Криміналістичне забезпечення досудового розслідування терористичних актів

Ми підтримуємо чітко визначену Ю.П. Аленіним позицію стосовно того, що повинна існувати ефективна процедура прийняття й фіксації наданої інформації для запобігання безпідставного початку досудового розслідування. Особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв'язку. Анонімна заява не може прийматися, розглядатися, бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР. Мета таких вимог до заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення або підготовку до них полягає в тому, щоб запобігти появи доносів та зловживань з боку недобросовісних заявників. У таких випадках підставою для внесення до реєстру і початку досудового розслідування буде не інформація з телефонного дзвінка, а результати її негайної перевірки уповноваженими на те особами, оскільки пересвідчитися в особі заявника не завжди уявляється можливим [3, с.200].

Проте варто зазначити, що подання до правоохоронних органів або суду навіть анонімної заяви чи повідомлення будь-яким способом про вчинені або такі, що готуються терористичні акти, вимагає негайного прийняття адекватного рішення. Адже акти терору здатні викликати масштабні руйнування, численні людські жертви, дезорганізувати роботу підприємств, установ, рятувальних служб та посіяти паніку серед населення. Тому до внесення відомостей до ЄРДР слід провести терміновий огляд вказаного у анонімному повідомленні місця події, якщо потрібно і за найменшої навіть уявної загрози евакуювати людей. Ні в якому разі не можна відмовлятись від таких дій і посилатись на те, що це вимагає залучення значної кількості правоохоронців, відволікання їх від інших важливих обов'язків, затрат часу і матеріальних витрат тощо. Не можна в таких випадках посилатись і на ту практику, що доволі часто як в Україні, так і в інших країнах зловмисники повідомляють в поліцію, в засоби масової інформації неправдиві відомості про начебто терористичні прояви лише з тим, щоб задовольнити якісь свої інші інтереси або «з цікавості» спостерігати за реакцією правоохоронців. Так, наприклад, за вивченими кримінальними справами А.М. Столбов констатує 100% анонімність завідомо неправдивих повідомлень про акти тероризму [254, с.11]. Але незалежно від наявності в повідомленні вихідних даних про особу заявника, необхідно перевіряти отриману інформацію і вже за результатами такої перевірки приймати рішення щодо необхідності внесення відомостей до ЄРДР і початку досудового розслідування.

В повідомленні про терористичний акт криміналістично значущою є інформація про час, місце події, її обставини та наслідки, передбачувану або вже відому причину вчинення, ймовірних винуватців. Тому важливим моментом при прийнятті заяви чи повідомлення про вчинення злочину терористичного характеру є детальний аналіз змісту повідомлення, а саме обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення терористичного характеру, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України).

Зважаючи на те, що рішення про внесення до ЄРДР даних про кримінальне правопорушення терористичного характеру приймається на основі ймовірних знань, для того, щоб виконати положення, передбачені п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, що стосується попередньої кваліфікації кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Закону про кримінальну відповідальність, такі відомості повинні вказувати на обставини, що можуть свідчити про терористичний акт - на ознаки конкретного складу злочину даного виду. Встановлення таких ознак можливе в процесі проведення огляду місця вчинення терористичного акту, якщо він відбувся, або місця підготовки. Окремі науковці вказують на те, що важливе для внесення відомостей до ЄРДР і початку досудового розслідування значення має наявність в заявах та повідомленнях про кримінальне правопорушення відомостей про такі елементи складу злочину як об'єкт та об'єктивна сторона [32, с.180]. Але високою є ймовірність того, що на даному етапі кримінального процесу вони можуть бути ще невідомими, хоча в заяві чи повідомленні будуть мати місце відомості про окремі об'єктивні ознаки злочину, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення терористичного характеру. Водночас непоодинокими є випадки надходження заяв чи повідомлень про вчинення терористичних актів, а за результатами перевірки виявляється, що насправді має місце вчинення інших злочинів. Останні за об'єктивними ознаками відрізняються від терористичного акту. Так, наприклад, гр. K., 28.04.2015 р. близько 15 год., перебуваючи на літньому майданчику поблизу магазину «Продукти» в с. Горбанівка Полтавського району, під час розпивання спиртних напоїв, переслідуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення правоохоронним органам про підготовку вибуху в громадському місці, що загрожує безпеці громадян, прагнув викликати занепокоєння, паніку та розгубленість серед населення. Використовуючи власний мобільний телефон марки «Samsung GT-E 1202і», умисно та знаючи достовірно, що поширює неправдиву інформацію, зателефонував за спеціальним номером «102», відмовившись називати свої анкетні дані, здійснив завідомо неправдиве повідомлення про те, що заміновано залізничне полотно на відстані близько 20 км від мосту через р. Ворскла, по якому до Київського залізничного вокзалу м. Полтава, прибуде потяг сполученням Москва-Полтава, в якому буде вибуховий пристрій та через 2 доби відбудеться терористичний акт на п'яти залізничних мостах в Зміївському районі, Харківської області. Отже, заявник надав інформацію про підготовку вибуху з терористичною метою. На місцях події за фактом повідомлення було проведено слідчі огляди. Згідно з актами № 33 та №181 від 28.04.2015 р. про знешкодження вибухових пристроїв, що були складені спеціалістами вибухотехніками під час огляду вказаних місць, вибухових пристроїв та вибухових речовин не виявлено. Свідомо зроблене анонімне повідомлення про підготовку терористичних актів виявилось неправдивим [44]. Таким чином, результати огляду місця події спростували повідомлення про підготовку до вчинення терористичного акту із використанням вибухового пристрою. Разом з тим було встановлено ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибухів, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками. Відомості не про терористичний акт, а саме про встановлений в результаті огляду злочин були внесені до ЄРДР і за цим фактом розпочате досудове розслідування, котре завершилось винесенням справедливого судового вироку винуватцю.

