Криміналістичне забезпечення досудового розслідування терористичних актів

Зазвичай, зростання потенціалу криміналістичної науки та її впливу на правоохоронну практику з протидії терористичній діяльності спричиняє низку проблем. Сприйняття їх важливості та необхідності розв'язання постійно викликає інтерес науковців. Про це свідчить багато робіт, присвячених проблемам залучення досягнень науково-технічного прогресу у практику досудового розслідування терористичних актів. Останніми роками було захищено значну кількість дисертацій, де предметом дослідження було саме техніко-криміналістичне забезпечення діяльності з розслідування терористичних актів. Цим питанням, наприклад, присвячена кандидатська дисертація В.Г.Гузікова, в якій пропонується визначення поняття тероризму та надається його кримінально-правова і криміналістична характеристика. Дисертант здійснює аналіз факторів, які впливають на результативність діяльності з розслідування злочинів, пов'язаних з тероризмом, висвітлює питання техніко-криміналістичних засобів і методів, що використовуються для створення і використання інформаційної бази в інтересах антитерористичної діяльності, веде мову про організацію техніко-криміналістичного забезпечення контртерористичних заходів та окремих слідчих дій [59]. Щоправда, певний дисонанс в аспекті розгляду питань техніко-криміналістичного забезпечення окремих слідчих дій під час розслідування терористичного акту має розгляд дисертантом проблем, пов'язаних з участю захисника, розглядом «інституту адвокатства», що, начебто впливає на особливості техніко-криміналістичного забезпечення окремих слідчих дій. І зовсім непереконливо звучить та теза, що не всі адвокати обирають законні шляхи в своїй роботі та заздалегідь планують протидію розслідуванню терористичних актів, а їх діяльність спрямована на отримання інформації про хід розслідування, оцінку його сильних і слабких місць, приховування важливої для слідчого інформації, слідів і доказів та виявлення тиску на учасників розслідування [59, с.135-137].

Проблеми техніко-криміналістичного забезпечення розслідування терористичних актів, що вчинені із застосування вибухових пристроїв, розглянуті в дисертації Є.В.Давидова. В цій праці автор розкриває кримінально-правову та криміналістичну характеристики актів тероризму, що вчинені із використанням вибухових пристроїв, обґрунтовує значення криміналістичної характеристики в розслідуванні таких злочинів. Розкриваються також поняття, задачі та сучасні можливості техніко-криміналістичного забезпечення розслідування актів тероризму, вказуються методи і засоби, що використовуються співробітниками правоохоронних органів та вказуються особливості техніко-криміналістичного забезпечення окремих слідчих дій. Техніко-криміналістичне забезпечення огляду місця події дисертант поділяє на дві стадії: перша - до виїзду слідчого на місце події, і друга - дії на місці події [61]. Щоправда, розкриваючи питання техніко-криміналістичного забезпечення таких слідчих дій як: допит потерпілих, свідків, підозрюваних і обвинувачених, обшуку, огляду окремих предметів, освідування особи, слідчого експерименту дисертант так і не визначився, якими ж є особливості саме техніко-криміналістичного забезпечення цих слідчих дій у справах досліджуваної ним категорії. Також проблематиці техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичних актів присвячена й значна кількість наукових посібників, зокрема «Засоби і методи виявлення вибухових речовин та пристроїв у боротьбі з тероризмом», підготовлений А.В.Іщенко та М.В.Кобець [94]; «Техніко-криміналістичне забезпечення розслідування злочинів, вчинених із використанням вибухових пристроїв та вогнепальної зброї» [54].

Проблемам тактико-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів, пов'язаних з терористичною діяльністю присвячена кандидатська дисертація Р.В.Мукоїда [188]. Щоправда ця дисертація має обмежений гриф доступу, тому глибоко й в повному обсязі ознайомитися з нею не було можливості. Проте цим науковцем у відкритих джерелах опубліковано низку статей з проблемних питань протидії тероризму, наприклад, «Характеристика деяких терористичних організацій Близького Сходу» [189], «Боротьба з тероризмом і забезпечення прав людини в рамках Ради Європи» [187].

Загальнонауковим питанням криміналістичного забезпечення методики розслідування злочинів присвячена ґрунтовна праця В.В.Матвієнка. В цій кандидатській дисертації автор визначає, що однією з важливих умов поліпшення справ у галузі боротьби зі злочинністю є належне криміналістичне забезпечення діяльності по розслідуванню злочинів, що передбачає чітке визначення його поняття, змісту, структури, суб'єктів здійснення. З урахуванням стану наукових досліджень, наявності відповідних криміналістичних видань, потреб практики, ним окреслені пріоритетні напрями наукових досліджень проблем криміналістичної методики [180]. Розглянуті в межах цієї дисертації питання мають значення і для розкриття проблем методико-криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичного акту.

Загальні питання методики розслідування злочинів терористичного характеру розглянуті в кандидатській дисертації Ж.В.Васалатій. В цій праці розкриті сучасні проблеми кримінально-правового регулювання протидії тероризму, запропоновано криміналістичну характеристику злочинів терористичного характеру та розкрито її зміст і основні елементи, вказано на особливості порушення кримінальних справ, закономірності розслідування на початковому і завершальному етапі, виокремлено типові слідчі ситуації та запропоновано програми дій слідчого, спрямовані на їх розв'язання. Також вказано на окремі особливості тактики проведення типових слідчих дій, таких як допит обвинуваченого (підозрюваного), обшук і виїмка, проведення експертиз, пред'явлення для впізнання, очна ставка [33]. Але навряд чи можна погодитися з автором цієї дисертації в тому, що в межах завершального етапу розслідування треба призначати повторні експертизи з метою уточнення с. 126]. Приводами для призначення повторної експертизи ні в якому разі не можна ставити потребу покращення якості доказової бази, тим самим відразу ставиться під сумнів правильність та повнота первинної експертизи, висновки якої апріорі визнаються неповними і такими, що вимагають додаткових досліджень.

