Аналіз ефективності і управління житлово-комунальним господарством Придніпровського регіону

Міністерство освіти і науки України

Маріупольський державний гуманітарний університет

Економіко-правовий факультет (Факультет заочного навчання)

Кафедра менеджменту

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

Тема: Аналіз ефективності і управління житлово-комунальним господарством Придніпровського регіону

Маріуполь - 2009

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА (ЖКГ)

1.1 Структура та задачі житлово-комунального господарства України

1.2 Принципи управління житлово-комунальним господарством

1.3 Правове забезпечення ефективності функціонування ЖКГ як складової частини об'єктів комунальної власності

Висновки розділу 1

РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЖКГ В ПРИДНІПРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ

2.1 Характеристика показників господарської діяльності окремих підприємств ЖКГ в Придніпровському регіоні

2.2 Особливості управління фінансовою діяльністю підприємств ЖКГ

2.3 Порівняльна характеристика потенціалу ЖКГ в Придніпровському регіоні та інших регіонах України

Висновки розділу 2

РОЗДІЛ ІІІ НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЖКГ В ПРИДНІПРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ

3.1 Проблеми функціонування підприємств ЖКГ в Придніпровському регіоні на сучасному етапі

3.2. Напрями реформування підприємств ЖКГ в Придніпровському регіоні

Висновки розділу 3

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

РЕФЕРАТ

Магістерська робота студента на тему: „Аналіз ефективності і управління житлово-комунальним господарством Придніпровського регіону” складається з вступу, 3 розділів, висновків та пропозицій. Робота представлена на 123 стор., містить 20 табл., 13 рис., 9 додатків на 32 стор. Список використаної літератури містить посилання на 79 джерел.

Науковий керівник роботи знання, ступінь)

Актуальність магістерської роботи полягає в необхідності систематизації поточних проблем розвитку підприємств ЖКГ України для розробки обґрунтуванних пропозицій щодо напрямів реформування відносин у сфері ЖКГ.

Об'єктом досліджень магістерської роботи робота підприємств ЖКГ на прикладі Придніпровського регіону України (Дніпропетровська та Запорізька області).

Предметом досліджень магістерської роботи є фінансово-економічні аспекти управління підприємствами ЖКГ на прикладі Придніпровського регіону України.

Метою магістерської роботи є дослідження реального стану та пошук напрямків реформування господарської діяльності регіональних організацій житлово-комунального господарства.

Згідно з метою та завданнями магістерської роботи проведений наступний комплекс досліджень:

1. В першому розділі магістерської роботи висвітлені питання:

- структури житлово-комунального господарства України

- принципів управління житлово-комунальним господарством

- правового забезпечення ефективності функціонування ЖКГ як складової частини об'єктів комунальної власності

2. В другому розділі магістерської роботи проаналізований фактичний стан та основні проблеми підприємств ЖКГ Придніпровського району України, а також порівняння основних показників діяльності підприємств в Придніпровському регіоні та інших регіонах України.

3. В третьому розділі магістерської роботи розроблені та обґрунтовані рекомендації по основним напрямкам поліпшення стану діяльності підприємств ЖКГ в Придніпровському регіоні на основі Програми реформування галузі ЖКГ України у 2008 2012 роках.

При написанні роботи використано нормативно-правові акти по регулюванню діяльності підприємств в житлово-комунальній сфері, монографічні та учбові видання з організації господарської діяльності, а також матеріали періодичних видань, що досліджують питання реформування господарської діяльності підприємств житлово-комунального сектору. В якості прикладу досліджена фінансово-управлінська звітність підприємств ЖКГ Придніпровського регіону України та в цілому звітність по підприємствам ЖКГ України.

Методологічною основою магістерського дипломного дослідження були історичний метод, методи «горизонтального» та «вертикального» аналізу балансів, методи статистичного дослідження хронологічних рядів.

Практична цінність отриманих результатів магістерської роботи полягає в тому, що ринок житла та житлово-комунальних послуг є складною соціально-економічною системою, яка надзвичайно чутлива для будь-якої людини та включає як ринки природних монополій (тепло, водопостачання та водовідведення), які потребують запровадження відповідного державного регулювання, так і потенційно конкурентні ринки обслуговування (утримання та ремонту житла, вивозу сміття, благоустрою тощо), які на сьогодні є штучно монополізованими.

