Криміналістичне забезпечення досудового розслідування терористичних актів

Очікувано, що найбільш достовірними мають бути результати впізнання, яке проведено як невідкладна слідча (розшукова) дія відразу після початку кримінального провадження про терористичний акт. Дехто з криміналістів навіть вважають, що найкращі результати впізнання можна отримати не пізніше 6-7 днів після сприйняття об'єкта [290, с.401], але кожне впізнання настільки індивідуальне за психологічними складовими, що робити такі висновки і накладати їх на усі випадки проведення впізнання навряд чи правомірно. Тим більше, що у випадку сприйняття свідком чи потерпілим жахливої обстановки вчинення терористичного акту, в перші після нього години й дні особа керуватиметься лише емоціями, страхом, хвилюванням, а детальна картина події може відновитись в пам'яті лише за декілька днів. Тому визначення часу пред'явлення для впізнання залежить від конкретної слідчої ситуації, яка склалася на певний момент розслідування терористичного акту. У кожній конкретній ситуації слідчий повинен враховувати індивідуальні особливості особи, з якою планується провести впізнання, та особливості події, яку він розслідує.

Окрему складність викликає пред'явлення для впізнання трупів або фрагментів трупів тіл потерпілих чи й підозрюваних. Оскільки особами, що впізнають, часто бувають рідні чи близькі загиблих, то ця процедура може завдати їм тяжку психологічну травму. В таких випадках доцільно передбачити можливість пред'явлення для впізнання знівеченого трупа з демонстрацією не всього тіла, а якої-небудь частини з характерними ознаками, що мають значення для впізнання [109, с.46; 228, с.41].

Характер терористичного акту як небезпечного насильницького злочину і характерні риси терористів як його виконавців часто викликає потребу проведення впізнання осіб підозрюваних поза візуальним і аудіо контактом з тими, хто їх впізнає. Таке впізнання необхідно проводити у спеціально обладнаних приміщеннях. Але слідчому треба пам'ятати, що КПК України вимагає обов'язкового повідомлення про результати впізнання особи, яка пред'являлась для впізнання поза візуальним чи аудіо контактом з нею [251, с.51]. Виконання цього чинного нормативного припису не викликає складнощів у реалізації в вітчизняній практиці, але варте на розроблення окремих тактичних прийомів, зокрема й використання для фіксації ходу й результатів впізнання відеозапису.

На початковому етапі досудового розслідування терористичного акту можуть бути проведені й інші невідкладні слідчі (розшукові) дії, необхідність планування яких викликана слідчою ситуацією. Тактико-криміналістичне забезпечення таких процесуальних дій залежить від їх характеру і завдань, які ставить перед розслідуванням слідчий, прокурор. Невідкладні слідчі (розшукові) дії початкового етапу розслідування терористичного акту виконують подвійну роль. Насамперед вони виконують роль процесуального інституту як засоби збирання доказів стороною обвинувачення і забезпечують початок роботи, спрямованої на розкриття злочину, встановлення його винуватців та наслідків. Їх проведення дає можливість швидко виявити сліди злочину, закріпити докази й забезпечити їх збереження, спланувати подальший хід розслідування і забезпечити його всебічність та повноту. З іншого боку завдяки проведенню таких дій забезпечується розшук злочинців, які переховуються від органів досудового розслідування, припиняється злочинна діяльність терористів, створюються можливості для відшкодування завданих збитків. Знання особливостей тактики проведення зазначених процесуальних дій сприятиме успішному розв'язанню проблеми протидії терористичній діяльності.

3.3 Особливості застосування положень криміналістичної методики в забезпеченні розслідування терористичного акту

Терористичний акт як окремий вид злочину потребує розроблення окремих методичних підходів до організації й планування розслідування і тактики здійснення окремих слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій. Розв'язання цих завдань лежить в площині задач, які вирішує криміналістична методика. І як розділ криміналістики, предметом якого є вивчення теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо організації, керівництва, планування та здійснення розслідування окремих видів злочинів, і як науково обґрунтований процес застосування у практичній діяльності органів досудового розслідування криміналістичних методів і засобів розслідування певних видів злочинів [137, с.499-500]. Методика розслідування терористичного акту й інших злочинів терористичної спрямованості включає розроблення рекомендацій, що враховують основні властивості й ознаки взаємодії органів досудового розслідування з іншими учасниками кримінального провадження й державними та недержавними службами і організаціями, враховує відображення й прояви причинно-наслідкових відносин у розвитку події злочину та виникненні його наслідків. Дослідження зазначених обставин дає підстави для висунення версій, планування розслідування, визначення завдань як початкового, так і наступних етапів досудового розслідування. Методико-криміналістичні розробки дають певні відомості, що потрібні органам досудового розслідування для діагностики умов і обставин вчинення та приховування злочину, прогнозування й моделювання поведінки злочинців під час підготовки, вчинення терористичного акту і приховування своєї причетності до нього. Такі розробки пов'язані з встановленням характерних ознак кримінально-караних дій терористів, що визначають їх змістовну основу і спрямовані на вчинення терористичного акту. Це дає можливість звести до системи й розкрити визначальні ознаки й особливості вчинення злочину цього виду. Розробка методики досудового розслідування терористичного акту сьогодні виступає однією з нагальних задач криміналістики. Криміналістичної літератури, що присвячена методиці розслідування терористичного акту порівняно небагато. У більшості таких досліджень розкриваються питання лише окремих аспектів особливостей проведення слідчих дій, взаємодії слідчого з оперативними підрозділами, залучення громадськості до протидії терористичним актам тощо. Відсутність достатньої кількості досліджень з питань методики розслідування терористичного акту впливає на рівень професіоналізму слідчих, прокурорів, та й оперативних співробітників, котрі здійснюють протидію цьому небезпечному виду злочинів. Гостроту питання підкреслює й той фактор, що тероризм у всіх його проявах за своїми масштабами, способи вчинення і жорстокістю злочинів становить на сьогодні одну з самих гострих і злободенних проблем сучасного суспільства. Складність досудового розслідування терористичного акту часто пов'язується з високим професіоналізмом його виконавців, ретельною підготовкою до злочину, зухвалістю, жорстокістю, тяжкими наслідками, результатом яких можуть бути численні людські жертви та значні руйнування, а в самих терористичних групах чи угрупованнях існує високий рівень конспірації, що поєднується з психологічним тиском на членів групи.

