Використання спеціальних знань у формі судової експертизи в адміністративному судочинстві України

Держава у системі обов'язків експерта визначає доцільний, соціально корисний та необхідний варіант поведінки. Hopмами реалізації обов'язку експерта є дотримання певних зобов'язань, які мають форму заборон, та виконання активних обов'язків, що існують як зобов'язання. Юридичний обов'язок експерта - це самостійна юридична категорія, це необхідна поведінка 1) змістом якої є утримання від порушення заборон та необхідність виконання зобов'язань; 2) покладається з метою задоволення інтересів уповноваженої особи; 3) має юридичний характер, тобто закріплена правовою нормою; 4) покладається як на всіх осіб, що проживають на території держави; 5) гарантується державою шляхом встановлення юридичної відповідальності за невиконання обов'язків чи створення перешкод до реалізації необхідної поведінки.

Обов'язок - це парна категорія з правом, оскільки обов'язок є способом забезпечення права. Вимоги з виконання норм знаходять вияв у системі обов'язків, що встановлюють міри відповідальності за невиконання приписів. На відміну від обов'язків право -- це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, що встановлюється чи санкціонується державою з метою регулювання найважливіших для суспільства відносин, шляхом визначення точного змісту прав та обов'язків суб'єктів і можливістю застосування відповідальності за їх невиконання або порушення. Визначення права у правовій літературі різнохарактерне. В. Селіванов та Н. Діденко вважають, що - з точки зору філософії - право є сукупністю етичних суспільних цінностей, таких, як: справедливість, порядок, моральність, правдивість та інші, що ґрунтуються на ідеї соціальної рівності. B. Нерсесянц виділяє два аспекти буття права: право у статичному стані (як певна система правових норм) та право у динамічному стані (як певний регулятор, тобто це свого роду застосування абстрактної норми, що встановлює певні правила поведінки до конкретного суб'єкта у конкретних випадках). C. Алексеєв розглядає право одночасно і як явище цивілізації, і як явище культури, що фіксує у нормативній формі духовні цінності та надбання: демократію, права людини, мораль, справедливість тощо [159, с. 118-120].

Відповідно до адміністративного кодексу експерт має право: 1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження; 2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків; 3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання; 4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження; 5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам; 6) користуватися іншими правами, встановленими Законом України "Про судову експертизу"(ч. 10 ст. 66 КАСУ); 7) на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду (ч. 11 ст. 66 КАСУ); 7) відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків або якщо він не володіє необхідними знаннями для виконання покладених на нього обов'язків. (ч. 12 ст. 66 КАСУ).

Отже, право експерта - це особливий засіб соціального регулювання, який на відміну від інших форм нормативного впливу (норм моралі, звичаїв, традиції) характеризується ознаками, що визначають його взаємодію з державою та інші особливі риси.

В адміністративному законодавстві експерт не має права: 1) за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; 2) спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також з іншими учасниками адміністративного процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи; 3) розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи (ч. 5 ст. 66 КАСУ); 4) передоручати проведення експертизи іншій особі (ч. 8 ст. 66 КАСУ).

Змістом юридичного обов'язку є варіанти необхідної поведінки, що слугують гарантією використання наданих суб'єктам можливостей. Структуру юридичного обов'язку складає необхідність: 1) зобов'язаного суб'єкта вчиняти певні дії чи утриматися від їх вчинення в інтересах уповноваженої сторони; 2) вимагати створення необхідних умов з боку держави та інших суб'єктів для ефективного виконання обов'язку; 3) реагувати на законні вимоги уповноваженої особи; 4) нести юридичну відповідальність у випадку порушення у процесі виконання обов'язку прав інших суб'єктів чи невиконання покладеного обов'язку зобов'язаним суб'єктом. Тобто юридичний обов'язок -- елемент правового статусу, оскільки права суб'єктів, не підкріплені обов'язками інших осіб, не можуть бути реалізовані [159, с. 48-49].

Адміністративне законодавство передбачає кримінальну відповідальність експерта «за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді» (ч. 13 ст. 66 КАСУ) [66]. Експерт не може бути представником в суді відповідно до статті 57 КАСУ, тому що він бере участь в справі в якості експерта.

Стаття 273 КУпАП "Експерт" дублює в своїй назві ст. 66 КАСУ. Відповідно до ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях», а також «для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації. На наш погляд, другу частину щодо визначення майнових витрат бажано виключити зі статті 273 КУпАП, тому, що діяльність експерта не обмежується лише дослідженням грошей та майнової шкоди, предметом спору стають різні об'єкти та на розгляд адміністративного суду поступають набагато різноманітні справи (публічні спори, спори з приводу природного середовища, управлінських функцій, екологічної безпеки, землекористування, реалізації конституційних прав, тощо). Треба або залишити лише її першу частину, або доповнити «у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, шляхом дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі».

Копіюється ч.3 ст. 66 КАСУ щодо обов'язків експерта прибуття за викликом органу (посадової особи) і надання об'єктивного висновку щодо поставлених перед ним питаннях, але не всі права та обов'язки включено до ст. 273 КУпАП. Вказано, що експерт має право: 1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи (на нашу думку точніше предмету дослідження); 2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; 3) з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи (порівняно з КАСУ тут питання задаються лише з дозволу органу); 4) бути присутнім при розгляді справи.

