Оцінка результатів фінансової діяльності Державного інституту по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості "Гипрококс"

1) адаптивності - прагнення до підтримки певного балансу зовнішніх i внутрішніх можливостей розвитку (внутрішніх спонукальних мотивів діяльності суб'єкта господарювання i зовнішніх, які генеруються ринковим середовищем);

2) динамічності - динамічне приведення у відповідність цілей i спонукальних мотивів (стимулів) діяльності підприємства (у тому числі його власників, менеджерів, фахівців, робітників);

3) саморегуляції - корегування системи управління фінансово-господарською діяльністю підприємства відповідно до змін умов функціонування;

4) самоорганізації - самостійне забезпечення підтримки умов функціонування, тобто самопідтримка обміну ресурсами (інформаційними, матеріальними, фінансовими) між елементами фінансово-господарської системи підприємства, а також між підприємством i зовнішнім середовищем;

5) саморозвитку - самостійне забезпечення умов тривалого виживання й розвитку підприємства (відповідно до його місії).

За цими принципами має функціонувати i система управління фінансами підприємства. Система управління фінансами підприємства повинна розглядатися як складна, відкрита, адаптивна (така, що самоорганізується, саморегулюється, саморозвивається) динамічна ймовірністна система. Вона характеризується складністю структури, наявністю множинних елементів із складними взаємозв'язками, динамічністю поведінки в цілому й окремих елементів, існуванням ієрархічних i функціональних підсистем, які розвиваються на основі окремих цілей (систем прогнозування i планування розвитку, мотивації, організації, інформаційних систем, кожна з яких, у свою чергу, складається з ряду підсистем). Реалізація функцій системи управління фінансами відбувається на базі постійного обміну інформацією із зовнішнім середовищем. Умови зовнішнього середовища визначаються динамікою процесів, характер яких імовірнісний. Динамічність системи полягає у постійній зміні ролі й значення підсистем залежно від стану зовнішнього середовища, цілей підприємства.

Управління фінансами підприємства орієнтоване на досягнення поставлених цілей (збільшення прибутку в поточному періоді чи у перспективі, забезпечення високих темпів сталого економічного розвитку тощо) в умовах конкурентного середовища, коли цілі інших суб'єктів господарювання не збігаються з цілями підприємства. Цю суперечність цілей слід належним чином ураховувати, узгоджуючи намічені цілі з можливостями їхнього досягнення. Таке узгодження цілей та інтересів суб'єктів господарювання відбувається через дію ринкових механізмів, фінансово-економічного механізму підприємства, а також дії регулювальних механізмів. Звичайно, конкретний, окремо взятий суб'єкт господарювання не може вплинути на дію цих механізмів, він може тільки враховувати їхню дію у процесі свого функціонування, будуючи стратегію i тактику своєї поведінки таким чином, щоб максимально використовувати надані сприятливі можливості або згладжувати їхній деструктивний вплив.

Для цього необхідно мати повнішу інформацію, що характеризує ринкове середовище, зовнішнє щодо суб'єкта господарювання. Відповідно потрібна інформаційна система для збору, накопичення, збереження, переробки й аналізу інформації про процеси, що відбуваються на ринку, про дії суб'єктів ринкової діяльності, інформації, яка характеризує безпосередньо сам суб'єкт господарювання.

Отже, управління фінансами підприємства зумовлює необхідність побудови цілісної концепції, що дасть змогу на підставі об'єктивної i суб'єктивної інформації приймати оптимальні й реальні рішення, які сприятимуть підвищенню ефективності функціонування підприємства. Для збору, систематизації і обробки великого обсягу різноманітної інформації фінансового характеру, а також постійного проведення аналізу ситуації, коригування на його основі раніше розробленого фінансового плану, обліку великого обсягу додаткової інформації потрібно розробити i створити автоматизовані засоби проведення фінансового аналізу i вироблення управлінських рішень. Такі засоби можуть бути реалізовані у вигляді системи фінансового мoнiтopингy.

Під фінансовим моніторингом підприємства мається на увазі спеціально організоване систематичне i безупинне спостереження за фінансовим станом об'єкта й оперативну його оцінку. Система фінансового моніторингу - це інформаційна модель, яка об'єднує стратегічний облік, стратегічне планування, стратегічний аналіз i контроль із метою ефективного забезпечення інформацією для прийняття управлінських рішень. Основними структуротворчими елементами фінансового моніторингу є механізми, що забезпечують організаційні структури інформацією як про нормальний стан фінансового середовища, так і про потенційно небезпечний, негативний стан. Такі механізми мають відслідковувати реальні зміни, запобігати негативному стану i вивчати порядок санації середовища в разі їхнього настання.

