Особливості психологічної готовності дітей до навчання в школі

Таблиця 3.4

Рівень готовності до школи за методикою Керна-Йєрасика

Вибірка	Середній бал	Рівень готовності до школи
Група дітей, що відвідували дитсадок	23,1	Вище середнього
Група дітей, що не відвідували дитсадок	18,5	Середній



Размещено на http://www.allbest.ru/

Виходячи з результатів методики Керна-Иєрасика, діти, які відвідували дитсадок, мають більш високі показники за рівнем підготовленості до навчання в школі (рівень вище середнього), але розбіжності між двома групами досліджуваних не досить значні. Слід однак відзначити, що в групі дітей, які не відвідували дитсадок, відзначено 1 дитина, яка має бали нижче середнього і 1 дитина, яка потребує додаткового навчання (дані досліджувані діти з неблагополучних сімей з низьким матеріальним становищем, мають певні психологічні проблеми).

В загалі, слід зазначити, що, незважаючи на розбіжності в переважанні домінуючого мотиву провідної діяльності дітей (пізнавального або ігрового), рівень готовності до школи не має значних статистичних розбіжностей, що вказує на вплив інших факторів щодо психологічної готовності до школи (можливо пов'язаних з психологічними і психічними особливостями особистості дітей, психологічною атмосферою в родині ніж з домінуючим мотивом діяльності). Виявлення цих факторів може бути метою подальшого дослідження особливостей психологічної готовності дітей до навчання в школі в сучасних умовах модернізації суспільства.

2. Особливості розвитку інтелектуально-пізнавальної сфери дитини.

Для діагностики інтелектуально-пізнавальної діяльності був застосований тест інтелектуального розвитку Векслера (для дітей). Тест Векслера спирається на ієрархічну теорію інтелекту, оцінює загальний генеральний фактор інтелекту, а також вербальний і невербальний інтелект. Тест дозволяє діагностувати не тільки рівень інтелекту, а й характер розумової неповноцінності. Вибір тесту обумовлений тим, що він виявляє не тільки показники інтелектуальності, але й дозволяє діагностувати окремі пізнавальні процеси.

Незважаючи на те, що тест призначений для визначення індивідуальних показників коефіцієнту інтелектуальності, в даній роботі ми спробували виділити середні показники як за окремими субтестами, так і за показниками вербального і невербального інтелекту в двох групах досліджуваних. Результати представлені в таблицях 3.5-3.6.

Виходячи з даних методики, значних розбіжностей в КІ обох груп не виявлено, хоча є деякі відмінності у показниках вербального і невербального інтелекту. Так, в групі дітей, які відвідували дитсадок переважає показник вербального інтелекту, що свідчить про певну дидактичну підготовленість дітей за рахунок навчально-виховних програм дошкільного закладу. Відзначаються гарна довготривала і короткотривала пам'ять, розвинене логічне мислення, увага і візуальна перцепція. Слід приділити увагу на слабкий синтез невербального матеріалу. У дітей, які не відвідували дошкільний заклад, переважає спостережливість, синтез, сенсомоторна координація, розуміння ситуації, що свідчить про наявність розвинутого практичного інтелекту, який пов'язаний з обізнаністю в життєвих обставинах.

Виходячи з результатів тестування, треба відзначити, що коефіцієнт інтелектуальності дітей не виходить за рамки середньостатистичної норми, що свідчить про відповідність розумового розвитку віковій нормі. За результатами тесту порушень інтелектуально-пізнавальної сфери не виявлено.

Таблиця 3.5

Результати діагностики інтелектуально-пізнавальної сфери дітей, які відвідували дитсадок (тест Векслера)

Вербальний інтелект	Невербальний інтелект
№	Субтест і оцінка за шкалою	№	Субтест і оцінка за шкалою
1.	Загальна обізнаність	16	7.	Завершення картинок (зорове сприйняття, спостережливість)	16
2.	Загальна тямущість (здатність до суджень)	15	8.	Послідовність картинок (синтез, розуміння ситуації)	5
3.	Арифметичний (концентрація уваги, легкість оперування числовим матеріалом)	11	9.	Субтест кубиків Косса (сенсомоторна координація, синтез)	13
4.	Знаходження схожості (оперування поняттями, класифікація, порівняння, абстрагування)	16	10.	Складення фігур (сенсомоторна координація, синтез)	10
5.	Словник (вербальний досвід)	16	11.	Кодування (зорово-рухові навички)	15
6.	Відтворення цифрових рядів (оперативна пам'ять і увага)	14	12.	Лабіринти (перцептивні здібності)	10
Вербальна оцінка	88	Невербальна оцінка	69
Вербальний КІ	129	Невербальний КІ	111
Повний коефіцієнт інтелектуальності	123

Таблиця 3.6

Результати діагностики інтелектуально-пізнавальної сфери дітей, які не відвідували дитсадок (тест Векслера)

Вербальний інтелект	Невербальний інтелект
№	Субтест і оцінка за шкалою	№	Субтест і оцінка за шкалою
1.	Загальна обізнаність	14	7.	Завершення картинок (зорове сприйняття, спостережливість)	18
2.	Загальна тямущість (здатність до суджень)	12	8.	Послідовність картинок (синтез, розуміння ситуації)	8
3.	Арифметичний (концентрація уваги, легкість оперування числовим матеріалом)	10	9.	Субтест кубиків Косса (сенсомоторна координація, синтез)	16
4.	Знаходження схожості (оперування поняттями, класифікація, порівняння, абстрагування)	12	10.	Складення фігур (сенсомоторна координація, синтез)	14
5.	Словник (вербальний досвід)	12	11.	Кодування (зорово-рухові навички)	18
6.	Відтворення цифрових рядів (оперативна пам'ять і увага)	12	12.	Лабіринти (перцептивні здібності)	13
Вербальна оцінка	72	Невербальна оцінка	87
Вербальний КІ	109	Невербальний КІ	121
Повний коефіцієнт інтелектуальності	118

3. Особливості емоційно-вольової сфери особистості дитини.

Для виявлення особливостей емоційно-вольової готовності дітей до навчання в школі було застосовано проективну методику «Неіснуюча тварина». Для полегшення обробки та інтерпретації малюнків було виділено 10 основних симптомокомплексів (за оригінальною стандартизованою методикою), які характеризують особливості емоційної сфери особистості і деякі вольові якості.

