Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств

Вважаємо, що реальна змагальність у кримінальному процесі виникає тоді, коли захисник може активно користуватися своїми правами і якісно виконувати свою функцію. Це і буде гарантією вирішення завдань кримінального судочинства і вирішення кримінального провадження по суті. В ч.1 ст. 45 КПК адвокатом-захисником визнається особа, яка здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішуються питання про їх застосування. Сьогодні важко уявити, що можна успішно захищати права підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні без застосування знань у сфері криміналістики. Стрижневою основою збирання доказової інформації є використання й застосування науково-технічних засобів з метою її збирання, закріплення, перевірки доказів. Криміналістичні знання використовуються адвокатом-захисником і за його участі в ході проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій. Д.С. Ігнатов підкреслює, що участь адвоката-захисника при проведенні слідчих дій з метою досягнення поставленої мети, є не єдиним фактором, вирішальне значення в такому випадку відіграє тактично продуманий ефективний захист [90, с. 87]. Принципова, енергійна та добросовісна діяльність захисника у кримінальному провадженні інколи створює передумови для конфліктної ситуації, ініціатором якої в окремих випадках виступає сам слідчий. Науковці звертають увагу на те, що подібне ставлення до захисника трапляється не часто, і досвідчені, кваліфіковані слідчі навпаки, вітають участь захисника при розслідуванні, коли здійснюють свою діяльність добросовісно і професійно. У подібних випадках захисник є для слідчого своєрідним контролером, що реагує на недоліки слідства і прояв необ'єктивності [142, с.12].

Необхідно зазначити, що тактика захисту в стадії досудового розслідування залежить від конкретних обставин провадження, проти типовими є дії, спрямовані на з'ясування обґрунтованості кримінально-правової кваліфікації, визначення фактичної і правової характеристик підозри, критичну оцінку доцільності та законності процесуальних рішень, надання правової допомоги підзахисному [73, с.8]. Висловлюється думка, що метою участі адвоката у проведенні слідчих дій з виявлення обставин і доказів, які впливають на вирішення питання про винуватість підзахисного, кваліфікацію вчиненого ним діяння, виду і розміру відповідальності або звільнення від неї [1, с.17]. Водночас, як зазначає О.С.Старенький, з такою позицією не можна цілком погодитися, оскільки, згідно з ч.1 ст. 47 КПК України захисник обов'язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують або виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого. На його думку, метою захисника як суб'єкта доказування під час проведення СРД є: 1) отримання доказів, що спростовують: фактичні обставини, що свідчать про наявність підозри; наявність події кримінального правопорушення; наявність винуватості підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення; наявність обставин, що обтяжують покарання; 2) отримання доказів, що встановлюють: обставини, які впливають на зменшення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обставин, що впливають на пом'якшення покарання; обставин, що виключають кримінальну відповідальність; обставин, що є підставою для закриття кримінального провадження; обставин, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 3) перевірка вже отриманих доказів; 4) здійснення контролю за допустимістю, належністю та достовірністю отримання доказів слідчим, прокурором; 5) забезпечення захисту прав і законних інтересів підзахисного [222, с. 143-144].

Ведучи мову про такого суб'єкта техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств як адвокат, необхідно звернути увагу на те, що захисник як суб'єкт доказування під час проведення слідчих (розшукових) дій користується як своїми правами, передбаченими КПК України та ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", так і правами підозрюваного (ч.3 ст. 42, ч.4 ст. 46 КПК України). Захисник має право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної СРД, а також застосовувати технічні засоби (п.11 ч.3 ст. 42, ч.4 ст. 46 КПК України).

Згідно із Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокату надано право використовувати спеціальні знання та науково-технічні засоби в цивільному, адміністративному та кримінальному судочинстві. Видатне місце серед цих знань і засобів посідають криміналістичні знання. Цю обставину неважко пояснити, тому що саме криміналістика є наукою про закономірності виникнення доказової інформації про злочин або про будь-яке явище в суспільстві, яке потребує правового врегулювання шляхом доказування, та про систему технічних засобів, тактичних прийомів і методик збирання, дослідження й використання цієї інформації з метою найефективнішого вирішення завдань оперативно-розшукової роботи, розслідування, судового розгляду, адвокатської роботи та встановлення у будь-якій сфері людської діяльності фактів, що мають юридичне значення [35, с.29]. Як слушно наголошують А.В. Іщенко та Д.А. Ляшенко, у рамках криміналістичної науки формується своєрідна підгалузь (підрозділ, підсистема) знань, яка спрямована на криміналістичне забезпечення адвокатської діяльності. До предмету криміналістичної адвокатології пропонується віднести вивчення закономірностей діяльності адвоката-захисника по виявленню обставин, які виправдовують особу, відносно якої здійснюється кримінальне переслідування, або пом'якшують його відповідальність, а також розробку на сонові пізнаних закономірностей систем раціональних та ефективних засобів професійного захисту (прийомів, комбінацій, операцій, рекомендацій) на окремих етапах і стадіях кримінального судочинства з урахуванням типових ситуацій захисту особи. При цьому особлива увага приділяється тактиці професійного захисту [105, с. 37].

