Декларування в системі логістичного менеджменту підприємства (за матеріалами ТОВ "ВО ТЕХНА")

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

У сучасних умовах розвитку нашого суспільства, кризового стану економіки виникає потреба невідкладної всебічної перебудови й удосконалення господарської діяльності.

Зруйнована система розміщення та розподілу продуктивних сил досі не змінена на нову, падіння виробництва продовжується, ситуація на ринку не викликає оптимізму. Існують об'єктивні та суб'єктивні фактори цього становища. Але потрібно знаходити шляхи, які б забезпечили економічне зростання. Його резерви слід шукати, насамперед, серед статей найбільших витрат, які пов'язані з використанням матеріальних ресурсів та їх транспортуванням. У справі стабілізації економіки важливою є оптимізація господарських зв'язків. Науку, що вирішує ці питання, зарубіжними вченими було названо логістикою.

В останні роки серед західних фахівців у сфері логістики домінує точка зору про те, що в сучасних умовах виробництва удосконалення управління матеріально-технічним забезпеченням з орієнтацією тільки на мінімізацію витрат вже не відповідає нагальним потребам. На їхню думку, управління стає оптимальним лише тоді, коли воно базується на логістичній концепції, що тісно пов'язана з активною ринковою стратегією.

Таким чином, логістика має працювати перш за все на споживача, намагаючись максимально задовольнити його попит. Все це дає змогу зробити висновок про те, що, хоча про логістику відомо вже досить давно, вона претендує на детальне вивчення.

Закордонні автори публікацій з логістики підкреслюють її самостійний, у тому числі й від маркетингу, характер. У нашій країні поки що немає єдності думок стосовно цього напряму знань, і логістика не розглядається як автономна наука.

“Відновлення прав” логістики в Україні - справа часу, адже питання ефективності виробничо-розподільчих відносин дуже актуальні не тільки у сучасних кризових умовах, а й у майбутньому.

Логістика - це наукова та практична діяльність, пов'язані з управлінням матеріальними, товарними, інформаційними та іншими видами потоків. Це новий підхід до управління діяльністю суб'єктів ринку, раніше невідомий виробництву - орієнтація на споживача та якість його обслуговування. Це не тільки звичне врахування попиту, а й виробництво з дослідженням платоспроможного попиту на товар і послугу. Тобто логістичний підхід до управління процесами виробництва переносить маркетингову концепцію виробництва з галузі теорії в практичний менеджмент фірми.

Накопичений виробничою практикою багаторічний досвід, пов'язаний з використанням економіко-математичних моделей, застосовується не лише для загальних логістичних витрат на всьому ланцюзі доведення товару від джерела виробництва до споживача з урахуванням заданого ринком рівня обслуговування.

Логістичний менеджмент, використовуючи методи операційного менеджменту в управлінні фірмою, забезпечує виконання всіх процесів, пов'язаних з управлінням фізичним переміщенням різних видів потоків з щонайменшими загальними витратами - на виробництво продукції, зокрема й закупівлю сировини та матеріалів і розподіл готової продукції та доставку її до споживача.

Використання міжнародних термінів “логістика” та “менеджмент” свідчать про те, що йдеться про виробничу та посередницьку діяльність у ринковому середовищі. Об'єктом вивчення нової навчальної дисципліни “логістика” є матеріальні і пов'язані з ними інформаційні та фінансові потокові процеси. Широке використання логістики на практиці господарської діяльності пояснюється необхідністю скорочення тимчасових інтервалів між набуванням сировини й постачанням товарів кінцевому споживачеві. Логістика дозволяє мінімізувати товарні запаси, а в низці випадків взагалі відмовитись від їх використання, дозволяє скоротити час доставки товарів, прискорює процес отримання інформації, підвищує рівень сервісу.

Логістика включає в себе управління транспортом, складським господарством, запасами товарів, кадрами, інформаційними системами, комерційною діяльністю та іншими галузями. Принципова новизна логістичного підходу - органічний взаємозв'язок, інтеграція вищевикладених галузей у цілісну ресурсопровідну систему.

Мета логістичного підходу - наскрізне управління потоками ресурсів. Особливо це актуально для зовнішньоекономічної діяльності підприємств України.

Інтегрування відокремлених наукових напрямів виникло не само по собі, а як відповідь на потребу господарської практики, сформованої під впливом зовнішнього середовища сучасного ринку.

Основою логістичної функції зовнішньоекономічної діяльності підприємств України є логістична організація процесу митної переробки вантажів, яка об'єднує процеси реалізації митних режимів, пов'язаних з фізичним переміщенням зовнішньоторговельних вантажів через митний кордон. Логістика повинна забезпечити узгодженість матеріальних (товарних), інформаційних та фінансових потоків прискорення цього процесу, а також відпрацювання стандартних логістичних вимог як по відношенню до митних режимів (тобто стосовно митниць), так і до учасників зовнішньоторговельних операцій (експортерів, імпортерів, перевізників). Так, одним з найважливіших питань митної логістики є процес декларування вантажів та транспортних засобів, під яким розуміється повідомлення митному органу необхідних для митного оформлення та митного контролю відомостей про вантажі і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон, про їх митні режими та інше.

Важливо, що в організації виробництва виробничий та операційний менеджмент застосовують різноманітні методи, що дають змогу використовувати їх в практичній діяльності, що не можна сказати про логістику, яка, маючи хороший концептуальний апарат, ще не збагатила його необхідним та достатнім для виробничої практики інструментарієм.

Тому виникає необхідність удосконалення митних логістичних процесів з метою щонайбільшого задоволення платоспроможного попиту як на товар, так і на послуги.

Таким чином, тема магістерської роботи є актуальною та важливою, оскільки досліджує достатньо нове для української економіки поняття логістичної діяльності та логістичного менеджменту на підприємстві, яке займається зовнішньоекономічною діяльністю.

