Засада законності у кримінальному процесі Федеративної Республіки Німеччини та України

1. Усебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження є сучасним розумінням засади законності. У КПК Україні чітко визначено, що є доказом, джерелами доказів (ст. 84 КПК України), способами збирання доказів (ст. 93 КПК України), визначено перелік обставин, що підлягають доказуванню (ст. 91 КПК України). У Німеччині на законодавчому рівні відсутній перелік обставин, що підлягають доказуванню, але в КПК ФРН постійно наголошується про необхідність установити істину у справі.

2. У Німеччині докази можуть збиратися шляхом «суворого» та «вільного» доказування. «Суворе» доказування передбачає з'ясування обставин справи з посиланням на законно допустимі докази в межах процесу подання доказів. «Вільне» доказування не регулюється законом, не пов'язане процесуальної формою, у процесі цього доказування зазвичай не застосовуються передбачені законом докази і не вимагається дотримання правил їх отримання. В Україні збирання доказів дозволяється виключно у спосіб, який визначається кримінальним процесуальним законом, процесуальна форма збирання доказів є історично домінуючою в кримінальному процесі, що частково зумовлено дією засади законності.

3. Кримінальне провадження обох держав передбачає, що з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, здійснюється доказування, яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів. У зв'язку з цим проаналізовано окремі слідчі дії, передбачені КПК ФРН та КПК України, що спрямовані на збирання доказів, проведення яких найбільше стосується питань дотримання та реалізації засади законності. Досліджено концепцію «перевершуючого інтересу», яка використовується в кримінальному процесі ФРН під час втручання в приватне спілкування. Досліджено, що підстави втручання в приватне спілкування в Німеччині є набагато ширшими за підстави втручання в приватне спілкування в Україні.

4. Застосування примусу в кримінальному провадженні обох країн є допустимим й має бути співмірним, не перевищувати межі, визначені законом. У контексті застосування запобіжних заходів виокремлено відмінності в системі запобіжних заходів, що застосовуються в кримінальному провадженні ФРН та України. Комплексний аналіз КПК ФРН дає підстави стверджувати, що в даній країні інститут запобіжних заходів побудований навколо процедури тримання під вартою. У КПК України ситуація протилежна, оскільки в ньому передбачено правила для застосування як всіх запобіжних заходів, так і визначено правила щодо застосування кожного окремого запобіжного заходу.

Запропоновано врахувати досвід Німеччини щодо визначення суддею розміру застави; порядку затримання особи, якщо існують підстави вважати, що вона не з'явиться в судове засідання; прийняття рішення про тримання під вартою в період направлення обвинувального акта в суд до проведення підготовчого судового засідання

5. На підставі порівняння положень КПК ФРН та КПК України в частині правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження виокремлено спільні особливості у кримінальному процесуальному законодавстві обох країн стосовно даної процедури, що полягають у визначенні переліку заходів забезпечення кримінального провадження, існуванні подвійної форми контролю при їх застосуванні, розумінні їх як примусу, що застосовується з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та пов'язаний з обмеженням конституційних прав і свобод певних учасників провадження. Суттєві відмінності полягають у процедурі судового розгляду клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, яка відповідно до КПК України передбачає, що в більшості випадків це відбувається за умов змагальності (поряд з прокурором, як правило, виступає інша сторона), згідно з КПК ФРГ під час судового розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження участь іншої особи, крім прокурора та суду, як правило, не передбачається.

6. Виокремлено спільні правила та відмінності в застосуванні виклику, грошового стягнення, приводу, арешту майна, тимчасового доступу до речей і документів, тимчасового обмеження в користуванні спеціальним правом та визначено алгоритм процесуальної діяльності щодо недопущення порушень законності при їх застосуванні.

Висновки

право кримінальний законність

1. На підставі порівняння юридичної категорії в правових системах ФРН та України можна дійти висновку, що поняття «законність» використовується в обох правових системах для позначення аналогічних правових явищ, що мають величезне значення в забезпеченні гарантованих державою прав і свобод людини та громадянина, характеризує всі сторони кримінального провадження і забезпечується такою побудовою процесу, за якою в кожній стадії перевіряється законність і обґрунтованість раніше прийнятих рішень.

