Аналіз ефективності і управління житлово-комунальним господарством Придніпровського регіону

У складі ЖКХ виділяються наступні підгалузі:

- житлове господарство і ремонтно-експлуатаційне виробництво;

- водопостачання і водовідведення;

- комунальна енергетика (электро-, тепло-, газопостачання);

- міський транспорт (автобус, трамвай, тролейбус);

- інформаційне господарство (кабельні мережі, супутникове телебачення, оптоволоконні системи і електронні канали зв'язку, системи комп'ютерного зв'язку і забезпечення;

- зовнішнє міське впорядкування, що включає дорожнє господарство і дорожньо-транспортне будівництво;

- санітарне очищення територій (вуличне прибирання, будинкове очищення з утилізацією побутових і харчових відходів);

- зелене господарство (озеленення міст, квітникарство);

- готельне господарство;

- побутове обслуговування (лазні, пральні, ритуальне обслуговування і так далі);

- вуличне освітлення.

До особливостей ЖКГ як галузі народного господарства, можна віднести:

- поєднання виробничих і невиробничих функцій, пов'язаних з виготовленням матеріальних продуктів і наданням послуг;

- особливу соціальну значущість, що підсилює необхідність державного регулювання і контролю з боку споживачів;

- поєднання комерційних (орієнтованих на досягнення прибули) і некомерційних організацій;

- галузь представлена як природними монополіями (транспортування енергії і рідин), так і галузями, в яких можлива і необхідна конкуренція (виробництво товарів і послуг);

- різноманіття організаційно-правового статусу підприємництва (з освітою і без утворення юридичної особи) і форм власності;

- поєднання крупного (виробництво енергії, Водоканал, трубопровідні мережі і так далі) і малого бізнесу;

- розосередження центрів надання послуг відповідно системі розселення, що обусловлює особливу роль місцевих органів самоврядування;

- особлива значущість екологічного і санітарно-епідеміологічного контролю;

- необхідність гарантованого забезпечення мінімуму послуг незалежно від платоспроможності населення;

- різноманіття споживачів (громадяни, їх асоціації, підприємства, бюджетні організації).

Стан житлово-комунального господарства дослідженого в дипломній роботі Придніпровського економічного регіону в сучасному періоді вважається кризовим в усіх його підсистемах і аспектах фінансово-господарської діяльності з тривалими негативними тенденціями. Значна частина основних фондів галузі знаходиться в незадовільному технічному стані, морально й фізично застаріла, має високий рівень амортизації. Третина експлуатованого житла вимагає повної реконструкції, ще третина капітального ремонту і третина поточного. На грані повного виходу з ладу знаходиться ліфтове господарство. Знос котелень, очисних споруд та інших виробничо-технологічних систем становить від 70 до 100 відсотків. В аварійному стані знаходиться дві третини водопровідних, половина каналізаційних, багато кілометрів теплових мереж. Фактично відсутній контроль за нормуванням під час виробництва і використання теплоенергоресурсів і води. Більш 80 відсотків житла не мають контрольно-вимірювальних приладів витрати холодної і гарячої води, практично відсутній облік витрати теплоенергії. Не впроваджуються в житлових будинках системи оперативного адресного контролю й інформації за використанням теплоенергоресурсів і води споживачами і своєчасною оплатою послуг. Непродуктивні витрати, втрати тепло та енергоресурсів, води допускаються як на підприємствах, що їх виробляють, так і в магістралях, міських, квартальних і будинкових мережах. У цих умовах у багатьох випадках експлуатація великих систем центрального теплопостачання стає неефективною. Сформована в регіоні система управління і контролю за роботою житлово-комунальних підприємств не дозволяє вирішувати питання ресурсозбереження, зокрема, заощадження енергоресурсів, які займають значну частину в собівартості послуг. Відсутня загальна нормативна база для переходу на економічно обґрунтовані ціни й тарифи на послуги, що забезпечують як захист інтересів населення, так і стимулювання фінансової діяльності підприємств, зниження ними нераціональних витрат матеріально-енергетичних ресурсів, здешевлення вартості послуг.

