Екологізація управління лісовим господарством (на прикладі ДП "Турківське лісове господарство")

При оцінці успішності вибудуваної системи environmental governance Е. Остром пропонує використовувати принципи побудови інститутів (institutional design principles), дотримання яких доляє говорити про наявність передумов до справедливого і раціонального використання природних ресурсів.

Ці передумови включають [11]:

¦ чітко позначені межі ресурсної системи;

¦ чіткі і справедливі правила використання та надання ресурсів;

¦ гласні або негласні угоди про колективний вибір, які б дозволили брати участь в ухваленні рішень;

¦ моніторинг (використання ресурсів) за допомогою сторін, які несуть відповідальність перед ресурсокористувачами;

¦ Єдині санкції для порушників встановленого режиму ресурсокористування;

¦ доступні механізми вирішення конфліктів;

¦ забезпечення наявності мінімальних прав на самоорганізацію;

¦ успадкована організаційна структура, заснована на використанні успішних інститутів.

Функції, які виконуються в рамках environmental governance (generic functions of environmental governance), включають:

¦ виключення з системи ресурсокористування тих користувачів, які не мають на це права;

¦ регулювання авторизованого використання і розподілу вигод від використання ресурсів;

¦ надання ресурсів та відшкодування пов'язаних з цим збитків;

¦ моніторинг;

¦ забезпечення дотримання правил;

¦ вирішення конфліктів;

¦ формування колективного вибору.

Залежно від контексту (масштаб, характер ресурсокористування і т. д.) виконання даних функцій може бути організовано різними методами. Власне, залежність характеру організації від конкретних особливостей керованих екосистем є одним з важливих питань, що містяться в (environmental governance).

Для розвитку методів environmental governance в конкретних умовах важливо знати наступне [11]:

¦ яким чином сучасні або діючі раніше соціально-політичні механізми сформували існуючий режим використання даного ресурсу;

¦ хто залучений в регулювання ресурсокористування;

¦ що є рушійною силою, що визначає характер функціонуания режиму ресурсокористування;

¦ які інструменти (законодавчі, технічні регламенти, формальні або неформальні інститути і т. д.) охоплюють даний процес і яка їхня порівняльна ефективність;

¦ як дана система ресурсокористування може бути оптімізірована в рамках існуючих і потенційно можливих інституційних рамок.

1.4 Концепція лісового управління

Концептуальний погляд на поточні процеси лісоуправління і їх подальший розвиток - один з найбільш актуальних і в той же час складних питань інституційної перебудови лісового господарства. Але перш ніж формувати цей погляд, необхідно уточнити зміст тих понять, які визначають істотність розглянутої проблеми: «Управління лісами», «управління лісовими ресурсами» та «лісоуправління».

Лісові ресурси, залучаючись до соціальний оборот, стають об'єктом власності, виникають майнові відносини і, відповідально, повноваження володіння, розпорядження та користування.

Управління лісовими ресурсами має підпорядкований характер у відносності процесу управління лісами, оскільки система управління лісами є системою управління власністю і визначається правом розпорядження, володіння та користування ресурсами. Функції володіння і користування по відношенню до функції розпорядження носять підпорядкований характер та багато в чому мають «господарське» наповнення [11].

Лісоуправління як категорія структурує соціальне та господарське управління лісами і лісовими ресурсами, субординує інтереси власника ресурсів і потреби суспільства.

Управління лісами - це управління власністю, майном, пов'язане з реалізацією основної функції правомірної власності - функції розпорядження. Соціальне управління лісами - управління лісами в інтересах всього суспільства. Його зміст можуть висловлювати держава (державне управління) і громадські організації.

Управління лісовими ресурсами - це господарське управління лісами, пов'язане з реалізацією функцій володіння і користування ресурсами лісу.

Лісоуправління - інтеграція функцій управління лісами і функцій управління лісовими ресурсами.

При розподілі функцій управління лісами і функцій господарювання у лісі, в контексті формування ефективної системи лісоуправління, важливо встановити взаємозв'язок між поняттями «ведення лісового господарства» і «стале лісокористування».

«Ведення лісового господарства» - це система лісогосподарських заходів і лісового природокористування. Дане поняття ширше поняттю «стале лісокористування», яке, однак, відображає не тільки момент експлуатації лісів, а й їх відтворення [11].

У підсистемі «ведення лісового господарства» виділяється господарський аспект, «стійкого лісокористуванні» - ресурсно-корисний. У той же час ці дві подсистеми «господарського» лісоуправління між собою взаємопов'язані і субординовані. Система ведення лісового господарства є більш загальним поняттям, ніж «стале лісокористування», яке висловлює тільки процес задоволення потреб, але не механізм їх ресурсного забезпечення. (Хоча це не зовсім справедливо, по-кільки прикметник «стале» передбачає задоволення не тільки нинішніх, а й майбутніх потреб, а це без ціленаправленого ведення лісового господарства не є можливим.).

Правова сутність категорії «ведення лісового господарства» носить проблемний характер. Наприклад, в Лісовому кодексі не розкривається на яких правах володіння, користування або розпорядження передається державний лісовий фонд лісовим господарствам та іншим юридичним особам. А лише передбачається, що це право володіння і користування.

На даному етапі розвитку лісового господарства його ведення з юридичної точки зору можна інтерпретувати як систему володіння і користування лісовими ресурсами, а систему стійкого лісокористування - обмежити повноваженнями користування.

Система лісового управління включає всі три види повноважень, враховуючи перевагу повноваження розпорядження.

Збереження і примноження лісової власності невід'ємне від системи лісогосподарських заходів, включаючи рубки догляду та рубки головного користування. Рубки догляду в лісівництві приймаються як засіб очищення лісу, а головні рубки ототожнюються з етапом лісовідновлення, тобто по суті система рубок на практику матеріалізує функцію відтворення лісової власності [11].

Реалізація функцій управління лісами в частині виконання системи лісогосподарських заходів, включаючи рубки догляду і рубки головного користування, виникають нагальну потребу еколого-економічного регулювання діяльності самостійних суб'єктів лісогосподарювання з боку власника (держави). Але це регулювання стосується тільки реалізації функції управління лісами як власністю (соціальним благом) і не зачіпає основи економічної самостійності суб'єктів господарювання. Наслідки повинні бути економічно відповідні перед власником (Державою) за правильне ведення лісового господарства і дотримання принципу безперервного і екологічно стійкого лісокористування.

