Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств

Статтею 267 КПК України "Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи" визначено, що слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою: виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування; виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів; виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину; виявлення осіб, які розшукуються; встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи [135]. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи викликає певні труднощі саме в ході пошуку необхідних слідів та об'єктів. Техніко-криміналістичне забезпечення в подібних ситуаціях спрямовано на вирішення завдань з організації застосування раціональних засобів і методів пошуку слідів та інших об'єктів, що відносяться до злочинної діяльності. Особливості прихованості проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій формують вимоги до техніко-криміналістичних засобів і методів з дослідження вказаних об'єктів. Це, перш за все, оперативність проведення, яка має вираз у необхідності здійснення аналізу в короткі строки, а також мінімізації масо-габаритних характеристик відповідних приладів, їх портативність, прихованість застосування. Однією із актуальних проблем є розробка прихованих засобів пошуку - камуфляжів, пристосувань, що забезпечують маскування технічних засобів і самої негласної слідчої (розшукової) дії.

Не менш актуальною залишається проблема розробки техніко-криміналістичних методів і прийомів негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України). Негласне отримання зразків для порівняльного дослідження - це дії, спрямовані на отримання різноманітних об'єктів для їх діагностичного дослідження з метою їх розпізнання, а також для ідентифікації з існуючими аналогами в процесі встановлення ознак злочинної діяльності. Зазвичай, за кримінальними провадженнями про вбивства необхідним є негласне отримання зразків біологічних виділень злочинця.

Експертне дослідження - це другий рівень техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств. На цій стадії первинна інформація переростає в доказову, формується об'єктивна доказова база, котра потім буде покладена в пред'явлення підозри конкретній особі.

Кваліфіковане використання спеціальних знань в досудовому розслідуванні здійснюється експертно-криміналістичними підрозділами органів внутрішніх справ, котрими при розслідуванні й судовому розгляді кримінальних проваджень про злочини проти життя людини найбільш ефективно й оперативно застосовується вся сукупність сучасних науково-технічних засобів. Для розслідування вбивств, з урахуванням доцільності використання найрізноманітніших технічних й інших засобів, зазвичай є необхідним проведення декількох експертиз, інколи їх може бути не один десяток, і до того ж із різних галузей знань.

Експертна служба МВС України є системою державних спеціалізованих установ судової експертизи, діяльність якої спрямовує і координує міністерство внутрішніх справ України, здійснює судово-експертне забезпечення діяльності Національної поліції України, МВС України, інших правоохоронних органів. Відповідно до Наказу МВС України № 1343 від 03.11.2015 року "Про затвердження Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України" основним завданням експертної служби є: 1) здійснення судово-експертної діяльності; 2) забезпечення залучення працівників Експертної служби МВС до досудового розслідування та судового розгляду; 3) у межах компетенції проведення експертних досліджень на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених Законом України "Про судову експертизу"; 4) проведення сертифікаційних та інших випробувань, а також оцінки відповідності продукції, процесів і послуг, виконання інших робіт у межах своєї компетенції; 5) проведення відповідно до законодавства оцінки майна, майнових прав та здійснення професійної оціночної діяльності; 6) забезпечення функціонування обліку знарядь кримінальних правопорушень та інших об'єктів; 7) забезпечення функціонування інформаційно-пошукових систем, обробка персональних даних у межах повноважень, визначених законом, забезпечення режиму доступу до інформації; 8) здійснення спеціальних вибухотехнічних робіт з пошуку і знешкодження вибухонебезпечних предметів, пристроїв, що використовуються в терористичних цілях; 9) підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників Експертної служби МВС як судових експертів, спеціалістів-криміналістів і спеціалістів-вибухотехніків [169]. У результаті реорганізації МВС України та утворення Національної поліції, здійснено перерозподіл функцій між особами, які мають спеціальні знання. Раніше як спеціалістів залучали співробітників Експертної служби. Згідно з нормативними актами МВС України, вони входили до складу слідчо-оперативних груп. Після реорганізації до штатного розкладу слідчих підрозділів введено посади інспекторів-криміналістів та техніків-криміналістів, на яких покладено більшу частину цих функцій. Саме на них покладено раціональне та ефективне застосування техніко-криміналістичних засобів і спеціальних знань у галузі криміналістики [170].

Ведучи мову про суб'єктів макрорівня, необхідно звернути увагу на те, що в силу значного обсягу експертних проваджень організаційно-технологічні проблеми експертної діяльності сьогодні виходять на перший план. За сучасних умов і правоохоронні органи, і суди пред'являють до судової експертизи якісно інші, більш високі вимоги, спрямовані на впровадження найсучасніших досягнень науки і техніки для вирішення як традиційних, так і нових експертних задач. За мірою збільшення обсягу наукових відкриттів і різноманітних розробок робочі місця експертів оснащуються науковими новинками, видозмінюються технологічні процеси, відбувається комп'ютеризація окремих операцій, до того ж значна кількість наукових розробок вже набула реального втілення в діяльність судово-експертних установ. Зазвичай, в судово-експертних установах і експертних підрозділах різних відомств для розробки нових, удосконалення вже розроблених експертних методик та їх адаптації до завдань правоохоронних органів, інвентаризації та паспортизації методик створюються наукові лабораторії або спеціальні підрозділи, котрі займаються науково-дослідною діяльністю на підставі відповідних планів НДР, затверджених керівництвом відомства. Співробітниками такого підрозділу повинні бути професійно підготовлені наукові співробітники, що мають досвід практичної експертної роботи. В проведенні наукових досліджень повинні брати участь й керівники напрямів та експерти з певним досвідом роботи. Поєднання в одній службі вчених і практиків дасть змогу забезпечити актуальність досліджень, що проводяться, їх практичну значимість та негайну реалізацію передових ідей в експертній практиці.