Як показують дослідження, кризовий стан житлово-комунального комплексу обумовлений його дотаційністю і незадовільним фінансовим станом, значними витратами, нерозвинутість конкурентного середовища і, як наслідок, високим ступенем зносу основних фондів, неефективною роботою підприємств, значними втратами енергії, води й інших ресурсів.

Підприємства галузі залишаються непривабливими для великих інвесторів, включаючи іноземних, через свою низьку технологічну оснащеність й ефективність, високий ступінь фінансового ризику. Відсутність належної зацікавленості місцевих підприємців, керівників і служб місцевих органів державної влади і самоврядування не дозволило створити фонди розвитку галузі.

Діюча законодавча й нормативна база не стимулює активні реформування, розвиток і підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств житлово-комунального комплексу, підвищення якості його послуг у регіоні.

Так, проведений аналіз Придніпровський економічний район ( площа -- 59,1 тис. км2 10% площі України, склад -- Дніпропетровська (3,37 млн. жителів) і Запорізька області (1,82 млн. жителів)) показав:

1. В Придніпровському регіоні станом на початок 2008 року створено 544 ОСББ ( 338 - Дніпропетровська область та 206Запорізька область), що становить 7,7% від загальної кількості ОСББ в Україні.

В той же час в Донецькому регіоні станом на початок 2008 року створено 1421 ОСББ ( 1052 - Дніпропетровська область та 369 Запорізька область), що становить 20,2% від загальної кількості ОСББ в Україні.

В Придніпровському регіоні станом на початок 2009 року створено 674 ОСББ ( 435 - Дніпропетровська область та 239Запорізька область), що становить 7,4% від загальної кількості ОСББ в Україні. Протягом року створено 120 ОСББ, в той час як в сусідньому Донецькому регіоні протягом року створено 207 ОСББ.

2. Кількість створених СЄЗ ( служб єдиного замовника) в Придніпровському регіоні на початок 2009 року становить 2 служби (тільки в Дніпропетровській області), за 2008 рік не створено жодної додатково.

3. В Придніпровському регіоні станом на початок 2008 року до утримання житлового фонду залучено 19 підприємств (16 - Дніпропетровська область та 3Запорізька область). Протягом 2007 року не залучено жодного приватного підприємства до утримання житла у Придніпровському регіоні. Таким чином, у переважній більшості населених пунктів Придніпровського регіону зберігається монополія комунальних ЖЕКів. Населення не має можливості обирати виконавця зазначених послуг через відсутність пропозицій.

Протягом 2008 року залучено тільки 3 приватного підприємства до утримання житла у Придніпровському регіоні (1 - в Дніпропетровській, 2 -в Запорізькій , областях). Загальна кількість приватних підприємств залучених до утримання житла у Придніпровському регіоні на початок 2009 року становить 22 підприємства (всього в Україні - 413 ПП).

Як показав проведений в дипломному дослідженні аналіз, у двох областях Придніпровського регіону різний рівень місцевого менеджменту сферою житлово-комунальних послуг. Так, частка користувачів ЖКП у яких заборгованість по сплаті за послуги перевищує 3 місяці в Дніпропетровській області в 2 раза вище, ніж у Запорізькій області. Заборгованість за ЖКП в Запорізькій області знаходиться на рівні 43% від сплаченої річної суми за результатами 2008 року , а в Дніпропетровській області від 110% за результатами 2006 року до 66,0% за результатами 2008 року.

Основна особливість управління фінансовою діяльністю підприємств ЖКГ полягає в «псевдосоціальному» механізмі формування тарифів на реалізацію ЖКГ - послуг:

- витрати підприємств ЖКГ формуються за ринковими цінами;

- доходи підприємств ЖКГ формуються за тарифами, директивне встановленими місцевими органами влади з урахуванням рекомендацій Міністерства в справах ЖКГ.