Проведення огляду місця події до внесення відомостей до ЄРДР в зазначеному провадженні було саме тим випадком, про який йдеться у частині 3 ст. 214 КПК України, якою з усіх слідчих (розшукових) дій дозволено проведення до початку досудового розслідування лише огляду місця події. Але якби в подібному випадку було виявлено під час огляду муляж вибухового пристрою або будь-який інший об'єкт незрозумілої конструкції, для встановлення його справжнього призначення і можливості бути використаним як знаряддя терористичного акту знадобилось би проведення насамперед судової вибухотехнічної експертизи. Проведення таких процесуальних дій до внесення відомостей до ЄРДР чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено. Кримінальне провадження довелось би розпочинати за ознаками підготовки до вчинення терористичного акту і лише після проведення низки слідчих та інших дій кваліфікацію цього діяння було б змінено. Тому ми підтримуємо пропозицію І.В. Басистої та деяких інших науковців стосовно того, що з метою розширення засобів перевірки приводів для прийняття процесуального рішення слідчим про достатність підстав для внесення відомостей до ЄРДР і початок досудового розслідування варто передбачити можливість призначати необхідні експертизи і приймати відповідні процесуальні рішення щодо початку досудового розслідування з урахуванням висновку експерта [13, с.14-15], якщо такий висновок вказує на предмет чи інші ознаки вчинення злочину.

Практика вказує на те, що за результатами оцінки змісту прийнятих заяв та повідомлень про вчинення терористичного акту уповноважені особи можуть допускатися помилок при внесенні відомостей до ЄРДР щодо визначення ними попередньої кваліфікації даних злочинів. В зв'язку з відсутністю стадії дослідчої перевірки в практичній діяльності слідчого виникають певні труднощі, обумовлені необхідністю одразу визначити наявність події і ознак складу кримінального правопорушення та надати йому правильну кваліфікацію. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Зазначена норма законодавства виключає можливість здійснення повноцінної дослідчої перевірки заяв та повідомлень про факт вчинення злочину терористичного характеру. Разом з тим, така перевірка є доцільною, адже унеможливлює факти зайвої реєстрації у ЄРДР інформації, не пов'язаної з реальною подією кримінального правопорушення [22, с.102]. Окремі науковці схиляються до того, що протягом законодавчо визначеного часу - 24 годин, до внесення відомостей до ЄРДР, якщо потрібно і як це визначено чинними нормами КПК України, можна провести перевірку заяв та повідомлень [74, с.253; 3, с.202-203]. Як стверджує А.О. Громовий, основним завданням перевірки заяв та повідомлень є встановлення наявності чи відсутності умов (передумов), необхідних для внесення відомостей до ЄРДР [57]. Щодо відомостей про вчинення терористичного акту, така перевірка полягає у встановленні та уточненні підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які вказують на вчинення чи підготовку до вчинення саме терористичного акту як більш тяжкого злочину із тих, що мають ознаки терористичного спрямування за умислом їх винуватців. Розпочавши досудове розслідування за виявленим фактом вчинення або підготовки до вчинення терористичного акту, не виключено, що в подальшому будуть виявлені ознаки вчинення інших злочинів цієї категорії і навпаки. Але питання щодо достатності часу для перевірки підстав до внесення відомостей про злочин до ЄРДР будуть виникати в будь-якому випадку. Наприклад, як стверджує О. Баганець, закріплена в КПК України норма щодо обов'язкової реєстрації всіх без виключення заяв і повідомлень про злочини не дає відповіді у тому числі на таке питання: чи можна вести мову про фінансування тероризму, не провівши при цьому відповідної ревізії [10]. Досить сумнівним вважають науковці і практики встановлення, наприклад, факту фінансування тероризму без проведення ревізії фінансово-господарської діяльності та фінансового моніторингу фізичної чи юридичної особи, Але проведення такої ревізії може зайняти набагато більше часу, аніж встановлені законом 24 години для внесення відомостей до ЄРДР. Неможливість встановити єдині ознаки для виявлення підозр фінансування тероризму за ст. 258-5 КК України є однією із основних труднощів у виявленні підозр щодо таких випадків [2, с.35].

На думку В.О. Коновалової, сувора таємність діяльності злочинної організації терористичного характеру ускладнює виявлення співучасників і тим більше керівників, оскільки її структура припускає відокремленість як в організації, так і у виконуваних функціях. Не можна не відзначити і ту обставину, що діяльність терористичної організації підпорядкована певній ідеї (руйнація політичної системи, створення нового державного або регіонального устрою, пошук нових форм політичного і економічного панування з переважним складом певної національності і релігії та ін.), і тому її поширення спрямоване на розширення організації і створення її підрозділів [118, с.728]. Тому виявлення такої інформації до моменту внесення відомостей до ЄРДР щодо створення терористичної групи чи терористичної організації, є практично неможливим. В даному випадку важливе значення мала б стадія досудової перевірки. А перевірити дану інформацію і зібрати достатньо даних для її підтвердження чи спростування протягом 24 годин не уявляється можливим. На нашу думку, у разі надходження заяв, повідомлень, виявлення обставин вчинення або підготовку до вчинення терористичного акту, що становлять собою значну суспільну небезпеку, проведення перевірки є необхідною слідчою дією, яка потребує більших затрат часу, аніж встановлено у КПК. За даними окремих дослідників, близько 85% заяв і повідомлень, що надходять до правоохоронних органів не містять інформації, достатньої для висновку про кримінальне правопорушення [25, с.88].

Враховуючи те, що у наведених і подібних випадках для встановлення ознак кримінального правопорушення і прийняття процесуального рішення потрібен деякий час, наказом Генерального Прокурора України внесено зміни до «Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудового розслідування». Відповідно до таких змін, прокурору надано право встановлювати термін перевірки матеріалів кримінального провадження, які реєструються у Єдиному реєстрі до 7 діб [192], що відповідає потребам практики і сприятиме виваженому та обґрунтованому підходу до внесення відомостей до ЄРДР.

