Криміналістичне забезпечення доказування у кримінальних провадженнях про злочини у сфері наркобізнесу

Під незаконним виготовленням, що тягне кримінальну відповідальність, слід розуміти лише таку переробку, яка призводить до отримання наркотичних засобів, психотропних речовин у готових для використання і споживання формах. До того ж, на нашу думку, переробка наркотичних засобів чи психотропних речовин як різновид їх виготовлення не завжди пов'язана із обов'язковим підвищенням в препараті концентрації наркотичних засобів або психотропних речовин чи з їх очисткою від сторонніх домішок. Це може бути розведенням концентрації речовини, наповненням речовини сторонніми домішками з метою збільшення ваги товарної дози і отримання більшого незаконного прибутку від тієї ж маси вихідного продукту тощо. Визначальним у таких випадках є те, щоб в результаті такого перероблення було отримано речовину чи засіб з відповідним наркотичним ефектом. Наприклад, у вітчизняній практиці часто трапляється героїн в суміші з речовинами-наповнювачами, роль яких виконують індиферентні для організму людини речовини (глюкоза, крохмаль, борошно, цукор тощо), лікарські засоби, що посилюють дію героїну (барбітурати, бензодіазепіни, димедрол, кофеїн тощо), неорганічні наповнювачі (карбонат кальцію, сульфат барію, аморфний оксид кремнію). Це так званий "вуличний героїн", який може містити від 1-2 до 95-98 % активного компоненту [39, с.37].

На відміну від виготовлення, в разі переробки не відбувається створення нових наркотичних засобів або психотропних речовин. Якщо деякі такі засоби або речовини використовуються для отримання нових наркотиків, то цей процес охоплюється їх виготовленням, а не переробкою. Встановлення зазначених обставин має не лише криміналістичне, а й кримінально-правове значення. Моменти закінчення виготовлення і перероблення наркотичних засобів і психотропних речовин об'єктивно збігаються. Органи досудового розслідування в разі кваліфікації ознак незаконного обігу наркотичних засобів повинні описати спосіб виготовлення наркотику. Відсутність вказівки на спосіб виготовлення у повідомленій підозрі чи пред'явленому обвинуваченні тягне порушення прав особи на захист [71, с.84].

Водночас, з криміналістичних позицій, варто відрізняти виготовлення і переробку (як різновид виготовлення) наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів як кримінально-каране діяння від надання наркотичному засобу або психотропній речовині стану, зручного для споживання, коли не створюється нової речовини, не збільшується вміст активної речовини і не підвищується наркотичний вплив на центральну нервову систему. До таких дій можна віднести подрібнення рослинної маси нарковмістної рослини, заповнення гільз цигарок або сигарет висушеною й подрібненою масою, фасування певної маси речовини на окремі дози тощо.

Першим критерієм для віднесення речовини до наркотичного засобу є її належність до відповідного правового списку, міжнародного чи національного. Національні списки можуть мати певні відмінності, що враховують національні особливості [237, с.36]. Наркотики -- це природні та синтетичні препарати, речовини, рослини, які викликають наркоманію -- різко виражений хворобливий потяг і звичку до одного або декількох наркотичних засобів, що діють переважно на центральну нервову систему людини. У спеціальній літературі зазначають, що наркотик повинен відповідати трьом критеріям: медичному -- речовина має специфічну дію на центральну нервову систему (стимулюючу, седативну, ейфоризуючу, галюциногенну), що є причиною його немедичного вживання; соціальному -- немедичне вживання речовини здійснюється у великих масштабах і набуває соціального значення, а його наслідки мають негативне соціальне значення; юридичному -- речовину законодавством країни визнано наркотичною і забороненою для вільного обігу та внесено до Переліку наркотичних, психотропних речовин та прекурсорів [179, с.326].

Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10/ICD-10), розрізняють десять класів наркотиків: алкоголь; опіоїди; канабіоїди; седативи; кокаїн; інші стимулятори, включно з кофеїном; галюциногени; тютюн; леткі речовини; інші психоактивні речовини або наркотики різних класів, які приймають одночасно. В медицині наркотиком називають хімічний агент, що викликає у людини після його вживання ступор, кому або нечутливість до болю. В загально прийнятому медичному і юридичному розумінні цей термін вживають для позначення нелегальних психоактивних засобів незалежно від їх фармакології [99, с.232-233].

Наркотичні засоби - це речовини синтетичного або природного походження, препарати, рослини, які включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів, котрі підлягають контролю в Україні у відповідності до законодавства України, міжнародних договорів, у тому числі Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 р. Вони діють на центральну нервову систему і чинять на організм людини стимулюючий, збуджуючий, пригнічуючий, галюциногенний вплив.

Психотропні речовини - це природні та синтетичні речовини, препарати, природні матеріали, які включені до списків міжнародних конвенцій -- Віденської конвенції про психотропні речовини 1971 р. і Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р. Вони мають стимулюючий або депресивний вплив на центральну нервову систему людини. З точки зору практичного медичного використання психотропні речовини поділяють на такі групи: нейролептики, транквілізатори, седативні (снотворні) засоби, антидепресанти, психостимулюючі засоби. Психоактивні засоби або речовини - це речовини, котрі в разі їх уживання впливають на психічні процеси, наприклад на когнітивну або афективну сферу. Цим терміном позначають клас речовин як дозволених, так і заборонених для вільного обігу. Психоактивна речовина не обов'язково викликає залежність, проте цей термін інколи вживають як еквівалент "психотропної речовини". Прекурсори наркотичних засобів та психотропних речовин - це речовини та їх солі, які використовують для виробництва, виготовлення, переробки наркотичних засобів та психотропних речовин, що включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів, котрі підлягають контролю у відповідності до законодавства України, міжнародних договорів, у тому числі Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988р. Аналоги наркотичних засобів та психотропних речовин -- це заборонені для обігу в Україні речовини синтетичного або природного походження, які не включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів, що підлягають контролю в Україні, хімічний склад та якості котрих подібні до хімічної структури і якостей наркотичних засобів та психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють [157].