Як показує проведений аналіз, станом на 01.01.2009 призначені постановами місцевих органів влади тарифи на ЖКГ в цілому по Україні характеризуються наступним:

- тарифи для населення знаходяться в діапазоні 45 - 70% від ціни собівартості надання послуг для підприємств ЖКГ;

- тарифи для комерційних підприємств на ЖКГ - послуги знаходяться на рівні 70 250% від ціни собівартості надання послуг для підприємств ЖКГ;

В Придніпровському регіоні менеджмент місцевої влади по управлінню тарифами ЖКГ в кожній з областей виробив власну політику, при цьому рівень визначення тарифів у Запорізькій області економічно більш прийнятний, оскільки включає можливість інвестиційної складової на розвиток за рахунок прибутку:

1. У Дніпропетровській області з 01.01.2009 введенні тарифи покривають собівартість послуг на наступному рівні:

Квартирна плата (населення) - 116,5%;

Водопостачання (населення) - 91,8%:

Водопостачання (комерційні користувачі) - 209,3%;

Водовідведення (населення) - 76,9%;

Водовідведення (комерційні користувачі) - 164,5%;

Теплопостачання (опалення та гаряча вода для населення) - 74,9%;

Теплопостачання (опалення та гаряча вода для комерційних користувачів) - 111,4%;

2. У Запорізькій області з 01.01.2009 введенні тарифи покривають собівартість послуг на наступному рівні:

Квартирна плата (населення) - 128,6%;

Водопостачання (населення) - 134,4%:

Водопостачання (комерційні користувачі) - 134,4%;

Водовідведення (населення) - 126,1%;

Водовідведення (комерційні користувачі) - 126,1%;

Теплопостачання (опалення та гаряча вода для населення) - 85,0%;

Теплопостачання (опалення та гаряча вода для комерційних користувачів) - 106,2%;

При цьому собівартість надаваємих житлово-комунальних послуг в Запорізькі області у порівнянні з Дніпропетровською областю вище, за виключенням собівартості по опаленню та підігріву води, але у Дніпропетровській області у 2008 році підігрів води в містах зовсім не здійснювався:

1. Собівартість надання послуг опалення та гарячого водопостачання

1.1. Дніпропетровськ

населення - 190,2 грн./Гкал;

комерційні користувачі - 280,2 грн./Гкал;

1.2. Запоріжжя

населення - 161,6 грн./Гкал;

комерційні користувачі - 244.2 грн./Гкал;

2. Собівартість надання послуг водопостачання

2.1. Дніпропетровськ

населення - 1,68 грн./м3;

комерційні користувачі - 1,68 грн./м3;

2.2. Запоріжжя

населення - 1,86 грн./м3;

комерційні користувачі - 1,86 грн./м3;

3. Собівартість надання послуг водовідведення

3.1. Дніпропетровськ

населення - 1,17 грн./м3;

комерційні користувачі - 1,17 грн./м3;

3.2. Запоріжжя

населення - 1,17 грн./м3;

комерційні користувачі - 1,17 грн./м3;

4. Собівартість надання послуг квартплати (обслуговування житлової площі, будинків та прибудинкових територій)

4.1. Дніпропетровськ

населення - 0,79 грн./м3;

4.2. Запоріжжя

населення - 0,98 грн./м3;

У Дніпропетровській області навіть при перехрестному дотуванні збитковості надання підприємствами ЖКГ послуг населенню за рахунок комерційних підприємств, рівень сумарних доходів підприємств ЖКГ запланований нижче рівня сумарної собівартості послуг для підприємств ЖКГ, тобто запланована подальша збитковість діяльності.

В той же час підвищена собівартість послуг опалення та гарячого водопостачання в Дніпропетровській області у порівнянні з Запорізькою областю є результатом постійного банківського кредитування підприємств муніціпальної ТЕК, що приводить до необхідності оплати населенням відсотків за кредити комерційних банків. В результаті борг населення в Дніпропетровській області за теплопостачання постійно зростає, що в умовах передоплати за газопостачання для муніципальних ТЕК веде до зменшення чи зупинки подачі газу на котельні міст області.

