Криміналістичне забезпечення досудового розслідування терористичних актів

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Академія адвокатури України

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

УДК 343.98:323.285 (477)

ДИСЕРТАЦІЯ

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Криміналістичне забезпечення досудового розслідування терористичних актів

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Скуба Галина Валентинівна

Науковий керівник - кандидат юридичних наук,

Карпінська Наталія Володимирівна

Київ - 2017

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ ЯК ОБ'ЄКТ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Сучасний стан наукового розроблення проблем досудового розслідування терористичного акту

1.2 Поняття та сутність терористичного акту як окремого виду злочинів

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ

2.1 Особливості внесення відомостей про кримінальне правопорушення з ознаками терористичного акту до Єдиного реєстру досудових розслідувань та обставини, що підлягають встановленню і доказуванню

2.2 Типові слідчі ситуації початкового етапу досудового розслідування терористичного акту та програми дій щодо їх вирішення

2.3 Взаємодія слідчих із оперативно-розшуковими підрозділами й іншими державними та недержавними органами й службами

Висновки до 2 розділу

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ, ТАКТИКИ Й МЕТОДИКИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ

3.1 Завдання й можливості техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичного акту

3.2 Тактико-криміналістичне забезпечення окремих слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування терористичного акту

3.3 Особливості застосування положень криміналістичної методики в забезпеченні розслідування терористичного акту

3.4 Судово-експертне забезпечення розслідування терористичного акту

Висновки до 3 розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

АНОТАЦІЯ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АІПС - автоматизована інформаційно-пошукова система

АТО - антитерористична операція

ДМСУ - Державна міграційна служба України

ДПСУ - Державна прикордонна служба України

ДНДЕКЦ МВС України - Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр

ЕКЦ - експертно-криміналістичний центр

ЄРДР - Єдиний реєстр досудових розслідувань

ЗСУ - Збройні сили України

КК України - Кримінальний кодекс України

КПК України - Кримінальний процесуальний кодекс України

НДІСЕ - науково-дослідний інститут судових експертиз

ОРД - оперативно-розшукова діяльність

СБ України - Служба безпеки України

СОГ - слідчо-оперативна група

УНДІСТСЕ СБ України - Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України

ВСТУП

Актуальність теми. Рівень злочинності, який спостерігається в нашій державі, збільшення питомої ваги вчинених тяжких та особливо тяжких злочинів ставлять перед правоохоронними органами та представниками науки завдання підвищення ефективності досудового розслідування. Події, які відбуваються сьогодні в багатьох країнах світу, свідчать про неухильний розвиток одного з найнебезпечніших соціально-політичних явищ світової політичної системи - тероризму, що є глобальною проблемою світової спільноти. На сучасному етапі це суспільно небезпечне явище із його насильницькою ідеологією становить реальну небезпеку для світової спільноти та окремих держав, зокрема й для України.

Поширенню терористичних проявів сприяє наявність у країні нелегального ринку зброї та відносна легкість її придбання; наявність значного прошарку осіб, які пройшли своєрідну школу війни в «гарячих точках» на Сході країни і є недостатньо соціально адаптованими у суспільстві; ослаблення або повна відсутність низки адміністративно-контрольних правових режимів; наявність злочинних угруповань, що мають в своєму розпорядженні зброю та вибухові речовини; втрата багатьма людьми чітко визначених й усталених ідеологічних і духовних життєвих орієнтирів. Про складність ситуації в Україні свідчать також факти викрадення, незаконного придбання та зберігання вогнепальної зброї, незаконного виготовлення вибухових речовин та вибухових пристроїв. Враховуючи підвищений рівень проявів та особливу суспільну небезпечність терористичного акту, наукові розробки з цієї проблематики мають важливе теоретичне й практичне значення, були актуальними завжди та не втрачають своєї актуальності й сьогодні.

Боротьба з тероризмом в Україні визнається завданням спецслужб та правоохоронних органів, за якими ця функція закріплена законодавчо. За офіційними даними, у 2016 р. було розпочато 1865 кримінальних проваджень про терористичні злочини, за фактом створення терористичної групи чи організації було розпочато 391 кримінальне провадження, а з початку 2017 р. вже знешкоджено 15 вибухових пристроїв, призначених для вчинення терористичного акту. Встановлено 110 та затримано 56 учасників терористичних та диверсійно-розвідувальних груп, причетних до підготовки чи вчинення терористичного акту. Розкрито 11 терористичних актів, розшукано 168 виконавців анонімних погроз терористичного характеру. Також виявлено понад 100 та затримано 46 осіб, причетних до діяльності міжнародних терористичних та релігійно-екстремістських організацій, припинено функціонування 11 «перевальних пунктів» бойовиків «Ісламської Держави» у Києві і Харкові, блоковано діяльність 2 осередків ІДІЛ у Дніпропетровську та Харкові, які забезпечували перебування членів вказаного угруповання в Україні та їх переправлення до зони ведення бойових дій за кордоном [30; 209].

