Оцінка результатів фінансової діяльності Державного інституту по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості "Гипрококс"

Прогнозний (чи перспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за прогнозними або очікуваними даними, які порівнюють з даними відповідного звітного періоду. Він дає змогу глибше й повніше проаналізувати перспективний фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства, ніж попередній (ретроспективний) та поточний, оскільки базується на звітних матеріалах, а також уможливлює прогнозування діяльності підприємства в майбутньому.

Таблиця 1.3 - Основні прийоми аналізу фінансового стану підприємства

№ з/п	Вид аналізу	Зміст аналізу
1	горизонтальний (часовий) аналіз	порівняння кожної позиції звітності з відповідним показником за попередній період
2	вертикальний (структурний) аналіз	визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат
3	трендовий аналіз	порівнювання кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів та визначення тренду -- основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
4	аналіз відносних показників (коефіцієнтів)	розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників
5	порівняльний аналіз	внутрішньогосподарський аналіз різних показників звітності самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми проти показників конкурентів або середньогалузевих та середніх показників;
6	факторний аналіз	визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і оберненим (синтез), коли його окремі елементи об'єднують у загальний результативний показник

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій підставі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи.

Метод фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях.

До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок і сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, у підґрунтя яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок; арифметичних різниць; балансовий; виокремлювання ізольованого впливу факторів; відсоткових чисел; диференційний; логарифмічний; інтегральний; простих і складних відсотків; дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи оброблення рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності утворює методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три головні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є головними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі ґрунтуються на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширеніші з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Отже, під час аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їх кількість і широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

2. Аналіз та оцінка фінансової діяльності інституту «Гипрококс»

2.1 Загальна характеристика діяльності Інституту « Гипрококс»

Даний диплом виконаний на базі Державного інституту по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості «Гипрококс» (далі Інститут «Гипрококс»).

Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості засновано на підставі постанови Ради праці і оборони від 19 червня 1929 р. та спільної постанови ЦВК і Раднаркому Союзу РСР від 24 липня 1929 р. на державній власності.

Інститут „Гипрококс» має більш ніж 75-річний досвід комплексної розробки науково-технічної документації для будівництва нових, реконструкції та модернізації діючих коксохімічних підприємств та установок.

За роки діяльності Гипрококсом побудовані усі коксохімічні підприємства України, Росії, Казахстану, Грузії, його спеціалісти брали участь в створенні проектних організацій металургійного та коксохімічного профілю, підготовці спеціалістів, в будівництві, пуску і наладці коксохімічних підприємств, батарей, установок в країнах Європи, Азії, Африки та Латинської Америки.

В нинішній час інститут підпорядкований Міністерству промислової політики України.

Місце знаходження інституту: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 60.

Інститут є юридичною особою.

Участь інституту в асоціаціях, концернах, консорціумах та інших об'єднаннях здійснюється на добровільних засадах.

Інститут веде самостійний баланс, має поточні, валютні та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Інститут має товарний знак, який зареєстровано відповідно до чинного законодавства України.

Інститут «Гипрококс» з 01.01.2005 р. знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові. Свідоцтво платника ПДВ № 30009623, яке видано 17.01.2005 р. індивідуальний податковий номер 001883320394. Організаційно-правова форма господарювання (КОПФГ) - 425 - установа, орган управління (СПОДУ) - 06544 - Міністерство промислової політики України.

Інститут створено з метою отримання прибутку за рахунок наукової, виробничої і підприємницької діяльності в різних галузях народного господарства, переважно в коксохімічній промисловості.

Виробничий стан інституту стабільний, ліквідації видів діяльності інституту не було. Інститут не приймав участі в діяльності сумісних підприємств.

Інститут є провідною комплексною технологічною установою по науково-технічній діяльності та прикладних досліджень на стадії практичного застосування, науково-технічних програм, проектів і прогнозування в коксохімічній промисловості, має ліцензії на право виконання проектних робіт в Україні, та Росії.

Головним центром Міністерства України у справах будівництва та архітектури інституту «Гипрококс» видано атестат акредитації експертної комісії по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості.

Інститут має свідоцтво Мінпромполітики України про атестацію наукової установи від 19.11.2007р. № 12, яким його віднесено до групи «А» та визначено головним з питань науково-технічного забезпечення за напрямком: проектно-вишукувальні роботи для коксохімічних підприємств.

Основним видом діяльності Гипрококсу є комплексне проектування (у тому числі технологічне) нових, реконструкції, технічного переозброєння, розширення і капітальних ремонтів діючих підприємств коксохімічної промисловості та інших галузей народного господарства, об'єктів житла, соцкультпобуту, комунального господарства тощо, а також виконання науково-дослідних робіт, розробка нормативних документів галузі, здійснення зовнішньоекономічної діяльності, тощо.

Інститут «Гипрококс» розробляє науково-технічну продукцію в цілому по всім розділам проекту: технологічному, будівельному, сантехнічному, водозабезпечення та комунікаціям, енергозбереженню, автоматизації і контролю виробничого процесу, генеральному плану, транспорту та іншим. Всі ці роботи в загальному обсязі робіт складають до 90%.

Науково-технічні розробки в галузі технології виробництва доменного коксу, підготовки вугілля для коксування, переробки коксового газу, виробництва хімічної продукції з коксового газу (де інститут є головним) складають до 50% обсягу робіт.

