуг високим рівнем розвитку в сільських поселеннях виділяється лише електропостачання та газопостачання. Газопостачанням у 2012 році було охоплено 83,7% житлового фонду сільських населених пунктів. В той же час централізоване водопостачанням було обладнано лише 33,7%, каналізацією - 32,2%, опаленням - 32,5%, гарячим водопостачанням - 24,7% загальної площі сільського житлового фонду.

Рівень благоустрою сільських населених пунктів області упродовж 2000-2012 років покращився не суттєво [74], за винятком зростання кількості сіл, що мають газопостачання і, меншою мірою, водопровід. Так в період 2000-2012 рр. газопостачання було облаштоване у 512, водопровід - у 47, каналізація - у 4 сільських населених пунктах [19]. З цього можна зробити висновок про те, що найповільнішими темпами йде облаштування каналізації, яких в сільських населених пунктах всього 41 (з них 11 - у Пустомитівському та 8 - у Миколаївському районах) [40]. Тому розвиток каналізаційного господарства має важливе значення для сільських населених пунктів.

Разом з низькою питомою часткою обладнання сільських населених пунктів централізованими водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням постає проблема низької якості відповідних комунальних послуг в сільській місцевості.

Матеріально-технічний стан комунального господарства сільських населених пунктів Львівської області є незадовільним. Це стосується всіх підгалузей. Внаслідок тривалої експлуатації (понад 50 років) значна частина сільських водопровідних мереж та замортизованого і морально застарілого енергоємного обладнання вимагають заміни. В першу чергу це стосується таких сіл, як Зашків, Зарудці (Жовківський район), Неслухів, Батятичі (Кам'янка-Бузький район), Стоянів, Павлів, Бишів, Вузлове, Тетевчиці (Радехівський район), Дуліби, Угерсько, Ланівка (Стрийський район), Рихтичі, Волоща, Літиня, Раневичі (Дрогобицький район), Мшана, Суховоля (Городоцький район), Ямпіль (Пустомитівський район) [65].

Між подачею води і очисткою стічних вод існує дисбаланс, оскільки у 80 селах Львівської області з централізованим водозабезпеченням відсутнє централізоване водовідведення [65].

В більшості сільських населених пунктів, будинки приватного сектору скидають стоки у вигреби, а в окремих випадках в канави або на рельєф, що призводить до погіршення екологічної безпеки відповідного населеного пункту [65].

Зараз перед водопровідно-каналізаційним господарством Львівської області постає ряд проблемних питань щодо постачання якісної питної води та її очистки, що потребують термінового вирішення [65]:

- реконструкція систем водопостачання у населених пунктах, де за висновками санепідемслужби питна вода є непридатною для використання;

- впровадження заходів, що до зменшення жорсткості води у 114 селах;

- будівництва споруд та мереж централізованого водопостачання і водовідведення цілого ряду сіл області;

- будівництва каналізаційних очисних споруд.

Реконструкція каналізаційних очисних споруд необхідна в ряді сіл Пустомитівського району: Оброшино, Верхня Білка, Сороки-Львівські, Борщовичі, Милятичі, Ямпіль, Чишки тощо.

Проблемою також є відсутність в багатьох селах місцевих підприємств житлово-комунального господарства, що створює перешкоди для безпосереднього постійного контролю за якістю комунальних послуг та станом матеріально-технічної бази.

На комунальне господарство села також впливає його віддаленість від районного центра, де зазвичай розташовані більшість підприємств ЖКГ, що знижує швидкість реагування на проблеми господарства. Велика відстань призводить до зростання ймовірності виникнення загрози нормальному функціонуванню ЖКГ та збільшення часу, необхідного для вирішення технічних проблем.

Проблема газопостачання сільських населених пунктів є доволі актуальною. Останніми роками кількість сільських населених пунктів, що постачаються природним газом значно зросла. Газифікація сільських населених пунктів викликає потребу в створенні в селах відповідних підприємств комунальної сфери. Зростання кількості газифікованих сільських поселень є показником модернізації комунальної інфраструктури села. Проте боку перехід до централізованого газопостачання в сільських населених пунктах призводить до посилення залежності комунальної системи області від природного газу, що є загрозою для її енергетичної безпеки.

