Підвищення ефективності господарювання в більшості залежить від обґрунтованості, своєчасності і доцільності прийнятих рішень. Все це може бути досягнутим в процесі аналізу. Однак, тільки вірно організована робота по аналітичному дослідженню результатів господарювання може забезпечити її дієвість і ефективність, обґрунтовано вплинути на хід господарських процесів.

Проведення аналізу повинно стати органічною частиною службових обов'язків кожного фахівця, керівника різних рівнів господарювання, обов'язком всіх службовців, що мають відношення до прийняття управлінських рішень. Звідси витікає важливий принцип організації аналізу - обґрунтований розподіл обов'язків по проведенню аналізу господарської діяльності між окремими виконавцями.

Аналітична робота на підприємстві поділяється на наступні організаційні етапи:

Виділення суб'єктів і об'єктів аналізу господарської діяльності, вибір організаційних форм їх обстеження і розподілу обов'язків між окремими дослідниками.

Планування аналітичної роботи.

Інформаційне та методичне забезпечення аналізу господарської діяльності.

Аналітична обробка даних про хід і результати господарювання.

Оформлення результатів аналізу.

Контроль за впровадженням в виробництво пропозицій, зроблених за результатами аналізу.

В сукупності вони є комплексом організаційних елементів, здатних забезпечити ефективність аналізу господарської діяльності. Організаційні форми аналізу господарської діяльності підприємства визначаються складом апарату та технічним рівнем керівництва. Діяльністю усіх економічних служб керує заступник директора з економічних питань. Він організовує свою економічну роботу на підприємстві, в тому числі і по аналізу господарської діяльності. в безпосередній його підлеглості знаходяться планово-економічний відділ, відділ праці та заробітної плати, бухгалтерського обліку. В окремий структурний підрозділ виділено групу економічного аналізу.

Приблизна схема розподілу функцій аналізу господарської діяльності може бути надана наступним чином.

Технічні служби аналізують ритмічність роботи, підвищення якості продукції, запровадження нової техніки, комплексної механізації і автоматизації виробництва, роботу обладнання, використання матеріальних ресурсів, загальний технічний та технологічний рівень виробництва.

Відділ праці та заробітної плати аналізує рівень організації праці, виконання плану заходів по підвищенню його рівня, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами по категоріям і професіям, рівень продуктивності праці, використання фонду робочого часу і фонду заробітної плати.

Відділ бухгалтерського обліку та звітності аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку і його використання, фінансовий стан, платоспроможність підприємства.

Планово-економічний відділ здійснює складання планів аналітичної роботи та контроль за його виконанням, методичне забезпечення аналізу, організує та узагальнює результати аналізу господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів, розробляє заходи по підсумках аналізу.

Позавідомчий аналіз господарської діяльності виконується статистичними, фінансовими органами, податковими адміністраціями, аудиторськими фірмами, банками, інвесторами, науково-дослідницькими інститутами.

Використання всіх форм внутрішньогосподарського, відомчого, позавідомчого і громадянського контролю і аналізу дає можливості для всебічного вивчення господарської діяльності підприємства та найбільш повного пошуку резервів підвищення ефективності виробництва.

Склад, зміст і якість інформації, яка аналізується має визначну роль в забезпеченні дієвості аналізу . Аналіз не обмежується тільки економічними даними, а широко використовує технічну, технологічну та іншу інформацію. Всі джерела даних для аналізу господарської діяльності поділяються на планові, облікові, позаоблікові.

До планових джерел відносяться всі типи планів, які розробляються на підприємстві, а також нормативні матеріали, кошториси, проектні завдання. Джерела інформації облікового характеру - це дані бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку у вигляді звітних даних та первинної облікової документації.

До позаоблікових джерел інформації відносяться документи, що регулюють господарську діяльність. до її числа належать документи:

Офіційні: закони держави, укази президента, постанови уряду, накази та розпорядження органів управління та керівництва.

Господарсько-правові документи: договори, угоди, рішення органів управління.

Рішення загальних зборів колективу.

Матеріали вивчення передового досвіду і придбаних з різних джерел інформації.

Технічна та технологічна інформація.

Фінансовий та економічний аналіз фінансових результатів здійснюється з метою визначення наступних характеристик підприємства:

економічна конкурентоздатність;

ефективність використання фінансових ресурсів та фондів;

можливість використання зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Економічний аналіз фінансових результатів проводиться шляхом розрахунку показників прибутковості, ефективності використання основних засобів, оборотних активів, трудових ресурсів. Важливим є також розрахунок коефіцієнтів фінансового стану (фінансової стійкості та кредитоспроможності) підприємства, оскільки рух будь-яких ТМЦ, трудових та матеріальних ресурсів супроводжуються надходженням та витрачанням ресурсів. Всі показники мають розраховуватись за встановленою періодичністю та співставлятися для визначення динаміки економічного та фінансового стану підприємства.

В ході проведення аналізу використовуються наступні прийоми:

1. Порівняння, коли розрахункові показники співставляються з відповідними показниками минулого періоду. Для отримання об'єктивної інформації важливо забезпечувати однорідність даних, що порівнюються, з врахуванням інфляційних процесів та календарних термінів.

2. Групування, тобто об'єднання інформаційних матеріалів в аналітичній таблиці, що дозволяє виявити взаємозв'язок різних показників, виділити певні закономірності та тенденції, визначити вплив найбільш суттєвих факторів.

3. У випадку, якщо існує потреба розрахувати вплив певних факторів на зміну комплексного показника, використовують факторні моделі.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності є оцінка динаміки показників прибутку, ґрунтовності утворення та розподілу їх фактичної величини, виявлення та вимірювання дії різних факторів на прибуток, оцінка можливих резервів подальшого росту прибутку на основі оптимізації обсягів виробництва та витрат.

Велика кількість показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, створює методичні ускладнення їх системного розгляду. Різниця у призначенні показників ускладнює вибір з них кожним учасником товарного обміну тих з них, що в найбільшій мірі задовольняють його потреби в інформації про реальний стан даного підприємства.

Таблиця 3.1 Основні напрями аналізу фінансових результатів

Обов`язковими елементами фінансового аналізу діяльності підприємства є дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства дозволяє дати оцінку темпів зростання прибутку як в цілому по підприємству за певний період, так і за кожною його складовою; вивчити вплив суб'єктивних і об'єктивних факторів на зміну прибутку та визначити рівень їх впливу; виявити резерви збільшення прибутку.

Для аналізу і оцінки рівня та динаміки фінансових результатів об'єкту дослідження використаємо інформацію таблиці 3.2. і 3.3.

Дані таблиці показують, що у звітному році підприємством отримано 38,0 тис. грн чистого прибутку, однак це на 30,0 тис грн. або на 45% менше ніж в минулому році, при збільшенні виручки на 169,93 %. До цього призвело в основному збільшення собівартості реалізованої продукції і інших операційних витрат в порівняння з 2007 роком на 176, 81 %.

Виручка від реалізації продукції в звітному році підвищилася на 14143,0 тис. грн. або 169,93 %, що позитивно вплинуло на фінансовий результат діяльності підприємства і на величину його активів.

Позитивним в роботі підприємства є стійка тенденція до збільшення доходів (виручки) протягом трьох останніх років.

Суттєвим є збільшення суми валового прибутку підприємства проти 2007 року - на 258,0 тис. грн. або 133,22 %. Причинами таких змін можуть бути збільшення фізичного обсягу реалізованої продукції, підвищення цін тощо.