Відповідно до стаття ч. 2.5 64 КАСУ експерта приводить до присяги судовий розпорядник. Вимоги судового розпорядника, пов'язані із виконанням обов'язків, є обов'язковими для експертів та спеціалістів та інших осіб, присутніх у залі судового засідання (ч.3 стаття 64 КАСУ ).

Експерти, як і всі особи, які беруть участь у справі (свідки, спеціалісти, перекладачі) можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів ( ч.2 ст. 98 КАСУ).

Підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача передбачені ст. 29 КАСУ, а саме: а) експерт не може брати участі в адміністративному процесі та відводяться за підставами, встановленими у частині першій статті 27 цього Кодексу (п.1 ст. 29 КАСУ); б) експерт не може брати участі в адміністративному процесі, якщо: 1) він перебував або перебуває в службовій або в іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; 2) проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи; 3) з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань (п.2 ст. 29 КАСУ); б) участь експерта в судовому засіданні при попередньому розгляді даної справи відповідно як експерта не є підставою для їхнього відводу (самовідводу) (п.3 ст. 29 КАСУ) [66]. За наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цього Кодексу, експерт, зобов'язаний заявити самовідвід (п.1 ст. 30 КАСУ). За цими ж підставами експертові може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі (п.2 ст. 30 КАСУ). Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у разі, якщо про підставу самовідводу стало відомо після початку судового розгляду. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду (п.3 ст. 30 КАСУ) [66].

Приймаючи рішення щодо необхідності і доцільності призначення судової експертизи, особа або орган, що має на це право, повинні з'ясувати всі обставини, що потребують її проведення, основним з яких є можливість встановлення фактів, які цікавлять суд за допомогою спеціальних знань. Призначаючи ту або іншу експертизу, необхідно виходити з дійсної доцільності отримання фактичних даних за допомогою спеціальних знань, з урахуванням обстановки, що склалася, тактичних міркувань, суттєвості обставин, що підлягають доказуванню за адміністративної справою. Доцільно призначати судову експертизу у випадках наявності для її проведення всіх необхідних матеріалів, виходячи з яких видно, що за допомогою інформації, яка в них міститься, експерт може вирішити питання, що цікавлять суд. Факт відсутності у судді, який призначає судову експертизу, спеціальних знань не є основоположним моментом у прийнятті рішення щодо ініціювання проведення судової експертизи. Судова експертиза призначається незалежно від того, чи володіє суддя, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, спеціальними знаннями, оскільки фактичні дані, отримані шляхом експертного дослідження, не можуть бути відображені в жодному процесуальному документі, окрім висновку експерта. Отже, прийняття рішення може здійснюватися як у випадку, коли особа, яка призначила експертизу, не володіє спеціальними знаннями, так і тоді, коли вона такими знаннями володіє, але за законом не може офіційно в правовій формі суміщати функції різних учасників процесу. В цілому таке розмежування повноважень визначає об'єктивність результатів експертних досліджень. Підставою ініціювання процесу проведення експертизи за справами про адміністративні правопорушення є ухвала про призначення експертизи, яку виносить суддя. Суддя користуючись матеріалами експертизи у процесі доказування, повинен мати уявлення про види експертиз, що призначаються за організаційними та предметними критеріями. Необізнаність суддів призводить до необґрунтованих призначень експертиз або відмов у виконанні постанов або ухвал суду, тобто звуженні кола можливих джерел одержання доказів.

З розвитком експертної науки можливості, що надаються шляхом проведенням судової експертизи, зростатимуть, зокрема, і в адміністративному процесі. Зважаючи на це, важливо заповнити її прогалини, що виникають у нормативно-правовому регулюванні, та розв'язати проблеми, при призначенні й проведенні судових експертиз та здійсненні судово-експертної діяльності.

Висновки до розділу 1

1. Проведений аналіз літератури, дисертаційних досліджень з проблем використання спеціальних знань в різних сферах судочинства, та в адміністративному зокрема дає можливість зробити висновки, що дослідники проводили роботу за різними напрямами: за розробкою загальних проблем теорії судової експертизи; за проблемами використання спеціальних знань в різних видах судочинства; за визначенням поняття й сутності судової експертизи та її значення у доказуванні в різних видах судочинства; за проблемами інституту судової експертизи в адміністративному судочинстві; за проблемами використання різних видів судових експертиз в адміністративному судочинстві.

2. Наукове дослідження проблем судової експертизи, розробки нових експертних методик, використання можливостей судової експертизи у судочинстві проводилося паралельно з розвитком науки криміналістики. Значний доробок у виникненні й розвитку та накопиченні знань в галузі судової експертизи, використання спеціальних знань в судочинстві зроблено в докторських й кандидатських дисертаціях та низці інших монографічних досліджень, в підручниках та навчальних посібниках, в окремих наукових статтях. Науковці, що досліджували й продовжують досліджувати зазначену проблему, вивчають та розкривають її різноманітні аспекти.

3. Аналіз наукових праць дисертаційного рівня із проблем судово-експертної діяльності та судової експертизи свідчить, що окремі їхні теоретичні витоки мають багаторічну історію. Найбільш значущий доробок зроблено вітчизняними й зарубіжними вченими в ХХ та початку ХХІ століття, коли відбулося переосмислення самої природи судової експертизи. Проте варто зазначити, що в тематиці дисертаційних досліджень переважають питання не судової експертизи загалом, а саме криміналістичної експертизи, до того ж більшою мірою дослідженими є питання її призначення та використання отриманих експертами результатів за проведеним експертним дослідженням в межах кримінального судочинства.

