Використання спеціальних знань у формі судової експертизи в адміністративному судочинстві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання спеціальних знань у формі судової експертизи в адміністративному судочинстві України

Перелік УМОВНИХ скорочень

судовий експертиза адміністративний

АПК - Адміністративно-процесуальний кодекс

ГПК - Господарський процесуальний кодекс

ЄС - Європейський Союз

КАС - Кодекс адміністративного судочинства

КпАП - Кодекс про адміністративні правопорушення

КПК - Кримінальний процесуальний кодекс

МК - Митний кодекс

ПК - Податковий кодекс

СКТЕ - судова комп'ютерно-технічна експертиза

СТЕД - судова технічна експертиза документів

УКТЗЕД - Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності

ЦПК - Цивільний процесуальний кодекс

ВСТУП

Актуальність теми. За відносно недовгий період свого існування адміністративне судочинство зайняло важливе місце у системі інструментів забезпечення захисту прав і свобод людини. Законодавець з прийняттям Кодексу адміністративного судочинства відкрив шлях становленню нового процесуального судочинства у сфері судового контролю за публічним управлінням, втілюючи в життя пріоритет конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина. Із становленням адміністративного судочинства в Україні виникла гостра необхідність в широкому використанні різноманітних засобів доказування, серед яких визначну роль відіграє судова експертиза, що призначається у справах про адміністративні спори та адміністративні провадження, вирішення яких становить компетенцію адміністративних судів. Прийнятий і введений в дію у 2005 році Кодекс адміністративного судочинства України значно розширив правове регулювання спеціальних знань і судової експертизи як однієї з основних процесуальних форм їх використання в адміністративному судочинстві.

Зусиллями багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених розроблялися основи використання спеціальних знань в різних видах судочинства, створювалася теорія судової експертизи, запроваджувалися ідеї, що відображали сутність і значимість, порядок і правила проведення судово-експертних досліджень. Цим питанням присвятили свою увагу вітчизняні й зарубіжні вчені в галузі кримінального процесуального, цивільного процесуального права, криміналістики, теорії судової експертизи. Формально відокремившись від криміналістики, науковий напрям "судова експертиза" потребує власної методології, концептуального оформлення базових принципів. Удосконалення теорії судової експертизи, розробка нових наукових напрямів, в ході яких організуються нові класи і види експертиз, є для України природнім процесом, що стимулюється потребами практики адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства.

Питання використання спеціальних знань у судочинстві з певною періодичністю досить активно дискутуються в юридичній літературі. Розгортання цих дискусій можна прослідкувати в працях В. Д. Арсеньєва, О. Ф. Аубакірова, Р. С. Бєлкіна, А. І. Вінберга, В. Г. Гончаренка, І. В. Гори, Г. І. Грамовича, Ф. Е. Давудова, П. В. Данісявічюса, А. В. Дулова, П. П. Іщенка, Н. І. Клименко, З. О. Ковальчук, В. Я. Колдіна, В. К. Лисиченка, В. М. Махова, Г. М. Надгорного, А. Я. Паліашвілі, М. Я. Сегая, М. О. Селіванова, З. М. Соколовського, В. І. Шиканова, О. Р. Шляхова та багатьох інших вчених. Питаннями дослідження проблем використання спеціальних знань і судової експертизи в адміністративному процесі займалися вітчизняні й зарубіжні вчені, зокрема: Т. С. Волчецька, Б. Г. Габричидзе, В. М. Григор'єв, Є. В. Додін, В. Г. Драганов, Г. Л. Карпенко, Е. В. Кригін, Ю. П. Кузякін, М. В. Костицький, Ю. Я. Лоза, Л. М. Романенко, Б. В. Росинський, О. Р. Росинська, Е. Б. Сімакова-Ефремян, В. М. Хорьков, В. К. Шкарупа та ін. Розкриті ними питання важливі для загального розуміння сутності проблеми використання спеціальних знань в адміністративному судочинстві, але це не вичерпує всього різноманіття питань, що мають недостатню визначеність та неналежне теоретичне обґрунтування для ефективного використання можливостей судової експертизи як засобу доказування в адміністративному процесі. Більш глибокого дослідження потребують питання закономірностей загальних особливостей судових експертиз, які призначаються в адміністративному судочинстві, типологія і класифікація судових експертиз, оцінка висновку експерта тощо. Відсутність глибоких наукових досліджень з питань судової експертизи як основної форми використання спеціальних знань в адміністративному судочинстві обумовлює актуальність теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п. 2.2 Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента від 12.02.2007 р. № 105/2007 (в ред. Указу Президента від 08.06.2007 р. № 389/ 2012), відповідає положенням Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209, вимогам Концепції реформування кримінальної юстиції, затвердженої Указом Президента від 08 квітня 2008 р. № 311/ 1008. Тема дисертації затверджена Вченою Радою ПВНЗ "Академія рекреаційних технологій і права" (Протокол №1 від 02 вересня 2014 р.).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у комплексному науковому висвітленні особливостей використання судової експертизи в адміністративному процесі та розробленні на цій основі теоретичних положень і виробленні практичних рекомендацій із застосування спеціальних знань в різноманітних галузях науки і техніки для вирішення спорів в адміністративному судочинстві.