Структурними елементами окремої криміналістичної методики досудового розслідування терористичного акту можуть бути загальновизнані й прийнятні для окремих методик розслідування інших видів злочинів такі елементи: обставини, що підлягають встановленню і доказуванню; типова модель механізму терористичного акту; криміналістична характеристика; особливості початкового етапу досудового розслідування; типові слідчі ситуації початкового й наступних етапів розслідування; особливості взаємодії органів досудового розслідування з оперативними, експертними підрозділами, засобами масової інформації, громадськістю; зв'язок терористичного акту з діяльністю іноземних спецслужб.

Важливе значення для початкового етапу досудового розслідування має правильна побудова й висунення обґрунтованих слідчих версій. Відповідаючи на запитання, що стосуються напряму розслідування, пошуку доказів і осіб, які вчинили даний терористичний акт, необхідно правильно побудувати слідчі версії, тому що слідча версія - це важливий елемент у розкритті та розслідуванні злочинів. Як свідчить аналіз слідчої практики, на початковому етапі досудового розслідування терористичного акту обсяг інформації, якою володіє слідчий, майже завжди недостатній для чіткого висновку щодо обставин вчинення злочину даної категорії, а також дій злочинців, що передували та мали місце після його вчинення. Проте вже на цьому етапі отримана слідчим інформація дає можливість висунути версії щодо сутності розслідуваної події, її причини, наслідків та винних осіб.

Специфікою досудового розслідування даної категорії злочинів є те, що кількість версій може бути більшою, ніж під час розслідування інших, оскільки не завжди обставини злочину та мотиви злочинців є очевидними, а наслідки терористичного акту мають збіжні риси з наслідками низки інших злочинів, зокрема, диверсії, навмисного знищення чужого майна, порушення правил безпеки на виробництві тощо (наприклад, у випадках руйнування будівель, раптового наїзду транспортного засобу на пішоходів та масової загибелі людей). У подальшому обсяг інформації про злочин буде збільшуватись, а після перевірки вона стане більш достовірною, а отже, кількість версій, які перевірятимуться, неодмінно зменшиться. Адже в ході накопичення фактичних даних в процесі перевірки кількість версій закономірно скорочується за рахунок їх систематизації та конкретизації. Таким чином, побудова версій після того, як вихідна інформація сформована, означає висування на новій інформаційній основі більш обґрунтованих і конкретних припущень про сутність злочину терористичного характеру і про його учасників. Версії початкового етапу досудового розслідування в основному будуються шляхом зіставлення вихідної інформації з типовою криміналістичною характеристикою.

Ознайомлення з наявними розробками питань методики розслідування окремих злочинів, зокрема: тероризму [49], терористичних актів [178], злочинів терористичного характеру [34], терористичних актів, що вчиняються із застосуванням зброї і вибухових пристроїв [252], терористичних актів, вчинених з використанням саморобного вибухового пристрою [214] та деяких інших наукових праць, що присвячені питанням розслідування подібних злочинів, дозволяє зробити висновок про типовість та повторюваність способів, механізму та причин таких злочинних правопорушень, кола осіб, що їх вчинили, а отже, і правомірності висунутих ідей щодо типовості слідчих версій, які можуть бути висунуті на початку досудового розслідування за фактом вчинення чи підготовки до вчинення терористичного акту.

Справедливо вважається, що слідча версія - це обґрунтоване припущення щодо сутності розслідуваного кримінального правопорушення або його окремих обставин, окремого факту або групи фактів, які мають або повинні мати значення для кримінального провадження, дій конкретних осіб і наявність в цих діях складу певного злочину, організуючий початок, основа для планування досудового розслідування [136, с.157; 133, с.264-268; 135, с.311-312]. Існують різні підходи до визначення цього поняття та розкриття його значення. На нашу думку, всі вони не виключають, а здебільшого доповнюють або конкретизують одне одного. Водночас найбільш лаконічним можна вважати визначення вітчизняної вченої В.О.Коновалової, яка розглядає версію як обґрунтоване припущення про подію злочину й особу злочинця, де категорія «подія злочину» охоплює всі пов'язані з ним можливі обставини, у тому числі їх походження, причинні залежності, механізм та інші дані, припущення про наявність яких і дає змогу встановити об'єктивну істину - розкрити злочин [117, с.13-14]. На нашу думку, слідчі версії, висунуті у зв'язку з вчиненням терористичного акту, - це обґрунтоване, засноване на наявних фактичних даних припущення процесуальної особи, котра здійснює досудове розслідування, про характер, спосіб його вчинення, винних осіб та інші обставини, які мають значення для досудового розслідування, за допомогою якого можна встановити достовірну модель події терористичного акту та прийняти правильне процесуальне рішення щодо вирішення кримінального провадження.

Планування досудового розслідування повинне створювати умови для паралельної та одночасної перевірки усіх висунутих версій. Така перевірка є змістом усього процесу розслідування і полягає у зборі даних, які підтверджують або спростовують припущення, що міститься у версії [40].

На початковому етапі досудового розслідування терористичного акту висуваються і підлягають перевірці типові версії.

Щодо характеру вчиненого злочину. Частіш за все на ознаки терористичного акту можуть вказувати наслідки вибуху, що призвів до численних руйнувань та людських жертв, а особливо, якщо такий вибух стався в місці проведення урядових або ж просто масових громадських заходів, напередодні чи під час святкування загальнодержавних чи міжнародних урочистостей тощо. З урахуванням обставин, що потребують встановлення, а також наявності вихідної інформації, сформованої ситуації на час прийняття рішення про початок здійснення кримінального провадження за фактом вчинення терористичного акту, вчиненого шляхом вибуху, може бути висунута версія щодо вчинення терористичного акту як доволі небезпечного і резонансного злочину.

