Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В умовах ринкової економіки значення прибутку істотно зростає. Прибуток - це певний гарант прогресу економічної системи, а його відсутність - най яскравіший доказ регресу й соціального напруження.

Як активний та універсальний важіль державного впливу й регулювання економічними процесами і суспільно-економічними інтересами прибуток надто чутливий до безлічі внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, зокрема бюджетно-податкової, цінової, інвестиційної та кредитної політики органів законодавчої і виконавчої влади.

Становлення та розвиток конкурентного середовища на ринку, динамізм факторів оточення підприємств та високий ступінь комерційного ризику, що традиційно присутній в суб'єктів господарювання, потребує від них ефективного управління прибутком на підприємстві. Являючись головною рушійною силою ринкової економіки, прибуток забезпечує інтереси держави, власників та персоналу підприємства. Розмір чистого прибутку залежить від багатьох умов: загальної суми балансового прибутку підприємства, рівня її оподаткування, системи та пропорцій розподілу чистого прибутку на ту частину, що споживається та накопичується підприємством, порядку формування резервного фонду. Сформована за рахунок цього джерела частина власних фінансових ресурсів може бути використана на будь-які цілі виробничого розвитку - поповнення оборотних активів, інвестування в нове будівництво, реконструкція та модернізація підприємства; купівля цілісних майнових комплексів чи їх викуп в процесі приватизації; оновлення окремих видів основних засобів; купівля різних нематеріальних активів; розширення портфелю фінансових інвестиції і т.д. Тому управління прибутком, що включає в себе управління його формуванням, розподілом та використанням є необхідною умовою для досягнення підприємством конкурентних переваг на ринку.

Прибуток підприємства - це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих, соціальний розвиток колективів.

На сучасному ринку України світогляд складається з переконань та дій, що відображають особливий спосіб сприйняття, розуміння та оцінки виробничої, підприємницької та бізнесової діяльності, усвідомлення свого місця у ринковому народногосподарському процесі та у системі задоволення потреб населення за умови, що ці погляди, дії та вчинки спрямовані на організацію прибуткової або хоча б беззбиткової діяльності господарюючого суб'єкта.

Аналіз управління прибутком підприємства - це інструмент управлінського планування й контролю. Він допомагає зрозуміти взаємини між ціною виробу, обсягом або рівнем виробництва, прямими витратами на одиницю продукції, загальною сумою постійних витрат, змішаними витратами й прибутком. Даний аналіз дозволяє також відшукати найбільш вигідне співвідношення між змінними витратами, постійними витратами, ціною й обсягом виробництва продукції.

Аналіз управління прибутком підприємства часто називають аналізом величин у точці беззбитковості. Під точкою беззбитковості розуміється та точка обсягу продажів, у якій витрати дорівнюють виторгу від реалізації всієї продукції.

Ціль аналізу складається в знаходженні рівня діяльності (обсягу виробництва), коли виторг від реалізації стає рівній сумі всіх змінних і постійних витрат, причому прибуток організації дорівнює нулю, тобто той обсяг продажів, при якому підприємство не має ні прибутку, ні збитку.

Точка беззбитковості визначається на підставі даних про обсяги реалізації продукції й витратах на її виготовлення. Обов'язкова умова розрахунків - поділ витрат на змінні й постійні.

Аналіз критичного обсягу збуту дозволяє відповісти на запитання, яку мінімальну кількість продукції має продати підприємство, щоб оборот покрив витрати, і підприємство не понесло збитків

Змінні витрати змінюються пропорційно обсягам випуску продукції (сировина, матеріали, що комплектують, відрядна зарплата, технологічна енергія).

Постійні - не залежать про обсягів виробництва (це витрати на ремонт і зміст устаткування й будинків, орендні й лізингові платежі, витрати на опалення й висвітлення, погодинна зарплата).

Точка беззбитковості може дати об'єктивну відповідь не на всі питання. Точка беззбитковості завжди покаже, який мінімум продажів необхідний, щоб компанія працювала без збитків. Але сказати, покращилось або ослабнуло фінансове становище компанії, точка беззбитковості може не завжди. Для відповіді на останнє питання допоможе відповісти - «запас міцності». Його завдання - показати, наскільки близьке підприємство підійшло до границі, за якої починаються збитки. Тобто на скільки відсотків може бути знижений обсяг реалізації для збереження беззбитковості (якщо фактичний обсяг реалізації нижче точки беззбитковості, «запас міцності» покаже, на скільки відсотків необхідно збільшити обсяг реалізації для досягнення беззбиткового рівня роботи).

Головна перевага цього методу полягає в розподілі постійних і змінних витрат. Це дозволяє вирішувати такі найважливіші завдання керування витратами, як:

- визначення нижньої границі ціни продукції або замовлення;

- порівняльний аналіз прибутковості різних видів продукції;

- визначення оптимальної програми випуску й реалізації продукції;

- вибір між власним виробництвом продукції або послуг та їхньою закупівлею на стороні;

- вибір оптимальної з економічної точки зору технології виробництва;

- визначення точки беззбитковості й запасу міцності підприємства й ін.

Мета в випускної роботи складається у вивченні економічного аналізу прибутку.

Завдання дослідження полягає у проведенні фінансового аналізу на підприємстві ВАТ «Биттехніка», розглянути його фінансове становище, методику проведення аналізу управління прибутком підприємства.

Об`єктом дослідження виступає підприємство ВАТ «Биттехніка», яке виготовляє електроприлади.

Предметом дослідження є методика проведення аналізу управління прибутком підприємства. Визначення точки беззбитковості, запасу міцності, побудувати графік точки беззбитковості на підприємстві ВАТ «Биттехніка».

Таким чином завдяки використання світової методики «Витрати та прибуток» дає змогу визначити конкурентоспроможність підприємства, розробляти його цінову політику щодо витрат на виробництво та ціни складеної на ринку.