Однак дане положення має бути закріплене не підзаконним нормативним актом, а врегульоване відповідними змінами до ст. 214 КПК України. Слушною є пропозиція, відповідно до якої за загальним правилом рішення про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань має бути прийняте негайно, але не пізніше 3 діб з моменту внесення до Єдиного обліку [168, с.250]. Як бачимо, в законодавстві та теорії не вироблено єдиної позиції щодо термінів внесення таких відомостей до ЄРДР. Разом з тим, врегулювання даного питання сприятиме встановленню достатніх обставин вчинення або підготовки вчинення кримінального правопорушення терористичного характеру для внесення відомостей до ЄРДР.

Для перевірки даних, вказаних у зазначених джерелах, законодавством передбачено можливість проведення у невідкладних випадках такої слідчої (розшукової) дії, як огляд місця події (ч. 3 ст. 214 КПК). Огляд проводиться з метою перевірки обґрунтованості заяви чи повідомлення про вчинення або підготовку до вчинення злочину - терористичного акту. Отже, слідчий може зібрати та перевірити отриману інформацію до внесення її в ЄРДР шляхом проведення однієї слідчої (розшукової) дії - огляду місця події. Виявлення ознак, що можуть вказувати на вчинення чи підготовку злочину потрібно вважати невідкладним випадком, тому огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, а відповідні відомості вносяться негайно після завершення огляду.

Звертається увага на окремі аспекти проблеми проведення огляду як слідчої дії після надходження відомостей про вчинення, зокрема, терористичного акту для внесення їх до ЄРДР. Так, у ст. 4 і 5, а також п. 4 ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що працівники органів внутрішніх справ (в тому числі слідчі), які залучені до проведення антитерористичної операції, мають право здійснювати особистий догляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться. Але слід розрізняти: підстави проведення огляду транспортного засобу в кримінальному процесі, тобто норми законів, що надають слідчому право провести огляд до внесення відомостей до ЄРДР і підстави проведення огляду транспортного засобу в кримінальному провадженні, тобто після внесення відомостей до ЄРДР.

Слід погодитись з О.А. Захарко в тому, що в кримінальному провадженні підстави проведення огляду транспортного засобу регламентуються виключно відповідними статтями КПК України і розуміти розширено перелік таких підстав не можна, бо в такому разі порушуються положення ч. 3 ст. 9 КПК України стосовно того, що закони України, які стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК [82, с.400]. Отже, до внесення відомостей до ЄРДР про терористичний акт і до початку кримінального провадження можна проводити як слідчу (розшукову) дію лише огляд місця події, а підставами Закону України «Про боротьбу з тероризмом» можна керуватися лише для проведення догляду транспортного засобу, але не як процесуальної дії, що проводиться з метою збирання доказів.

Ще однією проблемою, яка виникає при внесенні відомостей про терористичний акт чи інші кримінальні правопорушення терористичного характеру до ЄРДР є положення ст. 15-1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та Інструкції про порядок превентивного затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, та особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції [196] щодо особливостей превентивного затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності. Так, відповідно до ч. 1 ст. 15-1 даного Закону, може здійснюватися превентивне затримання осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години.

Граничний строк превентивного затримання не може перевищувати 30 діб. Не визначено, яким чином, вносити відомості про кримінальне правопорушення терористичного характеру до ЄРДР, оскільки згідно із ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування, зважаючи на те, що затриману особу ще не встановлено. Адже лише внесення даних до Єдиного реєстру є підставою проведення досудового розслідування.

У зв'язку із зростанням кількості терористичних актів в Україні постала необхідність більш детального дослідження особливостей внесення відомостей про кримінальні правопорушення терористичного характеру до ЄРДР. Слід зазначити, що на сучасному етапі існує велика кількість не вирішених проблемних питань, пов'язаних із внесенням інформації про акти терористичного характеру до ЄРДР.

Зокрема, норми Закону України «Про боротьбу з тероризмом» суперечать окремим положенням КПК, у зв'язку з чим слід внести відповідні зміни з метою гармонізації чинного законодавства.

2.2 Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування терористичного акту та програми дій щодо їх вирішення

Виходячи із завдань кримінального провадження, що встановлені ст. 2 КПК України, важливими його завданнями є встановлення факту вчинення кримінального правопорушення, причетності до його вчинення конкретної, а не будь-якої особи, доведення її конкретної провини, недопущення можливості обвинувачення або засудження невинуватої особи, будь то на підставі угод з нею або за відсутності таких угод. Це і є вимогою встановити й пізнати події, що відбулися, і всі обставини, які підлягають встановленню й доказуванню за кримінальним провадженням, у відповідності до того, як це мало місце насправді. Для встановлення цих обставин використовують як загальні закони пізнання, так і особливі правила кримінально-процесуального доказування [277, с.163]. Кримінальні правопорушення терористичного характеру відрізняються між собою значною кількістю способів їх вчинення та різноманітними наслідками цих протиправних діянь, що значно ускладнює типізацію слідчих ситуацій і розробку практичних рекомендацій щодо їх розслідування [23, с.185]. Станом на сьогодні в Україні відсутні науково розроблені чіткі типові програми дій слідчого в конкретних слідчих ситуаціях, які виникають на різних етапах досудового розслідування терористичного акту як не розроблено і окремої криміналістичної методики проведення досудового розслідування цих злочинів. Тому перед нами постає завдання визначити насамперед найбільш типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування терористичного акту та запропонувати програму дій щодо їх вирішення. Поділяємо думку тих науковців, які вважають, що дослідження слідчої ситуації має включати в себе три основні аспекти: 1) визначення поняття слідчої ситуації; 2) з'ясування складу компонентів слідчої ситуації і ролі кожного з них у процесі побудови тактичних операцій; 3) визначення можливостей типізації слідчих ситуацій до певних етапів розслідування з метою виокремлення тактичних завдань і засобів їх вирішення [285, с.125].