Реєстрація методик проводиться Мін'юстом, який є держателем Реєстру методик проведення судових експертиз і визначає організаційні та методологічні принципи його ведення [200]. Основними критеріями оцінювання методик, тобто їх оціночними показниками зважаючи на доцільність використання цих методик, є: наукова обґрунтованість, котра визначається повнотою й об'єктивністю використання наукових знань і апробованих практикою технічних засобів, прийомів тощо; економічність, котра визначається витратами на обладнання, підготовка кадрів та безпосередньо на проведення досліджень; можливість відтворення результатів і проведення повторного дослідження; безпечність, яка визначається дією на здоров'я експерта та ступенем імовірності нещасного випадку; законність та етичність; простота і доступність; конкурентоспроможність, тобто перевага порівняно з будь-якою іншою методикою, що дає найбільш результативне рішення конкретного експертного завдання; універсальність, тобто можливість використання методу, методики при дослідженні різноманітних об'єктів для вирішення багатьох експертних завдань; новизна, тобто нові факти, об'єкти, можливість вирішення завдань, які раніше не вирішувалися або вирішувалися частково, розроблення прийомів у новому, раціональному або оптимальному компонуванні, нові способи вирішення відомих завдань, поставлення на вирішення нових завдань; припустимість, тобто використання в методиці відомостей із передбачених законом джерел з додержанням загальних положень; актуальність, котра обумовлена необхідністю вирішення різноманітних оптимізаційних завдань, що виникають в експертній практиці досить часто; використання неруйнівних методів, що забезпечує можливість проведення додаткових, повторних досліджень без зміни первісного вигляду об'єкта, що на сьогодні для потреб практики має особливе значення, оскільки в основному проводяться дослідження речовин у слідових кількостях, дослідження мікрослідів тощо. Основні оціночні параметри ефективності полягають у дієвості методики, що характеризується можливістю одержання достовірних результатів, визначених з достатньою точністю, при використанні мінімального об'єму об'єктів і витрат необхідного часу; достовірність одержаних результатів, тобто відповідність їх фактичним обставинам справи; точність результатів; мінімальному об'єму матеріалу, необхідного для проведення дослідження; мінімального часу, необхідного для проведення досліджень тощо [213]. Отже, ефективність методики визначається можливістю одержання максимального обсягу інформації про об'єкт при мінімальних часових, трудових і матеріальних витратах. Розробляючи експертні методики, певну увагу необхідно приділяти структурі та змісту анотації до неї, яка повинна складатися з урахуванням критеріїв оцінювання методик.

Розробка експертної методики становить різновид наукового дослідження, а тому даному процесу притаманні всі основні риси наукового пізнання в цілому [27, с. 104]. Різноманіття галузей знань, що привносять в дослідницьку і практичну діяльність експертних установ їх комплексний характер, не тільки зумовлюють необхідність взаємодії різного роду фахівців, але й впливають на організацію і проведення наукових досліджень. До методологічних вимог, які визначають методичні основи і загальну структуру наукових досліджень у галузі судової експертизи (всієї її системи), можна віднести наступні: чітку цільову спрямованість наукового дослідження, яка ґрунтується на задачах конкретного роду, виду судових експертиз або комплексі задач; вибір оптимального послідовного шляху дослідження з застосуванням усіх необхідних методів і засобів, які забезпечують глибокий та всебічний аналіз матеріалу (об'єктів), що досліджуються; застосування наукового, сучасного понятійного апарату і термінології, що прийнята в судовій експертизі; творче застосування теоретичних положень і даних природничих, технічних та інших наук, а також досягнень у галузі самої судової експертизи, з урахуванням досвіду організації, проведення наукових досліджень; можливість перевірки результатів, отриманих експериментальним шляхом [265]. Потребує окремого підходу також робота з удосконалення науково-дослідницької діяльності щодо розробки, освоєння і впровадження в практику роботи експертів нових методик експертного дослідження речових доказів та інших об'єктів судової експертизи.

За даними анкетування слідчих органів МВС України, проведеного М.Г.Куп'янським, більшість практичних працівників вважають за необхідне звертатись фахівців за допомогою у використанні спеціальних знань при розслідуванні убивств, зокрема позитивну відповідь надали 91,4% опитаних. З числа осіб, які надали позитивну відповідь, спеціальні знання використовувалися ними: при призначенні судових експертиз (вказали 60%); залучення спеціалістів до проведення слідчих (розшукових) дій (57,1%); звернення до спеціалістів з метою розроблення психологічних портретів (46,7%); звернення до спеціалістів з метою отримання ДНК-аналізу або проведення геномної експертизи (42,9%)4 отримання консультацій від спеціалістів (39%); звернення до спеціалістів з метою розроблення фотороботів (25,7%). Також М.Г.Куп'янським шляхом опитування практичних співробітників МВС була здійснена спроба встановлення необхідності проведення окремих видів судових експертиз, зокрема 90,5% опитаних вважають за потрібне провести судово-медичні експертизи; 74,3% - судово-психіатричні; 66,7 % - судово-біологічні; 55,2% - судово-психологічні; 46,7% - дактилоскопічні; 34,3 % - трасо логічні% 29,5 % - судово-портртені; 23,8% - генотипоскопічні; 12,4 % - судово-балістичні та ін. [138, с. 187].

