Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств

Загальні питання методики, організації і тактики досудового розслідування за кримінальними провадженнями про вбивства розглядалися в докторських і кандидатських дисертаціях І.С. Федотова "Розслідування насильницьких злочинів, що вчиняються проти малолітніх: правові, теоретичні та організаційні основи" [241]; І.Г. Гнетєва "Удосконалення методики розслідування злочинів проти життя і здоров'я, що вчинені особами, які страждають на психічні розлади, котрі не виключають осудності" [46]; С.М. Мєдвєдєвої "Криміналістичні проблеми причинності в розкритті й розслідуванні злочинів проти життя і здоров'я" [160]; А.В. Хірсіна "Криміналістичне забезпечення розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності" [245]; О.О.Андрєєва "Розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми [4]; О.С.Папішевої "Методика початкового етапу розслідування вбивств, що вчинені неповнолітніми" [184]; А.О.Антощука "Початковий етап розслідування вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини" [6]; В.І.Боярова "Особливості методики розслідування вбивств, скоєних в умовах протистояння злочинних угруповань" [30]; М.В.Костенко "Криміналістична характеристика вбивств на замовлення" [129]; А.В.Старушкевича "Криміналістична характеристика сексуальних убивств: поняття, зміст, значення для розслідування" [223]; В.Л.Синчука "Кореляційні залежності між елементами криміналістичної характеристики та їх використання у методиці розслідування вбивств" [212]; О.О.Бессонова "Особливості методики розслідування вбивств, вчинених організованими злочинними групами" [23]; О.П.Левченка "Розслідування вбивств, вчинених за мотивом кровної помсти" [143 ]; С.В.Шошина "Розслідування навмисних вбивств, вчинених на побутовому ґрунті" [278]; В.В.Семеногова "Методика розслідування вбивств, прихованих інсценуванням" [211]; А.О.Шульги "Основи методики розслідування вбивств на замовлення" [279], Ю.Б.Комаринської "Методика розслідування навмисних вбивств, замаскованих під нещасний випадок або самогубство на залізничному транспорті" [121] та інші. Аналіз вищезгаданих наукових праць дозволяє зробити висновок про те, що більшість з них ґрунтується на криміналістичній класифікації злочинів. В них доволі детально розглядаються основні елементи криміналістичної характеристики цих видів вбивств, розкриваються питання початкового етапу розслідування, перелік і особливості тактики проведення окремих слідчих дій, використання науково-технічних засобів, призначення судових експертиз тощо.

Приділялася увага й питанням організаційно-тактичних особливостей розслідування вбивств. Зокрема, у різні часи і в різних країнах цю проблематику досліджували О.Є. Олександрова "Криміналістична характеристика вбивств за наймом й організаційно-тактичні особливості їх розслідування" [3]; С.Ф. Здоровко "Тактичні операції при розслідуванні вбивств, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями" [84]; Р.О. Чеботарьов "Криміналістичні аспекти об'єктивізації доказування за справами про вбивства" [250]. В цих наукових працях здебільшого розглядалися загальні питання використання положень криміналістичної тактики в досудовому розслідуванні вбивств. Проте проблема техніко-криміналістичного забезпечення розслідування вбивств: процесуальні, організаційно-тактичні, науково-технічні та інші аспекти розслідування даної категорії кримінальних правопорушень досліджені недостатньо.

Необхідно звернути увагу на визначення службової функції криміналістики, яка полягає у забезпеченні потреб практики в наукових методах боротьби зі злочинністю. Це означає, що розробка криміналістичних рекомендацій зумовлена потребами практики, її доцільність й ефективність перевіряються на практиці. Співвідношення теорії й практики може бути двополярним. В процесі розвитку будь-якої науки то теорія випереджує практику, то, навпаки, результати практичної діяльності випереджують практику, не вкладаються в існуючі теоретичні пояснення. Це є цілком закономірним явищем, адже будь-яка теорія, з одного боку, виникає, розвивається й формується на основі певного практичного досвіду, а, з іншого, - лише злагоджена наукова теорія може ефективно розвивати практичний напрям її реалізації [62, с. 15]. Новизна й складність сучасних наукових і практичних проблем криміналістики, її методів, засобів і рекомендацій, об'єктивно зумовлюють необхідність нових підходів до їхнього вирішення, один з яких міститься у самій суті криміналістичного забезпечення [39, С. 77-79]. Необхідно підкреслити й те, що потреба у розробці питань криміналістичного забезпечення діяльності правоохоронних органів, що спрямована на протидію тяжким злочинам, зокрема й вбивствам, викликана закономірним усвідомленням тих об'єктивних обставин, що виявлення й розкриття злочинів у наші дні є результатом діяльності не окремих правоохоронців чи навіть окремих підрозділів або служб певного правоохоронного органу, а результатом колективних зусиль багатьох виконавців. Така колективна діяльність з реалізації соціальної функції боротьби зі злочинністю має бути не лише підпорядкована вирішенню спільних завдань, а й потребує чіткої організації та належного забезпечення силами, засобами, ефективними прийомами їх застосування. Одним із шляхів оптимізації діяльності оперативних, слідчих та експертно-криміналістичних підрозділів може бути обрано удосконалення техніко-криміналістичного забезпечення їх діяльності.

Не дивлячись на більше ніж тридцятирічне існування у криміналістиці терміну "криміналістичне забезпечення", значної кількості дисертацій, монографій, навчальних посібників, що присвячені вивченню проблем, пов'язаних з цим поняттям, діапазон думок за даними питаннями є значним і різноманітним. Є.Д. Лук'янчиков вказує, що термін "забезпечення" можна розглядати у двох аспектах, а саме: констатації правової діяльності як суб'єкта забезпечення суспільних відносин, по-перше, і передбаченої законом сукупності заходів забезпечення існування чи функціонування будь-чого по-друге [Лук'янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: моногр. / Є.Д. Лук'янчиков. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. - 360 с., с.110]. І.О. Ієрусалімов зазначає, що "...забезпечення - це... система заходів, покликаних зробити можливим, дійсним і безумовним використання науково-технічного потенціалу... у судочинстві" [99, с. 8]. Багатозначність терміну "забезпечення" проявляється й у різних підходах до розуміння та визначення криміналістичного та техніко-криміналістичного забезпечення, які можна розглядати в статиці як сукупність засобів, методів, інструментів, що слугують вирішенню певних завдань, а також умов, які сприяють процесу їх вирішення; і в динаміці - як процес створення і подання зазначених вище засобів та умов. Необхідно зазначити, що термін "забезпечення" вміщує як власне криміналістичне забезпечення, так й усі інші види забезпечення стосовно криміналістичних засобів та методів.