Розглядаючи наявні погляди вчених-криміналістів на слідчу ситуацію, необхідно визнати, що єдності думок у визначенні її змісту до сьогодні немає. Так, наприклад, В.К. Гавло розглядав слідчу ситуацію, як сукупність даних, що характеризують стан слідства у справі без урахування умов, у яких воно відбувається [46, с.90]. Визначають слідчу ситуацію і як сукупність інформаційних, процесуальних, тактичних, психологічних, організаційних умов, за яких на певний момент здійснюється розслідування [53, с.149]. На думку О.І. Тарасенка, слідчу ситуацію варто розглядати як сукупність умов різного характеру, які склалися на певному етапі розслідування і перебувають у відносній статиці та залежності як із процесуальними особливостями слідства, так і з криміналістичними [257, с.66]. Однак, наведене визначення не конкретизує умови розслідування, дозволяючи тим самим включити широке коло суб'єктивних обставин, що впливають на процес розслідування. Але ще у 80-х роках минулого століття відомі вітчизняні криміналісти О.Н. Колесніченко та В.О. Коновалова вказували на те, що слідча ситуація - це характеристика стану розслідування злочину, що визначається наявністю чи відсутністю доказової та оперативної інформації про обставини предмета доказування і компоненти криміналістичної характеристики. Слідча ситуація зумовлює систему безпосередніх завдань і напрям розслідування [113, с.64 ]. Тим самим підкреслювався вплив слідчої ситуації на організацію безпосередньої роботи слідчого на певний час, на певному етапі розслідування. Тому то В.Ю. Шепітько, проаналізувавши різні підходи науковців до визначення сутності й розкриття значення слідчої ситуації, звертає увагу на те, що слідча ситуація відображає рухливий стан розслідування, який безупинно змінюється, але вона є керованою системою, що піддається цілеспрямованому зміненню. Зміна слідчої ситуації може бути пов'язаною з правильною (чи, навпаки, неправильною) реалізацією тактичних прийомів, їх комплексів, систем, що сприяють одержанню певної інформації [288, с.129].

Для окремих злочинів характерними є типові прояви ситуаційної зумовленості розслідування, пов'язані із наявністю певної сукупності даних, які отримує слідчий і на які спирається в прийнятті рішень про організацію своєї роботи. Р.Л. Степанюк зазначає, що типова слідча ситуація може бути визначена як сформульована на підставі аналізу практики розслідування певної категорії злочинів абстрагована штучна модель, яка відображає стан наявної у слідчого інформації про обставини злочину й обстановку, що склалася на відповідному етапі розслідування [253, с.111]. Така думка заслуговує на увагу, так як при складанні типових слідчих ситуацій враховано, окрім наявної інформації, якою володіє слідчий, ще й обстановку вчинення злочину. А.Ю. Лісова до структури типової слідчої ситуації крім інформації про обставини події злочину, потерпілих та осіб, що його вчинили, відносить відомості про джерела отримання нової інформації, інтенсивність та варіативність їх змін, а також увесь комплекс невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів [160, с.372]. Як видно з цих визначень, погляди на поняття і сутність слідчої ситуації, що виникає в певний час чи на певному етапі розслідування вчиненого злочину різні. Незважаючи на те, що кожен з вчених дав своє визначення слідчої ситуації, яке заслуговує на увагу і може бути предметом спеціального обговорення, нам видається найбільш вдалим коротке і змістовне визначення авторів, які вважають, що слідча ситуація являє собою суму значущої для розслідування інформації, наявної у розпорядженні слідчого на певний момент розслідування [126, с.505-506].

Як стверджує В.В.Тіщенко, саме виділення типових ситуацій, науково-криміналістичний їх аналіз дозволяють формулювати адекватні тактичні завдання і рекомендувати відповідну програму діяльності з розслідування злочинів визначеної категорії [267, с.964]. Виділення типових слідчих ситуацій щодо процесу розслідування терористичного акту, як й інших злочинів терористичного характеру, на початковому етапі досудового розслідування дозволить запропонувати рекомендації у вигляді алгоритмів певних дій для їх вирішення.

Типові слідчі ситуації, будучи основою криміналістичного алгоритму розслідування злочинів, дозволяють: правильно вибрати напрям розслідування; висунути аргументовані криміналістичні версії; організувати ефективну взаємодію слідчого з оперативними підрозділами; визначити оптимальну послідовність слідчих дій та оперативно-розшукових заходів; прийняти обґрунтовані процесуальні і тактичні рішення [283, с.61]. Не можна не погодитись з Л.В. Омельчук в тому, що невід'ємним і важливим елементом методики розслідування злочинів є типові слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі кримінального провадження, оскільки слідчі ситуації наступних етапів розслідування більшою мірою обумовлюються як результативністю попереднього етапу, так і тактичними рішеннями, що прийматиме слідчий на основі наявної доказової інформації та власних професійних навичок і практичного досвіду, що ускладнює можливість визначити закономірність їх повторюваності [205, с.134].

На нашу думку, найбільш важливе значення для початку роботи слідчого у кримінальному провадженні про терористичний акт є знання ним типових ситуацій, що зазвичай виникають на момент внесення відомостей про злочин до ЄРДР і початку досудового розслідування.

