Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць.

Аналіз факторів зміни рентабельності одиниці виробу показаний в таблиці 2.9 [34].

Таблиця 2.9 - Аналіз рентабельності одиниці виробу

Найменування виробів	Реалізація, тис. грн..	Собівартість виробу	Відхилення від плану
	2008	2009	2008	2009	усього (гр.8-гр.6)	у т.ч. за рахунок
						ціни (гр.7-гр.6)	собівартості (гр.8-гр.7)
1	2	3	4	5			11
А	200	250	170	210			-28,01
Б	325	363	290	315	+3,17	+13,11	-9,94
В	360	355	330	318	+2,54	-2,33	+4,06
Г	518	525	480	495	-1,85	+1,46	-3,31

виріб А - пральна машина

виріб Б - холодильник

виріб В - телевізор

виріб Г - електронасос

Дані таблиці 2.9 свідчать, що планові показники рентабельності щодо виробів А, Б, В перевиконано, щодо виробу Г рентабельність знизилась (гр.9). щодо виробів А і Б перевиконання досягнуто за рахунок ціни, а щодо виробу В - за рахунок зниження собівартості.

Щодо виробу Г, то за рахунок ціни рентабельність підвищилася, але збільшення собівартості вплинуло негативно на рентабельність і перекрило позитивний вплив ціни. Аналіз впливу факторів на зміну рентабельності дає можливість планувати оптимальне виробництво різної продукції, його витратний механізм, пов`язуючи це з прибутком, кон'юнктурою ринку.

Аналіз рентабельності реалізованої продукції (таблиця 2.10) [34] показав, що фактичний рівень рентабельності проти планового знизався на 0,28 (31,62-31,90) відсотка. Розрахунки факторів показали таке:

? за рахунок зміни структури рівень рентабельності знизився на 0,14 пункту: ;

Таблиця 2.10 - Аналіз рентабельності реалізованої продукції

Показники рентабельності реалізованої продукції	Виручка від реалізації, тис. грн.	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	Рівень рентабельності,%
За планом	860	652	31,60
За планом і фактичним обсягом та структурою продукції	896	680	31,76
Фактично за планових цін та матеріали і продукцію	897	681	31,71
За звітом	899	683	31,62

? за рахунок змін ціни рентабельність також знизилась на 0,05 пункту: ;

? за рахунок збільшення рівня витрат (собівартості продукції) рентабельність знизилась на 0,09 пункту: ;

Усього рентабельність знизилась на: відсоткових пунктів.

Одним з найважливіших застосувань аналізу управління прибутку підприємства є дослідження чутливості операційного прибутку підприємства до змін основних елементів операційного важеля.

Одним з найважливіших застосувань аналізу управління прибутку підприємства є дослідження чутливості операційного прибутку підприємства до змін основних елементів операційного важеля.

Аналіз чутливості прибутку визначається впливом зміни обсягу продажу на прибуток за допомогою коефіцієнта маржинального доходу:

, де

П - зміна прибутку

О - зміна обсягу

КМД - коефіцієнт маржинального доходу

Підприємство «Биттехніка» збирається збільшити продажу на 15%, тобто на 126000 грн.

Для визначення впливу на прибуток зміни обсягу продажу треба розрахувати запас міцності.

Запас міцності (Margin of Safety) - величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг продажу перевищує беззбитковий обсяг продажу:

, де

ЗМ - запас міцності

Пр - продаж

Тб - точка беззбитковості

Маржинальний запас міцності - це величина, що показує перевищення фактичного виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) над граничної, що забезпечує беззбитковість реалізації.

Так, за обсягу продажу 840000 грн. запас міцності ВАТ «Биттехніка» становитиме:

Чим вище маржинальний запас міцності, тим краще для підприємства. Для підприємства ВАТ «Биттехніка» маржинальний запас міцності становить 47,4%.

Значення маржинального запасу міцності, рівне 47,4%. показує, що якщо в силу зміни ринкової ситуації (скорочення попиту, погіршення конкурентоздатності) виторг підприємства скоротиться менш, ніж на 47,4, те підприємство буде діставати прибуток, якщо більш, ніж на 47,4% - виявиться в збитку.

Графік беззбитковості з відображенням запасу міцності, який має

підприємство ВАТ «Биттехніка» зображений на рисунку 2.2.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.2 - Графік беззбитковості з відображенням запасу міцності

Запас міцності показує, на скільки одиниць може бути знижений обсяг реалізації для збереження беззбиткового рівня роботи (або на скільки одиниць необхідно збільшити обсяг реалізації для досягнення беззбиткового рівня роботи).

Рисунок 2.3 - Точка беззбитковості

2.3 Аналіз управління прибутком підприємства

Беззбитковості підприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу. У процесі обчислення точки беззбитковості підприємець має можливість моделювати різні ситуації і спостерігати, як такі зміни впливатимуть на прибуток фірми. Таким чином, аналіз беззбитковості є дуже корисним інструментом фінансового планування.

ВАТ «Биттехніка» виробляє й реалізує багато видів продукції. У таблиці 2.11 [29] наведені дані про діяльність підприємства за останній місяць.

Таблиця 2.11 - Звіт про склад прибутку ВАТ «Биттехніка»

Стаття	Разом, грн.	На одиницю, грн.	Відсоток
Продаж (1000 одиниць)	840000	840	100
Змінні витрати	17000	17	40
Маржинальний дохід	823000	823	60
Постійні витрати	433000	х	х
Операційний прибуток	110000	х	х

На доповнення до плану доходів і витрат проводять аналіз точці беззбитковості, тобто визначають таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції бізнесу повністю покривають (відшкодовують) усі витрати, що зв'язані з її виготовленням і реалізацією. Точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції необхідно продати, щоб витрати фірми окупились за рахунок її доходів. Вона може бути розрахована за формулою:

Позначивши кількість реалізованої продукції через х. отримаємо:

Точка беззбитковості для підприємства складає 527 одиниць продукції, тобто при цьому об'єму реалізації продукції дохід від реалізації покриває сукупні витрати. В цій точці дохід не дозволяє получати підприємству прибуток, але й витрати теж відсутні.

