Взаємозв’язок самоактуалізації й смисложиттєвих орієнтацій та ціннісних орієнтацій у середньому віці

Таким чином, люди середнього віку часто впевнено стоять на ногах і відчувають, що їх життя повне визначеності і безпеки. Фізична форма багатьох людей в цьому віці може дещо знизитися, але досвід і знання своїх можливостей дозволяють їм досягати успіху в житті більшою мірою, ніж коли б то не було. Середина життя - це той час, коли люди критично аналізують і оцінюють своє життя. Одні можуть бути задоволені собою, вважаючи, що вони досягли піку своїх можливостей. Деякі теоретики вважають, що більшість дорослих переживають кризу середини життя; інші припускають наявність моделі переходу. Для чоловіка середнього віку важливіша кар'єра, а не сімейні відносини. Чоловік у період середньої дорослості має чотири шляхи розвитку: трансцендентно-генеративный, псевдорозвинений, криза середини життя і пунітивно-розчарованний. Загальні стреси жінок середнього віку: сім'я, кар'єра і рольова напруга.

2.3 Духовна криза. Проблема сенсу

Духовна криза відбувається зазвичай у зрілому віці. Вона пов'язана із глибокими змінами в душі, переглядом колишньої системи цінностей, розвитком і вдосконаленням особистості.

Питання про сенс життя і вищі цінності час від часу постають перед кожною людиною. Багато хто вважає за краще від них відмахнутися або знайти якесь псевдорозв'язання і подавити всі сумніви. Там, де йде мова про проблеми, ми інстинктивно відмовляємося проходити крізь пітьму та невідомість. Ми хочемо чути тільки про однозначні результати і при цьому повністю забуваємо, що ці результати взагалі можуть з'явитися лише тоді, коли ми пройдемо крізь пітьму, - стверджував К.Г. Юнг [51].

Перші спроби наукового дослідження духовної кризи зробив К.Г. Юнг. Потім цією проблемою зацікавилися психологи гуманістичного та екзистенційного напрямку, трансперсональні психологи і психотерапевти. Вони спробували проаналізувати і систематизувати переживання людини у період духовної кризи. Слідом за Юнгом трансперсональні психологи заявили, що результат такої кризи - прояв нового змісту психіки, який раніше був несвідомим, прорив до вищої надособистісної сутності, прихованої у кожному з нас.

Духовне пробудження у всіх відбувається по-різному. У одних - гостро і несподівано, деколи на піку кар'єри. У інших - непомітно, поступово, так, що іноді, тільки озираючись назад, людина здатна оцінити зміну в собі. Критичний період може продовжуватися від декількох тижнів до 10-15 років. «Типовий» вік духовної кризи - від 30 до 50 років.

Людям, що переживають духовну кризу, іноді здається, що вони божеволіють. Насправді це ламаються вузькі рамки традиційного мислення, роль логіки слабшає, починає переважати інтуїція, уява, натхнення, символічне мислення. У результаті відбувається розширення свідомості, досягається більш повне розуміння світу.

Допомогу в небезпечній «духовній подорожі» можуть надати духовний наставник, добрий священник, чуйний психотерапевт, просто мудра людина, що пройшла схожі переживання.

Переживання людини в період духовної кризи безцінні. Досвід і мудрість, знайдені за їх допомогою, не можна отримати ніяким іншим шляхом. «Особистісне зростання є активним процесом становлення, в якому людина бере на себе відповідальність за своє життя, свій життєвий шлях» [42]. Можливість духовного переродження закладена в кожному, але далеко не всім призначено її реалізувати. Адже якби всі люди приходили до загальнолюдських істин і найвище цінували доброту, любов, красу, гармонію, єдність світу і його досконалість, причетність душ, речей і явищ, то світ став би іншим [49].

Необхідно сказати і про таку проблему, як «проблема сенсу». Вона є первинною проблемою або даністю існування. Екзистенційні кризові ситуації - це ситуації, що торкаються самих основ існування людини і що повертають її до проблем життя і смерті, свободи і відповідальності, самоти і відносин зі світом, пошуку і набуття сенсу свого існування [56].

Виникнення психологічних криз багатьма психологами пов'язується із порушеннями в самореалізації особистості. Так, наприклад, кризу середини життя також іноді називають кризою сенсу життя саме тому, що вона суб'єктивно переживається перш за все як втрата сенсу, відчуття безглуздя свого життя, звичних занять, цілей і т. ін., людина починає відчувати психологічний, емоційний дискомфорт, але оскільки вона не має ясного причинового пояснення, то позбавитися від неї, знайти відчуття усвідомленості свого життя людина часто прагне через зміну свого життєвого простору, якихось життєвих обставин, як зміна роботи, професії, поява нових інтимних зв'язків, руйнування старої і створення нової сім'ї.

Таким чином, криза середини життя є екзистенційною кризою, кризою сенсу життя, бо вона суб'єктивно переживається перш за все як втрата сенсу, відчуття безглуздя свого життя, звичних занять, цілей. Можливість духовного переродження закладена в кожному, але далеко не всім призначено її реалізувати.

РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ Й СМИСЛОЖИТТЄВИХ ОРІЄНТАЦІЙ ТА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У СЕРЕДНЬОМУ ВІЦІ

3.2 Мета, завдання, методи дослідження

Мета дослідження: вивчення взаємозв'язку самоактуалізації й смисложиттєвих орієнтацій та ціннісних орієнтацій у середньому віці;

Завдання дослідження:

1) дослідити самоактуалізацію й смисложиттєві орієнтації та ціннісні орієнтації у групі 35-40 років;

2) дослідити самоактуалізацію й смисложиттєві орієнтації та ціннісні орієнтації у групі 40-45 років;

3) зробити порівняльний аналіз самоактуалізації й смисложиттєвих орієнтацій та ціннісних орієнтацій у групах випробовуваних.