Проблемам методико-криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичних актів присвячена дисертація М.О. Ленко «Особливості початкового етапу розслідування терористичних актів, вчинених з використанням саморобного вибухового пристрою». Третій розділ цієї дисертації присвячений практичним аспектам досудового розслідування терористичних актів, зокрема видам тактичних операцій початкового етапу розслідування терористичних актів, особливостям проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на реалізацію тактичних операцій початкового етапу розслідування. Він зазначає, що найбільш ефективними негласними слідчими (розшуковими) діями у тактичних операціях початкового етапу розслідування терористичних актів, вчинених за допомогою саморобного вибухового пристрою. є: установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, зняття інформації з електронних інформаційних систем з метою виявлення осіб, що коментують, розповсюджують інформацію в мережі Інтернет про вчинений терористичний акт; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; аудіо-, відеоконтроль особи; спостереження за особою, річчю або місцем, що доцільно проводити щодо підозрюваної особи у вчиненні терористичного акту, співучасника злочину тощо [151]. Проблемам методики розслідування терористичного акту, вчиненого з використанням вибухового пристрою присвячені дисертації В.В.Літвіна «Методика розслідування терористичного акту» та О.В.Сав'юка «Методика розслідування терористичного акту, вчиненого з використанням вибухового пристрою» [161; 226], щоправда, обидві дисертації мають обмеження доступу до їх змісту.

У колективній монографії «Процесуальні та криміналістичні засади початкового етапу розслідування терористичних актів, вчинених з використанням саморобного вибухового пристрою», підготовленої М.А.Погорецьким, М.О.Ленко, Д.Б.Сергеєвою, комплексно викладені кримінально-правові, кримінально-процесуальні та криміналістичні аспекти початкового етапу розслідування терористичних актів, вчинених з використанням саморобних вибухових пристроїв. Зокрема, висвітлені питання його криміналістичної характеристики, особливостей початку досудового розслідування, визначені типові слідчі ситуації та слідчі версії на початковому етапі розслідування терористичних актів, а також особливості організації і планування розслідування цих злочинів, організація і тактика проведення окремих слідчих дій та інші питання [221].

Питання початкового етапу розслідування терористичних актів висвітлюються в кандидатській дисертації Т.О. Гончарової. Розглядаючи питання криміналістичної характеристики терористичних актів, дисертантка звертає увагу на спосіб вчинення злочину, виокремлює в ньому спосіб доведення інформації про терористичний акт, а в ньому - безпосередній і опосередкований. Найбільш небезпечним способом вважає передачу інформації про загрозу терористичного акту з використанням засобів масової інформації та Інтернету. Також способами цього злочину дисертантка називає фізичне, майнове та моральне насильство. Знаряддям злочину в 96% визнає використання вибухонебезпечних предметів, додаючи до них різного роду отруйні речовини, радіоактивні матеріали. Також вказуються типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування і пропонуються відповідні програми дій слідчого. Питання тактики окремих слідчих дій розглядаються на прикладі огляду місця події, огляду предметів і документів, призначення окремих судових експертиз, допиту потерпілих і свідків окрему увагу присвячено проблемам організаційних основ взаємодії учасників розслідування [49].

Проведений аналіз досліджень проблем з розслідування терористичних актів показав, що в цілому в Україні, як і в інших країнах пострадянського простору, проблемам методики розслідування терористичних актів приділяється певна увага. Дослідниками вже досить детально розроблені поняття, сутність та криміналістична класифікація терористичних актів; механізм їх вчинення та криміналістична характеристика; методика розслідування терористичного акту в цілому; методика розслідування терористичного акту, вчиненого з використанням вибухового пристрою; тактика проведення окремих слідчих дій при розслідуванні терористичного акту, вчиненого з використанням вибухового пристрою; оперативно-розшукове забезпечення розслідування терористичного акту; використання спеціальних знань при розслідуванні таких злочинів; взаємодія слідчих з оперативно-розшуковими підрозділами, спеціалістами; формування та функціонування слідчо-оперативних груп (бригад) при розслідуванні терористичних актів; організація та проведення правоохоронними органами контртерористичних операцій із залученням військових підрозділів збройних сил тощо. Дослідники проблем криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичних актів проводили роботу за різними напрямами: загальних проблем криміналістичного забезпечення розслідування злочинів терористичної спрямованості; за проблемами техніко-криміналістичного, тактико-криміналістичного та методико-криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичних актів; криміналістичного забезпечення початкового етапу досудового розслідування.

Наявні теоретичні розробки з проблем криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів стали методологічними витоками, науковим фундаментом для визначення сучасних проблем протидії терористичним актам. Разом з тим наукові дослідження, незважаючи на розпочаті спроби, далеко не вичерпують всіх аспектів проблеми криміналістичної протидії терористичній діяльності. Не дивлячись на наявність певної кількості опублікованих статей та інших матеріалів щодо згадуваного питання, воно і донині має дискусійних характер і сприймається неоднозначно - починаючи з теоретичних обґрунтувань щодо необхідності розроблення основних положень криміналістичного забезпечення виявлення, розкриття та попередження злочинів та закінчуючи проблемами організації експертного дослідження знарядь вчинення терористичних актів.

Проведене ретроспективне дослідження наукової думки щодо сутності та змісту криміналістичного забезпечення протидії злочинності дало змогу зробити висновок про його багатоплановість, яка розкривається через техніко-криміналістичне, тактико-криміналістичне і методико-криміналістичне забезпечення досудового розслідування злочинів.