Засновник вітчизняної школи "криміналістичного забезпечення" А.В.Іщенко звертає увагу на те, що на сучасному рівні наукових досліджень питань боротьби зі злочинністю криміналістичне забезпечення розслідування злочинів розглядається як складне багатопланове, комплексне поняття, головним змістом якого є самостійна специфічна діяльність вчених-криміналістів та практиків з розробки нових, пристосування відомих науково-технічних досягнень, а також їх впровадження в практику розслідування злочинів з метою оптимального вирішення її завдань. Оскільки криміналістика розробляє загальні підходи, принципи, узагальнюючі схеми для методики розслідування злочинів та надає слідчим необхідний практичний інструментарій, таке забезпечення доцільно розглядати як криміналістичне забезпечення [106, с.13]. Йдеться про комплексну діяльність, яка враховує багато факторів, обставин, пов'язаних з оптимальним наданням практиці відповідних засобів розкриття, розслідування та попередження злочинів [109, с.13]. Дійсно, на даний час назріла необхідність у: дослідженні процесів трансформації традиційно криміналістичного знання в практико-орієнтоване; вивченні механізмів реалізації криміналістичної теорії в практичну діяльність з метою підвищення ефективності розкриття, розслідування й попередження злочинів. Для досягнення цього криміналістика повинна вивчати не лише питання розробки, а й впровадження в практичну діяльність правоохоронних органів криміналістичних методів, прийомів і засобів виявлення, збирання, дослідження й використання значущої для розкриття й розслідування інформації [219, с. 101]. Цілком слушно звертається увага й на те, що криміналістичне забезпечення можна трактувати як надання посадовим особам правоохоронних органів наукової продукції, яка розробляється криміналістикою. Але в практику передається не тільки те, що безпосередньо розробляється криміналістикою, а й засоби, методи, технології, прийоми, які вже існують в різноманітних галузях знань і тому криміналістикою не створюються, а пристосовуються для потреб боротьби зі злочинністю. Здобутками криміналістики користуються фахівці з різних галузей знань. Тому деталізувати у визначенні те, що криміналістичне забезпечення спрямоване лише на озброєння конкретних осіб, не зовсім доречно, адже це може тлумачитись як певне обмеження для інших адресатів [106, с.16-17].

Дослідження питань криміналістичного забезпечення діяльності з розслідування злочинів постійно перебуває в полі зору українських криміналістів. Так, В.В.Лисенко зазначає, що криміналістичне забезпечення щодо виявлення і розслідування злочинів повинно мати системний характер (розробка і впровадження відповідних криміналістичних рекомендацій; концепція криміналістичної освіти (підготовка і перепідготовка кадрів); відповідне технічне і інформаційне забезпечення процесу реалізації на практиці криміналістичних знань; постійний аналіз їх діяльності та проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень) та бути пріоритетним напрямом удосконалення роботи підрозділів податкової міліції, які спеціалізуються на виявленні та розслідуванні злочинів [144].

А.В. Іщенко, І.О. Ієрусалімов та Ж.В. Удовенко вважають, що на сучасному рівні наукових досліджень питань боротьби зі злочинністю криміналістичне забезпечення розслідування злочинів розглядається як складне багатопланове, комплексне поняття, головним змістом якого є самостійна специфічна діяльність учених і практиків по розробці нових, пристосуванні відомих науково-технічних досягнень, а також їх впровадження в практику розслідування злочинів з метою оптимального вирішення її завдань. Для того, щоб криміналістичні знання стали ефективним засобом для практики, вони повинні пройти стадію криміналістичної освіти, в результаті чого криміналістичні знання перетворюються в елемент професійних знань і вмінь співробітників органів внутрішніх справ [103]. Ю.М. Чорноус, пропонує визначати криміналістичне забезпечення як створення умов готовності й реалізації методів, засобів, прийомів криміналістичної техніки, криміналістичної тактики та криміналістичної методики, що ґрунтуються на загальнотеоретичних засадах криміналістики й спрямовані на виконання завдань розкриття, розслідування та попередження злочинів [257]. Криміналістичне забезпечення розслідування злочинів - це науково-дослідна, навчально-методична та організаційна діяльність відповідних суб'єктів зі створення належних умов для практичної реалізації методів, прийомів, засобів криміналістичної техніки, криміналістичної тактики та криміналістичної методики, а також їх безпосередня реалізація у кримінальному провадженні, спрямована на виконання його завдань. Об'єктом криміналістичного забезпечення є діяльність певного виду, а не суб'єкт цієї діяльності. Криміналістичне забезпечення досягає своєї кінцевої мети не тоді, коли суб'єкт розслідування оволодіває необхідними знаннями, навичками, засобами тощо, а саме тоді, коли він використовує їх у своїй практичній діяльності, коли ця діяльність забезпечується певними криміналістичними ресурсами (знаннями, навичками, методами, засобами тощо) [261].

Не залишилися осторонь від розробки питань криміналістичного забезпечення розслідування злочинів і зарубіжні вчені. Так, білоруський науковець Т.Ф.Дмітрієва вважає, що криміналістичне забезпечення - це функціональна система, спрямована на практичну реалізацію організаційної, технологічної, тактичної та оціночно-контрольної діяльності певного кола суб'єктів, що заснована на використанні спеціальних знань і сучасних техніко- і тактико-криміналістичних засобів і технологій при проведенні кожної конкретної слідчої дії з метою отримання, оцінки, обробки криміналістично значущої інформації, для її подальшого використання в процесі розкриття та розслідування злочинів [69, с. 231].

Сьогодні жодний тяжкий злочин не розкривається без використання науково-технічних засобів і методів. За умов складної криміногенної обстановки, подій на Сході України і в Криму, зростання озброєності, професіоналізму та технічного оснащення злочинців активне використання техніко-криміналістичних засобів є найбільш результативною формою боротьби з ними. Криміналістика як наука, що вивчає й узагальнює досвід боротьби зі злочинністю, що розробляє засоби й методи розслідування злочинів, значну увагу приділяє розробці й удосконаленню науково-технічних засобів, що призначені для виявлення, фіксації й дослідженню різноманітних слідів з метою розслідування злочинів.

