Облік фінансових результатів підприємства

При розподілі прибутку та визначені напрямів його використання, перш за все враховується ринкова кон'юнктура, яка може диктувати необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу підприємства. У відповідності з цим визначаються масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначені для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, впровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці і т.д. Частина прибутку використовується на сплату відсотків за кредитними інвестиціями.

Важливе місце в системі розподілу прибутку займають сьогодні ті напрямки його використання, які пов'язані з формуванням заохочувальних фондів, призначених для стимулювання кращих результатів роботи трудових колективів.

Ця частина прибутку використовується для преміювання робітників і службовців, виплати різних винагород, надання одноразової допомоги і т. п.

Частина прибутку відраховується на благодійні цілі, йде на підтримку колективів, організацію виставок і т. п.

Отже, прибуток підприємства - це основний фактор його економічного та соціального розвитку.

Позитивне значення економічного прибутку свідчить на користь обраного напряму розвитку фірми (підприємства), рентабельності вкладеного капіталу, перспективності інвестицій, тощо. Від'ємне значення - сигналізує про необхідність скорочення виробництва та інвестицій, зміні напрямку діяльності або навіть закритті.

По суті така ситуація означає, що фірма розбазарює ресурси та нехтує метою максимізації прибутку. Таке явище для раціонального суб'єкта ринкової економіки неможливе. Нульовий економічний прибуток свідчить про рівність величин нормального та бухгалтерського, а це означає, що альтернативне застосування ресурсів не принесе фірмі більше прибутку, а ніж вона отримує.

Бухгалтерський підхід спирається на показники реально отриманих результатів, підтверджених бухгалтерською (фінансовою) звітністю підприємства та визначених відповідно вимог законодавства. Це вже визначені показники валового та чистого прибутку. Розглядаючи прибуток як джерело фінансування зростання підприємства доцільно детальніше зупинитися на проблемах аналізу його розподілу між суб'єктами володіння і розпоряджання, тобто на сфері економічних взаємовідносин між державою й окремими підприємствами щодо їх фінансового результату.

Через розподіл прибутку реалізується одна з його найважливіших функцій -стимулювання діяльності підприємств. Перш ніж бути використаним для фінансування зростання підприємства, прибуток розподіляють між сторонами, що забезпечують його створення. Кількість сторін, які його привласнюють, у першу чергу залежить від організаційно-правової форми підприємства. Якщо це підприємство державне чи приватне, то частину прибутку привласнює держава у вигляді податків, зборів або платежів.

Решту прибутку на умовах оперативного управління (казенне підприємство), повного господарського відання (державне підприємство) привласнює або засновник на правах власності (приватне підприємство, товариство), або ця частина прибутку залишається у розпорядженні підприємства.

Першим каналом є сплата підприємствами майнових податків: податку на рухоме і нерухоме (проект) майно, внесення плати за землю, а за наявності надприбутків - рентних платежів.

Рис. 3.3 - Розподіл прибутку підприємства між суб'єктами володінняі розпоряджання

Значимість аналізу, розподілу і використання чистого прибутку зумовлена тим, що від результатів цього розподілу залежать не лише темпи розвитку підприємства на основі самофінансування, а й забезпечення інтересів власників, задоволення матеріальних та соціальних потреб персоналу.

Як видно з рис. для визначення розміру чистого прибутку підприємства необхідно прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, зменшити на суму виплат неподаткового характеру.

Тобто прибуток після сплати податків до бюджету можна зменшити на суму санкцій за рішенням арбітражного суду або на суму повернення основного боргу за раніше отриманими кредитами, сплати процентів за протермінування термінів користування кредитами та ін..

Решта суми прибутку, що є у розпорядженні підприємства, - це чистий прибуток, який воно і використовує самостійно.

Наступним етапом аналізу розподілу і використання чистого прибутку підприємства є аналіз формування системи фондів, резервів та спрямування його на інші потреби.

Визначення напрямків використання чистого прибутку належить до компетенції самого підприємства і його засновників (акціонерів).

Рис. 3.4 - Етапи визначення чистого прибутку підприємства

Сучасна господарська практика передбачає наступні напрямки використання чистого прибутку:

1. Фонд інвестування підприємства (фінансування витрат на науково-дослідні роботи, розробку й освоєння нових видів продукції і технологій, модернізацію обладнання, реконструкцію і модернізацію діючого виробництва, придбання і створення нематеріальних активів, поповнення обігового капіталу). Це один із найвагоміших напрямків використання чистого прибутку, що забезпечує відтворювальні процеси на підприємстві. Пропорції розподілу чистого прибутку залежать від конкретних обставин, завдань, які ставить перед собою підприємство.