Велике теоретичне і прикладне значення проблеми тероризму, виявлення й досудового розслідування фактів вчинення тяжких злочинів і терористичних проявів зокрема, неодноразово спонукали науковців й практичних співробітників правоохоронних органів звертатися до її дослідження. Зокрема це наукові праці Ю.П. Аленіна, Л.І. Аркуші, В.П. Бахіна, В.Д. Берназа, Р.С. Бєлкіна, В.В. Бірюкова, Т.В.Варфоломеєвої, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, І.В. Гори, В.Я. Горбачевського, В.П.Ємельянова, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.В.Карпінської, Н.І. Клименко, І.І. Когутича, В.А. Колесника, О.Н. Колесниченка, В.П. Колмакова, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, М.О.Ленка, А.М.Лисенка, В.В. Лисенка, В.К. Лисиченка, В.А.Ліпкана, І.І.Лузгіна, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук'янчикова, Р.В.Мукоїда, М.А. Погорецького, М.В. Салтевського, Д.Б.Сергєєвої, В.Ю.Сокола, С.М.Стахівського, О.Ю.Татарова, В.П.Тихого, В.В. Тіщенка, Л.Д. Удалової, Є.В.Фесенка, В.Г. Хахановського, П.В. Цимбала, К.О. Чаплинського, С.С. Чернявського, Г.О.Чорного, Ю.М. Чорноус, В.М.Шевчука, В.Ю. Шепітька та інших науковців. Визначаючи вагомий науковий внесок названих учених у розробку окресленої тематики, слід зауважити, що самостійних комплексних досліджень питань криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичних актів в Україні не проводилось, хоча багато які з наукових праць, що вийшли останніми роками, розкривають низку окремих питань, пов'язаних з протидією тероризму. Водночас поза увагою юридичної науки залишилася низка ключових питань, котрі мають пряме відношення до досудового розслідування терористичних актів. В числі таких питання криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичних актів з позицій техніко-, тактико- та методико-криміналістичного забезпечення. Це зумовило вибір теми дисертації, визначило її об'єкт, предмет та структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження узгоджується з положеннями Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26 травня 2015 р. № 287/2015 та Концепції боротьби з тероризмом, схваленої Указом Президента України від 25.04.2013 р. № 230/2013, а саме дослідження виконано відповідно до затверджених рішенням від 3.03.2016 р Національної академії правових наук України Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016-2020 роки в частині Фундаментальних та прикладних проблем наукового забезпечення боротьби зі злочинністю в Україні (п.7 - проблеми криміналістичного та судово-експертного забезпечення боротьби зі злочинністю). Тему дисертації затверджено вченою радою Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (протокол №7 від 28 січня 2015 р., уточнено тему дисертації - протокол № 17 від 24 листопада 2016 р. ).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у комплексному науковому висвітленні питань щодо сутності, завдань і особливостей криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичного акту та розробленні на цій основі теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на подальше удосконалення протидії правоохоронних органів терористичним проявам.

Для досягнення цієї мети автором визначено такі основні задачі:

- вказати основні напрями дослідження проблем протидії тероризму й сучасний стан розроблення питань криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичного акту;

- з'ясувати сутність понять злочинів «терористичного характеру» та «терористичної спрямованості» і визначити вплив їхнього розуміння на розроблення криміналістичних рекомендацій із забезпечення збирання доказів і доказування;

- визначити значення встановленої мети вчинення терористичного акту для розроблення й використання криміналістичних рекомендацій із збирання доказів;

- узагальнити сучасні наукові підходи до розуміння приводу, підстав та ступеню обґрунтованості кримінально-правової кваліфікації рішення про внесення відомостей до ЄРДР про терористичний акт;

- визначити доцільність залучення експерта до початку досудового розслідування з метою проведення експертизи для перевірки підстав внесення відомостей про терористичний акт до ЄРДР;

- охарактеризувати типові слідчі ситуації початкового етапу досудового розслідування терористичного акту за окремими їх критеріями та розкрити їх значення для криміналістичного забезпечення розслідування;

- розкрити сутність, завдання, умови взаємодії слідчого з оперативними підрозділами під час досудового розслідування терористичного акту;

- сформулювати пропозиції з удосконалення положень КПК України щодо участі в проведенні слідчих (розшукових) дій понятих;

- обґрунтувати доцільність створення й використання в досудовому розслідуванні оперативно-довідкових баз даних щодо осіб, які можуть викликати оперативний інтерес в зв'язку з можливою причетністю до терористичної діяльності;

- розкрити сутність і основні напрями техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичного акту;

- визначити основні задачі й особливості тактичних прийомів проведення окремих невідкладних слідчих (розшукових) дій на початковому етапі досудового розслідування терористичного акту;

- обґрунтувати й запропонувати перелік основних структурних елементів методики досудового розслідування терористичного акту та його криміналістичної характеристики;

- розкрити сутність і основні завдання експертно-криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичного акту.

Об`єкт дослідження - об'єктивні процеси і явища та пов'язані з ними суспільні відносини, що виникають в зв'язку з підготовкою, вчиненням терористичного акту та під час досудового розслідування терористичних актів.

Предмет дослідження - криміналістичне забезпечення досудового розслідування терористичних актів.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач і досягнення мети було застосовано сукупність методів і прийомів наукового пізнання, що надали можливість всебічно дослідити об'єкт дослідження. Методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування) дозволили детальніше усвідомити поняття, сутність тероризму й терористичного акту як окремого виду злочинів, рівень наукового розроблення проблеми та зміст завдань, що ставляться перед слідчим, прокурором під час досудового розслідування (підрозділи 1.1., 1.2., 2.1.). Застосування методу структурно-функціонального аналізу дозволило з'ясувати й розкрити сутність поняття «тероризму», розуміння злочинів «терористичного характеру» та «терористичної спрямованості» (підрозділ 1.2.).

Юридичний (догматичний) метод сприяв аналізу кримінального процесуального законодавства та криміналістичної практики досудового розслідування терористичних актів, виявленню наявних недоліків окремих норм чинного КПК України та внесенню пропозицій щодо їх усунення (підрозділи 2.1., 2.3. 3.4.).

Історико-правовий метод використовувався для виявлення характерних тенденцій становлення, формування та розвитку наукових поглядів щодо протидії тероризму, зокрема й засобами криміналістики (підрозділ 1.1., Розділ 3).