1.2 Поняття та сутність терористичного акту як окремого виду злочинів

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується суттєвими змінами в політичній, економічній, соціальній сферах, які спричинили значне зростання кримінальних правопорушень, що створюють загрозу життю і здоров'ю широкого кола людей. Злочинність все частіше набуває організованих форм, способи вчинення та приховування кримінальних правопорушень ускладнюються, як наслідок - з кожним роком збільшується кількість нерозкритих кримінальних правопорушень, зростає кількість заздалегідь спланованих тяжких насильницьких злочинів, вчинених із застосуванням вибухових пристроїв, вогнепальної зброї, радіоактивних речовин та інших засобів, а в їх числі й тих, які мають характер загрози терористичного акту. Тому, сьогодні актуальним є аналіз поняття терористичного акту й кримінальних правопорушень терористичного характеру, виявлення ознак даної групи злочинів, за якими їх можна відокремити від інших посягань на життя, здоров'я, суспільну безпеку тощо. Кримінальному процесуальному кодексу України подекуди властива термінологічна невизначеність, використання термінів, які йдуть у розріз із вітчизняними правовими традиціями. Одним із таких прикладів є поняття «кримінальне правопорушення», якому не дається тлумачення, і яке вступає в суперечність з чинним КК України, оскільки він оперує сьогодні лише таким поняттям як «злочин». На нашу думку, законодавцю слід прийняти норму, яка б врегулювала це питання. Не вдаючись до дискусії з цих питань, оскільки вони виходять за межі предмету нашої дисертації, в даному дослідженні ми розуміємо ці поняття як тотожні.

Однією з проблем антитерористичного законодавства є проблема узгодженості його понятійного апарату та одноманітного тлумачення і розуміння. Перевантажена система понятійного апарату погіршує смислове сприйняття цих понять і не дає чіткої відповіді щодо їх співвідношення. На нашу думку, в кримінальному законодавстві повинне бути закріплене визначення злочинів терористичного характеру, оскільки, як справедливо вказали Г.М. Міньковський і В.П. Ревін, саме дефініції кримінального законодавства забезпечують законність і разом з тим стимулюють активність використання безпосередніх заходів попередження, припинення конкретних терористичних злочинів, встановлення достатнього і справедливого покарання за них [184, с.87]. В чинному Законі України «Про боротьбу з тероризмом» трапляються різні термінологічні конструкції: «тероризм», «терористичний акт», «злочини терористичної спрямованості», «злочини, вчинені з терористичною метою», «злочини, пов'язані з терористичною діяльністю» тощо, однак розкриття сутності цих понять відсутнє. У зв'язку з чим в науковій літературі існує чимало думок щодо кримінальних правопорушень терористичного характеру. Так, Р.В.Мукоїда пропонує називати дану групу злочинів «злочини, пов'язані з терористичною діяльністю», під якими він розуміє, злочини, що містять у собі деякі ознаки тероризму [188, с.18-19]. Близьку до Р.В. Мукоїда позицію у визначенні дефініції даного виду злочинів займає В.С. Бондар, який пропонує називати їх «кримінальні правопорушення, пов'язані із тероризмом» [24, с.15].

В.П. Ємельянов не вбачає різниці між термінами «злочини терористичного характеру» та «злочини терористичної спрямованості» [69, с. 45]. Дослідник проводить розмежування між такими групами злочинів, зазначаючи, що злочини терористичного характеру (терористичної спрямованості), у свою чергу, є складовою частиною більш широкої категорії злочинів з ознаками тероризування, суть яких полягає в примушенні до вчинення будь-яких дій або відмови від них шляхом залякування. Однак, на відміну від злочинів терористичного характеру, страхітливий вплив при вчиненні цих злочинів може надаватися не тільки за допомогою насильства або погрози насильством, але і за допомогою ненасильницьких дій або погроз такими (поширення відомостей, утиск прав чи законних інтересів, вилучення майна) [69, с.45-46].

Вітчизняний вчений М.І. Бажанов категорично відкинув вживання терміна «злочини терористичної спрямованості» як такого, що є розмитим і не може бути предметом, яким займається кримінальне право [199, с.215]. Інший вітчизняний науковець, О.Ф. Бантишев поряд з використанням термінів «злочини терористичного характеру» та «злочини терористичної спрямованості» виділяє термін «злочини, віднесені до терористичної діяльності», при цьому уточнивши, що такі діяння можуть бути готуванням до вчинення злочинів терористичної спрямованості [11, с.8].

Американський дослідник С. Сигеллер перераховує 12 відмінних ознак тероризму: тактична мета полягає в тому, щоб привернути увагу до проблеми, стратегічна - добитися корінних соціальних змін, чи то свободи, незалежності або революції; пропонується застосування тієї чи іншої форми насилля; зброєю впливу слугує психологічний шок, породжуваний усвідомленням того, що в подальшому насилля буде холоднокровно застосовуватися; не визнаються ніякі закони або обмеження; розрахунок робиться на ефект несподіванки; передбачається «політичне вимагання», тому тероризм не пов'язаний зі стихійними повстаннями і виступами населення; потребує негайного задоволення висунутих вимог, іншому випадку використовується ескалація насильства; дає про себе знати лише за наявності організації; використовується організаціями будь-якого політичного спрямування; завжди бере на себе відповідальність за вчинені акти насилля, які являються лише засобом досягнення цілі, а не самоціллю; являє собою антитезу політичного вбивства, тероризму не притаманна селективність, особа жертви значення не має; важливо справити враження на людей в цілому або на окрему групу осіб [300]. Однак серед наведених ознак акцент зроблено на суто такому різновиді діянь терористичного характеру, як політичний тероризм. В свою чергу, за кримінальним законодавством злочини терористичного спрямування повинні мати визначений характер і чіткі межі. Вказані вимоги випливають з формальності права і необхідності встановлення достатніх підстав для притягнення особи до кримінальної відповідальності. В кримінальному праві такою підставою є сукупність ознак складу злочину, яка однозначно повинна характеризувати конкретне суспільно небезпечне діяння саме як злочин.

