Підвищення конкурентоспроможності персоналу

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації. Відповідно до - Рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування „Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12. 12. 1993 року № 132, до основних нормативних актів підприємства належать:

--Положення про систему управління охороною праці на підприємстві.

Положення про службу охорони праці підприємства.

Положення про комісію з питань охорони праці підприємства.

Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці.

Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.

Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму.

Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці.

Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників.

Положення про санітарну лабораторію підприємства.

Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт.

Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві.

Загальнооб'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою.

Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці.

Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування.

Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах.

Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

5.2 Аналіз умов праці на виробництві

У процесі праці людина перебуває в контакті з предметом праці, знаряддями праці та іншими людьми. Крім цього, на людину діють різні фактори виробничого середовища, зокрема, температура, вологість та швидкість руху повітря, параметри котрих не відповідають нормативним значенням, надмірний шум, вібрація, шкідливі виділення, електромагнітне та радіоактивне випромінювання тощо. Усе це характеризує умови, в яких працює людина.

Умови праці -- це умови, що формуються в процесі праці людини, яка є головною продуктивною силою суспільства. У процесі праці формуються специфічні для кожного виду виробництва умови праці. Це залежить від особливостей вироблюваної продукції, сукупності застосованого обладнання, інструментів, пристосовувань, сировини та матеріалів, методики технології та організації виробництва. Ці чинники перебувають у тісному взаємозв'язку, впливають на процес формування умов праці. Отже, вирішення складного завдання формування сприятливих умов праці залежить, перш за все, від створення безпечної техніки, технології та належної організації виробництва.

Умови праці визначаються двома основними показниками: характером виробничого процесу, пов'язаного з робочою позою, нервово-психічним станом, напругою м'язів робітника та ін., а також виробничими обставинами під час роботи, які впливають на його здоров'я, нервово-м'язову та психічну діяльність.

Несприятливі умови праці примушують організм людини витрачати енергію на переборювання впливу шкідливих факторів. Унаслідок цього зростає втома організму, що підвищує ймовірність нещасного випадку, оскільки зморений організм не може з необхідною ефективністю реагувати на зміни, що відбуваються навкруги, навіть якщо ці зміни, безпечні для нього.

До задач охорони праці входить створення комфортних умов праці для забезпечення максимальної продуктивності, а імовірність ушкоджень або захворювання працюючого звести до мінімального.

Реальні виробничі умови характеризуються, як правило, наявністю певних небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що є причинами травматизму і професійних захворювань.

Небезпечний виробничий фактор - це фактор, вплив якого на працюючого у визначених умовах приведе до травми або до іншого раптового різкого погіршення стану здоров'я.

Шкідливим виробничим фактором називається такий виробничий фактор, вплив якого на працюючого у визначених умовах приведе до захворювання або втрати працездатності.

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори можна підрозділити на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні.

До фізичних небезпечних і шкідливих факторів представлених на підприємстві відносяться: рухомі елементи машин і механізмів; вироби, що переміщаються; матеріали; заготовки; руйнування конструкцій; підвищений рівень шуму, вібрацій, підвищений барометричний тиск; недостатня штучна освітленість робочої зони; гострі краї, жорсткість поверхні деталей, інструментів та обладнання.

До хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносяться хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, котрі впливають на репродуктивну функцію. За шляхом проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що проникають через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, слизові оболонки і поверхні тіла людини.

На ХК «АвтоКрАЗ» хімічні речовини представлені аміаком, котрий використовується в аміачних компресорнних установках і призначений для охолодження компонентів сировини. За класом небезпеки речовина відноситься до 4-го класу тобто речовини малонебезпечні, агрегатний стан пара, гранично допустима концентрація в повітрі робочої зони складає 20 мг/м, також до шкідливих відносяться аерозолі які виділяються при газо-електрозварюванні. Аерозолі являють собою оксид вуглецю в суміші повітря робочої зони. За характеристиками оксид вуглецю є ідентичним з аміаком.

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів відносяться фізичні (статичні і динамічні) нервово-психічні перевантаження розумова перенапруга, монотонність праці, емоційні перевантаження). На підприємстві особливо підверженими впливу цих факторів є оператори управління, так як їх робота пов'язана з переробкою великої кількості інформації.