4. Зростання ролі спеціальних знань в судочинстві, розвиток теорії і практики судової експертизи в ХХІ столітті обумовило необхідність переосмислення концепції теорії судової експертизи і підняло її до рівня повноцінної науки. Об'єктивними передумовами формування нової міждисциплінарної теорії судової експертизи можна вважати: глибокі соціально-економічні перетворення, розвиток цивільного, адміністративного судочинства суттєво збільшили потреби у використанні спеціальних знань, основною формою використання яких у всіх видах судочинства є судова експертиза; накопичення значного емпіричного матеріалу в окремих родах (видах) експертиз, і на цій основі створення низки окремих теорій цих експертиз, розробка й систематизація методів і методик експертного дослідження; розробка методологічних, правових й організаційних основ для різноманітних родів судових експертиз, виокремлення того загального, що повинно бути притаманно будь-якому роду експертизи; значна кількість теоретичних та прикладних наукових праць із загальних та окремих проблем судової експертизи й судово-експертної діяльності; існування розвинутої системи державних судово-експертних установ, які координували свою практичну і наукову діяльність, поява недержавних експертних установ.

5. Сьогодні залишається не вирішеною низка загальних проблем судової експертизи в адмiнiстративному судочинстві. Серед них: поняття судової експертизи, її вiдмiннiсть вiд інших способів використання спеціальних знань в адмiнiстративному процесі, визначення доказової сутності висновку експерта. Вирішення цих питань має не лише теоретичне, але й безпосередньо практичне значення, оскільки дозволяє правильно розпорядитися експертним висновком як доказом по конкретній адмiнiстративнiй справі, уникнути помилок у ході призначення експертизи.

6. Необхідність використання спеціальних знань з метою встановлення різноманітних обставин, які підлягають дослідженню в суді, вимагає правової регламентації цього процесу, що призвело до виникнення в правовій сфері діяльності правового інституту судових експертиз. Питаннями дослідження проблем судової експертизи в провадженнях про адміністративні правопорушення займалися вітчизняні та зарубіжні вчені та ін. Праці Б. Габричидзе, Є. Додіна, Е. Сімакова-Ефремян, М. Костицького, В. Драганова, Ю. Кузякіна, Л. Романенка, Ю. Лози, Г. Карпенка, В. Шкарупи та інших науковців здебільшого були присвячені розгляду судової експертизи як правового інституту адміністративного процесу, висновкам судових експертиз як засобам доказування.

7. Адміністративний суд повинен встановлювати фактичні обставини справи, з високим ступенем ймовірності наблизитися до розуміння сутності досліджуваного явища (достатнього для формування внутрішнього переконання й винесення законного й обґрунтованого рішення) й приймати для цього передбачені процесуальним законом заходи. Не дивлячись на наявність потреби у спеціальних знаннях, проведенні дослідження з метою отримання доказової інформації, можливим є винесення судового рішення на основі інших доказів (пояснень сторін, показів свідків, письмових та речових доказів), а не експертного висновку.

8. Спеціальними знаннями в судочинстві є знання і навички, одержані в результаті фахової освіти та/або практичної діяльності в будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, які використовуються визначеними законом учасниками процесу в межах наданих кожному з них повноважень для вирішення за певною процедурою процесуальних завдань. Таке визначення спеціальних знань максимально точно відбиває теоретичні положення наукознавства, законодавства і практику залучення спеціальних знань до відправлення правосуддя.

В адміністративному судочинстві спеціальні знання можуть застосовуватись як у процесуальних, так і в непроцесуальних формах. Експертиза є основною формою використання спеціальних знань. Експертизи в адміністративному судочинстві призначаються, якщо для встановлення певних фактів в адміністративному провадженні є потреба у спеціальних знаннях, котрі дозволяють дослідити матеріальні об'єкти, явища або процеси, виявити деякі специфічні ознаки, висловити щодо них оціночне судження і сформулювати висновок. Висновок експерта виправдано займає ключове місце в системі джерел доказів. За допомогою експертиз, які проводяться на основі спеціальних знань у науці, техніці, мистецтві чи ремеслі шляхом повного та об'єктивного дослідження обставин справи, встановлюються фактичні дані, що мають доказове значення і дають змогу вирішувати адміністративні провадження з додержанням загальних та спеціальних принципів адміністративного процесу.

9. Під судовою експертизою в адміністративному судочинстві необхідно розуміти дослідження певних фактичних обставин адміністративної справи, що проводиться на підставі ухвали адміністративного суду з дотриманням процесуальної форми спеціальним суб'єктом (особою), що володіє спеціальними знаннями в галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, у результаті чого утворюється новий засіб доказування - висновок експерта.

Ознаками судової експертизи, як інституту процесуального права є: підстави призначення й проведення експертизи; своєрідне й відносне уособлення правовідносин, які складаються в процесі призначення й проведення експертизи; процесуальна форма призначення й проведення експертизи; єдині принципи; власна юридична конструкція; своєрідний механізм правового регулювання. Ці ознаки, характеризують особливий юридичний режим як визначальну категорію для виокремлення окремих інститутів.

10. З позиції теорії судової експертизи судова експертиза є процесуальною формою використання спеціальних знань у адміністративному судочинстві, сутністю якої є об'єктивний аналіз експертом, який проводить відповідне дослідження, наданих йому об'єктів з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для з'ясування обставин у адміністративному провадженні. Будь-яка експертиза становить собою прикладне дослідження різного роду об'єктів і проводиться відповідно до правил, що визначені специфікою її предмета і колом необхідних для проведення експертизи відомостей з конкретних галузей науки і техніки.