За роки існування інституту за його проектами споруджено 59 коксохімічних підприємств потужністю від 290 тис. т у рік до 7800 тис. т у рік валового коксу 6% вологості, у тому числі: в Україні - 17, в Росії, Казахстані, Грузії - 17, в країнах Європи, Азії, Африки - 25. За проектами інституту побудовано та реконструйовано всю коксохімічну промисловість України та країн СНД. Взагалі за проектами інституту побудовано з урахуванням технічного переозброєння та перекладок близько 400 коксових батарей.

Дуже відчутною становиться тенденція старіння коксових потужностей. Ці обставини вселяють впевненість, що попит на послуги Гипрококсу буде рости, що свідчить про хороші перспективи для його розвитку.

Інститут проводить та підтримує єдину технічну політику коксохімічної промисловості, спільно з підприємствами системно здійснює роботу по оновленню основних фондів коксохімічних підприємств, підтримує ділові та творчі зв'язки з багатьма фірмами інших країн.

Технологічні розробки інституту відповідають світовому рівню та захищені авторськими свідоцтвами.

Конкурентоспроможність розробок підтверджено продажем закордонним фірмам більш ніж 50 ліцензій та «ноу-хау» на коксові батареї з пічними камерами великого об'єму, установки сухого гасіння коксу (УСГК) та установки вибіркового подрібнення вугілля.

Коксові батареї оснащені сучасними засобами механізації, автоматизації та охорони навколишнього середовища від шкідливих виробничих викидів, характеризуються значною кількістю типорозмірів коксових печей з камерами об'ємом 21,6; 27,3; 29,8; 30,1; 36,2; 41,3; 51,0 м³ потужністю від 490 до 1140 тис. т/рік коксу, що дозволяє повністю задовольнити вимоги замовника за накресленими обсягами виробництва коксу.

Установки сухого гасіння коксу дозволяють отримувати пар високих параметрів і забезпечують захист навколишнього середовища, покращують умови праці, підвищують якість коксу та знижують його витрати в доменних печах. В Україні, Росії, Казахстані в експлуатації перебувають більш ніж 20 багатокамерних УСГК, 16 багатокамерних УСГК перебувають в експлуатації або на стадії будівництва в Японії, Індії, Китаї, Фінляндії, Туреччині, Угорщині, Німеччині та інших країнах.

В проектах Гипрококсу знаходять застосування прогресивні процеси: вибіркове подрібнення вугілля, часткове брикетування, трамбування вугільної шихти, технологія та основне устаткування яких захищено авторськими свідоцтвами та патентами.

Значна частина коксового (80-90%) та хімічного (50%) устаткування, що виробляється підприємствами України, розроблена на основі технічних завдань та техпроектів Гипрококсу.

В інституті сформувалась унікальна вітчизняна школа спеціалістів-коксохіміків в області проектування, будівництва та експлуатації коксових батарей та цехів по переробці хімічних продуктів коксування.

Спеціалісти інституту мають російські державні кваліфікаційні сертифікати на виконання професійної діяльності в галузі будівництва. Спеціалісти інституту постійно беруть участь у світових конгресах та конференціях з коксохімічного виробництва.

За останні роки за проектами Гипрококсу побудовано 21 нову коксову батарею, 32 коксових батарей реконструйовано та технічно переозброєні, з них:

Україна - 4 нові коксові батареї та 13 коксових батарей реконструйовані та технічно переозброєні;

Росія - 7 нових коксових батарей та 15 коксових батарей реконструйовані та технічно переозброєні;

Казахстан - 4 коксові батареї реконструйовані;

в далекому зарубіжжі побудовано - 10 коксових батарей, у тому числі: в Угорщині - 1; в Італії - 1; в Індії - 2; в Туреччині - 2; в Чехії - 1; в Фінляндії - 2; в Єгипті - 1.

Замовники високо оцінюють технічні рішення інституту, які їм приймаються при проектуванні коксохімічних агрегатів.

Згідно з аналізом в 2006 - 2008 рр. виробництво валового коксу в країнах СНД та інших країнах, де функціонують коксові батареї, побудовані за проектами Гипрококсу, склало близько 30% від світового виробництва.

В зазначений період також за проектами Гипрококсу побудовано установки сухого гасіння коксу в Китаї, Угорщині, Туреччині, Фінляндії, Індії.

Отримання Гипрококсом замовлень від українських та зарубіжних підприємств розширює можливості українських виробників по участі у будівництві об'єктів (субпідрядних Гипрококсу проектних організацій, машинобудівних та вогнетривких заводів).

Виробнича та господарська діяльність інституту в 2008 р. була спрямована на 100% виконання договірних обов'язків по розробці науково-технічної продукції, забезпеченню об'ємів науково-технічних робіт, використанню в проектах наукових досягнень, зниженню енергоємності і матеріаломісткості, виконанню вимог по захисту навколишнього середовища, виконанню колективного договору, збереженню і навчанню висококваліфікованих кадрів. Це дозволяє інституту забезпечити ефективне використання закріпленого за інститутом державного майна і отримання прибутку.