Таблиця 3.7

Особливості емоційно-вольової сфери особистості дітей (за результатами проективної методики «Неіснуюча тварина» в середніх показниках)

№ п/п	Симптомокомлекси	Діти, які відвідували дошкільний заклад	Діти, які не відвідували дошкільний заклад
1.	Невпевненість в собі, низька самооцінка, нерішучість	5,6	8,9
2.	Агресивність	4,7	10,6
3.	Тривожність	7,7	12,8
4.	Висока самооцінка, невдоволення визнанням з боку оточення	11,3	10,1
5.	Страхи, опасання, недовіра до оточення	6,5	13,6
6.	Демонстративність	8,8	9,6
7.	Захисні реакції, відчуття загрози	5,4	9,7
8.	Конформність, залежність від оточення	9,7	7,3
9.	Імпульсивність, енергійність в поведінці	6,4	10,4
10.	Шизоїдність, ухід в себе	1,1	2,3

За результатами методики можна зробити певні висновки щодо проявів емоційно-вольової сфери дітей обох груп. Так, у дітей, що відвідували дошкільний заклад домінуючими, симптомокомплексами, які визначають особливості емоційно-вольової готовності до навчання в школі, виступають:

висока самооцінка, невдоволення визнанням з боку оточення, конформність, залежність від оточення, демонстративність і тривожність. Виявлені особливості пов'язані з типом поведінки, яка орієнтована на досягнення, високі домагання і тривожність, що пов'язана з очікуванням невдачі. Це в подальшому може призвести до шкільної дезадаптації по типу тривожно-депресивних реакцій, а у випадку невдач у досягненнях - до агресивно-захисних реакцій. Саме тому, для даної групи дітей необхідний комплекс корекційно-розвивальних заходів в емоційно-вольовій сфері особистості, особливо в сфері спілкування, співвіднесення власних можливостей і реальних обставин.

Показники в групі дітей, які не відвідували дошкільний заклад суттєво вищі ніж в іншій групі, що свідчить про наявність психологічних проблем саме в сфері емоційно-вольової регуляції поведінки. Найбільш високі показники за наступними симптомокомлексами: страхи, опасання, недовіра до оточення, тривожність, агресивність, імпульсивність, енергійність в поведінці. Такі змістовні характеристики свідчать про недостатній рівень емоційно-вольової готовності до школи, що в подальшому може призвести до агресивно-захисного, гіперактивного типу дезадаптивної поведінки в школі, серед проявів якої відзначаються: конфліктність з однолітками і дорослими (батьками і вчителями), асоціальність і некерованість поведінки, недотримання соціальних норм, гіперактивність, підвищена збуджуваність, невгамовність. Можна припустити, що саме недостатній рівень емоційно-вольової готовності до школи впливає на зниження загальної (психологічної) готовності в даній групі дітей.

4. Особливості міжособистісних стосунків дитини, оцінка соціально-психологічної готовності до навчання.

Для виявлення особливостей міжособистісних стосунків і соціально-психологічної готовності дітей до навчання в школі, їх поведінкових проявів було застосовано карту спостереження Д.Скотта, в якій виділено 16 основних симптомокомплексів. В таблиці 3.8 і рис.3.6 представлені результати спостереження за вибірками дітей (симптоми 12-16 було не виявлено).

Таблиця 3.8

Результати спостереження поведінки дітей за методикою Д.Скотта (середні значення)

№ п/п	Фактори	Діти, які відвідували дошкільний заклад	Діти, які не відвідували дошкільний заклад
11.	Недовіра до нових людей	4,7	9,6
22.	Депресія, астенія	2Д	3,4
33.	Ухід в себе, замкненість	2,2	3,1
44.	Тривожність по відношенню до дорослих	5,2	9,2
55.	Ворожнеча по відношенню до дорослих	3,4	10,3
66.	Тривога за прийняття ровесниками	6,3	6,8
77.	Асоціальність	2,4	7,3
88.	Конфліктність з дітьми	4,5	9,4
99.	Невгамовність	5,8	9,3
110.	Емоційна напруга	2,0	5,3
111.	Невротичні симптоми	0	1,3

Результати за методикою спостереження Д.Скотта збігаються з результатами проективного тесту «Неіснуюча тварина», підтверджуючи несформованість емоційно-вольової і соціально-психологічної готовності до навчання в школі в групі дітей, які не відвідували дошкільний заклад. До таких проявів можна віднести: несформованість вміння і навичок спілкування і встановлення контакту з дорослими і однолітками, імпульсивність і гіперактивність поведінки, недовіру до інших людей, прояви асоціальності в поведінці і вчинках.

3.3 Програма корекційно-розвивальної роботи з дошкільниками

На основі результатів емпіричного психодіагностичного дослідження старших дошкільників було розроблено програму корекційно-розвивальної роботи, спрямовану на розвиток компонентів психологічної готовності до школи:

розвиток мотиваційної готовності до школи;

корекція і розвиток інтелектуально-пізнавальної сфери дітей;

корекція і розвиток емоційно - вольвої сфери;

корекція міжособистісних стосунків і розвиток соціально-психологічної готовності до школи.

В таблиці 3.9 представлено основні напрями роботи і відповідні методи і методики.

Таблиця 3.9

Основні блоки програми корекційно - розвивальної роботи з дошкільниками

№ п/п	Напрямки роботи	Методики
1.	Підбір адекватних методик корекційно-розвивальної роботи з старшими дошкільниками
2.	Розвиток мотиваційної готовності до школи	Тренінг формування готовності до успішного шкільного навчання
3.	Корекція і розвиток інтелектуально-пізнавальної сфери дитини	Корекційна програма розумового розвитку (М.К. Акімова, В.Т.Козлова) Тренінг формування готовності до успішного шкільного навчання
4.	Корекція і розвиток емоційно-вольової сфери особистості дитини	Корекційна методика В.Мухіної Корекційна методика В.Оклендер Тренінг формування готовності до успішного шкільного навчання
5.	Корекція міжособистісних стосунків, розвиток соціально-психологічної готовності до школи	Тренінг формування готовності до успішного шкільного навчання
6.	Консультативна робота з батьками і вчителями	Консультації Розробка рекомендацій

Формами корекційно-розвивальної роботи можуть виступати як індивідуальні консультації, так і групові заняття. Одночасно відбувається психологічне консультування батьків дитини і надання рекомендаційних консультацій психолога вихователю. Вибір методі залежить від основної психологічної проблематики дитини і від психологічної чи психотерапевтичної школи, в напрямку якої працює практичний психолог.