Для досягнення зазначеної мети були визначені та розв'язані в ході дослідження такі взаємопов'язані завдання:

- опрацювати наукові дані, які висвітлюють сучасний стан використання спеціальних знань в адміністративному судочинстві України та визначити основні напрями наукового дослідження судової експертизи, що призначається і результати якої використовуються в адміністративному судочинстві;

- визначити поняття спеціальних знань, встановити межі та показати форми їх використання в адміністративному процесі;

- з'ясувати поняття, сутність судової експертизи в адміністративному судочинстві;

- окреслити теоретичні засади та правові норми, що визначають правове регулювання судової експертизи в адміністративному судочинстві України;

- запропонувати класифікацію судових експертиз, що проводяться в адміністративному судочинстві;

- розкрити особливості призначення і проведення окремих видів судових експертиз в провадженнях з порушення податкового, митного законодавства та інших адміністративних правопорушень;

- визначити можливості оцінки та використання результатів судових експертиз в адміністративному провадженні;

- охарактеризувати перспективи розвитку судової експертизи в адміністративному судочинстві;

- узагальнити правові основи та зарубіжний досвід судово-експертного забезпечення адміністративного судочинства.

Об'єктом дослідження є процес призначення, проведення і використання результатів судових експертиз в адміністративному судочинстві України.

Предметом дослідження є використання спеціальних знань у формі судової експертизи в адміністративному судочинстві України.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач і досягнення мети було застосовано сукупність методів і прийомів наукового пізнання, що дозволило всебічно дослідити об'єкт дослідження. Методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування) дозволили детальніше усвідомити поняття, сутність та зміст судової експертизи як форми використання спеціальних знань (підрозділи 1.1, 1.2). Застосування методу структурно-функціонального аналізу дозволило сформулювати поняття і сутність висновку судової експертизи та їх юридичну природу (підрозділи 1.2, 1.3). Юридичний (догматичний) метод сприяв аналізу адміністративного процесуального законодавства (КАС) щодо порядку призначення судових експертиз та їх оцінки судом, виявленню наявних недоліків та внесенню пропозицій щодо їх усунення (підрозділ 1.3). Історико-правовий метод використовувався для виявлення характерних тенденцій становлення, формування та розвитку наукових поглядів щодо використання спеціальних знань у формі судової експертизи в адміністративному судочинстві (підрозділ 1.1.). Формально-юридичний метод забезпечив дослідження змісту, сутності та класифікації судових експертиз в адміністративних провадженнях (підрозділ 2.1., 2.2, 2.3, 2.4). Порівняльно-правовий метод дозволив з'ясувати окремі аспекти, що стосуються проведення судових експертиз за законодавством зарубіжних країн з позиції європейських стандартів з прав людини (підрозділ 3.3.). У дисертації враховані фундаментальні та прикладні дослідження сучасної науки адміністративного, кримінального процесу та криміналістики, теорії судової експертизи. Широко застосовувалися методи статистичного аналізу, соціологічні методи, зокрема при вивченні адміністративних проваджень, матеріалів анкетування.

Наукові висновки і рекомендації, що містяться у дисертації, базуються на системному аналізі положень Конституції України, адміністративного, адміністративно-процесуального, кримінального процесуального та іншого законодавства України, Закону України "Про судову експертизу", нормативно-правових актів, що регламентують організацію і діяльність експертних органів, відомчих наказів і інструкцій.

Емпіричну базу дослідження становлять: дані щорічної статистичної звітності судових рішень адміністративних судів різних областей України з 2009 по 2015 рік, результати вивчення матеріалів 127 справ про адміністративні правопорушення з архівів Київського і Рівненського окружного адміністративних судів, матеріали анкетування 69 суддів Вінницької, Львівської, Донецької, Івано-Франківської, Рівненської, областей, а також м. Києва.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому що ґрунтуючись на положеннях загальної теорії судової експертизи і процесуального законодавства, узагальнення практики адміністративного судочинства, на монографічному рівні комплексно розглянуті можливості використання сучасних спеціальних знань в адміністративному судочинстві України.

У дисертації сформульовано низку нових положень і висновків, до найбільш суттєвих з яких слід віднести такі:

вперше:

- аргументовано, що сутністю судової експертизи в адміністративному судочинстві є об'єктивний аналіз експертом, який проводить відповідне дослідження, наданих йому об'єктів з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для з'ясування обставин в адміністративному провадженні і доведено, що будь-яка експертиза становить собою прикладне дослідження різного роду об'єктів, яке проводиться відповідно до правил, що визначені специфікою її предмета й колом необхідних для проведення експертизи відомостей з конкретних галузей науки і техніки;

- доведено, що повторність та закономірність загальних особливостей експертиз в адміністративному суді обумовили умови групування та узагальнення експертиз, їх типізації;

- запропоновано розуміння типового комплексу експертиз в адміністративному судочинстві, який зазвичай призначається для з'ясування специфічних обставин конкретного різновиду справ про адміністративні правопорушення;

- встановлено, що типовими в провадженнях про порушення податкового законодавства є судово-економічні та криміналістичні експертизи;

- встановлено, що типовими в адміністративних справах, пов'язаних з порушенням митного законодавства є: судово-економічні експертизи, судово-товарознавчі експертизи, експертизи матеріалів, речовин та виробів;

удосконалено:

поняття процесуального інституту судової експертизи в адміністративному судочинстві, під яким необхідно вважати сукупність норм, що регламентують процесуальні дії й відносини при призначенні й проведенні судової експертизи в адміністративному суді, які мають юридичну конструкцію та єдині принципи, котрі визначають механізм і способи правового впливу;

- теоретичні позиції щодо класифікації судових експертиз в адміністративному судочинстві за двома основними критеріями: організаційно-процесуальним і галузевим;

- наукові підходи щодо визначення особливостей висновку експерта як джерела доказів, якими є те, що він: є результатом науково-обґрунтованого дослідження; походить від особи, яка володіє визначеними спеціальними знаннями, без використання яких було б неможливим саме дослідження; надається з додержанням спеціально встановленого процесуального порядку; ґрунтується на зібраних у справі доказах;

- поняття "комплексної експертизи" та його відмінність від поняття "комплексність дослідження" та "комплекс експертиз";

дістало подальший розвиток:

- поняття "спеціальні знання", під яким розуміють знання і навички, одержані в результаті фахової освіти та/або практичної діяльності в будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, які використовуються визначеними законом учасниками адміністративного процесу в межах наданих кожному з них повноважень для вирішення за певною процедурою процесуальних завдань;

- положення щодо процесуальної і непроцесуальної форм використання спеціальних знань в адміністративному судочинстві;

- систематизація даних зарубіжного досвіду використання судової експертизи в доказуванні за справами про адміністративні правопорушення;

- наукові підходи до оцінки висновків судових експертів в адміністративному судочинстві;

- положення щодо залучення спеціаліста і особливості допиту судового експерта в суді з метою роз'яснення його висновку (ст. 148 КАС України).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації наукові положення, висновки і пропозиції можуть бути використані у:

- науково-дослідній діяльності - як теоретична база, підґрунтя для подальшого дослідження питань використання спеціальних знань та судових експертиз, які призначаються в адміністративному судочинстві;

- практичній діяльності експертних органів - при призначенні та проведені судових експертиз, вдосконалення їх наукового апарату (акт впровадження результатів наукового дослідження у практичну діяльність Київського окружного адміністративного суду від 20.04.16 р.);

- навчальному процесі - при викладанні в вищих юридичних закладах освіти нормативного курсу криміналістики, спецкурсів "Криміналістика", "Актуальні проблеми судових експертиз", "Судова експертологія", "Кримінальний процес", підготовки матеріалів для підручників і навчальних посібників, проведення практичних занять з судової експертизи, криміналістики, адміністративного процесу (акт впровадження результатів наукового дослідження у навчальний процес ПВНЗ "Європейський університет" від 02.09.2016 р. та акт впровадження результатів наукового дослідження у навчальний процес ПВНЗ "Академія рекреаційних технологій і права" від 11.03.2016 р.).

Особистий внесок здобувача. Положення, що становлять наукову новизну дисертації, розроблені автором особисто. У статті, опублікованій у співавторстві, 50% змісту складають власні теоретичні розробки дисертанта; наукові ідеї та розробки, що належать співавтору, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження, висновки та пропозиції оприлюднені авторкою у вигляді доповідей і виступів на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференція, науково-теоретичних семінарах та круглих столах: ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Малиновські читання» (Острог, 2015 р.); "Тринадцяті економіко-правові дискусії" (Львів, 2016 р.); "Теорія і практика судової експертизи" (Київ, 2016 р.) "Проблеми та досягнення законодавчих реформ в Україні (Тернопіль, 2016 р.); "Перспективи реалізації та захисту прав людини в умовах глобалізації" (Тернопіль, 2016 р.).

Публікації. Основні наукові результати дисертації викладено у 13 наукових публікаціях, серед яких шість наукових статей - у виданнях, включених МОН України до переліку фахових видань з юридичних наук, одна стаття - у зарубіжному науковому правовому виданні, а також шість тез - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, круглих столів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

1.1 Стан наукового дослідження проблем судових експертиз в адміністративному судочинстві

Прийняття нового процесуального законодавства України суттєво розширює можливості використання спеціальних знань в судочинстві. Адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне судочинство у сучасних умовах науково-технічного прогресу неможливе без використання досягнень природничих, технічних, економічних та інших наук і використання знань спеціалістів, які прийнято називати "спеціальними знаннями".

Можливості використання спеціальних знань у судочинстві далеко не вичерпані. Це пояснюється не лише розвитком методів дослідження різноманітних об'єктів, а й недостатнім використанням сторонами всіх можливостей, які надаються їм законодавством. Разом з тим, правильне розуміння особливостей використання спеціальних знань може відігравати вирішальну роль у вітчизняному судочинстві в умовах змагальності та диспозитивності [47, с.5-6].

Питанням теорії й практики судової експертизи присвячені ґрунтовні праці багатьох відомих вітчизняних й зарубіжних вчених, фахівців в галузі кримінального, цивільного, господарського процесу, криміналістики,теорії судової експертизи, зокрема значну увагу приділили такі науковці як Т.В. Аверьянова, І.А. Алієв, В.Д. Арсєньєв, В.Ф. Берзін, С.В. Бичкова, А.І. Вінберг, В.Г. Гончаренко, І.В. Гора, Ю.М. Жуков, Н.І. Клименко, Ю.Г. Корухов, В.В. Липовський, В.К. Лисиченко, М.М. Лисов, Н.Т. Малаховська, Ю.К. Орлов, А.Я. Паліашвілі, І.Л. Петрухін, Т.В. Сахнова, М.Я. Сегай, В.К. Стринжа, І.Я. Фрідман, О.Р. Шляхов та ін.