Формально-юридичний метод забезпечив дослідження змісту, сутності та структури правових норм, що визначають процесуальний порядок проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій (підрозділи 2.1, 2.3., 3.2).

Порівняльно-правовий метод дозволив з'ясувати окремі аспекти, що визначають процесуальний порядок здійснення досудового розслідування в Україні та інших країнах Європи (підрозділ 2.3.). У дисертації враховані фундаментальні та прикладні дослідження з криміналістики та кримінального процесу. Широко застосовувалися метод статистичного аналізу, зокрема, при вивченні кримінальних проваджень, а також даних офіційної статистики за період 2014-2017 рр., метод системного аналізу для узагальнення наукових підходів, концепцій, точок зору різних науковців з окремих питань криміналістичного забезпечення досудового розслідування (всі розділи праці), судово-експертного забезпечення розслідування (підрозділ 3.4.) та ін.

Емпіричну базу дослідження становлять: дані державної й відомчої статистики щодо стану виявлення, досудового розслідування й судового розгляду кримінальних проваджень про терористичні акти та суміжні з ними злочини.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці монографічним дослідженням проблемних питань, що стосуються проблеми криміналістичного забезпечення діяльності слідчого, прокурора в ході досудового розслідування терористичного акту. У дослідженні сформульовано низку нових наукових положень і висновків та нових підходів до раніше висловлених ідей, до найбільш суттєвих з яких слід віднести такі:

вперше:

? розкрито науковий аспект техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичного акту та визначено його напрями, якими має бути наукова розробка: засобів, прийомів, методів діагностики й ідентифікації особи терориста; засобів, прийомів, методів діагностики й ідентифікації матеріальних об'єктів, пов'язаних із терористичним актом; засобів забезпечення комплексу робіт на місці проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій; ведення інформаційно-довідкових систем, основою створення яких виступають криміналістичні ознаки;

? обґрунтовано розуміння експертно-криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичного акту як діяльності судово-експертних установ і експертно-криміналістичних підрозділів та служб правоохоронних органів, які забезпечують реалізацію спеціальних знань у досудовому розслідуванні терористичних актів шляхом проведення залученими стороною обвинувачення або стороною захисту експертами судових експертиз і експертних досліджень, наданням консультативно-довідкової і технічної допомоги у збиранні доказів і доказуванні;

удосконалено:

- наукові підходи до розуміння понять категорії злочинів «терористичного характеру» та «терористичної спрямованості» і обґрунтовано, що вони є умовно-збірними поняттями, які не відображають кримінально-правових ознак конкретних злочинів, пов'язаних з тероризмом як суспільно небезпечним явищем;

- вимоги до розроблення криміналістичних рекомендацій із розслідування окремих видів злочинів в частині обґрунтування тих положень, що для таких рекомендацій з розслідування терористичного акту на першому місці має бути врахування мети терористичних дій: політичної або релігійної;

- наукові положення щодо визначення ролі понятих та їх участі в проведенні слідчих (розшукових) дій в частині висунення пропозицій про відмову від понятих для участі в слідчих (розшукових) діях, що проводяться в місцях проведення антитерористичної операції або вибір таких осіб з числа працівників правоохоронних органів, волонтерів, бійців збройних сил України, які не зацікавлені в результатах розслідування;

дістало подальший розвиток:

- обґрунтування пропозицій щодо розширення переліку процесуальних дій, які можуть бути проведені до внесення відомостей до ЄРДР та прийняття рішення про початок досудового розслідування за рахунок віднесення до них призначення експертизи, якщо її висновки можуть вказувати на ознаки конкретного злочину;

- вчення про слідчі ситуації за рахунок обґрунтування потреби виокремлення типових ситуацій початкового етапу досудового розслідування терористичного акту та розкриття їх значення для організації досудового розслідування;

- розуміння теоретичних і практичних підходів до взаємодії слідчого й прокурора з оперативними підрозділами під час досудового розслідування терористичного акту як однієї з важливих умов забезпечення ефективності заходів з протидії тероризму;

- визначення завдань початкового етапу досудового розслідування злочинів і задач, що можуть бути розв'язані в результаті проведення невідкладних слідчих дій після початку досудового розслідування терористичного акту;

- розуміння структури криміналістичної методики й наукової сутності та структурних елементів криміналістичної характеристики такого виду злочинів як терористичний акт з доведенням того, що система таких елементів не може вважатися закінченою і закритою.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції та рекомендації може бути використано у:

- нормотворчій діяльності під час доопрацювання і прийняття законодавцем змін до чинного КПК України в частині участі понятих в проведенні слідчих (розшукових) дій, встановленні часу для перевірки даних про злочин до внесення відомостей до ЄРДР;

- науково-дослідній діяльності - для подальшого розроблення проблем криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів та створення окремої методики досудового розслідування терористичного акту, підготовки дисертаційних праць, наукових статей, тез доповідей для наукових і науково-практичних заходів тощо (Акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес кафедри кримінального права і процесу юридичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки від 28 вересня 2017 року );

- практичній діяльності - слідчими, прокурорами, адвокатами при збиранні доказів під час досудового розслідування кримінальних правопорушень і забезпеченні доказування засобами криміналістики, а також для підвищення рівня їх професійної майстерності (Акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у методичну та практичну діяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області № 6278/02/24-207 від 27 вересня 2017 року);

- освітньому процесі - для підготовки відповідних розділів підручників, посібників з криміналістики, кримінального процесу, спеціальних курсів для підготовки й підвищення кваліфікації слідчих, прокурорів, а також при розробці лекцій і навчально-методичних рекомендацій, проведення семінарських і практичних занять з криміналістики (Акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес кафедри кримінального права і процесу юридичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки від 28 вересня 2017 року ).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійних наукових досліджень. У науковій статті, що підготовлена в співавторстві з науковим керівником Н.В.Карпінською дисертантці належать обґрунтування та пропозиції щодо структури й змісту елементів криміналістичної характеристики терористичного акту.

1. Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження, висновки та пропозиції оприлюднені у вигляді доповідей і виступів на міжнародних науково-практичних конференціях: ХІ Міжнародна науково-практична конференція молодих учених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Луцьк, 2015р.,); ХII Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України (Луцьк, 2015 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми забезпечення прав і свобод людини, їх захисту в країнах Європи» (Луцьк, 2016 р.); ХIIІ Міжнародна науково-практична конференція молодих учених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Луцьк, 2017 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми законодавства України: пріоритетні напрями його вдосконалення». Одеса, 13-14 жовтня 2017 р.

Публікації. Основні наукові результати дисертації викладено у 12 наукових публікаціях, серед яких: 5 - наукові статті у вітчизняних виданнях, включених МОН України до переліку фахових видань з юридичних наук, 2 - наукові статті у зарубіжних наукових правових виданнях, а також 5 - тези у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

РОЗДІЛ 1. ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ ЯК ОБ'ЄКТ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Сучасний стан наукового розроблення проблем криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичного акту

Події, що відбуваються останнім часом в Україні, свідчать про загрозливу, швидко прогресуючу модифікацію такого небезпечного явища як тероризм. Проблема набула особливої актуальності нині, коли відбувається ескалація терористичної загрози в усьому світі. Практично кожного дня світові ЗМІ повідомляють про жертви вибухів, що здійснюють терористи в різних країнах. Лише за перший місяць 2016 р. в різних країнах світу: від Афганістану і Ємену, до Європи та Індонезії бойовиками Аль-Каїди, ІГІЛ, Талібан та інших терористичних організацій здійснено 86 вибухів, в результаті яких загинуло близько 900 людей. У 2015 р., за даними ЗМІ, в різних країнах світу було проведено 714 терористичних актів із застосуванням вибухових пристроїв [114, с.179]. Щодо сучасного стану протидії тероризму на території України, слід зазначити, що у 2013 р. було зареєстровано лише 10 терористичних злочинів, у 2014 р. цей показник зріс до 2088 злочинів, у 2015 р. - 1259 злочинів, а у 2016 р. було розпочато 1865 кримінальних проваджень про терористичні злочини [250].

Наведені цифри свідчать про значну кількість терористичних актів як у світі, так і в Україні, що свідчить про міжнародний характер проблеми. Динаміка зростання кількості вчинених терористичних злочинів не може не турбувати українське суспільство. Однак не менше занепокоєння викликають статистичні дані, які можуть свідчити про низьку результативність діяльності правоохоронних органів України щодо досудового розслідування цих злочинів. Звертає на себе увагу разюча різниця між кількістю зареєстрованих терористичних злочинів і кількістю осіб, яких засуджено за їх вчинення [75]. Водночас відомі вітчизняні вчені вказують на те, що об'єктом наукового вивчення тероризм став порівняно недавно і спеціально присвячені йому наукові праці з'явилися лише у другій половині ХХ століття. До того ж тероризм як явище є вкрай складним та багатогранним. В ньому поєднуються соціальні, ідеологічні, релігійні, політичні, етнічні, психологічні компоненти. Він має багато схожих рис з іншими формами насилля та протесту: воєнними конфліктами, диверсіями та ін. [297, с.402].

Чинний КК України відносить терористичний акт до одного із видів злочинів проти громадської безпеки, а науковці й практики звертають увагу на такі небезпечні форми його об'єктивної сторони як застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу, або погроза вчинення зазначених дій, створення терористичної групи чи терористичної організації та керівництво ними або участь у них [200, с.636-637]. Як підкреслює відомий вітчизняний науковець В.П. Тихий, терористичний акт є одним із найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки. Він створює загальну небезпеку, може заподіювати або заподіює значну чи тяжку шкоду життю і здоров'ю ні в чому не винних людей, власності, довкіллю, нормальному функціонуванню органів влади, підприємств, установ чи організацій, характеризується застосуванням зброї, жорстокістю, насильством, здатний дестабілізувати соціально-політичну обстановку в суспільстві чи в окремих регіонах, дезорганізувати роботи органів влади, викликати у населення шок, почуття напруги, незахищеності та громадського неспокою, тривоги та занепокоєння, посіяти страх, жах і безпорадність тощо [263, с.333]. Оскільки терористичні прояви посягають на різноманітні сфери життєдіяльності людей, то й протидія їм повинна здійснюватися у різних сферах функціонування людини, суспільства і держави на основі комплексного антитерористичного законодавства, що забезпечує застосування системи правових, організаційних, оперативно-розшукових, режимних, інженерно-технічних та інших заходів, передбачених у нормах конституційного, адміністративного, адміністративного процесуального, кримінального, кримінального процесуального, цивільного, цивільного процесуального, міжнародного та інших галузей права, які містяться у відповідних законах та інших нормативно-правових актах.

