Цивільна та адміністративна відповідальність за порушення чинного законодавства України в галузі електроенергетики

Ключовою кількісною та якісною характеристикою ЕСУ є структура загального первинного постачання енергії (ЗППЕ). Для формування структури ЗППЕ використовувались економіко-математичні моделі, узагальнені експертні оцінки, а також орієнтовні показники, яких Україна має досягнути відповідно до своїх міжнародних зобов'язань у сферах розвитку ВДЕ та зміни клімату. Натомість, у зв'язку з відсутністю на час розробки ЕСУ довгострокового прогнозу соціально-економічного розвитку держави та високим рівнем політичної й економічної невизначеності у країні, прогнозні показники ЗППЕ у процесі реалізації ЕСУ потребуватимуть уточнень із застосуванням сучасної практики та методів прогнозного моделювання, які використовуються країнами ЄС. Прогнозні показники ЗППЕ та виробництва електричної енергії наведені у Додатку 2. Завдяки поступовому економічному відновленню, у довгостроковій перспективі передбачається незначне зростання показника ЗППЕ. У період 2017-2020 рр. Україна повинна виконати амбітне завдання - домогтися сталості рівня ЗППЕ та сталого зростання ВВП. За результатами реалізації завдань ЕСУ планується досягнути зниження енергоємності ВВП більш ніж у два рази до 2035 року. Реалізація цього завдання вимагатиме високотехнологічних рішень, значних інвестицій, оновлення законодавства і структурних змін в економіці.

Гнучкість розвитку енергетичної галузі може бути забезпечена завдяки використанню можливостей енергоефективних технологій та інвестицій. Сталий розвиток енергетичної галузі має стати першим кроком для оздоровлення та зростання економіки країни в цілому.

Імплементацію ЕСУ передбачено здійснити у три основні етапи:

Етап 1-й. Реформування енергетичного сектору (до 2020 року).

Етап 2-й. Оптимізація та інноваційний розвиток енергетичної інфраструктури (до 2025 року).

Етап 3-й. Забезпечення сталого розвитку (до 2035 року).

Підгрунтям для інвестицій мають бути реформи, демонополізація, прозорість і вдосконалення правових і регуляторних механізмів. Держава повинна мінімально інвестувати, але максимально сприяти формуванню стимулюючого інвестиційного клімату. Головні передумови залучення інвестицій: верховенство права, адаптація до європейського енергетичного законодавства, деофшоризація економіки, впровадження стимулюючого регуляторного законодавства, економічно обґрунтовані тарифи, проведення комунікаційної політики для заохочення входу на ринок стратегічних та фінансових інвесторів. Частка прямих інвестицій з державного бюджету України у розвиток енергетичної інфраструктури не має перевищувати 5-10%, водночас прямі інвестиції з однієї країни не повинні сягати критичного рівня, що зумовлює потребу диверсифікації інвестицій.

Керуючисьположенням ЕСУ,УрядУкраїнимаєпідготувати рішення з визначення ролі органів виконавчої влади та їх дій на етапах підготовки та формування заходів з ефективного виробництва, трансформації, транспортування, переробки і споживання енергії; формування конкурентних і прозорих ринків електроенергії, природного газу, нафти, теплової енергії та вугілля. У процесі розробки ЕСУ застосовувався програмно-цільовий підхід. На відміну від попередніх енергетичних стратегій, метод прогнозування майбутнього стану енергетичної системи замінюється на складання алгоритмів заради досягнення бажаних результатів. Зокрема ключових «маяків» формування енергетичної політики, розвитку енергетики на кожному з трьох основних етапів реалізації стратегії, найменування яких наводяться нижче. У подальшому передбачається коригування прогнозних цільових показників залежно від фактичного соціально-економічного розвитку України [20 а].

2.3 Адміністративна відповідальність за порушення чинного законодавства України в галузі електроенергетики

Адміністративна відповідальність - вид юридичної відповідальності підставою для якої є адміністративне правопорушення. Питання порядку застосування адміністративної відповідальності в галузі електроенергетики регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП) (ст.ст.95, 95-1, 98, 99, 101-1, 102, 103-1, 185-12, 188-20) та низкою законів і підзаконних нормативно-правових актів: законами України «Про електроенергетику», «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про метрологію та метрологічну діяльність», ПКЕЕН, ПКЕЕ, Положенням про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, Порядком постачання електричної енергії споживачам, Порядком застосування санкцій за порушення законодавства про електроенергетику, Постановою НКРЕ від 27.12.2017 №1425 «Про затвердження Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2018 рік», Положенням про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, Порядком застосування тарифів на електричну енергію для населення та населених пунктів [65;35;36;42;44;79;80;81;84;86].