Мета розслідування вбивств визначає засоби та потребує для свого досягнення конкретних засобів. Адже виконання тієї або іншої слідчої (розшукової) та негласної слідчої (розшукової) дії для встановлення обставин розслідуваного вбивства передбачає реалізацію певних засобів, передбачених кримінальним процесуальним законодавством та розроблених наукою криміналістикою з урахуванням конкретних ситуацій. Неабияке значення в досудовому розслідуванні вбивств має використання науково-технічних засобів, прийомів і методів. Питання використання науково-технічних засобів в розслідуванні вбивств розглядалися в наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених Т.В. Аверянової, А.Ф. Волинського, В.Г. Гончаренка, Г.І. Грановського, В.П. Колмакова, В.К.Лисиченка, Д.П.Рассейкіна, М.О.Селіванова, В.А.Шиканова та інших вчених.

Цікавою й корисною в плані висвітлення комплексу питань проблематики використання науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві є докторська дисертація В.Г. Гончаренка за темою "Методологічні проблеми використання даних природничих й технічних наук у кримінальному судочинстві". Автор розглянув низку методологічних проблем використання досягнень природничих і технічних наук у кримінальному судочинстві; дослідження методів криміналістики та їх співвідношення з методами інших наук, а також процесуальні й організаційні питання впровадження даних природничих і технічних наук у кримінальне судочинство; аналіз форм використання у кримінальному судочинстві засобів і методів, які ґрунтуються на даних природничих і технічних наук; сучасний стан і перспективи використання досягнень науки й техніки у кримінальному судочинстві тощо [48].

Не можна не згадати докторську дисертацію, що виконана співробітником кафедри криміналістики Мінської вищої школи МВС СРСР Г.І.Грамовичем, в якій автор висвітлив теоретичні проблеми ефективності використання спеціальних знань і науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві, тенденції розвитку й проблеми підвищення ефективності застосування науково-технічних засобів [56]. Проблемі, пов'язаній із удосконаленням науково-технічних засобів та їх застосуванням в процесі доказування за кримінальними справами присвячена докторська дисертація М.Б. Вандера [34].

З початку ХХІ століття було підготовлено значну кількість дисертаційних робіт, тематика яких пов'язана з використанням науково-технічних засобів в розслідуванні різних видів злочинів. Необхідно зазначити, що автори цих дисертацій є представниками вітчизняної школи криміналістики. Так, різні аспекти використання науково-технічних засобів в доказуванні вивчав О.О. Пунда [202]. Інший вітчизняний науковець М.В.Кобець присвятив свою дисертацію проблемам науково-технічного забезпечення розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних з вибухами [112]. Різноманітні аспекти використання техніко-криміналістичних засобів в розслідуванні злочинів розглядалися в дисертаціях зарубіжних науковців І.П. Пампушки [183], О.В. Пахомова [186], І.М. Сорокотягіна [221], О.М. Черенкова [251], А.І. Хвилі-Оліптер [244], А.В. Шайтанова [259]; Л.Є. Чистової [253]; М.О. Філіпової [242] та ін. Безумовно, згадані наукові праці становлять значний науковий інтерес у межах дослідження питань використання спеціальних знань і науково-технічного забезпечення розслідування злочинів, проте не можуть мати великої практичної цінності, зважаючи на суттєві розбіжності в кримінальному процесуальному законодавстві України та Російської Федерації.

Аналізуючи вітчизняну і зарубіжну спеціальну літературу з проблем техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів, ми не можемо не звернути увагу на широке використання поняття "техніко-криміналістичне забезпечення" і значну кількість монографічних досліджень, присвячених техніко-криміналістичному забезпеченню того або іншого виду діяльності, що пов'язана з розкриттям, розслідуванням та попередженням злочинів. Це поняття застосовується буквально всього - техніко-криміналістичне забезпечення слідчої діяльності шляхом її алгоритмізації (Є.П.Іщенко та К.О.Сливинський) [96]; техніко-криміналістичне (правове та організаційне) забезпечення розслідування злочинів (О.В.Соколов) [220]; техніко-криміналістичне забезпечення огляду місця події (І.Є.Грицькова); техніко-криміналістичне забезпечення проведення обшуку (С.В.Долгінов); техніко-криміналістичний аспект слідчого спостереження (Є.І.Девицька); техніко-криміналістичне забезпечення розкриття та розслідування контрабанди наркотичних засобів (Д.Ю.Стригун) [227]; техніко-криміналістичне забезпечення розслідування бандитизму (С.Б.Пазухін) [182]; техніко-криміналістичне забезпечення розслідування й попередження фальшивомонетництва (Д.В.Пузанков) [201]; техніко-криміналістичне забезпечення розкриття й розслідування злочинів, що вчиняються в умовах масових заворушень (О.С.Шаталов) [264]; техніко-криміналістичне забезпечення розслідування злочинів, пов'язаних із кримінальними вибухами [199] та інші. В цих наукових працях, здебільшого йдеться про застосування техніко-криміналістичних засобів і методів до того або іншого виду діяльності.

Cлушно підкреслює О.Ф.Волинський, що наявність найсучаснішої техніки не дає бажаного результату, якщо її потенційні науково обґрунтовані можливості не враховані в нормах права; норми права не діють без відповідної організації (без механізму) їх практичної реалізації, а все це разом - не "запрацює" без високопрофесійної підготовки слідчих, оперативних співробітників, спеціалістів-криміналістів та інших суб'єктів діяльності з розкриття й розслідування злочинів [40, с. 65-66]. Правовим і організаційним аспектам техніко-криміналістичного забезпечення присвячена дисертація П.Л. Гришина. В дисертації звертається увага на те, що завдання й функції експертно-криміналістичної служби можуть бути реалізовані ефективно в тому випадку, якщо її діяльність буде організована з дотримання принципів, що забезпечують функціонування, розвиток й вдосконалення експертно-криміналістичних підрозділів як керованої системи. Закономірним автор вважає використання поняття техніко-криміналістичного забезпечення як уточнюючого специфіку такого забезпечення [60, с. 7].