В сільських населених пунктах значно частіше, ніж в містах виникають проблеми в електропостачанні. Це пов'язано з тим, що протяжність ліній електропередач зазвичай є доволі значною й несправності виникають частіше, що призводить до перебоїв в роботі відповідних систем. Електропостачання сільських населених пунктів є одним із найважливіших завдань житлово-комунальної сфери села. Необхідний постійний контроль за станом ліній електропередач, трансформаторів, електричних підстанцій, їх оновлення чи заміна в разі несправності.

В житлово-комунальному господарстві спостерігається значна відмінність між селами розташованими в приміській зоні великих міст та поселеннями, розташованими далеко від них. Зазвичай села в приміській зоні мають доволі добре розвинену комунальну сферу, яка в окремих випадках навіть перевершує міську комунальну інфраструктуру. В той же час сільські поселення, розташовані далеко від центрів розвитку комунальних послуг серед комунальних послуг централізовано забезпечується електропостачанням та газом.

Актуальною проблемою сільських населених пунктів є проблема утилізації побутових відходів. Дуже часто в сільських населених пунктах виникають стихійні сміттєзвалища, що становить загрозу екологічній ситуації області. Для вирішення цієї проблеми необхідно організувати своєчасне вивезення сміття шляхом створення відповідних служб.

Проблемою є також створення поблизу сільських поселень сміттєзвалищ та полігонів твердих побутових відходів. Особливо гострою ситуація є в селах Великі та Малі Грибовичі, які прилягають до найбільшого в області сміттєзвалища, що обслуговує Львів. Сміттєзвалище давно переповнене і становить екологічну загрозу для мешканців навколишніх сіл.

З незадовільним санітарним станом сільських населених пунктів пов'язане забруднення ґрунтових вод [38]. Як наслідок води четвертинних відкладів, що використовуються сільським населенням, часто не відповідають санітарним нормам.

Гостро постає проблема інженерно-транспортної інфраструктури сіл. Стан дорожнього полотна в сільських населених пунктах дуже поганий. Особливо це стосується сіл, віддалених від головних транспортних шляхів області. Через брак коштів випадку ремонт доріг у кращому випадку проводиться вздовж двох-трьох вулиць села. При цьому через зростання кількості приватних автомобілів в сільській місцевості навантаження на дорожнє полотно постійно зростає. Тому основна частина доріг в більшості сіл області потребує капітального ремонту. Однак вирішення цієї проблеми вимагає залучення значних коштів.

Крім того для покращення благоустрою сільських населених пунктів необхідно організувати встановлення вуличного освітлення та його обслуговування.

Важлива проблема комунальних послуг в сільських населених пунктах є проблема постійного зростання площі кладовищ. Крім того виникає необхідність у створенні нових кладовищ. При цьому слід здійснювати контроль за дотриманням екологічних норм з метою уникнення небезпечних екологічних ситуацій.

Отже, проблеми житлово-комунального господарства в сільських населених пунктах мають свою специфіку. Так, в селах меншою мірою проявляються проблеми забезпеченості житлом та утримання будинків і прибудинкових територій. Централізоване водопостачання, водовідведення та теплопостачання часто неспроможні конкурувати з відповідними індивідуальним системами. Серед всіх комунальних послуг сільські населені пункти зазвичай добре забезпечені лише електропостачанням та газопостачанням. Проте ведеться облаштування й іншої комунальної інфраструктури. Матеріально-технічний стан комунального господарства сільських населених пунктів Львівської області є незадовільним, а якість комунальних послуг в сільських поселеннях залишається на низькому рівні.

В сільських поселеннях часто відсутні підприємства комунальної сфери, які б здійснювали контроль за якістю послуг та вирішували поточні проблеми на місці. В області дуже поганий стан із централізованим водовідведенням: каналізації часто відсутні навіть в селах із централізованим водопостачанням, а скиди стоків приватними будинками не завжди відповідають санітарним нормам, що становить загрозу екологічній ситуації. Зростання кількості газифікованих сіл в області призводить до посилення залежності комунальної системи області від природного газу. Проблеми в електропостачанні сільських поселень свідчать про необхідність постійного контролю за станом ліній електропередач, трансформаторів, електричних підстанцій, їх оновленням чи заміною в разі несправності.