Проведення судових експертиз становить собою найважливіший елемент техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств. Відповідно до статистичних даних у 2016 році та за шість місяців 2017 року Експертна служба МВС виконала 227,2 тис. (114,3 тис.) судових експертиз, 50,6 тис. (24,3 тис.) перевірок за криміналістичними обліками, взяла участь у проведенні 5,2 тис (2,5 тис.) слідчих (розшукових) дій, 1,1 тис (383) оглядів місць подій з використанням пересувних криміналістичних лабораторій тощо [148, с. 1].

Характер слідів, які виникають при вчиненні вбивств визначає види експертиз, що призначаються слідчими. В принципі при розслідуванні вбивств може бути призначена будь-яка експертиза. Разом з тим, найчастіше призначають балістичні, вибухотехнічні, біологічні експертизи зі слідами виділень людини, експертизи холодної зброї, судово-медичні експертизи трупа, фоноскопічні та відеофоноскопічні, трасологічні та інші. Їх проведення визначається низкою факторів: рівнем професійної підготовки експертів, стажем їх роботи, технічною оснащеністю експертно-криміналістичних підрозділів МВС, рівнем розробки методик дослідження тих або інших об'єктів тощо. Проте, науковці звертають увагу, що в розслідуванні вбивств далеко не повною мірою використовуються можливості судової експертизи. Використання обмеженого виду експертиз, застарілі методики експертних досліджень, незнання сучасних можливостей - все це суттєво обмежує доказову базу [45, с.21].

Сьогодні доволі часто при проведенні різних видів експертиз використовують сучасні експертні технології. Не дивлячись на те, що кожна з експертних методик, що заснована на використанні комп'ютерів, є специфічною і орієнтовна на вирішення конкретного завдання при дослідженні різноманітних об'єктів, всі вони мають загальні властивості: в основі цих методик лежать такі кардинальні принципи правової інформатики, як принцип системної організації об'єкта пізнання, кількісної визначеності і використання математичного апарату, функціональний та алгоритмічний підхід до самого процесу пізнання і до об'єкту пізнання; методологічною передумовою є математичне моделювання об'єкта і розробка алгоритму його пізнання; незалежно від індивідуальних особливостей в структурі кожної із таких методик можна виокремити характерні для будь-якої з них елементи, зокрема такі як постановка завдання та визначення мети дослідження; декомпозиція загальної задач на окремі під завдання; визначення конкретних засобів і прийомів їх реалізації; власне практична діяльність, яка складається з певної сукупності трудових операцій; отримання результату та його оцінка; прийняття рішення [287, с.7].

Правильна кваліфікація злочинних дій багато в чому залежить від того, наскільки правильно буде встановлено групову належність предмета - речового доказу (вогнепальна чи холодна зброя), визначено його вид (за способом виготовлення, технічним станом тощо). Різноманіття видів вогнепальної та холодної зброї, специфіка конструкції, форми, розмірів та інших характеристик потребують глибоких спеціальних знань для її криміналістичної оцінки, що у багатьох випадках потребує проведення судово-балістичних експертиз, які призначені для розв'язання широкого кола завдань ідентифікаційного, діагностичного та ситуаційного характеру, пов'язаних з дослідженням вогнепальної зброї, боєприпасів і слідів пострілу (на зброї, на ураженій перешкоді, на особі, яка стріляє) [98, с.191]. Отже, об'єктами судово-балістичної експертизи є вогнепальна зброя, боєприпаси та їх частини (патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пижі, прокладки), а також предмети зі слідами пострілу.

А.В.Іщенко цілком слушно піднімає важливу проблему, пов'язану із визначенням виду судових експертиз, предметом їх дослідження. Він зазначає, що практично всі види криміналістичних експертних досліджень сформувались як практична реалізація певних знань, які були узагальнені і узагальнюються у відповідних підрозділах структурної складової криміналістичної науки, яка отримала назву "криміналістична техніка". Фактично і назви таких експертиз, здебільшого витікають із назви відповідних підрозділів, наприклад, трасологія - трасологічна експертиза; дактилоскопія - дактилоскопічна експертиза; почеркознавство -почеркознавча експертиза; судова-балістика - судово-балістична експертиза. Зазначається й те, що специфіка означених взаємозв'язків у кожному конкретному випадку постійно потребує окремого розгляду, оскільки постійно розширюється коло знань з трасології, дактилоскопії, почеркознавства тощо, які мають детермінуючий вплив на можливості конкретних експертиз. Ми погоджуємося із думкою шановного вченого стосовно недоцільності заміни назви "судово-балістична експертиза" на експертизу зброї та слідів і обставин її використання, як це має місце в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, із змінами і доповненнями, внесеними наказами міністерства юстиції України за станом 27 липня 2015 року [104, с. 144-145]. Дійсно, про експертизу якої зброї і яких її різновидів йдеться; що є об'єктами такої експертизи і яким є механізм утворення слідів при застосуванні різноманітних видів зброї, що між цими механізмами є спільного; що спільного мають спеціальні знання, які використовуються при проведенні експертизи вогнепальної зброї і слідів її застосування; вибухових пристроїв - слідів їх застосування, холодної зброї і слідів її застосування.

