Житлово-комунальне господарство Львівської області

Отже, найвищі показники забезпеченості водопостачанням має сільська місцевість у приміській зоні Львова та інших міст обласного підпорядкування.

Житловий фонд в сільській місцевості найменше охоплений водопроводом у Мостиському (12,5%), Турківському (13,7%), Жидачівському (18,2%), Перемишлянському (18,2%), Старосамбірському (18,8%) та Радехівському (19,5%) районах (рис. 4.2) [19].

Рис. 4.2. Забезпеченість сільської місцевості Львівської області комунальними послугами у 2012 році

Таким чином найскладніша ситуація із забезпеченістю водопостачанням виникає у периферійних районах, які не мають достатньої матеріальної бази для розвитку комунальних послуг.

Отже, найвища частка загальної площі сільського житлового фонду, обладнаної водопроводом характерна для сільських поселень, що зосереджені в приміських зонах, найнижча - для районів зі слабо розвиненими водопровідними мережами.

4.2 Забезпеченість населення водовідведенням

4.2.1 Загальна забезпеченість водовідведенням

Забезпеченість Львівської області послугами водовідведення загалом є дещо нижчою від забезпеченості водопостачанням. При цьому водопроводи та каналізації мають дуже схоже територіальне поширення.

Каналізацію (окрему каналізаційну мережу) у Львівській області має 203 населених пункти (5,3%), в тому числі 41 місто (93,2%), 18 селищ міського типу (52,9%) та 55 сільські населені пункти (2,4%) [40].

Найбільше населених пунктів, що мають каналізацію (окрему каналізаційну мережу) знаходиться у Пустомитівському (13), Миколаївському (11), Буському (6), Жидачівському (6), Жовківському (6), Кам'янка-Бузькому (6), Стрийському (6) та Яворівському (6) районах [40]. Тобто найбільше їх у районах з великою кількістю міських поселень, що пов'язано з низьким рівнем охоплення водовідведенням сільських поселень.

Найменше населених пунктів мають каналізацію у Бродівському (1), Турківському (1), Миколаївському (2), Перемишлянському (2), Буському (3), Жидачівському (3), Жовківському (3), Кам'янка-Бузькому (3), Стрийському (3) та Яворівському (3) районах [40].

У населених пунктах області в основному функціонує загальносплавна каналізаційна система та експлуатується 60 каналізаційних насосних станцій, де встановлено 315 насосних агрегатів [66].

Практично всі очисні споруди каналізації збудовані до 1990 року на технологіях, розроблених у 60-70-их роках минулого століття і на даний час вимагають реконструкції або будівництва нових, і таких очисних налічується 30 одиниць [66].

Такий стан справ у водопровідному та каналізаційному господарстві, відсутність каналізаційної мережі у 13% міст і селищ області, оснащених централізованим водопостачанням, створює проблеми у житлово-комунальному господарстві Львівської області [66].

Забезпеченість населення послугами водовідведення характеризує показник частки охопленої каналізацією загальної площі житлового фонду.

У Львівській області в 2012 році каналізацією було охоплено 62,3% житлового фонду [19]. Проте цей показник дуже відрізнявся у різних адміністративних одиницях.

Найкраще водовідведенням забезпечені Львів (97,8%), Пустомитівський (70,1%), Дрогобицький (66,2%), Стрийський (64,0%), Бродівський (61,5%), Миколаївський (61,0%), Сокальський (60,3%), Золочівський (55,3%) та Яворівський (52,3%) райони [19].

Отже, найкраще водовідведенням, як і водопостачанням, забезпечені адміністративні одиниці з великою часткою міського житлового фонду, який краще забезпечений комунальними послугами, а також райони з невеликим обсягом житлового фонду, що мають високі відносні показники забезпеченості. Крім того через процеси субурбанізації комунальними послугами і, зокрема, каналізацією добре забезпечені приміські зони великих міст, зокрема Львова.

Найнижча забезпеченість водовідведенням характерна для Турківського (15,9%), Мостиського (20,8%), Старосамбірського (21,1%), Радехівського (25,4%), Сколівського (30,7%), Городоцького (34,2%), Буського (35,1%), Жидачівського (36,9%), Перемишлянського (37,2%) та Кам'янка-Бузького (39,2%) районів [19].

Отже, найменше водовідведенням забезпечені райони з порівняно великою часткою сільського житлового фонду та периферійні райони, яка мають слабо розвинену й застарілу матеріально-технічну базу каналізаційного господарства.

Таким чином загалом ситуація із забезпеченістю водовідведенням у Львівській області майже повністю повторює забезпеченість водопостачанням, але загалом є дещо нижчою.

Отже, забезпечення населення Львівської області каналізацією відрізняється між типами поселень та районами. Міське населення загалом забезпечене каналізацією краще від сільського.

Найвища частка обладнаної каналізацією загальної площі характерна для районів з високою часткою міського житлового фонду (зокрема районів з містами обласного підпорядкування), а також приміських зон великих міст. Найнижчим даний показник є у периферійних районах зі слабо розвиненими каналізаційними мережами.

4.2.2 Забезпеченість водовідведенням у міських поселеннях

У Львівській області у 2012 році каналізацію (окрему каналізаційну мережу) мали 59 міських поселень, в тому числі 41 місто та 18 селищ міського типу [40].

Найбільше міських поселень, що мають каналізацію знаходяться у Сокальському (5), Яворівському (5), Дрогобицькому (4), Жовківському (4), Кам'янка-Бузькому (4) районах та у підпорядкуванні Львівської міської ради (4) [40].

Найменше їх у Бродівському (1), Золочівському (1), Турківському (1), Буському (2), Мостиському (2), Перемишлянському (2), Пустомитівському (2), Радехівському (2) та Сколівському (2) районах [40].

Каналізації (окремі каналізаційні мережі) відсутні у трьох містах Львівської області (Белз, Угнів, Глиняни), а також в 16 селищах міського типу.

У 2012 у міських поселеннях Львівської області каналізацією було охоплено 87,7% загальної площі житлового фонду [19]. З 2000 року цей показник збільшився на 5,6% [93]. Таким чином міські поселення водопостачанням і каналізацією охоплені охоплені на одному рівні.

Найкраще каналізацією забезпечені міські поселення у Перемишлянському (99,7%), Золочівському (99,6%) районах, Львові (97,8%), Бродівському (93,3%), Яворівському (92,4%), Стрийському (89,9%), Миколаївському (88,6%), Сокальському (88,0%) та Пустомитівському (86,0%) районах (рис. 4.1) [19].