РОЗДІЛ 2. СУДОВО-ЕКСПЕРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

2.1 Сучасні проблеми класифікаційних систем в судовій експертизі

Актуальність проблем класифікаційних систем в судовій експертизі має прояв в активній дослідницькій увазі, різноманітті пропозицій із удосконалення сучасних класифікацій. Необхідно зазначити, що проблеми класифікації судових експертиз за різними підставами не є чимось новим, ніким не дослідженим. Ці питання хвилювали і на даний час хвилюють науковців і практиків. Проблемам класифікації судових експертиз приділяли увагу провідні українські і зарубіжні науковці та вчені: Т.В. Авер'янова, Л.Ю. Ароцкер, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, В.Г. Гончаренко, І.В. Гора, О.О. Ейсман, Н.І. Клименко, Ю.Г. Корухов, В.К. Лисиченко, Н.П. Майліс, В.С. Митричев, Ю.К. Орлов, О.Р. Россінська, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, О.Р. Шляхов, М.Г. Щербаковський та інші.

Класифікація судових експертиз є дуже важливою, оскільки в теоретичному плані дозволяє охопити всі види експертиз, визначити взаємозв'язок між ними. У практичному плані класифікація застосовується при визначенні й розмежуванні експертних спеціальностей і компетенції експерта, а також особливостей проведення тих або інших різновидів експертиз [38, с.64]. Питання класифікації судових експертиз у адміністративному судочинстві, будучи теоретичними за своїм завданням, мають і практичне значення, оскільки ефективне використання експертних досліджень в судовій практиці може бути досягнутим за повного розуміння суб'єктами відповідних правовідносин можливостей всієї сукупності видів судових експертиз, диференціації об'єктів експертних досліджень, а також вирішуваних при їх проведенні завдань. Такі умови визначають коректну постановку перед експертом запитань, які б відповідали як процесуальному законодавству, так і компетенції експерта.

Класифікація судових експертиз здійснюється за двома основними критеріями: організаційно-процесуальними і галузевими, тобто за галузями спеціальних знань. Класифікація судових експертиз в організаційно-процесуальному аспекті ґрунтується на положеннях процесуальних кодексів України [38, с.64]. Експертизи можуть бути: а) первинними (призначаються у даній справі і щодо даних питань вперше); б) повторними (проводяться стосовно тих самих питань у разі незгоди суб'єкта, який призначив експертизу, з її висновками); в) основними (вирішують коло питань, яке на етапі призначення експертизи уявляється повним); г) додатковими (призначаються залежно від ситуації для вирішення окремих питань, які не увійшли переліку питань основної експертизи, а також у випадку неповноти дослідження або нечіткості, невизначеності і неконкретності викладу ходу дослідження та висновків основної експертизи) [73, с. 344]. Залежно від предметності та кількості фахівців, які беруть участь у дослідженні, експертизи можуть бути: 1) одноосібними (дослідження проводиться одним експертом) і 2) комісійними (дослідження проводиться групою експертів): а) одно- предметною (в її проведенні беруть участь експерти однієї спеціальності) і б) багатопредметною, комплексною (дослідження проводять експерти різних спеціальностей) [73, с. 345].

За процесуальним критерієм КАС України виділяє чотири види судових експертиз - комісійну, комплексу, повторну та додаткову (ст. 83-84), які мають особливості щодо їх процесуального порядку призначення та проведення, тобто мають процесуальне значення. У ч.1 ст. 83 КАС України встановлюється, що комісійна експертиза проводиться не менше як двома експертами одного напряму знань. Необхідність у такій експертизі виникає внаслідок складності дослідження, яке необхідно провести. Її особливість також обумовлена участю в дослідженні одного об'єкта (однієї групи об'єктів) кількома експертами одного профілю. Комплексна експертиза проводиться не менше як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він постановив і до яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінюванні отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. М.В.Джафарова зазначає, що в такому визначенні КАС України дещо розширює поняття комплексної експертизи, відносячи до неї використання спеціальних знань не лише в різних галузях знання, а й у різних напрямах знань однієї галузі [44, с. 57]. На сьогодні поза правовим регулюванням залишились важливі питання, серед яких: чи є комплексною експертизою будь-яка сукупність методів різних наук; дані яких наук правомірно використовувати та багато інших [69, с. 64]. О.С.Саінчин більш конкретизує питання, які вимагають законодавчого вирішення. Він пропонує передбачити: обсяг компетенції в суміжних галузях знання експертів, що беруть участь у комплексній експертизі; порядок формування висновків учасників комплексної експертизи; порядок проведення міжвідомчих комплексних експертиз, визначення в цьому випадку провідної судово-експертної установи (підрозділу); правовий статус провідного експерта як організатора й керівника комісії експертів, визначення його функцій, прав і обов'язків [151, с.164].