Але поряд з цією версією можуть бути висунуті і взяті до перевірки й інші типові версії, зокрема: вибух стався внаслідок злочинного порушення правил техніки безпеки під час виконання певних робіт, мав місце витік побутового газу і вибухнула газово-повітряна суміш тощо. Такі версії можуть знайти підтвердження після початку розслідування, розпочатого за ознаками вчинення туристичного акту. Наприклад, в м. Миколаєві до слідчої частини МВС надійшла інформація про вчинення терористичного акту із застосуванням вибухових речовин, внаслідок чого було зруйновано три квартири багатоквартирного будинку. На початковому етапі було висунуто декілька версій, зокрема про вчинення терористичного акту та злочинне порушення правил техніки безпеки. В процесі розслідування було встановлено, що ОСОБА_12, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, діючи умисно, з метою приховання вчиненого ним розбійного нападу на ОСОБА_13 та її умисного вбивства, шляхом вчинення вибуху побутового газу, перерізав шланг, яким поєднувалася газова плита із газопроводом внаслідок чого допустив витік та накопичення в житловій квартирі побутового газу і вважаючи, що пожежа, яка виникне внаслідок вибуху газу, знищить сліди вчинених ним інших злочинів, влаштував вибух побутового газу. Внаслідок цього було повністю зруйновано квартири № 10, 14 і 18 та частково зруйновано квартири № 17 і 19 у багатоповерховому будинку, знищено майно даних квартир [42]. Отже, висунута на початку досудового розслідування версія про вчинення терористичного акту не знайшла свого підтвердження.

Щодо способу вчинення злочину. На спосіб вчинення злочину вказують ознаки виявлених під час огляду місця події застосованих терористами знарядь, якими можуть бути вибухові штатні чи саморобні пристрої й вибухові речовини, вогнепальна зброя й боєприпаси, транспортні засоби (як правило, викрадені напередодні злочину) тощо.

Якщо вибух вчинений вогневим способом, то можна виявити залишки вогнепровідного шнура і вибухового пристрою. Так, наприклад, в ході проведення заходів щодо встановлення осіб, причетних до вчинення низки вибухів на території Одеси, вийшли на слід 55-річного жителя невизнаної Придністровської Молдавської Республіки. Правоохоронці обшукали будинок в Нерубайському, який тимчасово орендував чоловік, і знайшли там цілий арсенал вибухівки та боєприпасів. Зокрема, вилучили: 120 бронебійно-трасуючих патронів калібру 7,62 мм, 27 пістолетних патронів калібру 9 мм, три саморобні вибухові пристрої з вогневим способом приведення в дію; запальні трубки з вогнепровідним шнуром, одну тротилову шашку, чотири гранати РГД і стільки ж гранат Ф-1 з запалами до них. Знайдені в будинку саморобні компоненти вибухових пристроїв збігаються з фрагментами, вилученими при огляді місця події на залізничних коліях в районі станції «Одеса-Застава 1» [216]. За матеріалами іншої судової справи, у серпні 2014 р. за невстановлених обставин К. незаконно придбав вибуховий пристрій - тротилову шашку вагою 200 грамів з вогнепровідним шнуром та капсулем-детонатором, які незаконно носив та зберігав при собі. 13 серпня 2014 р. він, з метою вчинення терористичного акту для залякування населення, проник на територію військового містечка військової частини 2326, де з метою здійснення вибуху встановив на військовий автомобіль спецзв'язку марки ЗІЛ 131 тротилову шашку з вогнепровідним шнуром та капсулем-детонатором. Але свій злочинний намір він до кінця не довів, оскільки був затриманий військовослужбовцями вказаної частини [273].

Під час досудового розслідуванні кримінальних проваджень щодо терористичного акту слідчі, використовують метод аналогії, вивчаючи кримінальні провадження щодо злочинів, вчинених тим же способом, та створюють загальну інформаційну базу для подальшого дослідження. Якщо така інформація достатня за змістом, то слідчі отримують відомості про осіб, які раніше вчиняли аналогічні кримінальні правопорушення, порівнюють розрізнені факти і висувають відповідну версію. У разі успішного її підтвердження робиться висновок про вчинення різних кримінальних правопорушень однією і тією ж особою (особами). Так, наприклад, 22 лютого 2015 р. біля Палацу спорту у м. Харкові стався вибух внаслідок спрацювання саморобного вибухового пристрою, начиненого обрізками арматури. За попередньою інформацією, пристрій був в целофановому пакеті і прикопаний снігом. Як вибухову речовину було використано тротил. За попередніми експертними оцінками, спрацював такий самий вибуховий пристрій, що був використаний і біля Московського районного суду м. Харкова 19 січня 2015 р. Він був також прикопаний у снігу біля дороги [39]. Висунута версія про вчинення двох злочинів тими самими особами знайшла підтвердження.

Щодо спрямованості умислу. Про спрямованість умислу може вказувати ступінь суспільної небезпеки злочину. Терористичний акт може бути здійснений способом, небезпечним для життя однієї людини або багатьох людей. Під час розслідування умисних вбивств, вчинених із застосуванням вибухових пристроїв, одна з найбільш вірогідних версій - вбивство на замовлення, а на вчинення акту тероризму повинні вказувати інші фактори. Як не безпідставно стверджують вітчизняні вчені В.П.Ємельянов та В.М. Євдокимов, вбивство з терористичною метою є засобом умисного створення в суспільстві обстановки страху, напруженості й одночасно засобом впливу на третіх осіб, які спроможні здійснити вигідні для терористів дії або прийняти певні рішення [72, с. 355; 70, с.93]. Підставою для висунення версії про терористичний акт слугує характеристика особи потерпілого, його соціальний статус, зв'язки, рід державної, політичної чи громадської діяльності, поведінка в побуті, дані про події життя потерпілого, що передували вибуху, характеристика його особи і соціальний статус осіб, з якими потерпілий перебував у конфлікті, характер даного конфлікту, здатність і можливості цих осіб «замовити» вбивство, здійснити акт тероризму та ін.