Інститут «Гипрококс» має у своєму складі ряд технологічних відділів: вугільні, коксові, хімічний, відділи генеральних планів і транспорту, водопостачання й технологічних комунікацій, захисту навколишнього середовища, автоматизованих систем керування й інших функціональних підрозділів. Вищим керівним органом є директор, який має заступників по виробництву, фінансам та адміністративно-господарській діяльності, зовнішньо -економічним питанням, перший заступник директора - головний інженер, заступник головного інженера. Загальна організаційна структура підприємства представлена на рисунку 2.1

Недоліком організаційної структури підприємства можна вважати відсутність окремого відділу маркетингу. Функції пошуку й збуту пропонованих послуг лежать на відділі зовнішньоекономічних зв'язків і підготовки тендера, головному інженері. Так само є практика поділу країн потенційних замовників між ГІПами. Кількість коксохімічних підприємств у світі обмежено, оскільки подібні підприємства будуються або біля джерел сировини, або біля комунікаційних мереж, таких як ріки, моря. Керуючись строком експлуатації окремих коксових батарей на окремому підприємстві, є можливість відстеження потенційних покупців. Оскільки переважна частина всіх коксових батарей у світі були побудовані або за проектом Інституту «Гипрококс», або по ліцензіях, то потенційні замовники зацікавлені в співробітництві з підприємством. Зважаючи на це, впровадження спеціалізованого відділу, який би займався маркетинговими дослідженнями було б досить дієвим заходом, який забезпечить збільшення та оптимізацію поставок.

За останні роки помітно зросли вимоги замовників до якості науково-технічної продукції, у тому числі проектної. На міжнародний ринок такої продукції неможливо виходити без передбачених в ній технічних рішень, які відповідають кращим світовим зразкам, застосування європейських або американських стандартів, наявності належним чином оформлених креслень з використанням комп'ютерної графіки.

Якість науково-технічної продукції повинна бути підтверджена відповідними міжнародними та національними сертифікатами.

Інститут має сертифікат УкрСЕПРО (на відповідність вимогам ДСТУ ISO 9001) та сертифікат англійської міжнародної організації по якості «Lloyd's Register Quality Assurance».

Протягом останніх 20 років в інститут не надходили претензії від замовників, будівельних організацій, а також інспектуючих органів щодо якості науково-технічної продукції. Будучи генеральним проектувальником всіх коксохімічних підприємств країн СНД, а також головним галузевим інститутом в Україні, інститут «Гипрококс» в 2007 році з метою підвищення якості наукової продукції забезпечував:

1) ведення єдиної науково - технічної політики;

2) високий технічний рівень та економічну ефективність науково - технічних розробок;

2) ведення єдиного генерального плану та транспорту;

3) патентну чистоту проектних рішень;

4) проведення внутрішньої експертизи науково-технічної документації та кошторисів;

5) координацію робіт субпідрядних організацій та погодження з ними усіх частин проекту, а також участь в прийнятті принципових рішень;

6) організацію авторського нагляду за будівництвом.

В звітному році виконувались заходи, які спрямовані на підвищення якості науково-технічної документації з широким використанням комп'ютерної та обчислювальної техніки.

Інститут має в своєму розпорядженні необхідний об'єм нормативних та довідкових матеріалів, які забезпечують якісне виконання науково-технічної документації згідно з основними напрямками роботи інституту, в тому числі:

1) будівельні норми та правила, інструкції, посібники, вказівки, СНіП, та ін.;

2) технічні умови;

3) типова проектна документація;

4) регіональні каталоги;

Рисунок 2.1 - Організаційна структура Інституту «Гипрококс»

В технічному архіві, та науково-технічній бібліотеці інституту ведуться картотеки стандартів, технічних умов та правил, інструкцій, предметно- тематична картотека вітчизняних та закордонних джерел інформації, картотека типових конструкцій та проектів, розроблена система науково-технічної інформації «АЦНТИКОКС» з використанням комп'ютерів.

До технічної бібліотеки інституту регулярно надходять більше 60 найменувань періодичних видань науково-технічної літератури.

Крім того, інститут «Гипрококс» одержує науково-технічну інформацію завдяки прямим зв'язкам з закордонними замовниками.

Накопичений значний фонд науково-технічної документації дозволяє інституту виконувати функції базового інформаційного центру для проектних, науково-дослідних інститутів та підприємств гірничо-металургійного комплексу Мінпромполітики України у північно-східному та східному регіонах України - Харківській, Луганській, Донецькій, Запорізькій, Сумській та Полтавській областях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004р. № 1734 інститут знаходиться в переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки Держави.

2.2 Оцінка майнового стану підприємства

Аналіз структури вартості майна дає лише загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Він показує частку кожного елементу в активах і співвідношення позикових і власних засобів, що покривають їх, в пасивах. Зіставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела йшов притік нових засобів і в які активи ці нові засоби вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладення грошей в дане підприємство. Вона лише дозволяє оцінити стан активів і наявність засобів для погашення боргів.

Особливість формування інформації у фінансових звітах полягає в тому, що доходи, або проведені витрати, розраховані прямим методом, можуть не відповідати реальному «притоку» або «відтоку» грошових коштів. У звіті може фігурувати достатня величина прибутку і тоді оцінка рентабельності буде високою, хоча підприємство може відчувати гостру нестачу грошових коштів. І навпаки, прибуток може бути незначним, а фінансовий стан підприємства - цілком задовільним.

Для отримання достовірнішої картини необхідно визначати реально одержаний прибуток. З цією метою проводять аналіз наявності і руху грошових коштів непрямим методом. Річ у тому, що окремі види витрат і доходів зменшують або збільшують суму прибутку підприємства, не змінюючи величину грошових коштів. При аналізі непрямим методом ці суми повинні бути враховані в сумі економічного прибутку. Тобто так, щоб статті витрат, не пов'язані з відтоком грошових коштів, не впливали на показник чистого прибутку.

Наприклад, вибуття об'єктів основних засобів без грошової компенсації (в результаті морального зносу, наприклад) пов'язане з отриманням збитку у розмірі їх залишкової вартості. Цей збиток фіксується на рахунку «Інші доходи і витрати» і потім списується на рахунок «Прибутки і збитки». Але величина грошових коштів в цьому випадку не міняється. Адже відтік засобів відбувся раніше - у момент придбання майна. Означає, збиток у розмірі залишкової вартості повинен бути врахований в сумі економічного прибутку.