Криміналісти одностайні в тому, що розробки криміналістики стосовно технічних засобів, практично без додаткової переробки можуть використовуватися адвокатами-захисниками. Більше того, застосування слугує всебічному, об'єктивному і повному збиранню й дослідженню доказів [20, с. 87]. Для того, щоб оцінені захисником фактичні дані та їх джерела набули статусу доказів у досудовому розслідуванні, їх необхідно належним чином процесуально оформити відповідно до вимог КПК України. Необхідність процесуального оформлення доказів захисником у досудовому розслідуванні забезпечить можливість уповноваженим суб'єктам перевірити та оцінити їх на предмет допустимості, а також надасть можливість захиснику використовувати отримані ним фактичні дані та їх джерела як докази у кримінальному провадженні. Недотримання процесуального порядку щодо оформлення доказів може призвести до визнання їх недопустимими (ч.1 ст. 86 КПК України) [222, с.41]. Так, зокрема, фотографічний спосіб фіксації доказів характеризується значною наочністю, точністю відтворення, об'єктивністю і швидкістю фіксації. Фотоапарат - доступний будь-якому адвокату технічних засіб, який бажано застосовувати при огляді місця події, речей і документів. Запис захисником процесу слідчої (розшукової) дії за допомогою аудіо- чи відеозапису сприятиме точній його фіксації й виявляти будь-які процесуальні порушення, що припускаються органами досудового розслідування. Звукозапис можливо застосовувати при опитуванні осіб, якщо вони погоджуються на її застосування. Він дозволяє зберегти не лише зміст, а й емоційне забарвлення мовлення, висловлювання особи. Відеозапис фіксує при цьому й видимі прояви її поведінки, стану. Застосування звукозапису й відеозапису наочно показує, як відбувалося опитування особи адвокатом, чи не було при цьому будь-яких порушень, неетичних дій, тиску на допитуваного. В цьому плані застосування вказаних засобів виступає начебто гарантією дотримання прав і інтересів допитуваних осіб [141, с. 46]. В той же час, застосування технічних засобів стороною захисту не повинно суперечити положенням чинного КПК. Захисник не вправі вести "приховану" фіксацію слідчої дії, наприклад, шляхом включення відеокамери на мобільному пристрої. Вказуючи на можливість впровадження в практику досудового розслідування лише надійних, перевірених науково-технічних засобів, які виключають психічний примус, ущемлення прав і законних інтересів громадян і порушення етичних норм, І.Л. Петрухін обумовлював це тим, що у кримінальному процесі йдеться про долю живої людини, її правах і доброму імені [188, с. 222]. Адвокат використовує науково-технічні засоби криміналістики і тактичні прийоми як суб'єкт доказування під час досудового розслідування й судового розгляду, а також поза цими стадіями, виявляючи і збираючи докази з наступною передачею їх слідчому або суду. Всі ці дії відповідним чином фіксуються і їх результати після дослідження їх слідчим та судом можуть одержати статус юридичних доказів. Водночас, адвокат може використовувати засоби криміналістичної техніки, яке називають особистим дослідженням (вперше цей термін запропонував В.К.Лисиченко), вивчаючи речові докази і документи не в процесуальній формі. Такі дослідження мають неабияке пізнавальне значення, але їх результати в доказовому сенсі є індиферентними [47, с. 7].

Окремі науковці вважають, що пошук захисником свідків, попередня бесіда з ними, а також з потерпілими, експертом є неприпустимими. Подібні дії захисника ними розцінюються як проведення захисником "паралельного розслідування", пов'язаного з можливістю надання впливу на об'єктивність осіб, з якими він проводить бесіду. Проте, ніхто не може заборонити адвокату таку і навіть більш широку діяльність із захисту. Для того, щоб виконана робота була недаремною, необхідно перетворити матеріали захисту в допустимі докази. Для цього потрібно, з одного боку, виконати процесуальні вимоги, з іншого - реалізувати криміналістичні рекомендації техніко-криміналістичного і тактико-криміналістичного характеру. Вони зазначають, що: застосування технічних засобів в доказовій діяльності адвоката є допустимим, якщо при цьому не порушуються законні права та інтереси громадян, моральні, етичні вимоги; повинна бути забезпечена збереженість слідів і предметів - речових доказів, а також виключатися викривлення зафіксованої інформації; необхідно кваліфіковане застосування технічних засобів, якщо для адвоката це викликає складнощі, він може запросити спеціаліста [153, с.381]. Основними формами надання допомоги адвокату-захиснику спеціалістом будуть такі. По-перше, він може визначити порушення, що допущені стороною обвинувачення при вилученні речових доказів. Такі порушення можуть полягати в застосуванні неправильних засобів і методів збирання, фіксації і збереження матеріальних об'єктів, наприклад, предмети одягу, що направлені на судово-медичну експертизу, не були попередню просушені, що могло відбитися на об'єктивності дослідження біологічних виділень людини. По-друге, як зазначає І.В. Гора, інколи складається ситуація тактичного ризику, коли сторона захисту стоїть перед вибором, заявляти клопотання чи ні, тому що має сумніви в результатах майбутнього експертного дослідження. Можливістю мінімізації тактичного ризику такій ситуації є консультація кваліфікованого спеціаліста з оцінкою перспективності призначення експертизи у конкретному випадку. Інколи необхідно дослідити об'єкт, який раніше не траплявся в слідчій або судовій практиці. В такому разі спеціаліст допоможе сформулювати діагностичне завдання, поряд з ідентифікаційним, визначити, які матеріали необхідно буде надати експерту, якої спеціальності повинен бути експерт. [53, с. 19]. Безумовно, що хоча можливості захисника із використання засобів криміналістичної техніки в своїй діяльності суттєво обмежені, у порівнянні із можливостями сторони обвинувачення, їх необхідно застосовувати, оскільки вони можуть суттєво впливати на результат доказування стороною захисту. В силу змагальності сучасного кримінального процесу в Україні, однакових можливостей у збиранні й наданні доказів, адвокат-захисник може вважатися повноцінним суб'єктом техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування й судового розгляду кримінальних проваджень про вбивства.

