Організація та функціонування довідково-пошукового апарату інформаційних установ (на прикладі Рівненської державної обласної бібліотеки)

1

Зміст

Список скорочень

Вступ

Розділ 1. Загальні питання організації довідково-пошукового апарату інформаційних установ

1.1 Поняття, функції і принципи організації довідково-пошукового апарату

1.2 Структура довідково-пошукового апарату

Розділ 2. Нові підходи до організації довідково-пошукового апарату інформаційних установ

2.1 Використання Інтернет в якості довідково-пошукового апарату інформаційних установ

2.2 Локальні автоматизовані інформаційно-пошукові системи

2.3 Напрямки розвитку довідково-пошукового апарату РДОБ

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Список скорочень слів і словосполучень, які вживаються в тексті

Автоматизоване робоче місце (АРМ)

База даних (БД)

Бібліографічні посібники (БП)

Відділ обслуговування документами іноземними мовами (ВОДІМ)

Довідково - бібліографічний фонд (ДБФ)

Довідкові видання (ДВ)

Довідково - пошуковий апарат (ДПА)

Електронна картотека статей (ЄКС)

Електронний каталог (ЕК)

Електронні інформаційні ресурси (ЕІР)

Інформаційне обслуговування (ІО)

Інформаційні ресурси (IP)

Інформаційно-бібліографічний відділ (ІБВ)

Інформаційно-пошукова система (ІПС)

Картотека газетних та журнальних статей (КГЖС)

Пошуковий апарат (ПА)

Рівненська державна обласна бібліотека (РДОБ)

Систематична картотека статей (СКС)

Вступ

Актуальність дослідження зумовлена тим, що одним з вагомих чинників наукового поступу, розвитку науково-технічної сфери є відповідне інформаційне забезпечення носіїв та виконавців ідей, розробників та втілювачів наукових проектів, фахівців науково-виробничої сфери. Щороку зростає національний і світовий інформаційний потік, обсяги наукової інформації, змінюються умови їхнього використання, соціокультурне і технологічне середовище. Інформація все більше набуває рис ресурсу вартісного та соціально значущого, зростає й суспільна потреба в ній. Проблема інформаційного забезпечення суспільства сьогодні розглядається як соціально-економічна[26,2,3].

Сьогодні вільний доступ до інформації є однією з основних засад демократичного устрою. Наша країна поступово інтегрується до європейської спільноти. Цей процес, безперечно, вплинув і на динаміку розвитку внутрішнього інформаційного середовища. В таких умовах стратегічним завданням для нашого суспільства є створення ефективно діючої системи документальних комунікацій: адже інформаційні ресурси у сучасному світі - це основа економічного розвитку та політичної активності держави[26,2,3].

Роль посередника між постійно зростаючим масивом інформації та членами суспільства традиційно належить інформаційним установам. Саме вони повинні сприяти створенню умов, за яких документальна інформація в Україні стане максимально доступною, організованою та керованою.

Потужний потенціал для забезпечення розвитку системи інформаційного обслуговування створено завдяки новим технологічним досягненням. На їх базі стало можливим здійснити комплексну автоматизацію завдань розробки, узгодження, розповсюдження, пошуку та архівного зберігання інформаційних документів.

Сучасний довідково-пошуковий апарат (ДПА) інформаційних установ - це не лише механізм, функціонування якого забезпечує процес інформаційного обслуговування споживачів. Він дає можливість інформаційним установам оперативно взаємодіяти з соціальним середовищем, корегувати свою діяльність, забезпечувати розвиток самого ДПА відповідно до актуальних тенденцій на ринку інформації.

Розвиток інформаційних технологій, зростання попиту на інформацію, з одного боку, та постійне збільшення її обсягів і кількості, з іншого, призвели до того, що традиційні підходи до організації роботи ДПА інформаційних установ стають недостатньо ефективними. Виникає об'єктивна потреба в системному дослідженні ДПА конкретних інформаційних установ, розробці нових універсальних концепцій його організації, впровадженні та апробації сучасних моделей ДПА на практиці.

Розробленість проблеми. В цілому тема дипломної роботи є достатньо розробленою. Зокрема, визначення поняття „довідково-пошуковий апарат інформаційної установи” подаються в існуючих державних стандартах, у статтях із фахових періодичних видань та видань, що продовжуються. Дослідження проблем функціонування пошукового апарату інформаційних установ здійснювали такі фахівці як: Т.Ф. Берестова[2, 3], А.В. Єгоричева, Д.Я. Коготков[26], І.Г. Моргенштерн[28,29], Ю.Н. Столяров, Я.Л. Шрайберг[44,45], Д.С. Черьошкін[41], Г.Л. та інші.

Мета дипломної роботи: полягає у вивченні питань, організації і трансформації довідково-пошукового апарату інформаційних установ та визначенні напрямів його вдосконалення і подальшого розвитку.

Об'єкт дипломної роботи - довідково-пошуковий апарат інформаційних установ.

Предметом дипломної роботи є організація довідково-пошукового апарату інформаційних установ.

Основні завдання дипломної роботи:

· визначити функції і принципи організації довідково-пошукового апарату;

· розкрити структуру довідково-пошукового апарату інформаційних установ;

· показати новітні технології, що використовуються в організації довідково-пошукового апарату;

· встановити можливості Інтернет у підвищенні ефективності функціонування довідково-пошукового апарату;

· визначити напрямки вдосконалення і перспективи розвитку довідково-пошукового апарату.

Методи дослідження проблеми - науковий аналіз і синтез, системний підхід, бібліографічний, групування, узагальнення матеріалу.

Наукове і практичне значення дослідження - визначається у відображенні трансформації довідково-пошукового апарату інформаційних установ, пов'язаної з досягненнями сучасної науки та використанням новітніх інформаційних технологій, показом шляхів вдосконалення його організації та перспективних напрямків розвитку в Рівненській ДБО.

Джерельна база дослідження. Проаналізовано результати функціонування ДПА різних інформаційних установ. Вивчено наукові праці провідних українських та зарубіжних дослідників, які висвітлюють організацію довідково-пошукового апарату інформаційних установ, здійснено аналіз планів і звітів Рівненської державної обласної бібліотеки.

Практичне значення - результати, отримані в процесі проведення дослідження можуть служити рекомендаціями щодо вдосконалення довідково-пошукового апарату інформаційних установ та технологічних процесів його організації.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота побудована в логічній послідовності і складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

У вступі обґрунтовуються актуальність теми, стан її розробки, визначається об'єкт, предмет, мета і завдання дипломної роботи.

В першому розділі розглядаються питання організації довідково-пошукового апарату інформаційних установ, його значення та функції, а також вимоги до організації ПА.