Білоруський дослідник О.Г. Нікітенко, зазначає, що тероризм треба розглядати як складову частину сукупності злочинів терористичної спрямованості в цілому і злочинів терористичного характеру, зокрема [202, с.90]. Звідси випливає, що поняття «злочини терористичного спрямування» є ширшим за поняття «злочини терористичного характеру». Дослідниця в сфері казахського кримінального права Л.К. Танкелова виділяє таке правове поняття як «злочини з елементами тероризму». При цьому вона проводить класифікацію даних злочинів, поділяючи їх на три великі групи: 1) тероризм як самостійний склад злочину; 2) злочини терористичного характеру; 3) інші види злочинів, де елементи тероризму виступають в якості мети або способу вчинення злочину (вимагання, всі види погроз, посягань тощо) [256, с.159].

Вітчизняний фахівець В.А. Ліпкан запропонував замість терміна «злочини терористичної спрямованості» вживати словосполучення «злочини терористичного характеру» [156, с.43].

В Словнику української мови слово «характер» визначено як сукупність визначальних властивостей, ознак якого-небудь предмета, його типові риси [243, с.23]. Тобто у злочинів терористичного характеру відзначається наявність загальної ознаки, що відрізняє їх від інших злочинів. Слід зазначити, що В.А. Ліпкан для позначення досліджуваної категорії злочинів використовує і інше поняття - «кримінальний тероризм» [157, с.9]. Інший вітчизняний фахівець, А.М. Лисенко під злочинами терористичної спрямованості розуміє терористичний акт та інші злочини, передбачені КК України (статті 112, 147, 260, 261, 265, 265-1, 266, 277, 278, 279, 292, 349, 443, 444) за умови, якщо вони були вчинені для досягнення терористичних цілей, зазначених у ч. 1 ст. 258 КК України [154]. Цей автор вказує на те, що злочини вчиняються з терористичною метою. В свою чергу В.П. Тихий серед даного виду злочинів виділяє «терористичний акт» та «акти терористичної спрямованості» [264, с.95].

У юридичній літературі пропонуються й інші варіанти назви даної групи злочинів. Так, А.О. Данилевський, В.Н. Кубальський відстоюють позицію про наявність підстав для використання узагальнюючого поняття «терористичні злочини» [62, с.76; 145, с.116]. І в цьому є певне раціональне зерно. Адже якщо звернутися до міжнародно-правових актів, ратифікованих Україною, то зустрічаємо використання терміна «терористичні злочини». Так, у статті 1 «Термінологія» Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму зазначено, що «терористичний злочин» означає будь-який із злочинів, викладених і визначених в одному з договорів, перелік яких наведено в Додатку [116]. Дана Конвенція була ратифікована Україною у 2006 році [80].

Зважаючи на викладене, В.Н. Кубальський наголошує на тому, що у цьому плані законодавство України вимагає доопрацювання, а саме визначення категорії терористичних злочинів, тобто таких, що вчиняються в процесі терористичної діяльності. При визначенні змісту даної дефініції автор пропонує спиратися на поняття терористичної діяльності, що міститься у статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» [79]. Звідси можна зробити висновок, що прихильники наведеної концепції пропонують виділити в КК України певне коло злочинів, які, у разі їх вчинення з терористичною метою, повинні визнаватися терористичними злочинами. Варто зазначити, що В.Н. Кубальський, досліджуючи терористичні злочини за законодавством зарубіжних держав, також використовує для їх позначення таке поняття як «загальнокримінальні злочинні діяння, що кваліфікуються як терористичні» [146, с.159].

В криміналістичній літературі останніх років панує думка, відповідно до якої категорія «злочинів терористичного характеру» є умовно-збірним поняттям [235, с.120-121; 262, с. 145-147] і неможливо не тільки дати єдине визначення даному явищу, а й описати всі особливості розслідування злочинів терористичної спрямованості в єдиному дослідженні.

Отже в криміналістичних та кримінальних джерелах має місце вільне трактування термінів щодо визначення злочинів, пов'язаних із тероризмом. Також відсутніми є будь-які загальноприйняті визначення злочинів даного виду. Тож нагальною проблемою сьогодення є уніфікація відповідної термінології з врахуванням особливостей зближення національного законодавства з положеннями міжнародних актів у сфері боротьби з тероризмом.

В кримінально-правовій доктрині назріла необхідність розробити визначення не терористичної діяльності, оскільки воно міститься в законодавстві, а конкретних злочинів, що відносяться до такої діяльності. Загальне визначення злочинів могло б сприяти вирішенню проблем їх попередження і грамотної правової регламентації. Це повинно відобразитися на підході до встановлення санкцій за вчинення таких злочинів, оцінки ступеня їх суспільної небезпеки, встановлення обставин, що потребують встановлення й доказування, розроблення криміналістичних рекомендацій із збирання доказів тощо.

Цілком ймовірно, що в міру уточнення в рамках окремих держав сутнісного наповнення поняття «злочини терористичного характеру», шліфування і деполітизації у визначенні його компонентів можна буде поступово зблизити і самі підходи до оцінки терористичних проявів. Злочини терористичного спрямування як кримінально-правове явище повинні мати чіткі межі, що дозволить більш точно визначити їх сутність. В іншому випадку межі їх будуть розмитими, а такого роду «безмежні склади злочинів» - шлях до свавілля і беззаконня в правозастосовній практиці [291, с.13].

Першою, та однією з головних ознак, за якою дану категорію правопорушень за їх сутністю можна відрізнити від інших злочинів, є цілі їх вчинення. До таких цілей слід віднести цілі вказані у ч. 1 ст. 258 КК України «Терористичний акт», а саме: якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою [140].