Проаналізувавши умови праці на підприємстві можливо зробити висновок, що вони характеризуються наявністю невеликої кількості шкідливих виробничих факторів.

Газоподібні забруднювачі повітря представлені аміаком та оксидом вуглецю. Для попередження отруєння аміаком на підприємстві стежать за герметичністю виробничого обладнання, працює загальна та місцева вентиляції, робітники забезпечуються індивідуальними засобами захисту спецкостюмами типу Л-1, засобами захисту органів дихання (протигазами), спецокулярами зі щільно прилягаючими оправами. Зварювальники на дільниці газоелектрозварювання забезпечуються сукняними костюмами, брезентовими рукавицями, взуттям з термостійкою підошвою.

На підприємстві проводяться наступні профілактичні заходи щодо попередження виникнення профзахворювань та отруєнь: заміна шкідливих і особливо отруйних речовин на виробництві на менш шкідливі і отруйні; механізація та автоматизація виробничих процесів, раціоналізація технології та герметизація апаратури; стандартизація сировини з метою зниження отруйних домішок; виділення найбільш небезпечних шкідливих процесів в спеціальні ізольовані приміщення; загальнообмінна вентиляція, місцева вентиляція, встановлення витяжних шаф; заходи з особистої гігієни та періодичний медогляд; санітарно-технічна пропаганда та інструктаж.

5.3 Пожежна безпека

Забезпечення пожежної безпеки -- невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища. Відповідно до статті 4 Закону України „Про пожежну безпеку" державні органи виконавчої влади та органи самоврядування усіх рівнів в межах своєї компетенції організовують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів.

Згідно діючого законодавства відповідальність за утримання промислового підприємства у належному протипожежному стані покладається безпосередньо на керівника (власника).

Власники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов'язані:

--розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

-- утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

--створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

Пожежа неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.

Пожежна безпека - це стан об'єкта, при якому з установленою ймовірністю виключається можливість виникнення і поширення пожежі до дії на людей небезпечних факторів, а також забезпечення захисту матеріальних цінностей.

Мета пожежної охорони - захист життя і здоров'я громадян від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах.

Система протипожежного захисту -- це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 2272-93).

Попередження розповсюдження пожеж, в основному визначається пожежною безпекою будівель та споруд і забезпечується: правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій; правильними об'ємно-планувальними рішеннями будівель та споруд; розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки; встановленням протипожежних перешкод в будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях; обмеженням витікання та розтікання горючих рідин при пожежі; улаштуванням протидимного захисту; проектуванням шляхів евакуації; заходами щодо успішного розгортання тактичних дій по гасінню пожежі.

Вогнестійкість -- здатність будівельних елементів та конструкцій зберігати свою несучу здатність, а також чинити опір нагріванню до критичної температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню. Вогнестійкість конструкцій та елементів будівель характеризується межею вогнестійкості.

Межа вогнестійкості -- це час (у годинах) від початку вогневого стандартного випробування зразків до виникнення одного з граничних станів елементів та конструкцій (втрата несучої та теплоізолюючої здатності, щільності). Межі вогнестійкості та максимальні межі розповсюдження вогню визначаються шляхом дослідження у спеціальних печах під відповідним навантаженням.

Межа розповсюдження вогню -- максимальний розмір пошкоджень, яким вважається обвуглення або вигорання матеріалу, що визначається візуально, а також оплавлюванням термопластичних матеріалів.

Будівля може належати до того чи іншого ступеня вогнестійкості, якщо значення меж вогнестійкості і меж розповсюдження вогню усіх конструкцій не перевищує значень вимог СНиП 2.01.02-85.

Вимоги щодо конструктивних та планувальних рішень промислових об'єктів, а також інших питань забезпечення їхньої пожежо- та вибухобезпеки значною мірою визначаються категорією приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Визначення категорії приміщення проводиться з урахуванням показників пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходяться (використовуються) та їх кількості. Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д).

Категорія А. Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія Б. Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28°С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В. Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.

Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д. Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Пожежна безпека на ХК «АвтоКрАЗ» забезпечується відповідно до Закону України “Про пожежну безпеку”. Шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат та зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Приміщення адміністративного призначення ХК «АвтоКрАЗ» відносяться до категорії пожежної безпеки Д (негорючі речовини та матеріали в холодному стані).

Відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) приміщення (зони) поділяються на вибухонебезпечні та пожежонебезпечні.

ХК «АвтоКрАЗ» являється пожежонебезпечним об'єктом, відноситься до класу В1-б, тобто в просторі можуть знаходитись горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях, при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більше 5% загального об'єму приміщення. До роботи при обслуговуванні електроустаткування допускаються особи, які мають технічну кваліфікаційну групу відповідно до виконуваної роботи, з оформленням роботи нарядом чи розпорядженням, дозвіл до проведення конкретних робіт, регламентація усіх факторів відповідно до виробничого розкладу

В комплексі заходів, що використовуються в системі протипожежного захисту, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних горючих речовин та матеріалів згідно зі СНиП 2.04.09-84.

Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів:

води (у вигляді струменя або розпиленому вигляді);

інертних газів (вуглекислота та ін.);

хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);^;

порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);

пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин і їх носіїв (протипожежної техніки), визначається в кожному конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорань, особливостей горіння речовин та матеріалів.

Успіх швидкої локалізації та ліквідації пожежі на її початку залежить від наявних вогнегасних засобів, вміння користуватися ними всіма працівниками, а також від засобів пожежного зв'язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасних засобів.

Протипожежний захист підприємства забезпечується за допомогою централізованої система пожежної сигналізації.

На території підприємства, згідно з планом, розташовані протипожежні щіти та ємності з піском. Вогнегасники згідно з планом-графіком регулярно проходять атестацію та перевірку. В разі виникнення пожежі на підприємстві існує мережа протипожежного водопостачання від пожежних гідрантів централізованої системи водопостачання.

На підприємстві згідно з розробленим планом проводяться навчання з протипожежного захисту, аналіз стану пожежної безпеки та заходів по підвищенню безпеки, підготовка запитань для нарад, у заступника головного інженеру з питань пожежної безпеки, узагальнення та розповсюдження досвіду роботи по профілактиці пожеж.

Основними причинами виникнення пожеж є: порушення техніки безпеки при проведенні робіт які можуть викликати пожежу, коротке замикання силових установок і пристроїв, порушення правил зберігання легкозаймистих речовин та матеріалів, паління у невстановлених місцях, порушення техніки безпеки при монтажі та експлуатації електроустаткування.

На підприємстві в адміністративному корпусі розроблені та введені поверхові плани евакуації. У виробничих приміщеннях в основному піддтримується режим евакуації.

5.4 Розрахунок штучного освітлення в приміщеннях

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

-- створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

-- не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

-- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

-- не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

-- повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

--не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів

--повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Керуючись вищеприведеними вимогами розрахуємо штучне освітлення у виробничому приміщенні підприємства.

Довжина приміщення а = 40 м. Висота приміщення h = 5 м. Ширина приміщення b = 18 м. Вікна розташовані з двох сторін. Відстань до сусідньої будівлі 10 м. Засклення металевопластикове з подвійним склопакетом. В залізобетонних перекриттях встановлені стрічкові світлові ліхтарі. Напруга електричної мережі освітлення U_c = 220 В.

1. За таблиці приймаємо комбіновану систему освітлення з лампами розжарювання. За таблицями вибираємо тип світильника - глибоко випромінювач емальований (ГЕ), найвигідніше відношення відстаней V = 1,4 = L_св/h_св, де

h_св = h - (h_рз + h_под) = 5- (0,8 + 0,5) = 3,7 м.

Розрахункова схема для визначення h_св приведена на рис. 5.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5.1 Розрахункова схема

Звідси відстань між світильниками: L_св = V * h_св = 1,4 * 3,7 = 5,18 м.

2. Визначимо відстань від стіни до першого ряду світильників. При наявності робочих місць біля стіни L1 = 0,3 L_св, при відсутності робочих місць біля стіни L1 = 0,5 L_св. Робочі місця біля стіни є, тоді:

L1 = 0,3 L_св = 0,3 * 5,18 = 1,55 м.

3. Визначимо відстань між крайніми рядами світильників по ширині L2 і по довжині L3.