Ліс - найважливіший екологічний ресурс нації. Високий соціальний статус лісів (який визначається, перш за все, їх екологічними функціями, незамінною роллю в житті суспільства і народу) обумовлює необхідність державного контролю за достовірністю інформації про продукування лісових земель та змін деревного запасу. Дану функцію контролю необхідно закріпити за державним органом, який відповідає за реалізацію екологічної політики в країні.

На думку багатьох вчених, категорія «управління» носить більш загальний характер, ніж категорія «регулювання», і включає останню як свою складову частину. Регулювання виступає як приватний випадок керування, доповнюючи такі управлінські функції, як і планування, прогнозування, стратегічне цілепокладання та ін.

Коли мова йде про управління об'єктом, то мається на увазі не тільки прямий вплив з боку суб'єкта управління у вигляді адресних вказівок, розпоряджень, команд, установок, а й непрямий вплив за допомогою встановлених правил, обмежень, стимулов. Таким чином, управління включає адміністративно-розпорядчий вплив та економічний вплив, тобто всю гаму методів і форм управління. На практиці дуже важко розмежувати державне управління та державне регулювання.

Стосовно лісової сфери, де тісно переплітаються інтереси держави (в частині відносин лісової власності) і бізнесу (в частині реалізації комерційних інтересів), правомірне державне управління розглядається як процес державного регулювання, який в своїй основі опирається на використання інституціональних та економічних методів управління, покликаних посилювати чи послаблювати присутність державних інтересів лісоуправління в поведінці господарюючих суб'єктів [11].

Державне регулювання лісової економіки і природокористування направлене на досягнення відповідності цільової оріентації діяльності господарюючих суб'єктів генеральним цілям з соціально-екологічного та економічного розвитку країни, регіонів, секторів народного господарства.

Таке регулювання проявляється у вигляді норм, правил, обмежень, заборон, які встановлюються суб'єктом господарювання, органами державного управління в формі законів, положень, інструкцій. Державне регулювання доповнює і одночасно обмежує небажану дію ринкових механізмів, вносячи в них направляючу дію державних інтересів.

У концептуальній побудові системи сталого лісоуправління можна виділити чотири структурних блоку (кожен з яких несе свою функцію), що визначають новий зміст цілеспрямованого процесу впливу на екосистему: перехід від «Правління» до «Управлінню»; мінімізація наслідків зміни клімату, збереження біорізноманіття; міжнародна сертифікація та міжнародні угоди (рис. 1.5).

Перший блок (перехід від «Правління» до «Управління») змінює характер і акценти впливу в сторону посилення представицтва в системі управління демократичних сил і демонстрації интересів місцевого населення.

Другий блок пов'язаний зі зміною цілей лісового управління та утвердженням переваг екологічних цінностей лісів над їх комерційними цінностями та формуванням адекватного інструментарію.

Третій блок (за допомогою спеціального інструменту - сертифікації) виконує контрольну і стимулюючу роль в системі переходу до сталого лісокористування.

Четвертий блок (міжнародні угоди) визначає інституційні зміни в системі лісоуправління з урахуванням екологічних інтересів світового співтовариства.

Рис. 1.5 Структуризація концепції стійкого лісоуправління [11]

Прогресивні зміни в системі лісового управління залежать від ряду національних чинників [50]:

¦ історії лісокористування та лісової політики;

¦ традицій і культури;

¦ ініціативи зацікавлених сторін та суспільства;

¦ інституційного потенціалу та ресурсів;

¦ економічних умов і змін;

¦ системи землеволодіння і форм власності;

¦ обсягів та умов відтворення лісових ресурсів;

¦ політичної волі і політичних реформ.

Цілі лісового управління. Загальна мета лісового управління - це бажаний, можливий та необхідний стан об'єкта управління еколого-економічної системи відтворення лісових ресурсів, функціонування і розвиток на основі принципів стійкого природокористування (лісокористування). Мета лісового управління реалізує стійке відтворення лісового капіталу, вагому основу якого визначає деревний запас та інші елементи лісу, їх цінність обумовлена здатністю задовольняти потреби в продуктах і корисності лісу.

Основну мету лісового управління інтегрують збільшення запасів деревини, зростання їх якості, економічна та екологічна цінність лісів, збільшення лісового капіталу.

Останнім часом у зв'язку зі зростанням соціально-екологічної ролі лісів посилюється позиція громадських інтересів і відбувається структуризація лісового капіталу на користь його екологічних функцій. Такий стан в значній мірі змінює цільові орієнтири сталого розвитку лісового господарства. У перспективі важливо мати не просто підвищення продуктивності лісів (у вигляді зростання біомаси, в основному деревної), а еколого-економічне зростання природної продуктивності лісів, що забезпечує збереження біорізноманітності та стійке продукування екосистемних послуг. Дане положення актуалізує як економічну, так і екологічну ефективність лісокористування, трансформуючи їх в еколого-економічну ефективність ведення лісового господарства (рис. 1.6).

Будь-яка концептуальна основа управління будується на його принципах. З огляду на принципи екологічного управління такі як принципи методологічного характеру, які визначають зміст сучасної системи лісового управління (принцип стратегічного рішення, принцип «бумеранга», принцип паритету екологічних і економічних інтересів) в якості спеціальних принципів лісового управління можуть виступити [11]:

¦ принцип подільності повноважень власності та інституційний розподіл ролей учасників процесу;

¦ принцип поділу функцій управління лісами (лісовим капіталом) і функціями господарювання в лісі;

¦ принцип державного (незалежного) екологічного контролю та наглядово-інспекційних функцій;

¦ принцип цільового управління з урахуванням консультацій та інтересів громадськості.

Рис 1.6 Еколого-економічна структуризація цілей лісового управління[11]

Таким чином, система лісового управління базується на загальних положеннях та інтересах сталого розвитку і одночасно враховує як методологічне значення екологічного управління, так і особливості його прояву в лісовій сфері з урахуванням її головної цілі - відтворення (збільшення) природного капіталу.

Висновки до розділу 1

Процес екологізації управління у лісовому господарстві передбачає екологізацію економічних інструментів, зокрема системи ціноутворення, планування, сертифікації лісокористування, стандартизації лісового менеджменту. В Україні він повинен передбачати реформування лісового і мисливського господарства з метою забезпечення сталого екологічно збалансованого розвитку, який би передбачав пріоритет за екологічними і соціальними функціями лісів.