В сільських поселеннях постійно зростає площа кладовищ. Для вирішення проблеми утилізації побутових відходів необхідно організувати своєчасне вивезення сміття шляхом створення відповідних служб. Термінового вирішення вимагає проблема Грибовицького сміттєзвалища. Капітального ремонту потребує основна частина доріг більшості сіл області. Також є потреба в організації вуличного освітлення та його обслуговування.

Вирішення цих проблем має велике значення для функціонування ЖКГ в сільській місцевості Львівської області.

5.3 Плани розвитку ЖКГ області

Серед напрямків соціально-економічних перетворень, які в останнi роки вiдбуваються загалом в Україні і, зокрема, у Львівській області, важливе місце займає реформування і розвиток житлово-комунального господарства. Актуальнiсть невiдкладного вирiшення завдань з реформування дiяльностi пiдприємств житлово-комунального господарства обумовлена гостротою проблем, що накопичились в цій галузi [109].

Вирішення проблем житлово-комунального господарства Львівської області потребує здійснення комплексу продуманих заходів спрямованих на подолання економічних, управлінських, технічних та екологічних труднощів, що ускладнюють якісне виконання підприємствам ЖКГ своїх функцій.

З цією метою у Львівській області розробляється ряд програм, спрямованих на покращення якості житлово-комунальних послуг. Серед них: Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства Львівської області на 2011-2014 роки, обласна Програма поводження з твердими побутовими відходами на 2007-2015 роки у Львівській області (із змінами і доповненнями та продовженням терміну дії до 2020 року), Програма модернізації систем теплопостачання у Львівській області на 2012-2016 роки, Регіональна Програма "Питна вода" на 2012-2020 роки у Львівській області.

В 2011 році було розроблено Програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства Львівської області на 2011-2014 роки. Головною метою житлово-комунальної реформи є підвищення якості та надійності надання житлово-комунальних послуг шляхом зменшення їх енергоємності, розвитку економічних відносин, відкриття ринку цих послуг для приватного бізнесу, ефективного регулювання природних монополій, стимулювання ресурсозбереження, розвитку ініціативи власників житла [66].

Передбачається здійснення заходів Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства Львівської області на 2011-2014 роки в таких сферах: формування регіональної житлової політики; утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, у тому числі проведення реконструкції застарілого житлового фонду; ремонту приміщень, будинків, споруд; управління споживанням енергії в будинках; виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, у тому числі з використанням альтернативних джерел енергії та видів палива; ремонту приміщень, будинків, споруд; благоустрою населених пунктів; міського електротранспорту.

Для досягнення мети реформування галузі необхідно вирішити ряд питань [66]:

- узгодження економічних інтересів між підприємствами ЖКГ та споживачами;

- оптимізації виробничої та територіальної інфраструктури житлово-комунального господарства області відповідно до потреб населення;

- створення умов для надійного і безпечного надання житлово-комунальних послуг за доступними цінами та тарифами, які стимулюють енергозбереження;

- усунення диспропорції у попиті та пропозиції на ринку житла і житлово-комунальних послуг;

- оновлення виробничої бази галузі з урахуванням новітніх досягнень науково-технічного прогресу, запровадження інноваційної моделі розвитку житлово-комунального господарства;

- підвищення ефективності використання енергоносіїв та інших ресурсів, радикального зниження енергоємності виробництва, підвищення енергоефективності будинків, створення стимулів та умов для переходу економіки на раціональне використання та економне витрачання енергоресурсів;

- стимулювання приватної підприємницької ініціативи для виконання завдань розвитку житлового фонду та комунальної інфраструктури;

- мінімізації техногенного впливу галузі на навколишнє природне середовище і людину загалом;

- розвитку ринкових відносин та відповідної інституційної інфраструктури;

- поліпшення якості управління житлом та комунальною інфраструктурою [66].