Слід відзначити, що ідея виокремлення загальної теорії судової експертизи як самостійної дисципліни була запропонована ще з часу, коли з'явилися перші значні за змістом наукові праці в цій галузі. Зокрема це праці: Б.Д.Сперанського "Експертиза у кримінальному процесі" (1925 р.), В.М.Нікіфорова "Експертиза у радянському кримінальному процесі" (1947 р.), М.О.Чельцова та Н.В.Чельцової "Проведення експертизи у радянському кримінальному процесі" (1954 р.), А.І.Вінберга "Криміналістична експертиза у радянському кримінальному процесі" (1956 р.), А.В.Дулова "Питання теорії судової експертизи у радянському кримінальному процесі" (1959 р.).

Наукове дослідження проблем судової експертизи, розробки нових експертних методик, використання можливостей судової експертизи у судочинстві проводилося паралельно з розвитком науки криміналістики. Значний доробок у виникненні й розвитку та накопиченні знань в галузі судової експертизи, використання спеціальних знань в судочинстві зроблено в докторських й кандидатських дисертаціях та низці інших монографічних досліджень, в підручниках та навчальних посібниках, в окремих наукових статтях. Науковці, що досліджували й продовжують досліджувати зазначену проблему, вивчають та розкривають її різноманітні аспекти.

Перші ґрунтовні теоретичні осмислення проблем судової експертизи стосувалися питань призначення й проведення судово-криміналістичної експертизи. В 1956 року вийшла з друку монографія А.І. Вінберга під назвою "Криміналістична експертиза в радянському кримінальному процесі". В зазначеній праці представлено розгорнутий виклад поглядів автора на сутність і природу цього виду судової експертизи, її процесуальний статус, сучасні для того часу методики проведення експертних досліджень тощо. В цьому монографічному виданні містяться розділи, що мають концептуальне значення для теорії криміналістичної експертизи, а його концепція експертизи стала відправною для розробки в наступному не лише проблем експертиз цього класу, але й основ загальної теорії судової експертизи загалом, а надто - вчення про стадії експертного дослідження, його логіку й психологічні засади діяльності експерта. Судова експертиза, на думку автора, має юридичний характер, а експерта не можна вважати ні помічником слідчого або судді, ні їх консультантом, тому що експерт - це самостійна процесуальна фігура, яка має незалежний процесуальний статус [20].

Розглядаючи об'єктивні підстави висновку експерта, О.О. Ейсман доводить, що підставами для складання висновку експертом є об'єктивні зв'язки між наявними, відомими й невідомими фактами і докладно розглядає структури таких зв'язків. Окрему увагу ним присвячено прийомам логічного обґрунтування висновків експертного дослідження. Автор стверджує, що висновки експерта можуть бути сформульовані як дедуктивним, так й індуктивним шляхом, розглядаються системи підкріплення аргументів при формуванні експертних висновків: система накопичення аргументів до рівня достатності; система розпорошення аргументів (що за сутністю є протиставленням накопиченню аргументів); система виключення, коли з відносин несумісності витікає заперечення однієї з несумісних подій тощо [171].

Одночасно з формуванням загальної теорії судової експертизи, проглядається необхідність осмислення та розробки спеціальної теорії судових експертиз. Загальна теорія судових експертиз відображає переважно особливості конструкції і функціонування судової експертизи одночасно як частини загальнонаукового знання і як соціального інституту, а спеціальна - інструментально-прикладні аспекти використання загальнотеоретичних положень у прикладній діяльності експерта. Теорія судової експертизи складається з не менш двох відносно відокремлених розділів: дослідження закономірностей формування, функціонування та розвитку самої судової експертизи (загальна теорія судової експертизи) і методології експертної діяльності (особлива теорія судової експертизи або експертологія). Основами теорії судової експертизи є методологічне, процесуальне та соціально-інституційне, кожне з яких несе свої пояснювальну і прогностичну функції. Розвиток судової експертизи визначається декількома закономірностями, визначеними розвитком "материнських" наук і вдосконаленням теорії судової експертизи; трансформації (враховуючи вдосконалення як технологій, так і тактики і техніки злочинів); стабільності (відносна стійкість, незважаючи на зміни в системі права і конгруентність розвитку "материнських" наук) [155, с.80, 87-88].

Аналіз наукових праць дисертаційного рівня із проблем судово-експертної діяльності та судової експертизи свідчить, що окремі їхні теоретичні витоки мають багаторічну історію, інші були започатковані лише в кінці ХХ та початку ХХІ ст. Проте варто зазначити, що в тематиці дисертаційних досліджень переважають питання не судової експертизи загалом, а саме криміналістичної експертизи, до того ж більшою мірою дослідженими є питання її призначення та використання отриманих експертами результатів за проведеним експертним дослідженням в межах кримінального судочинства. Розгляд результатів наукових досліджень проблем судової експертизи та судово-експертної діяльності свідчить, що найбільш значущий доробок зроблено вітчизняними й зарубіжними вченими в ХХ та початку ХХІ століття, коли відбулося переосмислення самої природи судової експертизи.