Концепція екологізації управління лісовим господарством повинна охоплювати не лише екологічну, але і економічну, соціальну і духовну сфери. Нехтування процесами екологізації однієї зі сфер суспільного розвитку не дозволяє досягнути основної мети екополітики, яка передбачає стабілізацію навколишнього природного середовища, а відповідно усунення небажаних трансформацій в екологічній сфері. Стабілізації навколишнього природного середовища неможливо досягти без істотних зрушень у духовній сфері.

Варто мати на увазі те, що процес зміцнення духовності сам по собі характеризується екологічною спрямованістю, оскільки високодуховна людина завжди намагається оберігати навколишнє природне середовище. Окрім цього, доцільно використовувати специфічні методи екологізації духовної сфери за допомогою яких виховується патріотизм, національна свідомість, любов до рідної землі та природи; закріплюються глибокі знання про навколишнє природне середовище та природні ресурси; отримують розвиток екологічна етика і інформаційні системи про довкілля.

Для того, щоб змінити ситуацію в лісовому господарстві України на краще, забезпечити стале екологічно-збалансоване лісокористування і збільшити внесок лісової екосистеми України в подолання глобальних екологічних загроз, доцільно відпрацювати національну лісову політику таким чином, щоб вона сприяла успішному вирішенню цих важливих для національної економіки завдань.

В процесі творення лісової політики варто керуватися фундаментальними принципами екологічної і лісової політики. Можна погодитися з твердженням, що найбільш відомими є такі принципи екологічної політики; забруднювач платить; трансформація зовнішніх негативних екологічних ефектів в екологічні витрати; спільної, але диференційованої відповідальності; збереження біологічного та генетичного різноманіття; мінімізації негативних антропогенних впливів на довкілля; обов'язковості екологічної експертизи; пріоритетності екологічної безпеки; гарантування екологічно безпечного середовища проживання; прозорості екологічної.

Деградація екологічної сфери, що викликана антропогенною діяльністю стала настільки загрозливою для теперішнього і майбутнього поколінь, що світовій спільноті потрібно терміново здійснювати заходи з метою зменшення руйнівних наслідків від глобальних екологічних змін. В першу чергу необхідно ввести податкові обмеження на забруднення довкілля, тобто паралельно з тими, що передбачені в Кіотському протоколі, а також на споживання природних ресурсів і виробництво екологічно шкідливих видів продукції.

Разом з терміновими попереджувальні заходи, які спрямовані на оздоровлення довкілля необхідно забезпечити екологізацію всіх сфер суспільної діяльності, тобто економічної, екологічної, соціальної та духовної сфер.



2. Аналіз економічної діяльності державного підприємства «Турківське лісове господарство»

2.1 Загальна характеристика та аналіз стану лісів державного підприємства «Турківське лісове господарство»

Державне підприємство «Турківське лісове господарство» створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 р. № 133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством», зареєстровано розпорядженням Голови Турківської районної ради народних депутатів від 25.06.1998 р. № 65, засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агенства лісових ресурсів України та входить до сфери управління Львівського обласного управління лісового господарства.

ДП «Турківське ЛГ» розташоване на території Турківського району в південно-західний частині Львівської обл.. Загальна площа підприємства становить 18 723 га. Вкрита лісом площа становить 16 717 га. Загальний запас насаджень 3 520 тис. м³, у тому числі стиглих і перестійних 506,6 тис. м³. Середній запас на один гектар - 214 м³. Середня повнота - 0,65, середня зміна запасу на 1 га - 4,5 м³. Хвойні породи становлять 10 623 га, твердолистяні - 6 492 га, мягколистяні - 66 га, разом вкрита лісом площа - 16 621 га. Основні лісоутворюючі породи: ялина - 4 818 га, ялиця - 4 912 га, бук - 6 468 га. Щорічно посадка лісових культур проводиться на площі 50 га, а 60 га залишається під природне заліснення. Рубки догляду за лісом проводяться на площі 132 га, на всіх рубках заготовлюється 9 160 м³ ліквідної деревини в т.ч. ділової - 5 570 м³. Лісового насіння щорічно заготовлюється в кількості 1000 кг.

Лісові культури складають 35 % вкритої лісом площі. Розрахункова річна лісосіка по лісгоспу становить 35 тис. м³, в тому числі рубок головного користувач 25 тис. м³. Щорічні обсяги лісовідновлення 130 - 160 га. Значна увага приділяється при лісозаготівлях збереженню природного поновлення лісів.Переважаючими породами є ялина, ялиця та бук. Перманентний склад лісів складається таким чином: хвойні породи - 65 % вкритої лісом площі, твердолистяні - 35 %.

Підприємство включає такі виробничі підрозділи: 7 лісництв (табл. 2.1), автоколона та нижній склад.

Таблиця 2.1 Адміністративно-господарська структура, загальна площа ДП «Турківське лісове господарство»

№ п/п	Лісництво	Площа, га
1	Вовченське	2 502
2	Зубрицьке	4 898
3	Ільницьке	2 084
4	Ісаївське	2 461
5	Розлуцьке	2 053
6	Явірське	1 886
7	Ясеницьке	2 839
	Разом	18 723

З квітня 1945 року при лісництвах створюються лісокультурні бригади для садіння лісу. Лісовпорядкування лісгоспу проводили в 1950 році, тоді були основними лісоутворюючими породами: смерека ? 50 %, ялиця ? 26 %, бук - 11 %, вільха - 10 %, розрахункова лісосіка порівняно з 1945 роком зросла у чотири рази.

У 1960 -- 1970 р.р. обсяг головного користування становив 30 тис. м³ на рік, в 1980 -- 1990 р.р. 40 тис. м³, з 1990 року він зменшений до 25 тис. м³, з 1995 року ? 7,8 тис. м³, в 2014 році нова розрахункова лісосіка становить ? 24,94 тис. м³.

Колектив лісгоспу приділяв велику увагу питанням створення лісів і взагалі лісовідновленню. Збереження підросту на лісосіках та створення лісових культур зразу після вирубання насадження стало основою відновлення лісу.

Лише в 1970 -- 1980 р.р. лісовідновні роботи проведені на площі 2 040 га, та 354 га на ярах і балках. Насадження штучного походження склали 10 231 га , або 39,8 % вкритої лісом площі.