Це є лише прикладом переліку окремих видів наркотичних засобів, що можуть бути віднесені до предмету злочину, пов'язаного з наркобізнесом. Більше виваженою і такою, що має чітке криміналістичне значення вважаємо класифікацію, котра враховує різні підстави віднесення певних речовин до окремого предмету злочину. Так, в європейських країнах наркотичні засоби рослинного походження та їх похідні поділяють на ті, що отримані з рослин, які культивуються на власній території країни, та ті, що отримані з рослин, котрі не культивуються і не ростуть на території європейської частини світу. До першої групи відносять наркотичні засоби, що отримані з рослини маку (макова солома, настій макової соломи, опій, екстракційний опій, ацительований опій) та наркотичні засоби, що отримані з рослини конопель (марихуана, гашиш, гашишна олія). До другої групи відносять наркотичні засоби, що отримують з кокаїнового куща (кокаїнова паста, кокаїн), та наркотичні засоби, що отримані з трави ефедри (ефедрон, первітин). Залежно від способу виготовлення (за походженням), наркотичні засоби поділяють на дві групи: природні (натуральні) наркотичні засоби; синтетичні та напівсинтетичні наркотики [127, с.29].

Окрім предмету злочину, важливе криміналістичне значення надають такому поняттю як особа злочинця. Сьогодні ні в кого не викликає сумніву та теза, що однією із причин протиправної поведінки особи стають дефекти у її свідомості і, зокрема, деформація правосвідомості, що виникають і закріплюються в результаті негативних явищ під впливом низки суб'єктивних та об'єктивних факторів. У злочині знаходять своє відображення різні фактори життєдіяльності суспільства - соціальні, економічні, політичні, психологічні. Вчинення злочинів зумовлене причинами зовнішніми та внутрішніми, що мають певне значення для особи. Не є виключенням у цьому вчинення злочинів в сфері наркобізнесу.

Кожен злочин індивідуальний за своїм характером і його проявом, але водночас це означає, що він є способом зовнішнього прояву конкретної особи і в конкретній ситуації. Коли мова йде про дійсно злочинні дії, то необхідно виявити зв'язок між цими діями і світоглядною позицією злочинця. За правило, характер такого зв'язку буде не однаковим для різних за складом злочинів і навіть відрізнятиметься в окремих злочинах, що вчиняються в окремій сфері незаконного наркобізнесу. Вивчаючи особу злочинця, причетного до вчинення злочинів в сфері наркобізнесу, треба звертати увагу на визначення тих властивостей, котрі могли б вказати на ступінь суспільної небезпеки конкретного з вчинених злочинів, на основні причини, що породили злочин, умови, що сприяли його вчиненню, а разом з тим і на ступінь суспільної небезпечності самої особи.

В процесі виявлення й досудового розслідування злочинів в сфері наркобізнесу, під час аналізу і оцінки в ході судового розгляду мотивів злочинної діяльності конкретної особи варто мати на увазі такі обставини: об'єктивні умови виступають стимулами певних злочинних дій лише у тих осіб, котрі не достатньо ідейно переконані, морально не стійкі; стимули не завжди переходять у мотиви злочину, а злочинні наміри не завжди можуть бути реалізованими у конкретних злочинах. Сформовані мотиви злочинної діяльності не відразу і не завжди можуть бути реалізованими у конкретних злочинних діях. Форма реалізації мотивів шляхом вчинення конкретних злочинних дій залежить і від особливостей особи, її об'єктивних можливостей, умов життя. Мотиви злочину можуть зазнавати суттєвих змін вже під час вчинення самого злочину, іноді перетворюються із вузьких, особистих мотивів у широкі узагальнені мотиви. Поділяючи в основному думки А.Ф.Зелінського стосовно того, що джерелом мотивоутворення може стати актуальна потреба, задоволення котрої здійснюється в результаті певного способу дій, ми вважаємо спірним його твердження стосовно того, що вибір злочинного способу дій є джерелом виникнення кримінального мотиву [56, с.63-64]. На нашу думку, сформовані мотиви злочинної діяльності особи становлять своєрідну первинну психологічну сходинку злочину, що визначає суб'єктивну готовність до злочинних дій. Лише після формування психологічної готовності людина починає підбирати відповідні способи задоволення своїх потреб, обмірковує і приймає рішення про вчинення конкретних дій, обмірковує і обирає способи досягнення мети. Кожна така дія повинна бути належним чином мотивована до її вчинення, а не навпаки. Особливого значення знання цих положень набуває у діяльності з протидії наркобізнесу, де потрібно враховувати різноманітність мотивації в діях осіб, що причетні до вчинення різних злочинів, які входять до структури наркобізнесу, і навіть причетні до певного етапу вчинення окремого злочину, де мотиви кожної особи можуть бути як збіжними з мотивами інших осіб (наприклад, отримання незаконної наживи), так і відмінними від них (наприклад, бажання особистого споживання наркотиків).

Для злочинів в сфері наркобізнесу як окремої категорії злочинів важливим є такий фактор як сформованість злочинної групи. Такі злочини не вчиняються і навіть теоретично не можуть вчинятися злочинцями-одинаками чи розрізненими групами, котрі не знають про діяльність одна одної. У злочинній дії, що пов'язана з організацією, здійсненням і забезпеченням незаконного обігу наркотиків як окремого бізнесу і котра вчиняється групою осіб, відбувається поєднання індивідуальних здібностей, загальних і спеціальних знань, умінь, професійних навичок кожної з осіб, що причетні до наркобізнесу. Тому для слідчих, прокурорів, суддів важливим є знання всього того, що дає змогу розкрити суб'єктивні механізми в межах причетних до наркобізнесу організованих злочинних формувань, що зумовлюють як групову, так і індивідуальну поведінку злочинців. Необхідним є пошук і знання найбільш вразливих елементів і зв'язків таких структур організованих злочинних формувань, що дасть можливість здійснення насправді ефективної боротьби з ними.