Основні положення концепції створення системи фінансового моніторингу такі:

1) систему фінансового моніторингу варто розглядати як щось більше, ніж просто здійснення аналітичного заходу. Її варто уявляти як сукупність облікових операцій, аналізу, діагностики виявлених результатів i прогнозування на перспективу;

2) система фінансового моніторингу здатна функціонувати досить оперативно лише в тому разі, якщо буде в достатньому обсязі аналітична база для повноти відображення сформованої ситуації, а також будуть зроблені підбір i класифікація видів i груп фінансово-економічних показників;

3) при впровадженні системи фінансового моніторингу на підприємстві варто враховувати, що ця система є гнучким i визначеним інструментом для виявлення негативних або позитивних аспектів діяльності підприємства i здатна забезпечити необхідним обсягом інформації різні рівні управлінської ієрархії відповідно до їхніх вимог у динаміці;

4) формування механізму (набору інструментів) для забезпечення функціонування системи фінансового моніторингу має здійснюватися на основі сукупності принципів: достатності й інваріантності інформації, наступності, достовірності й зіставності, ймовірності, комплексності, гнучкості реагування;

5) цілісність i продуктивність системи фінансового моніторингу багато в чому повинна залежати від узгодженості нормативно-правової бази, тому що одержані на аналітичному рівні системи дані мають реально відображати процеси, які відбуваються на підприємстві, повно i всебічно;

6) система фінансового моніторингу має бути адаптована до нових умов ведення господарства з урахуванням наявності, узгодженості й порівнянності фінансово-економічних показників, тобто систематизації i ранжування за ступенем значущості, періодичності зміни, відповідності цілям i завданням проведених моніторингових досліджень;

7) особливість системи фінансового моніторингу полягає у комплексному охопленні всіх сфер діяльності підприємства з урахуванням впливу факторів - внутрішнього i зовнішнього середовищ із метою вироблення оптимальних варіантів оперативних, тактичних i стратегічних управлінських рішень;

8) ця система спрямована на постійне (безперервне) відстеження економічної інформації з метою виявлення як негативних, так i позитивних аспектів діяльності підприємства, подальше зіставлення яких може привести до альтернативності у виборі варіантів прийняття управлінських рішень;

9) системі фінансового моніторингу притаманна здатність визначення циклічності появи нестандартних ситуацій із метою класифікації i обліку на перспективу;

10) система фінансового моніторингу повинна бути оперативною, тобто визначати на будь-який момент поставлені цілі для розв'язання різноманітних завдань із ресурсами, необхідними для їхнього досягнення;

11) між елементами системи існують причинно-наслідкові зв'язки, які зумовлюють потребу в ефективнішій роботі підприємства, раціоналізації витрат;

12) система фінансового моніторингу динамічна, тобто має здатність змінювати свій якісний стан.

Формування системи фінансового моніторингу подано на рисунку 3.11.

В основу функціонування системи фінансового моніторингу, на мою думку, мають бути покладені чітко визначені й науково обґрунтовані принципи.

Принцип достатності інформації. Цей принцип означає, що в кожній окремій моделі повинна використовуватися тільки відома інформація (нормативна, довідкова, прогнозна) з необхідною точністю для моделювання результатів діяльності підприємства. Виконання принципу достатності дає змогу переходити від загальних моделей до докладніших, поступово уточнюючи i конкретизуючи результати.



Рисунок 3.11 - Схема формування системи фінансового моніторингу

Принцип інваріантності інформації полягає в тому, щоб вхідна інформація не залежала від параметрів моделювання системи, що, як правило, не відомі на стадії дослідження. Варіантність ефективності використання ресурсів може бути досягнута лише за умови досить повного розгляду множини можливих альтернатив досягнення цілей. Наприклад, для формування механізму ефективного регулювання фінансових процесів i визначення процедур прийняття рішень з управління бюджетом підприємства з метою прогнозування фінансової діяльності підприємства пропонується розробити модель прогнозування надходжень коштів, що дасть змогу проводити ефективний аналіз рішень управління на підставі інформації прогнозу, а також оцінювати різні стратегії i варіанти фінансової політики щодо їхнього фактичного застосування в реальній системі.

Модель прогнозу надходжень коштів, що використовує дані бухгалтерського обліку про надходження коштів за попередні роки, формує вихідні дані для моделі фінансових витрат підприємства у вигляді масиву прогнозованого доходу. Вхідними параметрами впливу для моделі витрат грошових ресурсів є суми запасу коштів, що вводяться (планові витрати). Результатом моделювання є різні варіанти фінансових стратегій річної витрати при обумовлених наборах вхідних параметрів. Ця модель дає змогу перевірити й оцінити різні варіанти реалізації управлінських рішень, пов'язаних із надходженням i витратами коштів, а також досліджувати зміну грошових потоків доходу i витрат підприємства у часі залежно від альтернатив поставлених фінансових стратегій.

Наприклад, розглянемо індексний метод прогнозування. Індексний метод ґрунтується на відносних показниках, що виражають відношення рівня даного явища до рівня його в минулий час або до рівня аналогічного явища, прийнятого як база. Всякий індекс обчислюється зіставленням порівнюючи (звітної) величини з базисною.

Індексним методом можна виявити вплив на сукупний показник різних чинників, що вивчається. Оскільки економічні явища обумовлені причинним зв'язком і причинною залежністю, то завдання аналізу - розкриття і вивчення цих причин (чинників).

Математично індексний метод прогнозування виражається в наступній формі:

П_б = П_н х J₁ J_n (3.12)

де П_б - показник на прогнозований період;

П_н - показник на сучасний момент;

J₁ J_n - індекси зміни економічних, організаційно - технічних і інших умов застосування об'єкта (протікання процесу) у прогнозованому періоді в порівнянні із сучасним моментом.

