Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств

Висновки до другого розділу

1. Методологічне осмислення змісту техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств призводить до уяви про нього, як про єдину інформаційну, організаційно-правову та функціональну систему, через яку реалізуються закономірності отримання, узагальнення й систематизації криміналістично значущої інформації, її використання в доказуванні.

2. Наукова складова техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств розглядається з позиції науково-технічного забезпечення (пошук, вибір, пристосування та використання досягнень науково-технічного прогресу в навчальному процесі) й науково-методичного забезпечення (розроблення рекомендацій і створення необхідних умов для сприйняття цих рекомендацій). Розробка наукових основ та положень, що визначають змістовний бік діяльності - це сфера науково-технічного забезпечення.

Наукові дослідження у галузі техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств можуть бути поєднані за видами в дві великі групи: наукові узагальнення та наукові розробки. Такий розподіл відповідає двом основним типам наукових досліджень - теоретичному і експериментальному, а також інформаційним формам, в яких вони реалізуються (методичні посібники, листи, рекомендації, наукові статті, що містять теоретичні і практичні положення, експертні методики, технічні вдосконалення та ін.). Важливим завданням на сьогодні є аналіз існуючих криміналістичних рекомендацій для забезпечення потреб діяльності із досудового розслідування вбивств.

3. Під правовим забезпеченням як елементом техніко-криміналістичного забезпечення необхідно розуміти правове регулювання важливих питань застосування науково-технічних засобів, прийомів і методів в досудовому розслідуванні вбивств. В цьому аспекті важливо виокремити такі групи питань: щодо суб'єктів застосування техніко-криміналістичних засобів; щодо допустимості використання в кримінальному процесі окремих видів техніки; щодо порядку застосування техніко-криміналістичних засобів; щодо процесуального оформлення факту використання техніки. Без правового врегулювання цих питань не можна уявити ніякої іншої роботи з техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів проти життя.

4. У Кримінально-процесуальному кодексі України як нормативно-правовому акті, який містить у собі правові норми, що регулюють застосування науково-технічних засобів у кримінально-процесуальній діяльності, ці правові норми відображені двома групами. Першу групу становлять норми, які прямо регламентують можливість, процесуальний порядок та форму використання науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві. Частиною 2 ст. 104 КПК зазначено, що у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається в протоколі. Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.

5. В ст. 107 КПК України "Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження" передбачене універсальне положення про те, що рішення про фіксація процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим-суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим. Така конструкція норми закону носить дозвільний характер й, відповідно, дозволяє органам досудового розслідування застосовувати будь-які технічні засоби при проведенні всіх без виключення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Загальне положення про можливість фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів, на нашу думку, необхідно було б доповнити переліком основних принципів допустимості їх застосування, до числа яких в криміналістиці відносять науковість, безпечність, етичність, ефективність.

6. В усіх інших випадах фіксування процесуальних дій за допомогою технічних засобів, якщо на обов'язковому фіксуванні не наполягають учасники процесуальної дії, є факультативним і залежить від конкретних обставин, а саме: при допиті (ч. 5 ст. 224 КПК України); при пред'явленні для впізнання особи, речей, трупа (відповідно ч. 8 ст. 228, ст. 229, ст. 230, ч. 3 ст. 231 КПК України), при обшуку (ч. 7 ст. 236 КПК України), при проведенні огляду (ч. 7 ст. 237 КПК України), при проведенні огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією (ч. 6 ст. 240 КПК України), при проведенні слідчого експерименту (ч. 2 ст. 240 КПК України), при проведенні освідування особи (ч. 4 ст. 241 КПК України), при відбиранні біологічних зразків для експертизи (ч. 3 ст. 245 КПК України.

7. Особливої уваги потребують питання правового забезпечення використання технічних засобів при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. Частиною 2 ст. 256 КПК України передбачено, що проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів. В ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій техніко-криміналістичні засоби й методи застосовують у поєднанні із засобами спеціальної техніки. Умови проведення конкретних негласних слідчих (розшукових) дій впливають на вибір й тактику застосування криміналістичних засобів і методів. Проте, їх використання можливе за умови дотримання принципу конспірації й таємності отриманих за її допомогою результатів. Недостатня конспіративність застосування криміналістичних засобів й методів може призвести до розшифровки негласної слідчої (розшукової) дії. Тому виникає необхідність у розвитку такого напряму техніко-криміналістичного забезпечення діяльності з досудового розслідування як розробка спеціальних технічних засобів та камуфляжів для неї та таких прийомів її використання, котрі були б придатні для конспіративного використання. Такі засоби призначені: для отримання й реєстрації акустичної інформації, візуального спостереження та документування; прослуховування телефонів, перехоплення та реєстрації інформації з технічних каналів зв'язку; контролю поштових повідомлень та відправлень; дослідження предметів та документів; проникнення та обслідування приміщень, транспортних засобів й інших об'єктів; контролю за переміщенням транспортних засобів й інших об'єктів; отримання (зміни, знищення) інформації з технічних засобів її зберігання, оброблення та передачі; ідентифікації особи.

8. Інформаційне забезпечення становить собою організований безперервний технологічний процес підготовки й надання інформації користувачам відповідно з їх потребами для підтримки ефективної науково-технічної діяльності. Інформаційне забезпечення й ефективність діяльності із досудового розслідування вбивств нерозривно пов'язані між собою. У випадку виявлення ознак злочину слідчий приймає передбачені законом заходи з встановлення події злочину, осіб, які причетні до його вчинення.