Комплексну експертизу необхідно відрізняти від комплексного дослідження, оскільки комплексне дослідження не є комплексною експертизою. І.І.Попович слушно підкреслює, що головною умовою комплексної експертизи постає структурна єдність об'єкта - носія властивостей, що досліджуються експертами різних спеціальностей. Не будуть вважатися комплексною експертизою дослідження тих самих об'єктів фахівцями різних галузей знань, що проводяться в певній послідовності, якщо кожен з них діє самостійно в межах конкретного роду чи виду судової експертизи і вирішує при цьому свої завдання. Комплексність експертних досліджень характеризує, головним чином, використання власне різних спеціальних знань суміжних наук для розв'язання спільного завдання, котре неможливо вирішити шляхом застосування знань тільки певної науки [130, c. 271-272]

Певні питання щодо комплексної судової експертизи передбачені в проекті Закону України "Про судово-експертну діяльність", зокрема в ст. 37 проекту Закону передбачені всі необхідні ключові моменти, пов'язані із призначенням та проведенням комплексних експертиз, хоча, на думку В.В. Арешонкова, в пункті 4 даної статті необхідно передбачити обов'язок керівника державної спеціалізованої експертної установи попередити орган або особу, яка призначила (замовила) експертизу про проведення комплексної експертизи замість звичайної одноособової, в п.7 вказати, що інші особливості організації проведення комплексних експертиз установлюються в порядку, встановленому не тільки законодавством, а й підзаконними актами України [9, с.6].

Рід та вид, зазвичай, визначаються власними ознаками, й кожна видова характеристика об'єкта класифікації тягне його ж родову характеристику, але не навпаки. Рід експертизи - це множинність експертиз певного класу, що виокремлено за загальним для них предметом, об'єктом, методиці експертного дослідження й відповідної галузі науки про судову експертизу. Вид експертизи - це елемент роду експертизи, що вирізняється специфічністю предмету дослідження у загальному для роду об'єкті, особливими методиками й задачами дослідження [173, с. 60,374].

Судові експертизи можуть поділятися за галузями знань з урахуванням сукупності таких суттєвих ознак: предмет, об'єкт, методика експертного дослідження та характер спеціальних знань, які відіграють домінуючу роль при вирішенні завдань даного виду експертиз. Такий поділ судових експертиз з урахуванням завдань, що ними вирішуються, має суттєве значення. По-перше, це допомагає особі, яка призначила експертизу, в правильному виборі адресата експертного дослідження. По-друге, передбачає підготовку та перепідготовку експертних кадрів, визначає їх компетенцію та спеціалізацію. По-третє, допомагає визначити роди і види експертиз, проведення яких має бути організовано в судово-експертній установі, а також прогнозувати створення нових видів судових експертиз [38, с. 67].

Класифікація судових експертиз може проводитися за різними ознаками. О.Р.Шляхов як ознаки розмежування родів (видів) експертиз визначив предмет, об'єкти, методики експертного дослідження, котрі повинні розглядатися у сукупності, оскільки жодна з цих ознак окремо, ізольовано не дозволяє зрозуміти сутність експертизи, а також відмежувати один її рід (вид) від іншого [167, с. 7]. Р.С. Бєлкін зазначав, що до трьох вказаних ознак, які відрізняють один вид експертизи від іншого, потрібно додати четвертий -- характер спеціальних знань, що відіграє домінуючу роль при вирішенні завдань цього виду експертизи [12, с. 464-465]. О.Р. Росинська, вважає, що віднесення судової експертизи до того чи іншого роду визначається спеціальними знаннями та залежить від об'єктів, що вивчаються, та вирішуваних завдань [148, с. 147]. Її думку поділяють В.Г. Грузкова, О.М. Зінін та Н.П. Майліс та інші [52, с. 119].

З метою задоволення потреб судової практики експертні установи, а також окремі експерти можуть організовувати проведення інших видів судових експертиз. О.Р. Росинська вважає, що таки види експертиз як балістична, трасологічна, техніко-криміналістична експертиза документів, почеркознавча, бувають необхідні для об'єктивного і всебічного вирішення справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності ... Оскільки деякі склади адміністративних правопорушень є, по суті справи, суміжними, то найбільш перспективним в цій галузі є використання в адміністративному процесі положень криміналістичної методики розслідування дорожньо-транспортних, екологічних, податкових, фінансових, митних правопорушень, а також правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин [148, с. 52].

За результатами опитування нами суддів адміністративних судів різних регіонів України, 62 % опитаних суддів зазначили дефіцит інформації щодо нових видів експертиз і особливостей їх призначення. Крім цього 100 % суддів вважали правильними назви видів судових експертиз в своїх ухвалах. Проте, на жаль, 40% суддів допускають неточності та невідповідність щодо видів і назв експертиз, які призначаються судом. Вважаємо, що предмет (фактичні дані, що встановлюються експертизою) та об'єкти експертизи (носії інформації про подію) визначають галузь спеціальних знань, за допомогою якої суб'єкт експертизи вирішує експертне завдання, обираючи на підставі своїх спеціальних знань методи та методику дослідження.

Судові експертизи класифікуються за видами спеціальних знань, об'єктом, предметом і методами. Експертні установи організовують проведення різних видів експертиз, у тому числі й тих, що перебувають у стадії наукової розробки з метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики щодо вирішення питань, які потребують застосування наукових, природних і технічних спеціальних знань. На сьогоднішній день виділяють понад 30 підвидів судових експертиз.

У теорії судової експертизи виділяють предмет і об'єкт експертизи, які: а) слугують підставою для розмежування судових експертиз за видами та б) є джерелом висновку експерта в результаті використання спеціальних знань. Предметом експертизи в адміністративному судочинстві є визначене питання, поставлене судом. Предметом кожного виду судової експертизи є факти, які можна встановити за допомогою спеціальних знань у конкретній галузі науки, техніки, мистецтва. Об'єктом експертизи є матеріальні носії доказової інформації, зібрані й надані експерту судом, слідчим, адвокатом [73, с.345].

