Серед конференцій, які на науковому рівні почали розглядати шляхи боротьби з незаконним обігом наркотиків, можна вказати всеукраїнську науково-практичну конференцію "Проблеми розкриття та розслідування злочинів щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів", яка відбулася 30 жовтня 2003 р. у м. Донецьку в Донецькому юридичному інституті МВС України [159]. Це чи не найперший представницький з'їзд науковців, який був цілісно присвячений окремій специфічній тематиці протидії незаконному обігу наркотиків. До цього відповідні проблеми розглядалися в числі інших, більш загальних питань охорони здоров'я, виховання молоді, боротьби зі злочинністю тощо.

Поглиблене вивчення різнобічних аспектів боротьби з наркобізнесом як суспільно-небезпечним явищем потребує виважених наукових підходів, які дали б змогу об'єктивно й з достатньою повнотою дослідити весь спектр проблем, пов'язаних з немедичним вживанням наркотичних засобів та психотропних речовин, розповсюдженням наркотизму серед різних верств населення і в різних регіонах країни, виготовленням, виробництвом, перевезенням і розповсюдженням як синтетичних наркотиків та їх аналогів, так і наркотиків рослинного походження. Окремий бік цієї проблеми становить незаконний наркобізнес як найнебезпечніша форма злочинних проявів, що має безпосереднє відношення до зазначених питань. Ці питання можна й потрібно досліджувати в розрізі впливу проблеми наркотиків на розвиток людства та формування політики держави з історичної, соціологічної, медичної, міжнародно-політичної та правової позиції. Безумовно, щоб охопити в одному дослідженні всі питання і запропонувати всі можливі шляхи виходу із складної ситуації в протидії наркозлочинності, неможливо. А тому таку складну проблему повинні досліджувати фахівці з різних галузей наукових знань. Певну низку питань мають дослідити криміналісти, чий внесок у поєднанні з розробками представників інших наук, сприятиме спільному успіху, якщо не у повному викоріненні причин, то принаймні в покращанні успіхів у протидії наркобізнесу.

Дослідивши низку наукових праць, інших джерел, в яких розкриваються питання протидії незаконному наркобізнесу й використання відповідних засобів боротьби з цими видами злочинів, можна визначити певні напрями, які висвітлені на недостатньому рівні або й лишилися поза увагою науковців і тому, враховуючи обрану тематику дослідження, можуть бути розкритими в цій праці. Насамперед, до таких має належати - розробка змісту доказування в кримінальних провадженнях про наркобізнес та забезпечення цього процесу сучасними криміналістичними розробками.

Все це має сприяти підвищенню результативності процесу доказування на стадіях досудового розслідування й судового розгляду внаслідок його належного забезпечення криміналістичними розробками.

1.2 Поняття незаконного наркобізнесу як суспільно небезпечного явища та криміналістичний аналіз його складових

Серед багатьох актуальних проблем, що породжені глибокими соціально-економічними перетвореннями в державі, особливу стурбованість у багатьох громадян нашої країни викликає стан злочинності. В умовах започаткованої стабілізації й деякого покращення економічних, наукових, культурних, інформаційних й інших зв'язків між державами і народами злочинність стає одним з найбільше загрозливих соціальних факторів, причиною дестабілізації суспільних відносин, котрі стають загрозою для правових основ держави. З погляду сучасності, не лише перед населенням нашої країни, але й перед народами інших країн все більше виразним стає завдання пошуку засобів і методів, за допомогою яких вдасться загнуздати злочинність і такі її небезпечні прояви як тероризм, викрадення людей, легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та низки інших небезпечних злочинів, котрі руйнують основи правопорядку й добробуту в державі.

Велику стурбованість викликає не тільки кількісне зростання злочинності, але й небезпечне якісне її перетворення, а в останньому - зростаюча злочинність в організованих формах. Аналіз стану боротьби із злочинністю в нашій країні свідчить про те, що левова частка організованих злочинних угруповань сферою своїх злочинних уподобань обирають наркобізнес. Водночас варто зазначити, що така тенденція має не національний, а інтернаціональний і навіть міжнародний характер. Сьогодні відбувається реалізація прагнень закордонних злочинних формувань до розширення власних сфер впливу за рахунок проникнення в Україну [146, с.74]. В зв'язку із "вигідним" геополітичним розташуванням, наша держава займає чільне місце в планах злочинних угруповань, що спеціалізуються на незаконному наркобізнесі. Територію України почали використовувати не лише для транзитного перевезення наркотиків та в якості перевалочної бази для традиційних афганського й балканського каналів розповсюдження наркотиків, а й розглядають як країну-споживача наркотичних засобів.

Так, наприклад, у вересні 2017 р. співробітники Служби безпеки України перекрили у Києві один з каналів контрабанди до нашої країни прекурсорів для виготовлення синтетичного наркотику "екстазі". Правоохоронці встановили, що організатор наркобізнесу замовляв із Європи інгредієнти для "виробництва" синтетичних психотропів через міжнародні поштові відправлення під виглядом продуктів харчування. Потім ділки через Інтернет знаходили наркозалежних клієнтів для збуту та надсилали "товар" посилками по всій території України. Під час обшуків за місцем проживання організатора злочинної групи співробітники СБ України вилучили велику кількість психотропної речовини МДМА та обладнання для її виготовлення. Правоохоронці також виявили сто двадцять ємностей із прекурсорами, які зловмисник використовував для виготовлення психотропів [173].