В другому розділі розглядаються теоретичні питання поєднання традиційних та новітніх інформаційних технологій в процесі організації ДПА інформаційних установ та аналіз організації довідково-пошукового апарату Рівненської державної обласної бібліотеки, його значення в обслуговуванні користувачів.

У висновках представлені узагальнення щодо організації та забезпечення функціонування ДПА, пропозиції щодо його вдосконалення.

Список використаної літератури містить сорок шість (46) публікації по профілю теми дослідження.

В додатках подається схема ПА та приклади використання його на сучасному етапі.

Розділ 1. Загальні питання організації довідково-пошукового апарату інформаційних установ

1.1 Поняття, функції і принципи організації довідково-пошукового апарату

Головна мета функціонування інформаційних установ -- полягає у забезпеченні споживачів необхідною інформацією, надання їм доступу до інформаційних ресурсів.

Процес широкого, інтенсивного впровадження сучасних технічних засобів та інформаційних технологій у сферу інформаційної діяльності спричинив не тільки якісний поштовх в інформаційному обслуговуванні споживачів інформації. Під його впливом відбуваються зміни в концептуальному відображенні бібліографії. Традиційні бібліографічні терміни набувають нового змісту, відповідного до сучасних реалій. Ще однією характерною рисою сучасної теорії бібліографії є виникнення нових термінів для позначення не поширених раніше явищ (віртуальний ДБА, електронна бібліотека, бібліографічна база даних та ін.) або альтернативних старим, що стають занадто вузькими для відображення певного поняття.

Дискусійне питання щодо терміну "Довідково-бібліографічний апарат (ДБА)" (або "Довідково-пошуковий апарат (ДПА)") не є новим. Але проблема його вирішення стала особливо актуальною в наш час, коли ДБА зазнав системних змін - структурних та функціональних.

Вперше стандартизоване визначення терміна "ДБА" дав ГОСТ 7.26 - 80 ("Библиотечное дело"). На нього ж посилається ГОСТ 7.0 - 84 ("Библиографическая деятельность"). Це ж визначення ввійшло і в друге видання термінологічного словника "Библиотечное дело" (М., 1986): "Сукупність довідкових і бібліографічних видань, бібліотечних каталогів і картотек, призначених для пропаганди творів друку та інших документів і цілеспрямованого керівництва читанням"[26]. Д.Я. Коготков відзначає в ньому вплив часу: наприклад, словосполучення "творів друку та інших документів" або терміни "пропаганда" і "цілеспрямоване керівництво читанням"[26]. Сьогодні термін "документ", що позначає інформацію, зафіксовану на якому-небудь матеріальному носієві, не викликає заперечень, і немає необхідності у використанні терміна "твори друку", які включає в себе поняття "документ". Пішла в минуле обов'язкова ідеологічна спрямованість роботи бібліотеки, у тому числі й ДБА, та по-іншому осмислюються "пропаганда і керівництво читанням".

У виданні "Терминологический словарь по библиотечному делу и смежным отраслям знания" (М., 1995), підготовленому БЕН РАН, визначення не дуже змінене: на перше місце (перед "пропагандою") винесена нова функція - "для пошуку інформації"[38]. Трете видання термінологічного словника "Библиотечное дело", випущеного РДБ (М., 1997), дає наступне визначення ДБА: "сукупність довідкових і бібліографічних видань, неопублікованих бібліографічних посібників, бібліотечних каталогів і картотек, призначених для пошуку бібліографічної та фактографічної інформації, пропаганди літератури"[10]. Недосконалість стандартизованих визначень - це одна з головних причин появи різноманітних поглядів на визначення ДБА.

Д.Я. Коготков пропонує своє формулювання: "ДБА -- складна інформаційно-пошукова система, призначена для пошуку і видачі бібліографічної та фактографічної інформації"[26]. Істотною відмінністю цього визначення, поданого в Держстандарті, є уточнення, що в ДБА можна відображати не тільки документи чи відомості про них, але й фактографічну інформацію.

В інформатиці використовується термін "інформаційно-пошукова система" (ІПС). Він визначається як логічна система, призначена для пошуку та видачі інформації (у документальному чи іншому вигляді). Зближення термінології, що має поширення в бібліографічній науці та інформатиці, відбиває реально існуючу тенденцію інтеграції бібліотечної справи, бібліографії та науково-інформаційної діяльності. З формулюванням, запропонованим Д.Я. Коготковим, важко не погодитися ще й тому, що, визначаючи термін "ДБА", І.Г. Моргенштерн ще в 1982 р. не обмежував функції ДВА тільки видачею бібліографічної інформації: "ДБА - документальна ІПС, яка використовується з метою оптимізації пропаганди, пошуку і видачі бібліографічної, бібліотечної і фактографічної інформації[29]" (Бібліографічна інформація - це інформація про документ, бібліотечна - відомості про наявність або місцезнаходження документів, фактографічна - конкретні факти, цифри).

Сучасних вчених і практиків вже перестало задовольняти не тільки визначення ДБА, але і сам термін "довідково-бібліографічний апарат". Впровадження нових інформаційних технологій у значній мірі змінило бібліотечну практику, внаслідок чого дуже багато явищ перестали укладатися в рамки звичних термінів. Тому з'являються нові терміни без достатнього теоретичного обґрунтування. Наприклад, як синонім терміна ДБА вже довгий час (всупереч ГОСТ 7.26 - 80 і 7.0 - 84) використовуються такі словосполучення, як довідково-інформаційний, інформаційно-бібліографічний, інформаційно-пошуковий апарат. Сьогодні з'явився ще й такий термін - "довідково-інформаційний банк"[10].

Не вніс ясності стосовно терміну та визначення "ДБА" і новий ГОСТ 7.0 - 99 "Информационно-библиотечная деятельность, библиография"[9]. У розділі "Інформаційні технологи11 термін "ДБА" використовується для визначення системи бібліотечних каталогів і картотек, які є частиною ДБА, котрий у свою чергу, визначається так: "довідково-пошуковий апарат, що включає бібліографічні посібники". Для наукової терміносистеми синонімія - не кращий варіант, хоча, по суті, синонімічність термінів "ДБА" і "ДПА" можна визнати. Навіть якщо взяти широке розуміння бібліографічних посібників (карткові й електронні, представлені у вигляді друкованих книжкових блоків і бібліографічних баз даних), то в даному визначенні знову називається не сутність явища, а вид інформаційного ресурсу, який є його складовою частиною. Далі, для типів бібліотек використовуються зовсім інші терміни: наукова бібліотека діє на основі інформаційно-пошукового апарату, а довідкова - на основі довідково-пошукового апарату.