Наявність у слідчого, спеціаліста, експерта, оперативного співробітника, адвоката-захисника глибоких теоретичних знань, їх правильне використання при виконанні кожним з них практичних завдань стає реальним підґрунтям для усвідомленого відпрацювання навичок і, відповідно, зростання рівня професіоналізму.

Висновки до першого розділу

1. Проблеми забезпечення практики досудового розслідування вбивств криміналістичними знаннями, розробками, практичними рекомендаціями вже тривалий час перебувають в полі зору вітчизняних і зарубіжних науковців. Дослідження цих питань здійснюються за окремими напрямами - загальні питання криміналістичного забезпечення, техніко-криміналістичне забезпечення розслідування злочинів, забезпечення практики розкриття й розслідування злочинів методико-криміналістичними розробками, інформаційне забезпечення розслідування тощо.

2. Зважаючи на теоретичну й практичну значущість використання положень криміналістичної техніки в досудовому розслідуванні вбивств, існує потреба: визначення поняття й системи техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів як окремої криміналістичної категорії. Сьогодні є необхідним всебічний, комплексний підхід до вирішення проблем широкого й ефективного використання спеціальних знань і науково-технічних засобів для того, щоб на основі вивчення перспектив розвитку науки й техніки, потреб практики досудового розслідування вбивств, узагальнення існуючого досвіду, розробити методологічні основи техніко-криміналістичного забезпечення; виробити конкретні пропозиції й рекомендації з поліпшення використання досягнень науково-технічного прогресу в процесуальних і непроцесуальних формах різними учасниками досудового розслідування цих видів злочинів; обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання використання спеціальних знань і науково-технічних засобів.

3. Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств необхідно розглядати як науково-дослідну, навчально-методичну, організаційну та інформаційну діяльність з розробки, впровадження й практичного застосування науково-технічних засобів, технологій, прийомів, способів й методів у практичну діяльність всіх учасників досудового розслідування вбивств через набуття та удосконалення професійних знань і навичок суб'єктами їх застосування.

4. Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств має свої специфічні цілі, завдання, правовий режим функціонування та своїх суб'єктів. У змісті техніко-криміналістичного забезпечення виокремлюємо такі структурні елементи: цілі використання науково-технічних засобів та методів; конкретні напрями криміналістичного забезпечення; способи отримання необхідної інформації для досягнення мети у межах конкретного напряму. Основною метою техніко-криміналістичного забезпечення є забезпечення потреб практики досудового розслідування вбивств науково-технічними засобами, прийомами і методами. Деталізуючи цю загальну мету, виокремлюємо в ній такі цілі техніко-криміналістичного забезпечення: виявлення, отримання, фіксація, вилучення, збереження носіїв криміналістично значущої інформації в процесі досудового розслідування даної категорії злочинів; діагностику (розпізнавання - встановлення певних характеристик осіб та матеріальних об'єктів); ідентифікацію - встановлення тотожності особи або матеріального об'єкта за проявами загальної родової (групової) належності порівнюваних матеріальних об'єктів; визначення ситуації (явища, події або дій осіб у динаміці) за залишеними матеріальними відображеннями; відтворення матеріальних об'єктів у їх первісний стан шляхом реконструкції (уявного образу) або реставрації (фізичного відтворення); криміналістичну класифікацію (систематизація даних про осіб та матеріальні об'єкти у відповідних криміналістичних інформаційних системах з метою отримання оперативно-значущої інформації).

У структурі техніко-криміналістичного забезпечення діяльності з досудового розслідування вбивств виокремлюємо такі напрями: діагностика та ідентифікація осіб, які вчинили вбивство; виявлення, діагностика та ідентифікація матеріальних об'єктів, за допомогою яких вчинялися ці злочини або які залишені на місці скоєння вбивства; організація та ведення криміналістичних інформаційних систем.

4. Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств, які і будь-яка діяльність, у найбільш загальному вигляді складається з трьох компонентів: суб'єкт, об'єкт та зв'язок між ними. Об'єктом техніко-криміналістичного забезпечення буде діяльність з використання науково-технічного потенціалу у досудовому розслідуванні вбивств. Суб'єктами такого забезпечення будуть органи законодавчої влади, управління, а також науково-дослідні організації та навчальні заклади, наукові і практичні працівники (слідчі, оперативні співробітники, спеціалісти, експерти, адвокати-захисники).

