Використання спеціальних знань у формі судової експертизи в адміністративному судочинстві України

3) інженерно - технічні експертизи.

Наприклад, Одеський окружний адміністративний суд за адміністративним провадженням № 815/2606/14 від 16 липня 2014 року відповідно зі ст.ст. 11, 81, 92, 133, 156, 160 КАС України направив до TOB «ІНЮГ - Експертиза» (м. Одеса, вул.Фонтанська дорога, 16/8, телефон (0482)34-91-06 відповідно зі ст.ст. 11, 81, 92, 133, 156, 160 КАС України направив до TOB «ІНЮГ - Експертиза» (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 16/8, телефон (0482)34-91-06 питання: -Чи можливо визначити площу засмічених ділянок на підставі даних, які містяться в актах Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно - Західного регіону Чорного моря від 28.10.2008 року та від 31.10.2008 року? [Матеріали адміністративного провадження № 815/2606/14 від 16 липня 2014 року, Одеський окружний адміністративний суд].

8. Під час розгляду проваджень зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, призначаються наступні експертизи:

1) будівельно-технічна експертиза

Наприклад, Донецький окружний адміністративний суд за адміністративним провадженням №805/3374/14 від 07 травня 2014 р. відповідно зі ст. ст.14, 81, 160, 165, 254 КАСУ направив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз питання: - Чи занижена вартість будівельних матеріалів, отриманих від демонтажу в будівлі дитячого садку № 164, розташованого на території Кіровського району м. Донецька по вул. Колодіна,25, з урахуванням кількості секцій в радіаторах під кожним з вікон, ступеня зношеності демонтованих матеріалів, наявності паркету в кімнатах, ступеня його зношеності? [109].

9. Під час розгляду проваджень зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, призначаються наступні експертизи:

1) почеркознавча експертиза

- Чи виконано рукописний текст заяви про перерахунок пенсії, від 05.07.2011 року, та підпис у графі "підпис заявника", тією особою від імені якої він зазначений;

- Чи виконано рукописний текст заяви про перерахунок пенсії, від 17.11.2011 року, та підпис у графі "підпис заявника" тією особою від імені якої він зазначений;

- Чи виконано рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_1 на заявах про призначення (перерахунку) пенсій від 05.07.2011 року та 17.11.2011 року дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_2.

10. Під час розгляду проваджень провадження зі спорів з приводу забезпечення юстиції, призначаються наступні експертизи:

1)будівельно-технічна експертиза.

Наприклад, Окружний адміністративний суд міста Києва за адміністративним провадженням № 826/18588/13-а від 27 лютого 2014 р. відповідно із ст.81, ч. 2 ст.156, ст.ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України надав до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, питання:

- Яка ринкова вартість трикімнатної квартири загальною площею 96,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_1.

2) почеркознавча експертиза.

Наприклад, Окружний адміністративний суд міста Києва за адміністративним провадженням № 826/4203/14 від 28 липня 2014 року відповідно із ст. ст. 81, 156, 160, 165 КАСУ направив до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз питання:

- Чи виконаний рукописний текст та підпис рапорту ОСОБА_1 про звільнення з посади Фастівського міжрайонного прокурора Київської області від 27.02.2014р. в стані збудження, або в якомусь іншому нервовому стані, який би міг бути при примушуванні написання цього рукопису?

3) економічна (бухгалтерського обліку) експертиза.

- Яка кількість предметів речового майна за кожним з 20 найменувань належить Позивачу за період його служби з 22.05 .2008 року по 31.12.2008 року?

- Як визначається вартість цих предметом, шляхом добутку вартості за одиницю на кількість предметів, чи якимось іншим чином?

- Яка вартість предметів речового майна, що належать Позивачу за період його служби з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року?

11. Під час розгляду проваджень зі спорів з відносин публічної служби, призначаються наступні експертизи:

1) медична експертиза.

Наприклад, Чернігівський окружний адміністративний суд за адміністративним провадженням № 825/492/13-а від 21 лютого 2013 року відповідно до ст.ст.81,156,165 Кодексу адміністративного судочинства України направив до Київського міського бюро судово-медичної експертизи питання: - Який механізм та давність отриманої ОСОБА_1 травми (гострий компресійний оскольчатий перелом тіла L1 хребта)? - Чи міг ОСОБА_1 отримати гострий компресійний оскольчатий перелом тіла L1 хребта під час фізичних навантажень або під час руху на автомобілі "Хамер" 03 жовтня 2012 року? Чи міг гострий компресійний оскольчатий перелом тіла L1 хребта бути наслідком старої травми? [110].

2) економічна експертиза (бухгалтерського та податкового обліку).

Наприклад, Київський окружний адміністративний суд за адміністративним провадженням № 810/2960/14 від 27 травня 2014 року відповідно зі ст. ст. 81, 156, 160, 165 Кодексу направив до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України питання: - Чи підтверджено документально зазначена в позовній заяві середньоденна заробітна плата Іванова І.І. за останні два місяці, що передували його звільненню (6 серпня 2010 р.) в сумі 363 грн 15 коп.? - Чи підтверджено документально зазначений в позовній заяві заробіток Іванова І.І. за період з 6 серпня 2010 р. по 18 березня 2014 р. в сумі (загальній) 491 432 грн 90 коп.? - Яка сума заробітку (суддівської винагороди) підлягає сплаті Іванову І.І. за період з б серпня 2010 р. по 19 березня 2014 р.