Проаналізуємо окремі позиції науковців щодо виділення типових слідчих ситуацій, що складаються під час початкового етапу розслідування терористичного акту та інших злочинів терористичного характеру. Так, А.Г. Марутін вказує на те, що типовість проявів причинно-наслідкової обумовленості події злочину виражається закономірними процесами формування та розвитку умов і обставин слідчої ситуації: терорист (терористи) убитий в ході проведення антитерористичної операції (загинули в результаті здійснення теракту), даних про особу, кримінальні, терористичні зв'язки у слідства немає; тривають загрози з боку терористів, є припущення про їх осіб та дислокацію терористичного угрупування, проте в силу об'єктивних причин вони знаходяться за межами досяжності від правоохоронних органів; злочинець зник з місця події, припущень про особу терористів і мотиви їх дій немає; терорист (терористи) затриманий, нових загроз з боку терористичних організацій не надходило; встановлено факт навмисного заподіяння масової шкоди або значного збитку або замаху на життя представників законодавчої та виконавчої влади, а також дипломатів, однак мотиви, цілі злочинців незрозумілі; терористичний акт прихований і припускається можливість диференціювати його з іншими складами злочинів в даній ситуації; встановлена особа, яка сприяє терористичній діяльності (або займається пропагандою тероризму) [177, с.162]. Пропонуючи такі типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування терористичного акту, зазначений науковець формує їх за різними критеріями. Проте лише в деяких з наведених типових ситуацій цей вчений обмежується інформацією про заподіяння шкоди охоронюваним відносинам, інша інформація здебільшого пов'язується з встановленням особи терориста.

Залежно від наявності інформації про злочинця, його затримання, М.О. Ленко виділяє такі типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування терористичного акту: 1) особа, підозрювана у вчиненні терористичного акту з використанням вибухового пристрою, загинула, її особу встановлено; 2) особа, підозрювана у вчиненні терористичного акту з використанням вибухового пристрою загинула, її особа не відома; 3) особа, підозрювана у вчиненні терористичного акту з використанням вибухового пристрою, не затримана, однак слідчий володіє інформацією, яка дозволяє організувати її розшук (переховується від правоохоронних органів у зв'язку із вчиненим раніше злочином або перебуває в розшуку за раніше вчинений злочин); 4) особа, підозрювана у вчиненні терористичного акту з використанням вибухового пристрою, не затримана, відомостей про її особистість у розпорядженні правоохоронних органів немає або майже немає; 5) особа, підозрювана у вчиненні терористичного акту з використанням вибухового пристрою, затримана на місці злочину або після його вчинення [150, с.256-257]. За ситуаціями 1 та 2 автор зазначає, що ці слідчі ситуації зазвичай виникають у випадку використання терористами так званих «поясів смертника» або «поясів шахіда» чи у випадку проведення антитерористичної операції, внаслідок якої настала смерть терориста (терористів). В Україні випадків вчинення терористичних актів за допомогою вибухових пристроїв, розміщених на тілі, одязі терориста до сьогодні не зареєстровано. На нашу думку, М.О. Ленко, пов'язуючи формування типової слідчої ситуації із наявністю відомостей про особу терориста, в цілому вказує на лише два різновиди ситуацій - сприятливу і несприятливу. Перша характеризується тим, що особу, підозрювану у вчиненні терористичного акту, встановлено, хоча вона й загинула, або ж, що особа терориста відома і його затримано на місці вчинення злочину. Несприятлива ситуація має декілька рівнів складності, у найгіршому з яких особу, підозрювану у вчиненні злочину - терористичного акту, не затримано та інформація про неї відсутня, в іншому є певні дані про особу терориста, однак його не затримано на місці вчинення злочину.

На підставі аналізу матеріалів кримінальних проваджень щодо вчинення терористичних актів та інших злочинів терористичного характеру в районі проведення АТО на Сході нашої країни, В.А. Маяков виокремлює три типові слідчі ситуації, що виникали на початковому етапі досудового розслідування. 1. Оперативні підрозділи СБ України припиняють злочинну діяльність (здійснюють фізичне захоплення) особи, направлену на вчинення злочинів проти основ національної безпеки або терористичних актів, участь, сприяння або забезпечення діяльності терористичних організацій, так званих «ДНР» та «ЛНР». 2. Оперативні підрозділи здійснюють збирання та передають до органів досудового розслідування матеріали оперативно-розшукової діяльності, у яких містяться відомості щодо злочинної діяльності окремих осіб або груп, яка вчиняється на підконтрольній органам державної влади території. 3. Обставини вчинення на підконтрольній терористичним угрупуванням території терористичного акту або злочину, що посягає на конституційний лад, територіальну цілісність та недоторканість України стають відомі слідчим органам або оперативним підрозділам СБУ із повідомлень військового командування, засобів масової інформації тощо [183, с. 12]. Дана типізація слідчих ситуацій побудована із врахуванням різних критеріїв розслідування злочинів терористичного характеру, зокрема за суб'єктом розслідування та джерелом отримання оперативної інформації.

Киргизький науковець М.М. Намазбекова виділяє такі типові слідчі ситуації початкового етапі розслідування терористичного акту, що включають в себе: ситуацію першу, коли вчинено терористичний акт і злочинці відомі; ситуацію другу - терористичний акт вчинений, злочинці не встановлені, але є їх прикмети; ситуацію третю - правоохоронними органами виявлено та вилучено знаряддя злочину, є інформація про підготовку до вчинення терористичного акту і ситуацію четверту, коли є анонімне повідомлення (загроза) вчинення терористичного акту [198, с.22]. Вказані ситуації за різними ознаками вказують на обсяг наявної інформації щодо злочину і відрізняються станом діяльності, вже проведеної в ході розслідування терористичного акту на момент їх формування. Так, якщо з першої та другої ситуації випливає лише інформація про факт вчинення терористичного характеру і про особу злочинця, а правоохоронців ще чекає з'ясування кола обставин у справі, в четвертій - наявне лише джерело надходження інформації про вчинення злочину, то в третій ситуації вже проведено комплекс дій з виявлення та вилучення знарядь злочину.