Таким чином забезпеченість каналізацією у міських поселеннях збігається із забезпеченістю водопостачанням. Найкращою ситуація є у районах з невеликим обсягом міського житлового фонду, які мають високі відносні показники. Дещо нижчі відносні показники забезпеченості спостерігаються у районах з великими містами, які проте мають вищі абсолютні показники.

Серед міських поселень найнижча забезпеченість послугами водовідведення спостерігається у Старосамбірському (30,2%), Турківському (34,9%), Мостиському (45,1%), Радехівському (55,7%) та Сколівському (59,2%) районах (рис. 4.1) [19].

Отже, забезпеченість водовідведенням найнижча у периферійних районах із та недостатньо розвиненою комунальною інфраструктурою. При цьому показники забезпеченості водовідведення такі ж як і водопостачанням, або дещо нижчі від них у всіх адміністративних одиницях.

Таким чином найвища частка загальної площі міського житлового фонду обладнана каналізацією у Львові та районах:

а) з низькою часткою міського житлового фонду, де порівняно невеликі міста мають високі відносні (проте низькі абсолютні) показники обладнання комунальними послугами;

б) з високою часткою міського житлового фонду, що мають розгалужені каналізаційні мережі у районних центрах та містах обласного значення.

Найнижча частка загальної площі міського житлового фонду, обладнаної каналізацією характерна для районів, міські поселення яких мають слаборозвинену комунальну інфраструктуру.

4.2.3 Забезпеченість водовідведенням у сільській місцевості

Каналізацію (окрему каналізаційну мережу) у Львівській області мали 44 сільських населених пункти. Найбільша їх кількість була у Пустомитівському (11), Миколаївському (8), Буському (4), Жидачівському (3), Радехівському (3) та Стрийському (3) районах. Не було каналізацій у сільських поселеннях Бродівського, Городоцького, Перемишлянського, Сокальського та Турківського районів [40].

У 2012 у сільській місцевості Львівської області каналізацією було охоплено 32,2% загальної площі житлового фонду [19]. З 2000 року цей показник збільшився на 24,7% [93].

Отже, у сільській місцевості частка охопленого каналізацією житлового фонду значно менша, ніж у міських поселеннях. Проте вона зростає набагато швидше. Також у сільській місцевості спостерігається більша різниця між площею житлового фонду, що охоплені водопроводом і каналізацією (1,5%).

Найбільша частка загальної площі сільського житлового фонду охоплена водовідведенням у Пустомитівському (68,9%), Бродівському (42,9%), Миколаївському (41,4%), Стрийському (41,1%) та Дрогобицькому (39,9%) районах (рис. 4.2) [19].

Таким чином найкраще водовідведенням забезпечені сільські поселення, що розташовані в приміській зоні великих міст, де комунальні послуги швидко розвиваються через процес субурбанізації.

Сільські поселення найменше забезпечені водовідведенням у Турківському (12,1%), Мостиському (12,5%), Сокальському (14,5%), Радехівському (17,4%), Жидачівському (18,2%), Перемишлянському (18,2%) та Старосамбірському (18,5%) районах (рис. 4.2) [19].

Найскладніша ситуація із водовідведенням у сільських населених пунктах периферійних районів, де відсутня належна матеріальна база і охоплення комунальними послугами відбувається дуже повільно.

Таким чином найвища частка загальної площі житлового фонду, обладнаної каналізацією спостерігається в районах, де значка частка сільського житлового фонду припадає на приміські території навколо великих міст, зокрема міст обласного підпорядкування. Найнижчим даний показник є у периферійних районах зі слаборозвиненими каналізаційними мережами.

4.3 Забезпеченість населення теплопостачанням

4.3.1 Загальна забезпеченість теплопостачанням

У Львівській області послуги централізованого теплопостачання надаються на території 14-ти районів. В решті районів теплопостачальні підприємства ліквідовані. Це пов'язано з тим, що багато поселень, особливо невеликих міст, через зношеність матеріальної бази та підвищення собівартості теплової енергії переходить на індивідуальні системи опалення та підігріву води.

Централізовані системи теплопостачання відсутні у Буському, Городоцькому, Кам'янка-Бузькому, Мостиському, Пустомитівському та Турківському районах [64].

Опаленням у Львівській області у 2012 році було охоплено 55,7% загальної площі житлового фонду. Найвищим цей показник був у Львові (83,0%), Пустомитівському (68,1%), Сокальському (62,7%), Дрогобицькому (57,9%), Миколаївському (57,1%), Яворівському (56,%) та Стрийському (51,7%) районах [19].

Пустомитівський район, незважаючи на відсутність централізованого теплопостачання має добре охоплений опаленням житловий фонд. Це свідчить про наявність добре розвинених систем індивідуального опалення та про оновлення матеріальної бази теплопостачання району.

Отже, опаленням найкраще забезпечені у Львові з приміською зоною та районах з великою кількістю міського житлового фонду через кращу його забезпеченість комунальними послугами та розвиненість комунальних послуг в сільських поселеннях поблизу великих міст.

Найнижчі показники забезпеченості опаленням спостерігаються у Турківському (10,5%), Сколівському (20,4%), Старосамбірському (22,3%), Радехівському (25,2%), Перемишлянському (29,0%) та Мостиському (29,1%) районах [19].

Таким чином найгірше ситуація із забезпеченням опаленням виникає у периферійних районах, що пов'язано з переважанням сільського житлового фонду та його поганим охопленням комунальними послугами.

Отже, опаленням населення Львівської області забезпечено дещо слабше, ніж іншими комунальними послугами. При цьому між адміністративними одиницями існують значні відмінності. Найвища частка загальної площі житлового фонду, обладнаної опаленням характерна для Львова та районів з високою часткою міського житлового фонду, що добре обладнаний комунальними послугами, а також Пустомитівського району (за рахунок високого рівня обладнання опаленням сільського житлового фонду). Найнижчий рівень обладнання житлового фонду опаленням характерний для периферійних, зокрема гірських, районів, де дуже низький рівень розвитку централізованого опалення.

Гарячим водопостачанням загалом охоплено 51,9% загальної площі житлового фонду Львівської області. Найвищі значення спостерігаються у Львові (88,7%), Пустомитівському (68,5%), Стрийському (59,5%), Миколаївському (57,5%), Сокальському (55,0%) та Дрогобицькому (50,2%) районах [19].

