Використання спеціальних знань у формі судової експертизи в адміністративному судочинстві України

Відповідно до Статті 5:20 кожна особа зобов'язана всебічно співпрацювати з інспектором у межах розумного часу, який встановлюється останнім, виходячи з критерію обґрунтованої доцільності (п.1). Кожна особа, яка через займану посаду чи професію або відповідно до статутної норми має обов'язок не розголошувати таємницю, може відмовитися співпрацювати настільки, наскільки цей обов'язок перешкоджає співпраці (п.2) [4, с.282].

В Естонії "Закон про адміністративну процедуру" оголошений постановою Президента Республіки від 26 червня 2001 р. № 1102, прийнятий 6 червня 2001 року (RTI, 2001, 58, 354) в загальній частині 1 голови передбачає окремий розділ 1 під назвою «Адміністративна процедура». В статті 2 «Поняття адміністративної процедури» пункті 1 тлумачать «адміністративну процедуру як діяльність адміністративного органу (стаття 8) при виданні постанов (стаття 88) чи адміністративних актів (статті 51 і 52), при вчиненні заходів (стаття 106) або при укладенні публічно-правових договорів (стаття 95)». У п.2. вказано, що ця процедура щодо «надання правового захисту об'єктам промислової власності, публічних тендерів на поставку та визначення результатів останніх, процедура щодо проступків та попереднє розслідування винних діянь не вважаються адміністративною процедурою за змістом цього Закону» [4, с.352].

Так, стаття 6 «Принцип розслідування» вказує на те, що адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають істотне значення для розгляду провадження, й за необхідності збирати для цього докази з власної ініціативи.

В Естонському законодавстві статтею 17 передбачено виклик експерта до суду. Адміністративний орган вправі викликати осіб як учасників провадження, свідків, експертів чи перекладачів (Ст. 17 п.1). Виклик оформлюється у письмовому вигляді й у ньому мають бути зазначені:1) найменування адміністративного органу; 2) ім'я особи, яку викликають;3) місце і час явки;4) роз'яснення про те, в якій справі, у якості кого і з якою метою особа викликається; 5) наслідки неявки. (Ст. 17 п.2) [4, с.357].

Ведення протоколу регламентовано статтею 18, а саме: протокол про процедурну дію ведеться, якщо:1) учасник провадження подає мотивовану заяву про це; 2) адміністративний орган, що здійснює провадження, вважає це необхідним; 3) суть процедурної дії полягає в наданні адміністративному органу пояснень чи висновків;4) обов'язок ведення протоколу випливає із закону чи постанови (Ст. 18 п.1). Протокол повинен містити: 1) час і місце здійснення процедурної дії; 2) найменування адміністративного органу, що здійснює процедурну дію, а також імена присутніх учасників провадження, перекладачів, експертів і свідків;3) мету процедурної дії; 4) заяви, подані в ході здійснення процедурної дії; 5) зміст пояснень учасників провадження, показань експертів і свідків або результати огляду на місці. (Ст. 18 п.2); 6)підпис особи, що його склала (Ст. 18 п.3) [4, с.357].

Стаття 38 має назву «Доказ». Адміністративний орган має право вимагати в ході адміністративного провадження надання учасниками провадження й іншими особами наявних у їхньому розпорядженні доказів та інформації, на основі яких адміністративний орган встановлює обставини, що стосуються розгляду справи (Ст. 38 п.1). Доказами можуть бути пояснення учасників провадження, документальні докази, речові докази, безпосередні інспекції місця, показання свідків і висновки експертів (Ст. 38 п.2). Учасники провадження зобов'язані подати адміністративному органу чи довести до його відома обставини і докази, які їм відомі і які стосуються провадження. У випадку невиконання цього обов'язку адміністративний орган може залишити заяву про видання сприятливого адміністративного акту без розгляду (Ст. 38 п.3) [4, с.365].

Так, адміністративний орган залучає до адміністративного провадження експертів і свідків з їхньої згоди, якщо законом не передбачається їх обов'язок брати участь у процесі. Як свідки до участі в процесі не можуть залучатися особи, яких Цивільний процесуальний кодекс забороняє допитувати як свідків (Ст. 39 п.1). Стаття 39 «Експерти і свідки в адміністративному провадженні» пов'язана з ЦПК. Якщо участь експерта в адміністративному провадженні передбачається законом, то експерт може відмовитися від надання висновку на підставах, встановлених Цивільним процесуальним кодексом (Ст. 39 п.2). Свідки допитуються в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом. Свідок може відмовитися давати показання, якщо він має з учасником провадження зв'язок, передбачений частиною 1 статті 103 Цивільного процесуального кодексу або якщо дача ним показання може викликати наслідки, зазначені в частині 2 статті 103 Цивільного процесуального кодексу.(Ст. 39 п.3). Експерти і свідки мають права одержувати за виконання своїх обов'язків винагороду чи компенсацію на підставах, передбачених Цивільним процесуальним кодексом (Ст. 39 п.4). Порядок виплати коштів свідкам і експертам встановлюється Урядом Республіки. Експертам і свідкам, що беруть участь в адміністративному провадженні поза місцем їхнього проживання, виплачуються кошти на проїзд і проживання, а також добові в розмірах, встановлених Урядом Республіки (Ст. 39 п.5). Витрати щодо залучення експерта чи свідка несе особа або адміністративний орган, на прохання яких було залучено експерта чи свідка. (Ст. 39 п.6) [4, с.389].

Висновки до розділу 3

1. Висновок експерта з проваджень в адміністративному судочинстві регламентовано статтею 82 КАСУ, для суду він не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі (ч.5 ст. 82 КАСУ).

В адміністративному законодавстві суд оцінює належність, допустимість (ст. 70 КАСУ), достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 86 КАСУ). Висновок експерта оцінюється за критеріями наукової достовірності й доказового значення (ст. 86 КАСУ). Суд перевіряє не тільки логіку експертного доказування, але й висунуті експертом наукові положення.

2. Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правилами оцінки доказів (ст. 86 КАСУ). Для висновку експерта як джерела доказів суттєвим є те, що він: а) є результатом науково-обґрунтованого дослідження; б) походить від особи, яка володіє визначеними спеціальними знаннями, без використання яких було б неможливим саме дослідження; в) надається з додержанням спеціально встановленого процесуального порядку; г) ґрунтується на зібраних у справі доказах.

3. Оцінка допустимості висновку експерта неможлива без визначення компетентності експерта. Практика та проведене анкетування судів різних регіонів України, підтверджує, що в більшості випадків з усього акту експерта суд цікавлять лише висновки експерта (на цьому наголосили 85 % опитаних респондентів). Здійснюючи оцінку відповідності кваліфікації експерта предмету експертизи, замовник експертизи (суд, сторона захисту) щонайперше повинні враховувати відомості про освіту, практичний досвід, стаж роботи за фахом, спеціалізацію в межах професії експерта.

4. У результаті оцінки висновку експерта адміністративний суд може прийняти рішення: визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення для справи; визнати висновок експерта неповним або недостатньо ясним та при необхідності призначити додаткову експертизу або викликати для роз'яснення експерта відповідно до ч.3 ст.66 КАСУ; визнати висновок експерта необґрунтованим або сумнівним щодо його вірності та при необхідності призначити повторну експертизу або провести інші процесуальні слідчі дії, спрямовані на перевірку висновків експерта.

5. Об'єктивна оцінка висновку експерта адміністративним судом дозволяє правильно визначити його місце в системі доказів при розгляді адміністративних проваджень. Для чіткого, правильного й грамотного формулювання питань, які виносяться на вирішення експерта, судді необхідно мати уявлення про можливості визначення предмета судової експертизи. Встановлення виду експертизи, визначення компетенції експерта дозволяють судді правильно уявити можливості даного виду експертизи і більш чітко сформулювати запитання, винесені на експертне дослідження. Діяльність суддів, яка пов'язана з оцінкою і використанням у судочинстві висновків експерта, потребує подальшого вдосконалення.

6. В адміністративному судочинстві відсутнє таке поняття як «допит», на відміну використовують такі поняття як «судовий виклик» та «роз'яснення в суді». Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводилась в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок (ч.4 ст. 82 КАС).

7. Залучення спеціаліста в судове засідання необхідно для надання відповідей на задані судом питання, надання усних консультації та письмових роз'яснень, звернення уваги суду на характерні обставини чи особливості доказів і у разі потреби - надання суду технічної допомоги (ч.3 ст. 67 КАСУ). Дисертант зазначає, що допит експерта в суді (стаття 356 КПК), усне пояснення його до висновку ( ч.4 статті 82 КАС, 189 ЦПК, 151 КАП, 41 ГПК України) проводиться з метою роз'яснення і доповнення даного ним висновку. Питання, поставлені експертам, і відповіді на них, заносяться до протоколу судового засідання або приєднуються до справи ( ч.4 статті 82 КАС). Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть задавати експерту питання в будь-який час обговорення його висновку (ч.2 ст. 148 КАСУ).

8. Результати роз'яснення експерта можуть бути підставою для призначення додаткової або повторної експертизи того ж роду (виду), експертизи іншого роду, а також проведення слідчих дій для відбору і вилучення зразків з метою порівняльного дослідження, без яких експерт в даному ним висновку не зміг зробити обґрунтований висновок або взагалі провести саме дослідження наданих об'єктів. Поняття "роз'яснення висновку експерта" - це його показання з приводу відомостей, що уточнюють і розкривають зміст і значення наступних положень: про науково-технічні засоби, які використовувалися в експертизі, про виявлені ознаки досліджуваних об'єктів, окремі терміни і формулювання тексту; особливості підготовки об'єктів для дослідження, умови відбору експериментальних зразків, кількісних і якісних змін об'єктів після проведення їх дослідження; причини обрання методики дослідження або відмови від неї; протиріч між дослідною частиною і заключними висновками, відмова експерта від подання висновку, розходження між обсягом поставлених питань і висновками; критерій оцінки ознак, які експерт використав в проміжних і заключних висновках.

9. В європейських країнах законодавство висуває суворі вимоги до збору та форми доказів. В Австрії засобом доказу може бути все, що придатне для з'ясування суттєвого стану справ і відповідно до конкретного випадку є доцільним, у Польщі під доказом слід розглядати все, що може слугувати з'ясуванню справи і не суперечить праву. У Польщі передбачено консультування з експертом, якщо справа вимагає спеціальних відомостей. Висновок експерта вважають обґрунтованим, через розуміння зазначення фактів, які орган визнав доказаним, вірогідним та наявним доказової сили. У Нідерландах докази можуть прийматися навіть на самому слуханні, відповідно до «принципу розслідування» адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають істотне значення для розгляду провадження, й за необхідності збирати для цього докази з власної ініціативи. В Австрії вивчення і збирання доказів є опосередкованим. Суд здійснює вивчення доказів через інші адміністративні органи чи окремі призначені для цього офіційні органи або заміняє чи доповнює іншими збираннями. Офіційним експертам, крім випадку усного слухання, можуть доручати самостійне проведення огляду. Звернення до судів для вивчення доказів може відбуватися лише в спеціально визначених законом випадках.