Методи дослідження

1. Самоактуалізаційний тест (CAT) (Ю.Є. Альошина, Л.Я. Гозман, М.В. Загика і М.В. Кроз) вимірює самоактуализацію за двома базовими та додатковими шкалами. Базовими є шкали Компетентності в часі та Підтримки. Вони незалежні одна від одної і, на відміну від додаткових, не мають спільних пунктів. 12 додаткових шкал складають 6 блоків - по дві у кожному.

Шкала ціннісних орієнтацій (SAV) і шкала гнучкості поведінки (Ех) - блок цінностей, шкала сенситивності до себе (Fr) і шкала спонтанності (S) - блок почуттів, шкала самоповаги (Sr) та шкала самоприйняття (Sa) - блок самоприйняття, шкала уявлень про природу людини (Nc) та шкала синерії (Sy) - блок концепції людини, шкала прийняття агрессії (А) та шкала контактності (С) - блок міжособистісної чутливості, шкала пізнавальних потреб (Cog) та шкала креативності (Сr) - блок відношення до пізнання.

Кожен пункт тесту входить в одну або більше додаткових шкал і, як правило, в одну базову. Таким чином, додаткові шкали фактично включені до основних, вони змістовно складаються з тих же пунктів. Подібна структура тесту дозволяє діагностувати велике число показників, не збільшуючи при цьому значною мірою обсягу тесту.

2.Тест-опитувальник самовідношення В.В. Століна [17] побудований відповідно до розробленої В.В. Століним ієрархічною моделлю структури самовідношення. Опитувальник включає наступні шкали:

Шкала S - вимірює інтегральне відчуття "за" або "проти" власного "Я" випробовуваного. Сюди відносяться наступні шкали: шкала I - самоповага, шкала II - аутосимпатія, шкала III - очікування позитивного відношення від інших, шкала IV - самоінтерес.

Опитувальник містить також сім шкал, спрямованих на вимірювання вираженості установки на ті або інші внутрішні дії на адресу "Я" випробовуваного: шкала I - самовпевненість, шкала II - відношення інших, шкала III - самоприйняття, шкала IV - самокерівництво, самопослідовність, шкала V - самозвинувачення, шкала VI - самоінтерес, шкала VII - саморозуміння.

При значенні показника менше 50 - ознака не виражена; 50-74 - ознака виражена; більше 74 - ознака яскраво виражена.

3. Тест смисложиттєвих орієнтацій Д.О. Леонтьєва [17] - адаптована версія тесту «Ціль в житті» (Purpose-in-life Test, PIL) Джеймса Крамбо і Леонарда Махоліка. Методика була розроблена авторами на основі теорії прагнення до сенсу і логотерапії В.Франкла.

Тест має субшкали: мета в житті (додає життю усвідомленість); процес життя (показує, чи сприймається життя цікавим, емоційно насиченим); результативність життя (показує задоволеність самореалізацією); локус Контроля-я (Я - господар життя, уявлення про себе як про сильну особистість); локус контроля-життя (керованість життя, тобто те, якою мірою людина може керувати своїм життям).

Мета тесту полягає в емпіричній валідізації ряду уявлень про екзистенціальний вакуум (фрустрацію), який є причиною неогенних неврозів.

На аркуші паперу перед випробовуваним дві колонки тверджень (по 20 пунктів), між якими розташовані цифри у наступному порядку: 3 2 1 0 1 2 3. Випробовуваний підкреслює або обводить потрібну цифру залежно від ступеня згоди з тим або іншим твердженням. Висхідна послідовність градацій від 1 до 7 чергується у випадковому порядку з нисхідною. По кожному пункту підраховується сума: 7 - наявність сенсу життя, 1 - відсутність.

4. Морфологічний тест життєвих цінностей (В.Ф. Сопов, Л.В. Кар- пушина). Ми взяли одну з життєвих прагматичних цінностей - досягнення (постановка і вирішення певних життєвих завдань як головних життєвих чинників) у професійній та сімейній сфері (адже це ті основні сфери, у яких будь-яка людина оцінює свої досягнення). Морфологічний тест життєвих цінностей складається зі 112 тверджень, кожне з яких випробовуваному необхідно оцінювати за 5-бальною системою. Бали переводяться в стени.

5. Методи математичної обробки: коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, критерій U Манна-Уїтні.

Випробовувані: 25 чоловік 35-40 років, 12 чоловіків і 13 жінок; 25 чоловік 40-45 років, 13 чоловіків і 12 жінок. Випробовувані є працівниками Харківської кондитерської фабрики.

3.2 Дослідження самоактуалізації й смисложиттєвих орієнтацій та ціннісних орієнтацій у групі 35-40 років

Для дослідження самоактуалізації ми використали самоактуалізаційний тест (CAT) (Ю.Є. Альошина, Л.Я. Гозман, М.В. Загика і М.В. Кроз). Індивідуальні бали представлені у Додатку А, середні показники наведені у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Індивідуальні значення самоактуалізації у групі 35-40 років

Як свідчать дані таблиці 3.1, вище середнього мають вираженість шкали: ціннісних орієнтацій (випробовувані розділяють цінності, властиві особистості, що самоактуалізується), гнучкості (тобто випробовувані достатньо гнучкі в реалізації своїх цінностей у поведінці, взаємодії з навколишніми людьми, здатні швидко й адекватно реагувати на ситуацію, що змінюється), сензитивності до себе (випробовувані віддають собі звіт у своїх потребах і відчуттях, достатньо добре відчувають і рефлексують їх), самоповаги (цінують свої позитивні риси та поважають себе за них), самоприйняття (загалом випробовувані приймають себе такими, як є, незалежно від оцінки своїх переваг і недоліків, можливо, всупереч останнім), прийняття агресії (здатні приймати своє роздратування, гнів і агресивність як природний прояв людської природи).