До другої ознаки, яка певним чином обумовлюється першою ознакою, можна віднести те, що злочин повинен бути тяжкими та мати високий ступінь суспільної небезпечності у зв'язку з тим, що іншими способами терористи навряд чи зможуть досягти цілей, вказаних у ч. 1 ст. 258 КК України. Це підкреслюють і вітчизняні дослідники проблем протидії тероризму, вказуючи на те, що він породжує загальну небезпеку, яка виникає в результаті вчинення загально небезпечних дій або погрози такими діями [219, с.8]. Ця ознака визначається тим, що терористи використовують у своїй діяльності такі акти насильства як вибухи, підпали, захоплення заручників, викрадення повітряного судна, водного або залізничного рухомого складу, посягають на життя державного чи громадського діяча, насильницьке захоплення влади, збройний заколот і тим самим створюють обстановку занепокоєння і страху серед населення.

Третьою ознакою терористичного акту є безпосередні об'єкти посягання терористів (об'єкти безпосереднього, психофізичного впливу) на життя, здоров'я осіб, їх свободу, матеріальні об'єкти (будівлі, споруди, приміщення адміністративних, громадських, господарських організацій, особисте майно громадян, предмети, що матеріально втілюють культурно-історичні та духовні цінності народу, суспільно-небезпечні та життєво обумовлені для суспільства в цілому тощо), як кінцеві (об'єкти підриву і послаблення) внутрішня безпека (державний лад, правопорядок, конституційний лад та його елементи однієї держави чи групи держав: порядок управління, політичний устрій, громадські інститути, територіальна цілісність, економічна міць держави тощо) і зовнішня безпека (суверенітет, відносини з іноземними державами).

Четвертою ознакою є те, що вчинення кожного із терористичних актів передбачає розвиток цілого ланцюга непередбачуваних наслідків, як для суспільства в цілому, невизначеної групи осіб, держави або декількох держав, так і для окремих громадян та їх близьких; руйнує психіку людей, духовні матеріальні та культурні цінності, які можуть не відновитися ніколи, ламає налагоджений спосіб життя, породжує ненависть і недовіру між соціальними і національними групами.

Вітчизняні науковці вказують і на таку ознаку як публічний характер злочину, розрахований на широкий розголос. Інші злочини найчастіше вчиняються без претензій на широкий розголос, про них інформують лише тих осіб, які беруть участь у їх вчиненні [261, с.54].

Важливим кроком до удосконалення антитерористичного законодавства України стало введення у 2006 р. чотирьох статей: 258-1 «Втягнення у вчинення терористичного акту», 258-2 «Публічні заклики до вчинення терористичного акту», 258-3 «Створення терористичної групи чи терористичної організації», 258-4 «Сприяння вчиненню терористичного акту». У 2010 р. в КК України додатково було введено статтю 258-5 «Фінансування тероризму». Суспільно небезпечні діяння, передбачені ними, фактично є злочинами, що сприяють вчиненню, створюють умови для вчинення терористичного акту. Самостійне їх вчинення не може привести до досягнення терористичних цілей, а лише сприяти вчиненню зазначеного акту.

Встановлення класифікації усіх проявів терористичної діяльності є одним з превентивних заходів попередження розповсюдження тероризму в Україні за допомогою правових механізмів регулювання суспільних відносин. Терористична діяльність стала серйозною загрозою для безпеки суспільства і держави.

У цих умовах назріває необхідність у новій законодавчій конструкції складу терористичних дій і такого їх прояву як вчинення терористичного акту. Щодо України, то сьогодні вона належить до держав із високою ймовірністю вчинення на її території терористичних актів або терористичних посягань проти її представництв за кордоном терористичними організаціями.

До них слід віднести стратегічне географічне розміщення, невизначеність вектору зовнішніх відносин, складну політичну ситуацію, зокрема посилення корупції, збільшення кількості осіб, які знаходяться за межею бідності або наблизилися до неї впритул, штучне посилення напруженості в окремих регіонах, зокрема, прилеглих до тимчасово окупованого Криму, фіктивне створення ЛНР та ДНР і тривале ведення фактично військових дій в зоні проведення АТО, порушення фундаментальних прав людини і громадянина тощо. Також на даний момент наявні внутрішні передумови для виникнення організацій, які б використовували терористичні акти як спосіб досягнення політичної мети або привернення уваги громадськості й світової спільноти до своїх ідеологічних чи інших поглядів. Розроблення заходів протидії таким злочинним проявам є одним із завдань криміналістики, а створення дієвих засобів криміналістичного забезпечення досудового розслідування терористичного акту становить один із напрямів виконання цих завдань.

Висновки до 1 розділу

1. Терористичний акт є одним із найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки, що створює загальну небезпеку в державі, заподіює значну шкоду життю і здоров'ю людини, власності, довкіллю, нормальному функціонуванню органів влади, підприємств, установ, організацій, характеризується застосуванням зброї й вибухових речовин та пристроїв, жорстокістю, насильством, здатний дестабілізувати соціально-політичну обстановку в суспільстві чи в окремих регіонах, дезорганізувати роботу органів влади, викликати у населення шок, почуття напруги, незахищеності та громадського неспокою. Розроблення й реалізація державних заходів з протидії вчиненню терористичних актів зумовлює потребу здійснення наукових розробок з питань досудового розслідування вчинених або таких, що готуються злочинів цього виду. Зазначені питання входять до сфери поглиблених інтересів не лише зарубіжних, а й вітчизняних науковців, фахівців в галузі кримінального права, кримінального процесу і криміналістики.