Для корекції розумового, інтелектуального розвитку дитини можна застосувати корекційну програму розумового розвитку (М.К. Акімова, В.Т.Козлова) складається з трьох основних блоків.

Перший блок (програма 1) призначений для старших груп дитячих садків і учнів 1-5 класу і спрямований на формування основних дій і вмінь мислення, які необхідні в роботі з поняттями (узагальнення, абстрагування, аналіз, порівняння, виділення суттєвих ознак, визначення понять). Блок складається з 11 завдань, прикладного матеріалу і рекомендацій для вчителя.

Другий блок (програма 2) призначений для учнів 2-5 класів. Основна увага приділяється таким важливим вмінням мислення, як розуміння смислової сторони мови, значень окремих слів і текстів, усвідомлення семантичних зв'язків між словами і словосполученнями, застосування смислового зціплення частин тексту для прогнозування його змісту, виділення суттєвого (головних думок, загального смислу). Блок складається з 13 завдань, прикладного матеріалу і рекомендацій для вчителя.

Третій блок (програма 3) спрямований на розвиток активного мовлення за допомогою метода словесних асоціацій. Блок складається з 4 завдань, прикладного матеріалу і рекомендацій для вчителя [2].

Для психологічної корекції емоційно-вольової сфери дитини можна застосувати наступні методи і методики: малюнкові методи, методи арт-терапії, корекційна методика В.Мухіної, корекційна методика В.Оклендер [44].

Корекційна методика відреагування емоцій В.Оклендер. Автори виділяють чотири основних етапи в роботі з дитиною у зв'язку тієї чи іншою невираженою емоцією.

Обсудити з дитиною проблему невираженої емоції чи почуття: що її заставляє таким чином реагувати, як вона веде себе в цьому стані, що робить її агресивною, як вона виражає свій стан, як поводиться тіло дитини.

Представити дитині практичні методи виразу невираженої емоції чи почуття. Це допомога дитині в тому, що вона знала як виникає цей стан, як прийняти почуття невираженої емоції чи почуття, як їх виразити. На цьому етапі пропонуються засоби малювання почуттів.

Допомогти дитині підійти до реального сприйняття невираженої емоції чи почуття по відношенню до близьких і значимих людей. Підштовхнути дитину до емоційного від реагування цих емоцій в символічній формі через техніки малювання («Малюнок родини», «Я, мама і тато», «Моя образа», «Де б я хотів бути щасливим» і таке інше.).

Надати можливість прямого вербального контакту з невираженими емоціями і почуттями, розширити досвід прямого вербального виразу своїх почуттів. Можна застосовувати малюнковий метод, метод «пустого стільця» -безпосередньо пряма вербалізація невираженої емоції і почуття, робота з глиною або пластиліном [44].

Корекційна методика В.Мухіної в якості психологічної допомоги дітям застосовує метод ідентифікаційної корекції особистості. Цей метод поєднує діагностику особистості дитини і корекційні заходи. Проективний метод ідентифікації спрямований на виявлення емоційно-ціннісного ставлення дитини до основних феноменів структури самосвідомості на малюнках, на яких зображені ситуації взаємовідношень з дорослими і однолітками. Зміст малюнків і текстів висловлювань відображає основні феномени структури самосвідомості. Психолог організує взаємодію з дитиною таким чином, щоб дитина ідентифікувала себе з персонажем, який зображений на малюнках. В роботі застосовуються наступний комплекс ситуацій: педагог - дитина, батьки - дитина, дитина - дитина. Далі психокорекційна робота спрямована на розширення ціннісної сфери дитини з рівня его-фіксованості до рівня буття суспільних стосунків людей. Робота проводиться в індивідуально-консультативній формі [33; 53].

Відносно загальної моделі програми психологічної корекції дітей дошкільного віку було розроблено методику проведення тренінгу формування готовності до успішного шкільного навчання. Методика ґрунтується на розробках в сфері корекційно-розвивальної роботи таких авторів як Акімова М.К., Козлова В.Т., Гуревич K.M., Гуткіна Н.І., Підласий І.П., Пеньковська Н.М., Саханюк С.А., Мухіна В., Форіндер У., Полфелдт Л., Аллана Дж., Оклендер В. та інших [2; 8; 12; 14; 19; 31; 33; 39; 41; 42; 44; 53].

Головні завдання тренінгу формування готовності до успішного шкільного навчання.

Корекція ставлення до себе. Корекція подавленої натури, закріплення адаптивності. Досягнення самостійності, реабілітація "Я" у власних очах, досягнення безумовної впевненості в собі і відновлення почуття власної гідності. Корекція системи цінностей, потреб, приведення домагань у відповідність з психофізичними можливостями. Прийняття адекватної ролі.

Корекція ставлення до інших. Досягнення здатності до емпатії, до розуміння переживань, станів і інтересів інших, здатності критичного (доброзичливого) сприйняття досягнень і недоліків інших осіб. Набуття навичок адекватного і рівноправного спілкування, здатності до запобігання і вирішення міжособистісних конфліктів. Набуття навичок аргументації і ясного, точного викладу думок, вміння встановлювати ділові контакти, набуття лідерських та організаторських навичок, навичок самозахисту. Реабілітація в очах інших, завоювання авторитету, адаптація серед інших.

Корекція ставлення до життя. Набуття навичок вибору і прийняття рішень, мобілізації і самоорганізації, особливо в екстремальних умовах, набуття і закріплення вольових якостей, стійкості до невдач, погроз, бід. Подолання песимізму і депресивності.

Основний прийом - гра. Ігрова форма була обрана в зв'язку з обліком особливостей віку. На цьому етапі дошкільного дитинства гра є ведучою діяльністю дитини, крім того, у грі, у звичній обстановці діти легше засвоюють навички і знання. Робота в групі дозволяє крім розвитку необхідних пізнавальних процесів, мотивації приділяти увагу формуванню психологічній-соціально-психологічної зрілості; розвивати навички спілкування, спільної діяльності і т.д. Заняття в групі проводиться після діагностики. Склад групи 6-8 чоловік. Тривалість заняття 25-30 хвилин. Якщо заняття організуються в дитячому саду, вони проводяться 2-3 рази в тиждень. Якщо заняття проводяться на базі школи - то по суботах, 1 раз у тиждень.

Заняття тренінгової групи проводяться в два етапи: організаторсько-діагностичний етап (1-2 заняття) і корекційно-розвиваючий (3-5 заняття). Структура заняття динамічна і може змінюватись в залежності від настрою групи.

