Особливості використання методу рівний-рівному з метою вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу

Серед опитаних 77% знають, де пройти тестування на ВІЛ у разі потреби. 81% повідомили, що в них є можливість пройти тест анонімно. 85% опитаних вважають, що тестування є для них доступним. У цілому ці дані не відрізняються від результатів опитування СІН: 79% серед СІН знають, де пройти тестування на ВІЛ, 80% повідомили, що в них є можливість пройти тест анонімно, 81,5% СІН вважають, що тестування є для них доступним. Значущих відмінностей за статтю і віком не було виявлено.

Таблиця 2.7.

Тестування на ВІЛ, розподіл за статтю, віком, вживанням ін'єкційних наркотиків, відсотки

Чи робили Ви тест на ВІЛ	Так	Ні	Разом
Чоловіки (N=144)	51,4	48,6	100
Жінки (N=465)	42,8	57,2	100
Вік
16-24 роки (N=103)	23,3	76,7	100
25-29 років (N=133)	45,9	54,1	100
30-34 років (N=131)	56,5	43,5	100
35+ років (N=242)	47,1	52,9	100
Чи вживали наркотики ін'єкційним шляхом
Так (N=288)	51,0	49,0	100
Ні (N=321)	39,3	60,7	100
Місто
Київ (N=57)	43,9	56,1	100
Дніпропетровськ (N=29)	34,5	65,6	100
Кривий Ріг (N=92)	19,6	80,4	100
Запоріжжя (N=128)	46,9	53,1	100
Сімферополь (N=153)	50,3	49,7	100
Миколаїв (N=159)	55,3	44,7	100
Разом	44,8	55,2	100

Серед партнерів СІН 89 респондентів (15% від загальної кількості) вважали, що тестування є для них недоступним, або мали труднощі з відповіддю на це запитання. Причиною недоступності тестування на ВІЛ серед цієї категорії називалася: відсутність знання про те, до кого можна звернутися (58%), відсутність знання про те, де знаходиться пункт або центр, де можна пройти тестування (18%), відсутність коштів на тестування (16%) та побоювання розголошення свого статусу (11%).

46% опитаних звертались до спеціалізованих установ з метою проходження тестування на ВІЛ. 45% з усіх опитаних СПСІН проходили тестування на ВІЛ, що цілком відповідає рівню тестування серед СІН - 46%.

Серед чоловіків рівень тестування дещо вищий, ніж серед жінок, проте дане узагальнення є статистично значимим лише на рівні 10%. Серед вікових груп виділяється група 16-24 років, яка має удвічі нижчий рівень тестувань, ніж старші групи (23% проти 46-56,5% у групах від 25 років і старше, відмінність значуща лише між наймолодшою групою і старшими групами).

Серед тих респондентів, які вживали наркотики ін'єкційним шляхом, рівень тестування сягає 51% проти 39% у тих, хто не вживав ін'єкційні наркотики, відмінність є статистично значимою на рівні 1%.

З 273 респондентів, які проходили тестування, 42,5% проходили його протягом останніх 12 місяців. 97% усіх, хто проходив тестування будь-коли, отримали свої результати. Із 273 респондентів тільки 241 (88%) погодилися повідомити свій статус. Із 241 респондента, які погодилися повідомити про свій статус, 29% заявили про свій ВІЛ-позитивний статус (69 респондентів), 71% (172 респонденти) - про свій ВІЛ-негативний статус. Оскільки кількість тих, хто повідомив про свій статус, є досить малою, не вдалося знайти статистично значущих відмінностей за статтю, віком та місцем проживання. 67 респондентів із 69 з ВІЛ-позитивним статусом повідомили, що вони стоять на обліку в центрі СНІДу.

76% з протестованих отримали дотестову консультацію, а 72% отримали післятестову консультацію.

Щодо знання серологічного статусу свого партнера-СІН, то 52% (319 респондентів) повідомили, що знають, 44% - не знають, ще 4% вагалися з відповіддю. Із 319 респондентів, які знають ВІЛ-статус своїх партнерів, 270 погодилися повідомити про це: із цих 270 опитаних 28,5% (76 осіб) мають ВІЛ-позитивних партнерів, 71,5 % - ВІЛ-негативних партнерів. Як бачимо, відсоток тих, чий ВІЛ-позитивний статус був відомий респондентам перед проведенням дослідження, серед самих опитаних і їхніх партнерів-СІН є фактично однаковим - 29% і 28,5%, відповідно.

Переходячи до результатів зв'язаного дослідження, зазначимо, що 25% опитаних виявилися ВІЛ-інфікованими (152 респонденти з 609 опитаних). Для порівняння: у шести містах серед СІН, котрі могли запросити своїх партнерів до дослідження, показник становив 29%, що не набагато більше, ніж серед СПСІН, відмінність є статистично не значимою. Нижче в табл. 5.2.2 представлено дані про те, яким чином співвідносяться самодекларований статус респондентів і статус за результатами зв'язаного дослідження.

Таблиця 2.8

Самодекларований ВІЛ-статус та ВІЛ-статус підтверджений результатами зв'язаного дослідження, відсотки

Результати зв'язаного дослідження	Разом !
	Позитивний	Негативний
Самодеклара- ція ВІЛ-статусу з попередніх тестувань	Позитивний (N=69)	94,2	5,8	100
	Негативний (N=172)	5,8	94,2	100

Виявилося, що 6% (4 випадки) самозадекларованих ВІЛ-статусів не були підтверджені результатами зв'язаного дослідження. Разом з тим, було виявлено 10 нових випадків зараження (6% від загальної кількості самодекла-рованих негативних ВІЛ-статусів).

Для того щоб дізнатися, як багато СПСІН не знали про свій позитивний ВІЛ-статус, ми простежили також частку тих, хто знав про свій ВІЛ-статус, серед усіх опитаних.

Таблиця 2.9.

ВІЛ-статус за результатами зв'язаного дослідження та ситуація перед дослідженням, відсотки

Ситуація перед проведенням дослідження	Разом
	Знали про свій позитивний статус	Знали про свій негативний статус	Ніколи не проходили тестування, або не повідомили результатів
Результати зв'язаного	Позитивний (N=152)	42,8	6,6	50,7	100,0
дослідження	Негативний (N=447)	0,9	35,4	63,7	100,0

Ці дані (табл. 2.9.) показують, що серед 152 осіб, які є ВІЛ-інфікованими, 43% знали про свій ВІЛ-статус. 57% не знали, що вони є ВІЛ-позитивними через те, що попередній тест дав негативний результат (6,6%), через те, що вони не отримали його результатів (5,7%), а найчастіше - через те, що ніколи не проходили тестування (45%). Отже поведінка тих 78 осіб, котрі не знали про те, що є зараженими, є найбільш ризикованою. Серед СІН суттєво більше не знали про свій позитивний статус перед дослідженням - 68%.