Такі приклади не можуть не турбувати Уряд України і її правоохоронні органи. Саме тому в урядових документах вказується на те, що ситуація, яка склалася сьогодні у сфері обігу наркотиків, спричинена такими факторами як загальним високим рівнем вживання їх особами не за медичним призначенням, що становить 33 особи на 10 тис. населення; активізацією діяльності міжнародних наркосиндикатів та здійсненням транзитного переміщення наркотиків територією України. За даними соціологічних досліджень, 35 відсотків першокурсників професійно-технічних училищ та 25 відсотків студентів вищих навчальних закладів мають досвід вживання наркотиків [186]. То ж не дивно, що до боротьби з наркобізнесом як окремим проявом злочинів долучаються правоохоронні органи не лише України, а й багатьох інших країн, котрі діють узгоджено чи навіть спільно з метою досягнення єдиної мети. Свідченням тому є виконання з 2003 р. в Україні, Молдові й Білорусі спільного проекту Програми ООН і Європейської комісії "Боротьба з незаконним обігом і торгівлею наркотиками", мета якої полягає в зниженні потоку контрабанди наркотиків з України, Молдови й Білорусі, а також через зазначені країни в держави - члени ЄС. Скорочено ця міжнародна програма має назву БУМАД, в межах якої надається допомога зазначеним країнам для зниження інтенсивності торгівлі наркотиками шляхом покращення законодавчої бази, технічного і методологічного потенціалу правоохоронних органів для боротьби з незаконним обігом наркотиків. Національними партнерами програми виступають МВС, СБУ, митна й прикордонна служби, МОЗ України та неурядові громадські організації. Особливу увагу приділено навчанню персоналу правоохоронних служб, координації дій різних департаментів, покращенню матеріально-технічної бази, придбанню сучасних високочутливих приладів для виявлення наркотиків та їх ідентифікації [40, с.67].

Цій же меті слугує створення Міжнародного Комітету по контролю над наркотиками (МККН) як незалежного квазісудового органу, що складається з тринадцяти осіб, кожна з яких обирається на п'ятирічний термін Економічною і Соціальною Радою ООН. Загальне завдання МККН полягає у сприянні виконанню урядами держав різноманітних угод щодо контролю над наркотичними засобами в інтересах всього міжнародного співтовариства загалом. МККН виконує три важливі функції: 1 - у співробітництві з урядами забезпечує задоволення законних потреб різних країн в наркотичних засобах шляхом підтримування відповідного балансу між пропозицією і попитом; 2 - контролює законний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин, намагаючись забезпечити такий стан, за якого їх виготовлення, виробництво, розповсюдження і використання здійснювалося б виключно з медичною та науковою метою; 3 - намагається упереджувати незаконне культивування, виготовлення, виробництво, обіг і використання наркотичних засобів і психотропних речовин. На підставі узагальнення й аналізу відповідної інформації МККН визначає, наскільки ефективно виконуються в окремих державах міжнародні угоди щодо контролю над наркотиками і боротьби з їх незаконним обігом. Оцінюючи цю діяльність на національному рівні, МККН може рекомендувати ООН прийняття певних заходів і внесення відповідних змін до діючих нормативних актів, а на національному рівні надає допомогу державам у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення ефективності системи контролю над наркотиками. Комітет може запропонувати уряду відповідної держави надати пояснення або запропонувати йому проведення консультацій. Це відбувається у випадках, коли країна, навіть та, що виконує положення угод, стає центром транснаціональної злочинної діяльності, пов'язаної з наркотиками, або стоїть перед серйозною загрозою цього [112, с.152-154].

При організації боротьби з незаконним наркобізнесом необхідно виходити з усвідомлення тих причин і умов його появи у нашому суспільстві, на ліквідації котрих треба зосередити зусилля або брати в цьому участь у межах вирішення поставлених завдань боротьби із злочинністю. Так, наприклад, в лютому 2002 р. Президент США Д. Буш ухвалив окрему національну стратегію з протидії наркотикам, яка базується на трьох основних принципах: запобігання споживанню населенням наркотиків до його початку; лікування споживачів наркотиків і наркотично залежних осіб та ліквідування незаконного "ринку наркотиків", на чому й повинна базуватися державна політика та на що повинні звертати увагу правоохоронні органи країни [234, с.2]. Для успіху цієї боротьби вкрай необхідно створити налагоджений механізм, який забезпечував би надійне перекриття усіх джерел і каналів незаконного виробництва, виготовлення, постачання та розповсюдження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, у тому числі їх проникнення в Україну з-за кордону, безперервність, єдність і узгодженість низки соціальних, виховних, правових, медичних та медико-реабілітаційних заходів. Протидія незаконному наркобізнесу як суспільно небезпечному явищу передбачає здійснення загального аналізу проблеми, прогнозування розвитку цього виду організованої злочинної діяльності й розроблення комплексу заходів впливу на її причини. В зв'язку з цим важливим є визначення кожною державою на національному рівні кримінальної караності чітко встановлених за своєю сутністю окремих діянь, пов'язаних з наркотиками чи сильнодіючими речовинами, які підпадають під визначення злочинів.

Кримінальне законодавство України не містить поняття "наркобізнес" як окремого виду злочину, а тому й кримінальна відповідальність за таку окремо визначену протиправну діяльність як заняття незаконним наркобізнесом у нас не передбачена. Проте ні науковцями, ні практиками, ні пересічними громадянами як в нашій країні, так і всюди за її межами не заперечується злочинна сутність такого суспільно небезпечного явища як незаконний наркобізнес. Водночас в чинному КК України виокремлено самостійний розділ - Розділ ХІІІ "Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення". Але не кожен із складів злочинів, що внесені до цього розділу, підпадає під розуміння поняття "наркобізнесу".

Новий тлумачний словник української мови 2001 р. видання, до якого включено і в якому наводиться тлумачення побутової, ділової, книжної, термінологічної, наукової лексики та іншомовних слів, що вже стали невід'ємною частиною національного лексичного фонду, взагалі не містить визначення слова "наркобізнес" або ж словосполучення "незаконний наркобізнес" [136]. Проте у Великому тлумачному словнику сучасної української мови 2005 р. видання слово "наркобізнес" вже подається у значенні "бізнес, що базується на торгівлі наркотиками", але це слово за наведеним словниковим визначенням ще не має будь-якого протиправного чи навіть негативного забарвлення [24, с.733].