"Сучасні тенденції розвитку традиційного ДБА і, тим більше, "комп'ютерних" пошукових систем показують збільшення в них частки фактографічної (повнотекстової та ін.) інформації та зменшення частки бібліографічної, тому відмова від терміну "бібліографічний" усуває це протиріччя. Крім того, вже сьогодні навіть традиційний ДБА дає відображення не тільки документів, що знаходяться в конкретному фонді, але і тих, що ніколи не були і не будуть придбані бібліотекою. Електронні ресурси вже стали невід'ємною частиною пошукового апарату будь-якої інформаційної установи, у тому числі й бібліотеки. Тоді закономірно виникає питання - навіщо ж будувати термінологічні перешкоди на шляху інтеграції бібліотечної справи, бібліографії та науково-інформаційної діяльності, зберігаючи термін, архаїчний за звучанням і змістом?

Альтернативним варіантом вирішення даної проблеми Т.Ф. Берестова вважає введення у сферу інформаційної діяльності терміну "пошуковий апарат" (ПА). Свою позицію вона аргументує тим, що "...По-перше, він збігається з назвою функції (пошукової), яку більшість дослідників визнають головною, а іноді єдиною. По-друге, зараз при глибокій інтеграції бібліографічної діяльності, бібліотечної справи й інформатики, коли формується єдина терміносистема, важливо знайти терміни, зрозумілі всім учасникам цього процесу: споживачам інформації, практичним працівникам і вченим-теоретикам"[5].

Т.Ф. Берестова пропонує наступне визначення ПА: "Пошуковий апарат -- це засіб доступу до інформації, що існує в різних документальних формах"[5]. Розвиток технічних засобів приводить до того, що сьогодні використовується інформація, різна за змістом та цільовим призначенням: друкована, звукова, образотворча, зафіксована на різноманітних носіях, різна за знаковою природою. Будь-який з цих видів інформації піддається аналітико-синтетичній обробці: бібліографічному опису, класифікуванню, предметизації, реферуванню і т.д. Аналітико-синтетична обробка інформації, яка додає їй ознаку вторинності, - найпоширеніший, але не єдиний спосіб забезпечити ідентифікацію документа при пошуку. Дуже часто пошук йде за текстом первинного джерела з використанням ключових слів. Така можливість успішно реалізується на базі сучасних гіпертекстових систем. Тому, Т.Ф. Берестова не бачить необхідності у визначенні пошукового апарату конкретизувати види інформації, які можна відшукати з його допомогою. Усе різноманіття інформації у визначенні відбити неможливо, а при зосередженні на яких-небудь видах визначення завжди буде неповним. На її думку, "зайве вказувати на комунікативні властивості пошукового апарату, тому що цими властивостями володіє в першу чергу розшукувана інформація, саме вона дозволяє створювати комунікацію". Таким чином, Т.Ф. Берестова вводить в науковий обіг термін "ПА", який, з одного боку, надає можливість уникнути синонімії у терміносистемі, що характеризує інформаційну сферу, а з другого, - розкриває основну функцію явища.

В цій роботі ми будемо оперувати терміном, запропонованим Т.Ф. Берестовою, як таким, що найбільш точно визначає об'єкт дослідження і відповідає сучасному стану розвитку інформаційних установ.

Одним із вузлових теоретичних питань, які стосуються організації пошукового апарату інформаційних установ є визначення його функцій.

Найбільше докладно термін "ДБА" та його функції вивчав І.Г. Моргенштерн, провівши теоретичний аналіз довідково-бібліографічного апарату в 1982 р. Більшість положень даного дослідження й сьогодні зберігають своє значення. І.Г. Моргенштерн вважав, що визначення терміна не можна зводити до переліку його основних частин. Сутність ДБА, як і будь-якого іншого явища, з'ясовується при розгляді основних функцій (тобто його призначення).

І.Г Моргенштерн виділяв такі функції: ідейно-виховну, орієнтаційно-ознайомчу, комунікативну, але головною вважав пошукову[29]. Пізніше він прийшов до висновку, що пошукова функція є єдиною для ДБА. На погляд Т.О. Берестової, немає особливої різниці між орієнтаційно-ознайомчою і комунікативною функціями. "Комунікація" - це повідомлення, зв'язок. Знайомство" - установлення зв'язку, перший крок до комунікації. У терміна "орієнтація" є два значення, що придатні для даної ситуації:

а) вміння розібратися в навколишньому середовищі;

б) напрямок діяльності у визначеному напрямку.

Орієнтація передує власне комунікації як передумова, і тому краще виділяти її не як самостійну дію, а як обов'язковий елемент комунікації.

Довідково-бібліографічний апарат - явище вторинне. Традиційний ДБА містить до 90% і більше бібліографічної інформації, що акумулюється в каталогах, картотеках, бібліографічних і довідкових виданнях. Бібліографічна інформація є основним складовим елементом, "атомом" традиційного ДБА. Природно, що йому притаманні й аналогічні функції: пошукова, комунікативна та оцінююча.

В бібліотеці ДБА - ключ до фонду первинних документів, який розкриває його в різних аспектах: авторському, персональному, за видами документів, за змістом (у систематичному, предметному, тематичному аспектах) і, таким чином, забезпечує пошук інформації. Відповідно до генетичної структури бібліографічної інформації О.П. Коршунова, пошукова функція є вихідною, основною суспільною функцією. О.П. Коршунов, екстраполюючи функції бібліографічної інформації на ДБА в цілому, зробив висновок: ДБА повідомляє споживачу про існування і зміст документів, що наявні в бібліотеці, представляє їх у визначеній системі і тим забезпечує орієнтацію в документальних потоках і масивах, тобто зв'язок, комунікацію в системі "документ -- споживач". Це положення дуже близьке за змістом до висновків І.Г. Моргенштерна: адже зв'язок між елементами "документ" та "споживач" найповніше реалізується у процесі пошуку документальної інформації. (13, с. 34-35).

Д.Я. Коготков також визначає пошукову функцію ДБА як головну[26]. Але він, на відміну від І.Г. Моргенштерна, не погодився із протиставленням термінів "ДБА" і "довідково-пошуковий апарат" (ДПА). Як синонім ДБА термін ДПА використовується не тільки працівниками служб науково-технічної інформації, але досить часто і бібліотекарями. Відповідно до ГОСТ 7.27 - 80 "Научно-информационная деятельность", "Довідково-пошуковий апарат - це сукупність упорядкованих масивів вторинних документів, призначених для пошуку науково-технічної інформації"[26]. Вторинні документи - це і є бібліографічні видання. Дане визначення ДПА також вказує на його головну функцію - пошукову. Фактично, згідно з Д.Я. Коготковим, ці два терміни є синонімами.