Серед судових експертиз: а) за ступенем індивідуалізації висновків щодо досліджуваних об'єктів можуть бути ідентифікаційними (експертизи, за допомогою яких встановлюється або може встановлюватися конкретний об'єкт, що відобразився у матеріальному середовищі) і класифікаційними (встановлюють належність об'єкта до якого-небудь класу (групова належність), з використанням специфічних ознак); б) за характером вирішуваних завдань виділяють діагностичні (які встановлюють певні процеси, стани і залежності, їх висновки можна розглядати як індивідуально встановлений факт або можливість (неможливість) настання певного результату); в) за ознакою вирішуваних завдань - ситуаційна експертиза (встановлює механізм події або її елементів шляхом вивчення характеру слідів та інших об'єктів матеріального середовища (місця події) [73, с. 345].

Відповідно до Інструкції МЮ України про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень 1998 р. (редакція від 31.07.2015 р.) основними видами (підвидами) експертизи є: 1. Криміналістична: почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; експертиза голограм; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів; наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин); біологічна. 2. Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; телекомунікаційна. Із вказаними видами інженерно-технічних експертиз експертними установами можуть проводитись також інші їх види (підвиди) та комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань, у тому числі авіаційного та водного транспорту. 3. Економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій. 4. Товарознавча: машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; автотоварознавча; транспортно-товарознавча; військового майна, техніки та озброєння. 5. Експертиза у сфері інтелектуальної власності: літературних та художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності. 6. Психологічна. 7. Мистецтвознавча. 8. Екологічна. 9. Військова. Експертними установами організовується проведення інших видів експертиз (крім судово-медичної та судово-психіатричної), у тому числі й тих, що перебувають у стадії наукової розробки з метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики щодо вирішення питань, які потребують застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань.

Експертиза в адміністративному процесі в Україні перебуває на новому етапі свого розвитку, адже стрімкий розвиток науки і техніки, а також інтереси судової практики вимагають від фахівців, які займаються питаннями судової експертизи, швидкого реагування на їх та їх використання у доказуванні. Важливість розгляду класифікації судових експертиз в адміністративному процесі обумовлена також новими видами об'єктів, які несуть інформацію про публічно-правовий спір, а також розвитком судово-експертних методів і методик, що використовують досягнення нових галузей наукового знання. Ці тенденції зумовлюють формування нових і вдосконалення існуючих видів судових експертиз.

Кожний новий вид експертиз вимагає від особи, яка її призначила, вирішення численних і непростих завдань, що включають чітке визначення предмета й можливостей експертизи, підготовку об'єктів для спеціального дослідження, вибір експерта й експертної установи, а після одержання висновку експерта - його оцінку і використання при розгляді конкретного адміністративного провадження [45, с. 53-54]. Так, наприклад, для розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення у сфері інформаційних технологій необхідним є використання спеціальних знань у відповідних галузях науки і техніки. Для створення доказової бази за справами, пов'язаними з інформаційними технологіями, перш за все для встановлення фактичних обставин правопорушень у сфері інформаційних технологій, активно розвивається судова комп'ютерно-технічна експертиза, яка є самостійним родом експертизи і відноситься до класу інженерно-технічних [146, с. 119]. Предметом цього роду експертиз є факти і обставини, що встановлюються на основі дослідження закономірностей розробки і експлуатації комп'ютерних засобів, які забезпечують реалізацію інформаційних процесів, котрі зафіксовані в матеріалах справ про адміністративні правопорушення [146, с. 118-119]. Об'єкти судової комп'ютерно-технічної експертизи різноманітні і пов'язані із функціонуванням інформаційних систем. Останніми роками досліджуваний апаратний комплекс СКТЕ суттєво розширився, оскільки на дослідження стали надходити й такі пристрої як мобільні телефони, складні ігрові приставки тощо [31, с. 37], що потребує відповідного методичного забезпечення проведення таких експертних досліджень.

Матеріали адміністративної практики дають достатньо підстав для твердження, що розслідування адміністративних правопорушень пов'язане з призначенням і проведенням своєрідного поєднання судових експертиз. Г.А. Матусовський називає експертизи, які найбільш часто проводяться в справах, "типовими судовими експертизами" щодо конкретного різновиду злочинів [111]. Це поняття вимагає деяких уточнень. Так, для кожної категорії адміністративних справ, в якості критерію "типовості" в одному випадку можна назвати специфічні обставини" [24], в іншому "основні обставини" [13, с.85-86].

Повторність та закономірність загальних особливостей експертиз в адміністративному суді, процесу встановлення доказів, обумовили умови щодо групування та узагальнення експертиз, їх типізації. Типізація судових експертних, як виділення типового, загального у групі явищ, є виділення не усіх якостей цих явищ, а лише значущих для адміністративного процесу. На нашу думку, в основу типологізації судових експертиз повинен бути покладений предмет спору, під яким розуміють характеристики, властивості, сторони та відносини матеріального об'єкту, з приводу якого ведеться спір. Виникнення адміністративної справи в суді пов'язане з набуттям конфліктного правовідношення процесуальної форми, тому предмет спору перетворюється в предмет доказування за справою, тобто стає обставинами, що підлягають доказуванню з метою правильного вирішення справи. Відносно предмету спора у суду виникають питання, що потребують для свого розгляду спеціальних знань, а, отже, участі в адміністративному процесі обізнаної в певній галузі знань особи.