На думку Ж.В. Вассалатій, планування розслідування будь-якого злочину терористичного характеру залежить, перш за все, від того, яка слідча ситуація складається на початковому етапі розслідування, а саме: 1) ситуація, коли ознаки терористичного акту чи інших злочинів терористичного характеру очевидні і не викликають сумнівів у органів досудового слідства; 2) ситуація характеризується тим, що умисел заподіяння шкоди є очевидним, однак терористичний характер злочину не є явним; 3) ситуація, коли правоохоронними органами встановлено особу, яка сприяє терористичній діяльності (або займається її пропагандою) [34, с.18]. Варто відзначити, що автор виділяє дані слідчі ситуації за результатами проведеного аналізу злочинів терористичного характеру. Так, виявлено явні ознаки злочину терористичного характеру (67,2% вивчених справ); встановлено факт умисного заподіяння масової шкоди або значної шкоди, або замаху на життя охоронюваних законом представників законодавчої та виконавчої влади, а також осіб, які користуються дипломатичною недоторканністю, проте мотиви, цілі злочинців не зрозумілі, терористичний характер злочину не явний і вимагає диференціювати його з іншими складами (21,2%); встановлено особу, яка сприяє терористичній діяльності (або займається її пропагандою) - 11,6% [34, с. 18 ]. На нашу думку, автор зазначеної праці використовує різні критерії для виділення слідчих ситуацій, адже в першій і другій ситуації має місце виділення типових ситуацій залежно від достатності інформації для встановлення складу злочину терористичного характеру, а в третій - від обсягу інформації про особу, що сприяє терористичній діяльності. А тому така побудова слідчих ситуацій не є в повній мірі досконалою.

Слід враховувати, що вчинення злочинів терористичного характеру можливе із використанням такого способу залякування особи як захоплення заручників. А тому окремі науковці на початковому етапі при розслідуванні злочинів із захопленням заручників вважають за доцільне висувати версію про підготовку до вчинення терористичного акту і виділяють такі типові слідчі ситуації: захоплення заручників, яке закінчилось затриманням або ліквідацією злочинців і звільнення заручників; захоплення заручників, але в силу низки обставин терористам вдалося сховатися, як із заручниками, так і без них; правоохоронні органи сповіщені про захоплення заручників, проте місце знаходження їх і терористів невідоме [122, с. 84]. Таким чином, розглянутий спосіб вчинення такого терористичного акту як захоплення заручників, що визначає умови та обставини слідчої ситуації, що проявляється в причинно-наслідкових відносинах події злочину. Їх аналіз сприяє встановленню обставин, що підлягають доказуванню, визначенню просторово-часових факторів та ін.

Характер вихідних даних до початку розслідування має безпосереднє значення для висунення криміналістичних версій і визначення напряму досудового розслідування. Зміст вихідних даних дозволяє визначити коло і послідовність проведення первинних слідчих дій, а також коло осіб, серед яких належить шукати передбачуваного злочинця [16, с. 176-177]. Дійсно, на початку досудового розслідування слідчий, як правило, не володіє необхідними знаннями про сформовану ситуацію, але має про неї певне уявлення, виходячи зі змісту відомостей, що відносяться до елементів криміналістичної характеристики і обставин розслідуваної події. На основі типової слідчої ситуації має будуватися ретроспективна інформаційна модель конкретного злочину. М.О. Селіванов зазначав, що якісне розслідування має завершуватися отриманням достатньо повної і докладної ретроспективної інформаційної моделі вчиненого злочину [231, с. 132].

Слідчі ситуації можуть формуватися з врахуванням форми організації діяльності терористів: терористичний акт здійснений учасниками організованої терористичної групи; терористичний акт здійснений учасниками незаконних збройних формувань в зоні збройного конфлікту; терористичний акт здійснений терористом-одинаком [179, с. 67-68]. Як слушно зауважує Т.О. Лускатова, суттєве значення для розслідування будь-якого злочину і не лише терористичного акту мають відомості стосовно особи злочинця [169, с. 217]. Тому важливе значення для початкового етапу розслідування терористичного акту та інших злочинів терористичного характеру мають відомості про особу злочинця-терориста, на базі яких мають формуватись типові слідчі ситуації.

Виходячи із вказаного, пропонуємо визначити такі типові слідчі ситуації, що складаються на початковому етапі досудового розслідування: 1) особа терориста відома, його затримано під час вчинення злочину або відразу після його вчинення; 2) особа терориста відома, але він з місця підготовки чи вчинення терористичного акту зник і вживаються заходи для його розшуку; 3) особа терориста невідома, він загинув або був ліквідований під час вчинення або запобігання вчиненню злочину, наявні окремі дані про нього; 4) особа терориста чи декількох терористів невідома і не виявлено інформації про злочинця. Наведена типізація слідчих ситуацій розслідування терористичного акту проведена за критерієм наявності чи відсутності інформації про особу злочинця. Слід зазначити, що матеріали вивчених кримінальних проваджень щодо вчинення злочинів терористичного характеру свідчать про те, що майже половина злочинців (приблизно 40 %) затримуються під час вчинення терористичного акту або відразу після його вчинення. А тому таку типову слідчу ситуацію слід розглядати як найбільш сприятливу. В іншій частині випадків типові слідчі ситуації варто розглядати як проблемні з відповідним ступенем проблемності. Найбільш несприятлива ситуація складається, коли злочинець невідомий і не встановлено інформації про нього. В даному випадку ступінь проблемності на момент початку досудового розслідування розцінюється як максимальний. Зазначені ситуації розрізняються між собою за обсягом наявної інформації про винних у вчиненому злочині осіб, що в свою чергу впливає на зміст та специфіку висунутих версій і визначення першочергових завдань, що стоять перед слідством, а також на визначення характеру та послідовності проведення організаційних заходів, слідчих (розшукових), оперативно-розшукових дій та інших заходів, що здійснюються слідчим чи за його дорученням.