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ

2.1 Наукова складова техніко-криміналістичного забезпечення розслідування вбивств

Із змістової точки зору техніко-криміналістичне забезпечення характеризується наявністю певної сукупності організаційних, правових, науково-технічних, науково-методичних проблем, які за суттю своєю взаємопов'язані й взаємообумовлені. Цим й визначається необхідність їх системного вивчення й розробки комплексних мір вирішення. Спроби окремо вивчати й вирішувати ці проблеми або їх окремі аспекти є безуспішними за причин безсистемної аргументації пропонованих заходів. Дослідження системи техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств відповідає сучасним завданням криміналістики. Одним із складових такого забезпечення є наукове. Прояви криміналістики як науки не обмежуються тим, що вона є певною системою знань. Криміналістична наука - це цілеспрямована діяльність з вивчення певних законів, закономірностей, фактів, взаємозв'язків та продукування на основі такого вивчення нових наукових знань. А.В. Іщенко зазначає, що вивчення досвіду діяльності з попередження, розкриття та розслідування злочинів переконує вчених і практиків у тому, що її результативність безпосередньо залежить від надійності засобів та методів, досконалість яких зумовлена тим, наскільки вони враховують новітні здобутки науково-технічного прогресу. Чим більше вони містять у собі досягнень передової науки і техніки, тим більше їх використання забезпечує оптимізацію вирішення завдань протидії злочинності [107, с. 8-9].

Зростаюча роль науки в сучасному світі, перетворення її в безпосередню продуктивну силу, без якої неможливо вирішити жодного завдання в галузі соціального, економічного або культурного життя людей [125, с. 287], з особливою гостротою ставить питання про призначення науки, мету і завдання її розвитку в конкретній практичній діяльності людей. Це повною мірою стосується й проблем техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств. За всім цим стоїть специфічна за формою й змістом робота, котра зумовлює необхідність принципово іншого підходу до її організаційного, правового, наукового забезпечення.

До наукового забезпечення П.Т. Скорченко відносить: наукове тлумачення законодавчих актів з техніко-криміналістичного забезпечення розслідування та розробка пропозицій з їх удосконалення; наукова розробка проектів підзаконних актів, пов'язаних з техніко-криміналістичним забезпеченням розслідування (наказів, інструкцій, положень, настанов та інших документів); наукове узагальнення практики використання техніко-криміналістичних засобів й розробка пропозицій з її удосконалення; розробка з урахування потреб практики нових техніко-криміналістичних засобів і методів; наукова апробація приладів та матеріалів, які виготовляються підприємствами різних відомств з метою визначення можливості їх використання з криміналістичною метою; наукова розробка прийомів, методів і методик виявлення, фіксації, вилучення й дослідження речових доказів; розробка навчальних програм та методичної літератури з техніко-криміналістичної підготовки кадрів правоохоронних органів та проведення практичних занять із слідчими, працівниками дізнання, експертами-криміналістами, студентами з вивчення нових криміналістичних методів й засобів, які надходять на озброєння практичних органів; вивчення й розповсюдження зарубіжного досвіду з використання в розслідуванні злочинів техніко-криміналістичних засобів [216, с. 35-37].

А.В. Іщенко зазначає, що наукове забезпечення здійснюється у двох формах: науково-технічне (пошук, вибір, пристосування та використання досягнень науково-технічного прогресу в навчальному процесі), науково-методичне забезпечення (розроблення рекомендацій і створення необхідних умов для сприйняття цих рекомендацій) та інформаційне [103, с. 76]. Ми підтримуємо цю позицію вченого і підкреслюємо, що наукова складова техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств нами розглядається з позиції науково-технічного забезпечення (пошук, вибір, пристосування та використання досягнень науково-технічного прогресу в навчальному процесі) й науково-методичного забезпечення (розроблення рекомендацій і створення необхідних умов для сприйняття цих рекомендацій). Розробка наукових основ та положень, що визначають змістовний бік діяльності - це сфера науково-технічного забезпечення [178, с. 183].

Проблемам науково-технічного забезпечення практики розкриття, розслідування, попередження злочинів присвячено доволі багато ґрунтовних праць вчених-криміналістів [50; 145]. Вважають, що науково-технічне забезпечення - це регламентована нормативними актами діяльність науково-дослідних, судово-експертних та інших установ, а також відповідних посадових осіб, на котрих покладається обов'язок з розробки та реалізації комплексу взаємопов'язаних заходів з метою створення умов для ефективного застосування спеціальних знань і науково-технічних засобів у боротьбі зі злочинністю [56]. Уточнюючи дане визначення науково-технічного забезпечення, необхідно підкреслити, що сьогодні треба вести мову і про вирішення питань щодо технологізації у розробці і створенні нових науково-технічних засобів і методів.

Так, В.Ю. Шепітько підкреслює, що до інноваційних криміналістичних продуктів можна віднести розробки в галузі криміналістичної техніки, тактики та методики розслідування злочинів, а саме: нові або вже існуючі та прилаштовані до потреб практики техніко-криміналістичні засоби, сучасні інформаційні технології, електронні бази знань, методи фіксації, накопичення, аналізу та оцінки доказової інформації, нові тактичні прийоми, їх комплекси, тактичні комбінації та операції, алгоритми першочергових слідчих дій та перевірки типовий слідчих версій, методики розслідування нових видів злочинів та ін. [270, с. 527].

Звертаємо увагу на те, що ефективне застосування в досудовому розслідуванні вбивств засобів електронно-обчислювальної, електронно-оптичної техніки, відеозапису доводять їх можливості у виявленні, фіксації, передачі та збереженні криміналістично значущої ї інформації і необхідність подальшого удосконалення як самих технічних засобів, так і методів їх застосування. Подальший розвиток отримують комп'ютерні технології, які дозволяють швидко і високою якістю виготовляти суб'єктивні портрети, фото таблиці до протоколів слідчих (розшукових) дій, що зняті на відеокамеру; здійснювати пошукові дії в автоматизованих системах. Удосконалення обладнання пересувних криміналістичних та вибухотехнічних лабораторій з метою підвищення результативності оглядів місць події передбачає їх оснащення найсучаснішою технікою, у тому числі й комп'ютерною.