Приклад:

Спрогнозувати витрати матеріальних ресурсів на виробництво одиниці конкретного товару в 2009 р. за наступними даними:

1) витрати матеріальних ресурсів на виробництво одиниці товару в 2007 р. - 145 у.е.;

2) індекс росту цін - 1,1 (у рік);

3) питома витрата матеріальних ресурсів на виробництво одиниці товару в 2007 р. - 210 кг;

4) норма витрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниці товару на 2009 р. - 200 кг.

У розрахунку індекс росту цін повинен бути зведений у другий ступінь, тому що обрій прогнозування дорівнює двом рокам.

Індекс зниження норми витрат = . Цей індекс повинен бути в знаменнику, тому що з його збільшенням знижується абсолютна витрата матеріалів.

Витрата матеріальних ресурсів на виробництво одиниці товару в 2009 р. складе:

Для підвищення точності розрахунків рекомендується збільшувати кількість факторів, що враховуються, а також визначати їх вагомість.

Принцип наступності. Суть цього принципу полягає в тому, що кожна наступна модель не повинна порушувати властивостей об'єкта i критеріїв, встановлених або розрахованих у попередніх моделях. Вибір критеріїв моделі має будуватися на принципі наступності за умови, що забезпечується виконання принципів достатності й інваріантності інформації. Дотримання цього принципу особливо важливе, тому що модель складається із цілої системи взаємозалежних моделей.

Принцип вірогідності й порівнянності інформації. Цей принцип дасть змогу забезпечити результати, найнаближеніші до реальних результатів моделювання. Наявність недостовірної i непорівнянної інформації знижує якість кожної конкретної моделі, а також цінність отриманих при моделюванні результатів. При проведенні внутрішньовиробничого аналізу, складанні похідних балансів на перспективу необхідно оцінювати вірогідність фінансової звітності. Вимога вірогідності тісно пов'язана з вимогою істотності. Так, наприклад, у безумовно позитивному аудиторському висновку думка аудиторської фірми про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що ця звітність підготовлена таким чином, щоб забезпечити у всіх істотних аспектах відображення активів i пасивів економічного суб'єкта на звітну дату i фінансові результати його діяльності за звітний період виходячи з нормативного акта, що регулює бухгалтерський облік i звітність. Однак, саме по coбi дотримання цієї вимоги (вимоги вірогідності) не розв'язує проблеми формування якісної інформації. Звітні показники можуть відповідати критеріям вірогідності, але при цьому не мати властивості корисності й істотності для користувача.

Принцип ймовірності помилок. Цей принцип дає змогу відслідкувати помилки, що виникають у процесі моделювання, а також у межах розробленої моделі оцінити ризик можливої помилки та її наслідки, виробити основні методи реагування на помилку. У більшості країн із ринковою економікою існують oфіційні національні стандарти з підготовки фінансових прогнозів i їхньої подальшої перевірки.

Принцип комплексності. Під комплексністю слід розуміти взаємозумовлений i пропорційно взаємо узгоджений розвиток системи як єдиного цілого, що забезпечує зв'язок усіх підсистем i елементів. Комплексність аналізу органічно узгоджує всі аспекти функціонування системи як сукупності цілісних систем.

Принцип гнучкого реагування. Перехідний період в економіці України потребує високої оперативності і гнучкості реагування на зміни ринкових можливостей i небезпеку, що виникає. Залежно від напряму змін, які відбуваються, конкретно взяте підприємство має оперативно перебудовувати свою діяльність, у тому числі й фінансову, обираючи саме ті варіанти розвитку, котрі відповідають новій ситуації на ринку i наявному потенціалу. Гнучкість реагування на зміну зовнішніх i внутрішніх умов господарювання (особливо зовнішніх) є однією з головних умов виживання підприємства в ринковій економіці.

Система фінансового моніторингу спрямована на прийняття оптимальних управлінських рішень на підставі отриманої економічної інформації, яка аранжована за своєю значущістю. Ця система виконує такі функції: облікову (облік і збір аналітичної інформації), аналітичну (проведення аналітичних розрахунків), діагностичну (трактування різного роду відхилень, видача рекомендацій), контрольну (контроль виконання запропонованих рекомендацій, втілених в управлінських рішеннях).

Інструментарій, який необхідно використовувати при створенні системи фінансового моніторингу на підприємстві подано на рисунку 3.12.

Рисунок 3.12 - Інструментарій системи фінансового моніторингу

Стратегічний облік поєднує фінансовий та управлінський обліки i забезпечує фахівців підприємства інформацією для прийняття ефективних рішень, а також інвесторів інформацією для оцінки діяльності підприємства. Стратегічний облік враховує зовнішні фактори макросередовища, орієнтований на облік невизначеності, базується на стратегіях, які розробляються підприємством. Стратегічний облік містить 4 блоки:

1 блок -- бухгалтерське відображення усіх ресурсів підприємства;

2 блок -- методологія побудови управлінського обліку;

3 блок -- методика i методологія складання балансових звітів для прийняття управлінських рішень;

4 блок -- облікові моделі оцінки діяльності підприємства.

Дані стратегічного обліку використовуються у стратегічному плануванні й аналізі ефективного управління фінансами підприємства.

Стратегічне планування - адаптивний процес, за допомогою якого здійснюються регулярна розробка і корекція системи досить формалізованих планів, перегляд системи заходів їx виконання на основі безперервного контролю і оцінки змін, що відбуваються зовні й усередині підприємства.