Виходячи із розуміння "бізнес-" як частини складних слів, яка позначає явища, що стосуються сфери бізнесу в значенні "бізнес" як економічна діяльність, що спрямована на отримання прибутку, або будь-який вид підприємницької діяльності, що забезпечує дохід чи інший зиск [189, с.104], заняття наркобізнесом на законних підставах з метою законного отримання доходу чи іншого зиску є діяльністю, котра не утворює складу будь-якого злочину. Наприклад, реалізація через мережу державних і приватних аптек наркотичних засобів хворим за рецептами лікаря, що видані у встановленому порядку, приносить прибуток підприємцю і користь хворому, але такі дії не є злочинними.

Проте, термін "наркобізнес" у широкому вжитку частіше застосовують для позначенням ним суспільно-небезпечних діянь, а тому він стає предметом дослідження юридичних та деяких інших наук і прискіпливого аналізу низки наук кримінально-правового циклу. Так, Український юридичний термінологічний словник подає визначення слова "наркобізнес" як організовану злочинну діяльність, різновид незаконної підприємницької діяльності, що паразитує за рахунок осіб, які зловживають наркотиками, і провадиться у вигляді промислу з метою отримання наживи [203]. На вітчизняному електронному ресурсі вільної електронної енциклопедії "Вікіпедія" є визначення слова "наркоторгівля", що розкривається як протизаконна торгівля забороненими наркотичними засобами. Являє собою багатомільярдний кримінальний наркобізнес. Доходи від цього незаконного бізнесу ніколи і ніде не сприяли економічному зростанню і розвитку держав або їх окремих регіонів [130]. В такому ж розумінні його використовують в окремих вітчизняних нормативних актах, спрямованих на боротьбу із злочинами й іншими негативними явищами в житті суспільства, наприклад, в Розпорядженні Київської міської державної адміністрації №842 від 19.06.97р. "Про затвердження комплексного плану організаційно-практичних заходів для профілактики зловживання наркотиками та захворювання на СНІД, протидії наркобізнесу та наркоманії у м. Києві на 1997-2000 р.р.", що прийняте на виконання Національної програми протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу [168].

Стратегією державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, затвердженою Розпорядженням Кабміну України в 2013 р., наркобізнес визначено як організовану злочинну діяльність, різновид незаконної підприємницької діяльності, що паразитує за рахунок осіб, які зловживають наркотиками, і провадиться у вигляді промислу з метою наживи [186], що відповідає і словниковому визначенню як юридичного терміну.

У довідниковому виданні, що присвячене висвітленню соціальних, медичних та правових аспектів проблем, пов'язаних з наркотиками, термін "наркобізнес" розкривається у подвійному значенні як законна чи незаконна економічна діяльність, пов'язана з культивуванням, виготовленням та торгівлею наркотичними засобами, психотропними або сильнодіючими речовинами з метою отримання прибутку. Цей термін використовують також для позначення ним обігу грошової маси та прибутку, вилучених у населення в обмін на наркотики, що незаконно розповсюджуються [129, с.324].

В юридичній енциклопедії, що вийшла друком в 2002 році, "наркобізнес" вже визначають як організовану злочинну діяльність, пов'язану з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюється у вигляді промислу з метою наживи. Вказується в енциклопедії й на те, що в основі наркобізнесу лежить корисливий інтерес, що задовольняється за рахунок паразитизму на такій людській ваді як зловживання наркотиками або психотропними речовинами, а основними його елементами є незаконні угоди купівлі-продажу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на "чорному ринку", в яких реалізуються кримінальні ділові відносини між особами, котрі беруть участь в нелегальному наркообороті [227, с.42-43].

Вочевидь, що на сьогодні надзвичайно складною і актуальною проблемою як для співробітників органів досудового розслідування, суду, адвокатів, так і для науковців є вивчення організованої злочинної діяльності, структури злочинної організації, зокрема й тієї, що займається наркобізнесом. Вважаємо, що варто насамперед порозумітися в питаннях щодо понять і визначень, котрі можуть стати основоположними у вивченні структури злочинної організації, що пов'язана з наркобізнесом, джерел її незаконних прибутків, сфери кримінальної активності тощо.

Вітчизняні кримінологи визначають наркобізнес як кримінально карану корисливу діяльність у сфері незаконного обігу наркотиків, яку здійснює особа (або група осіб) у вигляді промислу. Вказують і на те, що часто наркобізнесом займаються організовані злочинні формування, які, отримуючи від цього великі незаконні прибутки, "відмивають" гроші, вкладаючи їх у легальний бізнес. У таких випадках наркобізнес набирає рис організованої злочинності, якій властиві ієрархічна структура, сувора дисципліна, розподіл ролей, утримання корумпованих чиновників тощо [94, с.224]. В підручнику з кримінології видання Московського державного лінгвістичного університету розкриваються кримінологічні аспекти злочинів в сфері незаконного обігу наркотиків та їх попередження. Тут, зокрема, йдеться про те, що перш ніж розглядати особливості сучасної злочинності в сфері незаконного обігу наркотиків, варто розкрити поняття наркоманії, наркоманів, наркотичних засобів, наркотизму та наркобізнесу. І надалі автори цього підручника дійсно розкривають сутність та зміст зазначених понять, за виключенням поняття "наркобізнес". Натомість, розкриваючи поняття терміну "наркотизм", однією з його складових автори цього підручника називають "наркобізнес" як заборонені національним і міжнародним правом діяння з виробництва, зберігання, транспортування або збуту наркотичних засобів і надалі використовують вирази "боротьба з наркотизмом" та "боротьба з наркобізнесом", як синонімічні словосполучення [88, с.433-437].