Основними завданнями Програми є реформування і розвитку житлово-комунального господарства Львівської області на 2011-2014 роки [66]:

1) сприяння ефективному функціонуванню системи державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг;

2) формування регіональної житлової політики, створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла, у тому числі впровадження комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду із залученням інвесторів-забудовників на конкурсних засадах;

3) забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства шляхом переходу до економічно обґрунтованих цін і тарифів за користування житлом та комунальними послугами;

4) технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва та надання житлово-комунальних послуг, у тому числі створення дієвого і прозорого механізму стимулювання альтернативних джерел енергії та видів палива;

5) залучення інвестицій та співпраця з міжнародними фінансовими установами і донорськими організаціями;

6) забезпечення залучення громадськості до процесів формування житлової політики та реформування житлово-комунального господарства.

7) сприяння науково-технічному прогресу у сфері житлово-комунального господарства та технічному переоснащенню галузі на основі широкого застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень, зокрема в енерго- та ресурсозбереженні, впровадженні екологічно чистих технологій [66].

Ю.В. Болгаров пропонує інший шлях реформування ЖКГ, що пов'язаний з реформуванням управлінського апарату. Для цього необхідно здійснити ряд заходів [3]:

- скасувати зайві ланки управління, усунути дублювання в роботі, більш чітко розподілити права і обов'язки між ланками управління;

- домогтись оптимального співвідношення робітників у виробництві і управлінні, здійснити упорядкування і уточнення змісту робіт управлінських служб та відділів, а також оптимізацію організаційних структур управління;

- спростити і здешевити апарат управління, істотно підвищити ефективність його роботи;

- здійснювати перманентну атестацію і переатестацію спеціалістів і службовців [3].

Реформування системи ціноутворення за послуги ЖКГ повинне передбачати: введення в структуру житлових послуг накопичень населення на капітальний ремонт; введення платні за найм муніципального житла; диференціацію рівня платні за житло в залежності від його споживчих якостей та місцезнаходження [3].

Кінцеві результати реформ в житлово-комунальному господарстві повинні відбитись у наданні послуг відповідної якості, включенні у повному обсязі ринкового механізму в процес функціонування галузей [3].

Загалом плани розвитку житлово-комунального господарства охоплюють модернізацію усіх підгалузей з метою подолання проблем в кожній із них. Так, планується, покращити ситуацію у житловому господарстві, водопостачанні, водовідведенні, теплопостачанні, газопостачанні населених пунктів Львівської області.

Окремо в системі реформування житлово-комунального господарства слід виділити план заходів спрямованих на створення в області об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). В перспективі планується, згідно із загальнодержавним курсом, повністю відмовитись від житлово-експлуатаційних контор та аналогічних їм установ і перейти до нового рівня взаємодії між власниками квартир в багатоквартирних будинках та комунальними підприємствами. Це можливе лише в результаті створення ОСББ. Для цього в містах області планується активно стимулювати процеси організації ОСББ, зокрема шляхом надання консультацій.

Реформування системи управління житловою нерухомістю базується на трьох основних напрямках [4]:

1) приватизація житла і створення житлових товариств;

2) реформування застарілої системи управління житлом (ЖЕК, ЖКП);

3) створення конкурентного ринку управителів і ринку якісних комунальних послуг.

Розвиток конкуренції в житлово-комунальному господарстві повинен здійснюватись з метою створення умов для подолання негативних наслідків монопольного та домінуючого становища організацій житлово-комунального господарства шляхом [4]:

- формування органами місцевого самоврядування замовлення на послуги і програми розвитку об'єктів житлово-комунального призначення;

- організації системи розрахунків за використані ресурси і спожиті послуги на основі договорів;

- залучення на паритетній основі організацій різних форм власності для надання житлово-комунальних послуг на конкурсній (тендерній) основі;

- створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), які будуть замовниками житлово-комунальних послуг;

- розвитку роз'яснювальної роботи серед населення зі створення ОСББ;

- реорганізації діючих підприємств, створення альтернативних підприємств;

- організації експлуатації об'єктів комунальної теплоенергетики, централізованого водопостачання та водовідведення підприємствами різних форм власності на підставі контрактів, договорів оренди;

- створення нових організаційних ринкових структур - акціонерних товариств, корпорацій, приватних підприємств, формування сервісних служб з монтажу та обслуговування приладів обліку, налагоджування, ремонту автоматики тощо.