Щодо особи, яка вчинила злочин. Діяльність слідчого з самого початку повинна бути спрямована на визначення кола осіб, серед яких слід шукати підозрюваних. Слідчий повинен з'ясувати: кому було вигідно вчинення терористичного акту. При цьому слід пам'ятати, у разі застосування такого результативного з точки зору терористів засобу як вибухового пристрою, далеко не кожен злочинець має можливість придбати або виготовити його, а також знає, як з ним поводитися. Це дозволяє звузити коло ймовірних винуватців. Для цього слід використовувати отримані в результаті проведення вибухотехнічної, балістичної, металознавчої й інших експертиз дані про матеріали, що використовуються для виготовлення вибухового пристрою, наявності у злочинця професійних навиків у вибуховій справі, його вміння працювати на метало оброблюваних станках, знанні відповідних електричних схем тощо.

Висуваючи версію щодо вини конкретної особи, слідчому потрібно враховувати, що підозрюваний може бути лише виконавцем кримінального вибуху - акту тероризму, а в ролі організатора злочину виступає інша особа. В деяких випадках особи, які стали виконавцями терористичних дій, навіть не знали про свою причетність до них або й гинули від вибуху. Версії щодо винних слід будувати з урахуванням не тільки того, хто саме постраждав у зоні вибуху, наїзду транспортного засобу на натовп тощо, але і тих, хто за розрахунками злочинця повинен був тут перебувати на момент вчинення терористичного акту, проте з певних чи інших причин був відсутній і тому не постраждав.

Щодо мотиву вчинення терористичного акту. Для встановлення особи терориста вагоме значення має встановлення мотиву, яким керувався злочинець під час вчинення злочину, а тому слідчий може висунути такі версії.

Терористичний акт вчинила особа чи особи з політичних, ідеологічних міркувань. За даними, отриманими сучасними вітчизняними та зарубіжними дослідниками, в загальній частці терористичних актів з політичних мотивів відбуваються від 6,9% до 25%, а дехто вказує навіть 65% [295].

Терористичний акт вчинено з релігійних переконань. Зазвичай такими екстремістськими спонуканнями керуються представники крайніх течій ісламізму, для яких вбивство «невірних» є способом відстояти власні релігійні ідеї. Часто такі терористичні акти вчиняють з використанням вибухових пристроїв, які мають при собі релігійні фанатики-смертники. Часто осіб, що вчиняють терористичний акт із застосуванням вибухових речовин, дистанційно чи шляхом самопідриву, неодмінно об'єднує релігійна фанатичність і цілковите переконання в тому, що всі їх дії абсолютно законні з точки зору ісламу.

Терористичний акт чи інший тяжкий злочин терористичного характеру вчинила особа з помсти. Для такої помсти повинні бути вагомі мотиви особистісного чи іншого характеру. Так, наприклад, 29 березня 2010 р. в Москві терористки-смертниці вчинили терористичні акти в громадських місцях, що потягло за собою загибель багатьох мирних громадян. Як було з'ясовано слідством, мотивом їх здійснення стала помста Марям Шарипової і Джаннет Абдурахманової за ліквідацію російськими силовиками їхніх чоловіків - відомих в Дагестані бойовиків, Доктора Мухаммада та лідера дагестанських бойовиків Умалата Магомедова [120].

До типових версій можна віднести й випадки, коли злочини терористичного характеру можуть бути вчинені особами, які мають вади психічного здоров'я, окремі психічні відхилення, також з числа тих, які можуть бути в майбутньому визнані неосудними за вчинення таких суспільно небезпечних дій. На обґрунтованість висунення такої версії може вказувати поведінка особи напередодні чи відразу після вчинення дій, що потягли тяжкі наслідки, встановлення факту перебування підозрюваного на обліку в психіатричних закладах, лікування від психічної хвороби тощо. Ці версії висуваються на основі відомостей, отриманих слідчим в ході проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій початкового етапу розслідування.

В ході досудового розслідування терористичного акту доцільно розглянути версії щодо вчинення його особою, яка одноосібно вчинила даний злочин, чи особою, яка є виконавцем групового задуму і входить до складу організованого злочинного угрупування - терористичної організації. Так, наприклад, на початку квітня 2014 р. в м. Донецьк та в окремих районах та населених пунктах Донецької області громадянами Російської Федерації ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами створено стійке ієрархічне об'єднання - злочинну терористичну організацію, так звану «Донецьку народну Республіку». Основною метою діяльності вказаної злочинної терористичної організації ставилась насильницька зміна влади та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення незаконного псевдо державного утворення «ДНР». Судом, який розглянув зібрані під час проведеного досудового розслідування матеріали, встановлено, що створена терористична організація має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення, зокрема й шляхом вчинення терористичних актів [41].

Як вказують дослідники цієї проблеми, близько 80% злочинів даної категорії вчиняються організованими злочинними групами (у тому числі 26,5% - організованими незаконними збройними формуваннями), які діють протягом тривалого періоду часу (в більшості випадків - понад 6 місяців), здійснюють множинні злочини, що є причиною значних збитків і масової загибелі людей [34, с. 15]. В такому злочинному угрупуванні чітко розподілені ролі на випадок вчинення терористичного акту. Іноді за його виконання береться особа, що погоджується пожертвувати власним життям.

Під час розгляду й перевірки наведеної версії слід враховувати, що, як правило, терорист-смертник, є просто виконавцем злочину терористичного характеру і часто діє під впливом наркотичних чи інших психотропних препаратів. Добре відомо, що дані препарати знімають почуття страху, збільшують схильність до насильства, дозволяють здійснювати надто жорстокі дії без жалю і не каятися у своїх злочинах. Так, майже всі терористки-смертниці, які раніше вчинили теракти, перебували під впливом психотропних препаратів, про що свідчать дані експертиз [212, с. 67]. Численні дослідження підтверджують, що психотропні препарати можуть підпорядкувати розум людини і змушувати діяти проти її волі. У деяких випадках терористи-смертники можуть не підозрювати, що вони заздалегідь віднесені до числа жертв терористичного акту. При такому способі організації терористичної акції виконавцю ставиться завдання залишити в призначеному місці вибухівку або валізу, про вміст якої він може не знати, а в кращому випадку лише здогадуватися, але при цьому даний учасник терористичної акції не ставиться до відома про те, що його подальша доля заздалегідь вирішена.