Розроблення й реалізація державних заходів з протидії злочинності та вчиненню злочинів будь-яких видів потребує належного наукового опрацювання. Ця вимога в повній мірі стосується й протидії вчиненню терористичних актів, що зумовлює потребу здійснення наукових розробок з питань досудового розслідування вчинених або таких, що готуються терористичних актів. Ось чому зазначені питання входять до сфери поглиблених інтересів не лише зарубіжних, а й вітчизняних науковців, фахівців в галузі кримінального права, кримінального процесу і, безумовно, криміналістики. Протягом існування України як незалежної держави окремі кримінально-правові проблеми протидії тероризму в Україні були предметом низки ґрунтовних монографічних та дисертаційних досліджень В.Ф. Антипенка [6 ], О.Ф.Бантишева [220], В.В. Драного [64], В.М.Дрьоміна [65], В.П. Ємельянова [71], А.Е.Ізетова [89], В.В. Крутова, М.П.Стрельбицького, О.А.Шевченка [142], В.Н.Кубальського [144], В.А. Ліпкана [156], Л.В. Новікової [73], М.В. Семикіна [232], О.В.Шамари [282] та багатьох інших.

Про значну увагу питанням кримінально-правової характеристики терористичного акту та інших злочинів терористичного спрямування вказують присвячені цим проблемам наукові статті провідних науковців в галузі кримінального права та кримінології, зокрема Є.В.Фесенка [274]; В.П.Ємельянова [72]; Ю.М.Гуленко [60] та ін. Перед вченими-юристами постають нагальні завдання щодо переосмислення та відпрацювання принципово нових підходів до розуміння тероризму, побудови відповідної системи антитерористичних норм, спрямованих передусім на упередження тероризму. Криміналістичні розробки з проблем виявлення й досудового розслідування терористичних актів та інших злочинів терористичної спрямованості не можуть не враховувати кримінально-правових реалій щодо визначення й законодавчого розуміння певних суспільно-небезпечних дій як таких, котрі відповідають визначенню конкретних злочинів. З метою кримінально-правового забезпечення протидії тероризму та в інтересах виконання міжнародних зобов'язань, після ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму були прийняті закони України від 21 вересня 2006 р. № 170?V та від 18 травня 2010 р. № 2258?VI, було доповнено Кримінальний кодекс України статтями 2581-2585, що передбачають відповідальність за втягнення у вчинення терористичного акту (ст. 258-1 КК), публічні заклики до вчинення терористичного акту (ст. 258-2 КК), створення терористичної групи чи терористичної організації (ст. 258-3 КК), сприяння вчиненню терористичного акту (ст. 258-4 КК), фінансування тероризму (ст. 258-5 КК). Отже сьогодні кримінальну відповідальність за конкретні злочини терористичного спрямування передбачає низка норм КК України. Найнебезпечнішим із них і найбільш тяжким за наслідками є злочин, передбачений ст. 258 КК України - терористичний акт.

Україна, впровадивши цивілізаційний підхід до розуміння сутності тероризму в кримінальне законодавство, зможе найбільш ефективно убезпечити себе від терористичної діяльності будь-якої терористичної організації чи терориста-одинака, оскільки необхідно враховувати, що територія сучасної України є певною мірою розділеною між західною та слов'яно-православною цивілізаціями. Саме такий поділ України містить у собі найбільшу небезпеку та може спричинити терористичну активність різноманітних терористичних організацій, які перебувають на зародковому етапі або в «режимі очікування». Вони почнуть діяти в тому випадку, якщо випаде шанс почати активну терористичну діяльність [298]. Огляд наявної літератури з проблем протидії тероризму показує, що його дослідження здебільшого здійснюються на емпіричному спеціально-науковому рівні методології дослідження, а тому як вихідні методологічні підстави виокремлюються певні положення окремих наук, тероризм досліджується на окремих емпіричних підставах: політологічних, кримінологічних, кримінально-правових, криміналістичних та ін.

Важливою тенденцією сучасного тероризму є його інтеграція із організованою злочинністю, підвищення рівня організації, що пов'язано з активізацією терористичних проявів, з переходом терористів до здійснення значних за масштабами акцій насилля, до розширення можливостей для створення більш широкої інфраструктури терористичних організацій і забезпечення їх матеріально-технічної бази. На це вказують події останнього часу - вчинені в самому центрі Європи терористичні акти у французькому місті Ніцца, у німецькому Берліні, в столиці Великої Британії - Лондоні, в іспанській Барселоні. До того ж унікальність феномену тероризму як кримінально-правового явища полягає у тому, що означені дії в багатьох випадках мають мету тактичну й стратегічну. Тактична визначається успішністю виконання дій - терористичного акту (підпал, вибух, захоплення заручників тощо), а стратегічна полягає у досягненні результатів щодо зміни конкретної ситуації в певній державі у політичному, релігійному та іншому плані. Важливими, з точки зору криміналістичного підходу до вивчення тероризму, є його види і в цьому випадку необхідно виходити саме із «забарвленості», спрямованості мети терористичних дій: політичної (ідеологічної) або релігійної. І це не можна не враховувати, розробляючи криміналістичні рекомендації із застосування тактичних прийомів допиту особи, пошуку слідів та речових доказів, які вказують на особу винуватця терористичного акту, його спільників або й можуть спростувати версію про терористичний акт і вказати на вчинення іншого злочину тощо. Визначення конкретної мети означених злочинних дій дає змогу правоохоронним органам: визначити початкові робочі версії, звузити коло підозрюваних осіб, дослідити процедуру підготовки до вчинення злочину та канали фінансування терористів, визначити можливі місця зберігання предметів та засобів терористичної діяльності й розв'язати низку інших важливих для досудового розслідування й майбутнього судового вирішення справи про терористичних акт питань.