Приблизна структура заняття:

бесіда;

етюди та вправи на розвиток емоційної сфери;

перерва;

4) ігри, які розвивають здібності перевтілення в заданий образ; розвиток комунікативних вмінь і навичок;

5) корекція і розвиток пізнавальної сфери;

6) тренінг психомоторних функцій.

Заняття 1.

1. Вступна бесіда.

Психолог: Ми зібралися, щоб допомогти один одному стати сильнішими, мудрішими, спритнішими; навчитись поводити себе серед людей, захистити себе і слабшого; вміти спілкуватись з дітьми в класі і на дворі, спілкуватись з ними без страху, приниження і образ, на рівних, без сварок і бійок, чесно і справедливо; навчитися правильно ставитись до навчання і вчителів, розуміти самого себе, інших людей і життя. Якщо у когось важкий характер, потрібно навчитись його приборкувати. Якщо ж хтось боягуз, він має стати сміливим. А якщо хто-небудь нерішучий, він має повірити в себе, в свої сили і стати рішучішим. Звільнитись від всіх небажаних якостей можна лише одним шляхом - стати більш сильним, розумним, спритним, сміливим, навчитись захищати себе словом і ділом, навчитись розуміти себе й інших.

Людина може все. Слабкий здатний стати сильним, розумним, спритним і вольовим. Згадайте приклади з казок, книг, фільмів, приклади з життя, як слабий став сильним. Пам'ятайте, що лінивий з кожним днем стає все більш лінивим, більш слабким, якщо не бореться з цим. І навпаки. (Обговорення)

П.: Є діти, поведінка яких засмучує батьків і вчителів. Вони і самі страждають від своїх непродуманих вчинків, але не знають, як взяти себе в руки, як оволодіти собою. Це - поправимо. Виправленням того, що у вас погано, примноженням того, що у вас добре, досягненням того, щоб вас поважали і вами були задоволені, ми і займемось у нашій групі.

Правила, яких необхідно дотримуватись на заняттях:

учасники заняття говорять по черзі;

не принижуй іншого;

3) краще промовчати, ніж говорити не те, що думаєш, або просто брехати;

4) не можна давати оцінку виступу.

2. Етюди та вправи на розвиток емоційної сфери. Етюд «Знайомство».

П.: А зараз давайте познайомимось. Кожен назве своє ім'я і скаже кілька слів про себе. (Діти виконують етюд) Вправа «Очі в очі».

П.: В повсякденному житті люди дуже часто задовольняються поверхневими контактами один з одним, не прагнучи побачити, що відчуває, переживає інший. Щоб навчитись бачити почуття людей, зараз ми виконаємо вправу. Протягом 3-5 хвилин ви будете дивитись в очі іншим, стараючись встановити контакт з кожним членом групи.

Після закінчення, П. запитує про почуття, які виникли під час виконання вправи, кому і чому було важко встановити зоровий контакт.

Ця вправа допомагає встановити на етапі знайомства глибокий і довірливий контакт між учасниками групи.

3. Перерва.

4. Ігри, які розвивають здібності перевтілення в заданий образ; розвиток комунікативних вмінь і навичок.

Вправа «Східці».

Мета: діагностика самооцінки і рівня домагань.

П.: Кожен у зошиті малює чотири драбинки з сімома східцями (за зразком, підготовленим психологом).

П.: Уявіть собі, що всіх дітей вашої групи розмістили на східцях драбинки, дотримуючись однієї умови. На сьомій сходинці посадили тих учнів, які найкраще себе ведуть, ніколи не сваряться, поважають батьків, вихователів. На шостій сходинці розмістили учнів, які також себе гарно поводять, але іноді бувають неуважні. Т так далі... Як ви думаєте, хто потрапить на останню сходинку? А тепер подумайте і намалюйте, будь-ласка, схематично людину-себе на тій сходинці, на яку, по-вашому, посадили б вас. А на другій драбинці намалюйте себе на тій сходинці, на якій би ви хотіли сидіти, тобто, як би ви хотіли себе поводити. (1,2 драбинка - поведінка; 3, 4 - навчання ).

Обробка результатів: самооцінка і рівень домагань -1-2 сходинки -занижені; 3-5 сходинки - адекватні; 6-7 сходинки - завищені.

5. Корекція і розвиток пізнавальної сфери.

Гра «Чотири стихії».

Мета : корекція і розвиток уваги. Гра виконується, стоячи в крузі.

П.: Де розміщується земля відносно повітря? Покажіть рухами тіла. (Діти присідають)

П.: А де розміщується повітря відносно землі? (Діти піднімають руки вгору).

П.: Подумайте, як рухами тіла і руками можна зобразити воду і вогонь?

(Діти на сигнал "вода" - роблять хвилеподібні рухи руками, а на сигнал "вогонь" - обертаються навколо себе, імітуючи дим, який піднімається).

П.: А зараз я буду давати сигнали, а ви виконувати відповідні рухи. Вправа виконується спочатку в повільному темпі, а потім швидше.

Вправа «Запам'ятовуй порядок».

Мета: розвиток пам'яті.

Хід: Психолог показує в руці 6-7 кольорових олівців. Через 20 секунд, забравши їх, запитує послідовність їхнього розташування. Гра «Папуга».

Мета: розвиток навички роботи в парах, уміння працювати за зразком, розвиток уваги, пам'яті, учити розуміти іншої людини.

Хід: Психолог демонструє вправу з кимсь із хлопців. Він просить дитину, наприклад, назвати будь-як час доби, розповісти про події літа, про себе. Психолог відіграє роль папуги, намагаючись підхопити интоннацию дитини, повторити його голос. Діти розбиваються по парах, грають, відбиваючи міміку, жести, уважно спостерігаючи за партнером.

6. Тренінг психомоторних функцій.

Етюд «Штанга».

П.: Уявіть себе спортсменами, які піднімають штангу. Проімітуйте їх рухи. Напружте м'язи рук, піднімайте, кидайте, розслабте руки і тіло. (Виконуємо 4-5 разів)

Етюд «Слухаємо себе».

Протягом 1-2 хвилин діти розслабляються і "слухають" себе. Етюд «Усмішка по колу».

Після виконання всіх вправ, діти беруться за руки і "передають" усмішку по колу. Кожна дитина повертається до свого сусіда справа і бажаючи щось хороше і приємне, усміхається. Психолог цікавиться враженнями дітей, дякує за роботу і запрошує на наступне заняття.