У табл. 2.1.1. наведено розподіл ВІЛ-інфікованих за даними зв'язаного дослідження у різних групах.

Серед жінок відсоток інфікованих вище, ніж серед чоловіків (26% і 21%, відповідно), проте ці відмінності не є статистично значимими. У наймолодшій віковій групі (16-24 років) рівень інфікованості становить 15%, у групі 25-29 років - 21% (відмінність від попередньої групи є незначимою, р>0,05), у віковій групі 30-34 роки - 31% (відмінність від групи 16-24 років значуща на рівні 1%), у групі 35 і більше років - 28% (відмінність від групи 16-24 років значуща на рівні 1%).

Таблиця 2.1.1.

ВІЛ-статус за результатами зв'язаного дослідження, розподіл за статтю, віком, стажем споживання наркотиків, типом споживання наркотики

Стать	Чоловіки (N=144)	20,8	79,2	100
	Жінки (N=465)	26,2	73,8	100
Вік	16-24 роки (N=103)	14,6	85,4	100
	25-29 років (N=133)	21,1	78,9	100
	30-34 років (N=131)	31,3	68,7	100
	35+ років (N=242)	28,1	71,9	100
Чи вживали наркотики ін'єкційним шляхом	Так (N=288)	35,9	64,1	100
	Ні (N=321)	15,1	84,9	100
Результат тестування партнера-СІН	Позитивний (N=198)	45,5	54,5	100
	Негативний (N=401)	14,7	85,3	юр
Разом	25,0	75,0	100

Серед тих партнерів, котрі вживали коли-небудь наркотики ін'єкційним шляхом у два рази більше інфікованих, ніж серед тих, котрі не вживали наркотиків ін'єкційним шляхом (36% проти 15%, відмінність значуща на рівні 1%).

Серед респондентів, які мають інфікованого (за результатами зв'язаного дослідження) партнера-СІН, утричі вищий рівень зараження, ніж серед тих, котрі мають ВІЛ-негативних партнерів-СІН (45,5% і 15%, відповідно, відмінність значуща на рівні 1%).

Отже, метод «рівний-рівному» виявився найкращим засобом використаним в процесі вторинної профілактики. Проаналізувавши діяльність Громадського центру ми визначили вплив ризикових факторів щодо поширення ВІЛ:

Частка ВІЛ-позитивних є більшою серед жінок через певні фізіологічні та соціальні фактори.

Ймовірність заразитися ВІЛ зростає з віком респондентів.

Ймовірність заразитися ВІЛ більша у тих партнерів СІН, які вживали ін'єкційні наркотики будь-коли у житті.

Більшу ймовірність заразитися ВІЛ мають ті респонденти, які мають ВІЛ-позитивних СІН-партнерів.

Ймовірність заразитися є тим більшою, чим довше СПСІН мав сексуальні контакти з СІН.

Використання презервативу зменшує вірогідність зараження ВІЛ.

У різних містах шанси зараження різні.

Провівши дослідження ми виявили основні фактори, які за якими проводиться профілактична робота із статевими партнерами ВІЛ-інфікованих СІНів: стать, вік, вживання ін'єкційних наркотиків у минулому, ВІЛ-статус партнера-СІН, тривалість сумісного життя із СІН, місто. Такі змінні, як використання презерватива під час останнього статевого акту, частота використання презерватива протягом останніх 90 днів, наявність випадкових партнерів та вживання алкоголю, виявилися не пов'язаними з ризиком зараження ВІЛ.

Шанси заразитися порівнювалися таким чином:

1) шанси жінок заразитися ВІЛ по відношенню до шансів заразитися для чоловіків;

2) усі вікові групи порівнювалися з віковою групою 16-24 роки;

ті, хто вживав наркотики ін'єкційним шляхом, порівнювалися з тими, хто не вживав наркотики ін'єкційним шляхом;

ті респонденти, які мали ВІЛ-позитивного СІН-партнера, порівнювалися з тими, хто мав ВІЛ-негативного СІН-партнера;.

тривалість сексуального співжиття СПСІН з СІН: групи «1-2 роки», «2-5 років», «більше 5 років» порівнювалися з групою «до 1 року».

У першій моделі жінки мають майже удвічі вищу вірогідність бути зараженими ВІЛ, ніж чоловіки. З віком вірогідність зараження зростає, тільки ця тенденція не є прямолінійною. Найвищу вірогідність зараження має вікова група 25-34 років - вона у 2,2 разу частіше інфікується, ніж група 16-24 років. Група 35 і більше років має в 1,9 разу вищу вірогідність заразитися ВІЛ, проте це узагальнення статистично значиме на рівні 10%.

Майже втричі підвищує вірогідність бути зараженим ВІЛ вживання наркотиків ін'єкційним шляхом.

У цілому ця модель показує таку схему зараження: жінки, старші респонденти і загалом споживачі ін'єкційних наркотиків (навіть якщо це було в минулому) мають вищу вірогідність бути інфікованим, ніж усі інші.

Таблиця 2.1.2.

Результати логістичної регресії статі, ввсу та ВІЛ-статусу партнера на ймовірність зараження ВІЛ коефіцієнти

Модель 1 Модель 2	Модель 3
Жінки (у порівняні з чоловіками)	1,79	1,62	1,08
Вікова група 25-29 років (у пор. з групою 16-24 роки)	1,28	1,21	1,33
Вікова група 30-34 роки (у пор. до групи 16-24 роки)	2,20	1,86	2,26
Вікова група 35 і більше років (у пор. з групою 16-24 роки)	1,88	1,81	1,90
Вживали коли-небудь наркотики ін'єкційним шляхом (у порівнянні з тими, хто не вживав)	2,86	2,91	2,99
Позитивний ВІЛ-статус партнера СІН	-	4,60	3,36
Стаж сексуального співжиття 1-2 роки (у пор. з групою до 1 року)	-	1,13	0,94
Стаж сексуального співжиття 2-5 років (у пор. з групою до 1 року)	-	1,12	0,80
Стаж сексуального співжиття більше 5 років (у пор. з групою до 1 року)	-	0,79	0,67

Друга модель подає дещо іншу картину зараження. Жінки так само мають майже у два рази вищу вірогідність зараження, проте це узагальнення є статистично значимим на рівні 10%. Вік уже не відіграє статистично значимої ролі, але вживання наркотиків все так само майже втричі підвищує вірогідність бути інфікованим ВІЛ.