Актуальність теми дослідження та постійне зростання інтересу до неї зумовлені потенційними можливостями підвищення ефективності функціонування ресурсопровідних систем, які відкриваються із використанням логістичних знань. Логістика є прикладом системного підходу до вирішення проблем бізнесу. Це комплекс дій, який охоплює і поєднує всі сфери бізнесу для доставки товарів таким чином, щоб задовольнити споживача і досягти мети діяльності компанії. Логістика навчає збалансовувати кожну функціональну сферу і стежити, щоб жодна з них не перешкоджала іншим.

Завдання логістики полягає в узгодженні фізичної дистрибуції і управлінні матеріалами для заощадження грошей і вдосконалення обслуговування. Отже, лідерство на сьогоднішній день має той, хто компетентний у сфері логістики та володіє її методами.

Значний вклад у дослідження проблем логістичного менеджменту на підприємстві внесли такі відомі зарубіжні вчені, як Е. Вогель, Е. Ворнер, Р. Ербе, Д. Кісінг, П. Кругман, С. Ліндер, Д. Лейк, Д. Лодж, Р. Нельсон, Б. Олін, М. Портер, М. Познер, Д. Репкін, Д. Сакс, Дж. Стренд, Дж. Харт, Е. Хекшер. Останнім часом ці проблеми розробляються також вченими з пострадянських країн, зокрема російськими та українськими (Бакаєвим О.О., Кутахом О.П., Пономаренко Л.А., Васелевським М., Гурч Л.М., Іваницькою Л.Л., КальченкоА.Г., Кривещенко В.В. та іншими).

Незважаючи на досить істотний обсяг наявних розробок питань логістичної діяльності підприємства, багато проблем, особливо щодо логістичних процесів при зовнішньоекономічній діяльності підприємства та посилення ролі економічних важелів у цій сфері опрацьовані поки що недостатньо. Особливо це важливо, оскільки останнім часом значно підвищився інтерес до теоретичного обґрунтування проблем розвитку міжнародної економічної діяльності України, зокрема до обґрунтування теоретичних засад ефективного здійснення зовнішньоекономічних відносин в умовах ринкових трансформацій, розробки дієвого механізму здійснення торговельно-економічної політики на різних ієрархічних рівнях, а також до опрацювання конкретних принципів і правил ефективної організації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними суб'єктами господарювання.

Саме це обумовило рішення автора викласти своє бачення проблеми дослідження логістичного менеджменту на підприємстві та запропонувати деякі шляхи покращення логістичних процесів підприємства.

Метою магістерської роботи є визначення шляхів вдосконалення декларування вантажів у системі логістичного менеджменту.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

- дослідити сутність логістичних систем підприємства;

- охарактеризувати елементи логістичного менеджменту в системі управління діяльністю підприємства;

- проаналізувати митне декларування як складову логістичної системи підприємства;

- визначити вплив логістики на зовнішньоекономічну діяльність підприємства;

- запропонувати шляхи вдосконалення системи логістичного менеджменту та митного декларування на підприємстві;

- вдосконалити виробничо-торгівельну діяльность підприємства завдяки методам управління логістикою.

Об'єктом дослідження є логістичні процеси логістичних процесів при здійснені зовнішньоекономічної діяльності на виробничо-торговельному підприємстві.

Предметом дослідження є комплекс теоретично-методичних та організаційно-практичних аспектів функціонування механізму декларування в системі логістичного менеджменту підприємства та внесення пропозицій щодо його вдосконалення в ТОВ «ВО ТЕХНА».

ТОВ “ВО ТЕХНА” - це досить велике та стабільно працююче торгово-сервісне підприємство, яке має всі необхідні засоби, як виробничі, так і трудові, для ефективного прибуткового функціонування. Діяльність підприємства орієнтована на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що, на думку керівництва, дасть підприємству змогу розвиватись за рахунок надходження валютних коштів.

Для досягнення поставленої мети в роботі було використано такі наукові методи, як метод наукового узагальнення, порівняння, системного і комплексного аналізу, методи статистичного моделювання, дедукції і індукції.

Інформаційною базою для написання магістерської роботи є законодавчо-нормативні акти, інструктивні матеріали, літературні джерела та дані підприємства ТОВ “ВО ТЕХНА”.

Наукова новизна одержаних результатів. Результатом магістерської роботи стали теоретичні визначення та практичні дослідження суті, функції та напрямів вдосконалення логістичного менеджменту на підприємстві.

Практичне значення роботи полягає в розробленні сукупності положень щодо визначення логістичного менеджменту та обґрунтування необхідності здійснення декларування вантажів та транспортних засобів у сфері логістики зовнішньоекономічної діяльності.

Основні результати дослідження представлені у науковій статті «Особливості митного декларування при здійсненні логістичних операцій», що опублікована у збірці наукових статей студентів “Менеджмент і адміністрування”, у 2009 р.

Магістерська робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, переліку використаних джерел, додатків у вигляді схем та таблиць.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Економіко-організаційна сутність логістичних систем

Останнім часом у закордонній практиці і в нашій країні усе частіше зустрічається термін “логістика”. Відомо, що логістичні підходи широко використовувалися в часи Другої Світової війни, особливо американською армією для забезпечення вояк харчуванням та зброєю.

Давні греки розуміли під логістикою мистецтво виконання розрахунків. Спеціальних державних контролерів називали логістами.

У Римській імперії широко використовувався досвід греків, хоча у визначенні логістики вкладали дещо інший зміст, тут розуміння логістики - розподіл продуктів.

На сьогоднішній день основними принципами логістики є моделювання, системний аналіз, зворотні зв'язки. Зворотні зв'язки в логістиці розглядаються як попит споживача. Критерії логістики - мінімальні витрати матеріальних та трудових ресурсів на задоволення цього попиту.

Логістика - унікальна атмосфера творчості для стратегічної орієнтації розвитку виробництва, що безперервно корегується попитом споживача на виготовлений товар.

На сьогодні в закордонній і вітчизняній літературі немає єдиного визначення логістики. Багатоманітність визначень поняття логістики пов'язана насамперед з тим, що еволюціонувала сама концепція логістики, тому як саме визначення, так і об'єкти дослідження логістики змінювалися й уточнювалися з розвитком ринкових відносин (Додаток А) [45, с.8].