12. Під час розгляду проваджень зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, експертизи не призначалися.

Виходячи з практики розгляду адміністративних справ судами, анкетування суддів різних областей України, вважаємо, що доцільніше виділяти наступні типові експертизи: 1) експертизи, що призначаються в провадженнях, пов'язаних з порушенням податкового законодавства; 1) експертизи, що призначаються в провадженнях, пов'язаних з порушенням митного законодавства; 3) експертизи, що призначаються в провадженнях інших адміністративних правопорушень, а саме наступні види експертиз: економічна; почеркознавча, технічна експертиза документів, будівельно-технічна, пожежно-технічна, експертиза землевпорядної документації, автотехнічна, експертиза у сфері інтелектуальної власності, землевпорядна та земельно-технічна, екологічна, інженерно-технічна, медична.

Висновки до розділу 2

1. Класифікація судових експертиз є дуже важливою, оскільки в теоретичному плані дозволяє охопити всі види експертиз, визначити взаємозв'язок між ними. У практичному плані класифікація застосовується при визначенні й розмежуванні експертних спеціальностей і компетенцій експерта, а також особливостей проведення тих або інших різновидів експертиз. Питання класифікації судових експертиз у адміністративному судочинстві, будучи теоретичними за своїм завданням, мають і практичне значення, оскільки ефективне використання експертних досліджень в судовій практиці може бути досягнутим за повного розуміння суб'єктами відповідних правовідносин можливостей всієї сукупності видів судових експертиз, диференціації об'єктів експертних досліджень, а також вирішуваних при їх проведенні завдань. Такі умови визначають коректну постановку перед експертом запитань, які б відповідали як процесуальному законодавству, так і компетенції експерта.

2. Класифікація судових експертиз здійснюється за двома основними критеріями: організаційно-процесуальними і галузевими, тобто за галузями спеціальних знань. Класифікація судових експертиз в організаційно-процесуальному аспекті ґрунтується на положеннях процесуальних кодексів України. За організаційно-процесуальним критерієм КАС України виділяє чотири види судових експертиз - комісійну, комплексу, повторну та додаткову (ст. 83-84), які мають особливості щодо їх процесуального порядку призначення та проведення, тобто мають процесуальне значення. Судові експертизи можуть поділятися за галузями знань з урахуванням сукупності таких суттєвих ознак: предмет, об'єкт, методика експертного дослідження та характер спеціальних знань, які відіграють домінуючу роль при вирішенні завдань даного виду експертиз. Основними класами судових експертиз є: криміналістична (почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна; фототехнічна, портретна; експертиза голограм; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; матеріалів, речовин та виробів; біологічна); інженерно-технічна: (інженерно-транспортна; дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; телекомунікаційна; економічна (бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій); товарознавча (машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; автотоварознавча; транспортно-товарознавча; військового майна, техніки та озброєння); експертиза у сфері інтелектуальної власності; психологічна; мистецтвознавча; екологічна; військова..

3. Матеріали адміністративної практики дають достатньо підстав для твердження, що розслідування адміністративних правопорушень пов'язане з призначенням і проведенням типового комплексу судових експертиз. Ознака "типовості" не пов'язана зі змістом, характерністю тієї чи іншої експертизи, вона лежить в іншій площині і має прояв в методиці розслідування адміністративного правопорушення, у своєрідності обставин, які проявляються в конкретних ситуаціях розслідування з відповідною частотою. Типовим, вважається, комплекс судових експертиз, який традиційно призначається для з'ясування специфічних обставин конкретного різновиду справ про адміністративні правопорушення.

4. В провадженнях порушення податкового законодавства призначають, зазвичай, таки експертизи: 1) економічні експертизи 94 %: а)дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; б)дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; в)дослідження документів фінансово-кредитних операцій); 2) технічні експертизи документів 3%: а) експертизи реквізитів документів, б) експертизи друкарських форм та в) експертизи матеріалів документів; 3) почеркознавчі експертизи (дослідження почерку і підписів) 2%; 4) лінгвістичні експертизи мовлення (усного і писемного мовлення) 1%.

5. В адміністративному судочинстві до проваджень, пов'язаних з порушенням митного законодавства, відносять: митні провадження (крім охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі: оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення коду товару за УКТЗЕД; оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару. Виходячи з аналізу адміністративних проваджень, пов'язаних з порушенням митного законодавства, встановлено, що суддями призначаються наступні види судових експертиз: 1) економічні експертизи 30 %: а) дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; б) дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; в) дослідження документів фінансово-кредитних операцій; 2) товарознавчі експертизи 30%: а) експертизи машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; б) автомобільно-товарознавчі експертизи (автотоварознавчі та транспортно-товарознавчі експертизи); 3) експертизи матеріалів, речовин та виробів 40 % (комплексні товарознавчі та хімічні експертизи): а) волокон і волокнистих матеріалів; б) лакофарбових матеріалів і покриттів; в) нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів; г) ґрунтів; ґ) наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; д) сильнодійних і отруйних речовин; е) рідин, що містять спирт; є)металів і сплавів; ж) полімерних матеріалів; з) скла, кераміки; і) речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; ї) встановлення шкідливих речовин у навколишньому середовищі (пестицидів).