Зарубіжні й вітчизняні науковці звертають увагу на те, що на межі ХХ-ХХІ ст. терористичні структури стали все частіше залучати до своїх лав жінок-самогубців, яких використовують для вчинення терористичних актів. Перший із описаних в сучасній літературі випадок використання жінки як терористки-смертниці був зафіксований 9 квітня 1985 р., це була Хайадалі Сана - 16-річна дівчина, член Сирійської соціалістичної національної партії. Вона, перебуваючи за кермом, скерувала вантажівку з вибуховим пристроєм, що мав потужний заряд, в ізраїльський військовий конвой. В результаті цього теракту загинуло 2 солдати [212, с. 66 ]. Залучення жінок до вчинення терористичного акту має для виконавців цих злочинів певні тактичні переваги: образ жінки не часто пов'язують з небезпекою, створюється ефект несподіванки, а їх фактична терористична атака відразу непомітна і це дає можливість близького наближення до своєї жертви. Так, наприклад, 13 лютого 2017 р. в приміщенні малайзійського аеропорту Куала Лумпур було вчинено вбивство Кім Чен Нама, зведеного брата лідера Північної Кореї Кім Чен Ина, що розцінено правоохоронцями як терористичний акт. За підозрою у вчиненні цього злочину затримано двох жінок - Доан Тхи Хонг, що мала паспорт громадянки В'єтнаму, та 20-річну громадянку М'янми, які спокійно і не викликаючи підозри підійшли до потерпілого і, застосувавши платок та голку з отрутою, нанесли смертельні ушкодження жертві [269].

Дані розслідувань терористичних актів та діяльності терористичних організацій свідчать про наявність жінок-терористок і в Україні. Так, наприклад, 45-річна Лариса Чубарова на прізвисько «Тереза» обґрунтовано обвинувачується у посяганні на територіальну цілісність України та організації низки терактів у м. Харкові. Терористку «Терезу» затримали 7 квітня 2015 р. в Харкові біля багатоповерхівки, де вона проживала. Під час обшуку у квартирі знайшли військове знаряддя, антиукраїнську символіку та електродетонатори, на балконі - 400-грамову тротилову шашку. За свідченнями очевидців, Л.Чубарова формувала склад розвідувальних груп, проводила допити та особисто розстрілювала захоплених українських бійців [294]. Київський районний суд м. Харкова визнав її винною у пред'явлених звинуваченнях та призначив покарання у вигляду 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна [255].

Таким чином, особа, що проводить розслідування терористичного акту, на підставі типових слідчих ситуацій, що мали місце на початковому етапі розслідування, висуває слідчі версії, якими пояснюються обставини вчинення такого злочину. Обравши відповідний напрям розслідування, слідчий визначає відповідний алгоритм слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій та інших заходів, необхідних для виявлення й закріплення таких відомостей. Наведене свідчить про вагоме значення для розроблення методики розслідування терористичного акту та інших злочинів терористичного характеру такої криміналістичної категорії як слідча версія, а в її межах - типових версій.

Головною складовою методико-криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичного акту є розроблення його виваженої криміналістичної характеристики. Огляд існуючих уявлень з питання основних елементів криміналістичної характеристики злочинів, в тому числі терористичного характеру, показує, що до теперішнього часу серед вчених немає єдності думок з даного питання. На наш погляд, пояснюється це тим, що при виборі різних критеріїв віднесення конкретної ознаки до елементів криміналістичної характеристики злочинів авторами пропонуються відмінні підходи в розгляді різних рівнів криміналістичних характеристик злочинів.

Але цілком слушною є думка В.О. Коновалової, яка стверджує, що у методиці розслідування терористичних злочинів, як і в методиках розслідування інших злочинів, головним є криміналістична характеристика, яка зосереджує найбільш важливі положення, свого роду систему ознак, що дозволяють дати цим злочинам кримінально-правову оцінку, визначити кримінологічні аспекти і виділити елементи, що становлять основу для розробки методики розслідування [118, с. 723 ]. Узагальнюючи чисельні погляди дослідників щодо визначення поняття криміналістичної характеристики, В.А. Ліпкан окреслює її в якості системи зведених відомостей про криміналістично значимі ознаки групи злочинів терористичного характеру або конкретного акту тероризму (злочину терористичного характеру) [158].

Сучасні погляди щодо криміналістичної характеристики злочинів терористичного характеру висвітлив вітчизняний дослідник Г.О. Чорний, зазначаючи, що криміналістична характеристика тероризму розглядається як взаємопов'язана система відомостей про криміналістично значущі ознаки тероризму, які відображають закономірні зв'язки між ними і служать висуванню і перевірці слідчих, оперативних, прокурорських та судових версій [280, с. 238]. Таке визначення криміналістичної характеристики терористичного акту можна вважати прийнятним, хоча викликає заперечення згадування в ньому Г.О.Чорним категорії «прокурорські версії». З огляду на роль і повноваження прокурора в досудовому розслідуванні, такі версії все ж таки більш правильно називати слідчими, а не прокурорськими.

Не менш актуальним і спірним є питання, пов'язане з кількістю елементів криміналістичної характеристики терористичного акту і їх змістом. Так, наприклад, В.О. Коновалова до системи елементів та їх взаємозв'язків у криміналістичній характеристиці злочинів терористичного характеру відносить: засоби вчинення і приховування злочинів; місце, час, обстановку події, що становлять так звану «слідову картину»; особу злочинця (індивід, група, організація); особу потерпілого (масове ураження, окремі потерпілі) [118, с.723].