9. Діяльність з досудового розслідування вбивств являє собою складну систему, що передбачає: виявлення джерел інформації про подію злочину; вилучення необхідної інформації про розслідувану подію з виявлених джерел; формування окремих інформаційних систем й встановлення окремих обставин розслідуваної події. Велику перспективу можна побачити в масовому створенні й впровадженні в практику автоматизованих робочих місць, експертних і консультативних систем, що ґрунтуються на застосуванні інформаційних технологій. В перелік основних напрямів розвитку техніко-криміналістичного забезпечення варто внести проблеми засвоєння й впровадження в практику виявлення й досудового розслідування вбивств засобів автоматизації, обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій, хоча б, в аспекті створення і забезпечення функціонування інформаційно-пошукових систем техніко-криміналістичного призначення.

10. Довідкова та криміналістично значуща інформація є криміналістичною інформацією, раціональне використання якої можливе лише у межах обліків та автоматизованих інформаційних систем, що забезпечують введення, пошук, узагальнення, зберігання, накопичення та надання такої інформації. На сьогодні практично всі централізовані криміналістичні та інші обліки, що входять до системи криміналістичної реєстрації, автоматизовані. По суті ці обліки стають спеціалізованими інформаційними системами з якісно новими принципами комплектування баз даних, організаційного, правового, науково-технічного й методичного забезпечення їх використання в рішенні завдань досудового розслідування злочинів. Автоматизованими інформаційно-довідковими системами є банки даних й автоматизовані інформаційно-пошукові системи (АІПС). Ці програмні засоби забезпечують збереження, пошук й видачу даних про вид, призначення, склад, властивості конкретних об'єктів.

11. Основними тенденціями інформаційного забезпечення діяльності з досудового розслідування вбивств є перехід від автоматизованих обліків і інформаційно-пошукових систем до систем нового покоління, заснованих на мультимедійних комп'ютерних технологіях. Такі ідентифікаційно-пошукові системи обліку акумулюють з відкритих джерел всю наявну інформацію про злочинців, членів злочинних угруповань, їх фотозображення, відбитки пальців, текстові і супровідні документи й інші дані. Об'єднання подібних систем в межах єдиної комп'ютерної мережі дає змогу організувати пошук даних у обліках різних регіонів.

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ

3.1 Техніко-криміналістичне забезпечення проведення окремих слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій в ході досудового розслідування вбивств

Значне місце в системі удосконалення діяльності із досудового розслідування вбивств займає організаційне забезпечення. Цей вид забезпечення передбачає розробку і впровадження нормативних документів, які передбачають порядок здійснення того або іншого виду діяльності, регламентують питання науково-методичного, матеріально-технічного й кадрового забезпечення системи, визначає функціональні обов'язки посадових осіб [263, с. 84]. Рівень організації будь-якої системи оцінюється за її здатністю реалізовувати ті функції, заради яких вона створена [100, с. 113].

Структура діяльності, пов'язаної із розкриттям злочину, охоплює багато напрямків: від суто пізнавальних аспектів до організаційних заходів, пов'язаних із плануванням розслідування та провадженням окремих процесуальних дій. Відповідно процедура розслідування злочину може бути визначена як певний інформаційний процес судово-слідчого пізнання, що включає в себе одержання, накопичення, зберігання, перероблення, передавання та використання інформації з метою встановлення об'єктивної істини [151, c. 27]. Діяльність слідчого із досудового розслідування вбивств розгортається в умовах початкового етапу розслідування, який становить собою єдину, взаємопов'язану систему початкових слідчих (розшукових) дій і оперативно-розшукових заходів.

На кожному етапі досудового розслідування вбивств за допомогою особливих прийомів і засобів вирішуються особливі задачі. Етап розслідування - це взаємопов'язана система дій, об'єднаних єдністю завдань, умовами розслідування, специфікою криміналістичних прийомів [149, с. 36]. Поняття етапу досудового розслідування вітчизняний науковець В.І. Лунгу розглядає як складову частину стадії, що пов'язана з іншими частинами загальних завдань, колом учасників та єдністю процесуальної форми. Він зазначає, що етапи послідовно змінюють один одного відповідно до вирішення конкретних завдань. Розподіл на етапи здійснюється умовно, однак є корисним з практичної та наукової точок зору, оскільки дозволяє усвідомити зміст стадії досудового розслідування, прослідкувати загальну спрямованість розвитку кримінальної справи, звернути увагу на можливі недоліки в розслідуванні [152, c. 12].

Процес досудового розслідування кримінальних проваджень про вбивства складається із визначених, сталих в науці й практиці етапів - початкового (внесення даних до ЄРДР та початку кримінального провадження, проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, встановлення особи, яка причетна до вчинення вбивства та її затримання) та подальшого, на якому проводяться слідчі (розшукові), негласні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії з метою украплення доказової бази й виконання вимог щодо повного, об'єктивного і всебічного розслідування). Кожний з цих етапів має свої специфічні особливості, пов'язані із здійснюваними діями, складом осіб, які беруть участь в них, колом вирішуваних завдань. Використання на кожному з них науково-технічних засобів і методів носить специфічний характер, що притаманний завданням, вирішуваним на тому або іншому етапі досудового розслідування.

Джерелом інформації про вчинені кримінальні правопорушення та інші події є: 1) повідомлення осіб, які надходять до органу поліції або особи, уповноваженої здійснювати досудове розслідування; 2) самостійно виявлені слідчим або іншою посадовою особою органу поліції з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень; 3) повідомлення осіб, які затримали підозрювану особу на місці вчинення кримінального правопорушення. Заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події реєструються цілодобово в чергових частинах органів поліції уповноваженими працівниками відразу після їх надходження, вносяться до журналу ЄО та інтегрованої інформаційно-пошукової системи з усіма відомостями з журналу ЄО [102]. Відповідно до ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування [135], тобто прийняття вкрай важливого рішення про початок розслідування здійснюється у вкрай короткі строки та зводиться лише до внесення відомостей до реєстру і фактично не потребують перевірки.