6. Судові експертизи в провадженнях інших адміністративних правопорушень розглядаються експертизи, які є типовими при розгляді спорів з приводу: 1) забезпечення реалізації громадянами права голосу на виборах і референдумах; 2) забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів; 3) забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України; 4) реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту; 5) реалізації державної політики у сфері економіки; 6) забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування;7) охорони навколишнього природного середовища; 8) реалізації публічної фінансової політики; 9) реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики; 10) забезпечення юстиції; 11) з відносин публічної служби.

Узагальнення практики свідчить, що по таким провадженням найчастіше призначаються наступні види експертиз: 1) будівельно-технічні експертизи (40%); 2)почеркознавчі експертизи (30%); 3) економічні (8%) та інші види 22%(по 4%: технічні, земельно-технічні, земельної документації й по 2%: пожежно-технічні, екологічні, інженерно-технічні, медичні, експертизи з питань інтелектуальної власності).

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ ЕКСПЕРТІВ ТА ЇХ ДОКАЗОВЕ ЗНАЧЕННЯ В ПРОВАДЖЕННЯХ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

3.1 Висновок судового експерта, його структура та доказове значення

Висновок експерта в адміністративному судочинстві регламентовано статтею 82 КАСУ, для суду він не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі (ч.5 ст. 82 КАСУ). Така ж дефініція закріплена й в кримінальному процесуальному кодексі (ч. 10 ст. 101 КПКУ). Висновок експерта - це письмове повідомлення про хід проведеного ним дослідження і про результати з питань, що вирішуються. Висновок експертів не рідко є єдиним джерелом відомостей про факти від наявності, яких належить встановлення в діях особи ознак злочину і вірна його кваліфікація. На різних стадіях розслідування встановлені експертом в особі дослідження факти залишаються не змінними [56, с. 74]. У ч.3 ст. 66 КАС України зазначено, що експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок щодо поставлених йому питань, у разі необхідності - прибути за викликом суду, дати висновок або роз'яснити його в судовому засіданні.

Висновок в адміністративному судочинстві надається: 1) у письмовій формі (ч.4 ст. 82 КАСУ) та усній формі (ч.4 ст. 82 КАСУ); 2) приєднується до справи (ч.4 ст.82 КАСУ). Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок (ч.4 ст. 82 КАСУ). Таким чином в адміністративному судочинстві висновок експерта передбачений у двох формах письмовій на усній (лише в судовому засіданні). В висновку зазначаються: 1) коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання (ч.1 ст. 82 КАСУ); 2) що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч.2 ст. 82 КАСУ); 3) якщо експерт під час проведення експертизи виявить факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування про ці обставини (ч.3 ст. 82 КАСУ) [66].

Висновок експерта відповідно до ч.1 ст. 69 КАСУ - це лише підстава щодо встановлення судом фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі. В ч.2 статті 69 КАСУ законодавець визначає, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи [66].

Науковцями акцентується увага на проведенні оцінювання висновку судової експертизи з декількох сторін - процесуальної, логічної, граматичної, фактичної, методичної та ілюстраційної [78, с. 33]. Особливість оцінки висновку експерта полягає у визначенні наукової достовірності та доказового значення, яка складається з аналізу процесуальної, фактичної, логічного і науково-методичного аспектів висновку, придатності його як джерела доказу. Так, окремі науковці під оцінюванням доказів розуміють логіко-психологічний процес, під час якого в суб'єкта формується уявлення (упевненість) щодо інформаційної значущості фактичних даних, тобто інформації, що міститься в її матеріальних носіях, а також щодо причинних зв'язків джерел інформації й достатності сформованого комплексу доказів для прийняття процесуального рішення [72, с. 19].

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, висновок експерта є одним з процесуальних джерел доказів. Як процесуальне джерело доказів повинен відповідати усім визначеним законом вимогам належності, допустимості та оцінки доказів. Адміністративний суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні ч.1 ст. 86 КАСУ [66]. Оцінка доказів в адміністративному процесі регламентовано ст. 86 КАСУ.