На нашу думку, змішування зазначених понять є некоректним, оскільки наркотизм і наркобізнес - це різні за своїм змістом та сутністю соціальні явища і тому наркобізнес аж ніяк не може бути складовою наркотизму. Наркотизм становить собою негативне соціальне явище, що вміщує власне соціальний, правовий, кримінологічний, економічний, біологічний і екологічний елементи, котрі зачіпають відповідно соціальну, правову, кримінологічну, економічну, біологічну і екологічну сфери життєдіяльності суспільства і має вираз у захворюванні наркоманією та сукупності протиправних діянь, пов'язаних з наркотиками або таких, що вчиняються з метою добування засобів для наступного придбання наркотиків або в стані наркотичного сп'яніння [34, с.25]. Наркотизмом називають негативне соціальне явище, що є сукупністю антигромадських дій, обумовлених хворобливою залежністю організму людини від приймання наркотичних засобів [24, с.733]. Як зазначає М.Л.Прохорова, котра дослідила питання кримінальної відповідальності за вживання наркотичних засобів, поняття "наркотизм" було сформульоване в 70-ті роки ХХ століття і використовувалося на противагу поняттю "наркоманія", тобто за своєю природою воно є явищем суто медичним [161, с.15]. В медичному розумінні наркотизмом називають хвороби, які характеризуються потягом до постійного прийому в дозах, що збільшуються, наркотичних лікарських засобів та наркотичних речовин внаслідок стійкої психічної і фізичної залежності від них [210, с.492-493].

О.В.Козаченко, досліджуючи кримінально-правовий бік проблеми, акцентує увагу на тому, що наркотизм - це вживання деякою частиною населення наркотичних та токсичних засобів, який згідно з існуючими науковими традиціями розглядається як один із видів девіантної поведінки [64, с.205]. Отже, він звертає увагу саме на вживання особою наркотичних засобів. Тобто наркотизм, на його думку, означає розповсюдженість і характер споживання наркотичних засобів як вид поведінки особи. Збіжної позиції дотримуються й Т.А.Боголюбова і К.А.Толпекін, які називають наркотизм соціальним явищем, суттю якого є залучення до вживання наркотиків окремих груп населення. Саме вживання наркотиків окремими особами становить, на їх думку, стрижень того суспільно небезпечного явища, котре має назву - наркотизм [19, с.80]. В.М.Смітієнко в понятті наркотизму підкреслював його правову характеристику. Він вважав, що наркотизм - це передбачена законом сукупність діянь, котрі здійснюються з використанням наркотичних речовин і таких, що посягають на здоров'я населення та суспільну мораль [180, с.25].

На нашу думку, хоча й має виразну правову характеристику, тісний зв'язок з наркотиками та зловживанням ними, але все ж таки відмінний соціальний аспект і відмінну від наркотизму змістовну наповненість має інше негативне соціальне явище, котре позначають "наркобізнесом".

Вітчизняні науковці-кримінологи звертають увагу на те, що наркобізнес складається з кількох взаємопов'язаних, взаємозумовлених етапів (стадій): виробництва чи закупівлі наркотичних засобів; доставляння їх до місця реалізації; збуту (продажу) таких засобів споживачам. Така злочинна діяльність може мати різні моделі, а саме: з технологічним ланцюжком (наприклад, незаконне культивування наркомістких рослин, виробництво з них відповідної сировини, виготовлення наркотиків, їх транспортування, зберігання, оптова чи роздрібна торгівля, утворення клієнтури тощо); викрадення наркомісткої сировини чи готових лікарських препаратів з наркотичною дією з хімфармпідприємств, аптечної мережі, лікувальних закладів та їх наступний збут скупникам-оптовикам; розкрадання хімічних реагентів, з яких можна виробляти синтетичні наркотики, виготовлення таких засобів у підпільних лабораторіях та реалізація їх клієнтурі; спеціалізація на окремій ланці злочинної діяльності, пов'язаної з нелегальною торгівлею наркотичними засобами (наприклад, лише вироблення наркомісткої сировини і збут її скупникам-оптовикам; лабораторне перероблення такої сировини або хімічних реагентів у наркотики, реалізація їх клієнтурі; скупка і перепродаж наркотичних засобів та ін.). На цій підставі поняття "наркобізнес" розуміють як небезпечну для здоров'я і добробуту людей, а також економіки організовану злочинну діяльність, пов'язану з незаконним оборотом наркотиків, що здійснюється у вигляді промислу з метою наживи [207, с.27]. Також вітчизняні кримінологи наркобізнесом називають незаконний обіг наркотичних засобів з метою наживи, що контролюється організованою злочинністю; сукупність заборонених нормами кримінального права діянь, пов'язаних із наркотиками, а важливими складовими наркобізнесу вважають характерну широкомасштабність протиправних дій з наркотиками, глибоку конспіративність, високий рівень організації злочинних угруповань, надприбутковість [46, с.251].

Дії осіб, що причетні до незаконного обігу наркотичних засобів як окремого протизаконного промислу, в переважній більшості випадків обумовлені не хворобливою залежністю їх організму від приймання наркотиків, а саме метою отримання наживи від вчинення таких незаконних операцій. До того ж, отримана незаконна нажива використовується не для придбання наркотиків з метою їх особистого споживання, а з метою збагачення. Практика свідчить, що крупні й середньої ланки ділки від наркобізнесу майже ніколи не бувають наркозалежними, такими можуть бути лише окремі дрібні торговці роздрібними дозами наркотиків та виконавці нескладних завдань чи окремих доручень справжніх злочинців.

З цієї причини ми не можемо повністю поділяти думку М.Л.Прохорової, яка надає подвійного значення розумінню наркотизму. Спочатку правильно, як на нашу думку, вона вказує те, що наркотизм - це негативне соціальне явище, яке характеризується залученням окремої частини населення до немедичного вживання наркотичних і психотропних речовин. Але надалі вона припускається помилки коли стверджує, що це також рівною мірою участь в організації та здійсненні нелегального обігу наркотичних засобів в країні [161, с.15]. Нелегальний обіг наркотиків не рівнозначний поняттю наркотизму, так само як злочинний наркобізнес не охоплює всієї сукупності злочинів в сфері незаконного обігу наркотиків. Варто розмежовувати поняття наркозлочинності та незаконного наркобізнесу. Таке розмежування має й важливе криміналістичне значення, зокрема для розроблення криміналістичних рекомендацій, тактичних прийомів проведення слідчих (розшукових) дій, тактичних комбінацій, методик розслідування окремих видів злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, що впливає на розроблення й застосування криміналістичних засобів доказування в кримінальних провадженнях про наркобізнес.