Сьогодні відповідальність за результати розслідування кримінального правопорушення покладається не тільки на слідчого, а також на прокурора, який зобов'язаний згідно положень чинного КПК України забезпечити його швидке, повне і неупереджене розслідування. Тому сьогодні важливо щоб слідчий, який розслідує злочин і прокурор, що здійснює нагляд у вигляді процесуального керівництва досудовим розслідуванням у конкретному кримінальному провадженні на достатньому рівні були обізнані з науково-практичними рекомендаціями щодо криміналістичних особливостей проведення слідчих (розшукових) дій. Адже саме криміналістика покликана забезпечувати потреби практики щодо здійснення якісного досудового розслідування. Багато помилок допускається слідчим під час проведення початкових слідчих (розшукових) дій, які на наступних етапах найчастіше усунути вже не виявляється можливим.

Вітчизняний науковець Г.Щербакова виділяє основні з них: несвоєчасність проведення огляду; поверхова фіксація виявлених слідів, або взагалі ігнорування багатьох слідів, що мають важливе значення у конкретному кримінальному провадженні; недотримання криміналістичних рекомендацій щодо докладного опису обстановки та об'єктів огляду; недостатнє використання науково-технічних засобів; епізодичне проведення фотографування та відеозапису, оформлення фототаблиць та інших додатків до протоколу огляду місця події без дотримання процесуальних вимог та криміналістичних рекомендацій; безпідставне звуження меж огляду; не залучення понятих до його проведення, або залучення з порушенням норм КПК України; здійснення огляду місця події слідчим та криміналістом розрізнено, без належної взаємодії; епізодичне застосовування службово-розшукової собаки [280, с.268].

Початковий етап досудового розслідування вбивств характеризується недостатністю інформації щодо багатьох важливих елементів злочину. Такий етап розслідування надає знання переважно проблематичного характеру і на перший план завжди виступає інформаційний аспект [72, с. 16]. Початковий етап розслідування - це система взаємопов'язаних початкових невідкладних та інших слідчих дій, обумовлених вимогами невідкладності та процесуальної економії, які спрямовані на з'ясування обставин учиненого суспільно небезпечного діяння, зазвичай, за "гарячими" слідами, виявлення і закріплення слідів злочинів, установлення та затримання (за наявності підстав) осіб, причетних до його вчинення, забезпечення подальшого всебічного, повного та об'єктивного розслідування для того, щоб вжити заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють вчиненню суспільно небезпечних діянь [152, с. 12]. Межі між початковим і наступними етапами досудового розслідування вбивств доволі рухливі, і момент закінчення одного етапу і початку іншого є, на думку В.І.Шиканова, питанням факту, конкретного розслідування [277, с. 40].

Основний зміст початкового етапу розслідування вбивств становлять слідчі (розшукові) дії, за допомогою яких вирішуються завдання цього етапу. Пізнавальні завдання досудового розслідування вбивств слідчий вирішує через висунення і перевірку версій, якими є засновані на існуючих фактичних даних логічні припущення щодо сутності розслідуваного вбивства, його окремих обставин та їх взаємозв'язку, а також інших не встановлених обставин, що мають значення для кримінального провадження. Перевірка версій щодо осіб, причетних до вчинення вбивства, здійснюється шляхом виведення з них логічних висновків припущень, у тому числі й про події, про обставини, які напряму і не пов'язані із вбивством, проте підтвердження яких доводить істинність самих версій. Часто такі припущення самі не відносяться до обставин, що підлягають доказуванню, проте слугують засобом для їх встановлення, тобто, на думку Є.П.Іщенка, є доказовими фактами [94, с. 169]

І хоча досудове розслідування вбивств - це творчий процес, здійснюється він за системою правил, що вироблена протягом тривалого за часом досвіду. До такої системи, на думку Л.Г. Відонова, необхідно віднести: збирання інформації щодо криміналістичної характеристики елементів розслідуваного вбивства; з'ясування головної та другорядної задачі; аналіз зібраної інформації про криміналістичні характеристики, її оцінка й відбирання для введення в систему типових версій; введення відібраної інформації про криміналістичні характеристики в систему типових версій; вибір версій щодо осіб, що вчинили вбивство; прийняття рішення і складання плану з перевірки намічених версій; підбір осіб із числа слідчих та оперативних працівників для виконання дій і заходів, намічених планом; реалізація планових дій і заходів з метою отримання необхідної інформації; аналіз, оцінка й відбір зібраної інформації для введення її у висунуті робочі версії щодо осіб, що вчинили даний злочин; введення проаналізованої та відібраної інформації до робочих версій з метою їх уточнення, поглиблення, підтвердження або спростування, а також для висунення нових; визначення й вибір на основі уточнених чи висунутих нових версій оптимальних шляхів встановлення осіб, що вчинили вбивство; складання додаткового плану з перевірки нових чи уточнених версій про осіб, що вчинили вбивство, підбір осіб для реалізації дій і заходів, передбачених планом; прийняття рішення з метою виконання намічених планом заходів і дій; аналіз добутої інформації з метою виявлення конкретних осіб, які можуть бути причетні до вбивства; вихід на головну мету та її реалізація шляхом перевірки конкретних осіб на причетність до розслідуваного вбивства й доказування винуватості підозрюваного. За негативних результатів роботи із встановлення осіб, причетних до вчинення вбивства - повернення на той або інший рівень рішення з метою пошуку помилки [37, с.108-110]. Сутність алгоритмічного аналізу роботи із досудового розслідування вбивства полягає у розкладенні всього процесу на різних рівнях вирішення головного завдання. В процесі моделювання картини вбивства на певному етапі досудового розслідування відіграє професійних досвід слідчого, його вміння правильно оцінювати ситуацію, яка склалася і приймати правильні рішення, застосовувати самому або за допомогою обізнаних осіб спеціальні знання і вміння з використання найсучасніших науково-технічних засобів.

