Відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення: чинний порядок і напрями вдосконаленняями вдосконалення

А з урахуванням цього стає очевидним, що положення ст. 110 КПК, згідно з якою рішення “приймаються“: а) не відповідає буквальному значенню слова “приймати” [21, 417-418]; б) не враховує, що рішення особа приймає для себе, а в публічних відносинах - рішення ухвалюються; в) суперечить і Конституції України, згідно з ст. 129-1 якої “Суд ухвалює рішення іменем України”, і п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК, якою визначено основні його терміни, у якій також йдеться про “ухвалення судового рішення…”.

Тобто, норми КПК необхідно узгодити з вимогами Конституції України та скоординувати у його тексті і, таким чином, створити передумови для того, щоб всі уповноважені особи і органи свої процесуальні рішення ухвалювали.

А оскільки ухвалюються не тільки процесуальні рішення, а й нормативно-правові акти, то у ч. 1 ст. 8 Конституції України конструкція “акти приймаються” також підлягає заміні конструкцією “акти ухвалюються”.

Висновки до розділу 3

1. Оскільки правовий статус факту занесення відомостей до ЄРДР і відомостей, які до нього занесені, КПК не визначені, цей факт процесуальним рішенням не є, а необхідність ухвалення такого рішення і щодо відкриття провадження, і щодо початку розслідування КПК не передбачена, то це суперечить і засаді правової визначеності, і методологічним настановам щодо виникнення процесуальних правовідносин, згідно з якими їх підставами є юридичні акти.

2. Згідно з загальновизнаними вимогами щодо посвідчення юридичних фактів, рішення про відкриття провадження у справі про кримінальне правопорушення повинне відзначатись ознаками процесуального документа, який би й посвідчував факт офіційного ініціювання правовідносин, спрямованих на здійснення судочинства і, крім інших, виконував би функцію процесуальної підстави і для занесення цього факту до ЄРДР, і для початку розслідування, а тому воно повинне відповідати вимогам ч. 3 ст. 110 КПК згідно з якою рішення слідчого та прокурора ухвалюються у формі постанови.

3. У ст. 110 КПК: 1) ч. 1 викласти так: “Процесуальними є лише ті письмові та вмотивовані рішення слідчого, прокурора, слідчого судді і суду, ухвалення яких прямо передбачене в КПК”; 2) у ч. 3 слова “Рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови”, викласти так: “Процесуальні рішення слідчого, прокурора ухвалюються у формі постанови”; 3) у ч. 3 слова “коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне” - вилучити.

4. Оскільки згідно з нормами КПК судові рішення можуть прийматися, ухвалюватися та постановлятися, а рішення слідчого, прокурора - прийматися та виноситися, то це свідчить про неузгодженість зазначених норм і між собою і з нормами Конституції України, то було б доречним щоб норми, які стосуються цього питання, скоординувати і, таким чином, створити передумови для того, щоб усі процесуальні рішення ухвалювались.

5. Оскільки ухвалюються не тільки процесуальні рішення, а й нормативно-правові акти, то у ч. 1 ст. 8 Конституції України конструкція “акти приймаються” підлягає заміні конструкцією “акти ухвалюються”.

ВИСНОВКИ

Отримані в ході дисертаційного дослідження результати сприяли розв'язанню наукового завдання з комплексного дослідження методологічних, процесуальних і організаційних аспектів процедури відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення та обґрунтування висновків, пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення зазначеної процедури, які відповідають виогам наукової новизни, зокрема:

1. Оскільки слово “кримінальний” в перекладі з латинської мови означає злочинний”, то конструкція “кримінальне провадження”, закладена в основу КПК, побудована з порушенням правил стилістики української мови і мала б бути замінена на “провадження у справах про кримінальні правопорушення”.

2. Що ж до його відкриття, то воно тлумачиться як окремий правовий інститут, як окремий вид правовідносин, як процесуальне завдання та як юридичний акт.

3. Зазначений інститут є однією із форм реалізації засади публічності у судочинстві й слугує захисту особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень та є однією з процесуальних гарантій конституційних засад верховенства права, недоторканності й презумпції невинуватості особи.

Крім того, він є організаційно-правовим механізмом: а) забезпечення права на звернення; б) захисту осіб від необґрунтованого залучення їх у сферу процесуальних правовідносин та здійснення щодо них кримінального переслідування; в) запобігання зайвому навантаженню, яке лягає на слідчих в зв'язку з безпідставним початком розслідування, марного витрачання на ці потреби часу та коштів; г) встановлення наявності чи відсутності підстав для початку розслідування і виконання завдань, передбачених ст. 2 КПК.

4. Враховуючи, що ця діяльність: а) передбачена і врегульована КПК; б) має власну мету й завдання; в) здійснюється уповноваженими на це особами, у визначених законодавством спосіб та формах; г) в її ході надається оцінка наявним фактичним даним, на предмет наявності чи відсутності у них визначених законом підстав для відкриття провадження або відмови у ньому; ґ) починається з виявлення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення і закінчується ухваленням рішення або про відкриття провадження та занесенням про це відомостей до ЄРДР, яке є тим юридичним актом, яким надаються повноваження слідчому на проведення розслідування, то це дає підстави для висновку, що вона є складовою кримінального судочинства й має ознаки його самостійної стадії.

5. Відсутність у чинній процедурі кримінального процесу обов'язкової необхідності та правових механізмів дослідчої перевірки первинних відомостей про вчинені правопорушення, та обов'язкового ухвалення процесуального рішення з приводу відкриття провадження, часто зумовлює безпідставний початок розслідування, що супроводжується, порушенням прав і свобод, зайвим навантаженням на слідчих, марним витрачанням для цього коштів, зниженням результативності важливих розслідувань, а іноді використовується як засіб політичного тиску, шантажу, залякування, дифамації політичних противників та економічних конкурентів, що дає підстави для висновку, що зазначена процедура суперечить і методологічним настановам щодо виникнення процесуальних правовідносин, і конституційним засадам судочинства.

6. Якщо провадження може завершуватись його закриттям, й поняття “закриття кримінального провадження” у КПК використовується часто, але про його відкриття у ньому й не згадується, то це суперечить правилам логіки. Крім того, відсутність у КПК вимоги щодо обов'язкової наявності для відкриття провадження визначених законом приводів і підстав, їхнього змісту й переліку їх видів, суперечить засаді правової визначеності й зумовлює ототожнення як відкриття провадження та початку розслідування, так і їхніх підстав.