Сьогодні в більшості країн Євросоюзу відбувається процес гармонізації й уніфікації систем судочинства шляхом впровадження загальних принципів, стандартів та правил правосуддя. В Україні потрібно також вирішувати ці питання шляхом доробки тих, що вже передбачені законодавством і принципово нових позицій, спрямованих на вирішення питань оцінки доказів в адміністративних справах, використання висновків експертів як доказів у адміністративному судочинстві.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації на основі проведеного узагальнення й систематизації наукових уявлень про судову експертизу як форму використання спеціальних знань в адміністративному судочинстві сформульовано наукові положення, рекомендації та пропозиції, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки й практики, зокрема:

1. Визначено, що найбільш значущий доробок зроблено вітчизняними й зарубіжними вченими в ХХ та початку ХХІ століття, коли відбулося переосмислення самої природи судової експертизи. Питаннями дослідження проблем судової експертизи в провадженнях про адміністративні правопорушення займалися вітчизняні та зарубіжні вчені. Праці Б. Габричидзе, Є. Додіна, Е. Сімакова-Ефремян, М. Костицького, В. Драганова, Ю. Кузякіна, Л. Романенка, Ю. Лози, Г. Карпенка, В. Шкарупи та інших науковців здебільшого були присвячені розгляду судової експертизи як правового інституту адміністративного процесу, висновкам судових експертиз як засобам доказування. Питанням, пов'язаним із організацією і проведенням судової експертизи в адміністративному судочинстві присвячені лише дві дисертації "Криміналістичне забезпечення адміністративного розслідування" та "Використання криміналістичних знань при виявленні доказів у адміністративному процесі".

Залишається не вирішеною низка загальних проблем судової експертизи в адмiнiстративному судочинстві, а саме, визначення сутності судової експертизи, її вiдмiннiсть вiд інших форм використання спеціальних знань, класифікації і типологізації судових експертиз в різноманітних видах адміністративних проваджень, визначення доказової сутності висновку експерта; оцінка висновку судового експерта судом тощо

2. Встановлено, що під поняттям "спеціальні знання" розуміють знання і навички, одержані в результаті фахової освіти та/або практичної діяльності в будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, які використовуються визначеними законом учасниками адміністративного процесу в межах наданих кожному з них повноважень для вирішення за певною процедурою процесуальних завдань. Спеціальні знання в адміністративному судочинстві можуть застосовуватись як у процесуальних, так і в непроцесуальних формах. Експертиза є основною формою використання спеціальних знань. Експертизи в адміністративному судочинстві призначаються, якщо для встановлення певних фактів в адміністративному провадженні є потреба у спеціальних знаннях, котрі дозволяють дослідити матеріальні об'єкти, явища або процеси, виявити деякі специфічні ознаки, висловити щодо них оціночне судження і сформулювати висновок. За допомогою експертиз, які проводяться на основі спеціальних знань у науці, техніці, мистецтві чи ремеслі шляхом повного та об'єктивного дослідження обставин справи, встановлюються фактичні дані, що мають доказове значення і дають змогу вирішувати адміністративні провадження з додержанням загальних та спеціальних принципів адміністративного процесу.

3. В адміністративному процесі під судовою експертизою необхідно розуміти дослідження певних фактичних обставин адміністративної справи, що проводиться на підставі ухвали адміністративного суду з дотриманням процесуальної форми спеціальним суб'єктом (особою), що володіє спеціальними знаннями в галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, у результаті чого утворюється новий засіб доказування - висновок експерта. Ознаками судової експертизи, як інституту процесуального права є: підстави призначення й проведення експертизи; своєрідне й відносне уособлення правовідносин, які складаються в процесі призначення й проведення експертизи; процесуальна форма призначення й проведення експертизи; єдині принципи; власна юридична конструкція; своєрідний механізм правового регулювання.

4. З позиції теорії судової експертизи судова експертиза є процесуальною формою використання спеціальних знань у адміністративному судочинстві, сутністю якої є об'єктивний аналіз експертом, який проводить відповідне дослідження, наданих йому об'єктів з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для з'ясування обставин у адміністративному провадженні. Будь-яка експертиза становить собою прикладне дослідження різного роду об'єктів і проводиться відповідно до правил, що визначені специфікою її предмета і колом необхідних для проведення експертизи відомостей з конкретних галузей науки і техніки. Доведено, що експертні завдання, об'єкти експертизи, методи та методики експертного дослідження не залежать від процесуальної процедури, а визначаються родом та видом судових експертиз.

5. Питання класифікації судових експертиз у адміністративному судочинстві, будучи теоретичними за своїм завданням, мають і практичне значення, оскільки ефективне використання експертних досліджень в судовій практиці може бути досягнутим за повного розуміння суб'єктами відповідних правовідносин можливостей всієї сукупності видів судових експертиз, диференціації об'єктів експертних досліджень, а також вирішуваних при їх проведенні завдань. Такі умови визначають коректну постановку перед експертом запитань, які б відповідали як процесуальному законодавству, так і компетенції експерта. Доводиться, що класифікація судових експертиз в адміністративному судочинстві здійснюється за двома основними критеріями: організаційно-процесуальними і галузевими. Судові експертизи можуть поділятися за галузями знань з урахуванням сукупності таких суттєвих ознак: предмет, об'єкт, методика експертного дослідження та характер спеціальних знань, які відіграють домінуючу роль при вирішенні завдань даного виду експертиз.

6. Типовим вважається комплекс судових експертиз, який зазвичай призначається для з'ясування специфічних обставин конкретного різновиду справ про адміністративні правопорушення. Встановлення типового комплексу судових експертиз за різновидами справ про адміністративні правопорушення може орієнтувати суддю вже на початковому етапі розгляду адміністративної справи щодо майбутнього обсягу роботи у зв'язку з передбачуваним проведенням експертиз. В цілому обізнаність щодо типових комплексів (блоків) судових експертиз може допомогти у доцільній послідовності призначити судові експертизи та виконати інші судові дії.

7. Типовими в провадженнях про порушення податкового законодавства є такі експертизи: 1) економічні експертизи (94 %): а)дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; б)дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; в)дослідження документів фінансово-кредитних операцій); 2) технічні експертизи документів (3%): а) експертизи реквізитів документів, б) експертизи друкарських форм та в) експертизи матеріалів документів; 3) почеркознавчі експертизи (дослідження почерку і підписів) (2%); 4) лінгвістичні експертизи мовлення (усного і писемного мовлення) (1%).