При розгляді підсумкової величини, що характеризує майновий стан підприємства - «сума всіх господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні організації», потрібно звернути увагу на важливий момент. У складі активів і пасивів враховується вся дебіторська і кредиторська заборгованість (майбутні надходження і виплати). У бухгалтерському обліку, таким чином, присутнє поняття потенційності.

З цієї точки зору, взагалі кажучи, весь актив може розумітися як витрати майбутніх періодів або, у дусі американської школи економічного аналізу, доходи майбутніх періодів (бо актив для того і існує, щоб приносити прибуток). Недоліком такого підходу треба вважати дуже велику умовність оцінки капіталу і орієнтацію більше на майбутні доходи, чим на реально одержані.

Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні та відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідковувати тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Найважливішою особливістю бухгалтерського балансу є рівність підсумків активу і пасиву, оскільки і в активі, і в пасиві відображається одне і те ж - господарські засоби організації, але з різних сторін: у активі показується склад засобів, а в пасиві - джерела, за рахунок яких вони сформовані.

У ринковій економіці під активами балансу розуміється майнова маса, яка повинна активно працювати і приносити прибуток. Статті активу розташовуються по певній системі.

Розділ «Необоротні активи» об'єднують різні по своєму економічному значенню статті балансу і містять відомості про засоби, вкладені до основних фондів і на інші цілі. Об'єднання їх в одному розділі обумовлено приналежністю до найменше ліквідних активів.

Необоротні активи - це засоби організації, які використовуються нею в своїй діяльності довше за один рік. Найважливішими їх статтями є нематеріальні активи, основні засоби, незавершені капітальні вкладення і довгострокові фінансові вкладення.

Стаття «Основні засоби» включає вартість основних засобів тих, що як діють, так і знаходяться у запасі.

По статті «Нематеріальні активи» показуються активи, що не мають матеріальної форми, але що мають значну вартість: права користування землею і іншими природними ресурсами; патенти, ліцензії, товарні знаки і інше.

Стаття «Незавершені капітальні вкладення» призначена для віддзеркалення фактичних витрат підприємства на капітальне будівництво, по монтажу устаткування.

По статті «Довгострокові фінансові вкладення» відображаються фінансові вкладення з розшифровкою по видах вкладень: інвестиції в дочірні суспільства, в залежні суспільства, позики на термін більше 12 місяців.

Розділ «Оборотні активи» включає оборотні активи підприємства, права підприємства, що залучаються до виробничо-технологічного процесу, боргові, а також короткострокові фінансові зобов'язання і грошові кошти. Основні статті розділу наступні.

У групі «Запаси» показуються запаси сировини, матеріалів, палива, куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів, тара; наявність на складі закінчених виробництвом виробів; відвантажені товари до моменту надходження платежів за них на розрахунковий рахунок підприємства; витрати майбутніх періодів, вироблених в звітному періоді, але не включені в собівартість продукції і інше.

У цьому розділі враховується також дебіторська заборгованість, яка утворюється з розрахункових взаємин підприємства з господарськими організаціями. Дебіторська заборгованість є важливою частиною оборотних коштів. За наявності конкуренції і складнощів збуту продукції підприємства можуть продавати її.

По статті «Короткострокові фінансові вкладення» показуються короткострокові (на термін не більше одного року) вкладення підприємства в цінні папери інших підприємств, власні акції, викуплені у акціонерів.

По статтях групи «Грошові кошти» указується сума грошових коштів, які в даний момент має в своєму розпорядженні підприємство. Вони можуть бути в касі підприємства, розмір готівки якої зводиться до можливого мінімуму. Основна частина грошових коштів знаходиться на розрахунковому рахунку. Збільшення в динаміці по цій статті, як правило, свідчить про поліпшення фінансового стану підприємства.

У ринковій економіці пасив балансу показує, яка величина засобів (капіталу) вкладена в господарську діяльність підприємства, хто і якою мірою брав участь в створенні майнової маси підприємства.

Пасив балансу - це сума зобов'язань організації.

Залучення засобів у вигляді банківських кредитів, позик і кредиторської заборгованості відображається в розділах «Поточні зобов'язання» і «Доходи майбутніх періодів».

По статті «Позикові засоби» розділу «Довгострокові зобов'язання» показуються узгоджені з банком суми заборгованості по одержаних від них довгострокових (з терміном погашення більше 1 року) кредитах: на витрати по технічному вдосконаленню, розширенню виробництва, на технічне переозброєння, поліпшення організації виробництва; показуються засоби, одержані в результаті випуску акцій, облігацій.

Розділ «Короткострокові зобов'язання» включає короткострокові (до 1 року) кредити банків і позики, а також привернуті в ході розрахунків засоби кредиторів. Вони погашаються протягом року за рахунок поточних активів.

Між активом і пасивом балансу існує тісний взаємозв'язок. У аналітичному плані значний інтерес представляють взаємозв'язки балансових статей.