За окремими кримінальними провадженнями про вбивства, що вчинені із застосування вибухових пристроїв, проводяться вибухотехнічні експертизи, котрі на відміну від традиційних криміналістичних експертиз вирішують не лише ідентифікаційні, а й значною мірою завдання ситуалогічного характеру. Усі конкретні об'єкти, що підлягають вибухотехнічному дослідженню, зазвичай поділяють на три групи: вибухотехнічні вироби, матеріали і речовини, з яких вони виготовлені, вибухотехнічні суміші і їх пакування, капсулі та електродетонатори, підшивачі, піротехнічні та імітаційні засоби, саморобні вибухові пристрої і їх залишки після вибуху; інші матеріали, речовини і вироби, що пов'язані з підготовкою до злочину, зокрема інструменти і пристосування для виготовлення або доведення вибухових речовин і вибухових пристроїв, камуфляж і предмети із слідами вибухотехнічних об'єктів, що залишились після спільного з ними зберігання, пакування, доставки вибухового пристрою до місця вибуху; предмети речової обстановки з місця події, які мають на собі сліди вибуху, а також знаряддя і інструменти, які були використані для знешкодження вибухотехнічних виробів. Значення кожного з об'єктів вибухотехнічної експертизи зумовлене певними факторами, до яких слід віднести: характер зв'язку конкретного об'єкта з подією злочину; обсяг і зміст інформації, яку зберігає в собі об'єкт; можливість розв'язання конкретних питань та їх послідовність; здатність вибухотехнічного об'єкта зберігати на собі сліди і характеристики, що потрібні для проведення експертизи [118, с.121-123].

Значна кількість речових доказів за кримінальними провадженнями про злочини проти життя людини відносять потребує експертного дослідження у лабораторних відділеннях бюро судово-медичної експертизи. Частина речових доказів має криміналістичний характер, зокрема це такі, що сприяють: встановленню характеру ушкодження, механізму травми; ототожненню особи, наприклад, методом зіставлення черепа (або його рентгенограм) загиблої людини з її прижиттєвою фотографією; встановлення конкретного знаряддя злочину (сокира чи ніж, якими вчинено вбивство, можуть бути ототожнені за трасами на кістках, хрящах, залишені їх зазубленими лезами) та ін. Інша група речових доказів має біологічне походження, тобто являє собою виділення організму людини або частини її органів і тканин, це кров, волосся, слина, піт, потожирові нашарування, нігті, кістки, частки шкіри, м'язової тканини, мозку та інших внутрішніх органів. Речові докази біологічного походження досліджуються в імунологічних і цитологічних відділеннях бюро судово-медичної експертизи [228, с.357].

В ході експертного дослідження речових доказів, що мають біологічне походження, зокрема крові людини, вирішується комплекс діагностичних та ідентифікаційних завдань. До діагностичних завдань зокрема відносять визначення видової належності крові, визначення статевої належності крові, встановлення походження крові від дорослої людини або новонародженої (плоду), визначення давності утворення плям крові, встановлення за плямами крові кількості рідкої крові, котрою вони утворені, визначення наявності вагітності за слідами крові тощо. Вирішення цього завдання пов'язане з обов'язковим попереднім встановленням наявності як самих біологічних об'єктів, так й їх видової та групової належності. Для цього І.О. Аістов пропонує застосовувати орієнтовні та доказові методи експертного дослідження. Орієнтовні методи дають змогу припустити наявність біологічної речовини на об'єкті. До яких він відносить: дослідження в ультрафіолетових променях, реакція з перекисом водню, реакція на пероксидазні властивості крові, реакція хеміолюмінесценції, азопірамова проба, амідопіринова проба тощо. Проте ці методи не є суворо специфічними, можуть надавати позитивний результат за низкою речовин, що не мають відношення до самих біологічних об'єктів, однак негативний результат є можливим за деяких умовах й за наявності біологічної речовини. Тому, зазвичай, ці методи застосовують при огляді місця події. До доказових методів визначення наявності крові на об'єкті відносять виявлення формених елементів крові - еритроцитів шляхом мікроскопії. Для цього використовують спектроскопічний метод, що заснований по властивостях гемоглобіну та його похідних поглинати світлові хвилі певної довжини. Дослідження спектрів поглинання надає однозначний варіант відповіді на питання щодо наявності крові в досліджуваній речовині [2, С. 133-137]. В арсеналі засобів ідентифікаційної експертизи важливе місце займають виявлення й реєстрація специфічних спадкових ознак і властивостей організму, які піддаються кількісній і якісній оцінці і дають можливість зробити висновки щодо групової належності особи. В практиці судово-медичної експертизи отримали розповсюдження, головним чином, біохімічні маркери і маркери груп крові. Проте, як зазначає Г.С.Воропаєв, існуючі на сьогодні методики біохімічного дослідження, на яких засновані експертні оцінки при ідентифікації особи, мають суттєві недоліки - за допомогою цих методик можна із достатнім ступенем ймовірності лише виключити належність досліджуваного біологічного матеріалу тій або іншій особі. Позитивне ж впізнання практично завжди носить умовний характер і обмежується констатацією групової належності біологічних об'єктів. Стрімкий розвиток сучасної біології, зокрема молекулярної генетики і генної інженерії, дає можливість перейти до аналізу ознак, що індивідуалізують особу безпосередньо на рівні геномної ДНК. Той факт, що ДНК кожної людини індивідуальна, забезпечує унікальну можливість конкретизації експертних висновків [42, с. 147]. Проте необхідно зазначити, що методи геномної дактилоскопії при ідентифікації невпізнаних трупів використовуються в практиці нечасто. Така ситуація пояснюється тим, що: на дослідження надають невелику кількість матеріалу для екстрагування ДНК; не завжди дотримуються правил вилучення й збереження матеріалів, направлених на експертизу; порушують заходи безпеки, що виключають контамінацію ДНК; методики, які використовуються при проведенні експертиз за статевими злочинами, не розраховані на роботу із залишками, що піддавалися гнилісним змінам та обгорілим трупам; відсутність необхідного лабораторного обладнання для виконання такого роду експертиз [42, с. 153-154].