Стратегічний аналіз - це процес комплексного аналізу внутрішніх ресурсів i можливостей підприємства, що спрямовані на оцінку майбутнього стану підприємства, його сильних i слабких аспектів, виявлення стратегічних проблем.

Стратегічний контроль за управлінською діяльністю на підприємстві полягає у спостереженні та оцінці процесу стратегічного управління i забезпечує досягнення поставлених цілей через встановлення стійкого зворотного зв'язку. Система контролю має бути чітко орієнтована на загальну стратегію.

Отже, по-перше, фінансова система підприємства внаслідок її істотного впливу функціонування підприємства в цілому є ключовою галуззю економічної діяльності, що потребує своєчасного аналізу, контролю i регулювання. Динамічність i непередбачуваність фінансових процесів, що характеризуються наявністю множинності зв'язків i елементів, швидкою зміною зовнішніх умов i критеріїв оптимальності управління, визначає необхідність розробки системи інформаційного забезпечення управління фінансами підприємства з метою ефективного впливу на кінцеві результати діяльності підприємства.

По-друге, розробка засобів інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень у сфері фінансової діяльності підприємства визначається необхідністю пошуку нових варіантів ведення фінансової політики підприємства в умовах ринку. Забезпечення процесу прийняття рішень інформацією на будь-якому рівні iєрахiї визначає якість рішень i в кінцевому підсумку ефективність діяльності підприємства.

По-третє, реалізація системи фінансового моніторингу на підприємстві дасть змогу вчасно знайти відхилення фактичних результатів від передбачених, виявити причини відхилень, а також розробити пропозиції щодо відповідного корегування окремих напрямів фінансової діяльності з метою її нормалізації і підвищення ефективності.

По-четверте, моделювання процесів стратегічного управління i процесів його реалізації здійснюється на основі прийняття стратегічних управлінських рішень щодо об'єкта управління. Управління фінансами підприємства - складний i комплексний процес. Інформаційна модель, що відповідає вимогам управління, також складна. До того ж склад елементів системи фінансового моніторингу може мінятися залежно від цілей управління. Мета управління досягається фінансовим моніторингом при виконанні ним функцій. Система фінансового моніторингу пов'язана з цілями управління.

По-п'яте, у результаті визначення закономірностей і формалізації окремих процесів фінансової діяльності підприємства, пов'язаних із надходженням i витратою коштів, система фінансового моніторингу дасть змогу кількісно оцінювати результати прийнятих рішень.

По-шосте, у системі фінансового моніторингу використовуються дані ризик-менеджменту, який є системою оцінки ризику, управління ризиком i фінансовими відносинами.

3.3 Основні напрямки покращення фінансового стану підприємства

В процесі реалізації фінансової стратегії підприємства велика увага повинна приділятися напрямам поліпшення фінансового стану підприємства, а саме, підвищенню ліквідності, платоспроможності, рентабельності і ділової активності.

Основні напрями поліпшення фінансового стану підприємства приведені на рисунку 3.13. Розглянемо детально представлені напрями.

Напрям «Оптимізація або зменшення витрат» припускає дії з метою зупинити зниження прибутків. Дуже ефективним механізмом є створення системи по ефективному контролю витрат. Іноді можна скоротити витрати, просто почавши їх враховувати. Відмічено, наприклад, що, коли підприємство починає реєструвати витікаючи міжміські і міжнародні дзвінки своїх співробітників по даті, часу і меті, загальна кількість дзвінків знижується за рахунок зменшення дзвінків у особистих справах співробітників. При цьому обов'язковою умовою є підтримка співробітниками існуючої системи обліку витрат. Важливим моментом в даному напрямі є аналіз причин виникнення витрат, який дозволяє зробити необхідні дії по ліквідації причин небажаного зростання витрат.

Так, наприклад, якщо ростуть представницькі витрати, корисно визначити, чому співробітники витрачають гроші підприємства в дорогих ресторанах: тому, що підприємство активно розширює клієнтську базу і росте число підписаних контрактів, або тому, що просто ослаблений контроль за використанням представницьких засобів.

Доцільно також проаналізувати організаційну структуру з метою усунення зайвих рівнів управління і скорочення витрат на оплату праці.

Основними резервами зниження витрат коштів на оплату праці є:

1) впровадження організаційно-технічних заходів, які дають зростання продуктивності праці;

2) зменшення кількості робітників;

3) усунення і попередження непродуктивних виплат: за понадурочні години, оплата цілодобових.

Напрям «Проведення реорганізації інвентарних запасів» припускає, що запаси розносяться по категоріях залежно від ступеня їх важливості для підвищення стабільності діяльності. Об'єми тих видів запасів, які не є критичними для функціонування бізнесу, повинні бути зменшені. Одночасно слід активізувати діяльність в області замовлень на постачання шляхом впровадження ефективніших контрольних процедур, таких як централізація зберігання і відпустки товарів, перерозподіл площ зберігання або поліпшення документообігу.

Залежалі запаси доцільно продати із знижками з тим, щоб одержати додаткові грошові кошти.

Напрям «Отримання додаткових грошових коштів від використання основних фондів». Після цього можна визначити найбільш відповідні канали комунікації для ефективного доведення до учасників ринку пропозицій про продаж або здачу в оренду майна. Майно, яке не вдалося здати в оренду, необхідно законсервувати, скласти акт про консервацію і представити його до податкової інспекції, що дозволить виключити це майно з розрахунку бази, оподаткування.