На думку Є.В. Давидова, основними елементами, що утворюють криміналістичну характеристику актів тероризму, є: приготування до вчинення злочину; спосіб повідомлення про підготовлюваний або вчинений акт тероризму; спосіб вчинення злочину; знаряддя і засоби, що застосовуються при вчиненні злочину; характеристика особи терориста і терористичного формування; характеристика об'єктів злочинного посягання; матеріальні сліди злочину і особливості механізму слідоутворення; типові елементи обстановки (час, місце і т.д.). До основних елементів криміналістичної характеристики, на його думку, можуть входити і додаткові, тобто факультативні, що характеризують конкретну подію злочину [61, с.41-42].

Окремі вітчизняні криміналісти до елементів криміналістичної характеристики тероризму відносять: спосіб вчинення злочину, спосіб підготовки до вчинення злочину, спосіб приховування злочину, місце та час вчинення терористичних актів, особу злочинця (терориста), особу потерпілого, обстановку місця вчинення злочину, предмет злочинного посягання, слідову картину злочину [20, с. 375-380]. Ж.В. Вассалатій прийшла до висновку про те, що основу криміналістичної характеристики злочинів терористичного характеру складають такі відомості про типові елементи криміналістичної характеристики злочинів терористичного характеру як спосіб вчинення злочину (включаючи способи підготовки і способи приховування); обстановка злочину (місце, час, зброя, що використовується, об'єкт посягання, охоплення території і т.д.); особу злочинця: вид групи (у випадках групових злочинів), кількість учасників, склад, ступінь організованості та озброєності; особу учасників; особу потерпілого; механізм слідоутворення [34, с. 9].

Г.О. Чорний вважає, що взаємопов'язана система відомостей про криміналістично значущі ознаки тероризму об'єднує такі елементи: 1) особа злочинця; 2) спосіб приготування, вчинення та приховування злочину; 3) знаряддя вчинення злочину; 4) сліди вчинення злочину (типова слідова картина злочину); 5) місце, час, обстановка вчинення злочину; 6) особа потерпілого [279, с.68 ]. А.Г.Марутін відстоює позицію, що визначальними елементами криміналістичної характеристики тероризму є: спосіб вчинення злочину, включаючи його слідову картину; характеристика особи-злочинця і його типологічних особливостей; характеристика осіб - типових жертв злочинів і об'єктів посягань; характеристика обстановки злочинів [177, с. 8]. Науковці Львівського Державного університету внутрішніх справ А.Кунтій та О.Дуфенюк до елементів криміналістичної характеристики терористичного акту відносять: типову особу (особи) злочинця; типовий предмет злочину; типовий спосіб вчинення; типову обстановку, час, місце злочинного діяння; типову слідову картину злочину [149, с. 194-195].

Варто погодитися з О.Н.Колесніченко і В.О.Коноваловою, що дані про елементи системи криміналістичної характеристики можуть бути різними, залежно від масштабу події, числа її учасників, наслідків злочину. Водночас кожний із них є джерелом інформації, важливої для розслідування злочину, особливо в терористичних злочинах, що мають глобальний характер [113, с.22].

Як для розслідування злочинів терористичного характеру, так і для інших злочинних проявів, значення криміналістичної характеристики полягає не тільки в переліку її елементів, а у певному взаємозв'язку між цими елементами. Саме в такій якості криміналістична характеристика покликана надати допомогу суб'єктам (оперативним працівникам, слідчим, прокурорам) у розкритті й розслідуванні терористичних актів. Оскільки різні елементи криміналістичної характеристики виявляються взаємопов'язаними, знання таких взаємозв'язків дає можливість при розкритті нового аналогічного (подібного) злочину обґрунтовано припустити наявність поки невідомих, але важливих його деталей, а встановивши певні елементи криміналістичної характеристики конкретного злочинного прояву, можна йти шляхом пошуку інших. Наприклад, як слушно зауважує І.В.Гора, аналізуючи певний спосіб вчинення злочину можна висунути версії, де і які сліди можуть бути залишені, а виявивши сліди злочину можна припустити, яким способом його вчинено [50, с. 38]. В цілому наведені точки зору на склад криміналістичної характеристики терористичного акту узгоджуються із загальним уявленням про цю криміналістичну категорію і досить вірно враховують специфіку даного виду злочинів. Не піддаючи докладному аналізу кожен із структурних елементів криміналістичної характеристики терористичного акту, оскільки це не входить до безпосередніх і прямих завдань даного дослідження, зупинимось лише на деяких з них, котрі мають важливе значення для початкового етапу досудового розслідування.

З часу виникнення й розвитку поняття криміналістичної характеристики спосіб вчинення злочину зайняв у ньому одне з основних місць. Часто спосіб розглядають як систему дій злочинця з підготовки, вчинення та приховування злочину, детермінованих умовами зовнішнього середовища і психофізіологічними властивостями особи, що можуть бути пов'язані з вибірковим використанням знарядь або засобів і умов місця й часу [86, с.10]. Спосіб вчинення злочинів терористичного характеру повинен розглядатися у взаємозв'язку з механізмом суспільно небезпечного діяння, включатися в обстановку злочину і пов'язуватися з механізмом слідоутворення.

Специфіка способу вчинення терористичного акту полягає насамперед в публічності досягнення злочинцями поставленої мети. Така публічність реалізується здебільшого через засоби масової інформації для того, щоб якомога більша частина населення була ознайомлена з погрозами з боку терористів. Нагнітання паніки серед потенційних жертв має тенденцію до посилення. Наступною специфічною ознакою є нагнітання страху та залякування населення, пов'язане зі створенням такої соціально-психологічної атмосфери суспільної тривоги, коли основною психологічною перевагою стає страх, нервовість, істерія, невпевненість людей в безпеці свого життя та здоров'я, захищеності прав і свобод, зневіра в ефективній роботі правоохоронних органів. Ще одним характерним проявом способу вчинення терористичного акту є глобальний характер погроз, що, за твердженням В.О.Коновалової призводить до того, що цілі континенти перебувають в очікуванні можливого нападу, не розуміючи, коли і за що вони підлягатимуть нападу, котрий спричинить масове знищення людей [118, с.724]. Так, після подій 11 вересня 2001 р. не тільки населення США, але й інших країн було змушене відчути свою вразливість. І врешті-решт, не менш важливою є загроза вчинення злочинних дій, спрямованих на масову загибель людства - застосування ядерної, хімічної, біологічної зброї та іншої зброї масового знищення.