Наукова новизна результатів дипломного дослідження полягає в практичному підтвердженні на прикладі аналізу діяльності міських комунальних підприємств МКВП «Дніпроводоканал» та МКП «Дніпроміськтепломережа» в Придніпровському регіоні необхідності побудови в Україні цивілізованої моделі організації ринку житлово-комунальних послуг, яка позитивно зарекомендувала себе у світі та передбачає розвиток:

системи державного регулювання природних монополій (надання послуг з газо, електро, тепло, водопостачання та водовідведення);

конкуренції на ринку послуг з обслуговування житла, яка передбачає запровадження нових форм самоорганізації населення (ОСББ, житлові кооперативи тощо) та діяльності з управління житлом;

а також відповідного інституційного середовища:

створення Національної регулюючої комісії на ринку комунальних послуг, до повноважень якої має увійти формування тарифної політики у сфері тепло, водопостачання та водовідведення; ліцензування діяльності суб'єктів підприємництва, що діють на відповідних ринках, забезпечення недискримінаційного доступу до послуг, що надаються цими суб'єктами;

удосконалення діяльності Антимонопольного комітету в сфері забезпечення конкуренції на ринку послуг з обслуговування житла, його утримання та ремонту, поводження з побутовими відходами тощо;

створення Державної житлово-комунальної інспекції, яка має забезпечити контроль з боку держави за технічним станом будівель, їх енергоефективними характеристиками, якістю послуг з обслуговування житла та управління житловим фондом тощо.

АНОТАЦІЯ

Магістерська дипломна робота , 123 стор., 20 табл., 13 рис., 9 додатків на 32 стор. Список використаної літератури містить посилання на 79 джерел.

1. Проаналізований фактичний стан та основні проблеми підприємств ЖКГ Придніпровського району України, а також порівняння основних показників діяльності підприємств в Придніпровському регіоні та інших регіонах України.

2. Розроблені та обгрунтовані рекомендації по основним напрямкам поліпшення стану діяльності підприємств ЖКГ в Придніпровському регіоні на основі Програми реформування галузі ЖКГ України у 2008 2012 роках.

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО, ЖИТЛОВЕ ГОСПОДАРСТВО, ВОДОПРОВІД ТА ВОДОПОСТАЧАННЯ, КАНАЛІЗАЦІЙНЕ ГОСПОДАРСТВО, ШЛЯХОВЕ ГОСПОДАРСТВО, ЗЕЛЕНЕ ГОСПОДАРСТВО, ГАЗОПОСТАЧАННЯ, ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ, ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ, БЛАГОУСТРІЙ ТА САНІТАРНЕ ОЧИЩЕННЯ МІСТА, ЗОВНІШНЄ ОСВІТЛЕННЯ МІСТА, СИСТЕМА ПРОТИЗСУВНИХ ЗАХОДІВ, РИТУАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ, МІСЬКИЙ ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТ, МІСЬКЕ АВТОБУСНО-МАРШРУТНЕ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ГРОМАДЯН

АННОТАЦИЯ

Магистерская дипломная работа , 123 стр., 20 табл., 13 рис., 9 приложений на 32 стр. Список использованной литературы содержит ссылки на 79 источников.

Проанализировано фактическое состояние и основные проблемы предприятий ЖКГ Приднепровского района Украины, а также проведено сравнение основных показателей деятельности предприятий в Приднепровском регионе и других регионах Украины.

Разработаны и обоснованы рекомендации по основным направлениям улучшения деятельности предприятий ЖКГ в Приднепровском регионе на основе Программы реформирования ЖКГ Украины в 2008 2012 годах.

ЖИЛИЩНО-КОММУНАЛЬНОЕ ХОЗЯЙСТВО, ЖИЛИЩНОЕ ХОЗЯЙСТВО, ВОДОПРОВОД И ВОДОСНАБЖЕНИЕ, КАНАЛИЗАЦИОННОЕ ХОЗЯЙСТВО, ДОРОЖНОЕ ХОЗЯЙСТВО, ЗЕЛЕНОЕ ХОЗЯЙСТВО, ГАЗОСНАБЖЕНИЕ, ТЕПЛОСНАБЖЕНИЕ, ЭЛЕКТРОСНАБЖЕНИЕ, БЛАГОУСТРОЙСТВО И САНИТАРНАЯ ОЧИСТКА ГОРОДА, УЛИЧНОЕ ВНЕШНЕЕ ОСВЕЩЕНИЕ ГОРОДА, СИСТЕМА ПРОТИВООПОЛЗНЕВЫХ МЕРОПРИЯТИЙ, РИТУАЛЬНОЕ ОБСЛУЖИВАНИЕ, ГОРОДСКОЙ ЭЛЕКТРОТРАНСПОРТ, ГОРОДСКАЯ АВТОБУСНО-МАРШРУТНАЯ СИСТЕМА ПЕРЕВОЗОК

THE SUMMARY

The magister degree work, 123 pages, 20 tab., 13 fig., 9 applications on 32 pages. The list of the used literature contains the links to 79 sources.