Заняття 2.

1. Бесіда «Моя сім'я».

П.: Кожен з нас живе в сім'ї. В одного вона велика: є тато, мама, брат, сестра і бабуся з дідусем; в іншого - зовсім мала: мама і він (або вона). Але не від нас залежить, що так сталося. Зараз ми послухаємо ваші розповіді про свою сім'ю, але не тільки, хто входить до складу сім'ї, а й про те, хто чим займається, які вони. (Розповіді дітей)

2. Етюди та вправи на розвиток емоційної сфери.

Діагностична методика «Проективний малюнок сім'ї».

П.: Зараз ви візьмете листки паперу, олівці, сядете за парти і намалюєте свою сім'ю.

3. Перерва.

4. Ігри, які розвивають здібності перевтілення в заданий образ; розвиток комунікативних вмінь і навичок.

Вправа «Твоє ім'я»

П.: Зараз один з вас назве своє повне ім'я. Наше завдання - назвати, передаючи завдання по колу, якомога більше варіантів його імені.

Після виконання вправи учасник ділиться з нами тим, що він відчував. Називає ім'я, яке йому більше припало до душі. (Завдання повторюється для кожного учасника групи)

П.: Кожен з нас побував у центрі уваги. Наше ім'я звучить, як найкраща в світі музика. Звертаючись один до одного, щоразу починаймо з імені.

Корекція і розвиток пізнавальної сфери. Гра «Чотири стихії» (див. заняття 1).

Тренінг психомоторних функцій. Етюд «Гойдалка».

Дитина стоячи гойдається. Тілесні прояви: ноги ледь розставлені, обидві ступні торкаються підлоги, але вага тіла перенесена на одну з ніг. Завдання: перенесення ваги з однієї ноги на іншу. Виконання етюду супроводжується українською народною музикою.

Етюд «Усмішка по колу» (див. заняття 1).

Заняття 3.

Мета: формування позитивного відношення до школи. Розвиток навички роботи в парах, групах. Виховання спостережливості. Хід заняття: «Ритуал вітання». Гра «Настрій у кольорі».

Мета: розвиток уяви, емоційний настрій дитини на роботу.

Хід: Дітям пропонується фарбами намалювати свій настрій на листі папера. Потім психолог пропонує підтримати тих, у кого настрій погане. Діти роблять це із символом у руках.

Гра «Біг асоціацій».

Мета: формування позитивного відношення до школи.

Хід: Діти поділяються на 2 групи. Психолог ставить запитання: «Які слова приходять на розум, коли я говорю слово «школа»?

Кожна група відповідає. Потім діти розмовляють. В обговоренні йде пошук цікавих, приємних не тільки ігрових, але і навчальних моментів у понятті «школа».

Гра «Зображення предметів».

Мета: виховання спостережливості, розвиток уяви, уміння бачити іншого. Хід: Дитина мімікою, жестами зображує предмет, інші діти його відгадують. Хто відгадав - стає ведучим. Физхвилинка «Ванька-встанька»

Ціль: Дати можливість дітям відпочити. Навчання умінню діяти по інструкціях. Хід:

Відпочинок наш фізхвилинка Займайте свої місця: Раз - присіли, два - підвелися. Руки до верху усі підняли. Сіли, встали, сіли, встали Ванькою-встанькою немов стали,

А потім пустилися навскач, Начебто мій пружний м'яч. Вправа «Настрій у кольорі».

Мета: відстеження емоційного стану дітей. Психологічна підтримка. Підсумок заняття. Ритуал прощання.

Заняття 4.

1. Бесіда «Вмій розбиратися в людях».

Дітям пропонується дати відповідь на такі питання: Що ви найбільше цінуєте в людині? Що вам не подобається в людях? На кого ви хотіли б бути схожими (героїв книг, мультфільмів, людей, яких ви знаєте)? Якого друга ви хотіли б мати? Чому у деяких людей немає друзів? (Обговорення всіх цих питань).

2. Етюди та вправи на розвиток емоційної сфери.

Гра «Очі в очі».

Виконується в парах. Дітям ставиться завдання "передивитись" суперника. Погляд має бути рішучим і вольовим. Першим опускає очі більш слабкий духом.

3. Перерва.

4. Ігри, які розвивають здібності перевтілення в заданий образ; розвиток комунікативних вмінь і навичок.

Етюд "Тінь"

Етюд виконується в парах. Двоє дітей йдуть один за одним через 2-3 кроки. Друга дитина - це "тінь" першої. "Тінь" повинна точно повторити всі рухи першої дитини. Завдяки повторенню рухів першої дитини, друга позбавляється тілесної скованості.

Корекція і розвиток пізнавальної сфери.

Вправа «Відгадай настрій».

Кожній дитині дається картинка, на якій зображений певний герой з мультфільму. Вона повинна відгадати, який настрій у героя і зобразити такий же вираз обличчя. Всі інші діти відгадують, який настрій зображає дитина.

6. Тренінг психомоторних функцій.

Етюд «Ведмежата в бер лозі».

Діти лягають на килимок, зображають ведмежа: прагнуть якомога більше розслабитись.

Етюд «Усмішка по колу» (див. заняття 1). Заняття 5.

1. Бесіда «Як жити серед людей».

П.: Людина живе серед людей. Жити серед людей - це жити для людей, а значить і для себе, оскільки не може бути добре одному, якщо всім іншим погано. Жити серед людей - значить поважати людину. Без цього немає поваги і до себе. З іншого боку, не поважаючи себе, не поважають людей. Все тут взаємопов'язано. Пред'являючи вимоги до інших, в першу чергу пред'являють вимоги до себе. Вимагаючи справедливості, терпимості, чесності, доброти, слід бути таким і самому по відношенню до людей. Ніколи не принижувати інших і ніколи не дозволяти нікому на світі принижувати себе! Пам'ятайте це старе як світ правило: стався до людей так, як ти хочеш, щоб ставились до тебе. У всіх є права і обов'язки. І все це відноситься до кожного з вас. У вас є інтереси і бажання, але вони є і в інших, а тому терпляче чекай своєї черги і не зачіпай інтереси інших. Ніколи не протиставляй себе іншим. Розумій людей, і вони зрозуміють тебе. Будь людиною, і тобі буде добре серед людей.

2. Етюди та вправи на розвиток емоційної сфери.