Маржинальний прибуток виступає джерелом покриття витрат і формування прибутку підприємства. Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток i постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Отже, розрахуємо точку беззбитковості в натуральних одиницях за формулою:

, де

Тб нат.од - точка беззбитковості в натуральних очницях

Пв - постійні витрати

МДод - маржинальний доход на одиницю

Застосувавши наведену формулу, отримаємо:

Для обчислення точки беззбитковості у грошових одиницях можна використати коефіцієнт маржинального доходу.

Коефіцієнт маржинального доходу (Contribution Margin Ratio) - співвідношення маржинального доходу та чистого продажу підприємства:

, де

КМД - коефіцієнт маржинального доходу

МДод - маржинальний доход на одиницю продукції

Цод - ціна на одиницю продукції

Підставивши цифрові значення в формулу (2.7) визначимо коефіцієнт маржинального доходу ВАТ «Биттехніка»:

Використовуючи коефіцієнт маржинального доходу визначимо точку беззбитковості в грошових одиницях за такою формулою:

, де

Тбгр..од - точка беззбитковості в грошовий одиницях

Пв - постійні витрати

КМД - коефіцієнт маржинального доходу

Якщо підставити цифрові значення у формулу (2.9) точка беззбитковості ВАТ «Биттехніка» дорівнює:

Обчислення точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але на практиці менеджера більше цікавить обсяг і піна реалізації, що забезпечать отримання бажаного прибутку. Обсяг продажу у грошових одиницях, необхідний для отримання бажаного прибутку, можна обчислити за допомогою формули:

, де

Пр - продаж

Пв - постійні витрати

ОП - операційний прибуток

КМД - коефіцієнт маржинального доходу

Відповідно обсяг продажу в натуральних одиницях можна обчислити за формулою:

, де

Опр_нат.од - обсяг продажу в натуральних одиницях

Пв - постійні витрати

ОП - операційний прибуток

МД_од - маржинальний доход на одиницю

ВАТ «Биттехніка» бажає отримати операційний прибуток у сумі 200000 грн. Для цього їй необхідно реалізувати:

Тобто дохід від продажу 770 одиниць продукції має становити:

Прибуток за певного обсягу продажу можна встановити з формули:

, де

ОП - операційний прибуток

Пр - продаж

Зв - змінні витрати

Пв - постійні витрати

або перетворивши формулу:

, де

ОП - операційний прибуток

Пр - продаж

КМД - коефіцієнт маржинального доходу

Пв - постійні витрати

Отже, якщо ВАТ «Биттехніка» планує отримати чистий дохід від продажу в сумі 1300000 грн., очікуваний прибуток становитиме:

Аналіз і розрахунок точки беззбитковості дав визначити таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції бізнесу повністю покривають (відшкодовують) усі витрати, що зв'язані з її виготовленням і реалізацією. Тобто точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції необхідно продати, щоб витрати фірми окупились за рахунок її доходів.

Бажаний прибуток, розглянутий і обчислений вище, - це прибуток до оподаткування. Утім, менеджера може цікавити прибуток, що залишається в розпорядженні компанії після сплати відповідно податку на прибуток.

Взаємозв`язок чистого й операційного прибутку можна виразити таким чином:

, де

ЧП - чистий прибуток

Оп - операційний прибуток

Сп - ставка податку

Або:

,

Звідси:

ВАТ «Биттехніка» сплачує податок на прибуток у розмірі 25%. Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування становила 120 тис. грн., після сплати податків - 36 тис. грн. Фінансові результати від надзвичайної діяльності за аназізуючий період становили 84 тис. грн., після - 80 тис. грн.

Усі результати вносяться в форму 2 «Звіт про фінансові результати».

Графік беззбитковості (Break-Even Graph) показує прибуток чи збиток при певних витратах.

Графік беззбитковості бувають у такій послідовності:

? Крок 1. Побудова осей графіка.

На цьому графіку на осі Х відображають обсяг діяльності (продажу) у грошових або натуральних одиницях, або як відсоток використання виробничої потужності. На осі У відображають витрати (з розподілом їх на змінні й постійні) та дохід від продажу.

? Крок 2. Нанесення ліній постійних витрат

Лінію постійних витрат проводять паралельно осі Х, оскільки постійні витрати не змінюються при зміні обсягу продажу.

? Крок 3. Обчислення загальних витрат

Для кількох зручних обсягів діяльності (продажу) обчислюють суму загальних витрат. На підприємстві «Биттехніка» при реалізації 1000 одиниць продукції загальні витрати складають:

Значення обчислених загальних витрат відображають на графіку у вигляді точок.

? Крок 4. Нанесення лінії змінних витрат.

Лінію змінних витрат проводять з точки постійних витрат на осі У через точки обчислення загальних витрат.

? Крок 5. Розрахунок доходу від продажу (виручки)

Для кількох зручних обсягів продажу обчислюють суму доходу (виручки) від продажу та відображають у вигляді точок.

? Крок 6. нанесення лінії загального доходу.

Через нанесення на графіку точки доходів з точки 0 проводять лінію від продажу. Точка перетину лінії загальних витрат та лінії доходу від продажу є точкою беззбитковості. Тобто це дає нам інформацію про те, за якою ціною та скільки продукції необхідно продати, щоб вийти «в нуль» або отримати хоча б якийсь прибуток.

Найзручніше аналіз беззбитковості навести в графічному вигляді. Побудуємо графік беззбитковості ВАТ «Биттехніка», скориставшись даними таблиці 2.11

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.4 - Графік беззбитковості підприємства «Биттехніка»

З наведеного графіка (рисунок 2.4) видно, що за обсягу продажу нижче 527 одиниць підприємство за рахунок доходу від продажу не може відшкодувати власні витрати і тому матиме збиток.

І, навпаки, за обсягу продажу, що перевищує 527 одиниць, підприємство отримає прибуток, який зростатиме мірою збільшення обсягу продажу.

Графік взаємозв`язку «прибуток-обсяг» (Profit-Volume Graph) ілюструє залежність від обсягу продажу в натуральних або грошових одиницях.

Нижче наведено графік взаємозв`язку прибутку та доходу від продажу ВАТ «Биттехніка» (рисунок 2.5).