Організовані злочинні групи, котрі діють в сфері наркобізнесу як форма кримінального об'єднання, складають усталену групу осіб, що заздалегідь об'єдналися для вчинення декількох злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків та відмиванням отриманих від їх реалізації коштів. Така група, за звичне, ретельно готує й планує злочин, заздалегідь розподіляє ролі між співучасниками. Організовані злочинні групи, для яких основним бізнесом і основним джерелом доходів стає незаконний обіг наркотиків, що забезпечує швидке отримання надприбутків, мають високий рівень організованості, окремі з них можуть використовувати в якості легального прикриття різні державні та недержавні організації й установи, що дає їм змогу відмивати незаконно одержані доходи і знову вкладати їх у свою злочинну діяльність. Зміцненню позицій таких угруповань сприяє встановлення ними корумпованих зв'язків, використання матеріально-фінансових можливостей державних підприємств та закладів, у котрих працюють втягнуті у злочинну організацію посадові особи, залучення для вирішення окремих важливих питань колишніх співробітників правоохоронних органів. З метою забезпечення власної безпеки організовані групи змушені постійно враховувати зміни обстановки в Україні. Підсилення боротьби держави з організованою злочинністю змусило кримінальні угруповання скопіювати свої структури з військових та міліцейських зразків, що дає їм змогу діяти з офіційних та прихованих позицій. Лідери злочинних формувань, що діють в сфері наркобізнесу, частіше за все самі не беруть безпосередньої участі у вчиненні злочинів, а їхня діяльність зведена до суто організаційно-управлінських, координаційних аспектів.

В криміналістиці важливе значення надають характеристиці такої категорії як спосіб вчинення злочину. Правильний аналіз і своєчасне виявлення ознак діяльності організованих злочинних груп, причетних до наркобізнесу, дозволяє встановлювати і викривати небезпечні злочинні угруповання. Важливим критерієм для виявлення таких ознак слугують правильне визначення способу вчинення злочинів. Для криміналістичної оцінки цієї діяльності найбільший інтерес викликають способи вчинення базових злочинів, що є основним засобом реалізації їхніх кримінальних цілей. До того ж і сам характер цих способів багато в чому залежить від базової спрямованості діяльності злочинних формувань. Насамперед відзначають, що практично всі способи вчинення злочинів організованими групами і угрупованнями є повноструктурними. Вони складаються з готування, вчинення і приховання слідів злочину. Спонтанними і такими, що зводяться лише до факту вчинення, можуть бути лише нетипові злочини організованої злочинності [230, с.60].

У процесі самого вчинення злочину в сфері наркобізнесу уміло використовуються організаційно-виробничі і технологічні недоліки у виробничій, фінансовій і фінансово-банківській діяльності, суперечності й інші недоліки в правовій регламентації господарсько-фінансових операцій, підроблені документи. Способи приховання таких злочинів також ретельно заздалегідь продумуються, і, як правило, маскуються операціями з перекидання грошей, отриманих від незаконного наркобізнесу, на рахунки різних підставних структур. У формуваннях, що мають за головний напрям своєї кримінальної діяльності вчинення злочинів в сфері наркобізнесу, підвищується віковий рівень його членів і рівень їхньої освіти. Тому під час вчинення злочинів вони використовують свої спеціальні знання і свій іноді доволі високий трудовий професіоналізм, що дає можливість використовувати обізнаність для реалізації конкретного способу злочинної діяльності. Наявність попереднього "кримінального досвіду" для учасника організованого злочинного формування не обов'язкова.

Характеризуючи способи злочинів у сфері незаконного наркобізнесу, насамперед зазначають, що кожен з них становить собою елемент узгодженої злочинної діяльності, спрямований на досягнення конкретного суспільно небезпечного результату. В зв'язку з цим, варто звернути увагу на те, що кожен із злочинів в сфері наркобізнесу становить самостійне суспільно-небезпечне діяння, що зумовлює потребу не лише окремої юридичної оцінки, а й встановлення конкретного способу вчинення. Проте, ці способи однорідні за своїм змістом, спільним у них є певне чи інше відношення учасників до організації, здійснення, забезпечення, приховування незаконного обігу наркотиків чи легалізації доходів від цього виду незаконної діяльності.

Способи вчинення злочинів в сфері наркобізнесу складаються з певного переліку протиправних дій стосовно наркотичних засобів чи психотропних речовин та факультативного елементу - мети їх виробництва, виготовлення, збуту тощо. До них відносять дії, спрямовані на виготовлення, переробку, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів з метою їх виготовлення, а також легалізація коштів від цього виду незаконної діяльності. Встановлення кожного із способів вчинення зазначених злочинів має певне криміналістичне значення, а в окремих випадках може вплинути на юридичну кваліфікацію таких злочинних дій. Так, збут наркотичних засобів доцільно поділяти на безпосередній і опосередкований. Безпосередній збут передбачає продаж, обмін, виплату боргу, позичання наркотичних засобів та інші подібні дії. Опосередкований збут передбачає передачу наркотичних засобів через посередника або тайник. Незаконне придбання здійснюється шляхом купівлі, отримання розрахунків за борг, як позичку, внаслідок обміну на інші предмети чи послуги, збирання наркотиковмістних рослин або їх частин, а також залишків посівів наркотиковмістних рослин після завершення збирання урожаю чи іншими подібними способами.

З огляду на викладене вважаємо, що під способом вчинення злочинів в сфері наркобізнесу слід розуміти взаємопов'язану систему мотивованих, цілеспрямованих на досягнення злочинного результату навмисних дій з підготовки, вчинення, приховування незаконних операцій, пов'язаних з обігом наркотичних засобів, та легалізацією отриманого від вчинення таких дій прибутку, що детерміновані умовами зовнішнього середовища та властивостями особи їх виконавців.