Предмет адміністративно-правового регулювання відносин у сфері електроенергетики є достатньо різностороннім, проте охоплює однотипні суспільні відносини за своєю природою - правове регулювання переважно управлінських відносин у сфері електроенергетики, пов'язаних з виробництвом (генеруванням), транспортуванням і збутом електроенергії, в рамках яких реалізуються завдання, функції і повноваження органів виконавчої влади, а також їх взаємовідносини між собою та іншими суб'єктами цих відносин. При цьому об'єктом регулювання виступають відносини у вітчизняному електро-енергетичному комплексі. Сутність адміністративно-правового регулювання полягає в упорядкуванні публічних відносин та встановленні за допомогою норм адміністративного права юридичних прав і обов'язків учасників енергетичних правовідносин. На основі об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, політики держави і норм моральності адміністративно-правові норми покликані визначати характер поведінки суб'єктів електроенергетичних відносин [71,с.10].

Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері електроенергетики дисертант Майданевич Н. В. охарактеризувала як «органи державної влади або місцевого самоврядування, наділені нормотворчими, контрольно-наглядовими та розпорядчо-управлінськими повноваженнями у сфері електроенергетики, а отже, здатними впливати на цей вид суспільних відносин як на об'єкт адміністративно- правового регулювання з метою забезпечення найбільш оптимального її розвитку» [71,с.11].

Кострубіцька О. Є.,дисертант, дослідила поняття "суб'єкти проступків у сфері паливно-енергетичного комплексу України" і встановила, що це деліктоздатні фізичні, осудні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), які досягли 16-річного віку, що вчинили діяння, визначене в законі як адміністративний проступок, та деліктоздатні юридичні особи, що вчинили діяння, визначене в законі як адміністративний проступок [58,с.12]

Адміністративне правопорушення у сфері електроенергетики, як будь-яке інше адміністративне правопорушення, характеризується такими елементами складу, як суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт та об'єктивна сторона.

Адміністративно-правове регулювання - найбільш дієвий спосіб врегулювання відносин у сфері електроенергетики… [71,с.13].

Правове регулювання відносин у сфері електроенергетики - це система правових норм, що міститься в актах різної юридичної сили, які визначають порядок відносин, пов'язаних з передачею, розподілом, постачанням та використанням електроенергії.

«Правовідносини у сфері електроенергетики - це суспільні відносини, пов'язані з передачею, розподілом, постачанням і використанням електроенергії, що врегульовані та охороняються нормативно-правовими актами, зокрема нормами адміністративного права, за порушення яких настає юридична відповідальність» [71,с.22].

Види стягнень, які накладають на правопорушнів. Відповідно до статті 17 ЗУ «Про природні монополії» Національні комісії регулювання діяльності суб'єктів природних монополій накладають штрафи на суб'єктів природних монополій за:
-несвоєчасне надання інформації органам, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, - у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-ненадання інформації органам, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, або надання завідомо недостовірних даних - у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) - у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Штрафи на суб'єктів природних монополій, що провадять діяльність на ринках електричної енергії та/або на ринку природного газу, накладаються за порушення та в розмірах, визначених законами України "Про ринок електричної енергії"( 2019-19 ) і "Про ринок природного газу" (329-19 ) відповідно. Сума штрафів, накладених на суб'єктів природних монополій, зараховується до Державного бюджету України. Суб'єкти природних монополій, на які накладено штраф, сплачують його у тридцятиденний термін з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожен день прострочення сплати штрафу нараховується пеня у розмірі одного відсотка суми штрафу. У разі відмови суб'єктів природних монополій від сплати штрафу штраф стягується за рішенням суду.

Порушення ПКЕЕН, ПКЕЕ та умов Договору про постачання електроенергією є одними із найбільш розповсюджених адміністративних проступків.

Споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладуобліку; розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов'язки [36;80].

Відповідно до статті 77 ЗУ «Про ринок електроенергії». Відповідальність за порушення законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії.

1. Учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

2. Правопорушеннями на ринку електричної енергії є:

1) порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності;

2) недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;

3) порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж електроенергетичних підприємств та споживачів, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах;

4) крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку;

5) розкомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна таких об'єктів;

6) пошкодження приладів обліку, використання приладів обліку електричної енергії, неповірених або неатестованих в установленому порядку;

7) неподання або несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, а також надання недостовірної інформації у такій звітності;

8) необґрунтована відмова в доступі до системи передачі або системи розподілу або у приєднанні до системи передачі або системи розподілу;

9) створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду (контролю);

10) порушення правил охорони об'єктів електроенергетики;

11) дії, що перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об'єктів електроенергетики виконувати свої службові обов'язки;

12) припинення постачання електричної енергії споживачам, що не допускають порушень своїх договірних зобов'язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та/або електропостачальником;

13) неукладення договорів відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;

14) пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра тощо;

15) відмова у доступі уповноважених працівників постачальників послуг комерційного обліку до приміщень, де розташовані лічильники електричної енергії, якщо обов'язок надання такого доступу встановлений законодавством;

16) невиконання постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб'єктів владних повноважень на ринку електричної енергії, а також створення перешкод для виконання службових обов'язків посадовими особами таких суб'єктів;

17) неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації оператору системи передачі, оператору системи розподілу та суб'єктам владних повноважень на ринку електричної енергії, якщо обов'язковість подання такої інформації встановлена законом, а також неподання копій документів, пояснень та іншої інформації на законну вимогу Регулятора;

18) несанкціоноване втручання в роботу об'єктів електроенергетики.