Не дивлячись на високий науковий авторитет висновку експерта, він не має наперед встановленої сили (ч.2 ст. 86 КАСУ). Жоден із процесуальних законів не встановлює конкретних критеріїв, за якими незгода суб'єктів доказування з висновком експерта могла б тягнути юридичні наслідки. Лише в окремих коментарях до процесуальних кодексів підстави встановлення якостей експертного висновку зводять до критеріїв вірогідності оцінки його ознак, які, в основному, не мають нічого спільного з пізнавальним актом, результатом якого є висновок. За такого підходу не важко переконатися, що, наприклад, рекомендація визначати вірогідність висновку шляхом формального встановлення стажу експерта, його наукового ступеню, аналізу дотримання процесуальних вимог тощо є дуже далекою від критерію істинності одержаного шляхом експертизи нового знання. І.В.Гора підкреслює, що більш переконливим, на перший погляд, є посилання на необхідність звертати увагу в процесі оцінки висновку на його наукову обґрунтованість, правильність застосування конкретних методик і дозвіл на їх використання експертом, що у разі виявлення якихось недоліків у цьому плані може викликати сумніви у вірогідності висновку, стати причиною незгоди з ним, а тому стати підставою для призначення повторної експертизи [40, с. 99]

Оцінка і використання отриманого висновку процесуальною особою - найбільш відповідальний підсумковий етап провадження судової експертизи [53, с. 280]. Г.М. Пилипенко пропонує три процесуальних рішення, що можуть бути винесені уповноваженою процесуальною особою щодо висновку експерта: 1) визнання висновку якісним, повним та обґрунтованим і наступне включення його до числа інших джерел доказів та використання при доведенні обставин справи; 2) призначення додаткової експертизи, проведення якої доручається тому ж або іншому експертові, у випадках визнання експертизи не повною або не досить зрозумілою; 3) призначення повторної експертизи у випадку визнання висновку необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи з інших причин викликає сумнів у його правильності або при призначенні і проведенні експертизи допущені істотні порушення кримінального процесуального закону тощо [128, с. 144].

В адміністративному законодавстві суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності( ч.3 ст. 86 КАСУ). Належність та допустимість доказів регламентується статтею 70 КАСУ. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування (ч.1 ст. 70 КАСУ). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.2 ст. 70 КАСУ). Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ч.3 ст. 70 КАСУ). Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст. 70 КАСУ).

Висновок експерта поділяється на три частини: вступну, дослідницьку і заключну. В дослідницький частині висновку повинна бути всебічно викладена вся зроблена експертом робота. Процес формування висновку експерта відображається за допомогою опису методів, засобів техніки і отриманих результатів.

Погляди щодо змісту висновку експерта в криміналістичній літературі є дискусійними. Л.В. Пустовалова вважає, що у висновку експерта, як у процесуальному документі відображено процес формування переконання експерта. Д.Я. Мирський і Є.М. Лівшиц вважають, що докладне викладення методики дослідження, техніки застосування кожного методу є недоцільним, оскільки перевіркою правильності самого ходу дослідження слідчі і судді практично не займаються, а для вирішення сумнівів у вірності дій експерта призначають повторну експертизу. Р.С. Бєлкін, Г.В. Прохоров-Лукін вважають необхідним скорочення змісту висновку експерта, замість викладення методики дослідження можна послатися на відповідну літературу або методичне джерело, у якому вона докладно описана [63, с.74]. З цим не погоджуються Н.І. Клименко, С.А. Ципенюк та інші. Експертиза займає важливе місце в адміністративному судочинстві, її функція полягає у вирішенні питань на підставі спеціальних пізнань і навичок, що виникають під час провадження і судового розгляду адміністративних справ. В кримінальних справах об'єктами експертного дослідження можуть бути люди, трупи, речі, документи, транспортні засоби, явища і процеси [61, с.82]. В адміністративних - об'єктами експертного дослідження є документи, людські стосунки і дії, транспортні засоби, тощо. Метою дослідження є добування і перекодування в зрозумілу для суб'єкта доказування і учасників процесу доказову інформацію, створення нових доказів [10, с. 207 - 208]. В адміністративному процесі існує поняття «обов'язок доказування» (ст. 71 КАСУ). Завданнями доказування є: 1) встановлення ознак злочину; 2) кваліфікація злочинного діяння; 3) встановлення різних елементів складу злочину (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони); 4) встановлення обставин, що сприяли злочину [56. с. 74]. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАСУ (ч.1 ст. 71 КАСУ). Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. П.В. Логiнов підкреслює, що характерною ознакою судової експертизи необхідно визнати її проведення на пiдставi ухвали суду. Експертиза, яка проведена не у зв'язку з порушеною у судi справою або не за вимогою судових органiв, або проведена до виникнення справи, не може мати такої доказової сили, як судова експертиза [79, с.175; 82, с.91-92]. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи (ч.3 ст. 71 КАСУ). Суд може збирати докази з власної ініціативи (ч.5 ст. 71 КАСУ). Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд має право витребовувати названі документи та матеріали (ч.4 ст. 71 КАСУ). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАСУ). Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст. 71 КАСУ).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст. 69 КАСУ). Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи (ч.2 ст.69 КАСУ).

Підстави для звільнення від доказування в адміністративному суді є: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.1 ст. 72 КАСУ); обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати (ч.2 ст. 72 КАСУ); обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання(ч.3 ст. 72 КАСУ); вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 КАСУ).