8. Типовими в адміністративному судочинстві до проваджень, пов'язаних з порушенням митного законодавства, є такі види судових експертиз: 1) економічні 30 %: а) дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; б) дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; в) дослідження документів фінансово-кредитних операцій; 2) товарознавчі експертизи 30%: а) експертизи машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; б) автомобільно-товарознавчі експертизи (автотоварознавчі та транспортно-товарознавчі експертизи); 3) експертизи матеріалів, речовин та виробів 40 % (комплексні товарознавчі та хімічні експертизи): а) волокон і волокнистих матеріалів; б) лакофарбових матеріалів і покриттів; в) нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів; г) ґрунтів; ґ) наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; д) сильнодійних і отруйних речовин; е) рідин, що містять спирт; є)металів і сплавів; ж) полімерних матеріалів; з) скла, кераміки; і) речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; ї) встановлення шкідливих речовин у навколишньому середовищі (пестицидів).

9. Судові експертизи призначають в провадженнях інших адміністративних правопорушень, а саме при розгляді спорів з приводу: 1) забезпечення реалізації громадянами права голосу на виборах і референдумах; 2) забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів; 3) забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України; 4) реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту; 5) реалізації державної політики у сфері економіки; 6) забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування;7) охорони навколишнього природного середовища; 8) реалізації публічної фінансової політики; 9) реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики; 10) забезпечення юстиції; 11) з відносин публічної служби. Узагальнення практики свідчить, що по таким провадженням найчастіше призначаються наступні види експертиз: 1) будівельно-технічні (40%); 2) почеркознавчі (30%); 3) економічні (8%) та інші види - 22%, з яких 4% - експертизи судові технічні, земельно-технічні, земельної документації та 2% - пожежно-технічні, екологічні, інженерно-технічні, медичні, експертизи з питань інтелектуальної власності.

10. Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правилами оцінки доказів (ст. 86 КАСУ). В адміністративному законодавстві суд оцінює належність, допустимість (ст. 70 КАСУ), достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 86 КАСУ). Висновок експерта оцінюється за критеріями наукової достовірності й доказового значення (ст. 86 КАСУ). У результаті оцінки висновку експерта адміністративний суд може прийняти рішення: визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення для справи; визнати висновок експерта неповним або недостатньо ясним та при необхідності призначити додаткову експертизу або викликати для роз'яснення експерта; визнати висновок експерта необґрунтованим або сумнівним щодо його вірності та при необхідності призначити повторну експертизу або провести інші процесуальні слідчі дії, спрямовані на перевірку висновків експерта.

11. Сьогодні в більшості країн Євросоюзу відбувається процес гармонізації й уніфікації систем судочинства шляхом впровадження загальних принципів, стандартів та правил правосуддя. В Україні потрібно також вирішувати ці питання шляхом доробки тих, що вже передбачені законодавством і принципово нових позицій, спрямованих на вирішення питань оцінки доказів в адміністративних справах, використання висновків експертів як доказів у адміністративному судочинстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Российская Е.Р. Криминалистика. Учебник для вузов. М.: Издательство НОРМА, Издательская группа НОРМА-ИНФРА. 990 с.

2. Аверьянова Т.В. Методы судебно-экспертных исследований и тенденции их развития: автореф. дисс. … докт. юрид. наук.: специальность 12.00.09. М., 1994. 45 с.

3. Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза: Курс общей теории. М.: Норма, 2006. 480 с.

4. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимошук. -- К.: Факт, 2003. 496 с.

5. Адміністративна справа Київського окружного адміністративного суду №2а-17/08/1070 від 10.09.2008 р.

6. Адміністративна справа № 2-а-167/12 від 07.07.2012 Кагарлицького районного суду Київської області.

7. Адміністративна справа Київського окружного адміністративного суду №2а-17/08/1070 від 10.09.2008 р.

8. Адміністративний процес // Адміністративний процес як окрема галузь права, Віче №7, квітень 2006. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.viche.info/journal/180.

9. Арешонков В.В. Процесуальні проблеми призначення та проведення комплексних криміналістичних експертиз // Теоретичні і практичні проблеми досудового розслідування в кримінальному процесі України: Матеріали наукової конференції 16 грудня 2016 року. Київ: ВЦ ААУ, 2016. С.5-8.

10. Белкин А.Р. Теория доказывания: научно-методическое пособие. М.: Норма, 1999. - 418 с.

11. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории .-- М.: Юрид. лит., 1987. 272 с.

12. Белкин Р.С. Курс криминалистики : учеб. пособ. для вузов М. : ЮНИТИ- ДАНА, 2001. -- 837 с.

13. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т.1, М.: Акад. МВДССР, 1977. с.

14. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т.3 -М.1979, 408 с.

15. Бітов А. І. Характеристика процесуальної форми адміністративного судочинства [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.archive.nbuv.gov.ua.

16. Бітяк Ю.П., Гаращук В.М., Дьяченко О.В.та ін.. Адміністративне право України: підручник. Київ: Юрінком Інтер, 2005. 544 с.

17. Богославська М.О. Судова лінгвістична експертиза: процесуальні і криміналістичні аспекти : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. К., 2009. 19 с.

18. Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. М.: Юрид. лит., 1970. 208 с.

19. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укладач і гол. редактор Бусел В.Т.]. Київ: Ірпінь, ВТФ "Перун", 2004. 1440 с.

20. Винберг А.И. Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе. Монография. М.: Госюризат, 1956. 220 с.

21. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология (общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз) Волгоград, 1979. 181 с.

22. Висновок №66 судової автотоварознавчої експертизи по адміністративній справі №2а-17/08 за позовом ПП "Прима-Плюс" до Київської обласної митниці від 24.04.2009 року.

23. Вичева Д.В., Штофф В.А. Диалектика обыденного и научного знания // Философские науки. 1980. № 4. С. 50-53.

24. Водолажский Г.И. Некоторые особенности расследования загрязнений водоемов, рек, повлекших массовую гибель рыбы // Следственная практика. М.,1970, Вып. 88.

25. Волчецкая Т.С, Хорьков В.Н. Возможности и перспективы использования криминалистики в административном процессе // Правоведение. 2003. С.3-15.

26. Волчецкая Т. С. Использование криминалистики в административном процессе // Юридическая наука и образование в Республике Беларусь на современном этапе: Мат. междун. науч. конф., 31 октября 2003 г., Гродно / Отв. ред. Зорин Г. А. Гродно: ГрГУ, 2003.