Склад статей балансу постійно міняється. Зміни йдуть по двох напрямах. Перший напрям пов'язаний з агрегацією ряду статей, істотним зменшенням кількості показників в балансі. Багато статей (виробничі запаси, товари і ін.) раніше приводилися в балансах в розгорненому вигляді. Другий напрям пов'язаний з введенням в баланс нового вигляду активів і джерел покриття. Це обумовлено введенням окремих елементів ринкової економіки, виходом все більшого числа підприємства на міжнародний ринок. Так, наприклад, статтями активу балансу, що характеризують становлення ринкових відносин є розрахунки з дебіторами по векселях одержаних і з дочірніми підприємствами. Для оцінки майнового стану розраховуються такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства (розрахунки показників наведені у таблиці 2.3):

1) коефіцієнт зносу основних засобів;

2) коефіцієнт оновлення основних засобів;

3) коефіцієнт вибуття основних засобів.

Для проведення аналізу за даними балансу підприємства заповнюється таблиця за формою, наведеною в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Оцінка майнового стану підприємства

Показник	Код рядка балансу	2006 р ( базовий період)	2007 р.	2008 р.
		на початок року	на початок року	на початок періоду	на кінець періоду
		абсолютна величина, тис.грн.	у % до підсумку балансу	абсолютна величина, тис.грн.	у % до підсумку балансу	відхилення, %	абсолютна величина, тис.грн.	у % до підсумку балансу	відхилення, %	абсолютна величина, тис.грн.	у % до підсумку балансу	абсолютне відхилення, тис.грн.	відхилення, %	відхилення від показників базового періоду, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
АКТИВ
Грошові кошти та короткострокові інвестиції	220+ 230+ 240	1096	0,1	1008	0,1	0,9	3868	0,3	3,8	8647	0,3	4779	2,2	7,9
Короткострокова дебіторська заборгованість	160+ 170+180+190+ 200+210	3690	0,3	3293	0,4	0,9	2668	0,2	0,8	3908	0,1	1240	1,5	1,1
Товарно-матеріальні запаси:		-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
виробничі запаси	100	97	0,01	103	0,01	1,1	79	0,01	0,8	128	0,005	49	1,6	1,3
незавершене виробництво	120	2783	0,2	345	0,04	0,1	806	0,06	2,3	4255	0,2	3449	5,3	1,5
готова продукція	130	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
товари	140	-	-	-	-	-	48	0,003	-	34	0,001	-14	0,7	-
Інші оборотні активи	250	400	0,1	27	0,003	0,1	103	0,01	3,8	65	0,002	-38	0,6	0,2
ВСЬОГО ОБОРОТНИХ АКТИВІВ	260	8066	0,7	4776	0,6	0,6	7572	0,5	1,6	17037	0,6	9465	2,25	2,1
Основні засоби	030	2302	0,2	2256	0,3	0,9	2390	0,2	1,1	3984	0,1	1594	1,7	1,7
Нематеріальні активи	010	902	0,1	743	0,1	0,8	4544	0,3	6,1	4844	0,2	300	1,1	5,4
Довгострокові інвестиції	040+045	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Незавершене будівництво та устаткування	020	-	-	-	-	-	-	-	-	484	0,02	484	-	-
Відстрочені податкові активи	060	16	0,001	-	-	-	40	0,003	-	827	0,03	787	20,7	51,7
Інші необоротні активи	070	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
ВСЬОГО НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ	080	3220	0,3	2999	0,4	0,9	6974	0,5	2,3	10139	0,4	3165	1,5	3,1
ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ	270	33	0,003	26	0,003	0,8	26	0,002	1	102	0,004	76	3,9	3,1
ПАСИВ
Короткострокові позики	500	318	0,03	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Кредиторська заборгованість, в т.ч.:
податки до сплати	550+570	640	0,06	1250	0,2	2	404	0,03	0,3	838	0,03	434	2,1	1,3
з оплати праці	580	571	0,05	564	0,1	0,9	657	0,04	1,2	295	0,01	-362	0,4	0,5
з учасниками	590	-	-	-	-	-	-	-	-	50	0,002	50	-	-
заборгованість за товари	530	2400	0,2	282	0,04	0,1	460	0,03	1,6	1801	0,1	1341	3,9	0,8
одержані аванси	540	3323	0,3	205	0,03	0,1	471	0,03	2,3	5059	0,2	4588	10,7	1,5
Інші поточні зобов'язання	610	808	0,07	1330	0,2	1,6	99	0,01	0,1	134	0,005	35	1,4	0,2
ВСЬОГО ПОТОЧНИХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ	620	8060	0,7	3631	0,5	0,4	2091	0,14	0,6	8177	0,3	6086	3,9	1,01
Довгострокові позики	440	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Відстрочені податкові зобов`язання	460	-	-	54	0,01	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Інші довгострокові фінансові зобов`язання	450	1555	0,1	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
ВСЬОГО ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ	480	1555	0,1	54	0,01	0,03	-	-	-	-	-	-	-	-
РЕЗЕРВИ МАЙБУТНІХ ВИДАТКІВ І ПЛАТЕЖІВ	430	-	-	1296	0,1	-	1689	0,12	1,3	4019	0,1	2330	2,4	-
ДОХОДИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ	630	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Статутний капітал	300	1988	0,2	1988	0,3	1	1988	0,1	1	1988	0,1	0	1	1
Резерви і фонди	340	-	-	99	0,01	-	497	0,03	5,02	555	0,02	58	1,1	-
Додатковий капітал	320	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Інший додатковий капітал	330	-	-	733	0,1	-	8032	0,6	10,9	8355	0,3	323	1,04	-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	(284)	(0,02)	-	-	-	275	0,01	-	4184	0,2	3909	15,2	14,7
ВСЬОГО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ	380	1704	0,2	2820	0,4	1,7	10792	0,74	3,8	15082	0,6	4290	1,4	8,9
БАЛАНС	640	11319	1	7801	1	0,7	14572	1	1,9	27278	1	12706	1,9	2,4

Розглянемо динаміку складу і структури активу і пасиву на основі даних порівняльного аналітичного балансу.