Напрям «Стягнення заборгованостей з метою прискорення оборотності грошових коштів». Повернення заборгованостей клієнтами може стимулюватися шляхом надання спеціальних знижок. Необхідно також створити систему оцінки клієнтів, яка б підсумовувала всі ризики, пов'язані з ними як з діловими партнерами. Загальна залежність від клієнта включатиме його дебіторську заборгованість, товари на складі, підготовлені до відвантаження, продукцію у виробництві, що призначається цьому клієнту. Можна встановити формальні ліміти кредиту кожному клієнту, які визначатимуться загальними відносинами з ним, потребами фірми в грошових коштах і оцінкою фінансового положення конкретного клієнта. Спостереження за клієнтами і зміну їх статусу доцільно покласти на менеджерів з продажу, а оплату їх праці прив'язати до реального надходження грошових коштів від клієнтів, з якими вони працюють. Нарешті, в деяких випадках можна спробувати продати банку, обслуговуючому фірму, її дебіторську заборгованість.

На кінець 2008 р. дебіторська заборгованість склала 3908 тис. грн., проти 3690 тис. грн. на початок 2006 року. Це негативна тенденція, тому одним із напрямків покращення фінансового стану підприємства є скорочення дебіторської заборгованості. В основному, в сучасних умовах господарювання на Україні ріст дебіторської заборгованості відбувається по причині взаємних неплатежів між підприємствами, тобто у нас неефективні методи розрахунків між підприємствами. Розглядаючи питання скорочення дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями і замовниками), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами.

Це метод надання знижок при достроковій оплаті. Відомо, що в умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити певну суму в результаті інфляції.

Напрям «Зміна структури боргових зобов'язань» припускає докладний аналіз даних зобов'язань і можливі варіанти їх погашення з метою підвищення ліквідності в майбутньому. У разі неможливості погашення даних зобов'язань розглядаються варіанти зміни структури (переклад довгострокових зобов'язань в короткострокові або навпаки).

Напрям «Розмежування виплат кредиторам по ступеню пріоритетності для зменшення відтоку грошових коштів» припускає ранжирування постачальників залежно від ступеня їх важливості. Критично важливі постачальники повинні бути в центрі уваги; доцільно інтенсифікувати контакти з ними, щоб укріпити взаєморозуміння і прагнення до співпраці.

Напрям «Перегляд планів капітальних вкладень» є засобом збільшення надходження грошових коштів. Він направлений на мінімізацію витрат. Особливо в умовах загрози кризи має сенс відмовитися від інвестицій в капітальне будівництво, придбання нової техніки, розширення збутової мережі і т.д., окрім невідкладних випадків. Для їх визначення необхідно оцінити, які потреби в капітальних інвестиціях не можуть бути відкладені на пізніший термін. Треба також відмовитися від тих капітальних витрат, які не можуть дати негайну віддачу для підприємства.

Напрям «Збільшення надходження грошових коштів із зацікавлених фінансових джерел, не пов'язаних з взаємною торгівлею», припускає надання допомоги основними групами підтримки - банком, акціонерами або власниками. Напрям «Збільшення об'єму виробництва і продажів» забезпечує збільшення грошових коштів, що одернуються від реалізації продукції, тобто збільшення абсолютно ліквідних активів, а значить і самої ліквідності. З цією метою необхідно виділити групи товарів, що приносять найбільший прибуток, провести аналіз ціни і об'єму продукції, що реалізовується, для визначення найбільш розумного компромісу, який допоможе підприємству, не дивлячись на зниження об'ємів продажів, збільшити надходження додаткових грошових коштів за рахунок збільшення ціни, торгових націнок або об'ємів продажів. Наступні два напрями - «Прогнозування фінансового стану» і «Введення ефективної системи прогнозування руху грошових коштів» тісно взаємозв'язані між собою. Прогнозування фінансового стану підприємства завжди повинне здійснюватися після комплексного аналізу з метою визначення перспективного фінансового стану в найближчому майбутньому і, як наслідок, розробки відповідних заходів. Прогнозування руху грошових коштів є найважливішою складовою прогнозування фінансового стану в цілому. Достовірність, точність, обґрунтованість використовуваних методів забезпечує ефективність системи прогнозування в цілому.

Рис

Крім вище перерахованих напрямків покращення фінансового стану підприємства можна також застосувати зниження витрат, тобто економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх загрузки.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

2. Отримання дебіторської заборгованості.

3. Продаж резервних грошових активів.

4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

5. Отримання банківських кредитів.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Останній може використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що він приводить до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

1) прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

2) знизити витрати електроенергії;

3) зменшення витрат на нові технології.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.

Процес управління вартістю залучених капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Поряд з власним капіталом підприємство певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Але ж як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1) відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

2) виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

3) вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

4) залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безкоштовне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан.

Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства. Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через неможливість залучення кредитів. Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант - залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більше, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1) визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2) періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

3) якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4) використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

5) продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

6)використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

7) пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

8) страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

9) обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

В таблиці 3.9 наведено рекомендації щодо покращення фінансових показників підприємства.