The actual status and basic problems of the enterprises in HOUSING MUNICIPAL SERVICES the Pridneprovsk region of Ukraine is analysed, and also the comparison of the basic parameters of activity of the enterprises in the Pridneprovsk region and other regions of Ukraine.

Are developed and the recommendations for the basic directions of improvement of activity of the enterprises in HOUSING MUNICIPAL SERVICES the Pridneprovsk region are proved on the basis of the Program of reforming the HOUSING MUNICIPAL SERVICES of Ukraine in 2008 2012 years.

HOUSING MUNICIPAL SERVICES, HOUSING ECONOMY, WATERPIPE And WATER SUPPLY, SEWER ECONOMY, ROAD ECONOMY, GREEN ECONOMY, GAS SUPPLY, THERMAL SUPPLY, ELECTROSUPPLY, ACCOMPLISHMENT And SANITARY CLEARING of CITY, STREET EXTERNAL ILLUMINATION of CITY, URBAN ELECTROTRANSPORT, URBAN BUSROUTING SYSTEM of TRANSPORTATION the CITIZENS

ВСТУП

Житлово-комунальне господарство України (ЖКГ) - це важлива соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприємства та організації необхідними житлово-комунальними послугами та суттєво впливає на розвиток економіки країни.

Основними цілями сучасної реформи житлово-комунального господарства (ЖКГ) України є:

підвищення ефективності і надійності функціонування житлово-комунальних систем життєзабезпечення населення;

підвищення якості житлово-комунальних послуг (ЖКП);

зниження нераціональних витрат і втрат на підприємствах ЖКГ і у споживачів;

підвищення рівня життя населення.

Актуальність магістерської роботи полягає в необхідності систематизації поточних проблем розвитку підприємств ЖКГ України для розробки обґрунтуванних пропозицій щодо напрямів реформування відносин у сфері ЖКГ.

Об'єктом досліджень магістерської роботи робота підприємств ЖКГ на прикладі Придніпровського регіону України (Дніпропетровська та Запорізька області).

Предметом досліджень магістерської роботи є фінансово-економічні аспекти управління підприємствами ЖКГ на прикладі Придніпровського регіону України.

Метою магістерської роботи є дослідження реального стану та пошук напрямків реформування господарської діяльності регіональних організацій житлово-комунального господарства.

Згідно з метою та завданнями магістерської роботи проведений наступний комплекс досліджень:

1. В першому розділі магістерської роботи висвітлені питання:

- cтруктури житлово-комунального господарства України

- принципів управління житлово-комунальним господарством

- правового забезпечення ефективності функціонування ЖКГ як складової частини об'єктів комунальної власності

2. В другому розділі магістерської роботи проаналізований фактичний стан та основні проблеми підприємств ЖКГ Придніпровського району України, а також порівняння основних показників діяльності підприємств в Придніпровському регіоні та інших регіонах України.

3. В третьому розділі магістерської роботи розроблені та обгрунтовані рекомендації по основним напрямкам поліпшення стану діяльності підприємств ЖКГ в Придніпровському регіоні на основі Програми реформування галузі ЖКГ України у 2008 2012 роках.

При написанні роботи використано нормативно-правові акти по регулюванню діяльності підприємств в житлово-комунальній сфері, монографічні та учбові видання з організації господарської діяльності, а також матеріали періодичних видань, що досліджують питання реформування господарської діяльності підприємств житлово-комунального сектору. В якості прикладу досліджена фінансово-управлінська звітність підприємств ЖКГ Придніпровського регіону України та в цілому звітність по підприємствам ЖКГ України.

Методологічною основою магістерського дипломного дослідження були історичний метод, методи «горизонтального» та «вертикального» аналізу балансів, методи статистичного дослідження хронологічних рядів.

Практична цінність отриманих результатів магістерської роботи полягає в тому, що ринок житла та житлово-комунальних послуг є складною соціально-економічною системою, яка надзвичайно чутлива для будь-якої людини та включає як ринки природних монополій (тепло, водопостачання та водовідведення), які потребують запровадження відповідного державного регулювання, так і потенційно конкурентні ринки обслуговування (утримання та ремонту житла, вивозу сміття, благоустрою тощо), які на сьогодні є штучно монополізованими.