Вправа «Жива газета».

П.: Придумайте замітку на тему: "Яким я хочу бути і якими хочу бачити людей".

Завдання «Що я буду постійно вдосконалювати в собі».

П.: Подумайте і виступіть кожний на тему: "Що я буду постійно вдосконалювати в собі". Що потрібно кожному з вас, щоб стати впевненішим, рішучішим, сміливішим, кращим, щоб вас поважали.

3. Перерва.

4. Ігри, які розвивають здібності перевтілення в заданий образ; розвиток комунікативних вмінь і навичок.

Вправа «Хвалити чи сварити?».

Вправу зручно виконувати в невеликому крузі. Учасники перекидаються поролоновим м'ячем. Кожен, хто отримує м'яч, має сказати, що означає «сварити», «критикувати». Потім учасникам пропонується без слів, за допомогою міміки і жестів виразити, що вони відчували б, якщо б все сказане відносилось до них. Всі по колу називають свої переживання.

Друга частина вправи - перекидаючись м'ячем, говорити слова похвали, заохочення. Правила ті ж, що і першій половині гри.

В обговоренні підкреслюється вплив інших людей на те, як ми себе почуваємо: впевнено чи невпевнено.

Корекція і розвиток пізнавальної сфери. Гра «Чотири стихії» (див. заняття 1).

Заключна бесіда.

П.: Сьогодні ми завершуємо наші зустрічі. Ви багато зрозуміли і багато чого навчились. Пам'ятайте, що людину тільки зустрічають по одягу, а далі її цінують, поважають або зневажають за особисті якості.

Долю людини визначають її особисті риси: розум, культура, доброта, характер, сила і спритність, вміння і навички. І. розвиваючи свій розум, підвищуючи рівень культури, будучи ввічливою і доброзичливою, людина пожинає добру долю.

Вправа «Усмішка по колу».

4.ОХОРОНА ПРАЦІ

В дипломному проекті розглядаються теоретичні та практичні аспекти Особливості психологічної готовності дітей до навчання у школі;

4.1 Аналіз потенційних небезпек

А) Незадовільні ергономічні характеристики робочого місця внаслідок нераціонального планування робочого місця, використання застарілих моделей офісного обладнання, що може призвести до механічних травм, втоми та порушень кістково-м'язового апарату.

Б) Негативний вплив напруженості та інтенсивності трудових факторів на психофізіологічний стан працівника, що може призвести до зниження працездатності або психологічних перевантажень.

В) Можливість враження електричним струмом внаслідок порушень правил електробезпеки або несправності електроприладів, що може призвести до електричних травм або летального випадку.

Г) Негативний вплив електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань при роботі з електронною офісною технікою внаслідок використання застарілої техніки, недотримання режиму праці та відпочинку, що може призвести до загальних захворювань.

Д) Небезпеки, пов'язані з необхідністю надання психологічної допомоги неповнолітнім в закладах освіти та позашкільних навчально-виховних закладах.

Ж) Недостатнє освітлення робочої зони внаслідок несправності освітлювальних приладів, що може призвести до погіршення зору.

З) Незадовільні параметри мікроклімату в приміщенні внаслідок не ефективної роботи апаратури для опалювання та повітрообміну, що може призвести до загальних захворювань.

4.2 Заходи по забезпеченню безпеки

А) Для забезпечення ергономічності робочого місця згідно ДНАОП 0.00-1.31-99 Правила охорони праці під час експлуатації комп'ютерних машин, де зазначена заборона захаращеності робочого місця, дотримання нормативів щодо площини робочого місця на одного працівника. Також вимоги до організації робочого місця зазначені в ГОСТ 12.2.032-78 ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования.

Конструкція робочого місця, його розміри та взаємне розташування його елементів повинні відповідати антропометричним, фізіологічним і психофізіологічним характеристикам людини, а також характеру роботи. Облаштоване згідно з вимогами стандартів робоче місце забезпечує зручне положення людини. Це досягається регулюванням положення крісла, висоти та кута нахилу підставки для ніг за умови її використання, або висоти і розмірів робочої поверхні. Повинно забезпечуватись виконання трудових операцій в зонах моторного поля (оптимальної досяжності, легкої досяжності та досяжності) в залежності від необхідної точності і частоти дій.

Організація робочих місць повинна забезпечувати стійке положення та вільність рухів працівника, безпеку виконання трудових операції виключати або допускати лише в деяких випадках роботу в незручну позиціях, котрі зумовлюють підвищену втомлюваність.

На робочому місці не повинно бути нічого зайвого; всі необхідні для роботи предмети повинні знаходитись поряд з працівником, але не заважати йому. Організація робочого місця повинна забезпечувати необхідну оглядовість.

Б) Для мінімізації негативного впливу напруженості та інтенсивності праці в роботі передбачені:

- оптимальний режим трудового процесу;

- впровадити сучасні методи психологічного розвантаження, що передбачають:

1) деякі перерви використовувати для виконання комплексу фізичних вправ: для зниження нервово-емоційного напруження, втомлення зорового аналізатору, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі;

2) при проведенні сеансів психофізіологічного розвантаження рекомендується використовувати деякі елементи методу аутоґенного тренування, який ґрунтується на свідомому застосуванні комплексу взаємопов'язаних прийомів психічної саморегуляції й виконанні нескладних фізичних вправ з словесним самонавіюванням Головна увага при цьому приділяється набуванню й закріпленню навичок м'язового розслаблення (релаксації);

3) перерви рекомендовано проводити в кімнаті психофізіологічного розвантаження з відповідним інтер'єром, кольоровим оформленням та приємним звуковим супроводом.

В) Для виключення можливості ураження електричним струмом передбачені:

- організаційні заходи - вивчення та атестація на знання правил електробезпеки

- технічні заходи - устрій системи заземлення електроспоживаючого обладнання згідно ПУЕ-2009; забезпечення недоступності струмопровідних частин для випадкового доторкання; використання ізоляції; використання методів колективного захисту від ураження електричним струмом: захисного заземлення, занулення та автоматичного відключення; періодична перевірка опору заземлення; контроль та профілактика пошкоджень ізоляції.

Д). Для виключення електромагнітного випромінювання та ЕМП при роботі з застарілими моделями моніторів комп'ютерів передбачено використання сучасної комп'ютерної техніки, зокрема заміна моніторів, що мають електронно-лучову трубку на ЖК-монітори або TFT-монітори.