Разом з тим, у другій моделі ми можемо побачити вплив такого фактора, як наявність ВІЛ у близької людини (сексуального партнера-СІН). Наявність ВІЛ-інфекції у партнера-СІН підвищує вірогідність зараження майже в 5 разів. Той факт, що коефіцієнти для вікових груп стали незначимими після включення до рівняння змінної «наявність ВІЛ-інфікованого партнера», говорить про те, що СПСІН переважно були заражені статевим шляхом. Проте в цьому не можна бути абсолютно впевненим, адже половина опитаних (288 респондентів) вживали наркотики ін'єкційним шляхом раніше і могли заразитися від того самого партнера-СІН тільки через голку. Відсутність інформації про момент зараження також не дає можливості дізнатися, хто заразив кого, СІН - СПСІН чи навпаки. Деякі поведінкові змінні, проаналізовані в розділах 2 та 3, дають підставу припускати, що СПСІН, знайомі з СІН віднедавна, самі могли бути джерелом зараження СІН.

Тривалість сумісного життя з СІН є не значимим фактором (так само незначимими є використання презервативів під час останнього контакту, частота вживання презервативів протягом останніх 90 днів - в моделі ці змінні не показані).

У третій моделі, знову посилився фактор віку: зокрема, представники вікової групи 30-34 років мають удвічі більші шанси бути інфікованими, ніж групи 16-24 років. Вживання наркотиків ін'єкційним шляхом стабільно залишається значимим фактором, підвищуючи шанси бути інфікованим у три рази.

Позитивний ВІЛ-статус СІН сексуального партнера СПСІН так само залишається сильним фактором, підвищуючи шанси на зараження в 3-4 рази.

Тривалість сумісного життя, як і в другій моделі, не є значимим фактором (так само не значимими є вживання презервативів під час останнього контакту, частота застосування презервативів протягом останніх 90 днів - в моделі ці змінні не показані).

«Сексуальний шлях зараження» було ідентифіковано за допомогою аналізу респондентів по категоріях «вживали/не вживали наркотики ін'єкційним шляхом». Зокрема, вдалося з'ясувати, що в категорії тих, що не вживали наркотики ін'єкційним шляхом, але при цьому мали ВІЛ-позитивних партне-рів-СІН, рівень зараження становив 34% (33 респонденти). У категорії тих, що вживали наркотики ін'єкційним шляхом і при цьому мали ВІЛ-позитивних партнерів-СІН, рівень зараження становив 56% (відмінність є значимою на рівні 1%). Поки що це свідчить тільки про те, що ін'єкційні зараження є вагомим фактором передачі ВІЛ між партнерами. Разом з тим, на сьогодні немає достатніх підтверджень, що 34% заражень в категорії «не вживали наркотики ін'єкційним шляхом» є результатом тільки незахищених сексуальних стосунків.

Отже, узагальнюючи вище написані заходи, що охоплені профілактичною роботою в Громадському центрі ми можемо стверджувати, що 75% СПСІН - це жінки, що цілком відповідає частці чоловіків, які мали сексуальних партнерів, у популяції СІН шести міст- (75%), і показує те, що СІН запросили до опитування сексуальних партнерів протилежної статі. За віком, цивільним станом, освітою, родом зайнятості, місцем народження сексуальні партнери СІН практично не відрізняються від СІН.

Майже половина СПСІН вживали наркотики ін'єкційним шляхом будь-коли в житті, найпізніше - 4 місяці тому. 63% також вживали наркотики неін'єкційним шляхом. Оцінка частки тих, хто використовував нестерильний шприц під час останньої ін'єкції, серед сексуальних партнерів СІН, які у минулому вживали наркотики, є проблематичною, оскільки щоп'ятий з них не пам'ятає обставин останньої ін'єкції. Однак можна стверджувати, що цей показник напевно не є меншим, ніж серед СІН.

78% опитаних мали сексуальні контакти з СІН менше п'яти років.

Переважна більшість опитаних (89%) відзначили, що їхні сексуальні партнери-СІН постійні. Група СПСІН, сексуальні зв'язки яких із СІН тривали менше року, практикує більш ризиковану поведінку, ніж пов'язані із СІН протягом довшого часу. Серед них більше тих, хто вживав наркотики будь-коли в житті, вони раніше розпочали сексуальне життя, частіше вживають алкоголь, мають більшу кількість сексуальних партнерів та більше випадкових і комерційних сексуальних зв'язків.

Сексуальна поведінка СПСІН є також дуже подібною до поведінки СІН. Приблизно половина тих та інших використовували презерватив під час останнього статевого акту, трохи більше 10% мали комерційних партнерів. Єдина відмінність полягає в тому, що СПСІН трохи частіше надавали платні послуги, а СІН - платили за сексуальні послуги.

Серед хвороб, якими опитані СПСІН хворіли протягом останніх 12 місяців, найбільш поширеними виявилися гепатит С (5%), гонорея (5%), туберкульоз (4%); найменш поширеними - хламідіоз (2%) та гонорея (1%). Протягом останніх 12 місяців СПСІН хворіли одразу на декілька хвороб: на гепатити В і С, хламідіоз і генітальний герпес.

Серед опитаних 77% знають, де пройти тестування на ВІЛ у разі потреби. 81% повідомили, що в них є можливість пройти тест анонімно. 85% опитаних вважають, що тестування є для них доступним. У цілому ці дані не відрізняються від результатів опитування СІН.

45% з усіх опитаних СПСІН проходили тестування на ВІЛ, що цілком відповідає рівню тестування серед СІН - 46%. 11 % заявили про свій ВІЛ-позитивний статус. У результаті зв'язаного дослідження виявлено 25% позитивних тестів серед усіх опитаних сексуальних партнерів СІН.

33% сексуальних партнерів СІН були зараженими ВІЛ, згідно з даними зв'язаного дослідження СІН у містах, де опитували їхніх сексуальних партнерів.

Жінки мають майже удвічі вищу вірогідність заразитися ВІЛ, ніж чоловіки.

З віком вірогідність зараження зростає, тільки ця тенденція не є прямолінійною. Найвищу вірогідність зараження має вікова група 25-34 років - її представники інфікуються у 2,2 разу частіше, ніж групи 16-24 років.

Майже в три рази підвищує вірогідність бути зараженим ВІЛ вживання наркотиків ін'єкційним шляхом. Наявність ВІЛ-інфекції у партнера-СІН майже в 5 разів підвищує вірогідність бути зараженим.

Рівень обізнаності про шляхи передачі ВІЛ є вищим серед СПСІН, ніж серед СІН.

Охоплення профілактичними програмами є набагато вищим серед СІН (46,5%), ніж серед СПСІН (5%),оскільки мало хто із СПСІН отримував безкоштовні презервативи.

2.3 Робота із вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу із статевими партнерами СІН за програмою «Втручання силами рівний-рівному» на громадському центрі «Нове життя»

Споживачі ін'єкційних наркотиків, які ведуть активне статеве життя, можуть мати одного або декілька партнерів, серед яких можуть бути, як споживачі ін'єкційних наркотиків, так і ті, що не вживають ін'єкційні наркотики взагалі. Статеві партнери СІН, які практикують небезпечні форми поведінки (не використання презервативу під час сексуального контакту) наражаються на великий ризик інфікування ВІЛ. Зважаючи на те, що статеві партнери СІН в свою чергу можуть мати статеві стосунки з іншими партнерами, то вони стають своєрідним «містком» росту епідемії серед інших груп населення.

