Кримінально-правова охорона порядку одержання доказів у кримінальному провадженні

ІІ. Внести до Кримінального процесуального кодексу такі зміни:

доповнити статтю 66 частиною 2-1 такого змісту:

«2-1. Свідок не може відмовитися від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду»;

доповнити статтю 68 частиною 3-1 такого змісту:

«3-1. Перекладач не може відмовитися без поважних причин від виконання покладеного на нього обов'язку»;

доповнити статтю 69 частиною 3-1 такого змісту:

«3-1. Експерт не може відмовитися без поважних причин від виконання покладеного на нього обов'язку»;

доповнити пункт 19 частини 1 статті 3 після слів «прокурор,» словами «співробітник оперативного підрозділу»;

Доповнити частину 1 статті 57 пунктом 2-1 такого змісту:

«2-1) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;»;

Доповнити КПК статтею 57-1 такого змісту:

«Стаття 57-1. Відповідальність потерпілого

1. За завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, потерпілий несе кримінальну відповідальність».

ІV. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

ДОДАТОК Б

Анкета, яка використовувалася при проведені опитування

У відділі досліджень проблем злочинності у сфері службової діяльності та корупції Науково-дослідного інституту Національної академії прокуратури України проводиться дисертаційне дослідження кримінально-правової охорони порядку одержання доказів у кримінальному провадженні. З метою вивчення думки практичних працівників проводиться це

АНКЕТУВАННЯ.

Анкетування анонімне. Просимо взяти у ньому участь.

Ваші кваліфіковані відповіді сприятимуть повноті і всебічності дослідження.

Дякуємо за участь в анкетуванні.

Відомості про респондента

Рід занять:

cуддя;

прокурор;

викладач вищого навчального закладу;

Які органи, на Вашу думку, здійснюють правосуддя в Україні?

лише суди;

як суди, так і Конституційний Суд України;

окремі правоохоронні органи, які сприяють здійсненню правосуддя (наприклад, прокуратура, органи внутрішніх справ);

як суди, так і окремі правоохоронні органи, які сприяють здійсненню правосуддя;

Ваш варіант __________________________________________________.

Чи погоджуєтеся Ви з необхідністю перейменування назви розділу XVIII Особливої частини КК?

ні, назву цього розділу доцільно залишити такою, як у чинному КК «Злочини проти правосуддя»;

ні, назву цього розділу доцільно залишити такою, як у чинному КК «Злочини проти правосуддя», а всі інші статті, в яких передбачається відповідальність за злочини, що посягають на порядок здійснення діяльності, яка сприяє здійсненню правосуддя, доцільно перебачити як злочини проти авторитету органів державної влади;

ні, назву цього розділу доцільно залишити такою, як у чинному КК «Злочини проти правосуддя», однак передбачити у ньому поділ на підрозділи з виокремленням у них, зокрема, злочинів проти судочинства на стадії досудового розслідування, злочинів проти порядку виконання судових рішень»;

так, назву цього розділу доцільно перейменувати на «Злочини проти правосуддя та порядку діяльності, що сприяє його здійсненню»;

Ваш варіант _______________________________________________.

Чи погоджуєтеся Ви з пропозицією про необхідність передбачення у ст. 383 КК кримінальної відповідальності за завідомо неправдиву заяву або завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення?

так;

ні.

Чи погоджуєтеся Ви з пропозицією про доцільність визнання потерпілим від злочину, передбаченого у ст. 386 КК представника потерпілого та законного представника потерпілого?

так;

ні.

Чи доцільно, на Вашу думку, визнавати потерпілим від злочину, передбаченого у ст. 386 КК, перекладача та спеціаліста?

так;

ні.

У статті 373 КК не конкретизується категорія тих осіб, які можуть визнаватися потерпілими? Чи погоджуєтеся Ви з тим, що у диспозиції ч. 1 цієї статті доцільно вказати на підозрюваного, потерпілого, свідка, експерта як потерпілих від примушування давати показання?

так;

ні.