Останніми роками було захищена певна кількість дисертацій, де предметом дослідження було саме техніко-криміналістичне забезпечення діяльності з розслідування окремих видів злочинів проти життя особи, зокрема це дисертації К.Є. Дьоміна "Техніко-криміналістичне забезпечення розкриття й розслідування вбивств, вчинених найманцями" [67], В.І. Шелудченка "Проблеми техніко-криміналістичного забезпечення розслідування вбивств" [269]; Л.О. Бєгунової "Проблеми розробки і використання психолого-криміналістичного портрета підозрюваного при розкритті зґвалтувань та вбивств, пов'язаних із діями сексуального характеру" [14]; Є.Ю. Березуцького "Актуальні питання теорії і практики дослідження матеріальної обстановки місця вбивства" [22] та ін. Аналіз змісту вищезгаданих наукових праць демонструє, що науковці для побудови методичного підґрунтя використовували запропоновані відомими криміналістами визначення поняття техніко-криміналістичного забезпечення і як специфічного виду діяльності, і як специфічної системи, приділяли значну увагу вивченню особливостей техніко-криміналістичного забезпечення різного виду вбивств, особливостям діяльності слідчого з техніко-криміналістичного забезпечення боротьби із вбивствами на замовлення; експертно-криміналістичного та інформаційного забезпечення розкриття й розслідування вбивств, вчинених найманими особами тощо.

Огляд сучасних дисертаційних та монографічних досліджень з проблем криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств доводить, що більшість наукових праць присвячена прикладним питанням вдосконалення або розробки техніко-криміналістичних й тактико-криміналістичних засобів і методів в окремих напрямах досудового розслідування злочинів. Можливо, таке становище зумовлене тим, що значну кількість наукових кадрів становлять фахівці, котрі мають певний практичний досвід слідчої або експертної роботи. Як слушно зазначає А.В.Іщенко, така ситуація є цілком закономірною і логічною, адже проводити якусь плідну науково-дослідну роботу можливо лише ґрунтуючись на певному практичному досвіді. Практичні співробітники зробили значний внесок у розробку окремих проблем техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів. Проте методології техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів майже не було присвячено наукових праць. А.В.Іщенко цілком слушно підкреслює, що методологічні дослідження потребують певного абстрагування від практики, розгляду науки в "чистому" вигляді, гносеологічного відокремлення певних сторін та проявів. Усе це потребує філософського підходу [108, с.141].

Високо оцінюючи праці цих та інших авторів, необхідно зазначити, що до сьогодні в Україні не були опубліковані праці монографічного характеру, присвячені техніко-криміналістичному забезпеченню досудового розслідування вбивств. Характеризуючи техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств як один з істотних елементів криміналістичного забезпечення, необхідно звернути увагу на багатогранність та різноплановість даного явища. Тому вважаємо, що перш за все необхідно розробити методологічні засади техніко-криміналістичного забезпечення діяльності з досудового розслідування вбивств, в тому числі визначитися з його поняттям, сутністю, метою і завданнями в практиці протидії цьому виду тяжких злочинів.

1.2 Поняття та зміст техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств

Необхідність виконання рішень на державному рівні, направлених на боротьбу зі злочинами проти життя, зумовлює особливу важливість розробки, в першу чергу, теоретичних обґрунтувань з організації комплексу заходів як організаційного, так і технічного характеру. Особливу важливість набуває побудова в межах досліджуваної проблематики злагодженого й досконалого понятійного апарату, виокремлення найважливіших складових техніко-криміналістичного забезпечення. Безумовно, що однією з ключових категорій криміналістики є "криміналістичне забезпечення" та його складові "техніко-криміналістичне", "тактико-криміналістичне" та "методико-криміналістичне" забезпечення. Зважаючи на багатоманітність наукових досліджень цієї проблематики, нами акцентується увага на тих наукових положеннях, які дозволяють надати змістовно-структурний та функціональний аналіз категорії "техніко-криміналістичне забезпечення".

Доцільність уособлення "техніко-криміналістичного забезпечення" не лише як поняття, а і самостійного виду діяльності, зумовлена причинами практичного характеру - загальновідомо, що необхідною умовою функціонування та подальшого розвитку кожного із інститутів в сфері кримінального судочинства є формування його основ, котрі носять комплексний характер і містять теоретичні, правові та організаційні напрями. Безумовно, теоретичні основи "техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування" повинні складати, перш за все, положення криміналістики, тому що "техніко-криміналістичне забезпечення" формується в надрах криміналістики й адаптує її дані в контексті актуальних проблем свого розвитку. Проте обмеження застосуванням в якості наукової бази "техніко-криміналістичного забезпечення" криміналістики, яка безумовно є основним джерелом її засобів і методів, навряд чи продуктивне. Вочевидь, в розглядуваному випадку, є залучення елементів кримінального процесу.

Зважаючи на зв'язок та послідовність процесів з досудового розслідування вбивств, на наш погляд, буде доцільним при визначенні техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів урахувати вже існуюче визначення цього явища, яке розглядалося в наукових працях багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців.

Ведучи мову про співвідношення техніко-криміналістичного і в цілому криміналістичного забезпечення, необхідно враховувати, що перше є нічим іншим як елемент другого і співвідноситься з ним як окреме і загальне. Отже, і те, і інше в їх основі однаково характеризуються за структурою, що охоплює за своїм змістом правове, науково-методичне й кадрове забезпечення [283, с.13-14.]. Окремі тенденції, що діють на різних історичних етапах розвитку правових та організаційних основ застосування напрацювань криміналістичної техніки мають сталий закономірний характер, що проявляється в наступних положеннях. По-перше, зростаюча потреба суспільства забезпечити свою безпеку і захист взагалі, а від злочинності зокрема, об'єктивно зумовлює пошук більш сучасних засобів і методів вирішення цієї проблеми. Науково-технічний прогрес відкриває нові можливості в боротьбі зі злочинністю, а його досягнення виступають джерелом та головним засобом розвитку науки криміналістичної техніки. По-друге, необхідність у застосуванні криміналістичної техніки зумовлює появу відповідних правових і організаційних форм такого її застосування. Вони здійснюють вплив на процеси "об'єктивізації і технізації" кримінального судочинства, сповільнюючи чи прискорюючи їх. Основна роль тут належить правовим, кримінально-процесуальним формам регулювання застосування засобів і методів криміналістичної техніки в процесі розкриття і розслідування злочинів. По-третє, в своєму розвитку право і організація процесу дослідження злочину тісно взаємодіють між собою і взаємообумовлюють одне одного. З одного боку, організаційні форми застосування криміналістичної техніки у цьому процесі удосконалюються під впливом змін в правовому регулюванні і виступають похідними від останніх, характеризуючи їх. З іншого ж боку, організаційні форми внаслідок їхньої динамічності упорядковують застосування криміналістичної техніки з питань, які не знайшли своє закріплення у правових нормах, а отже виступають основою для удосконалення законодавства. Зокрема, через відповідні норми права (кримінально-процесуального законодавства) потреби практики боротьби зі злочинністю трансформуються в можливість використання з цією метою тих чи інших науково-технічних методів чи засобів [78, с.51].