Окреме місце серед судових експертиз, які проводять у кримінальних провадженнях про вбивства, займають фоноскопічні та відеофноскопічні експертизи. Відомо, що у своїх протиправних цілях окремі особи широко застосовують різноманітні засоби звуко- та відеозапису, що в чималій мірі зумовлено використанням сучасних досягнень в розвитку технологій і засобів зв'язку. Все частіше для дослідження як речові докази експертам надаються записи звуків різноманітного походження (фонограми) і, зокрема, усного мовлення людини, а також самі аудіовізуальні засоби. На звукозаписах, наданих на експертне дослідження, відбиваються окремі властивості й ознаки особи, чиї текстуальні та інші звукові властивості зафіксовані. Одним із напрямів експертного дослідження є аналіз відеографічних зображень, отриманих з камер відеспостереження, що встановлені в місцях підготовки або вчинення вбивства, наприклад, відеозапис підготовки до вчинення вбивства журналіста Шеремети. Зростаюча в багато разів кількість компактних пристроїв відеозапису, камер зовнішнього спостереження призвело до збільшення кількості числа зображень, які надходять на експертизу як об'єкти відеографічних досліджень. Оскільки традиційні криміналістичні методики пред'являються жорсткі вимоги до умов отримання зображень (за ракурсом, освітленням, нерухомістю зафіксованого об'єкта), сьогодні стоїть питання із створення нових методик, котрі б забезпечували максимальне вилучення криміналістично значущої інформації із зображень, отриманих за нестандартних умов. Фіксація й дослідження динамічних ознак людини може вирішуватися із застосуванням технологій відеофіксації, які зараз дуже швидко розповсюджуються, з подальшим аналізом зображень на комп'ютері за допомогою відповідного програмного забезпечення. Інформаційними джерелами динамічних ознак людини сьогодні можуть бути системи відеоспостереження, які зараз досить широко поширені й доволі часто злочинна діяльність фіксується такими системами. Відеозйомка дозволяє фіксувати положення тіла людини і його частин у просторі й у часі, а потім визначати координати деяких анатомічних частин тіла, по яких розраховувати лінійні й кутові координати, траєкторії, швидкості й прискорення переміщення різних ділянок тіла 218, с. 114-119.. Дані, отримані в результаті відеозйомки й обробки зображень, можуть зберігатися в пам'яті комп'ютера, складаючи так званий динамічний образ рухів людини.

На нашу думку, необхідна розробка інтегративної динамічної моделі розпізнавання (ідентифікації) людини, а також діагностики його властивостей, на основі всіх його доступних для сприйняття або фіксації технічними засобами динамічних властивостей і проявів. Така модель, або «динамічний портрет», буде являти собою якусь кореляційну матрицю, всередині якої в міру нарощування обсягів інформації будуть формуватися все нові й нові внутрішні зв'язки. Безумовно, рішення такого складного завдання - розробки розглянутої моделі - буде можливо тільки на базі сучасних можливостей інформаційних, телекомунікаційних, комп'ютерних технологій і технічних засобів. Використання відеозаписів дозволить підвищити вірогідність впізнання у випадку сприйняття зорового образа очевидцем з вадами зору, на великій відстані, в умовах недостатньої видимості або якщо злочинець приховує обличчя за одягом. Ідентифікація людини за ознаками зовнішності зі слів такого очевидця у випадку статичного зображення, як правило, неможлива внаслідок нечіткого сприйняття елементів особи. Спостереження особи, що розшукується або ідентифікується по сукупності динамічних ознак, дозволяє значно звузити коло пошуку.

Накопичення відеоархівів та створення на їх основі криміналістичних обліків динамічних ознак зовнішності осіб, причетних до здійснення злочинів, забезпечить організацію автоматизованої інформаційно-пошукової системи підтримки криміналістичного дослідження динамічних ознак людини. У процесі накопичення даних про весь комплекс різних динамічних ознак людини можливе створення, так званого, «динамічного фоторобота». Даний програмний засіб на основі градації всієї сукупності динамічних ознак (наприклад, на основі ознак різних типів ходи, жестикуляції, міміки й ін.) дозволить моделювати динамічний портрет рухів розшукуваних осіб [164].