В 1980 -- 1990 р.р. потреба в садивному матеріалі становила близько 2 млн. шт. сіянців та 500 тис. шт. саджанців. Для вирощення такої кількості садивного матеріалу в 1979 році створено селекційний лісорозсадник.

Щорічний випуск стандартного посадматеріалу склав: 2,2 млн. шт. сіянців, саджанців - 200 тис. шт. та 400 тис.шт. саджанців під поліетиленовим покриттям. Для вирощення садивного матеріалу щорічно заготовляли 2 800 кг. лісового насіння.

В с. Явора збудовано лісопильний комплекс, тут же побудовано їдальню на 50 посадкових місць. В 1980 році введено в дію адміністративний будинок лісгоспу, житловий будинок площею 734 м² в м. Турка.

На даний момент ДП «Турківське ЛГ» входить до Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України і розміщене на території Турківського району Львівської області.

Ліси ДП «Турківське ЛГ» пройшли сертифікацію за критеріями FSС (Міжнародної лісової наглядової ради).

Згідно Статуту основними напрямками діяльності підприємства є:

- проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення насаджень із технічно цінних порід;

- здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, залісення малопродуктивних земель;

- організація лісонасінневої справи і лісових розсадників;

- збереження та посилення захисних властивостей лісів, лісонасаджень, що виконують захисні, водоохоронні, санітарно - гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції;

- поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів;

- охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства;

- охорона лісів і захисних лісонасаджень від пожеж, здійснення протипожежних заходів, захист лісів від хвороб та шкідників;

- облік лісових користувань;

- виробництво продукції та товарів народного споживання, проведення лісозаготівельних та лісопильно-деревообробних робіт;

- здійснення біотехнічних заходів, що спрямовані на підвищення продуктивності і поліпшення якості мисливських угідь та зростання чисельності мисливських тварин;

- облік лісового фонду і реєстрація всіх змін у його складі; розробка і подання по підлеглості матеріалів про розподіл лісів на групи та застосування лісових такс і зміну границь лісництв;

- проведення матеріальної та грошової оцінки лісу на лісосіках, призначених до рубки; проведення рубок з додержанням діючих настанов і правил;

- забезпечення підвищення продуктивності праці на основі механізації трудомістких лісокультурних і лісогосподарських робіт;

- популяризація серед населення значення збереження і правильного використання лісів і захисних лісонасаджень; залучення громадськості до справи відтворення та охорони лісів;

- здійснення капітального будівництва, ефективне використання виробничих засобів і капітальних вкладень, технічного переозброєння підприємства;

- складання виробничих, фінансових та інших планів в межах установлених контрольних цифр та лімітів, балансів прибутків та витрат, кошторисів; подання їх по підлеглості та здійснення заходів по їх виконанню;

- організація первинного обліку, складання зведених фінансових та статистичних звітів;

- здійснення соціального захисту працівників, поліпшення їх житлових та культурно-побутових умов, організація торгового обслуговування та громадського харчування працівників, контроль за дотриманням законодавства з охорони праці;

- визначення основних напрямків розвитку, підготовка пропозицій по створенню науково-технічних, технологічних, нормативних розробок, організація їх впровадження;

- здійснення зовнішньоекономічної діяльності; співробітництво з міжнародними та іноземними організаціями і громадянами, відкриття валютних рахунків в установах банків;

- проведення робіт щодо сертифікації продукції та її штрихкодового маркування;

- розробка та реалізація інноваційних проектів з метою вдосконалення виробництва;

- інші види діяльності, що випливають з мети та предмету діяльності і незаборонені чинним законодавством України.

2.2 Аналіз основних показників виробничо-господарської діяльності державного підприємства «Турківське лісове господарство»

Лісосировинна база підприємства, яка підлягає використанню у поточному році, складає лісосічний фонд. Лісосічний фонд підприємства включає дулову деревину, дрова, пеньки і коріння, вершки, бокові сучки і гілки, деревну зелень, кору. На практиці під лісосічним фондом розуміють відведений для рубання об'єм деревини - ділової та дров.

Лісогосподарське виробництво забезпечує збереження лісів, охорону їх від пожеж, захист від шкідників; безперервне невиснажливе і раціональне використання лісів для планомірного задоволення потреб виробництва і населення; розширене відтворення, поліпшення породного складу і якості лісів, підвищення їх продуктивності; раціональне використання земельних ділянок лісового фонду.

Головне завдання лісогосподарського виробництва полягає у раціональному використанні лісосічного фонду; найбільш повне і раціональне використання лісових ресурсів і земель лісового фонду; своєчасне відтворення лісів; підвищення продуктивності і якості лісостанів.

До рубок пов'язаних з веденням лісового господарства, інших рубок та ліквідації захаращеності відносять рубки догляду за лісом з них: освітлення, прочищення, проріджування, прохідні рубки; інші види рубок пов'язаних з веденням лісового господарства, з них: вибіркові санітарні рубки, суцільні санітарні рубки, лісовідновні рубки та рубки пов'язані з реконструкцією деревостанів; інші рубки; ліквідація захаращеності; інші витрати.

До допоміжних лісогосподарських робіт належить відведення лісосік під рубки, пов'язані з веденням лісового господарства, інші рубки та ліквідацію захаращеності; відведення ділянок під інші види користування; трелювання деревини на верхні склади; ремонт і утримання осушувальних систем; інші витрати.

До лісокультурних робіт в державному лісовому фонді відносять садіння і висівання лісу; сприяння природному поновленню; реконструкція насаджень; догляд за лісовими культурами в переводі на однократний; доповнення лісових культур; обробіток ґрунту під лісові культури; заготівля лісового насіння; вирощування садивного матеріалу в розсадниках; придбання насіння і садивного матеріалу; створення і вирощування плантацій; інші витрати.

До боротьби зі шкідниками та хворобами лісу належить лісопатологічні обстеження; експедиційні роботи; винищувальні роботи в осередках шкідників і хвороб (авіаційними методами, наземними методами); виробництво біологічних препаратів; ґрунтові розкопки; інші витрати.

До мисливського господарства відносять мисливське впорядкування; охорона диких тварин; облік диких тварин; заготівля і викладка кормів для підгодівлі мисливських тварин; інші витрати.

До охорони лісу від пожеж відносять влаштування протипожежних розривів; влаштування мінералізованих смуг; догляд за мінералізованими смугами та протипожежними розривами; благоустрій рекреаційних ділянок; організація, утримання лісових пожежних станцій і зв'язку; ремонт об'єктів протипожежного призначення; авіаційне патрулювання лісів; утримання тимчасових пожежних наглядачів; утримання інспекторів міліції; гасіння лісових пожеж; інші витрати.

До лісозаготівлі належить відведення лісосік під рубки головного користування; заготівля деревини на верхні склади; інші витрати.

До інших заходів відносять перевезення деревини від всіх видів рубок на нижні склади, включаючи навантаження та розвантаження; розробка хлистів на нижніх складах; вирощування ялинок на плантаціях; інші витрати.

В табл. 2.2 представлений рух лісопродукції від рубок головного користування та від рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства (форма № 3-лг).

До лісокультурних робіт в державному лісовому фонді відносять садіння і висівання лісу; сприяння природному поновленню; реконструкція насаджень; догляд за лісовими культурами в переводі на однократний; доповнення лісових культур; обробіток ґрунту під лісові культури; заготівля лісового насіння; вирощування садивного матеріалу в розсадниках; придбання насіння і садивного матеріалу; створення і вирощування плантацій; інші витрати.

Таблиця 2.2 Аналіз заготівлі деревини на ДП «Турківське лісове господарство» за 2013 - 2015 роки

Назва показника	Величина показника, м3	Абсолютне відхилення, м3 (+,-)
	2013	2014	2015	14/13	15/14	15/13
1	2	3	4	5	6	7
Об'єм заготівлі деревини - всього	36 281	33 929	34 485	- 2352	556	- 1796
у тому числі: - від рубок головного користування - від рубок пов'язаних з веденням лісового господарства	24 078 12 203	23 174 10 755	23 054 11 431	- 904 - 1448	- 120 676	- 1024 - 772
Об'єм заготівлі (всього): - ділової деревини - техсировини - дров - хлистів - хворосту	23 981 6 237 6 007 - 56	22 003 7 359 4 439 - 128	23 879 5 519 5 087 - 91	- 1978 1122 - 1568 - 72	1876 - 1840 648 - - 37	- 102 - 718 - 920 - 35

Із табл. 2.2 ми спостерігаємо, що рубки головного користування перевищують рубки із веденням лісового господарства по всіх трьох аналізованих роках, а найбільший об'єм заготівлі припадає на ділову деревину.

Проаналізуємо об'єм заготівлі деревини на державному підприємстві «Турківське лісове господарство» про трьох роках (2013-2015) за допомогою гістограми рис. 2.1.

Рис. 2.1 Об'єм заготівлі деревини (м³) на ДП «Турківське лісове господарство»

ДП «Турківське лісове господарство» є комплексним лісовим підприємством, яке виконує широкий спектр робіт та випускає продукцію промислового призначення. Основною виробничою діяльністю є лісогосподарське виробництво, обсяги якого наведені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Обсяг і структура витрат лісогосподарського виробництва на ДП “Турківське лісове господарство” за 2015 р.

Види робіт	Сума витрат, тис.грн	Відсоток виконання плану, %	Фактична структура витрат, %
	план	факт
1. Лісовпорядкування	-	-	-	-
2. Рубання формування та оздоровлення лісів	800,5	1 060,2	132,44	25,02
3. Допоміжні лісогосподарські роботи	795,0	956,3	120,29	22,57
4. Лісокультурні роботи в держлісфонді	204,5	210,2	102,79	4,96
5. Охорона лісу від пожеж	19,6	6,1	31,12	0,14
6. Боротьба з шкідниками і з хворобами лісу	10,1	4,8	47,52	0,11
7. Мисливство	-	-	-	-
8. Загальногосподарські витрати	1 296,0	1 069,0	82,48	25,23
9. Адміністративні витрати	528,0	931,0	179,33	21,97
Всього витрат на лісове господарство	3 653,7	4 237,6	115,98	100

Обсяг витрат лісогосподарського виробництва в 2015 році найвищий по таких видах робіт як рубки формуванна та оздоровлення лісів та загальногосподарські витрати, що становлять 1 060,2 тис. грн. та 1 069,0 тис грн. відповідно.

Вивчення номенклатури та асортименту продукції підприємства полягає в ознайомленні з видами та підвидами продукції лісозаготівель та перероблення деревини.

Лісозаготівельним є виробництво, у процесі якого здійснюється лісозаготівля, первинна обробка і транспортування лісоматеріалів. Лісозаготівельне виробництво характеризується тісним взаємозв'язком з лісогосподарським і переробними виробництвами, значним впливом природно-географічних чинників на організацію виробничого процесу. Особливо тісно переплітаються інтереси лісозаготівельного і лісогосподарського виробництв в процесі рубок догляду за лісом.

Лісозаготівельне виробництво займається заготівлею круглих лісоматеріалів (табл. 2.4), виробництвом технологічної тріски і вивезенням їх на нижні склади або пункти споживання; заготівлею і вивезенням певного осмолу, живиці і деревної зелені.

Лісозаготівельному виробництву притаманні певні особливості: територіальна розосередженість предмета праці; вирішальна роль належить транспортно-переміщувальним операціям; висока трудомісткість робіт; відносна простота технологічного процесу.

Процес лісозаготівель складається із лісосічних робіт, вивезення деревини і нижньоскладських робіт.

Під нижнім складом розуміють виробничий підрозділ підприємства, який призначений для приймання, первинної обробки і тимчасового зберігання круглих лісоматеріалів, а також часткової її переробки і відвантаження споживачам.

Лісоматеріали круглі представлені наступним асортиментом: пиловник, тарний кряж, фанерна сировина, будівельний ліс, баланси, копальний стояк, технологічні дрова.

Таблиця 2.4 Вартість виготовленої продукції за 2015 рік

Види продукції	Обсяг продукції у натуральному виразі, м3	Середня ціна одиниці продукції без ПДВ, грн	Вартість продукції без ПДВ, тис. Грн	Структура продукції, %
1	2	3	4	5
Лісоматеріали круглі	23 879	995,00	23 759,61	83,21
Техсировина	5 519	534,00	2 947,15	10,32
Дрова	5 087	363,00	1 846,58	6,47
Разом	34 485	-	28 553,34	100

Як бачимо з табл. 2.4 найбільшу частку у вартості виготовленої продукції займають лісоматеріали круглі, що становить 83,21% всієї виготовленої продукції. Загальна вартість виготовленої продукції становить 28 553,34 грн при обсягу продукції 34 485 м³ Найбільший обсяг продукції припадає на лісоматеріали круглі 23 879 м³ що в грошовому еквіваленті становить 23 759,61 грн.