Теоретично будь-яку систему створюють два чи більше елементів, що спричиняють появу системних властивостей або ефекту, який відсутній у кожному самостійному елементі системи.

Поняття логістичної системи є одним з базових у логістиці. Існують різні види систем, які забезпечують функціонування економічного механізму. З цієї множини необхідно виокремити логістичні системи. Поняття логістичної системи є частковим стосовно загального поняття. Тому треба спочатку дати визначення загальному поняттю системи, а потім з'ясувати, які системи належать до класу логістичних.

Щоб бути системою, об'єкт повинен мати чотири ознаки.

Перша ознака. Система є цілісною сукупністю елементів, що взаємодіють один з одним. Слід пам'ятати, що елементи існують лише в системі, поза нею - це тільки об'єкти.

Друга ознака. Між елементами системи діють зв'язки, які є закономірною необхідністю й визначають інтегральні якості системи.

Третя ознака. Наявність системоформуючих чинників, які дають змогу сформувати упорядковані зв'язки, тобто структуру.

Четверта ознака. Наявність у системі інтегрованих якостей, що притаманні системі загалом, але не властиві жодному з її елементів окремо.

Для логістичних систем характерним є поєднання всіх елементів, наявність зв'язків між ними, а також адаптованість і гнучкість.

Розрізняють макрологістику й мікрологістику, у залежності від ступеня вивчаючих систем. Цивільну, воєнну, транспортну, туристичну, бізнес-логістику в залежності від вивчаючих галузей та складу логістичних систем.

Основною особливістю логістичних систем є їх чітка спрямованість на задоволення попиту споживача, котрий розглядається як зворотній зв'язок системи, який визначає стратегічні завдання функціонування.

Принципову схему логістичної системи наведено на рис. 1.1.

Сутність логістичних систем відображено в Додатку Б [46, с.10].

Загальною особливістю всіх систем є, по-перше, нескінченна ієрархічність, за якої будь-яка система та будь-який її елемент виконують подвійну роль: системи щодо інших систем нижчого порядку, які входять до цієї системи як складові елементи й водночас поряд з такими самими однопорядкованими системами-елементами входять до системи вищого рівня. Таким чином формується нескінченна ієрархія множини систем, кожна з яких входить до системи вищого порядку як складовий елемент.

(зворотній зв'язок)

Рис. 1.1 - Принципова схема логістичної системи [13, с.10]

Якісна характеристика системи як одного цілого, тобто частина її системних властивостей, може залежати від якісних характеристик елементів, що входять до неї, здатності адаптуватися до базової системи її логістичних ланцюгів.

Дослідники зазначають, що практика формування системних змін може здійснюватись як еволюційно, тобто шляхом поступових якісних змін системи, адекватних її кількісним змінам, так і революційним шляхом, коли якісна форма системи є доволі консервативною щодо змінного кількісного змісту, відстає від нього та його вимог. Це призводить до імпульсивного переходу кількості у нову якість через насильницьке руйнування старої форми та її заміни новою формою або системою.

Логістичні системи функціонують в умовах невизначеності, турбулентності зовнішнього середовища для кон'юнктури ринку. Тому за цих обставин неодмінною якістю логістичної системи є її здатність до адаптації. Висока надійність та забезпечення стійкості - один з фундаментальних принципів її функціонування.



Схематично функції логістичної системи відображено на рис. 1.2

Рис. 1.2 - Функції логістичної системи

Якісний склад елементів та їх чисельність характеризують у сукупності заданий або бажаний результат взаємодії та є внутрішньою субстанцією системи.

Логістичні системи поділяють на макрологістичні та мікрологістичні, а також зовнішні та внутрішні (Додаток В) [34, с.242].

До мікросистем належать системи, що вирішують питання, пов'язані з управлінням та оптимізацією матеріального та супутнього йому потоків у процесі виробництва, забезпечення та збуту.

Макрологістична система діє на міжрегіональному, регіональному та міжнародному рівнях і пов'язана з управлінням матеріальними та транспортними потоками, що діють на цих рівнях.

Внутрішні логістичні системи оптимізують матеріальні потоки у межах технологічного циклу виробництва продукції. Основними завданнями внутрішньої логістичної системи є скорочення рівня запасів матеріальних ресурсів і зменшення незавершеного виробництва, прискорення обігу оборотного капіталу фірми, зменшення тривалості виробництва, контроль та управління рівнем запасів матеріальних ресурсів, оптимізація роботи технологічного (промислового) транспорту. Критерієм оптимізації функціонування внутрішньовиробничих логістичних систем є зменшення собівартості продукції та скорочення часу виробничого циклу під час забезпечення заданого рівня якості готової продукції.

Зовнішні логістичні системи вирішують завдання, пов'язані з управлінням та оптимізацією матеріальних і супутніх потоків від їх джерела до пунктів призначення.

Основними завданнями зовнішніх логістичних систем є раціональна організація руху матеріальних ресурсів і готової продукції у товаропровідних мережах, оптимізація загальних витрат, пов'язаних з логістичними операціями окремих ланцюгів логістичної системи, скорочення часу доставки матеріальних ресурсів і готової продукції та часу виконання замовлень споживачів.

Інтегровані мікрологістичні системи визначаються виробничо-розподільчим циклом, який передбачає процеси закупівлі матеріальних ресурсів та організацію забезпечення, внутрішньовиробничі логістичні функції, розподільчі логістичні операції під час організації продажу готової продукції споживачам і післяпродажний сервіс.

У цьому разі логістичний менеджмент є таким управлінським підходом до організації роботи фірми та її посередників, який забезпечує найповніше врахування тимчасових чинників у процесах оптимізації управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками. Визначальними у формуванні інтегрованих логістичних систем є концепції мінімізації загальних логістичних витрат і концепції управління якістю на всіх етапах виробничо-розподільчого циклу.