Важливе для розроблення проблем теорії судової експертизи значення має докторська дисертація Т.В. Авер'янової на тему "Методи судово-експертних досліджень і тенденції їх розвитку", в якій розкриті концептуальні основи загальної теорії судової експертизи і визначено місце вчення про методи експертного дослідження в структурі цієї загальної теорії, докладно викладені питання, що розкривають поняття, класифікацію методів експертного дослідження, експертні методики, їх поняття та види, досліджені питання впливу на методи судової експертизи суміжних наук. Окрему увагу приділено правовим, організаційним і методичним проблемам судової експертизи, зокрема, організаційним проблемам впровадження методів експертного дослідження [2]. У 2003 році казахським науковцем К.Н. Шакіровим була захищена докторська дисертація "Судова експертиза: проблеми теорії та практики". До структури загальної теорії судової експертизи він включив такі блоки: введення в теорію й методологію судової експертизи; наукові основи судової експертизи як практичної діяльності; організаційні й методичні основи судової експертизи; основи правового регулювання судової експертизи; окремі теорії судової експертизи. В ній розглядаються проблемні питання застосування інституту спеціальних знань в судочинстві, що передує безпосередньому розгляду питань теорії і практики судової експертизи, предмет судової експертизи як практичної діяльності, її об'єкт, а також судова експертиза як окрема галузь наукових знань та її методологічний зміст, зокрема, поняття, предмет, завдання і система загальної теорії судової експертизи, методологічні підходи до оптимізації розв'язання її завдань, процесуальні аспекти застосування комп'ютерних технологій в практиці проведення судової експертизи [163]. Тобто проблеми правового регулювання судової експертизи в різних видах судочинства він також відносить до теорії судової експертизи.

В докторській дисертації Ф.М. Джавадова на тему "Концептуальні основи розвитку судової експертизи в сучасних умовах" визначено передумови та витоки формування загальної теорії судової експертизи, виявлено взаємозв'язки між формуванням професійної специфічної судово-експертної діяльності та необхідністю її наукового забезпечення, висвітлено процеси формування загальної теорії судової експертизи, специфіку й тенденції, визначено основні підходи до сучасного розуміння загальної теорії судової експертизи [43].

Зростання ролі спеціальних знань в судочинстві, розвиток теорії і практики судової експертизи зумовлюють необхідність деякого переосмислення концепції загальної теорії судової експертизи як міждисциплінарної теорії і піднімає її до рівня повноцінної науки. Об'єктивні передумови формування нової міждисциплінарної теорії судової експертизи і визнання її більшістю криміналістів (оскільки розробляли її саме криміналісти), склалися ще наприкінці ХХ століття. Такими передумовами можна вважати: глибокі соціально-економічні перетворення, розвиток цивільного, адміністративного судочинства суттєво збільшили потреби у використанні спеціальних знань, основною формою використання яких у всіх видах судочинства є судова експертиза; накопичення значного емпіричного матеріалу в окремих родах (видах) експертиз, і на цій основі створення низки окремих теорій цих експертиз, розробка й систематизація методів і методик експертного дослідження; розробка методологічних, правових й організаційних основ для різноманітних родів судових експертиз, виокремлення того загального, що повинно бути притаманно будь-якому роду експертизи; значна кількість теоретичних та прикладних наукових праць із загальних та окремих проблем судової експертизи й судово-експертної діяльності; існування розвинутої системи державних судово-експертних установ, які координували свою практичну і наукову діяльність, поява недержавних експертних установ [149]. О.Р. Росинська видала ґрунтовну працю "Судова експертиза в цивільному, арбітражному, адміністративному й кримінальному процесі", в якій розглянула теоретичні й організаційні основи судової експертизи, приділивши серйозну увагу питанням оцінки й використання результатів експертиз в судочинстві [147].

На міждисциплінарний характер теорії судової експертизи Т.В. Авер`янова вказує і у своїй фундаментальній праці "Судова експертиза: Курс загальної теорії". Вона зазначає, що вчення про судову експертизу як різновид практичної діяльності містить в собі загальну характеристику експертної діяльності, її напрямів, в тому числі й профілактичного, та визначає її роль у судочинстві як основної форми використання спеціальних знань, розкриває відмінності експертного дослідження від дослідження наукового, показує роль світоглядних та праксеологічних принципів експертної діяльності. Вона пропонує визначення поняття загальної теорії судової експертизи як системи світоглядних та праксеологічних принципів, як самої теорії, так й її об'єкта - експертної діяльності, окремих теоретичних побудов в цій галузі наукового знання, методів розвитку теорії і здійснення експертних досліджень, процесів і відносин, тобто комплексне наукове відображення судово-експертної діяльності [3, с. 43].

Безсумнівну цінність, науково-пізнавальну й практичну значущість має праця "Експертизи у судовій практиці", котра підготовлена колективом відомих вітчизняних науковців і вийшла за загальною редакцією професора В.Г. Гончаренка. В цьому виданні наведено коментований текст Закону України "Про судову експертизу", аналізуються основні види експертиз, що застосовуються у слідчій та судовій практиці, з урахуванням наукових даних, технічних рішень та досліджень криміналістичної практики, розглядається порядок проведення судово-медичних, судово-біологічних, товарознавчих, технічних та інших видів експертиз, їх призначення та здатність спрямовувати експертні висновки на пошук відповідних доказів у судових справах. В цій праці також наводяться дані щодо можливостей призначення й проведення деяких унікальних експертиз [47].

В 2007 р. виданий друком підготовлений на основі аналізу норм чинного законодавства України, що регулюють процесуальні основи призначення і проведення судових експертиз, а також аналізу норм зарубіжного законодавства, що регулює цю сферу державної діяльності, курс лекцій Н.І. Клименко "Судова експертологія" в якому викладено 15 лекцій з концептуальних основ судової експертології, зокрема, проблеми становлення науки, її загальна теорія, правові, методологічні і науково-методичні основи. Сама авторка назвала своє дослідження проблемним, оскільки в ньому особливу увагу приділено спірним, невирішеним або малодослідженим питанням [60].

Звертаючи увагу на те, що теорія судової експертизи є загальною і незалежною від видів судочинства, М.Я. Сегай зауважував, що судова експертологія не може обходити осторонь розробку наукових засад організаційно-управлінського аспекту, які б забезпечували найбільш ефективне функціонування державних судово-експертних установ як важливої складової судоустрою та судочинства [154, с.9-10]. Судова експертологія вже обслуговує не тільки право, адже судово-експертна діяльність активно поширюється не лише на сфери управління господарського чи адміністративного судочинства, а й на інші галузі суспільної діяльності, які потребують традиційної експертної оцінки для прийняття важливих рішень у галузі права, управління, економіки тощо [59, с. 12].

Чи не вперше у вітчизняній літературі питання можливостей судової експертизи не лише в кримінальному судочинстві, а й в інших видах судочинства докладно висвітлені в науково-практичному посібнику "Експертизи у судочинстві України", за загальною редакцією В.Г. Гончаренка, І.В. Гори. В цій праці коротко викладаються необхідні теоретичні передумови і процесуальні основи організації, проведення, оцінки і використання результатів судових експертиз у кримінальному, адміністративному, цивільному, господарському провадженні, а потім, за предметною ознакою класифікації судових експертиз [49].

Водночас аналіз дисертацій, монографій, навчальних та практичних посібників, наукових статей вказує на різноманітність питань, що досліджувалися науковцями, а також і на ту обставину, що значна кількість проблемних питань теорії судової експертизи торкалися здебільшого проблем судової експертизи у кримінальному судочинстві. У 2016 році у м. Харків М.Г. Щербаковським була захищена докторська дисертація "Теоретико-методологічні та праксеологічні засади судових експертиз у кримінальному процесі", в якій автором розкриваються наукові основи судових експертиз, процесуальні, тактичні та пракселогічні основи проведення судових експертиз у кримінальному процесі [170]. Щоправда, мали місце й інші за спрямованістю дослідження, які були здійснені в нашій країні. Так, наприклад, Є.В. Кригін дослідив питання криміналістичної експертизи в адміністративному процесі [71], Г.К. Прокопанич дослідила питання використання спеціальних знань в господарському судочинстві України [132].

Експертизу в різних галузях судочинства відрізняють лише процедури підготовки й призначення судової експертизи, що традиційно властиві кожному з його видів, а також відмінності у правах учасників експертизи, що зумовлено специфікою діяльності суб'єктів різних видів правовідносин. Саме ці особливості, деякі відмінності в регламентації порядку призначення й проведення експертизи та використання її результатів і зумовлюють неможливість використання висновку експерта, що отриманий в одному процесі, наприклад, у цивільному, для використання як джерела доказів в іншому, наприклад, у кримінальному, і навпаки [131, с.12].

Необхідність використання спеціальних знань з метою встановлення різноманітних обставин, які підлягають дослідженню в суді, вимагає правової регламентації цього процесу, що призвело до виникнення в правовій сфері діяльності правового інституту судових експертиз. Питаннями дослідження проблем судової експертизи в провадженнях про адміністративні правопорушення займалися вітчизняні та зарубіжні вчені та ін. Праці Б. Габричидзе, Є. Додіна, Е. Сімакової-Ефремян, М. Костицького, В. Драганова, Ю. Кузякіна, Л. Романенка, Ю. Лози, Г. Карпенка, В. Шкарупи та інших науковців здебільшого були присвячені розгляду судової експертизи як правового інституту адміністративного процесу, висновкам судових експертиз як засобам доказування. Так, питанням інституту судової експертизи в адміністративному процесі були присвячені дисертації вітчизняних науковців, зокрема Л.М. Романенко "Експертиза в адміністративному процесі" [143], Ю.Я. Лози "Експертиза в адміністративному судочинстві" [80], а також зарубіжних науковців, зокрема докторська дисертація Ю.П. Кузякіна "Концептуальні основи використання спеціальних знань в провадженнях по справам про адміністративні правопорушення" [77], кандидатська дисертація І.О. Шипілової "Інженерно-технічна експертиза як засіб доказування за справами про адміністративні правопорушення" [166]. Окремі аспекти інституту судової експертизи в адміністративному процесі розглядалися в дисертації Б.Г. Гапріндашвілі "Докази в адміністративному процесі" [32]. Проблеми інституту судової експертизи в адміністративному процесі розглядалися в окремих статтях О.Ю. Янчук "Судова експертиза в адміністративному судочинстві" [174], В.С. Князєва "Сутність та ознаки експертизи в адміністративному судочинстві" [62; 63], О.В. Когут "Правовий статус експерта в адміністративному процесі" [64]. Т.С. Волчецька підкреслює, що саме на стику криміналістики і адміністративної юстиції необхідно розробляти питання тактики реалізації правовідносин, пов'язаних із процедурою використання спеціальних знань при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Вже сьогодні експертизи проводять за багатьма категоріями справ про адміністративні правопорушення [28,с.42; 27, с.132.].

Протягом тривалого часу здійснювалися дослідження не лише правових, а й інших питань, що пов'язані з організацією і проведенням судової експертизи в адміністративному судочинстві. Саме таким питанням присвячені дисертації зарубіжних науковців О.О. Голованова "Криміналістичне забезпечення адміністративного розслідування" [34] та Н.О.Фоченкової "Використання криміналістичних знань при виявленні доказів у адміністративному процесі" [161].

Проблемам використання висновків судових експертів за окремими категоріями справ про адміністративні правопорушення присвячені статті А.Р. Нобеля "Використання висновків експерта у доказуванні за справами про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього середовища [121], О.Р. Росинської "Можливості експертизи за правами про адміністративні правопорушення [145]; Т.С. Волчецької та В.М. Хорькова "Можливості і перспективи використання криміналістики в адміністративному процесі" [25, с.3; 26].

Безумовно, що багато які з науковців, що досліджували проблеми використання спеціальних знань в адміністративному судочинстві, внесли неоціненний вклад в розвиток науки. Проте низка моментів, пов'язаних з проблемою інституту спеціальних знань, судової експертизи, критеріїв оцінки висновку експерта не вичерпали себе в теоретичному, й, особливо, в практичному плані. Багато які з питань залишаються дискусійними як в теорії, так і на практиці, а тому потребують не лише подальшого вивчення, а й нових підходів до їх вирішення. На нашу думку, більш глибокого та обґрунтованого дослідження потребують питання використання спеціальних знань в адміністративному судочинстві у формі судової експертизи, теоретико-методологічні засади судових експертиз, які призначаються в адміністративному судочинстві, критерії оцінки висновку експерта в адміністративному судочинстві тощо. Отже, судова експертиза активно розвивається у всіх видах процесу. Для судових експертиз, які призначаються в кримінальному, адміністративному, цивільному, господарському процесі, окрім загальної процесуальної форми характерною є загальна методологія, вирішувані завдання, об'єкти дослідження. Єдність інтегрованої природи всіх видів судових експертиз зумовлює необхідність вироблення однакового підходу до проблем використання спеціальних знань й, зокрема, судової експертизи, при удосконаленні процесуального законодавства в різноманітних видах судочинства. Експертні завдання, об'єкти експертизи, методи та методики експертного дослідження не залежать від процесуальної процедури, а визначаються родом та видом судових експертиз. Відсутність глибоких наукових досліджень питань використання спеціальних знань в адміністративному судочинстві дають змогу з більшою глибиною, послідовністю й обґрунтованістю розглянути тему дисертації.

Сьогодні досі залишається не вирішеною низка загальних проблем судової експертизи в адмiнiстративному судочинстві, серед яких: поняття судової експертизи, її вiдмiннiсть вiд інших способів використання спеціальних знань в адмiнiстративному процесі, визначення доказової сутності висновку експерта, проблеми класифікації судових експертиз в адміністративному процесі та ін. Вирішення цих питань має не лише теоретичне, але й безпосередньо практичне значення, оскільки дозволяє правильно розпорядитися експертним висновком як доказом по конкретній адмiнiстративнiй справі, уникнути помилок у ході призначення експертизи.

1.2 Поняття, сутність і значення судових експертиз в адміністративному судочинстві

Визначальною складовою системи засобів захисту прав людини в кожній демократичній державі є науково забезпечене й ефективне правосуддя. Стрижневим елементом правосуддя є доказування, яке забезпечується теорією доказів, системним і логічним законодавством у цій галузі та усталеною практикою судового розгляду адміністративних справ. Розглядаючи проблеми використання спеціальних знань в адміністративному судочинстві, перш за все необхідно дослідити специфіку і особливості самого адміністративного процесу. Така специфіка включає в себе різноманітні адміністративно-юрисдикційні провадження, проблеми його становлення й розвитку визначають специфічні особливості застосування різноманітних форм спеціальних знань і способів закріплення результатів їх використання. Вітчизняний фахівець в галузі адміністративного процесу Ю.П. Бітяк зазначає, що поняття "адміністративний процес" у адміністративно-правовій науці прийнято розглядати в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні адміністративний процес - це встановлений законом порядок розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ, що виникають у сфері державного управління, судами (загальної юрисдикції чи спеціально створеними) або спеціально уповноваженими на те органами. У вузькому розумінні адміністративний процес розглядають як провадження в справах про адміністративні правопорушення й застосування до правопорушників адміністративних стягнень. Іноді поняття адміністративного процесу у вузькому розумінні тлумачать не тільки як розгляд справ про адміністративні правопорушення й застосування адміністративних стягнень до винних, а і як розгляд справ із застосуванням заходів адміністративного примусу [16]. Теоретичний пошук змісту категорій i понять у сфері адмiнiстративного судочинства активізувався iз прийняттям у 2005 році Кодексу адмiнiстративного судочинства України. З народженням і становленням адміністративного судочинства виникла гостра необхідність в широкому використанні різноманітних засобів доказування, серед котрих одну з найважливіших ролей відіграє судова експертиза, яка призначається у спорах у сфері адміністративних правовідносин, вирішення яких складає компетенцію адміністративних судів. Закономірно, що активізація діяльності та зростання інтересів фізичних і юридичних осіб у різних сферах адміністративних правовідносин тягне за собою й збільшення адміністративних спорів, вирішення яких вимагає спеціальних досліджень із використанням відповідних спеціальних знань.