Ми не будемо детально висвітлювати питання проведення різноманітних видів судових експертиз у кримінальних провадженнях про вбивства, оскільки ці питання були предметом дослідження в багатьох дисертаціях вітчизняних і зарубіжних науковців, які були присвячені проблемам досудового розслідування вбивств та використанням спеціальних знань в досудовому розслідуванні різних видів вбивств. Хочемо лише зазначити, що завдяки зусиллям вчених і практиків сьогодні створені десятки тисяч методичних матеріалів, в яких висвітлюються питання проведення криміналістичних та інших класів і родів судових експертиз.

На даний час багато які з науковців ведуть мову про технологізацію експертного дослідження. Так, наприклад, у випадках досудового розслідування вбивств виникає необхідність проведення діагностичної та ситуалогічної експертизи. Технологія таких експертиз ґрунтується на послідовному вивченні окремих слідів, їх зіставленні один з одним, з обстановкою до, під час і після вчинення злочину і дозволяє на основі комплексного використання криміналістичних та інших спеціальних знань формулювати висновки щодо послідовності дій учасників досліджуваної події та їх ознаках [285].

Білоруський науковець О.І.Швед звертає увагу на те, що за більшістю експертиз є готові набори технологічних операцій, спеціальна техніка, створені умови для контролю якості роботи експерта. У ХХІ столітті основний акцент в судово-експертних дослідженнях змістився від наукових відкриттів до створення алгоритмів експертного дослідження. Експертиза активно набуває рис технологічного процесу, що підпорядкований певним регламентам. Серед основних характеристик судової експертизи в даний час значною мірою виокремлюється її властивість, характерна для технологічного процесу. Він підкреслює, що якщо в минулі роки основною задачею розробників судово-експертної методики було навчання експерта, то сьогодні більш важливим при створенні такої методики є точне і максимально коротке описування операцій експертного дослідження для цілей контролю. Отже, технологічний підхід дозволяє забезпечити прозорість дій експерта, у тому числі і для інших учасників процесу [267, с. 16].

Сьогодні, як слушно підкреслює С.М.Плєшаков, судово-експертні технології необхідно розглядати не лише стосовно сфери техніки. Вони складають фундамент, основу діяльності судово-експертних установ, і виокремити їх із загальної маси проблем судово-експертної діяльності, не визначивши меж даного поняття, не уявляється можливим. Він пропонує визначення категорії "судово-експертна технологія" - як врегульованої законодавством і підзаконними нормативними актами організаційно-управлінську діяльність відповідних суб'єктів, які здійснюють організаційне, науково-методичне, інформаційне і матеріально-технічне забезпечення експертного провадження в судово-експертних установах, а також як послідовну інтелектуально-пізнавальну (дослідницьку) діяльність експертів з дослідження об'єктів з метою отримання експертної інформації у кримінальному провадженні у вигляді достовірних та обґрунтованих висновків. Не залишив поза увагою С.М.Плєшаков і класифікацію судово-експертних технологій: залежно від рівня експертного провадження судово-експертні технології поділяють на загальні та окремі; за принципом належності судово-експертної установи до конкретного відомства він пропонує експертні технології ЕКЦ МВС, МЮ, МОЗ та ін. Залежно від сфери регулювання пропонуються такі технології: експертні технології організаційно-управлінського характеру; експертні технології пізнавальної спрямованості. За експертною спеціалізацією технології поділяють на: технології традиційної криміналістичної експертизи; технології експертизи матеріальних об'єктів і систем; технології експертизи інформаційних об'єктів і систем. За характером новизни технології пропонує поділяти на: традиційні судово-експертні технології з перевагою "ручної парці" (період становлення судової експертизи) та інноваційні судово-експертні технології (перспективні, сучасні). Науковцем пропонується і концепція загального характеру, яку необхідно використовувати під час професійної підготовки експертних кадрів. Така концепція може бути представленою такими елементами: сутність і структура судово-експертної технології; класифікація судово-експертних технологій; елементи судово-експертних технологій (організаційне науково-методичне, матеріально-технічне, інформаційне забезпечення; прикладні аспекти судово-експертної технології (нормативно-правове регулювання судово-експертних технологій, автоматизація і комп'ютерізація судово-експертної діяльності та ін..) [191]

Застосування методів інтелектуального проектування і зокрема технологічного підходу до системи експертних знань може стати одним із шляхів створення на державному рівні науково розроблених еталонів і стандартів здійснення судово-експертної діяльності. На запропонованій основі розглядається можливість інвентаризації наукового і методичного потенціалу судової експертної системи і створення з урахуванням рекомендацій і підходів науковців найоптимальнішої її моделі [260, с.187-188]. З точки зору конкретної експертної практики розробка експертних технологій дасть змогу створити умови для найбільш доцільної діяльності при проведенні експертиз на основі вироблення норм, правил, приписів її ефективного здійснення.

Висновки по третьому розділу

1. Значне місце в системі удосконалення діяльності із досудового розслідування вбивств займає організаційне забезпечення, яке передбачає розробку і впровадження нормативних документів з порядку здійснення того або іншого виду діяльності, регламентує питання науково-методичного, матеріально-технічного й кадрового забезпечення системи, визначає функціональні обов'язки посадових осіб.