Наукові дослідження у галузі техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств можуть бути поєднані за видами в дві великі групи: наукові узагальнення та наукові розробки. Такий розподіл відповідає двом основним типам наукових досліджень - теоретичному і експериментальному, а також інформаційним формам, в яких вони реалізуються (методичні посібники, листи, рекомендації, наукові статті, що містять теоретичні і практичні положення, експертні методики, технічні вдосконалення та ін.). Важливим завданням на сьогодні є аналіз існуючих криміналістичних рекомендацій для забезпечення потреб діяльності із досудового розслідування вбивств. Так, наприклад, забезпечення пошукових заходів із встановлення осіб, які причетні до вчинення вбивства, перш за все пов'язане з комплексною діагностикою "облікових" характеристик людини за будь-якими слідами, залишеними на місці вчинення вбивства.

Сама по собі техніка, а криміналістична не є виключенням, передбачає відповідну її складності й можливостям "систему організації виробництва". В іншому випадку, як зазначає В.О.Волинський, остання стає гальмом на шляху її практичного засвоєння і в цілому науково-технічного прогресу. Вирішення цього діалектичного, тобто об'єктивно існуючого протиріччя, на його думку, одне з основних завдань криміналістики. При цьому особлива увага повинна приділятися таким проблемам, як організація розробки засобів криміналістичної техніки, їх впровадження в практику розкриття й розслідування злочинів, удосконалення організаційної структури експертно-криміналістичних підрозділів й системи їхнього функціонування, підвищення рівня спеціальної підготовки суб'єктів застосування криміналістичної техніки тощо [40, с. 4-5].

Вирішення завдань удосконалення діяльності правоохоронних органів із досудового розслідування вбивств значною мірою пов'язане із широким й ефективним використанням сучасних науково-технічних засобів і методів. В умовах складної криміногенної обстановки в Україні все більшу актуальність набуває пошук, дослідження та використання слідів злочинної діяльності (особливо матеріальних слідів, виявлених на місці злочину) як доказової інформації за кримінальними провадженнями про вбивства. Яскравим прикладом сучасних техніко-криміналістичних розробок є мобільні комплекси із збирання й аналізу цифрових даних "UFED", які дають змогу зчитувати інформацію із мобільних пристроїв і відтворювати видалені користувачем дані. Викликає певний інтерес циакрилатна камера і мобільний комплекс по збиранню й аналізу цифрових даних"UFED". Широке розповсюдження отримують сьогодні і оптичні прилади з виявлення прихованих відеокамер "Оптік". Виявляти сліди безпосередньо на місці злочину допомагають портативні високо інтенсивні джерела криміналістичного світла Projektina SL-450, "ИКС-450, "МИКС-450". Широке розповсюдження сьогодні мають джерела криміналістичного світла, які дають змогу виявляти візуально сліди біологічного походження. Розроблено джерела криміналістичного світла для інфрачервоного випромінення, якщо дозволяє виявляти невидимі сліди біологічного походження, зокрема крові, на тканинах темного кольору.

Завданням науково-технічного забезпечення є також розробка приладів для дистанційного виявлення металевих та неметалевих об'єктів в різноманітному середовищі - георадарів, ехолотів для виявлення підводних об'єктів, тепловізорів, основним завданням яких є виявлення тепло контрастних об'єктів. Георадар призначений для виявлення різноманітних об'єктів, таких як вибухові речовини і снаряди в будівельних конструкціях, під автомобільними та залізничними дорогами, для виявлення підкопів, підземних ходів, кримінальних захоронень та останків, для пошуку живих людей у схронах та під завалами. Робота цього комплексу заснована на властивостях радіохвиль відбиватися від меж розділу середовища із різною провідністю чи проникністю. Нелінійні локатори забезпечують пошук електронних пристроїв, а портативні аналізатори парів вибухових речовин мають за призначення пошук вибухових речовин, слідів їх зберігання чи носіння. Сьогодні для потреб криміналістів створено апаратно-програмний комплекс для дослідження мобільних пристроїв та пристроїв глобального позиціювання UFED ToucH. Його використання дає змогу вилучати, декодувати і аналізувати доказові дані, отримані із різних моделей мобільних пристроїв.

Інший аспект наукового забезпечення - це науково-методичне забезпечення, тобто створення умов для запровадження досягнень науки й техніки в практику, що охоплює апробацію, уточнення умов і порядку застосування, розроблення методичних рекомендацій чи інструкцій, підготовку користувачів тощо [12]. Отже, науково-методичне забезпечення міститься у забезпеченні здійснення діяльності на наукових основах, у створенні необхідних передумов для сприйняття й повноцінного використання практикою досудового розслідування злочинів наукових досягнень. Науково-методичне забезпечення складається з двох основних напрямів: формування рекомендацій стосовно криміналістичних прийомів і засобів виявлення, дослідження й використання орієнтовної і доказової інформації; цілеспрямоване створення необхідних умов для сприяння і використання досягнень, що рекомендуються практикою.