Формування ринкових відносин у функціонуванні та розвитку житлово-комунальної сфери має здійснюватись шляхом:

- створення конкуренції у сфері управління нерухомістю за отримання замовлення від власника житлового фонду;

- створення конкуренції підрядних організацій усіх форм власності за одержання замовлення на обслуговування житла від управляючої організації;

- створення конкуренції серед надавачів послуг шляхом організації конкурсів при виборі;

- упорядкування форм власності в житловому господарстві;

- створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків повинно стати основною формою організації утримання та експлуатації житлових будинків і прибудинкових територій; підвищення рівня їх благоустрою та умов проживання.

У процесі реформування управління житловим фондом у Львівській області важливо враховувати досвід інших українських міст. Зокрема цікавими проектами є створення квартальних ОСББ, управляючих компаній, приватизація ЖЕКів [4].

Створення квартальних ОСББ виявилось доволі успішною тенденцією. Вона полягає у створенні ОСББ, що охоплює кілька будинків у межах одного кварталу, що дозволяє ефективно управляти спільною власністю. Цей досвід доцільно застосувати в невеликих містах Львівської області.

Створення управляючих компаній на рівні міста через проведення тендерів на обслуговування житлового фонду призводить до того, що комунальні і приватні житлово-експлуатаційні підприємства (ЖЕП) переводяться в статус надавачів послуг. В такий спосіб закладається початок розвитку ринку управителів, хоч і шляхом адміністративного рішення.

Приватизація ЖЕКів може бути перехідним етапом у реформуванні системи житлово-комунальних послуг. Це сприяє створенню ринку послуг, але при цьому зберігає стару схему відносин між власником житла і обслуговуючою фірмою. В результаті власник житла і далі позбавлений ефективного впливу на якість надаваних послуг.

Важливим завданням для покращення житлово-комунального господарства області є впровадження заходів, спрямованих на розв'язання проблем енергозбереження, зменшення втрат (витоків) води та поліпшення екологічної ситуації завдяки технічному переоснащенню й оновленню об'єктів водопровідно-каналізаційної інфраструктури.

Одним із шляхів подолання проблем водопостачання є передача водоканалів у змішану власність. Так, для прикладу, в Новому Роздолі у 2004-2006 рр. відбувався процес передачі міського водоканалу з комунальної власності у спільну власність із підприємцями. Зараз в Новому Роздолі діє ТзОВ "Енергія Новий Розділ", яке окрім водопостачання міста здійснює і теплопостачання, і електричні роботи, виконує інші функції [115]. Схожі випадки є і в інших містах, де водоканали є не комунальними підприємствами, а змішаної власності, у формі ТзОВ. Найкращий приклад - Трускавець, де у водоканалі мають свою частку міська рада та приватна структура "Альфа Плюс" [115].

Ще один шлях до покращення якості комунальних послуг, насамперед послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, полягає у залученні до їх виконання приватних підприємців для створення конкурентного середовища.

Для покращення функціонування житлово-комунального господарства важливе значення має підвищення його енергоефективності. Заходи спрямовані на це передбачаються Регіональною цільовою економічною програмою енергоефективності у Львівській області на 2012-2015 роки [89].

Метою даної програми є [89]: зменшення енергоємності виробництва одиниці продукції, виконаних робіт, наданих послуг; скорочення рівня невиробничих втрат паливно-енергетичних ресурсів; відносне скорочення бюджетних видатків на використання паливно-енергетичних ресурсів в бюджетних установах; оптимізація структури споживання паливно-енергетичних ресурсів.