3. У разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді:

1) попередження про необхідність усунення порушень;

2) штрафу;

3) зупинення дії ліцензії;

4) анулювання ліцензії.

Суб'єктами адміністративної відповідальності у галузі електроенергетики є фізичні особи: громадяни України, особи без громадянства, іноземці, посадові особи. Особливими суб'єктами відповідальності є посадові особи підприємств, установ, організацій. Юридичні особи не притягаються до адміністративної відповідальності у галузі електроенергетики. Однак в український науці дискутується питання адміністративної відповідальності юридичних осіб [21,с.78].

О.Є Кострубіцька зазначає, що адміністративним проступком у сфері паливно-енергетичного комплексу України є суспільно небезпечне, протиправне, винне, каране діяння, що посягає на суспільні відносини в електроенергетичній, вугільній або нафтогазовій сферах у формі дії чи бездіяння, яке здійснене деліктоздатною фізичною чи юридичною особою та за яке передбачено адміністративну відповідальність у виді адміністративних санкцій, встановлених законом та встановлені ознаки, що властиві проступкам у сфері паливно-енергетичного комплексу України, а саме:

- об'єкт посягання, якими виступають суспільні відносини в електроенергетичній, вугільній та нафтогазовій сферах;

- суб'єкт проступку, якими є фізичні особи, у тому числі посадові й службові, та юридичні особи;

- суб'єкти юрисдикції, якими виступають адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад (ст. 218 КУпАП); виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад (ст. 219 КУпАП); районні, районні в місті, міські та міськрайонні суди (ст. 221 КУпАП); органи державного геологічного контролю (ст. 2311 КУпАП); органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки (ст. 24412 КУпАП); органи Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії (ст. 24413 КУпАП); органи Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж (ст. 24414 КУпАП); Національна комісія регулювання електроенергетики України (ст. 24415 КУпАП) [костр.]

Н. В. Шинкарук дає таке визначення адміністративним правопорушеням: «Це застосування до суб'єкта адміністративного правопорушення у сфері енергетики примусових заходів адміністративного характеру, що закріпляються та здійснюються державою в особі спеціальних органів або їх посадових осіб, з метою охорони суспільних відносин у сфері постачання і використання електричної енергії, покарання й перевиховання винних осіб та попередження вчинення нових правопорушень у зазначеній сфері» [114,с.157], Майданевич Н. В. зробила такий висновок «Адміністративно-правове регулювання у сфері електроенергетики - це цілеспрямований вплив норм адміністративного права на суспільні відносини, що виникають у процесі виробництва (в тому числі виробництва в режимі комбінованого вироблення електричної і теплової енергій), передачі електричної енергії, централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління в електроенергетиці, збуту та споживання електричної енергії з використанням виробничих та інших майнових об'єктів (у тому числі таких, що входять до Єдиної енергетичної системи України) з метою забезпечення за допомогою адміністративно- правових засобів, прав, свобод і публічних законних інтересів фізичних та юридичних осіб нормального функціонування громадянського суспільства та держави [71,с.17].

Дисертант Коробкін В. В. з'ясував, що механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері енергопостачання - це сукупність організаційно-правових засобів регулювання правових відносини, які виникають у зв'язку з передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на енергетичних об'єктах незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання енергії, а також з централізованим диспетчерським управлінням та запропонував класифікацію адміністративно-правових норм механізму адміністративно-правового регулювання відносин у сфері енергопостачання за кількома критеріями: за предметом правового регулювання: на конституційні, цивільні, господарські та інші; за функціями права: на регулятивні та охороні; за засобом правового впливу: зобов'язуючи, уповноважуючи, забороняючі; за методом правового регулювання: на імперативні та диспозитивні; за характером участі в правовому регулюванні: на матеріальні та процесуальні. Ним також запропоновано: «систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні поділити на загальні, основні, додаткові. Критерієм запропонованої класифікації виступає саме «характер їх компетенції» [57].

Враховуючи викладені вище положення, можна зробити висновок, що до адміністративно-правових санкцій в галузі електроенергетики можна віднести:

попередження, штраф, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії.

Це публічно-правова сфера, однією із сторін якої обов'язковою буде держава в особі державних органів чи уповноважених осіб.

2.4 Порядок накладення штрафів на субєктів господарювання за порушення законодавства про електроенергетику

2.4.1 Система державного регулювання енергетики в Україні. Органи державного регулювання енергетичної галузї України

За роки незалежності в Україні створені основні елементи системи державного управління енергетичною сферою, визначені їх основні функції й повноваження органів управління, схема їх взаємодії. Відповідно до зміни ринкових умов, система перебуває у процесі постійної трансформації. Це виявляється в перманентних змінах її структури, перерозподілі функцій між державними органами, пошуку більш дієвих важелів державної регуляторної політики, що позначається на ефективності системи в цілому.