27. Волчецкая Т.С. Криминалистика вчера и сегодня: перспективы ее развития // Актуальные вопросы развития государства и права: Юбилейный сборник науч. тр. Ч. 2. Калининград, 2002. С. 132.

28. Волчецкая Т. С. Экспертиза в административном процессе: вопросы тактики и процессуальной регламентации // Актуальные проблемы теории права и государства: Межвуз. сб. науч. тр. Вып. 1. Калининград, 2001. С.42.

29. Воробей О.В., Мельников І.М., Волошин О.Г. Техніко-криміналістичне дослідження документів. Навчально-методичний посібник - К.: Центр учбової літератури, 2008. 304 с.

30. Востриков А. В. Теория познания диалектического материализма. М., 1965, 381 с.

31. Галинская А.Е. особенности использования специальных знаний в деятельности сторон и их представителей по делам о правонарушениях в сферы информационных технологий // Теория и практика судебной экспертизы: научно-практический журнал. Том. 12. № 1. (2017). С.30-38.

32. Гаприндашвили Б.Г. Доказательства в административном процессе: дисс. канд. юрид. наук: 12.00.14 - Административное право, финансовое право, информационное право. Ростов-на-Дону, 2009. 206 с.

33. Георгиев Ф.И., Широков В.Д. Природа знания и его обоснование // Философские науки. 1974. № 5. С. 40-43.

34. Голованов А.А. Криминалистическое обеспечение административного расследования: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Калининград, 2005. 23 с.

35. Головченко Л.Н. Некоторые вопросы оценки заключения криминалистической экспертизы следователем и судом // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики. К., 1993. - С.49-52.

36. Гончаренко В. Г. Організаційні та правові проблеми судової експертизи в Україні // Часопис Академії адвокатури України. 2011. № 1(10). С. 1-5.

37. Гончаренко В.Г., Курдюков В.В., Легких К.В. Спеціальні знання: генезис, предмет, рівні, форми використання в доказуванні // Вісник Академії адвокатури, 2007, Вип. 2(9). С. 22-34.

38. Гора І.В. Використання спеціальних знань адвокатом. Київ: ПРЕЦЕДЕНТ, 2013. 62 с.

39. Гора И.В. Организационные проблемы судебно-экспертной деятельности в Украине // Criminalistics and forensic expertology: science, studies, practice. - Vilnius, Varsuva, 2016. - P.263-275.

40. Гора І.В. Актуальні проблеми судово-експертного забезпечення судочинства в Україні // Вісник Академії адвокатури України. Число 37. Том 13. № 3, 2016. С.97-105.

41. Гричина О.В. Судова експертиза в системі процесуальних дій, як одне з джерел судових доказів в кримінальному, цивільному та господарському процесах // Криминалистика и судебная экспертиза: міжвідом. наук.-метод. зб. Мінюст України, КНДІСЕК., 2015. Вип. 60, С.135-145.

42. Державне управлiння: проблеми адмiнiстративно-правової теорiї та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. Київ: Факт, 2003. С. 195-197.

43. Джавадов Ф.М. Концептуальні основи розвитку судової експертизи в сучасних умовах: автореф. дис. ... докт. юрид. наук, спец.: 12.00.09. Київ, 2000. 30 с.

44. Джафарова М.В. Окремі види експертиз в адміністративному судочинстві України // Право і безпека . 2013. № 1(48). С. 57-61.

45. Джафарова М.В. Процесуальні питання експертизи в адміністративному судочинстві України // Юрист України. 2011. №4(17). С. 53-58.

46. Дорошенко О. Проблеми організації та проведення судової експертизи при захисті прав інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. 2008. № 2. С. 41-45.

47. Експертизи у судовій практиці / [за заг. ред. В.Г.Гончаренка]. Київ: Юрінком Інтер, 2004. 388 с.

48. Експертизи в судовій практиці: наук.- практ. посіб. / за заг. ред. В.Г.Гончаренка. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ: Юрінком Інтер, 2010. 400 с.

49. Експертизи у судочинстві України : наук.-практ. посіб. / за заг. ред. В.Г. Гончаренка, І.В. Гори. Київ: Юрінком Інтер, 2015. 504 с.

50. Жижина М.В. Допрос эксперта и специалиста в цивилистическом процессе (рекомендации для эксперта, суда, представителей сторон) // Теория и практика судебной экспертизы №1(40), 2016. С.36-51.

51. Жогин Н.В. Теория доказательств в советском уголовном процессе. М.: Юр. лит., 1973. 736 с.

52. Зинин А.М., Майлис Н.П. Судебная экспертиза : учебник. М.: Юрайт- Издат, 2002. 320 с.

53. Ищенко Е.П. Криминалистика: Курс лекций. -- М.: Юридическая фирма "КОНТРАКТ"; АСТ-МОСКВА, 2007. -- 416 с.

54. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз : Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.98 року № 53/5 // Офіційний вісник України. 1998. № 46. Ст. 1715

55. Класифікатор категорій адміністративних справ, затвердженим рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 31.10.2013 № 114 [Електронний ресурс].- Режим доступу: court.gov.ua/userfiles/Klassif.pdf , с.1].

56. Клименко Н.І. Висновок експерта як джерело доказу в судочинстві. // Експертне забезпечення розслідування окремих видів злочину // Матеріали науково-практичної конференції (31 березня 2011 р.), МВС НАВСУ Навчально-науковий інститут підготовки слідчих і криміналістів, Київ, 2001, № 1 С.73-76.

57. Клименко Н.І. Закріплення в законодавстві України принципів змагальності і незалежності судових експертів і напрями їх вдосконалення // Вісник Академії адвокатури України, том 12, число 2(33), 2015. С.106-111.

58. Клименко Н.І., Біленчук П.Д. Судова експертиза в розслідуванні комп'ютерних злочинів як форма використання спеціальних знань // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Вип. 2: зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф./М-во юстиції України, Харків наук.-дослід. ін-т суд. експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса; Акад. прав. наук України; Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого.. Харків: Право, 2002. С. 62-66.