Наркозлочинність складає сукупність злочинів, пов'язаних з наркотиками. Суспільна небезпека цього виду злочинів має вираз в порушенні суспільних відносин, котрі забезпечують захист важливих і значущих загальнолюдських соціальних цінностей, які об'єднуються поняттям "безпека здоров'я населення". Очевидно, саме цим керувався вітчизняний законодавець, коли до одного розділу Кримінального кодексу відніс злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення. Рівнозначність встановленої кримінальної відповідальності за незаконні операції з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами або прекурсорами дає підстави вести мову про те, що всі зазначені засоби і речовини в кримінально-правовому значенні можна віднести до тих, порушення правил обігу яких слід відносити до порушення правил обігу наркотиків, а злочини, вчинені в цій сфері, - до наркозлочинності [146, с.77-78]. Ми погоджуємося з думкою тих вітчизняних вчених, котрі наркобізнес відносять до одного з різновидів наркозлочинності й вважають, що остання поділяється на дві групи: злочини, що вчиняються в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів як операції з ними, що передбачено у Розділі ХІІІ Кримінального кодексу України та інші види злочинів різної спрямованості, що вчиняються у стані наркотичного збудження під впливом вживання наркотиків. Водночас наркозлочинність є одним з найнебезпечніших наслідків наркотизму [126, с.4].

Варто також зазначити, що в разі організації боротьби із цими злочинами ведуть мову про боротьбу з незаконним обігом наркотиків, але кримінальне законодавство не містить визначення того, які ж саме злочини слід вважати тими, що пов'язані з незаконним обігом наркотиків. Поняття незаконного обігу наркотиків як і незаконного наркобізнесу кримінальне законодавство не дає і в цьому є своя логіка, адже кожне із діянь, що передбачене у відповідній статті ХІІІ Розділу КК України, є окремим випадком незаконного обігу наркотиків. Такими є: контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, їх викрадення, привласнення, вимагання чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання зазначених речовин без мети збуту; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів тощо. Крім того, передбачена відповідальність і за інші злочини, що пов'язані з наркотиками, зокрема, використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; посів або вирощування снотворного маку або конопель; викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів тощо. Це все ті злочини, вчинення яких тісно пов'язується із формуванням у особи наркозалежності та наркоманією.

Цілком справедливо В.А.Тимошенко звертає увагу на те, що на відміну від поняття "наркоманія", термін "наркобізнес" не має достатнього теоретичного визначення в науковій літературі, частіше всього його намагаються трактувати як явище, що загрожує державній безпеці, здоров'ю людини, майбутньому людства, однак сутності наркобізнесу вказані підходи не розкривають, швидше вони акцентують увагу на його соціальній (асоціальній) ролі. Виявляючи сутність ознак наркобізнесу, В.А.Тимошенко зазначає, що це насамперед не просто незаконна діяльність, а діяльність з виробництва та збуту наркопродукції, що робить її особливо небезпечною для самого існування людини, фактично посяганням на її життя. На цій підставі він пропонує визначення наркобізнесу як суспільно небезпечної злочинної діяльності, яка передбачає участь суб'єктів організованих злочинних угруповань в незаконних операціях з наркотиками з метою наживи [197, с.21-24]. Отже, ключовими моментами у визначенні наркобізнесу В.А.Тимошенко вважає: 1 - причетність до цієї злочинної діяльності організованих злочинних угруповань, 2 - вчинення незаконних операцій з наркотиками, 3 - отримання від такої незаконної діяльності наживи. В цьому ми повністю з ним погоджуємося.

Окремі науковці, котрі досліджують криміналістичні проблеми розслідування злочинів в сфері незаконного обігу наркотиків, зокрема вітчизняний криміналіст О.В.Одерій, справедливо звертають увагу на те, що слід розмежовувати злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та наркобізнес, які мають окрему специфіку, способи вчинення і приховування, визначену багатоепізодність злочинної поведінки тощо [141, с.3]. Таке розмежування впливає і на визначення обставин, що підлягають доказуванню, і на встановлення конкретних доказів та їх джерел, і на обрання криміналістичних засобів забезпечення доказування. Ось чому П.В.Цимбал та інші вітчизняні науковці зазначають, що аспект вивчення злочинності та її причин, який можна назвати криміналістичним, більше пов'язаний з аналізом зовнішніх форм прояву злочинної діяльності і умов, що їй сприяють [208, с.213]. Коли мова йде про наркобізнес як суспільно небезпечне і кримінально каране явище, то можна стверджувати, що сучасний незаконний наркобізнес це особливий вид різнорідної, високо прибуткової, широко розгалуженої і особливо небезпечної злочинної діяльності організованих злочинних угруповань, які мають міжрегіональні та міжнародні зв'язки і здійснюють незаконні операції з наркотиками з метою систематичного отримання незаконних прибутків.

Дослідники криміналістичних проблем боротьби з наркобізнесом вказують на те, що його треба розглядати як складне соціально-правове явище, що має свою структуру й виразні закономірні зв'язки між її елементами, котрі можна уявити у вигляді певної схеми: виробництво чи виготовлення або переробка - перевезення або пересилання - зберігання - організація або утримання місць для споживання - схиляння до вживання - збут наркотичних засобів. Тобто, на їх думку, наркобізнес складається начебто з двох взаємопов'язаних між собою напрямів злочинної діяльності, один з яких переслідує мету втягнення у споживання наркотиків все більшої кількості, як правило, молодих представників суспільства, інший - виготовлення і збут наркотичних засобів. На кожному з вказаних напрямів виокремлюють самостійні етапи наркобізнесу, що мають повноструктурну або усічену форму. Повноструктурний етап, пов'язаний із виробництвом і збутом наркотиків, складається з таких стадій як посів, вирощування, переробка, перевезення або пересилання, виготовлення, зберігання і збут, а усічені етапи цього виду злочинної діяльності варіюють залежно від поєднання зазначених стадій і спеціалізації членів злочинної групи. Такий етап може складатися, наприклад, з контрабанди і збуту наркотичних засобів або з контрабанди наркомісткої сировини, виготовлення наркотиків та їх збуту [205, с.9-10].