Аналіз чинних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів державної влади в енергетичній сфері (Додаток Л, рис.1), дозволяє сформулювати їх основні повноваження та функції таким чином (МАК, 2014; Основні, 2014; Система, 2001; Положення, 2011; Про Державне, 2013; Про затвердження, 2011; Про Раду, 2014; Про створення, 2014; Про утворення, 2014) [32 а].

Дисертант Губрієнко О.М. зазначає: «Державне управління в галузі електроенергетики - це цілеспрямована діяльність органів виконавчої влади та інших управлінських органів, пов'язана із впливом на електроенергетику України та її окремі складові з метою забезпечення її ефективного функціонування, яка здійснюється за допомогою спеціальних засобів (функцій, методів та форм). Ключовим елементом механізму державного управління електроенергетикою є суб'єкти, що являють собою відповідні органи державного управління, які здійснюють керуючий або координуючий вплив на електроенергетичну галузь як об'єкт управління з метою забезпечення її оптимального функціонування.

Електроенергетика як об'єкт державного управління являє собою галузь економіки України, що забезпечує споживачів електроенергією, а також її підгалузі (атомна, теплова і гідроенергетика) та структурні елементи (електростанції, енергогенеруючі, енергопостачальні та енергопередавальні компанії)» [30].

Принципи державного управління електроенергетикою - це обумовлені потребами розвитку енергетичної галузі науково обґрунтовані фундаментальні положення стратегічного характеру, які відбивають специфіку соціально-економічних та юридичних особливостей механізму державного управління електроенергетикою. Такими основними принципами є: підпорядкованість управління забезпеченню інтересів економічної безпеки держави, складовою якої є енергетична безпека, з урахуванням стратегічного характеру цієї галузі; спрямованість управління на врахування інтересів споживачів; оптимальне поєднання адміністративних та економічних методів; пріоритет в механізмі державного управління загальної функції регулювання та спеціальних функцій регулятивного характеру; забезпечення наближення управління галуззю до стандартів та вимог ЄС; особлива роль в регулюванні галузі незалежного позавідомчого органу.

Досягненню мети державного управління електроенергетикою підпорядковані відповідні завдання, тобто основні напрями управлінської діяльності, що в конкретних умовах виступають етапами досягнення інтегральної мети державного управління цією галуззю, до яких належать: забезпечення енергетичної незалежності та енергетичної безпеки держави; оптимізація всіх елементів механізму державного управління галуззю; забезпечення необхідних ринкових перетворень в енергосекторі; створення належної нормативно-правової бази діяльності енергетичної галузі; створення умов для інтеграції України та її енергетичного сектора до ЄС. Функції державного управління в галузі електроенергетики - це обумовлені досягненням мети забезпечення ефективного функціонування цієї галузі і стабільного розвитку економіки України, підпорядковані вирішенню конкретних завдань основні види управлінської діяльності державних органів, пов'язані із їх впливом на енергетичну галузь як об'єкт управління [30], Майданевич Н.В. зазначає, що система органів, які регулюють відносини у сфері електроенергетики - це сукупність органів виконавчої влади, які мають повноваження зі здійснення комплексу організаційних і технічних заходів, спрямованих на формування та забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфовидобувному та нафтогазовому комплексах [71].

Методи державного управління електроенергетикою - це юридично значущі прийоми та способи, за допомогою яких органи державного управління здійснюють цілеспрямований вплив на енергетичну галузь як об'єкт управління з метою реалізації відповідних завдань та функцій [30]. Розрізняють контроль та нагляд в енергетичній сфері.

Державний контроль -- одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави. Головна мета контролю - забезпечення відповідності роботи державного органу управлінським рішенням, що приймається задля реалізації державної політики у тій чи іншій сфері. Метою енергетичного нагляду є сприяння забезпеченню сталого функціонування об'єднаної енергетичної системи України, сфери теплопостачання, енергетичної безпеки держави шляхом здійснення контролю а дотриманням суб'єктами електроенергетики, суб'єктами відносин у сфері теплопостачання та споживання електричної енергії вимог нормативно-правових і нормативно-технічних актів у сфері виробництва, постачання та споживання електричної і теплової енергії. Майданевич Н. В. наголошує, що законодавець, не розрізняючи понятть "нагляд" та "контроль", вживає їх одночасно. Контроль слід відрізняти від близького до нього за змістом виду державної діяльності нагляду. Незважаючи на деякі спільні риси, притаманні обом поняттям (спільність мети - забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні; форми здійснення роботи - перевірки, витребування звітів, пояснень; обов'язковості вказівок тощо), на відміну від нагляду контроль проводиться щоденно та безперервно, усією кількістю контролюючих осіб та визначено, що під державною політикою щодо адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні слід розуміти комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на розвиток системи енергопостачання. Державна політика щодо розвитку адміністративно-правового регулювання енергопостачання ґрунтується на таких основних принципах: державне регулювання відносин у сфері енергопостачання; додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, пов'язаних з передачею, постачанням енергії; забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів; додержання законодавства всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з постачанням; підвищення надійності та безпеки енергопостачання [71,с.12]. О. Ю. Битяк зауважує, що засобами державного регулювання електроенергетичної діяльності є створення специфічної організації оптового ринку, де держава фактично монополізувала організацію оптової купівлі-продажу електроенергії і встановила особливий договірний порядок участі у такому ринку, який є досить складним. Аналогічно таким, хоча і дещо простішим механізмом державного регулювання слід вважати і встановлений порядок розрахунків на цьому ринку [9,с.17-18].