Наукова новизна результатів дипломного дослідження полягає в практичному підтвердженні на прикладі аналізу діяльності міських комунальних підприємств МВКП «Дніпроводоканал» та МКП «Дніпроміськтепломережа» в Придніпровському регіоні необхідності побудови в Україні цивілізованої моделі організації ринку житлово-комунальних послуг, яка позитивно зарекомендувала себе у світі та передбачає розвиток:

системи державного регулювання природних монополій (надання послуг з газо, електро, тепло, водопостачання та водовідведення);

конкуренції на ринку послуг з обслуговування житла, яка передбачає запровадження нових форм самоорганізації населення (ОСББ, житлові кооперативи тощо) та діяльності з управління житлом;

а також відповідного інституційного середовища:

створення Національної регулюючої комісії на ринку комунальних послуг, до повноважень якої має увійти формування тарифної політики у сфері тепло, водопостачання та водовідведення; ліцензування діяльності суб'єктів підприємництва, що діють на відповідних ринках, забезпечення недискримінаційного доступу до послуг, що надаються цими суб'єктами;

удосконалення діяльності Антимонопольного комітету в сфері забезпечення конкуренції на ринку послуг з обслуговування житла, його утримання та ремонту, поводження з побутовими відходами тощо;

створення Державної житлово-комунальної інспекції, яка має забезпечити контроль з боку держави за технічним станом будівель, їх енергоефективними характеристиками, якістю послуг з обслуговування житла та управління житловим фондом тощо.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА (ЖКГ) УКРАЇНИ

1.1 Структура та задачі житлово-комунального господарства України

Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) - це багатогалузеве господарство, яке охоплює найважливіші сторони життя сучасного міста, налічує декілька тисяч підприємств і організацій, де експлуатується майже 25% основних фондів держави, зайнято до 5% працездатного населення країни, які щороку надають мешканцям міст і сіл більше 40 видів послуг, що в грошовому виразі складає суму понад 8 млрд. грн.

Структура житлово-комунального комплексу міст України мало чим відмінна від житлово-комунальних комплексів розвинутих міст інших країн світу. Вона має 10--12 підгалузей, до яких входить значна кількість господарських одиниць -- юридичних осіб. Більшість з них входить до складу галузевих підрозділів на правах структурних підрозділів.

Галузь складається з таких підгалузей [40]:

- житлове господарство;

- водопровід та водопостачання;

- каналізаційне господарство;

- шляхове господарство;

- зелене господарство;

- газопостачання;

- теплопостачання;

- електропостачання;

- благоустрій та санітарне очищення міста;

- зовнішнє освітлення міста;

- система протизсувних заходів;

- ритуальне обслуговування

- міський електротранспорт

- міське автобусномаршрутне перевезення громадян

Рівень розвитку житлово-комунального господарства в різних містах України дуже коливається. У великих промислово розвинутих центрах показники розвитку мають високий рівень, і, навпаки, у невеликих містах, де І міська інфраструктура ще не досягає належного рівня, вони набагато нижчі. Особливо це стосується таких підгалузей житлово-комунального господарства, як водопровідноканалізаційне господарство, газо, тепло, електропостачання, шляхове господарство.

Монопольне становище галузі та специфіка управління нею потребують докорінних змін, що знаходить своє відображення в ряді галузевих положень і наукових праць. Так, питання реформування галузі досліджувалися багатьма вітчизняними вченими, такими, як Г. Онищук [52], Н.Ревенко, Г.Запорожець, Т.Таукешева [69]. Багато праць направлені на вирішення окремих питань реформування галузі. Проте недостатньо розроблені комплексні заходи, а саме питання щодо економічного механізму функціонування житлово-комунального господарства, і на нашу думку, лише за умови чіткого його формування можлива реальна трансформація галузі.

Для формування економічного механізму функціонування житлокомунального господарства необхідно з'ясувати сутність поняття «економічний механізм», над чим працювали Є.Гавриличенко [37], Р.Гринюк [39] та ін. Але незважаючи на велику кількість робіт у цьому напрямку на сьогодні не існує чіткого визначення економічного механізму функціонування ЖКГ.

Щодо формування економічного механізму житлово-комунального господарства, то для більш глибокої характеристики діючого механізму слід проаналізувати динаміку розвитку його функціонування.

Передусім слід сказати, що до початку реформування галузі для функціонування економічного механізму були характерні наступні риси [44]:

превалювання державної власності на житло в містах;

безоплатний розподіл житла у містах (у порядку черги);

державний монополізм і централізація в управлінні житлово-комунальної сфери;

низький рівень тарифів на житлово-комунальні послуги;

низька якість типових житлових приміщень;

низька якість утримання житлового фонду та житлово-комунального обслуговування населення;

централізоване ресурсозабезпечення населення.

З розвитком ринкових відносин більш гостро проявляються такі риси:

превалювання державної та муніципальної власності у житловій сфері на фоні активного розвитку приватного сектору житла;

розвиток відомчого монополізму та відомчої централізації;

зростання тарифів на послуги і продукцію житлово-комунального сектору без адекватних змін якості обслуговування;

низький рівень утримання житлового фонду та житлово-комунального обслуговування;

дотаційне фінансування підприємств ЖКГ.

Для побудови механізму необхідно виділити його елементи. Укрупненими елементами економічного механізму функціонування ЖКГ є споживачі ЖКП, виробники ЖКП та органи влади. Проте кожен з цих елементів поділяється на інші, що визначається специфікою галузі.

Це веде до диференціації елементів економічного механізму на [51]:

суб'єкти житлово-комунального господарства (підприємствавиробники житлово-комунальних послуг та підприємства з надання послуг з утримання житла);

споживачі (населення, бюджетні організації та підприємства різних сфер народного господарства);

структури державного і місцевого управління;

?послуги, тарифи, ліміти, пільги, субсидії;

взаємовідносини щодо сплати послуг;

система доведення послуг до споживача;

рівень задоволення потреб споживачів.

Економічний механізм передбачає наявність взаємозв'язків між елементами, тому розглядаючи економічний механізм функціонування ЖКГ можна виділити наступні основні взаємозв'язки [48]:

1. Між споживачами та виробниками - ринкові відносини (які сьогодні знаходяться на етапі формування та передбачають не тільки встановлення ціни (тарифи) на основі попиту та пропозиції, а також наявність конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг);

2. Між виробниками та органами управління - відносини з приводу регулювання (з державними органами з приводу нормативних та законодавчих актів та з місцевими органами з приводу встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги та фінансування галузі);

3. Між споживачами та органами державного і місцевого управління - відносини щодо пільг та субсидій.

Визначення елементів та взаємозв'язків між ними дозволяє схематично представити економічний механізм функціонування ЖКГ (рис.1.1.).

Економічний механізм функціонування житлово-комунального господарства можна визначити наступним чином. Це складна система, що складається з взаємопов'язаних елементів економічного механізму, які, взаємодіючи між собою завдяки способам погодження інтересів, створюють окремі механізми - механізми, які діють між споживачами та виробниками (ціновий механізм); між підприємства виробниками житлово-комунальних послуг (конкурентний механізм); між споживачами, виробниками та державою (розподільчий, дотаційний та податковий механізми) та ін. Тому саме розробка заходів щодо реформування кожного окремого механізму та на цій основі комплексного підходу до введення їх у взаємодію, ґрунтуючись на способах погодження інтересів елементів механізму, є запорукою ефективного реформування галузі.

Рис.1.1. Економічний механізм функціонування житлово-комунального господарства [51]

Житлово-комунальні послуги поділяються на два види: житлові та комунальні [5].

Житлові послуги поділяються на дві групи: житлові послуги; послуги готелів та інших місць проживання. Серед цих груп найвагомішою за обсягом реалізації є перша, яка становить 75,3 % усіх житлових послуг.

До житлових послуг належать:

- надання житлової площі у будинках комунальної власності;

- надання житлової площі у будинках відомчої власності;

- надання житлової площі у будинках ЖБК;

- послуги по обміну житлової площі;

- послуги по оформленню обміну житлової площі;

- послуги по приватизації житлової площі.

До послуг готелів та інших місць проживання відносяться:

- послуги готелів;

- послуги мотелів;

- послуги гуртожитків;

- послуги інших місць проживання.

Комунальні послуги це послуги, які надаються населенню міст і селищ підприємствами комунального господарства для задоволення їх матеріальнопобутових потреб.

До комунального господарства входять [5]:

санітарнотехнічні підприємства водопроводи, каналізації, підприємства по прибиранню території населених місць і санітарному очищенню домоволодінь;

транспортні підприємства;

енергетичні підприємства.

До споруд зовнішнього упорядкування населених місць, які входять до складу комунального господарства, належать дороги і тротуари, мости і шляхопроводи, підземні і наземні транспортні, пішохідні переходи та естакади, споруди і мережі зливної (водостічної) каналізації, різноманітні гідротехнічні споруди, які призначені для запобігання зсувів і затоплень територій, їх осушення, берегоукріплення, зелені насадження загального користування, вуличне освітлення тощо. До комунального господарства входять також готелі, служби землекористування, ремонтнобудівельні організації.

Комунальні послуги поділяються на три великі групи [5]:

послуги по постачанню електричної та теплової енергії;

послуги водопостачання, центрального опалення та водовідведення;

послуги газопостачання;

послуги місцевого електро та автотранспорту.