Останніми роками в науковій літературі отримало розповсюдження поняття "техніко-криміналістичне забезпечення розслідування злочинів". Окремі спроби етимологічного аналізу поняття "техніко-криміналістичне забезпечення" здійснювалися Т.В. Авер'яновою, Р.С. Бєлкіним, В.О. Волинським, О.Ф. Волинським, Іржи Главою, І.В. Горою, Д.П. Горським, А.В. Іщенком. Є.П. Іщенком, О.О. Лєві, В.А. Колесником, В.О. Образцовим, В.О. Снєтковим, П.Т. Скорченком, В.М. Хрустальовим, О.С. Шаталовим, та ін. В наукових працях цих та інших вітчизняних та зарубіжних науковців техніко-криміналістичне забезпечення визначається через прикметник "техніко-криміналістичне", що вказує на зв'язок з наукою криміналістикою взагалі й на зв'язок із розділом криміналістики "криміналістичною технікою". Проте ще й до сьогодні точиться дискусія щодо поняття техніко-криміналістичного забезпечення.

Розвиток криміналістичної техніки знаходиться у прямій залежності не лише від науково-технічного, а й суспільного прогресу. Такому методологічно важливому висновку сприяла еволюція поглядів на сутність науково-технічного прогресу, на єдність наукового знання. У середини 70-х років науково-технічний прогрес розглядався як співвідношення "наука-техніка", як якісне удосконалення техніки. На той час у наукознавстві переважала точка зору щодо відособленості природничо-технічних наук від гуманітарних (П.Л. Капиця). Разом з тим, з розвитком науково-технічного прогресу, ставала більш очевидною небезпека його негативних проявів, адже в кінцевому рахунку суспільству було неоднаково, ким і з якою метою використовуються його осягнення. В науці став переважати погляд на науково-технічний прогрес як на систему "наука-техніка-суспільство-людина" (Д.А.Керімов). Стосовно процесу розвитку криміналістичної техніки такий підхід має особливе значення, оскільки сфера її використання стосується людини, до того ж в певному виді діяльності (кримінально-процесуальній, оперативно-розшуковій, адвокатській, суддівській та ін..). П.Т.Скорченко, ведучи мову про науково-технічний прогрес у протидії злочинності, конкретизує формулу "наука-техніка-право-людина", а стосовно криміналістичної техніки визначає зміст техніко-криміналістичного забезпечення як діяльність, направлену на удосконалення власно криміналістичних методів і засобів (техніки), організації та правового регулювання їх застосування з метою розкриття, розслідування та попередження злочинів [214]. Він підкреслює, що сьогодні фактично створена теоретична й емпірична база для формулювання та обґрунтування концептуальних основ техніко-криміналістичного забезпечення як специфічного виду діяльності, що здійснюється з метою розкриття, розслідування та попередження злочинів [215]. Саме у запропонованому П.Т. Скорченком трактуванні зміст техніко-криміналістичного забезпечення став предметом низки наукових досліджень, зокрема, в дослідженнях, здійснених О.С. Шаталовим [264], В.М. Хрустальовим [247, с.4] та ін.

Багато хто із вітчизняних і зарубіжних науковців розглядають техніко-криміналістичне забезпечення як специфічну діяльність учених і практиків із розробки нових, пристосуванні відомих науково-технічних досягнень, а також їх впровадження в практику розслідування злочинів. Найбільш глибокими і повноцінними з огляду на широту розглядуваних питань техніко-криміналістичного забезпечення є докторські дисертації О.Ф.Волинського "Концептуальні основи техніко-криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів" (1999 р.) [41] та П.Т. Скорченка "Проблеми техніко-криміналістичного забезпечення досудового кримінального процесу" (2000 р.) [216].

Можна виокремити такі основні підходи до розуміння поняття "техніко-криміналістичне забезпечення": статичний, у якому техніко-криміналістичне забезпечення розглядається як певна система криміналістичних знань, навичок і вмінь їх працівників використовувати наукові криміналістичні рекомендації, застосовувати криміналістичні засоби та ін.; динамічний, у якому техніко-криміналістичне забезпечення розглядається як специфічна діяльність учених і практиків із розробки нових, пристосуванні відомих науково-технічних досягнень, а також їх впровадження в практику розслідування злочинів, а також змішаний, в якому поєднується розуміння поняття техніко-криміналістичного забезпечення і як специфічна діяльність, і як система криміналістичних знань, навичок та вмінь. Так, О.Ф.Волинський розглядає техніко-криміналістичне забезпечення і як своєрідний вид діяльності і як організаційно-функціональну систему. Він підкреслює, що така діяльність спрямована, з одного боку, на створення умов постійної готовності суб'єктів розкриття й розслідування злочинів до використання з цією метою криміналістичних засобів і методів, а з іншого - на практичну реалізацію розкриття й розслідування злочинів. Зокрема, він виокремлює два рівні техніко-криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів. Перший рівень - діяльність, метою якої є: створення нових і модернізація вже існуючих засобів і методів криміналістичної техніки (науково-технічне забезпечення); удосконалення правового регулювання застосування криміналістичної техніки (правове забезпечення); створення оптимальної організаційної структури експертно-криміналістичних підрозділів й судово-експертних установ, удосконалення форм і методів їх роботи з розкриття й розслідування злочинів (організаційне забезпечення); розробка й удосконалення методик експертного дослідження слідів злочинів та інших речових доказів (науково-методичне забезпечення); техніко-криміналістична підготовка суб'єктів розкриття й розслідування злочинів (навчально-методичне та професійно-кадрове забезпечення). Другий рівень - практика використання засобів і методів криміналістичної техніки з метою розкриття й розслідування злочинів. Техніко-криміналістичне забезпечення на цьому рівні - діяльність із збирання, дослідження й використання за допомогою засобів криміналістичної техніки доказової та іншої інформації. Саме тому техніко-криміналістичне забезпечення можна розглядати як організаційно-функціональну систему з інформаційного забезпечення процесу розкриття й розслідування злочинів, що передбачає використання сучасних інформаційних технологій [41, с. 25-26]. Техніко-криміналістичне забезпечення як діяльність характеризується комплексним розглядом взаємопов'язаних правових, організаційних, науково-технічних і методичних проблем, що це загально криміналістична категорія [41, с. 25-26].