У 2001 році Українським інститутом соціальних досліджень імені О. Яременка була здійснена перша спроба опитування груп-містків, таких як водії-далекобійники, донори, клієнти ЖКС, трудові мігранти, працівники сфери розваг та відпочинку. Але досі не існує достатньої кількості досліджень стосовно поширення інфікування ВІЛ серед статевих партнерів СІН, тому в даному дослідженні статеві партнери СІН будуть розглядатися як група, для якої буде розроблена окрема анкета для виявлення їх рівня знань щодо шляхів запобігання інфікуванню ВІЛ, та дослідження їх поведінкових практик.

Це допомагає вийти на представників латентних груп, таких як СІН та їх статевих партнерів, які не вживають наркотики ін'єкційним шляхом та забезпечити статистичну репрезентативність отриманих даних.

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ОПИТУВАННЯ

Рекрутинг первинного респондента до основного етапу опитування

Опитування респондента

Пропозиція стати рекруте-ром

Видача купонів

Дотестове консультування

Тестування респондента: СІН на ВІЛ та сифіліс тестування статевих партнерів СІН на ВІЛ; тестування СІН на випадки раннього інфікування

Повідомлення результату тесту на ВІЛ та сифіліс (за бажанням респондента), проведення після тестового консуль-тування

Отримання первинної винагороди за участь в дослідженні

Переправлення до кабінету довіри регіонального Центру СНІДу , перенаправлення до дермато-венорологічної служби

АЛГОРИТМ ОТРИМАННЯ ВИНАГОРОДИ ЗА РЕКРУТИНГ РЕСПОНДЕНТІВ

Роздача купонів рекрутером		Опитування рекрутованих респондентів		Тестування на ВІЛ та сифіліс рекрутованих респондентів		Опитування рекрутера-респондента за допомогою Анкети для респондентів, які приходять за винагородою)		Отримання винагороди за рекрутинг респондентів (у випадку проведення інтерв'ю з вторинними респондентами)

Місця проведення опитування:

приміщення громадських організацій, зокрема громадський центр «Нове життя»;

Приміщення для проведення опитування відповідає наступним параметрам:

територіальна зручність для респондентів (респондент має легко та швидко знайти відібране приміщення, для респондента не повинно бути ніяких перепон, щоб потрапити до приміщення);

наявність телефону для зв'язку з організатором;

комфортність приміщення (для забезпечення конфіденційності інформації, зручності респондента та обмеження відволікань респондента);

приміщення складається з двох ізольованих кімнат (одна для проведення забору крові для тестування, інша для проведення опитування респондента).

Відбір респондентів:

Рекрутинг респондентів: Найбільш ефективною при реалізації вибіркової сукупності є використання методології RDS (respondent-driven sampling), тобто вибірки, що направляється і реалізується самими респондентами. За методикою RDS, респонденти діляться на дві категорії - первинні й вторинні.

Первинні респонденти - респонденти-СІН, рекрутинг яких здійснюється представниками різних структур, які мають доступ до цільової групи дослідження. Такими структурами є:

громадські організації, благодійні фонди (регіональне представництво ЛЖВ тощо);

пункти обміну шприців (стаціонарні, мобільні);

наркологічні диспансери;

центри профілактики та боротьби зі СНІД;

інфекційні відділення лікувальних установ;

центри соціальних служб для сімей, дітей та молоді (служби соціально-профілактичної роботи);

інші.

Первинні респонденти мають належати до різних соціальних груп, тобто мати відмінність за рівнем освіти, мобільністю (корінні, приїжджі), рівнем матеріального забезпечення.

Основні критерії включення первинних респондентів:

один респондент жіночої статі;

один респондент віком 14-18 років;

один респондент зі стажем вживання наркотиків ін'єкційним шляхом менше, ніж два роки;

один респондент, який вживає «наркотики-стимулятори» (кокаїн, амфетаміни, метамфетаміни у вигляді порошку, метамфетаміни у вигляді розчину, меткатинон, катинон, метиледиоксиметамфетамін тощо);

наявність у респондента достатньої кількості близьких друзів та знайомих (розмір мережі), тобто тих, з ким він/вона проводить більшу частину свого вільного часу;

всі респонденти мають представляти різні райони міста.

Пропорція від загальної кількості первинних респондентів з щодо ВІЛ-статусу має бути 50/50:

2 респонденти повинні мати позитивний ВІЛ-статус (якщо під час тестування, яке є частиною опитування, виявляється, що респондент є ВІЛ-негативним, то його обов'язково замінюють на іншого респондента з ВІЛ-позитивним статусом);

2 респонденти повинні мати негативний ВІЛ-статус (якщо під час тестування, яке є частиною опитування, виявляється, що респондент є ВІЛ-позитивними, то його обов'язково замінюють на іншого респондента з ВІЛ-негативним статусом).

За методикою RDS приблизна кількість хвиль від одного первинного респондента має досягати восьми-дев'яти, що означає залучення приблизно 40 друзів-СІН та 16 статевих партнерів не-СІН.

Вторинні респонденти - учасники опитування, рекрутинг яких здійснюється самими респондентами-СІН. Тобто кожному респонденту-СІН, який відповів на запитання анкети пропонується виступити в ролі рекрутера. Всі респонденти, крім первинних СІН є вторинними.

Для реалізації вибірки дослідження СІН методом RDS: учасники дослідження отримують первинну винагороду за участь в дослідженні (інтерв'ю та здача крові), а також «вторинну винагороду за рекрутинг» інших представників цільових груп (за умови, що ці люди будуть відповідати критеріям дослідження та пройдуть всі його етапи (інтерв'ю та здача крові).

При реалізації вибірки дослідження статевих партнерів СІН, які не вживають наркотики ін'єкційним шляхом: учасники отримують винагороду, розмір якої зазначений в бюджеті.

Технологія рекрутингу респондентів

Первинні респонденти:

Визначаються на регіональних зустрічах між представниками з УІСД ім. О. Яременка, Центру СНІД та громадських організацій;

Рекрутуються у кожному місті представниками різних структур, які мають доступ до цільової групи дослідження;

Визначається їх готовність до співпраці (вони всі повинні бути готові взяти активну участь у проведенні рекрутингу вторинних респондентів), тому що від них у значній мірі залежатиме ефективність реалізації методики RDS.

Якщо рекрутований первинний респондент відмовляється виступити в ролі рекрутера, то він не вважається «результативним» і виключається з дослідження.

Вторинні респонденти (теж СІН):

Після проведенні інтерв'ю з первинним респондентом йому буде запропоновано запросити для участі в опитуванні трьох своїх друзів (добрих знайомих) - СІН.

