Облік, аналіз та аудит операційних витрат

На етапі ознайомлення необхідно вивчити організацію виробництва і технологічного процесу на підприємстві, умови роботи.

При цьому аудитор вивчає документальне оформлення руху сировини, напівфабрикатів з одного цеху до іншого, як здійснюється контроль за збереженням і раціональним використанням сировини. Технологічні особливості залежать від типу обладнання, яке використовується, наскільки це обладнання завантажене роботою - як повно використовується його потужність. Важливо звернути увагу на правильність застосування норм на списання сировини та матеріалів.

Витрати підприємства є одним з найважливіших і одним з трудомістких об'єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства. Отже, тема витрат є актуальною для будь-якого підприємства.

Витрати операційної діяльності - витрати, встановлені відповідно до пунктів 17, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318.

Операційні витрати включають грошові витрати на виробництво товару, його продаж, управління компанією, виплату відсотків по залучених вкладах і кредитах, сплату податків, адміністративні та інші витрати.

Метою аудиту витрат операційної діяльності є контроль за правильністю, повнотою, своєчасністю бухгалтерського обліку випуску і руху готової продукції, її оцінки та обчислення виручки від реалізації продукції, а також управлінських і комерційних витрат та прибутку (збитку) від продажу.

Аналіз основних показників діяльності ТОВ "Фірма" Вербена "у 2006-2008 роках показав, що підприємство має в основному стійкі показники економічного розвитку, показники виручки і чистого прибутку зростають.

На досліджуваному підприємстві ТОВ Фірма "Вербена" обов'язки з організації внутрішньогосподарського контролю покладено на працівників бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером підприємства.

Планування аудиторських робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Допомагає належним чином організувати свою роботу, і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій. У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки.

Аудит операцій обліку операційних витрат на ТОВ "Фірма" Вербена "проводиться за такими напрямами, як аудит витрат щодо відповідності класифікації операційних витрат, правильності і повноти відображення операційних витрат за елементами, а також правильності та повноти відображення інших операційних витрат господарської діяльності підприємства.

Найбільш поширеними способами отримання аудиторських доказів, які аудитор використовує при перевірці операцій з виготовлення теплової енергії та її подачі:

1. Перевірка арифметичних розрахунків (перерахування).

2. Інвентаризація.

3. Перевірка дотримання правил обліку окремих операцій з виготовлення та продажу продукції.

4. Підтвердження.

5. Усне опитування персоналу, керівництва підприємства і незалежної (третьої) сторони.

6. Простежування.

7. Аналітичні процедури.

У ході практичного дослідження об'єкту КП «Теплокомуненерго» "визначено, що дане підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності у вигляді юридичної особи. На підприємстві сформована бухгалтерська служба з чотирьох чоловік. Аналіз обов'язків бухгалтерської служби показав, що для такого невеликого підприємства складу служби та розподіл обов'язків носить оптимальний характер. Мається на підприємстві наказ про облікову політику, який оновлюється на кожний фінансовий рік, складений графік документообігу і детально розроблені посадові інструкції працівників бухгалтерії.

Синтетичний облік витрат підприємства ведеться за рахунками 902 "Собівартість реалізованих товарів", рахунку 92 "Адміністративні витрати", рахунку 93 "Витрати на збут" та рахунку 94 "Інші операційні витрати".

4.4 Загальна характеристика стану охорони праці та техніки безпеки на КП «Тепокомуненерго»

Охорона праці та техніка безпеки є регулюванням трудових правовідносин всіх працівників, з метою зростання продуктивності праці, поліпшення якості роботи, підвищення ефективності суспільного виробництва і піднесення на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцнення трудової дисципліни і поступового перетворення праці на благо суспільства й першочергову життєву потребу кожної працездатної людини, і всебічна охорона трудових прав працівників.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників підприємства, які працюють за трудовим договором.

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, - є недійсними. Одним із важливих локальних підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють трудові правовідносини, є колективний договір. Колективний договір на підприємстві укладено на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Трудові правовідносини між працівником і власником підприємства або уповноваженою ним особою на підставі укладаються індивідуального трудового договору про характер виконуваної роботи, про час початку і умови роботи, про трудові права і обов'язки, про заробітну плату та інші додаткові умови праці. Правовою основою виникнення трудових правовідносин є Кодекс законів про працю та індивідуальний трудовий договір, який відповідає трудовому законодавству. Трудові правовідносини існують до того часу поки працівник виконує свої трудові обов'язки і реалізує право на працю.

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, встановлюються угодою сторін.

Укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням директора про зарахування працівника на роботу.

Трудове законодавство України передбачає різні підстави припинення трудового договору. Такі підстави припинення трудового договору закріпленні в ст. 36 Кодексу законів про працю.

Згідно ст. 50 Кодексу законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Для працівників підприємства установлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком змінності, які затверджені власник за погодженням з профспілковим комітетом.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім тих, у яких скорочена тривалість робочого часу, скорочується на одну годину.

Скорочений робочий час встановлюється для окремих категорій працівників. До них відносяться неповнолітні віком від 15 до 16 років, яким встановлена тривалість робочого часу 24 години на тиждень, у віці від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень.

Статтею. 45 Конституції України закріплено, що кожний громадянин, який працює, має право на відпочинок.

Часом відпочинку вважається час, коли працівник вільний від виконання своїх службових обов'язків і може використовувати його на свій розсуд. Законодавством передбачені такі види відпочинку: перерви протягом робочого дня; щотижневі вихідні дні; святкові дні; міжзмінні перерви; щорічні відпустки.

На підприємстві , згідно графіку визначені щорічні відпустки - це встановлений законом про працю безперервний відпочинок працівника зі збереженням місця роботи (посади) і середньої зарплати.. Відпустки надаються працівникам тривалістю не менше 28 робочих днів.

Додаткові відпустки встановлюють для працівників, які зайняті на шкідливих роботах або працюють у важких умовах праці, строком до 35 календарних днів.

Згідно з державним стандартом шкідливі й небезпечні чинники за природою впливу та дії поділяються на фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні.

Фізичні небезпечні й шкідливі виробничі чинники на підприємстві установлено:

· рухомі машини та механізми, незахищені рухомі елементи обладнання, рухомі заготовки, конструкції, що руйнуються або обвалюються;

· підвищена запиленість й загазованість повітря;

· підвищена або знижена температура повітря, поверхонь обладнання, вологість повітря, тиск повітря або швидкість руху повітря;

· підвищений рівень шуму й вібрації, ультразвуку та іонізуючого випромінювання;

· небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замикання якої може відбутися через тіло людини, підвищений рівень статичного струму, підвищена напруженість електричного й магнітного полів;

· відсутнє або недостатнє природне світло, недостатня освітленість робочої зони, підвищена яскравість світла, відсутність контрасту між фоном та об'єктом розрізнення, блиск, підвищена пульсація світлового потоку, підвищений рівень ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання;

Електрифікація всіх сфер людської діяльності ставить на перший план питання про захист персоналу, що обслуговує електроустаткування, а також інших осіб, які можуть підпадати під небезпеку ураження струмом.

Небезпека електротравматизму особливо велика тому, електричний струм неможливо виявити ні за зовнішнім виглядом, ні за звуком, ні за запахом. Небезпека ураження струмом виникає з такою швидкістю, що людина не спроможна самостійно звільнити себе від дротів або деталей, що знаходиться під напругою.

Заходи електробезпеки були і залишаються важливим питанням охорони праці.

Електробезпека - це система організаційних і технічних заходів, що забезпечують захист людини від шкідливої та небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичного струму.

Характерними видами місцевих електричних травм є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ураження та електрофтальмія.

Електричні опіки - найбільш поширена електротравма, що виникає у більшої частини потерпілих від електричного струму (понад 60 %).

Внаслідок контакту людини з електричною мережею майже у всіх випадках на тілі в місцях дотику з'являються електричні знаки. Це плями сірого або жовтого кольору на поверхні ділянок тіла, які підпали під дію електричного струму, переважно круглої або овальної форми розміром до 5 мм з поглибленням у центрі.

Пожежа являє собою процес неконтрольованого горіння поза спеціальним вогнищем, що розвивається в часі й просторі і є небезпечним для людей, матеріальних цінностей та навколишнього середовища.