Щоб ДПА міг виконувати свої функції, ефективно використовуватися і в обслуговуванні користувачів, і у внутрішній роботі інформаційної установи, він має відповідати певним вимогам. Ці вимоги можна розглядати як принципи організації ПА. Загальними принципами організації ДПА інформаційних установ є наступні:

§ Науковість -- відповідність довідково-пошукового апарату сучасному розвитку науки, він має пропагувати прогресивні наукові теорії, досягнення передової суспільної думки, прогресивне мистецтво. Крім того, самі каталоги необхідно створювати на основі найновіших досягнень теорії і практики каталогізації, точно і багатоаспектно відображати документи.

§ Доступність -- довідково - пошуковий апарат повинен бути доступним у користуванні і принципах організації матеріалу в різних структурних підрозділах. Вимога доступності означає можливість користування ДПА всіма користувачами інформаційної установи. Документи мають розташовуватись у приміщенні інформаційної установи так, щоб ними було зручно користуватись, користувачів слід проінформовувати про наявність фондів.

Доступність передбачає також, що побудова і структура ДПА має бути зрозумілою користувачам, незалежно від їхньої підготовки та освітнього рівня. Немає сумніву, що в інформаційних установах, які обслуговують різні групи споживачів не може бути однакових каталогів, у різних інформаційна установах їх організовують, враховуючи освітній рівень, підготовку психологічні особливості основного контингенту користувачів. Доступності ДПА сприяє його оформлення, наявність допоміжних покажчиків, робота інформаційних працівників щодо формування навичок роботи з ним.

§ Оперативність - дана вимога полягає у наданні споживачам оперативної інформації з тих питань, що їх цікавлять.

З вимогою доступності тісно пов'язана вимога відповідності змісту і побудови ДПА інтересам і потребам користувачів інформаційної установи. ДПА має також задовольняти вимоги повноти та багатоаспектності відтворення фонду, щоб давати відповідь на якомога більше запитів користувачів.

1.2 Структура довідково-пошукового апарату

У структурі довідково-пошукового апарату інформаційних установ виділяють такі основні частини, як: (див. додаток № 1.)

§ довідково-бібліографічний фонд;

§ фонд виконаних довідок (або фонд неопублікованих бібліографічних посібників)

§ система каталогів та картотек;

ДБФ - це частина фонду та пошукового апарату інформаційних установ, що включає матеріали керівного та наукового характеру, довідкові видання та бібліографічні посібники необхідні для виконання всіх процесів інформаційної роботи[6].

Структура довідково - бібліографічного фонду: (див. додаток № 2.)

1. Матеріали керівного і загальнонаукового характеру.

Дана частина ДБФ являє собою зібрання керівних документальних органів державної влади та управління всіх рівнів, творів видатних діячів суспільного та літературно-оглядового характеру, в якій зафіксована значна кількість науково обґрунтованих фактів, що можуть зацікавити споживачів інформації.

До даної частини ДБФ включають такі матеріали, як поточні інформаційні бюлетені, які видає Верховна Рада України, інформаційні документи різних міністерств та відомств, збірник розпоряджень президента України, тематичні збірники законів та постанов Кабінету Міністрів, видання документів різних партій, рухів та громадських організацій.

2. Довідкові видання - це видання, що містять короткі відомості наукового чи прикладного характеру, розміщення послідовності зручній для їх швидкого пошуку не призначені для суцільного читання.

ДВ вміщують різноманітні видання з певних галузей, тем, які використовуються при виконанні фактографічних довідок, в деяких випадках тематичних довідок для цього використовують при статейні списки літератури в довідкових виданнях.

За змістом і характером довідкового матеріалу довідкові видання поділяють на енциклопедії, довідники, словники.

3. Бібліографічні посібники являють собою множину бібліографічних записів, що об'єднані призначенням, змістом, формою та іншими ознаками.

Ці посібники займають важливе місце в ДБФ в будь-якій установі. Вони є основними засобами бібліографічного пошуку. БП використовуються в довідково-інформаційному обслуговуванні в режимі запит - відповідь, та інформуванні споживачів.

Основне призначення видавати інформацію про документи, які можуть бути і відсутні у фонді певної інформаційної установи.

Фонд БП складається з ядра і доповнюючих частин. Ядром фонду БП є універсальні БП, що мають широке цільове та читацьке призначення. Доповнювати ядро фонду БП повинні галузеві і тематичні БП, що розраховані на користувачів певних інформаційних установ. У сучасних умовах широкого розповсюдження набули БП, що функціонують в автоматизованому режимі. Вони забезпечують більш оперативний пошук інформації.

Фонд виконаних довідок - частина пошукового апарату інформаційної установи, що являє собою зібрання копій раніше виконаних письмових бібліографічних і фактографічних довідок[6].

Довідки поділяються на типи:

· Тематичні довідки, що вміщують перелік документів з теми, яка цікавить споживача інформації.

· Уточню вальні довідки, які пов'язані із уточненням елементів бібліографічного опису, що відсутні або спотворені у запиті споживача інформації.

· Адресні довідки - встановлені із бібліографічних джерел відомості про наявність чи точну адресу зберігання в конкретному фонді.

· Фактографічні довідки вміщують відомості з питань, які цікавлять споживачів.

Система каталогів і картотек - частина пошукового апарату інформаційних установ, що являє собою сукупність планомірно організованих та взаємопов'язаних каталогів і картотек, які доповнюють одне одного.

У роботі обласної універсальної наукової бібліотеки важливе значення має створення бібліографічних картотек, які є складовою її довідково-пошукового апарату (ДПА), призначеного для інформування користувачів як про склад і зміст фонду бібліотеки, так і взагалі про існування документів або певної інформації. Створення та використання ДПА - необхідна умова задоволення інформаційних потреб користувачів інформаційної установи.

Бібліографічні картотеки посідають особливе місце в складі ДПА. Вони є частиною "системи каталогів і картотек", де на першому місці знаходяться бібліотечні каталоги, що відображають склад бібліотечного фонду і таким чином забезпечують можливість його використання. Безумовно, бібліотечним каталогам приділяється значна увага як з боку практичних працівників бібліотеки, так і в навчальному, методичному, організаційному забезпеченні процесів каталогізації. Бібліографічні картотеки, що являють собою другу частину згадуваної системи, менше привертають увагу як організаторів бібліотечної справи, так і дослідників. Частіше за все інформація про бібліографічні картотеки обмежується їх переліком. У навчальній літературі цей перелік дається в дуже узагальненому вигляді (лише визначається, до якого виду належить та чи інша картотека і коротко повідомляється про методику її складання). В описах досвіду роботи інформаційних установ та в методичних рекомендаціях для інформаційних працівників складання бібліографічних картотек розглядається найчастіше, як підготовча частина бібліографічної роботи, головна ж увага надається інформаційному обслуговуванню користувачів.