7. Вимога ч. 1 ст. 214 КПК щодо початку розслідування протягом 24 годин після отримання відомостей про вчинене правопорушення, у кожному випадку виконана бути не може, оскільки суперечить як вимогам інших нормативних актів, так і нормам самого КПК. Зокрема, до внесення відомостей до ЄРДР, виникає потреба проведення не лише передбаченого ч. 3 ст. 214 КПК огляду місця події, а й огляду трупа та судово-медичної експертизи, які згідно з ст.ст. 238 та 242 КПК є необхідними для встановлення причин смерті.

8. Прикладом цих проблем є чинний порядок відкриття провадження в зв'язку з встановленням факту смерті людини, результати якого свідчать про те, що чіткішої регламентації потребують питання взаємодії працівників органів поліції та закладів охорони здоров'я на етапі констатації смерті та встановлення ознак її насильницького чи ненасильницького характеру, можливості встановлення її причин та видачі лікарських свідоцтв про смерть без патологоанатомічного розтину, запобігання випадкам їх видачі за наявності ознак її насильницького характеру без проведення відповідного розслідування тощо.

9. Вимоги ст. 1 КПК згідно з якою порядок кримінального провадження на території України визначається лише її кримінальним процесуальним законодавством та визначений нею перелік його джерел: 1) не охоплюють всіх правових актів, якими ці правовідносини регламентовані фактично; 2) не відповідають офіційному визначенню поняття “законодавство”; 3) не враховують сучасних уявлень про джерела права, зумовлених засадою верховенства права; 4) суперечать рішенню Конституційного Суду, згідно з яким джерелами права є не тільки правові акти, а й “інші соціальні регулятори”.

10. Оскільки зазначені правовідносини врегульовані не тільки законами, а й підзаконними актами, то потребують коригування й положення ст. 92 Конституції згідно з якими в Україні виключно законами визначається судочинство, діяльність прокуратури, органів розслідування тощо.

11. Якщо згідно з чинним КПК: 1) ні процедури відкриття провадження, ні ухвалення з цього приводу процесуального рішення не передбачено; 2) занесення відомостей до ЄРДР ним не є, але використовується як підстава для його початку; 3) можливість оскарження початку розслідування не передбачена; 4) сторона захисту учасником цих правовідносин не є; 5) ні організаційних, ні процесуальних запобіжників безпідставному його початку не передбачено, то ним створено умови для безпідставного кримінального переслідування.

12. Як наслідок, цей порядок суперечить таким конституційним засадам та Європейським стандартам судочинства, як: 1) верховенство права (ст. 8, ст. 129 Конституції, ст. 8 КПК); 3) забезпечення права на захист (п. 5 ч. 1 ст. 129 Конституції, ст. 20 КПК); 4) змагальності та рівності сторін у процесуальних правовідносинах (п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції, ст. 22 КПК); 5) законності (ст. 19 Конституції, ст. 9 КПК); 6) право на звернення (ст. 40 Конституції); 7) право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції); 8) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 4 ст. 5 та ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 24 КПК).

13. Оскільки засада публічності поширюється на всі стадії судочинства, то було б правильним, щоб ст. 25 КПК, якою вона передбачена, орієнтувала не на початок розслідування, що є однією з його стадій і який визначений ст. 214 КПКК, а на відкриття провадження, яке є юридичним фактом, яким ініціюються правовідносини, спрямовані на здійснення судочинства та підставою початку розслідування, що відповідало б і змісту цього принципу, і змісту цієї норми.

14. Вимоги дотримання визначеної законом процесуальної форми (правової процедури) публічного ініціювання правовідносин, дають підстави для висновку, що тільки відкриття відповідного провадження є тим юридичним актом, яким надаються повноваження на виконання завдань, передбачених ст. 2 КПК, а за його відсутності будь-яке розслідування є незаконним.

15. Оскільки приводами для відкриття провадження є первинна інформація про кримінальне правопорушення, яка є лише підставою для її оцінки на предмет наявності чи відсутності у ній фактичних даних про те, що воно дійсно вчинене, то її оцінка на предмет наявності чи відсутності у ній підстав для відкриття провадження мала б бути обов'язковою, й у разі необхідності її перевірки, вона мала б бути проведена у визначений законом спосіб в межах розумних строків і повинна завершуватись ухваленням постанови про відкриття провадження у справі про кримінальне правопорушення та занесенням цього факту до ЄРДР, а за відсутності для цього підстав - постанови про відмову у його відкритті.

16. Повноваження прокурора, слідчого і керівника органу досудового розслідування потребують розмежування, оскільки головна функція слідчого полягає в проведенні об'єктивного та неупередженого розслідування, а тому ухвалення таких рішень, як відкриття провадження, затвердження обвинувального акта, звернення з ним до суду та підтримання обвинувачення в суді, мало б належати до повноважень виключно прокурора. Водночас, з урахуванням поділу кримінальних правопорушень на злочини та кримінальні проступки, а відповідно й таких форм розслідування, як дізнання та досудове слідство, питання, пов'язані з відкриттям провадження щодо кримінальних проступків було б доречним покласти на керівника органу досудового розслідування, а щодо злочинів - на прокурора.

17. За таких обставин, отримавши згідно з чинною процедурою джерела інформації про вчення кримінального правопорушення, керівник слідчого підрозділу повинен визначатися з питанням щодо доцільності проведення дослідчої перевірки і у разі її необхідності - доручати її відповідним підрозділам (посадовим особам). Якщо ж наявні дані достатні для висновку, що вчинено кримінальний проступок, то він ухвалює постанову про відкриття провадження і доручає розслідування конкретному слідчому. А коли в отриманих ним матеріалах наявні достатні дані про вчинений злочин, то він негайно направляє їх відповідному органу прокуратури для ухвалення прокурором рішення щодо відкриття провадження і організації розслідування згідно з підслідністю.