Необхідно підкреслити, що проблема наукового аспекту техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів в спеціальній літературі здебільшого розглядалась з питань координації науково-дослідних робіт та оцінки результатів наукових досліджень у галузі судової експертизи [266; 239]. Останніми роками у спеціальній літературі з'явилася велика кількість публікацій, в яких розкриваються окремі аспекти техніко-криміналістичного забезпечення розслідування вбивств. Зокрема, це наукові розробки, в яких розкривається: методика виявлення слідів пальців рук в складних умовах, наприклад, виявлення невидимих відбитків пальців на спалених предметах [293]; проблеми ідентифікації вогнепальної зброї [296]; дослідження об'єктів балістичної експертизи за допомогою автоматизованої системи аналізу зображень і розпізнавання образів [295]; методичні рекомендації з оцінки результатів порівняльного дослідження зразків куль і гільз для вирішення ідентифікаційних завдань при проведенні балістичних та механоскопічних експертних досліджень [292]; методичні рекомендацій із дослідження слідів продуктів пострілу за допомогою новітніх фізико-хімічних методів [291]; методичні рекомендації із проведення якісного аналізу саморобної вибухівки [294]; методичні рекомендації із вилучення волокон-нашарувань при розслідуванні вбивств [297]; методичні рекомендації із використання різноманітних закріплювачів, які застосовуються при виготовленні об'ємних зліпків слідів взуття у піску [290] та ін.

Досліджуючи питання щодо використання науково-технічних засобів, прийомів, методів рекомендацій в практиці розслідування вбивств в країнах ЄС, США, ми звернулися до зарубіжних наукових джерел, в яких висвітлюються питання техніко-криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів. Аналіз зарубіжних наукових публікацій з проблем використання найсучасніших науково-технічних засобів і методів в розслідуванні вбивств свідчить про те, що задачі техніко-криміналістичного забезпечення розслідування покладаються на спеціалізовані фірми і підрозділи, які розробляють нові зразки криміналістичної техніки. Фінансові витрати на розвиток криміналістичної техніки у більшості країн ЄС значні, і постійно зростають. Загальний технічний рівень сучасних науково-технічних засобів, що використовуються в країнах ЄС, США доволі високий. При розробці окремих видів криміналістичної техніки використовуються найновітніші технології й найсучасніші матеріали. Простежується тенденція розвитку так званої польової криміналістики, тобто криміналістичних засобів і методів, що використовуються при проведенні слідчих дій. Активізована розробка й впровадження у практику спеціалізованих комплексів засобів, матеріалів, приладів і пристосувань, які використовуються при розслідуванні окремих видів злочинів. Зокрема, це пошукові прилади теплобачення - те провізійні камери, оснащені датчиками, здатними виявляти тепло, що випромінюється досліджуваним об'єктом. При дослідженні місця події, якщо злочинці використовували вогнепальну зброю, за допомогою пристроїв теплобачення можна виявити так звані "гарячі точки" (ділянки предметів, куди увійшли кулі), а також ділянки рикошету кулі на твердих поверхнях й знайти важкодоступні місця, куди падали гільзи. Для фіксації місць події, а також для оглядового й детального фотографування трупів застосовуються автоматизовані комплекси, сконструйовані із застосуванням цифрової технології. Всі процедури, пов'язані із наведенням на різкість, зміною кольору, контрастністю зображення, здійснює мікрокомп'ютер. Знаходить застосування й методика одно кадрового аналізу негативів, виготовлених за допомогою напіввимірювальних камер, із використанням ЕОМ. Така апаратура складається із трьох блоків: фотокамера зі спеціальною панеллю дискретизації; персональна ЕОМ з терміналом, будівником графіки, графічного монітора й друкуючого пристрою. Використання цієї апаратури дозволяє суттєво скоротити тривалість перебування оперативно-слідчої групи на місці події, оскільки обстановка на місці події може бути додатково проаналізована за масштабними схемами, отриманими в автоматичному режимі. Для виявлення мікрослідів широко застосовуються спеціальні комплекти, до яких входять технічні пристосування й реактиви, необхідні для виявлення, вилучення й консервування слідів біологічних виділень (кров, слина та ін.). Стрімкий розвиток електроніки та обчислювальної техніки призвів до створення різного роду пошуково-аналітичних систем. Принципово новим напрямом є розробка експертних аналітичних систем, які відрізняються від інформаційних тим, що працюють не з базами даних, а з базами знань. У національному криміналістичному центрі США використовуються системи, які дають змогу прогнозувати можливу дату конкретного злочину, визначати ступінь підготовки до його вчинення [91, с. 57].

На жаль, ми можемо лише констатувати, що сучасне технічне оснащення й можливість вилучити максимум криміналістично значущої інформації при розслідуванні вбивств в нашій країні ще недостатнє і у порівнянні із станом техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування даної категорії злочинів в інших країнах, потребують суттєвого удосконалення.

Ведучи мову про техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств, необхідно зазначити, що завданням криміналістики, й зокрема її розділу "Криміналістична техніка" є не впровадження в практику наукової продукції, що розроблена наукою і її окремим розділом, а, в науковому забезпеченні цього впровадження. З точки зору криміналістики особливої уваги заслуговує забезпечення використання науково-технічних досягнень в діяльності із досудового розслідування злочинів. Цей процес може бути визначений як система заходів, покликаних зробити можливим, дійсним й безумовним використання досягнень науково-технічного потенціалу в діяльності із досудового розслідування з метою її удосконалення й підвищення ефективності при вирішенні завдань досудового розслідування вбивств.