Способи вчинення терористичних актів є різними: використання саморобних вибухових пристроїв [152]; поширення захворювань, що спричиняють епідемії, в тому числі шляхом використання поштової кореспонденції, підпал терористами вибраних об'єктів, вибухи окремих транспортних засобів із використанням фанатично налаштованих осіб, а на зміну традиційній в минулому саморобній бомбі, вибух якої прирікав в першу чергу самого терориста, сучасні терористи широко застосовують бомби-листи, бомби-посилки, контактні бомби та бомби сповільненої дії, що дозволяє злочинцям залишатися довгий час, а то й взагалі безкарними, і, що найголовніше, вкрай ускладнює боротьбу з ними [118, с. 724]. Спосіб приховування злочину являє собою самостійну систему дій, спрямованих на приховування, знищення, маскування або фальсифікацію слідів злочинів. Специфіка полягає в тому, що для терористичного акту й інших злочинів терористичного характеру не використовуються способи приховування слідів самого злочину. Злочинна мета полягає в тому, щоб про сам злочин і його сліди та наслідки знало якомога більше людей і правоохоронці також. Приховуються лише сліди причетності до вчинення конкретних осіб. Для цього вдаються до традиційних способів приховування, таких як використання підроблених документів, знищення або модифікація слідів, що вказують на конкретну особу тощо.

Наступним елементом криміналістичної характеристики терористичного акту є характеристика особи злочинця (терориста). Тероризм є злочином, що більш властивий для чоловіків. Однак останнім часом акти тероризму все частіше почали вчинятися жінками. Залученню жінок до терористичних організацій і використанню їх у терористичній діяльності сприяють такі причини: вони викликають менше підозр у спецслужб; їх легше підготувати до ролі самогубці, тому що вони більш керовані, ніж чоловіки. Разом з тим, керівники терористичних організацій пропагують образ терористок як героїнь і мучениць, а теракт, здійснений жінкою, викликає більший пропагандистський ефект в суспільстві [1, с. 106]. Дослідники цієї проблеми стверджують, що у вчиненні злочинів терористичного характеру в переважній кількості випадків беруть участь молоді люди. До того ж організаторами та керівниками терористичних груп є особи старшого віку, а молодшого - виконавці [124, с.216].

Аналізуючи дані за рівнем освіти засуджених за терористичну діяльність, науковці вказують, що більшість учасників терористичної діяльності мають початкову середню 4%, середню повну освіту - 48%, 19% - неповну середню, 25% - середню спеціальну освіту і 4% - вищу [248, с.42]. Порівняльний аналіз рівня освіти засуджених до позбавлення волі із засудженими за терористичну діяльність показує, що останні мають більш високу освітню підготовку. Тому припущення про вступ до терористичної організації через малограмотність слід вважати сумнівними.

Не можна однозначно погодитися з позицією С.Д. Матчанової, яка стверджує, що складно говорити навіть про загальні риси, властивості, особливості особи терориста [181, с. 15]. Безумовно, єдину універсальну криміналістичну характеристику особи терориста дати складно, проте спроби розкриття основних характеристик і особливостей особи злочинців даного виду можуть бути досить корисні в практичній діяльності. Розуміння особи терориста, факторів, що впливають на формування такої особи, причин, що обумовлюють вибір особою шляху тероризму, має велике значення для вироблення заходів протидії терористичній діяльності, розслідування терористичного акту та їх профілактики, для ведення переговорів з терористами, оптимізації розслідування вказаного виду злочинів.

Для формування методичних рекомендацій щодо розслідування злочинів терористичного характеру необхідно брати до уваги такий елемент криміналістичної характеристики злочинів як слідова картина. Саме сліди несуть важливу криміналістичну інформацію про подію і обставини злочину терористичного характеру [242, с.215]. Вміння читати сліди і вірно відтворювати картину злочину не є природним дарунком, воно побудовано на кропіткій і систематичній роботі слідчого, відповідній їх фіксації, комплексного вивчення всіх слідів [240, с.233].

З огляду на те, що найбільше значення для механізму слідоутворення має застосування терористами певних чи інших засобів вчинення злочину, слідова картина для кожного конкретного випадку буде мати індивідуальний комплекс слідів і досліджуваних об'єктів. Такими засобами можуть виступати штатні або саморобні вибухові пристрої, вибухові речовини, вогнепальна, зокрема й саморобна, зброя, холодна зброя, сильнодіючі отруйні речовини, транспортні засоби тощо. Характер слідів терористичного акту буде залежати як від знаряддя злочину, так і від місця та конкретного способу застосування і вони мало чим відрізнятимуться від подібних слідів, що залишаються на місці інших злочинів насильницького характеру, для вчинення яких використовують подібні засоби. Крім цього, в процесі розслідування злочинів терористичного характеру потрібно звернути увагу на супутні сліди, до яких належать аудіо- та відеозапис переговорів з терористами, аудіозапис переговорів між терористами, які вони здійснювали за допомогою телефонних та радіозасобів; відеозапис, зроблений на місці події представниками засобів масової інформації та співробітниками спецпідрозділів при звільненні заручників. Також інформація може міститися у належних терористам документах, включаючи належні їм електронні носії інформації.

Значення слідової картини для всього процесу розкриття й розслідування терористичного акту визначається з позиції її інформативності (сукупності інформації, яку несуть у собі залишені сліди). При цьому аналіз слідів може дати необхідні відомості для встановлення моделі злочинної події, висунення слідчих версій, виявлення інших речових доказів, експертного дослідження, а також прогнозування моделі можливої поведінки суб'єкта злочину [121, с. 12].