Знання способів вчинення злочинів в сфері наркобізнесу дає можливість визначити: місце розташування, характер і вид слідів (як матеріальних слідів-відображень, так і ідеальних), що мають доказове значення; криміналістичні засоби, методи і прийоми і методи, що потрібні для виявлення, фіксації і використання цих слідів; задачі й тактику проведення необхідних для цього оперативно-розшукових та організаційних заходів, слідчих дій; тактику взаємодії слідчого з оперативними працівниками і спеціалістами; заходи, що необхідні для встановлення обставин, котрі сприяли незаконним операціям з наркотиками і їх усунення, обсяг майбутньої роботи, час, потрібний для розслідування, склад слідчої групи й інші організаційні питання [114, с.23].

Незаконне виготовлення наркотичних засобів спрямоване на отримання з наркотиковмістних рослин лікарських, хімічних та інших речовин одного або декількох готових до використання і споживання наркотичних засобів з числа тих, що входять до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Варто враховувати ту обставину, що об'єктивні властивості деяких наркотичних засобів роблять неможливим їх виготовлення будь-ким, наркотичними вони є за своєю природою. Наприклад, відповідно до Списку № 1, яким передбачено особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено в Україні, до наркотичних засобів віднесено макову солому як усі частини, цілі чи подрібнені (за винятком дозрілого насіння), рослини маку снодійного, зібрані будь-яким способом, що містить алкалоїди [157]. Отже, подрібнення частин рослини маку з метою надання форми, придатної для споживання, не змінює сутності наркотичного засобу і не є його виготовленням. Водночас, отримання з макової соломи екстракційного опію є виготовленням нової наркотичної речовини.

Дії з виготовлення наркотичних засобів складаються з таких елементів як: вивчення спеціальної літератури та інших джерел з метою отримання знань щодо методики виготовлення наркотиків, придбання наркотивмістної сировини, прекурсорів, реагентів, розчинників та обладнання; виробництво наркотичної речовини та приховування слідів її виготовлення.

Незаконне виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів пов'язане із серійним одержанням наркотичних засобів із хімічних речовин або рослин і полягає у їх виготовленні за певними стандартами чи зразками. Тобто в результаті отримують типові вироби, що мають задовольняти певним вимогам щодо якості, хімічного складу, фізичних властивостей, ваги, форм і розмірів. Виробництво є промисловим способом виготовлення зазначених засобів і речовин.

Способами виготовлення наркотичних засобів можуть бути: добування із наркотиковмісних рослин речовин, що містять наркотично активні алкалоїди та ізомери; отримання наркотичних засобів в процесі синтезу; добування наркотичних засобів з медичних препаратів. Виготовлення наркотичних засобів означає створення їх будь-яким способом незалежно від концентрації та фізичного стану початкового й одержаного продукту. Ним може бути перероблення сировини чи напівфабрикатів. Наприклад, виготовлення може здійснюватися шляхом екстракції опію з макової соломи. Незаконна переробка наркотичних засобів є одним із способів їх виготовлення і може здійснюватися: очищенням від сторонніх домішок (рафінуванням) або підвищенням концентрації наркотично активної речовини шляхом випаровування, упарювання [133, с.775-776].

Пересилання наркотиків може здійснюватися різними способами: з використанням можливостей пошти, багажу, нарочним, з використанням транспортних засобів або іншим шляхом. Способи перевезення залежать від того, який транспортний засіб використано для переміщення наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів з одного місця чи місцевості в інше, зокрема й в межах одного населеного пункту. При цьому слід враховувати, що переміщення цих засобів без використання транспорту є перенесенням зазначених засобів і розглядається як незаконне зберігання зазначених засобів або речовин.

Способи незаконного зберігання наркотиків зумовлені діями, що забезпечують находження наркотичних засобів при особі, в тайнику, в приміщенні, в транспортному засобі чи будь-якому іншому місті.

Відмивання незаконних доходів, що вчинює організована злочинність в Україні, має свою специфіку. Це стосується й доходів, отриманих від незаконного наркобізнесу. Криміналісти розкривають можливі способи таких діянь, спрямованих на відмивання доходів незаконного походження. До них відносять: обмін національної наявної валюти на іноземну вільно конвертовану валюту через офіційні обмінні пункти кредитно-фінансових установ; одержання національної готівки чи вільно конвертованої валюти за рахунок конвертації коштів і вивіз їх у виді вільно конвертованої валюти з країни за допомогою кур'єрів чи контрабандним шляхом з метою подальшої репатріації через іноземні банки [18, с.60-63]. Для вчинення цих злочинів часто встановлюються і використовуються корумповані зв'язки з представниками органів державної влади і управління, особливо з працівниками Державної автомобільної інспекції, прикордонної та митної служби, реєстраційних служб тощо. Це значною мірою визначає і способи вчинення злочинів, ознаки яких свідчитимуть про організований характер наркобізнесу.

Вчинення злочинів в сфері незаконного обігу наркотиків завжди пов'язане з виникненням певних слідів, як традиційних в криміналістичному розумінні, таких, що виникають внаслідок переважної більшості злочинів - слідів рук, ніг, біологічних слідів-виділень, застосованих засобів, знарядь тощо, так і специфічних, що притаманні лише визначеній категорії чи групі злочинів. Слід як ознака події, - це і є відображення злочину в навколишньому середовищі. Ці сліди іноді називають загальним терміном "сліди злочину". Сліди відображення називають ще матеріально-фіксованими відображеннями. Найчастіше під ними розуміють відображення зовнішнього рельєфу об'єкта, що відбивається на іншому об'єкті. Саме так ці сліди розглядають у трасології, судовій балістиці, техніко-криміналістичному дослідженні документів і деяких інших розділах криміналістики. Всі ці сліди матеріальні за своєю природою. Ідеальні сліди залишаються в пам'яті очевидців події. Такі сліди формуються, зберігаються в пам'яті особи і відомості про них можуть бути встановлені лише з повідомлення самої особи. Стосовно інформаційного боку слідів В.Я.Колдін зазначав, що сліди злочину в широкому розумінні як різноманітні зміни обстановки в результаті злочину і утворюють ту інформацію, яка може бути використана для встановлення об'єктів, пов'язаних з розслідуванням подій [66, с.131].