Таблиця 3.9 - Рекомендації щодо покращення фінансових показників підприємства

Найменування коефіцієнта	Вплив змін коефіцієнта на фінансовий стан підприємства	Шляхи поліпшення фінансового стану підприємства
1. Ліквідність підприємства
1.Коефіцієнт покриття	Підвищуються платіжні можливості підприємства, оцінювані за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних коштів	1) збільшення власного капіталу; 2) продаж частини постійних активів; 3) скорочення наднормативних запасів; 4) вдосконалення роботи зі стягнення дебіторської заборгованості; 5) отримання довгострокового фінансування
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	Підвищуються прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами
3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Збільшується здатність підприємства погашати короткострокову заборгованість найближчим часом
4.Чистий оборотний капітал	Збільшується спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання і розширювати подальшу діяльність
2. Платоспроможність підприємства
1.Коефіцієнт платоспроможності	Збільшується незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності	1) збільшення власного капіталу; 2) зниження внеоборотних активів за рахунок продажу, здачі в оренду невикористаних основних засобів
2.Коефіцієнт фінансування	Зменшення залежності підприємства від залучених коштів
3.Коефіцієнт забезпеченості оборотними коштами	Підприємство забезпечується запасами і витратами власними джерелами фінансування
4.Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Збільшення значення коефіцієнта позитивно характеризує фінансовий стан підприємства
3. Ділова активність підприємства
1.Коефіцієнт оборотності активів	Зменшення значення коефіцієнта характеризується не ефективне використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення	1) вести планерування фінансово-господарської діяльності, в т.ч: визначення планової потреби оборотних коштів і нормування об'ємів запасів і незавершенного виробництва, контроль відповідності нормативам; планерування і контроль потоків фінансових коштів (вступів, платежів, грошей на рахунку і тому подібне). 2) удосконалювати договірну роботу і дисципліну. При укладенні договорів на надання послуг передбачати штрафні санкції за несвоєчасну оплату замовником робіт. Обов'язкова юридична експертиза договорів. 4) необхідно стежити за динамікою коефіцієнтів поточної ліквідності і забезпеченості власними оборотними коштами 5) контролювати співвідношення темпів зростання дебіторської і кредиторської заборгованостей. Якщо кредитори трохи перевищують суму дебіторів, то таке положення сприятливе. Протилежне їх співвідношення повинне отримати негативну оцінку, оскільки дуже велика сума може викликати неплатежі по власних зобов'язаннях підприємства. При аналізі дебіторську і кредиторську заборгованість слід розглядати окремо: дебіторську як засоби, тимчасово відвернуті із звороту, а кредиторську як засоби, тимчасово притягнені в зворот. 6) зниження цін на послуги, у тому числі за рахунок: - маркетингових досліджень ринку і постійного моніторингу зовнішнього середовища; 7) розширення збуту послуг, у тому числі за рахунок: - розробки політики на основі аналізу попиту; - встановлення прямих зв'язків з іншими регіонами Росії; - розробки системи знижок для постійних замовників за своєчасний розрахунок, вироблення цінової політики.
2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Зменшення комерційного кредиту, що надається підприємством
3. Термін погашення дебіторської заборгованості	Збільшення періоду погашення дебіторської заборгованості підприємства
4. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	Зменшення швидкості реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства
5. Коефіцієнт оборотності основних засобів	Збільшення ефективності використання основних засобів підприємства
6. Коефіцієнт оборотності власного капіталу	Зменшення швидкості обігу власного капіталу, тобто зменшення рівня продажів
4. Рентабельність підприємства
1. Коефіцієнт рентабельності активів	Зменшення ефективності використання активів підприємства	1) вдосконалення системи управління виробництвом в умовах ринкової економіки; 2) підвищення ефективності використання ресурсів підприємства; 3) вдосконалення системи управління оборотними коштами, чітке визначення джерел їх використання
2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	Зменшення вкладення засобів в підприємство
3. Коефіцієнт рентабельності діяльності	Зменшення ефективності господарської діяльності підприємства
4. Коефіцієнт рентабельності продукції	Зменшення прибутковості господарської діяльності підприємства від основної діяльності

4. Охорона праці

4.1 Аналіз санітарно - гігієнічних умов праці в відділі бухгалтерії інституту «Гипрококс»

Основними завданнями служби охорони праці є організація роботи по ліквідації причин виробничого травматизму в організаціях і на підприємствах і здійснення контролю за роботою виробничих і технічних служб організацій, підприємств по поліпшенню умов праці, вдосконаленню техніки безпеки і засобів захисту на основі широкого впровадження досягнень науки і техніки і підвищенню культури виробництва, розробка і здійснення організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних заходів щодо попередження виробничого травматизму і професійних захворювань.

Об'єктом проектування є Інститут «Гипрококс», який надає інжинірингові послуги і створює науково-технічну проектно-кошторисну документацію для нового будівництва, реконструкції і технічного переоснащення підприємств коксохімічного виробництва, що відповідає вимогам державних законодавчих нормативних документів, технічним умовам і очікуванням Замовників, що гарантує стійку експлуатаційну надійність, безпечні і комфортні умови праці обслуговуючого персоналу, екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища.

Коротка характеристика відділу бухгалтерії Інституту „Гипрококс»

Відділ бухгалтерії Інституту „Гипрококс» знаходиться на 2 поверсі 5-ти поверхового будинку, розташованого за адресою м. Харків, вул. Сумська, 60.