криміналістичний досудовий розслідування вбивство

Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств характеризується такими рисами: здійснюється лише в межах і способами, що вказані в КПК України; суб'єктами цієї діяльності можуть бути лише учасники кримінально-процесуальної діяльності; результати застосування науково-технічних засобів повинні знаходити відображення у відповідних процесуальних документах. Ведучи мову про правові основи техніко-криміналістичного забезпечення, необхідно підкреслити, що це - джерело, на ґрунті якого будуються різні види діяльності, що стосуються використання науково-технічних засобів як у боротьбі зі злочинністю загалом, так і в кримінальному судочинстві зокрема [202, с.13]. Під правовим забезпеченням як елементом техніко-криміналістичного забезпечення необхідно розуміти правове регулювання важливих питань застосування науково-технічних засобів, прийомів і методів в досудовому розслідуванні вбивств. В цьому аспекті важливо виокремити такі групи питань: щодо суб'єктів застосування техніко-криміналістичних засобів; щодо допустимості використання в кримінальному процесі окремих видів техніки; щодо порядку застосування техніко-криміналістичних засобів; щодо процесуального оформлення факту використання техніки. Без правового врегулювання цих питань не можна уявити ніякої іншої роботи з техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів проти життя.

Не буде перебільшенням твердження про те, що норми чинного КПК України визначають процесуальну форму слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, тоді як криміналістика наповнює їх тактичним змістом. Криміналістика як наука, як єдність знання і діяльності, займається пізнанням фактичних обставин у кримінальних провадженнях. Вона сприяє своїми засобами і методами доказуванню, а наука кримінального процесу вирішує теоретичні і практичні питання доказування і, між будь-якими групами кримінально-процесуальних норм завжди можна прослідкувати зв'язки, опосередковані однією і тією ж процесуальною категорією - доказуванням. Криміналістика концентрується на реальностях судочинства, тоді як процес надає нормативні моделі, формує певні правові межі, які встановлюють, чого не можна робити, проте не відповідають на питання, як це робити. Кримінально-процесуальний закон нерідко оперує доволі умоглядними абстракціями, тоді як криміналістика наповнює їх конкретним змістом [192, с.197]. Вона саме тому стала самостійною наукою, а не просто каналом, через який у слідчу, судову, оперативно-розшукову і експертну діяльність впроваджуються досягнення природознавства й техніки [150, с.12], а системою трансформованих і поєднаних з юридичними елементами наукових й технічних знань з новими інтегративними якостями, не властивими вихідним компонентам. Саме практична необхідність "дешифрування" інформації, яку в такому вигляді й сенсі не вивчала жодна наука, викликала появу нового своєрідного прикладного наукового напряму, що дає змогу забезпечувати судочинство надійною доказовою інформацією шляхом глибокого і всебічного використання природничо-наукових методів і науково-технічних засобів. Криміналістика інтегрує в собі окремі досягнення всіх інших наук, які можуть бути використані для боротьби зі злочинністю.

Кримінальне провадження здійснюється завдяки діяльності слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, що діють в межах наданих їм повноважень. Завдання кримінального провадження встановлені ст. 2 КПК України, відповідно до яких, ними виступає забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура [135]. Розслідування за фактом вчиненого кримінального правопорушення здійснюється уповноваженими на його проведення органами досудового розслідування, що вказані в ст. 38 КПК і якими є слідчі підрозділи відповідних правоохоронних відомств, у формі досудового слідства або дізнання.

На основі вивчення системи нормативно-правових актів можна дійти висновку про те, що правову основу застосування науково-технічних засобів, виходячи з виду здійснюваної правоохоронної діяльності (кримінально-процесуальної, оперативно-розшукової, адміністративно-процесуальної) складають норми, які містяться в джерелах різної регулятивної значущості. Це: міжнародні договори, декларації, угоди; Конституція України, Кримінальний кодекс України; Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України "Про Національну поліцію", Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність", Закон України "Про боротьбу з організованою злочинністю", накази, інструкції, вказівки, настанови, рішення МВС; міжвідомчі накази, інструкції, вказівки, настанови, рішення МВС та інших відомств України.

Характеризуючи нормативно-правові засади техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів, важливо пам'ятати, що до законодавчих приписів та відомчих нормативних вимог, які їх складають, входять і відповідні норми, котрі регулюють процедуру застосування науково-технічних засобів в межах кримінального судочинства. Правову основу у широкому смислі складають норми, які безпосередньо не регулюють застосування науково-технічних засобів, але містять у собі загальні положення, що мають принципове значення для її застосування та використання отриманих результатів. Перш за все, це норми міжнародного права, а також Конституція України, у окремих статтях якої містяться положення про державний та політичний устрій країни, приписи щодо забезпечення гарантії прав та інтересів громадян й суспільства та ін. Фактично використання технічних засобів фіксації розглядається Конституцією України як засіб забезпечення гласності судочинства. Крім того, це положення слід також розглядати і як правовий гарант захисту законних інтересів учасників судочинства.