Для цього передбачено здійснення таких заходів [89]: проведення енергоаудиту та запровадження енергоменеджменту, підвищення кваліфікації керівників в галузі енергоефективності та популяризація енергозбереження; зменшення споживання паливних енергоресурсів при виробництві одиниці продукції, виконанні робіт, наданні послуг; санація будинків бюджетної сфери та термомодернізація житлового фонду; впровадження альтернативних та відновлювальних джерел енергії та розроблення нових схем постачання електроенергії і води; модернізація систем теплопостачання; створення "Логістичного центру паливно-енергетичних ресурсів Львівщини" та кластеру "Паливно-енергетичний комплекс Львівщини".

Для підвищення енергоефективності в житлово-комунальному господарстві було розроблено Програму модернізації систем теплопостачання у Львівській області на 2012-2016 роки [64], яка визначає плани діяльності в сфері теплопостачання.

Заходи передбачені цією програмою спрямовані на [64]: суттєве зменшення обсягів споживання природного газу та заміщення його альтернативними видами палива, зниження енергоємності виробництва теплової енергії, впровадження енергоефективних технологій та обладнання; запровадження використання місцевих видів палива, відновлюваних джерел енергії і вторинних енергетичних ресурсів, введення нових виробничих потужностей; підвищення ефективності і надійності функціонування комунальної енергетики шляхом модернізації існуючого теплогенеруючого обладнання; впровадження сучасних енергозберігаючих технологій, приладів обліку теплової енергії, індивідуальних теплових пунктів; зменшення обсягу шкідливих викидів і парникових газів у атмосферу та зниження екологічного навантаження на навколишнє природне середовище.

Для модернізації систем теплопостачання в Львівській області планується здійснити такі заходи (рис. 5.2) [64]:

1. Завершення розроблення та затвердження схем теплопостачання населених пунктів

2. Ліквідація 26 котелень (17 - у Львові, 5 - у Золочеві, по 2 - в Жидачеві і Сколе, по 1 - у Бориславі, Дрогобичі, Миколаєві, Сокалі, Старому Самборі) сумарною потужністю 34,41 Гкал/год з коефіцієнтом корисної дії меншим 80% і терміном експлуатації більше 20 років з одночасним переходом багатоквартирних будинків на індивідуальне опалення

3. Реконструкція котелень сумарною потужністю 346 Гкал/год (з них 208 Гкал/год у Львові, 35 Гкал/год - у Самборі, 28 Гкал/год - у Дрогобичі) і встановлення енергоефективних котлів з коефіцієнтом корисної дії не нижче 90 %.

4. Заміна низькопродуктивних пальникових пристроїв на високоефективні у 45 котельнях із суммарною теплопродуктивністю 43,2 Гкал/год (15 - в Червонограді, 10 - в Дрогобичі, по 8 - у Бориславі та Бродах, 4 - у Стебнику).

5. Заміна аварійних та ветхих теплових мереж протяжністю 187 км (найбільша протяжність у Львові - 123 км, Стебнику - 17 км та Червонограді - 13 км) на попередньо ізольовані труби.

6. Відновлення 25 км теплоізоляції теплових мереж у Львові.

7. Реконструкція 5 центральних теплових пунктів потужністю 13,8 Гкал/год у Львові.

8. Встановлення 565 індивідуальних теплових пунктів (з них 500 у Львові, 25 - у Стебнику, по 20 - у Дрогобичі і Червонограді) сумарною встановленою потужністю 171,1 Гкал/год. у багатоквартирних житлових будинках.

9. Встановлення приладів технологічного обліку теплової енергії в кількості 69 шт. (найбільше у Бродах - 9, Золочеві - 8 та Львові - 6)

10. Облаштування систем диспетчеризації котелень на 3 підприємствах теплопостачання (у Львові, Бориславі та Самборі).

11. Заміна газових котлів на такі, що працюють на вугіллі, торфі або деревині сумарною потужністю 8,7 Гкал/год.

12. Встановлення теплових помп для гарячого водопостачання та опалення сумарною потужністю 0,85 Гкал/год.