Ланцюги логістичної системи можуть бути як внутрішньофірмовими підрозділами (транспортними, виробничими, складськими, вантажопереробними), так і самостійними організаціями (посередниками), які виконують ті чи ті логістичні операції та функції.

Мікрологістична система може бути як внутрішньою (виробнича), так і зовнішньою (матеріально-технічного забезпечення та збуту).

Макрологістичні системи класифікують залежно від наведених нижче ознак:

1. На основі адміністративно-територіального поділу країни (районні, міжрайонні, місцеві, обласні, регіональні, міжрегіональні).

2. На об'єктивно-функціональній (макрологістичні системи для групи підприємств кількох галузей, відомчі, галузеві, міжгалузеві тощо).

3. На рівні країни (транснаціональні, міждержавні).

Окремо слід виокремити глобальні логістичні системи.

Під час формування мікрологістичних систем критерієм оптимальності є скорочення загальних витрат з логістики, збільшення обсягу продажу готової продукції, отримання найбільшої частки на ринку збуту тощо. Результатом цього має бути зростання прибутку фірми [31, с.42].

У процесі формування макрологістичних систем ураховують економічні, соціальні, політичні та інші умови. У макрологістичних системах можуть вирішуватися завдання з формування міжгалузевих матеріальних балансів, вибору видів і форм матеріально-технічного забезпечення та збуту продукції, розміщення складських, вантажних терміналів, логістичних центрів.

З метою управління логістичними процесами в логістичній системі формують комплекс підсистем (інформаційних, технічних, правових тощо).

У сучасній зарубіжній та вітчизняній економічній літературі з питань логістики немає єдиного трактування поняття логістичної системи. Слід виходити з того, що логістична система має конструктивне значення, пов'язане із системою управління. Вона дає змогу чіткіше сформулювати кінцеву мету та визначити ефективну структуру управління.

Згідно з визначенням логістичної системи, яке дають російські вчені з Санкт-Петербурга (В.Н. Сергєєв, А.А. Низим, П.А. Ельяшевич), “логістична система - це складна організаційно завершена (структурована) економічна система, що складається з взаємопов'язаних в єдиному процесі управління матеріальними та супутніми їм потоками ланок, сукупність яких, границі та завдання функціонування об'єднані внутрішньою метою організації бізнесу та зовнішніми цілями” [53, с.22].

На наш погляд, логістичну систему можна визначити як процес управління матеріальними потоками та готовою продукцією, а також супутніми їм потоками в сфері макрологістики та мікрологістики, яка сприяє підвищенню організованості всіх економічних процесів для досягнення щонайбільшої ефективності.

Більшість реально функціонуючих на практиці логістичних систем, яким притаманні основні риси складних систем, дають змогу використовувати під час аналізу та синтезу їх системний підхід:

- Складність. Для логістичних систем характерні велика кількість елементів, складний характер взаємодії між окремими елементами та функціями, що виконує система, наявність організованого управління, вплив на систему безлічі схоластичних чинників зовнішнього середовища.

- Ієрархічність, тобто підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого з погляду функціонального логістичного управління.

- Емерджентність (цілісність) - здатність системи виконувати задану цільову функцію, що реалізується тільки логістичною системою загалом, а не окремими її ланками або підсистемами.

- Структурність - наявність визначеної організаційної структури логістичної системи, яка складається з взаємопов'язаних об'єктів і суб'єктів управління, що реалізують задану мету.

- Єдність із зовнішнім середовищем.

Кожна логістична система складається з сукупності взаємозв'язаних елементів. їх зв'язки доволі стійкі. Ланкою логістичної системи називають деякий економічний або функціонально відокремлений об'єкт, який не підлягає подальшій декомпозиції в межах поставленого завдання аналізу або синтезу логістичної системи, що реалізує свою локальну мету, пов'язану з виконанням певних логістичних операцій або функцій.

Ланками логістичної системи можуть бути підприємства-постачальники матеріальних ресурсів, вироблених підприємствами та їх підрозділами, а також збутові, торговельні, посередницькі організації різного рівня тощо.

Перерахуємо реальні ланки, з яких може складатися логістична система:

- різні форми власності та організаційно-правова форма.

- різні потужності, концентрації, дослідне обладнання, яке використовується, ресурси, що споживаються.

- різноманітність технічних засобів та їх розміщення на великій території.

- екстериторіальність і висока мобільність транспортних засобів.

- залежність результатів діяльності від безлічі зовнішніх чинників.

Крім того, необхідно враховувати, що більшість ланок логістичної системи є синтезом суб'єктів та об'єктів логістичного управління та організаційно-функціональних структур і локальних критеріїв оптимізації витрат, пов'язаних з логістичними операціями або функціями окремих ланок логістичних систем і тотальних витрат, скорочення часу доставки матеріальних ресурсів і готової продукції, часу виконання замовлень споживачів, управління запасами матеріальних ресурсів та готової продукції, забезпечення високого рівня сервісу.

Виокремлення комплексних логістичних функцій спричинило до появи зовнішніх логістичних систем фізичного розподілу, дистрибуції, забезпечення (закупівлі) тощо.

Як зазначалося, у літературі з логістики використовують поняття глобальних макрологістичних систем, до яких належать державні (транснаціональні) логістичні системи, що формуються на рівні країни загалом, міждержавні логістичні системи, що охоплюють кілька країн, і трансконтинентальні, створені у межах кількох континентів [28, с.30].

Мета створення макрологістичних систем може значною мірою відрізнятися від мети та критеріїв поєднання макрологістичних систем. Макрологістичною вважають систему, метою якої не є збільшення прибутку або досягнення яких-небудь інших корпоративних цілей організації бізнесу. Вона створюється на рівні територіального або адміністративно-територіального утворення для здійснення соціально-економічних, екологічних, військових та інших завдань. В більшості випадків критерій мінімуму загальних логістичних витрат використовується при синтезі макрологістичних систем. Зазвичай у процесі формування макрологістичних систем критерії визначають економічними, соціальними політичними та іншими цілями. Наприклад, для поліпшення екологічної ситуації в регіоні може бути створена макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків, оптимізації здійснення маршрутів, перехід на інший вид транспорту.