Між тим, складання бібліографічних картотек забирає значну частину робочого часу працівників інформаційних установ і є головним засобом підготовки бібліографічної інформації, потрібної користувачеві. Від стану картотек значною мірою залежать оперативність і якість інформаційного обслуговування користувачів, а в кінцевому підсумку - повнота використання користувачами документного фонду, задоволення інформаційних потреб користувачів установи.

Розділ 2. Нові підходи до організації довідково-пошукового апарату інформаційних установ

2.1 Локальні автоматизовані інформаційно-пошукові системи

За умов активного використання Інтернету як єдиного комунікаційного середовища, інформаційні матеріали в цифрових форматах набувають підвищеного попиту серед користувачів. Це забезпечує якісне вдосконалення системи інформаційного обслуговування, яке базується саме на використанні електронних інформаційних ресурсах інформаційних установ.

Новим станом у розвитку пошукових систем - є система автоматизації інформаційних установ ІРБІС. Її основними характеристиками є:

· Робота в локальних мережах будь-якого типу без обмеження кількості користувачів;

· Повна інтегрованість в корпоративні бібліотечні системи;

· Засоби підтримки Web-технологій і протоколу Z39.50;

· Повна сумісність з форматами UNIMARC, USMARC та RUSMARC;

· Підтримка будь-якої кількості баз даних;

· Технологія автоматичного формування словників з реалізацією швидкого пошуку за усіма елементам опису і їх сумісність;

· Засоби для ведення авторитетних файлів, алфавітно-предметного покажчика до УДК/ ББК;

· Підтримка традиційних „паперових” технологій: від друкування листків замовлення і книги сумарного обліку до друку всіх видів каталожних карток;

· Підтримка технології використання штрих-кодів;

· Підтримка повних текстів, графічних даних та інших зовнішніх об'єктів (в тому числі ресурси Інтернет);

· Засоби для перекладу інтерфейсів на інші мови;

· Широкий набір сервісних засобів, які забезпечують зручність і наочність інтерфейсів;

· Широкі можливості для адаптації до умов роботи конкретної установи;

· Відкритість - яка дозволяє користувачу самостійно вносити зміни: від вхідних і вихідних форм до розробки оригінальних пропозицій.[44,45]

Уміння використовувати можливості глобальних комп'ютерних мереж підвищує оперативність та забезпечує повноту задоволення інформаційних потреб користувачів інформаційної установи.

Це, в свою чергу, вимагає постійного вивчення потреб користувачів, цілеспрямованого та скоординованого комплектування новими зарубіжними БД на компакт-дисках, обміну з іншими інформаційними установами та органами науково-технічної інформації, формування довідкового фонду на основі оптимального комплексного поєднання друкованих джерел та нетрадиційних інформаційних ресурсів.

Найбільш активно використовуються при задоволенні інформаційних потреб користувачів такі бази даних:

„Комп'ютерна правова бібліотека”

Складається з окремих баз даних «Закон», «Податки в Україні», «Міжнародні угоди», «Кодекси», «Різне» (нині це понад 29 тисяч документів), кожна з яких відповідає певному напряму в правовому просторі, об'єднаних однією програмою. Актуалізація здійснюється щодня за модемним зв'язком. Пошук можливий як в окремій базі, так і в усій системі одночасно здійснюється за такими критеріями: вид документа, слова з назви, орган, що видав документ, галузь законодавства, ключові слова тощо. Всі пошукові поля мають словники, які допомагають чітко сформулювати запит. Тексти, які мають зміни й доповнення, зберігаються у БД повністю, і користувачі можуть переглянути всі зміни документів, аж до початкового варіанту.

Виробник -- Інформаційно-аналітичний центр «Ліга». м.Київ.

„Закон”

База даних містить в собі повні тексти документів, прийнятих Верховною Радою України (за період з травня 1990 p.), Президентом України (з 1991 p.), Кабінетом Міністрів України (з 1992 р. до теперішнього часу).

„Податки в Україні”

База даних складається з таких документів: роз'яснення, листи та інструкції Головної державної податкової інспекції, листи та телеграми Національного банку, Міністерства фінансів України та інші документи, які не пройшли реєстрацію у Міністерстві юстиції України; документи фінансового права, прийняті вищими органами влади, міністерствами та відомствами та зареєстровані Мінюстом України.

„Кодекси”

База даних вміщує повні тексти всіх діючих на даний момент Кодексів України.

„Різне”

База даних складається з документів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, що стосуються призначень та звільнень посадових осіб; нагородження відзнаками, орденами та медалями; присвоєння рангів, класних чинів, військових, спеціальних та почесних звань тощо.

„Міжнародні угоди”

База даних містить дво- та багатосторонні угоди, конвенції України з країнами світу та СНД.

„Книжкова спадщина України”

(електронна енциклопедія)

Енциклопедія подає інформацію про пам'ятки східнослов'янської писемності й українського друку (рукописи, перші друковані книги, рідкісні та цінні видання); осіб, діяльність яких сприяла зародженню і розвитку української книжкової культури (літописців, друкарів, книгознавців тощо), організації, що забезпечували створення та збереження рукописів і стародруків (монастирі, друкарні, бібліотеки); тлумачення термінів книго-, літературо- й мовознавства та інформатики, що використовуються при роботі з історико-культурними фондами бібліотек, архівів і музеїв. Формат кожного запису включає основну назву об'єкта чи суб'єкта, відсилки від назви, текстову інформацію довідкового характеру, джерела відомостей (бібліографію), пошукові терміни (ключові слова).

Виробник -- Відділ електронних каталогів НБУВ.

За останні декілька років глобальна інформаційна мережа Internet змінила підходи до багатьох аспектів людської діяльності. Так, більшість власників засобів масової інформації (ЗМІ) розуміють, що, не зайнявши належного місця в комп'ютерних мережах, які стрімко розвиваються, вони можуть втратити багато можливостей. Перша з них -- не відстати від інших у застосуванні новітніх інформаційних технологій. Друга -- не втратити певний відсоток аудиторії, яка у професійній діяльності частіше користується мережею Internet, ніж звертається до інших засобів отримання інформації. Третя перевага -- використати можливість просування, рекламування продуктів своєї діяльності у світовому масштабі.