Прикладом може слугувати досвід з досудового розслідування за фактом вибуху на газопроводі Уренгой-Помари-Ужгород у Лохвицькому районі Полтавській області, що стався у червні 2014 р. З самого початку розглядалося кілька версій події, в тому числі ключова - «терористичний акт». За словами місцевих жителів, безпосередньо перед загоранням в місці розриву газопроводу вони почули два гучних хлопки, що може свідчити про умисні вибухи. Ще однією версією стала «диверсія», оскільки був наявний характерний для неї предмет злочину - газопровід та мета - заподіяння шкоди економічній системі держави. Проте найбільш точною стала версія про вчинення терористичної атаки, що вказує на спричинення вибуху на газопроводі з метою створення міжнародного ускладнення, оскільки через територію нашої країни прокладено і функціонує декілька газопроводів, які постачають природний газ у інші країни. Очевидно, злочинці розраховували на можливий підрив репутації України як надійного транзитера природного газу до країн Європи [191].

Розглядаючи соціально-правовий феномен тероризму як об'єкт криміналістичного вивчення, І.М.Зубач зазначає, що тероризм потрібно розуміти як сукупність умисних систематичних протиправних та суспільно небезпечних дій, що мають ознаки злочинів терористичної спрямованості, які характеризуються застосуванням фізичного, майнового, морально-психологічного насильства або погрозою його застосування, що спрямовані на залякування населення, для досягнення політичних або релігійних цілей [85]. Важлива роль в розробленні заходів з протидії тероризму загалом і такому його прояву як вчинення терористичного акту належить криміналістиці. Сучасна криміналістика має можливості, якими не володіє жодна інша наука: історичний досвід обслуговування практики виявлення, розкриття й розслідування злочинів; системне уявлення про закономірності механізму злочину й злочинної діяльності; узагальнені відомості про сучасний стан правового регулювання й організації використання криміналістичних методів, засобів і рекомендацій у розкритті й розслідуванні злочинів; досить потужну теоретичну базу. Ці фактори дають можливість криміналістиці успішно виявляти й реально оцінювати потреби практики в удосконалюванні наявних і створенні нових методів, засобів і рекомендацій; узагальнювати й аналізувати досягнення науки й техніки з метою пошуку можливостей задовольняти такі потреби; організовувати відповідні розробки, апробувати їх результати й впроваджувати в повсякденну практику правоохоронних органів. Вітчизняні науковці справедливо зазначають, що виникає необхідність вирішувати, або шукати й пропонувати шляхи вирішення не тільки суто наукових, але й правових, організаційних, навчально-методичних і тому подібних проблем, які в сукупності й становлять предмет криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів [93].

Дослідження питань забезпечення діяльності з протидії вчиненню терористичних актів здійснюється досить активно. У спеціальній літературі вчені достатньо уваги приділяють різним видам забезпечення протидії тероризму, зокрема: інформаційному; психологічному; оперативно-розшуковому та ін. Проблеми оперативно-розшукової протидії тероризму розглядаються в кандидатській дисертації В.М. Янгола. В цій праці дається поняття, ознаки і класифікація тероризму, його кримінально-правова криміналістична і оперативно-розшукова характеристики, розглядаються питання міжнародно-правового співробітництва держав у боротьбі з політичним тероризмом. Окрему главу присвячено проблемам соціально-правового механізму оперативно-розшукової протидії політичному тероризму, де висвітлено поняття й сутність такої протидії, її принципи, організаційні основи та правова регламентація проведення оперативно-розшукових заходів, які обмежують конституційні права людини [296]. Окремий інтерес у вітчизняних науковців пов'язується з тим, що сьогодні органи досудового розслідування отримали можливість здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, які за своєю сутністю та завданнями мають багато збіжних рис з оперативно-розшуковими засобами протидії цьому небезпечному соціальному явищу. Тому наукові дослідження оперативно-розшукових напрямів протидії тероризму сьогодні мають багато дотичних питань з їх криміналістичним забезпеченням.

Практика боротьби з тероризмом переконливо свідчить, що без ефективного використання відомостей, які містяться в різних інформаційних системах та їх належного аналізу й синтезу ефективна протидія таким злочинним проявам неможлива. Оперативно-розшукова, слідча, судово-експертна та інші види практичної криміналістичної діяльності по боротьбі з тероризмом тісно пов'язана з процесом збирання, накопичення, зберігання, пошуку, передачі та видачі різноманітної інформації. В основі аналітичного дослідження знаходяться інформаційні процеси перетворення вихідної документованої інформації, яка накопичується в різних інформаційних системах, серед яких особливе значення мають: 1) інформаційно-пошукові системи криміналістичного призначення (криміналістична реєстрація); 2) інформаційно-пошукові системи реєстрації громадян загально-соціального призначення (паспортна, податкова, виборча тощо); 3) корпоративні інформаційно-пошукові системи (банків, страхових, будівельних, транспортних компаній) [92, с.220]. Діяльність суб'єктів, які здійснюють досудове розслідування терористичних актів, характеризується безперервним процесом та обробкою інформації, отриманої в передбаченому законом порядку, який визначає: наявність підстав прийняття відповідних рішень; присутність певного кола учасників, які мають права та діють на законних підставах; роз'яснення їм прав та обов'язків; послідовність дій; фіксацію результатів дій тощо. А оскільки діяльність із досудового розслідування злочинів завжди інформативна, найважливіше значення в її організації відіграє одержання, аналіз та оцінка й використання інформації про розслідувану подію. Це початковий і абсолютно необхідний елемент організації діяльності з досудового розслідування терористичних актів.

Проблемам інформаційного забезпечення розслідування злочинів присвячена докторська дисертація й наукова монографія Є.Д. Лук'янчикова. Він підкреслює, що результативність роботи правоохоронних органів напряму залежить від рівня та якості інформаційного забезпечення, воно забезпечує реалізацію повноти, швидкості та об'єктивності розслідування. Інформаційне забезпечення сприяє формуванню судових доказів та результативному їх використанню для прийняття процесуальних рішень, розробки тактики провадження окремих слідчих дій і визначення напрямів розслідування по справі в цілому [167; 166]. Обсяг і характер інформації, яка є в розпорядженні слідчого, здебільшого визначає характер управління ходом розслідування терористичного акту.