У таблиці 3.3. наведені результати аналізу доходів, витрат аналізованого підприємства. Розрахунки засвідчують, що протягом трьох років доходи підприємства сформовані в основному за рахунок доходів, отриманих у результаті операційної діяльності. Основну частку в їх загальній сумі займає виручка від реалізації (у 2008 році 99,71%), і порівняно з 2007 роком вона збільшилася на 0,36 %.

Відмічаємо також тенденцію до збільшення загальної суми доходів за рахунок збільшення виручки від реалізації.

У загальній сумі витрат підприємства найбільшу питому вагу (80,24 %) займає собівартість реалізованої продукції. Необхідно відмітити, що негативним в роботі підприємства є те, що темпи збільшення виручки від реалізації - нижчі ніж темпи збільшення собівартості реалізованої продукції.

Структура Звіту про фінансові результати в порівнянні з 2007 роком майже не змінилася, що свідчить про дотримання підприємством минулорічної стратегії. Основним джерелом доходів є реалізація власної продукції. Незначну частку - 0,26 % займають інші операційні доходи.

Протягом трьох років як доходи, так і витрати підприємства сформовані за рахунок сум, отриманих у результаті операційної діяльності. Тому доцільним є аналіз структури операційних доходів і витрат підприємства (рис. 3.1.).

Основну частку у структурі витрат підприємства займають матеріальні затрати, витрати на оплату праці та інші операційні витрати. їх питома вага в загальній структурі витрат протягом періоду, що аналізується майже не змінилася.

Рис. 3.1. Структура витрат за елементами ВАТ «Полтавасортнасіннєовоч» за 2006-2008 роки

Порівнюючи тенденцію зміни доходів та витрат підприємства відмічаємо деяке перевищення темпів збільшення доходів над витратами і відрахуваннями.

Дана структура доходів і витрат в цілому характерна для підприємства даної галузі.

Зроблені висновки свідчать про достатньо ефективну роботу управлінського апарату підприємства в звітному році.

3.2 Аналіз прибутку та рентабельності діяльності підприємства

Одним з методів дослідження прибутку є факторний аналіз прибутку. Цей метод дозволяє розрахувати в числовому вираженні вплив різних факторів (зміна обсягів діяльності, зміна суми витрат і т.д.) на прибуток підприємства, що в свою чергу дає можливість розробити рекомендації щодо підвищення прибутковості підприємства.

Факторний аналіз -- це методика комплексного системного вивчення і виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Одним із прийомів проведення факторного аналізу є прийом елімінування.

Елімінувати -- це значить усунути, виключити вплив усіх факторів на величину результативного показника, крім одного.

Використовуючи цей прийом, на підставі даних табл. 3.4. визначимо вплив кожного фактора на прибуток від реалізації.

Таблиця 3.4 Динаміка доходів і витрат ВАТ “Полтавасортнасіннєовоч” за 2007-2008 роки, тис. грн

У нашому випадку вплив факторних показників на прибуток (результативний показник) можна представити у вигляді адитивної моделі:

П = В - С+ ІОД - АВ - ВЗ -ІОВ+ ІФД-ПП (3.1)

Як відомо, розмір виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації і кількість реалізованої продукції. Таку залежність можна записати у вигляді наступної формули:

(3.2)

де УД - показник структури реалізованої продукції;

N - обсяг реалізації продукції;

Ц-- ціна продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити у вигляді наступного виразу:

(3.3)

де УД - показник структури виробленої продукції;

N - обсяг виробництва продукції; СВ_од - собівартість одиниці.

Використовуючи дані Звіту про фінансові результати, визначити вплив усіх перерахованих факторів на фінансовий результат неможливо, тому що нам не відомі ні питома вага реалізованої і виробленої продукції, обсяг випуску і реалізації, ні ціна, ні собівартість одиниці. У той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованої продукції, обсягу випущеної продукції.

Ціни на продукцію в звітному році зросли в середньому на 25 %, тобто індекс цін (І_ц) склав 1,25. Визначимо вплив факторів на зміну виручки від реалізації. Загальна зміна виручки від реалізації розраховується за формулою:

 тис. грн

Тобто за звітний період чистий дохід від реалізації продукції збільшився на 11786,0 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації й обсягу реалізованої продукції (з урахуванням структури). Розрахунок впливу цих факторів можна визначити в такий спосіб:

тис. грн

тис. грн

Таким чином, ріст цін сприяв збільшенню виручки від реалізації на 3744,4 тис. грн., а збільшення обсягу реалізації призвело до її збільшення на 8041,6 тис. грн.

Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:

Припустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін, тоді:

Таким чином, за рахунок збільшення обсягу реалізації собівартість продукції збільшилася на 7918,4 тис. грн., а за рахунок зміни цін на 3609,6 тис. грн.

Як випливає з розрахунків, зміна цін вплинула на чистий прибуток у складі двох показників: виручки і собівартості. Причому вплив зміни цін на розмір чистого прибутку в складі виручки і собівартості носить різнонапрямлений характер: зростання виручки від реалізації сприяє зростання чистого прибутку, а ріст собівартості сприяє зменшенню прибутку. З огляду на це, вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити в такий спосіб:

За рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємства збільшився на 134,8 тис. грн.

Відповідно

Тобто прибуток підприємства збільшився на 123,2 тис. грн.. за рахунок збільшення обсягів діяльності.

А тепер розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку, таких як вплив зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут і інші операційні витрати. При визначенні впливу даного фактора варто врахувати, що це фактор зворотного впливу стосовно прибутку. У зв'язку з цим у розрахункову формулу додається знак «-».

(3.4)

де П_в -- зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини зазначених витрат.

У нашому прикладі цей вплив склав:

Це означає, що не зважаючи на зменшення інших операційних витрат, збільшення собівартості і витрат на збут призвело до зменшення прибутку в звітному році на 299,0 тис. грн.

Вплив зміни величини інших фінансових доходів

Розрахунок впливу даного фактора на зміну розміру чистого прибутку описується формулою:

(3.5)

У нашому випадку ступінь впливу цього показника визначається в такий спосіб:

тис. грн

Розмір чистого прибутку зріс за рахунок збільшення суми інших фінансових доходів на 6,0 тис. грн.

Аналогічно

Тобто чистий прибуток зріс на 5,0 тис. грн за рахунок збільшення суми інших операційних доходів.

Узагальнимо в табл. 3.4. вплив факторів, що впливають на розмір чистого прибутку.

Таблиця 3.4 Зведена таблиця впливу факторів на чистий прибуток

Отже, в звітному році підприємство працювало досить ефективно і тому отримало прибуток в сумі 38,0 тис. грн. Однак значний вплив на зменшення прибутку в порівнянні з минулим роком на 30,0 тис грн.. спричинило збільшення витрат на збут в звітному періоді на 291 тис. грн.., хоча це може бути прямо пов'язане із збільшенням обсягів діяльності..

Розрахуємо вплив інших факторів на величину отриманого підприємством фінансового результату, таких як оборотність оборотних активі, ефективність використання основних засобів і ін.

Залежність прибутку від ефективності використання оборотних активів можна виразити наступним чином:

(3.6)

де ЧП - чистий прибуток;

- середньорічна вартість оборотних активів;

- коефіцієнт оборотності оборотних активів;

- рентабельність продажу.

Таблиця 3.5 Розрахунок умовних показників для проведення факторного аналізу прибутку

Отже, за результатами проведеного аналізу можна сказати, що позитивно на отриманий фінансовий результат вплинуло лише збільшення оборотності оборотних активів, (вплив фактора =+121,3 тис. грн.). Зменшення ж середньорічної вартості оборотних активів і зниження рентабельності продажу призвели до отримання підприємством збитку.

Залежність прибутку від ефективності використання основних засобів можна виразити наступним чином:

(3.7)

де ЧП - чистий прибуток;

- середньорічна вартість основних засобів;

ФВ- фондовіддача;

- рентабельність продажу.

Таблиця 3.6 Розрахунок умовних показників для проведення факторного аналізу прибутку

Отже, за результатами проведеного аналізу можна сказати, що збільшення вартості основних засобів і підвищення фондовіддачі позитивно вплинули на фінансовий результат, в свою чергу зниження рентабельності продажу негативно вплинули на фінансовий результат діяльності підприємства.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т. д. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, адже їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Оцінка прибутковості (рентабельності) діяльності підприємства проводиться за допомогою багатьох показників, розрахунок яких представлено в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 Показники рентабельності ВАТ «Полтавасортнасіннєовоч» за 2006-2008 роки

Дані таблиці 3.7. свідчать, що протягом періоду, який аналізується, відзначається деяке погіршення ефективності використання підприємством майна і джерел його формування, із 100 грн, які вкладені в активи, підприємство одержало прибутку менше на 1,77 грн ніж у 2007 році. Більш значним було зниження ефективності використання власного капіталу. Замість 11,10 грн прибутку, який був одержаний з 100 грн власного капіталу в 2007 році, віддача зі 100 грн коштів, які вкладені у власний капітал у 2008 році, склала 5,71 грн. Рентабельність власного оборотного капіталу порівняно з 2007 роком також знизилася на 7,67 грн і становить у 2008 році аж 9,63 грн.

Але найбільше зниження рентабельності має підприємство по витратах, що ще раз підтверджує раніше зроблені висновки.

Узагальнюючи, можна зазначити, що управління доходами і витратами на підприємстві здійснюється недостатньо ефективно.

Тож резервами підвищення ефективності діяльності підприємства, на нашу думку, є наступні заходи:

налагодження системи управління витратами і контролю за ними;

планування витрат і доходів підприємства, що дасть змогу коригувати поточну діяльність задля досягнення запланованої мети;

приділяти більше уваги фінансовій і інвестиційній діяльності підприємства;

привести асортимент продукції що реалізується у відповідність з попитом на ринку.

3.3 Шляхи підвищення ефективності діяльності і прогнозування показників ВАТ «Полтавасортнасіннєовоч»

Зростанню прибутку підприємства сприяє маніпулювання трьома змінними: 1) прискоренням товарооборотністі; 2) зменшенням маси витрат; 3) збільшенням норми прибутку шляхом підвищення цін.

Це самі основні змінні. Разом з тим фірми, що успішно функціонують на західному ринку, вважають, що довгострокова прибутковість компаній (фірм) залежить від значно більшого числа факторів (більш 30), що характеризують стан конкурентної ситуації, ситуації на ринку виробника, ринкової ситуації. І тому важливо в процесі розробки стратегічного плану управління прибутком не випустити з уваги і ряд інших важливих факторів (капіталоємність, відносну якість продукції (торгових послуг), відносну частку підприємства (компанії) на ринку, продуктивність праці).

Між цілями розвитку підприємства і факторами, що їх визначають, існує тісний зв'язок.

Якщо метою є забезпечення потреби в нагромадженнях на виробничий розвиток, тоді найважливішими факторами виступають структура реалізації товарів і послуг, рівень торгових надбавок, ціни реалізації, обсяг, структура й ефективність використання ресурсного потенціалу, розмір прибутку. Якщо ціль - забезпечення стійкого положення підприємства (фірми), то вона досягається на основі забезпечення стійких відносин з постачальниками, банками й іншими контрагентами (кількість проданих товарів, ціна одиниці) і достатнього розміру прибутку.

Якщо метою є задоволення інтересів власника майна, найважливішими факторами, що забезпечують їх досягнення, стають обсяг власних і залучених оборотних коштів і ефективність їх використання, розмір прибутку.