Тобто гарячим водопостачанням найкраще забезпечені ті ж адміністративні одиниці, що й іншими комунальними послугами. Це переважно райони з великою кількістю міського житлового фонду та великим обсягом приміської зони великих міст.

Забезпеченість населення гарячим водопостачанням найнижча у Турківському (охоплено 3,8% загальної площі житлового фонду), Мостиському (7,4%), Радехівському (11,0%), Старосамбірському (16,2%), Жовківському (16,6%), Городоцькому (20,0%) та Кам'янка-Бузькому (20,1%) районах [19].

Забезпеченість гарячим водопостачанням дуже різко відрізняється у міських й сільських населених пунктах. Найкраще гарячим водопостачанням забезпечене населення районів із містами обласного підпорядкування, які мають найкращі в області показники як у міських, так і в сільських поселеннях. Найгірше гарячим водопостачанням забезпечене населення периферійних районів, де комунальна інфраструктура порівняно слабко розвинена. Деякі адміністративні райони вже перейшли від централізованого до індивідуального теплопостачання, що в перспективі може покращити ситуацію із забезпечення гарячим водопостачанням.

Отже, теплопостачання у Львівській області розвинене дещо менше, ніж інші комунальні послуги, що пов'язано зі зменшенням ролі централізованого теплопостачання у міських поселеннях.

Забезпеченість теплопостачанням (опаленням та гарячим водопостачанням) у районах області дуже відрізняється. Міське населення теплопостачанням загалом забезпечене краще, ніж сільське. Львів та райони з високою часткою міського житлового фонду, а також Пустомитівський район, де високий показник забезпеченості сільського населення, опаленням забезпечені найкраще. Натомість найгірша ситуація у гірських Сколівському та Турківському районах, де теплопостачання слабо розвинено.

4.3.2 Забезпеченість теплопостачанням у міських поселеннях

У міських поселеннях забезпеченість послугами теплопостачання є вищою, ніж у сільській місцевості. Проте вона дещо поступається забезпеченості іншими комунальними послугами.

Опаленням у міських поселеннях Львівської області у 2012 році було охоплено 75,3% загальної площі житлового фонду [19]. З 2000 року цей показник збільшився на 10,3% [93].

Найвища частка загальної площі міського житлового фонду охоплена опаленням у Яворівському (93,3%), Пустомитівському (92,3%), Миколаївському (87,0%), Буському (85,0%), Сокальському (84,4%) районах та Львові (83,0%) (рис. 4.1) [19].

Таким чином опаленням найкраще забезпечені міські поселення в районах з невеликим обсягом міського житлового фонду, а також в районах з містами обласного підпорядкування, які мають розвинені системи теплопостачання.

Найгірше опаленням забезпечені міські поселення у Старосамбірському (29,2%), Турківському (31,8%), Мостиському (32,6%) та Радехівському (35,4%) районах (рис. 4.1) [19].

Отже, ситуація із опаленням найскладніша у периферійних районах зі слабо розвиненою комунальною інфраструктурою та застарілою матеріальною базою.

Таким чином найвищий рівень обладнання опаленням міського житлового фонду характерний для районів з порівняно невеликими містами, що мають добре розвинену мережу теплопостачання, а найнижчий - у віддалених районах, де міста погано забезпечені централізованим опаленням.

Гарячим водопостачанням у міських поселеннях Львівської області у 2012 році було охоплено 74,9% загальної площі житлового фонду [19]. З 2000 року цей показник збільшився на 8,1% [93]. Отже, показник забезпеченості гарячим водопостачанням у міських поселеннях зростає повільніше, ніж забезпеченість опаленням.

Найкраще гарячим водопостачанням міські поселення забезпечені у Перемишлянському районі (97,2%), Львові (88,7%), Миколаївському (85,6%), Стрийському (83,3%), Сокальському (81,8%), Пустомитівському (80,6%) та Бродівському (80,4%) районах (рис. 4.1) [19].

У міському житловому фонді найкраще гарячим водопостачанням забезпечені Львів та райони з:

а) високою часткою міського житлового фонду, що добре обладнана комунальними послугами;

б) незначним міським житловим фондом, який проте має високі відносні показники забезпеченості комунальними послугами.

Отже, найвища забезпеченість гарячим водопостачанням спостерігається у районах з невеликим обсягом житлового фонду. Високі показники також у районах з великою часткою міського житлового фонду, який зосереджений у містах обласного підпорядкування, що добре забезпечені комунальними послугами.

Найменша частка загальної площі міського житлового фонду охоплена гарячим водопостачанням у Турківському (5,8%), Мостиському (15,8%), Радехівському (20,3%) та Старосамбірському (21,8%) районах (рис. 4.1) [19].

Найнижчий рівень забезпеченості міського житлового фонду гарячим водопостачанням спостерігається у периферійних районах, міські поселення яких не мають розвиненої комунальної інфраструктури. При цьому у деяких районах спостерігаються дуже низькі показники, що свідчить про недостатнє охоплення міських поселень послугами гарячого водопостачання.

Таким чином частка загальної площі житлового фонду, охоплена теплопостачанням у міських поселеннях є нижчою від аналогічних показників інших комунальних послуг. Проте вона також збільшується дещо швидше від них.

4.3.3 Забезпеченість теплопостачанням у сільській місцевості

Сільська місцевість послугами теплопостачання забезпечена гірше, ніж міські поселення. У 2012 у сільських поселеннях Львівської області опаленням було охоплено 32,5% загальної площі житлового фонду [19]. З 2000 року цей показник збільшився на 18,6% [93].

Опаленням найкраще забезпечені сільські населені пункти у Пустомитівському (66,2%), Городоцькому (43,5%), Золочівському (39,4%), Дрогобицькому (37,6%), Миколаївському (35,6%), Бродівському (35,3%), Яворівському (35,1%), Стрийському (33,9%) та Самбірському (32,9%) районах (рис. 4.2) [19].

Таким чином найкраще опаленням забезпечені сільські поселення, розташовані у приміській зоні великих міст, зокрема Львова та інших міст обласного підпорядкування.

Найнижчі показники охоплення загальної площі сільського житлового фонду опаленням спостерігаються у Турківському (6,2%), Сколівському (7,2%), Перемишлянському (14,5%), Буському (16,8%), Жидачівському (17,3%) районах (рис. 4.2) [19].