У макрологістичних системах можуть вирішуватися завдання, пов'язані з формуванням міжгалузевих матеріальних балансів, вибором виду, форм забезпечення та збуту продукції, груп споживачів і виробників, розміщенням складських комплексів загального використання, вантажних терміналів, логістичних центрів, вибором виду транспорту та транспортних засобів, організацією транспортування та координацією роботи різних видів транспорту в транспортних вузлах, оптимізацією адміністративно-територіальних дистрибуційних систем для багатоасортиментних магістральних потоків.

До глобальних логістичних систем належать системи, які формуються транснаціональними компаніями, міждержавними або трансконтинентальними організаціями.

Глобальною логістичною системою можна назвати макрологістичну систему, що формується урядовими інститутами, об'єднаннями та організаціями, які займаються міждержавною діяльністю, а також іншими структурами на території двох або більше країн.

З позицій логістики, істотною є різниця між глобальною компанією та компанією, чиї інтереси пов'язані лише з операціями на міжнародних ринках. Глобальні компанії формують стратегію конкурування, ґрунтуючись на врахуванні всіх світових ринків, що дає змогу найповніше використовувати можливості нових ринків. Такі компанії, реалізуючи цю стратегію, впливають на встановлену в галузі рівновагу. Компанії, які діють на міжнародних ринках, на відміну від глобальних компаній, не здійснюють координацію окремих локальних стратегій з метою розробки єдиної глобальної стратегії.

Глобальні компанії використовують сировинні ресурси, розташовані у різних країнах світу, визначають місцезнаходження основних торгових баз і центрів дистрибуції з урахуванням глобального підходу та пристосування існуючого логістичного підходу та логістичних технологій до умов нових ринків.

Логістика та маркетинг формують цілі стратегії у глобальних компаніях, узгоджують діяльності технологій маркетингу та логістики, при цьому логістика є глобальним фундаментом, який формує роботу інших систем. Сама логістична система сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємства.

Компанії, що працюють на глобальних ринках, зазвичай ускладнюють логістичну мережу та збільшують витрати на її обслуговування. В результаті зростає час виконання замовлень і рівень запасів. За таких умов для успішної діяльності в середовищі, для якого основним чинником є час, фірми виокремлюють логістичний менеджмент як систему, що зменшує час виконання замовлення та забезпечує підприємства, які виробляють окремі партії для географічно відокремлених районів.

На погляд автора, вдалу класифікації логістичних систем дали В.Н.Сергєєв, А.А. Низим, П.А. Ельяшевич (рис. 1.3). На рисунку подано класифікацію логістичних систем, які складаються з макрологістики та мікрологістики.

Одночасно слід відмітити, що мікрологістика є складовим елементом макрологістики, оскільки макрологістика, керуючи мікрологістиками різних підприємств та фірм, виробляє та досліджує загальні проблеми та подає шляхи їх вирішення.

Рис. 1.3 - Класифікація логістичних систем [26, с.39]

Світова практика створення логістичних систем управління показала, що логістичні принципи управління виробництвом і роботою інших організацій в сучасних умовах можна розглядати як найважливіші магістральні напрями нормалізації розвитку з метою посилення режиму економії трудових, матеріальних, грошових та енергетичних ресурсів, підвищення ефективності управління на різних рівнях, забезпечення потрібної кількості споживчих благ.

Позаяк найпоширенішими логістичними системами є мікрологістичні, розглянемо їх більш докладно (рис. 1.4).

Логістична система підприємства складається з матеріальних засобів, що забезпечують рух товарів логістичним ланцюгом (склади, вантажно-розвантажувальні механізми, транспортні засоби), виробничі запаси та засоби управління всіма ланками цього ланцюга.

Мета логістичної системи - доставка у задане місце необхідної кількості та певного асортименту товарів і виробів, максимально підготовлених до виробничого чи особистого споживання при заданому рівні витрат. Інакше кажучи, мета логістики - доставка вантажів “just in time” (точно у строк) при мінімальних витратах трудових та матеріальних ресурсів. Постачання матеріалів, сировини, готової продукції точно у строк сприятливо впливає на функціонування всієї логістичної системи, дає змогу значно скоротити запаси на складах виробничих підприємств, а, отже, задовольняє споживачів.

Логістика повною мірою працює на споживача. Тому вважають, що реалізація функцій збуту у сфері логістики здійснюється завдяки додержанню шести умов: вантаж, якість, кількість, час, витрати та пункт призначення. Для досягнення ефекту логістичні системи оптимізують матеріальні потоки, сприяють здійсненню комплексу заходів, пов'язаних з раціоналізацією тари та пакування, уніфікацією вантажних одиниць, у тому числі пакетизацією та контейнеризацією перевезень, налагодженням ефективної системи складування, оптимізацією кількості замовлень та рівня запасів, плануванням найвигідніших маршрутів переміщення вантажів на складських об'єктах підприємств та за їх межами на магістральному транспорті.

Основу побудови та функціонування логістичної системи становлять вагомі концептуальні фактори: реалізація системного підходу, що має свій вияв насамперед в інтеграції та чіткості взаємодії всіх елементів логістичної системи. Цей фактор знаходить своє відображення у розробці і впровадженні єдиного технологічного процесу виробничо-транспортної системи, у переході від окремих видів устаткування до створення виробничо-складських та виробничо-транспортних систем. Для сучасної логістики в умовах високого рівня автоматизації притаманна індивідуалізація вимог до технологічного і підйомно-транспортного устаткування та промислової продукції, тобто відмова від універсальності на користь більш повної відповідності устаткування конкретним умовам. При створенні логістичної системи та проектуванні її окремих елементів слід передбачити вимоги гуманізації технологічних процесів щодо створення сучасних умов праці та уникнення несприятливого впливу на довкілля. Однією з обов'язкових умов тут є врахування сукупних витрат протягом усього логістичного ланцюжка з орієнтацією на ринок, розвиток послуг на сучасному рівні, забезпечення гнучкості, надійності та високої якості. Логістичні системи функціонують в умовах невизначеності, турбулентності зовнішнього середовища та кон'юнктури ринку. Тому неодмінною якістю логістичної системи є її здатність до адаптації. Висока надійність та забезпечення стійкості - один з фундаментальних принципів її функціонування [26, с.26].



Рис. 1.4 - Види мікрологістичних систем [26, с.40]

Логістична система є адаптованою, зі зворотним зв'язком і виконує ті чи ті логістичні функції та операції. Вона зазвичай складається з кількох підсистем, зокрема й функціональних та забезпечуючих (інформаційна, правова, кадрова тощо) і має розвинуті зв'язки із зовнішнім середовищем.

Залежно від виду логістичних ланцюжків у системах останні поділяють на системи з прямими зв'язками, гнучкі та ешелонні (Додаток Г) [34, с.139].

Гнучка логістична система (Flexible Logistical System) - це система, у якій матеріальні потоки доводяться до споживача як за допомогою безпосередніх зв'язків, так і за участі посередників. Прикладом такої системи може бути постачання запасних частин, за якого деталі епізодичного попиту відвантажують безпосередньо з центрального складу та відправляють на адресу одержувача, а деталі стандартного та підвищеного попиту - зі складу посередника.

Логістична система з прямими зв'язками (Direct Logistical System) - це система, в якій матеріальний потік доводиться до споживача без участі посередників на основі безпосередніх господарських зв'язків.

Ешелонна логістична система (Echelon Logistical System) - це система, за якої матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника. Останніми роками на західному ринку транспортних і складських послуг підвищують вимоги до комплексності та якості надання таких послуг. Це, своєю чергою, вимагає формування комплексних логістичних систем.

Логістичні системи, які здійснюють постачання сировини та матеріалів у цехи згідно з графіками, що розробляє заготівельна ланка, називаються виштовхуючими. Логістичні системи, в яких постачання сировини здійснюється відповідно до замовлень цехів - споживачів цих матеріалів, називають тягнучими.

Виштовхуюча логістична система передбачає подачу матеріалів до місця обробки згідно з затвердженим графіком, а при тягучій логістичній системі матеріали до місця обробки надходять згідно з замовленнями цих ланок. Тобто, коли в першому випадку вони виштовхуються на виробничі місця, то в другому - матеріали витягаються самими виробничими ланками.

За останні роки на західному ринку транспортних та складських послуг спостерігається тенденція до підвищення вимог щодо комплектності та якості таких послуг. Це, в свою чергу, створює передумови для створення комплексних логістичних систем, які охоплюють багато функціональних завдань. Перелік таких завдань в умовах ринкової економіки наведений на рис. 1.5.



Рис. 1.5 - Основні завдання логістичних систем [23, с.55]

У виконанні перелічених вище функцій важливу роль відіграють показники, які характеризують процеси, що розглядаються. Деякі з цих показників характерні і для вітчизняної практики, а деякі нові, чим заслуговують особливої уваги. Але всі вони достатньо загальні. Є ще цілий ряд показників, що використовуються логістичною службою для розв'язання конкретних завдань. Наприклад, при виборі логістичних систем використовують показники, що дають у сукупності якісну оцінку усієї системи.

На ряді цих критеріїв базується селекція типу логістичної системи, її міцність та технічне оснащення. Найголовнішим з перерахованих вище критеріїв є надійність. Підсумовуючи, зазначимо, що завданням будь-якої логістичної системи є забезпечення своєчасної, надійної, мінімально витратної доставки до пункту призначення необхідного товару у неушкодженому стані. Вибір типу логістичної системи залежить від комплексу функцій, що вона виконує, та ряду критеріїв, які їх характеризують (рис. 1.6).

Межі логістичної системи визначають за циклом обігу засобів виробництва. Спочатку купують засоби виробництва, які у вигляді матеріального потоку надходять від однієї до іншої логістичної системи, складуються, обробляються, зберігаються, а потім переходять з логістичної системи у споживання в обмін на фінансові ресурси, що надходять до логістичної системи.

Рис. 1.6 - Критерії оцінок при виборі логістичної системи [23, с.56]

Умовні позначення:

- ступінь надійності поставок;

- мінімальна тривалість транспортування;

- мінімальні транспортні витрати;

- гнучкість системи;

- забезпечення зберігання вантажів;

- швидкість обробки рекламацій;

7 - мінімальні витрати на пакування вантажів;

8 - низькі втрати на страхування.

Вияв меж логістичної системи на основі обігу засобів виробництва дістало назву “принцип сплати грошей - отримання грошей”.

Для стабільного функціонування системи неабияке значення має правильне планування виробництва, збуту та розподілу, причому перевага віддається не оперативному, а стратегічному плануванню. Щоб визначити найоптимальнішу логістичну систему, необхідно розробити її проект. Для цього слід визначити три етапи: виявлення проблем, планування шляхів їх вирішення та розробка пропозицій щодо створення проекту. Проектування та планування логістичної системи слід починати з усебічного оцінювання поточної ситуації. Головне - вивчити конкурентне середовище, сам процес і основні характеристики існуючої системи, а також визначити необхідні зміни. Це можна зробити, здійснивши ситуаційний аналіз, який дає змогу вивчати внутрішню будову логістичної системи, оцінити ринкове та конкурентне середовище. Вивченню підлягає увесь логістичний процес і кожна логістична функція окремо. Зміст дослідження залежить від глибини аналізу. Одним з показників реальної ефективності обраної логістичної системи може бути її стійкість, тобто дотримання заведених стандартів обслуговування.

Аналізуючи проект логістичної системи, визначають, по-перше, достатні або недостатні резерви вдосконалення логістики, які виправдали б проведення ретельних досліджень та аналізу. По-друге, вироблення концептуальних схем проекту потребує всебічного вивчення фактичних даних, що допомагає об'єктивно та критично оцінити існуючі методи роботи. По-третє, у процесі вироблення концептуальної схеми проекту слід чітко визначити можливі варіанти перебудови логістичної системи.