Відділ має наступні розміри: довжина - 8 м, ширина - 6 м, висота - від підлоги і до стельового перекриття - 3,5 м. У приміщенні знаходиться два віконні отвори, завдяки чому в приміщенні присутнє природне освітлення, яке доповнюється штучним освітленням. Розміри одного віконного отвору: висота 2,5 м, ширина - 2 м.

У відділі є наступне технічне оснащення:

1) персональні комп'ютери - 5 шт;

2) принтер лазерний - 2 шт;

3) ксерокс - 1 шт.

У відділі працює 8 чоловік.

Загальний об'єм приміщення складає 168 м³, тобто на одну людину доводиться 21 м³. Площа приміщення 48 м², на одну людину - 6 м². Таким чином вимоги ГОСТ 12.2.032-78 і ГОСТ 22269-76 (площа на одну людину - 5 м² і об'єм приміщення на одну людину 15 м³) дотримуються, (див. рис. 4.1).

1 - робоче місце співробітників;

2 - комп'ютерне робоче місце;

3 - шафи;

4 - стіл з принтером;

5 - стіл з ксерокс - принтером.

Рисунок 4. 1 - План кімнати бухгалтерії

Метеорологічні умови виробничих приміщень (робочої зони) визначаються сукупністю параметрів - температури (t ,⁰С), відносної вологості (?, %), швидкості руху повітря (V, м/с), атмосферного тиску (Р, мм. рт. ст.), інтенсивності теплового випромінювання (Е, Вт/м²). Сукупність цих величин, характерних для конкретних виробничих умов, називається мікрокліматом.

Параметри, що визначають метеорологічні умови на кожному робочому місці, як окремо, так і в різних сполученнях, впливають на функціональну діяльність людини, її самопочуття, здоров'я і є одними з найважливіших показників санітарно-гігієнічних умов праці. Так, збільшення швидкості руху повітря зменшує несприятливий вплив високих але збільшує вплив низьких температур. Збільшення відносної вологості повітря вище нормативних значень збільшує негативну дію як зниженої, так і підвищеної температури.

Таким чином, сполучення різних значень параметрів мікроклімату робочої зони створює ряд метеорологічних умов, що по-різному позначаються на фізіологічних процесах протікання життєвих функцій організму людини.

Система опалювання відділу обладнана відповідно до [18].

З огляду на те, що відділ розташований не з сонячної сторони будівлі, то в холодний час співробітники відділу використовують електронагрівальні прилади.

У відділі виконуються легкі фізичні роботи категорії 1а, тобто з витратою 120ккал/ч - категорія 1а (робота сидячи без фізичної напруги).

Оптимальні і допустимі температури, відносна вогкість і швидкість рухи повітря встановлюються для робочої зони виробничих приміщень з урахуванням надлишків явного тепла, важкості виконуваної роботи і сезонів року. При кондиціонуванні виробничих приміщень повинні дотримуватися оптимальні параметри мікрокліматичних умов, (див. табл. 4.1).

Таблиця 4.1 - Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці

Параметри	Фактичне значення	Норматив по ГОСТ 12.1.005-88	Оцінка відповідності ГОСТу 12.1.005-88
Шум, дБА	62	50-65	Відповідає
Освітлення, лк	314	300	Відповідає
Запилення, мг/м3	0,19	0,22	Відповідає
Температура повітря в зимку,С	19-22	21-23	Відповідає
Відносна вологість повітря, %	54	40-60	Відповідає
Швидкість руху повітря, м/с	0,1	До 0,2	Відповідає
Загазованість, мг/м3	-	-	-

Освітлення у відділі бухгалтерії здійснюється природним та штучним світлом. Природне освітлення забезпечується від небозводу. Воно досить сприятливо для зорових умов праці. Для оцінки достатності природного освітлення використовують залежність за формулою (4.1)

(4.1)

де Sр - площа пола приміщення;

Sok - площа застеклення вікон.

У даному випадку цей показник має значення 0,26. Тобто природне освітлення в приміщенні достатнє.

При нестачі природного освітлення використовується штучне освітлення. В кредитному відділі використовуються люмінесцентні лампи типу ЛПО з люмінесцентними лампами типу ЛБ-40.

Величина шуму в кредитному управлінні складає 65 дБ, що відповідає нормам. Це досягається за допомогою своєчасного регулювання джерел шуму, а також за допомогою ефекту шумо. - поглинання підвісних стель.

В будівлі банку є наступні санітарно-побутові приміщення: туалети, умивальники, обладнані місця для паління; місця для зберігання верхнього одягу знаходяться безпосередньо у робочих кабінетах.

Таким чином, можна зробити висновок, що створені санітарно-гігієнічні умови праці у відділі бухгалтерії Інституту «Гипрококс» - задовільні.

4.2 Техніка безпеки приміщення відділу бухгалтерії

На основі аналізу середи в приміщенні бухгалтерії, можна сказати, що воно відноситься до класу приміщень без підвищеної небезпеки.

В приміщенні знаходяться 5 комп'ютерів, 2 принтер, 1 копіювальний апарат, 4 телефонних апарати та телефон-факс. Все обладнання нове.

Комп'ютери, світильники, а також інші прибори працюють при напруженні 220 В. У якості захисту від поразки електричним током застосовується заземлення (використовується залізобетонний фундамент, трубопроводи). Проводка скрита штукатуркою. Розетки в кількості 15 штук розташовані на відстані 1 м від полу.