Верховна Рада України здійснює законодавче регулювання і контроль за діяльністю органів державної влади та посадових осіб щодо виконання ними функцій і завдань в енергетичній сфері; ухвалює засади внутрішньої та зовнішньої політики держави в енергетичній сфері; затверджує державний бюджет, в якому передбачає кошти на забезпечення роботи та розвиток галузей ПЕК; схвалює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного розвитку, охорони довкілля; затверджує рішення про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик для розвитку ПЕК, здійснює контроль зо їх використанням; проводить парламентські слухання з питань енергетичної політики тощо.

Комітет Верховної Ради з питань паливно-енергетичною комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки готує законопроекти, що регулюють діяльність та розвиток енергетики. Президент України, у межах своїх повноважень, здійснює керівництво в енергетичній сфері; створює, реорганізує та ліквідує органи виконавчої влади, визначає їх функції, основні завдання; видає укази і розпорядження, що стосуються функціонування та розвитку ПЕК; звертається із щорічними (позачерговими) посланнями до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України, в т.ч. в енергетичній сфері; призначає (за поданням прем'єр-міністра) та звільняє з посад керівників міністерств, державних комітетів, інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють повноваження в енергетичній і суміжних сферах; призначає та звільняє з посад (за згодою Верховної Ради) голову Антимонопольного комітету України, голову Фонду державного майна України.

Рада національної безпеки і оборони України, яку очолює Голова держави, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади в енергетичній сфері. РНБО України подає главі держави пропозиції щодо: визначення стратегічних національних інтересів України в енергетичній сфері, концептуальних підходів та напрямів забезпечення енергетичної безпеки; утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади в енергетичній сфері; оперативних заходів із запобігання то локалізації загроз національним інтересам України в енергетичній сфері. Інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України в енергетичній сфері здійснює Апарат РНБО України, у структурі якого є профільний підрозділ - управління енергетичної безпеки та ядерної політики, функціонально підпорядковане заступнику Секретаря РНБО України. Кабінет Міністрів України забезпечує економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики, виконання Конституції і законів України, актів Президента України в енергетичній сфері; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики у сферах енергетики, охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; розробляє та здійснює загальнодержавні програми економічного й науково-технічного розвитку; розробляє проект державного бюджету та забезпечує його виконання за статтями, пов'язаними з функціонуванням і розвитком ПЕК.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України, є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, підконтрольним і підзвітним Президентові України.

Основними завданнями НКРЕКП є:

- участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів, у сфері теплопостачання;

- державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, сприяння конкуренції, забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі;

- забезпечення ефективності функціонування товарних ринків, координація діяльності державних органів щодо регулювання ринків енергоносіїв, захист прав споживачів;

- видача ліцензій на здійснення діяльності в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі, контроль за додержанням ліцензійних умов [32 а].

Битяк О.Ю. вважає, що Законодавець має чітко визначитись із конкретними повноваженнями організаційно-господарської компетенції НКРЕ, що є засобами реалізації встановлених функцій та завдань, їх регламентації нормативно-правовими актами різної юридичної сили. Відповідно такі повноваження мають бути поділені на основні, комплексні, другорядні, допоміжні тощо [9,с.9 ]

Державна інспекція ядерного регулювання України є центральним органом виконавчої влади, який є головним з формування та реалізації державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії. Державна інспекція повинна виконувати такі функції:

- визначення критеріїв, вимог і умов щодо безпеки під час використання ядерної енергії, видача дозволів і ліцензій на проведення діяльності у цій сфері;

- здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки;

- виконання інших функцій національного регулюючого органу з ядерної та радіаційної безпеки.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в ПЕК. Основними завданнями Міністерства є:

- державне управління паливно-енергетичним комплексом;

- забезпечення реалізації державної політики в ПЕК;

- забезпечення енергетичної безпеки держави;

- розроблення пропозицій щодо вдосконалення економічних важелів стимулювання розвитку ПЕК тощо.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України: розробляє прогнози, концепції та цільові програми розвитку ПЕК; контролює використання бюджетних коштів на підприємствах ГІЕК; розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму ціноутворення в ПЕК; забезпечує реалізацію державної політики у сфері енергозбереження тощо. Функції з управління галузями ПЕК та об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, Міністерство здійснює через Державні департаменти - з питань електроенергетики; нафтової, газової та нафтопереробної промисловості; вугільної промисловості; ядерної енергетики та атомної промисловості. Основними формами організації об'єктів державної власності в ПЕК є акціонерні компанії й державні підприємства; базовими серед них є НАК "Нафтогаз України", Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", НАК "Надра України" і НАК "Енергетична компанія України" (НАК "ЕКУ").НАК "Нафтогаз України" створена з метою: забезпечення ефективного функціонування й розвитку нафтогазового комплексу; підвищення рівня енергетичної безпеки держави; більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах; отримання прибутку шляхом провадження підприємницької діяльності.