Проблемам інформаційного забезпечення розслідування злочинів, пов'язаних з тероризмом, присвячена кандидатська дисертація Р.Р.Карданова. Ним зазначається, що отримання інформації та її всебічний аналіз складає основу інформаційно-аналітичної роботи правоохоронних органів в ході превентивних дій із припинення терористичної діяльності. На основі інформаційно-аналітичної роботи будується прогнозування ситуації й вироблення обґрунтованих рішень із проведення конкретних дій з припинення терористичних актів [98]. Питання криміналістичного інформаційно-аналітичного забезпечення розкриття злочинів, пов'язаних з тероризмом, розкриті в кандидатській дисертації І.А. Воротова, який звертає увагу на те, що останнім часом боротьба з тероризмом перетворилась на самостійну задачу правоохоронних органів і спеціальних служб і розв'язання такої задачі вимагає нових підходів, нетрадиційних рішень, комплексних заходів. Визнаючи інтеграційну сутність криміналістики, дисертант звернув увагу на те, що назріла нагальна потреба найшвидшого наукового обґрунтування і практичного впровадження досягнень інформатики, інформаційної комунікації і технічних розробок в сферу правоохоронної діяльності, а питання формування системи криміналістичного інформаційно-аналітичного забезпечення розслідування злочинів, пов'язаних з тероризмом, вимагають окремого наукового дослідження [45, с.2-3].

Як відомо, засоби, методи, прийоми роботи з доказами - прерогатива наукових інтересів криміналістики і тому є підстави вести мову про забезпечення саме криміналістикою розслідування злочинів. Йдеться про комплексну діяльність, яка враховує багато факторів, обставин, пов'язаних з оптимальним наданням практиці відповідних засобів розкриття, розслідування та попередження злочинів [96, с.13]. Одним із основних компонентів комплексної протидії терористичним актам та іншим злочинам терористичної спрямованості є криміналістичне забезпечення боротьби з цими суспільно небезпечними діяннями.

Оскільки криміналістика розробляє загальні підходи, принципи, узагальнюючі схеми для методики розслідування злочинів та надає слідчим необхідний практичний інструментарій, таке забезпечення доцільно розглядати як криміналістичне забезпечення. Інформаційне, наукове і науково-методичне забезпечення - це складові криміналістичного забезпечення [95, с.13]. Криміналістичне забезпечення, як і будь-яка діяльність, у найбільш загальному вигляді складається з трьох компонентів: суб'єкт, об'єкт та зв'язок між ними. Зміст особливостей даного забезпечення полягає у тому, що його об'єктом буде діяльність з використання науково-технічного потенціалу розслідування злочинів, який складається з криміналістичних знань, криміналістичної освіти і криміналістичної техніки. Це - основа криміналістичного забезпечення, що існує відносно незалежно від процесу доказування, а тому потребує відповідного забезпечення реалізації. Отже, на сучасному рівні наукових досліджень питань боротьби зі злочинністю криміналістичне забезпечення досудового розслідування злочинів розглядається як складне багатопланове, комплексне поняття, головним змістом якого є самостійна специфічна діяльність вчених-криміналістів та практиків з розробки нових, пристосування відомих науково-технічних, тактичних й методичних досягнень, а також їх впровадження в практику розслідування злочинів з метою оптимального вирішення її завдань.

Проблемам криміналістичного забезпечення діяльності з доказування присвячено низку дисертацій. Ж.В.Удовенко в дисертації «Криміналістичне забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві» обґрунтовує необхідність введення нового поняття «криміналістичне забезпечення процесу доказування» як діяльності по створенню необхідних умов оптимізації процесу доказування на досудовому слідстві [270]. В дисертації О.І.Чучукало «Процесуальне та криміналістичне забезпечення доказування на судових стадіях криміналістичного процесу України» зазначає, що криміналістичне забезпечення процесу доказування при провадженні судового слідства є діяльністю по створенню належних умов для отримання і сприйняття суддями криміналістичних знань і придбання відповідних вмінь та навичок по застосуванню у процесі доказування криміналістичних засобів, методів і прийомів з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ у суді [281]. Проблеми доказування у кримінальних провадженнях про злочини терористичного характеру розкриті і в кандидатській дисертації М.Я. Бутаєва. Дисертант розглянув основні елементи комунікативно-пізнавальної ситуації, що виникає під час досудового доказування, здійснив порівняльно-правовий аналіз антитерористичного законодавства деяких країн, в якому встановлені особливі правила отримання доказової інформації про терористичні акти, висвітлив окремі проблемні моменти правового статусу і системи відносин учасників доказування та проблемні питання використання даних оперативно-розшукової діяльності в збиранні доказів. Дисертант пропонує передбачити в кримінально-процесуальному законодавстві спеціальний порядок проведення слідчих дій під час контртерористичної операції, а також висуває й доволі спірні, на наш погляд, пропозиції: фактичні дані, які отримані в результаті оперативно-розшукових та оперативно-бойових засобів, допускати як докази, якщо сторона захисту не доведе їх недостовірність, а також дозволити проведення під час контртерористичної операції будь-яких оперативно-розшукових заходів та слідчих дій без судового дозволу, а лише за рішенням керівника контртерористичної операції або прокурора, який входить до складу керівництва операції [29].