Як ми бачимо з даних аналітичного балансу, за звітний період активи організації зросли на 15959 тис.грн. або на 2,4%, зокрема за рахунок збільшення об'єму необоротних активів на 6919 тис.грн. або на 3,1%. Інакше кажучи, за звітний період в оборотні кошти було вкладено більше засобів, ніж в основний капітал.

Грошові кошти підприємства в 2006 році склали 1096 тис. грн., а в 2007 році - 1008 тис. грн., що свідчить про зменшення коштів в національній та іноземній валюті у касі підприємства, на поточних та інших розрахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. А на кінець 2008 році збільшились грошові кошти підприємства на 7,9% у порівнянні з базовим періодом та склали 8647 тис. грн., що свідчить про збільшення коштів підприємства, на поточних та інших розрахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Дебіторська заборгованість в 2006 році склала 3690 тис. грн., а в 2007 році - 3293 тис. грн., що свідчить про збільшенні заборгованості перед підприємством постачальників, споживачів продукції. А на початок 2008 року дебіторська заборгованість зменшилась та склала 2668 тис. грн., що навпаки свідчить про зменшення заборгованості перед підприємством постачальників, споживачів продукції.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1) визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2) періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

3) якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4) використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

5) продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

6) при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунка покупця;

7) використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

8) відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

9) пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

10) страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

11) обтинання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Запаси в 2006 році склали 2880 тис. грн., а вже на кінець періоду відбулося збільшення до 4417 тис. грн., що свідчить про збільшення активів, які утримуються підприємством для подальшого продажу, для управління підприємством, споживанням під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг або перебування у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва. А в 2007 році навпаки було зменшення запасів підприємства на 2432 тис. грн. відповідно до базового періоду.

В цілому слід зазначити, що структура сукупних активів характеризується незначним перевищенням в їх складі частки необоротних засобів. Частка необоротних засобів складає на початок року - 0,3%, кінець звітного періоду - 0,4%. Частка оборотних коштів складає 0,7% на початку року і 0,6% на кінець звітного періоду.

Збільшення частки оборотних коштів в майні (активах) може свідчити про:

1) формування мобільнішої структури активів, сприяючої прискоренню оборотності засобів організації;

2) про відвернення частини поточних активів на кредитування споживачів готової продукції, товарів, робіт і послуг організації, дочірніх підприємств і інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних коштів з виробничого процесу;

3) згортання виробничої бази;

4) спотворення реальної оцінки основних фондів унаслідок існуючого порядку бухгалтерського обліку і т.д.

Зростання (абсолютне і відносне) оборотних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію чинника інфляції, але і про уповільнення їх обороту, що об'єктивно викликає потребу в збільшенні їх маси.

При аналізі необоротних активів слід зазначити, що частка основних засобів складає 0,2% на початок року і 0,1% на кінець звітного періоду. Частка нематеріальних активів зовсім незначна (на початок року - 0,1%, кінець звітного періоду - 0,2%), хоча наявність такої статті в необоротних активах і її збільшення на 0,1% характеризує вибрану організацією стратегію як інноваційну.

Пасивна частина балансу характеризується переважанням власних джерел засобів, причому їх частка в загальному об'ємі збільшилася протягом року на 8,9% і складає 15082 тис. грн. всіх джерел на кінець звітного періоду. Збільшення частки власних засобів за рахунок будь-якого з джерел сприяє посиленню фінансової стійкості організації.

Довгострокові зобов'язання підприємства в 2006 році склали 1555 тис. грн., в 2007 році - 54 тис. грн., а в 2008 році - відсутні, що свідчить про зменшення, а на кінець 2008 року зовсім відсутність довгострокових кредитів банків та інших податкових зобов'язань.

Статутний капітал з 2006 року по 2008 рік склав 1988 тис. грн., що свідчить про внески засновників до капіталу підприємства для забезпечення його функціонування.

Додатковий капітал відсутній, що свідчить про відсутність суми капіталу, який не вкладено засновниками понад статутного капіталу.

Резервний капітал в 2006 році відсутній, в 2007 році складає 99 тис. грн., а на кінець періоду складає 555 тис. грн., що свідчить про формування з 2007 року капіталу на випадок припинення діяльності підприємства для виконання зобов'язань перед кредиторами.

Непокритий збиток в 2006 році зменшився на 284 тис. грн., в 2007 році відсутній, а в 2008 році збільшився до 4184 тис. грн., що свідчить про накопичену суму нерозподіленого прибутку.

Структура позикових засобів протягом звітного періоду зазнала ряд незначних змін. Так, частка кредиторської заборгованості зменшилася на 0,3%, і якщо досліджувати по статтях, то зниження заборгованості спостерігається по деяких позиціях кредиторських розрахунків.

Оскільки у організації відсутні на кінець періоду довгострокові зобов'язання у вигляді позик і кредитів, і короткострокові позики і кредити, то фінансування оборотних коштів підприємства відбувається в основному за рахунок власних засобів і кредиторської заборгованості.

2.3 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Проте одного уміння реально оцінювати фінансовий стан недостатньо для успішного функціонування підприємства і досягнення їм поставленої мети.

Економічна доцільність функціонування підприємства оцінювання оцінюється фінансовими результатами його діяльності - отриманим прибутком. Тому фінансові результати діяльності (прибуток або збиток) та чинники впливу на його величину повинні постійно бути в полі зору суб'єктів господарювання і підлягати детальному аналізу.