L2 = b - 2L₁ = 18 - 1,55·2 = 14,9 м,

L3 = a - 2L₁ = 40 - 1,55·2 = 36,9 м.

4. Визначимо число рядів світильників за довжиною і шириною:

n_шир = (L2/ L_св) + 1 = (14,9/5,18) + 1 = 4 рядів

n_довж = (L3/ L_св) + 1 = (36,9/5,18) +1 = 8 рядів

5. Визначимо кількість світильників:

n_св = n_шир * n_довж = 4·8 = 32 штук

6. Визначимо показник приміщення :

7. По таблицям визначаємо коефіцієнти відображення світла від стін і стелі:

8. По таблиці визначаємо коефіцієнт використання світлового потоку n_n = 66%.

9. Визначаємо необхідний світловий потік однієї лампи:

де - мінімально нормована освітленість. Для наших умов нормована освітленість E_H = 750 лк. Освітленість робочої поверхні, що створюється світильником загального освітлення при комбінованій системі, повинна складати 10% від нормованої, але не менше 150 лк для ГРЛ і 50 лк для ламп розжарювання. В такому випадку:

К - коефіцієнт запасу, k = 1,3;

z - коефіцієнт нерівномірності освітленості. Приймаємо по таблиці z = 1,15;

S - площа приміщення.

лм

10. За таблицями, виходячи з U_c і , визначаємо необхідну потужність однієї електричної лампи Р=300 Вт.

ВИСНОВКИ

У зв'язку з поставленою метою роботи. визначити конкурентоспроможність персоналу промислового підприємства, необхідним було визначено порівняння (по деяких позиціях) економічного механізму, включення робочої сили в продуктивну працю, спонуки її носіїв до зайнятості найманою працею, виявлення товарів ринку праці і їх економічної суті, особливостей маркетингових механізмів цього ринку, що забезпечують реалізацію трудових намірів особи в позаринкових і в ринкових умовах. Розкриття цих питань було проведено на прикладі виробничо-господарської діяльності ХК «АвтоКрАЗ».

Політика Холдингової Компанії "АвтоКрАЗ" орієнтована на задоволення запитів конкретного споживача, підвищення якості, постійне відновлення асортименту продукції, освоєння нових технологій та ринків збуту.

Обсяг виробництва у 2007 році перевищив обсяг 2006 року на 239400,3 тис.грн., або на 197%, а обсяг 2008 року перевищив 2007 на 271696,6 тис.грн., або на 75,3%. Компанія значно поліпшила свій фінансовий стан завдяки нарощуванню темпів виробництва та реалізації продукції.

Проаналізувавши діяльність ХК "АвтоКрАЗ", можна зробити наступні висновки:

Результати показали, що коефіцієнт покриття за всі три роки був нижчий за норму, але найбільшим він був у 2006 році. Таким чином можна зробити висновок про недостатню забезпеченість підприємства оборотними активами.

Коефіцієнт загальної ліквідності відповідав нормі лише у 2006 році, у 2008 році значно знизився. Це говорить про неспроможність підприємства погасити свою заборгованість на даному етапі діяльності.

Коефіцієнт автономії відповідав нормі лише у 2008 році. Коефіцієнт обертання власного капіталу знизився у 2007 році проти 2006 року, але його показник у 2008 році значно підвищився у порівнянні із попереднім. Це означає, що підвищився рівень ефективності використання власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт обертання основних засобів у 2007 році був найнижчим, у 2008 - найвищим, що говорить про підвищення ефективності використання основних фондів.

Стосовно фінансового стану підприємства у 2008 році можна зробити висновок, що він був задовільним.

Аналізуючи конкурентоспроможність персоналу можна зробити висновок, що найбільша частка працюючих на підприємстві має вік від 30 до 50 років - 60,8 %. Такий високий відсоток працівників даних вікових груп може свідчити про тенденцію «старіння» персоналу, що підтверджується низькою питомою вагою працівників віком від 18 до 30 років - 19,6 %. Позитивно характеризує якість трудового колективу те, що з основних робітників 75,4 % мають середню спеціальну і вищу освіту. Тобто персонал Компанії є в основному висококваліфікованим і з досить значним трудовим стажем: від 6 до 15 років - 78,5 %.