2. Виокремлено етапи проведення вітчизняними вченими наукових досліджень, що стосуються кримінального процесу Німеччини, у тому числі дослідження засади законності, проведення її порівняльного аналізу в кримінальному процесі ФРН та України:

1) середина XIX ст. - початок ХХ ст. - оглядове та без жодної згадки про засаду законності дослідження науковою спільнотою кримінального процесуального законодавства Німеччини. Це пояснюється тим, що в зазначений період вітчизняна юридична наука починала лише розвиватися. Кримінальний процес зарубіжних країн, якщо й опрацьовувався, то фрагментарно і шляхом дублювання в наукових роботах існуючих тогочасних правил кримінальної процесуальної діяльності в Німеччині;

2) період входження України до складу Радянського союзу - характеризується поступовим вивченням вітчизняними науковцями кримінального процесу ФРН, але лише шляхом дублювання існуючих положень. Здобутком цього періоду можна визнати започаткування тенденції наукового пізнання сутності принципів (засад) кримінального судочинства, у тому числі принципу (засади) законності тощо. Історично це пов'язано зі змінами на законодавчому рівні, оскільки принцип законності став широко застосовуваним у радянських нормативно-правових актах, які присвячувалися регулюванню кримінальної процесуальної діяльності;

3) період незалежності України - приділяється посилена увага зарубіжному кримінальному процесу у зв'язку із початком євроінтеграційних процесів України, у рамках чого національне законодавство, у тому числі кримінальне процесуальне, має відповідати міжнародним стандартам.

3. Незважаючи на однакове розуміння «законності» як основоположного правила («принципу»/«засади») кримінального процесу, науковці України та Німеччини мають дещо різні уявлення щодо його сутності в контексті кримінальної процесуальної діяльності. У Німеччині зазначений принцип тісно пов'язаний з поняттям «переслідування», тобто законність наділяє правом на вчинення дій, за допомогою яких переслідується виконання законного обов'язку чи законного інтересу внаслідок його порушення. Такий законодавчий підхід пояснюється особливою позицією з приводу нормативного закріплення основоположних правил (принципів), оскільки розуміння принципу законності як обов'язку дотримання вимог закону представниками влади не має потребувати окремого роз'яснення, є загальновідомим і визнаним твердженням.

Згідно з кримінальним процесуальним законодавством України сутність законності полягає в обов'язку дотримуватися вимог закону; дана вимога поширюється лише на представників державної влади, які діють у рамках кримінального провадження, зокрема, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади; полягає в обов'язку встановити всі фактичні обставини справи та надати їм належну правову оцінку. До того ж у кримінальному процесі України не використовується термін «переслідування злочинних діянь».

4. Як в Україні, так і в Німеччині, не має чіткого та єдиного уявлення про систему засад кримінального провадження, які існують поряд із засадою законності. Відсутність у Німеччині чітко визначеної системи принципів кримінального процесу пояснюється тим, що принципом визнається: по-перше - прямо передбачене в кримінальному процесуальному законодавстві основоположне правило кримінального провадження (§§ 151, 152, 250, 261, 406g, 431 КПК ФРН); по-друге - керівною ідеєю (основою) кримінального провадження є твердження, що будь-яка діяльність держави ФРН, у тому числі у сфері кримінального провадження, має відповідати «принципам правової держави та демократії»; по-третє - майже всі положення Конституції ФРН визнаються принципами кримінального провадження, оскільки в Німеччині кримінально-процесуальне право дуже часто називають «конституційне право в дії».

5. У Німеччині, на відміну від України, при визначенні системи принципів кримінального провадження, активно висловлюються думки щодо принципів, існування яких, навпаки, не можливе поряд з принципом законності. Переважна більшість німецьких учених-процесуалістів вважають, що в системі принципів кримінального провадження поряд із засадою законності не може існувати принцип змагальності. В Україні ж змагальність діє разом з принципом законності (ст. 9, 22 КПК України).

6. З метою визначення основних напрямів реалізації й забезпечення засади законності виокремлено структуру засади законності, елементами якої слід вважати: систему діючого права, яка передбачає наявність кримінального процесуального законодавства; початок та умови реалізації засади законності; суб'єктів забезпечення законності; неприпустимість порушення закону в діяльності органів розслідування, прокуратури, суду, інших учасників кримінального провадження; наявність системи діючих гарантій.