Слід зазначити, що розташування обладнання в приміщенні відповідає санітарним нормам (Робочі місця з моніторами знаходяться на відстані не менш 1,5 метрів від стіни з вікнами, від інших стін - на відстані 0,5 метрів, поміж собою - на відстані не менш 1,5 метрів.)

Відносно вікон робочі місця розміщені таким чином, щоб природне світло падало на них збоку.

Робочі місця розташовані так, щоб запобігти попадання прямого світла в глаза. Для запобігання світлових бліців від екрану від світильників загального освітлення, сонячних променів застосовуються спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки, на вікнах - жалюзі.

При роботі з текстовою інформацією (у режимі вводу даних, редагування тексту і читання з екрану монітору) найбільш фізіологічним є зображення чорних знаків на світлому (білому) фоні.

Розташовувати монітор на робочому місці необхідно так, щоб поверхня екрану знаходилася у центрі поля зору на відстані 40-70 см від очей користувача. Рекомендується розташовувати елементи робочого місця таким чином, щоб підтримувалася однакова відстань від очей користувача до екрану, клавіатури, пюпітра.

Робота комп'ютерів супроводжується електромагнітним випромінюванням низьких рівнів, інтенсивність якого змінюється пропорційно квадрату відстані. Найбільш інтенсивним є випромінювання монітору, та системного блоку комп'ютера. Оптимальною для працюючого є відстань 50 см від екрану, 70 см від працюючого принтеру.

Одним з найбільш ефективних засобів, який захищає користувачів від шкодливого впливу електромагнітного випромінювання є фільтри для екранів комп'ютерів. У теперішній час існує три модифікації фільтрів: сітчатці, скляні та пластикові. Крім захисту від випромінювань вони затемнюють екран, а пластик та скло повисюють контрастність. Ефективними є фільтри для приховання інформації від інших очей, вони забезпечують можливість читання інформації з екрану тільки у тому разі, якщо користувач знаходиться безпосередньо перед комп'ютером. Ці фільтри поглинають 95% випромінювань персонального комп'ютера та зменшують до мінімуму бліци. Розмір цих фільтрів від 10 до 21 дюйма.

Незалежно від того, встановлено фільтр чи ні, рекомендується:

1) виключити мигтіння екрану;

2) верхній кран екрану повинен знаходитись на рівні очей;

3) запобігати освітлення екрану яскравими джерелами світла;

4) в процесі роботи необхідно через кожні 40-45 хвилин робити перерви - 3-5 хвилин.

Для підтримання загальної м'язової активності треба проводити виробничу гімнастику 1 раз в день.

Для нейтралізації зарядів статичного струму у приміщенні, де виконуються роботи на комп'ютерах, в тому числі на лазерних та матричних принтерах, рекомендується збільшувати вологу повітря за допомогою кімнатних зволожувателів. Не рекомендується носити одяг з синтетичних матеріалів.

У відділі регулярно проводиться контроль за безпекою праці, проводиться навчання та інструктаж робітників у відповідності з Положенням про навчання, інструктаж та перевірку знань працівників по питанням охорони праці, затвердженим приказом Держкомітету України по нагляду за охороною праці від 4 квітня 1994 року № 30.

Як правило, інструктаж по питанням охорони праці за характером та часом проведення ділиться на: вступний, первинний та повторний. В кредитному відділі застосовують вступний та первинний види інструктажу. Його здійснює начальник відділу моніторингу кредитних операцій. Дані про проведення інструктажу записуються у спеціальний журнал.

4.3 Пожежна безпека приміщення відділу бухгалтерії Інституту «Гипрококс»

Приміщення відділу за ступенем пожежної небезпеки відноситься до категорії Д (найнижча). Будова банку за ступенем вогнестійкості відноситься до 2 групи.

Для виникнення горіння необхідна наявність трьох факторів одночасно:

1) горючої речовини;

2) достатньої кількості кисню, повітря та іншого окислителя;

3) теплового імпульсу (джерела спалаху).

Основними причинами виникнення пожеж є :

1) коротке замикання;

2)невиправність теплових агрегатів, технологічного обладнання, електричних установок (сетей, приборів освітлення, електродвигунів);

3) порушення правил зберігання матеріалів;

4) необережна поведінка з вогнем;

5) вибухи газових та пилеповітряних помісив;

6) розряди статичного та атмосферної електрики;

7) порушення правил проведення вогневих робіт.

У відділі розроблена інструкція, у відповідності з якою на території установи:

1) заборонується користуватися відкритим вогнем;

2) сміття, невикористані матеріали необхідно видаляти в спеціально відведені для цього місця;

3) прохід, виходи, коридори та сходи не дозволяється нагромаджувати різноманітними предметами та обладнанням.

Також з метою профілактики пожеж усі папери зберігаються у сейфі. Кожний місяць проводиться огляд цілісності проводки та перевірка стану засобів захисту.

В приміщенні встановлена пожежна сигналізація. За допомогою теплових та димових датчиків сигнал йде до пульту пожежної охорони.

У відділі передбачені план та шляхи евакуації людей та матеріальних цінностей при пожежі. В ньому знаходяться два евакуаційних виходи, ширина дверей складає 1,3 м.