Такий структурний елемент криміналістичної характеристики як «типова особа потерпілого» є доволі важливим з огляду на використання даних слідчим для висунення слідчих версій, організації початкового етапу розслідування та ін., проте він має значну варіативність з огляду на встановлену мету терористів, застосовані знаряддя злочину, час, місце, спосіб реалізації злочинного умислу тощо. Ці питання можуть стати об'єктом окремого наукового дослідження. Разом з тим, дещо спірною можна вважати позицію В.О.Коновалової стосовно того, що у випадках, де кількість потерпілих набуває масового характеру як наслідок масштабних терористичних акцій, індивідуалізація осіб потерпілих не є джерелом інформації, яка дозволяє віднести її до елементів криміналістичної характеристики. Потерпілі в подібних випадках є випадковими жертвами, які не мають кримінальної залежності з діяльністю (діями) терористів [118, с.729]. За проведеними дослідженнями, випадкові жертви терористичного акту становлять 50,5% [175, с. 218]. Говорити про відсутність кореляційних зв'язків «злочинець (терорист) - потерпілий (жертва)», якщо потерпілим є випадкова жертва, не варто, зважаючи на те, що в даному випадку може бути встановлено кореляційний зв'язок «потерпілий - обстановка вчинення злочину», «потерпілий - мета злочину», що дає можливість ретельного планування розслідування зазначеного виду злочинів та сприяє висуненню й перевірці слідчих версій. Вибір терористами конкретних осіб може говорити про їх цілі. При цьому обов'язково потрібно розглядати версії про те, чи був знайомим злочинець (терорист) з жертвою, чи мав він з нею конфлікт і в залежності від цього висувати версію про наявність або відсутність ознак терористичного характеру в даній події злочину.

Час вчинення злочину терористичного акту обирається зазвичай виходячи з двох основних факторів. По-перше, для реалізації своїх планів злочинці обирають найбільш безпечний для самого виконавця час. Так, наприклад, ОСОБА_3 близько 02:00 год. 03.06.2015 р. здійснив закладку вибухового пристрою безпосередньо на залізничній колії під'їзних шляхів до військової частини А1361, розташованої в м. Харків, Орджонікідзевський район, просп. Фрунзе, 1-а, на відстані приблизно 100 метрів до військової частини [43]. Саме в такий пізній нічний час найменшою є ймовірність того, що злочинні дії можуть бути помічені сторонніми особами. По-друге, для реалізації злочинної мети - знищити якомога більше людей, завдати якомога більші матеріальні збитки, дестабілізувати обстановку тощо терористи обирають години пік, час перебування в певному місці великої кількості людей, в метро, на вокзалах, в ресторанах, театрах, інших громадських, культурно-розважальних установах.

Ставлення різних вчених до криміналістичної характеристики злочину неоднакове, від визнання до повного заперечення потреби розроблення і використання в досудовому розслідуванні. Проте, з огляду на завдання даного дослідження, ми не будемо докладно зупинятися на цих спірних питаннях і зазначимо, що схиляємося до думки тих криміналістів, які вважають, що сьогодні криміналістична характеристика окремих видів злочинів є одним з елементів всебічної характеристики злочину в його кримінально-правовому, кримінологічному, криміналістичному аспекті і її розроблення та використання має важливе криміналістичне значення. Це своєрідна ймовірнісна криміналістична модель події злочину, елементи якої мають виразні кореляційні зв'язки один з одним і слугують важливими підставами для висунення слідчих версій і планування розслідування, особливо на його початковому етапі, коли відчувається дефіцит потрібної слідчому інформації.

Розкриваючи криміналістичну характеристику терористичного акту, перш за все треба зазначити, що об'єктом злочинного посягання під час вчинення цього злочину виступає насамперед суспільна безпека. Терористи намагаються завдати шкоди безпеці суспільства й держави, а терористичні акти посягають на мир і безпеку людства, політичну й економічну безпеку держави, основи конституційного ладу, нормального функціонування органів влади [49, с. 17-18]. Вважаємо, що до змісту чи переліку структурних елементів криміналістичної характеристики терористичного акту доцільно віднести ті з них, які традиційно входять до криміналістичної характеристики інших окремих видів злочинів. Кількість і послідовність розкриття таких елементів в різних джерелах наводиться по різному і оскільки ці питання не входять до безпосередніх завдань даного дослідження, то ми не будемо розпочинати дискусію щодо структурних елементів криміналістичної характеристики як криміналістичної категорії. Зазначимо лише, що, на нашу думку, до криміналістичної характеристики терористичного акту варто віднести такі структурні елементи: типові способи підготовки, вчинення та приховування слідів злочину; типові способи вчинення тероризму, знаряддя й засоби, що використовуються терористами; типові риси особи злочинця (терориста); типове місце й час вчинення злочину; типові наслідки, обстановка й слідова картина злочину; типова особа потерпілих.

Окремі науковці вважають за доцільне включити до елементів криміналістичної характеристики терористичного акту характеристику пошкоджень і завданої шкоди [289, с. 23]. Вважаємо, що зміст цього структурного елементу в повній мірі охоплюється таким елементом як типові наслідки, обстановка і слідова картина злочину. Не поділяємо і тих думок, що до криміналістичної характеристики терористичного акту варто віднести такий елемент як обставини, що сприяли вчиненню злочину [143, с. 24], оскільки такі обставини і визначають в певній мірі обстановку вчинення злочину, знаючи і використовуючи яку терористи вдаються до підготовки і реалізації злочинного задуму. Проте вважаємо, що як пропонована нами, так і визначена іншими науковцями система структурних елементів криміналістичної характеристики окремого виду злочинів не може вважатися закінченою і закритою. Змінюються умови, обставини, мотиви, знаряддя, способи вчинення злочинів, що вносить певні зміни як до переліку, так і до змісту структурних елементів криміналістичної характеристики. Значення криміналістичної характеристики терористичного акту полягає не у виокремленні й систематизації елементів як таких, а у визначенні їх основного переліку, знання якого дає слідчому можливість встановлювати кореляційні зв'язки між такими елементами і йти від встановлення певних доказів до пошуку та встановлення інших. Метою створення криміналістичної характеристики завжди є розроблення даних, що використовуються для обрання найбільш раціонального напряму досудового розслідування певного злочину на основі виявлених зв'язків між окремими елементами, що мають криміналістичне значення.