Висновок оцінюється за критеріями наукової достовірності й доказового значення. Суд або прокурор можуть і повинні перевірити не тільки логіку експертного доказування, але й розібратися у висунутих експертом наукових положеннях, щоб упевнитися в достовірності й повноті висновків експерта [127, с. 280].

Під час оцінки висновку експерта, як джерела доказів, суддям слід брати за основу оцінку компетенції експерта, який проводив експертне дослідження, сучасний рівень застосованих дослідницьких методів, повноту, логічну й наукову обґрунтованість висновків експерта тощо. Під оцінкою висновку судового експерта розуміють процес встановлення достовірності, відносності і допустимості висновку, визначення форми шляхів його використання в доказуванні [18, с.141].

Висновок експерта, як джерело доказів, містить сукупність фактичних даних, встановлених у результаті дослідження матеріальних об'єктів особою, обізнаною в певній галузі науки, техніки, або інших спеціальних знань і з використанням цих знань, а також відомостей, зібраних у провадженні [51, с. 700]. Хід і результати дослідження фіксуються у висновку з додержанням вказаного в законі процесуального порядку (ст. 82 КАСУ, ст. 101 КПК України). Експертне дослідження можна розглянути в двох аспектах: 1) висновок експерта - це процесуальний документ, тому, що дослідження здійснюється на основі спеціального завдання органу дізнання, слідчого, прокурора або суду; 2) висновок експерта - це результат розумової діяльності експерта, який базується на отриманих у ході дослідження даних та логічно виведених умовиводах, тому, що це кінцевий результат проведеного дослідження, відповідь експерта на поставлені питання. Тобто, висновок експерта необхідно розглядати відповідно до його подвійної природи [61, с.82]. Експерт, формулюючи висновок з проведеного дослідження, здійснює оцінку матеріалів експертизи. Така оцінка не є оцінкою доказів, що входить до прерогативи слідчого та суду [61, с.83]. Оцінка суб'єктами доказування висновку експерта часто зводиться до перевірки повноти цих висновків, їх форми та відповідності іншим доказам у справі. Суд зазвичай може оцінити лише повноту висновку експерта, перевіривши, чи на всі поставлені питання дано відповідь, дотримання експертом необхідних процесуальних вимог і наявність у цьому процесуальному документі всіх необхідних реквізитів. Усталена форма висновку експерта дає змогу оцінити компетентність експерта, який проводить дослідження, передбачає вказівки щодо характеру освіти й стажу роботи експерта, спеціальності експерта. А.Р. Бєлкін зазначає, що суд не оцінює наукову обґрунтованість висновків експерта, правильність вибору й застосування ним методів дослідження, відповідність цих методів сучасним досягненням певної галузі знань, оскільки для такої оцінки суд повинен мати той самий обсяг знань, що й експерт [10, с. 419-421].

Висновок експерта як окремий вид джерела доказів має певні особливості: експерт повідомляє особі, яка призначила експертизу, фактичні дані, встановлені ним особисто під час проведення дослідження в межах поставленого завдання на підставі наявних у експерта спеціальних знань [61, с.83]. Для висновку експерта як джерела доказів суттєвим є те, що він: а) є результатом науково-обґрунтованого дослідження; б) походить від особи, яка володіє визначеними спеціальними знаннями, без використання яких було б неможливим саме дослідження; в) надається з додержанням спеціально встановленого процесуального порядку; г) ґрунтується на зібраних у справі доказах [51, с. 700].

Суду (процесуальній особі), що призначила таке дослідження, для оцінки висновку не обов'язково мати такі самі спеціальні знання, та проводити для перевірки висновку будь-які власні дослідження і встановлення доказових фактів. «В разі проведення правової експертизи і слідчий (суддя), і експерт у своїй оцінній діяльності використовують правові знання, але експертна оцінка, на підставі якої експерт формулює висновок, та оцінка висновку експерта процесуальною особою - не тотожні поняття [61, с.83].

Джерела фактичних даних в юридичній літературі іменують по-різному: "джерелами доказів", "засобами доказування", "видами доказів" [124, с. 98-99]. Висновок експерта є джерелом фактичних даних, які цікавлять слідство та суд у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи (ч. 2 ст. 84 КПК України). Термін "джерело доказів" найбільше відповідає змісту та призначенню цього інституту [61, с.82]. Допустимість висновків експерта залежить від допустимості об'єктів, які досліджував експерт. Недопустимість таких об'єктів веде до визнання недопустимим висновку експерта [61, с. 85]. Будь-який доказ і висновок експерта може бути сумнівним або неправильним з наступних причин: 1) експерту можуть бути надані неправильні вихідні дані або несправжні об'єкти; 2) експертом була застосована недостатньо надійна методика; 3) експерт може припустити помилку. Тому висновок експерта повинен піддаватися ретельній, всебічній і критичній оцінці.