2. Криміналістичні розробки з проблем виявлення й досудового розслідування терористичних актів та інших злочинів терористичної спрямованості не можуть не враховувати кримінально-правових реалій щодо визначення й законодавчого розуміння певних суспільно-небезпечних дій як таких, котрі відповідають визначенню конкретних злочинів. Сьогодні кримінальну відповідальність за конкретні злочини терористичного спрямування передбачає низка норм КК України. Найнебезпечнішим із них і найбільш тяжким за наслідками є злочин, передбачений ст. 258 КК України - терористичний акт.

3. Важливими, з точки зору криміналістичного підходу до вивчення й розроблення заходів з протидії тероризму, є його види в залежності від спрямованості мети терористичних дій: політичної (ідеологічної) або релігійної. І це треба враховувати, розробляючи криміналістичні рекомендації із застосування тактичних прийомів пошуку слідів та доказів, які вказують на особу винуватця терористичного акту, його спільників або й можуть спростувати версію про терористичний акт і вказати на вчинення іншого злочину. Це дає змогу визначити початкові робочі версії, звузити коло підозрюваних осіб, дослідити процедуру підготовки й вчинення злочину та канали фінансування терористів, визначити можливі місця придбання й зберігання засобів терористичної діяльності й розв'язати низку інших важливих для досудового розслідування питань.

4. Дослідження питань забезпечення діяльності з протидії вчиненню терористичних актів здійснюється доволі активно. Разом з тим, наукові дослідження оперативно-розшукових напрямів протидії тероризму сьогодні мають багато дотичних питань з криміналістичним забезпеченням досудового розслідування терористичного акту. На сучасному рівні наукових досліджень питань боротьби зі злочинністю криміналістичне забезпечення досудового розслідування розглядається як складне багатопланове, комплексне поняття, головним змістом якого є самостійна специфічна діяльність вчених-криміналістів та практиків з розробки нових, пристосування відомих криміналістичних досягнень, а також їх впровадження в практику розслідування злочинів з метою оптимального вирішення її завдань.

5. Проведене ретроспективне дослідження наукової думки щодо сутності та змісту криміналістичного забезпечення протидії злочинності дало змогу зробити висновок про його багатоплановість, яка розкривається через техніко-криміналістичне, тактико-криміналістичне і методико-криміналістичне забезпечення досудового розслідування злочинів.

6. Діяльність суб'єктів досудового розслідування терористичних актів характеризується безперервним процесом та обробкою інформації, який визначає: наявність підстав прийняття відповідних рішень; присутність певного кола учасників, які мають права та діють на законних підставах; послідовність дій; фіксацію й використання результатів дій тощо. Така діяльність завжди інформативна і найважливіше значення в її організації відіграє одержання, аналіз та оцінка й використання інформації про розслідувану подію. Це початковий і абсолютно необхідний елемент організації діяльності з досудового розслідування терористичного акту.

7. Сьогодні актуальним є аналіз поняття терористичного акту й кримінальних правопорушень терористичного характеру, виявлення ознак даної групи злочинів, за якими їх можна відокремити від інших посягань на життя, здоров'я особи, суспільну безпеку тощо. Категорія злочинів «терористичного характеру» чи «терористичної спрямованості» є умовно-збірним поняттям і неможливо не тільки дати єдине визначення даному явищу, а й описати всі особливості виявлення й розслідування злочинів цієї категорії в єдиному дослідженні. В кримінально-правовій доктрині назріла необхідність розробити чітке законодавче визначення не терористичної діяльності, а конкретних злочинів, що відносяться до такої діяльності. Загальне визначення цих злочинів могло б сприяти вирішенню проблем їх попередження і грамотної правової регламентації. Це повинно відобразитися на підході до оцінки ступеня їх суспільної небезпеки, встановлення санкцій за вчинення таких злочинів, визначення обставин, що потребують встановлення й доказування, розроблення криміналістичних рекомендацій із збирання доказів і доказування тощо.

8. Сьогодні розроблення заходів протидії терористичним актам як небезпечним злочинним проявам є одним із завдань криміналістики, а створення дієвих засобів криміналістичного забезпечення діяльності з досудового розслідування терористичного акту становить один із напрямів виконання цих завдань.

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ

2.1 Особливості внесення відомостей про кримінальне правопорушення з ознаками терористичного акту до Єдиного реєстру досудових розслідувань та обставини, що підлягають встановленню і доказуванню

Проблема боротьби з тероризмом багато років залишається у центрі міжнародної уваги. Різноманітність засобів вчинення терористичних актів перешкоджає ефективній протидії цьому негативному явищу, адже головною тенденцією сучасного тероризму є його інтенсивні зміни в напрямі підвищення суспільної небезпеки за рівнем організованості, матеріально-технічного й фінансового забезпечення, розростання з національних до транснаціональних масштабів, за настанням тяжких наслідків тощо. Терористи можуть виступити по телебаченню в радіомережі, в соціальній мережі Інтернету або надіслати повідомлення до друкованих видань чи інших засобів масової інформації. Такий вільний доступ терористів до відкритих джерел робить насильницькі терористичні дії могутньою зброєю, яка призводить до залякування великої кількості людей одночасно та у різних куточках світу. Сьогодні в Україні, на жаль, спостерігається своєрідний «терористичний бум». Тероризм як негативне соціальне явище і вчинення терористичних актів також набуває нових масштабів та проявів. У зв'язку з цим антитерористичне законодавство нашої країни та забезпечення його ефективного застосування потребують системного й безперервного вдосконалення, а тому й наукові криміналістичні розробки з цієї проблематики не втрачають своєї значимості та актуальності.