7. Засада законності в частині обов'язку встановити всі фактичні обставини справи перебуває в прямому та невід'ємному взаємозв'язку з початком кримінального провадження. Початком реалізації (дотримання) засади законності в кримінальному процесі України визначено момент відкриття кримінального провадження, а саме внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Сучасний порядок початку досудового розслідування має наслідком, що в Україні майже кожна заява чи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення є новим кримінальним провадженням, у рамках якого слідчий, прокурор повинні встановити всі фактичні обставини справи (ч. 2 ст. 9 КПК України). Зазначений порядок є безальтернативним, що призводить до надмірної завантаженості слідчих, прокурорів, що негативно впливає на стан виконання вимог ч. 2 ст. 9 КПК України. У зв'язку з цим пропонується повернутися до інституту «дослідчої перевірки», необхідності закріплення в КПК України приводів та підстав для початку кримінального провадження, що дасть можливість відфільтрувати заяви про злочин на предмет обґрунтованості початку кримінального провадження.

8. У Німеччині неабиякий вплив на принцип законності має принцип доцільності, який дозволяє зменшити завантаженість органів поліції та прокурора, зменшити тривалість процесів розслідування й судового розгляду, застосовувати різні форми спрощення процесу, зекономити матеріальні і правові засоби правоохоронних і судових органів.

9. Розмежовано поняття «законності як режиму» та «законності як засади». Законність як режим передбачає обов'язок одночасно держави і громадянина дотримуватися вимог закону у взаємовідносинах між особою, адже режим законності спрямований на забезпечення правопорядку і досягається за умов дії двох сторін правовідносин у спосіб, визначений законодавством. Законність як засада стосується виключно діяльності органів державної влади, її представників, оскільки в кримінальному провадженні закони завжди спрямовані на реалізацію прав і свобод людини, а обов'язок забезпечувати ці права і свободи покладається на державу, її посадових осіб. На підставі цього в Німеччині суб'єктами забезпечення засади законності визнано суддю, прокурора, органи поліції, суддю-дізнавача, інших представників державної влади, які залучаються до участі в кримінальному провадженні, в Україні - суд, слідчого суддю, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади. Кримінальним процесуальним законом обох держав детально регламентовано права і обов'язки зазначених вище суб'єктів, що створює міцну основу для неухильного дотримання й реалізації засади законності.

10. Узагальнення праць провідних вітчизняних учених-процесуалістів свідчить, що в науці кримінального процесу України діє класичний поділ порушень законності на істотні та неістотні. У Німеччині всі порушення в межах кримінального провадження, як правило, поділяються на «процесуальні» та «матеріальні».

11. Усебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження є сучасним розумінням засади законності. У КПК Україні чітко визначено, що є доказом, джерелами доказів (ст. 84 КПК України), способами збирання доказів (ст. 93 КПК України), визначено перелік обставин, що підлягають доказуванню (ст. 91 КПК України). У Німеччині на законодавчому рівні відсутній перелік обставин, що підлягають доказуванню, але в КПК ФРН постійно наголошується про необхідність установити істину у справі.

12. У Німеччині докази можуть збиратися шляхом «суворого» та «вільного» доказування. «Суворе» доказування передбачає з'ясування обставин справи з посиланням на законно допустимі докази в межах процесу подання доказів. «Вільне» доказування не регулюється законом, не пов'язане процесуальної формою, у процесі цього доказування зазвичай не застосовуються передбачені законом докази і не вимагається дотримання правил їх отримання. В Україні збирання доказів дозволяється виключно у спосіб, який визначається кримінальним процесуальним законом, процесуальна форма збирання доказів є історично домінуючою в кримінальному процесі, що частково зумовлено дією засади законності.

13. Кримінальне провадження обох держав передбачає, що з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, здійснюється доказування, яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів. У зв'язку з цим проаналізовано окремі слідчі дії, передбачені КПК ФРН та КПК України, що спрямовані на збирання доказів, проведення яких найбільше стосується питань дотримання та реалізації засади законності. Досліджено концепцію «перевершуючого інтересу», яка використовується в кримінальному процесі ФРН під час втручання в приватне спілкування. Досліджено, що підстави втручання в приватне спілкування в Німеччині є набагато ширшими за підстави втручання в приватне спілкування в Україні.