1. Сутність, мета, підходи до аналізу механізму управління прибутком підприємства

1.1 Теоретичне обґрунтування аналізу управління прибутку підприємства

Економічна модель динаміки аналізу управління прибутку підприємства представлена на рисунку 1.1. На рисунку можна бачити, що крива загальних надходжень є нелінійною. Із цього треба, що компанія може реалізувати продукції, що випускає більше, тільки при зменшенні ціни реалізації одиниці продукції, тому загальні надходження від реалізації пропорційно випуску продукції не зростають. Інакше кажучи, щоб збільшити обсяг реалізації, потрібно знизити ціну реалізації одиниці продукції, у результаті крива загальних надходжень буде підніматися не так круто, і зрештою вона піде вниз. Це відбувається через те, що при якомусь обсязі продукції вплив зниження ціни починає перевищувати ефект від збільшення обсягу реалізації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Графік витрат і виходу продукції по економічній моделі

Крива загальних витрат AD показує, що між крапками А и В загальні витрати при низьких рівнях обсягу виробництва спочатку різко зростають. Це відбиває труднощі ефективного керування підприємством, що розраховані на набагато більше високий обсяг виробництва при невеликих завантаженнях його потужностей. Між крапками В и С крива загальних витрат починає вирівнюватися й піднімається не так круто.

Це свідчить, що тепер компанія в стані експлуатувати встаткування в економічно ефективних масштабах виробництва й може використати переваги від спеціалізації праці й безперервних графіків організації основного виробничого процесу. Ближче до верхньої границі діапазону можливого обсягу виробництва крива загальних витрат між крапками С и D знову починає підніматися крутіше, тому що в цій області витрати на одиницю продукції зростають. Це відбувається тому, що випуск продукції за одна година роботи основних працівників, коли підприємство експлуатують вище його проектного рівня, зменшується: виникають вузькі місця в організації виробництва, графіки основного виробничого процесу стають більше напруженими, чаші трапляються поломки й вихід устаткування з ладу [2]. У підсумку витрати на одиницю випущеної продукції збільшуються, викликаючи різкий підйом кривої загальних витрат.

Горизонтальна пунктирна лінія, що починається в крапці А, відбиває витрати на забезпечення основних діючих виробничих потужностей й, на думку економістів, є інтерпретацією загальних постійних витрат компанії. Зверніть увагу, аналізуючи рисунок 1.1, що форма кривої загальних надходжень така, що вона перетинається із кривої сукупних витрат у двох крапках. Інакше кажучи, існують два рівні виходу продукції, при яких загальні витрати дорівнюють загальним надходженням, або, якщо виразитися простіше, є дві крапки беззбитковості.

У розглянутій тут економічній моделі найбільш сильний вплив на функцію загальних витрат робить саме форма кривої змінних витрат, що й показано на рисунку 1.2. Економісти припускають, що середні змінні витрати на одиницю продукції спочатку знижуються, що відбиває той факт, що в міру збільшення виходу продукції компанія може одержувати великі знижки при оптових закупівлях сировини й матеріалів й економію від подолу праці. У результаті цього витрати праці розраховуючи на одиницю продукції знижуються. Економісти розглядають таку ситуацію, як прояв зростаючого ефекту масштабу. Те, що змінні витрати на одиницю продукції вище при більше низьких рівнях виробництва, на рисунку 1.1. показане у вигляді різкого підйому лінії загальних витрат між крапками А и В. З рисунка 1.2 видно, що змінні витрати на одиницю продукції між крапками Q1 й Q2 відносно стабілізуються, але потім поступово починають знову зростати. Відбувається це тому, що в цьому випадку компанія працює при найбільш ефективному рівні випуску продукції, і подальшу економію за рахунок оптимізації масштабу виробництва за короткий період здійснити неможливо. Однак за межами Q2 підприємство експлуатується на рівні, більше інтенсивному, чим той, на якому воно повинне працювати, через це виникають вузькі місця в організації виробництва й поломки встаткування.

У результаті погодинна продуктивність основних працівників знижується, викликаючи ріст змінних витрат на одиницю продукції.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Функція змінних витрат по економічній моделі

Економісти описують таку ситуацію, як прояв негативного ефекту масштабу.

Саме форма функції змінних витрат впливає на криву загальних витрат так, як це показано на рисунку 1.1. Між крапками В и С крива загальних витрат піднімається менш круто, що вказує на те, що тут компанія діє в діапазоні, у якому змінні витрати на одиницю продукції є мінімальними. Між крапками C й D крива загальних витрат піднімається більш круто, тому що на цій ділянці змінні витрати на одиницю продукції зростають через все більший прояв негативного ефекту масштабу.

У графічному виді бухгалтерська модель представлена на рисунку 1.3. Пунктирна крива - це в економічній моделі функція загальних витрат, яку можна зрівняти з функцією загальних витрат у бухгалтерській моделі. Змінні витрати й ціна реалізації для одиниці продукції залишаються незмінними; у результаті цього залежність між загальними надходженнями й загальними витратами від зміни обсягу має лінійний характер. Таким чином, на діаграмі є лише одна крапка беззбитковості, причому тут зі збільшенням виходу продукції зона прибутку розширюється. Тому найбільш прибуткове виробництво буде при максимальному використанні виробничих потужностей [3]. Графічний вид бухгалтерської моделі не дає точного подання загальних витрат і загальних надходжень для всіх рівнів виробництва. А іноді треба показати динаміку зміни загальних витрат і надходжень у тім діапазоні рівнів виробництва, що компанія припускає досягти вже в найближчому майбутньому. На рисунку 1.3 цей діапазон представлений зоною між крапками X й Y, для якого застосовується термін прийнятний діапазон обсягів виробництва. Він ставиться до того рівня виробництва, що компанія припускає досягти в короткостроковому плані. Цей діапазон також приблизно відбиває той рівень виробництва, що компанія звичайно підтримувала в минулому й по якому в неї є інформація про витрати. З рисунка 1.3 можна бачити, що між крапками X й Y лінія загальних витрат бухгалтерської моделі дуже схожа на криву загальних витрат економічної моделі.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Графічне подання співвідношення управління прибутку підприємства у бухгалтерській моделі

Видно, що лінія загальних витрат дає гарне наближення лише в прийнятному діапазоні обсягу виробництва. Бухгалтер припускає, що в цьому діапазоні змінні витрати на одиницю продукції не міняються, і тому криву загальних витрат на цій ділянці можна вважати прямій. Однак було б нерозумно приймати дане допущення для рівнів виробництва поза цим діапазоном. Буде правильно, якщо лінія загальних витрат у бухгалтерській моделі виявляється представленої тільки для прийнятного діапазону обсягів виробництва, а не продовжується вліво - до вертикальної осі або вправо - до рівнів виробництва за межами обсягу Y.