Тобто в житлово-комунальному комплексі виникає колапс:

- основним користувачем газу та електроенергії в містах є підприємства теплоенергетики, водопостачання та водовідведення;

- рівень оплати послуг газопостачання та електропостачання населенню є досить високим (85 - 95%) в умовах встановлених лічильників та служб контролю і від'єднання неплатників від мереж;

- за рахунок низьких тарифів та неплатежів за теплопостачання, водопостачання та водовідведення виникає борг цих підприємств за газ та електроенергію і різке зниження чи припинення надавання комунальних послуг;

- взяття кредитів та підвищення тарифів веде до зростання рівня неплатежів за опалення, гарячу воду, водопостачання та водовідведення;

оскільки ці підприємства збиткові та потребують великих капітальних вкладень на відновлення зношених основних засобів, вони знаходяться в комунальній власності і немає перспектив їх приватизації.

Таким чином, в стані банкрутства в Дніпропетровській області знаходиться комунальне підприємство „Облводоканал”, муніципальні комунальні підприємства „Міськводоканал” в м. Дніпропетровськ та м. Дніпродзержинськ, муніципальні комунальні підприємства „Міськтепломережа” в м. Нікополі та м. Дніпропетровську й інші. Але, з іншого боку, вказані підприємства не можуть, в силу монополізма, припинити свою діяльність, оскільки це веде до соціальних вибухів населення та загрожує життєзабезпеченню населення.

Єдиним виходом з кризи є надання дотацій з місцевих бюджетів, для чого треба зупинити перерахування коштів місцевих бюджетів в Придніпровському регіоні в державний бюджет України та цільово направити ці кошти на модернізацію підприємств теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Для оцінки рівня матеріально-технічного забезпечення та причин збитковості діяльності підприємств ЖКГ у Придніпровському регіоні в дипломному дослідженні проаналізовані результати діяльності 2х характерних підприємств:

- міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” м. Дніпропетровська , (код ЄДРПОУ 03341305);

- міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські

теплові мережі”, м. Дніпропетровськ, (код ЄДРПОУ 32082770).

За підсумками роботи 20062007 років та 9 місяців 2008 року МКВП “Дніпроводоканал” згідно бухгалтерського обліку є збитковим. Чистий збиток складає: у 2006 р. - 32 813,2 тис. грн., у 2007 р. - 28 547,9 тис. грн., за 9 місяців 2008 р. - 19 818,5 тис. грн. Основною причиною збитковості підприємства є те, що умовно-постійні витрати в собівартості послуг на водопостачання та водовідведення не покривались затвердженими тарифами. Так, за 2006 рік збитки склали 46 125,3 тис.грн, за 2007 рік 48 746,4 тис.грн, за 3 кв. 2008 року34 739,6 тис.грн.

Найбільшу питому вагу у складі основних фондів складають будівлі та споруди 92,9%, станом на 01.01.2006р., та 92,5% станом на 01.10.2008р.

На балансі МКВП "Дніпроводоканал" станом на 01.10.2008 обліковується 1966,39 км водопровідних мереж, в т. ч.:

водогонів 452,55 км;

розвідних мереж 1153,63 км;

внутрішньоквартальних мереж 182,09 км;

вводів 178,13 км.

Згідно балансовим даним знос основних засобів станом на 01.10.2008 року становить 68,0%, тобто підприємство має надто зношені основні засоби, що веде до великих витрат на ремонт мереж і обладнання, а також до значних втрат води в мережах.

По тарифам послуг водопостачання загальна собівартість 1 м. куб. в 2006 році становить 0,86 грн/м. куб, в 2007 році 1,02 грн/м. куб., а тарифи для населення становлять 0,96 грн/м. куб, в 2007 році 1,46 грн/м. куб. Тобто, діяльність МВКП «Дніпроводоканал» по водопостачанню повинна бути прибутковою.