З наведеного графіка видно, що в разі відсутності доходу від продажу підприємство має збитки, що дорівнюють сумі постійних витрат, тобто 433 тис. гри.

Величина збитків знижується мірою збільшення обсягу продажу і дорівнює нулю, коли дохід від продажу досягає 441837 грн.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.5 - Графік взаємозв`язку «Обсяг-прибуток»

Графік маржинального доходу (Contribution Margin Graph) ілюструє залежність маржинального доходу від обсягу продажу і витрат підприємства.

Графік маржинального доходу має такий вигляд (рисунок 2.6)



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.6 - Графік маржинального доходу

На виміну від графіка беззбитковості, на цьому графіку спочатку проводять лінію змінних витрат, до яких потім додають постійні витрати. Це вможливлює ілюстрацію величини маржинального доходу, зона якого розташована між лініями доходу від продажу та змінних витрат.

На графіку, добре видно, що маржинальний дохід зросте мірою зростання обсягу продажу.

За обсягу реалізації 527 одиниць (точка беззбитковості) маржинальний дохід дорівнює постійним витратам, а в разі подальшого зростання продажу забезпечує отримання і збільшення прибутку.

Основні джерела інформації аналізу фінансових результатів -форма№1, форма№-2 фінансовій звітності, а також накладні по відвантаженню продукції, планова документація, нормативна документація. Аналіз фінансових результатів доцільно починати з аналізу рівня, динаміки і структури фінансових результатів (табл.2.12) [29].

Таблиця 2.12 - Аналіз прибутку від звичайної діяльності підприємства (до оподаткування)

Стаття	2008	2009	Темп зростання	Відхилення
				Абс.	Відн. %
1	2	3	4	5	6
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	600	840	140	240	1.4
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	400	450	112.5	50	1.12
Валовий:
прибуток	40	170	425	130	4.25
Інші операційні доходи	2	10	50	8	5
Адміністративні витрати	40	52	130	12	1.3
Витрати на збут	8	10	125	2	1.25
Інші операційні витрати	6	8	133	2	1.3
Дохід від участі в капіталі	20	10	50	-10	0.5
Інші фінансові доходи	5	7	140	2	1.4
Інші доходи	10	5	50	-5	0.5
Фінансові витрати	12	9	75	-3	0.75
Втрати від участі в капіталі	1		-
Інші витрати	11	3	27.2	-8	0.27
Податок на прибуток від звичайної діяльності		120	-
Чистий прибуток		36

Дані таблиці свідчать, що найбільшу питому вагу має дохід від реалізації продукції: 92,8% торік, 95,7% за звітний рік. Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства, серед таких можна виділити дохід від участі в капіталі, який за минулий рік склав 3,1%, а за звітний рік 1,1%. Дані таблиці свідчать, що найбільшу питому вагу має дохід від реалізації продукції: 92,8% торік, 95,7% за звітний рік. Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства, серед таких можна виділити дохід від участі в капіталі, який за минулий рік склав 3,1%, а за звітний рік 1,1%.

3. Напрямки та рекомендації щодо збільшення прибутку на ВАТ «Биттехніка»

3.1 Ресурсозабезпечені напрямки використання ресурсів основні напрямки підвищення рівня прибутковості

Підприємство не тільки повинне покривати свої видатки доходами, але і бути рентабельним, тобто діставати прибуток.

Існують різні шляхи підвищення прибутковості підприємства:

- маркетингові шляхи - коректування стратегії і тактики;

- підвищення якості витоку прибутку;

- точне і своєчасне виконання договорів по постачанню продукції.

Самооплатність - це невід'ємний момент самофінансування.

Самофінансування - здатність підприємства з зароблених засобів не тільки відшкодовувати виробничі витрати, але і фінансувати розширення виробництва, рішення соціальних задач. Самофінансування здійснюється за рахунок прибутку й амортизації. Однак у процесі нагромадження обсяг прибутку піддається зменшенню за рахунок податків і різних платежів із прибутку. У кінцевому рахунку, залишається нерозподілений прибуток. З нерозподіленого прибутку й амортизації формуються основні джерела самофінансування підприємства.

Однак фінансування може здійснюватися і шляхом залучення засобів ринку позичкових капіталів, до яких відносяться: кредит банку, випуск цінних паперів (акції й облігації). В умовах ринкової економіки фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур у компанії. Він відповідальний за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності вибору того чи іншого способу їхнього рішення й іноді за ухвалення остаточного рішення на вибір найбільш прийнятного варіанта дій. Також фінансовий менеджер здійснює оперативну фінансову діяльність.

Напрямку, форми і методи оперативної фінансової роботи націлені на ефективне керування фінансовими потоками, забезпечення коштами господарсько-фінансової діяльності підприємства, раціональне використання власного і притягнутого капіталу, зниження витрат на виробництво і ріст його рентабельності, одержання максимального прибутку, формування цільових грошових фондів підприємства, виконання їм зобов'язань перед державою по платежах у централізовані фонди фінансових ресурсів.

Найбільш велику частину операцій фінансового менеджменту складає керування оборотними активами (запаси, кошти і дебіторська заборгованість).

Головним у керуванні запасами є забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції при мінімізації поточних витрат по обслуговуванню запасів. Ефективне керування запасами дозволяє знизити тривалість виробничого і всього операційного циклу, зменшити поточні витрати на їхнє збереження, визволити з поточного господарського обороту частина фінансових засобів, реінвестуючи їх в інші активи. Забезпечення цієї ефективності досягається за рахунок розробки і реалізації спеціальної фінансової політики керування запасами, що полягає в оптимізації загального розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат по їхньому обслуговуванню і забезпеченні ефективного контролю за їхнім рухом [19].

Важливим також є керування грошовими активами. Розмір залишку коштів, яким оперує підприємство в процесі господарської діяльності, визначає рівень його абсолютної платоспроможності, впливає на тривалість операційного циклу, а також характеризує у визначеній мері його інвестиційні можливості. Наявні кошти - майно, що має абсолютну цінність, тому що вони найбільш мобільні. Мистецтво фінансового керування полягає в тому, щоб тримати на рахунках лише мінімально необхідну торбу засобів, а іншу частину, що може знадобитися для поточної оперативної діяльності - активах, що швидко реалізуються. Політика керування грошовими активами полягає в оптимізації сукупного розміру їхнього залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності й ефективного використання в процесі збереження.

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним уповільненням платіжного обороту, що викликає ріст дебіторської заборгованості на підприємствах. Тому важливою задачею фінансового менеджменту є ефективне керування дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію загального її розміру і забезпечення своєчасної інкасації боргу.

Постійного керування вимагають і сформовані на первісному етапі діяльності підприємства позаоборотні активи. Ціль менеджменту активів у цій області відносно прості - оптимізувати загальний обсяг і склад основних засобів, забезпечити своєчасне їхнє відновлення і підвищення ефективності використання.

Потреби у власних фінансових ресурсах для формування й ефективного використання всіх господарських засобів, розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери підприємства повинні задовольнятися в першу чергу за рахунок грошових надходжень від власної діяльності.

Однак у процесі господарської діяльності використовуються не тільки власні засоби підприємства, але і позикові засоби у виді кредитів банку і з інших джерел. Обов'язковою умовою при цьому є своєчасне їхнє повернення за рахунок власних нагромаджень.

При нераціональній організації фінансів навіть підприємство з високим рівнем самостійності може не забезпечити фінансування своєї господарської діяльності.

Джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать:

? Бухгалтерський баланс (форма №1);

? Звіт про фінансові результати і їхнє використання (форма №2);

? дані аналітичного обліку про склад і рух засобів і джерел при проведенні внутрішнього аналізу;

? розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості;

? переписування по фінансових питаннях;

? Звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації (зносу) форма №11-ОФ);

? Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг (форма №5-з);

? Звіт про працю (форма №2-Т);

? матеріали перевірок;

? інша інформація.

При прийнятті управлінських рішень необхідно вирішувати наступні задачі:

? вивчення структури майна підприємства і джерел їхнього придбання;

? оцінка поточної і перспективної платоспроможності;

? визначення величини власних оборотних коштів. Їхнє співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями;

? розрахунок ефективності використання оборотних коштів і числення рентабельності і факторів, її визначальних;

? розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Для оцінки стійкості фінансового стану підприємства використовується система показників, що характеризують зміни:

? структури капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам утворення;

? ефективності й інтенсивності його використання;

? платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

? запасу його фінансової стійкості.

Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується, головним чином, на відносних показниках, тому що абсолютні показники практично неможливо привести в порівнянний вид.

Стратегія економічної організації - це сукупність її головних цілей та основних засобів досягнення даних цілей. Розробляти стратегічні дії підприємства - це значить визначати загальний напрямок її діяльності. Стратегія - це не просто функція часу, а також функція напрямку. Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий, що стратегічне планування - єдиний спосіб прогнозування майбутній можливостей. Воно забезпечує керівними органами країни можливості розробки плану на тривалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень. Знання того, що необхідно досягти в майбутньому допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій.

Також треба звернути увагу на розгляді тактичних і стратегічних методах макроекономічного планування. Необхідно зразу відзначити, що одні і ті ж рішення одному здаються стратегічними, іншому - тактичними. Різниця між тактичним і стратегічним плануванням має такі аспекти:

? стратегічне планування пов'язане з рішеннями, наслідки яких проявляються потягом тривалого часу та які важко відмітити або виправити. Як правило стратегічне планування пов'язане з довгостроковими періодами, а тактичне -з короткими. Слід відзначити, що в господарській діяльності доводиться користуватися двома цими методами. Вони доповнюють один одного, як два боки однієї медалі.

? стратегічне планування характеризується широтою розмаху, а тактичне певною вузькістю, хоча широта та вузькість - поняття відносні.

? тактичне планування займається вибором засобів для виконання намічених цілей. Цілі звичайно задаються на вищому рівні управління. Стратегічне планування займається визначення цілей вибором засобів для їх реалізації.

Стратегічне планування - довгострокове, комплексне, зорієнтоване на кінцеві результати. Але для досягнення найбільшого успіху необхідне й тактичне, і стратегічне планування. Своєрідність стратегічного планування як системи управління визначається його принципами, першим з яких селективність при орієнтації на цілі глобального характеру. Поставивши питання про визначення генеральної мети діяльності, велика організація аналізує своє функціональне призначення в системі світового господарства й міжнародного розподілу праці незалежно від національних, регіональних кордонів. Другим важливим принципом стратегічного планування є багатоваріантність планових розрахунків. Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станом організації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети. Беручи до уваги фактори ризику та невизначеність розвитку зовнішнього середовища, вибрати єдину стратегію розвитку практично неможливо. Наступний принцип - комплексність розробки стратегії. Він визначає, що кожний альтернативний варіант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової, ресурсної й організаційної забезпеченості визначення та погодження часових та кількісних параметрів. Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантує стабільність реалізації стратегії, хоча обмежує можливість маневрування.

Вищезгадані принципи створюють основу специфічної для планування системи “портфельного планування”,яка використовується практично, коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова,а решта залишається в портфелі.

Розробка стратегії здійснюється по етапах, які включають усі необхідні елементи циклу прийняття управлінського рішення. Специфіка принципів стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу. Він включає :сукупність маркетингових досліджень - виявлення тенденцій розвитку ринків та їх сегментів, тестування, аналіз пробних продаж, визначення напрямків соціально-політичного та макроекономічного розвитку.

В умовах ринкових відносин, самостійності, відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих суб'єктів. Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії. Фінансова стратегія - це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона обхвачує питання теорії та практики формування фінансів, їх планування, вирішує задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання. Теорія фінансової стратегії досліджує об'єктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах, підготовки та ведення фінансових операцій.

3.2 Основні проблеми формування бюджету доходів і витрат та визначення беззбитковості підприємства

фінансовий прибуток беззбитковість ціновий

Бюджет прибутків і збитків - це план фінансових результатів. Призначення цього бюджету - показати співвідношення всіх доходів від реалізації за фактично відвантаженою споживачам продукцією або наданими послугами у плановий період з усіма видами витрат, які припускає понести в цей же період підприємство, пов'язаними з одержанням доходів і з виділенням найбільш важливих статей витрат.