Отже, найгірше опаленням сільські населені пункти забезпечені у карпатських та інших периферійних районах, де комунальна інфраструктура розвинена слабо.

Гарячим водопостачанням у 2012 році у Львівській області було охоплено 24,7% житлового фонду [19]. За 2000-2012 рр. цей показник зріс на 19,2% [93]. Таким чином забезпеченість гарячим водопостачанням у сільській місцевості є меншим забезпеченості опаленням, проте зростає швидше.

Найкраще гарячим водопостачанням сільські населені пункти забезпечені у Пустомитівському (67,6%), Стрийському (38,4%), Дрогобицькому (37,9%), Миколаївському (37,4%) та Самбірському (34,6%) районах (рис. 4.2) [19].

Тобто найвищі показники забезпеченості гарячим водопостачанням загалом повторюють забезпеченість опаленням і спостерігаються у приміській зоні великих міст.

Найменше гарячим водопостачанням сільські поселення забезпечені у Турківському (3,4%), Мостиському (4,6%), Буському (4,9%), Жовківському (5,6%), Радехівському (8,5%), Кам'янка-Бузькому (9,6%) та Сокальському (10,6%) районах (рис. 4.2) [19].

Таким чином показники охоплення сільського житлового фонду гарячим водопостачанням низькі у більшості адміністративних одиниць. При цьому послугами гарячого водопостачання найменше забезпечені сільські поселення у периферійних районах.

Загалом сільське населення гарячим водопостачанням найкраще забезпечене в приміських зонах міст обласного підпорядкування, а найгірша ситуація - в районах, де гаряче водопостачання мають лише окремі сільські населені пункти.

Отже, послуги теплопостачання у сільських населених пунктах загалом розвинені слабше, ніж у міських поселеннях. Особливо це стосується централізованого гарячого водопостачання. Найвища частка обладнаної теплопостачанням загальної площі сільського житлового фонду характерна для районів з великою часткою приміських сільських територій з добре розвиненою комунальною інфраструктурою. Найнижчий рівень обладнання сільського житлового фонду теплопостачанням пов'язаний із периферійними районами зі слаборозвиненим теплопостачанням.

4.4 Забезпеченість населення газопостачанням

4.4.1 Загальна забезпеченість газопостачанням

Газопостачанням населення Львівської області загалом забезпечене краще, ніж іншими комунальними послугами. Це пов'язано з високим рівнем охоплення газопостачанням сільського житлового фонду.

У 2012 році у Львівській області налічувалось 814,5 тис. газифікованих квартир, в тому числі 766,8 тис. квартир газифіковано природним газом, а 47,7 тис. - зрідженим газом [40].

Найбільша кількість газифікованих квартир зосереджена у Львові (257,2 тис.), Дрогобицькому (82,0 тис.), Сокальському (57,2 тис.), Стрийському (42,3 тис.), Пустомитівському (41,7 тис.), Самбірському (35,3 тис.) та Яворівському (35,0 тис.) районах. Найменше їх - у Турківському (8,6 тис.), Сколівському (10,1 тис.), Радехівському (13,3 тис.), Буському (13,7 тис.), Перемишлянському (13,8 тис.), Мостиському (16,9 тис.), Бродівському (17,3 тис.) та Кам'янка-Бузькому (18,4 тис.) районах [40].

Природним газом найбільше квартир газифіковано у Львові (257,2 тис.), Дрогобицькому (76,9 тис.), Сокальському (51,2 тис.), Стрийському (42,3 тис.), Пустомитівському (41,7 тис.), Самбірському (35,3 тис.) та Яворівському (34,8 тис.) районах. Найнижчі показники характерні для Турківського (2,3 тис.), Сколівського (4,3 тис.), Перемишлянського (10,4 тис.), Радехівського (12,8 тис.), Буського (12,9 тис.) та Старосамбірського (15,0 тис.) районів [40].

Зрідженим газом найбільше квартир постачаються у Жовківському (9,5 тис.), Турківському (6,3 тис.), Старосамбірському (6,0 тис.), Сокальському (6,0 тис.), Сколівському (5,8 тис.) та Дрогобицькому (5,1 тис.) районах. У Львові, Городоцькому, Золочівському, Миколаївському, Пустомитівському, Самбірському та Стрийському районах постачання квартир зрідженим газом не відбувається [40].

Загалом газопостачанням у Львівській області у 2012 році було охоплено 87,8% загальної площі житлового фонду. Найвищі показники спостерігались у Пустомитівському (97,7%), Миколаївському (94,4%), Самбірському (94,1%), Жидачівському (93,0%) районах, Львові (92,7%), Стрийському (92,4%), Дрогобицькому (91,9%), Городоцькому (91,7%) та Яворівському (90,0%) районах [19].

Таким чином найвищі показники забезпеченості газопостачанням спостерігаються у районах що мають велику кількість міського житлового фонду, а в сільських поселеннях внаслідок поширення процесів субурбанізації добре розвинена комунальна інфраструктура.

Забезпеченість газопостачанням найнижча у Турківському (32,8%), Сколівському (66,1%), Старосамбірському (67,3%), Мостиському (77,6%), Радехівському (78,5%), Перемишлянському (78,9%) та Жовківському (79,3%) районах [19].

Ситуація із забезпеченість газопостачанням у Львівській області найскладніша у периферійних, зокрема карпатських, районах, що пов'язано з недостатньо розвинутими системами газопостачання. Проте показники забезпеченості газопостачанням тут вищі, ніж інших комунальних послуг і при цьому вони зростають найшвидше.

Позитивною тенденцією є охоплення газопостачанням сільських населених пунктів в гірській частині області. Так, наприклад, на території Сколівського району газифіковано 9 населених пунктів, зокрема: м. Сколе, смт. Верхнє Синьовидне, смт. Славсько, с. Нижнє Синьовидне, с. Межиброди, с. Дубина, с. Козьова, с. Орявчик, с. Тухля [85].

Отже, Львівська область послугами газопостачання забезпечене краще, ніж іншими комунальними послугами. Високий рівень забезпеченості населення газопостачанням характерний для багатьох районів і пов'язаний з високим рівнем обладнання житлового фонду газопостачанням як у міських поселеннях, так і в сільських населених пунктах. Найнижча забезпеченість газопостачанням у Турківському районі пов'язана з дуже низьким рівнем розвитку комунальної інфраструктури в даному районі.