18. Оскільки правовий статус і самого факту занесення відомостей до ЄРДР, і відомостей, які до нього занесені, КПК не визначені, факт занесення відомостей до ЄРДР процесуальним рішенням не є, а необхідність ухвалення такого рішення і щодо відкриття провадження, і щодо початку розслідування КПК не передбачена, то це суперечить і засаді правової визначеності, і засаді забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

19. Згідно з загальновизнаними вимогами щодо посвідчення юридичних фактів, рішення про відкриття провадження у справі про кримінальне правопорушення повинне відзначатись ознаками відповідного процесуального документа, який би й посвідчував факт офіційного ініціювання правовідносин, спрямованих на здійснення судочинства і, крім інших, виконував би функцію процесуальної підстави і для занесення цього факту до ЄРДР, і для початку розслідування, а тому воно повинне відповідати вимогам ч. 3 ст. 110 КПК згідно з якою рішення слідчого та прокурора ухвалюються у формі постанови.

20. З урахуванням соціально-політичного і правового значення негативних наслідків рішення як щодо незаконної відмови у відкритті провадження у справі про кримінальне правопорушення, так і щодо незаконного його відкриття, зазначені дії мали б бути криміналізовані й передбачені у Кодексі про кримінальні правопорушення як злочин проти правосуддя.

21. Юридичне значення і відкриття провадження, і початку розслідування зобов'язує доповнити КПК положеннями щодо обов'язкової наявності для них визначених законом приводів та підстав, надати їх визначення і перелік, а у їхній структурі розрізняти матеріально-правовий та процесуальний аспекти.

22. Матеріально-правовим аспектом підстав відкриття провадження є: наявність достатніх фактичних даних про вчинене кримінальне правопорушення та відсутність визначених законом обставин, що виключають злочинність діяння.

А процесуальним аспектом цих підстав є: 1) ст. 2 КПК, якою визначено завдання кримінального провадження; 2) ст. 25 КПК, яка зобов'язує уповноважених осіб його відкрити й вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення факту та обставин вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила; 3) наявність процесуальних повноважень визначених законом осіб для розв'язання цих завдань; 4) ухвалена уповноваженою особою з цього приводу постанова.

23. Матеріально-правовим аспектом підстав початку розслідування є фактичні дані, наведені у мотивувальній частині постанови про відкриття провадження.

А процесуальним їх аспектом є: 1) наявність постанови про відкриття провадження; 2) занесення з цього приводу відомостей до ЄРДР; 3) ст. 214 КПК, яка зобов'язує уповноважених осіб розпочати розслідування; 4) доручення уповноваженої особи слідчому про його проведення; 5) наявність повноважень слідчого та відсутність визначених законом перешкод щодо його проведення; 6) постанова слідчого про прийняття ним провадження до розслідування.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий: монография. Кировоград, 2001. 264 с.

2. Аленін Ю.П. Початок досудового розслідування за Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 р. Юрид. часопис нац. академії внутрішніх справ. 2013. № 1. С. 198-203.

3. Академічний тлумачний словник української мови: в 11 т. Київ: Наукова думка, 1974. Т. 5. С. 655.

4. Александров Г.Н., Миньковский Г.М., Новиков С.Г. и др. Научно-практический комментарий к Основам уголовного судопроизводства союза ССР и союзных республик. Москва: Юрид. лит., 1961. 366 с.

5. Алексеев Н.С., Бастрыкин А.И., Даев В.Г. и др. Советский уголовный процесс / под ред. Н. Алексеева, В. Лукашевича. Л.: ЛГУ, 1989. 472 с.

6. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. М.:Юрид. лит,1981. Т.1. 360 с.

7. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. М.:Юрид. лит,1981. Т.2. 380 с.

8. Альшевский Т.В., Бородин С.В., Гуткин И.М. и др. Возбуждение уголовного дела и предварительное расследование: учеб. пособ. / под ред. С. Бородина и И. Перлова. Москва: НИ и РИО ВШ МООП СССР, 1968. 304 с.

9. Аналіз Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 1377 від 06.11.2015 р. http://police-experts.info/commentary/1377-2

10. Андрушко П.П. Встановлення відсутності події кримінального правопорушення як підстава закриття кримінального провадження. Вісник прокуратури, 2014. № 8 (158). С. 66-80.

11. Баганець О. Переваги та недоліки нового КПК. Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до проекту нового Кримінального процесуального кодексу України. Юридичний вісник України, 2012. № 10, № 11, № 12.

12. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: підручник. Харків: Ун-т внутр справ, 1998. С. 141.

13. Баранник П.Д. Управлінська діяльність у системі органів внутрішніх справ на регіональному рівні. Штаб УМВС України в Дніпропетр. області: Моноліт, 2007. 128 с.

14. Басиста І.В. Прийняття і виконання процесуальних рішень слідчого на стадії досудового розслідування: теоретичні і практичні проблеми: монографія. Львів: ЛьвДУВС, 2013. 600 с.

15. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. Харків: Основа, 1991. 360 с.

16. Берназ В.Д. Деякі новели КПК України як чинники зміни парадигми криміналістичної тактики / Нові завдання та напрями розвитку юридичної науки у ХХ1 столітті: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (Одеса, 26-27 лют. 2016 р.). Одеса: ОГУ, 2016. С. 28-31.

17. Берназ В.Д. Некоторые проблемы организации начала досудебного расследования в контексте нового криминального процессуального кодекса Украины / Реформування системи крим. юстиції в Україні: зб. мат. Міжнар. наук.-практ. конф. (Ірпінь, 16.11. 2012 р.). Ірпінь: Ірпінська фін.-юр. академія, 2012. С. 36.

18. Берназ В.Д., Смоков С.М. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти): монографія. Одеса: Одеськ. юрид. ін-т НУВС, 2005. С. 62.

19. Берназ В., Неледва Н. Регламентація початку досудового розслідування як основа кримінально-процесуального провадження. Вісник прокуратури, 2013. № 1. С. 62-67.

20. Большая советская энциклопедия. 2-е изд., 1955. Т. 36. С. 455.

21. Борис Грінченко. Словарь української мови: у 4 т. Київ: Наук. думка, 1996. Т. 3. 516 с.

22. Бояров В.І. Кримінальний процес: навч. посібник /за ред. В. Гончаренка, В. Колесника. Київ: Юстиніан, 2013. 573 с.

23. Бюллетень НКЮ УССР, 1924, № 28. С.1.

24. Вапнярчук В.В. Сутність початку досудового розслідування за новим КПК України / Акт. проблеми права: теорія і практика. 2013. № 26. С. 177-186.

25. Вакуленко О.Ф. Досудове розслідування кримінальних проваджень щодо неповнолітніх: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Київ, 2017. 18 с.