Найбільш важливою й доступною формою реалізації спеціальних знань, застосування сучасних криміналістичних засобів і технологій у процесі розкриття й розслідування вбивств є саме техніко-криміналістичне забезпечення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. На наш погляд, цілком слушно зазначив О.О.Ексархопуло, що без криміналістичного забезпечення неможливо повною мірою проводити невідкладні слідчі дії [281, с. 106]. Завдання техніко-криміналістичного забезпечення на початковому етапі розслідування вбивств реалізуються, зазвичай, в ході проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій. Позитивний результат будь-якої слідчої (розшукової) дії значною мірою залежить від якості підготовки до її проведення.

Під час підготовки до проведення слідчої (розшукової) дії можуть вирішуватися такі організаційно-тактичні завдання: визначення мети, завдань слідчої дії, шляхів їх досягнення, складення плану слідчої дії, визначення об'єкту тактичного впливу; системний аналіз вихідної слідчої ситуації за певною кримінальною справою, поведінки її учасників, а також ходу і результатів виконаної у справі роботи; оцінка наявної у справі доказової, оперативно-розшукової, орієнтуючої інформації; застосування прийомів рефлексивного мислення; методів і правил криміналістичного прогнозування; методів комплексного вивчення особистості; багатоваріантного програмування слідчої дії; обрання місця, дати, часу, найбільш доцільного, з тактичного аспекту, моменту початку провадження слідчої дії та визначення часу, який необхідний для її провадження;визначення кола учасників слідчої дії та їх завдань; забезпечення їх явки та участі на місці провадження слідчої дії; постійне керівництво учасниками та надання їм допомоги з практичної реалізації наданих вказівок; вжиття заходів щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, захисту речових доказів та слідів злочину від застосування до них протиправного впливу; розробка тактичної лінії поведінки слідчого та інших залучених до провадження слідчої дії уповноважених службових осіб; забезпечення взаємодії слідчого з необхідними державними та правоохоронними органами, громадськими установами і організаціями, окремими фізичними особами, а також організація взаємодії у межах підрозділу, що здійснює розслідування злочину; визначення потреби та забезпечення можливості застосування технічних засобів під час провадження слідчої дії (засоби фіксації ходу та результатів слідчої дії, пошукові засоби тощо); передбачення можливості використання допомоги громадськості та її форм тощо [255, с. 119]. Правильне попереднє виконання необхідних організаційних заходів, до яких належить планування всіх слідчих дій слідчим і прогнозування варіантів розвитку майбутніх подій, що можуть виникнути під час безпосереднього їх проведення, підготовка техніко-криміналістичних засобів і засобів фіксації, запрошення учасників тощо, надають можливість на належному рівні провести процесуальну дію активно й наступально та повною мірою досягти поставлених перед слідчим завдань [71, с. 92].

Основа розкриття й досудового розслідування вбивств закладається початковими слідчими (розшуковими) діями: оглядом місця події, судово-медичною експертизою, допитами свідків. Огляд місця події є однією з найважливіших і обов'язкових слідчих (розшукових) дій за кримінальними провадженнями про вбивства, адже від своєчасності, повноти і об'єктивності огляду, а також від вмілого використання в подальшому його результатів значною мірою залежить успіх розкриття й розслідування вбивства. В.Ю. Шепітько справедливо підкреслює, що в теорії криміналістики огляд місця події розглядається як найскладніша процесуальна дія, яка здійснюється з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, що мають значення для кримінального провадження [271, с. 97]. Необхідно вказати ще й на особливу важливість і значення проведення своєчасного, тактично правильно побудованого огляду місця події із застосуванням широкого спектру найсучасніших науково-технічних засобів.

Місце події - це ділянка місцевості або приміщення (а також і те, і інше разом), в межах яких залишені матеріальні сліди підготовки, вчинення або приховування злочинів [258, с. 42]. Виходячи з такого розуміння місця події вважаємо, що місцем події за кримінальними провадженнями про вбивства є насамперед ділянка території (акваторії) або приміщення, де скоєно вбивство і знайдений труп вбитого, а також прилеглий до нього простір, у якому можуть бути виявлені сліди і предмети, що мають відношення до злочину. До того ж вважають, що злочин може бути вчинено як в місці його виявлення, так і в іншому місці. У деяких випадках злочинці переміщають труп, часом на значну відстань. На відміну від місця події, місцем злочину вважають район вчинення злочину або настання злочинного результату, сліди якого можуть бути виявлені і поза цим районом. Якщо злочин вчинено в одному місці, а сліди його виявлені в іншому, то в такому разі місце злочину і місце події не збігаються. Якщо ж злочин вчинено в тому самому місці, де виявлено його сліди, то ведуть мову про збіжність місця події і місця злочину [204, с. 5]. У системно-структурному відношенні обстановка місця події являє собою систему, яка складається із низки елементів, що входять до неї, внаслідок чого подія, що відбулася, розглядається як у цілісній картині, так і за окремими елементами, які несуть інформацію про різноманітні сліди. Отже, на думку В.А.Жбанкова, матеріальна обстановка місця події є єдністю накладених одна на одну просторової та часової систем. Пізнання часових елементів в цій системі веде до визначення часових відрізків - від початку зміни матеріальної обстановки у зв'язку з подією злочину і до закінчення злочинного впливу, а також від початку огляду місця події до його закінчення [80, с. 103].