14. Застосування примусу в кримінальному провадженні обох країн є допустимим й має бути співмірним, не перевищувати межі, визначені законом. У контексті застосування запобіжних заходів виокремлено відмінності в системі запобіжних заходів, що застосовуються в кримінальному провадженні ФРН та України. Комплексний аналіз КПК ФРН дає підстави стверджувати, що в даній країні інститут запобіжних заходів побудований навколо процедури тримання під вартою. У КПК України ситуація протилежна, оскільки в ньому передбачено правила для застосування як всіх запобіжних заходів, так і визначено правила щодо застосування кожного окремого запобіжного заходу.

Запропоновано врахувати досвід Німеччини щодо визначення суддею розміру застави; порядку затримання особи, якщо існують підстави вважати, що вона не з'явиться в судове засідання; прийняття рішення про тримання під вартою в період направлення обвинувального акта в суд до проведення підготовчого судового засідання

15. На підставі порівняння положень КПК ФРН та КПК України в частині правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження виокремлено спільні особливості у кримінальному процесуальному законодавстві обох країн стосовно даної процедури, що полягають у визначенні переліку заходів забезпечення кримінального провадження, існуванні подвійної форми контролю при їх застосуванні, розумінні їх як примусу, що застосовується з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та пов'язаний з обмеженням конституційних прав і свобод певних учасників провадження. Суттєві відмінності полягають у процедурі судового розгляду клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, яка відповідно до КПК України передбачає, що в більшості випадків це відбувається за умов змагальності (поряд з прокурором, як правило, виступає інша сторона), згідно з КПК ФРГ під час судового розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження участь іншої особи, крім прокурора та суду, як правило, не передбачається.

16. Виокремлено спільні правила та відмінності в застосуванні виклику, грошового стягнення, приводу, арешту майна, тимчасового доступу до речей і документів, тимчасового обмеження в користуванні спеціальним правом та визначено алгоритм процесуальної діяльності щодо недопущення порушень законності при їх застосуванні.

Список використаних джерел

1.Аверьянов А.Н. Системное познание мира: методологические проблемы / А.Н. Аверьянов. М. : Политиздат, 1985. 263 с.

2.Адвокатская канцелярия Йоханееса Энгельмана: уголовная практика URL : http://www.advokat-engelmann.de/index.php?do=cat&category=praktika

3.Административный процесс в Германии. Сборник статей о праве Германии / сост. Д. Маренков / Германо-Российская ассоциация юристов. Гамбург, 2015. Випуск № 1. 503 с.

4.Азаров Ю. І., Заїка С. О., Фатхутдінов В. Г. Кримінально-процесуальне право України: посіб. К., 2010. 295 с.

5.Александренко О., Терещенко Ю., Моргун Н. Проблемні питання початку досудового розслідування. Юридична наука. 2014. №7. С. 110-117. URL : http://legal.nam.edu.ua/journal/n-7-2014.pdf

6.Алексеев Н. С. Очерк развития науки советского уголовного процесса : монография / Н. С. Алексеев, В. Г. Даев, Л. Д. Кокорев. Воронеж: Воронеж. ун-т, 1980. 252 с.

7.Алексеев С. С. Теория права. М. : БЕК, 1995. 320 с.

8.Аленін Ю. Волошина В. Поняття та система принципів кримінального провадження. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». 2014. Т. 14. C. 78-89. URL : http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/198

9.Аленін Ю. П., Пожар В. Г., Гловюк І. В., Стоянов М. М., Шилін Д. В., Гідулянова Є. М. Прийняття процесуальних рішень за новим кримінальним процесуальним законодавством України : навч-метод. посіб. О. : Фенікс, 2012. 138 с.

10.Альбрехт П. А. Забута свобода : принципи кримінального права в європейській дискусії про безпеку : монографія / пер. з нім. та пердмова Г. Г. Мошака. Одеса : Астропринт, 2006. 160 с.