Рис. 2.2 Вартість виготовленої продукції за 2015 рік (тис. грн.)

До основних засобів належать засоби виробництва, які функціонують протягом тривалого періоду, не втрачають натуральних розмірів і форми. При цьому вартість основних засобів у процесі виробництва продукції і сфері обслуговування втрачається поступово в міру фізичного зношування.

Основні засобів поділяються на:

· Виробничі основні засоби - це ті засоби, що застосовуються у сфері виробництва;

· Невиробничі основні засоби - застосовуються у сфері обслуговування.

Облік ОЗ (основні засоби) здійснюється за первісною, відновною і залишковою вартостями. Під первісною вартістю ОЗ розуміють сукупність всіх витрат на її придбання. Відновна вартість ОЗ - це вартість ОЗ, яка отримана в результаті її переоцінки. Залишкова вартість ОЗ - це частина відновної вартості після вирахування суми фізичного зносу.

За допомогою аналізу основних засобів слід встановити забезпеченість підприємства ними на випусктої чи іншої продукції та їх технічний стан.

Динаміку вартості основних засобів на ДП «Турківське ЛГ» за 2013-2015 роки наведено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Динаміка вартості основних засобів на ДП «Турківське ЛГ» за 2013 - 2015 роки, тис. грн.

Показники	Наявність на кінець року	Абсолютне відхилення (+,-)
	2013	2014	2015	14/13	15/14
1	2	3	4	5	6
1. Будинки, передавальні пристрої, споруди	3 663	3 655	3862	- 8	207
2. Машини та обладнання	3 626	3 450	3419	- 176	- 31
3. Транспортні засоби	1 053	1 078	893	+ 25	- 185
4. Інструменти, прилади, інвентар	151	153	202	+2	49
5. Робоча і продуктивна худоба	27	18	18	- 9	0
6. Інші основні засоби	5 930	5 973	5810	+ 43	- 163
7. Малоцінні необоротні матеріальні активи	320	443	221	+ 123	- 222
Разом	14 775	14 770	14425	- 5	- 345

Як показала динаміка вартості основних засобів на підприємстві в 2014 році в порівнянні з 2013 відбулось зменшення вартості ОЗ на 5 тис. грн., а в 2015 в порівнянні з 2014 - зменшення на 345 тис. грн.

Це відбулося за рахунок:

- зменшення вартості транспортних засобів на 185 тис грн.;

- зменшення вартості машин та обладнання на 31 тис грн.

- значне зменшення вартості малоцінних необоротних матеріальних активів на 222 тис. грн.

Рис. 2.3 Динаміка вартості основних засобів на ДП «Турківське ЛГ» (тис. грн.)



Організаційно-виробнича будова підприємства та види продукції залежать від структури основних фондів. Переважання активних видів основних фондів створює передумови для виробництва продукції та надання послуг. Для цього визначимо структуру основних фондів у табл.. 2.6.

Таблиця 2.6 Структура основних фондів на ДП «Турківське ЛГ» за 2013 - 2015 роки, %

Показники	Роки	Відхилення 15/14, (+,-)
	2012	2013	2014	абсолютне, тис. грн	відносне, %
1	2	3	4	5	6
1. Будинки, споруди, передавальні пристрої	24,79	24,75	26,77	2,02	8,16
2. Машини та обладнання	24,54	23,36	23,7	0,34	1,45
3. Транспортні засоби	7,13	7,30	6,20	- 1,10	- 15,06
4. Інструменти, прилади, інвентар	1,02	1,04	1,4	0,36	34,62
5. Робоча і продуктивна худоба	0,18	0,12	0,12	0	0
6. Інші основні засоби	40,15	40,44	40,31	- 0,13	- 0,32
7. Малоцінні необоротні матеріальні активи	2,19	2,99	1,5	- 1,49	- 49,83
Разом	100	100	100	-	-

Аналізуючи дані табл. 2.6 можна сказати, що у 2015 році найбільшу частку у структурі основних фондів займали інші основні засоби - 40,31% та будинки, споруди, передавальні пристрої - 26,77%.

Рис. 2.4 Структура основних засобів на ДП «Турківське ЛГ»

На рис. 2.4 зображено діаграму, яка показуює динаміку структури основних засобів ДП «Турківське ЛГ» за 2013 - 2015 роки. Для аналізу маємо сім показників, тобто сім видів основних засобів. Бачимо, що впродовж трьох років їхня частка у загальній структурі змінювалася, але не суттєво.

Наявність та рух ОЗ показано в табл. 2.7.

Таблиця 2.7 Рух основних засобів на ДП «Турківське ЛГ» за 2013 - 2015 роки, тис. грн

Показники	Роки	Абсолютне відхилення, (+,-)
	2013	2014	2015	14/13	15/14
1	2	3	4	5	6
Наявність на початок року	14 085	14 775	14 775	+ 690	0
Надійшло	957	849	1 274	- 108	+425
Вибуло	267	849	1 624	+ 582	+775
Наявність на кінець року	14 775	14 775	14 425	0	-350
Середньорічна вартість ОЗ	14 430	14 775	14 600	+ 345	-175
Залишкова вартість на початок року	7 986	8 055	7 759	+ 69	-296
Залишкова вартість на кінець року	8 055	7 759	6 636	- 296	-1123
Знос (на кінець року)	6 720	7 016	7 789	+ 296	+773

Розглядаючи і аналізуючи рух основних засобів в табл. 2.7 можна зауважити, що найбільше надійшло у 2015 році 1274 тис. грн, тоді як в 2014 році надійшло на 849 тис.грн., тобто на 425 тис. грн. менше. Також в 2015 році в порівнянні з 2014 роком зменшилась середньорічна вартість ОЗ. Так в 2014 вона становила 14775 тис. грн., а в 2015 - 14600 тис. грн. Також варто зауважити, що вартість зносу ОЗ також зросла, лише за період 2013 - 2015 років на 1069 тис. грн.

Наявність ОЗ на кінець року розраховуємо за формулою:

ОЗк.р. = ОЗп.р. + ОЗввед. - ОЗвивед. [2.1]



Середньорічна вартість основних засобів визначається за формулою:

[2.2]

На основі даних табл. 2.7 визначаємо показники стану та ефективності використання основних засобів на ДП «Турківське лісове господарство» за 2013 - 2015 роки.