4.4.2 Забезпеченість газопостачанням у міських поселеннях

У міських поселеннях Львівській області у 2012 році налічувалось 525,2 тис. газифікованих квартир. З них 519,1 тис. постачалися природним газом, а 6,1 тис. - зрідженим [40].

Найбільша кількість газифікованих квартир у міських поселеннях знаходиться у Львові (257,2 тис.), Дрогобицькому (60,0 тис.), Сокальському (40,8 тис.), Стрийському (24,2 тис.), Яворівському (18,0 тис.), Самбірському (16,7 тис.) та Миколаївському (15,2 тис.) районах [40]. Найменше їх - у Турківському (3,1 тис.), Сколівському (3,9 тис.), Перемишлянському (3,9 тис.), Радехівському (4,1 тис.), Мостиському (5,1 тис.), Пустомитівському (5,3 тис.) та Буському (5,6 тис.) районах [40].

Природним газом найбільше квартир в міських поселеннях газифіковано у Львові (257,2 тис.), Дрогобицькому (59,2 тис.), Сокальському (39,9 тис.), Стрийському (24,2 тис.), Яворівському (17,8 тис.), Самбірському (16,7 тис.) та Миколаївському (15,2 тис.) районах [40]. Найнижчі показники у Турківському (1,9 тис.), Сколівському (3,7 тис.), Перемишлянському (3,9 тис.), Радехівському (4,1 тис.), Мостиському (5,1 тис.) та Пустомитівському (5,3 тис.) районах [40].

Найбільше квартир у міських поселеннях постачаються зрідженим газом у Жовківському (2,6 тис.), Турківському (1,2 тис.), Сокальському (0,9 тис.) та Дрогобицькому (0,8 тис.) районах. Зрідженим газом не постачаються квартири у міських поселеннях Городоцького, Золочівського, Кам'янка-Бузького, Миколаївського, Пустомитівського, Самбірського та Стрийського районів, а також Львів [40].

Газопостачанням у міських поселеннях Львівської області у 2012 році було охоплено 91,4% загальної площі житлового фонду [19]. З 2000 року цей показник збільшився на 0,1% [93].

Отже, послугами газопостачання міське населення забезпечене найкраще з усіх комунальних послуг. При цьому зростання цього показника в містах відбувається дуже повільно.

Міські поселення газопостачанням найкраще забезпечені у Жидачівському (99,9%), Пустомитівському (99,3%), Яворівському (98,3%), Перемишлянському (98,1%), Самбірському (98,1%), Буському (97,6%), Дрогобицькому (96,5%) та Стрийському (95,3%) районах (рис. 4.1) [19].

Отже, у більшості адміністративних районів дуже висока забезпеченість міських поселень газопостачанням. Найвищі показники у районах з невеликим обсягом міського житлового фонду, а також деяких районах з містами обласного підпорядкування.

Найнижчі показники забезпеченості газопостачанням спостерігаються у Турківському (31,2%), Старосамбірському (55,6%), Радехівському (59,9%) та Мостиському (64,9%) районах (рис. 4.1) [19].

Таким чином деякі міські поселення в периферійних, зокрема карпатських, районах все ще мають дуже низьку забезпеченість послугами газопостачання.

Отже, загалом міські поселення Львівської області добре забезпечені газопостачанням. У міському житловому фонді газопостачанням найкраще забезпечені райони з порівняно невеликими містами (високі відносні показники) та райони з містами обласного підпорядкування, які мають дуже високу забезпеченість газопостачанням. Найгірше газопостачанням забезпечені міські поселення периферійних районів, зокрема Турківського, що мають недостатньо розвинуті системи газопостачання.

У всіх адміністративних одиницях Львівської області рівень охоплення загальної площі житлового фонду газопостачанням вищий від інших комунальних послуг. Разом з тим в деяких районах міські поселення все ще недостатньо забезпечені газопостачанням. Тому збільшення обсягу послуг газопостачання у периферійних районах Львівській області залишається актуальним питанням.

4.4.3 Забезпеченість газопостачанням у сільській місцевості

У сільській місцевості Львівської області в 2012 році було газифіковано 289,3 тис. квартир. З них природним газом постачалося 247,7 тис., а зрідженим - 41,6 тис. квартир [40].

Найбільша кількість газифікованих квартир у сільській місцевості зосереджена у Пустомитівському (36,4 тис.), Дрогобицькому (22,0 тис.), Самбірському (18,7 тис.), Стрийському (18,0 тис.), Жовківському (17,1 тис.) та Яворівському (17,0 тис.) районах. Найменше їх у Турківському (5,6 тис.), Сколівському (6,3 тис.), Бродівському (8,6 тис.), Радехівському (9,2 тис.) та Перемишлянському (9,9 тис.) районах [40].

У сільській місцевості природним газом найбільше квартир постачається у Пустомитівському (36,3 тис.), Самбірському (18,7 тис.), Стрийському (18,0 тис.), Дрогобицькому (17,7 тис.), Яворівському (17,0 тис.) та Городоцькому (15,4 тис.) районах. Найменше їх у Турківському (0,4 тис.), Сколівському (0,6 тис.), Перемишлянському (6,4 тис.), Буському (7,4 тис.), Бродівському (8,5 тис.), Радехівському (8,7 тис.), Старосамбірському (9,5 тис.) та Кам'янка-Бузькому (9,8 тис.) районах [40].

Зрідженим газом у сільській місцевості найбільше квартир постачаються у Жовківському (7,0 тис.), Старосамбірському (5,8 тис.), Сколівському (5,7 тис.), Сокальському (5,1 тис.), Турківському (5,1 тис.) та Дрогобицькому (4,3 тис.) районах. Натомість постачання зрідженим газом відсутнє у квартирах сільських населених пунктах Городоцького, Золочівського, Миколаївського, Пустомитівського, Самбірського, Стрийського та Яворівського районів [40].

У 2012 у сільській місцевості Львівської області газопостачанням було охоплено 83,7% загальної площі житлового фонду [19]. З 2000 року цей показник збільшився на 2,8% [93].

Отже, у сільській місцевості забезпеченість газопостачанням є значно вищою, ніж усіх інших комунальних послуг. При цьому вона продовжує зростати.

Найкраще газопостачанням забезпечені сільські населені пункти у Пустомитівському (97,5%), Миколаївському (94,4%), Городоцькому (93,0%), Самбірському (91,2%), Стрийському (89,9%), Жидачівському (89,4%), Сокальському (86,4%), Золочівському (85,2%) та Яворівському (85,2%) районах (рис. 4.2) [19].