Деякі вчені вважають невдалою заміну терміну "специфічні" на менш чіткий "основні" обставини, який позбавляє поняття "типовості" своєї визначеності. Останній критерій дозволяє віднести до так званих "типових" будь-які експертизи, в тому числі ті, які рідко призначаються за відповідним різновидом злочинів, в конкретній ситуації, і вони можуть допомогти встановити які-небудь з основних обставин злочину [172, с. 187]. А.В. Востріков вважає узагальнення не просто підсумовуванням загальних властивостей предметів, а пізнанням найбільш глибокого об'єктивного зв'язку між внутрішніми істотними властивостями предметів, явищ і процесів, тобто пізнанням закону, якому вони підпорядковуються [30, с. 277]. Типізація процесів встановлення доказів є пізнанням закономірностей, якими вони обумовлені.

Ознака "типовості" не пов'язана зі змістом, характерністю тієї чи іншої експертизи. Вона лежить в іншій площині: не в експертизі, а в методиці розслідування, у своєрідності обставин, які проявляються в конкретних ситуаціях розслідування з відповідною частотою. Процесуальний закон теж не знає такого різновиду експертизи, як "типова" [172, с. 187-188]. Отже, типовим, вважається, комплекс (або блок) судових експертиз, який традиційно призначається для з'ясування специфічних обставин злочинів конкретного різновиду. Звідси: типовим для розслідування злочинів певного виду комплексом (або блоком) судових експертиз слід вважати такий, який дозволяє з'ясувати дійсно специфічні для даного виду злочинів обставини.

Види експертиз опиняються в типовому комплексі (блоці) внаслідок своєрідності типових завдань, що виникають в ході розслідування злочинів відомої категорії і розв'язуваних як раз за допомогою даних експертиз. Своєрідність цих завдань розслідування обумовлено головним чином: а) типовими обставинами, що підлягають з'ясуванню у зв'язку з перевіркою версії; б) наявною специфічною сукупністю слідів (в широкому і вузькому розумінні), виявлених в процесі розслідування; в) предметом посягання, загальним для різновиду злочину; г) однаковою галуззю господарчої чи іншої діяльності, в якій скоєно злочин. Має значення і можливості відповідного виду експертизи для вирішення конкретних питань [172, с. 188].

Визначення типових комплексів судових експертиз в адміністративному судочинстві, які можуть бути використані в доказуванні, має не тільки науково-методичне значення. Вони можуть орієнтувати суддю вже на початковому етапі розслідування щодо майбутнього обсягу роботи у зв'язку з передбачуваним проведенням експертиз, на можливість з'ясувати у відповідній ситуації обставини розслідуваного злочину за допомогою тієї чи іншої експертизи. В цілому обізнаність щодо типових комплексів (блоків) судових експертиз може допомогти у своєчасному виборі ефективної методики розслідування, виходячи з фактичних даних, в тактично доцільній послідовності призначити судові експертизи та виконати інші судові дії.

Адміністративний процес покликаний розв'язувати конкретні індивідуальні справи, зокрема, у спорах про законність притягнення до адміністративної відповідальності - спори, що випливають з порушення податкового, митного, бюджетного та інших видів законодавства. Виходячи з практики розгляду адміністративних справ судами, анкетування суддів різних областей України, вважаємо, що доцільніше виділити типові експертизи: експертизи, що призначаються в провадженнях, пов'язаних з порушенням податкового законодавства; експертизи, що призначаються в провадженнях, пов'язаних з порушенням митного законодавства; експертизи, що призначаються в провадженнях інших адміністративних правопорушень.

2.2 Судові експертизи в провадженнях порушення податкового законодавства

До проваджень, пов'язаних з порушенням податкового законодавства, відносяться: провадження стягнення податковими органами сум штрафних (фінансових) санкцій, податкової заборгованості відповідно до прийнятих рішень про застосування штрафних-фінансових санкцій, податкових повідомлень-рішень з фізичних або юридичних осіб; провадження, пов'язані з припиненням фізичної (юридичної) особи і навпаки: провадження, пов'язанні з оскарженням фізичною або юридичною особою рішень податкових органів (рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкових повідомлень-рішень), їх скасування або визнання протиправними; зобов'язання чинити певні дії (визнати протиправним проведення перевірки, акт перевірки).

В адміністративному судочинстві до адміністративних проваджень, пов'язаних з порушенням податкового законодавства відносяться провадження зі спорів з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо: 1) реалізації податкового контролю; 2) погашення податкового боргу, у тому числі: а) передачі майна у податкову заставу; б) застосування адміністративного арешту майна; в) стягнення податкового боргу; 3) адміністрування окремих податків, зборів, платежів, у тому числі: а) податку на прибуток підприємств; б)податку з доходів фізичних осіб; в) податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість); г) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; ґ) акцизного податку; д) збору за першу реєстрацію транспортного засобу; е) екологічного податку; є) рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів; ж) рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат; з) плати за користування надрами; і) місцевих податків і зборів, крім єдиного податку; ї) єдиного податку; к) плати за землю; л) збору за користування радіочастотним ресурсом; м) збору за спеціальне використання води; н) збору за спеціальне використання лісових ресурсів; 4) провадження за зверненням органів доходів і зборів, у тому числі щодо: а) визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними; б)стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами; в)припинення юридичної особи (припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця).