У випадку згоди респондента, інтерв'юер проводить з ним інструктаж для рекрутера і видає купони для інших учасників (3 купони для СІН).

Кожен респондент, який прийшов на запрошення первинного респондента-СІН вважається вторинним.

Після проведення інтерв'ю з вторинними респондентами-СІН їм також пропонується стати рекрутерами. Респонденти-СІН, які прийшли від них є вторинними, і їм у свою чергу пропонується виступити в ролі рекрутерів. У випадку згоди респондентів, інтерв'юер проводить з ними інструктаж для рекрутера і видає купони учасників (3 купони для СІН) (див. схему 1).

За здійснення рекрутингу кожного наступного респондента, який відповідає встановленим вимогам та пройшов інтерв'ю респондент отримує винагороду.

Вторинні респонденти (статеві партнери, які не вживають наркотики ін'єкційних шляхом) :

Після проведенні інтерв'ю з первинному респонденту буде запропоновано запросити для участі в опитуванні 1 свого статевого партнера, який не є СІН (якщо респондент має такого партнера).

У випадку згоди респондента, інтерв'юер проводитиме з ним інструктаж для рекрутера і видає купон для участі статевого партнера не-СІН.

Кожен респондент - статевий партнер не-СІН, який прийшов на запрошення первинного респондента-СІН вважається вторинним.

За здійснення рекрутингу респондента (статевого партнера не-СІН), який відповідає встановленим вимогам та пройшов інтерв'ю респондент отримує винагороду.

Респонденти - статеві партнери не-СІН - не беруть участь у рекрутингу.

Купон-менеджмент:

Купон учасника опитування - це «запрошувальний квиток» для участі в інтерв'ю. Запрошення є двостороннім (інформація знаходиться на титульній та зворотній стороні купона).

Термін дії купону для потенційного учасника - 10 днів, тобто респондент не може прийти для участі в опитуванні після вказаної на купоні дати (дата проставляється інтерв'юером ).

Після проведеного інтерв'ю «Купон учасника» обов'язково прикріплюються інтерв'юером стиплером до анкети. Анкета, яка не буде мати свого «Купона учасника» до аналізу прийнята не буде та не буде оплачена.

Методика RDS передбачає фіксацію всіх вторинних респондентів, які прийняли участь в опитувані залежно від того, ким вони були рекрутовані. Для цього ведеться електронна база даних. Електронну базу даних веде оператор RDS в м. Києві, якому щотижня передаються всі анкети респондентів з прикріпленими купонами, для фіксації даних. Оператор RDS вносить всі особисті дані респондента в загальну базу даних, що дозволяє вести облік проведених інтерв'ю та облік виплати винагороди за рекрутинг.

Інструментарієм дослідження є анкета для опитування споживачів ін'єкційних наркотиків. Структура анкети:

Блок Р. Відбір респондентів

Блок А. Соціально-демографічні характеристики респондента

Блок В. Вживання алкоголю та наркотичних речовин

Блок С. Сексуальна поведінка

Блок D. Діагностика та лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом

Блок Е. Знання про ВІЛ/СНІД

Блок F. Консультування та тестування на наявність на ВІЛ

Блок G. Інформація про діагностику та лікування від наркотично залежності

Блок К. Інформація про видачу купонів

Блок L. Оцінка чисельності СІН

Блок І. Проведення інструктажу для респондента, що погодився стати рекруте ром.

Блок Т. Відомості про зв'язане дослідження (методом швидких тестів)

Блок М. Надійність інформації зібраної від респондента.

Отримані результати ми опрацювали і виклали у формі таблиць та графіків.

Табл 2.3.1.

Оцінка респондентами особистого ризику захворіти на СНІД окремими шляхами

Шляхи передачі Оцінка ризику

Діаграма 2.3.1.

Розподіл відповідей респондентів щодо твердження „Лише від моєї власної поведінки залежить, чи зможу я запобігти власному ВІЛ-інфікуванню”, %

Діаграма 2.3.2. Досвід вживання ін'єкційних наркотиків протягом останніх 12 місяців, %

Табл 2.3.2.

Частота використання шприца чи голки іншої людини ротягом останніх 12 місяців, % серед тих, хто вживав ін'єкційні наркотики протягом останніх 12 місяців (N=516 осіб)

Зазвичай, використовую чужий шприц, голку	8
Не пам'ятаю	9
Ніколи не користуюсь	11
Не хочу відповідати	18
Чужим користуюсь рідко, в окремих випадках	54

Ризик зараження на ВІЛ або ІПСШ підвищується і під час незахищених статевих контактів. Використання презервативів серед СІН - достатньо рідкісне явище. Тому проводилися тренінгові заняття щодо безпечного сексу.

Основними причинами невикористання СІН презервативів під час сексуальних контактів є:

обумовленість обставинами („не було під рукою”, „перебували в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння»);

зниження приємних відчуттів („не подобається з презервативом”, „його використання знижує чуттєвість”);

не усвідомлення ризику інфікування ІПСШ та ВІЛ („не вважали за необхідне”, „не думали про це”, „партнер наполягав на тому, щоб не використовувати презерватив”).

Безладне статеве життя та незахищений секс серед значної кількості СІН свідчать про той факт, що усвідомлення особистого ризику інфікування ВІЛ в даному соціальному середовищі все ще залишається на досить низькому рівні, незважаючи на значну кількість профілактичних програм, що проводяться останнім часом в Україні.

Одним з головних джерел інформування, яким довіряють і послугами яких користуються СІН є недержавні організації, що спрямовують свою діяльність на профілактику ВІЛ-інфікування в середовищі СІН. Такою організацією є громадський центр «Нове життя».

Проведена робота дала позитивний результат. На сьогодні, опитані СІН знають про:

існування громадських організацій в місті - 55%;

про роботу пунктів обміну шприців (ПОШ) та консультативного пункту (КП) „Довіра” - 53% СІН із загальної кількості опитаних;

безпосередньо користуються послугами ПОШ та КП „Довіра” - 40% опитаних СІН та віддають перевагу стаціонарним пунктам обміну шприців, „аутріч пунктам”, мобільним ПОШ.

Якщо проаналізувати роботу громадського центру в цілому, то за результатами досліджень, 10% респондентів користувалися їх послугами. Якщо окремо виділити заклади, які надають безкоштовні консультативні послуги, то серед найчастіше обраних:

КП „Довіра” - 88%,

ГЦ «Нове життя» - 83%,

центри СНІД - 71%.

Зважаючи на кількість СІН, які користуються послугами ПОШ та КП „Довіра” та на тривалість користування послугами, частоту звернень, можна говорити про, в цілому, низький рівень охоплення СІН програмами зменшення шкоди.

Існує необхідність проведення мотиваційних програм з метою підвищення рівня безпосереднього охоплення СІН та їх статевих партнерів профілактичними програмами та програмами зменшення шкоди включно.