Відомий білоруський криміналіст Г.І. Грамович стверджував, що техніко-криміналістичне забезпечення - це регламентована нормативними актами діяльність науково-дослідних, судово-експертних та інших закладів, а також відповідних посадових осіб, на котрих покладено обов'язок розробки та реалізації комплексу взаємопов'язаних заходів з метою створення оптимальних умов ефективного застосування спеціальних знань та науково-технічних засобів в процесі боротьби зі злочинністю [55 с. 87]. Отже, техніко-криміналістичне забезпечення розглядалася ним як організаційно-функціональна система.

Сутністю техніко-криміналістичного забезпечення, на думку О.В. Шаповал, є діяльність зі створення належних умов для практичного застосування сучасних технічних засобів, наукових положень та практичних рекомендацій їх застосування й безпосереднього застосування цих сучасних технічних засобів, наукових положень та практичних рекомендацій у ході розслідування злочинів [262, с.9].

З позиції змішаного підходу до визначення поняття техніко-криміналістичного забезпечення В.М. Хрустальов пропонує розглядати техніко-криміналістичне забезпечення - як систему правових, наукових, організаційних заходів з розробки, впровадження й практичного використання техніко-криміналістичних засобів і наукових методів з метою успішного розкриття, розслідування й попередження злочинів, і як діяльність, спрямовану на: а) досягнення й підтримання повсякденної готовності правоохоронних органів до застосування науково-технічних засобів і методів;б) практичну реалізацію такої готовності в кожному конкретному випадку розкриття й розслідування злочинів [248, с. 34]

Техніко-криміналістичне забезпечення як певну систему криміналістичних знань, навичок і вмінь розглядає відомий російський науковець П.Т. Скорченко. Дисертація П.Т.Скорченка відрізняється тим, що вона становить собою комплексний аналіз організації, правового регулювання, науково-методичного забезпечення використання криміналістичних методів і засобів в розкритті й розслідуванні злочинів. Дослідження названих проблем проведене в аспекті сучасних науково-технічних досягнень, принципово нового підходу до тлумачення природи криміналістики як інтегральної науки, з урахуванням сучасних поглядів на проблему єдності наукових знань й тлумачення сутності суспільного прогресу. Це дозволило авторові визначити техніко-криміналістичне забезпечення як одну з криміналістичних теорій, котра вже стала предметом багато чисельних дисертаційних досліджень і яка безпосередньо впливає на формування загальної теорії криміналістики (її предмет, природу, завдання, методи, засоби тощо) [216, с. 10].

Методологічне осмислення змісту цього терміну призводить до уяви про нього, як про єдину інформаційну, організаційно-правову та функціональну системи, через яку реалізуються закономірності отримання, узагальнення й систематизації криміналістично значущої інформації, її використання в доказуванні. Будь-яка техніка, у тому числі й криміналістична, передбачає відповідно її складності й можливостям систему організації виробництва. Така система повинна забезпечувати об'єктивні умови для ефективного застосування техніки [140, с. 8].

Вітчизняний науковець Ю.М. Чорноус пропонує розглядати техніко-криміналістичне забезпечення в науковому і практичному аспекті. Науковий аспект передбачає формування системи техніко-криміналістичних рекомендацій, які адресуються слідчим, спеціалістам, експертам. У практичному значенні техніко-криміналістичне забезпечення є сукупністю пристроїв, інструментів, пристосувань, які застосовуються при виконанні слідчих, оперативних і експертних дій [256, с. 217].

В аспекті статичного підходу розглядає техніко-криміналістичне забезпечення Н.В. Павлюк, який підкреслює, що техніко-криміналістичне забезпечення - це система науково-технічних засобів, призначених для проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових), судових дій, експертного дослідження, а також інформаційної підтримки досудового розслідування, судових справ і спеціально розроблених технічних прийомів, методів, методик їх використання, що є необхідними для динамічної оптимізації діяльності органів кримінальної юстиції із запобігання злочинам, їх розслідування й судового розгляду [181, c. 100].

Доволі цікавим і таким, що суттєво відрізняється від вже відомих дефініцій, є визначення поняття техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів, запропоноване китайським науковцем Чжу Цзинбцзе. Він пропонує визначення поняття техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів як систему технологій і технічних засобів, яка організаційно-функціонально забезпечує створення умов постійної готовності криміналістичних служб до швидкого й ефективного вирішення завдань з виявлення, фіксації, вилучення й дослідження слідів вчинених злочинів, що функціонує на основі отримання, накопичення, обробки криміналістично значущої інформації та її використання для оптимізації процесів розслідування злочинів [252, с. 6]

Узагальнюючи викладені окремі підходи вчених до визначення терміна "техніко-криміналістичне забезпечення", необхідно підкреслити єдність поглядів на проблему, яка полягає в тому, що це самостійна специфічна діяльність вчених-криміналістів і практиків з розробки нових, пристосуванні відомих науково-технічних досягнень, а також їх впровадження в практику протидії злочинам з метою оптимального вирішення завдань боротьби зі злочинами. Раніше ми пропонували визначення техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів як систему правових, наукових, організаційних та дидактичних заходів з розробки, впровадження й практичного застосування техніко-криміналістичних засобів й наукових методів оперативними службами, органами досудового розслідування, експертно-криміналістичними підрозділами для найбільш ефективного вирішення цілей і завдань, що стоять перед ними [179, с. 121]. Проте вважаємо за потрібне дещо уточнити свою позицію щодо цього поняття і наголошуємо на тому, що техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств необхідно розглядати як науково-дослідну, навчально-методичну, організаційну та інформаційну діяльність з розробки, впровадження й практичного застосування науково-технічних засобів, технологій, прийомів, способів й методів у практичну діяльність всіх учасників досудового розслідування вбивств через набуття та удосконалення професійних знань і навичок суб'єктами їх застосування. Ми не випадково у визначенні поняття техніко-криміналістичного забезпечення вживаємо словосполучення не "техніко-криміналістичні ", а "науково-технічні" засоби. Така наша позиція узгоджується із думкою В.Г.Гончаренка, який зазначає, що поняттям "науково-технічні засоби" слід охоплювати усі без винятку засоби і методи їх застосування, які створені різними галузями знань і частина з яких використовується у слідчій роботі, а терміном "техніко-криміналістичні засоби" - технічні засоби, спеціально створені для криміналістичних цілей чи пристосовані для цього шляхом зміни загально-технічних засобів [49, с. 14]. Оскільки в досудовому розслідуванні тяжких злочинів окрім техніко-криміналістичних засобів використовуються й технічні засоби, що мають назву "спеціальна техніка" та мають за призначення використання в негласній діяльності правоохоронних органів, й технічні засоби загального призначення, це системи відеоспостереження, засоби мобільного зв'язку, комп'ютерна техніка, й науково-технічні засоби для створення й функціонування інформаційних баз даних, то цілком обґрунтованим вважаємо заміну терміну "техніко-криміналістичні засоби" на "науково-технічні засоби".