Кожний злочин, у тому числі й вбивство, викликає різноманітні зміни в матеріальній обстановці і в предметі посягання. Вони виражають відсутність предметів, їх пошкодження, зміщення тощо. Такі зміни у криміналістиці вважають слідами у широкому значенні, у вузькому - сліди-відбитки, що вивчаються трасологією. Типові наслідки вбивства - сліди в їх широкому смислі: відображення, речовини і сліди-предмети, що залишені суб'єктом злочину, його жертвою, іноді іншими особами. При цьому часто характерні сліди взаємодії елементів "вбивця", "жертва", "знаряддя" та місце вбивства, впливаючи один на одного, утворюють "хрест слідів", дозволяючи виявити на кожному з них сліди трьох інших [131, с. 213.]. На місці вчинення вбивства окрім відображень зовнішньої будови одного об'єкта на іншому, наприклад, сліду папілярного узору руки або протектора взуття злочинця, виявляють й сліди-речовини - це невеликі об'єми рідких, твердих й газоподібних субстанцій, без сталої форми, що відбивають механізм утворення в підготовці, вчиненні й приховуванні злочинів.

З психологічної точки зору, огляду місця події притаманні: невизначеність слідчої інформації (на початку розслідування виникає багато запитань, на які у слідчого немає відповідей: що сталося, хто винен у вчиненому, чому це сталося і т. ін.); публічність дій (огляд місця події проводиться в присутності спеціалістів, працівників правоохоронних органів, понятих та інших осіб); невідкладний характер (огляд місця події проводиться негайно, оскільки будь-яка відстрочка може призвести до зміни обстановки, втрати слідів і доказів та іншої важливої інформації); узгодженість дій учасників огляду (чітке розмежування функцій між учасниками огляду, керівником яких є слідчий); розподілення і переключення уваги слідчого (необхідність сприйняти обстановку місця події в цілому і, водночас, виділити найбільш значущі групи об'єктів); перевантаження оперативної пам'яті слідчого і висока психологічна напруженість; поєднання в діяльності слідчого пізнавального елементу (сприйняття обстановки, фактів, явищ; виявлення між ними причинного зв'язку; висунення версій), пошукового елементу (виявлення змін в обстановці, викликаних діями правопорушника, вилучення слідів та інших речових доказів), організаційного елементу (дії з приводу керування слідчо-оперативною групою) і посвідчувального елементу (закріплення, посвідчення і фіксація виявлених під час огляду слідів, встановлених фактів, речових доказів шляхом складання протоколу, схем, креслень, проведення фотозйомки та аудіо- і відеозапису) [15, с. 157]. Зазначені ознаки огляду місця події дозволяють зробити висновок, що така слідча (розшукова) дія є активним пізнавально-інтелектуальним процесом, який формує уявлення слідчого про подію кримінального правопорушення [136, c. 91].

В ході огляду слідчий вирішує завдання щодо віднесеності отриманої інформації до вчиненого вбивства, у зв'язку із чим є необхідним аналіз наслідків події за збереженою матеріальною обстановкою місця події. Огляд місця події спрямований на отримання відповіді: чому саме у цьому місці виявилася злочинна ідея і чому саме вибір припав на цю людину [217, с. 82, 83]. Місце події - це завжди світ речей, слідів і відносин, унікальне сховище в комплексі найрізноманітнішої інформації [174, с. 60], джерелами якої є об'єкти матеріального світу, переважно неживої природи, які елементарно відображають подію злочину, тому що "присутні" в ній [24, с. 69, 70].

Злочин завжди призводить до певних змін матеріальної обстановки, відбивається у свідомості людей. Зміни в обстановці місця події повинні бути виявлені, зафіксовані, дослідженні і використані як докази у кримінальному провадженні. Прибувши для огляду місця події керівник слідчо-оперативної групи повинен організувати чітку роботу всього складу групи за умов тісної взаємодії із застосуванням всіх наявних технічних засобів. До складу слідчо-оперативної групи, зазвичай, залучають і працівників Експертної служби МВС. Розділом II "Інструкції про порядок залучення працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України як спеціалістів для участі в проведенні огляду місця події" визначено порядок залучення інспекторів-криміналістів для участі в огляді місця події, зокрема: інспектори-криміналісти у своїй діяльності безпосередньо підпорядковуються та підзвітні начальникові органу досудового розслідування; інспектори-криміналісти зобов'язані виконувати усні та письмові доручення начальника відповідного органу досудового розслідування, його заступників, слідчих у встановлені строки та у визначеному законодавством порядку; інспектори-криміналісти залучаються для участі у складі слідчо-оперативної групи для проведення ОМП за рішенням керівника слідчого підрозділу; інспектори-криміналісти, які залучені до участі у проведенні ОМП, повинні мати при собі комплект необхідних технічних засобів, призначених для фіксації обстановки на місці події, виявлення, фіксації, вилучення та упакування слідової та іншої криміналістично значущої інформації та ін. Цією ж Інструкцією передбачено порядок залучення спеціалізованої пересувної лабораторії Експертної служби МВС для участі у проведенні ОМП. Спеціалізована пересувна лабораторія Експертної служби МВС може залучатися до участі у проведенні ОМП у кримінальному провадженні за письмовим (як виняток за усним з подальшим оформленням у письмовій формі) клопотанням керівника органу досудового розслідування або особи, що виконує його обов'язки, у разі виникнення об'єктивних обставин, пов'язаних зі вчиненням вбивства або умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого із застосуванням вогнепальної зброї. Рішення про доцільність залучення спеціалізованої пересувної лабораторії для участі в проведенні ОМП приймається керівництвом відповідного підрозділу Експертної служби МВС спільно з керівництвом органів досудового розслідування, виходячи з категорії вчиненого злочину, об'єктивних обставин та необхідності застосування відповідних спеціальних знань [170].