Спектр послуг, якими користуються та яким надають перевагу СІН, в узагальненому вигляді виглядає таким чином:

Гуманітарна допомога (обмін шприців, отримання дезрозчинів, отримання презервативів)- користуються подібними послугами 93% опитаних СІН.

Інформаційні послуги (отримання інформаційних буклетів та брошур, отримання інформації щодо допомоги інших організацій) - 43% опитаних СІН.

Медичні послуги (отримання медикаментів, безкоштовне обстеження на ІПСШ та ВІЛ, відвідання лікаря) - 34% опитаних СІН.

Психологічні послуги (телефон довіри, консультації психолога, групи взаємопідтримки, консультації з питань психологічних стосунків, психічного здоров'я) - 29% опитаних СІН.

Інформаційно-консультаційні послуги з питань безпечного вживання ін'єкційних наркотиків, припинення вживання наркотиків, безпечного сексу, ВІЛ/СНІД, ІПСШ; тестування на ВІЛ, попередження абсцесів, попередження передозувань - 40% опитаних.

Консультації юриста - 9% опитаних СІН.

Таким чином, респонденти-СІН насамперед відчувають потребу в послугах із галузі гуманітарної допомоги. Це може свідчити про те, що представники цієї цільової групи усвідомлюють певні ризики, пов'язані із вживанням ін'єкційних наркотиків, зокрема передачі ВІЛ-інфекції.

На даному етапі ефективність профілактичних програм підтверджується тим що:

в 1,5 рази зменшилася кількість випадків спільного використання шприців та голок, порівнюючи з 2002 роком;

54% СІН почали використовувати одноразові шприци та голки;

33% почали уникати спільного користування ін'єкційним інструментарієм;

27% - використовувати презерватив;

25% стали відвідувати пункт „Довіра”, ПОШ;

24% зробили тестування на наявність ВІЛ-інфекції;

19% зменшили кількість сексуальних партнерів.

Користування послугами профілактичних програм має важливе значення, оскільки за результатами проведених досліджень було виявлено, що практично всі респонденти, які є користувачами послуг ПОШ чи КП „Довіра”, ніколи не використовують голку чи шприц іншої особи.

В цілому ж, питома вага СІН, які почали дотримуватися поведінки, що знижує ризик передачі ВІЛ серед тих, які охоплені профілактичними програмами складає 24% серед тих, які не охоплені профілактичними програмами - 16%. Це дозволяє зробити висновок про те, що участь СІН в різних профілактичних програмах має значний вплив на практику безпечної поведінки.

Щодо впливу соціальної реклами на поінформованість та зміни в поведінці СІН, то слід зазначити, що наявна сьогодні реклама приділяє недостатню увагу профілактиці поширення ВІЛ-інфікування, а також запобіганню шкоди, якої завдає вживання наркотичних речовин. До того ж в країні відсутні дослідження рівня охоплення подібною соціальною рекламою саме представників груп ризику.

2.4 Методичні рекомендації, щодо здійснення вторинної профілактики методом «рівний-рівному»

Виходячи із відсутності прогресу в показниках поінформованості та ризикованої щодо ВІЛ/СНІД поведінки осіб уже ВІЛ-інфікованих, аналізу взаємозв'язку результатів тестування на ВІЛ-інфекцію та відповідями респондентів, можна констатувати, що ефективність програм вторинної профілактики в нашій державі залишається низькою. Це вимагатиме ретельного перегляду вже діючих програм і заходів, підтримки найбільш результативних з них, подолання прогалин і перешкод для їх розширення.

Вирішення цих завдань не можливо без скоординованої політичної підтримки та зміцнення лідерства як на національному, так і регіональному, місцевому рівнях.

Це передбачає:

включення до усіх регіональних програм забезпечення вторинної профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та операційних планів із їх реалізації системних просвітницьких заходів для вразливих верств населення, розповсюдження серед них буклетів, листівок, презервативів, забезпечення доступу осіб з групи ризику до послуг ДКТ і лікування ВІЛ-інфекції та опортуністичних захворювань;

більш активне застосування механізму створення консультаційних, експертних і робочих груп для поточного аналізу регіональних тенденцій розвитку епідемії та моніторингу виконання заходів з протидії ВІЛ/СНІД в УВП;

проведення на регулярній основі освітніх заходів, включаючи висвітлення питань сучасної стратегії протидії епідемії ВІЛ/СНІДу;

* активну взаємодію між неурядовими ВІЛ-сервісними організаціями, укладання спільних угод про співробітництво у царині інформування з питань ВІЛ/СНІД серед осіб з групи ризику, забезпечення їх засобами індивідуального захисту, догляду і підтримки ЛЖВС.

Нагальною є потреба в інтенсифікації профілактичних програм з фокусом на найбільш ефективні інформаційні заходи і моделі попередження ризикованої поведінки серед ВІЛ-інфікованих. Тож важливими компонентами профілактичної щодо ВІЛ/СНІД роботи серед вразливих груп населення мають стати:

Подальше поширення профілактичної роботи в середовищі СІН, в тому числі впровадження мотиваційних програм з метою підвищення рівня безпосереднього охоплення СІН та їх статевих партнерів профілактичними програмами та програмами зменшення шкоди включно. Подібні програми повинні акцентувати свою увагу в напрямах інформаційної діяльності щодо шляхів передачі ВІЛ-інфекції, ризикованої поведінки представників цільової групи (використання одноразових шприців (першочергове завдання), використання презервативів). Збільшення рівня толерантності щодо ЛЖВС шляхом розробки та проведення інформаційно-пропагандистської кампанії, спрямованої на підвищення рівня поінформованості стосовно необхідності терпимого ставлення до ВІЛ-інфікованих людей;

Більш активне залучення СІН до безпосередньої участі в інформаційно-просвітницькій роботі;

Розробка цільової соціальної реклами з профілактики поширення ВІЛ/СНІД саме для представників СІН;

Проведення інформаційно-консультаційної роботи в середовищі СІН щодо юридично-правових аспектів їх поведінки в галузі вживання наркотиків. Поширення серед представників цільової групи інформаційно-освітніх матеріалів (буклетів, брошур) з відповідної тематики (застосування фізичної сили з боку міліції, протизаконні затримання міліцією, недопустимі методи ведення допиту, протизаконний обшук, відмова в лікуванні в медичних установах, позбавлення прописки, батьківських прав тощо).

Регулярне інформування з попередження ВІЛ-інфекції. Враховуючи чинну нормативно-правову базу, варто більш активно порушувати питання з ВІЛ/СНІД/ІПСШ під час бесід, які проводяться медичними працівниками на базі Громадського центру та конультанатами «рівний-рівному». Не менш важливо періодично транслювати радіолекції та оновлювати тематичні стенди в Громадському центрі, в обласному центрі з боротьби та профілактики ВІЛ/СНІДу тощо. Особливо гострою є потреба у перегляді тематичних відеофільмів. У порівнянні із радіолекціями і брошурами вони є більш прийнятним і простим джерелом інформації для клієнтів Громадського центру.