НАЕК "Енергоатом" є державним підприємством, що виконує такі основні завдання:

- погодження з відповідними органами тарифу на електроенергію, що виробляється на АЕС, здійснення її продажу на енергоринку;

- закупівля ядерного палива; створення системи поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами;

- створення системи перепідготовки й підвищення кваліфікації персоналу АЕС;

- забезпечення дотримання норм міжнародних договорів з питань ядерної та цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду;

- будівництво, реконструкція та зняття з експлуатації енергоблоків АЕС тощо.

НАК "Надра України" створена з метою підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології та розвідки надр, поліпшення забезпечення потреб України в корисних копалинах. Основними завданнями Компанії є:

- організація й проведення пошукових і геологорозвідувальних робіт в Україні та за її межами;

- здійснення переробки окремих видів корисних копалин;

- сприяння залученню інвестицій у розвиток розвідки, розроблення та промислової експлуатації родовищ тощо.

Місія НАК "Енергетична компанія України" полягає у виконанні завдань Уряду України щодо вітчизняного електроенергетичного комплексу, щодо забезпечення ефективного і збалансованого електро- й теплопостачання споживачів, оновлення й нарощування енергетичних потужностей з одночасним зменшенням техногенного навантаження на довкілля, здійснення подальших реформ у вітчизняному електроенергетичному комплексі та приєднання ОЕС України до європейської енергосистеми. Основними завданнями Компанії є надійне й ефективне функціонування, розвиток електроенергетичного комплексу для забезпечення економічної та енергетичної безпеки держави, більш повне задоволення потреб споживачів в електричній і тепловій енергії, ефективне управління державним майном, залучення інвестицій та отримання прибутку.

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України є центральним органом влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів.

Основними завданнями Державного агентства є:

- визначення основних напрямів, нормативів та проведення єдиної державної політики у сфері енергозабезпечення, розроблення механізму її реалізації;

- участь у розроблення загальнодержавної енергетичної програми та програм розвитку галузей ПЕК, контроль за їх реалізацією в частині енергозбереження;

- організація і проведення державної експертизи з енергозбереження тощо.

Перелічені державні структури здійснюють свою діяльність у ПЕК разом з іншими органами державної влади України: Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Міністерством соціальної політики, Антимонопольним комітетом, Фондом державного майна, Державним агентством резерву України, правоохоронними органами, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Методи державного регулювання енергетики.Державна регулятивна політика в енергетичній сфері України поєднує методи прямого і непрямого регулювання (Система, 2001) і здійснюється з урахуванням двох важливих обставин:

а) світової тенденції поступової лібералізації внутрішніх ринків енергоносіїв та обмеження адміністративного втручання держави у діяльність суб'єктів енергоринків;

б) існування в умовах розбудови ринкової економіки нерозвиненого конкурентного середовища, недосконалих механізмів підприємницької діяльності, неповної (і суперечливої) законодавчої бази, що зумовлює необхідність активного регулювання економічних відносин з боку держави.

До методів прямого регулювання державою діяльності суб'єктів енергоринків належать ліцензування окремих видів діяльності, контроль за дотриманням технічних та екологічних стандартів, вимог безпеки функціонування енергетичних об'єктів, регулювання умов конкуренції на енергоринку. Методи непрямого впливу спрямовані на зміну параметрів ринкового середовища і охоплюють регулювання цін, тарифів, рівнів податків і мита, кредитних ставок тощо. Істотний вплив на функціонування та розвиток ПЕК справляють важелі загального макроекономічного регулювання (обмінний курс гривні, облікові ставки та резервні вимоги Національного банку України, курси цінних паперів на фондовому ринку), а також зовнішні чинники - механізми ціноутворення на світових ринках енергоносіїв, форми міжнародних розрахунків, механізми та умови доступу до міжнародних кредитних ресурсів тощо. Регулювання шляхом ліцензування зобов'язує суб'єктів господарювання дотримуватися певних умов і правил діяльності (ліцензійних умов). Розробляючи ліцензійні умови та контролюючи їх дотримання, державний регулюючий орган має можливість суттєво впливати на поведінку ліцензіата, включаючи дотримання ним технічних, екологічних та інших вимог, що визначають рівень: безпеки енергетичних об'єктів; охорони праці на підприємствах ПЕК; відтворення ресурсної бази.

Цінове регулювання є важливою складовою державного регулювання, але сфера його застосування в ПЕК помітно вужча, ніж сфера ліцензування (Додаток М). Головними завданнями цінового регулювання енергоринків є: упередження необгрунтованого завищення цін і тарифів на паливо та енергію підприємствами-монополістами; захист прав споживачів енергетичної продукції; недопущення перехресного субсидування одних видів діяльності в енергетиці за рахунок інших. Податкове регулювання, крім виконання фіскальних функцій, повинно сприяти ефективному функціонуванню та розвитку енергоринків, у т. ч. підвищенню конкурентоспроможності підприємств, стимулюванню енергозбереження, інвестиційної та інноваційної діяльності суб'єктів господарювання [32 а].