Вивчення мети - фіксування витрат, що припускаються під час перетворення логістичної системи витрат і рівня сервісу. Визначена мета має описувати сегмент ринку або галузі, часові межі досягнення результатів і центри. Висока ефективність і стабільність логістичних систем можливі лише за умови застосування сучасних технічних засобів. Технічною базою для оптимального управління інформаційними потоками логістичних систем є багаторівнева АСУ. Тому необхідною умовою високої ефективності логістичних систем є органічне поєднання логістики з кібернетикою.

Таким чином, логістичний процес передбачає з'ясування мети та встановлення обмежень, розробку стандартів оцінювання результатів, вибір техніки аналізу, складання проектного завдання.



1.2 Характеристика елементів логістичного менеджменту в системі управління діяльністю підприємства

Організація виробництва, виробничий та операційний менеджмент застосовують різні методи, які допомагають у практичній діяльності управління виробництвом. Логістика має доволі хороший концептуальний апарат, але не збагатила його необхідними та достатніми інструментами управління.

Логістика принесла в управління діяльністю суб'єктів ринку новий підхід, раніше не відомий виробництву - орієнтування на споживача, якість обслуговування постачальників [28, с.36].

Вивчення коливань попиту, виробництво відповідно до стандартів якості обслуговування споживачів - це те, що вирізняє сучасний логістичний підхід до управління процесами й переносять маркетингову концепцію виробництва з царини теорії в сферу практичного менеджменту фірми.

Використовуючи методи операційного менеджменту в управлінні фірмою, логістичний менеджмент забезпечує виконання процесів виробництва з якнайменшими загальними витратами (витратами на виробництво продукції, зокрема й закупівлю матеріалів і розподіл готової продукції з доставкою споживачеві).

Логістика здобула визнання в корпоративному плануванні, її роль у бізнесі значно зросла. Зараз цю сферу вважають такою ж важливою, як виробництво та продаж товарів. Логістику переважно враховують під час прийняття рішень фірмою в процесі стратегічного планування. Професіонали в галузі логістики взаємодіють з усіма головними учасниками, які виконують інші важливі функції. Однією із особливостей роботи в царині логістики стала широка обізнаність логістів з тим, що відбувається у середині фірми через їхню взаємодію з іншими підрозділами.

Планування матеріальних потреб забезпечує зв'язок виробництва із закупівельною діяльністю. Однією з важливіших маркетингових проблем є вибір місця виробництва товарів. Під час прийняття рішення щодо цього неабияку роль відіграє логістика, наприклад, розглядається питання про найбільш ефективне переміщення продукту від місця, де його виробили, до місця, де його продаватимуть.

Фірма не може бути рентабельною, поки не контролює своїх логістичних витрат, тому ціна продукту має покривати всі види витрат, пов'язаних з виробництвом. Коли фірма має значні витрати у сфері логістики, їй треба перекласти їх на споживачів, тобто зробити ціни вищими, ніж у конкурентів, або знизити якість з ризиком втратити довіру покупців. Витрати на транспортування - це найважливіший чинник під час визначення ціни продажу товару.

Процес створення організаційних структур логістичного управління матеріальними потоками визначається умовами чинного правового регулювання. Природа правового поля (структура, якість, стабільність тощо) впливає на ступінь централізації системи управління, ієрархію логістичного управління, удосконалення всіх форм менеджменту тощо. Вона також допомагає виявити та ліквідувати невідповідність деяких управлінських структур чинному законодавству.

Постійна перебудова роботи великих промислових корпорацій під впливом науково-технічного прогресу та конкуренції обов'язково пов'язана з переміщенням доволі великих обсягів товарно-матеріальних цінностей, порушенням створеної та формуванням нової системи взаємозв'язків між різними функціональними ланками, переорієнтацією виробничих, збутових і забезпечуючих підрозділів, що потребує оперативного вирішення безлічі складних, конфліктних проблем, що виникають на всіх рівнях управління.

Важливим завданням управлінського апарату в таких умовах є забезпечення переорганізації у короткі терміни з якнайменшими втратами. Необхідність швидкого прийняття рішення з використанням великої кількості фахівців значно збільшує навантаження як на функціональних керівників середньої ланки, так і на вищий рівень управління організацією. Об'єднання зусиль спеціалізованих апаратів управління корпораціями в умовах постійних змін у зовнішньому середовищі неможливо забезпечити без створення на різних рівнях спеціальних управлінських механізмів, головним завданням яких було б об'єднання на тимчасовій або постійній основі функціональних ланок і координація їх дій для досягнення чітко визначених цілей.

У невеликих корпораціях з масовим характером виробництва, які діють за стабільних умов, увесь обсяг координуючих функцій зазвичай зосереджено на вищому рівні управління. У разі зростання масштабів виробництва, номенклатури продукції, розширення сфери діяльності корпорації, збільшення кількості рівнів управління процес управління матеріальними потоками ускладнюється настільки, що постає питання про створення спеціальних механізмів міжфункціональної координації в цій царині виробництва.

Виходячи з американської практики, можна виокремити два основних напрями управління матеріальним потоком на фірмі [47, с.19]:

- удосконалення різних економічних механізмів, що посилюють взаємодію різних функціональних ланок у межах фірми;

- здійснення організаційних перетворень у структурі корпорації з метою поліпшення координації ланок. Ці напрями діють паралельно, доповнюючи один одного.

Структури управління матеріальними потоками, як зазначалося, можуть бути різними. Вони, як і відділи маркетингу, створюються за функціональними або товарними ознаками. Це можуть бути підрозділи, що вирішують питання про управління потоками сировини та матеріалів, необхідних для виконання виробничої програми, або відділи закупівлі чи управління матеріалами. Сфера діяльності цих підрозділів поширюється на економічний простір, починаючи зі складу готової продукції постачальника й закінчуючи складом споживача.