На нашу думку, запропоновану схему наркобізнесу варто доповнити ще одним важливим структурним елементом, а саме - використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків. Адже отримання наживи від цього незаконного бізнесу стає чи не головною метою злочинців. Тому розслідування злочинів цієї категорії завжди пов'язане з потребою встановлення розміру наживи та розміщення (частіше за все - легалізацію) коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів. Доказування зазначених обставин потребує належного криміналістичного забезпечення.

В Україні, особливо за останнє десятиліття, організована злочинна діяльність у сфері наркобізнесу поширилася із загрозливими темпами. Надзвичайно висока прибутковість наркобізнесу зумовила практично повну його монополізацію організованими злочинними угрупованнями, котрі створили своєрідну тіньову індустрію виробництва й розповсюдження наркотиків. Наркобізнес став і потужним криміногенним фактором, котрий загострює оперативну обстановку. В окремих регіонах країни злочинці-наркомани вчиняють левову частку корисливих та корисливо-насильницьких злочинів лише з метою отримання коштів на придбання все нових доз наркотиків. Водночас, не варто ігнорувати тих обставин, що наркобізнес набуває все більше професійного, організованого характеру, усталюються міжрегіональні та міжнародні злочинні зв'язки. Складна ієрархічна структура організованих злочинних груп наркоторговців, суворе дотримання ними правил конспірації нелегальної діяльності, використання нових способів приховування та засобів маскування наркотиків із метою перевезення на значні відстані й через численні пункти контролю та перевірки транспорту дає їм змогу протягом тривалого часу залишатися невідомими для правоохоронних органів. Це негативно впливає на стан протидії незаконному обігу наркотиків та значно ускладнює криміногенну обстановку в державі.

Злочинний наркобізнес характеризують сьогодні такі істотні риси: надзвичайно високий рівень латентності; поєднання з окремими видами загальнокримінальних і економічних злочинів; тісний зв'язок із професійною злочинністю; легалізація отриманих незаконних прибутків; транснаціональні злочинні зв'язки, що поширюються й міцнішають із кожним роком; високий рівень конспіративності кримінальних формувань і їх виразна диференціація [39, с.7]. Видовими ознаками наркобізнесу вважають: створення "підприємства", тобто організація однією чи кількома особами справи, спрямованої на систематичне одержання незаконних прибутків від нелегальної торгівлі наркотичними засобами психотропними речовинами та прекурсорами; надання послуг, пов'язаних з їх реалізацією, організація мережі збуту (завойовування "чорного ринку" чи створення його шляхом залучення осіб до роздрібної торгівлі даним товаром); довготривале заняття такою злочинною діяльністю у вигляді промислу, одержання надвисоких прибутків; утворення злочинного співтовариства ("сім'ї") для виконання відповідних технічних операцій, необхідних для циркуляції даної справи; координація всіх видів діяльності з виробництва, закупівлі, доставки та реалізації наркотичних засобів або психотропних речовин у єдиний "технологічний" ланцюжок і контроль над ним; захист від конкуруючих злочинних співтовариств і правоохоронних органів; проникнення до законного бізнесу, тобто відмивання грошей шляхом владання одержаних прибутків від наркобізнесу у діяльність різних фірм, компаній та підприємств з метою надання цим прибуткам видимості законного характеру, одержання та фінансування осіб, які залучаються до наркобізнесу [227, с.43].

Під кутом зору організованих форм злочинності, наркобізнесу більше ніж іншим сферам організованої злочинної діяльності властиві такі ознаки: чітка ієрархічна, багатоланкова структура кримінальних формувань з суворим підпорядкуванням внутрішній дисципліні і вказівкам керівника; висока організаційна сталість наркооб'єднань та високий рівень їх конспірації; надзвичайно ретельна підготовка, планування і професійне вчинення злочинів; чіткий розподіл ролей між членами злочинного співтовариства; заздалегідь обміркована і чітка система дій кожного з виконавців, пов'язаних з незаконними операціями з наркотиками; усталена зорієнтованість на придбанням й підтримання корупційних зв'язків у правоохоронних органах; гостра конкуренція і жорстоке суперництво між окремими формуваннями, що часто отримує форму озброєних зіткнень на ґрунті розподілу чи перерозподілу ринків збуту наркотиків.

Прикладом організованої злочинності, що спеціалізується на наркобізнесі, може бути італійська мафія, котра, за даними Інтерполу, є виразником стану організованої злочинності в Італії і котру загалом характеризують такі риси як: зайняття окрім торгівлі наркотиками вимаганням та розбоєм; вихід за межі національних кордонів, утворення союзів з іншими злочинними організаціями також і неіталійського походження; проникнення представників мафії в центральні державні структури; повсякмісне існування жорстких правил підпорядкування, кругова порука, дотримання закону мовчання - "омерта" [232, с.3-4].

Переважна більшість злочинів у сфері наркобізнесу вчиняється з попередньою ретельною підготовкою. Підготовчі дії зазвичай передбачають: вибір місця і способу підготовки та місця і способу безпосереднього вчинення злочинної акції; підбір засобів для виготовлення наркотиків і місць для їх наступного зберігання, відшукання об'єкта для їх збуту, вивчення каналів перевезення, облаштування тайників для переховування наркотичних засобів під час їх транспортування та зберігання, підбір співучасників та розподіл їхніх ролей, зокрема втягнення до злочину посадових осіб для забезпечення надійних "коридорів" постачання наркотику в країну та вивезення за її межі тощо. Безпосереднє вчинення злочинів, пов'язаних з наркобізнесом, утворює самостійні склади кримінальних правопорушень, такі як: контрабанда, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; посів або вирощування снотворного маку чи конопель; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів та ін.