Поширене застосування інтерактивних методів навчання за умов поєднання зусиль співробітників соціально-психологічної та медичної служби, неурядових організацій.

Більше уваги під час масових інформаційних заходів і індивідуального консультування приділяти питанням, на які дотепер отримано незначну кількість правильних відповідей, а саме особливості статевого шляху передачі ВІЛ, передача ВІЛ від матері до дитини та умови попередження інфікування ВІЛ зазначеними шляхами, ІПСШ, їх симптоми, виявлення, наслідки, зокрема теза про те, що наявність ІПСШ збільшує ризик інфікування ВІЛ.

Просвітницька робота консультантами «рівний-рівному», яка має на меті не лише підвищення рівня знань клієнтів Центру, проте й формування у н Майже в три рази підвищує вірогідність бути зараженим ВІЛ вживання наркотиків ін'єкційним шляхом. Наявність ВІЛ-інфекції у партнера-СІН майже в 5 разів підвищує вірогідність бути зараженим.

Рівень обізнаності про шляхи передачі ВІЛ є вищим серед СПСІН, ніж серед СІН.

Охоплення профілактичними програмами є набагато вищим серед СІН (46,5%), ніж серед СПСІН (5%),оскільки мало хто із СПСІН отримував безкоштовні презервативи.

их мотивації щодо уникнення ризикованої поведінки (щонайменше регулярного користування дезінфектантами при можливих контактах із «брудним» інструментарієм і презервативами при будь-яких видах проникаючого сексу).

Актуальним виявляються підвищення якості до- і післятестового консультування та тестування на ВІЛ і основні ЗПСШ, організація заходів позитивної профілактики, збільшення доступності наркологічної допомоги, покращення інформування осіб з групи ризику про наявність і доступність засобів індивідуального захисту (дезинфікуючі засоби, презервативи), включаючи місце та умови отримання.

Більш раціональне використання наявних засобів індивідуального захисту. Найбільш доцільним виявляється поєднання активної стратегії їх розповсюдження (роздача презервативів консультантами «рівний-рівному», медичними працівниками та волонтерами серед бажаючих після інформаційних заходів) і пасивної (розміщення в таких місцях, де клієнти можуть взяти презервативи, не поміченими іншими).

* Забезпечення регулярного тестування клієнтів і їх близьке оточення на основні ІПСШ (сифіліс та гонорею) і їх якісне лікування.

Актуальним завданням залишається вдосконалення співпраці із міжнародними, національними і місцевими ВІЛ-сервісними НУО.

Хмельницький громадський центр по роботі з наркозалежними ефективно використовує діяльність консультантів «рівний-рівному» у напрямках аутріч-роботи і детач-роботи.

Аутріч-робота працівників Центру мспрямована на те, щоб встановити контакт із представниками цільової групи ВІЛ- інфікованими та залучити їх для отримання послуг та допомоги в Центрі та соціальних закладах і установах. Найчастіше її проводять у рамках певних медичних та соціальних програм, для реалізації яких важливо отримати доступ до цільової групи. Робота здійснюється в декілька етапів -- від встановлення контакту та налагодження довіри до переадресації клієнтів до соціальних закладів, де їм надають соціальні послуги і допомогу. Іноді, на проміжному етапі, фахівці таких закладів самі виїжджають та надають консультації безпосередньо за місцем перебування клієнтів, тим самим накопичуючи довіру для подальших звернень клієнтів. Цей різновид роботи консультанти «рівний-рівному» в основному проводять з ВІЛ-інфікованими працівниками секс-бізнесу та споживачами ін'єкційних наркотиків, для направлення їх до дружніх лікувальних закладів або інших служб допомоги.

Детач-робота передбачає можливість надання соціальної підтримки безпосередньо і тільки в середовищі життєдіяльності певної соціальної групи, без прив'язки до певних соціальних закладів та установ. Така робота сама по собі, без спирання на базову установу, цілком прийнятна для тих цільових груп, котрі достатньо адаптовані до життєдіяльності в певних умовах. В нашому місті це представники гей-культури (які належать до групи ризику щодо інфікування ВІЛ через ризиковані сексуальні практики), які зазвичай добре соціально адаптовані, можуть самостійно відвідувати служби у разі необхідності та проводять вільний час у тематичних закладах відпочинку -- саме тому інформаційна робота з цими клієнтами безпосередньо у таких закладах є достатньо ефективною та не потребує направлення клієнта до певної служби або установи.

У різних регіонах і у різних соціально-економічних умовах соціальні працівники застосовують як аутріч-, так і детач-роботу. Це залежить не тільки від особливостей цільової групи, а й від традицій та ідеології суспільства, можливостей соціальних служб. У обох випадках до роботи можуть залучатися представники цільової групи. Підмічено, що люди уважніше прислуховуються до тих, кого вважають таким самим, як вони самі до людей зі схожим досвідом, соціальним статусом та проблемами. Саме тому така соціальна робота може бути більш ефективною, коли вона проводиться за принципом «рівний -- рівному».

Робота з «закритими» цільовими групами спрямована не стільки на припинення способу життя, які ведуть представники цієї групи, скільки на можливе зменшення пов'язаних із таким життям ризиків. Отже, одне з основних завдань соціальної роботи -- досягти змін норм поведінки у закритій соціальній спільноті, а це неможливо без зміни поведінки окремої людини.

З метою оптимізації впливу програм зменшення шкоди, які реалізують місцеві НУО за підтримкою МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», та в умовах обмежених ресурсів в першу чергу слід підтримувати профілактичні заходи з найнижчими показниками знань і найгіршим доступом до засобів індивідуального захисту. Другорядним має стати територіальний принцип, коли пріоритетними визначаються регіони з найвищими показниками поширення ВІЛ.

НУО, які реалізують програми зменшення шкоди, слід намагатися забезпечити роботу постійного складу мультидисциплінарної команди впродовж всього проекту. Бажано, щоб протягом року працювали не лише ті ж самі соціальні працівники, але й юристи, психологи, які можуть надати професійну консуцльтацію. До проведення лекцій та бесід, розрахованих на широку аудиторію, обов'язково слід залучати професіоналів - лікарів-інфекціоністів. Дотримання цих умов сприятиме підвищенню довіри та інтересу клієнтів Громадських центрів до профілактичної діяльності НУО.

Висновки до ІІ розділу

У світі розроблено та впроваджено різноманітні моделі соціальних закладів у громаді, які враховують як загальні підходи до організації догляду в громаді, так і необхідність надання ЛЖВ спеціально призначених для них послуг. Протягом останніх років в Україні чимало зроблено для відродження традицій доброчинності, розвитку догляду в громаді. Однак це лише перші кроки у формуванні цілісної мережі закладів, потрібних для повноцінного, а не фрагментарного догляду і соціальної підтримки різних груп клієнтів соціальної роботи, зокрема ВІЛ-позитивних людей. Активна роль у цьому процесі належить недержавним організаціям, передовсім тим, що обстоюють права клієнтів на якісні послуги, різноманітним групам само- та взаємодопомоги, волонтерам.

Громадський центр (ком'юніті-центр) комплексної допомоги ЛЖВ - особлива форма організації надання послуг у місцевих територіальних громадах; агенція, що надає консультаційно-інформаційну допомогу, догляд та підтримку людям, які живуть із ВІЛ/СНІДом, їхнім сім'ям та близькому оточенню через упровадження спектру психологічних, соціальних, юридичних, інформаційних та медичних послуг.

Ком'юніті-центри як форма надання послуг ВІЛ-позитивним людям мають на меті задоволення значної кількості потреб людей із ВІЛ-позитивним статусом і забезпечення їм всебічного догляду та підтримки.

В сфері надання медичних та соціальних послуг ЛЖВ спільно працюють міжнародні та вітчизняні громадські організації. В нашій державі величезна робота проводиться громадськими організаціями щодо соціально-психологічного супроводу хворих на ВІЛ/СНІД. Враховуючи, що програми догляду та підтримки ВІЛ-позитивних осіб та осіб, хворих на СНІД, реалізують насамперед неурядові організації, є необхідність координації та стандартизації цієї діяльності. Впровадження єдиних методичних рекомендацій щодо надання соціальних послуг ЛЖВ, забезпечить стабільність такої роботи, підвищення якості послуг, що надаються, збереження їх комплексного характеру, а також координацію діяльності суб'єктів різних форм власності щодо надання соціальних послуг у цій сфері.

Здійснення профілактичної роботи Громадським центром відбувається не лише з СІНами а і з їх статевими партнерами, які входять також в групу ризику по інфікуванню ВІЛ. Отже, узагальнюючи вище написані заходи, що охоплені профілактичною роботою в Громадському центрі ми можемо стверджувати, що 75% СПСІН - це жінки, що цілком відповідає частці чоловіків, які мали сексуальних партнерів, у популяції СІН шести міст- (75%), і показує те, що СІН запросили до опитування сексуальних партнерів протилежної статі. За віком, цивільним станом, освітою, родом зайнятості, місцем народження сексуальні партнери СІН практично не відрізняються від СІН.

Майже в три рази підвищує вірогідність бути зараженим ВІЛ вживання наркотиків ін'єкційним шляхом. Наявність ВІЛ-інфекції у партнера-СІН майже в 5 разів підвищує вірогідність бути зараженим.

Рівень обізнаності про шляхи передачі ВІЛ є вищим серед СПСІН, ніж серед СІН.

Охоплення профілактичними програмами є набагато вищим серед СІН (46,5%), ніж серед СПСІН (5%),оскільки мало хто із СПСІН отримував безкоштовні презервативи.

Просвітницька робота консультантами «рівний-рівному», яка має на меті не лише підвищення рівня знань клієнтів Центру, проте й формування у н Майже в три рази підвищує вірогідність бути зараженим ВІЛ вживання наркотиків ін'єкційним шляхом. Наявність ВІЛ-інфекції у партнера-СІН майже в 5 разів підвищує вірогідність бути зараженим.

Рівень обізнаності про шляхи передачі ВІЛ є вищим серед СПСІН, ніж серед СІН.

Охоплення профілактичними програмами є набагато вищим серед СІН (46,5%), ніж серед СПСІН (5%),оскільки мало хто із СПСІН отримував безкоштовні презервативи.

их мотивації щодо уникнення ризикованої поведінки (щонайменше регулярного користування дезінфектантами при можливих контактах із «брудним» інструментарієм і презервативами при будь-яких видах проникаючого сексу).

Актуальним виявляються підвищення якості до- і післятестового консультування та тестування на ВІЛ і основні ЗПСШ, організація заходів позитивної профілактики, збільшення доступності наркологічної допомоги, покращення інформування осіб з групи ризику про наявність і доступність засобів індивідуального захисту (дезинфікуючі засоби, презервативи), включаючи місце та умови отримання.

Більш раціональне використання наявних засобів індивідуального захисту. Найбільш доцільним виявляється поєднання активної стратегії їх розповсюдження (роздача презервативів консультантами «рівний-рівному», медичними працівниками та волонтерами серед бажаючих після інформаційних заходів) і пасивної (розміщення в таких місцях, де клієнти можуть взяти презервативи, не поміченими іншими).

* Забезпечення регулярного тестування клієнтів і їх близьке оточення на основні ІПСШ (сифіліс та гонорею) і їх якісне лікування.

Актуальним завданням залишається вдосконалення співпраці із міжнародними, національними і місцевими ВІЛ-сервісними НУО.

.ВИСНОВКИ

Діяльність усіх секторів українського суспільства, спрямована на подолання та стримування епідемії ВІЛ/СНІДу, носить суперечливий, непослідовний та недостатньо скоординований характер. Головними дестабілізуючими факторами є домінування вузьковідомчих і корупційних інтересів над інтересами суспільства та громадського здоров'я.

Виявлено труднощі у визначенні стадії досягнення цілей загального доступу стосовно ключових груп населення та профілактики в Україні у зв'язку із частковою непорівнянністю цільових показників у різних нормативних актах, а також непорівнянністю цільових показників та індикаторів, що визначають їхнє досягнення. Також на складність визначення прогресу впливає відсутність цілей та звітів про виконання; непогодженість у використанні оціночної кількості ГНПР як знаменника (кількості людей, що потребують послуги).

Для забезпечення цілей загального доступу до 2015 року потрібно:

Переглянути профілактичні програми з погляду адекватності послуг, що надаються, та ефективності впливу на поширеність ВІЛ-інфекції; залучити молодь до розробки інформаційних повідомлень для збільшення їх ефективності з точки зору зміни поведінки; створити спеціальні служби для запобігання домашньому насильству та створити національну стратегію поліпшення становища жінок в Україні.

Знизити рівень криміналізації, просувати недискримінаційну та науково-обґрунтовану наркополітику, що передбачає реалізацію програм з поліпшення здоров'я та захисту прав людей, що вживають наркотики, спрямувати зусилля на усунення системних порушень прав людини (у тому числі прав пацієнтів) представниками державних органів.

Фінансувати проекти з забезпечення участі представників спільнот ГНПР у процесі розробки державних політик/програм. Цілеспрямовано займатися збором думок представників спільнот ГНПР та переведенням їх у формат пропозицій до нормативно-правових актів. Продовжувати соціальну мобілізацію, підтримувати процес самоорганізації представників ключових груп.