Ж). Головним принципом психологічної допомоги повинна бути активність психопрофілактики, що полягає у формуванні психологічної стійкості особистості, що забезпечує попередження виникнення кризових станів особистості, нервово-психічних порушень і розладів, тобто профілактика не тільки при звертанні людини до психолога, але й активна постійна психопрофілактика у вигляді спеціальної або психологічної підготовки, психодіагностичних обстежень, спостереження й профілактичного застосування різних психологічних засобів і методів корекції, одним із яких є дихальні пснхотехнології.

Для практичної реалізації заходів психологічної допомоги повинні бути розроблені програми й оптимальні методики (засоби) реабілітації, що передбачають організаційні та методичні питання, кадрове (штатне) і ресурсне (матеріальне) забезпечення.

4.3 Заходи по забезпеченню виробничої санітарії та гігієни праці

Для забезпечення оптимальної освітленості в робочих приміщеннях яка нормується згідно ДБН В. 2.5-28-2006 “Природне і штучне освітлення”, як 200лк передбачено устрій бокового природного освітлення та системи штучного рівномірного загального освітлення. У системі використовуються люмінесцентні лампи типу ЛБ, ЛД потужністю від 40 до 80Вт які встановлюються у світильники типу ПВЛ.

Для забезпечення оптимальних параметрів повітряного середовища передбачено виконання вимог ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

Таблиця 4.1

Оптимізація значення температурної вологості та швидкості переміщення повітряних мас

Параметри	Оптимальні	Допустимі
ТемператураС	20-22	26
Вологість %	40-60	75
Швидкість перен. Повітр. Мас м/с	0,1-0,3	0,5

Для забезпечення оптимальних умов передбачено устрій системи водяного або парового опалення згідно СНіП 2.04.05-91*У«Отопление, вентиляция и кондиционирование» та встановлення кондиціонеру моделі Samsung AQ24UGF.

4.4 Висновки до розділу «Охорона праці»

Конструкція робочого місця, його розміри та взаємне розташування його елементів повинні відповідати антропометричним, фізіологічним і психофізіологічним характеристикам людини, а також характеру роботи. Облаштоване згідно з вимогами стандартів робоче місце забезпечує зручне положення людини

Для мінімізації негативного впливу напруженості та інтенсивності праці в роботі передбачені:

- оптимальний режим трудового процесу;

- впровадити сучасні методи психологічного розвантаження, що передбачають.

Для виключення можливості ураження електричним струмом передбачені організаційні заходи та технічні заходи.

Для виключення електромагнітного випромінювання та ЕМП при роботі з застарілими моделями моніторів комп'ютерів передбачено використання сучасної комп'ютерної техніки, зокрема заміна моніторів, що мають електронно-лучову трубку на ЖК-монітори або TFT-монітори.

Головним принципом психологічної допомоги повинна бути активність психопрофілактики, що полягає у формуванні психологічної стійкості особистості, що забезпечує попередження виникнення кризових станів особистості, нервово-психічних порушень і розладів, тобто профілактика не тільки при звертанні людини до психолога, але й активна постійна психопрофілактика у вигляді спеціальної або психологічної підготовки, психодіагностичних обстежень, спостереження й профілактичного застосування різних психологічних засобів і методів корекції, одним із яких є дихальні пснхотехнології.

Для забезпечення оптимальної освітленості в робочих приміщеннях яка нормується згідно ДБН В. 2.5-28-2006 “Природне і штучне освітлення”, як 200лк передбачено устрій бокового природного освітлення та системи штучного рівномірного загального освітлення. У системі використовуються люмінесцентні лампи типу ЛБ, ЛД потужністю від 40 до 80Вт які встановлюються у світильники типу ПВЛ.

Для забезпечення оптимальних параметрів повітряного середовища передбачено виконання вимог ГОСТ 12.1.005-88 «Общин санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

Для забезпечення оптимальних умов передбачено устрій системи водяного або парового опалення згідно СНіП 2.04.05-91*У«Отопление, вентиляция и кондиционирование» та встановлення кондиціонеру моделі Samsung AQ24UGF.

ВИСНОВКИ

Різні теоретико-методологічні напрями в психології розвитку особистості виділяють критерії для вікової періодизації в залежності від загальних принципів свої психологічної школи. Л.С. Виготський в якості критерію вікової періодизації розглядав психічні новоутворення, які характерні для конкретного етапу розвитку . Визначне значення він приділяв кризі - часу, коли здійснюється якісна перебудова функцій і відношень дитини. Критерієм вікової періодизації О.М.Леонтьєва виступають провідні діяльності. Розвиток провідної діяльності обумовлює головні зміни в психічних процесах і психологічних особливостях особистості дитини на окремій стадії розвитку дитини. Розвиваючи ідеї Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконін запропонував розглядати кожний психологічний вік на основі наступних критеріїв: соціальна ситуація розвитку, основний або провідний тип діяльності дитини в цей період, основні новоутворення розвитку, криза.

Дошкільний вік характеризується виникненням нової соціальної ситуації розвитку. У дитини вже з'являється коло елементарних обов'язків. Дошкільник набуває власного досвіду і засвоює доступний йому досвід інших, спілкуючись із дорослими, граючи в рольові ігри, виконуючи трудові доручення тощо, тобто він постійно вчиться. Крім того, в цьому віці розпочинається освоєння форм навчальної діяльності. Сенсорний розвиток дошкільника включає дві взаємозв'язані сторони -- засвоєння уявлень про різноманітні властивості предметів та явищ і оволодіння новими діями, які дають змогу повніше та більш диференційовано сприймати світ. Мислення стає образно-мовним, тобто таким, що спирається на образи уяви і здійснюється за допомогою слів. У дошкільників починає формуватися довільна увага. В дошкільному віці починає формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням.

Проблема готовності дитини до навчання в школі виступає як центральна в багатьох дослідженнях як закордонних, так і вітчизняних авторів. На сьогодні виділяють чотири основних підходи в дослідженнях психологічної готовності до школи. До першого підходу можуть бути віднесені всі дослідження, спрямовані на формування у дітей дошкільного віку певних вмінь та навичок, необхідних для навчання в школі. Цей підхід отримав в психології та педагогіці сильний розвиток у зв'язку із питанням про можливості навчання в школі з більш раннього віку. В рамках другого підходу досліджуються новоутворення і зміни в психіці дитини, які спостерігаються на кінець дошкільного віку. Особливість третього підходу полягає в тому, що в роботах, які складають даний напрям, досліджується генезис окремих компонентів діяльності учіння і виявляються шляхи їх формування на спеціально організованих навчальних заняттях. Виявленню єдиного психологічного новоутворення, які лежать у витоків учбової діяльності, присвячені роботи, які можна віднести до четвертого підходу.

Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є наступні. Мотиваційна готовність до навчання у школі, яка виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислєнневих операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі свідчить про здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Інтелектуальна готовність дитини до навчання в школі виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду, рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги), передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності визначає розвиток у дітей потреби в спілкуванні з іншими, умінням підкорятися інтересам і звичаям дитячої групи, справлятися з роллю школяра в ситуації шкільного навчання.

Діагностичний інструментарій і методичне забезпечення дослідження психологічної готовності дітей до шкільного навчання пов'язані з впливом декілька чинників:

по-перше, визначення рівня психологічної готовності потребує комплексного використання психодіагностичних методів (метод спостереження, метод тестування, метод діагностичної бесіди);

по-друге, для кожного з виділених компонентів психологічної готовності до школи (мотиваційний, емоційно-вольовий, інтелектуальний і соціально-психологічний ) існує окрема система методик, спрямованих на виявлення рівня розвитку певних психічних функцій і психологічних утворень;

- по-третє, виявлений рівень (в кількісному і статистичному аспектах) психологічної готовності дитини до навчання в школі має лише вірогідний характер і потребує подальшого відстеження і підтвердження в процесі навчальної діяльності дитини, що має неабияке значення для формування навчальних груп, класів тощо.

Серед основних психодіагностичних методів в дослідженні використані: карта спостереження Д.Скотта; орієнтаційний тест шкільної зрілості Керна-Йєрасика; тест інтелектуального розвитку Векслера; діагностична бесіда за методикою Гуткіної Н.І, яка спрямована на виявлення переваги пізнавального або ігрового компонента мотивації дітей до навчання; проективні методики для визначення особливостей емоційно-вольової і погребової сфери особистості дитини.

Результати експериментального дослідження вказують на те, що у дітей, які відвідували дитсадок переважає пізнавальний мотив діяльності, що пов'язано з впливом багатьох чинників, серед яких можна виділити наступні:

близько 64% дітей, які відвідували дитсадок, походять з родин, матеріальне становище яких на середньому або вище середнього рівня;

35% дітей, які не відвідували дитсадок походять з неповних родин (майже всі де в якості батьків виступає одна мати), що вказує на значимість фактору емоційно-психологічного клімату в сім'ї;

3) якість і системність психолого-педагогічної роботи в закладах дошкільної освіти, програм і умов формування психологічної готовності дітей до шкільного навчання.

Виходячи з результатів методики Керна-Иєрасика, діти, які відвідували дитсадок, мають більш високі показники за рівнем підготовленості до навчання в школі (рівень вище середнього), але розбіжності між двома групами досліджуваних не досить значні. В загалі, слід зазначити, що, незважаючи на розбіжності в переважанні домінуючого мотиву провідної діяльності дітей (пізнавального або ігрового), рівень готовності до школи не має значних статистичних розбіжностей, що вказує на вплив інших факторів щодо психологічної готовності до школи.

Результати дослідження рівня інтелектуальної готовності свідчать про те, що значних розбіжностей в КІ обох груп не виявлено, хоча є деякі відмінності у показниках вербального і невербального інтелекту. Так, в групі дітей, які відвідували дитсадок переважає показник вербального інтелекту. Відзначаються гарна довготривала і короткотривала пам'ять, розвинене логічне мислення, увага і візуальна перцепція. У дітей, які не відвідували дошкільний заклад, переважає спостережливість, синтез, сенсомоторна координація, розуміння ситуації, що свідчить про наявність розвинутого практичного інтелекту, який пов'язаний з обізнаністю в життєвих обставинах.

Особливості емоційно-вольової готовності дітей мають певні розбіжності. Так, у дітей, що відвідували дошкільний заклад домінуючими, симптомокомплексами виступають: висока самооцінка, невдоволення визнанням з боку оточення, конформність, залежність від оточення, демонстративність і тривожність. Виявлені особливості пов'язані з типом поведінки, яка орієнтована на досягнення, високі домагання і тривожність, що пов'язана з очікуванням невдачі. Це в подальшому може призвести до шкільної дезадаптації по типу тривожно-депресивних реакцій, а у випадку невдач у досягненнях - до агресивно-захисних реакцій. Показники в групі дітей, які не відвідували дошкільний заклад суттєво вищі ніж в іншій групі, що свідчить про наявність психологічних проблем саме в сфері емоційно-вольової регуляції поведінки. Найбільш високі показники за наступними симптомокомлексами: страхи, опасання, недовіра до оточення, тривожність, агресивність, імпульсивність, енергійність в поведінці. Такі змістовні характеристики свідчать про недостатній рівень емоційно-вольової готовності до школи, що в подальшому може призвести до агресивно-захисного, гіперактивного типу дезадаптивної поведінки в школі, серед проявів якої відзначаються: конфліктність з однолітками і дорослими (батьками і вчителями), асоціальність і некерованість поведінки, недотримання соціальних норм, гіперактивність, підвищена збуджуваність, невгамовність. Можна припустити, що саме недостатній рівень емоційно-вольової готовності до школи впливає на зниження загальної (психологічної) готовності в даній групі дітей.

Результати за методикою спостереження Д.Скотта збігаються з результатами проективного тесту «Неіснуюча тварина», підтверджуючи несформованість емоційно-вольової і соціально-психологічної готовності до навчання в школі в групі дітей, які не відвідували дошкільний заклад. До таких проявів можна віднести: несформованість вміння і навичок спілкування і встановлення контакту з дорослими і однолітками, імпульсивність і гіперактивність поведінки, недовіру до інших людей, прояви асоціальності в поведінці і вчинках.

На основі результатів емпіричного психодіагностичного дослідження старших дошкільників було розроблено програму корекційно-розвивальної роботи, спрямовану на розвиток компонентів психологічної готовності до школи:

розвиток мотиваційної готовності до школи;

корекція і розвиток інтелектуально-пізнавальної сфери дітей;

корекція і розвиток емоційно-вольвої сфери;

4) корекція міжособистісних стосунків і розвиток соціально-
психологічної готовності до школи.

Формами корекційно-розвивальної роботи можуть виступати як індивідуальні консультації, так і групові заняття.