Важливим є сформульоване Р.С.Бєлкіним положення про те, що криміналістичне поняття сліду витікає з його іманентних ознак: 1. Генетично всі сліди, що є відображенням конкретної події злочину, мають єдине джерело і тому виступають як система, як множина, що відбиває. 2. Генетична єдність передбачає і зумовлює їх інформаційну єдність, а це означає, що кожен слід містить свою порцію інформації про подію, а система слідів всю наявну інформацію про об'єкт, що відбивається -- злочин. 3. Слід -- результат відображення; поза відображенням немає сліду. Він може бути закономірним результатом відображення, якщо цей процес носить типовий характер, може бути і випадковим результатом, якщо процес протікає під впливом випадкових для нього чинників [15, с.61-62]. Будь-який слід є носієм інформації як про подію злочину, так і про особу злочинця. Інформативність матеріальних й ідеальних слідів залежить від виду вчиненого злочину, навколишнього середовища, характеру дій і поведінки суб'єкта, застосованих ним знарядь тощо. Вчинення злочинів способами, що часто повторюються, є видом певної поведінки, що повторюється, і підпорядковується загальним законам, відповідно до яких діяльність людини набуває певного змісту і форми. Тому то є підстави вести мову про своєрідний "почерк злочинця", "почерк злочинної групи", спираючись саме на характерні сліди, що їх залишає людина під час підготовки, вчинення чи приховування злочину. Специфіка злочинів в сфері наркобізнесу зумовлює й специфіку їх слідів, до того ж свою специфіку мають сліди на різних етапах вчинення цих злочинів.

Спираючись на широке розуміння слідів в криміналістиці як будь-яких фактичних змін, що виникли в обстановці вчинення злочину, можна об'єднати характерні і такі, що трапляються часто, сліди, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів як основною складовою наркобізнесу, в окремі групи: сліди вирощування наркотиковмістних рослин, що слугують сировиною для виготовлення наркотиків (земельні ділянки з рослинами - коноплями, маком, залишки рослинної сировини в місцях вирощування у вигляді стебел, листя, суцвіття, пилку тощо); сліди виготовлення (виробництва) наркотичних засобів, якими можуть бути технологічні матеріали і відходи виробництва наркотиків, бічні продукти стадій виготовлення й очистки; готові наркотичні засоби чи компоненти процесу синтезу наркотиків, рецептура й спеціальна література та чернетки з описом методик виготовлення наркотиків; характерні запахи виготовлення наркотиків; сліди рук на обладнанні та лабораторному посуді тощо; сліди перевезення, пересилання, перенесення, зберігання та збуту наркотичних засобів (засоби пакування, спеціально обладнані контейнери й тайники в транспортних засобах чи одязі перевізників; сліди наркотичних засобів на руках, одязі, предметах, що належать підозрюваним; гроші та інші цінності, що отримані за виготовлення, перевезення, збут наркотиків тощо); сліди споживання наркотиків на предметах та в фізіологічних виділення людини (шприци, гумові жмути, голки для ін'єкцій, порожні ампули й пакування від наркотиків, трубки, мундштуки, недопалки, тютюнові вироби з додаванням анаші, гашишної олії тощо, сліди ін'єкцій на тілі, зміни в зовнішньому вигляді й життєдіяльності споживача наркотиків); сліди розкрадання, незаконного придбання наркотиків (нестачі наркотичних речовин в аптеках, лікарнях; сліди несанкціонованого проникнення в приміщення й сховища, де зберігаються наркотики; підроблені рецепти на придбання наркотиків).

Характерними для виготовлення, виробництва чи переробки наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів слідами можуть бути: запити на вітчизняну й зарубіжну літературу в бібліотеках, в мережі Інтернет; замовлення на виготовлення ксерокопій в місцях ознайомлення з літературою про синтез наркотичних засобів; записи з описуванням методики синтезу та зазначенням застосованих хімічних препаратів; специфічний запах від одягу, тіла виготовлювача наркотичних засобів; сліди перепайки на ампулах від медичних препаратів; виявлення нестачі хімічних речовин на складах, в хімічних лабораторіях тощо.

З огляду на специфіку способів підготовки, вчинення і приховування злочинів, пов'язаних із наркобізнесом, у їх виявленні й розслідуванні важливе значення надається використанню криміналістичних знань із метою відшукання та фіксації даних про сліди цієї незаконної діяльності. Виявлення слідів частіш за все пов'язано із збиранням доказів, що має місце під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій. За виявленими слідами й іншими речовими доказами в подальшому можуть бути призначені судові експертні дослідження, висновки за якими стають джерелами доказів. Проведення слідчих (розшукових) дій і призначення та проведення судових експертиз як засоби збирання доказів у кримінальних провадженнях про незаконний обіг наркотиків потребує використання слідчим, прокурором певної суми знань в галузі криміналістики. Матеріальні джерела такої інформації, в яких містяться дані про злочини та осіб, котрі до них причетні, поділяють на кілька груп.