26. Вакулік О.А. Початок досудового розслідування у кримінальному провадженні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Київ, 2015. 20 с.

27. Великий тлумачний словник української мови / уклад. і голов. ред. В. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2004. 1440 с.

28. Волошина В.К. Реалізація галузевих та специфічних принципів кримінального процесу у стадії досудового розслідування: автореф. Дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Одеса, 2010. 20 с.

29. Врублевський О.С. Подія злочину / Юридична енциклопедія: в 6 т. Київ: Укр. енцикл., 2002. Т. 4. 720 с.

30. Галаган І.С., Сусло Д.С. Кримінальний процес Української РСР. Київ: Вища школа, 1970. 250 с.

31. Гегель В.Ф. Философия права. Москва: Мысль, 1990. 524 с.

32. Глинська Н.В. Обґрунтування рішень у кримінальному процесі: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Харків, 2003. 18 с.

33. Головатий С. Верховенство права: монографія: у 3 кн. Київ: Фенікс, 2006. 1747 с. Кн. 1. Верховенство права: від ідеї - до доктрини. С. 61-624.

34. Головатий С. Верховенство права: монографія: у 3 кн. Київ: Фенікс, 2006. 1747 с. Кн. 2. Верх-во права: від доктрини - до принципу. С. 625-1276.

35. Головатий С. Верховенство права: монографія: у 3 кн. Київ: Фенікс, 2006. 1747 с. Кн. 3. Верховенство права: український досвід. С. 1277-1747.

36. Гончаренко В.Г. Моральність як метапринцип правосуддя. Вісник Акад. адвокатури України. Київ: Акад. адвокатури, 2007. Число 23 (21). С. 6-15.

37. Гончаренко В.Г. Вибране. Київ: Прецедент, 2011. 791 с.

38. Гончаренко В.Г. Засади верховенства права та законності кримінального провадження в плані здійснення захисту. Вісник Акад. адвокатури України. Київ: Акад. адвокатури, 2013. Число 3 (28). С. 4-10.

39. Гончаренко В.Г. Захист прав учасників кримінального провадження як соціально-правовий канон. Вісник Акад. адвокатури України. Київ: Акад. адвокатури, 2014. Число 31. Том 11. № 3. С. 92-97.

40. Гора І.В. Кримінальне процесуальне право України: навч. посіб. / за ред. В. Гончаренка та В. Колесника. Київ: Юстиніан, 2014. 573 с.

41. Гора В.І. Науковий коментар до Глави 19 КПК України / за заг. ред. В. Гончаренка, В. Нора, М. Шумила. Київ: Юстиніан, 2012. 1244 с.

42. Гринюк В.О. Функція обвинувачення в кримінальному провадженні України: теорія та практика: монографія. Київ: Алерта, 2016. 358 с.

43. Грошевой Ю.М. Профессиональное правосознание судьи и социалистическое правосудие. Харків: Вища школа, 1986. 185 с.

44. Грошевой Ю.М. Функции профессионального правосознания судьи в механизме принятия решения по уголовному делу. Проблемы соц. законности, 1982. Вып. 10. С. 61-64.

45. Гуткин И.М. Возбуждение уголовного дела / Возбуждение уголовного дела и предварительное расследование: учеб. пособ. Москва: НИ и РИО ВШ МООП СССР, 1968. 304 с.

46. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности/пер.с фр. В.Туманова. Москва: Междунар. отнош-я,1997. 400 с.

47. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. Москва: Русский язык, 1990. Т. 3. 555 с.

48. Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь. Москва: Русский язык, 1976. 1096 с.

49. Декларация относительно эйтаназии. Принята 39-й медицинской ассамблеей. Мадрид, Испания, октябрь 1987 г. / Права человека и проф. ответственность врача. Киев: Ассоциация психиатров Украины, 1996. 122 c.

50. Дерев'янкін С.Л. Публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Харків, 2005. 18 с.

51. Державне управління: навч. посіб. / А. Мельник, О. Оболенський, А. Расіна, Л. Гордієнкова. Київ: Знання-Прес, 2003. С. 111-114.

52. Джеремі Макбрайт. Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процесс. Київ: К.І.С., 2010. 576 с.

53. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса (Вопросы теории и практики). Москва: Юрид. лит., 1971. С. 16.

54. Докази і доказування у кримінальному судочинстві: навч. посіб. / Ляш А., Стахівський С. Київ: Ун-т “Україна”, 2006. 186 с.

55. Дубинський А.Я. Вибрані праці / упор. Л. Удалова, О. Галаган, Д. Письменний та ін. Київ: Центр учб. літератури, 2014. 430 с.

56. Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы. Вибрані праці / упор. Л. Удалова, О. Галаган, Д. Письменний та ін. Київ: Центр учб. літератури, 2014. 430 с.

57. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования. Киев: НИи РИО КВШ МВД, 1975. 132 с.

58. Європейська Конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / за ред. О. Жуковської. Київ: ВІПОЛ, 2004. 960 с.

59. Єрьоменко Г.В. Подія / Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю. Шемшученко та ін. Київ: Укр. енцикл., 2002. Т. 4. 720 с.

60. Єрьоміна С. Лікарі, міліція, морги і кладовища дружно нагрівають руки на смертях українців. https://www.gogl.com.ua/search?

61. Жогин Н.В. Прокурорский надзор за предварительным расследованием уголовных дел. Москва: Юрид. лит., 1968. 132 c.

62. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Возбуждение уголовного дела. Москва: Госюриздат, 1961. 206 с.

63. Заєць О.М. Інститут аналітичного супроводження досудового розслідування кримінального провадження в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку. Вісник кримінального судочинства, 2017. № 4. С. 17-25.

64. Законодательство об уголовном судопроизводстве Союза ССР и союзных республик: в 2 т. Москва: Госюриздат, 1963. Т. 1. 879 с.

65. Звіт Венеціанської комісії 2011 р. CDL-AD(2011)003rev. Report on the Rule of Law. Adopted by the Venice Commission at its 86th plenary session (Venice, 25-26 March 2011) on the basis of comments by Mr Pieter van Dijk, Ms Gret Haller, Mr Jeffrey Jowell, Mr Kaarlo Tuori. 16 c.

66. Загальна теорія держави і права: підручник / М. Цвік, О. Петришин, Л. Авраменко та ін. Харків: Право, 2009. 584 с.

67. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. Харьков: КрымАрт, 1998. 340 с.

68. Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події. Затв. наказом МВС України № 1050 від 19.XІ. 2012 р. http://mvs.gov.ua

69. Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події. Затв. наказом МВС України № 1377 від 6.XІ. 2015 р. http://mvs.gov.ua

70. Інструкція про призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень № 53/5 від 8. X. 1998 р. zakon. rada. gov. ua

71. Карев Д.С. Сущность и задачи советского уголовного процесса. Сов. Угол. процесс: учебник / под ред. Д. Карева. Москва: Юрид. лит, 1975. 568 с.

72. Касумова А.Б. Право особи на скаргу в кримінальному процес: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.12.00.09. Київ, 2014. 19 с.

73. Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. Москва: Наука, 1998. 176 с.

74. Коваль О.А. Принципи процесуального права та їх втілення в законодавчій регламентації діяльності міліції України : дис… канд. юрид. наук. Київ, 2005. - 198 с.

75. Коваль С. Чи можна вмерти без міліції? Галицька зоря. hal_zoria.io.ua

76. Кодекс адміністративного судочинства України: офіц. вид. - К.: Парламентське вид-во, 2005. - 120 с.

77. Козюбра М.І. та ін. Загальна теорія права: підручник / за ред. М. Козюбри. Київ: Ваіте, 2015. 392 с.

78. Колесник В.А. Кримінальний процес: навч. посіб. / за ред. В. Гончаренка, В. Колесника. Київ: Юстиніан, 2013. 573 с.

79. Колесник В. А. Негласні слідчі (розшукові дії: кримінально-процесуальні та криміналістичні аспекти підготовки і проведення: наук.-практ. посіб. Київ: Прецедент, 2014. 135 с.

80. Колодій А.М. Принципи права України: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 1998. 208 с.

81. Колодяжный В.А. Возбуждение уголовного дела: проблемы теории и практики: монография. Луганск: РИО ЛИВД, 1999. 148 с.

82. Коментар до Конституції України. Київ: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. 376 с.

83. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / отв. ред. В. Радченко, В. Томин. Москва: Юрайт, 2000. 760 с.

84. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / под ред. А. Смирнова. СПб.: Питер, 2003. 1008 с.

85. Конверський А.Є. Логіка. Київ: Центр учб. літератури, 2008. 304 с.

86. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. Москва: Наука, 1975. 720 с.

87. Конституція України: чинне законодавство: Офіц. текст. - Київ: Алерта, 2016. - 80 с.

88. Косміна Н.М. Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків: дис.. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. Харків, 2011. 217 c.

89. Котюк І.І. Теорія судового пізнання: монографія. Київ: Київський університет, 2006. 435 с.

90. Котюк І. Основи теорії судового пізнання. Загальнотеоретичні аспекти: навч. посіб. Київ: Київський університет, 2012. 423 с.

91. Котюк І. Домашнє завдання з державної мови для право творців. Голос України. № 60 (6565) від 1 квітня 2017 р. С. 3.

92. Котюк І.І., Котюк О.І. Курс правознавства: навч. посіб. Київ: Київський університет, 2008. 831 с.

93. Котюк І.І., Котюк О.І. Джерела права як умови визначення правомірності дій державних органів та посадових осіб / Акт. проблеми сучасного розвитку цив., міжнар. морського, госп. і транспорт. права: мат. VІІ Міжнар. наук. конф. Київ: КДАВТ, 2017. С. 215-219.

94. Котюк І.І, Мусієнко А.В. Альтернатива евтаназії - паліативна медицина. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2003. 3 № (16). С. 23-29.

95. Котюк І. Верховенство права чи верховенство закону - що візьме верх в Україні. Юридичний вісник України, 2017. С.5.

96. Котюк О.І. Правомірність слідчих дій: умови визначення та засоби забезпечення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Київ, 2013.19 с.

97. Кримінальне процесуальне право України: навч. посіб. / за ред. В. Гончаренка та В. Колесника. Київ: Юстиніан, 2014. 573 с.

98. Кримінальний кодекс України. Київ.: Парламентське вид-во, 2001. 143 с.

99. Кримінальний процесуальний кодекс України. К.: Паливода А.В., 2013. 328 с.

100. Кримінальний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / відп. ред.: С. Ківалов та ін. Харків: Одіссей, 2013. 1104 с.

101. Кримінально-процесуальний кодекс України. Київ. Паливода А.В., 2011. 248 с.

102. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / О. Бандурка та ін. Харків: Право, 2012. Т. 1. 768 с.

103. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / под ред. А. Бойкова и И. Карпеца. Москва: Юрид. лит., 1989. 640 с.

104. Кучинська О.П. Принципи кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників: монографія.Київ: Юрінком Інтер,2013.288 с.

105. Кучинська О.П., Фулей Т.І., Бараннік Р.В. Принципи кримінального провадження у світлі практики Європейського суду з прав людини: монографія. Ніжин: Аспект-Поліграф, 2013. 228 с.

106. Ларин А.М. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства. Москва: Наука, 1985. 240 с.

107. Ларин А.М. Структура института возбуждения уголовного дела. Советское государство и право, 1978. № 5. С. 76-84.

108. Лобойко Л. Реалізація норм чинного КПК України щодо досудового провадження: окремі аспекти. Право України. 2013. № 11. С. 22-31.

109. Лобойко Л. Актуальні проблеми визначення підстав і моменту початку досудового розслідування. Вісник кримінального судочинства. 2015. № 1. С. 87-92.

110. Лобойко Л.М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України. Дніпропетровськ: Ліра, 2004. 216 c.

111. Лоскутов Т.О. Предмет правового регулювання процесуального права: монографія. Київ: Юридичний світ, 2016. 416 с.

112. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. Москва: Юрид. лит., 1973. 215 с.

113. Лук'янчиков Є.Д., Лук'янчиков Б.Є. Нормативне врегулювання початку кримінального провадження. Вісник кримінального судочинства, 2017. № 1. С. 57- 62.

114. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве: теория, законодательство и практика. Москва: Юристь, 2006. 174 с.

115. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: монографія. Київ : Юрінком Інтер, 2005. 512 с.

116. Маляренко В. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення. Голос України. 2004. № 212 (3462). С. 8-9.

117. Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 1999. 319 с.

118. Малярчук Т.В. Понятійний апарат кримінально-процесуального права України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Київ, 2011. 17 с.

119. Маркс К., Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії. Соч., Т. 4. С. 455-457.

120. Маркуш М.А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України : монографія. Харків: Вапнярчук Н., 2007. 172 с.

121. Меликян М.Н. О специфике доказывания в ходе предварительной проверки информации о преступлениях. Государство и право. 1998. № 10. С. 76-82.

122. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Київ: Юрінком Інтер, 1999. 448 с.

123. Михайленко О. Порушення кримінальної справи - самостійна стадія радянського судочинства. Радянське право, 1970. № 3. С. 73-78.

124. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе / под ред. А. Цыпкина, Саратов: Сарат. ун-т, 1975. 151 с.

125. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. Киев: Вища школа, 1984. 133 с.

126. Михеєнко М.М. Порушення кримінальної справи / Михеєнко М., Нор В., Шибіко В. Кримінальний процес України. Київ: Либідь, 1999. 536 с.

127. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. Київ: Либідь, 1999. 536 с.

128. МОЗ: Кожна людина повинна задекларувати згоду чи незгоду стати донором органів після смерті. http://www.kmu.gow.ua/control/artikle?art id=246819518

129. Навроцька В.В. Засада диспозитивності та її реалізація в кримінальному процесі України: монографія. Львів: Львів. держ. ун-т внутр., справ, 2010. 230 с.

130. Назаров В.В. Реалізація засади верховенства права в кримінальному провадженні. Правова держава, 2017. № 26. С. 137-143.

131. Назаров В.В. Захисник в кримінальному провадженні: процесуальні та криміналістичні аспекти / Криміналістика в адвокат. діяльності: мат. наук.-практ. конф. (25.XI. 2016 р. Київ). Київ: Акад. адвокатури, 2016. С. 74-77.

132. Научно-практический комментарий к Основам уголовного судопроизводства союза ССР и союзных республик / под ред. В. Болдырева. Москва: Юрид. лит., 1961. 366 с.

133. Научно-практический комментарий к уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / под ред. Л. Смирнова. Москва: Юрид. лит, 1965. 635 с.

134. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / под ред. В. Лебедева. Москва: Юрид. лит., 1997. 1007 с.

135. Недбайло П. Применение советских правовых норм. Москва, 1960.75 с.

136. Николайчик В.М. Уголовный процесс США. Москва: Наука,1981.224 с.

137. Нор В.Т. Акти слідчі. Юридична енциклопедія. Т. 1. С. 84-85.

138. Нор В.Т. Засади кримінального провадження / Кримінальний процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар / за заг. ред. В. Гончаренка, В. Нора, М. Шумила. Київ: Юстиніан, 2012. С. 39.

139. Нор В.Т. Прокурорський нагляд в Україні: курс лекцій / В. Нор, Я. Бернський, І. Когутич та ін. Львів: Тріада плюс, 2002. 280 с.

140. Общая теория государства и права. Акад. курс: в 2 т. / под ред. М. Марченко. Москва: Зерцало, 1998. Т. 2. Теория права. 640 с.

141. Ожегов С.И. Словарь русского языка / под ред. Н. Шведововой. Москва: Русский язык, 1991. 750 с.

142. Основи законодавства України про охорону здоров'я. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/page2

143. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик. Москва: Юрид. лит., 1971. 376 с.

144. Основы уголовного судопроизводства союза ССР и союзных республик. Москва: Юрид. лит., 1973. 237с.

145. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. СПб., 1909. Т. 1. С. 182.

146. Плавич М.С. Філософсько-методологічні засади юридичної науки. Держава і право, 2009. Вип. 43. С. 195-199.

147. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: підручник /за ред. Ю. Кравченка. Київ: Нац. акад. внутр. справ України, 1999. С. 397-398.

148. Погорецький М.А. Початок досудового розслідування: окремі проблемні питання. Вісник кримінального судочинства, 2015. № 1. С. 85-95.

149. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: моногр. Харків: Арсіс, ЛТД, 2007. 576 с.

150. Погорецький М.А. Поняття та сутність легалізації оперативно-розшукової інформації. Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. Луганськ: ЛДУВС, 2010. Спец. вип. № 4. С. 26-40.

151. Погорецький М.А., Волкотруб С.Г. Удосконалення кримінального процесуального законодавства України щодо підслідності органів досудового розслідування. Вісник кримінального судочинства, 2017. № 1. С. 71-80.

152. Покровский И.А. “Иррациональное” в области права. Отд. оттиск из журн. “Юрид. Вестник” 1915 г. Москва, 1915. Кн. ХІ (ІІІ). С. 10.

153. Попелюшко В.О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: монографія. Острог: Острозька академія, 2009. 634 с.

154. Попелюшко В.О. Проблеми кримінального процесу та захисту у кримінальній справі. Збірник наукових статей / укладач Аврамишин С. Острог: Острозька академія, 2008. 400 с.

155. Порядок взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров'я та прокуратури України при встановленні факту смерті людини” від 28.XІ.2012 р. http://zakon0.rada.gov.ua/laws/shon/z2106-12

156. Постанова міжвідомчої наради керівників правоохоронних органів та представників закладів охорони здоров'я міста щодо удосконалення взаємодії при встановленні факту смерті людини від 22 листопада 2013 р. м. Чернівці. https://www.google.com.ua

157. Постаноновление № 7 Пленума Верховного Суда СССР от 9.07. 1982 г. “О судебном решении”. Бюл. Верхов. Суда СССР, 1982, № 4. С. 20.

158. Про єдиний реєстр досудових розслідувань : Наказ ГПУ від 17 серпня 2012 р. № 69. https://mws.gov.ua

159. Про затвердження змін до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів органів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів у суспільства і держави від протиправних посягань : Наказ МВС України від 19.X. 2012 р. № 923. http://mws.gov.ua

160. Про звернення громадян. Закон України. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/shon/393-96вр

161. Про міжнародні договори України. Закон України. № 1906. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1906-15

162. Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, надзвичайні ситуації й інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 22.X. 2012 р. № 940. https://mws.gov.ua.