Крім того, прогнозний звіт про прибутки і збитки у ВАТ «Биттехніка», необхідно складати для того, щоб визначити і врахувати виплату податку на прибуток при відтоці грошових коштів. Основний сенс БДіВ - показати керівництву, буде прибуток чи ні.

БДіВ дає змогу також установити ліміти основних видів витрат, нормативи прибутку, проаналізувати і визначити резерви формування і збільшення прибутку, оптимізації податкових та інших відрахувань до бюджету.

У цьому бюджеті не відображається рух реальних грошових коштів. БДіВ складається і затверджується на весь бюджетний період, звичайно рік, із розбивкою помісячно. Може мати і більш детальну розбивку - потижнево, подекадно, залежно від вимог керівництва.

Оскільки БДіВ відображає структуру собівартості продукції конкретного виду бізнесу, центрів фінансової відповідальності, проекту або підприємства в цілому, за ним можна судити про рентабельність, масу прибутку і можливості погашення кредиту.

За його допомогою можна розрахувати точку беззбитковості, визначити ліміти основних видів витрат, сум перерахувань вищим органам управління.

Прогнозний звіт про прибутки і збитки складається на основі даних, що містяться в бюджетах продажів, собівартості реалізованої продукції та поточних витрат. При цьому додається інформація про інші прибутки, інші витрати і величину податку на прибуток.

Найбільш відповідальним етапом тут є оцінка собівартості. Для того, щоб зробити процес оцінки собівартості адекватним процесу оперативного фінансового планування, необхідно побудувати модель собівартості, за допомогою якої має відбуватися автоматичне перерахування собівартості залежно від зміни факторів споживання ресурсів і цін.

Уся сукупність споживаних підприємством ресурсів у ній подається у вигляді стандартного набору, що може розширюватися залежно від планів освоєння підприємством нових видів продукції.

Бюджет доходів і витрат містить у стислій формі прогноз усіх прибуткових операцій підприємства і, тим самим, дає змогу менеджерам простежити вплив індивідуальних бюджетів на річний бюджет прибутків.

Якщо бюджетний чистий прибуток зовсім малий порівняно з обсягом продажів або власним капіталом, необхідний додатковий аналіз усіх складових бюджету і його перегляд.

Компанія може бути неприбутковою в окремі місяці, наприклад, якщо це пов'язано із сезонністю, але сумарний прибуток за рік має бути більшим від нуля.

Річний прибуток може бути меншим від нуля з двох причин:

- діяльність компанії організована неефективно, тобто є резерви підвищення ефективності використання наявних економічних ресурсів компанії;

- компанія виробляє продукцію, яка не має достатнього попиту.

У першому випадку зусилля слід спрямувати на вивчення основних бізнес-процесів компанії з метою пошуку резервів підвищення їх ефективності, тобто потрібно спуститися на рівень операційного бюджетування.

У другому випадку проблему неможливо вирішити на оперативному рівні. Тут необхідно приймати стратегічне рішення про диверсифікацію або закриття компанії. Крім того, бюджетування доходів і витрат має на меті підвищення ефективності роботи компанії.

Компанія в плановому періоді може бути прибутковою, але прибуток не являється достатнім для того, щоб хоча б утримати свої позиції в конкурентній боротьбі. Прибуток (в абсолютному вираженні) може бути низьким (порівняно з конкурентами) з двох причин (тут не розглядається варіант із низьким попитом на продукцію):

- невеликі масштаби діяльності компанії;

- низька рентабельність.

Слід зазначити, що ці причини можуть бути взаємозалежні. При збільшенні масштабів діяльності компанії її рентабельність може збільшитися (ефект масштабу). Ще одна мета БДіВ - контроль динаміки ефективності роботи компанії.

Якщо прибуток додатний, то це ще не означає, що в компанії все гаразд. Необхідно також відслідковувати і динаміку ефективності. Якщо прибуток у планованому періоді додатний, але менший, ніж у звітному періоді, то необхідно з'ясувати, у чому причина таких змін. Негативна динаміка прибутку може бути пов'язана з трьома причинами (сезонні коливання тут не розглядаються):

- зниження ефективності роботи компанії (тільки внутрішні причини);

- скорочення цільових ринків (тільки зовнішні причини);

- зменшення частки ринку компанії при збереженні ринку (як внутрішні, так і зовнішні причини).

У першому випадку знову необхідно зайнятися оптимізацією бізнес-процесів компанії. В другому випадку слід провести стратегічний аналіз для прийняття рішення про вихід на нові сегменти ринку, чи про диверсифікацію, або про продаж і закриття бізнесу.

У третьому випадку необхідно провести комплексний аналіз компанії з метою виявлення проблем, пов'язаних з маркетингом і збутом продукції компанії, а також споживчих властивостей продукції та собівартості її виробництва і реалізації.

Задаючи структуру собівартості продукції, бізнесу або ЦФВ, формат БДіВ значною мірою визначає не тільки систему цільових показників, а й формати інших основних бюджетів, а також порядок консолідації їх у зведені бюджети.

При розробленні бюджетного формату необхідно чітко визначити всі його основні статті: і доходів, і витрат. Розглянемо бюджет доходів і витрат ВАТ «Биттехніка», складений на 2010 рік у табл. 3.1 [31].

Таблиця 3.1 - Бюджет доходів і витрат ВАТ «Биттехніка», на 2010 рік

№з/п	Найменування статей	Усього по підприємству
Дохідна частина
1	Виручка від реалізації товарів	26608,4
2	Інші операційні доходи, тис. грн.	35,6
3	Доход від участі в капіталі, тис. грн.
4	Інші фінансові доходи, тис. грн.	2
5	Інші доходи, тис. грн.	0,8
6	Надзвичайні доходи, тис. грн.
7	Усього доходів	26646,8
Видаткова частина
4	Управлінські витрати	332,01
5	Комерційні витрати	928,136
б	Собівартість реалізація готової продукції	18356,8
7	Інші операційні витрати	6,38
8	Усього витрат	19623,3
9	Операційний прибуток	7023,55
10	Відсотки за кредит до сплати (фінансові витрати)	12,3
11	Інші витрати операційної діяльності	206,3
12	Балансовий прибуток	7011,25
13	Податок на прибуток	1051,69
14	Чистий прибуток	5753,27
15	Використання власних коштів, у тому числі:	3221,83
16	Загальногосп. витрати з власних коштів	1288,73
17	Капітальні вкладення	708,80
18	Погашення кредиту	257,75
19	Залишок власн. коштів	161,09

Бюджет, наведений у таблиці 3.1, був складений з перспективою росту прибутковості та дохідності діяльності підприємства. Але це те, до чого необхідно йти підприємству на даному етапі його діяльності, так як загалом планування прибутку є головним фактором розробки та виконання його фінансової стратегії на майбутнє. Бюджет доходів і витрат (БДіВ), наведений вище показує план фінансових результатів ВАТ «Биттехніка», на 2010 рік.