Дії з незаконного виробництва чи виготовлення наркотиків багато в чому зумовлені видом останніх. Тут можна виокремити такі операції як: виготовлення наркотиків із дикорослих сортів снотворного маку чи конопель, виготовлення наркотиків з протиправно культивованих наркомістких рослин, незаконне отримання наркотичних речовин із медичних препаратів, отримання синтетичних наркотиків хімічним шляхом.

Кримінальні провадження за злочинами у сфері наркобізнесу розпочинаються в основному за результатами реалізації матеріалів оперативно-розшукової діяльності. Це пов'язане з тими обставинами, котрі істотно утруднюють виявлення, досудове розслідування й доказування злочинів цієї категорії. До таких обставин відносять: відсутність важливого першоджерела інформації -- потерпілого, оскільки особи, що придбали та вживають наркотики, потерпілими себе не вважають; велика організаційна сталість наркооб'єднань, глибока законспірованість дій злочинців, каналів надходження, транзиту і збуту наркотиків, а також ретельна підготовка, планування і вчинення злочинів; наявність чіткої ієрархічної, багатоланкової структури кримінальних формувань із суворим підпорядкуванням внутрішній дисципліні та вказівкам керівника ланки; суворе й чітке розмежування місця та ролі виконавців, використання тайників, паролів, наявність у злочинних угруповань власної контррозвідки; усталена орієнтація угруповань на створення корумпованих зв'язків у правоохоронних органах; відносна доступність і різноманітність джерел сировини для виготовлення наркотиків; необхідність виявлення з метою розкриття злочину всіх законспірованих ланок злочинного ланцюга, що має організований, а часто й міжнародний характер [145, с.8-9].

Для забезпечення ефективності доказування під час кримінального провадження, розпочатого в зв'язку з виявленням злочинів, пов'язаних з наркобізнесом, вважаємо важливим мати в своєму розпорядженні результати криміналістичного аналізу складових цього суспільно небезпечного явища.

Досліджуючи будь-який злочин, завжди вивчають його наслідки, сукупність дій осіб, що його вчинили, отже аналізу підлягає не лише сутність суспільно небезпечного явища, а й діяльність окремого злочинця, злочинної групи, організованого злочинного угруповання та осіб, причетних до злочинної діяльності. Для криміналістів важливими є криміналістичні аспекти цього аналізу. Розкриваючи криміналістичний бік поняття діяльності, Р.С.Бєлкін вказував на те, що діяльність - це динамічна система взаємодії суб'єкта зі світом, специфічно людська, що регулюється свідомістю, внутрішня і зовнішня активність. Об'єктами криміналістичних досліджень є злочинна діяльність і діяльність з розкриття й розслідування злочинів [13, с.59]. Оскільки злочинна діяльність і діяльність з розслідування злочинів - явища різноманітні за своєю природою та сутністю, із різноманітною складною структурою, де наявна велика кількість суб'єктів і об'єктів з різними властивостями та багатоплановими зв'язками між собою, то особливістю криміналістичного аналізу є його синтетичність - включення до його структури елементів цілої низки методів інших наук. Ця особливість криміналістичного аналізу тісно пов'язана з визначенням його рівнів, тому що залежно від рівня, на якому він здійснюється, використовуються й відповідні методи пізнання.

У Новому тлумачному словнику української мови термін "аналіз" тлумачать як: 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ та ін. шляхом розкладу, розчленування їх у думці на складові частини; протилежне - синтез; 2. Визначення складу і властивостей якої-небудь речовини, дослідження їх [135, с.40]. Сучасний словник іншомовних слів розкриває термін "аналіз", що походить від грецького слова analysis - розкладання, розчленування і визначає його як: 1. Метод наукового дослідження шляхом розкладання предмета на складові частини або розчленування об'єкта засобом логічної абстракції; 2. Визначення складу речовини; 3. Розгляд, дослідження чого-небудь [189, с.50].

Відомий криміналіст Г.О.Зорін не веде мову про зміст криміналістичного аналізу, але наголошує на тому, що технологічно криміналістичні аналізи можна класифікувати більше ніж на 60 видів [57, с.11-12]. Натомість В.О.Образцов пропонує змістовне визначення криміналістичного аналізу, наголошуючи на тому, що криміналістичний аналіз злочину - це один із методів опосередкованого пізнання розслідуваного в межах кримінальної справи (кримінального провадження - А.П.) злочину. В основі цього інтегративного методу лежить уявне розчленування злочину на складові, окреме дослідження кожного елемента, а потім розгляд їх у комплексі та взаємозв'язку стосовно структури вчиненого злочину та механізму слідоутворення [139, с.81].

Сприймаючи загалом такий підхід В.О.Образцова до розуміння поняття криміналістичного аналізу, ми не погоджуємося з ним в тому, що пізнання злочину здійснюється лише при провадженні досудового розслідування за розпочатим кримінальним провадженням. На наш погляд, криміналістичний аналіз може здійснювати й оперативний працівник за оперативно-розшуковими матеріалами, і слідчий або прокурор, котрий вивчає матеріали для прийняття рішення про внесення відомостей до ЄРДР не розпочавши досудового розслідування і не взявши його до свого провадження, і суддя в процесі судового розгляду кримінального провадження, і прокурор, що здійснює процесуальне керівництво під час досудового розслідування, і адвокат, який знайомиться з матеріалами кримінального провадження, не беручи ще участі в досудовому розслідуванні. Навіть відмова від рішення про внесення відомостей до ЄРДР після вивчення наданих слідчому, прокурору матеріалів здійснюється на підставі їх криміналістичного аналізу, точніше - на підставі криміналістичного аналізу фактичних даних, котрі містять ознаки злочину і зафіксовані у матеріалах оперативної розробки або інших матеріалах, що надійшли до органу досудового розслідування. Криміналістика вивчає зв'язки механізму утворення інформації, що має криміналістичне значення, правила та процедури її пошуку, фіксації, оцінки й використання у якості фактичних даних як доказів для прийняття процесуальних або тактичних, оперативних рішень.