163. Про судову експертизу. Закон України № 4038. http://zakon1.rada.gov.ua

164. Про судоустрій і статус суддів. Закон України від 02.06.2016 р. № 1302-VIII. http:zakon5.rada.gov.ua/laws/show/14.02-19

165. Про поховання і похоронну справу. Закон України. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1102-15

166. Рабінович П.М. Акт юридичний. Юридична енциклопедія: в 6 т. Київ: Укр. енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2002. Т. 1. С. 80.

167. Радецька В.Я. Мова науки криміналістики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Київ, 2002. 18 с.

168. Рахунов Р.Д. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. Москва: Гос. изд-во юрид. лит., 1954. 88 с.

169. Рішення Конституційного Суду України (про тлумачення терміну “законодавство”) № 12-рп/98. zakon.rada.gov.ua/laws/show/v012p710-98

170. Рішення Конституційного Суду України (про призначення судом більш м'якого покарання) № 15-рп/2004. zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04

171. Рогальська В.В. Змагальність у досудовому провадженні (за матеріалами діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Дніпропетровськ, 2012. 18 с.

172. Рожнова В.В. Оцінка слідчим, прокурором достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення / Наукове забезпечення досудового розслідування: проблеми теорії та практики: зб. тез доповідей V Всеукр. наук.-практ конф. (Київ, 8 липня, 2016 р.). Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2016. С. 130-132.

173. Рожнова В.В. Суб'єкти затримання, передбаченого ст. 208 КПК України / Актуальні проблеми досудового розслідування: зб. тез. доповідей ІV Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ. 1 липня 2015 р.). Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2016. С. 135-137.

174. Рожнова В.В. та ін. Теорія судових доказів в питаннях і відповідях. Навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2015. 104 с.

175. Савина А.А. Организация и тактика предварительной проверки сообщений об экономических преступлениях : учеб.-метод. пособ. / под ред. А. Филиппова. Москва, 2006. 382 с.

176. Савицкий В.М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве. Москва: Наука, 1975. 382 с.

177. Савицкий В.М. Язык процессуального закона (вопросы терминологии). Москва: Наука, 1987. 288 с.

178. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків: Консум, 2001. 656 с.

179. Слинько Д.В. Процесуально-правовий механізм формування і прийняття рішень в органах внутрішніх справ: дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Харків, 2002. С. 73.

180. Словарь української мови Бориса Грінченко: в 4 т. / НАН України. Ін-т укр. мови. Київ: Наук. думка, 1996. Т. 2. 588 с.

181. Словник іншомовних слів / Л. Пустовіт, О. Скопненко, Г. Сюта та ін. Київ: Рідна мова, 2000. С. 418.

182. Советский энциклопедический словарь / гл. ред. С. Ковалев. Москва: Сов. энциклопедия, 1979. 1600 с.

183. Советский уголовный процесс / под ред. Д. Карева. Москва: Юрид. лит., 1976. 568 с.

184. Советский уголовный процесс: учебник / под ред. Л. Карнеевой, А. Лупинской, И. Тыричева. Москва: Юрид. лит., 1980. 568 с.

185. Статіва І.І. Початковий етап досудового провадження в сучасному кримінальному процесі: український і західний контексти: монографія. Дніпро: Держ. ун-т внутр. справ, 2012. 248 с.

186. Статіва І.І. Чи збережена у новому КПК України стадія порушення кримінальної справи. Підприємництво, господарство і право. 2012. № 12. С. 86-90.

187. Стельмащук О.В. Теоретико-правовий аналіз засади “публічності” кримінального провадження, визначеної КПК України. Бюлетень Міністерства юстиції України, 2016. № 8. С. 44-48.

188. Стельмащук О.В. Ознаки кримінального правопорушення як підстава відкриття кримінального провадження. Бюлетень Міністерства юстиції України, 2016. № 9. С. 58-62.

189. Стельмащук О.В., Котюк І.І. Актуальні аспекти гарантій дотримання прав людини, пов'язаних з її смертю (постановка проблеми). Вісник Академії адвокатури України, 2016. Том 13. Число 3 (37). С. 65-71.

190. Стельмащук О.В. Принципові недоліки понятійно-категоріального апарату, закладені в основу кримінально-процесуальних правовідносин. Вісник кримінального судочинства, 2016. № 4. С. 174-180.

191. Стельмащук О.В. Обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, як підстава початку досудового розслідування. Бюлетень Міністерства юстиції України, 2017. № 3. С. 35-41.

192. Стельмащук О.В. Відкриття кримінального провадження як процесуальне рішення. Вісник Академії адвокатури України. Київ: Акад. адвокатури, 2017. Том 14. Число 1 (38). С. 112-119.

193. Стельмащук О.В. Актуальні аспекти вдосконалення кримінально-процесуальних правовідносин. Бюлетень Міністерства юстиції України, 2016. № 9. С. 45-50.

194. Стельмащук А. Проблемные аспекты обеспечения прав человека в ходе правоотношений, обусловленных его смертью (опыт Украины). Legea si Viata, 2017. -№ 10/2 (310). С. 80-84.

195. Стельмащук О., Котюк І. Чинний порядок відкриття кримінального провадження спричиняє порушення прав і живих, і мертвих. Голос України. №75 (6079), від 25 квітня 2015 р. С. 5.

196. Стельмащук О. Відкриття кримінального провадження повинне зобов'язувати у кожному разі перевіряти наявність для цього належних підстав / Акт. проблеми суч. розвитку цив., міжнар. морського і транспорт. права: мат. V Міжнар. наук. конф. - К.: КДАВТ, 2015. С. 473-477.

197. Стельмащук О.В. Підстави відкриття кримінального провадження та початку розслідування потребують офіційного визначення / Проблеми реформування крим. юстиції України : зб. наук. праць за мат. Міжнар. наук.-практ. конф., 20.V. 2016 р. Чернівці, 2016. С. 151-154.

198. Стельмащук О., Котюк І. Справедливість і кримінал поняття несумісні. Голос України. №217 (6471), від 15 листопада 2016 р. -С. 5.

199. Стельмащук О.В. Методологічні аспекти понятійно-категоріального апарату сучасного судочинства / Криміналістика в адвокатській діяльності : матеріали наук.-практ. конф. Акад. адвокатури (25 листопада 2016 р.). Київ: Акад. адвокатури. 2016. С. 97-100.

200. Стельмащук О.В. Відкриття кримінального провадження як юридичний факт / Акт. проблеми суч. розвитку цив., міжнар. морського, госп. і транспорт. права: мат. VII Міжнар. наук.-практ. конф., 6-7 квітня 2017 р. Київ: КДАВТ, 2017. С. 275-278.

201. Стельмащук О.В. Відкриття кримінального провадження як процесуальне рішення. Бюлетень Міністерства юстиції України, 2017. № 7. С. 47-52.

202. Стельмащук О.В. Засади судочинства як загальновизнані орієнтири правової регламентації його процедури / Проблеми законодавчого регулювання порядку розробки та прийняття нормативно-правових актів: зб. наук. праць за мат. Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 2-3 листопада 2017 р.) / за заг. ред. І. Шутака. - Харків: Право, 2017. С. 305-308.

203. Олександр Стельмащук О.В. Удосконалення інституту відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення. Юридичний вісник України, 2017. № 43-44 (1164-1165). С. 18-19.

204. Стріха М. Жорстокість. День, № 42-43, 7-8 березня 2013 р. С. 12.

205. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: в 2 т. Москва: Наука, 1968. Т. 1. Основне положения науки советского уголовного процесса. 470 с.

206. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: в 2 т. Москва: Наука, 1970. Т. 2: Порядок производства по уголовным делам по советскому уголовно-процессуальному праву. 516 с.

207. Сучасний тлумачний словник української мови / уклад. Н. Кусайкіна, Ю. Цибульник. Харків: Школа, 2011. 784 с..

208. Сусло Д.С., Галаган І.С. Порушення кримінальної справи / Кримінальний процес Української РСР. Київ: Вища школа, 1970. 250 с.

209. Татаров Ю.Ю. Досудове розслідування кримінальних правопорушень за новим КПК України: монографія. Одеса: ОДУВС, 2012. 306 с.

210. Татаров О.Ю. Гарантії законності та обґрунтованості прийняття процесуальних рішень на початковому етапі досудового провадження / Акт. проблеми права: теорія і практика : зб. наук. праць Східноукр. нац. ун-ту імені В. Даля. 2012. № 24. С. 470-480.

211. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: підручник. Київ: А.С.К., 2003. 119 с.

212. Тихомиров Ю.А. Управленческое решение. Москва: Наука, 1972. С. 33.

213. Тлумачний словник української мови / за ред. В. Калашника. - Харків: Прапор, 2004. 855 с.

214. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР: науч.-практ. комментарий / под ред. М. Самаева. Киев: Политиздат Украины, 1974. 543 с.

215. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР. Науч.-практ. комментарий / отв. ред. П. Цупренко. Киев: Политиздат Украины, 1984. С. 141.

216. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан. Казахстан. 250 с.

217. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации: учебник / отв. ред. П. Лупинская. Москва: Юристъ, 2009. 1072 с.

218. Удалова Л.Д. Вдосконалення процесуального порядку початку досудового розслідування / Теорія і практика судової експертизи: зб. матер. круглого столу. Київ: НАВС, 2016. С. 321-324.

219. Уильям Бернам. Правовая система соединенных штатов Америки. Москва: Новая юстиция, 2006. 1216 с.

220. Українсько-російський словник. Київ: УРЕ, 1976. 944 с.

221. Фаринник В.І. Початок досудового розслідування за Кримінальним процесуальним кодексом України. Юридичний вісник України. 2012. № 24.

222. Филин Д.В. Начало уголовного производства в уголовном процессе Украины. http://www.iuaj.net/node/1462.

223. Философский энциклопедический словарь. Москва: ИНФРА-М, 1997. 576 с.

224. Цивільний кодекс України. Київ: Видавн. Дім “Ін Юре”, 2003. -664 с.

225. Чернявський С.С., Татаров О.Ю. Правове та організаційне забезпечення розгляду в ОВС заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події. Бюлетень міністерства юстиції України, 2013. № 2. C. 85-93.

226. Шакун В.І. Первинне реагування на злочини : теоретичні та прикладні питання / Акт. проблеми управління та службово-оперативної діяльності ОВС в сучасний період розвитку державності України: мат. Всеукраїн. наук.-практ. конф., 26 жовтня 2007 р. Київ: Леся, 2008. С. 26-34.

227. Шапутько С.В. Розгляд слідчим суддею скарг на бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення під час досудового розслідування: проблеми правозастосування та шляхи їх вирішення. Вісник кримінального судочинства, 2016. № 4. С. 80-86.

228. Шапченко С.Д. Склад злочину / Кримінальне право України. Заг. частина: / Г. Андрусів, П. Андрушко, В. Бенківський та ін. Київ: Юрінком Інтер, 1997. 512 с.

229. Шаргей М.Е. Уголовно-процессуальный кодекс УССР 1927 года. Харьков, 1928. С. 74.

230. Шевчишен А.В. Особливості початкового етапу розслідування: зарубіжний досвід / Забезпечення законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства: мат. 1 наук. практ. конф., (Луганськ 25 березня 2011 р.). Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2011. С. 134-138.

231. Шейфер С.А. Сущность и способы собирания доказательств в советском уголовном процессе. Москва: Юрид. лит., 1972. 130 с.

232. Шило О.Г. Теоретико-прикладні основи реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України: монографія. Харків: Право, 2011. -

233. Шумило М.Є. Щодо шляхів подолання обвинувального ухилу у кримінальному процесі. Малиновські читання: мат. п'ятої Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Острог, 2016 р.). Острог: Остр. академія, 2016. С. 235-236.

234. Шумило М.Є. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Гончаренка, В. Нора, М. Шумила. Київ: Юстиніан, 2012. 1244 с.

235. Шумило М.Є. Гносеологічна і процесуальна природа доказів у Кримінальному процесуальному кодексі України / Актуальні питання кримінального процесуального законодавства України. Збірник матеріалів міжвузівської наукової конференції. Нац. академія прокуратури України. Київ: Алерта, 2013. С. 13-27.

236. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. Шемшученко та ін. Київ: Укр. енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2002. Т. 1. 672 с.

237. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. Шемшученко та ін. Київ: Укр. енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2001. Т. 3. 792 с.

238. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. Шемшученко та ін. Київ: Укр. енциклопедія, 1998. 2003. Т. 5. 736 с.

239. Юридичний словник / за ред. В. Бабія, В. Корецького, В. Цвєткова. Київ: УРЕ АН УРСР, 1974. 846 с.