1.3 Цілі та напрями техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств

Ведучи мову щодо досудового розслідування вбивств, необхідно підкреслити, що досудове розслідування являє собою організаційно-управлінську, інформаційно-пізнавальну та пошуково-засвідчувальну діяльність, яка здійснюється за допомогою системи методів і прийомів, процесуальних і криміналістичних засобів і спрямована на встановлення сутності розслідуваної події, її обставин і винуватців. Наведене зумовлює необхідність використання таких методів і засобів збору криміналістично значущої інформації, що закладена в слідах, які б нейтралізували негативні умови пізнання кримінально релевантної події. Забезпечується це за допомогою використання сучасних можливостей техніко-криміналістичного та тактико-криміналістичного забезпечення такої діяльності. Під час здійснення досудового розслідування вбивств технічні прийоми, технології і методики нерозривно пов'язані із тактичними прийомами, адже використовуються не самі по собі, а в структурі слідчих дій і криміналістичних експертиз. Тому в реальній слідчій і експертній діяльності ці прийоми і технології реалізуються в криміналістичних методиках розслідування різних видів вбивств. Відповідно до норм КПК України технічні засоби і методи криміналістики можуть застосовуватися при проведенні будь-яких слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Щоб результати їх застосування мали доказове значення, використання техніко-криміналістичних засобів і методів повинно бути зафіксовано в протоколі відповідної слідчої або негласної слідчої (розшукової) дії.

Відомий вітчизняний науковець В.В.Тищенко слушно підкреслює, що сьогодні є можливим поетапне висунення й вирішення тактичних і стратегічних задач за допомогою розроблюваних в науці відповідних криміналістичних програм й алгоритмів розслідування. До того ж необхідно враховувати необхідність вирішення складних організаційних питань, залучення до розслідування посадових осіб та представників громадськості, спеціалістів і експертів, організацій, установ, правоохоронних органів та їх служб, здійснення постійного й ефективного керування діяльністю з розслідування злочинів. Такі обставини обумовлюють для оптимізації діяльності застосування технологічного підходу й появи в літературі терміну "криміналістичні технології". Розділ "Криміналістична техніка" містить в собі положення, що відносяться до описування не лише техніко-криміналістичних засобів, їх можливостей й розробки нових, більш досконалих технічних засобів, а й правил та рекомендацій із застосування таких засобів науково розробленими методами та прийомами. Рекомендовані алгоритми із застосування техніко-криміналістичних засобів з виявлення, фіксації, вилучення й дослідження об'єктів - потенційних доказів - й утворюють технологічну складову даного розсліду криміналістики. Ця складова повинна бути чітко усвідомлена як функціональна частина криміналістичної техніки [233, с. 470]. За ступенем складності розрізняють окремі технічні прийоми роботи зі слідами і предметами - речовими доказами та їх системи - технології, спрямовані на вирішення відносно самостійних типових задач виявлення, фіксації, вилучення і дослідження вказаних криміналістичних об'єктів. До технологій можна віднести отримання гіпсових копій з об'ємних слідів ніг, виявлення невидимих слідів пальців рук на різноманітних поверхнях, а до методик - відтворення ушкоджених текстів, ототожнення людини за її почерком, слідам пальців, губ, лоба тощо [93, с. 37]. Ми підтримуємо пропозицію В.В. Тищенка стосовно необхідності виокремлення технологічного аспекту в діяльності з розслідування злочинів, поєднуючи його з іншими криміналістичними сторонами такої діяльності - техніко-криміналістичною, тактичною і методичною [236, с. 177].

Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств має свої специфічні цілі, завдання, правовий режим функціонування та своїх суб'єктів. У змісті техніко-криміналістичного забезпечення ми виокремлюємо наступні структурні елементи: цілі використання криміналістичних засобів та методів; конкретні напрями криміналістичного забезпечення; способи отримання необхідної інформації для досягнення мети у межах конкретного напряму.

Ціль та завдання діяльності є різними поняттями, які мають самостійні характеристики, до того ж ціллю конкретної системи діяльності є тільки кінцевий головний результат, після вирішення якого діяльність завершується. Але для досягнення кінцевого бажаного результату у процесі діяльності її суб'єкти здійснюють певні конкретні дії, кожна з котрих також закінчується відповідним результатом. Ці проміжні результати і є завданнями, які, як було зазначено вище, на відміну від цілей, носять характер соціальної вимоги [238, с.120]. Ведучи мову про ціль криміналістичного забезпечення процесу доказування, Ж.В. Удовенко підкреслює, що це ефективна, раціональна, доцільна практична діяльність слідчого із встановлення істини у обставинах предмета доказування, яка має конкретні якісні та кількісні показники (високий рівень розкриття злочинів, мінімальна кількість кримінальних справ, повернених на додаткове розслідування, та виправдовувальних вироків) при суворому дотриманні принципів кримінального судочинства [238, с. 119].

Метою техніко-криміналістичного забезпечення кримінального провадження, на думку Ю.М.Чорноус, є: фіксації перебігу і результатів проведення процесуальних, слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; - виявлення, фіксації, збирання, дослідження слідів злочину, інших речових доказів; - ведення систем кримінальної реєстрації та криміналістичних обліків; - проведення експертиз [254, c. 32]. На нашу думку, основною метою техніко-криміналістичного забезпечення є забезпечення потреб практики досудового розслідування вбивств науково-технічними засобами, прийомами і методами. Деталізуючи цю загальну мету, ми виокремлюємо в ній такі цілі техніко-криміналістичного забезпечення як: виявлення, отримання, фіксація, вилучення, збереження носіїв криміналістично значущої інформації в процесі досудового розслідування даної категорії злочинів; діагностику (розпізнавання - встановлення певних характеристик осіб та матеріальних об'єктів); ідентифікацію - встановлення тотожності особи або матеріального об'єкта за проявами загальної родової (групової) належності порівнюваних матеріальних об'єктів; визначення ситуації (явища, події або дій осіб у динаміці) за залишеними матеріальними відображеннями; відтворення матеріальних об'єктів у їх первісний стан шляхом реконструкції (уявного образу) або реставрації (фізичного відтворення); криміналістичну класифікацію (систематизація даних про осіб та матеріальні об'єкти у відповідних криміналістичних інформаційних системах з метою отримання оперативно-значущої інформації). Вважаємо, що конкретні цілі техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств вимагають більш докладного розгляду.