Проблемам доказування за кримінальними провадженнями про завідомо неправдиве повідомлення про акт тероризму присвячена дисертація Р.Г.Золотарьова [84]. Попри те, що в цій праці розглянуті питання не про терористичний акт, а про неправдиве повідомлення про нього, розкриті в ній проблеми мають значення й для забезпечення досудового розслідування власне підготовленого або здійсненого терористичного акту, оскільки неправдивість повідомлення про терористичний акт може бути встановлена і справжні мотиви зловмисника з'ясовані лише в результаті проведення розслідування. Окрім того, неправдиве повідомлення про злочин може бути здійсненим і для того, щоб відволікти увагу правоохоронців від справжнього місця підготовки терористичного акту і тим самим полегшити злочинцям його вчинення.

Певне криміналістичне значення має кандидатська дисертація Д.В.Тішина, в якій розглядаються питання криміналістичної характеристики і особливостей розслідування завідомо неправдивого повідомлення про акт тероризму. В ній автор звертає увагу на те, що кількість завідомо неправдивих повідомлень про акт тероризму зростає і це зумовлює затрати значних сил і засобів правоохоронних органів на розслідування тих фактів, які фактично відволікають слідчих, оперативних співробітників від справжньої протидії вчинення терористичних актів. Дисертант розкриває криміналістичну характеристику завідомо неправдивого повідомлення про акт тероризму, описує спосіб вчинення злочину і його сліди та вказує на відмінність таких ознак від ознак справжнього терористичного акту [265]. Важливими для нашого дослідження вважаємо висвітлені у праці Д.В. Тішина питання щодо взаємодії слідчого із спеціалістами, оперативними та іншими службами й підрозділами, а також питання комплексу заходів із встановлення і розшуку осіб, причетних до неправдивого повідомлення про акт тероризму.

Важливі аспекти криміналістичного забезпечення розслідування терористичного акту досліджені М.М. Намазбековою, дисертація якої ґрунтується на матеріалах Киргизької Республіки. Розглянувши сучасну криміналістичну характеристику терористичного акту в Киргизькій Республіці, котрий, на думку М.М.Намазбекової, з урахуванням національної особливості, відрізняється від подібних злочинів в інших країнах, дисертантка висвітлила основні положення криміналістичної характеристики терористичного акту, розкривши його поняття та елементи. Також розкриті положення, що стосуються поняття й структури криміналістичного забезпечення розслідування терористичного акту, що має безпосередній зв'язок з методикою і тактикою здійснення боротьби з тероризмом і складається з таких елементів як техніко-криміналістичне, тактико-криміналістичне та методико-криміналістичне забезпечення [197].

Відразу за двома науковими спеціальностями - 12.00.11 (судова влада, прокурорський нагляд, організація правоохоронної діяльності) та 12.00.09 (кримінальний процес, криміналістика, ОРД) захищена дисертація І.П. Кравця «Організаційно-правовий механізм розслідування терористичних актів, вчинених шляхом вибухів». В цій дисертації досліджені організаційні питання роботи слідчого під час розслідування терористичних актів, особливості проведення огляду місця події за фактом терористичного акту, вчиненого з використанням вибухових пристроїв, особливості допиту підозрюваного (обвинуваченого) та особливості призначення судових експертиз за справами цієї категорії [123]. Загалом схвалюючи проблематику піднятих до розгляду в цій роботі питань та глибоке висвітлення окремих з них, слід вказати на допущення автором деякої декларативності та проголошення «прописних істин», які і не потребують якихось глибоких наукових розвідок. Наприклад, дисертант вказує, що, на його думку, безцінне значення має та обставина, що висунуті версії необхідно упорядковувати і будувати на їх основі цілеспрямовану та боєздатну систему дій, а свою роботу слідчий планує в залежності від змісту вихідних даних та врахування версій, що типові для цієї категорії справ [123, с.15].

Загальним проблемам досудового розслідування злочинів терористичного характеру, що вчинені шляхом вибуху, присвячена дисертація А.В.Ісакова. Автор пропонує поняття, розкриває зміст криміналістичної характеристики злочинів терористичного характеру і її основних елементів, вказує на особливості порушення кримінальних справ та висунення криміналістичних версій і особливості планування розслідування. Певні проблеми тактико-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів терористичного характеру розкриті шляхом розгляду порядку проведення таких слідчих дій як допит свідків, потерпілих і підозрюваних, проведення обшуку і виїмки, призначення і проведення судових експертиз [87]. Аналогічні питання в кандидатській дисертації розглянув і В.О.Стєкольніков, де в першій главі ним розкрито окремі елементи криміналістичної характеристики терористичних актів, що вчиняються із застосуванням зброї та вибухових пристроїв, зокрема характеристика способу вчинення терористичних актів, характеристика осіб, що вчиняють терористичні акти, та зброї й вибухових пристроїв як засобів вчинення даного виду злочинів. Другий розділ дисертації присвячено організаційно-тактичним особливостям розслідування терористичних актів, детально розкриваються питання слідчих ситуацій та взаємодії правоохоронних органів при розслідуванні терористичних актів, окрема увага приділена тактиці огляду місця вчинення терористичного акту, а також інших слідчих дій [252].

Окремі проблеми розслідування терористичного акту дослідив А.Г.Марутін. В його дисертаційному дослідженні здійснено аналіз кримінально-правового законодавства та інших нормативних актів, що регулюють відносини в сфері розслідування злочинів терористичного характеру. Розкрито зміст криміналістичної характеристики терористичного акту і встановлено закономірності і зв'язки між найбільш значущими її елементами, вказано на можливості використання криміналістичної характеристики в розробці методики розслідування терористичного акту, запропоновані рекомендації щодо висунення криміналістичних версій і планування розслідування з урахуванням слідчих ситуацій. Окремо розглянуті питання особливостей тактики проведення слідчих дій та використання спеціальних знань під час розслідування [178].