Таким чином, зараз відбувається активна інтеграція ЗМІ в глобальне середовище Internet, і в мережі вже сформувався певний сегмент, представлений інформаційними сайтами або web-сторінками газет ("Факты и Комментарии", "Кореспондент", "День" та ін.), журналів ("Огонек", "Політика і культура", "Навколо світу" та ін.), радіо ("Хіт-FМ", "Мелодія", "Русское радио" та ін.) і телевізійних компаній ("1 + 1", "Інтер", " НТВ" та ін.). Значну ж частину електронних публікацій в Internet складає електронна періодика.

Вживаючи поняття "електронне видання", мають на увазі як мінімум три поняття: рівнозначні електронні видання (електронні версії традиційних друкованих) -- найпоширеніший термін; оригінальні (ті, що видаються тільки в електронному вигляді); інтегровані (такі, що видаються у двох виглядах -- електронному і традиційному, і доповнюють один одного). Визначальні частини термінів, такі як електронний (еlectronic-), мережевий (networked-), онлайновий (оn-1іnе-), Internetний (Internet -), вебівський (Web) -- взаємозамінюють одна одну та характеризують форми, у яких поширюються видання. Варто зупинитися на терміні електронне видання, який є найпоширенішим.

Так, спочатку в мережі Internet з'явилися переважно електронні аналоги паперових версій, тобто рівнозначні електронні видання (газети "День", "Галицькі контракти", "Комсомольская правда" та ін.). Зараз кількість виключно електронних періодичних видань поступово перевищує кількість паперових версій, тобто з'являються оригінальні видання, або віртуальна періодика ("Українська правда", "Кореспондент", "Газета.Ру" та ін.). Особливо це характерно для західних ЗМІ. Зовсім нове явище для сегменту ЗМІ в Internet -- онлайнові агенції новин: "ForUm", "МіgNews", "ЕІVistі" та ін.

З метою вивчення пошукового апарату в мережі Internet були проаналізовані три українські інформаційно-пошукові системи: "МЕТА-UKRAINЕ.соm", "search. AVANPORT.соm", "www.UAPORTAL.соm" і три російські: „www.APORT.ru", "www.YANDEX.ru", "www.RAMBLER.ru".

Аналіз і порівняння пошукових систем проводилися за такими критеріями як:

§ Наявність окремого розділу, посилання на ЗМІ;

§ Інформаційне наповнення такого розділу;

§ Широта охоплення посиланнями сформованого глобальній мережі сегменту;

§ Зручність пошукової системи з погляду користувача, який намагається знайти в Internet будь-яке періодичне видання або, наприклад, сайт радіостанції.

МЕТА - українська пошукова система. Офіційне відкриття серверу відбулося у листопаді 1998 року. Українську систему мета-пошуку в мережі Internet створили спеціалісти Національного технічного університету "XПІ", м. Харків.

Назва пошукової системи	Назва та кількість посилань на ЗМІ в Internet	Наповнення та характеристика посилань
МЕТА	Новини -- 73 посилання	Новини, пошта, форуми, каталоги, чати, політ. портали. Також є посилання на он-лайн агенції новин (МіgNews, ЕІVisti), на українську мережу новин. Присутнє тут і посилання на сайт "Подробности" (ТБ)
	ТБ -- 61 посилання	Окремо винесені сайти телекомпаній "1+1", "СТБ", а також сайти окремих телепрограм "Магнолія ТV", "Парк автомобільного періоду", "Територія А", (знову продубльоване посилання на сайт "Подробности")
	Радіо -- 52 посилання	Сайти радіостанцій (наповнення: новини, форуми, чати, рейтинги), сайти окремих радіопередач, узагальнюючі сайти (на яких зібрані координати, посилання на інші сайти)
	Центральні газети -- 56 посилань	а) газети, журнали Києва б) каталог україномовної преси в) також віртуальна преса (без розподілу на віртуальні та рівнозначні видання)
	Регіональні газети -- 98 посилань	Розподіл, аналогічний розділу "Центральні газети", тільки наповнення -- виключно регіональна преса
	Журнали -- 89 посилань	Преса України -- список посилань на видання, які мають електронну версію (www.press.org.ua)
	Internet -видання -- 54 посилання	Виключно он-лайн видання: спостерігається перехресне дублювання з розділом "Новини" (тут знову подано МіgNews, ForUm, UA-Today, ELVisti, Версии.соm)
	Журналістика -- 19 посилань	Посилання на періодику, словники репортера, організації, іншу корисну інформацію для журналістів
	Передплата -- 9 посилань	Сайти періодичної преси -- з кур'єрською доставкою, книготоргівля
ВИСНОВКИ ТА ЗАУВАЖЕННЯ до структури та контенту пошукової системи	1.У пошуковій системі посилання на "ЗМІ" винесено в окремий розділ 2.Розділ "ЗМІ" пошукової системи МЕТА охоплює переважно російський та український сегменти Internet -преси 3.3 точки зору користувача система МЕТА побудована достатньо зручно для здійснення пошуку 4.Разом з тим, матеріал не завжди згрупований логічно, тобто присутні перехресні та повторювані посилання, а також недоцільне розділення на ЦЕНТРАЛЬНУ та РЕГІОНАЛЬНУ пресу

АВАНПОРТ -- українська інформаційно-пошукова система. У листопаді 2000 року було зібрано колектив фахівців для втілення нової Internet -ідеї. Автори системи умовно поділили користувачів на групи за інтересами і для кожної з них розробили декілька проектів: "Новини", "Авто", "Укроаська", "Аджоб", "Асерч", "СЛЕ". Офіційну роботу в мережі пошукова система розпочала у лютому 2001 року.