Перша група -- це сліди виготовлення, переробки та зберігання наркотичних засобів. До них належать: власне наркотичні засоби і психотропні речовини, наркотикомісткі рослини та лікарські препарати як сировина для виготовлення наркотиків, інструменти й обладнання для виготовлення і переробки наркотичних засобів, вихідні, проміжні та кінцеві продукти синтезу, а також записи схем хімічного синтезу наркотиків. Друга група -- це сліди збуту, придбання і вживання наркотичних засобів. Це насамперед рецептурні бланки, зокрема підроблені, на отримання наркотиків у аптеках або документи, що приховують розкрадання наркотичних і сильнодіючих речовин у лікарських закладах чи фармацевтичній мережі, сліди ін'єкцій на тілі людини, що вживає наркотики, голки, шприци, ампули, сигарети, змиви з рук та сліди наркотичних речовин на предметах одягу тощо. Третя група -- сліди перевезення і зберігання наркотичних речовин. Це спеціально виготовлені або пристосовані контейнери, пакети, капсули, ампули з речовиною або такі, що містять нашарування різних речовин чи матеріалів, спеціально обладнані тайники у транспортних засобах, потайні схованки в одязі, взутті чи ручному багажі, в котрих є мікрокількості залишків наркотичних речовин. Окрему групу становлять сліди впливу наркотичних речовин на організм людини, виявом чого є різноманітні зміни життєдіяльності організму. Ця група слідів має важливе значення для оперативного виявлення осіб, котрі вживають наркотики, шляхом візуального спостереження за їхньою зовнішністю, поведінкою, мовленням [39, с.68]. Під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях слідчий, прокурор має можливість провести судово-медичне освідування особи з метою встановлення факту вживання нею чи зловживання наркотичними засобами. З цією метою лікарями можуть бути застосовані медичні експрес-тести на виявлення слідів наркотичної речовини в продуктах життєдіяльності людини. В разі вчинення злочинів в сфері наркобізнесу, їх сліди мають істотні особливості, пов'язані насамперед з тим, що вчинення злочину переслідує у більшості випадків мету вчинення незаконних дій з наркотиками та отримання від цього чималих прибутків. Окрім того, вчинення таких злочинів пов'язане з використанням великого різноманіття й великої кількості наркотичної сировини, напівфабрикатів, хімічних речовин і реактивів, спеціального лабораторного обладнання, ємностей для перевезення чи зберігання наркотичної речовини чи прекурсорів, спеціальної літератури тощо, для роботи з якими потрібні різноманітні технічні засоби і пристосування, а в багатьох випадках - ще й окремі навички та спеціальні знання. Уміння здійснити криміналістичний аналіз злочинів у сфері наркобізнесу дає можливість встановити причетних до злочину осіб, відшукати предмети, а в них сліди, що свідчать про вчинення злочину в сфері наркобізнесу, криміналістично правильна їх фіксація та вилучення створюють умови для належного забезпечення доказування в кримінальному провадженні.

Висновки до 1 розділу

1. Найбільш поширеним злочином у сфері оборудок з наркобізнесу виступає контрабанда наркотичних засобів, яка і приносить значні кошти особам, які його контролюють. Саме тому найбільш значну увагу вітчизняних й зарубіжних науковців, фахівців в галузі кримінального права й процесу, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності, кримінології приділено діяльності правоохоронних органів з протидії контрабанді наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

2. Предметом кримінального процесуального права і теорії судових доказів є динамічна система правовідносин, яка реалізується в процесі доказування, а предметом криміналістики є інформаційно-пізнавальний процес, який здійснюється в межах цих відносин. За наявності загальної галузі дослідження криміналістика і кримінальний процес мають різний предмет і не доцільно протиставляти в науковому дослідженні питань діяльності з досудового розслідування кримінальних проваджень інформаційно-пізнавальний і процесуально-правовий бік доказування. Способи, прийоми і методи діяльності з доказування лише тоді приведуть до позитивного результату, коли вони будуть спиратися на науково обґрунтовані криміналістичні рекомендації, які й покликані забезпечити результативність доказування у кримінальному провадженні. Саме тому потребує дослідження проблема криміналістичного забезпечення доказування у кримінальних провадженнях про злочини у сфері наркобізнесу як сукупності злочинів. За різних предметів дослідження наук кримінального процесу та криміналістики, об'єкти їх дослідження, одним з яких є доказування, можуть збігатися. Процес доказування як об'єкт наукового пізнання має міждисциплінарний характер, що забезпечує інтеграцію наукових знань, притаманну розвитку юридичної науки на сучасному етапі.

3. Протидія незаконному наркобізнесу як суспільно небезпечному явищу передбачає здійснення загального аналізу проблеми, прогнозування розвитку цього виду організованої злочинної діяльності й розроблення комплексу заходів впливу на її причини. В зв'язку з цим важливим є визначення кожною державою на національному рівні кримінальної караності чітко встановлених за своєю сутністю окремих діянь, пов'язаних з наркотиками чи сильнодіючими речовинами, які підпадають під визначення злочинів.

4. На підставі аналізу наявних наукових праць, нормативних документів та інших джерел, в яких розкриваються питання протидії незаконному наркобізнесу й використання відповідних засобів боротьби з цими видами злочинів, можна визначити певні напрями, які висвітлені на недостатньому рівні або й лишилися поза увагою науковців. До таких має належати - розробка змісту доказування в кримінальних провадженнях про наркобізнес та забезпечення цього процесу сучасними криміналістичними розробками в галузях криміналістичної техніки, тактики й методики досудового розслідування злочинів, що входять до структури незаконного наркобізнесу.

5. Кримінальне законодавство України не містить поняття "наркобізнес" як окремого виду злочину, а тому й кримінальна відповідальність за таку протиправну діяльність як заняття незаконним наркобізнесом у нас не передбачена. Проте ні законодавцем, ні науковцями, ні практиками, ні пересічними громадянами як в нашій країні, так і за її межами не заперечується злочинна сутність такого суспільно небезпечного і кримінально караного явища як незаконний наркобізнес. Варто розмежовувати поняття наркозлочинності та незаконного наркобізнесу. Таке розмежування має важливе криміналістичне значення, зокрема для розроблення криміналістичних рекомендацій, тактичних прийомів проведення слідчих (розшукових) дій, тактичних комбінацій, методик розслідування окремих видів злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, що впливає на розроблення й застосування криміналістичних засобів доказування в кримінальних провадженнях про наркобізнес.

6. Наркобізнес складається з двох взаємопов'язаних між собою напрямів злочинної діяльності, один з яких переслідує мету втягнення у споживання наркотиків все більшої кількості людей, інший - виготовлення і збут наркотичних засобів та отримання й легалізація незаконних доходів. На кожному з цих напрямів виокремлюють самостійні етапи наркобізнесу, що мають повноструктурну або усічену форму злочинної діяльності. Повноструктурна форма пов'язана із виробництвом і збутом наркотиків і складається з таких стадій як посів, вирощування, переробка, виробництво, виготовлення, перевезення або пересилання, зберігання і збут наркотичних засобів, сировини й компонентів та обладнання, використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків, а усічені форми цього виду злочинної діяльності варіюють в залежності від поєднання зазначених стадій і спеціалізації членів злочинної групи. Доказування зазначених обставин потребує належного криміналістичного забезпечення.