Коефіцієнт оновлення розраховується як відношення залишкової вартості введених основних засобів протягом року до вартості основних засобів на кінець року.

[2.3]

Коефіцієнт вибуття розраховується як відношення вартості виведених з експлуатації основних засобів протягом року до вартості основних засобів на початок року.

[2.4]

Коефіцієнт зношення основних засобів розраховується як відношення суми фізичного зносу основних засобів до первісної вартості основних засобів.

[2.5]



Коефіцієнт придатності розраховується як відношення залишкової вартості основних засобів до первісної вартості основних засобів.

[2.6]

Фондовіддача (грн./грн.) - відношення вартості виготовленої продукції протягом року до середньорічної вартості основних засобів.

[2.7]

Фондомісткість (грн./грн.) - відношення середньорічної вартості

основних засобів до вартості виготовленої продукції протягом року.

[2.8]

Рентабельність основних фондів (%) - це відношення прибутку від звичайної діяльності підприємства (до оподаткування) до середньорічної вартості основних промислово-виробничих засобів.

[2.9]

Рис. 2.5 Показники стану та ефективності основних засобів на ДП «Турківське лісове господарство»

Для докорінного поліпшення використання основних засобів необхідно досягти значного оновлення основних засобів, прискорення науково-технічного прогресу та витіснення з виробництва морально застарілої техніки.

Результати розрахунків занесено у табл. 2.8

Таблиця 2.8 Показники стану та ефективності основних засобів

Показники	Роки	Відносне відхилення, %
	2013	2014	2015	14/13	15/14
1	2	3	4	5	6
Коефіцієнт оновлення	0,065	0,058	0,088	89,23	151,72
Коефіцієнт вибуття	0,019	0,058	0,110	305,26	189,66
Коефіцієнт зношення	0,45	0,47	0,54	104,44	114,89
Коефіцієнт придатності	0,55	0,53	0,46	96,36	86,79
Фондовіддача, грн./грн.	0,89	1,07	1,61	120,22	150,47
Фондомісткість, грн./грн.	1,12	0,93	0,62	83,04	66,67
Рентабельність основних засобів, %	1,70	6,02	4,05	354,12	67,3

Фондовіддача протягом 2013 року становила менше 1, а це говорить про те, що основні засоби себе не окуповують. Значно краща ситуація склалася в 2014-2015 роках, оскільки фондовіддача збільшилась і становить 1,07 та 1,61 грн/грн відповідно.

Фондомісткість в 2013 році становить більше 1, що демонструє нераціональну роботу виробничих засобів данного підприємства. Рентабельність основних засобів у 2014 році, в порівнянні з 2013 роком збільшилась на 354, 12% і становила 6,02%, внаслідок збільшення прибутку майже в чотири рази. А в 2015 році рентабельність основних засобів знизилась до показника 4,05%.

Оборотні засоби - це частина виробничих засобів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, переносять усю свою вартість на собівартість продукції та змінюють свою натуральну форму (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Наявність оборотних засобів на ДП «Турківське лісове господарство» за 2013 - 2015 роки, тис. грн.

Оборотні засоби	Роки	Відхилення за останній рік(+,-)
	2013	2014	2015	абс., т. грн	відн.,%
Запаси:
- виробничі запаси	120	344	297	- 47	- 13,66
- тварини	-	-	-	-	-
- незавершене виробництво	278	-	-	-	-
- готова продукція	15	388	226	- 162	- 41,75
- товари	-	-	-	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	497	463	192	- 271	- 58,53
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
- з бюджетом	-	160	287	127	79,37
- із внутрішніх розрахунків	-	-	-	-	-
- інша поточна заборгованість	4	13	5	-8	- 61,54
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- готівка	1	1	-	-	-
- рахунки в банках	29	21	777	756	3600
Інші оборотні засоби	32	124	78	- 46	- 37, 09
Разом	976	1 514	1 862	348	22,9

У 2015 році спостерігалось зменшення кількості виробничих запасів на

47 тис. грн., порівняно з 2014 роком і зменшення дебіторської заборгованості за товари на 271 тис.грн. Кількість готової продукції в 2015 році в порівнянні з 2014 також значно знизилась, а саме на 162 тис. грн..

Для оцінювання ефективності використання обігових коштів використаємо коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість одного обороту в днях обігових коштів.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується діленням вартості реалізованої продукції за діючими гуртовими цінами за певний період на середній залишок обігових коштів за той самий період.

[2.10]

Показник, що є оберненим по відношенню до кількості оборотів, називають коефіцієнтом завантаження, грн/грн. Він показує, скільки обігових коштів ( у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції.

[2.11]

Тривалість одного обороту в днях визначається як відношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу - 90 днів, року - 360 днів) до коефіцієнта оборотності за той самий період.

[2.12]

Щоб краще проаналізувати отримані дані заносимо їх у табл. 2.10 та будуємо діаграму (рис. 2.6) динаміки показників за 2013 - 2015 рр.

Рис. 2.6 Динаміка показників використання обігових коштів

Коефіцієнт завантаження характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Цей показник є найкращим в 2015 році (0,06 грн/грн), оскільки, чим менше оборотних коштів припадає на одну гривню реалізованої продукції, тим краще вони використовуються.

Таблиця 2. 10 Використання обігових коштів на ДП «Турківське лісове господарство» за 2013 - 2015 рр.

Показники	Роки
	2013	2014	2015
1	2	3	4
Коефіцієнт оборотності обігових коштів	14	13	15
Коефіцієнт завантаження обігових коштів	0,07	0,08	0,06
Тривалість одного обороту обігових коштів	26	28	24

Отже, можна сказати, що коефіцієнт оборотності є найкращим в 2014 році і становить 13 обертів, а це свідчить про те, що оборотні кошти в цьому році використовувалися ефективно, адже чим більше вони обертаються, тим краще. Чим більший коефіцієнт оборотності, тим менша тривалість одного обороту, підприємству потрібна менша кількість днів для поповнення його оборотних засобів.

Базою для аналізу показників чисельності є звіт по формі №1-ПВ.

Рис. 2.7 Середньооблікова кількість штатних працівників (осіб)

Кількість персоналу протягом часу роботи підприємства не залишається постійною за рахунок зміни внаслідок найму та звільнення працівників (табл.. 2.11).