13. Впровадження 12 пілотних дослідно-демонстраційних комбінованих систем для гарячого водопостачання та опалення з використанням сонячних колекторів і теплових помп сумарною потужністю 3,8 Гкал/ год в закладах охорони здоров'я, освіти, культури.

14. Впровадження систем когенерації для вироблення електричної та теплової енергії. Встановлення когенераційних установок сумарною потужністю 2,44 МВт електроенергії та 1,85 Гкал/год теплової енергії.

15. Проведення енергетичного аудиту на 1287 об'єктах централізованого теплопостачання населених пунктів.

16. Організаційне забезпечення модернізації систем теплопостачання і виконання програм.

17. Впровадження кластерної моделі господарювання, єдиної тарифної політики, підвищення кваліфікації фахівців теплопостачалиних піжприємств і координація виконання програми та проведення організаційних заходів.

Здійснення цих заходів створить умови для значного покращення якості послуг теплопостачання у Львівській області та дасть змогу ефективно функціонувати даній сфері.

Для вирішення питання якісного водопостачання населення розроблено Програму "Питна вода" на 2012-2020 роки у Львівській області, метою якої є покращення забезпечення населення області питною водою нормативної якості в межах обґрунтованих обсягів споживання; підвищення ефективності та надійності, функціонування системи водопостачання та водовідведення, відновлення, охорона та раціональне використання джерел питного водопостачання і забезпечення гарантованих Конституцією України прав громадян на достатній життєвий рівень та екологічну безпеку [65, 147].

Головними заходами, що спрямовані на досягнення цієї мети є упорядкування зон санітарної охорони джерел питного водопостачання, модернізація водозабірних споруд, впровадження станцій доочищення питної води у системах централізованого водопостачання, інвентаризація каналізаційних очисних споруд, будівництва і реконструкції водопровідних та каналізаційних очисних споруд з метою зменшення обсягів неочищених стічних вод, що скидаються у водні об'єкти, зокрема в сільських населених пунктах, розроблення схем оптимізації роботи систем централізованого водопостачання та водовідведення, оснащення лабораторій здійснення контролю якості води та стічних вод сучасним контрольно-аналітичним обладнанням [147].

Планується також виділити кошти на ремонт, модернізацію та заміну ліфтів [43].

Велика увага у Львівській області приділяється модернізації заходів у сфері поводження з твердими побутовими відходами. З цією метою здійснюється Програма поводження з твердими побутовими відходами на 2007-2020 роки у Львівській області [38].

Розроблено три варіанти шляхів вирішення проблеми модернізації з твердими побутовими відходами у Львівській області [38].

Перший варіант (песимістичний) ґрунтується на модернізації існуючої системи поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ), введенням елементів сортування і часткової адаптації найбільших в області сміттєзвалищ до вимог щодо полігонів ТПВ. При цьому зменшення обсягів ТПВ досягається до 15-20%, зменшення кількості сміттєзвалищ не відбувається, а ліквідуються тільки стихійні неузаконені сміттєзвалища. Оціночна вартість песимістичного варіанту становить 450-550 млн грн [38]. Цей варіант є найдешевшим, однак при його реалізації не забезпечуються питання комплексного вирішення проблеми утилізації муніципальних відходів.

Другий варіант (робочий) ґрунтується на створенні на території Львівської області системи з чотирьох кластерів з управління потоками ТПВ. Під кластером з управління потоками ТПВ розуміється територіальна система, що забезпечує узгоджену взаємодію органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, суб'єктів підприємницької діяльності. Головною ціллю організації кластера є забезпечення суцільного збору ТПВ, безпечного транспортування, комплексної переробки з виділенням фракцій вторинної сировини, безпечного захоронення залишків. При такому підході досягаються такі показники системи поводження з ТПВ: зменшення обсягу твердих побутових відходів перед їх захороненням на 30 %; зменшення кількості сміттєзвалищ захоронення ТПВ на 300, до 8 сучасних екологічних полігонів ТПВ кущового призначення. Оціночна вартість цього варіанту становить 1450,0-1550,0 млн грн [38]. Цей варіант є найбільш прийнятним щодо впровадження, оскільки забезпечує досягнення необхідних показників ефективного функціонування системи ТПВ при прийнятних організаційно-технічних та вартісних характеристиках.