2. Процес досудового розслідування кримінальних проваджень про вбивства складається із визначених, сталих в науці й практиці етапів - початкового (внесення даних до ЄРДР та початку кримінального провадження, проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, встановлення особи, яка причетна до вчинення вбивства та її затримання) та подальшого, на якому проводяться слідчі (розшукові), негласні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії з метою украплення доказової бази й виконання вимог щодо повного, об'єктивного і всебічного розслідування). Кожний з цих етапів має свої специфічні особливості, пов'язані із здійснюваними діями, складом осіб, які беруть участь в них, колом вирішуваних завдань. Використання на кожному з них науково-технічних засобів і методів носить специфічний характер, що притаманний завданням, вирішуваним на тому або іншому етапі досудового розслідування.

3. Найбільш важливою й доступною формою реалізації спеціальних знань, застосування сучасних криміналістичних засобів і технологій у процесі розкриття й розслідування вбивств є саме техніко-криміналістичне забезпечення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Завдання техніко-криміналістичного забезпечення на початковому етапі розслідування вбивств реалізуються, зазвичай, в ході проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій. Позитивний результат будь-якої слідчої (розшукової) дії значною мірою залежить від якості підготовки до її проведення.

4. Огляд місця події є однією з найважливіших і обов'язкових слідчих (розшукових) дій за кримінальними провадженнями про вбивства, адже від своєчасності, повноти і об'єктивності огляду, а також від вмілого використання в подальшому його результатів значною мірою залежить успіх розкриття й розслідування вбивства. Техніко-криміналістичне забезпечення слідчого огляду можна представити у вигляді теоретичної моделі, яка містить теоретичний та практичний блок: теоретичний блок системи техніко-криміналістичного забезпечення огляду місця події включає такі компоненти, як цілі, завдання, суб'єкти, систему техніко-криміналістичних засобів, систему тактико-криміналістичних засобів; прикладний блок системи техніко-криміналістичного забезпечення огляду місця події містить організаційний, технологічний, оціночно-контрольний компонент. Технологічний компонент системи містить в собі практичне використання спеціальних знань і техніко-криміналістичних засобів суб'єктами, які володіють спеціальними знаннями і навичками їх застосування з метою виявлення, фіксації та вилучення слідів і об'єктів злочину.

5. Дослідження місця вчинення вбивства не є для слідчого самоціллю. Досліджувати - означає піддати об'єкт науковому вивченню. Метою дослідження місця розслідуваної події є отримання криміналістично релевантної інформації й реконструювання розслідуваної події у всіх значимих з позиції права деталях. Значення дослідження обстановки місця злочину, матеріальних слідів визначається перш за все складністю і багатогранністю завдань, що вирішуються на основі даних слідчого огляду, обсягом закладеної в ньому різноманітної інформації, й необхідністю вирішення низки організаційних, оперативних та інших заходів з метою її використання слідчим в інтересах майбутнього досудового розслідування вбивства.

10. Певну увагу необхідно приділяти питанням техніко-криміналістичного забезпечення негласних слідчих (розшукових) дій, які проводяться за кримінальними провадженнями про вбивства. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи викликає певні труднощі саме в ході пошуку необхідних слідів та об'єктів. Техніко-криміналістичне забезпечення в подібних ситуаціях спрямовано на вирішення завдань з організації застосування раціональних засобів і методів пошуку слідів та інших об'єктів, що відносяться до злочинної діяльності. Особливості прихованості проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій формують вимоги до техніко-криміналістичних засобів і методів з дослідження вказаних об'єктів.

12. В силу значного обсягу експертних проваджень організаційно-технологічні проблеми експертної діяльності сьогодні виходять на перший план. За сучасних умов і правоохоронні органи, і суди пред'являють до судової експертизи якісно інші, більш високі вимоги, спрямовані на впровадження найсучасніших досягнень науки і техніки для вирішення як традиційних, так і нових експертних задач. За мірою збільшення обсягу наукових відкриттів і різноманітних розробок робочі місця експертів оснащуються науковими новинками, видозмінюються технологічні процеси, відбувається комп'ютеризація окремих операцій, до того ж значна кількість наукових розробок вже набула реального втілення в діяльність судово-експертних установ.

13. Судова експертиза активно набуває рис технологічного процесу, що підпорядкований певним регламентам. Серед основних характеристик судової експертизи в даний час значною мірою виокремлюється її властивість, характерна для технологічного процесу, якщо в минулі роки основною задачею розробників судово-експертної методики було навчання експерта, то сьогодні більш важливим при створенні такої методики є точне і максимально коротке описування операцій експертного дослідження для цілей контролю.

14. Судово-експертна технологія" це врегульована законодавством і підзаконними нормативними актами організаційно-управлінська діяльність відповідних суб'єктів, які здійснюють організаційне, науково-методичне, інформаційне і матеріально-технічне забезпечення експертного провадження в судово-експертних установах, а також як послідовну інтелектуально-пізнавальну (дослідницьку) діяльність експертів з дослідження об'єктів з метою отримання експертної інформації у кримінальному провадженні у вигляді достовірних та обґрунтованих висновків.