По тарифам водовідведення загальна собівартість 1 м. куб. в 2006 році становить 0,55 грн/м. куб, в 2007 році 0,75 грн/м. куб., а тарифи для населення становлять 0,66 грн/м. куб, в 2007 році 0,95 грн/м. куб. Тобто, діяльність МВКП «Дніпроводоканал» по водовідведенню повинна бути прибутковою.

Фактичні збитки від різниці між собівартістю послуг по водопостачанню та водовідведенню та затвердженими тарифами з врахуванням пільгових категорій населення складають за 2006 рік - 46125,3 тис.грн, за 2007 рік 48746,4 тис.грн, за 3 кв. 2008 року34739,6 тис.грн.

Основними причинами збитковості є:

наднормативні втрати обсягів подачі води в мережах 4243% замість нормативних 32,8%.Відхилення фактичних втрат від нормативних пояснюється фізичним зносом водопровідно-каналізаційних мереж які потребують модернізації;

перевитрати на аварійний ремонт водопровідних мереж;

ненадходження сум компенсацій пільговим категоріям споживачів;

заборгованість сплати споживачами нарахованих сум за надані послуги.

За підсумками роботи 2007 року та 2008 року МКП “Дніпропетровські міські теплові мережі” є збитковим. Збиток за даними бухгалтерського обліку складає: у 2007 р. - 14 457,0 тис. грн., у 2008 р. - 13 770,0 тис. грн.

Основною причиною збитковості є те, що підприємство надавало послуги по теплопостачанню за встановленими регульованими тарифами на основі рішення Дніпропетровської міської Ради XXІV скликання №18/3 від 07.08.02р. “Про тариф на теплову енергію для населення”, які не покривали фактичні витрати.

Найбільшу питому вагу у складі основних фондів складають будівлі та споруди 82,3% станом на 01.07.2006 р.; 80,7 % станом на 31.12.2008 р. Крім того, значну питому вагу у складі основних фондів складають машини та обладнання 15,5 % станом на 01.07.2006р. та 17,1 % станом на 31.12.2008р., які використовуються МКП “Дніпропетровські міські теплові мережі” для ведення фінансово - господарської діяльності.

Аналіз балансу підприємства показує, що рівень зносу основних фондів становить 26,4%, що характеризує стан основних фондів як нові.

Збитки від різниці у тарифах, які виникли від виробництва і відпуску теплової енергії населенню за 2005 9 місяців 2006 року (до введення в дію нових тарифів з 16.10.06) склали - 57 970,2 тис.грн, в тому числі за 9 місяців 2006 року - 34 358,6 тис. грн. Після введення в дію нових тарифів в ІV кварталі 2006 року МКП „Дніпропетровські міські теплові мережі” від різниці в тарифах отримало прибуток у сумі 8 031,5 тис.грн.

Проведений аналіз кредиторської заборгованості МКП “Дніпропетровські міські теплові мережі” показав, що станом на 01.01.09 р. кредиторська заборгованість складає 94 624,0 тис.грн. , в порівнянні з 01.01.08 р. заборгованість збільшилась на 42 460,0тис.грн.

Найбільшу заборгованість МКП “Дніпропетровські міські теплові мережі” має перед наступними кредиторами:

- ДК “Газ україни “НАК “Нафтогаз України” 66 837,3 тис.грн. за газ;

- ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”ДМЕМ - 11 675,8 тис.грн. за електроенергію;

- ГКПП “Дніпроводоканал” - 3 268,9 тис.грн. за воду;

- ТОВ “Гідромонтажспецбуд” - 1 445,8 тис.грн. за ремонтні послуги.

Основними причинами збиткової діяльності підприємств ЖКГ є:

1. Політизація регулювання у сфері житла та житлово-комунального комплексу. Як наслідок маємо викривлену систему тарифоутворення на житлово-комунальні послуги, субсидування населення через тарифи.

2. Питома вага витрат на оплату житлово-комунальних послуг становить у середньому всього 7,5% у сукупних витратах домогосподарства за місяць, що в 23 рази менше, ніж в розвинутих країнах світу.