В цілому рівень якості персоналу ХК «АвтоКрАЗ» відповідає технологічно складному виробництву, але необхідно більше приділяти увагу «омолодженню» колективу без втрати кваліфікаційної якості, це дозволить підняти рівень конкурентоспроможності Компанії.

З урахуванням специфіки виробництва на великому високодиверсіфікаційному заводі автомобілебудування практичне рішення цієї задачі можливо забезпечити шляхом:

1) розробки гнучкої системи оплати праці; розвитком надтарифної частини заробітної плати;

2) вдосконаленням системи показників оцінки результатів діяльності, які використовуються при формуванні й розподілі фондів оплати праці та заохочувальних фондів;

3) забезпеченням диференціації в оплаті праці робітників залежно від їх індивідуальних досягнень, результатів діяльності структурного підрозділу і підприємства в цілому;

4) доповненням традиційних заходів комплексом нетрадиційних форм та методів стимулювання робітників підприємства, цілеспрямованих на підвищення мотивації до високоефективної праці.

Результатами дослідження доведено, що з метою забезпечення високої трудової мотивації персоналу заводів важкого машинобудування організаційно-економічний механізм мотивації праці повинен постійно збагачуватися новими нетрадиційними формами та методами стимулювання підвищення зацікавленості робітників у нарощуванні конкурентоспроможності підприємства. Аргументовано, що арсенал конкретних форм і методів заохочення повинен буди досить великим для того, щоб урахувати усю сукупність їх потреб, інтересів і ціннісних орієнтацій та мотивувати зацікавленість робітників у вирішенні стратегічних задач інноваційного розвитку.

З цією метою запропоновано методичні підходи щодо доповнення традиційної системи преміювання робочих, спеціалістів, службовців та керівників за основні результати господарської діяльності такими нетрадиційними формами, як стимулювання робітників за реалізацію творчих ідей, ініціатив та укладення вигідних для підприємства контрактів; розробку та впровадження пропозицій і рекомендацій, які спрямовані на підвищення конкурентоспроможності продукції.

Всі запропоновані заходи мають економічну доцільність щодо впровадження їх в діяльність ХК «АвтоКрАЗ», що підтверджено певними розрахунками і обґрунтовано теоретичними науковими дослідженнями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агапова Т.А. “Экономические инструменты формирования культуры потребления” // Вестник МГУ.

2. Андреев А.Ф., Гришина Н.В., Лопатина С.Г. Основы кадрового менеджмента, М.: «Юрайт», 2001. - 354 с.

3. Акимова Т.А., Батоян В.В., Моисеенков О.В., Хаснин В.В. “Основные критерии экоразвития”.

4. Антонюк Л.Д. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації: Ионографія. - К.: КНЕУ, 2004. - 260 с.

5. Анурьев С, Сметанин В. Особенности разработки корпоративной стратегии // Менеджмент. Менеджер.- 2005.- №6. - С. 14-21.

6. Багрова И., Белашов Л. Группировка городов по занятости населения при социальном планировании развития регионов // Проблемы социального развития городов и предприятий.- Донецк, 1973.- С. 375-377.

7. Балабанова Л.В. Управление персоналом на основе маркетинга: Монография. -- Донецк:ДонГУЭТ, 2004.-212 с.

8. Бизюкова И. В. Кадры управления: подбор и оценка: Учебное пособие. - М.: Экономика, 1998. - 450 с.

9. Богиня Д., Семикша М. Ментальний чинник у сфері праці: проблеми теорії i практики,-- К.: Шторм, 2003.-- С. 362.

10. Большая Советская энциклопедия. Т. 21.-- М.: 1975.-- С. 306.

11. Бушуева Г.Б. “Некоторые аспекты социально-экономической оценки сохранения здоровья трудящихся. Рациональное использование трудового потенциала в условиях НТП”, Ижевск-Воронеж, 1990.

12. Вартанян И.П. О работе с персоналом // Деньги и кредит, 10/1998.

13. Веснин В.Р. Управление персоналом: учебное пособие. - М.: ТК Велби, изд. Проспект, 2006. - 407 с.

14. Веснин Н.Р. Практический менеджмент персонала, М.: «Юристъ», 2003. - 548 с.