Адміністративна практика показує, що при розслідуванні податкових злочинів призначаються наступні види експертиз: 1) економічні експертизи (у адміністративних справах призначають 94 %) - це: дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; дослідження документів: фінансово-кредитних операцій;); 2) технічна експертиза документів 3%: а) експертиза реквізитів документів, б) експертиза друкарських форм та в) експертиза матеріалів документів; 3) почеркознавчі експертизи (дослідження почерку і підписів) 2%; 4) лінгвістичні експертизи мовлення (усного і писемного мовлення) 1%. Аналіз адміністративних проваджень свідчить про те, що деякі судді плутають назву або підвид експертизи, називаючи, наприклад, судово-економічну експертизою бухгалтерською. Розглянемо детальніше всі види судових експертиз, які призначаються по податковим справам в адміністративному суді.

Судово-економічна експертиза призначається, якщо необхідно використовувати спеціальні знання в галузі економіки і її окремих галузей (судової бухгалтерії, фінансів і кредиту, тощо). Вона сформувалася в самостійний клас експертиз та має різні їх роди і види (різновиди). Її виникнення зумовлено потребами судової і слідчої практики, розгалуженою структурою економічної злочинності.

Предметом економічної експертизи є стан і результати економічної діяльності суб'єктів економічних відносин [111, с.463]. Об'єктом економічної експертизи є документи, що містять дані про матеріальні, трудові і фінансові ресурси, процеси господарської діяльності, та система бухгалтерського, податкового обліку і звітності (первинні документи, регістри бухгалтерського, податкового обліку, форми бухгалтерської, податкової та статистичної звітності), розрахунки економічних показників, матеріали стосовно оцінки майнових комплексів підприємств, орендних відносин тощо [37, с.236-237]. Об'єкті - показники, що характеризують зазначену діяльність, вони конкретизують предмет певного напряму дослідження і визначають його параметри. Такими документами є: договірна, статутно-реєстраційна документація, рахунки, прибуткові та видаткові накладні (ордери), акти приймання виконаних робіт і послуг, довіреності, касові та банківські документи (розрахункові платіжні відомості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги), векселі та інші цінні папери, звіти матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, матеріали інвентаризації, табелі, наряди, трудові договори, договори про матеріальну відповідальність, накопичувальні(оборотні) відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, баланси та інші первинні та зведені документи бухгалтерського обліку і звітності, книги обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), податкові накладні і податкова звітність (декларації), роздруківки регістрів бухгалтерського та податкового обліку [37, с.236]. Вважаємо за доцільне використовувати під поняттям цієї експертизи термін "економічна", не ускладнюючи доповненням "судово", крім того, що в переліку судових експертиз вона іменується як економічна.

У спеціальній літературі містяться різні пропозиції про класифікацію економічної експертизи, побудови їх системи. Судово-економічна експертиза використовує економічні спеціальні знання в різних галузях економіки. В межах даного класу експертиз складається своя система з відповідних родів і видів експертиз. В деяких наукових працях економічна експертиза не розглядалася як окремий клас і включалася в систему бухгалтерської експертизи. Так, П.К. Пошюнас до економічних експертиз відносив планово-економічну, фінансово-економічну, математико-економічну, бухгалтерську експертизи НОП економіки тощо [133, с.50]. А.Р. Шляхов до економічної експертизи відносив експертизи судово-бухгалтерські та фінансово-економічні [167, с.11-12]. А.І. Вінберг, Н.Т. Малаховська до розглянутого класу експертизи відносили бухгалтерську, планово-фінансово-економічну, економіко-технологічну, економічну господарської діяльності, ціноутворення [21, с.123].

Підставою для розмежування родів (видів) економічної експертизи з одного боку, повинен бути предмет експертизи, її зміст, а з іншого - особливості галузі економіки, виду економічної діяльності, у сфері якої скоєно злочин. Ефективність застосування даних цієї експертизи, що використовуються в процесі доказування у кримінальних справах, дозволяє виходити з сформованої системи родів (видів) економічної експертизи, типізації питань, аналізу практики. Її система складається з урахуванням особливостей різних галузей економіки, видів економічної діяльності. Ознакою розвитку класу економічної експертизи є складання в ньому комплексів різних родів і видів експертиз. Комплексна економічна експертиза - це експертиза, проведена експертами різних економічних спеціальностей, об'єктом дослідження яких є документи, що відображають взаємопов'язані господарські операції та економічні показники, для вирішення одного або суміжних питань і формування спільного висновку [111, с. 468].

Економічна експертиза, будучи самостійним джерелом доказів, що відносяться до предмету доказування, використовує засоби наукового економічного аналізу вихідних даних, які містяться в інших доказах, залучених до адміністративного провадження. В сучасній експертології ця експертиза відноситься до класу судової документалістики і ґрунтується на дослідженні слідів відображення і закономірності утворення в документах інформації щодо господарської та фінансово-економічної діяльності підприємств і організацій усіх форм власності [37, с. 230]. Як стверджує В.Г. Гончаренко, в умовах ринкових перетворень в економіці, які базуються на ускладнених господарських зв'язках, виникає необхідність комплексного використання правових та економічних знань для успішного розкриття економічних злочинів. Вона зумовлена потребою у спеціальних знаннях у галузях економіки з бухгалтерського обліку, оподаткування, контролю, аналізу господарської діяльності для повноти, всебічності і об'єктивності дослідження фактичних обставин справи [37, с. 229-230]. Суддя повинен всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.