Таким чином сільські поселення найкраще забезпечені послугами газопостачання у районах з містами обласного підпорядкування та великим обсягом приміської зони.

Газопостачанням у сільській місцевості найменша частка житлового фонду охоплена у Турківському (33,1%), Сколівському (57,6%) та Перемишлянському (73,2%) районах (рис. 4.2) [19].

Забезпеченість сільських населених пунктів газопостачанням є вищою від інших комунальних послуг у всіх адміністративно-територіальних одиницях. Разом з тим у деяких районах, передусім гірських, показники охоплення житлового фонду газопостачанням ще доволі низькі і їх необхідно збільшувати.

Отже, сільське населення загалом добре забезпечене послугами газопостачання. Більшість районів мають високий показник рівня обладнання сільського житлового фонду газопостачанням. Проте недостатня забезпеченість газопостачанням чітко спостерігається в деяких периферійних, зокрема гірських районах.

4.5 Багатовимірна характеристика забезпечення комунальними послугами

4.5.1 Загальна забезпеченість комунальними послугами

Комунальні послуги тісно пов'язані між собою і водночас прив'язані до конкретної території. Різні територіальні елементи можуть мати схожі показники розвитку комунальних послуг. Це означає, що на території Львівської області формуються схожі між собою за рівнем забезпеченості комунальними послугами територіальні одиниці, які можна об'єднати в певні групи.

Для того, щоб виділити схожі між собою територіальні утворення доцільно здійснити багатовимірну таксономізацію методом дерева поєднань [96].

Для загальної характеристики забезпеченості комунальними послугами всього житлового фонду використаємо такі показники (додаток Г):

1) частка загальної площі міського житлового фонду, обладнаної:

а) водопостачанням;

б) каналізацією;

в) опаленням;

г) газопостачанням;

ґ) гарячим водопостачанням;

2) частка загальної площі сільського житлового фонду, обладнаної:

а) водопостачанням;

б) каналізацією;

в) опаленням;

г) газопостачанням;

ґ) гарячим водопостачанням.

В результаті таксономічного аналізу отримаємо розподіл адміністративно-територіальних одиниць Львівської області на 7 таксонів (рис. 4.3):

1. Місто з високим рівнем обладнання комунальними послугами міського житлового фонду й відсутністю сільського житлового фонду. До даного таксону належить одна адміністративно-територіальна одиниця - місто Львів. Воно має високу частку загальної площі міського житлового фонду, обладнану водопостачанням, каналізацією, опаленням, газопостачанням та гарячим водопостачанням. Відсутність сільського житлового фонду робить недоцільним його порівняння з адміністративними районами.

Львів як обласний центр має високі показники розвитку комунальних послуг в міському житловому фонді. Однак через величезні розміри відносні показники забезпеченості міських поселень комунальними послугами Львова не є найвищими в області.

2. Райони з високим рівнем обладнання комунальними послугами міського житлового фонду та середнім - сільського. До цього таксону належать 5 адміністративних районів: Бродівський, Золочівський, Перемишлянський, Сокальський та Яворівський.

Рис. 4.3 Типологія районів Львівської області за рівнем обладнання загальної площі житлового фонду комунальними послугами

Всі ці райони мають високу частку загальної площі міського житлового фонду, обладнану водогоном, каналізацією газопостачанням. Натомість частка міського житлового фонду, обладнана опаленням відрізняється між районами даного таксону: найвища вона у Яворівському районі, дещо нижча у Сокальському та Перемишлянському і ще нижча у Бродівському та Золочівському районах. За забезпеченістю гарячим водопостачанням виділяється Перемишлянський район, який має вищі значення від аналогічних показників інших районів таксону.

У обладнанні сільського житлового фонду послугами комунального господарства всі райони мають приблизно однакові значення тільки в частці площі, обладнаної газопостачанням. В обладнанні водопроводом Бродівський район має вищі, ніж в середньому по таксону значення, а Перемишлянський - нижчі. Сокальський район має нижчі від середніх значення частки сільського житлового фонду, обладнаної каналізацією та опаленням, а Бродівський та Золочівський райони вищі за середні рівні обладнання гарячим водопостачанням.

Загалом в районах даного таксону частка міського житлового фонду є меншою, ніж в середньому по області, що створює передумови для високих відносних показників розвитку комунального господарства в міських поселеннях.

3. Район з середнім рівнем обладнання комунальними послугами міського житлового фонду та дуже високим - сільського. Цей таксон сформований лише Пустомитівським районом. Він має найвищі в області показники обладнання сільського житлового фонду водопостачанням, каналізацією, опаленням, газопостачанням та гарячим водопостачанням. При цьому Пустомитівський район також має високу обладнання міського житлового фонду всіма комунальними послугами.

Пустомитівський район має високі показники розвитку комунальних послуг у сільській місцевості та міських поселеннях передусім за рахунок того, що виступає приміською зоною Львова.

4. Райони з середнім рівнем обладнання комунальними послугами міського житлового фонду та високим - сільського. До даного таксону належать 4 адміністративних райони: Дрогобицький, Миколаївський, Самбірський та Стрийський. Дані райони мають дуже схожі показники обладнання сільського житлового фонду всіма комунальними послугами. У міському житловому фонді райони мають приблизно однакові показники газопостачання. Обладнання ж міського житлового фонду водопостачанням, каналізацією та опаленням, нижче від середнього в таксоні у Самбірському районі, а гарячим водопостачанням - у Самбірському та Дрогобицькому районах.

Райони даного таксону мають високу частку міського житлового фонду, що призводить до середніх по області відносних значень розвитку комунальних послуг у міських поселеннях. Проте за рахунок великої приміської зони в даних районах формується високий рівень розвитку комунальних послуг в сільських поселеннях.

5. Райони з середнім рівнем обладнання комунальними послугами міського житлового фонду й середнім сільського. До даного таксону входять 5 адміністративних районів: Буський, Городоцький, Жидачівський, Жовківський та Кам'янка-Бузький.

Загалом дані райони мають дуже схожі показники забезпеченості всіма комунальними послугами міського житлового фонду. Тільки Буський район має вищі, ніж середні по таксону, значення обладнання міського житлового фонду опаленням та гарячим водопостачанням. У сільських поселеннях рівні забезпеченості районів комунальними послугами є схожими. Тільки Городоцький район має вищі значення частки загальної площі житлового фонду, обладнаної опаленням. Однак в таксоні значно відрізняється рівень забезпеченості сільського населення гарячим водопостачанням. Найвищим даний показник є у Жидачівському районі, дещо нижчим - у Городоцькому, низьким - у Жовківському і Буському та дуже низьким - у Кам'янка-Бузькому районі.