Мета аналізу:

1) вивчити структурні зміни доходів, витрат і прибутку за період, який підлягає аналізу;

2) визначити вплив основних чинників на величину операційного прибутку від звичайної діяльності;

3) узагальнити матеріали аналізу і розробити заходи щодо підвищення кінцевого фінансового результату господарської діяльності.

Аналіз структурних змін доходів, витрат і прибутку проводять за даними звіту про фінансові результати (ф.№2). Аналітичну таблицю доцільно будувати за формою, наближеною до форми звіту про фінансові результати, де в підметі таблиці вказати, статті і витрати, а в присудку - періоди, за які проводиться дослідження, та відхилення.

Відхилення рівнів доходів і витрат звітного періоду від базового і минулого періодів дає можливість визначити їх вплив на фінансові результати від операційної і звичайної діяльності та чистий прибуток (збиток) підприємства.

На величину операційного прибутку впливають такі чинники:

1) Обсяг обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)(О)

2)Непрямі податки, що включають в ціну продукції (товарів, робіт, послуг) (НП)

3)Інші врахування з доходу (ІВД)

4)Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (С)

5)Інші операційні доходи (ІОД)

6)Операційні витрати (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) (ОВ)

7)Відсотки за короткостроковий кредит, сплачені(%К).

Позитивно впливає на величину операційного прибутку ріст обсягу обороту від реалізації (товарів, робіт, послуг) та інших операційних доходів, зниження собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), операційних доходів, зниження собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), операційних витрат , непрямих податків та інших вирахувань з доходу. Зворотна тенденція названих показників негативно впливає на фінансові результати від операційної діяльності і може привезти до збитковості.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності є:

1) контроль за виконанням планів реалізації продукції і отримання прибутку, вивчення динаміки;

2) визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників на формування фінансових результатів;

3) виявлення резервів зростання прибутку;

4) оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення прибутку і рентабельності;

5) розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Різні сторони виробництв побутової, постачальницької і фінансової діяльності підприємства одержують закінчену оцінку в системі показників фінансових результатів. Узагальнено, найбільш важливі показники фінансових результатів діяльності підприємства представлені у формі №2 річної і квартальної бухгалтерської звітності. До них відносяться: прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток (збиток) від іншої реалізації, доходи і витрати від не реалізаційних операцій, балансовий прибуток, прибуток, оподаткування, і інше.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства включає як обов'язкові елементи, по-перше, оцінку змін по кожному показнику за аналізований період (тобто «горизонтальний аналіз» показників); по-друге, оцінку структури показників прибутку і змін їх структури (що прийнято називати «вертикальним аналізом» показників); по-третє, вивчення хоч би в найзагальнішому виді динаміки зміни показників за ряд звітних періодів (тобто «трендовий аналіз» показників); по-четверте, виявлення чинників і причин зміни показників прибутку і їх кількісна оцінка.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливішими з них є показники прибутку, які в умовах ринкової економіки складають основу економічного розвитку підприємства, характеризують ступінь його ділової активності і фінансового благополуччя.

Фінансовий результат - найважливіший показник діяльності господарюючого суб'єкта, що відбиває зміну вартості власного капіталу підприємства за звітний період в результаті виробничо-комерційної діяльності.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою одержаного прибутку і рівнем рентабельності.

Прибуток є реальною частиною чистого доходу, створеного додатковою працею. Тільки після продажу продукт (робіт, послуг) чистий дохід приймає форму прибутку. Кількість прибутку визначається як різниця між виручкою від господарської діяльності підприємства (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку і інших відрахувань з виручки до бюджетних і небюджетних фондів) і сумою всіх витрат на цю діяльність.

Отримання прибутку є основною метою діяльності будь-якого господарського суб'єкта. З одного боку, прибуток є показником ефективності діяльності підприємства, оскільки вона залежить в основному від якості роботи підприємства, підвищує економічну зацікавленість його працівників в найбільш ефективному використанні ресурсів, оскільки прибуток - основне джерело виробничого і соціального розвитку підприємства. З іншого боку, вона служить найважливішим джерелом формування державного бюджету. Таким чином, в зростанні сум прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.

Рентабельність - один з основних вартісних та якісних показників ефективності діяльності підприємства, який характеризує рівень віддачі витрат і ступінь використання засобів в процесі виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг). Показники рентабельності виражаються в коефіцієнтах або відсотках і відображають частку прибутку з кожної грошової одиниці витрат. Таким чином, більш повно, чим прибуток характеризують остаточні результати господарювання, оскільки їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами.

Величина прибутку і рівень рентабельності залежать від виробничої, збутової і комерційної діяльності підприємства, тобто ці показники характеризують всі сторони господарювання.

Рентабельність - це показник, який характеризує рівень прибутковості. На практиці застосовуються різні показники рентабельності, (див. рис.2.2).

Рисунок 2.2 - Показники рентабельності

Якщо фінансові результати в звітному періоді позитивні (прибуток), то відбувається приріст власного капіталу, якщо одержаний збиток від господарської діяльності, відбувається зменшення власного капіталу підприємства.

По прибутку визначається рівень віддачі авансованих засобів і прибутковість вкладень в активи конкретного підприємства.

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства - це балансовий прибуток або збиток, який є сумою, алгебри результату, від реалізації продукції (робіт, послуг), результати від іншої реалізації, сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій.

Зміна в реалізації продукції показує найбільш чутливий вплив на фінансові результати діяльності підприємства, тому фінансовий відділ повинен організувати щоденний оперативний контроль за процесом відвантаження і реалізації.