Ведучи мову про техніко-криміналістичне забезпечення огляду місця події, білоруський науковець Т.Ф. Дмітрієва пропонує розглядувати теоретичну модель криміналістичного забезпечення слідчих дій з точки зору теоретичного і прикладного боків. Теоретичний блок системи техніко-криміналістичного забезпечення огляду місця події включає такі компоненти, як цілі, завдання, суб'єкти, систему техніко-криміналістичних засобів, систему тактико-криміналістичних засобів. Прикладний блок системи техніко-криміналістичного забезпечення огляду місця події містить організаційний, технологічний, оціночно-контрольний компонент [70, с.31-34; 69]. Технологічний компонент системи техніко-криміналістичного забезпечення огляду місця події, на її думку, є аналогічним елементу системи криміналістичного забезпечення - техніко-криміналістичне забезпечення, що містить в собі практичне використання спеціальних знань і техніко-криміналістичних засобів суб'єктами, які володіють спеціальними знаннями і навичками їх застосування з метою виявлення, фіксації та вилучення слідів і об'єктів злочину [69].

Організація проведення даної слідчої (розшукової) дії як огляд місця події здійснюється, зазвичай, ще до внесення даних до ЄРДР і початку кримінального провадження. Використання технічних засобів і криміналістичних методів на початковому етапі досудового розслідування вбивств має об'єктивний характер і є найбільш показовим. Забезпечення рішення цього завдання досягається чіткою взаємодією всіх учасників слідчого огляду, і в першу чергу, слідчих, співробітників карного розшуку, спеціалістів. У всіх випадках умисних вбивств, скоєних в умовах неочевидності, огляд місця події проводиться слідчим Національної поліції за участю судово-медичного експерта, спеціалістів-криміналістів, що надають допомогу слідчому із застосування техніко-криміналістичних засобів і методів.

Про це зазначається і в п. 9.1 Наказу від 14 серпня 2012 року № 700 "Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень", де зазначається, що до складу слідчо-оперативної групи, яка виїздить на місце вчинення кримінального правопорушення проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, крім слідчого, співробітника оперативного підрозділу, спеціаліста-криміналіста територіального органу внутрішніх справ, які несуть службу відповідно до графіка чергувань, в обов'язковому порядку включається слідчий територіального органу внутрішніх справ, який спеціалізується на розслідуванні кримінальних правопорушень зазначеної категорії (є старшим СОГ), а також за необхідності кінолог зі службово-розшуковою собакою, психолог.

Сьогодні все частіше ведуть мову не про огляд місця події, а про його дослідження. І така перевага при використанні термінів, на думку Є.Ю.Березуцького, не випадкова. Поняття "огляд", на відміну від дослідження, передбачає споглядально-ознайомчу поведінку суб'єкта даної дії. Проте така позиція для слідчого, особливо на початковому етапі розслідування будь-якої кримінальної справи, а тим більше при розслідуванні події, ознаки якої дали підстави передбачити найгірше - вбивство, категорична протипоказана. Він підкреслює, що пасивність, індиферентність слідчого на місці події протирічить багаточисленним методичним рекомендаціям, які орієнтують на його цілеспрямовану пошуково-пізнавальну діяльність, зокрема, на виявлення й процесуальне закріплення при огляді місця події й трупа на місці його знайдення фактів, що можуть мати доказове значення. Вказана пасивність слідчого означала б окрім цього, ігнорування сучасних можливостей польової криміналістики [22, с. 74]. Дослідження місця вчинення вбивства не є для слідчого самоціллю. Досліджувати - означає піддати об'єкт науковому вивченню. Метою дослідження місця розслідуваної події є отримання криміналістично релевантної інформації й реконструювання розслідуваної події у всіх значимих з позиції права деталях [22, с. 94].

Відповідно до ч. 3 ст. 237 КПК України слідчий для участі в огляді місця події може запросити спеціалістів. Прибувши для участі в огляді, спеціалісти отримують від слідчого необхідну інформацію про обставини події, дії учасників ОМП, здійснені до їх прибуття, завдання, які необхідно вирішити, та надалі виконують доручення слідчого, які стосуються використання його спеціальних знань. На початку огляду слідчий спільно зі спеціалістами визначають межі та порядок проведення огляду, після чого спеціаліст здійснює фотографування та відеозйомку місця події. Під час огляду здійснюються фотографування та вилучення виявлених об'єктів, фіксуються методи їх виявлення із зазначенням про це у протоколі ОМП.

У кримінальному судочинстві перебіг і наслідки кримінально-процесуальних дій фіксують у протоколах, які є неодмінним і надзвичайно важливим засобом фіксування фактичних даних. У відповідності з приписами ч. 1 статті 105 КПК України до протоколу долучаються додатки особою, яка проводила процесуальну дію. Додатками до протоколу можуть бути: 1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів; 2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; 3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; 4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу (ч.2 ст. 105 КПК). Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків. У статті 105 КПК наводиться цілий перелік дозволених додатків до протоколу, переважна більшість яких повинна виготовлятись із залученням технологій, способів і засобів криміналістичної техніки. При цьому можна користуватися допомогою спеціалістів. Умовно додатки прийняти поділяти на декілька підгруп: а) виявлені та вилучені, а також надані під час процесуальної дії речі (предмети) матеріального світу; б) документи, носії комп'ютерної інформації на дискетах, компакт-дисках, флешках; в) зразки виявлених на місці об'єктів, які, зокрема, можуть використовуватись у майбутньому для проведення експертних досліджень (грунт, частини рослин з місця огляду, зерно, мастила, фарби, вода, повітря тощо); в) зразки речей і документів, які можуть використовуватись як еталони в порівняльних дослідженнях; г) об'єктивні відтворення слідів, обстановки, явищ, процесів, виготовлені за допомогою технічних засобів у ході проведення процесуальної дії, до яких належать аудіо-, відеозапис процесуальної дії, фототаблиці, зліпки та відбитки; г) копії пласких об'єктів (документів, листів, планів, карт, картин тощо) у вигляді фото-, відео-, ксеро-, факсових відбитків; д) особисті, виготовлені графічно відображення обстановки і обставин, ходу й результатів процесуальних дій, часом з відчутним впливом суб'єктивних якостей автора (що треба враховувати при оцінці змісту цих додатків): стенограми, схеми (наприклад, місця події); крокі (наприклад, доріжки слідів), письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні цієї процесуальної дії, щодо доцільності застосованих ними тих чи інших технічних засобів, значення одержаних за їх допомогою результатів, способів та умов зберігання, транспортування та використання в майбутньому певних речових доказів [58, с. 335].

Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим. Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії. У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо [135]. Сьогодні для фіксації результатів слідчої (розшукової) дії застосовують здебільшого цифрові засоби фіксації - цифрову фото- та відеозйомку. Одним з методів, який отримав на сьогодні свіжий імпульс для розвитку, є створення сферичних панорам й віртуальних турів на їх основі. Результатом такої фотозйомки є віртуальна модель місця злочину доволі високого ступеня деталізації. Віртуальні тури дають змогу оглянути місце події будь-якої конфігурації і масштабу, збільшувати зображення предметів, оглядати їх з різних боків. Технічно спосіб створення сферичних панорам доволі простий. На місці злочину роблять фотознімки цифровою фотокамерою, або які мають фотооб'єктив "риб'яче око" із кутом огляду 180 градусів, або звичайним ширококутовим об'єктивом. Камера закріплюється на спеціальній панорамній головці штативу, і послідовно роблять сферичні панорамні знімки з різних точок місця події. Потім цифрові зображення проходять комп'ютерну обробку за допомогою програмних засобів на основі алгоритмів Panorama tools (Hugin, PTGui або інші), після чого на основі створених панорам за допомогою вже іншого програмного забезпечення створюють віртуальний тур, який може складатися з однієї або декількох панорам. Для створення віртуальної моделі використовують декілька (від 3-х до 74) знімків місця події. Такі знімки проходять подвійну комп'ютерну обробку із використанням спеціальних алгоритмів, включаючи компенсацію викривленої лінзи, блендінг, усунення "примар" тощо. Відповідно можуть виникнути питання щодо достовірності отриманих віртуальних моделей. В такому випадку, на думку О.С.Бутенка, можна рекомендувати робити в протоколі огляду місця події помітки щодо застосовуваних програмних продуктів для створення сферичних панорам і віртуальних турів і разом із електронними версіями віртуальної моделі місця події додавати також всі знімки, котрі слугували "вихідними" для створення даної панорами і віртуального тура. Такі дії дозволять повторити шлях створення даної панорами і, у випадках необхідності, значно полегшать проведення фототехнічної експертизи даних електронних знімків [32, с. 56-58]. Значимість отриманої віртуальної моделі полягає в тому, що вона дає змогу неодноразово повертатися до обстановки місця події, повторно оглядати, реконструювати ситуації, використовуватися при допитах й інших слідчих діях.

Трапляються випадки, коли місце події, пов'язане з вбивством, велике за площею, і доволі важко відразу визначити його межі. Для фіксації місця події і здійснення орієнтуючої та оглядової зйомки можна використовувати радіокеровані літаючі пристрої. Для повноцінного використання такого пристрою (а це може бути радіокеровані літаки та гелікоптери) необхідно встановити фотокамеру чи відеокамеру, які мають функцію віддаленого керування та ноутбук для безпосереднього керування фото та відеозаписом. Для обслуговування такого літаючого пристрою необхідно два спеціаліста, перший - в ролі оператора коптера, а другий - здійснює за допомогою ноутбука фотографування та відеозапис необхідної інформації з камер копт ера. Для зручності керування коптером можуть застосовуватись спеціальні відео окуляри, які транслюють відео- зображення з відеокамери копт ера на вбудовані дисплеї окулярів, що дають відчуття присутності на коптері [25, с.29].

З метою виявлення й фіксації відомостей щодо обставин вчинення вбивства слідчий, прокурор проводить огляд місцевості, приміщення, речей і документів (ч.1 ст. 237 КПК України). Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи (ч.2 ст. 238 КПК України) [135]. В досудовому розслідуванні вбивств місце злочину, включаючи труп потерпілої особи, - це найважливіший інформаційний вузол, зосередження багато численних та різноманітних "фактів-станів", що причинно або іншим чином пов'язані з розслідуваною подією й тому є релевантними в кримінально-правовому, процесуальному й тактико-криміналістичному відношенні.