Найбільш низько виражена шкала спонтанності, тобто випробовувані не налаштовані природно, безпосередньо демонструвати тим, хто оточує, свої емоції.

Для дослідження самовідношення випробовуваних нами застосовувалася методика В. В. Століна. Індивідуальні значення по методиці у групі 35-40 років наведені у Додатку Б. У таблиці 3.2 наведені середні показники самовідношення випробовуваних у групі 35-40 років.

Таблиця 3.2

Показники самовідношення випробовуваних у групі 35-40 років

Як показують дані таблиці 3.2, у вибірці 35-40 років найбільшу вираженість має шкала інтегрального відчуття "за" або "проти" власного "Я" і саморозуміння. Найменш виражені шкали відношення інших, самоприйняття, самопослідовність. Таким чином, це означає, що випробовувані схильні до позитивного внутрішньо-недіференційованого відчуття «за і проти» самого себе та прагнуть розуміти свої вчинки, думки. Для них значно менш актуальне відношення інших, вони достатньо критичні до себе, їх вчинки не відрізняються логічністю та послідовністю.

Для дослідження смисложиттєвих цілей випробовуваних нами застосовувався тест смисложиттєвих орієнтацій Д.А. Леонтьєва. Індивідуальні значення по методиці у групі 35-40 років представлені в Додатку В. У таблиці 3.3 наведені середні показники смисложиттєвих орієнтацій у випробовуваних у віці 35-40 років.

Таблиця 3.3

Показники смисложиттєвих орієнтацій у випробовуваних у віці 35-40 років

Згідно даним таблиці, найбільш виражена шкала процесу життя, локус контроля-Я та локус контроля-життя. Найменш виражена смисложиттєва орієнтація на мету в житті. Це означає, що випробовувані здатні радіти життю, вважають себе сильними особистостями, здатними контролювати своє життя, однак вони не схильні будувати життєві плани.

Для дослідження ціннісних орієнтацій ми використали морфологічний тест життєвих цінностей (В.Ф. Сопов, Л.В. Карпушина). Ми взяли одну з життєвих прагматичних цінностей - досягнення (постановка і вирішення певних життєвих завдань як головних життєвих чинників) у професійній та сімейній сфері. Індивідуальні значення за методикою у групі 35-40 років представлені в Додатку Г. У таблиці 3.4 наведені середні показники ціннісних орієнтацій у випробовуваних у віці 35-40 років.

Таблиця 3.4

Індивідуальні значення цінності досягнень у сферах професії та сім'ї у групі 35-40 років (у стенах)

Згідно з даними таблиці 3.4, цінність досягнень у сферах професії та сім'ї відповідає середньому рівню. Отже, досягнення у цих сферах для випробовуваних є майже однаково життєво значущими. Професійна діяльність так само є важливим змістом життя людини, як і сім'я. При цьому випробовувані схильні до постановки і вирішення певних життєвих завдань як головних життєвих чинників, прагнуть до досягнення конкретних і відчутних результатів в певний період життя. З іншого боку, вони залежать від того, як складаються зовнішні ситуації, тому ставлять і найближчі, конкретні цілі.

Для виявлення сили зв'язку між компонентами самоактуалізації та самовідношення у випробовуваних 35-40 років обчислена кореляція між ними (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Значення взаємозв'язку між компонентами самоактуалізації та самовідношення у випробовуваних 35-40 років

Умовні позначення:

р 0,05

р 0,01

Аналіз даних таблиці 3.5 дозволив встановити наступне.

1. Виявлена статистично значуща співвіднесеність інтегрального відчуття "за" або "проти" власного "Я" і компетентності в часі (r_s = 0,614 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральне відчуття "за" по відношенню до власного "Я", тим вища компетентність у часі у випробовуваних. Це означає, що чим вище позитивне відношення до себе, відчуття своєї значущості, тим більш випробовувані здатні переживати справжній момент свого життя у всій його повноті, а не просто як фатальний наслідок минулого або підготовку до майбутнього “справжнього життя”; по-друге, відчувати нерозривність минулого, сьогодення і майбутнього, тобто бачити своє життя цілісно. Очевидно, це пояснюється тим, що позитивне відношення до себе зумовлює позитивне відношення до власних дій на певному відрізку життя.

3. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність інтегрального відчуття "за" або "проти" власного "Я" і ціннісних орієнтацій (r_s = 0,581 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральне відчуття "за" по відношенню до власного "Я", тим більше випробовувані розділяють цінності, властиві особистості, що самоактуалізується. Очевидно, позитивне відношення до себе сприяє бажанню особистісного зростання.

4. Встановлена статистично значуща співвіднесеність інтегрального відчуття "за" або "проти" власного "Я" і гнучкості (r_s = 0,577 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральне відчуття "за" по відношенню до власного "Я", тим більше випробовувані здатні до гнучкості в реалізації своїх цінностей у поведінці, взаємодії з навколишніми людьми, швидко і адекватно реагувати на ситуацію, що змінюється. Можливо, позитивне самовідношення робить особистість більш вільною у своїх вчинках і тому сприяє більш гнучкій поведінці у реалізації своїх цінностей, більш швидкому реагуванню на ситуацію.