Про динаміку зростання терористичних проявів можуть свідчити дані СБ України, згідно з якими, у період з 2001 р. по січень 2014 р. у провадженні слідчих підрозділів СБ України перебувала 61 кримінальна справа, порушена за різними частинами ст. ст. 258-258-5 КК України. Водночас, якщо у 2001-2010 рр. кількість справ, порушених за рік, не перевищувала 4-5 (виключеннями є 2004 та 2005 рр., у яких кількість порушених справ становила 8 та 7 відповідно), то у 2011, 2012 та 2013 рр. порушено 9, 19 та 16 кримінальних справ (проваджень) відповідно [150, с.254; 153, с.155-156 ]. За 2014 - січень 2015 рр. слідчими органів безпеки розслідувалось 1042 кримінальні провадження за фактами вчинення терористичного акту, 54 - за вчинення диверсії [268]. За даними Генеральної прокуратури України, у січні - вересні 2015 р. було вчинено 1179 - терористичних актів, що порівняно з аналогічним періодом минулого року свідчить про збільшення їх кількості у 1,4 рази [4]. На особливу небезпечність наслідків і складність роботи з досудового розслідування може вказувати та обставина, що за повідомленням одного із заступників Голови СБ України, у співробітників цього правоохоронного відомства є дані, що до вчинення багатьох терактів причетні спецслужби Росії [230]. У зв'язку із збільшенням кількості вчинення терористичних актів та інших злочинів терористичного характеру до КК України були внесені відповідні зміни, що передбачають посилення кримінальної відповідальності за тероризм, зокрема, втягнення у вчинення терористичного акту, публічні заклики до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, фінансування тероризму і це знайшло відображення в окремих статтях кримінального закону.

Кримінальне провадження за фактом вчинення терористичного акту, як і інших кримінальних правопорушень терористичного характеру, розпочинається після внесення відповідних відомостей до ЄРДР і з цього моменту розпочинається початковий етап досудового розслідування. Одним з його основних завдань є встановлення того, що саме відбулося в певному місці й в певний час, який саме злочин і чи злочин, а не інші причини призвели до настання тяжких наслідків, як це й передбачено положеннями ст. 214 КПК України «Початок досудового розслідування» [141]. ЄРДР - електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, формування звітності та надання відомостей про заяви, повідомлення щодо кримінальних правопорушень, результати кримінального провадження.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії [193], оперативний черговий, отримавши заяву чи повідомлення про вчинення терористичного акту, як і будь-якого іншого кримінального правопорушення, від заявника чи уповноваженої особи, зобов'язаний негайно зареєструвати її в «Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події», направити на місце події слідчо-оперативну групу чи оперативну групу, вжити всіх можливих заходів щодо запобігання кримінальному правопорушенню терористичного характеру або припинити його, організувати у короткий термін невідкладні дії щодо встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Науковці вказують на те, що передумовою для початку досудового розслідування злочинів, передбачених ст. 258 КК України, є надходження до правоохоронного органу України заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, яке містить фактичні дані, а саме безсумнівні відомості про застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, а також наявність погрози вчинення зазначених дій [27, с.22]. Ця інформація може надходити у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення з ознаками терористичного акту чи злочину терористичного характеру як в усній формі, так і письмово. Форма повідомлення і спосіб його передачі можуть бути різними. В кримінальному законі вони не визначені і на кваліфікацію вчиненого та на початок роботи з досудового розслідування не впливають, але залежать від форми вираження змісту повідомлення. Приймаючи рішення щодо внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення з ознаками терористичного акту до ЄРДР, слідчий, прокурор аналізує відомості, що містяться в заяві, повідомленні чи іншому джерелі, зазначеному в ч. 1 ст. 214 КПК України. Аналіз змісту таких джерел може свідчити про те, що в них є відомості про вчинення кримінального правопорушення і це є приводами для початку кримінального провадження. У ч. 1 ст. 214 чинного КПК України передбачаються такі приводи для початку досудового розслідування кримінального правопорушення: а) заява про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; б) повідомлення про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; в) самостійне виявлення слідчим чи прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Окремі науковці до приводів для початку досудового розслідування відносять ще й з'явлення особи із зізнанням, так звану явку з повинною. Однак, якщо виходити з того, що явка з повинною - це особисте добровільне письмове чи усне повідомлення заявником слідчому, прокуророві, судді або суду про те, що злочин вчинений чи підготовлений ним до порушення проти нього кримінального провадження [185, с.494], то, на нашу думку, джерелом отримання слідчим, прокурором інформації про вчинення чи підготовку до вчинення злочину терористичного характеру все рівно буде заява чи повідомлення, а тому явку з повинною не слід виділяти як окремий привід для початку досудового розслідування даного кримінального правопорушення і розглядати як окремий вираз чи спеціальну форму особистої заяви про вчинений злочин. Саме так явку з повинною розуміють автори Словника юридичних термінів, називаючи її добровільною заявою особи про вчинення нею чи за її участю злочину до отримання органами досудового розслідування таких даних з інших джерел та до внесення відповідних відомостей до ЄРДР [244, с.586].

Науковці ведуть також мову про приводи як джерела інформації про вчинені або підготовлювані кримінальні правопорушення, яка надійшла до слідчого, прокурора, судді. Ними називають заяви та повідомлення громадян, повідомлення уповноваженої особи, яка затримала особу, підозрювану у вчиненні злочину, повідомлення службових осіб державних органів, установ, підприємств та організацій, засобів масової інформації, з'явлення із зізнанням, безпосереднє виявлення оперативним підрозділом, слідчим, прокурором, судом відомостей про кримінальне правопорушення при здійсненні своїх повноважень тощо [3, с.200]. На нашу думку, всі ці джерела підпадають під розуміння «заяв, повідомлень або самостійного виявлення з будь-якого джерела слідчим, прокурором» обставин, що можуть свідчити про вчинення терористичного акту.

Отже, приводами для початку досудового розслідування злочину - терористичного акту чи такого, що має ознаки терористичного характеру, є заяви та повідомлення про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а також самостійне виявлення слідчим чи прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення злочину даного виду.