Подія злочину - це процес діяльності, який заходиться у закономірному зв'язку з іншими процесами, подіями і явищами. Вбивство як злочин вчиняється шляхом впливу на матеріальні та нематеріальні об'єкти, внаслідок чого стан їх змінюється. Саме в перетвореннях стану об'єктів і відображається інформація про рухи, дії злочинця, про умови їх виконання, про застосовувані засоби, про вид і цілі, про особу і мотиви. В результаті такого відображення народжується слідові інформація про подію злочину та її учасників. За певних умов така слідові інформація може набути доказового значення. Інформація, яка залишається злочинцем, існує об'єктивно, але потенційно. Вона сама по собі ще ні про що не "говорить", оскільки знаходиться у закодованому вигляді. Щоб слідові інформація "заговорила", необхідно, щоб інший суб'єкт її перекодував [153, с. 380]. Процес пізнання, що здійснюється у ході розслідування кримінально-релевантної події, інформаційно-пошукова діяльність слідчого в більшості випадків починаються з вивчення наслідків злочинних дій: нестачі майна, зникнення визначеної особи, наявності трупу, зіпсованого майна, тілесних ушкоджень у потерпілого й інших слідів і ознак злочину. Вони несуть у собі інформацію й про інші компоненти злочинної діяльності: суб'єкт, об'єкт, мотиви і цілі, способи та засоби, місце і час; вказують на джерела доказової інформації, їх види, характер та вірогідне місце перебування, на сліди й ознаки розслідуваної події. Тому виявлені наслідки можуть стати основою для моделювання окремих епізодів, етапів, злочинної діяльності в цілому, а також для правильного вибору напрямку розслідування [232, с. 16,35].

Ведучи мову про значення науково-технічних засобів, прийомів і методів в діяльності із досудового розслідування вбивств, необхідно насамперед вказати на їх величезну роль у підвищенні результативності багатьох слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Завдяки їх є можливим виявлення невидимих і маловидимих слідів рук, мікрооб'єктів, знарядь вчинення злочину й інших речових доказів, необхідних для встановлення всіх обставин розслідуваної події і доведення вини підозрюваного. Науково-технічні засоби дають змогу більш повно, ніж у протоколі огляду місця події, освідування, слідчого експерименту, пред'явлення для впізнання, обшуку фіксувати обстановку, в якій проводилася слідча (розшукова) дія, звернути увагу на окремі обставини, що спочатку здаються малозначними, але надалі можуть виявитися істотними при аналізі події злочину. Здійснюючи аналіз сучасної літератури з проблем науково-технічного забезпечення правоохоронної діяльності з досудового розслідування злочинів, ми не можемо не підкреслити, що в працях науковців звертається увага на те, що багато які з науково-технічних засобів позитивно відображаються на підвищенні продуктивності праці слідчих. Застосування фото-, звуко- та відеозапису прискорюють фіксацію обстановки, в якій проводиться слідча дія, пошукова техніка скорочує час відшукання ревних доказів. Велике значення науково-технічні засоби мають для одержання пошукової інформації. З їх використанням безпосередньо на місці події проводиться попереднє дослідження слідів рук, ніг, взуття, біологічних слідів, що дає змогу здійснювати пошук за "гарячими слідами". Так, наприклад, технічні засоби інтроскопії забезпечують можливість пошуку вибухових пристроїв та вибухових речовин, зброї та боєприпасів тощо. Одним з найбільш універсальних та інформативних методів інтроскопії є радіаційний, який займає провідне місце у неруйнівному контролі матеріалів і речовин, а технічні засоби, засновані на даному методі, відрізняються широкою різноманітністю типів: портативні, мобільні та стаціонарні флуороскопічні та скануючі системи або пристрої цифрової радіографії [113]. В ході проведення окремих слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій найбільш ефективними для вирішення пошукових завдань та дістанційної діагностики різноманітних матеріалів і виробів є тепловізійні методи та розроблені на їх основі апаратні засоби. Основним шляхом реалізації тепловізійного методу контролю є створення апаратних засобів, які забезпечують перетворення температурного розподілу або інфрачервоного випромінювання у видиме зображення. Реалізація можливостей тепловізійного методу контролю забезпечує виявлення внутрішніх дефектів у найрізноманітніших об'єктах, вирішення проблем "спостереження" у темряві, виявлення прихованих або замаскованих об'єктів або здійснення пошукових заходів в складних умовах. Для цього створені портативні, мобільні та стаціонарні тепловізійні апаратні засоби [114]. Для виявлення латентних слідів на різноманітних поверхнях, а також для відшукання мікрокількостей крові, слини, потожирової речовини тощо, невидимих слідів ніг, взуття, документування різноманітних дій в повній темряві тощо можна застосовувати прилади типу RYVIS (Reflective Ultra Violet Imaging System) - система перетворення ультрафіолетового зображення у видиме. Прилад складається із об'єктива (електронно-оптичного перетворювача) з УФ-фотокатодом та окуляра. За допомогою адаптера прилад стикується з 35 мм фотокамерою, з цифровою відеокамерою [61]. Також ефективними для виявлення слідів рук на різноманітних поверхнях вважають рентгенівський метод, який дає змогу не лише виявити сліди рук, що утворені потожировою речовиною, а й виявляти хімічні домішки або маркери. Метод рентгенівської флуоресцентної спектроскопії заснований на залежності інтенсивності рентгенівської флуоресценції від концентрації окремого хімічного елементу в досліджуваному об'єкті. Застосовуючи явище мікрорентгенівської флуоресценції можна виявити калій, натрій та хлор, а оскільки домішки вказаних солей розташовуються вздовж ліній папілярного візерунку, існує реальна можливість "промалювати" й сам папілярний узор [268].