15. Веснин В.О. “Роль экологического фактора в общественном производстве” // Экономические науки, 1998, №5.

16. Возняк В.Я., Фейтельман Н.Г., Арбатов А.А. “Экологическое оздоровление экономики”.

17. Волгін Н.А. Японский опыт решения экономических и социально-трудовых проблем. --А.: Экономика, 1998. - 212 с.

18. Гупалов В.К. Управление рабочим временем, М.: «Финансы и статистика», 2002. - 430 с.

19. Гриньова В., Новкова М., Салун М., Красникова О. Адмшютративне управлшня трудовим потенщалом: Навч. пос1бник.- Харыв: Вид. ХНЕУ,

2004.- С. 56.

20. Диана Мак Ноттон, Дональд Дж. Карисон, Клайтон Таунсенд Дитц Кадры современных организаций, М.: «ЮНИТИ-ДАНА», 2004. - 549 с.

21. Егоршин А. П. Управление персоналом: Учебник. - 3-е изд. - Н.Новгород: Нимб, 1999. - 430 с.

22. Засядько СВ. Управління персоналом на автомобілебудівних підприємствах: Монографія.- Донецьк: Червона Зірка, 2000. - 325 с

23. Засядько С.В., Худик Т.В. Конкурентоспроможність великих автомобілебудівних підпримств: оцінка і аналіз кадрового потенціалу: Монографія. - Житомир: ПРК-НТ, 2002. - 408 с

24. Жуков Е.Ф. Управление кадрами предприятия, М.: Издательское объединение «ЮНИТИ», 2005. - 288 с.

25. Журавлев П. В., Карташов С. А., Маусов Н. К. Персонал. Словарь понятий и определений. - М.: Экзамен, 2000. - 318 с.

26. Королевский М. И. Поиск и отбор персонала. - М.: Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1998. - 296 с.

27. Котляр А. Сущность и основные формы занятости при социализме / Трудовые ресурсы. Вып. 1. Проблемы формирования занятости.-- М.: ЦНИЛТР Госкомтруд РСФСР, 1977.- С. 5-12.

28. Маркс К. и Энгельс Ф. Соч. Изд. 2, т. 23, с. 178, с. 194

29. Милгром Б., Роберте Дж. Экономика, организация и менеджмент. -- СПб.: Экономичес-:ая школа, 1999.-300 с.

30. Мишон Е.В., Ловчиков Д.С., Валюхова Н., Пресняков Р.А. “О новых подходах к формированию механизма экологического регулирования” // Энергия, 1997, №5-6

31. Мишон Е.В., Ловчиков Д.С., Назаренко Ю.И., Пресняков Р.А. “Социальная защита как элемент устойчивого развития (экологический аспект)” // Энергия, 1995, №4.

32. Моргунов Е. Управление персоналом: исследование, оценка, обучение. - М., 2005. - 339 с.

33. Пахомова Н.О. “Экономические стимулы экологизации производства”,

Л.-1988.

34. Спивак В.А. Организационное поведение и управление персоналом - СПб.: Питер, 2000.-416 с.

35. Петров А.В. Обучению - опережающий характер // Деньги и кредит 6/1999

Попов Л.А. Анализ и моделирование трудовых показателей, М.: Экономика, 1999. - 366 с.

36. Пошерстник Н.В., М.С. Мейксин. Кадры предприятия. - СПб.: «Издательский дом Герда», 2002. - 296 с.

37. Пугачев В.П. Руководство персоналом организации: Учебник. - М: Аспект Пресс, 2001. - 359 с.

38. Саакян А.М, Зайцев А.П., Лашманова О.Н. Управление персоналом в организации.- СПб.: Питер, 2001. - 505 с.

39. Сагитдинов М.Ш. Кадровая политика: время диктует новые подходы // Деньги и кредит, 1/2000.

40. Самоукина Н.В. Искусство управления персоналом организации, М.: Русская Деловая Литература, 1997. - 560 с.

41. Смирнов Б.М. Кадровые нововведения в системе управления персоналом. - М.: Варяг, 1999. - 267 с.

42. Технологии кадрового менеджмента: учебно-практическое пособие./под ред. И.В. Мишуровой. - М.: ИКЦ «Март», 2004.- 274 с

Размещено на Allbest.ru