Чи доцільно, на Вашу думку, визнавати потерпілим від примушування давати показання (ст. 373 КК) осіб, які можуть бути допитані як свідки (осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення)?

так;

ні.

В якій формі, на Вашу думку, може бути виражена відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків (ст. 385 КК)?

лише шляхом бездіяльності;

лише шляхом дії;

як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Незаконні дії, вчиняючи які особа виконує об'єктивну сторону примушування давати показання (ст. 373 КК), на Вашу думку, повинні охоплювати?

насильство;

погрозу;

шантаж;

обман;

Ван варіант __________________________________________________

Чи доцільно, на Вашу думку, виключити з диспозиції ч. 1 ст. 373 КК вказівку на незаконні дії як спосіб вчинення відповідного злочину?

так;

ні.

Чи підтримуєте Ви пропозицію про виокремлення підкупу свідка, потерпілого чи експерта у самостійній статті Особливої частини КК?

так;

ні.

Як, на Вашу думку, має кваліфікуватися підкуп експерта?

за ст. 386 КК як підкуп експерта і дії особи, яка запропонувала, пообіцяла або надала неправомірну вигоду, так і дії експерта;

за ст. 386 КК дії особи, яка підкупила експерта, за частинами 3 або 4 ст. 368-4 КК - дії експерта, який прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду;

за частинами 1 або 2 ст. 368-4 КК дії особи, яка підкупила експерта, за частинами 3 або 4 ст. 368-4 КК - дії експерта, який прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду;

Ваш варіант

_____________________________________________________________

Чи доцільно, на Вашу думку, у ст. 384 КК передбачити кримінальну відповідальність експерта не лише за давання завідомо неправдивого висновку, а й за давання завідомо неправдивих показань?

так;

ні.

Чи підтримуєте Ви пропозицію про виключення з диспозиції ч. 2 ст. 373 КК таке формулювання «за відсутності ознак катування»?

так;

ні.

Яка форма співучасті, на Вашу думку, має місце у випадку вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб?

лише співвиконавство;

лише співучасть з розподілом ролей;

як співвиконавство, так і співучасть з розподілом ролей.

ДОДАТОК В

Результати анкетування з проблем кримінально-правової охорони порядку одержання доказів у кримінальному провадженні

У процесі дисертаційного дослідження проблем кримінально-правової охорони порядку одержання доказів у кримінальному провадженні було проведено анкетування практичних та науково-педагогічних працівників. Для цього було розроблено анкету, яка включала 16 питань з найбільш дискусійних питань дисертаційного дослідження.

Респондентами були: судді судів Рівненської, Львівської, Тернопільської, Київської, Чернігівської областей (по 20 осіб), прокурори цих областей (по 20 осіб) та 30 науково-педагогічних працівників Національної академії прокуратури України. Усього - 230 осіб.

Анкетування проводилося упродовж березня - червня 2015 року.

Респондентам було запропоновано відповісти на питання, які органи здійснюють правосуддя в Україні? 55% опитаних відповіло, що правосуддя в Україні здійснюють суди та Конституційний Суд України. На думку 15% респондентів правосуддя в Україні здійснюється лише судами і 30% опитаних відповіли, що правосуддя в Україні здійснюють і суди, і окремі правоохоронні органи, які сприяють здійсненню правосуддя.

Щодо того, чи погоджуються респонденти з необхідністю перейменування назви Розділу XVIII Особливої частини КК 183 особи (79,6%) вважає, що у КК доцільно залишити назву Розділу XVIII Особливої частини КК у чинній редакції - «Злочини проти правосуддя», а 47 осіб (20,4%) вважають за доцільне перейменувати її як «Злочини проти правосуддя та порядку діяльності, що сприяє його здійсненню». Саме остання пропозиція підтримується у нашому дисертаційному дослідженні.