Послуги по постачанню електричної та теплової енергії:

- користування електроенергією;

- монтаж і ремонт внутрішньо будинкових електричних мереж, систем опалення, гарячого водопостачання та вентиляції;

- електрифікація та теплофікація садиб, дачних, гаражних, кооперативних та інших будинків;

- встановлення, налагодження і ремонт приладів обліку електричної і теплової енергії.

Послуги водопостачання, центрального опалення та водовідведення:

- користування водопроводом без гарячого водопостачання;

- користування водопроводом з гарячим водопостачанням;

- перевезення і доставка населенню питної води;

- встановлення і ремонт водорозбірної апаратури;

- встановлення і ремонт приладів обліку використання води;

- користування центральним опаленням;

- користування каналізацією;

- ремонт і заміна сантехнічного обладнання;

- будування систем водопостачання, водоочищення і каналізації;

- видача дозволів на підключення особистої будівлі до водопровідної або каналізаційної мережі.

До послуг газопостачання належать:

користування мережним газом;

користування зжиженим (балонним) газом.

Транспортні місцеві послуги:

- трамвай;

- тролейбус;

- метрополітен;

- маршрутні таксі.

Крім основних видів комунальних послуг існують також і додаткові послуги, що надаються підприємствами та організаціями комунального господарства. До додаткових комунальних послуг належать:

- створення «зелених острівків»;

- збирання і вивіз твердих і рідких побутових відходів;

- послуги по фільтруванню стічних вод;

- користування загальними туалетами;

- будівництво і ремонт автомобільних стоянок;

- будівництво і ремонт пішохідних доріжок;

- будівництво і догляд за дренажними системами;

- відлови бездоглядних тварин;

- виробництво і реалізація посадкового матеріалу декоративних культур, квіткарство;

- ритуальні послуги.

Сучасна структура надання комунальних послуг в Україні характеризується [11]:

наданням послуг електропостачання та газопостачання галузевими обласними та міськими підприємствами чи підрозділами, які не управляються місцевими органами влади, оскільки відносяться на певних договірних основах в управлінні державних монополій України;

надання інших послуг під управлінням місцевих органів влади та окремого Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (рис.1.2).

Згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» [5] предмет дослідження данної магістерської роботи визначається наступним чином:

1. Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

2. Кількісний показник житлово-комунальних послуг - це одиниця виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством;

3. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

4. Якість житлово-комунальної послуги - це сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.

Згідно з розділом 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» [5], житлово-комунальні послуги поділяються за:

1) функціональним призначенням;

2) порядком затвердження цін/тарифів.

Рис.1.2. Структура житлово-комунальних послуг, які знаходяться під контролем Міністерства ЖКГ України [63]

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на [5]:

1. комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2. послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарнотехнічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3. послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4. послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи [5]:

1. перша група житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2. друга група житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3. третя група житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарногігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.

Мінімальні норми житлово-комунальних послуг, які визначають мінімальний перелік, мінімальні вимоги до кількості та якості житлово-комунальних послуг, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

1.2 Принципи управління житлово-комунальним господарством

Сучасна система управління житлово-комунальним господарством функціонує на підставі чинної законодавчонормативної бази. Згідно з нею, саме місцеві органи влади несуть відповідальність за належне функціонування та розвиток цієї галузі. В місті вона являє собою ієрархію організаційних структур управління, склад та кількість яких визначаються умовами кожного конкретного міста.

Згідно з чинним законодавством, питаннями управління житлово-комунальним господарством у місті займаються [63]:

- міська рада;

- міська державна адміністрація, в тому числі її певні структурні підрозділи;

- міське регіональне відділення Фонду державного майна України;

- органи державного контролю;

- міські галузеві структури управління (державні комунальні підприємства, об'єднання, фірми, виробничі управління тощо);

- інші підрозділи міського управління.

Крім того, у великих містах з районним поділом території є (крім загальноміського та галузевого рівнів управління) ще й третій рівень управління -- районний (районна рада, державна адміністрація району міста й інші органи районного управління).

Системі управління житлово-комунальним комплексом притаманні ті ж самі проблеми та недоліки, що й управлінню господарством міста в цілому. Серед них найбільш характерними є:

- нераціональний розподіл прав, обов'язків та функцій щодо управління галуззю між структурними підрозділами міського управління;

- наявність деяких зайвих підрозділів управління, насамперед галузевих, як проміжних ланок між системою загальноміських структур управління та об'єктами галузі безпосередньо;

- необгрунтоване перебування в районній власності частини об'єктів галузі (для міст з районним поділом);

- низький рівень відповідальності та виконавської дисципліни, послаблення контролю за виконанням прийнятих рішень на різних рівнях міського управління, що є продовженням певного організаційного хаосу в системі управління економікою держави в цілому.