Аналіз матеріалів кримінальних проваджень та наукових джерел з прикладами досудового розслідування терористичних актів дає підстави для виокремлення й таких типових ситуацій початкового етапу розслідування терористичного акту.

Вчинено терористичний акт і причетні до його вчинення особи відомі, є жертви й постраждалі від дій терористів. Для розв'язання цієї ситуації необхідно здійснити такі заходи і провести слідчі (розшукові) дії: організувати аварійно-рятувальні роботи, встановити особи потерпілих і вжити заходів до відправлення постраждалих в лікарняні заклади; забезпечити охорону місця події і запобігти проникненню на нього сторонніх осіб; оглянути місце вчинення терористичного акту, а за потреби здійснити окремий огляд трупів із залученням судово-медичних експертів; провести судово-медичне освідування потерпілих; за наявності поблизу місця події камер зовнішнього спостереження, здійснити вилучення і забезпечити збереження всіх відеозаписів; отримавши відомості про прикмети злочинців, дати завдання оперативним співробітникам на їх затримання і доставляння до органу розслідування; встановити і допитати свідків та потерпілих як очевидців злочину; в разі затримання підозрюваних провести їх освідування і огляд предметів та речей, що є в них; підготувати процесуальні документи і провести обшуки житлових приміщень і інших володінь підозрюваних осіб; в разі виявлення речових доказів призначити судові експертизи, насамперед - судово-медичні, криміналістичні, вибухотехнічні тощо.

Вчинено терористичний акт, є відомості про прикмети та особистісні дані підозрюваних, але вони достовірно не встановлені і не затримані. Для розв'язання ситуації необхідно провести організаційні заходи і здійснити процесуальні дії, що передбачені при розгляді попередньої ситуації. Крім того, під час допитів очевидців і проведення оперативно-розшукових заходів звернути увагу на докладне встановлення і фіксацію ознак ймовірних підозрюваних, скласти їх словесні портрети; під час аналізу відеозаписів з камер зовнішнього спостереження порівняти прикмети зафіксованих в них осіб з прикметами, які вказали допитані очевидці; орієнтувати оперативних співробітників на розшук підозрюваних, надавши їм виготовлені словесні портрети для розшуку виконавців, посібників, організаторів терористичного акту.

Отримана інформація про підготовку терористичного акту, вчиненню якого вдалось запобігти, виявлені вилучені знаряддя злочину, затримано ймовірних підозрюваних. Для розв'язання цієї ситуації необхідно: оглянути місце події, на якому виявлені ознаки підготовки до вчинення терористичного акту, зокрема знаряддя злочину; провести огляд вилучених речових доказів і призначити відповідні судові експертизи; встановити й допитати свідків; допитати підозрюваних; підготувати процесуальні документи й провести обшуки за місцем проживання, роботи підозрюваних та їх транспортних засобів.

Слід зауважити, що у будь-якій із запропонованих слідчих ситуацій першочерговим організаційним заходом слідчого є складання плану досудового розслідування, який виступає своєрідним відображенням алгоритмів (комплексів) - набору завдань та приписів, що встановлюють порядок дій виконавця, спрямованих на вирішення конкретних тактичних завдань, у нашому випадку - розкриття і розслідування терористичного акту. Тому для оптимізації та ефективності здійснення розслідування відразу після внесення відомостей про злочин до ЄРДР слідчому необхідно скласти план розслідування, який зумовлюється типовими слідчими ситуаціями, що виникають на початковому етапі.

Ситуація 1. Особа терориста відома, його затримано під час безпосередньої підготовки до вчинення терористичного акту або відразу після його вчинення. Так, наприклад, співробітниками СБ України було ліквідовано в м. Києві терористичне угрупування. Затримано четверо членів терористичної організації, які планували підірвати будинок на Оболоні. Під час затримання вказані особи вчинили опір і встигли застосувати гранату, однак постраждалих немає. У злочинців було вилучено предмети, які могли б застосовуватися ними для вчинення терактів у столиці [229].

Така ситуація є найбільш сприятливою для слідчого. У матеріалах, якими володіє слідчий відразу після початку розслідування, як правило, містяться дані про особу терориста, якого затримано на місці вчинення злочину. Комплекс слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, тактичних комбінацій і тактичних операцій, які мають бути проведені в наведеній ситуації, визначається слідчим з урахуванням встановлених ним обставин та наявних оперативних відомостей. Для вирішення даної ситуації необхідно провести такі слідчі (розшукові) дії та оперативно-розшукові заходи: огляд місця злочину і освідування потерпілих від злочину; затримання підозрюваних, їх огляд та огляд їхнього одягу, а у місцях проведення антитерористичної операції превентивне затримання підозрюваних за згодою прокурора; дослідження відеозапису, вилученого з приміщень, будівель чи інших місць, що розташовані поблизу місця вчинення злочину; виявлення і допит свідків-очевидців; оперативно-розшукові заходи щодо виявлення та затримання співучасників злочину за описами очевидців; допит затриманих співучасників, їх огляд та огляд їхнього одягу; отримання ухвали слідчого судді з дозволом на проведення обшуків; формування та оголошення підозри підозрюваним особам.

Ситуація 2. Особа терориста відома, але він зник з місця безпосередньої підготовки чи вчинення терористичного акту. Так, наприклад, 27 вересня 2015 р. відбувся терористичний акт із за діянням вибухового пристрою біля будівлі СБ України в м. Одесі, нанесені вибухом збитки перевищують 250 тисяч грн. Особи злочинців встановлені, однак вони зникли з місця вчинення злочину [210].