7. Стосовно криміналістичного аналізу злочинів доцільно вести мову про аналіз складових злочинної діяльності та її наслідків, а також супутніх обставин, дослідження криміналістичних ознак котрих має значення для виявлення й досудового розслідування злочину та судового розгляду кримінального провадження з використанням засобів і методів криміналістики. Досліджуючи лише базові елементи злочинної діяльності, не можна здійснити її глибокого аналізу з огляду на її різноманіття та багатогранність, тому що поза аналізом залишаються некримінальні дії злочинця, криміналістичний аналіз яких має важливе значення для всебічності й об'єктивності досудового розслідування, обрання відповідних тактичних прийомів проведення окремих слідчих (розшукових) дій і організації розслідування злочину. До складу характерних для злочинів в сфері наркобізнесу елементів криміналістичного аналізу треба включати відомості щодо: предмету злочинного посягання (вид наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, використані матеріальні об'єкти для виготовлення, перероблення, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів); особи злочинця та її місця і ролі в структурі злочинного угруповання (типовий склад та схема взаємозв'язків в злочинній групі); типові способи підготовки і вчинення злочину, способи його приховування, зокрема і типові знаряддя (засоби); типових обставин вчинення злочину (обстановка, час, місце, виконана технологічна операція з виготовлення й переробки наркотиків); слідів вчинення злочину; відмивання доходів, отриманих від здійснення наркобізнесу.

8. Під незаконним виготовленням наркотичних засобів, що тягне кримінальну відповідальність, слід розуміти лише таку переробку вихідної сировини, яка призводить до отримання наркотичних засобів, психотропних речовин у готових для використання і споживання формах. Переробка наркотичних засобів чи психотропних речовин як різновид їх виготовлення не завжди пов'язана із підвищенням в препараті концентрації наркотичних засобів або психотропних речовин чи з їх очисткою від сторонніх домішок. Це може бути розведенням концентрації речовини, наповненням її сторонніми домішками з метою збільшення ваги товарної дози і отримання більшого незаконного прибутку від тієї ж маси вихідного продукту тощо. Визначальним є те, щоб в результаті такого перероблення було отримано речовину чи засіб з відповідним наркотичним ефектом.

9. Якщо наркотичні засоби або речовини використовуються для отримання нових наркотиків, то цей процес охоплюється їх виготовленням, а не переробкою. Встановлення зазначених обставин має не лише криміналістичне, а й кримінально-правове значення. Моменти закінчення виготовлення і перероблення наркотичних засобів і психотропних речовин об'єктивно збігаються. Органи досудового розслідування в разі кваліфікації ознак незаконного обігу наркотичних засобів повинні описати спосіб виготовлення наркотику. Відсутність вказівки на спосіб виготовлення у повідомленій підозрі чи пред'явленому обвинуваченні тягне порушення прав особи на захист.

10. Під способом вчинення злочинів в сфері наркобізнесу слід розуміти взаємопов'язану систему мотивованих, цілеспрямованих на досягнення злочинного результату навмисних дій з підготовки, вчинення, приховування незаконних операцій, пов'язаних з обігом наркотичних засобів, та легалізацією отриманого від вчинення таких дій прибутку, що детерміновані умовами зовнішнього середовища та властивостями особи їх виконавців. Способи вчинення злочинів в сфері наркобізнесу складаються з певного переліку протиправних дій конкретної особи стосовно наркотичних засобів чи психотропних речовин та факультативного елементу - мети їх виробництва, виготовлення, переробки, збуту, легалізації коштів тощо. Встановлення кожного із способів вчинення зазначених злочинів має певне криміналістичне значення, а в окремих випадках може вплинути на юридичну кваліфікацію таких злочинних дій.

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Й СТРУКТУРА КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОКАЗУВАННЯ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ НАРКОБІЗНЕСУ

2.1 Криміналістичне забезпечення доказування у кримінальних провадженнях про злочини в сфері наркобізнесу як теоретична проблема

Питання теорії доказування і доказового права протягом тривалого періоду часу були і залишаються до сьогодні предметом наукових пошуків фахівців в галузі кримінального процесу, а також і криміналістів. Варто погодитися з білоруським вченим В.С.Сорокіним, який вказує на те, що в загальноприйнятому розумінні терміни "доказове право", "теорія доказування", "процес пізнання" спрямовані на встановлення і розкриття істини за кримінальними справами (кримінальними провадженнями - А.П.). Мова йде про те, за допомогою яких засобів і в якій послідовності розв'язується питання щодо вини або невинуватості особи у вчиненні злочинів. Доказовим правом, на його думку, є сукупність кримінально-процесуальних норм, які визначають зміст, мету і предмет доказування, поняття і види доказів, а також особливості доказування в стадіях провадження і за деякими категоріями справ. Проте доказове право не варто змішувати з теорією доказування. Остання є частиною науки про кримінальний процес і являє собою систему наукових положень, які присвячені доказуванню у кримінальних справах. В ній розглядаються методологічні основи доказування, поняття, види, класифікація доказів, предмет і межі доказування [183, с.5]. Для кращого розуміння сутності криміналістичного забезпечення доказування доцільно окремо зупинитися на розгляді співвідношення термінів "докази" і "доказування" в кримінальному процесі. На сьогоднішній день у теорії доказів немає єдності думок щодо поняття доказів та їх видів, поняття доказування та його структури і співвідношення з кримінальним процесуальним пізнанням. Така розбіжність думок у принципових питаннях доказового права призводить до неоднозначності закріплення окремих його категорій у законодавстві, до неоднакового їх розуміння суб'єктами доказування і як наслідок це призводить до помилок, які порушують права учасників кримінального провадження, насамперед, підозрюваних і підсудних. Науковці ще з 60-х років минулого століття вказують на те, що широта змісту терміну "доказ" полягає в тому, що він містить не тільки питання доказів, які є засобами доказування, але й процес доказування, його мету, предмет, межі тощо [4, с.11-14]. І, як справедливо вказував відомий вітчизняний процесуаліст М.М.Михеєнко, у кінцевому підсумку, в кримінальному процесі як науці, навчальній дисципліні, галузі права і практичній діяльності все зводиться до доказування і доказів, бо вони є основним змістом кримінального процесу [119, с.115]. Отже, терміни "докази" і "доказування" взаємозумовлені і їх не можна розглядати окремо один від одного. Докази збирають для здійснення доказування, а доказування не можливе без використання доказів.