2. Фонд фінансування витрат, пов'язаних із соціальними потребами (витрати на експлуатацію соціально-побутових об'єктів, що є на балансі підприємства), будівництвом об'єктів невиробничого призначення, проведенням оздоровчих та інших заходів. 3. Фонд стимулювання персоналу підприємства (матеріальне заохочення працівників: виплата одноразових премій за виконання важливих виробничих завдань, надання одноразових матеріальних допомог, преміювання за створення, освоєння і впровадження нової техніки тощо).

Фінансування соціально-культурних потреб і стимулювання персоналу підприємств - є традиційні напрямки використання чистого прибутку підприємствами. До таких витрат, що фінансуються за рахунок прибутку, більшість економістів ставиться позитивно.

Однак окремі з них переконані, що часткове задоволення за рахунок фінансового результату соціальних потреб колективу, матеріальне заохочення працівників є витратами без будь-якої користі для суспільства.

Тому чистий прибуток, як і скрізь у світі, мусить мати лише два напрямки використання: виплата доходу на вкладений капітал та інвестування розширеного відтворення капіталу. Навряд чи можна погодитися з такою точкою зору щодо використання чистого прибутку навіть у важких економічних умовах. Не використавши частину фінансового результату на оздоровлення і відпочинок своїх працівників та членів їх сімей, бізнес не матиме належної віддачі від них на основному виробництві. Не стимулюючи матеріально персонал, можна втратити висококваліфікованих працівників - управлінців, раціоналізаторів, а то й ділову репутацію взагалі. Досвід зарубіжних країн якраз свідчить, що майже "скрізь у світі" приділяють належну увагу саме таким напрямкам використання чистого прибутку.

Мова не йде про забезпечення кожного працівника житлом, значні за розміром поточні премії, оплату витрат на відпочинок тощо, але витрачання прибутків за такими напрямками в розумних межах, у тому числі і на стимулювання персоналу підприємств, у багатьох країнах вважають економічно доцільним і престижним.

Світова практика виробила і успішно застосовує різноманітні форми стимулювання персоналу та управлінських кадрів за рахунок доходів фірм і корпорацій.

Так, вищі управлінські кадри в багатьох країнах стимулюють шляхом розподілу акцій (право придбання - опціон) між членами директорату фірми, відрахувань від прибутків - тантьєм - та заробітною платою - прибутком - і навіть винагородою за присутність на засіданнях тощо. Персонал фірм заохочують як шляхом "участі в прибутках компанії", так і шляхом використання коштів фонду матеріального заохочення: придбання облігацій або розміщення коштів на поточних рахунках; спрямування коштів у спільні інвестиційні фонди без і з програмами збереження; придбання акцій компанії.

Формування резерву для виплати дивідендів. Важливим напрямком використання прибутку є формування резерву на виплату дивідендів.

Дивідендна політика товариства - серйозний важіль підвищення ефективності його діяльності. Матеріальний інтерес засновників (власників) тісно пов'язаний з ідеологією товариства, пошуками оптимальних напрямків діяльності, що стабілізували і збільшували б доходи товариства.

Відомо, що за згодою акціонерів фірми може створюватися резерв стабілізації дивідендів, тобто вилучається частина прибутку, спрямована на виплату дивідендів, якщо вона перевищує середню норму останньої за попередні 2-3 роки. Основним мотивом формування такого резерву є відмова акціонерів від разової вигоди для стабільності в отриманні дивідендів у майбутньому.

Частина прибутку після сплати податків, формування резервного фонду і виплати дивідендів (для акціонерних товариств) перебуває у вигляді нерозподіленого прибутку. У світовій практиці нерозподіленому прибуткові, що залишається в розпорядженні підприємства, приділяють велику увагу, бо його можна використовувати для поповнення капіталу шляхом формування запасного і додаткового капіталу, резерву стабілізації дивідендів. Таке самофінансування є важливим для національного бізнесу і тому, що відповідно до нових національних стандартів обліку і звітності нерозподілений прибуток теж став складовою капіталу підприємства (товариства). До того ж подібне поповнення капіталу не потребує законодавчої регламентації.

Завдання аналізу розподілу прибутків полягає у виявленні відповідності між розподілом та використанням прибутку з урахуванням результатів роботи колективу підприємства. Згідно з чинним положенням прибуток, одержаний підприємством, розподіляється у такому порядку.

Перш за все в бюджет сплачується податок на прибуток. Для визначення оподатковуваного прибутку прибуток зменшується на суму: доходів у вигляді дивідендів, процентів, одержаних за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що належать підприємству; доходів, одержаних від пайової участі у діяльності інших підприємств; відрахувань у резервний фонд та інші аналогічні фонди до досягнення розмірів цих фондів; пільг, наданих відповідно до чинного законодавства.

Чистий прибуток підприємства визначається як різниця між прибутком звітного року і величиною податку з урахуванням пільг.

Підприємство самостійно визначає напрямки використання прибутку, які включають: відрахування до резервного капіталу, утворення фондів споживання і фондів накопичення, виділення коштів на добродійні та інші цілі.