5. Виявлена статистично достовірна співвіднесеність інтегрального відчуття "за" або "проти" власного "Я" і сензитивності до себе (r_s = 0,574 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральне відчуття "за" по відношенню до власного "Я", тим у більшому ступені випробовувані здатні віддавати собі звіт у своїх потребах і відчуттях, краще відчувати й рефлексувати їх. Очевидно, позитивне відношення до себе дозволяє краще й об'єктивніше розуміти себе.

6. Встановлена статистично значуща співвіднесеність інтегрального відчуття "за" або "проти" власного "Я" і спонтанності (r_s = 0,835 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральне відчуття "за" по відношенню до власного "Я", тим більше випробовувані здатні спонтанно і безпосередньо виражати свої відчуття й емоції (однак це не означає відсутності здатності до продуманих, цілеспрямованих дій). Очевидно, це пояснюється тим, що позитивне самосприйняття сприяє емоційній відкритості.

7. Виявлена статистично значуща співвіднесеність інтегрального відчуття "за" або "проти" власного "Я" і уявлень про природу людини (r_s = 0,723 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральне відчуття "за" по відношенню до власного "Я", тим у більшому ступені випробовувані схильні сприймати природу людини в цілому як позитивну (“люди в масі своїй швидше добрі”) і не вважати дихотомії мужності - жіночності, раціональності - емоційності і т.ін. антагоністичними й непереборними. Очевидно, позитивне відношення до себе є основою позитивного відношення до інших.

8. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність інтегрального відчуття "за" або "проти" власного "Я" та синергії (r_s = 0,736 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральне відчуття "за" по відношенню до власного "Я", тим більше випробовувані здатні до цілісного сприйняття світу й людей, до розуміння пов'язаності протилежностей, таких як гра і робота, тілесне й духовне і т.ін. Можливо, це пояснюється тим, що чим більше прийняття себе, тим більше особистість здатна розуміти закони цілісності світу.

9. Виявлена статистично значуща співвіднесеність інтегрального відчуття "за" або "проти" власного "Я" і пізнавальних потреб (r_s = 0,835 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральне відчуття "за" по відношенню до власного "Я", тим вищі пізнавальні потреби випробовуваних. Можливо, це пояснюється тим, що позитивна думка про себе спонукає до поширення знань про навколишній світ.

10. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність інтегрального відчуття "за" або "проти" власного "Я" та креативності (r_s = 0,736 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральне відчуття "за" по відношенню до власного "Я", тим більше у випробовуваних виражена творча спрямованість особистості. Очевидно, це пояснюється тим, що позитивне самосприйняття сприяє розвитку творчих здібностей.

11. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самовпевненості і компетентності в часі (r_s = 0,664 при р 0,01). Чим більше віра в себе, тим вища компетентність у часі у випробовуваних. Це означає, що чим вище відчуття своєї значущості, тим більш випробовувані здатні переживати справжній момент свого життя у всій його повноті, а не просто як фатальний наслідок минулого або підготовку до майбутнього “справжнього життя”; по-друге, відчувати нерозривність минулого, сьогодення і майбутнього, тобто бачити своє життя цілісно. Очевидно, це пояснюється тим, що впевненість у собі зумовлює позитивне відношення до власних дій на певному відрізку життя.

12. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самовпевненості і ціннісних орієнтацій (r_s = 0,548 при р 0,01). Чим більш виражена самовпевненість, тим більше випробовувані розділяють цінності, властиві особистості, що самоактуалізується. Очевидно, впевненість у собі сприяє бажанню особистісного зростання.

13. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самовпевненості і гнучкості (r_s = 0,539 при р 0,01). Чим більш виражена самовпевненість, тим більше випробовувані здатні до гнучкості в реалізації своїх цінностей у поведінці, взаємодії з навколишніми людьми, швидко і адекватно реагувати на ситуацію, що змінюється. Можливо, впевненість у собі робить особистість більш вільною у своїх вчинках і тому сприяє більш гнучкій поведінці у реалізації своїх цінностей, більш швидкому реагуванню на ситуацію.

14. Виявлена статистично достовірна співвіднесеність самовпевненості і сензитивності до себе (r_s = 0,498 при р 0,01). Чим більш виражена впевненість у собі, тим у більшому ступені випробовувані здатні віддавати собі звіт у своїх потребах і відчуттях, краще відчувати й рефлексувати їх. Очевидно, впевненість у собі сприяє кращому розумінню себе.

15. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самовпевненості і спонтанності (r_s = 0,725 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральне відчуття "за" по відношенню до власного "Я", тим більше випробовувані здатні спонтанно і безпосередньо виражати свої відчуття й емоції (однак це не означає відсутності здатності до продуманих, цілеспрямованих дій). Очевидно, це пояснюється тим, що позитивне самосприйняття сприяє емоційній відкритості.

16. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самовпевненості та синергії (r_s = 0,598 при р 0,01). Чим більш виражена самовпевненість, тим більше випробовувані здатні до цілісного сприйняття світу й людей, до розуміння пов'язаності протилежностей, таких як гра і робота, тілесне й духовне і т.ін. Можливо, це пояснюється тим, що чим більша впевненість у собі, більше особистість здатна цілісно сприймати світ.

17. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самовпевненості і пізнавальних потреб (r_s = 0,725 при р 0,01). Чим більш виражена самовпевненість, тим вищі пізнавальні потреби випробовуваних. Можливо, це пояснюється тим, що впевненість у собі сприяє виникненню прагнення до світопізнання.

18. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самовпевненості та креативності (r_s = 0,568 при р 0,01). Чим більш виражена самовпевненість, тим більше у випробовуваних виражена творча спрямованість особистості. Очевидно, це пояснюється тим, що впевненість у собі сприяє розвитку творчих здібностей.

19. Виявлена статистично значуща співвіднесеність аутосимпатії і компетентності в часі (r_s = 0,756 при р 0,01). Чим більш виражена аутосимпатія, тим вища компетентність у часі у випробовуваних. Це означає, що чим вище позитивне відношення до себе, тим більш випробовувані здатні переживати справжній момент свого життя у всій його повноті, відчувати нерозривність минулого, сьогодення і майбутнього, тобто бачити своє життя цілісно. Очевидно, це пояснюється тим, що позитивне відношення до себе зумовлює здатність відчувати повноту життя.

20. Виявлена статистично значуща співвіднесеність аутосимпатії і підтримки (r_s = 0,429 при р 0,01). Чим більш виражене позитивне відношення до себе, тим більш випробовувані схильні бути вільними у виборі, не схильні до зовнішнього впливу. Очевидно, позитивне відношення до себе сприяє самостійності особистості у своїх думках, вчинках.

21. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність аутосимпатії та ціннісних орієнтацій (r_s = 0,644 при р 0,01). Чим більш виражена симпатія до себе, тим більше випробовувані розділяють цінності, властиві особистості, що самоактуалізується. Очевидно, позитивне відношення до себе сприяє бажанню стати кращим, зростати духовно.

22. Встановлена статистично значуща співвіднесеність аутосимпатії та гнучкості (r_s = 0,637 при р 0,01). Чим більш виражене позитивне сприйняття себе, тим більше випробовувані здатні до гнучкості в реалізації своїх цінностей у поведінці, взаємодії з навколишніми людьми, швидко й адекватно реагувати на ситуацію, що змінюється. Можливо, симпатія до себе робить особистість більш впевненою у своїх вчинках і тому сприяє більш гнучкій поведінці у реалізації своїх цінностей.

23. Виявлена статистично достовірна співвіднесеність аутосимпатії та сензитивності до себе (r_s = 0,615 при р 0,01). Чим більш виражена симпатія до себе, тим у більшому ступені випробовувані здатні віддавати собі звіт у своїх потребах і відчуттях, краще відчувати й рефлексувати їх.

24. Встановлена статистично значуща співвіднесеність аутосимпатії і спонтанності (r_s = 0,858 при р 0,01). Чим більш виражена симпатія до себе, тим більше випробовувані здатні спонтанно і безпосередньо виражати свої відчуття й емоції. Очевидно, це пояснюється тим, що позитивне самосприйняття сприяє не боятися поводитися природно і розкуто.

25. Виявлена статистично значуща співвіднесеність аутосимпатії і уявлень про природу людини (r_s = 0,784 при р 0,01). Чим більш виражена симпатія до себе, тим у більшому ступені випробовувані схильні сприймати природу людини в цілому як позитивну і не вважати дихотомії мужності - жіночності, раціональності - емоційності і т.ін. антагоністичними й непереборними. Очевидно, позитивне відношення до себе переноситься на позитивне відношення до інших.

26. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність аутосимпатії та синергії (r_s = 0,779 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральна аутосимпатія, тим більше випробовувані здатні до цілісного сприйняття світу й людей, до розуміння пов'язаності протилежностей, таких як гра і робота, тілесне й духовне і т.ін. Можливо, це пояснюється тим, що чим більше прийняття себе, тим більше вкоріненість людини у світі і тим більше вона здатна розуміти закони цілісності світу.

27. Виявлена статистично значуща співвіднесеність аутосимпатії і пізнавальних потреб (r_s = 0,858 при р 0,01). Чим більш виражене інтегральне відчуття "за" по відношенню до власного "Я", тим вищі пізнавальні потреби випробовуваних. Можливо, це пояснюється тим, що позитивна думка про себе спонукає до пізнання навколишнього світу.

28. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність аутосимпатії та креативності (r_s = 0,581 при р 0,01). Чим більш виражена симпатія до себе, тим більше у випробовуваних виявляється творча спрямованість особистості. Очевидно, це пояснюється тим, що позитивне самосприйняття сприяє розвитку творчих першопочатків людини.

29. Виявлена статистично значуща співвіднесеність очікування позитивного відношення від інших і компетентності в часі (r_s = 0,593 при р 0,01). Чим більш виражене очікування позитивного відношення від інших, тим більш випробовувані здатні переживати справжній момент свого життя у всій його повноті, відчувати нерозривність минулого, сьогодення і майбутнього, тобто бачити своє життя цілісно. Очевидно, це пояснюється тим, що очікування позитивного відношення від інших зумовлює позитивне відношення до власних дій на певному відрізку життя.

30. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність очікування позитивного відношення від інших і ціннісних орієнтацій (r_s = 0,466 при р 0,01). Чим більш виражене очікування позитивного відношення від інших, тим більше випробовувані розділяють цінності, властиві особистості, що самоактуалізується. Очевидно, очікування позитивного відношення від інших сприяє бажанню особистісного зростання.