Чинним процесуальним законодавством чiтко регламентований порядок призначення судової експертизи, її проведення й процесуальне оформлення; визначенi права та обов'язки учасникiв процесу у зв'язку з проведенням експертизи. Дотримання процесуальної форми проведення судової експертизи є однiєю з необхiдних умов допустимостi висновку експерта як судового доказу. Так А.Я. Палiашвiлi ознакою судової експертизи визначає суворе i неухильне дотримання вимог процесуального закону, обов'язкове використання експертом спецiальних знань; процесуальну форму призначення судової експертизи; процесуальну самостiйнiсть та iндивiдуальну вiдповiдальнiсть судового експерта; безпосереднє дослiдження об'єктiв експертизи; об'єктивне i всебiчне проведення судової експертизи; процесуальне оформлення результатiв експертного дослiдження [126, с. 5-6]. Ю.К. Орлов підкреслює важливість використання спецiальних знань, проведення дослiдження з метою встановлення обставин, що мають значення для справи та оформлення ходу й результатiв експертного дослiдження у спецiальному процесуальному документi - висновку експерта, що виступає самостiйним видом судових доказiв, передбачених законом [123, с. 4-5].

Оцінка допустимості висновку експерта неможлива без визначення компетентності експерта. Практика та проведене анкетування судів різних регіонів України, підтверджує, що в більшості випадків з усього висновку експерта суд цікавлять лише висновки експерта (на цьому наголосили 85 % опитаних респондентів). Здійснюючи оцінку відповідності кваліфікації експерта предмету експертизи, замовник експертизи (суд, сторона захисту) щонайперше повинні враховувати відомості про освіту, практичний досвід, стаж роботи за фахом, спеціалізацію в межах професії експерта. Висновок експерта не відповідає вимогам закону, якщо з нього не може бути встановлено, чи має експерт достатні знання, необхідні для проведення дослідження. Оцінка висновку експерта з точки зору компетентності полягає у вивченні питань, окреслених перед експертом, та їх віднесенні до тієї чи іншої галузі знань; у вивченні фактичних даних, встановлених експертом, а також вирішенні питання, які саме спеціальні знання були необхідні для їх встановлення; ознайомленні з даними, що характеризують експерта як спеціаліста в певній галузі знань; та визначенні того, чи належать до компетенції експерта наукові положення й методи дослідження, застосовані під час проведення експертизи. На допустимість впливає справжність об'єктів, досліджуваних експертом. Якщо такі об'єкти, зазначає Ю.К. Орлов, будуть визнані недопустимими, автоматично втрачає цю властивість і сам висновок. Відтак процесуальна доброякісність об'єктів експертного дослідження завжди повинна бути перевірена. Для цього потрібно насамперед установити, чи був законним спосіб їхнього одержання [123, с.43].

Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правилами оцінки доказів (ст. 86 КАСУ, ст. 94 КПКУ). Одна із особливостей оцінки висновку експерта - необхідність спеціального мотивування підстав, за якими висновок не береться до уваги. Встановлення суперечності між висновком експерта та іншими даними по справі ще не свідчить про достовірність висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, у ході якої можуть бути встановлені погрішності у результатах місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілого або інші [56, с.76]. Критерії оцінки висновків експерта визначені чинним процесуальним законодавством, на думку В.О. Гричиної, і ми з нею погоджуємося, є недостатніми, неповними. Щоб провести повну оцінку висновку експерта слід розглянути такі критерії як: ясність, обґрунтованість, автентичність та відповідність іншим доказам, які дозволять провести всебічну оцінку не тільки висновків експерта, а й інших джерел доказів під час кримінальних, цивільних, господарчих та адміністративних процесів [41, с.139-140].

У результаті оцінки висновку експерта адміністративний суд може прийняти рішення: визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення для справи; визнати висновок експерта неповним або недостатньо ясним та при необхідності призначити додаткову експертизу або викликати для роз'яснення (в кримінальному процесі допитати) експерта відповідно до ч.3 ст. 66 КАСУ ( в кримінальному судочинстві ст. 356 КПКУ); визнати висновок експерта необґрунтованим або сумнівним щодо його вірності та при необхідності призначити повторну експертизу або провести інші процесуальні слідчі дії, спрямовані на перевірку висновків експерта.

Вказані особи можуть не погодитися з висновком експертів у випадку: а) коли виявилась загальна некомпетентність експертів у питанні, що досліджується; б) неправильності або суперечності методу, яким користувались експерти при проведенні експертизи, або недостатньої наукової обґрунтованості передумов, з яких вони виходять; в) невідповідності висновків експертів тим положенням, які містяться в дослідній частині; ґ) незгоди експертів між собою, що дає суду підстави сумніватися в їх висновках; г) суперечності акту експертизи обставинам справи і невідповідності висновків експертів даним, встановленим судом; д) невизначеності висновку експертів; е) наявності даних, які свідчать про тенденційне ставлення експертів до дослідження обставин (однобокий підбір фактів і т. ін.); ж) допущення експертами фактичних помилок (прорахунки і т. ін.) [141, с. 184].