Слід зазначити, що джерела інформації про терористичний акт та й інші злочини терористичного характеру відрізняються великою різноманітністю. Так, Ж.В. Вассалатій вказує, що, за її даними, найчастіше джерелом такої інформації стають повідомлення громадян. На другому місці за частотою трапляння стоять заяви від потерпілих. На третьому - заяви (повідомлення) про терористичну діяльність з боку самих терористів. Однак цей вид джерела інформації про злочин є специфічним для даної категорії кримінальних проваджень і трапляється вкрай не часто (менше 3% вивчених заяв/повідомлень) [34, с.17]. Але привід до початку досудового розслідування має правове значення лише в єдності з підставами [213, с.96]. І тому для прийняття процесуального рішення про внесення відомостей в ЄРДР про терористичний акт і початок здійснення досудового розслідування треба уважно і всебічно вивчити як приводи, так і відомості, які свідчать про підстави прийняття саме такого рішення, а не іншого. Як показує слідча практика, досить часто відомості, що містяться в заяві чи повідомленні, настільки неконкретні і малоінформативні, що відсутні достатні підстави для початку кримінального провадження. Відразу не зрозуміло, вчинено терористичний акт, інший злочин терористичного характеру чи, наприклад, має місце вибух некримінального характеру. Кримінальне провадження може бути розпочатим за ознаками певної статті КК України лише тоді, коли наявні конкретні обставини, які можуть свідчити про вчинення злочину - терористичного акту чи іншого кримінального правопорушення терористичного характеру, що є підставами для початку кримінального провадження. Такими підставами, на думку А.О. Ляша, є наявність у заяві, повідомленні чи іншому джерелі конкретних відомостей про ознаки вчиненого або такого, що готується кримінального правопорушення [172, с.175]. Підстави для початку досудового розслідування мають вказувати на вчинення або підготовку до вчинення саме злочину (кримінального правопорушення), у досліджуваних нами випадках - терористичного акту чи іншого тяжкого злочину з ознаками його терористичної спрямованості, а не будь-якого іншого правопорушення. Вони як категорія є оціночними і індивідуальним в кожному конкретному випадку. А тому підстави для початку досудового розслідування за фактом вчинення терористичного акту визначаються уповноваженою особою за власним переконанням, за результатами співставлення наявних даних про вчинення даного злочину, що містяться у відповідних приводах до початку досудового розслідування та мають ознаки злочину терористичного характеру. До того ж кримінально-правова кваліфікація діяння на час внесення відомостей до ЄРДР є попередньою і ґрунтується на припущеннях уповноваженої особи, а не на встановлених окремих доказах чи сукупності доказів.

У зв'язку з тим, що прояви тероризму різноманітні і вчинений терористичний акт може бути як єдиним самостійним злочином, так і супутнім іншим злочинним діянням терористичного характеру і вчинятися різними способами, необхідно з'ясувати, який обсяг відомостей буде вважатися достатнім для початку досудового розслідування і за ознаками якого злочину, що й передбачено вимогами ст. 214 КПК України.

Вирішуючи питання про початок досудового розслідування за виявленим фактом вчинення терористичного акту, відповідно до положень, викладених у ч. 5 ст. 214 КПК України, до ЄРДР слідчим, прокурором вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про терористичний акт чи інший злочин терористичного характеру або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення даного злочину; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення злочину терористичного характеру; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення терористичного акту чи злочину терористичного характеру, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення терористичного характеру з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про ЄРДР. Водночас варто вказати на те, що при внесенні відомостей про терористичний акт чи інші злочини терористичного характеру до ЄРДР іноді у слідчого, прокурора виникають певні проблеми. Окремі з них, зокрема щодо дотримання вимог пункту 2 ч. 5 ст. 214 КПК України, розглядали М.А.Погорецький, Д.Б.Сергєєва, О.Ю.Татаров в праці «Розслідування терористичних актів: навчальний посібник» [215]. Зокрема, вони акцентували увагу на прийнятті анонімних повідомлень щодо кримінальних правопорушень терористичного характеру, які дають підстави для початку досудового розслідування, адже при внесенні відомостей до ЄРДР потрібно встановити особу, яка повідомила про злочин. Як правило, у разі отримання анонімного повідомлення про вчинення терористичного акту чи іншого злочину терористичного характеру особу заявника відразу визначити неможливо. Не виключено, що таке повідомлення може бути неправдивим або таким заявником може бути особа, яка є безпосереднім виконавцем чи співучасником злочинного діяння.

Проблемним при прийнятті анонімного дзвінка є те, що, як правило такі дзвінки надходять з місць загального користування або з невстановлених засобів мобільного зв'язку, а тому виникають складнощі в закріпленні доказової бази даного діяння. До того ж як діяння, що має ознаки підготовки чи вчинення терористичного акту, так і неправдивого повідомлення про такі злочини. Так, наприклад, за даними В.М. Логи, 92,7% досліджених ним випадків неправдивих повідомлень про терористичну загрозу вчиняється шляхом передачі повідомлення телефоном, який може знаходитися в квартирі, на робочому місці, де до нього має доступ велика кількість людей, або це може бути телефон-автомат [162, с.181]. А тому, якщо відомості про суспільно небезпечний злочин терористичного характеру містяться в анонімній заяві (повідомленні), то така заява повинна бути перевірена слідчим чи за його дорученням іншими працівниками правоохоронних органів, зокрема, й засобами оперативно-розшукової діяльності. Разом з тим, якщо відомості з такої заяви знайдуть своє підтвердження, то приводом до початку досудового розслідування стане фактичне його виявлення правоохоронними органами, тобто самостійне виявлення слідчим чи прокурором з вивчених ними матеріалів ОРД обставин, що можуть свідчити про вчинення злочину даного виду.