Наступне запитання в анкеті було приділено тому, чи погоджуються респонденти з пропозицією про необхідність передбачення у ст. 383 КК кримінальної відповідальності за завідомо неправдиву заяву або завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення. Були отримані наступні відповіді: 209 осіб (90,9%) вважають за необхідне внести такі зміни у КК. Натомість 11 осіб (9,1 %) не вважають за доцільне це робити. При цьому серед першої категорії респондентів 16 написало, що це дозволить привести у відповідність КК з КПК.

Респондентам було запропоновано дати відповідь на запитання про те, чи потрібно, на їх думку, визнавати потерпілим від злочину, передбаченого у ст. 386 КК, представника потерпілого та законного представника потерпілого. Відповіді розділилися наступним чином: так - 205 осіб (89,1%); ні - 25 осіб (10,9%). Таким чином, більшість практичних працівників підтримали нашу пропозицію, висвітлену у дисертаційному дослідженні.

Відповідаючи на питання, чи доцільно визнавати потерпілим від злочину, передбаченого у ст. 386 КК, перекладача та спеціаліста, 229 осіб (99,6%). Таким чином, нашу пропозицію, висловлену у дисертаційному дослідженні, підтримали практично всі опитані.

Наступне запитання в анкеті було приділено тому, що у статті 373 КК не конкретизується категорія тих осіб, які можуть визнаватися потерпілими. Саме питання звучало так: «Чи погоджуєтеся Ви з тим, що у диспозиції ч. 1 цієї статті доцільно вказати на підозрюваного, потерпілого, свідка, експерта як потерпілих від примушування давати показання?». Відповіді респондентів розділилися практично навпіл. Так, цю пропозицію підтримало 112 осіб (48,7%), а 118 осіб (51,3%) висловилися негативно.

Респондентам було запропоновано дати відповідь на запитання про те чи доцільно визнавати потерпілим від примушування давати показання (ст. 373 КК) осіб, які можуть бути допитані як свідки (осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення). Відповіді респондентів, як і у попередньому питанні, розділилися фактично навпіл. «Так» відповіло 113 осіб (49,1 %), «ні» - 117 особи (50,9 %).

В анкетах було поставлене наступне запитання: в якій формі може бути виражена відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків (ст. 385 КК)? Результати анкетування такі: лише шляхом бездіяльності (78 осіб або 33,9% респондентів); лише шляхом дії (52 особи або 22,6%); як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності (100 осіб або 43,5% респондентів).

Відповідаючи на питання, що повинно включатися у незаконні дії, вчиняючи які особа виконує об'єктивну сторону примушування давати показання (ст. 373 КК), респонденти відповіли, що це насильство (97 осіб або 42,2%), погроза (69 осіб або 30%), шантаж (29 осіб або 12,6%), обман (15 осіб або 6,5%). 20 респондентів (або 8,7%) відповіло, що незаконними діями у складі примушування давати показання охоплюються насильство, погроза, шантаж та обман.

Іншим запитанням до респондентів було: чи доцільно виключити з диспозиції ч. 1 ст. 373 КК вказівку на незаконні дії як спосіб вчинення відповідного злочину? В результаті: 202 особи (87,8%) підтримує цю пропозицію і лише 28 осіб (12,2 %) - ні. 33 респонденти у коментарях написали, що вказівка на незаконні дії не має значення для кваліфікації за ст. 373 КК.

На запитання, як, на Вашу думку, має кваліфікуватися підкуп експерта, 11 осіб (4,8%) відповіли, що за ст. 386 КК як підкуп експерта і дії особи, яка запропонувала, пообіцяла або надала неправомірну вигоду, так і дії експерта; 101 особа (43,9%) відповіла, що за ст. 386 КК дії особи, яка підкупила експерта, за частинами 3 або 4 ст. 368-4 КК - дії експерта, який прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду; а 118 (51,3%) - за частинами 1 або 2 ст. 368-4 КК дії особи, яка підкупила експерта, за частинами 3 або 4 ст. 368-4 КК - дії експерта, який прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду.