Тепер зрівняємо лінії загальних надходжень у бухгалтерській й економічній моделях. Як бачимо, бухгалтери припускають, що ціна реалізації продукції в прийнятному діапазоні обсягів виробництва не міняється, тому лінія загальних надходжень залишається тут прямій. Бухгалтерське припущення щодо лінії загальних надходжень реалістично тільки для тих компаній, які працюють у галузях, де ціни в короткостроковому плані виявляють тенденцію до стабільності. Ще одним доводом на користь цього допущення про фіксовану ціну реалізації є те, що конкуренція може прийняти скоріше нецінову, чим цінову форму. Більше того, за межами прийнятного діапазону збільшити обсяг виробництва можна, тільки значно знизивши ціну реалізації продукції. Оскільки компанії не планують свою роботу поза зазначеним діапазоном, то при створенні бухгалтерської моделі вони не вживають ніяких спроб для одержання точних функцій надходжень поза цією межею. Рисунок 1.3 був би більше точним, якби лінія загальних надходжень була представлена тільки для рівнів виробництва X й Y, що лежать у прийнятному діапазоні, а не продовжена від цих обсягів уліво й вправо [4].

Крім графічного подання інформації при аналізі управління прибутку підприємства для тієї ж мети можна скористатися й математичними залежностями. Математичний підхід - більше швидкий і більше гнучкий метод одержання потрібної інформації, чим графічний метод, і особливо підходить для уведення даних у комп'ютерну фінансову модель.

При розробці математичної формули для одержання інформації з витрат, виходу продукції й прибутку варто мати на увазі, що ціна реалізації й витрати на одиницю продукції вважаються постійними. Таке допущення може бути реальним для ціни реалізації одиниці продукції й змінних витрат, однак необхідно пам'ятати, що постійні витрати в короткостроковому плані залишаються постійною загальною величиною, у той час як витрати на одиницю продукції змінюються залежно від рівня виробництва.

В результаті прибуток на одиницю продукції також змінюється залежно від обсягу виробництва. Тобто при різних рівнях виробництва прибуток на одиницю продукції не буде постійною величиною, і тому використати постійні витрати для прийняття рішень на основі аналізу управління прибутку підприємства буде неправильно.

1.2 Мета і методи аналізу управління прибутком підприємства

Аналіз взаємозв'язку управління прибутком підприємства - це метод системного дослідження взаємозв'язку управління прибутком підприємства з метою визначення:

? обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку;

? величини прибутку за певного обсягу продажу;

? впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;

? оптимальної структури витрат.

Аналіз взаємозв'язку управління прибутком підприємства здійснюють за допомогою різних методів (рисунок 1.4).

Основною задачею аналізу взаємозв`язку управління прибутком підприємства є одержання відповідей на важливі питання, що виникають у підприємців на всіх етапах грошового обігу, наприклад:

? Скільки необхідно мати в наявності капіталу підприємству?

? Яким чином мобілізувати ці кошти?

? До якого ступеня можна доводити фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?

? Що дешевше: придбання чи оренда нерухомості?

? До якого ступеня можна нарощувати силу операційного важеля, маневруючи перемінними і постійними витратами, змінюючи тим самим рівень підприємницького ризику, пов'язаного з діяльністю підприємства?

? Чи варто продавати продукцію за цінами нижче собівартості?

? Чи робити більш того чи іншого продукту?

? Як відіб'ється на прибутку зміна об'єму реалізації?



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.4 - Методи аналізу взаємозв'язку управління прибутком підприємства

Важливим елементом аналізу взаємозв'язку управління прибутком підприємства є аналіз беззбитковості [7].

Аналіз беззбитковості виробництва є могутнім інструментом для прийняття управлінських рішень. Аналізуючи дані про беззбитковість виробництва, менеджер може відповісти на виникаючі питання при зміні напрямку дій, а саме: який вплив на прибуток буде мати зниження ціни реалізації, який необхідний об'єм продажів для покриття додаткових постійних витрат у зв'язку з передбаченим розширенням підприємства, скільки людей необхідно найняти і тощо. Менеджеру у своїй роботі постійно необхідно приймати рішення про ціну реалізації, перемінні і постійні витрати, про придбання й використання ресурсів. Якщо він не зможе зробити достовірний прогноз про рівень прибутків і витрат, його рішення можуть принести тільки шкоду компанії. Таким чином, ціль аналізу беззбитковості діяльності - установити, що буде з фінансовими результатами, якщо певний рівень продуктивності чи об'єм виробництва зміниться.

Аналіз беззбитковості будується на залежності між змінами об'єму виробництва і змінами сукупного прибутку від продажів, витрат та чистого прибутку.

Під точкою беззбитковості розуміється така точка об'єму продажів, при якій витрати дорівнюють виторгу від реалізації всієї продукції, тобто немає ні прибутку, ні збитку.

Аналіз беззбитковості побудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також обчислення точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг продажу.

Точка беззбитковості - обсяг продажу (діяльності), за якого:

? доходи підприємства дорівнюють його витратам.

? або маржинальний дохід дорівнює загальним постійним витратам.

Точку беззбитковості можна виразити в натуральних (кількість продукції), грошових (виручка) одиницях, або у відсотках до нормальної потужності.

Точка беззбитковості розраховується:

Метод рівняння.

Точку беззбитковості у грошових одиницях можна вивести з рівняння:

, де

Пр - продаж, тис. грн.