3. У всьому цивілізованому світі вартість тепло та водопостачання комерційних споживачів набагато нижче, ніж населення. В Україні навпаки, тарифи для комерційних споживачів є набагато вищими ніж для населення; в деяких регіонах вони різняться в 610 разів.

Таким чином спостерігається перехресне субсидування населення за рахунок промисловості. Наслідком такої ситуації є зниження конкурентоспроможності промислової продукції, заниження заробітної плати працюючих на відповідних підприємствах, перехід промислових підприємств на індивідуальне опалення та водопостачання, що призводить до розбалансування систем централізованого тепло і водопостачання та підвищення вартості виробництва й транспортування одиниці відповідного ресурсу.

Основними пропозиціями по удосконаленню роботи підприємств ЖКГ Придніпровського регіону є активна участь місцевих органів влади в реалізації нової редакції Загальнодержавної програми реформування житлово-комунального господарства на 20082012 роки, характерні риси якої є такі:

Проблеми, які існують в сфері ЖКГ, та результати, яких планується досягти внаслідок реалізації Програми, розглядаються як з точки зору галузі, так і з точки зору людини та її сприйняття того, що відбувається у цій надзвичайно важливій для її життєзабезпечення сфері.

Реформування житлово-комунального господарства розглядається в контексті формування нової житлової політики України, яка включає основні засади забезпечення людини житлом і організації його належної експлуатації та обслуговування.

Метою Програми є створення моделі забезпечення населення доступним, високоякісним і комфортним житлом та здійснення його обслуговування з урахуванням потреб і можливостей людини. Реалізація Програми має створити таку модель, яка по завершенні реформ дозволить галузі функціонувати на ринкових засадах в умовах розвинутого державного регулювання суб'єктів природних монополій.

Інституційні, законодавчі та організаційні заходи, передбачені Програмою, спрямовані на проведення структурних реформ, які дадуть змогу запровадити нові правила на ринку житла та його обслуговування, змінити відношення суспільства і бізнесу до житлово-комунальної галузі.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в тому, що ринок житла та житлово-комунальних послуг є складною соціально-економічною системою, яка надзвичайно чутлива для будь-якої людини та включає як ринки природних монополій (тепло, водопостачання та водовідведення), які потребують запровадження відповідного державного регулювання, так і потенційно конкурентні ринки обслуговування (утримання та ремонту житла, вивозу сміття, благоустрою тощо), які на сьогодні є штучно монополізованими.

Результати дипломного дослідження підтверджують необхідність побудови в Україні цивілізованої моделі організації ринку житлово-комунальних послуг, яка позитивно зарекомендувала себе у світі та передбачає розвиток:

системи державного регулювання природних монополій (надання послуг з газо-, електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення);

конкуренції на ринку послуг з обслуговування житла, яка передбачає запровадження нових форм самоорганізації населення (ОСББ, житлові кооперативи тощо) та діяльності з управління житлом;

а також відповідного інституційного середовища:

створення Національної регулюючої комісії на ринку комунальних послуг, до повноважень якої має увійти формування тарифної політики у сфері тепло, водопостачання та водовідведення; ліцензування діяльності суб'єктів підприємництва, що діють на відповідних ринках, забезпечення недискримінаційного доступу до послуг, що надаються цими суб'єктами;

удосконалення діяльності Антимонопольного комітету в сфері забезпечення конкуренції на ринку послуг з обслуговування житла, його утримання та ремонту, поводження з побутовими відходами тощо;

створення Державної житлово-комунальної інспекції, яка має забезпечити контроль з боку держави за технічним станом будівель, їх енергоефективними характеристиками, якістю послуг з обслуговування житла та управління житловим фондом тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. - 2003. - №11. - С. 3 302.

2. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. - 2003. - №11. - С.458

3. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 18 вересня 2008 року N 520VI

4. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про відходи» від 5 березня 1998 року N 187/98ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 грудня 2004 року N 2290IV

5. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875IV

6. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Загальнодержавну програму "Питна вода України" на 2006 2020 роки» від 3 березня 2005 року N 2455IV

7. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року N 4004XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 28 грудня 2007 року N 107VI

8. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про захист прав споживачів» від 1 грудня 2005 року N 3161IV(нова редакція) // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 1 грудня 2005 року N 3161IV

9. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про міський електричний транспорт» від 29 червня 2004 року N 1914IV

10. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про житловий фонд соціального призначення» від 12 січня 2006 року N 3334IV

11. ЗАКОН УКРАЇНИ « Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 2010 роки» від 24 червня 2004 року N 1869IV

12. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року N 2780XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 16 вересня 2008 року N 509VI

13. Постанова КМУ від 29 грудня 2006 р. N 1855 «Про затвердження Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2007 2015 роки»

14. Постанова КМУ від 10 вересня 2008 р. N 798 «Про затвердження Положення про Державну житлово-комунальну інспекцію»

15. Постанова КМУ від 12 травня 2007 р. N 717 «Про затвердження Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України» // Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України станом від 10 вересня 2008 року N 798

16. Постанова КМУ від 4 березня 2004 р. N 265 «Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами»

17. Постанова КМУ від 21 липня 2005 р. N 631 « Про затвердження Порядку проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг»

18. Постанова КМУ від 19 березня 2008 р. N 225 « Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства, в тому числі на здешевлення залучених з цією метою кредитів» // Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України станом від 5 листопада 2008 року N 975

19. Постанова КМУ від 23 грудня 2004 р. N 1735 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом»

20. Постанова КМУ від 27 серпня 2008 р. N 741 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми першочергового забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, на період до 2010 року»

21. Постанова КМУ від 21 липня 2005 р. N 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» // Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року N 1268

22. Постанова КМУ від 3 жовтня 2007 р. N 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією»

23. Постанова КМУ від 10 липня 2006 р. N 955 « Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» // Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1267 ( 12672007п ) від 24.10.2007

24. Постанова КМУ від 10 липня 2006 р. N 959 « Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення» // Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ станом N 1267 ( 12672007п ) від 24.10.2007

25. Розпорядження КМУ від 11 червня 2008 р. N 838р «Про оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії»

26. Наказ Міністерства з питань ЖКГ України від 21 жовтня 2008 року N311 «Про затвердження Примірного положення про підприємство у сфері поводження з твердими побутовими відходами»

27. Наказ Міністерства з питань ЖКГ України від 18 вересня 2008 року N 281 «Про створення Ліцензійної комісії з питань ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання, водовідведення та з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії»

28. Наказ Міністерства з питань ЖКГ України від 18 вересня 2008 року N 279 «Про проблеми бюджетної підтримки житлово-комунального господарства у 2009 році»

29. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 5 вересня 2008 року «Про підсумки роботи житлово-комунального господарства України у I півріччі 2008 року»

30. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 31 травня 2007 року N 32 «Про затвердження Рекомендацій із розроблення правил благоустрою території населеного пункту»

31. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 3 грудня 2007 року N 189 « Про план діяльності Мінжитлокомунгоспу з підготовки проектів регуляторних актів на 2008 рік»

32. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 21 серпня 2008 року N 253 «Про затвердження Методичних рекомендацій з утримання об'єктів зовнішнього освітлення населених пунктів»

33. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 4 червня 2008 року N 160 «Про організацію міжнародної діяльності у сфері житлово-комунального господарства»

34. Амброзевич П.С. Кульменко Л.Г. Основні напрями вдосконалення регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у житлово-комунальному господарстві // Вода і водоочисні технології. - 2005. № 1. с. 23 27

35. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. К.: НІОС. - 2002. - 608 с.

36. Гавриленко В.О. Інноваційне реформування житлово-комунальної сфери // Формування ринкових відносин в Україні. - 2003. № 7 - 8.