Аналіз, незважаючи на свою специфічність у криміналістиці, - є логічним методом пізнання об'єктивної дійсності. Специфікою є те, що ця об'єктивна дійсність тією чи іншою мірою пов'язана з подією злочину. З цього приводу В.К.Лисиченко свого часу слушно зазначав, що у слідчому, судовому й експертному дослідженні логічні методи поєднуються не лише з загальнонауковими, але й зі спеціальними криміналістичними методами, у зв'язку з чим набувають певної специфічності в спрямованості й особливостях реалізації. Проте у своїй основі вони залишаються загальнонауковими логічними методами пізнання [101, с.40]. Криміналістичний аналіз злочинів ґрунтується на концепції, згідно з якою кожний злочин правомірно розглядати як певну систему - сукупність взаємопов'язаних елементів, що мають внутрішній і зовнішній зв'язки. У тих випадках, коли не відомий який-небудь елемент даної системи, він може бути встановлений шляхом дослідження і використання інформації про інші відомі елементи, що перебувають з ним у закономірному зв'язку. Визначаючи сутність криміналістичного аналізу, варто враховувати загально визнане визначення цього терміну, а саме як методу наукового дослідження шляхом розкладання предмета на складові частини або розчленування об'єкта засобом логічної абстракції; визначення складу чого-небудь та дослідження складових. Стосовно криміналістичного аналізу злочинів доцільно вести мову не про підвиди такого аналізу, а про аналіз складових злочинної діяльності та її наслідків, а також супутніх обставин, дослідження криміналістичних ознак котрих має значення для виявлення й досудового розслідування злочину та судового розгляду кримінального провадження з використанням засобів і методів криміналістики. Піддаючи аналізу лише базові елементи злочинної діяльності, не можна здійснити її глибокого аналізу з огляду на її різноманіття та багатогранність, тому що поза аналізом залишаються некримінальні дії злочинця, але криміналістичний аналіз і таких дій матиме важливе значення для всебічності й об'єктивності досудового розслідування та судового розгляду, обрання відповідних тактичних прийомів проведення окремих слідчих (розшукових) дій і організації досудового розслідування злочину.

Вважаємо що до аналізу наркобізнесу треба підходити з позицій оцінки складних, взаємопов'язаних і узгоджених дій учасників певної діяльності, котрі в сукупності складають злочинну діяльність, яка має назву "наркобізнес" як суспільно небезпечного явища. До складу характерних для злочинів в сфері наркобізнесу елементів криміналістичного аналізу треба включати: відомості щодо предмету злочинного посягання (вид наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, використані матеріальні об'єкти для виготовлення, перероблення, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів); відомості щодо особи злочинця та її місця і ролі в структурі злочинного угруповання (типовий склад та схема взаємозв'язків в злочинній групі); типові способи підготовки і вчинення злочину, способи його приховування, зокрема і типові знаряддя (засоби); відомості щодо типових обставин вчинення злочину (обстановка, час, місце, виконана технологічна операція з виготовлення й переробки наркотиків); відомості про сліди вчинення злочину; відомості про відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом. Варто звернути увагу й на те, що сутність структурних елементів і окремих складових наркобізнесу також повинна мати певне й таке, що розуміється однозначно, термінологічне визначення. Наприклад, на практиці або плутають поняття виробництва, виготовлення і переробки, або не приділяють належної уваги відмежуванню певного поняття від іншого. Інколи ті ж самі дії фактично отримують подвійну юридичну оцінку: і як виробництво, і як виготовлення, або як переробка. Вітчизняним КК України передбачено відповідальність за незаконне виробництво або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а про будь-яку переробку наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в кримінальному законі не йдеться взагалі.

Міжнародні конвенції визначають переробку як одну із складових частин виробництва або виготовлення наркотичних засобів. Зокрема, Єдиною Конвенцією "Про наркотичні засоби" від 30 березня 1961 р. визначено, що виготовлення означає всі процеси за виключенням виробництва, за допомогою яких можуть бути отримані наркотичні засоби, в тому числі рафінування, а також перетворення наркотичних засобів в інші наркотичні засоби [48, с.10]. У словниковому розумінні "виробництво" - це виготовлення, вироблення предметів, матеріалів і т. ін.; процес, який забезпечує комплекс операцій, а "виготовлення" - це дія за значенням "виготовити", виробляти, створювати [24, с.131, 149].

Отже, перероблення як елемент незаконного обігу наркотичних засобів охоплюється поняттям виготовлення, а не виробництво. Перероблення - це різновид виготовлення наркотичних засобів і його виокремлення в самостійний склад злочинів поряд з виготовленням не можна визнавати виправданим. Проте, з криміналістичної точки зору встановлення факту перероблення одного наркотику з іншого має значення і підлягає встановленню під час досудового розслідування, оскільки це є встановленням способу вчинення злочину в сфері наркобізнесу. Окрім того, з одного й того ж вихідного матеріалу шляхом його перероблення може бути отримано послідовно декілька видів наркотичних засобів або психотропних речовин. Наприклад, з опійного маку можна отримати наркотик у вигляді макової соломки, з неї - виготовити екстракт опію, котрий також є наркотичним засобом, а із соку маку виготовляють ацетильований опій тощо. І тому вважаємо, що треба чітко визначитися із розумінням того, що вкладаємо в зміст поняття "перероблення" наркотичних засобів чи психотропних речовин, за яке встановлюється кримінальна відповідальність. Якщо в результаті перероблення отримують речовини, що не є наркотичними засобами чи психотропними речовинами, то й відповідальності за такі дії не настає. Фактично матиме місце знищення психоактивних властивостей наркотичної або психотропної речовини.