Респондентам було запропоновано відповісти на таке запитання: чи доцільно у ст. 384 КК передбачити кримінальну відповідальність експерта не лише за давання завідомо неправдивого висновку, а й за давання завідомо неправдивих показань? Результати: так - 196 осіб (85,2%); ні науково-педагогічні працівники є особами, які здійснюють професійну діяльність з надання публічних послуг - 34 особи (14,8 %).

Іншим запитанням до респондентів було: чи підтримуєте Ви пропозицію про виключення з диспозиції ч. 2 ст. 373 КК таке формулювання «за відсутності ознак катування»? На це питання отримано такі результати: так - 117 осіб (50,9%); ні - 113 (49,1%).

Наступне запитання в анкеті було приділено тому, яка форма співучасті, на Вашу думку, має місце у випадку вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Були отримані такі відповіді: жодна особа не відповіла, що попередня змова групи осіб можлива виключно у формі співучасті з розподілом ролей. 235 осіб (77,3 %) зазначили, що цей злочин може вчинятися лише у формі співвиконавства, і лише 65 осіб (21,7 %) - як у формі співвиконавства, так і співучасті з розподілом ролей.

Загальні висновки проведеного анкетування

Таким чином, в результаті проведеного анкетування можна зробити такі висновки.

Ураховуючи дискусійність багатьох питань, пов'язаних з проблемою кримінально-правової охорони порядку одержання доказів у кримінальному провадженні зокрема та багатьох загальних кримінально-правових питань, окремі відповіді на запропоновані в анкеті запитання розподілилися навпіл. Зокрема, це стосується того, чи доцільно вказувати у ч. 1 ст. 373 КК на підозрюваного, потерпілого, свідка, експерта як потерпілих від примушування давати показання (питання № 7 анкети). Нашу пропозицію підтримало 112 осіб (48,7%), а 118 осіб (51,3%) висловилися негативно. Вважаємо, що такий результат пояснюється тим, що в Україні склалася більш-менш усталена судово-слідча практика щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 373 КК, а також мають місце відповідні тлумачення цієї статті, в яких на підставі з'ясування кримінального процесуального законодавства робиться висновок про те, хто може бути потерпілим від примушування давати показання.

Також практично однаковий результат було отримано на питання анкети № 8, яке стосувалося того, чи доцільно визнавати потерпілим від примушування давати показання (ст. 373 КК) осіб, які можуть бути допитані як свідки (осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення). Відповіді респондентів, як і у попередньому питанні, розділилися фактично навпіл. «Так» відповіло 113 осіб (49,1 %), ні - 117 особи (50,9 %). Вважаємо, що це пояснюється очевидністю законодавчих прорахунків під час описання ознак примушування давати показання у диспозиції ч. 1 ст. 373 КК.

Ще на одне питання анкети (питання № 13) було отримано практично однакову кількість відповідей опитаних. У ньому ми хотіли з'ясувати, як потрібно кваліфікувати підкуп експерта. 101 особа (43,9%) відповіла, що за ст. 386 КК дії особи, яка підкупила експерта, за частинами 3 або 4 ст. 368-4 КК - дії експерта, який прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду; 118 (51,3%) - за частинами 1 або 2 ст. 368-4 КК дії особи, яка підкупила експерта, за частинами 3 або 4 ст. 368-4 КК - дії експерта, який прийняв пропозицію, обіцянку або одержав неправомірну вигоду. І лише на думку 11 респондентів (4,8%) відповідні дії потрібно кваліфікувати за ст. 386 КК як підкуп експерта і дії особи, яка запропонувала, пообіцяла або надала неправомірну вигоду, так і дії експерта. Такий результат, на нашу думку, обумовлений явним прорахунком законодавця, який передбачив кримінальну відповідальність за підкуп експерта у двох статтях (ст.ст. 368-4 та 386 КК). А тому така ситуація, на нашу думку потребує виправлення. У дисертаційному дослідженні ми наводимо аргументи на користь того, що експерта доцільно визнавати особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, а тому вказівку на експерта доцільно виключити з диспозиції ст. 386 КК.