Зв - змінні витрати

Пв - постійні витрати

ОП - операційний прибуток

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то маємо:

, де

Тб_гр.од - точка беззбитковості

Зв - змінні витрати

Пв - постійні витрати

Всі витрати фірми можна розділити на постійні й змінні.

При визначенні параметрів витрати поділяються на витрати на виробництво реалізованої й зробленої продукції. Дане розходження є найбільш істотним для двох підходів в управлінському обліку: Absorption costing й Direct costing.

Метод маржинального доходу є модифікація попередні. Під маржинальним (граничним) доходом розуміється доход, що одержує фірма від виробництва одного виробу.

Для визначення точки беззбитковості методом маржинального доходу треба перетворити рівняння (1.2) таким чином:

, де

Цо - ціна за одиницю товару

О - обсяг виробництва

Звна од - змінні витрати на одиницю продукції

Пв - постійні витрати

Звідси:

, де

Тб_нат.од - точка беззбитковості в натуральних одиницях

Пв - постійні витрати

Зв - змінні витрати на одиницю продукції

Цо - ціна за одиницю товару

Графічний метод.

Графічний метод застосовується у виді графіків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.5 - Складові графічного методу.

Графічно точка беззбитковості показна на рисунку 1.6

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.6 - Графік беззбитковості

Два розглянутих методи по своїй суті є методи статичні. В них розглядається фіксована ціна реалізації, змінні витрати, постійні витрати й прибуток.

Далі на основі цих даних розраховується обсяг виробництва, при якому досягається заданий прибуток. Якщо відмовитися від фіксованої величини прибутку, то ми одержимо залежність між об'ємом випуску й прибутком, що легко виразити графічно.

На графіку можна побачити область прибутку й збитків при різних варіантах обсягу. Вірогідність картини в кожному окремому випадку залежить від точності зображення ліній.

1.3 Аналіз взаємозв`язку витрат та управління прибутком підприємства

Одним з найефективніших і водночас найпростіших методів фінансового аналізу, який використовується для оперативного і стратегічного планування прибутку, є операційний аналіз управління витратами на виробництві. Він дає змогу від слідити залежність фінансових результатів від витрат і обсягів виробництва (реалізації) [8].

Основна мета цього виду аналізу встановити, що відбувається з фінансовими результатами, якщо визначений рівень продуктивності, обсягу виробництва, витрат змінюватиметься. Ця інформація має виняткове значення для керівництва підприємства, тому що знання залежності між такими факторами, як сукупний дохід від продажу, сукупні витрати, прибуток, вихід продукції, при якому прибуток буде максимальним, або рівень, при якому не буде ні прибутку, ні збитків (тобто точка беззбитковості).

Переваги цієї методики полягають у тому, що аналіз можна зробити за квартал, так і за півріччя та за результатами діяльності за рік.

Для побудови моделі зв'язку між сукупними витратами, виходом продукції (обсягом виробництва), виручкою від реалізації під час аналізу спрощуються реальні умови, з якими стикається фірма в практичній діяльності. Як і більшість моделей, які є абстракціями реальних умов, модель аналізу беззбитковості будується з урахуванням низки припущень і обмежень. І все ж, незважаючи на ряд таких припущень і обмежень, аналіз беззбитковості є потужним інструментом для прийняття ефективних управлінських рішень. Зазнаним, що для надання інформації по витратах, виручці, прибутку може використовуватись як графічний метод, так і математичні залежності. Математичний підхід є гнучкішим методом отримання інформації.

Взаємопов'язані й представлені за допомогою математичних засобів фінансові відносини між господарюючими суб'єктами є не чим іншим, як математичною моделлю управлінського процесу, яка дає змогу аналізувати, порівнювати, отримувати альтернативні варіанти і, врешті-решт, приймати ті чи інші фінансові рішення. А це і є, власне, процес управління фінансами. Ключовими елементами операційного аналізу є: поріг рентабельності й запас фінансової міцності підприємства.

Сила впливу операційного важеля розраховується як відношення маржинального доходу до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виторгу від реалізації; визначається по формулі (1.5) [17]:

,

де С_вов - сила впливу операційного важеля;

МД - маржинальний дохід;

П - прибуток.

Якщо вирішувати завдання максимізації темпів приросту прибутку, то можна маніпулювати збільшенням чи зменшенням не тільки змінних, а й постійних витрат і залежно від цього вираховувати, на скільки відсотків зросте прибуток. У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржі (виручка від реалізації за мінусом змінних витрат) до прибутку. Сила впливу операційного важеля завжди розраховується для визначеного обсягу продажу та певної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації - змінюється і сила впливу операційного важеля. За постійної виручки від реалізації чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль, і навпаки.

При зменшенні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля зростає як за підвищення, так і за зниження питомої ваги постійних витрат у загальній їх суми. Кожен процент зменшення виручки дає дедалі більший процент зниження прибутку, причому сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати. За збільшення виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокупності витрат) уже пройдений, сила впливу операційного важеля зменшується: кожен процент приросту виручки дає дедалі менший процент приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат у загальній їх сумі знижується.). Ці положення можуть використовуватись підприємством для:

? планування платежів по податку на прибуток, зокрема авансових;

? вироблення лінії комерційної політики підприємства.

Невід'ємною складовою частиною методики аналізу впливу витрат на процес максимізації маси прибутку є визначення запасу фінансової міцності підприємства. Складовим елементом такого поняття є поріг рентабельності (тобто така величина виручки від реалізації, за якої підприємство вже не має збитків, але ще і не має прибутків) Поріг рентабельності = Постійні витрати: валова маржа у відносному вираженні. Знаючи поріг рентабельності, можна визначити запас фінансової міцності підприємства, який становитиме різницю між досягнутою фактичною виручкою від реалізації й порогом рентабельності.

Якщо виручка від реалізації падає нижче порога рентабельності, то фінансовий стан підприємства погіршується, створюються дефіцит ліквідних засобів. Це дає змогу на практиці приймати ефективні управлінські рішення щодо розв'язання найрізноманітніших фінансово-господарських ситуацій.