Як правило, процес горіння спричинюють речовини, що мають підвищену вогненебезпечність. Тривалість пожежі, а також матеріальні збитки залежать від характеру горючої речовини й величини пожежного навантаження, тобто маси горючих матеріалів на одиницю площі.

Пожежна профілактика на підприємстві - це комплекс організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання можливому виникненню пожежі чи зменшенню її наслідків.

Система активного пожежного захисту - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів для боротьби з пожежами й запобігання дії на людей небезпечних та шкідливих чинників пожежі, а також для обмеження матеріальних збитків від неї.

До системи пожежо- й вибухозахисту належать:

- використання негорючих і важкогорючих речовин і матеріалів;

- обмеження кількості горючих і вибухонебезпечних речовин і їх розміщення;

- ізоляція горючого й вибухонебезпечного середовища;

- запобігання розповсюдженню вогню за межі осередку пожежі;

- використання засобів пожежегасіння, конструкцій, об'єктів із регламентованими межами вогнестійкості й горючості.

Пожежний і вибуховий захист на підприємстві включає також евакуацію людей, використання засобів колективного та індивідуального захисту людей; використання засобів пожежної сигналізації і засобів повідомлення про пожежу; організацію пожежної охорони об'єкта.

Засобами гасіння пожеж є вода й водяна пара; хімічна й повітряно-хімічна піна; інертні й негорючі гази; сухі порошки; пісок (земля), щільна тканина - повсть та азбест.

Усі існуючі вогнегасні засоби здійснюють, як правило, комбіновану дію на процес горіння речовин, однак для певного вогнегасного засобу характерна якась одна домінуюча властивість. Для гасіння переважної більшості пожеж, що виникають на виробничих об'єктах, найчастіше застосовують воду. Порівняно з іншими вогнегасники речовинами вона має найбільшу теплоємність і придатна для гасіння більшості горючих речовин.

Серед первинних засобів пожежегасіння найважливіша роль належить вогнегасникам, які використовуються на підприємстві. Для гасіння первинних осередків пожежі використовують вогнегасники таких типів: хімічно-пінні, повітряно-пінні, порошкові.

Безперервність, рівномірність і ефективність роботи працівників бухгалтерської служби забезпечується правильною організацією робочих місць, що передбачає не лише їх оснащення необхідними засобами, але й їх раціональне розміщення і створення комфортних умов праці.

До фізіологічних належать фактори, які впливають на організацію робочої зони бухгалтерської служби, тобто службового приміщення, де розташований даний підрозділ, та робочого місця кожного працівника.

Правильна організація робочого місця дозволить обліковим працівникам раціонально виконувати свої функції, підтримувати високу працездатність і гарний робочий настрій.

Одним з основних фізіологічних факторів, які впливають на ефективність роботи бухгалтерської служби, є мікроклімат приміщення, оптимальні умови якого визначено законодавством (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Оптимальні умови роботи облікових працівників

Для уникнення шуму в робочому приміщенні бухгалтерської служби облікові працівники розміщені не в одній великій кімнаті, а групами в окремих кімнатах, що на кожного працівника припадало не менше 6 м2 площі.

Бухгалтерська служба розміщена на першому поверсі.

Робоче місце головного бухгалтера обладнано в окремій кімнаті, оскільки його робота пов'язана з частим прийманням відвідувачів.

Службове приміщення бухгалтерської служби добре опалюється, провітрюється та освітлюється, оскільки недостатня освітленість робочого місця призводить до швидкої втоми працівника, а нормальна освітленість підвищує продуктивність праці на 10-15 %.

Освітлення приміщення є природним і штучним. Найбільш сприятливим для зору та підвищення продуктивності є чергування природного освітлення зі штучним (залежно від годин дня).

Організація робочих місць бухгалтерів та упорядкування службового приміщення; вибір і обладнання робочих місць засобами та предметами праці, розміщення засобів праці на робочому місці в певному порядку.

Службове приміщення бухгалтерської служби обладнане засобами зв'язку, а також кількістю пересувних та стінних шаф для зберігання поточного архіву й довідкових матеріалів, особистих речей працівників.

Велике значення для раціональної організації бухгалтерського обліку має також правильна організація робочого місця кожного бухгалтера.

Робоче місце має таке обладнання: конторський стіл, стілець, письмове приладдя, електронно-обчислювальну машину, що є обов'язковим для всіх облікових працівників.

Для уникнення шкідливого впливу в бухгалтерській службі правильно розташовані комп'ютери (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Організація робочого місця бухгалтера

Монітор встановлено правильно, якщо його верхній край знаходиться нижче рівня очей (погляд на монітор повинен бути спрямований на 10° вииз від горизонталі) (рис. 4.3).

Рис.4.3 Правильне встановлення монітора

Екран повинен бути повернений у вертикальній площині так, щоб відстань від верхнього і нижнього краю монітора до очей була однаковою.

Згідно з Правилами охорони праці відстань від екрану до очей працівника залежить від розміру екрану (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Відстань від екрану до очей

Вагомий вплив на роботу бухгалтерів здійснюють соціально-психологічні фактори, до яких належать:

- настрій працівників,

- згуртованість колективу,

- сумісність працівників,

- відносини між членами колективу,

- психологічний клімат,

- колективна думка й традиції колективу.

Настрій людини - це відображення її внутрішнього стану, який визначається багатьма факторами: фізичне самопочуття, соціально-психологічні умови, які сформувалися в колективі тощо.

Від настрою залежить продуктивність праці будь-якого підрозділу підприємства, зокрема й бухгалтерської служби. Результати дослідження показали, що продуктивність праці при гарному настрої працівника зростає на 30 % і більше, а при поганому - знижується на 40-50 %.

Крім того, у колективних умовах настрій однієї людини швидко передається до іншої.

Найчастіше на настрій, самопочуття та ефективність роботи облікових працівників впливає головний бухгалтер.

Він повинен бути об'єктивним у відношенні до підлеглих, відповідальним, вимогливим до себе і підлеглих, володіти витримкою і темпераментом, вмінням визнавати свої помилки, вміти об'єднати колектив і підтримати творчу ініціативу підлеглих.

Зауваження головного бухгалтера повинні бути справедливими, не принижувати гідність працівників.

Важлива роль в ефективному забезпеченні праці належить моральному мікроклімату. Відносини працівників повинні ґрунтуватися на об'єктивності, доброзичливості, взаємодопомозі, глибокій повазі до кожного члена колективу, турботі про молодих співробітників.

Неприязні відносини між працівниками можуть значно понизити працездатність колективу, в той час як доброзичлива атмосфера сприяє підвищенню продуктивності праці.

На відносини в колективі також впливає добросовісність виконання дорученої роботи.

Несвоєчасне та неякісне виконання роботи одним працівником збільшує навантаження на інших, що, відповідно, погіршує відносини між працівниками.

Одним із соціально-психологічних факторів є культура праці. її елементом є спеціальний робочий одяг, який повинен бути легким, гарним, практичним і відповідати вимогам гігієни праці.

Велике значення для організації облікового персоналу підприємства має режим роботи даного підрозділу. Режим праці - це порядок чергування часу праці та відпочинку окремих працівників і підрозділу в цілому.

Режим праці визначає час початку та закінчення роботи, перерв й відпочинку, чергування видів робіт, графік відпусток.

Для забезпечення найбільш ефективного виконання обов'язків, плануючи розпорядок, слід дотримуватися таких принципів:

- для розумової праці ранішні години робочого дня введено (з 8 до 12 год.), які є найбільш продуктивними;

- виділення часу для виконання індивідуальної, найбільш відповідальної праці, протягом якого ніхто не повинен відвертати увагу працівника;

- для зняття втоми через кожні 1,5-2 год. робити перерву для відпочинку на 5-10 хв.;

Початок і закінчення робочого дня, а також перерву на обід у бухгалтерській службі узгоджують з іншими членами колективу.

Специфіка роботи облікових працівників, постійне спілкування з людьми справляють на них великий нервово-емоційний вплив. Тому в режимі робочого дня слід передбачити чергування праці й відпочинку, щоб звести втому до мінімуму. Відпочинок має бути активним.

Одним з його елементів пропонується гімнастика або фізкультпаузи. Гімнастичні комплекси дають переважно навантаження на ті частини тіла, які були нерухомими у зв'язку з характером праці бухгалтерів.

Для досягнення оптимізації річного режиму праці та відпочинку графіки відпусток плануються з урахуванням своєчасного складання періодичної і річної звітності, а також побажань окремих облікових працівників.

Згідно організаційної структури діяльності на КП «Теплокомуненерго» штатною одиницею є заступник директора з охорони праці та техніки безпеки, який підпорядкований директору підприємства.

На підприємстві покладена відповідальність на заступника директора з охорони праці та техніки безпеки за проведення інструктажів робітників і службовців з виробничої санітарії та техніки безпеки та за контроль за додержанням працівниками вимог інструкції з охорони праці.

На підприємстві щорічно від імені трудового колективу укладаються профспілковим комітетом з адміністрацією, конкретна робота в галузі охорони праці.

На підприємстві утворена комісія з розслідування нещасних випадків, до складу якої входять ; заступник директора з охорони праці та техніки безпеки (голова комісії), керівник структурного підрозділу, представник профспілкової організації.

Витрати на заходи щодо покращення умов і охорони праці включають:

- витрати на ремонт та дезінфекцію одягу;

- витрати на сигналізацію та інших пристроїв , що забезпечують безпеку праці;

- витрати на подання першої медичної допомоги; витрати на вентиляцію приміщень , на утримання душових, пралень не побутового характеру.

Облік витрат на охорону праці та техніку безпеки обліковують на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

Література

1.ПКУ

2.П(С)БО №1

3. Павелко О.В. Особливості використання термінів "затрати" і "витрати" в обліку будівельно-монтажних організацій //Фінанси,облік і аудит. - 2009. - №14. -С.277-286

4. Безверхий К.В. Ще раз про тлумачення сутності понять “затрати” і “витрати”, “витрати виробництва” та “виробнича собівартість” // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. - 2010. - № 2(52). - С. 222-228

5. Лозинський Д.Л. «Витрати» та «Затрати»: узгодження понять в бухгалтерському обліку // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія: економічні науки. - 2009. - №4. -С.55-59

6. Скрипник М.І. Затрати і витрати: проблема трактування понять //Міжнародний збірник наукових праць. - 2009. - Випуск 1(13). - С.236-240

7. Карпенко О.В. Управлінський облік : організація, методологія, методика викладання:-Полтава: РВЦ ПУСКУ,2005 -341с.

8.Основи економічної теорії:політ економічний аспект: Підручник/за ред..Г. Климка та ін..- 2-ге вид., перероб. І допов.-К: Вища школа,1997-743с.

9.Нападовська Л.В.Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці/Дніпропетровськ: Наука і освіта ,2000.-341с.

11.Пушкар М.С. Розробка системи обліку: Навч.посібник/ Тернопіль.Карт-Бланш, 2003,-198с.

12. Український радянський енциклопедичний словник. В трьох томах.Том 3 Полюс-Ь.-К: Академія наук Української РСР, 1967.-856с.

16.Черняк Ю.І.Системний аналіз в управлінні економікою/Ю.І.Черняк.-М:»Економіка», 1995.-164с.

17.Бойко С.В. Облік і калькулювання на промислових підприємствах:організація і методика: автореф.дис.на здобуття наук.ступеня канд..екон.наук:спец.08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит»/Держкомстат України.-К., 2005.-21с.

18 Організація бухгалтерського облік: Навч.посібник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік іаудит»/Бутинець Ф.Ф., О.В. Олійник,М.М. Шигун, -2-ге вид., доп. І перероб.-Житомир:ЖІТІ,2001.-576с.

Список джерел до питання 3.1

19.Шевчук В.О., Коновалова О.В., Пантелєєв В.П Аналіз господарської діяльності: навч. посіб..; Нац. акад.. статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. - К.: ДП "Ін форм.-аналіт. агентство", 2011. - 399с.

20. Экономический анализ работы предприятий. Под ред. А.Ш. Маргулиса. - М.: "Финансы". 1997. - 424 с.

21. Лазаришина І.Д. Економічний аналіз в Україні: історія, методологія, практика: Монографія. - Рівне: НУВГП, 2005. - 369 с.

22. Мендела І.Я. Формування системи продажу продукції нафтопереробних підприємств: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / І.Я. Мендела; Івано-Франків. нац. техн. ун-т нафти і газу. - Івано-Франківськ, 2009. - 20 с.