37. Гавриличенко Є.В. Сучасна парадигма механізму функціонування житлово-комунального господарства // Збірник «Комунальное хазяйство городов», №78, 2008 г., с. 192 197

38. Галушко А.В., Харківський національний економічний університет Сучасний стан житлово-комунального господарства та проблеми розвитку // Коммунальное хозяйство городов, Научно-технический сборник №77, 2007

39. Гринюк Р.Ф. Правовой статус коммунальных предприятий в Украине / Инт экономико-правовых исследований НАН Украины. - Донецк, 2001. - С.73.

40. Гура Н.О. Облік у житлово-комунальному господарстві: теорія і практика. - К.: Знання, 2006. - 351 с.

41. Драган І.В. Організація виробництва і реалізації житлово-комунальних послуг як об'єкт тіньових відносин // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №15. - С.3639.

42. Драган І.О. Шляхи і варіанти застосування інноваційних заходів розвитку житлово-комунального господарства // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №18. - С.4144.

43. Забаштанський М.М. Джерела формування фінансових ресурсів підприємств комунального господарства // Актуальні проблеми економіки. - 2005. № 6. - с. 25 - 29.

44. Економіка міського господарства / Т.П.Юр'єва, В.О.Костюк, В.А.Бардаков та ін. - Харків: ХДАМГ, 2002. - 672 с.

45. Кириленко О.П. Місцеві податки України (історія, теорія, практика) - К.: НІОС, 2000. - с. 384.

46. Коваль Я.В. Регіональна економіка: Навч. посібник/ Я.В. Коваль, І.Я. Антоненко. К.: Професіонал, 2005. 268 с

47. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. - К.: Тво „Знання”, КОО, 1999. - 487 с.

48. Лега Ю.Г., Качала Т.М., Чечетова Н.Ф. Вдосконалення управління житлово-комунальним комплексом України в сучасних умовах розвитку національної економіки. Черкаси: ЧДТУ, 2003. - 219 с.

49. Мізік Ю.І. Моделі аналізу фінансового стану житлово-комунальних підприємств регіонів України // Збірник «Коммунальное хозяйство городов» , № 83 , 2008, с.194202

50. Мільнер О.О. Технічний та фінансовий стан житлово-комунального господарства в 20042006 роках // Сайт асоціації міст України. - Режим доступу: http://www.auc.org.ua/files/f11648701121.doc.

51. Осипенко И.Н., Дорофиенко В.В. Менеджмент в жилищно-коммунальном хозяйстве. - Харьков: Основа, 1999. - 352 с.

52. Онищук Г. Житлово-комунальна реформа - основа соціально-економічного розвитку населених пунктів // Схід. - 2001. - №5(42). - С.2832.

53. Перелік проектів нормативноправових актів, що підлягають розробленню з метою реалізації Основних напрямів прискорення реформування житлово-комунального господарства // Офіційний сайт Міністерства з питань житлово-комунального господарства України. - Режим доступу: http://www.minjkg.gov.ua.

54. Петрова Е.Ф., Шапиро М.Д. Развитие конкуренции в сфере обслуживания жилищного фонда. - М.: Фонд "Институт экономики города", 2002. - 92 с.

55. Про соціально-економічне становище Дніпропетровської області за результатами 2006 року // Держкомстат України, Головне управління статистики у Дніпропетровській області, Збірник №12/2006, Вих.02/24-154, 17.01.2007р.

56. Про соціально-економічне становище Дніпропетровської області за результатами 2007 року // Держкомстат України, Головне управління статистики у Дніпропетровській області, Збірник №12/2007, Вих.№02/25-127, 15.01.2008р.

57. Про соціально-економічне становище Дніпропетровської області за результатами 2008 року // Держкомстат України, Головне управління статистики у Дніпропетровській області, Збірник №12/2008,Вих.№02/25-160, 16.01.2009

58. Про соціально-економічне становище Запорізької області за результатами 2008 року // Держкомстат України, Головне управління статистики у Запорізькій області, Збірник №12/2008,Вих.№02/25-160, 16.01.2009