31. Встановлена статистично значуща співвіднесеність очікування позитивного відношення від інших і гнучкості (r_s = 0,469 при р 0,01). Чим більш виражене очікування позитивного відношення від інших, тим більше випробовувані здатні до гнучкості в реалізації своїх цінностей у поведінці, взаємодії з навколишніми людьми, швидко і адекватно реагувати на ситуацію, що змінюється. Можливо, очікування позитивного відношення від інших робить особистість більш вільною у своїх вчинках і тому сприяє більш гнучкій поведінці у реалізації своїх цінностей, більш швидкому реагуванню на ситуацію.

32. Виявлена статистично достовірна співвіднесеність очікування позитивного відношення від інших і сензитивності до себе (r_s = 0,453 при р 0,01). Чим більш виражене очікування позитивного відношення від інших, тим у більшому ступені випробовувані здатні віддавати собі звіт у своїх потребах і відчуттях, краще відчувати й рефлексувати їх. Очевидно, очікування позитивного відношення від інших дозволяє краще й об'єктивніше розуміти себе.

33. Встановлена статистично значуща співвіднесеність очікування позитивного відношення від інших і спонтанності (r_s = 0,765 при р 0,01). Чим більш виражене очікування позитивного відношення від інших, тим більше випробовувані здатні спонтанно і безпосередньо виражати свої відчуття й емоції. Очевидно, це пояснюється тим, що очікування позитивного відношення від оточуючих сприяє емоційній відкритості.

34.Виявлена статистично значуща співвіднесеність очікування позитивного відношення від інших і уявлень про природу людини (r_s = 0,701 при р 0,01). Чим більш виражене очікування позитивного відношення від інших, тим у більшому ступені випробовувані схильні сприймати природу людини в цілому як позитивну і не вважати дихотомії мужності - жіночності, раціональності - емоційності і т.ін. антагоністичними й непереборними. Очевидно, очікування позитивного відношення від інших сприяє позитивному відношенню до оточуючих взагалі.

35. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність очікування позитивного відношення від інших та синергії (r_s = 0,636 при р 0,01). Чим більш виражене очікування позитивного відношення від інших, тим більше випробовувані здатні до цілісного сприйняття світу й людей, до розуміння пов'язаності протилежностей, таких як гра і робота, тілесне й духовне і т.ін. Можливо, це пояснюється тим, що чим більше очікування позитивного відношення від інших, тим більше особистість здатна розуміти закони цілісності світу.

36. Виявлена статистично значуща співвіднесеність очікування позитивного відношення від інших і пізнавальних потреб (r_s = 0,765 при р 0,01). Чим більш виражене очікування позитивного відношення від інших, тим вищі пізнавальні потреби випробовуваних. Можливо, це пояснюється тим, що прийняття тих, що оточують, спонукає до поширення знань про навколишній світ.

37. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність очікування позитивного відношення від інших та креативності (r_s = 0,536 при р 0,01). Чим більш виражене очікування позитивного відношення від інших, тим більше у випробовуваних виражена творча спрямованість особистості. Очевидно, це пояснюється тим, що очікування позитивного відношення від інших сприяє розвитку творчих здібностей.

38. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самоінтересу і компетентності в часі (r_s = 0,512 при р 0,01). Чим більш виражений інтерес до власних думок і відчуттів, тим більш випробовувані здатні переживати справжній момент свого життя у всій його повноті, відчувати нерозривність минулого, сьогодення і майбутнього, тобто бачити своє життя цілісно. Очевидно, це пояснюється тим, що інтерес до власних думок і відчуттів зумовлює позитивне відношення до власних дій на певному етапі життя.

39. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самоінтересу і ціннісних орієнтацій (r_s = 0,573 при р 0,01). Чим більш виражений інтерес до власних думок і відчуттів, тим більше випробовувані розділяють цінності, властиві особистості, що самоактуалізується. Очевидно, очікування позитивного відношення від інших спонукає випробовуваних до саморозвитку.

40. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самоінтересу і гнучкості (r_s = 0,57 при р 0,01). Чим вища ступінь близькості до самого себе, готовність спілкуватися з собою "на рівних", тим більше випробовувані здатні до гнучкості в реалізації своїх цінностей у поведінці, взаємодії з навколишніми людьми, швидко і адекватно реагувати на ситуацію, що змінюється. Можливо, інтерес до свого внутрішнього світу дозволяє краще пізнати себе і тому сприяє більш гнучкій поведінці у реалізації своїх цінностей, більш швидкому реагуванню на ситуацію.

41. Виявлена статистично достовірна співвіднесеність самоінтересу і сензитивності до себе (r_s = 0,445 при р 0,01). Чим більше виражений інтерес до себе, тим у більшому ступені випробовувані здатні віддавати собі звіт у своїх потребах і відчуттях, краще відчувати й рефлексувати їх. Очевидно, ін тес до своїх думок і почуттів дозволяє краще й об'єктивніше розуміти себе.

42. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самоінтересу і спонтанності (r_s = 0,747 при р 0,01). Чим більш виражений інтерес до власного внутрішнього світу, тим більше випробовувані здатні спонтанно і безпосередньо виражати свої відчуття й емоції. Очевидно, це пояснюється тим, що пізнання себе і розуміння себе сприяє безпосередньому виразу своїх відчуттів.

43.Виявлена статистично значуща співвіднесеність самоінтересу і уявлень про природу людини (r_s = 0,679 при р 0,01). Чим більш виражений самоінтерес, тим у більшому ступені випробовувані схильні сприймати природу людини в цілому як позитивну і не вважати дихотомії мужності - жіночності, раціональності - емоційності і т.ін. антагоністичними й непереборними. Очевидно, інтерес до свого внутрішнього світу сприяє позитивному відношенню до оточуючих.

44. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самоінтересу та синергії (r_s = 0,673 при р 0,01). Чим більш виражений інтерес до своїх думок і відчуттів, тим більше випробовувані здатні до цілісного сприйняття світу й людей, до розуміння пов'язаності протилежностей, таких як гра і робота, тілесне й духовне і т.ін. Можливо, це пояснюється тим, що самоінтерес є однією з передумов розуміння цілісності світу.

45. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самоінтересу і пізнавальних потреб (r_s = 0,747 при р 0,01). Чим більш виражений інтерес до свого внутрішнього світу, тим вищі пізнавальні потреби випробовуваних. Можливо, це пояснюється тим, що прагнення до розуміння свого внутрішнього світу спонукає до прагнення розуміти зовнішній світ.

46. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самовпевненості як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і компетентності в часі (r_s = 0,614 при р 0,01). Чим більш виражена самовпевненість, тим більш випробовувані здатні переживати справжній момент свого життя у всій його повноті та бачити своє життя цілісно. Очевидно, це пояснюється тим, що впевненість у собі зумовлює позитивне відношення до власних дій на певному відрізку життя в контексті цілісності життя.

47. Встановлена статистично достовірна самовпевненості як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і ціннісних орієнтацій (r_s = 0,48 при р 0,05). Чим більш виражена впевненість у собі, тим більше випробовувані розділяють цінності, властиві особистості, що самоактуалізується. Очевидно, впевненість у собі спонукає до особистісного зростання.

48. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самовпевненості як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і гнучкості (r_s = 0,453 при р 0,05). Чим більш виражена самовпевненість, тим більше випробовувані здатні до гнучкості в реалізації своїх цінностей у поведінці. Можливо, впевненість у собі робить випробовуваних більш вільними у своїх вчинках і тому сприяє більш гнучкій поведінці у реалізації своїх цінностей, більш швидкому реагуванню на ситуацію.

49. Виявлена статистично достовірна співвіднесеність самовпевненості як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і сензитивності до себе (r_s = 0,453 при р 0,01). Чим більш самовпевнені випробовувані, тим більше вони здатні віддавати собі звіт у своїх потребах і відчуттях, краще відчувати й рефлексувати їх. Очевидно, впевненість у собі дозволяє краще й об'єктивніше розуміти себе.

50. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самовпевненості як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і спонтанності (r_s = 0,636 при р 0,01). Чим більш впевнені у собі випробовувані, тим більше вони здатні природно виражати свої відчуття й емоції. Очевидно, це пояснюється тим, що впевненість у собі сприяє емоційній відкритості.

51. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самовпевненості як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і уявлень про природу людини (r_s = 0,545 при р 0,01). Чим більш впевнені в собі випробовувані, тим у більшому ступені вони вважають природу людини позитивною, а дихотомії мужності - жіночності, раціональності - емоційності і т.ін., на їх думку, не є антагоністичними й непереборними. Очевидно, впевненість у собі є основою позитивного відношення до людей взагалі.

52. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самовпевненості як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного та синергії (r_s = 0,643 при р 0,01). Чим більш виражена впевненість у собі, тим більше випробовувані здатні до цілісного сприйняття світу й людей, до розуміння пов'язаності протилежностей. Можливо, це пояснюється тим, що чим більше впевненість у собі, тим більше випробовувані розуміють цілісність світу.

53. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самовпевненості як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і пізнавальних потреб (r_s = 0,636 при р 0,01). Чим більш впевнені в собі випробовувані, тим вищі їх пізнавальні потреби. Можливо, це пояснюється тим, що впевненість у собі себе спонукає до поширення знань про навколишній світ.

54. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самовпевненості як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного та креативності (r_s = 0,419 при р 0,01). Чим більш самовпевнені випробовувані, тим більше у випробовуваних виражена творча спрямованість особистості. Очевидно, це пояснюється тим, що впевненість у собі сприяє розвитку творчих здібностей.

55. Виявлена статистично значуща співвіднесеність відношення інших як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і компетентності в часі (r_s = 0,565 при р 0,01). Чим більш виражена значущість відношення інших, тим більш випробовувані здатні переживати справжній момент свого життя у всій його повноті. Очевидно, це пояснюється тим, що відношення значущих інших зумовлює позитивне відношення до власних дій на певному етапі життя.

56. Встановлена статистично значуща співвіднесеність відношення інших як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і спонтанності (r_s = 0,479 при р 0,05). Чим більш важливе відношення значущих інших для випробовуваних, тим більше вони здатні природно виражати свої відчуття й емоції. Тобто відношення інших сприяє емоційній відкритості.

57. Виявлена статистично значуща співвіднесеність відношення інших як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і уявлень про природу людини (r_s = 0,507 при р 0,01). Чим більш значуще відношення інших для випробовуваних, тим у більшому ступені випробовувані схильні сприймати природу людини в цілому як позитивну. Тобто значуща стороння думка сприяє позитивному відношенню до оточуючих.

58. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність відношення інших як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного та синергії (r_s = 0,514 при р 0,01). Чим більш значуще відношення інших для випробовуваних, тим більше вони здатні до цілісного сприйняття світу й людей, до розуміння пов'язаності протилежностей, таких як гра і робота, тілесне й духовне і т.ін. Отже, відношення значущих інших допомагає цілісно розуміти світ.

59. Виявлена статистично значуща співвіднесеність відношення інших як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і пізнавальних потреб (r_s = 0,479 при р 0,05). Чим більш виражена роль відношення інших для випробовуваних, тим вищі їх пізнавальні потреби. Можливо, це пояснюється тим, що думка оточуючих спонукає до прагнення розуміти зовнішній світ.

60. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самоприйняття як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і компетентності в часі (r_s = 0,561 при р 0,01). Чим більш залежить самоприйняття як виражена установка на відношення інших, тим більш випробовувані здатні переживати справжній момент свого життя у всій його повноті та бачити своє життя цілісно. Тобто самоприйняття сприяє відчуттю цілісності життя.

61. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самоприйняття як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і ціннісних орієнтацій (r_s = 0,539 при р 0,01). Чим більш виражене самоприйняття, тим більше випробовувані розділяють цінності, властиві особистості, що само актуалізується, тобто прагнуть до особистісного зростання.

62. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самоприйняття як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і гнучкості (r_s = 0,51 при р 0,01). Чим більш виражена самоприйняття, тим більше випробовувані здатні до гнучкості в реалізації своїх цінностей у поведінці. Отже, прийняття себе сприяє виробленню більш гнучкої поведінки у реалізації своїх цінностей.

63. Виявлена статистично достовірна співвіднесеність самоприйняття як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і сензитивності до себе (r_s = 0,486 при р 0,01). Чим більш значуще самоприйняття для випробовуваних, тим більше вони здатні віддавати собі звіт у своїх потребах і відчуттях, краще відчувати й рефлексувати їх. Очевидно, самоприйняття як установка на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного дозволяє краще й об'єктивніше розуміти себе.

64. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самоприйняття як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і спонтанності (r_s = 0,717 при р 0,01). Чим вище самосприйняття випробовуваних, тим більше вони здатні природно виражати свої відчуття й емоції. Очевидно, це пояснюється тим, що самоприйняття як установка на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного сприяє більш вільній емоційній поведінці.

65. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самоприйняття як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і уявлень про природу людини (r_s = 0,618 при р 0,01). Чим більш приймають себе випробовувані, тим у більшому ступені вони вважають природу людини позитивною, а дихотомії мужності - жіночності, раціональності - емоційності і т.ін., на їх думку, не є антагоністичними й непереборними. Очевидно, самоприйняття є основою позитивного відношення до людей.

66. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самоприйняття як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного та синергії (r_s = 0,718 при р 0,01). Чим більш виражене прийняття себе, тим більше випробовувані здатні до цілісного сприйняття світу й людей, до розуміння пов'язаності протилежностей. Отже, самоприйняття як установка на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного сприяє розумінню цілісності світу.

67. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самоприйняття як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і пізнавальних потреб (r_s = 0,717 при р 0,01). Чим більш схильні випробовувані до самоприйняття як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу свого “Я”, тим вищі їх пізнавальні потреби, тобто спонукає до поширення знань про навколишній світ.

68. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самоприйняття як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного та креативності (r_s = 0,441 при р 0,05). Чим більш схильні випробовувані до самоприйняття як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу свого “Я”, тим більше у випробовуваних виражена творча спрямованість особистості. Тобто впевненість у собі сприяє розвитку творчих здібностей.

69. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самокерівництва та самопослідовності як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і компетентності в часі (r_s = 0,532 при р 0,01). Чим більш виражена впевненість виробовуваних у тому, що основним джерелом активності і результатів суб'єкта є він сам, тим більш вони здатні переживати справжній момент свого життя у всій його повноті та бачити своє життя цілісно. Очевидно, це пояснюється тим, що впевненість у собі спричиняє до відчуття цілісності життя.

70. Встановлена статистично достовірна співвіднесеність самокерівництва та самопослідовності як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і ціннісних орієнтацій (r_s = 0,431 при р 0,05). Чим більш виражене у випробовуваних почуття з приводу керованості і передбачуваності власного «Я», тим більше вони розділяють цінності, властиві особистості, що самоактуалізується. Очевидно, впевненість у самокерованості й самопослідовності спонукає до особистісного зростання.

71. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самокерівництва та самопослідовності як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і гнучкості (r_s = 0,427 при р 0,05). Чим більш виражена впевненість у керованості власного «Я», тим більше випробовувані здатні до гнучкості в реалізації своїх цінностей у поведінці, тобто більш вільні у своїх вчинках і тому більш гнучкі у реалізації своїх цінностей.

72. Виявлена статистично достовірна співвіднесеність самокерівництва та самопослідовності як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і сензитивності до себе (r_s = 0,402 при р 0,05). Чим більш виражене у випробовуваних почуття з приводу керованості і передбачуваності власного «Я», тим більше вони здатні віддавати собі звіт у своїх потребах і відчуттях, краще розуміють себе.

73. Встановлена статистично значуща співвіднесеність самокерівництва та самопослідовності як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і спонтанності (r_s = 0,665 при р 0,01). Чим більш виражене у випробовуваних уявлення про те, що основним джерелом активності і результатів є вони самі, тим більше вони здатні природно виражати свої відчуття й емоції. Очевидно, це пояснюється тим, що впевненість у собі сприяє емоційному самовиявленню.

74. Виявлена статистично значуща співвіднесеність самокерівництва та самопослідовності як установки на ті або інші внутрішні дії на адресу “Я” випробовуваного і уявлень про природу людини (r_s = 0,596 при р 0,01). Чим більш схильні випробовувані вважати себе основним джерелом результатів, тим у більшому ступені вони вважають природу людини позитивною, а дихотомії мужності - жіночності, раціональності - емоційності і т.ін. - неантагоністичними. Очевидно, впевненість у самокерівництві та самопослідовності є основою позитивного відношення до оточуючих.