2. Фінансовий аналіз та аналіз управління прибутком підприємства «Биттехніка»

2.1 Характеристика виробничої діяльності підприємства

Історія розвитку ВАТ "Биттехніка" бере свій початок у 1985 році. В процесі розвитку науки та техніки об'єднання перейшло на випуск надскладних систем автоматики для надводних та підводних човнів і атомних електростанцій.

Виробнича структура ВАТ "Биттехніка" носить змішаний, тобто предметно-технологічний характер. На підприємстві ряд цехів носить предметний характер (виготовлення потенціометрів, нормуючих перетворювачів, закаточних машинок), а решта - технологічний (штамповка, пресування, гальванопокриття, малярний цех). Але незважаючи на це виробничі підрозділи не утворюють сталу структуру. Характер та напрямок взаємозв'язків між ними постійно змінюються, в залежності від ринкової ситуації та пріоритетів, які визначає керівництво. Зборочні цехи, наприклад, в одному місяці можуть збирати електрооприскувачі, а весь наступний квартал - підставки під телевізор, якщо попит на них буде перевищувати пропозицію.

Тип організації виробництва скоріше всього можна визначити як серійне виробництво. В залежності, знову ж таки, від напрямків, які визначає керівництво, керуючись інформацією комерційного центру, виробництво може бути дрібносерійним, середньо та крупно серійним.

На сьогодні ВАТ "Биттехніка" представляє свої позиції на таких ринках:

? ринок спец автоматики та спецтехніки (основна спеціалізація);

? ринок товарів народногосподарського призначення;

? ринок товарів промислового призначення;

На ринку спецавтоматики та спецтехніки “Биттехніка” тримає стійкі, монопольні позиції по виробництву контрольного обладнання для атомних та теплових електростанцій, зокрема нормуючих перетворювачів та потенціометрів на всій території України. Ці прилади виготовляються на високо складному технологічному обладнанні і відповідають дуже високим технічним вимогам та стандартам.

Основним замовником та споживачем потенціометрів (95%) та нормуючих перетворювачів (89%) є Росія. В порівнянні з 2008 роком цих замовлень було відправлено на 8% більше. Користуються попитом також системи автоматики, але відсутність коштів у замовників та покупців не дає їм змогу своєчасно розраховуватись з підприємством.

З цими виробами компанія «Биттехніка» вийшло далеко за межі ближнього зарубіжжя. Контракти на закупівлю потенціометрів та перетворювачів укладено з електростанціями Індії, Болгарії, Венгрії та Китаю.

Товари народного споживання мають ринок збуту на Україні. Такі товари, як електронасос “Каштан-2”, спінінгова котушка “Дельфін-10”, прилади для домашнього консервування мають більший попит у весняно-літній період, а водонагрівачі - восени та взимку.

На ринку товарів промислового призначення рівень конкурентоздатності продукції акціонерного товариства не достатньо високий. Це свідчить про необхідність конструктивного та технологічного доопрацювання продукції цієї категорії.

У відповідності зі спеціалізацією підприємства та згідно затвердженого «Плану нової техніки на 2009 р» були виконані наступні роботи:

? розроблені та впроваджені у виробництво 10 нових модифікацій вимірювальних перетворювачів Ш703, Ш705М. Вартість робіт - 5000 грн.;

? закінчена розробка конструкторської та технологічної документації реле тиску та гідроакумулятора для установки індивідуального водопостачання. Вартість робіт - 10400 грн.;

? розроблена документація конструкції, технологічного обладнання виготовлення модернізованих пристроїв для домашнього консервування з метою економії матеріалів та поліпшення якості виробу. Вартість робіт - 5000 грн.;

? спроектовано та виготовлено технологічне обладнання для виробництва гумового гідроакумулятора (установка індивідуального водозабезпечення). Вартість робіт - 4500 грн.;

? розроблена технологія виробництва та виготовлення технологічного обладнання з метою економії матеріалів та електроенергії виробів: «Каштан-2», оприскувач «ОЕС-2» та водонагрівач ВПО-5/5/220. Вартість робіт - 4000 грн.;

? проведена сертифікація (в органах Держстату) електронасоса «Каштан-2» та «Каштан-2М». Вартість робіт - 2000 грн.

Виробнича структура на підприємстві носить змінний характер в залежності від пріоритетів, які визначає керівництво. Орієнтовну схему виробничої структури зображено на рисунку 2.1

Взаємозв'язок між елементами цієї структури з'являється лише у разі потреби.

Стабільність фінансового тану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому перед аналізом підприємства треба вивчити склад, структуру майна, а також причини їх зміни.

За даними балансу (ф.1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату. Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.

З даних таблиці 2.1 [див. додаток А,Б] можна зробити висновок, що на кінець року вартість майна в розпоряджень підприємства становила 7882 тис. грн., тобто за звітний період майно підприємства збільшилось на 3210 тис. грн. за рахунок збільшення основних і оборотних коштів.

У загальній вартості майна, яке перебуває в розпорядженні підприємства, 64,42% становлять основні засоби й необоротні активи, які збільшилися на кінець звітного періоду на 2963 тис. грн., і в загальній вартості майна їхня питома вага збільшилася на 19,03%.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.1 - Схема виробничої структури підприємства

Оборотні активи збільшилися на 227 тис. грн., але в загальній вартості майна їхня вага зменшилась на 18,84%, причому матеріальні активи на кінець звітного періоду збільшились на 258 тис. грн., а їхня питома вага в загальній вартості оборотного капіталу зменшилась на 3,7%, частка дебіторської заборгованості зменшилась на 2,2%, що позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

Таблиця 2.1 - Загальна оцінка стану майна підприємства

Показник	2008	2009	Зміна
1. Усього майна (валюта балансу)	4672	7882	3210
1.1. Осн. засоби і необоротні активи	2130	5093	2963
у% до майна	45,59	64,62	19,03
1.2 Оборотні активи (оборотний капітал)	2492	2719	227
у% до оборотного капіталу	53,34	34,50	-18,84
1.2.1 Запаси	1730	1998	248
у% оборотного капіталу	69,4	73,1	3,7
1.2.2 Дебіторська заборгованість	362	355	-27
у% оборотного капіталу	14,52	12,32	-2,2
у національній валюті	70	201	131
у іноземній валюті	120	5	-115
у національній валюті	2,81	7,40	4,58
у іноземній валюті	4,82	0,18	-4,63
Поточні фінансові інвестиції	50	20	-30
Векселі одержані	150	170	20
поточних інвестицій	2,0	0,8	-1,2
векселів одержаних	6,0	6,82	+0,82
1.3 Витрати майбутніх періодів	50	70	20
у% до майна	1,07	0,89	-0,18

Наявність власних оборотних коштів на підприємстві «Биттехніка» наведено у таблиці 2.2 [див. додаток А,Б]. Уся інформація береться з балансу за винятком рядка «наявність власних оборотних коштів» - це розрахункова величина.