Назва пошукової системи	Назва та кількість посилань на ЗМІ в Internet	Наповнення і характеристика посилань
	Он-лайн-видання -- 100 посилань	Віртуальні ЗМІ
	Журнали -- 123 посилання	Змішане подання мережевих та аналогів паперових видань
	Інформагенції -- 25 посилань	Змішане подання: і віртуальні агенції -- StatusQuo, Україна Он-лайн, і ті, які існували до інтеграції в Internet і раніше використовували в роботі телекси та факси: УНІАН, Інтерфакс
	Радіо --44	Сайти радіостанцій (Гала Радіо, Свобода, Хіт-ФМ); Internet-магазини з радіотехнікою, комплектуючими; "Мир Радио": бази даних українських радіостанцій + теорія мовлення, чат; радіо-преса
АВАНПОРТ	Газети -- 161	Електронні аналоги паперових видань ("Сегодня", "День", "Галицькі контракти", "Факті й Комментарии", "Киевский телеграф")
	Видавництва та видавничі будинки -- 58	а) видавництва журналів різноманітної тематики (ІТС Он-лайн -- видавничий будинок, Смолоскип, Судоходство) б) СЭА -- поставки електронних компонентів, видавництво, технічна література CD-ROMи в) придбання й поставка книг через Internet -магазини в Росії, Україні та Прибалтиці
	Новини та погода -- 68	Змішана подача стрічок новин, астрічок новин, ах видань ("День", "Сегодня", "Факти"), мережевих видань (Кореспондент, ELVisti, ForUm), сайтів прогнозу погоди
	Телебачення -- 85	Сайти телеканалів ("1+1", "Новий канал", "Інтер", "СТБ") + сайти фірм з продажу супутникових систем і відеообладнання + супутниковий Internet і ТБ (пропонують підключення й комплектуючі)
ВИСНОВКИ ТА ЗАУВАЖЕННЯ до структури та контенту пошукової системи	1.Посилання на засоби масової інформації в пошуковій системі винесено в окремий розділ 2.Інформація згрупована за трьома рівнями: спочатку тематичний, потім територіальний (регіони й міста, у тому числі "Зарубіжжя"), після чого -- мовне групування 3.Розділ "ЗМІ" широко охоплює як вітчизняний, так і зарубіжний сегменти Internet -преси 4.3 точки зору користувача розбивка та упорядкування матеріалу досить зручне

UA-PORTAL -- український портал інформаційно-пошукова система. Офіційно відкрився у квітні 2000 року. Засновники проекту -- "Українська банерна мережа" та "ІР-Теlecom". Автори "Українського порталу" намагались побудувати систему за таким принципом, щоб навіть незнайомий з навігацією в мережі користувач міг коректно здійснити пошук.

Назва пошукової системи	Назва та кількість посилань на ЗМІ в Internet	Наповнення і характеристика посилань
UA-PORTAL	ЕL-ЗМІ -- 98	Виключно он-лайн видання (РгоUа, Українська правда, Кореспондент, ІUA-Тоdaу, Україна.Ру, FогUm, посилання на сайт Подробности (недоречне)
	Газети -- 94	Тільки Internet-версії паперових видань ("Зеркало недели", "Факты и Комментарии", "Галицькі контракти", "День", "Сегодня")
	Журнали -- 73	Змішане подання -- он-лайн-видання та рівнозначні ("Натураліст", "Вокруг света", "Комп&ньон")
	Інформагенції -- 23	"Традиційні" та Internet-агенції: УНІАН, ДІНАУ, Інтерфакс, Укрінформ-фото, Інтерньюз-У країна
	Погода -- 6	Сайти погоди в регіонах України
	Політновини - @	Підбірка на політичну тематику: "Політична Україна" (інформаційний проект Комітету виборців України), Інтерфакс Україна про вибори -- спеціальний проект, Рart.Org.uа -- щорічні політичні новини, Прес-центр НарРухаУкр., Центр Разумкова, дайджести основних політичних та економічних телепередач України
	Радіо -- 37	Сайти радіостанцій, окремих радіопередач, "Мир радио" (бази даних)
	Розсилка новин -- 4	а) Українська система розсилок новин різної тематики б) розсилки на мобільні телефони -- передплата на курси валют, погоду, новини ("Почтальон Печкин") в) розсилка новин по Е-mail
	Телебачення -- 49	Сайти телеканалів, окремих телепрограм, програма телепередач (причому, і для російських каналів)
	Навколо преси -- 17	а) Сайти з оглядами преси б) сайт Інституту масової інформації, в) "Укрпреса" -- каталог україномовної преси, г) сайти семінарів для журналістів з форумами та обговореннями
ВИСНОВКИ ТА ЗАУВАЖЕННЯ до структури та контенту пошукової системи	1. Посилання на "ЗМІ в Internet " винесено окремо 2.Охоплення сегмента мережевої преси -- вузьке (тільки українські та російські Internet -ЗМІ) 3.Розділ "Навколо преси", на думку автора, доволі цікаве нововведення, тому що дає можливість користувачеві ознайомитися з аналітикою поточних подій 4. Разом з тим, у розділі "ЗМІ" досить нелогічне упорядкування інформації, тобто деякі посилання не відповідають розділу (можливо, віднесені помилково) 5.Мають місце перехресні посилання (на думку автора, зайві)

ЯНДЕКС -- російська інформаційно-пошукова система. Офіційна презентація відбулась у вересні 1997 року на виставці з інформаційних технологій Softool. Яндекс засновано акціонерами компанії "СотрТес", які створили та довгий час удосконалювали цей проект. Нині пошукова база Яндекс.Ру надає користувачам декілька можливостей пошуку -- не тільки по Web-сторінках, а й по спеціалізованих масивах даних.



Назва пошукової системи	Назва та кількість посилань на ЗМІ в Internet	Наповнення і характеристика посилань
ЯНДЕКС.РУ	Телебачення -- 246	Сайти телеканалів, ТБ-програми, сервери новин від російських ТРК -- "Русский Инфо Центр"
	Радіо -- 166	ПОДІЛ НА 2 РОЗДІЛИ: сайти радіостанцій та сайти радіопрограм
	Теле- та радіообладнання -- 52	Пропозиції щодо радіообладнання для теле- та радіостанцій
	Періодичні видання -- 1620	ПОДІЛ НА 3 РОЗДІЛИ: журнали, газети та видавничі будинки. Далі поділяються на: а) віртуальні (Газета.Ру, Известия.Ру, Утро.Ру) б) мережеві версії паперових видань ("Комсомольська правда", "АиФ", "Ком мерсанть")
	Інформагенції -- 195	Змішане подання "традиційних"- та Internet.-агенцій: РІА-Новини (раніше надавали інформацію телексом і факсом), Нац. служба новин, Страна.Ру, Прайм-ТАСС -- агенція економічної інформації, Інтерфакс, Інтерньюз Росія, Кореспондент, у тому числі і посилання на українську мережу новин -- "Кореспондент"
	Мережеві ЗМІ -- 448	Продубльовані розділи "Періодичні видання" й "Інформагенції": а) Газета.Ру, Утро.Ру, Известия.Ру б) стрічки новин Лента.Ру в) Нац. Служба новин г) ІТАР-ТАСС -- новини он-лайн
ВИСНОВКИ ТА ЗАУВАЖЕННЯ до структури та контенту пошукової системи	1.Посилання на "ЗМІ" -- як підрозділ у розділі "Суспільство і політика" 2.Розділ "ЗМІ" має глибоке, на відміну від інших пошукових систем, інформаційне наповнення 3.Охоплення -- в основному, російський сегмент Internet-преси та частково -- український 4.Є зручне (з точки зору користувача) територіальне групування інформації (за регіонами, містами та державами) 5.Зайвих розділів немає, однак розділ "Мережеві ЗМІ" практично повністю дублює посилання двох інших розділів

АПОРТ -- російська інформаційно-пошукова система. З 1996 року АПОРТ є торговою маркою, зареєстрованою ТОВ "ТелеРосс", що входить до групи компаній холдингу "Голден Телеком". Як стверджують автори АПОРТу, щорічно пошукову систему відвідують 327 мільйонів користувачів.