Наступний елемент, який має важливе значення в плануванні прибутку - це точка беззбитковості ("поріг рентабельності"), тобто така виручка від реалізації, при якій підприємство не має збитків, але ще не має і прибутків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам.

За бюджетом доходів і витрат підприємства можна визначити точку беззбитковості його діяльності у цей період. Поріг беззбитковості для підприємств, що в процесі господарювання зазнали збитків, розраховується за формулою 3.1:

(3.1);

Таблиця 3.2 - Аналіз точки беззбитковості ВАТ «Биттехніка», в плановому 2010 р. в порівнянні з базовим 2009 р.

Показники	2009 р.	Прогноз на 2010р.	Відхилення, +/-
Чистий дохід, тис. грн.	18392,2	26608,44	8216,24
Операційні витрати, тис. грн.	1206,9	1327,59	120,69
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	16997	18356,76	1359,76
Адміністративні витрати, тис. грн.	325,5	332,01	6,51
Витрати на збут, тис. грн.	875,6	928,136	52,536
Постійні витрати, тис. грн.	2408	2587,736	179,736
Змінні витрати, тис. грн.	14589	15769,024	1180,024
Витрати на 1 грн. доходу:			0
- операційні	0,07	0,05	-0,02
- змінні	0,79	0,59	-0,2
- постійні	0,13	0,10	-0,03
Валова маржа, тис. грн.	3803,2	10839,416	7036,216
Коефіцієнт валової маржі	0,2	0,4	0,2
Операційна рентабельність,%	315,1	816,5	501,4
Рентабельність комерційної діяльності,%	22,4	59,0	36,6
Поріг беззбитковості, тис. грн.	11645,0	6352,3	-5292,7

Отже, у 2009 році підприємству потрібно було здійснити господарську діяльність на суму 11645,0 тис. грн., у 2010 р. - 6352,3 тис. грн., щоб не отримати збитків. Для наглядного розгляду даних таблиці точку беззбитковості підприємства за 2009 р. розглянемо у графіку на рис.3.1



Рис. 3.1 - Точка беззбитковості ВАТ «Биттехніка» 2009 р.

За графіком можна встановити, при якому обсязі реалізації продукції підприємство матиме прибуток, а при якому його не буде. Можна визначити також точку, в якій витрати будуть дорівнювати виручці від реалізації продукції. Цю точку назвали точкою беззбиткового обсягу реалізації продукції, або порогом рентабельності, або точкою окупності витрат, нижче від якої виробництво буде збитковим.

Отже, як видно з даного графіка на рис. 3.2 обсяг продажів у 2009 р., що перевищує точку беззбитковості, забезпечує прибуток. Якщо обсяг продажів нижче від точки беззбитковості, підприємство зазнає збитків.

Як видно з табл.3.2, [35] у плановому 2010 році ВАТ «Биттехніка», потрібно отримати доходів на суму 6352,3 тис. грн., щоб не мати збитків. Отже, межу збитковості підприємство подолає значно швидше ніж у базовому 2009 р. і вийде на прибуткове поле діяльності.

Графічне відображення точки беззбитковості на плановий період відображено на рис.3.2



Рис. 3.2 - Точка беззбитковості ВАТ «Биттехніка» за 2010 р.

Таким чином, можемо сказати, що розроблення бюджетів забезпечує періодичне планування операцій підприємства, дає можливість передбачити майбутні проблеми і визначити найкращий шлях досягнення стратегічної мети.

Бюджетування дає можливість уникнути анархії, узгоджувати дії та інтереси різноманітних підрозділів підприємства, кількісно обґрунтувати їх плани й оцінити витрати, пов'язані з виконанням цих планів.

Так як бюджети відображають операції підприємства в майбутньому, то вони є підґрунтям для оцінки діяльності менеджменту в міру виконання поставлених цілей. Порівняння фактичних і планових результатів дає можливість оцінити ефективність і результативність діяльності підприємства.

Бюджети є інструментом ефективного оперативного управління підприємством, а також засобом прогнозування на підставі розроблення різних сценаріїв розвитку підприємства з урахуванням змін та впливу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.

3.3 Аналіз цінової політики підприємства

Одним з найсуттєвіших напрямків аналізу є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Через ціни реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх ланок виробничо-збутової структури підприємства.

Цінова політика полягає в тому, що підприємство встановлює ціни на такому рівні та змінює їх (залежно від ситуації на ринку) так, щоб забезпечити досягнення короткострокових і довгострокових цілей.

Процес ціноутворення розглядається як серія процедур установлення ціни. Тому (залежно від цілей аналізу) аналізують або окремі процедури або весь комплекс.

Основні завдання аналізу:

- вивчення змісту процедур установлення ціни, рівня цін для визначення обґрунтованості конкретної ціни на продукцію;

- розроблення пропозицій щодо формування ефективної цінової політики.

Зміст та послідовність аналізу цінової політики загалом можна розподілити на такі етапи:

I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.

Аналізуючи цінову політику, треба мати на увазі, що вона залежить від типу ринку. В економічній літературі виокремлюють чотири типи ринку («чиста конкуренція», «монополістична конкуренція», «олігополістична конкуренція», «чиста монополія»), кожний з яких має власні проблеми в галузі ціноутворення. За винятком роботи на ринках чистої конкуренції, підприємствам необхідно аналізувати методику встановлення початкової ціни на свої товари.

II етап. Аналіз цілей ціноутворення.