З оцінкою повноти дослідження завжди співвідноситься встановлення меж проведення досліджень, зумовлених потребою формування обґрунтованого експертного висновку. З одного боку - експерт повинен відповісти на поставлені перед ним питання, а з іншого боку - в процесі проведення експертизи ним можуть бути встановлені обставини, стосовно яких питання в постанові про призначення експертизи не ставилися. Якщо експерт встановить обставини, що, на його думку, мають значення для справи з приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі вказати на це в своєму висновку. Проте це тільки право експерта, а не його безумовний обов'язок.

З оцінкою обґрунтованості висновку експерта тісно пов'язана оцінка методики дослідження, яка була застосована експертом в ході проведення експертизи. Оцінка в такому випадку зводиться до встановлення розроблених наукових основ та наукових положень використаної експертом методики.

Перевіряючи методичну сторону висновку, суд, використовуючи допомогу відповідного спеціаліста, повинні з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи забезпечує проведене дослідження вирішення поставлених питань, чи описані застосовані прийоми та методи, технічні засоби, які отримані результати та їх мотивування; чи відповідають проведені дослідження рівню розвитку спеціальних знань і можливості даного виду судової експертизи; чи не було обставин, які виключали б участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження і висновку експерта; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи; чи побудований висновок експерта на правильних наукових положеннях, чи отриманий він в результаті використання правильних методів дослідження [162, с.61].

Крім оцінки методик, використаних експертом і описаних в дослідницькій частині дослідження, окремій оцінці підлягає наукова обґрунтованість висновку експерта, смислова відповідність проведеного дослідження його результатам, тобто відповідність дослідницької частини зробленим висновкам за експертизою та їх взаємозв'язок. Можливість такої оцінки багато хто з науковців вважає спірною і вказують на те, що для того, щоб зробити належну наукову оцінку висновку експерта як висококваліфікованого фахівця з конкретної галузі знань та ще й такого, котрий має достатній досвід роботи, практичні навички з певної професії та й проведення експертних досліджень зокрема, необхідно мати певний комплекс знань, близький за рівнем до знань самого експерта або ж проводити таку оцінку за участю спеціаліста необхідного профілю. Л.М.Головченко науковою обґрунтованістю висновку експерта називає достатність матеріалу для зроблених висновків, ефективність методів дослідження, які застосував експерт та відповідність висновків експерта проведеному дослідженню і підкреслює, що оцінка наукової обґрунтованості висновку експерта для слідчого і судді є найбільше складною з оціночних категорій висновку [35, с. 49-52].

Результатом всебічної оцінки висновку експерта, як доказу, може бути встановлене наступне:

1. Висновок визнається повним, категоричним, науково обґрунтованим, якщо він відповідає іншим, зібраним за справою матеріалам. Повнота висновку експерта передбачає: а) повноту використання матеріалів, наданих експерту; б) застосування різноманітних методів дослідження, що доповнюють один одного, які необхідні для достовірної відповіді на поставлені запитання; в) повноту опису у висновках ходу роботи, виконаної експертом [61, с. 85].

2. У висновках експерта виявляється ряд фактичних неточностей, незначних розбіжностей в датах, математичні помилки і описки, які могли виникнути в результаті недбалості експерта, але вони не впливають на достовірність висновку.

3. Висновок експерта є непереконливим, містить у собі недостатньо ясні формулювання і неповні відповіді на поставлені слідчим питання. Таким чином, «оцінюючи висновок експерта як непереконливий - незалежно від підстав такої оцінки, необхідно виразити свою незгоду з висновком в належній процесуальній формі: з викладенням мотивів оцінки, які призводять до прийняття рішення про призначення додаткової, повторної експертизи або допиту експерта [61, с. 84].

4. Висновок експерта визнається науково необґрунтованим.

5. Буде очевидною неповнота дослідження, оскільки в процесі розслідування виникли нові обставини, які не могли відобразитися в цьому експертному висновку.

6. Експертом перевищені повноваження, надані йому законом (вирішення правових питань, питань, які виходять за межі його компетенції, які не потребують спеціальних знань).

А.М. Редін вважає, що якість висновків судових експертів залежить від особи, якої доручено проведення експертизи, наскільки експерт володіє спеціальними знаннями в тієї чи іншої галузі, має достатню підготовку і необхідний практичний досвід [142, с.30]. Тобто важливим елементом оцінки висновку експерта є перевірка його компетентності, перевірка відповідності кваліфікації і досвідченості експерта предмету експертизи.

7. Висновок експерта суперечить іншим доказам у справі [134, с. 102].

8. Висновок експерта є недопустимим.

В адміністративному судочинстві недопустимим є висновок експерта, якщо експертиза була проведена особою, що підлягає відводу на підставах, передбачених статтями ст. 29 КАСУ (в кримінальному судочинстві ч.1 ст. 77, ст. 79 КПКУ) [74]. За наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 КАСУ експерт зобов'язаний заявити самовідвід (ч.1 ст. 30 КАСУ). Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу (ч.3 ст. 30 КАСУ). Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у разі, якщо про підставу самовідводу стало відомо після початку судового розгляду. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі (ч.2 ст. 30 КАСУ). Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Підставами для відводу (самовідводу) експерта, спеціаліста є:

1) не може брати участі в адміністративному процесі та відводяться за підставами, встановленими у частині першій статті 27 КАСУ: а) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, спеціаліст, перекладач; б) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; в) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; г) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; ґ) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 КАСУ (ч. 1 ст. 29);

2) не може брати участі в адміністративному процесі, якщо: а) він перебував або перебуває в службовій або в іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; б) проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи; в) з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань;

3) участь експерта в судовому засіданні при попередньому розгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього відводу (самовідводу).

Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін адміністративного або кримінального провадження.

Як зазначав О. Дорошенко, за правильність висновку несе відповідальність особисто експерт, а не установа, в якій він працює. Ця кримінальна відповідальність є однією з гарантій незалежності судового експерта та правильності висновку [46, с. 43]. У словнику слово "відповідальність" означає покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова [19. с. 136]. За неналежне виконання своїх обов'язків судовий експерт може притягатися до кримінальної або адміністративної відповідальності, а працівник експертної установи чи служби - і до дисциплінарної. Як в адміністративному так й в кримінальному судочинстві передбачена кримінальна відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді експерт несе кримінальну відповідальність (ч. 13 ст. 66КАС У, ст. 70 КПК У), в кримінальному судочинстві ще і невиконання інших обов'язків експерт несе відповідальність, встановлену законом (за розголошення без дозволу прокурора, слідчого даних (ст. 70 КПК У).

Таким чином, змістом оцінки висновків експерта, як і інших джерел доказів, є допустимість, достовірність (автентичність) та повнота [127, с.281]. Достовірність висновку експерта в значній мірі залежить від достовірності наукових знань, обґрунтованості застосованої під час експертизи методики». [61, с. 85]. Оцінка допустимості висновку експерта неможлива без оцінки компетентності експерта, що передбачає встановлення освіти, практичного досвіду, стажу роботи за фахом, вузької спеціалізації в межах цієї професії експерта. У процесі ознайомлення з матеріалами експертизи суб'єкт криміналістичної діяльності повинен оцінювати докази та передбачати аналіз умов і методів експертних досліджень, а також порівнювати висновки експерта з іншими доказами та їх джерелами [156, с.162-163]. Те, що висновки експерта ґрунтуються на наукових знаннях, не виключає необхідності оцінки їх автентичності». «Автентичність висновку експерта залежить від достовірності цих знань, обґрунтованості застосованої під час експертизи методики. Як правило, зазначається в літературі, експерти проводять дослідження за методиками, розробленими заздалегідь, офіційно апробованими і затвердженими. Їх надійність, звичайно, досить висока. Проте, практиці відомі випадки, коли наукова обґрунтованість експертної методики ставиться під сумнів ким-небудь з учасників процесу і стає предметом активного обговорення в судовому засіданні. Найчастіше це робиться щодо нетрадиційних, недавно розроблених методик, які ще загально не визнані. Але поки що на практиці найчастіше ставиться під сумнів не наукова обґрунтованість експертної методики, а правомірність її застосування в певному конкретному випадку [61, с. 85].

Висновок в розумінні В.Г. Гончаренко є непересічним, оскільки в них зосереджена провідна наукова думка й надійний досвід професіоналів. У вітчизняному кримінальному процесі жоден із доказів не має заздалегідь визначеної сили, під час оцінки доказів суб'єктами доказування висновок експерта автоматично набуває особливого значення, отримує особливу довіру. Це явище доволі легко пояснити з позицій психології, але в теоретико-прикладному сенсі непохитність принципів під час залучення експертів повинна бути безумовною [36, с. 2]

Під час оцінки висновку експерта слід також мати на увазі положення п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8, згідно з яким у випадках, коли проведено декілька експертиз щодо одного і того ж предмета, в тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, кожний висновок експерта повинен оцінюватися з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження [138]. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок. Не повинна надаватися перевага висновку експерта лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або особою, яка має більший досвід експертної роботи тощо [61, с. 85].

Для процесуальної особи, на практиці, в тому числі й в адміністративному судочинстві, оцінка висновку експерта здебільшого зводиться до перевірки того, чи на всі поставлені питання експерт дав відповідь. Це не є рівноцінним навіть перевірці повноти висновку, тобто всіх обставин проведеного дослідження, а не тільки збігу кількості відповідей і питань [42, c. 169].

Нерідко при оцінці висновку експерта припускаються помилки: 1) порівняння висновку експерта з іншими матеріалами справи суддею, слідчим, без врахування інших частин висновку. Наприклад, не порівнюють питання з отриманими висновками, сприймають ймовірні висновки експертів як докази, що підтверджують той або інший факт. При перевірці повноти експертного дослідження слідчому потрібно порівняти запитання, поставлені для вирішення перед експертом, з його відповідями. Відомчі нормативні акти, що регламентують діяльність експертів, рекомендують при неправильному або неточному формулюванні запитань експерту самостійно змінити їх, зберігши їх смисловий зміст або з кількох дублюючих питань сформулювати одне. При цьому експерт повинен повідомити про зміну слідчого, а у висновку вказати всі поставлені йому запитання як у їх першому варіанті, так і в зміненому [61, с. 86].