Практично однакову кількість відповідей було отримано на питання № 15 анкети. Ставлячи його, ми намагалися з'ясувати питання про ставлення респондентів до виключення з диспозиції ч. 2 ст. 373 КК таке формулювання, як «за відсутності ознак катування»? На це питання отримано такі результати: так - 117 осіб (50,9%); ні - 113 (49,1%). Таким чином, це свідчить про дискусійність питання, з яким стикаються практичні працівники у своїх право застосовній діяльності.

Не всі поставлені нами питання підтвердили наші пропозиції, висловлені у ході дисертаційного дослідження. Йдеться про питання № 2 анкети, в якому ми намагалися з'ясувати думку респондентів з приводу того, які органи, здійснюють правосуддя в Україні. У результаті 55% опитаних відповіло, що правосуддя в Україні здійснюють суди та Конституційний Суд України. На думку 15% респондентів правосуддя в Україні здійснюється лише судами і 30% опитаних відповіли, що правосуддя в Україні здійснюють і суди, і окремі правоохоронні органи, які сприяють здійсненню правосуддя. Результати анкетування не повністю відповідають нашим висновкам, зробленим у дисертації. Адже більшість респондентів відповіло, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди (у т.ч. Конституційний Суд України), тоді як у роботі ми висловлювалися за те, що правосуддя доцільно розуміти у широкому значенні, що передбачає визнання суб'єктами його здійснення і суди, і окремі правоохоронні органи, які сприяють його здійсненню.

Ще одне питання, більшість відповідей на яке не збігається з нашими пропозиціями, стосувалося того, чи погоджуються респонденти з необхідністю перейменування назви Розділу XVIII Особливої частини КК. На це питання 183 особи (79,6%) відповіло, що у КК доцільно залишити назву Розділу XVIII Особливої частини КК у чинній редакції - «Злочини проти правосуддя», а 47 осіб (20,4%) вважають за доцільне перейменувати її як «Злочини проти правосуддя та порядку діяльності, що сприяє його здійсненню». Саме остання пропозиція підтримується у нашому дисертаційному дослідженні. Згода більшості респондентів щодо залишення чинної назви цього Розділу пояснюється, на нашу думку, тим, що респонденти звикли до цієї назви і без будь-яких зусиль можуть ідентифікувати той чи інший злочин як злочин проти правосуддя.

Одне з питань анкети (питання № 10) стосувалося того, які дії необхідно включати у зміст поняття „незаконні дії” як спосіб вчинення примушування давати показання (ст. 373 КК). У результаті того, що респонденти вказали всі відповіді, які стояли у питанні, ми дійшли висновку про правильність нашої пропозиції щодо доцільності виключення зі статті 373 КК вказівки на відсутність ознак катування.

Результатами анкетування підтримано такі пропозиції, висловлені нами у процесі дисертаційного дослідження:

передбачити у ст. 383 КК відповідальність за завідомо неправдиву заяву або завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення (209 осіб або 90,9% респондентів);

визнавати потерпілим від злочину, передбаченого у ст. 386 КК, представника потерпілого та законного представника потерпілого (205 осіб або 89,1% респондентів);

передбачення перекладача та спеціаліста потерпілим від злочину, передбаченого у ст. 386 КК (229 осіб або 99,6% респондентів;

виключення з диспозиції ч. 1 ст. 373 КК вказівку на незаконні дії як спосіб вчинення відповідного злочину (202 особи або 87,8% респондентів);

встановлення відповідальності експерта не лише за давання завідомо неправдивого висновку, а й за давання завідомо неправдивих показань (196 осіб або 85,2% опитаних);

можливість попередньої змови групи осіб лише у формі співвиконавства (235 осіб або 77,3% респондентів).

Отже, в результаті проведеного анкетування було одержано підтвердження нашим науковим пропозиціям у дисертаційному дослідженні як щодо вдосконалення кримінального законодавства України, так і практики правозастосування.

ДОДАТОК Д

ДОДАТОК Е

Размещено на Allbest.ru