Політика цін залежить від того, яких саме цілей підприємство намагається досягти за допомогою конкретного товару. Прикладами таких цілей можуть бути: виживання підприємства, максимізація прибутку, вихід у лідери за показниками частки ринку або якості товару, оволодіння відповідною часткою ринку та ін. Так, забезпечення виживання стає основною ціллю підприємства тоді, коли на ринку занадто багато виробників та панує гостра конкуренція, або тоді, коли потреби клієнтів несподівано й різко змінюються. Щоб забезпечити роботу підприємств та збут своїх товарів, підприємства змушені встановлювати низькі ціни, запроваджувати програми цінових знижок. За реалізації завдань здобування лідерства за показниками якості товару цілком виправданим буде встановлення на нього високої ціни (для покриття витрат на досягнення високої якості та проведення НДОКР).

III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.

На практиці процес формування цін залежить від багатьох факторів - витрат виробництва, величини попиту, конкуренції, транспортних витрат, ввізного мита, зміни курсів обміну валют, реклами та інших елементів стимулювання збуту. Отже, під час аналізу треба враховувати:

Фактори витрат.

Підприємство, що взяло за основу політику ціноутворення, орієнтовану на витрати, установлює ціни, виходячи з витрат і відповідного відсотка прибутку. Ціноутворення, в основу якого покладаються витрати, використовують для товарів виробничого призначення, котрі не мають якихось індивідуальних характеристик.

Фактори попиту.

Ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит, передбачає оцінку інтенсивності попиту: високі ціни призначаються на товари підвищеного попиту, а низькі - на товари з незначним попитом, навіть тоді, коли собівартість одиниці товару в обох випадках є однаковою. Ціноутворення з орієнтацією на попит є ефективним щодо марочних споживчих товарів та багатьох видів товарів виробничого призначення.

Фактори конкуренції.

Найліпшим прикладом ціноутворення, орієнтованого на ціни конкурентів, можуть бути біржові ціни на метал, пшеницю, чай та ін., рівень яких диктують світові ринкові ціни та які встановлюються в результаті взаємодії великої кількості продавців та покупців. Для кожного продавця призначення ціни, вищої за встановлений рівень, може стати причиною значного зменшення замовлень, а нижча ціна призводитиме до невиправданого зменшення прибутків. Головне в ціноутворенні, орієнтованому на ціни конкурентів, урахувати ціни на продукцію тих підприємств, що виготовляють аналогічні продукти.

Аналізуючи цінову конкуренцію, звичайно виділяють:

- конкуренцію між фірмами однієї галузі;

- міжгалузеву конкуренцію;

- конкуренцію замінників.

IV етап. Аналіз умов та методів формування початкової ціни на товар.

Змістом цього етапу аналізу є:

- оцінка попиту.

- оцінка витрат.

- аналіз цін та товарів конкурентів.

- аналіз методів ціноутворення, що вживаються.

V етап. Аналіз методів ціноутворення.

Коли підприємство встановило первісну ціну, то воно має скоригувати її з урахуванням різних факторів, що діють у зовнішньому середовищі. Треба здійснити передовсім аналіз:

- ціноутворення на новий товар.

- ціноутворення в рамках товарної групи.

- ціноутворення за регіональним принципом.

- установлення цін зі знижками та заліками.

- установлення цін для стимулювання збуту.

VI етап. Аналіз варіантів зміни цін конкурентами.

Підприємства, що розробили власну систему цін та стратегію ціноутворення в процесі своєї діяльності, змушені знижувати або підвищувати ціни. Причинами цього є, наприклад, недовантаження виробничих потужностей, інфляція, надмірний попит та ін. Щоб з'ясувати, як має діяти підприємство за зміни цін конкурентами, необхідно проаналізувати:

- причини та період зміни цін конкурентами;

- можливу зміну своєї частки ринку;

- життєвий цикл свого товару;

- роль даного товару в межах власної товарної номенклатури;

- динаміку витрат залежно від обсягу виробництва.

Так, наприклад, у таблиці 3.3 [таблиця складена автором за власним джерелом підприємства] подається дослідження рівня цін на товари ВАТ «Биттехніка» та аналогічні вироби конкурентів.

Таблиця 3.3 - Рівень цін на вироби Електронасоси та Електроплити ВАТ «Биттехніка» і на аналогічні вироби підприємств - конкурентів, 2009 рік

Ціна ВАТ «Биттехніка»	Ціна виробу-аналога підприємства-конкурента	Ціна ВАТ «Биттехніка» у % до ціни конкурента	Підприємство-конкурент
UAH	RUR	RUR
Електронасоси
5.18	25,9	18,8	137,8	Компанія «Рефлектор», Краснодон
2.48	12,4	6,7	185,1	Магазин «Електрон», Краснодон
2.94	14,7	4,9	300,0	Компанія «Рефлектор», Краснодон
4.86	24,3	25,0	97,2	ЧП «ОРЗЕП», Ніколаєв
3.56	17,8	18,0	98,8	ТОВ «Неон», Орел
Електроплити
0,2	1,0	1,9	52,6	з-д «Інтеград», Мінськ
0,18	0,9	1,9	47,4	з-д «Квант», Київ
0,22	1,1	2,8	39,3	Магазин «Електро», Ростов-на-Дону
0,2	1,0	2,4	41,6	ТОВ «Індикатор», Усмань
0,22	1,1	0,9	122,2	Магазин «Електро», Ростов-на-Дону

Ця таблиця може використовуватися для оперативного аналізу рівня цін конкурентів за певний період (рік, квартал, місяць) та прийняття відповідних управлінських рішень.

З проведеного аналізу випливають такі висновки:

1. Керівництво ВАТ «Биттехніка» помилково визначило цілі фірми та цінову політику. Головною метою на цьому етапі мало б бути не одержання високого прибутку, а виживання підприємства або втримання належної йому частки ринку.

2. 40% виробів, що виробляються в ВАТ «Биттехніка» за умовами поставки Ex Works, значно дорожчі, ніж у конкурентів.