В акціонерних товариствах розподіл чистого прибутку ґрунтується на дивідендній політиці підприємства, в основі якої лежить питання про розмір і темпи зростання усуспільненого капіталу підприємства.

Складність розв'язання цих завдань полягає в тому, що однозначного критерію оцінки немає.

Є очевидні переваги, такі, що можна розрахувати як з точки зору капіталізації чистого прибутку, тобто розподілу його до фондів накопичення, так і з точки зору стабільності виплати дивідендів.

Таблиця 3.15 - Виконання плану використання прибутку ФГ «Житниця» за 2013 рік, тис. грн.

З даних таблиці можна зробити висновок,що план виконання прибутку в фермерському господарстві «Житниця» в 2013 році не виконано, а саме замість запланованих 600 тис.грн прибутку отримано 513,3 чистого збитку. абсолютне відхилення фактичного показника від планового -1113,3 тис грн., що складає -185 відсотків.

ВИСНОВКИ

У дипломній роботі здійснено теоретичне й практичне обґрунтування методики обліку та аналізу фінансових результатів діяльності підприємств і запропоновано нове вирішення наукових проблем та практичних завдань. Вони знайшли втілення у рекомендаціях автора щодо вдосконалення облікової моделі формування фінансових результатів підприємств, уточнення й відображення фінансових результатів діяльності в облікових регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності та адаптації моделей комплексного аналізу фінансових результатів і їх прогнозування на основі маржинального аналізу до умов галузі. Це знайшло відображення в таких наукових і практичних результатах, отриманих автором:

1. Дослідження сутності фінансових результатів показали, що в економічній літературі існують різні тлумачення.

2. Визначено класифікації фінансових результаті в дипломній роботі проведено систематизацію критеріїв.

3. Значний вплив на побудову обліку і аналізу фінансових результатів чинять характер організації виробництва і потреб управління ним з погляду на специфічні особливості галузі. Проведене дослідження забезпечило виділення галузевих та технологічних особливостей підприємства, особливості готової продукції, що впливають на формування її собівартості.

4. Аналіз досвіду роботи ФГ «Житниця» показав, що операції з обліку і аналізу фінансових результатів оформляються первинними документами. На організацію обліку фінансових результатів впливають положення облікової політики та вид діяльності підприємства.

5. В роботі здійснено аналіз обсягу витрат виробництва, їх динаміки, структури, а також досліджено собівартість готової продукції. Запропонований аналіз дає можливість підприємству вивчати поведінку витрат з метою підвищення ефективності поточної виробничої діяльності.

6. Запропонована до використання методика перспективного аналізу на базі поєднання маржинального аналізу й аналізу вигод і витрат, що дозволяє ефективно вирішувати виробничі завдання.

7.Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьому процесі в Україні відіграє об'єктивний аналіз фінансового стану підприємств. Що ж стосується сутності фінансових результатів, то фінансові результати - це економічна категорія, яка являє собою універсальну економічну категорію, яка враховує два чинники основної мети підприємницької діяльності - доходи та витрати.

8. До класифікації фінансових результатів можна сказати те, що існує досить багато класифікаційних критеріїв щодо фінансових результатів. Насамперед, відносно своєї величини фінансові результати розрізняться на позитивні фінансові результати (прибуток), нульовий фінансовий результат та негативний фінансовий результат (збиток).

Фінансові результати класифікуються наступним чином:

фінансові результати операційної діяльності;

фінансові результати фінансової діяльності;

фінансові результати іншої діяльності;

9. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової
звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та
фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної фінансової політики,
який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського
обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського
обліку та складання фінансової звітності згідно із «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.10.2012.

10. Серед організаційних особливостей діяльності підприємства, що впливають на побудову обліку, необхідно виділити організаційну структуру (модель) самого підприємства в залежності від його величини: велике, середнє чи мале, внутрішні зв'язки між функціональними підрозділами підприємства.

11. На ФГ «Житниця» бухгалтерський облік здійснюється центральною бухгалтерією, форма обліку - автоматизована. НП(С)БО "Загальні вимоги до фінансової звітності" встановлено економічний зміст статей доходів і витрат та порядок визначення прибутку (збитку) за звітний період. Вимоги до звіту Про фінансові результати (сукупний дохід) визначають і вимоги до організації та ведення бухгалтерського обліку доходів і витрат підприємства.

12. Удосконалення бухгалтерського обліку, звітності та аналізу при формуванні фінансових результатів аграрних підприємств дадуть можливість регулювати фінансово-господарські відносини відповідно до ринкових механізмів на мікро - та макроекономічному рівнях, а також впливати на ефективність розвитку галузі.

13. План виконання прибутку в фермерському господарстві «Житниця» в 2013 році не виконано,а саме замість запланованих 600 тис.грн прибутку отримано 513,3 чистого збитку. абсолютне відхилення фактичного показника від планового -1113,3 тис грн., що складає -185 відсотків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