59. Клименко Н.І. Загальна теорія судової експертології: поняття і місце в системі наукового знання // Современное состояние, проблемы и перспективы развития судебной экспертологии: Материалы междунар. науч.-практ. конф. (20- 21 сентября 2007 г.). Симферополь, 2007. С. 8-12.

60. Клименко Н.І. Судова експертологія: Курс лекцій. Київ: ІнЮре, 2007. 528 с

61. Климчук М.П., Марко С.І. Інформаційна цінність висновку експерта, як джерела доказів у кримінальній справі // Правова інформатика, № 3-4(31). 2011. С.81-88.

62. Князєв В.С. Сутність та ознаки експертизи в адміністративному судочинстві [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://eir.nuos.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/1490/Knyazev.pdf?sequence

63. Князєв, В.С. Сутність та ознаки експертизи в адміністративному судочинстві // Гуманіт. вісн. НУК. Миколаїв: НУК, 2013. Вип. 6. С. 57-61.

64. Когут О.В. Правовий статус експерта в адміністративному процесі // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2002. № 3. С. 97-103.

65. Когутич І.І. Криміналістика: курс лекцій. Київ: Атіка, 2007. 888с.

66. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. [Електронний ресурс].-Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page3?text=

67. Коломієць О.О. Взаємодія Державної контрольно-ревізійної служби та оперативних підрозділів при розкритті розкрадань на об'єктах бюджетної сфери // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. 2010. № 1. С. 156-164.

68. Кони А.Ф. Собрание сочинений: В 8 т. - Т. 1. М.: Юридическая литература, 1966. 200. с.

69. Корноухов В.Е. Комплексное судебно-экспертное исследование свойств человека. Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1982. 184 с.

70. Кравчук Т.О. Допит судового експерта з метою роз'яснення висновку в адміністративному судочинстві України // Порівняльно-аналітичне право № 2, 2016. С.221-222.

71. Кригин Е.В. Криминалистическая экспертиза в административном процессе: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Харьков, 1982. 23 с.

72. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, М.В. Салтевський, Г.С. Семаков. Київ: МАУП, 2001. 216 с.

73. Криміналістика. Академічний курс: підручник/ Т.В. Варфоломеєва, В.Г. Гончаренко, В.І. Бояров (та ін.). Київ: Юрінком Інтер, 2011. 504 с.

74. Кримінальний процесуальний кодекс України. Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI. Документ 4651-17, чинний, поточна редакція. Редакція від 13.01.2016. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

75. Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. комент.: у 2 т. Т. 1/ О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. Харків: Право, 2012. 768 с.

76. Кудрявцева А.В. Судебная экспертиза как институт уголовно-процессуального права : автореф. дисс. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09. СПб, 2001. 32 с.

77. Кузякин Ю.П. Концептуальные основы использования специальных знаний в производстве по делам об административных правонарушениях : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.14. М. 2008. 38 с.

78. Легких К.В. Загальнонаукові та процесуальні питання проведення судової правової експертизи в судочинстві України: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Київ, 2009. 206 с.

79. Логинов П. В. Свидетельские показания в советском гражданском процессе : дис.... канд. юрид. наук : специальность 12.00.03 / Москва, 1953. - 192 с.

80. Лоза Ю. Я. Експертиза в адмiнiстративному судочинствi: дис.... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. Х., 2011. 204 с.

81. Лозовий А.І. Сучасний стан та перспективи розвитку судово-експертної діяльності // Криминалистика и судебная экспертиза: междуведомственный научно-методический сборник. Вып. 58, ч. 2. Київ: Министерство юстиции Украины, 2013. С.35-42.

82. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права : учебное пособие. М.: Норма, 2003. 240 с.

83. Макаренко В.Г. Технико-криминалистическая деятельность в таможенных органах: актуальность совершенствования правовой регламентации // Теория и практика судебной экспертизы № 4(44) 2016. С.5-12.

84. Матеріали адміністративного провадження № 2а-6970/12/1370 від 29 січня 2013 року, Львівський окружний адміністративний суд.

85. Матеріали адміністративного провадження № 810/2093/13-а від 29 травня 2013 року, Київський окружний адміністративний суд.

86. Матеріали адміністративного провадження № 817/1704/13-а від 22 липня 2013 р року, Рівненський окружний адміністративний суд.

87. Матеріали адміністративного провадження № 805/2513/13-а від 05 червня 2013 р., Донецький окружний адміністративний суд.

88. Матеріали адміністративного провадження № 0870/11070/12 від 23 січня 2013 року, Донецький окружний адміністративний суд.

89. Матеріали адміністративного провадження № 810/2804/14 від 28 травня 2014 року, Київський окружний адміністративний суд.

90. Матеріали адміністративного провадження №1570/5772/2012 від 27 березня 2013 року, Одеський окружний адміністративний суд.

91. Матеріали адміністративного провадження № 2а/0470/5669/11 від 22" листопада 2012 р., Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

92. Матеріали адміністративного провадження № 810/6457/13-а від 12 лютого 2014 року, Київський окружний адміністративний суд.

93. Матеріали адміністративного провадження №810/7016/13-а від 14 січня 2014 року, Київський окружний адміністративний суд.

94. Матеріали адміністративного провадження № 2а-19482/10/2670 від 20 лютого 2013 року, Окружний адміністративний суд міста Києва.

95. Матеріали адміністративного провадження № 1570/6646/2012 від 14 листопада 2012 року, Одеський окружний адміністративний суд.

96. Матеріали адміністративного провадження № 807/2272/13-а 10 жовтня 2013 року, Закарпатський окружний адміністративний суд.

97. Матеріали адміністративного провадження № 810/5535/14 від 16 жовтня 2014 року, Київський окружний адміністративний суд.

98. Матеріали адміністративного провадження № 810/5601/14 від 05 листопада 2014 р., Київський окружний адміністративний суд.