Таблиця 2.2 - Наявність власних оборотних коштів на підприємстві

Показник	2008	2009
1. Власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву балансу)	3802	6719
2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів (підсумок розділу 2 пасиву балансу)	22	6
3. Довгострокові зобов`язання (підсумок розділу 3 пасиву балансу)	220	300
4. Необоротні активи (підсумок розділу 1 активу балансу)	2130	5093
5. Наявність власних оборотних коштів (ряд.1+ ряд.2+ ряд.3- ряд.4)	1914	1932

Після загальної оцінки стану майна на підприємстві необхідно також розрахувати показники ефективного використання цього майна.

Основними показниками є:

? рентабельність активів (майна) = [прибуток у розпорядженні підприємства (ф.2)Ч100] ч [середня величина активів]

За аналізуючий період рентабельність активів склала:

тис. грн.

Рентабельність активів підприємства становила:

Отже, кожна гривня активів принесла підприємству прибуток 1,3 копійки.

? рентабельність власного капіталу = [прибуток у розпорядженні підприємства (ф.2)Ч100] ч [джерела власних засобів]

За аналізуючий період:

тис. грн.

Рентабельність власного капіталу: .

? рентабельність реалізованої продукції = [прибуток у розпорядженні підприємства (ф.2)Ч100] ч [сума виручки від реалізації продукції]

За аналізуючий період рентабельність реалізації склала:

тис. грн.

? рентабельність реалізованої продукції =

Значення цього коефіцієнта показує, що на кожну гривню реалізованої продукції підприємство отримує 95% прибутку. Тенденція до його зниження дозволяє припустити скорочення попиту на продукцію підприємства.

Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансового капіталу (суми всіх активів).

, де

Рк - рентабельність виробництва,

П(в) - прибуток від реалізації продукції,

УКа - сума всіх активів (сума основного й оборотного капіталів).

Прибуток від реалізації залежить від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), її структури, собівартості, рівня цін, а також від фінансових результатів інших видів діяльності.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.

Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори (таблиця 2.3 див додатки А,Б):

Зміна частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції;

Зміна фондомісткості продукції;

Зміна оборотності оборотних коштів.

Таблиця 2.3 - Аналіз рентабельності виробництва продукції

Показник	За планом	За звітом	Відхилення
Валовий прибуток, тис. грн.	40	170	+130
Реалізація продукції (без ПДВ)	600	840	+240
Середньорічна вартість основних фондів	500	2570	+2070
Середньорічні залишки матеріальних оборотних коштів	400	450	+50
Середньорічна вартість виробничих фондів (ряд.3+ряд.4)	900	3020	+2120
Коефіцієнт фондомісткості продукції (ряд.3/ряд.2), коп.	83,33	17,50	-65,83
Коефіцієнт закріплення оборотних коштів (ряд.4/ряд2)	66,66	53,57	-13,09
Прибуток на 1 грн. реалізованої продукції (ряд.1/ряд.2), коп.	6,66	20,23	+13,57
Рівень рентабельності виробництва (ряд.1/ряд.5),%	4,45	5,62	+1,17

За даними таблиці 2.3, можна зробити висновок, що рівень рентабельності за звітний період збільшився на 1,17 відсоткового пункту (5,62 - 4,45).

Вплив факторів на зміну рентабельності розраховується методом ланцюгових підстановок:

1. Вплив за рахунок зміни частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції:

,

тобто вплив цього фактора становить 13-48-4,45=+9,03

Отже, за рахунок збільшення частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції рівень рентабельності збільшився на 9,03 відсоткового пункту.

2. Вплив за рахунок зміни фондомісткості основних виробничих фондів:

Порівнюємо з попереднім результатом: 24,03-13,48=+10,55

Отже, за рахунок збільшення фондомісткості виробництва рівень рентабельності збільшився на 10,55 відсоткового пункту.

3. Вплив зміни коефіцієнта закріплення матеріальних оборотних коштів, тобто зміни тривалості обороту оборотних коштів:

За рахунок збільшення тривалості обороту оборотних коштів рівень рентабельності зменшився на 18,41 відсоткового пункту.

Отож, загальний вплив факторів становить 1,17 відсоткового пункту (9,03+10,55-18,41=1,17)

Як показав проведений аналіз на підприємстві на початок аналізуємого періоду дохід від реалізації продукції складав 600 тис. грн., на кінець - 840 тис. грн. Тобто дохід від реалізації продукції збільшився на 240 тис. грн., це сталося тому що підприємство збільшило обсяг продукції.

2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Різні напрямки звичайної діяльності підприємств, що пов`язані з виробництвом та реалізацією продукції, а також фінансових та інвестиційних операцій одержують остаточну грошову оцінку в сукупності абсолютних показників фінансових результатів. Основний узагальнюючий показник - чистий прибуток, я кий підприємство отримало за звітний період.

Прибуток - це грошовий дохід, утворений у результаті виробничо-господарської діяльності.

Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку, фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності №1 «Баланс підприємства», №2 «Звіт про фінансові результати», декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.

Структуру доходів показано в таблиці 2.4(див. додатки А, Б).

Таблиця 2.4 - Аналіз структури доходів, тис. грн.