11.Антимонов С. К предстоящей судебной реформе в Германии. Право и Жизнь. М., 1924. Книга 2. С. 74-77.

12.Арсеньев Б. Я. Основные принципы советского уголовного процесса / Б. Я. Арсеньев / Научная сессия, посвященная 20-летию существования Всесоюзного института юридических наук (1925 - 1945): Тезисы докладов / Всесоюзный ин-т юрид. наук Министерства юстиции СССР. М. : Тип. Упр. делами Министерства черной металлургии, 1946. С. 71-73.

13.Артемов Л. А. Стадия возбуждения уголовного дела: дисс. … канд. юрид. наук. Владимир, 2004. 190 с.

14.Багрій М. В., Луцик В. В. Процесуальні аспекти негласного утримання інформації : вітчизняний та зарубіжний досвід : монографія. Харків : Право, 2017. 376 с.

15. Баксалова А. М. Уголовно-процессуальная функция обвинения, осуществляемая прокурором, и ее реализация в судебном следствии : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Алина Михайловна Баксалова. Томск, 2002. 212 с.

16.Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність. Частина I : підруч. Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. 336 с.

17.Басай Н. М. Зарубіжний досвід визнання доказів недопустимими у кримінальному процесі. Європейські перспективи. 2013. № 10. С. 95-102.

18.Баулін О. В. Верховенство права і законність в кримінальному процесі України / Забезпечення законності в діяльності органів досудового слідства та дізнання : матеріали міжнародн. наук.-практ. конф. (м. Луганськ, 26 березн. 2012 р.). Луганськ : РВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2012.

19.Безруков С. С. Оценочные понятия и термины в уголовно-процессуальном законодательстве : дисс. … канд. юрид. наук. Омск, 2001. 223с.

20.Берендтсъ Э. Н. Связь судебной реформы съ другими реформами Императора Александра II и влияние ея на государственный и общественный бытъ России. Петроградъ : Сенатская Типографія, 1915. 202 c.

21.Берман Я. Л. Преступность в Германии / Як. Берман. Право. Еженедельная юридическая газета. Петроград, 1915. № 17 (26 апреля). Стб. 1247-1252.

22.Бертрам Шмитт Ускорение производства согласно немецкому уголовно-процессуальному праву URL : sud.gov.kz/system/files_force/uskorenie_proizvodstva_ soglasno_nemeckomu_ugolovno-processualnomu_pravu.doc?download=1

23.Беспалько І. Л. Система принципів кримінального процесу та проблеми їх класифікації: монографія. Харків : ФІНН, 2011. 2016 с.

24.Бибило В. Н. Конституционные принципы правосудия и их реализация в стадии исполнения приговора. Мн. : «Университетское», 1986. 160 с.

25.Біленчук П. Розслідування ухилення від сплати податків: досвід ФРН та США. Історико-правовий часопис. 2013. №. 1. С. 121-127.

26.Білокінь Р. М. Кримінально-процесуальна відповідальність : монографія. Київ : Вид. центр «Кафедра», 2017. 430 с.

27.Благодир А. А. Застосування примусу під час проведення слідчих дій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. Київ: Київський національний університет внутрішніх справ, 2009. 19 с. С. 3

28.Бойльке В. Уголовно-процессуальное право ФРГ : учеб. / Вернер Бойльке, пер. с нем. Я. М. Плошкиной / под ред. Л. В. Майоровой. Красноярск : РУМЦ ЮО, 2004. 352 с.

29.Боннер А. Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. М. : Российское право, 1992. 320 с. С. 189

30.Боровик А. Проблеми законності та її забезпечення у сфері здійснення митних процедур. Вісник прокуратури. 2012. № 2 (128). С. 117-121.

31.Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн. : навч. посіб. К. : Центр учбової літератури, 2008. 730 с.

32.Брестер А. А., Быковская А. С. Сравнительно-правовой анализ упрощенного производства в уголовном процессе России и Германии. Актуальные проблемы российского права. 2015. № 12. С. 162-170.