Теоретичною базою економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є прийнята для всіх підприємств незалежно від форми власності, єдина модель господарського механізму підприємства, заснована на оподаткуванні прибутку в умовах ринкових відносин, яка є моделлю формування і розподілу фінансових результатів. Вона відображає властивих всім підприємствам цілей діяльності, єдність показників фактичних результатів, єдність процесів формування і розподілу прибутку, єдність системи оподаткування.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства.

Для проведення аналізу даних звіту про фінансові результати підприємства заповнюється таблиця 2.2.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в 2006 році склала 34757 тис. грн., в 2007 році - 31393 тис. грн., а в 2008 році - 46215 тис. грн., що відображає збільшення з кожним роком виробничої собівартості реалізованої продукції або собівартості реалізованих товарів.

Інші операційні доходи в 2006 році склали 24667 тис. грн., в 2007 році - 33530 тис. грн., а в 2006 році - 54628 тис. грн., що відображає збільшення суми інших доходів від операційної діяльності крім доходу від реалізації продукції, зокрема дохід від операційної оренди активів, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), відшкодування раніше списаних активів.

Таблиця 2.2 - Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства

Показник	Код рядка балансу	за 2006 р. (базовий період)	за 2007 р.	за 2008 р.
		абсолютна величина, тис.грн.	абсолютна величина, тис.грн.	абсолютне відхиленнятис.грн.	відхилення %	абсолютна величина, тис.грн.	абсолютне відхилення тис.грн.	відхилення %	відхилення від показників базового періоду, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Валовий обсяг продажу	010	44596	53628	9032	1,2	71680	18052	1,3	1,6
Чистий обсяг продажу	035	42578	44625	2047	1,05	58643	14018	1,3	1,4
Собівартість реалізованої продукції	040	(34757)	(31393)	-3364	0,9	(46215)	14822	1,5	1,3
Валовий прибуток (збиток)	050	7821	13232	5411	1,7	12428	-804	0,9	1,6
Адміністративні витрати	070	(3528)	(5016)	1488	1,4	(6103)	1087	1,2	1,7
Інші операційні доходи	060	24667	33530	8863	1,4	54628	21098	1,6	2,2
Інші операційні витрати	090	(25597)	(34210)	8613	1,3	(53907)	19697	1,6	2,1
Операційний прибуток	100	3363	7536	4173	2,2	7046	-490	0,9	2,1
Проценти до одержання	120	18	221	203	12,3	-	-221	-	-
Проценти до виплати	140	(11)	-	-11	-	(14)	14	-	1,3
Інші позареалізаційні доходи	130	2	-	-2	-	1	1	-	0,5
Інші позареалізаційні витрати	160	-	(145)	145	-	(52)	-93	0,4	-
Прибуток до оподаткування (збиток)	170	3372	7612	4240	2,3	6981	-631	0,9	2,1
Податок на прибуток	180	(1140)	(2344)	1204	2,1	(2055)	-289	0,9	1,8
Чистий прибуток (збиток)	220	2232	5268	3036	2,4	4926	-342	0,9	2,2

Інші операційні витрати в 2006 році склали 3528 тис. грн., в 2007 році - 5016 тис. грн., а в 2008 році - 6103 тис. грн., що свідчить про зменшення собівартості реалізованих виробничих запасів, сумнівних (безнадійних) боргів та втрат від знецінення запасів, визнані економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім витрат, що включаються до собівартості продукції.

Чистий прибуток (збиток) в 2006 році склав 2232 тис. грн., в 2007 році - 5268 тис. грн., а в 2008 році - 4926 тис. грн., що взагалі свідчить про прибутковість підприємства. Динаміка чистого прибутку підприємства наведена на рисунку 2.3.

Рисунок 2.3 - Динаміка чистого прибутку підприємства

На розмір прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, впливають всі податки, що сплачуються підприємством, незалежно від бази, оподаткування.

Частина податкових платежів, таких, як відрахування до дорожнього фонду, пенсійного фонду, фонду медичного страхування, платежів в соцстрах, роблять вплив на чистий прибуток - через собівартість продукції і прибуток від реалізації і є чинниками другого порядку по відношенню до чистого прибутку.

Інша частина податків, таких, як податок на майно, податок на зміст житлового фонду (ЖКХ), збір на зміст міліції (охорона), є прямими податками, які відраховуються від прибутку.

Таким чином, зміна чистого прибутку під впливом податкових платежів складається з суми відхилень в результаті зміни податкової бази і зміни податкової ставки.

На величину чистого прибутку робить вплив чинник першого рівня, що впливає на величину чистого прибутку, - прибуток, оподаткування, і ставка податку на прибуток.

На величину чистого прибутку оказують також вплив доходи, оподатковувані по спеціальних, відмінних від податку на прибуток, ставкам оподаткування. Це чинники другого рівня, що впливають на величину прибутку, оподаткування:

1) доходи, оподатковувані по ставках, відмінних від податку на прибуток;

2) розмір відрахувань до резервного фонду;

3) розмір пільгових відрахувань з прибутку.

На даному підприємстві не було доходів, які обкладаються по спеціальних ставках, не проводилися відрахування до резервного фонду (резервний фонд на даному підприємстві не сформований, тому засоби на поповнення резервного фонду не надходили) і підприємство не має пільг по податку на прибуток.

За рахунок чистого прибутку створюються фонди накопичення, споживання, резервний фонд, частина прибутку прямує на поповнення власного оборотного капіталу.

Для збільшення позитивного результату на підприємстві пропонується розробити заходи що забезпечують: