Житлово-комунальне господарство Львівської області

Отже, матеріальна база теплопостачання охоплює котельні та інші інші підприємства, що виробляють теплову енергію, а також теплові та парові мережі, які забезпечують її транспортування. У Львівській області рівень охоплення житлового фонду опаленням і гарячим водопостачанням постійно зростає. Разом з тим існує значна диспропорція між матеріальною базою міських та сільських населених пунктів.

Останнім часом спостерігається тенденція переходу від централізованого до індивідуального опалення. Послуги централізованого теплопостачання надаються у Львові та 14 районах. Ще в 6 районах теплопостачальні підприємства ліквідовані.

Більшість котелень у Львівській області мають невелику потужність та працюють на газоподібному паливі. Котельні з високою потужністю зазвичай зосереджені у великих містах або промислових центрах. На твердому паливі працюють котельні у районах, що забезпечені вугіллям.

Найбільша сумарна потужність котелень та найбільш різноманітний їхній склад за потужністю характерні для Львова та районів з містами обласного підпорядкування, що пояснюється найбільшими потребами даних територій в теплопостачанні. Теплопостачання в сільській місцевості здійснюється переважно за рахунок великої кількості котелень з невеликою потужністю, які обслуговують потреби окремих населених пунктів.

Найбільшу протяжність теплові та парові мережі мають у великих містах. Значна частка теплових та парових мереж використовуються тривалий час та потребують заміни.

Отже, Львівська область має розвинену матеріальну базу теплопостачання, що представлена різними типами котелень та розгалуженими тепловими та паровими мережами. Проте для забезпечення належної якості послуг теплопостачання необхідно провести оновлення та модернізацію матеріальних фондів. Крім того слід звернути увагу на розвиток матеріальної бази теплопостачання в окремих адміністративних одиницях Львівської області, де послуг теплопостачання не вистачає. Це дозволить охопити більшу частку споживачів.

2.3.4 Газопостачання

Газопостачання - одна з ключових комунальних послуг. Забезпечення населення газом створює передумови для його нормального функціонування. Система газопостачання має дві складові: постачання природного газу та постачання зрідженого газу.

Роль газопостачання останнім часом зросла у зв'язку з переходом квартир та житлових будинків до індивідуального газового опалення. Разом з тим зростання ролі газопостачання створює загрозу енергетичній безпеці, оскільки посилює залежність від імпортованих енергоносіїв.

Матеріальна база газопостачання включає газові мережі, в тому числі магістральні та місцеві газопроводи, а також технічне оснащення будинків та квартир, що дозволяє їм отримувати та використовувати природний газ.

Газопостачанням у 2012 році було охоплено 1624 населених пункти Львівської області: 44 міста, 34 селища міського типу та 1546 сільських населених пунктів. В тому числі 1389 населених пунктів (42 міста, 32 селища міського типу, 1315 сільських населених пункти) постачалися тільки природним або природним і зрідженим газом, а 235 (2 міста, 2 селища міського типу та 231 сільський населений пункт) - тільки зрідженим газом [40].

Загалом у 2012 році природним або зрідженим газом постачалося 84,2% населених пунктів (100% міст, 100% селищ міського типу та 83,6% сільських поселень). Тільки природним або природним і зрідженим газом постачалося 72% населених пунктів (95,5% міст, 94,1% селищ міського типу та 71,1% сільських поселень). Тільки зрідженим газом постачалося 12,2% населених пунктів (4,5% міст, 5,9% селищ міського типу та 12,5% сільських населених пунктів) [40].

Газопостачання - найпоширеніша комунальна послуга (за винятком електропостачання) у населених пунктах Львівської області. Це пов'язано з величезною кількістю сільських поселень, що постачаються природним газом.

За 1990-2012 рр. кількість населених пунктів, що постачаються природним або зрідженим газом зросла на 126, переважно за рахунок розширення систем газопостачання у сільських поселеннях [40].

У Львівській області спостерігається зростання кількості населених пунктів, що постачаються природним газом. Це пов'язано з переходом населених пунктів до опалення помешкань на основі природного газу.

За 1990-2012 рр. кількість населених пунктів, що постачаються природним газом зросла на 863. В тому числі було газифіковано 9 міст, 8 селищ міського типу та 846 сільських населених пункти [40]. При цьому газифікація сільських поселень триває, що є сприятливим фактором розвитку газопостачання у майбутньому.

Кількість населених пунктів, що постачаються тільки зрідженим газом у 1990-2012 рр. стрімко скорочувалась. За цей період цю категорію залишило 737 населених пункти, зокрема 6 міст, 10 селищ міського типу та 721 сільський населений пункт [40]. Це пов'язано із розвитком систем постачання природним газом та переходом цих поселень до категорії газифікованих природним і зрідженим газом.

Отже, у Львівській області спостерігається процес зростання кількості та частки населених пунктів, охоплених постачанням природного газу, що свідчить про якісний розвиток системи газопостачання.

Житловий фонд Львівської області добре охоплений газопостачанням. Загалом у 2012 році газопостачанням було забезпечено 87,8% загальної площі житлового фонду. В тому числі газопостачанням охоплено 91,4% загальної площі міського житлового фонду та 83,7% - сільського [19].

Частка охопленої газопостачанням площі у 2000-2012 рр. практично не змінилась. Так, у міських поселення даний показник виріс на 0,1%, а в сільській місцевості - на 2,8% [93]. Це пов'язано з високими абсолютними показниками охоплення житлового фонду газопостачанням, через що частка змінюється доволі повільно.

У Львівській області спостерігається тенденція до зменшення темпів прийняття в експлуатацію газопроводів. Так, нові магістральні газопроводи не вводились в дію з 2009 року, а введення місцевих газопроводів постійно уповільнюється (в 2009 р. було введено 249,9 км, 2010 - 119,4 км, 2012 - 59,1 км) [40].

У 2012 році природним газом було газифіковано 766764 квартири. При цьому їх кількість постійно зростає. За 1990-2012 рр. кількість квартир зросла, газифікованих природним газом зросла на 231724 (тобто на 43%) [40].

У міських поселеннях природним газом газифіковано більше квартир (525174), ніж у сільській місцевості (289347). При цьому у 1990-2012 рр. їх кількість у сільській місцевості зростала значно швидше (на 179575, тобто на 163,6%), ніж у міських поселеннях (на 99906, тобто 23,5%) [40].

Кількість квартир газифікованих зрідженим газом постійно зменшується. За 1990-2012 рр. їх кількість зменшилась на 100816 і у 2012 році становила 47757. При цьому у сільській місцевості їх було значно більше (41670), ніж у міських поселеннях (6087) [40].

Вуличні газові мережі у Львівській області в 2012 році мали одиночну протяжність 16314,2 км. Даний показник з 1990 року постійно зростав. За 1990-2012 рр. було введено в експлуатацію вуличні газові мережі протяжністю 10388,4 км [40].

Вуличні газові мережі у сільській місцевості мають більшу протяжність (11863,8 км), ніж у міських поселеннях (4450,4 км) [40]. Це пов'язано з великою кількістю сільських населених пунктів, газифікованих природним газом і меншою щільністю житлової забудови у сільських поселеннях.

Найбільшу одиночну протяжність мають газові мережі у Дрогобицькому (1238,4 км), Пустомитівському (1207,0 км) районах, Львові (1138,2 км) та Яворівському районі (1010,2 км). Найменша ж вона - у Турківському (82,1 км) та Сколівському (195,9 км) районах [40].

Таким чином послуги газопостачання мають важливе значення. Останнім часом спостерігається постійне зростання матеріальної бази газопостачання природним газом. Натомість постачання зрідженого газу скорочується.

Матеріальна база газопостачанням краще розвинена у міських поселеннях. Проте нерівномірність забезпечення міських і сільських поселень газопостачанням є значно меншою, ніж у інших комунальних послугах.

Одиночна протяжність вуличних газопровідних мереж у сільській місцевості вища, ніж у міських поселеннях. У Львівській області вона найбільша у районах із великою кількістю сільського населення та Львові. Протяжність вуличних газопровідних мереж зростає, причому у сільських поселеннях цей процес відбувається швидше, ніж у містах.

Отже, у Львівській області наявні розвинені газопровідні мережі, які створюють передумови для розвитку послуг газопостачання. Проте в деяких адміністративних одиницях, в яких газопровідних мереж мало, матеріальну базу необхідно розширювати з метою покращення їх забезпеченості комунальними послугами.

2.3.5 Електропостачання

Електропостачання має величезне значення для забезпечення функціонування населення та господарства в нормальних умовах. Для надання будь-яких комунальних послуг необхідна електроенергія.

Тому розвиток матеріальної бази електропостачання є дуже важливим і забезпечує населенню не тільки постачання електроенергії, а й можливість надання інших комунальних послуг.

До матеріальної бази електропостачання належать енергогенеруючі потужності (електростанції), підстанції, кабельні та повітряні лінії електропередач, що формують магістральні та розподільчі електричні мережі.

Складовими матеріальної бази електропостачання є електростанції, які забезпечують виробництво електроенергії та лінії електропередач (ЛЕП), які створюють передумови для її транспортування.

Львівська область входить до складу Західної електроенергетичної системи, яка є складовою Об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України [129].

Електроенергія, що відпускається у Львівській області виробляється на атомних, теплових, гідро-, сонячних електростанціях. Серед теплових електростанцій для Львівської області найбільше значення мають Добротвірська ТЕС та Бурштинська ТЕС, які входять до складу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" [134]. Частину електроенергії виробляють також теплоелектроцентралі (ТЕЦ), які є у всіх великих містах.

Рівненська АЕС має встановлену потужність 2835 МВт. У 2012 році вона виробила 17893,3 млн кВт*год [129]. Частина електроенергії, виробленої Рівненською АЕС була відпущена споживачам Львівської області.

Добротвірська ТЕС у 2012 році виробила 2346,3 млн кВт*год електроенергії. Коефіцієнт використання виробничої потужності становив (КВВП) 53,4%. На власні потреби було використано 226,1 млн кВт*год (9,6%). Споживачам було відпущено 8691,3 млн кВт*год електроенергії [134]. Значна її частина була реалізована на території Львівської області.

У 2012 році на Бурштинській ТЕС було вироблено 9632 млн. кВт*год електроенергії. З неї 9,7% було витрачено на власні потреби. Коефіцієнт використання виробничої потужності становив (КВВП) 47,6%. Споживачам було відпущено 8691,3 млн кВт*год електроенергії [134]. Дана енергія була відпущена споживачам в межах "Бурштинського острова" (Закарпатська, захід Івано-Франківської та південь Львівської областей) а також експортована в країни Європи.

Позитивною тенденцією у Львівській області є створення матеріальної бази для використання нетрадиційних джерел енергії. Так, у 2013 році було введено в дію сонячну електростанцію (СЕС) "Самбірська", яка має потужність 10 МВт та виробляє 8,82 млн кВт*год електроенергії на рік [138].

Отже, основна частина електроенергії, що відпускається у Львівській області виробляється за її межами (за винятком Добротвірської ТЕС). Поряд з традиційною енергетикою у області розпочалося використання нетрадиційних джерел, зокрема сонячної енергії.

Транспортування електроенергії від енергогенеруючих підприємств до розподільчих систем здійснюється за допомогою магістральних ліній електропередач та системи підстанцій, що є складовими ДП "НЕК "Укренерго" та є елементами Об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України [129].

У Львівській області функціонують три відокремлені підрозділи Західної електроенергетичної системи ДП "НЕК "Укренерго": Підстанція 750 кВ "Західноукраїнська", Львівські магістральні електромережі та Стрийські магістральні електромережі [129].

Підстанція (ПС) 750 кВ "Західноукраїнська" розташована в Жидачівському районі та має потужність 3000 МВА. Вона має безпосередні електричні зв'язки на напрузі 750 і 330 кВ з Рівненською і Хмельницькою АЕС, Бурштинською ТЕС, Рівненським (ПС 330 кВ "Рівне", "Радивилів") та Львівським (ПС 330 кВ "Львів південна") енерговузлами [129].

На ПС встановлені три групи однофазних автотрансформаторів напругою 750/330 кВ і потужністю по 1000 МВА та сім груп шунтуючих реакторів напругою 750 кВ потужністю 330 МВА кожна [129].

Частина підстанції 750 кВ "Західноукраїнська", до якої входять приєднання повітряних ліній 750 кВ "Альбертірша" і повітряних ліній 330 кВ "БуТЕС №1" працює в складі "Острова Бурштинської ТЕС" ("БуТЕС") [129].

Для забезпечення стабільної роботи відбувається регулярно відбуваються ремонт та оновлення матеріальної бази підстанції. У 2004-2005 роках була завершена реконструкція підстанції, яка проводилась з метою забезпечення можливості переведення на проектну напругу 750 кВ повітряних ліній Рівненська АЕС - ПС "Західноукраїнська" та створення умов для надійної видачі потужності Рівненської АЕС після введення в роботу на ній енергоблоку №4. З 2004 року на підстанції замінено 11 фаз пошкоджених і морально застарілих шунтуючих реакторів 750 кВ, а також застарілих і фізично зношених повітряних вимикачів 750 і 330 кВ на сучасні елегазові вимикачі в кількості 14 штук. Протягом 2013-2014 років передбачається завершити заміну на елегазові всіх повітряних вимикачів 750 і 330 кВ ПС 750кВ "Західноукраїнська" [129].

Львівські магістральні електромережі (МЕМ) обслуговують електромережі напругою 220 кВ і вище, у Львові, Бузькому, Бродівському, Городоцькому, Золочівському, Жидачівському, Кам'янка-Бузькому, Миколаївському, Радехівському, Пустомитівському, Перемишлянському і Яворівському районах [129].

Львівські МЕМ експлуатують чотири підстанції напругою 220 і 330 кВ загальною встановленою потужністю силових трансформаторів 2057 МВА та 1043,4 км ліній електропередач 220, 330 і 750кВ, в тому числі: 3 підстанції 330 кВ (Львів південна, Львів західна, Яворів) загальною потужністю трансформаторів 1762 МВА; 1 ПС 220 кВ (Львів-2), потужністю трансформаторів 295 МВА; ЛЕП 750 кВ протяжністю 376,6 км; ЛЕП 330 кВ протяжністю 303 км; ЛЕП 220 кВ протяжністю 363,8 км [129].

Підстанції і ЛЕП, які експлуатують Львівські МЕМ, утворюють кільце зовнішнього електропостачання Львова, забезпечують видачу потужності великих електростанцій регіону, обмін електроенергією з суміжними енергосистемами ОЕС України та електропостачання відповідальних енерговузлів області [129]. Виробнича база Львівських МЕМ експлуатується з 2001 р. [129].

Стрийські магістральні електромережі (МЕМ) обслуговують електромережі напругою 220 і 750кВ в Жидачівському, Миколаївському, Сколівському, Стрийському і Дрогобицькому районах [129].

В зоні обслуговування Стрийських МЕМ є три підстанції напругою 220 кВ (Стрий, Борислав, Розділ) загальною встановленою потужністю силових трансформаторів 770 МВА та 528,05 км ліній електропередач (ЛЕП) 220, 750 кВ, в тому числі: ЛЕП 750кВ протяжністю 113,2 км; ЛЕП 220кВ протяжністю 414,85 км [129].

Всі об'єкти, які експлуатують Стрийські МЕМ, входять до складу "Острова Бурштинської ТЕС" і забезпечують надійність його паралельної роботи з європейським енергооб'єднанням ENTSO-E та електропостачання споживачів електроенергії нафтогазової і хімічної промисловості Дрогобицько-Бориславського і Роздільського енерговузлів [129].

Виробнича база Стрийських МЕМ знаходиться в м. Стрий і експлуатується з 2001 року. База має всі необхідні адміністративні, виробничі і допоміжні приміщення та обладнання для забезпечення потреб підрозділу [129].

Отже, постачання електроенергії магістральними електромережами від енергогенеруючих підприємств до місцевих розподільчих електромереж у Львівській області відбувається за рахунок ліній електропередач і підстанцій Львівських МЕМ та Стрийських МЕМ, а також підстанції 750 кВ "Західноукраїнська".

Електропостачанням охоплена вся територія Львівської області. Електрифіковано всі населені пункти. У Львівській області передачу та постачання електричної енергії місцевими електромережами за регульованим тарифом споживачам здійснює ПАТ "Львівобленерго" [128].

Система електропостачання Львівської області охоплює 37087 км повітряних та 3824 км кабельних ліній електропередач. Найбільшу протяжність лінії електропередач мають у Львові (2912 км), Дрогобицькому (2741 км), Жовківському (2245 км) та Пустомитівському (2208 км) районах, а найменшу - у Миколаївському (1033 км), Кам'янка-Бузькому (1198 км), Городоцькому (1251 км) та Буському (1257 км) районах [128].

Загальна протяжність ліній електропередач не відображає рівень їх розвитку, оскільки не враховує площу території, яку вони покривають. Тому доцільно застосувати показник щільності ліній електропередач.

Найщільніше лінії електропередач розташовані у Львові (17,0 км/км2), Пустомитівському (2,3 км/км2), Дрогобицькому (2,1 км/км2) та Самбірському (2,0 км/км2) районах, а найменш щільно - у Сколівському (0,9 км/км2), Сокальському (1,1 км/км2), Турківському (1,2 км/км2) та Яворівському (1,2 км/км2) районах.

Нові лінії електропередач останнім часом прокладаються дуже повільно. Для прикладу у 2012 році було введено в дію 51 км ліній електропередач, в тому числі 15 км напругою 35-150 кВ, 15,5 км напругою 6-20 кВ, 20,5 км напругою 0-4 кВ [93].

Отже, лінії електропередач мають доволі високу протяжність у всіх адміністративних одиницях Львівської області, проте найбільш розвинуту мережу утворюють у районах з найбільшою щільністю населення. Найкоротші мережі ЛЕП - у невеликих компактних районах, а найменш щільно розміщені - у районах з великою площею та гірських районах, що зумовлено природними умовами.

В області діють 8729 підстанцій із загальною потужністю трансформаторів 5201 МВА. В тому числі 213 підстанцій розраховані на напругу 35-110 кВ та мають трансформатори потужністю 3100 МВА і 8516 підстанцій розраховані на напругу 6-10-35/0,4 кВ із потужністю трансформаторів 2101 МВА [128].

Найбільша кількість підстанцій зосереджена у Львові (1012), Дрогобицькому (687), Пустомитівському (661) та Жовківському (529) районах, а найменша - у Буському (239), Сколівському (252) та Радехівському (257) районах [128].

У 2013 році в мережу було подано 4601,6 млн кВт*год електроенергії. Технологічні витрати електроенергії становили 14,8%, що не перевищувало встановлених нормативів (17,4%) [128]. Обсяг споживання електричної енергії у Львівській області у 2013 році становив 4436,7 млн кВт*год [132].

У Львівській області у 2013 році налічувалося 967428 споживачів електроенергії. Найбільше споживачів у Львові (270158), Дрогобицькому (84847), Стрийському (45884), Пустомитівському (41327) та Самбірському (40074) районах, а найменше - у Турківському (16731), Сколівському (17788), Перемишлянському (18780) та Буському (19325) районах [128].

Структура споживання електроенергії відрізняється у адміністративних одиницях. Найбільше електроенергії споживають побутові споживачі (населення). Промисловість, сільське господарство та інші споживачі загалом споживають менше половини відпущеної електроенергії.

Таким чином матеріальна база електропостачання охоплює засоби виробництва, транспортування та розподілу електроенергії. Головними генеруючими потужностями є електростанції (АЕС, ТЕС). Транспортування електроенергії від електростанцій забезпечують магістральні мережі, що охоплюють лінії електропередач та підстанції розраховані на високу напругу, а передачу та постачання електроенергії споживачам - місцеві електромережі. Отже, розвиток електропостачання забезпечує функціонування всього житлово-комунального господарства. Тому розвиток його матеріально-техічної бази розвиток має першочергове значення для функціонування населення й господарства в нормальних умовах.

2.3.6 Інші сфери

Для функціонування житлово-комунального господарства важливе значення мають також матеріальні бази інших його складових, зокрема міського громадського пасажирського транспорту, утримання об'єктів дорожньо-мостового господарства, санітарної очистки та поводження з твердими побутовими відходами, ритуальних послуг, зовнішнього освітлення, озеленення та інших.

Матеріальною базою міського громадського пасажирського транспорту у Львівській області в першу чергу виступає рухомий склад - автобуси, мікроавтобуси, трамваї, тролейбуси тощо.

В основному матеріальна база автомобільного міського транспорту належить приватним підприємствам та залучається до обслуговування міських маршрутів на тендерній основі.

У Львові перевезення пасажирів автотранспортом здійснюють автобуси та мікроавтобуси, що належать таким перевізникам: ЛКП АТП №1, ТзОВ "Міра і К", ТзОВ "Фіакр-Львів", ПАТ "Львівське АТП-14630", ТзОВ "Успіх БМ" [131].

Матеріальна база електротранспорту Львова перебуває в управлінні ЛКП "Львівелектротранс". Йому підпорядковано 2 трамвайні та тролейбусне депо [131].

Важливим є те, що розпочався процес оновлення рухомого складу. Так у 2013 році був прийнятий в експлуатацію новий трамвай марки "Електрон T5L64", виготовлений у Львові за участю українських та німецьких виробників [131].

У Львівській області у 2012 році загальна протяжність вулично-дорожньої мережі становила 8924 км. Мережі з твердим покриттям мали 6273 км доріг, з удосконаленим покриттям - 948,4 км. Освітлювані вулично-дорожні мережі Львівської області мали протяжність 2326 км. Ще 626 км мережі було обладнано закритою дощовою каналізацією [43].

У Львівській області налічується 243 мости та шляхопроводи загальною протяжністю 8,32 км [43].

Матеріальною базою дорожньо-мостового господарства виступають дороги у межах населених пунктів (комунальні дороги). В управлінні місцевих рад населених пунктів у Львівській області перебувало 2695,3 км комунальних доріг, у тому числі 1281,4 км (48%) з твердим покриттям, з яких 946,4 км шляхів мають удосконалене покриття [66].

Стан дорожнього полотна в процесі експлуатації постійно погіршується. Тому необхідно здійснювати його ремонт. У 2012 році у Львівській області на ремонт вулиць, доріг, мостів і шляхопроводів було витрачено 173,5 млн гривень [43].

Важливим елементом матеріальної бази у сфері санітарної очистки та поводження з твердими побутовими відходами є сміттєзвалища. У Львівській області у 2012 році налічувалося 671 сміттєзвалище загальною площею 661 га [38]. В тому числі 11 сміттєзвалищ площею 68 га були перевантаженими, а 57 сміттєзвалищ площею 61 га не відповідало встановленим нормам екологічної безпеки [43].

Найбільша кількість сміттєзвалищ зосереджена у Золочівському (71), Самбірському (65), Бродівському (56), Яворівському (56) та Перемишлянському (53) районах, а найменша - у Сколівському (2) та Турківському (8) районах [38].

Сміттєзвалища найбільшу площу займають у Жовківському (152,2 га), Самбірському (58,8 га), Сокальському (48,3 га) та Золочівському (41,8 га) районах, а найменшу - у Турківському (4,1 га), Сколівському (4,6 га) та Городоцькому (7,7 га) районах [38].

Найбільший середній розмір сміттєзвалища мають у Жовківському (52479 м2), Сколівському (23050 м2) та Кам'янка-Бузькому (16167 м2) районах, а найменший - у Городоцькому (2655 м2), Перемишлянському (3611 м2) та Буському (4118 м2) районах [38].

Матеріальна база у сфері поводження з твердими побутовими відходами вимагає розширення. Зокрема існує потреба в щонайменше 4 нових полігонах площею понад 200 га [43].

Послугами зі збирання твердих побутових відходів охоплено 80% населення Львівської області [43]. Разом з тим у деяких сільських населених пунктах централізований збір сміття відсутній, що створює передумови для виникнення стихійних сміттєзвалищ і становить загрозу екологічній ситуації в області.

До матеріальної бази у сфері санітарної очистки та поводження з твердими побутовими відходами належить також спецтранспорт. У Львівській області налічується 202 сміттєвози. Ступінь зношеності спецавтотранспорту становить 80% [43].

Матеріальна база галузі поховання у Львівській області розвинена, проте потребує розширення. У 2012 році налічувалося 1783 місця поховання. При цьому існувала потреба в створенні 65 нових місць поховання [43].

До матеріально-технічної бази зовнішнього освітлення у Львівській області у 2012 році належало 3013 км мереж та 72,5 тис. світлоточок. За рік вони споживають 30337 кВт*год електроенергії, витрати на яку складають 11,9 млн гривень [43].

У Львівській області площа зелених насаджень складає 36677 га. Зелене господарство охоплює 6170,9 га зелених насаджень загального користування. Витрати на їх утримання складають 20,8 млн гривень [43].

Таким чином до матеріальної бази житлово-комунального господарства також належать транспортна інфраструктура, сміттєзвалища та спецтранспорт, кладовища, мережі зовнішнього освітлення та зелені насадження.

Львівська область має доволі розвинену матеріальну базу комунальних послуг, проте її все ще необхідно розширювати. Крім того значна її частина є застаріла та зношена і потребує оновлення.

Отже, у Львівській області наявні передумови для розвитку всіх видів комунальних послуг. Разом з тим комунальне господарство для нормальної роботи потребує постійного фінансування.