Після отримання доручення слідчого на проведення динамічної стадії ОМП та завдання на виявлення слідової інформації спеціалісти визначають алгоритм пошуку доказів (слідів, речей, документів) і методи їх виявлення, після чого узгоджують свої дії із слідчим та за його погодженням приступають до проведення ОМП. Дії спеціалістів, які безпосередньо пов'язані з виявленням, закріпленням та вилученням слідів і речових доказів, здійснюються відповідно до тактики огляду місця події та методики розслідування окремих видів кримінальних правопорушень. Перед переміщенням об'єкта (з метою огляду та виявлення слідової інформації) спеціалістом здійснюється його вузлова фотозйомка. Під час проведення пошуку та виявлення слідів спеціалісти застосовують наявні технічні засоби та використовують насамперед неруйнівні методи їх виявлення, а в разі недосягнення позитивного результату - руйнівні методи виявлення слідової інформації. Перед використанням руйнівних методів пошуку слідів спеціалісти повинні отримати від слідчого згоду на їх застосування та визначитися з пріоритетом слідової інформації, яка підлягає виявленню, з метою подальшого проведення експертних досліджень у лабораторних умовах. Про вжиті заходи та факти виявлення слідової інформації спеціалісти інформують слідчого. Під час фіксації виявленої слідової інформації в протоколі спеціалісти надають допомогу слідчому в описі специфічних ознак (вид та кількість виявлених слідів, їх локалізація, спосіб виявлення). За можливості сліди вилучаються разом з об'єктами-слідоносіями. У разі неможливості вилучення слідової інформації з об'єктом-слідоносієм спеціалістом здійснюється їх фотографування за правилами масштабної фотозйомки та виготовлення копій (відбитків та зліпків) цих слідів. Уся слідова інформація, об'єкти-слідоносії та інші предмети упаковуються за допомогою спеціаліста згідно з установленими вимогами та передаються слідчому, який здійснює огляд. Спеціаліст відповідає за якість та повноту виконання отриманих від слідчого або керівника органу досудового розслідування доручень під час проведення ОМП [169].

У разі вчинення вбивств до проведення огляду з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, обов'язково залучається судово-медичний експерт, а також фахівці відповідної спеціалізації (криміналісти, біологи, балісти та ін.). Отже, визначення кола учасників огляду має свою специфіку. Під час залучення до участі в огляді осіб, що мають спеціальні знання, слідчий повинен виходити з того, в яких сферах пізнання йому може знадобитися їхня допомога. Під час огляду місця події діяльність спеціаліста (у межах взаємодії зі слідчим під час розслідування серійних вбивств на сексуальному ґрунті) повинна здійснюватися у таких формах: 1) пошук, виявлення, фіксація і вилучення слідів (об'єктів), інформаційно-доказовий потенціал яких очевидний або встановлений спеціалістом на основі його спеціальних знань; 2) попереднє дослідження виявлених слідів (об'єктів) для встановлення даних про особу, що скоїла злочин, та інші обставини, які сприятимуть встановленню особи злочинця за "гарячими слідами", раціональності процесу розслідування, оптимізації процесу розслідування злочину [154, с. 538-539].

Значення дослідження обстановки місця злочину, матеріальних слідів визначається перш за все складністю і багатогранністю завдань, що вирішуються на основі даних слідчого огляду, обсягом закладеної в ньому різноманітної інформації, й необхідністю вирішення низки організаційних, оперативних та інших заходів з метою її використання слідчим в інтересах майбутнього досудового розслідування вбивства. Типовою помилкою, якої припускаються деякі слідчі, організовуючи та проводячи огляд місця події - це свого роду "застрягання" на обмеженому колі задач, котрі необхідно вирішувати в ході проведення даної слідчої (розшукової) дії. В основному вся робота зводиться до вирішення двох задач - виявлення, фіксація та вилучення матеріальних слідів злочину й фіксація обстановки. Матеріальні об'єкти розглядаються слідчим здебільшого лише як майбутні речові докази, а не як джерело інформації про особу, яка причетна до вчинення вбивства. Наприклад, виявлений на місці вбивства слід взуття розглядається лише як об'єкт, який в майбутньому можна буде використовувати при ідентифікації самого взуття. Тому задача, пов'язана з отриманням інформації про особу злочинця, тобто складання інформаційної моделі особи, яка вчинила вбивство та її безпосереднє застосування займає у слідчого далеко не перше місце.

Кожний об'єкт матеріального світу має певну сукупність якостей, станів й ознак. Особа невідомого злочинця також має певну сукупність зовнішніх і внутрішніх властивостей, які відображаються у навколишньому середовищі і мають криміналістичне значення. Їх виявлення й аналіз мають неабияке значення як у пізнанні злочинної події, так і особи злочинця. До того ж необхідно враховувати, що характер отриманої інформації можна реалізувати і в інформаційному, і в доказовому аспекті. Інформаційний характер має вираз в тому, що доволі часто вбивці вчиняють ті або інші дії, які безпосередньо не є реалізацією злочинного задуму, а відбуваються начебто мимохідь, утворюючи своєрідний "інформаційний фон", що індивідуалізує конкретний злочинний акт [13, с. 60]. Це відноситься, наприклад, до недопалків цигарок, які він палив, очікуючи жертву, або до окремих речей, залишених на місці події. Доказовий характер інформації дозволяє ідентифікувати конкретну особу, встановити просторові, часові або інші зв'язки між обстановкою та конкретною особою.