Докази, будучи фундаментальними категоріями кримінального судочинства, являють собою засоби пізнання та доказування. Законодавець залишається певною мірою прибічником інформаційної моделі доказів. Зважаючи на це, докази - це єдність фактичних даних (інформації) і їх джерела [93, с.223]. Докази як засіб пізнання та доказування в кримінальному провадженні можна використовувати у різних випадках: для встановлення предмета доказування; для перевірки інших доказів; для встановлення шляхів збирання інших доказів; для обґрунтування процесуальних рішень у кримінальному провадженні тощо. Специфіка доказів полягає в тому, що вони повинні бути отримані лише із спеціальних, встановлених кримінальним процесуальним законом джерел і у встановлений для них спосіб, відноситися до предмету процесуального дослідження і бути такими, що підлягають перевірці. Загальновідомим є те, що в правовій науці доказами вважають отримані у встановленому порядку відповідними органами та уповноваженими особами фактичні дані, які містять інформацію, що потрібна для правильного вирішення кримінальних проваджень. При цьому прямі докази безпосередньо вказують на обставини, які підлягають доказуванню у конкретному кримінальному провадженні або ж на їх відсутність, а непрямі або ж побічні - вказують на це опосередковано. В логіці доказом вважають логічну дію, в процесі якої істинність якої-небудь думки обґрунтовується за допомогою інших думок, визначають докази як розумовий процес, що полягає в обґрунтуванні істинності якого-небудь положення за допомогою інших положень, істинність яких встановлена раніше [52, с.49]. Отже, поняття "докази" і "доказування має декілька значень. Це і джерела фактичних даних, і власне фактичні дані, що використовуються для обґрунтування істинності висновку, і розумовий процес обґрунтування висновків, і процес їх оцінки слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом.

Сьогодні широке розповсюдження набула сформульована ще в останній чверті минулого століття кримінальна процесуальна концепція розуміння доказу як єдності фактичних даних та їх процесуального джерела [35, с.52; 43, с.71; 138, с.36; 175, с.20-21; 221, с.124-125]. Дана концепція найбільш чітко відображає сутність і шляхи формування доказу у кримінальному провадженні. У цьому розумінні науковці вказують на те, що доказ у кримінальній справі (кримінальному провадженні - А.П.) виступає в єдності свого змісту як фактичні дані і процесуальної форми як джерела одержання фактичних даних, тобто в діалектичній єдності форми й змісту [201, с.136]. Фактичні дані, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, в будь-якому з названих у КПК джерел можуть існувати, зберігатись, передаватись та досліджуватися учасниками кримінального провадження виключно в їх нерозривній єдності з джерелами як їх носіями. За відсутності такої єдності доказ втрачає свою сутність. При цьому названі джерела формуються під час досудового розслідування в результаті проведення в установленому законом порядку слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, проведення експертизи і формулювання висновку експерта тощо. Фактичні ж дані, які хоча і стосуються даного кримінального провадження, але отримані не з визначених джерел і не в установленому порядку, юридичного значення не набувають і використовуватись в процесуальному доказуванні не можуть [36, с.144]. Звідси до процесу збирання доказів висуваються окремі вимоги щодо застосування тих криміналістичних засобів, які забезпечують можливість отримання повноцінних доказів із якісних за формою та змістом джерел.

Нова ідеологія доказового права, яка визначає відповідність призначення кримінального судочинства конституційним принципам, котрі гарантують права і свободи людини і громадянина, зумовлює необхідність нових підходів до розгляду правових і методологічних основ оцінки доказів. Докази і доказування є важливими правовими інститутами в системі норм кримінального судочинства, а зміст норм про докази і доказування визначається типом кримінального процесу [107, с.5]. Переважна більшість науковців, фахівців в галузі кримінального процесуального права й криміналістики сходиться в тому, що співвідношення пізнання та доказування є базисом кримінально-процесуальних правовідносин [4, с.10; 47, с.161; 104, с.33; 137, с.9-11; 228, с.335; 179, с.163].

У кримінальному провадженні факти та явища повинні бути зафіксовані у процесуальному порядку, перевірені та оцінені поряд з іншими фактами та явищами, щоб зробити висновок про їх існування та значення для кримінального провадження. Для цього законом передбачені певні процесуальні дії та порядок їх проведення уповноваженими на те особами, результати яких можуть слугувати фундаментом судового рішення. Тому відомості, які були пізнанні у результаті безпосереднього сенсорного сприйняття, якщо вони отримані без належних процесуальних дій та без фіксування в порядку, встановленому законом і без дотримання форми конкретних процесуальних документів, юридичної сили позбавлені і виключаються із засобів кримінально-процесуального пізнання обставин, що входять до предмета доказування [118, с.8]. Метою доказування є отримання процесуально уповноваженою на те особою необхідної кількості якісних (достовірних) аргументів, оперування якими за допомогою правил формальної логіки дає можливість встановити всі обставини, які потрібні для судового вирішення кримінального провадження. Аргументами в даному випадку виступають ті матеріальні й ідеальні сліди, які, згідно з теорією відображення, залишає злочин як явище у навколишньому середовищі. Виявлення, фіксація і дослідження таких слідів здійснюється в процесуальному порядку із використанням криміналістичних засобів, які забезпечують увесь процес доказування.