У такому вигляді житлово-комунальне господарство перейшло свого часу у комунальну власність міст. І хоча титул власності змінився, основні принципи господарювання залишилися тими ж самими, в тому числі залежність від міського бюджету.

Відповідно до чинного законодавства, переважна більшість об'єктів та підрозділів галузі не підлягає приватизації. Це об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міста. Тому, на відміну від інших галузей господарства міста, в житлово-комунальному господарстві майже не відбувається реформування відносин власності, а якщо й відбувається, то зовсім незначними темпами.

Отже, житлово-комунальне господарство потребує вирішення організаційно-економічних проблем. Цього можна досягти, вживши таких заходів [38]:

- розмежування функцій управління і господарської діяльності замовника та виконавця робіт, що стосуються галузевих об'єднань, управлінь тощо;

- передача в міську комунальну власність деяких об'єктів, розташованих на території міста, які за своєю діяльністю надають послуги комунального характеру, обслуговують міські господарські структури або населення міста та необхідні для підвищення ефективності функціонування галузі в цілому;

- залучення підприємств міста до участі в реалізації програм, пов'язаних з розвитком інфраструктури міста, житлово-комунального господарства через механізм заохочення (надання таким підприємствам допомоги у питаннях відведення земельних ділянок, оренди приміщень, встановлення для них пільгових диференційованих рівнів місцевих податків, зборів з урахуванням конкретних внесків підприємств);

- поширення практики "комунального замовлення" підприємствам міста на виготовлення продукції або виконання робіт для житлово-комунального господарства чи для реалізації конкретної цільової програми з розвитку певного підрозділу галузі;

- впровадження нових форм залучення (або створення) недержавних підприємств, приватного капіталу, приватної ініціативи.

Сучасна державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах [11]:

1. забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів;

2. створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій;

3. забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

4. регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціальноекономічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей;

5. забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо;

6. дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг;

7. забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Рис.1.3. Модель надання житлово-комунальних послуг в Україні [63]

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» [5] є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (Міністерства з питань житлово-комунального господарства України [15]) належить:

1. підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері житлово-комунальних послуг;

2. організація в межах його повноважень розроблення і реалізації державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг;

3. розроблення науково обґрунтованих нормативів витрат та втрат ресурсів, що використовуються при виробництві, транспортуванні та постачанні житлово-комунальних послуг;

4. розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

5. забезпечення контролю за дотриманням виконавцями/виробниками вимог стандартів, нормативів, норм, порядків і правил та видання приписів щодо усунення порушень у межах, встановлених законодавством;

6. розробка типових договорів;

7 координація діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг;

8. організація та виконання в межах повноважень робіт із стандартизації, метрології та підтвердження відповідності у сфері житлово-комунальних послуг;

9. ліцензування певних видів господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до закону;

10. проведення моніторингу стану розрахунків за житлово-комунальні послуги;

11. нормативно-правове забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій для здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;

12. вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до закону.

Центральний орган виконавчої влади з питань регулювання електроенергетики формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.

До повноважень регіональних ( Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій) організацій у сфері житлово-комунальних послуг, діяльність яких досліджується в даній магістерській роботі належить [5]:

1. забезпечення дотримання вимог законодавства у цій сфері;

2. розроблення і реалізація регіональних та місцевих програм, участь у розробленні і реалізації державних програм у цій сфері;

3. ліцензування певних видів господарської діяльності відповідно до закону;

4. взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень;

5. залучення не бюджетних джерел фінансування для забезпечення виконання державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг;

6. здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них;

7. вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить [5]:

1. затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;

2. встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;

3. затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;

4. визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

5. управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;

6. забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості;

7. встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців;

8. інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам;

9. укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;

10. здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;

11. проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства;

12. вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

З метою забезпечення прав населення на отримання інформації щодо дотримання вимог законодавства, а також стандартів, нормативів, норм і правил у сфері житлово-комунальних послуг органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень [5]:

1. не рідше одного разу на рік через засоби масової інформації інформують населення про стан та плани, проекти розвитку, реформування житлово-комунального господарства відповідного населеного пункту;

2. залучають представників органів самоорганізації населення та членів правлінь об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, молодіжних житлових комплексів тощо, які зареєстровані в установленому порядку, до участі в обговоренні стану та планів, проектів розвитку, реформування житлово-комунального господарства відповідного населеного пункту;

3. готують пропозиції органам місцевого самоврядування щодо погодження інтересів територіальних громад та виконавців/виробників у разі виникнення розбіжностей при визначенні потреби територіальної громади в цих послугах, їх кількості, якості та вартості.