Показник	2008	2009	Відхилення	Темп зростання,%
	сума	питома вага,%	за планом	фактично	від плану	від минулого року
				Сума	питома вага,%
Дохід (виручка) від реалізації продукції	600	92,8	750	840	95,7	+90	+240	140
Операційні доходи	2	0,3	4	10	1,1	+6	+8	50
Дохід від участі в капіталі	20	3,1	15	10	1,1	-5	-10	-
Інші фінансові доходи	5	0,8	6	7	0,8	+1	+2	140
Інші доходи від звичайної діяльності	10	1,5	8	5	0,6	-3	-5	50,0
Надзвичайні доходи	10	1,5	7	6	0,7	-1	-4	60,0
Усього доходів	647	100	790	878	100	+88	+231	135,7

Дані таблиці свідчать, що найбільшу питому вагу має дохід від реалізації продукції: 92,8% торік, 95,7% за звітний рік. Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства, серед таких можна виділити дохід від участі в капіталі, який за минулий рік склав 3,1%, а за звітний рік 1,1%.

Структуру витрат і відрахування показано в таблиці 2.5 [див. додатки А,Б].

Таблиця 2.5 - Аналіз структури витрат і відрахувань, тис. грн.

Показник	2008	2009	Відхилення	Темп зростання,%
	сума	питома вага,%	за планом	Фактично	від плану	від минулого року
				сума	питома вага,%
1. Податок на додану вартість	100	15,6	130,	140	17,54	+10	+40	140,0
2. Акцизний збір	42	6,5	45	58	7,3	+12	+16	139,0
3. Інші відрахування з доходу	18	2,8	15	22	2,9	+7	+4	122,0
4.Собівартість реалізованої продукції	400	62,3	430	450	56,4	+20	+50	112,5
5.Адміністративні витрати	40	6,2	40	52	6,5	+12	+12	130,0
6. Витрати на збут	12	1,8	11	10	1,2	-1	-2	83,3
7.Інші операційні витрати	6	0,9	7	8	1,0	+1	+2	133,0
8. Фінансові витрати	12	1,8	10	9	1,1	-1	-3	75,0
9. Втрати від участі в капіталі	1	0,1	1	-	-	-	-	-
10. Інші втрати	11	1,7	6	3	0,4	-3	-8	27,2
11.Податок на прибуток від звичайної діяльності	-	-	25	36	4,5	+11	+36	-
12.Надзвичайні відрахування	3	0,4	10	10	1,2	-	+10	-
Усього витрат і відрахувань	643	100,1	730	798	100	103	156	123,0

Як бачимо, з-поміж витрат найбільшу питому вагу має собівартість реалізованої продукції - 62,3% торік, 56,4% у звітному році. Значну частку становлять адміністративні витрати. Так, торік вони дорівнювали 6,2%, а у звітному зросли до 6,5%, тобто в абсолютній сумі збільшилися на 12 тис. грн.

Виходячи з наявних доходів і витрат прибуток підприємства має склад, показаний в таблиці 2.6 [23].

Таблиця 2.6 - Структура прибутку підприємства, тис. грн.

Показник	2008	2009	Відхилення
1.прибуток від реалізації продукції (валовий дохід)	40	170	+130
2.прибуток від операційної діяльності	-56	-60	-4
3.прибуток від звичайної діяльності	+1	10	+9
4. усього прибутку до оподаткування (ряд 1+ ряд (-2) + ряд 1)	-15	120	+105
5. податок на прибуток (30%)	-	36	+36
6. усього прибутку від звичайної діяльності (ряд 4 - ряд 5)	-	84	+84
7. прибуток від надзвичайних подій	10	-4	+6
8. податки від надзвичайних подій	3	-	-
9. чистий прибуток (ряд 6 - ряд 7)	2	80	+78

Аналіз прибутку підприємства (таблиця 2.6) показує, що найбільшу абсолютну суму має прибуток від реалізації продукції (валовий): він зріс проти минулого року на 130 тис. грн., або на 425%. Прибуток до оподаткування теж зріс на 105 тис. грн.. у результаті чистий прибуток у звітному році становив 80 тис. грн.

У міру насичення ринку та посилення конкуренції вже не виробництво визначає обсяг продажу, а навпаки, можливий обсяг продажу є основою розроблення виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, котрі воно може реально й прибутково реалізувати.

Значне зростання обсягів реалізованої продукції в порівнянні з обсягом товарного випуску за звітний період свідчить про погашення раніше несплачених рахунків. Позитивним фактором є зростання надходжень коштів через банківські рахунки, а також зменшення обсягу реалізації продукції через бартерні операції.

Темпи зростання обсягу реалізації продукції безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток та рентабельність підприємства. Тому аналіз показників реалізації має важливе значення.

Його основні завдання:

? оцінка рівня виконання плану (прогнозу) та динаміки реалізації продукції;

? визначення впливу різних факторів на зміну величини цих показників;

? розроблення заходів для збільшення обсягів реалізації продукції.

Джерелами інформації для аналізу є ф. 2 «Звіт про фінансові результати».

Обсяг реалізації продукції визначається за відвантаженою покупцям продукцією.

У чинному законодавстві України операція з продажу (реалізації) продукції жорстко не прив'язана до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення платежу; вона розглядається як господарська операція з передання права власності на продукцію в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

Обсяг реалізованої продукції визначається продажною вартістю відвантаженої продукції, зазначеною в оформлених для сплати розрахункових документах, і не залежить від фактичного надходження грошової виручки. Реалізація продукції - це ланка зв'язку між виробником і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінювання виконання планів (прогнозів) мають також натуральні показники обсягів реалізації продукції (штуки, метри, тонни та ін.). їх використовують для аналізу обсягів реалізації за окремими видами та групами однорідної продукції.

Аналіз починається з вивчення динаміки реалізації продукції, розрахунку базисних та ланцюгових темпів зростання та приросту.

Аналіз динаміки реалізації основних видів продукції показав (таблиця 2.7 [таблиця складена автором за власними джерелами]), що за три роки обсяг реалізації всіх видів продукції, крім медичної апаратури, скоротився в кілька разів. Особливо різко обсяг реалізації впав у 2008 році. Це призвело до значного збільшення залишків нереалізованої продукції на складі.