Говорячи про матеріальні потоки як про основний об'єкт управління мовою логістики, слід зазначити, що в умовах товарного виробництва та обігу рух матеріальних ресурсів у матеріально-речовій формі породжується й супроводжується рухом фінансових коштів. До того ж обидва потоки перебувають у діалектичній єдності. Таким чином, у комерційній логістиці об'єкт управління є багатоаспектним об'єктом - “матеріальні ресурси + послуги + фінанси”. Управління тут спрямоване не тільки на фізичне переміщення матеріальних ресурсів від постачальника до споживача, а й на їх раціональне використання, досягнення проти витратності й щонайбільшої комерційної вигоди.

Найбільше поширення отримали наведені нижче різновиди організаційних механізмів. Перший з них - це коли формуються спеціальні функціональні ланки, в яких контролюють все або більшу частину планових, адміністративних і контрольних функцій, що регламентують рух матеріального потоку через корпорацію. Другий пов'язаний з призначенням спеціального керуючого або групи координації, головним завданням яких є координація процесу прийняття рішень з управління матеріальними потоками в основних функціональних блоках. Крім цього, можуть створюватися матричні механізми, які ґрунтуються на подвійному підпорядкуванні ланок, від яких залежить ефективне управління матеріальним потоком. Використання програм цільових механізмів має на меті не тільки забезпечити високий рівень внутрішньо-функціональної координації, як це буває під час формування спеціалізованого органу в межах лінійно-функціональної структури, а й позбутися проблеми міжфункціональної взаємодії.

Відповідно до функціональної спеціалізації в системі управління матеріальним потоком слід використовувати:

- планування та координацію;

- регулювання;

- контроль.

У підрозділах, які вирішують питання планування та координації, головними завданнями є розробка планів і графіків руху матеріального потоку. Розробку критеріїв оцінювання цілей, пов'язаних з плануванням, оперативну роботу з управління матеріальними потоками здійснюють підрозділи регулювання. Вони узгоджують дії ланок, що відповідають за рух і використання матеріальних ресурсів.

Для оцінювання рівня забезпечення фірми матеріальними ресурсами, ефективності їх використання, аналізу рівня витрат, пов'язаних з рухом матеріального потоку, розробки пропозицій щодо підвищення ефективності управління матеріальними потоками створюють підрозділ контролю Почасти в західних корпораціях, що виробляють продукцію промислового призначення, структуру управління матеріальними потоками орієнтовано на підвищення ефективності використання сировини та матеріалів на стадії постачання та в процесі обробки.

За використання цієї організаційної форми слід постійно узгоджувати роботу підрозділів, що займаються забезпеченням матеріальними ресурсами, й виробничих, здійснювати оперативне регулювання руху матеріального потоку через виробничі ланки, організацію зберігання та контролю за використанням матеріальних ресурсів на всіх етапах їх руху.

Структура, орієнтована на вирішення цих проблем, формується на підставі питань, пов'язаних з плануванням, закупівлею та організацією складського господарства. У ланці планування сконцентровано функції з розробки планів руху матеріального потоку та узгодження їх з виробничими планами. У ній також складають графіки завантаження обладнання та подачі матеріалів до місця їх переробки тощо. Організацію процесу закупівлі, встановлення контактів з постачальниками матеріалів і доставку розглядають у ланці закупівлі. Зберігання матеріалів, підготовку їх до виробничого споживання та організацію їх подачі до місця переробки здійснює ланка організації складського господарства. Така структура характерна для машинобудівних фірм, що вимагають великої кількості сировини та матеріалів. Такий підрозділ може також мати назву “відділ управління матеріалами” й основне його завдання - скорочення витрат, пов'язаних із закупівлею сировини та матеріалів, а також їх з транспортуванням та зберіганням.

Управління рухом потоку матеріалів і готової продукції є останньою структурою цього підрозділу, й воно може стати “управлінням складським господарством”. Такі структурні підрозділи створюють на великих фірмах. Кожна лінійна ланка такої структури є доволі самостійною, водночас вони діють як єдиний комплекс. Усі координаційні та контрольні функції сконцентровано у головних підрозділах, підпорядкованих безпосередньо управляючому матеріальним потоком. Узгодження дій різних ланок здійснюється у групах планування. Важливе значення має використання спеціалізованої інформаційної системи, що дає змогу здійснювати постійний контроль усіх дій з управління матеріальним потоком і своєчасно вносити корективи.

Підприємства, що виготовляють широкий асортимент продукції й обслуговують значну кількість територіально роз'єднаних споживачів, мають свою розвинуту мережу розподілу, де пріоритетом структурних змін стає концентрація зусиль на зниженні витрат, що виникають у каналах розподілу. Тут значна увага приділяється зосередженню надлишків товарних запасів, використанню прогресивних видів тари та пакування, раціональному розміщенню фірмових магазинів, станцій технічного обслуговування, гарантійних майстерень, регіональних складських комплексів, вибору найкращих маршрутів транспортування. Це важливо як з погляду економізації поставок, так і забезпечення високого стандарту обслуговування. У такому разі поєднуються функції, пов'язані з переміщенням, які в економічному просторі виконують на межі виробничих процесів, тобто відвантаження готової продукції з розташованих на території підприємства складів збуту споживачам продукції, що постачається.

Управління матеріальним потоком сировини та готової продукції дає змогу не тільки об'єднувати в спеціалізованих відділах усі функції, пов'язані з ним, а й орієнтувати їх на виконання широкого кола функцій, що виходять за межі постачання та збуту. Вони беруть також участь у роботі з підвищення загальної ефективності використання товарно-матеріальних ресурсів у фірмах.

Ринкові умови пов'язані з різними змінами, тому однією з умов створення структур управління товарними і матеріальними потоками є їх гнучкість, тобто пристосування до постійної перебудови діяльності корпорацій. Перспективним напрямом розвитку організаційних форм управління товарно-матеріальними ресурсами, особливо у корпораціях, що діють в умовах підвищеної невизначеності, є використання програмно-цільових механізмів.