33.В Германии зафиксирован самый низкий уровень преступности с 1992 года. URL : https://www.facenews.ua/news/2018/405537

34.В Германии планируют ввести „онлайн-обыски” компьютеров потенциальных террористов. URL : http://www.imperia.net.ua/fullscreen17600n.html

35.В Германии полиция получит разрешение на „обыск” компьютеров. URL : http://itnews.com.ua/39515.html

36.Валтер З. Особливості правового статусу прокуратури Федеративної Республіки Німеччина в системі органів державної влади / Зельтер Вальтер / Прокуратура України в умовах європейської інтеграції: матеріали Міжн. наук.-практ. конф. (19 травня 2016 року). К. : Національна академія прокуратури України, 2016. 334 с.

37.Вапнярчук В. Суб'єкти кримінального процесуального доказування. Вісник Національної академії правових наук України. 2014. № 1. С. 160. URL : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vapny_2014_1_18.pdf

38.Вапнярчук В. Сутність категорії "тягар доказування" у кримінальному провадженні України. Вісник Національної академії правових наук України. 2014. № 2. С. 145. URL : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vapny_2014_2_16.pdf

39.Вапнярчук В. Сутність початку досудового розслідування за новим КПК України. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2013. № 26. С. 177-186. URL : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/app_2013_26_26.pdf

40.Вапнярчук В.В. Теорія і практика кримінального процесуального доказування : монографія. Харків : Юрайт, 2017. 408 с.

41.Василинчук В., Алексійчук М., Дерев'янко П. Удосконалення порядку проведення негласних (слідчих) розшукових дій. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2014. № 1. С. 76. URL : http://www.pap.in.ua/index.php/arhiv-vidannja/49http://lawjourn.naiau.kiev.ua/ images/documents/vupysk-1-2014/ua/vasulunchyk_alekseychyk_derevyanko.pdf

42.Вдовин С. А. Сравнительно-правовой анализ обеспечения осужденному права на защиту в судах апелляционной инстанции России и Германии URL : http://justicemaker.ru/view-article.php?id=22&art=6671

43.Вдосконалення нормативно-правової регламентації слідчих дій - перспективний напрям у захисті особистих і публічних інтересів в ході протидії організованій злочинній діяльності URL : http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/15text/g15_13.htm

44.Вегера-Іжевська І. В. До питання сутності забезпечення права та недоторканність житла в кримінальному провадженні. Молодий вчений. 2017. № 5 (45). С. 239-243.

45.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

46.Великодний Д. Спрощені провадження в суді першої інстанції в кримінальному процесі України та Німеччини: порівняльний аналіз. Прикарпатський юридичний вісник. 2016. Вип. 4. С. 112-121.

47.Виконання рішень ЄСПЛ у Німеччині URL : http://www.i-law.kiev.ua/%D0%B2%

48.Вирок Ленінського районного суд м. Миколаїв від 03.11.2017 р. URL : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70005701

49.Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.10.2017 р. URL : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69848116

50.Висновок Директорату з питань правосуддя та захисту людської гідності Генерального директорату І - Права людини і верховенство права Ради Європи «Щодо проекту кримінально-процесуального кодексу України» / Лорени Бахмайєр-Вінтер, Джеремі МакБрайда Баристера, Еріка Сванідзе. Страсбург, 2011. 91 с.

51.Виступ Генерального прокурора України з нагоди 5-ї річниці набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України URL : https://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=219500&fp=60

52.Вишняк В. И. Закон о Суде по делам о несовершеннолетних в Германии. Право и Жизнь. М., 1923. Книга 5, 6. С. 128-130.

53.Вільгушинський В. Щодо проблемних питань законодавчого регулювання інституту негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні/ В. Вільгушинський. Віче. Журнал Верховної Ради України. 2014. Вип. 10. URL : http://www.viche.info/journal/4198/

54.Гааг Л. В. Идея законности в философско-правовых воззрениях русских мыслителей XI-XVII вв. Вестник Томского государственного университета. 2012. № 2(4). С. 75-81.

Додаток А

право кримінальний законність

Узагальнення підсумків анкетування щодо реалізації засади законності під час кримінального провадження

У анкетуванні взяли участь прокурори Генеральної прокуратури, місцевих та регіональних прокуратур м. Києва, Київської та Львівської областей, судді місцевих судів та адвокати Київської, Львівської та Харківської областей.

Таблиця

Размещено на Allbest.ru