Назва пошукової системи	Назва та кількість посилань), на ЗМІ в Internet	Наповнення і характеристика посилань
АПОРТ	Головні розділи: Авто видання -- 75 Друковані та електронні видання -- 3065 Радіо -- 425 Телебачення -- 969 Інформагенції та сервери -- 480 Стрічки новин -- 115 Світ ЗМІ -- 244 Реклама у ЗМІ --165 Каталоги та посилання -- 57 Довідкова інформація -- 46 Чати й форуми -- 86	1.В окремий розділ виділені АВТОМОБІЛЬНІ ВИДАННЯ (зміст: електронні версії паперових видань для автомобілістів, он-лайн-журнали "Автоспорт", репортажі з виставок, новини, огляди авторинку) 2. До кожного розділу подасться підкаталог. Видання поділяються на: -- Воєнні -- правові -- вузівські -- рекламно-комерційні -- ділові та фахові -- релігійні -- комп'ютери та -- емігрантські інформаційні технології -- огляд преси -- Культура та мистецтво -- віртуальні ЗМІ -- Літературно-художні -- газети -- Освіта -- журнали -- Партійні та профспілкові -- передплата й доставка
ВИСНОВКИ ТА ЗАУВАЖЕННЯ до структури та контенту пошукової системи	Пошукова система має найглибше охоплення сегменту в мережі ЗМІ. Має місце георгафічне групування матеріалу (за містом, державою чи континентом -- Росія, Австралія та Океанія, Азія, Америка, Європа). Присутні досить зручні уточнення для кожного видання -- чи це електронний аналог, чи це он-лайн видання. Відмінне від інших пошукових систем групування матеріалу з тематичним підкаталогом до кожного розділу. Разом із тим, недоцільне, на думку автора, виділення в окремий розділ "Автомобільних видань".

РАМБЛЕР -- російська пошукова система, яка з'явилась у 1996 році та стала однією з перших у мережі, її засновником є ВАТ "Рамблер Internet Холдінг". З 1998 року Рамблер визнано системою, у якої найбільша кількість відвідувачів. З 2000 року Рамблер вийшов на міжнародний Internet -ринок, і має свій аналог у Німеччині.

Назва пошукової системи	Назва та кількість посилань на ЗМІ в Internet	Наповнення і характеристика посилань
РАМБЛЕР	Окремо винесеного розділу ЗМІ або НОВИНИ в цій пошуковій системі немає. Пошук необхідного сайту газети чи журналу можна здійснити за допомогою пошукового рядка, що вбачається незручним для користувачів, особливо тих, хто мало знайомий з правилами навігації в мережі

Отже, у кожній з пошукових систем є окремий розділ, який має назву "ЗМІ" або "ЗМІ і новини" (за винятком російської пошукової системи Рамблер, де для пошуку необхідної інформації, у тому числі і мас-медійної, потрібно користуватися пошуковим рядком, що вбачається у певній мірі незручним для користувача).

Далі розділ "ЗМІ" поділяється на підрозділи (у кожної пошукової системи такий поділ майже ідентичний): кожна з проаналізованих пошукових систем має підрозділи: ГАЗЕТИ, ЖУРНАЛИ, ТЕЛЕБАЧЕННЯ, РАДІО, ІНФОРМАГЕНЦІЇ, СТРІЧКИ НОВИН та ПЕРЕДПЛАТА. Стає розповсюдженим явище окремо виносити ЕЛЕКТРОННІ, МЕРЕЖЕВІ ЗМІ або Internet-ВИДАННЯ. Варіюється лише назва цих підрозділів та незначною мірою -- їхнє наповнення.

Розробники пошукових систем, які намагаються бути оригінальними, додають такі посилання як ЖУРНАЛІСТИКА або НАВКОЛО ПРЕСИ, де концентрують, інформацію на допомогу репортерам; в окремий розділ виносять ПОЛІТНОВИНИ, ВИДАВНИЧІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ТЕЛЕ- та РАДІООБЛАДНАННЯ, а також ЧАТИ та ФОРУМИ. Крім того, у розділ "ЗМІ" потрапляє таке посилання як НОВИНИ та ПОГОДА (з точки зору користувача, воно доцільне, оскільки інформацію про погоду також можна розглядати як новини, але з точки зору логіки групування інформації такий розділ зайвий, тому що дублює зміст інших розділів. Крім того, на більшості коректно побудованих Internet-сайтах інформація про погоду подається окремо від новин і виноситься на головну сторінку окремим розділом).

Широта охоплення сегменту ЗМІ в Internet різна. З проаналізованих найглибша -- у російського АПОРТ.РУ. Тут тільки головних підрозділів у розділі ЗМІ нараховується 11, і до кожного з розділів створений тематичний підкаталог. Але назвати це перевагою проблематично, тому що така кількість посилань лише ускладнює пошук необхідного ресурсу.

Недоліки, характерні для всіх проаналізованих інформаційно-пошукових систем, з точки зору відображення електронних ЗМІ:

1. Нелогічне групування матеріалу;

2. Перехресні та повторювані посилання на один і той же ресурс у різних розділах;

3. Нерідко один розділ практично дублює посилання іншого чи всіх інших або деякі посилання не відповідають тематиці розділу, до якого віднесені (можливо, помилково)

4. Наявність у розділі ЗМІ зайвої, на погляд автора, інформації: наприклад, про погоду.

Для того, щоб структурування та відображення ЗМІ у пошукових системах Internet було коректним, слід об'єднати зусилля й професійне вміння фахівців у сфері журналістики та інформатики.

Пошук інформації в Інтернеті за допомогою спеціалізованих серверів на перший погляд може показатися досить вузькою темою, що цікава лише для професіоналів. Дійсно, пересічні користувачі цієї комп'ютерної мережі (особливо новачки) інколи виявляють чудеса винахідливості, добуваючи цікаві мережеві адреси з книг і журналів (звичайно застарілих), у приятелів, з реклами. При цьому дуже І рідко користуються численними і різноманітними пошуковими системами, спеціально призначеними для зручного орієнтування в Ітернеті і миттєвого одержання найновішої довідкової інформації