Завдання адміністративного судочинства, як вбачається із КАС України, полягає у захисті прав та законних інтересів особи в публічно-правових спорах від порушень з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їх службових чи посадових осіб. Адміністративні суди розглядають всі справи, пов'язані зі спорами фізичних або юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Крім цього адміністративні суди розглядають спори, пов'язані із публічною службою, реалізацією повноважень управлінськими суб'єктами.

В основу класифікації категорій адміністративних справ може бути покладено такі класифікаційні ознаки як предмет оскарження (індивідуальний акт, нормативний акт, адміністративний договір); зміст спірних відносин; вид суб'єкта владних повноважень - сторони судового процесу; предмет захисту. Відповідно до Класифікатору категорій адміністративних проваджень, затвердженим рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 31.10.2013 № 114 адміністративний суд розглядає провадження: 1) зі спорів з приводу забезпечення реалізації громадянами права голосу на виборах і референдумах, зокрема зі спорів щодо: виборів народних депутатів України, у тому числі: формування складу виборчих комісій, висування та реєстрації кандидатів, уточнення списків виборців, проведення передвиборної агітації, оскарження результатів виборів, виборів Президента України, у тому числі, формування складу виборчих комісій, висування та реєстрації кандидатів, уточнення списків виборців, проведення передвиборної агітації, оскарження результатів виборів, виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, у тому числі, формування складу виборчих комісій, висування та реєстрації кандидатів, уточнення списків виборців, проведення передвиборної агітації, оскарження результатів виборів, всеукраїнського та місцевого референдумів, у тому числі, ініціювання та призначення референдуму, формування складу комісій із референдуму, уточнення списків виборців, проведення агітації під час ініціювання та підготовки референдуму, оскарження результатів референдуму; 2) провадження зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, забезпечення права особи на доступ до публічної інформації; 3) провадження зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо: правового статусу фізичної особи, у тому числі, реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства; реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства, реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця, проживання, проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій; щодо запобігання та припинення протиправної діяльності товариств, установ, інших організацій, яка посягає на конституційний лад, права і свободи громадян, у тому числі, обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання, усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання, видворення з України іноземців або осіб без громадянства, біженців, цивільного захисту; охорони праці, охорони здоров'я, дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів,у тому числі, дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, обмеження здійснення грального бізнесу, у тому числі, спорів за участю органів доходів і зборів; 4) провадження зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту; 5) провадження зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо: організації господарської діяльності, у тому числі:, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, митної справи (крім охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі, оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення коду товару за УКТЗЕД, оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару, захисту економічної конкуренції, державного регулювання цін і тарифів, управління об'єктами державної (комунальної) власності, у тому числі про передачу об'єктів права державної та комунальної власності; здійснення державних закупівель, реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері: електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії, житлово-комунального господарства; теплопостачання; питного водопостачання; 6) провадження зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері: містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності, землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі, розпорядження землями держави, передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам, відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 7) провадження зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема зі спорів щодо: забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами, особливої охорони природних територій та об'єктів, визначених законом; 8) провадження зі спорів з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо: реалізації податкового контролю, погашення податкового боргу, у тому числі, передачі майна у податкову заставу, застосування адміністративного арешту майна, стягнення податкового боргу, адміністрування окремих податків, зборів, платежів, у тому числі, податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість), бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, акцизного податку, збору за першу реєстрацію транспортного засобу, екологічного податку, рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів, рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, плати за користування надрами, місцевих податків і зборів, крім єдиного податку, єдиного податку, плати за землю, збору за користування радіочастотним ресурсом, збору за спеціальне використання води, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, справи за зверненням органів доходів і зборів, у тому числі щодо, визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, припинення юридичної особи; 9) провадження зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері: валютного регулювання і валютного контролю, у тому числі, спорів за участю органів доходів і зборів, грошового обігу та розрахунків, у тому числі, спорів за участю органів доходів і зборів, бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу, державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі, операцій із цінними паперами, процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, державного фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи; 10) провадження зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо: збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій у сфері відповідних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі, загальнообов'язкового державного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності; загальнообов'язкового державного страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття; загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби); соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі, соціального захисту дітей війни, соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціального захисту сімей із дітьми, соціального захисту та зайнятості інвалідів, праці, зайнятості населення; реалізації публічної житлової політики, у тому числі, праці, зайнятості населення, реалізації публічної житлової політики, 11) провадження зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері: судоустрою, прокуратури, адвокатури, нотаріату, виконавчої служби та виконавчого провадження; 12) провадження зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо: прийняття громадян на публічну службу, проходження служби, звільнення з публічної служби; 13) провадження зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України: оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції, оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, дострокове припинення повноважень народного депутата України; 14) інші провадження [55].