Митне регулювання виконує схожі з податковим фіскальні функції. Водночас воно має особливе завдання регулювання структури імпорту з метою: стимулювання імпорту дефіцитних для України видів ресурсів, обмеження імпорту товарів, виробництво яких (у достатніх обсягах) можливе на вітчизняних підприємствах, - продуктів нафтопереробки, окремих сортів вугілля, більшості видів енергетичного обладнання [103 а,с.88]

О.Є.Кострубіцькою досліджене поняття "управління" і встановлено, що управлінням є діяльність суб'єктів, які, відповідно до законодавства України, наділені владними повноваженнями здійснювати керівництво у формі керівних команд чи рішень, що є обов'язковими для виконання об'єктами, які підпорядковуються їх владній волі, за порушення чи не виконання вимог яких настає їх юридична відповідальність та виділені ознаки "управління" та його співвідношення з "регулюванням": «суб'єкти публічного управління - це відповідні органи та їх посадові особи, наділені певною компетенцією і владними повноваженнями, які їх реалізують своїми керівними командами та рішеннями, що спрямовані на задоволення загального публічного інтересу та є обов'язковими для виконання об'єктами управління», вона акцентувала увагу на тому, що суб'єктами публічного управління паливно-енергетичним комплексом України є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, галузеві міністерства і відомства: Міністерства палива та енергетики України і Міністерство вугільної промисловості України, Державний комітет ядерного регулювання України, Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Водночас Національна комісія регулювання електроенергетики України є органом державного регулювання в електроенергетичній та в нафтогазовій сферах, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство охорони здоров'я України - у сфері використання ядерної енергії та ядерної безпеки, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України - у сфері гірничих відносин [58].

За обсягом компетенції щодо інших ланок та місцем в управлінській ієрархії всі органи та структурні одиниці електроенергетичної галузі можна умовно розділити на три групи: 1) ті, які є виключно суб'єктами державного управління електроенергетикою (органи виконавчої влади: Мінпаливенерго, НКРЕ та ін.); 2) одиниці, які виступають в ролі як суб'єктів, так і об'єктів управління (енергогенеруючі та енергопостачальні компанії: Державна акціонерна компанія “Укргідроенерго”, НАЕК “Енергоатом”, обленерго тощо); 3) структурні одиниці, які є лише об'єктами управління електроенергетикою (електростанції) [ 30]

Майданевич Н. В. вважає, що значним функціональним недоліком адміністративно-правового регулювання у сфері елетроенергетики є дублювання окремих функцій між Міністерством енергетики та вугільної промисловості і Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, які мають різне підпорядкування, зокрема, щодо контрольно-наглядових функцій, що на практиці призводить до плутанини, а також необхідно здійснити заходи щодо оптимізації умов провадження ліцензованих видів діяльності [71,с.18].

Битяк О. Ю. теоретично обґрунтував необхідність сегментації об'єктів державного регулювання та «адресного» підбору його засобів. Ними є:

* сегмент виробництва електричної енергії із генеруючими компаніями та потужною системою господарсько-виробничих відносин, що опосередковує виробничий процес;

* оптовий ринок електричної енергії, уособлений ДП «Енергеринок», що функціонує на підставі договорів між учасниками такого ринку;

* сегмент послуг передачі електричної енергії та диспетчерського забезпечення синхронності роботи енергоринку;

* роздрібний ринок електричної енергії, що включає її розподіл та постачання споживачам.

Кожен з виділених сегментів електроенергетичного ринку повинен мати власний механізм (підмеханізм) державного регулювання, сконструйований таким чином, щоб при цьому забезпечувалась загальна мета функціонування електроенергетичного комплексу в цілому. Відповідно і завданням законодавчого регулювання має стати необхідна диференціація та деталізація нормативно-правового матеріалу, а також запропоновано систематизацію законодавства у сфері паливно-енергетичного комплексу здійснювати шляхом розподілу на загальний рівень - енергетичне законодавство, та спеціальний - електроенергетичне. До цього слід додати декілька наскрізних типів енергетичних відносин, що займають у названій ієрархії власне місце - енергозбереження, транзит енергоносіїв тощо. Найвищою формою систематизації, як відомо, є кодифікація законодавства. Битяком О. Ю. запропована чотирирівнева модель джерел правового регулювання, що змістовно, логічно й юридично відповідають чинному Господарському кодексу України. Перший рівень - Основи енергетичного законодавства України, другий рівень - низка кодексів України, створених за предметним критерієм - видами джерела енергії, зокрема Електроенергетичний кодекс України. Третій рівень - два типи спеціальних законів України, ті, що уособлюють найбільш динамічну частину законодавчого регулювання, та так звані «наскрізні» Закони, що регулюють, наприклад, відносини з енергозбереження, щодо транзиту енергоносіїв екологічної безпеки енергетичної діяльності тощо. Четвертий рівень має утворювати підзаконне нормативно-правове регулювання, - саме таким чином можна визначити частину базисних завдань законодавчої енергетичної політики держави, а також запропоновано введення спеціальної профільної правосуб'єктності електроенергетичних підприємств. Слід при цьому враховувати високий ступінь природного монополізму в галузі. Правосуб'єктність електроенергетичної компанії за умови її визначення як спеціальної та виключної повинна обмежуватись також і цілою низкою заборон, щодо трансакцій, які спричиняють погіршення або утворюють ризики, зокрема через погіршення майнового стану підприємства, виникнення у нього ризикової кредиторської та дебіторської заборгованості тощо [9,с.9-11 ]