Таблиця 2.11 Середньооблікова кількість працівників на ДП « Турківське лісове господарство», осіб

Показники	Роки	Відсоток росту, %
	2013	2014	2015	14/13	15/14
Середньооблікова кількість штатних працівників	110	104	106	94,5	101,9
Прийнято працівників	6	8	8	133,33	100
Вибуло працівників	18	14	6	77,78	42,86
З них з причин: - зміни в організації виробництва і праці	5	-	-	-	-
- плинності кадрів	13	14	6	107,69	42,86
Облікова кількість штатних працівників на кінець звітного періоду	110	104	106	94,55	101,92

Впродовж 2013-2014 років спостерігалось зменшення чисельності штатних працівників, а саме: з 2013 року до 2014 середньооблікова кількість штатних працівників скоротилась на 6 осіб із 110 до 104. А в 2015 році кількість штатних працівників збільшилась на 2 осіб, в порівнянні з 2014 роком, і становила 106 осіб. Плинність кадрів в кінці 2015 року становила 6 осіб.

Кількість персоналу протягом часу роботи підприємства не залишається постійною за рахунок зміни внаслідок найму та звільнення працівників. Рух кадрів на підприємстві характеризується за допомогою коефіцієнтів: обороту робочої сили по прийому (К_оп), обороту робочої сили по звільненню (К_оз), коефіцієнту плинності (К_пл).

Плинність кадрів у лісовому господарстві викликана, головним чином, тяжкими умовами: низьким рівнем організації праці, відсутністю інтересу до праці, нездоровими відносинами в робочих колективах, низьким рівнем заробітної плати (табл. 2.12) та іншими факторами.



Таблиця 2. 12 Аналіз оплати праці працівників на ДП «Турківське лісове господарство»

Показники	Одиниці Виміру	Роки	Абсолютне відхилення (+,-)
		2013	2014	2015	14/13	15/14
Середньооблікова кількість штатних працівників	Осіб	110	104	106	- 6	+ 2
Фонд оплати праці штатних працівників	тис.грн.	2 793,6	2 903,5	4 231,3	109,9	1327,8
Фонд основної заробітної плати	тис.грн.	2 446,2	2 558,6	3 315,2	112,4	756,6
Фонд додаткової заробітної плати	тис.грн.	330,5	329,2	884,6	-1,3	555,4
Середньомісячна заробітна плата одного працівника	грн.	2 116,3	2 326,5	3 326,4	210,16	999,97

Аналізуючи дані з табл. 2.12 можна зробити висновок що середньооблікова кількість штатних працівників була найбільшою в 2015 році і становила 106 осіб, а середньомісячна зарплата одного працівника - 3326,4 грн. Фонд оплаи праці в 2015 році - 4231,3 тис.грн..

Таблиця 2.13 Рівень продуктивності праці на ДП «Турківське ЛГ»

Назва показника	Одиниці виміру	Роки
		2013	2014	2015
Вартість виготовленої продукції	тис.грн.	12 831,6	15 874,8	23 501,9
Обсяг вивезеної деревини	м3	36 281	33 929	34 485
Середньооблікова чисельність працівників	осіб	110	104	106
Вартість продукції на одного працівника	тис. грн./ос.	116,65	152,64	221,72
Комплексний виробіток на одного робітника лісозаготівель	м3/ос.	330	326	325

З табл. 2.13 можна спостерігати збільшення обсягу вивезеної деревини у 2015 році порівняно з 2014 роком, що є досить позитивним явищем для підприємства. Також вартість виготовленої продукції, на підприємстві змінювалась в кращу сторону, тобто збільшилась до 23501,9 тис.грн. Такі показники як вартість продукції на одного працівника і комплексний виробіток на одного робітника лісозаготівель з кожним роком зростає, що є позитивним наслідком для підприємства.

Собівартість продукції - це сукупність витрат виробничих ресурсів на виготовлення виробів і надання послуг. Собівартість продукції характеризує рівень витрат праці на відтворення трудових та природних ресурсів.

Собівартість продукції відображає рівень витрат підприємства на виробництво і комплексно характеризує ефективність використання ним ресурсів, організаційний і технічний рівень виробничого процесу, рівень продуктивності праці.

Сукупність витрат на виробництво продукції групують за елементами витратами та калькуляційними статтями. Елементи витрат - це групи однорідних витрат виробництва: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, інші витрати.

В лісовій промисловості калькуляція собівартості продукції здійснюється за такими калькуляційними статтями: сировина й основні матеріали; основна заробітна плата основних виробничих робітників; відрахування на соціальні заходи; затрати на підготовку і освоєння виробництва; витрати на утримання й експлуатацію устаткування; послуги лісового транспорту і витрати на утримання лісовозних доріг; цехові витрати; загальногосподарські витрати; інші виробничі витрати; позавиробничі витрати

Аналіз витрат на виробництво продукції показаний в табл. 2.14.



Таблиця 2. 14 Аналіз витрат на виробництво продукції на ДП «Турківське ЛГ» за 2013 - 2015 роки, тис. грн.

Назва показника	Величина показника, тис. грн.	Абсолютне відхилення, тис. грн. (+,-)
	2013	2014	2015	15/14
1	2	3	4	5
Матеріальні витрати	8 094	12731	17755	5024
Витрати на оплату праці	3 127	3162	4926	1764
Єдиний соціальний внесок	1 163	1179	1832	653
Амортизація	838	719	1228	509
Інші операційні витрати	255	246	218	-28
Всього витрат	13 477	18037	25959	7922

Витрати на виробництво продукції в 2015 становили 25959 тис. грн., що зросли на 7922 тис. грн. в порівнянні з 2014 роком. Наслідком цього стало значне зростання матеріальних витрат на 5024 тис. грн., а також зростання витрат на оплату праці - на 1764 тис.грн.

На рис. 2.8 зображено основні види витрат на виробництво продукції за 2013 - 2015 роки.

Рис. 2.8 Аналіз витрат на виробництво продукції (тис. грн.)

Для вдосконалення діяльності підприємства в першу чергу необхідне ефективне фінансування, яке можливе при створенні спеціального фонду, до якого будуть направлятися кошти з державного бюджету, що виділяють на виконання державних програм підтримки і розвитку лісового господарства; кошти за штрафи, що вилучаються державною лісовою охороною за лісопорушення, а також варто зарахувати кошти, які вилучаються на відшкодування збитків, що пов'язані з вилученням державних земель лісового фонду. Запровадити аукціони і торги, що дасть змогу підприємству отримати більший прибуток.