15. Застосування методів інтелектуального проектування, зокрема технологічного підходу, до системи експертних знань може стати, одним із шляхів створення на державному рівні науково розроблених еталонів і стандартів здійснення судово-експертної діяльності. З точки зору конкретної експертної практики розробка експертних технологій дасть змогу створити умови для найбільш доцільної діяльності при проведенні експертиз на основі вироблення норм, правил, приписів її ефективного здійснення.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі дослідження комплексу питань, що виникають у діяльності органів досудового розслідування, сформульовано наукові положення та отримано результати, що в сукупності розв'язують важливе наукове завдання техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств. Найсуттєвішими з них є такі:

1. Проблеми забезпечення практики досудового розслідування вбивств криміналістичними знаннями, розробками, практичними рекомендаціями вже тривалий час перебувають в полі зору вітчизняних і зарубіжних науковців і здійснюються за такими напрямами: загальні питання криміналістичного забезпечення, техніко-криміналістичне забезпечення, забезпечення практики розкриття й розслідування злочинів методико-криміналістичними розробками, інформаційне забезпечення розслідування тощо. Наявні результати наукових досліджень з проблем криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів проти життя людини та зокрема з техніко-криміналістичного забезпечення розслідування вбивств, у своїй сукупності, створюють умови для належної теоретичної підготовки кадрів для правоохоронних органів, вирішення низки практичних питань, які виникають у практиці розслідування даної категорії кримінальних правопорушень. Водночас залишається не вирішеним значний обсяг проблемних питань. Серед них проблеми: наукового, правового, інформаційного та організаційного забезпечення діяльності із досудового розслідування вбивств, засвоєння й впровадження в практику виявлення й досудового розслідування вбивств сучасних науково-технічних засобів, прийомів і методів, засобів автоматизації, обчислювальної техніки й сучасних інформаційних технологій.

2. Висвітлено ґенезу наукових підходів щодо сутності техніко-криміналістичного забезпечення і визначено, що наукових працях вітчизняних та зарубіжних науковців техніко-криміналістичне забезпечення визначається через прикметник "техніко-криміналістичне", що вказує на зв'язок з наукою криміналістикою взагалі й на зв'язок із розділом криміналістики "криміналістична техніка". Виокремлено такі основні підходи до розуміння поняття "техніко-криміналістичне забезпечення": статичний, у якому техніко-криміналістичне забезпечення розглядається як певна система криміналістичних знань, навичок і вмінь їх працівників використовувати наукові криміналістичні рекомендації, застосовувати криміналістичні засоби та ін.; динамічний, у якому техніко-криміналістичне забезпечення розглядається як специфічна діяльність учених і практиків із розробки нових, пристосуванні відомих науково-технічних досягнень, а також їх впровадження в практику розслідування злочинів, а також змішаний, в якому поєднується розуміння поняття техніко-криміналістичного забезпечення і як специфічна діяльність, і як система криміналістичних знань, навичок та вмінь.

3. Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств необхідно розглядати і як науково-дослідну, навчально-методичну, організаційну та інформаційну діяльність з розробки, впровадження й практичного застосування технічних засобів, технологій, прийомів, способів й методів у практичну діяльність всіх учасників досудового розслідування вбивств через набуття та удосконалення професійних знань і навичок суб'єктами їх застосування, і як систему правових, наукових, організаційних та дидактичних заходів з розробки, впровадження й практичного застосування науково-технічних засобів й наукових методів суб'єктами досудового розслідування для найбільш ефективного вирішення цілей і завдань, що стоять перед ними.

4. Методологічне осмислення змісту техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств призводить до уяви про нього, як про єдину інформаційну, організаційно-правову та функціональну систему, через яку реалізуються закономірності отримання, узагальнення й систематизації криміналістично значущої інформації, її використання в доказуванні. У змісті техніко-криміналістичного забезпечення виокремлюємо такі структурні елементи: цілі використання науково-технічних засобів та методів; конкретні напрями криміналістичного забезпечення; способи отримання необхідної інформації для досягнення мети у межах конкретного напряму.

5. Основною метою техніко-криміналістичного забезпечення є забезпечення потреб практики досудового розслідування вбивств науково-технічними засобами, прийомами і методами. Деталізуючи цю загальну мету, виокремлюємо в ній такі цілі техніко-криміналістичного забезпечення: виявлення, отримання, фіксація, вилучення, збереження носіїв криміналістично значущої інформації в процесі досудового розслідування даної категорії злочинів; діагностику; ідентифікацію; визначення ситуації за залишеними матеріальними відображеннями; відтворення матеріальних об'єктів у їх первісний стан шляхом реконструкції або реставрації; криміналістичну класифікацію.

У структурі техніко-криміналістичного забезпечення діяльності з досудового розслідування вбивств виокремлено такі напрями: діагностика та ідентифікація осіб, які вчинили вбивство; виявлення, діагностика та ідентифікація матеріальних об'єктів, за допомогою яких вчинялися ці злочини або які залишені на місці скоєння вбивства; організація та ведення криміналістичних інформаційних систем.

Завданнями техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств є: надання слідчим, спеціалістам, експертам наукової продукції, яка розробляється криміналістичною технікою; забезпечення оптимальної технології процесу виявлення, фіксації, вилучення та дослідження різноманітних слідів; розробка рекомендацій по застосуванню науково-технічних засобів, криміналістичних прийомів і методів в процесі досудового розслідування вбивств.