99. Матеріали адміністративного провадження №804/16601/14 від 21 листопада 2014 р., Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

100. Матеріали адміністративного провадження №820/11239/13-а від 05 грудня 2013 р. від 05 грудня 2013 р., Харківський окружний адміністративний суд.

101. Матеріали адміністративного провадження № 826/10204/14 від 02 жовтня 2014 р., Окружний адміністративний суд міста Києва.

102. Матеріали адміністративного провадження 2а/0570/7705/2012 від 27 вересня 2012 р., Донецький окружний адміністративний суд.

103. Матеріали адміністративного провадження №2а-14189/12/2670 від 31 жовтня 2013 року, Окружний адміністративний суд міста Києва.

104. Матеріали адміністративного провадження № 815/6980/1410 від лютого 2015 року, Одеський окружний адміністративний суд.

105. Матеріали адміністративного провадження №2а-2559/12/1370 від 01 червня 2012 р., Львівський окружний адміністративний суд.

106. Матеріали адміністративного провадження № 809/686/13 від "22" березня 2013 р., Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

107. Матеріали адміністративного провадження № 804/14731/14 від 21 жовтня 2014 р., Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

108. Матеріали адміністративного провадження № 815/2606/14 від 16 липня 2014 року, Одеський окружний адміністративний суд.

109. Матеріали адміністративного провадження №805/3374/14 від 07 травня 2014 р., Донецький окружний адміністративний суд.

110. Матеріали адміністративного провадження № 825/492/13-а від 21 лютого 2013 року, Чернігівський окружний адміністративний суд

111. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. Харьков: Консум, 1999. 480 с.

112. Моїсєєв О.М. Проблеми, пов'язані із залученням судового експерта до участі в кримінальному провадженні // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Юридические науки. 2014. Т. 27 (66). № 3. С. 194-203.

113. Навроцький В.О. Кримінально-правова оцінка експертної діяльності в Україні // Вісник Запорізького державного університету. Юридичні науки. № 1, 2003. С.118-122.

114. Надгорний Г.М., Сегай М.Я., Ісакович Б.М. Закон України "Про судову експертизу"//. Право України. 1999. № 2. С. 75-78.

115. Назначение и производство судебных экспертиз. Пособие для следователей, судей и экспертов / Авилина Л.М., Беляева Л.Д., Брайнин М.С., Воронин Ю.Ф., и др.; М.: Юрид. лит., 1988. 320 c.

116. Наказ МЮ України від 03.03.2015 № 301/5 "Про затвердження Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів" та "Перелік видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України" та "Перелік видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям, що не працюють у державних спеціалізованих установах" [Електронний реурс].- Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0249-15 74

117. Наказ Міністерства Юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98

118. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України : в 2 т. /В.К. Матвійчук, І.О. Хар. [Вид. 2-ге, змін. та доп. ]. Т. 1. Київ: Алерта, КНТ, 2008. 787 с.

119. Нестеров А.В. Что такое таможенная экспертиза? Федеральный научно-практический журнал Эксперт криминалист, Изд.группа "Юрист", №4 , 2014. С.7-9.

120. Нестеров А.В. Основы экспертной деятельности: учебное пособие. М.: Высшая школа экономики. 2009. 167 с.

121. Нобель А.Р. Использование заключения эксперта в доказывании по делам об административных правонарушениях в области охраны окружающей среды // Вестник Вятского государственного гуманитарного университета. 2012. № 4 (5). С. 128-133.

122. Орлов Ю. К. Заключение эксперта и его оценка (по уголовным делам) : учебное пособие. М. : Юрист, 1995. 64 с.

123. Орлов Ю.К. Заключение эксперта как источник выводного знания в судебном доказывании (уголовно-процессуальные, криминалистические и логико-гносеологические проблемы) : автореф. дисс. … д-ра юрид. наук. М., 1985. 54 с.

124. Орлов Ю.К. Основы теории доказательств в уголовном процессе: научно-практическое пособие. М.: Проспект, 2000. 144 с.

125. Основы таможенного дела: Учебник / Под. общ. ред. В.Г. Драганова. - М.: ОАО ”Изд-во Экономика”, 1998. 687 с.

126. Палиашвили А.Я. Экспертиза в суде по уголовным делам. М.: Юрид. лит., 1973. 144 с.

127. Панько Н.А. Допит експерта в суді як засіб оцінки його висновку // Часопис Київського університету права. Київ, 2013., №1. С.280-284.

128. Пилипенко Г. М. Криміналістичні проблеми отримання порівняльних зразків для експертного дослідження // Наше право. № 7. 2013. -С. 143-147.

129. Попович І.І. Використання криміналістичних методів при встановленні відносної давності виконання реквізитів документа // Вісник Академії адвокатури України. Число 37. Том 13. № 3, 2016. С.149-153.

130. Попович І.І. Криміналістичний аналіз комплексної експертизи // Криминалистика и судебная экспертиза: Междуведомственный научно-методический сборник. Вып. 58, ч. 2. Киев: Министерство юстиции Украины, 2013.С.270-275.

131. Попович І.І. Підготовка та призначення окремих видів судових експертиз: навчальний посібник. Ужгород: Говерла, 2014. 176 с.

132. Прокопанич Г.К. Використання спеціальних знань в господарському судочинстві України: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Київ, 2013. 198 с.

133. Пошюнас П.К. Комплексные судебно-экономические экспертизы // Соц законность, 1989. № 1. С. 50.

134. Притузова В.А. Заключение эксперта как доказательство в советском уголовном процессе. - М. : Юр. лит., 1959. 161 с.

135. Про екологiчну експертизу : Закон України вiд 09.02.1995. - № 45/ 95-ВР // Вiдомостi Верховної Ради України. 1995. № 8. Ст. 54

136. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень Мін'юст України; Наказ, Інструкція, Рекомендації від 08.10.1998 № 53/5.Документ z0705-98, поточна редакція -- Редакція від 31.07.2015, [Електронний ресурс]. - режим доступу:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/page4?nreg=z0705-98&find=4&text=%E5%EA%EE%ED%EE%EC

137. Про наукову i науково-технiчну експертизу : Закон України вiд 10.02.1995№ 51/ 95-ВР // Вiдомостi Верховної Ради України. 1995. № 9. Ст. 56.

138. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 р. № 8 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.98 р. № 15) // Судові експертизи в Україні : зб. нормат. актів : за станом на 15 червня 2002 р. Київ, 2002. С. 23-29.

139. Прокопанич Г. К. Використання спеціальних знань в господарському судочинстві України : автореф. дис ... канд. юрид. наук. Київ, 2013 . 20 с. .

140. Прокопанич Г.К. Використання спеціальних знань в господарському судочинстві України: дис. … канд..юрид.наук: 12.00.09. Київ, 2013. 198 с.

141. Рахунов Р.Д. Теория и практика экспертизы в советском уголовном процессе. [2-е изд., перер. и доп.]. М. : Юр. лит., 1953. 262 с.

142. Редин А.М. О качестве заключений судебных экспертиз и их доказательственном значений // Криминалистика и судебная экспертиза. Киев, 1979. Вып.19. С. 28-31.

143. Романенко Л.М. Експертиза в адміністративному процесі : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2013. 20 c.

144. Романюк В. В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у досудовому слідстві: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2002. 20 с.

145. Россинская Е.Р. Возможности экспертизы по делам об административных правонарушениях // Закон. 2002. № 7.

146. Россинская Е.Р., Усов А.И. Судебная компьютерно-техническая экспертиза. М.: Право и закон, 2001. 416 с.

147. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, административном и уголовном процессе. М.: Норма, 2005. 656 с.

148. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, административном и уголовном процессе. 2-е изд., перераб. и доп. М. : Норма, 2009. 688 с.

149. Россинская Е.Р. Судебная экспертология: генезис, предмет, система, функции, тенденции развития // Criminalistics and forensic expertology: science, studies, practice. Vilnius, Varsuva, 2016. С.32-49.

150. Россинская Е.Р., Галяшина Е.И., Зинин А.М. Теория судебной экспертизы (Судебная экспертология). М.: Норма: ИНФРА-М, 2016. 368 с.

151. Саінчин С.О. Призначення комплексної експертизи при розслідуванні дітовбивства // Держава та регіони. Серія: Право, 2013. № 2(40). С.163-166.

152. Сахнова Т.В. Экспертиза в гражданском процессе (Теоретическое исследование) : дис. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.03. Красноярск, 1998. - 402 c.

153. Сегай М. Я. Судова експертиза як конституційна ініціація правосуддя // Конституція України - основа модернізації держави та суспільства: матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 21-22 черв. 2001 р.)/упоряд.: Ю. М. Грошевий, М. І. Панов. Харків: Право, 2001.С. 316-320.

154. Сегай М.Я. Судова експертологія: шляхи становлення і розвитку // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: Зб. наук.-практ. матеріалів (до 55-річчя видання роботи С.М. Потапова “Введение в криминалистику”). Харків: Право, 2001. С. 8-12.

155. Седнєв В.В. Загальноструктурні протиріччя теорії судової експертизи // Криминалистика и судебная экспертиза: междуведомственный научно-методический сборник. Вып. 58, ч. 2. Киев.: Министерство юстиции Украины, 2013. С.80-89.

156. Скригонюк М.І. Криміналістика: Підручник. Київ: Атіка, 2005. 496 с.

157. Смирнова С.А., Колдин В.Я. Экспертиза в управлении и праве // Теория и практика судебной экспертизы. 2015. № 4(40). С.38-44.

158. Степанюк Р. Л. Використання спеціальних знань під час розслідування злочинів у бюджетній сфері України // Криміналістичний вісник: [наук.-практ. зб.] / ДНДЕКЦ МВС України ; НАВС. - Київ: TOB "Еліт Прінт", 2012. № 17. С. 102-108.

159. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко]. - Київ : Юрінком Інтер, 2006. - 685 с

160. ТОВ "Судова незалежна експертиза України" [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://ekspertiza.com.ua/uk/tovaroznavcha-ekspertiza

161. Фоченкова Н.А. Использование криминалистических знаний при обнаружении доказательств в административном процессе (на материалах России и Литвы) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Калининград, 2003. 19 с.

162. Циркаль В. Перевірка та оцінка висновку експертизи на досудовому слідстві і у суді // Право України. 2005. №8. - С.60-63.

163. Шакиров К.Н. Проблемы теории судебной экспертизы (методологические аспекты): автореф. дис. … докт. юрид. наук: спец.12.00.09. Алматы, 2003. 31 с.

164. Шаповал О. Використання спеціальних знань під час розслідування злочинів // Віче. - Київ, 2014. № 5. С. 17-19.

165. Шахман Н.В. Проблема проведення експертизи у справах про адміністративні правопорушення // Держава і право. 2010. № 47. С. 238-243.

166. Шипилова И.А. Инженерно-техническая экспертиза как средство доказывания по делам об административных правонарушениях : автореф. дисс. канд. юрид. наук: 12.00.14 - административное право, финансовое право, информационное право. Воронеж, 2011. 22 с.

167. Шляхов А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение М.: Юрид. л-ра, 1979.168 с.

168. Щербаковский М.Г., Кравченко А.А. Применение специальных знаний при раскрытии и расследовании преступлений. Харьков, 1999. 73 с.

169. Щербаковский Т.Г. Судебные экспертизы Харьков: Эспада, 2005. 536 с.

170. Щербаковський М.Г. Теоретико-методологічні та праксеологічні засади судових експертиз у кримінальному процесі: автореф. дис. …д-ра юрид. наук. Харків, 2016. 36 с.

171. Эйсман А.А. Заключение эксперта (структура и научное обоснование). М.: Юрид. лит., 1967. 152 с.

172. Экологические преступления : квалификация и методика расследования / С. Б. Гавриш, В. Г. Грузкова, А. Л. Дудников и др. ; под ред.: В. Е. Коноваловой, Г. А. Матусовского. Харьков: Консультационная юридическо-аудиторская фирма "Глобус", 1994. 226 с.