Згідно з Законом України «Про комунально-житлові послуги» (стаття 16) [5], надання комунально-житлових послуг споживачам здійснюється згідно умовам договорів між виробниками, постачальниками та споживачами житлово-комунальних послуг.

Комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на [5]:

проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами;

міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами;

ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили.

Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:

1. найменування сторін;

2. предмет договору;

3. вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;

4. порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;

5. порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

6. права та обов'язки сторін;

7. порядок контролю та звіту сторін;

8. порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;

9. визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;

10. порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);

11. умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;

12. порядок здійснення ремонту;

13. відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;

14. порядок вирішення спорів;

15. перелік форс-мажорних обставин;

16. строк дії договору;

17. умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;

18. дата і місце укладення договору.

Укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу.

Перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого самоврядування.

Організатором конкурсу є власник чи балансоутримувач або уповноважена ним особа. Організатор конкурсу зобов'язаний оприлюднити конкурсні умови. Конкурсні умови мають містити:

перелік житлово-комунальних послуг, на надання яких оголошено конкурс;

вимоги до учасників конкурсу;

вимоги до обсягів надання житлово-комунальних послуг;

вимоги до якості виконання з урахуванням діючих стандартів, нормативів, норм і правил;

термін, на який укладається договір, та підстави його розірвання;

інформацію про об'єкт конкурсу щодо надання житлово-комунальної послуги.

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах [5]:

1. доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій;

2. нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку;

3. відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

4. відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства;

5. відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості;

6. відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;

7. гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

1.3 Правове забезпечення ефективності функціонування ЖКГ як складової частини об'єктів комунальної власності

Станом на 01.01.2009 правове поле функціонування підприємств ЖКГ України спирається на наступні нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства [53]:

1. Закони України:

1.1. Житловий кодекс Української РСР (30.06.83 № 5464Х);

1.2. Цивільний кодекс України (16.01.03 № 435IV);

1.3. Земельний кодекс України (25.10.01 № 2768ІІІ);

1.4. Про метрологію та метрологічну діяльність (11.02.98 № 113/98ВР);

1.5. Про місцеве самоврядування в Україні (21.05.97 № 280/97ВР);

1.6. Про місцеві державні адміністрації (09.04.99 № 586XVI);

1.7. Про приватизацію державного житлового фонду (19.06.92 № 2482XII);

1.8. Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (29.11.01 № 2866ІІІ);

1.9. Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності (03.03.98 № 147/98ВР);

1.10. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 20042010 роки (24.06.04 № 1869IV);

1.11. Про житлово-комунальні послуги (24.06.04 № 1875IV);

1.12. Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію (20.02.03 № 554IV);

1.13. Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках (03.03.05 № 2453);

1.14. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (11.12.03 № 1382IV).

1.15. Про відходи (від 5 березня 1998 року N 187/98ВР)

1.16. Про Загальнодержавну програму "Питна вода України" на 2006 2020 роки» ( від 3 березня 2005 року N 2455IV)

1.17. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ( від 24 лютого 1994 року N 4004XII)

1.18. Про захист прав споживачів ( від 1 грудня 2005 року N 3161IV)

1.19. Про міський електричний транспорт ( від 29 червня 2004 року N 1914IV)

1.20. Про основи містобудування (від 16 листопада 1992 року N 2780XII)

2. Постанови Кабінету Міністрів України:

2.1. Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання (постанова Ради Міністрів УРСР від 26.04.84 № 189);

2.2. Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (постанова Ради Міністрів УРСР від 11.12.84 № 470);

2.3. Про службові жилі приміщення (постанова Ради Міністрів Української РСР від 04.02.88 № 37, зі змінами);

2.4. Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (зі змінами) (від 08.10.92 № 572);

2.5. Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (від 06.11.95 № 891);

2.6. Про Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 19962007 роки (зі змінами) (від 27.11.95 № 947);

2.7. Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати (від 01.08.96 № 879);

2.8. Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (зі змінами) (від 11.10.02 № 1521);

2.9. Про затвердження Порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги (від 27.06.03 № 976);

2.10. Порядок формування фондів житла для тимчасового проживання. Порядок надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання (від 31.03.04 № 422);

2.11. Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні (від 28.07.04 № 985);

2.12. Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (від 12.07.05 № 560);

2.13. Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (від 21.12.05 № 630);