Якщо підприємство як першочергову мету визначає забезпечення соціального споживання і соціального розвитку колективу, то основними факторами, що повинні бути використані для її досягнення, виступають витрати обігу, чисельність і склад використовуваних трудових ресурсів, міри державного регулювання (норми і нормативи відрахувань у різні фонди соціального захисту населення і т.п., мінімальна заробітна плата, мінімальний прожитковий рівень і т.п.), розмір прибутку.

Усі вищезгадані цілі і фактори самі знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозумовленості.

Важливо, щоб усі заходи, проведені підприємством по зростанню прибутку (при використанні всіх можливостей), сприяли досягненню найважливіших цілей розвитку підприємства (фірми) .

Надзвичайно важливим при цьому є обґрунтування цільового розміру прибутку.

Обґрунтування цільового розміру прибутку підприємства передбачає:

1. Визначення обсягу товарообігу, при якому можливе одержання цільового прибутку.

2. Розробка цінової політики і стратегії.

3. Формування асортиментної політики (визначення оптимальної товарно-групової структури, що відповідає попиту населення і забезпечує досягнення обраної мети.

4. Формування ресурсної політики (товарне забезпечення, трудові, матеріальні і фінансові ресурси).

5. Управління валовими доходами.

6. Використання можливостей ефективного розміщення грошей.

7. Управління витратами обігу

8. Оцінка відповідності можливостей одержання прибутку його цільовій величині.

У практиці роботи підприємства є резерви зростання прибутку. Вони носять характер традиційних (ріст товарообігу, зниження витрат обігу і т.п.). У сучасних же умовах треба використовувати для нарощування прибутку не тільки традиційні шляхи, але і нові, відкриті в ході ринкових перетворень, приватизації.

Серед них основними є:

- формування комерційного асортименту з урахуванням прибутковості товарів;

- нова філософія взаємин з контрагентами;

- використання можливостей ризикової діяльності;

- інноваційна політика;

- оптимальні масштаби підприємства;

- використання можливостей мінливої кон'юнктури ринку;

- акціонування;

- вигідне розміщення грошових ресурсів і ін.

Комерційні підприємства щорічно зіштовхуються з необхідністю вибирати товари для реалізації з великої кількості найменувань. При цьому чим більш різноманітним буде асортимент, тим повніше буде вдоволений попит населення, тобто покупець зацікавлений у можливості широкого вибору товарів чи послуг. І в той же час необхідно забезпечити вигідність кожної комерційної справи. Це означає, що доцільно забезпечити зважений підхід при виборі постачальників, визначенні оптимальної партії і ціни закупівлі товарів, встановленні обґрунтованої торгової надбавки, витраті засобів на здійснення комерційної діяльності.

Розмір чистого прибутку, що повинне одержати комерційне підприємство при здійсненні комерційної діяльності, можна визначити за формулою

ЧП = [(Цр - Цз) x К х (100 - ПДВ) - ИОК х ( 100 - Сп)]/100, (3.8)

де ЧП - чистий прибуток; Цр - ціна реалізації: Цз - ціна закупівлі; К - кількість закупленого товару; ПДВ - податок на додаткову вартість; ИОК - витрати, пов'язані зі здійсненням комерційної роботи; Сп - середній рівень податків і обов'язкових платежів у відсотках до балансового прибутку.

ЧП = (22466-18048) x (100 - 20) - 22493,0 х ( 100 - 25)]/100 = (53440 - 1686975)/100 = - 13,3 (тис. грн)

Для ВАТ «Полтавасортнасіннєовоч» розмір чистого збитку, розрахований за формулою 3.8 дорівнює 13,3 тис. грн.

Вигідна закупівля товарів, наприклад, сама по собі не означає ще високої рентабельності. Тому важливо забезпечити правильну збутову політику. Усі товари умовно поділяються на три групи високого, середнього і низького рівня рентабельності. Раціональне розміщення товарів із врахуванням вищесказаного дозволяє максимізувати прибуток і мінімізувати витрати.