3. Цінову політику орієнтовано на витрати виробництва, тобто ціна встановлювалася з урахуванням витрат та певного відсотка прибутку. Відтак витрати на одиницю продукції за скорочення обсягів реалізації зростають. Ціну на вироби встановлено адміністративними рішеннями, без огляду на умови ринкового попиту. ВАТ «Биттехніка» не має чіткої політики ціноутворення на випадок зміни цін конкурентами передовсім на зовнішніх ринках. Визначаючи ціни, ВАТ « Биттехніка» не враховувало життєвого циклу власних виробів.

Для більш детального аналізу підприємства ВАТ «Биттехніка» розглянемо резерви підвищення обсягів виробництва підприємства.

Вирішуючи питання про те, якому з виготовлених товарів надати перевагу, а виробництво якого товару скоротити, менеджеру необхідно врахувати, що:

- чим більше валова маржа, тобто чистий виторг підприємства після відшкодування перемінних витрат, тим більше маса і приємніша динаміка прибутку;

- виробництво й продаж товарів завжди пов'язані з якимись обмежуючими факторами, залежними від характеру самого бізнесу й особливостей зовнішнього середовища.

Границі можливостей підприємства можуть бути обкреслені об'ємом його основних виробничих потужностей, можливостями використання живої праці, джерелами сировинної бази, місткістю ринку збуту, ступенем напруги конкурентної боротьби, величиною рекламного бюджету і тощо. Але найбільш жорсткий обмежуючий фактор - час.

Практика бізнесу підтверджує те, що вибір придбаного товару за допомогою критерію "максимальний коефіцієнт валової маржі до одиниці продукції (співвідношення маржинального доходу до чистого виторгу) - максимальний прибуток" може привести до серйозних прорахунків. На жаль, навіть досвідчені фінансові аналітики нерідко помиляються й одержують прямі збитки замість очікуваного максимуму прибутку. Необхідно об'єднати два вищезгаданих принципи, засновуючи свій вибір на критерії "максимальна валова маржа й фактори обмеження (про які згадувалося вище) - максимальний прибуток".

У фінансовому менеджменті підприємства також необхідно враховувати основні етапи теорії життєвого циклу товару. В асортиментній політиці необхідно враховувати наступні обставини:

Різна еластичність попиту визначає різні типи поводження покупців при зміні ціни на товар. Тому динаміка виторгу від реалізації також залежить від рівня еластичності попиту.

Фінансові цілі підприємства на різних етапах життєвого циклу товару різні. На етапі розробки нового товару підприємство піклується про підтримку своєї беззбитковості в цілому. Витрати на розробку перекриваються прибутком від продажу більш зрілих товарів. На етапах виведення товару на ринок і росту продажів головна фінансова ціль підприємства - це неухильне збільшення прибутку. При цьому необхідно враховувати, що великий прибуток обертається великим податком на прибуток. Після переходу порога рентабельності при стрімких темпах нарощування прибутку стає небезпечною велика сила впливу операційного важеля, багато проблем може доставити ріст дебіторської заборгованості, що може привести до уповільнення оборотності коштів і виникнення погрози неплатоспроможності підприємства. На етапі зрілості товару підприємство підтримує достатню масу прибутку за рахунок скорочення витрат (в основному, постійних), сила впливу операційного важеля, як правило, знижується. На етапі насичення ринку й падіння попиту для підтримки прибутковості необхідно ще більш значне скорочення витрат -, головним чином, перемінних, однак не слід послабляти увагу і до поводження постійних витрат.

Визначаючи асортиментну політику підприємства, краще визначати набір товарів, доходи від яких мають різноспрямовану динаміку. Тоді капризи попиту менше будуть позначатися на сукупному прибутку.

Виключати з асортименту в першу чергу треба товари, які приносять незначний прибуток, тому що збільшення частки цієї продукції дасть перевищення приросту витрат над приростом доходу.

Висновки

Аналіз управління прибутком підприємства містить у собі вивчення взаємозв'язку наступних факторів:

? ціни товарів.

? обсягу або рівня виробництва

? змінні витрати на одиницю продукції (VC)

? постійні витрати (FC)

? комбінації продаваних товарів.

Аналіз управління прибутком підприємства є ключовим у прийнятті багатьох рішень, включаючи вибір продукції, установлення ціни на продукцію, маркетингову стратегію й використання виробничих потужностей. Ця концепція настільки поширена в управлінських розрахунках, що торкає фактично всіх сфер діяльності менеджера. Завдяки широким можливостям використання аналізу витрат-обсяг-прибуток являє собою кращий інструмент, яким тільки розташовує менеджер, для виявлення схованого потенціалу прибутковості, існування якого можливо в будь-якій організації.

В аналізі управління прибутком підприємства ми використали підхід до структури Звіту про прибутки з погляду цілей керування, що далі буде називатися Звіт про прибутки за принципом внеску у формування прибутку. Цей документ має ряд цікавих рис, які можуть бути корисні менеджерові при визначенні впливів на прибуток змін у продажній ціні, витратах й обсязі. Оборотний увага, що у звіті вказуються продажі, змінні витрати й постійні витрати. Змінні витрати - це витрати, що прямо пропорційно залежать від обсягу виробництва (сировина, заробітна плата робітником); постійні витрати - витрати, що не залежать від обсягу виробництва, тобто фіксовані в певних межах (орендна плата, амортизація, заробітна плата адміністративних службовців, адміністративні витрати).

Аналіз витрат, обсягу продукції й прибутку називають аналізом беззбитковості.

Переваги аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку укладаються в наступному:

? допомагає в плануванні прибутку компанії;

? ілюструє вплив операційних коштів на прибуток;

? допомагає у визначенні оптимальної пропорції постійних і змінних витрат компанії.

Застосування аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку можливо при:

? оцінці виробничої, збутової й адміністративної діяльності;

? запуску нового бізнесу;

? введенні нового товару;

? модернізації існуючого бізнесу.

Обмеження аналізу витрат, обсягу продукції й прибутку:

? ціна продажів залишається постійної, що вимагає наступних припущень:

? еластичність попиту є досить великий, щоб залишати незмінної ціну при збільшенні обсягу продажів;

? ціна продажів є стійкою в плині розрахункового періоду;

? є тільки один товар або постійна товарна суміш;

? постійна ефективність виробництва;

? не змінюються засоби виробництва;

? постійні змінні витрати на одиницю продукції;