Третій варіант (оптимістичний) ґрунтувався на створенні на території Львівської області системи з 10-12 зон обслуговування територій з управління потоками ТПВ з полігонами та локальними сортувально-перевантажувальними станціями, а також побудови в області одного-двох сміттєспалювальних заводів, що обслуговуватимуть м. Львів та міста обласного підпорядкування. При такому підході обсяг ТПВ перед їх захороненням зменшиться на 70%; зменшення кількості сміттєзвалищ захоронення ТПВ на 350 до 10 сучасних екологічних полігонів ТПВ кущового призначення. Оціночна вартість такого варіанту становить 5,75 млрд гривень [38]. Цей варіант найбільш повно вирішував би проблеми утилізації ТПВ, однак він технологічно складний, дуже дорогий і може призвести до багаторазового підвищення тарифів.

З метою реалізації єдиної тарифної політики та мінімізації негативних впливів на навколишнє природне середовище пропонується кластерний підхід в системі поводження з твердими побутовими відходами [38]. Згідно з цим підходом на території Львівської області виділяють 4 кластери (рис. 5.3). Під кластером з управління потоками ТПВ розуміється територіальна система, що забезпечує узгоджену взаємодію органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, суб'єктів підприємницької діяльності [38]. Ці кластери охоплюють:

1) Сокальський район (центр у Червонограді);

2) Городоцький, Жовківський, Мостиський, Яворівський райони, а також Залізничний та Шевченківський міські райони Львова (центр у Яворові);

3) Бродівський, Буський, Золочівський, Кам'янка-Бузький, Радехівський, Перемишлянський, Пустомитівський райони, а також Галицький, Личаківський, Сихівський та Франківський міські райони Львова (центр у Буську);

4) Дрогобицький, Жидачівський, Миколаївський, Самбірський, Сколівський, Стрийський, Старосамбірський та Турківський райони (центр у Дрогобичі).

Поблизу центра кожного кластера (Червоноград, Буськ, Яворів, Дрогобич) планується створити сучасний комплекс з переробки твердих побутових відходів та полігон. Центр повинен обслуговувати територію в радіусі 35 км. З метою обслуговування віддаленішої території в межах кластерів планується створити 12 сміттєперевантажувальних станцій (поблизу Брод, Золочева, Добротвора, Пустомит, Жовкви, Мостиськ, Нового Роздолу, Рави-Руської, Самбора, Стрия, Сколе, Турки), які обслуговуватимуть територію в радіусі 25 км [38].

Об'єднання в кластери дасть можливість найбільш оптимально підійти до забезпечення вимог законодавства у запровадженні роздільного збору, будівництва мережі сміттєперевантажувальних станцій та полігону для захоронення ТПВ. Запровадження кластерного підходу також дозволить гнучко підходити до регулювання тарифної політики. Також це в подальшому унеможливить виникнення стихійних звалищ ТПВ, суттєво покращити стан навколишнього природного середовища.

Цілий ряд програм присвячено розвитку житлово-комунального господарства Львова. Це такі програми: "Капітальний ремонт дахів житлового фонду м. Львова", "Капітальний ремонт житлового фонду", "Капітальний ремонт протипожежних систем автоматики та димовидалення житлових будинків підвищеної поверховості", "Капітальний ремонт та модернізація ліфтового господарства житлових будинків", "Упередження аварій та запобігання техногенним катастрофам у центральній частині міста", "Передача житлових будинків відомчого фонду, які планується передати в комунальну власність територіальної громади м. Львова", "Перевід електроживлення центральної частини міста з 220 В на 380 В", " Розпуск загальнобудинкового обліку електроенергії", "Ремонт електрощитових житлових будинків", "Ремонт систем ЦО, водопостачання та водолвідведення", "Створення та забезпечення функціонування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків". Ці програми спрямовані на модернізацію житлово-комунального господарства Львова та підвищення якості комунальних послуг в місті.