Даний таксон складають райони із збалансованою структурою житлового фонду, які при цьому мають середні рівні забезпеченості комунальними послугами як в міських, так і у сільських поселеннях.

6. Райони з низьким рівнем обладнання комунальними послугами міського житлового фонду та низьким - сільського. До даного таксону належать 4 адміністративних райони: Мостиський, Сколівський, Старосамбірський та Радехівський.

У забезпеченості комунальними послугами міського житлового фонду даних районів спостерігається неоднорідність. Старосамбірський район має нижчі, ніж середні по таксону значення рівня забезпеченості міських поселень водопроводом, каналізацією та опаленням, а Мостиський і Радехівський - гарячим водопостачанням. Водночас Сколівський район має вищий рівень забезпеченості міського житлового фонду газопостачанням.

У сільському житловому фонді нижчу, ніж середня у таксоні, забезпеченість водогоном та каналізацією має Мостиський район, опаленням та газопостачанням - Сколівський, а гарячим водопостачанням - Мостиський та Радехівський.

Отже, даний таксон охоплює райони, що є периферійними у Львівській області, а тому мають низькі показники забезпеченості комунальними послугами як в міських, так і в сільських поселеннях.

7. Район з дуже низьким рівнем обладнання комунальними послугами міського житлового фонду та дуже низьким - сільського. Цей таксон становить лише Турківський район. Він має найнижчі в області показники забезпеченості комунальними послугами.

Турківський район має найнижчий рівень забезпеченості комунальними послугами як міського, так і сільського населення. Це пов'язано з його віддаленістю від центру області та природними умовами.

4.5.2 Забезпеченість комунальними послугами у міських поселеннях

У житлово-комунальному господарстві Львівської області простежуються значні відмінності між міськими та сільськими населеними пунктами. Тому доцільно здійснити типологію адміністративних одиниць Львівської області за показниками забезпеченості житлово-комунальним господарством окремо у міських поселеннях та сільських населених пунктах.

Для характеристики забезпеченості комунальними послугами міського житлового фонду використаємо такі показники (додаток Д):

1) частка міського житлового фонду у всьому житловому фонді області;

2) частка загальної площі міського житлового фонду, обладнаної:

а) водопостачанням;

б) каналізацією;

в) опаленням;

г) газопостачанням;

ґ) гарячим водопостачанням.

На основі даних показників проведемо таксономічний аналіз методом дерева поєднань [96]. В результаті отримаємо розподіл адміністративно-територіальних одиниць Львівської області на 5 таксонів (рис. 4.4):

1. Адміністративна одиниця з дуже високою часткою міського житлового фонду та високим рівнем обладнання міського житлового фонду комунальними послугами. До цього таксону належить лише місто Львів. У зв'язку з цим частка міського житлового фонду становить 100%. Львів має одні з найвищих показники обладнання загальної площі житлового фонду водопостачанням, водовідведенням та гарячим водопостачанням, а також високі - опаленням та газопостачанням.

Отже, весь житловий фонд Львова є міським. Львів має високі показники обладнання міського житлового фонду всіма комунальними послугами. Але у зв'язку з дуже великою площею житлового фонду відносні показники забезпеченості міських поселень Львова комунальними послугами не є найвищими в області.

2. Райони з високою часткою міського житлового фонду та високим рівнем обладнання міського житлового фонду комунальними послугами. До даного таксону належать 2 адміністративних райони: Дрогобицький і Сокальський. Ці райони дуже схожі між собою. Сокальський район дещо випереджає Дрогобицький за рівнем обладнання міського житлового фонду опаленням та гарячим водопостачанням.



Рис. 4.4 Типологія районів Львівської області за рівнем обладнання міського житлового фонду комунальними послугами

Загалом райони цього таксону мають високу частку міського житлового фонду, яка формується за рахунок наявності міст обласного підпорядкування. Вони мають добре розвинені комунальні інфраструктури та високий рівень обладнання комунальними послугами.

3. Райони з середньою часткою міського житлового фонду та високим рівнем обладнання міського житлового фонду комунальними послугами. До цього таксону належить 8 адміністративних районів: Бродівський, Буський, Золочівський, Миколаївський, Перемишлянський, Пустомитівський, Стрийський, Яворівський. Ці райони схожі за рівнем обладнання міського житлового фонду комунальними послугами, проте дещо відрізняються за часткою міського житлового фонду. Так, найвищу частку міського житлового фонду мають Стрийський (47,6%) та Миколаївський (41,9%) райони, а найнижчу - Пустомитівський (7,8%). Рівень обладнання міського житлового фонду комунальними послугами у більшості районів таксону дуже схожий. Тільки Буський район має дещо нижчі, ніж середні по таксону рівні обладнання водопостачанням, водовідведенням та гарячим водопостачанням, а Бродівський - теплопостачанням.

Райони даного таксону характеризуються низькою часткою міського житлового фонду, який проте має високі відносні показники обладнання комунальними послугами.

4. Райони з середньою часткою міського житлового фонду та середнім рівнем обладнання міського житлового фонду комунальними послугами. Даний таксон охоплює 6 районів: Городоцький, Жидачівський, Жовківський, Кам'янка-Бузький, Самбірський, Сколівський. Ці райони мають схожі частки міського житлового фонду та рівні обладнання опаленням та газопостачанням. Частка обладнаної водопроводом та каналізацією загальної площі житлового фонду дещо нижча від середніх по таксону значень у Сколівському, а гарячим водопостачанням - у Кам'янка-Бузькому районі.

Даний таксон складають райони, що мають середню частку міського житлового фонду, який комунальними послугами обладнаний на середньому рівні. Отже, даний таксон виступає проміжною ланкою між районами з високим та низьким рівнями обладнання міського житлового фонду комунальними послугами.

5. Райони з низькою часткою міського житлового фонду та низьким рівнем обладнання міського житлового фонду комунальними послугами. Даний таксон складають 4 адміністративних райони: Мостиський, Радехівський, Старосамбірський та Турківський. Всі райони мають схожі показники частки міського житлового фонду та близькі рівні обладнання опаленням. Водопостачанням та каналізацією краще, ніж в середньому в таксоні, обладнаний міський житловий фонд Радехівського району, а гірше - Турківського. З обладнанням газопостачанням найкраща ситуація в Мостиському районі, а найгірша - в Турківському. Рівень обладнання гарячим водопостачанням у Мостиському та Турківському районах є значно нижчим, ніж в середньому в таксоні.

Райони даного таксону розташовані на периферії Львівської області й мають низький рівень урбанізації, а отже низьку частку міського житлового фонду, який до того ж недостатньо обладнаний комунальними послугами.

На основі даної типології можна зробити висновок про вплив географічного положення та частки міського житлового фонду на рівень обладнання міських поселень комунальними послугами.

4.5.3 Забезпеченість комунальними послугами у сільській місцевості

Для того, щоб виявити характерні особливості житлово-комунального господарства сільських поселень скористаємось системою таких показників (додаток Е):

1) частка сільського житлового фонду у всьому житловому фонді області;

2) частка загальної площі сільського житлового фонду, обладнаної:

а) водопостачанням;

б) каналізацією;

Рис. 4.5. Типологія районів Львівської області за рівнем обладнання сільського житлового фонду комунальними послугами

в) опаленням;

г) газопостачанням;

ґ) гарячим водопостачанням.

В результаті таксономічного аналізу отримаємо розподіл адміністративних районів Львівської області на 5 таксонів (рис. 4.5):

1. Район з дуже високою часткою сільського житлового фонду та дуже високим рівнем обладнання сільського житлового фонду комунальними послугами. До цього таксону належить лише Пустомитівський район. Він має найвищу в області частку сільського житлового фонду та найвищий рівень обладнання сільських населених пунктів всіма комунальними послугами.

Пустомитівський район має величезну частку сільського житлового фонду, оскільки міське населення концентрується переважно у Львові. При цьому оскільки Пустомитівський район межує зі Львовом і має велику приміську зону, то рівень обладнання сільського житлового фонду є найвищим у області й значно випереджає всі інші райони за всіма показниками.

2. Райони низькою часткою сільського житлового фонду та високим рівнем обладнання сільського житлового фонду комунальними послугами. Цей таксон охоплює 4 адміністративних райони: Дрогобицький, Миколаївський, Самбірський і Стрийський. Всі ці райони мають дуже схожі всі показники забезпеченості сільського житлового фонду комунальними послугами. Частка ж сільського житлового фонду нижча, ніж в середньому по таксоні лише в Дрогобицькому районі.

Райони даного таксону мають низьку частку сільського житлового фонду, що пояснюється високою концентрацією населення в містах обласного підпорядкування. Але при цьому рівень обладнання сільського житлового фонду комунальними послугами є високим, що пояснюється інтенсивним розвитком приміської зони.

3. Райони з середньою часткою сільського житлового фонду та середнім рівнем обладнання сільського житлового фонду комунальними послугами. До даного таксону належить 12 адміністративних районів: Бродівський, Буський, Городоцький, Жидачівський, Жовківський, Золочівський, Кам'янка-Бузький, Мостиський, Перемишлянський, Радехівський, Старосамбірський та Яворівський.

У зв'язку з великою кількістю районів даного таксону між ними спостерігаються певні відмінності. Частка сільського житлового фонду у Радехівському та Старосамбірському районах є дещо вищою, ніж в середньому по таксоні, а в Бродівському, Кам'янка-Бузькому та Яворівському - дещо нижчою. Вища, ніж в середньому по таксоні забезпеченість водопостачанням спостерігається в Бродівському районі, а нижча - у Мостиському. Опаленням та газопостачанням найкраще з таксону забезпечений Городоцький район, а найгірше - Перемишлянський та Старосамбірський. Найвища в таксоні забезпеченість гарячим водопостачанням у Бродівському районі, а найгірша - у Кам'янка-Бузькому та Мостиському.

Даний таксон охоплює райони, що за часткою сільського житлового фонду та рівнем його обладнання комунальними послугами займають проміжне положення.

4. Район з низькою часткою сільського житлового фонду та середнім рівнем обладнання сільського житлового фонду комунальними послугами. До даного таксону належить лише Сокальський район. Даний район має низьку частка сільського житлового фонду. При цьому сільське населення району на середньому рівні забезпечене водопостачанням, опаленням та газопостачанням і недостатньо каналізацією та гарячим водопостачанням.

Даний таксон виділяється низькою часткою сільського житлового фонду, що пов'язано з концентрацією населення в Червонограді та Сокалі. При цьому район має середній рівень обладнання комунальними послугами.

5. Райони з високою часткою сільського житлового фонду та низьким рівнем обладнання сільського житлового фонду комунальними послугами. Даний таксон охоплює два адміністративних райони: Сколівський та Турківський. Обидва райони мають високу частку сільського житлового фонду та погану ситуацію із забезпеченістю сільського населення водопостачанням, каналізацією, опаленням, газопостачанням та гарячим водопостачанням. При цьому слід відзначити, що частка сільського житлового фонду вища в Турківському районі, а забезпеченість сільського населення всіма комунальними послугами - в Сколівському.

Райони даного таксону мають високу частку сільського житлового фонду і при цьому погано забезпечені більшістю комунальних послуг, що пов'язано з природними умовами та периферійним положенням районів.

Отже, на основі типології адміністративних районів за рівнем обладнання сільських поселень комунальними послугами можна зробити висновок про те, що у Львівській області переважають райони із середньою часткою житлового фонду та середнім рівнем обладнання сільських поселень комунальними послугами. Із низькою часткою сільського житлового фонду пов'язаний високий рівень обладнання комунальними послугами, оскільки в цьому випадку сільські поселення виступають приміською зоною. Висока частка сільського житлового фонду при відсутності великих міст в сусідніх адміністративних одиниць призводить до низького рівня обладнання сільських поселень комунальними послугами.

Отже, територіальна структура забезпеченості Львівської області комунальними послугами залежить від структури житлового фонду та вигідності географічного положення області.

4.6 Відпуск води населенню

Для забезпечення потреб споживачів підприємства водопровідного господарства (водоканали) здійснюють забір води, її подачу в мережу, транспортування, очищення та відпуск населенню, на комунально-побутові, виробничі та інші потреби, а також відведення води через системи каналізацій.

У Львівській області в 2012 році насосними станціями першого підйому було піднято 139,8 млн м3 води, в тому числі 136,5 млн м3 (96,7%) - підземної [40].