Для вирішення даної ситуації необхідно провести такі слідчі (розшукові) дії та оперативно-розшукові заходи: огляд місця вчинення злочину і судово-медичне освідування потерпілих від злочину; встановлення особистісних даних потерпілих осіб; дослідження вилученого з приміщень, будівель, розташованих поблизу місця вчинення терористичного акту, відеозапису; виявлення і допит свідків-очевидців; складання зі слів очевидців словесного портрета невідомих підозрюваних осіб; оперативно-розшукові заходи щодо виявлення та затримання злочинців-терористів за словесним описом або фотопортретом; допит затриманих, огляд затриманих осіб і їх одягу; отримання ухвали слідчого судді з дозволом на проведення обшуків; призначення та проведення судових експертиз; за потреби - повторний допит підозрюваних осіб після отримання додаткових доказів; формування і оголошення підозри підозрюваним особам.

При цьому, як зауважує А.М. Лисенко, реалізацію оперативно-розшукової інформації у кримінальних провадженнях цієї категорії, за наявності можливості, необхідно починати із затримання терористів. Як правило, терористи, що переховуються після вчинення злочину, відчувають стан, подібний до стресу. Враховуючи небезпечність терористів, доцільно проводити їх затримання у малолюдних місцях, окремо від затримання інших співучасників [155, с.584]. В таких місцях необхідно створити своєрідну зону відчуження, де потенційний терорист, під час його виявлення, вчинивши вибух, не зможе знищити людей, що перебувають поряд [47, с. 138]. Важливе значення під час розшуку особи терориста має складання словесного портрета.

Не часто, але все ж таки має місце затримання особи терориста за гарячими слідами. Затримання підозрюваної особи проводиться за наявності достатніх підстав, отриманих оперативним шляхом (за прикметами, за результатами негласного спостереження або «неформальної бесіди» з ним тощо.). Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок превентивного затримання в районі проведення АТО осіб, причетних до терористичної діяльності, підставою для здійснення превентивного затримання є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою терористичної діяльності, у тому числі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 109 - 114-1, 258-258-5, 260-263-1, 294, 348, 349, 377 - 379, 437 - 444 КК України [196].

Затримання підозрюваної особи в будь-якому випадку (у разі наявності у неї предмета, схожого на вогнепальну зброю чи вибуховий пристрій або без такого предмета) проводиться несподівано, раптово для нього. Перед проведенням затримання підозрюваної особи (терориста) спеціалісти рекомендують заглушити зв'язок для стільникових телефонів і пейджерів (до повного виключення загрози вибуху, у тому числі, при виявленні вибухового пристрою - до його знешкодження спеціалістами - саперами). Категорично забороняється блокувати терориста і пропонувати йому добровільно віддати підозрілий предмет. Такі дії найчастіше призводять до вибуху і загибелі людей.

Затримання терориста - це, частіш за все, не суто слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим та завершується складанням протоколу. Зазвичай таке затримання відбувається під час здійснення спеціальної розшукової операції підготовленими для цього працівниками силових відомств. Керівник розшукової операції в залежності від ситуації, приймає рішення про початок негайної евакуації людей від місця знаходження терориста або, за обставин, що не допускають зволікань, видалення терориста (наприклад, з поясом «шахіда») або вилученого у нього підозрілого предмета (вибухового пристрою) із зони можливої небезпеки для оточуючих. При затриманні підозрюваного в будівлі керівник розшукової операції також вживає заходів до відключення об'єкта від подачі газу і електроенергії, викликає, в разі необхідності, аварійні та рятувальні служби. Всі подальші дії щодо знешкодження терориста або вибухового пристрою виконують тільки спеціалісти - вибухотехніки криміналістичних служб СБ України чи МВС, сапери. Затриману особу доставляють до слідчого для виконання з нею необхідних процесуальних дій.

Таким чином, у разі затримання підозрюваного у вчиненні терористичного акту органи досудового розслідування зазвичай володіють такою інформацією: даними, отриманими в ході огляду місця події і первинних опитувань чи проведених допитів осіб із числа постраждалих, очевидців, ознайомлення з аудіо-, відео- і письмовими документами, що мають відношення до даної події; даними про особу терориста, отриманими в ході їх опитування після затримання; знаряддями і засобами, застосовуваними терористами в ході захоплення і утримання заручників, а також іншими доказами їх злочинної діяльності, вилученими у них при затриманні або виявленими в процесі огляду місця події; вихідними даними, що дозволяють висловити припущення про характер заподіяної шкоди (людські жертви, матеріальні втрати).

Ситуація 3. Особа терориста не відома, він загинув або був ліквідований під час вчинення злочину, наявні окремі дані про нього. Так, наприклад, особа терориста-смертника, який брав участь у вчиненні терористичного акту під час захоплення заручників в концертному залі «Батаклан» (м. Париж), була встановлена згодом, завдяки відбитку пальця, який було відірвано в момент вибуху [211].

Така ситуація є для слідчого несприятливою і складається на основі інформації, що міститься в повідомленнях потерпілого та свідків, а також отриманої при огляді місця події та з результатів попередніх досліджень речових доказів. При цьому слід мати увазі, що в деяких випадках потерпілий та свідки можуть давати свідчення, які не відповідають дійсності, що ще більше ускладнює розслідування кримінального провадження. Дана обставина може бути пов'язана з тим, що особа, не хоче розголосу всіх обставин вчиненого злочину, оскільки перебуває в стані шоку або хвилюється і боїться за своє життя та життя своїх близьких. В умовах дефіциту або надлишку й спотворення інформації небагато потерпілих від злочинів терористичного характеру спроможні зберегти присутність духу і послідовність думок [83, с.38]. А тому отримана інформація слідчим потребує перевірки й відповідного аналізу. Основними завданнями цієї ситуації є: вивчення обстановки вчинення терористичного акту, фіксація слідів злочину, встановлення прикмет особи, яка вчинила даний злочин. Для вирішення цих завдань необхідно насамперед провести огляд місця події, допити свідків, потерпілих, призначити експертизи виявлених речових доказів.