2.4 Економічні передумови

2.4.1 Інвестиції в основний капітал

Житлово-комунального господарства дуже залежить від економічної ситуації. В Україні майже всі послуги ЖКГ перебувають в монополії державних підприємств, які є збитковими. Тому для нормальної роботи житлово-комунальне господарство потребує значних інвестицій.

Діяльність житлово-експлуатаційних організацій тісно пов'язані з економічними чинниками, зокрема, зростанням суспільної продуктивності праці; збільшенням обсягів наданих послуг; зниження рівня безробіття і стабілізація економіки в цілому [109].

Економічні передумови є важливим фактором, який визначає можливість розвитку житлово-комунального господарства, оновлення та розширення його матеріальної бази.

Всі інвестиції в основний капітал у Львівській області у 2011 році становили 13,1 млрд грн [93]. Капіталоінвестиції у промисловість у 2011 році становили 2,4 млрд грн (18,6% всіх інвестицій) [93]. Проте вони дуже нерівномірно розподілялись за видами економічної та промислової діяльності.

Найбільші інвестиції серед всіх галузей житлово-комунального господарства припадають на житлове будівництво, що пов'язане з великим вкладенням населенням власних коштів у індивідуальне будівництво.

У 2011 році капітальні інвестиції у житлове будівництво складали 1819,2 млн гривень, тобто 13,9% всіх капітальних інвестицій. Цей показник у 2000-2008 рр. постійно зростав (з 147,8 млн грн до 1799,3 млн грн). У 2009 році через економічну кризу відбулось зменшення капіталоінвестицій до 808,8 млн грн, після чого вони знову почали зростати [93].

Частка капітальних інвестицій у житлове будівництво у загальній структурі капіталоінвестицій у 2011 році становила 13,9%. У 2000-2005 рр. даний показник зменшувався (з 13,9% до 10,6%). З 2005 року розпочалось зростання частки капітальних інвестицій і у 2008 році даний показник становив 16,7%. У 2009 році частка капітальних інвестицій у житлове будівництво різко зменшилась і становила 12,1%. У 2010 році вона знову зросла до 17,0%, що свідчить про швидке відновлення цієї сфери після економічної кризи. З 2010 року частка капіталоінвестицій у житлове будівництво знову зменшувалась і у 2011 р. становила 13,9% [93].

Капітальні інвестиції у виробництво та розподілення електроенергії, газу та води у Львівській області у 2011 році складали 333,8 млн гривень, що становило 13,7% від інвестицій в промисловість та 2,5% від всіх капітальних інвестицій [93].

Обсяг капіталоінвестицій у виробництво та розподілення електроенергії, газу та води у 2005-2011 рр. змінювався (рис. 2.10). У 2006-2008 рр. обсяг капітальних інвестицій у цю сферу зріс на 195,8 млн грн, тобто удвічі. У 2009 році у зв'язку з економічною кризою відбулося зменшення обсягу капітальних інвестицій на 129,3 млн грн. Проте у 2010 році даний показник стрімко зріс і сягнув показника 504,2 млн грн, після чого знову почав зменшуватись (на 170,4 млн грн у 2010-2011 рр.) [93].

Капітальні інвестиції у сферу санітарних послуг прибирання сміття та знищення відходів у 2011 році становили 71,5 млн грн, тобто 0,55% всіх капітальних інвестицій [93].

Розмір капіталовкладень у у сферу санітарних послуг прибирання сміття та знищення відходів у 2006-2007 рр. зріс на 24,3 млн гривень. У 2007-2009 рр. відбувалось зменшення даного показника на 21 млн грн. Після цього він знову почав зростати і за 2009-2011 рр. збільшився на 45,6 млн гривень

Слід зазначити, що стрімке зростання обсягів капіталовкладень у 2010 році пов'язаний зі значною інфляцією внаслідок економічної кризи 2009 року. Тому стрімке зростання інвестицій в цей період не зумовлює такого ж стрімкого розвитку житлово-комунального господарства.

Частка капітальних інвестицій у комунальні послуги у загальній структурі капітальних інвестицій протягом 2005-2007 рр. зменшилась з 5,4% до 3,1%. У 2007-2010 рр. відбулося зростання даного показника до 5,9%, після чого він знову почав зменшуватись і у 2011 р. становив 3,1% [93]. При цьому слід зазначити, що зменшення частки капітальних інвестицій у комунальні послуги у 2009 році під час економічної кризи не відбулося, що свідчить про важливість даних галузей.

Таким чином капітальні інвестиції у житлово-комунальне господарство визначають його розвиток. У Львівській області найбільші капітальні інвестиції серед галузей ЖКГ припадають на житлове будівництво за рахунок коштів населення на індивідуальне будівництво. Розвиток матеріальної бази комунальних послуг забезпечують інвестиції у виробництво та розподіл електроенергії газу та води і у санітарні послуги прибирання сміття та знищення відходів. Капітальні інвестиції є дуже залежними від економічних умов, а тому постійно змінюються. Житлово-комунальне господарство є дуже важливою галуззю, а тому обсяги інвестиції в цю сферу потрібно збільшувати.

2.4.2 Реалізація товарів та послуг

Важливим показником роботи житлово-комунального господарства є реалізація комунальних послуг. Разом з тим вона виступає в якості важливого джерела доходів, що принаймні частково покриває собівартість комунальних послуг.

Реалізація комунальних послуг характеризує економічний аспект функціонування житлово-комунального господарства, вказує на співвідношення встановлених тарифів на послуги ЖКГ і їхньої реальної собівартості та визначає економічні передумови для подальшого розвитку цієї сфери.

При оцінці реалізації комунальних послуг слід враховувати зміну споживчих цін на них. Так, індекс споживчих цін на житлово-комунальні послуги у 2011 році становив 189% по відношенню до 2007. В тому числі індекс цін на оплату за власне житло (квартирну плату) становив 195%, на утримання та ремонт житла - 162%, послуги водопостачання - 230%, водовідведення - 241%, опалення та гаряче водопостачання - 160%, електроенергію - 118%, природний газ - 231% [93].

Загалом на надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту у Львівській області у 2011 році припадало 3,1% всіх реалізованих послуг та 5,5% послуг реалізованих населенню [93].

Обсяг реалізованої продукції у галузі виробництва та розподілу електроенергії газу та води у 2011 році становив 5933,5 млн гривень, що становило 18,3% всієї реалізованої промислової продукції. Даний показник з 2005 року постійно зростав і загалом збільшився на 4252,7 млн грн. При цьому частка виробництва та розподілу електроенергії, газу та води у загальному обсязі реалізованої промислової продукції зросла на 4,0% (з 16,3% до 18,3%) [93].

Операційні витрати на реалізацію продукції в галузі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води становили 100,1 коп./грн [93]. Це свідчить про те, що загалом підприємства галузі в результаті своєї економічної діяльності зазнають збитків.

В структурі операційних витрат в галузі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води найбільша частка припадає на матеріальні витрати (63,1%), вартість товарів і послуг придбаних для перепродажу та реалізованих без додаткової обробки (19,5%), витрати на оплату праці (8,4%), відрахування на соціальні заходи (3,0%), амортизація (2,8%) та інші витрати (3,2%) [93].

У сфері санітарних послуг прибирання сміття та знищення відходів обсяг реалізованих послуг у Львівській області в 2011 році становив 239,8 млн грн, в тому числі 73,1 млн грн (30,5%) населенню [93].

Обсяг реалізованих послуг у сфері санітарних послуг прибирання сміття та знищення відходів за 2000-2011 рр. зріс на 219,3 млн грн, в тому числі населенню - на 71,5 млн грн [93]. При цьому спостерігається також зростання частки послуг даної сфери, реалізованих населенню (з 7,8% у 2000 р. до 30,5% у 2011 р.).

Отже, реалізація комунальних послуг є важливим джерелом доходів. Загалом обсяг реалізованих послуг ЖКГ у Львівській області постійно зростає. Проте зростання рівня споживчих цін свідчить про те, що реальний ріст галузі відбувається повільніше, ніж збільшення обсягу реалізованих послуг. В сфері виробництва та розподілу електроенергії, газу та води операційні витрати на реалізацію продукції дещо перевищують дохід від її реалізації, що свідчить про те, що галузь не приносить прибутку. Таким чином реалізація послуг житлово-комунального господарства відображає економічні умови функціонування ЖКГ.

2.4.3 Характеристика зайнятих в сфері ЖКГ

Для здійснення економічної діяльності житлово-комунальне господарство потребує залучення великої кількості трудових ресурсів. Працересурсний капітал ЖКГ забезпечує стабільність його функціонування.

Зайнятість населення у сфері житлово-комунального господарства характеризують показники кількості зайнятих, в тому числі найманих працівників, їх структура, середньомісячна заробітна плата тощо.

У 2011 році у Львівській області у сфері надання комунальних та індивідуальних послуг, культури та спорту було зайнято 37 тис. осіб, в тому числі 20,6 тис. осіб найманих працівників [93].

Середньорічна кількість найманих працівників у сфері виробництва та розподілення електроенергії газу та води у 2011 році становила 19678 осіб [93].

Облікова кількість штатних працівників у сфері надання комунальних та індивідуальних послуг, культури та спорту у Львівській області в 2011 році становила 17284 осіб. Серед них 5933 особи (34,3%) мали повну вищу освіту та 4847 осіб (28,0%) - неповну або базову вищу освіту [93].

У цій сфері з усіх найманих працівників 4035 осіб (23,3%) належали до категорії пенсіонерів. Серед них 76% отримували пенсію за віком, 20,7% - за інвалідністю та 3,3% - за вислугу років [93].

Найманих працівників у віці 15-34 роки у сфері надання комунальних та індивідуальних послуг, культури та спорту було 4107 осіб (23,8% всіх штатних працівників). Частка жінок серед них становила 53,6% [93].

У Львівській області в 2011 році на підприємствах-суб'єктах підприємницької діяльності, що здійснювали діяльність у сфері надання комунальних та індивідуальних послуг, культури та спорту налічувалось 8023 найманих працівники, з них 3987 (49,7%) - на малих підприємствах. Їх кількість з 2006 року зменшилась на 4148 [93].

Сфера надання комунальних та індивідуальних послуг, культури та спорту характеризується доволі швидкою плинністю кадрів. Так, у 2011 році було прийнято 3473 особи, що становило 20,6% середньооблікової кількості штатних працівників, а вибуло 3737 осіб (22,1%) [93].

У 2011 році у Львівській області у сфері комунальних та індивідуальних послуг, культури та спорту фонд робочого часу у середньому на одного працівника становив 1855 годин. З них було відпрацьовано 1655 год, а невідпрацьовано - 200 годин, в тому числі 139 год через відпустки, 27 год - через тимчасову непрацездатність, 19 год - переведення з економічних причин на неповний робочий день, 3 год - відпустки без збереження заробітної плати. Загалом коефіцієнт використання фонду робочого часу становив 0,89 [93].

У сфері виробництва та розподілення електроенергії газу та води фрнд робочого часу у середньому на одного працівника становив 2021 год. З них відпрацьовано було 1782 год, а невідпрацьовано - 239 год, в тому числі 152 год через щорічні відпустки, 48 год - тимчасова непрацездатність, 15 год - переведення з економічних причин на неповний робочий день, 1 год - відпустки без збереження заробітної плати. Коефіцієнт використання фонду робочого часу становив 0,88 [93].

Сфера виробництва та розподілення електроенергії газу та води загалом характеризується порівняно складними умовами праці. Загалом у 2011 році 6302 особи (30,8% всіх штатних працівників) працювали в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Серед них налічувалось 1163 жінки (17,2% штатних працівників-жінок) [93].

За роботу зі шкідливими та важкими умовами праці 18816 працівникам (35,7%) в сфері виробництва та розподілення електроенергії газу та води встановлено пільги та компенсації. В тому числі пільги та компенсації отримують 2780 жінок (15,7% працівників-жінок) [93].

Середньомісячна заробітна плата найманих працівників у сфері надання комунальних та індивідуальних послуг, культури та спорту у Львівській області у 2011 році становила 2067 грн. З 2005 року вона зросла на 1559 грн [93].

Середньомісячна заробітна плата найманих працівників у сфері виробництва та розподілення електроенергії газу та води у 2011 році у Львівській області складала 2895 гривень. За період 2005-2011 рр. вона зросла на 2015 грн [93].

Таким чином у сферах виробництва та розподілення електроенергії газу та води і надання комунальних та індивідуальних послуг, культури та спорту у Львівській області зайнята достатня кількість трудових ресурсів, що забезпечує стабільну роботу житлово-комунального господарства. Разом з тим існує проблема невідповідності умов праці встановленим санітарно-гігієнічним нормам.

Отже, економічні передумови є одним з факторів, який забезпечує роботу житлово-комунального господарства. Зайнятість населення забезпечує стабільність роботи ЖКГ, капітальні інвестиції стимулюють його розвиток, а реалізація комунальних послуг становить основу його функціонування.

Загалом у Львівській області економічні передумови створюють можливість для розвитку житлово-комунального господарства. Проте існує потреба впровадження нових економічних заходів для покращення економічної ситуації в галузі та створення умов для отримання прибутку від діяльності ЖКГ.

2.5 Місце житлово-комунального господарства Львівської області в житлово-комунальному господарстві України

2.5.1 Місце Львівщини за показниками житлового фонду

Житлово-комунальне господарство Львівської області є складовою житлово-комунального господарства України. Тому в результаті порівняння ЖКГ областей України можна визначити місце Львівської області в ньому. Це дозволить визначити області з найбільш схожою житлово-комунальною інфраструктурою, визначити спільні проблеми та використовувати досвід їх вирішення.

На Львівську область припадає 3,6% території та 5,6% населення України. При цьому у Львівській області проживає 4,9% міського та 7,0% сільського населення України [93].

У Львівській області у 2012 році налічувалось 466113 будинків (4,6% від всіх будинків в Україні) та 887339 квартир (4,6%) [43].

Загальна площа житлового фонду у Львівській області у 2012 році складала 55847 тис. м2, що становило 5,1% житлового фонду України. За цим показником Львівська область займала 6 місце в Україні. Вищим він був лише у Донецькій (101950 тис. м2), Дніпропетровській (79074 тис. м2), Харківській (64891 тис. м2) областях, Києві (61598 тис. м2) та Київській області (57034 тис. м2) [19].

Частка загальної площі житлового фонду Львівської області в загальній площі житлового фонду України постійно зростає, що свідчить про порівняно швидке його розширення.

Міський житловий фонд у Львівській області має загальну площу 30564 тис. м2, що становить 4,4% міського житлового фонду України. Львівська область за обсягом міського житлового фонду займає 7 місце в Україні - після Донецької (91342 тис. м2), Дніпропетровської (64123 тис. м2) областей, Києва (61598 тис. м2), Харківської (50717 тис. м2), Луганської (47553 тис. м2) та Одеської (32062 тис. м2) областей [19].

У Львівській області загальна площа сільського житлового фонду становить 25283 тис. м2, що складає 6,4% всього сільського житлового фонду України. Львівська область за цим показником займає 3 місце в Україні і поступається лише Київській (28395 тис. м2) та Вінницькій (27626 тис. м2) областям [19]. Таким чином житловий фонд Львівської області є одним з найбільших в Україні. При цьому Львівська область є одним з лідерів за обсягом сільського житлового фонду, в той час як міський житловий фонд має в Україні дещо меншу частку.

Незважаючи на великий обсяг житлового фонду Львівська область дуже слабо забезпечена житлом. В середньому на одного мешканця у Львівській області припадає 21,9 м2 загальної й 13,9 м2 житлової площі. Це значно менше, ніж в середньому по Україні (23,7 м2 й 15,2 м2 відповідно). За забезпеченістю населення житлом Львівська область займає лише 21 місце, поступаючись більшості областей України. Вона випереджає лише Автономну Республіку Крим (20,3 м2 загальної площі на 1 мешканця), Волинську область (20,9 м2), Севастополь (21,1 м2), Київ (21,3 м2), Рівненську (21,4 м2) та Миколаївську (21,8 м2) області (рис. 2.11) [19].

При цьому особливо низька забезпеченість житлом у Львівській області характерна для міських поселень (19,7 м2 загальної й 12,6 м2 житлової площі на 1 мешканця). За цим показником Львівська область займає 25 місце, тобто входить в трійку з найнижчою забезпеченістю. Вона випереджає лише Волинську (18,7 м2 загальної площі на 1 мешканця) та Рівненську (18,8 м2) області [19].

За забезпеченістю населення житловою площею в сільській місцевості (25,2 м2 загальної та 15,8 м2 житлової площі на 1 мешканця) Львівська область займає 16 місце та випереджає Миколаївську область (10,9 м2 загальної площі на 1 мешканця), Севастополь (14,2 м2), Автономну Республіку Крим (18,2 м2), Херсонську (22,6 м2), Волинську (23,2 м2), Закарпатську (23,6 м2), Рівненську (23,6 м2), Тернопільську (24,7 м2), Івано-Франківську (25,1 м2) та Чернівецьку (25,1 м2) області [19].

Отже, населення Львівської області порівняно з іншими областями України слабо забезпечене житловим фондом. Особливо гострою ситуація є у міських поселеннях. Тому існує необхідність розширення житлового фонду за рахунок введення в експлуатацію нових житлових приміщень.

Капітальні інвестиції у житлове будівництво у 2012 році у Львівській області склали 2315,8 млн гривень, що склало 6,0% від всіх капіталоінвестицій у житлове будівництво в Україні. За цим показником Львівська область займала 5 місце поступаючись Києву (7478,2 млн грн), Київській області (4115,6 млн грн), Автономній Республіці Крим (3105,4 млн грн) та Одеській області (2438,7 млн грн) [19].

У Львівській області у 2011 році було виконано будівельних робіт на суму 2538 млн грн, що складало 4,2% обсягу виконаних в Україні будівельних робіт. Цей показник за 2000-2011 рр. зріс на 1977 млн грн, проте частка Львівської області в Україні зменшилась на 3% [93]. Це свідчить про порівняно повільне зростання обсягу будівельних робіт у області.

За обсягом виконаних будівельних робіт Львівська область у 2011 році займала 8 місце. Її випереджали Київ (14340 млн грн), Донецька (8871 млн грн), Дніпропетровська (4464 млн грн), Харківська (3816 млн грн), Одеська (3516 млн грн), Полтавська (3304 млн грн) та Київська (2659 млн грн) області [93].

У 2012 році у Львівській області в експлуатацію було прийнято 732 тис. м2 загальної площі житлового фонду, що становило 6,8% всього введеного в експлуатацію житла в Україні. При цьому цей показник з 1990 року виріс на 360 тис. м2, а частка області в Україні зросла на 1,7% [19].

За показником введеного в експлуатацію житла Львівська область у 2012 році займало 5 місце в Україні поступаючись Києву (1503 тис. м2), Київській (1167 тис. м2) та Одеській (770 тис. м2) областям і Автономній республіці Крим (733 тис. м2) [19].

Серед житла прийнятого в експлуатацію індивідуальними забудовниками в Україні на Львівську область в 2012 році припадало 7,7%. За 1990-2012 рр. її частка зросла на 1,4%. За цим показником Львівська область займала 3 місце в Україні [19].

Львівська область впродовж тривалого часу має вищі за середні по Україні темпи введення в експлуатацію житла в розрахунку на 1000 осіб населення. В 2012 році цей показник становив 290 м2/1000 осіб, а Львівська область займала 11 місце в Україні. З 2000 року забезпеченість населення житлом зросло на 152 м2 загальної площі, тобто більше ніж у два рази [19].

Станом на 1.01.2013 р. у Львівській області налічувалось 163 незавершених будівлі (4,4% від всіх в Україні), що мали загальну площу 863,9 тис. м2 (4,7%). За цим показником Львівська область поступалась лише Києву (6583,8 тис. м2), Одеській (1412,9 тис. м2) та Донецькій (930,2 тис. м2) областям [19].

Таким чином Львівська область є одним з лідерів за показниками житлового будівництва та введення в експлуатацію нової житлової площі. Це створює позитивну тенденцію до підвищення рівня забезпеченості населення житловим фондом і є передумовою для покращення місця Львівської області в Україні.

У Львівській області у 2012 на квартирному обліку перебувало 65907 сімей та одинаків (з них 50959 - понад 10 років). Львівська область за цим показником займає 3 місце в Україні і поступається лише Києву (144315 сімей та одинаків) та Донецькій області (74029) [19].

При цьому покращення житлових умов відбувається дуже повільно. Так, у 2012 році у Львівській області житло одержало 116 сімей та одинаків. За цим показником Львівська область перебувала в Україні тільки на 16 місці, поступаючись більшості областей.

Таким чином незважаючи на високі темпи введення в експлуатацію нового житла у Львівській області проблема нестачі житла залишається доволі актуальною, про що свідчить велика квартирна черга та дуже повільне її зменшення.

Отже, Львівська область володіє великим обсягом житлового фонду. Але при цьому Львівська область за забезпеченістю населення житлом (особливо в міських поселеннях) відстає від більшості областей України. Разом з тим у області зберігаються високі темпи введення в експлуатацію житла, що свідчить про позитивну тенденцію розширення житлового фонду.

Таким чином житлове господарство Львівської області має доволі високі абсолютні показники, проте за за відносними показниками займає в Україні невисокі місця. Але при цьому ЖКГ Львівської області дуже стрімко розвивається, що є передумовою для покращення ситуації в цій сфері у майбутньому.

2.5.2 Місце Львівщини за показниками газопостачання та теплопостачання

Послуги газопостачання та теплопостачання є важливими складовими житлово-комунального господарства. Визначення місця Львівської області за їх показниками дає змогу виявити територіальні закономірності розвитку цих сфер на загальнодержавному рівні. На основі цього можна спрогнозувати розвиток ЖКГ України в майбутньому та значення для нього Львівської області.

У Львівській області у 2012 році природним або зрідженим газом постачалося 44 міста, 34 селища міського типу та 1546 сільських населених пункти [40].

Загалом у Львівській області газифіковано 100% міст. Така ж ситуація спостерігається у більшості областей України за винятком Миколаївської (88,9%), Рівненської (90,9%), Луганської (94,6%) та Київської (96,2%) областей [40].

Також природним або зрідженим газом постачалося 100% селищ міського типу Львівської області. Не всі селища міського типу мали доступ до природного або зрідженого газу у Луганській (58,7%), Дніпропетровській (80,4%), Миколаївській (94,1%), Донецькій (95,4%) та Київській (96,7%) областях [40].

У 2012 році природним або зрідженим газом у Львівській області постачалися 83,6% сільських населених пунктів. За цим показником Львівська область перебувала на 24 місці в Україні й випереджувала лише Луганську (51,4%) та Донецьку (75,3%) області [40].

Отже, всі міські поселення Львівської області постачаються природним або зрідженим газом. Натомість газопостачання сільської місцевості відбувається порівняно слабо. Це пов'язано з тим, що дуже мало розвивається постачання сіл зрідженим газом. Крім того в області як паливо також використовується вугілля, що призводить до деякого зменшення значення природного газу.

Одиночна протяжність вуличних газових мереж Львівської у 2012 році складала 16314,2 км, що становило 5,8% всіх вуличних газових мереж України. За цим показником Львівська область займає 4 місце в Україні і поступається лише Київській (21950,9 км), Дніпропетровській (20129,0 км) та Полтавській (17727,6 км) областям [58].

Внутрішньоквартальні та внутрішньодворові газові мережі у Львівській області в 2012 році мали одиночну протяжність 7893,0 км, тобто 6,7% всіх таких мереж України. Львівська область за цим показником перебувала на 4 місці. Вищі значення мали тільки Київська (15249,4 км), Полтавська (10697,7 км) та Дніпропетровська (8309,3 км) області [58].

Отже, Львівська область є одним з лідерів за протяжністю газових мереж. Наявність такої матеріальної бази створює сприятливі передумови для розвитку газопостачання в області.

Загалом газопостачанням охоплена найбільша з усіх комунальних послуг (за винятком електропостачання) частка квартир (одноквартирних будинків) в Україні (83,8%) (рис. 2.11). У Львівській області цей показник у 2012 році становить 89,1% і вона займала серед адміністративно-територіальних одиниць 15 місце, тобто мала середні значення [21]. Це пов'язано з тим, що у Львівській області як паливо певною мірою все ще використовується вугілля, а у сільських поселеннях інколи ще й деревина. Тому не всі квартири обладнані газом.

У міських поселеннях Львівської області газопостачанням охоплено 93,5% квартир (одноквартирних будинків). Львівська область за цим показником займає в Україні 10 місце, поступаючись Черкаській (98,2%), Кіровоградській (97,9%), Тернопільській (97,4%), Чернівецькій (96,6%), Сумській (95,5%) областям, Севастополю (94,2%), Київській (94,1%), Хмельницькій (94,0%) та Івано-Франківській (93,7%) областям (рис. 2.11) [21]. Однією з причин чому Львівська область за цим показником поступається багатьом центральним та західним областям України є значно більший обсяг міського житлового фонду, що ускладнює його повне охоплення комунальними послугами.

Газопостачанням порівняно добре забезпечені й сільські населені пункти. У Львівській області у 2012 році газопостачанням було охоплено 82,8% квартир (одноквартирних будинків) в сільській місцевості. За цим показником Львівська область займала 15 місце і наближалася до середнього по Україні значення (84,1%) (рис. 2.11) [21].