Серед конституційних норм, які можна віднести до загальних засад використання науково-технічних засобів, важливо окремо виділити ч.3 ст. 62 Конституції України, згідно з якою "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях". Ця правова норма прямо торкається означених правових засад застосування науково-технічних засобів, особливо стосовно здійснення цієї діяльності у межах реалізації завдань кримінального судочинства. Таке положення пояснюється тим, що в процесі доказування у конкретному кримінальному провадженні про вбивство знаходять своє виявлення головні можливості науково-технічних засобів у розслідуванні злочинів. Саме ці засоби сприяють виявленню, вилученню, фіксації і дослідженню доказів у кримінальному судочинстві. До загальних засад правового регулювання суспільних відносин у сфері використання науково-технічних засобів треба також віднести положення ст. 31 Конституції України, згідно з яким "кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції". Це конституційне положення доповнюється Постановою №9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Зокрема, з метою правильного застосування норм Конституції при здійсненні правосуддя у п.22 встановлено, що дозвіл на проникнення до житла чи до іншого володіння особи, на накладення арешту на кореспонденцію, її виїмку у поштово-телеграфних установах та на зняття інформації з каналів зв'язку надається тільки судом. Аналізуючи конституційні норми, важливо наголосити на законності використання науково-технічних засобів, що визначається виявленням меж такої діяльності, способів її здійснення, характером процесуальних наслідків. Безпосередньо принцип законності закріплено в ч.3 ст. 129 Конституції України. Безумовно, цей стрижневий принцип усієї системи здійснення правосуддя в Україні є невід'ємним елементом демократичної, правової держави. Здійснення правосуддя в кримінальних справах відповідно до чинного законодавства є одним із завдань кримінального судочинства (ст. 2 КПК України).

Зауважимо, що у Кримінально-процесуальному кодексі України як нормативно-правовому акті, який містить у собі правові норми, що регулюють застосування науково-технічних засобів у кримінально-процесуальній діяльності, ці правові норми відображені двома групами. Першу групу становлять норми, які прямо регламентують можливість, процесуальний порядок та форму використання науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві. Частиною 2 ст. 104 КПК зазначено, що у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається в протоколі. Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.

Обов'язок виявлення і фіксації матеріальної і вербальної криміналістично значущої інформації про ознаки злочину та осіб, що їх вчинили, виявлення фактичних даних, котрі можуть бути використані в якості доказів у кримінальному провадженні, покладено на органи досудового розслідування. В ст. 107 КПК України "Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження" передбачене універсальне положення про те, що рішення про фіксація процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим-суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим [135]. Така конструкція норми закону носить дозвільний характер й, відповідно, дозволяє органам досудового розслідування застосовувати будь-які технічні засоби при проведенні всіх без виключення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Загальне положення про можливість фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів, на нашу думку, необхідно було б доповнити переліком основних принципів допустимості їх застосування, до числа яких в криміналістиці відносять науковість, безпечність, етичність, ефективність.

Про факт фіксування ходу і результатів процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів обов'язково зазначається у вступній частині протоколу відповідної дії. В.Г. Гончаренко підкреслює, що речові докази, вилучені слідчим, прокурором, обов'язково фотографуються, а речові докази, які в силу різних об'єктивних причин повертаються законному власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, передаються для реалізації, знищуються чи передаються для технологічної переробки, обов'язково фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису. В усіх інших випадах фіксування процесуальних дій за допомогою технічних засобів, якщо на обов'язковому фіксуванні не наполягають учасники процесуальної дії, є факультативним і залежить від конкретних обставин, а саме: при допиті (ч. 5 ст. 224 КПК України); при пред'явленні для впізнання особи, речей, трупа (відповідно ч. 8 ст. 228, ст. 229, ст. 230, ч. 3 ст. 231 КПК України), при обшуку (ч. 7 ст. 236 КПК України), при проведенні огляду (ч. 7 ст. 237 КПК України), при проведенні огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією (ч. 6 ст. 240 КПК України), при проведенні слідчого експерименту (ч. 2 ст. 240 КПК України), при проведенні освідування особи (ч. 4 ст. 241 КПК України), при відбиранні біологічних зразків для експертизи (ч. 3 ст. 245 КПК України [132, с. 172].

Так, частиною 5 ст. 224 КПК передбачено, що під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та /або відеозапис. Частиною 8 ст. 228 КПК передбачено, що при пред'явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами. Частиною 3 ст. 231 КПК передбачено, що якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, то до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред'являлися для впізнання, матеріали відеозапису. Частиною 7 ст. 236 КПК "Виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи" передбачено, що при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Частиною 7 ст. 237 КПК "Огляд" передбачено, що при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Про необхідність використання технічних засобів при проведенні огляду трупа, що пов'язаний з ексгумацією, йдеться у ч. 6 ст. 239, де зазначено, що до протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки [135].

Якщо за звичного порядку проведення слідчих (розшукових) дій технічні засоби застосовуються переважно з метою фіксування ходу дії та отриманих результатів, то в дистанційному досудовому розслідуванні визначальним є створення за їхньою допомогою повноцінних умов для отримання й передачі інформації на відстань у режимі реального часу, належної якості звукового сигналу і відеографічного зображення, за умови одночасного й повноцінного сприйняття інформації із кожного з віддалених місць, в якому відбуваються події, що пов'язані із сутністю і єдністю завдань допиту чи впізнання. Частиною 3 ст. 232 "Проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування" передбачено, що використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення і звуку, а також інформаційну безпеку. Частиною 9 ст. 232 передбачається, що хід та результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису. За результатами опитування, проведеного у режимі відео- або телефонної конференції, слідчий, прокурор складає рапорт, у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв'язку, що використовувався опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені. За необхідності опитування фіксується за допомогою технічних засобів аудіо- чи відеозв'язку [135].