2.4.2 Порядок накладення на суб'єктів (суб'єкта) господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику

Згідно Постанови КМУ “Про затвердження Положення про порядок накладення на суб'єктів (суб'єкта) господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику” № 1312 від 21 липня 1999 р.(зі змінами) штрафи за порушення законодавства про електроенергетику накладаються на суб'єктів господарської діяльності за:

-неподання інформації або подання завідомо недостовірної інформації, передбаченої в ліцензіях на виробництво, передачу або постачання електричної енергії та в нормативно-правових актах, що регулюють питання функціонування об'єднаної енергетичної системи і споживання енергії;

-ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів НКРЕКП, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій.

Накладати на суб'єктів господарської діяльності штрафи мають право:

- НКРЕКП;

- державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж;

- державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії.

НКРЕКП, державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж, Головний державний інспектор України з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, його заступники мають право накладати на суб'єктів господарської діяльності штрафи:

-за правопорушення, передбачені в абзаці другому пункту 2 цього Положення, - у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-за правопорушення, передбачені в абзаці третьому пункту 2 цього Положення, - у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Старші державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право накладати на суб'єктів господарської діяльності штрафи:

-за правопорушення, передбачені в абзаці другому пункту 2 цього Положення, - у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-за правопорушення, передбачені в абзаці третьому пункту 2 цього Положення, - у розмірі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право накладати на суб'єктів господарської діяльності штрафи:

-за правопорушення, передбачені в абзаці другому пункту 2 цього Положення, - у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-за правопорушення, передбачені в абзаці третьому пункту 2 цього Положення, - у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафу приймається на підставі акта перевірки (додаток 1) суб'єкта господарської діяльності, складеного посадовими особами НКРЕКП, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж або Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії.Рішення про накладення штрафу оформляється постановою відповідно НКРЕКП, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії (додаток 2). Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках. Перший примірник постанови залишається в органі, який її оформив. Другий примірник у 3-денний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) для сплати штрафу суб'єкту господарської діяльності.Суб'єкт господарської діяльності повинен сплатити штраф протягом 30 днів з дня винесення постанови про його накладення.У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується в судовому порядку.

Рішення про накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів може бути оскаржене в установленому законом порядку.

Підставою для застосування санкцій можуть бути:

- результати здійснення НКРЕКП та її регіональними представництвами перевірок діяльності енергопостачальників;

- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів щодо дотримання енергопостачальниками законодавчих та інших нормативних актів про електроенергетику;

- будь-які інші достовірні матеріали про діяльність енергопостачальників (статистична звітність, баланси тощо).

Порядок застосування санкцій:

1. У разі наявності порушень енергопостачальником законодавства про електроенергетику НКРЕКП надсилає енергопостачальникові письмове застереження.

2. У застереженні НКРЕКП повідомляє енергопостачальнику про наявність порушення законодавства, визначає конкретні заходи, яких необхідно вжити для усунення порушень, та терміни їх усунення, а також конкретні дії, що їх повинен здійснити енергопостачальник для запобігання небезпечній або неправильній діяльності.

3. Застереження надсилається за рішенням НКРЕКП і підписується її головою або членом.

4. Застереження надсилається виконавчому органу енергопостачальника, який повинен у 3-денний термін дати НКРЕКП відповідь.

5. У відповіді енергопостачальник зобов'язаний повідомити про заходи, за допомогою яких у терміни, визначені НКРЕКП, він повинен усунути порушення, зазначені у застереженні.

Анулювання дії ліцензії на провадження підприємницької діяльності з постачання електричної енергії на відповідній території:

- у разі неусунення енергопостачальником допущених порушень законодавства про електроенергетику протягом терміну зупинення дії ліцензії на провадження підприємницької діяльності з постачання електричної енергії на відповідній території, а також у разі допущення повторного або грубого порушення законодавства про електроенергетику та умов і правил провадження підприємницької діяльності з постачання електричної енергії на відповідній території НКРЕ вправі анулювати ліцензію такого енергопостачальника.

У разі прийняття НКРЕКП рішення про анулювання ліцензії енергопостачальник зобов'язаний:

1) У термін, зазначений НКРЕКП у рішенні про анулювання ліцензії, припинити провадження відповідної діяльності;