Таблиця 2.7 - Динаміка реалізації основних видів продукції

Вироби	Обсяг реалізації продукції, тис. грн.	Темпи зростання (зниження),%
	Рік	Базисні	Ланцюгові
	2007	2008	2009	2006 до 2007	2007 до 2008	2008 до 2009	2009 до 2010
Пральні машини	552,2	338,1	263,9	64,7	50,5	64,7	78,0
Холодильники	343,8	228,3	121,2	66,4	35,2	66,4	53,0
Електронасоси	47,1	10,3	2,7	21,8	5,7	21,8	26,2
Вироби квантової електрики	7,3	7,0	-	-	-	-	-
Обчислена техніка	320,0	132,8	63,0	41,5	19,7	41,5	47,4
Медична апаратура	3,0	4,5	3,1	150,0	103,3	150,0	68,8
Ревербератори	399,6	885,8	20,6	221,6	5,2	221,6	2,3
Електропечі	5,8	6,5	1,9	112,0	32,8	112,0	29,2
Годинники	346,2	132,9	26,1	38,3	7,5	38,3	19,6
Інші вироби	104,2	72,4	2,3	69,4	2,2	69,4	3,1

Сумарні обсяги залишків на складах становили в 2008 році близько 300 тис. грн., що за фактичного середньомісячного рівня реалізації в 2008 році створює запаси більше ніж на сім місяців. Тільки щодо засобів обчислювальної техніки запаси становлять трохи менше місячного обсягу реалізації. За такими видами продукції, як холодильник, залишки дорівнюють півтора, а електропечі - майже дворічному обсягу реалізації.

Оперативний аналіз відвантаження продукції здійснюється на підставі розрахунку, в якому відображаються планові та фактичні відомості про відвантаження продукції за обсягом, асортиментом за день, наростаючим підсумком з початку місяця, а також відхилення від плану.

Для глибокого аналізу проблем, що пов'язані з реалізацією продукції, слід перейти до детального розгляду дії всього комплексу факторів, які можуть впливати на кінцевий обсяг реалізації продукції. Як бачимо, кожну групу факторів треба аналізувати за відповідними методиками. На їх підставі або на підставі спеціальних методів аналізу готуються проекти управлінських рішень. Оскільки для України важливим завданням є розвиток експорту, то обсяги експортних поставок, терміни виконання, види продукції, стратегія конкурентів тощо стають одним із першочергових завдань аналізу факторів, які впливають на обсяг реалізації продукції.

Від ринків збуту залежать обсяг продажу, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума отриманого прибутку та ін. Треба наголосити на тому, що знання ринку того чи іншого товару є надзвичайно важливим для підприємства, оскільки, знаючи всю сукупність фірм, котрі функціонують у: цій сфері обміну, можна виявити потенціальних та регіональних конкурентів.

Основні завдання аналізу:

? оцінка місткості ринку та окремих його сегментів;

? визначення факторів, що впливають на зміну ринків збуту;

? вивчення показників збуту різних категорій виробів;

? розроблення пропозицій щодо формування ринків збуту.

Зміст дослідження:

? оцінка структури ринків збуту;

? оцінка місткості ринку;

? оцінка частки ринку.

Аналіз динаміки продажу щодо підприємств-споживачів.

Іншим важливим показником, величину котрого необхідно якнайретельніше визначати та прогнозувати, є показник ринкової частки. Ринкова частка - це відношення обсягу продажу певного товару даної організації до сумарного обсягу продажу цього товару всіма організаціями, що діють на даному ринку. Цей показник є ключовим для оцінки конкурентної позиції організації.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості.

Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між чистим доходом (Дч) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої (Ср) продукції (товарів, робіт, послуг).



Чистий дохід розраховується як різниця між доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Др і податком на додану вартість (ПДВ), акцизним збором (Ак) та іншими відрахуваннями з доходу (Ді):

Аналіз виконання плану прибутку від реалізації продукції проводиться за даними форми №2 і за обліковими даними підприємств.

Вхідні дані для аналізу подано в таблиці 2.8 (див. додатки А,Б).

Таблиця 2.8 - Аналіз прибутку від реалізації продукції, тис. грн.

Показник	2008	2009	Звіт
Виручка від реалізації продукції	600	660	840
Собівартість реалізованої продукції	400	430	450
Прибуток	200	230	390

За даними таблиці 2.8 план по прибутку перевиконано на 190 тис. грн. (390-200), або на 95%. Відхилення фактичного прибутку від планового сталося в результаті змін обсягу реалізації, собівартості, структури й асортименту продукції та оптових цін на продукцію.

Порівнюючи суму прибутку планову і суму прибутку, розраховану за плановими цінами і плановою собівартістю, але за фактичним обсягом і асортиментом продукції, обчислимо, наскільки вона змінилась унаслідок зміни обсягу й структури реалізованої продукції:

Але щоб визначити вплив тільки обсягу реалізації, треба плановий прибуток помножити на відсоток пере-(недо-)виконання плану обсягу реалізації. Цей відсоток становить 110% .

Вплив зміни обсягу реалізації обчислюються:

Отже, за рахунок збільшення обсягу реалізації ми одержали 20 тис. грн. прибутку. Потім визначаємо вплив структурного фактора: від першого результату віднімає другий:

Вплив зміни собівартості на суму прибутку розраховується порівнянням фактичної суми витрат (перерахованої на фактичний обсяг реалізації продукції) з плановою:

Тобто фактична собівартість зросла, отже, прибуток зменшився на (-20) тис. грн. Вплив зміни оптових цін на прибуток визначається порівнянням фактично отриманої виручки (зменшеної на суму податків на добавлену вартість, акцизів та інших обов`язкових платежів) з виручкою, що перерахована на фактичний обсяг реалізації:

Велике зростання прибутку за рахунок підвищення цін на продукцію не є результатом ефективної діяльності підприємства, оскільки досягається воно за рахунок споживачів. Загальна сума результатів впливу різних факторів на доходи показує, що розрахунки зроблено правильно: