Аналіз, узагальнення та аналітичне обґрунтування фінансової звітності комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод"

3755

2548

-1207

67,86

-32,14

Чисті грошові потоки від фінансової діяльності (негативні)

 НЧГПф

-

-

-

-

-

Разом НГП

НГП = НЧГПо + НЧГПі + НЧГПф

55678

22012

-33666

39,53

-60,47

Залучення позикових засобів (довгострокові + короткострокові кредити)

ф. 1 ряд. 500 і ряд. 440

ККрБ + ДКрБ

12500

15048

+2548

120,38

20,38

ІІІ. Аналіз збалансованості позитивних і негативних грошових потоків

ЧГП підприємства

ЧГПП = ЧГПО +ЧГПІ + ЧГПФ

+419

-116

-535

-

-

Чистий прибуток/ збиток

ф. 2 ряд. 225

ЧПр (ЧЗб)

-998

87

+1085

-

-

Амортизація

ф. 2 ряд. 260

А

8298

8223

-75

99,1

-0,9

Якість ЧГП

(ЧПр+А) / ЧГП

17,42

-71,64

-89,06

-

-

ІV. Аналіз синхронності формування ПГП і НГП

Коефіцієнт ліквідності ГП

ПГП/НГП

1,008

0,995

-0,013

98,71

-1,29

V. Аналіз ефективності ГП підприємства

Коефіцієнт ефективності грошового потоку

ЧГП / НГП

0,008

-0,005

-0,0013

-

-

Коефіцієнт рефінансування ГП

ЧГПф / ЧГП

8,96

-21,97

-30,93

-

-

Коефіцієнт реінвестування ГП

(ЧГП-Дв) / (?Рі+?Фід)

0,086

-0,013

-0,099

-

-

Коефіцієнт достатності ГП

ЧГП / (ОБ+?З+Дв)

0,267

-0,033

-0,3

-

-

Стосовно ЧГПО, вони мають додатне значення і в 2009р. вони підвищились порівняно із попереднім на 7412тис.грн., або на 1060,37%. При цьому ПЧГПО знизились на 30987тис.грн., або на 60,52%, а НЧГПО знизились на 38399тис.грн, або на 77,36%. Тобто підвищення ЧГПО у 2009 році порівняно із попереднім зумовлено перевищенням темпів зниження НЧГПО над ПЧГПО на 16,84%.

Аналізуючи ЧГПІ, відмітимо, що вони мають від'ємне значення і в 2009 році вони знизились порівняно із попереднім на 6740 тис. грн., тобто спостерігалось збільшення від'ємних грошових потоків. При цьому ПЧГПІ знизились на 2007 тис. грн., або на 100%, а НЧГПІ підвищились на 4733тис.грн., або на 78,33%. Тобто від'ємне значення ЧГПІ пояснюється більш високим абсолютним значенням НЧГПІ, ніж ПЧГПІ, а зниження ЧГПІ у 2009 році порівняно із попереднім темпами зростання НЧГПІ та абсолютним зниженням ПЧГПІ.

Стосовно ЧГПФ, то вони мають позитивне значення і в 2009 році знизились на 1207тис.грн. або на 32,14%. При цьому ПЧГПФ мають таку саму динаміку, так як рівні ЧГПФ. НЧГПФ у звітності відсутні. Тобто зниження ЧГПФ у 2009 році порівняно з попереднім зумовлено лише зниженням ПЧГПФ.

Розглядаючи ПГП, варто сказати, що вони скоротились на 34201 тис. грн., або на 60,97%, а НГП скоротились на 33666 тис. грн. або на 60,47%. Тобто зниження ЧГП на підприємстві зумовлено перевищенням темпів зниження ПГП над темпами зниження НГП на 0,5%.

Розрахунки показників до таблиць наведені нижче:

Аналіз збалансованості позитивних і негативних грошових потоків

1. Якість чистого грошового потоку:

(2.5)

де ЧПр - чистий прибуток підприємства, тис. грн.;

А - амортизаційні відрахування, тис. грн.;

ЧГП - чисті грошові потоки підприємства, тис. грн.

Коефіцієнт "якості" чистого грошового потоку надає узагальнюючу характеристику структури джерел формування ЧГП. Висока якість ЧГП характеризується зростанням частки чистого прибутку в його формуванні за рахунок зростання обсягів операційної діяльності.

Тобто якість означає, яка сума власних джерел капіталовкладень прийдеться на грошову одиницю отриманих (недоотриманих) ГК.

Найвищий показник якості спостерігається у 2008 році - 17,42грн./1грн., при цьому у 2007 році спостерігається найнижча якість грошового потоку, так як на 1грн. недоотриманих коштів прийдеться 108,95 грн.

Аналіз синхронності формування ПГП і НГП

2. Коефіцієнт ліквідності ГП (оптимальне значення - ?1):

(2.6)

де ПГП - позитивний грошовий потік, тис. грн.;

НГП - негативний грошовий потік, тис. грн.

Ліквідність грошового потоку характеризує покриття негативних грошових потоків позитивними. Тому сума ПГП повинна бути як мінімум рівною сумі НГП, а оптимально - перевищувати суму НГП, оскільки надходження від основної діяльності повинні перевищувати видатки і використовуватись відповідно до стратегічних цілей підприємства..

Задовольняє даним вимогам лише ЧГП 2008 року, де показник ліквідності рівний 1,008, що більше 1 на 0,008од. В усіх інших випадках значення ліквідності приближається до одиниці, що говорить про більш-менш стабільну структуру НГП та ПГП, однак це не задовольняє оптимальним умовам.

Аналіз синхронності формування ПГП і НГП

3. Коефіцієнт ефективності грошового потоку

(2.7)

Коефіцієнт ефективності грошового потоку характеризує фінансово-господарську діяльність з точки зору її здатності створювати додаткові грошові кошти, що сприяє зростанню вартості абсолютної ліквідності активів.

У даному випадку створення додаткових грошових коштів спостерігається лише у 2008 році, де абсолютне значення ЧГП позитивне. Тут на 1грн. НГП припадає 0,008грн. ЧГП. Найменш задовільний показник у 2006 році - (-0,007). Тобто на кожну 1грн. НГП недоотримано 0,007грн. ЧГП.

4. Коефіцієнт рефінансування ГП:

(2.8)

де ЧГПф - чисті грошові потоки від фінансової діяльності, тис. грн.

Коефіцієнт рефінансування грошових потоків характеризує суму ЧГПФ, яка йде у розрахунку на 1грн. ЧГП, тобто негативне значення даного показника означає недостатність забезпечення ЧГПФ грошовими коштами ЧГП. Найбільш оптимальний (позитивний) показник спостерігається у 2008 році - 8,96.

5. Коефіцієнт реінвестування ГП:

(2.9)

де Дв - сума дивідендів, сплачених власникам, тис. грн. (дані відсутні);

?Кі - сума приросту капітальних інвестицій, тис. грн. (Форма №5 «Капітальні інвестиції»);

?Фід - сума приросту довгострокових фінансових інвестицій, тис. грн. (дані відсутні);

Даний коефіцієнт показує частку грошових інвестицій, спрямованих на заміну активів зростання виробництва, і вважається достатнім на рівні 8-10%

За аналізований період повністю задовольняє оптимальним умовам значення коефіцієнту 2008 року - 0,086 або 8,6%. Всі інші показники мають негативне значення, що говорить про відсутність спрямування ГК в інвестиційну діяльність.

6. Коефіцієнт достатності ГП:

(2.10)

де ОБ - сума виплат основного боргу по довгострокових та короткострокових кредитах, тис. грн. (Форма №3, ст. 130);

?З - приріст запасів ТМЦ, тис. грн. (Форма №5 «Запаси»)

Розрахуємо зміну запасів по роках:

?З2006 = Зкін.р. - Зпоч.р. = 12032,1 - 11333,1 = +699

?З2007 = 12156,7 - 12032,1 = +124,6

?З2008 = 11694 - 12156,7 = - 462,7

?З2009 = 12563 - 11694 = +869

Коефіцієнт достатності ЧГП характеризує співвідношення ЧГП і суми поточних видатків. Його умовне значення - 100% (або 1). Якщо показник перевищує дану норму, то це свідчить про перевищення утворених ГК над потребами підприємства.

Найбільш позитивним показником достатності ЧГП є коефіцієнт достатності ЧГП 2008 року, значення якого 0,267. Однак це значення не перевищує критичну норму, тому підприємство не має надлишку ЧГП, тобто його профіциту. Навпаки, розглядаючи показники за інші роки, слід сказати, що іде недоотримання коштів, тобто нестача для покриття поточних видатків.

Аналізуючи загалом весь період, можна сказати, що ЧГП підприємства є дефіцитними, так як основні показники, як якість, ліквідність та ефективність грошового потоку майже протягом усього періоду (окрім 2008 року) мають негативне значення, що знижує абсолютну платоспроможність підприємства. І навіть позитивне значення 2008 року є недостатньо високим, аби забезпечити оптимальне значення даних коефіцієнтів.

Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку виявляються в зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, зростанні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості по отриманих фінансових кредитах, затримках виплати заробітної плати (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), зростанні тривалості фінансового циклу, а в кінцевому рахунку - у зниженні рентабельності використання власного капіталу й активів підприємства.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання «Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту». Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їхніх виплат.

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

* збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованій покупцям продукції;

* забезпечення часткової чи повної передоплати за вироблену продукцію, що користається високим попитом на ринку;

* скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

* прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

* використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтингу;

* прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у дорозі, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т.п.).

Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

* збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;

* заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг);

* реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом переведення короткострокових їхніх видів у довгострокові.

Слід зазначити, що «Система прискорення - уповільнення платіжного обороту», вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює певні проблеми наростання дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи для забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.

Зростання обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуть за рахунок наступних заходів:

* залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

* залучення довгострокових фінансових кредитів;

* продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

* продажу (або здачі в оренду) невикористовуваних видів основних засобів.

Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

* скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

* відмови від фінансового інвестування;

* зниження суми постійних витрат підприємства.

Виходячи з цих рекомендацій та враховуючи особливості фінансових показників підприємства ХКОВ, можна підкреслити, що найбільш нагальними питаннями для нього є:

- удосконалення системи розрахунків споживачів із підприємством за спожиті послуги з метою скорочення дебіторської заборгованості, яка, займаючи основну частку оборотних активів, знижує господарську активність і спонукає до залучення позикових коштів, що, в свою чергу, знижує фінансову стійкість підприємства;

- прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості, яка наявна на підприємстві;

- залучення довгострокових фінансових кредитів, які були відсутні в аналізованому періоді і які забезпечать підприємству фінансову стабільність;

- реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом переведення короткострокових їхніх видів у довгострокові, основною причиною чого є значне зростання за аналізований період короткострокових кредитів за відсутності довгострокових.

Можливі також інші шляхи збалансованості дефіцитного грошового потоку, однак їх вибір буде зумовлений внутрішніми особливостями господарського механізму та діяльності підприємства, які не відображені у звітності.

Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Зростання чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:

* зниження суми постійних витрат;

* зниження рівня змінних витрат;

* здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

* здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;

* використання методу прискореної амортизації основних засобів;

* скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;

* продажу невикористовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;

* посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.

Узагальнюючи вищезазначене, можна сказати, що величина ЧГП підприємства за аналізований період потребує збалансованості та максимізації, що може здійснитися шляхом деяких вище зазначених заходів, з урахуванням специфіки діяльності підприємства.

3. Аналіз дебіторської заборгованості

3.1 Суть дебіторської заборгованості, види та характеристика

Згідно з НАКАЗОМ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про затвердження форми звітності №1 (річна) «Звіт про зелене господарство» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №1 (річна) «Звіт про зелене господарство» (Інструкція, розд. «Пояснення вжитих термінів») від 24.12.2008 №401:

Дебіторська заборгованість - заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів (у тому числі яка забезпечена векселями) за надані їм продукцію, товари, роботу або послуги; фінансових і податкових органів за податками, зборами та іншими платежами до бюджету; також заборгованість з сум нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, що підлягають надходженню; заборгованість пов'язаних сторін та з внутрішньовідомчих розрахунків; інша поточна дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість, у разі створення щодо неї резерву сумнівних боргів, наводиться за чистою реалізаційною вартістю.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах вивчає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Норми цього П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ). Згідно з П(С)БО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість (ДЗ) - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

Поточна ДЗ (короткострокова) - це сума ДЗ, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом (наприклад, заборгованість орендарів за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками), але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

У П(С)БО 2 "Баланс" дається визначення операційного циклу - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

У балансі поточна ДЗ поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість.

Поточна ДЗ за товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг і оцінюється за первісною вартістю. У випадку відстрочення платежу з виникненням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) в період її нарахування.

Довгострокова ДЗ - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

До довгострокової ДЗ відносять:

- заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

- надання позик іншим підприємствам;

- надання позик фізичним особам;

- заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.

З наведених вище визначень довгострокової і поточної ДЗ слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив'язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову заборгованість слід відобразити на дату балансу як поточну.

ДЗ поділяється на:

- безнадійну;

- сумнівну;

- дійсну.

Безнадійна ДЗ - це ДЗ, щодо якої існує впевненість щодо її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, вона буде списана за рахунок резерву. Треба зазначити, що списання безнадійної дебіторської заборгованості не торкається Звіту про фінансові результати, тому що витрати, понесені у зв'язку з неповерненням боргу, підприємство визнало в тому ж звітному періоді, що й дохід від реалізації, пов`язаний з виникненням цієї дебіторської заборгованості. У цьому полягає принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Розглянемо ознаки визнання заборгованості безнадійною наведені у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємства». Відповідно п.1.25 безнадійною вважається заборгованість:

ь по зобов'язанням, термін позовної давності яких минув;

ь прострочена заборгованість, яка залишилась не погашеною в наслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора направлені на примусове стягнення заборгованості майна боржника, не привели до повного відшкодування заборгованості ;

ь заборгованість, що залишилась не погашеною в наслідок відсутності майна фізичної або юридичної особи, об'явленої банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;

ь яка залишилась непогашеною внаслідок недостатньої кількості грошових коштів, отриманих від продажу на аукціонах майна боржника, яке було передане під заставу як забезпечення вказаної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості;

ь заборгованість стягнення якої стало неможливим у зв'язку з діями непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажор), підтверджених в порядку, передбаченому законодавством;

ь прострочена дебіторська заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, визнаних в судовому порядку зниклими без вісті, померлими або не дієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, яких позбавлено волі.

Сумнівна ДЗ - це поточна ДЗ за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Сумнівні борги завищують реальний результат від реалізації, тому, згідно з принципом обачності, підприємство повинне визначити можливі витрати від неповернення частини боргів покупцями у момент визначення доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар.

Величину цих витрат можливо визначити на основі аналізу даних підприємства за попередні роки про фактичні втрати від неповернення ДЗ. З іншого боку, сума ДЗ не є реальною, доки вона не скоригована на величину сумнівних боргів.

Дійсна ДЗ - це заборгованість, яка буде повернута або термін сплати якої ще не настав.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

- дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;

- векселі отримані;

- дебіторську заборгованість за розрахунками;

- іншу поточну дебіторську заборгованість.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг. При реалізації товарів у кредит підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви.

Сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Векселі отримані - це заборгованість за розрахунками з покупцями, замовниками та іншими дебіторами по відвантаженій продукції (товарах), виконаних роботах і наданих послугах, які забезпечені одержаними векселями.

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання особи, що видала вексель (векселедавця) сплатити певну суму, коли настане встановлений термін на користь власника векселя (векселеотримувача).

До іншої ДЗ відноситься видача довгострокових позик працівникам підприємства та інші види розрахунків.

3.2 Аналіз основних показників стану дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу ДЗ особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною. Джерело аналізу у даній роботі - баланс підприємства. У найзагальнішому вигляді зміни в обсязі дебіторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу.

Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.

За даними бухгалтерської звітності можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості.

До цих показників належать:

1. Оборотність дебіторської заборгованості:

(3.2.1)

де В - виручка від реалізації продукції, тис. грн. (ф. 2);

- середня дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, тис. грн. (чиста реалізаційна вартість, ф. 1).

Приклад розрахунку за даними 2006 року:

2. Період погашення дебіторської заборгованості, днів:

(3.2.2)

Приклад розрахунку за даними 2006 року:

3. Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість:

(3.2.3)

де ДЗ - загальна сума дебіторської заборгованості підприємства, тис. грн. (на кінець періоду);

ОА - загальна сума оборотних активів підприємства, тис. грн. (на кінець періоду).

Приклад розрахунку за даними 2006 року:

4. Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації:

(3.2.4)

Приклад розрахунку за даними 2006 року:

5. Частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, %:

(3.2.5)

де СДЗ - сумнівна дебіторська заборгованість, тис. грн. (рядок 162 ф. 1);

ДЗтрп - дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, тис. грн. (на кінець періоду).

Приклад розрахунку за даними 2008 року (у 2006-2007 рр. сума сумнівної ДЗ відсутня):

6. Середній «вік» безнадійної дебіторської заборгованості:

, (3.2.6)

де ДЗб - середній залишок безнадійної дебіторської заборгованості, тис. грн. (ф. 5);

Ов - сума одноденної виручки від реалізації, тис. грн. / добу.

Приклад розрахунку за даними 2006 року:

Методика аналізу показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику.

Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан | розрахунків з покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання фінансового стану підприємства.

Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування.

Розрахунок вище наведених показників стану дебіторської заборгованості та їх динаміку за період 2006-2009 рр. наведені нижче у таблиці 3.2.1:

Таблиця 3.2.1 Показники стану дебіторської заборгованості за 2006-2009 рр.

№ п/п	Показник	Одиниці виміру	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
1	Оборотність дебіторської заборгованості	кількість оборотів на рік	1,76	2,19	2,13	3,36
2	Період погашення дебіторської заборгованості	дні	204,5	164,4	169	107,1
3	Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість	частки одиниці	0,82	0,85	0,90	0,89
4	Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації	грн./1грн.	0,57	0,46	0,47	0,30
5	Частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості	відсотки (%)	-	-	0,7	31,5
6	Середній «вік» безнадійної дебіторської заборгованості	дні	3,3	5,7	0,5	10,2

Стосовно загальної характеристики отриманих значень та тенденції за період, то можна зробити певні висновки.

Показники оборотності ДЗ показують, скільки оборотів за рік виконує ДЗ, тобто скільки разів за рік вона може погашатися. Чим вищий даний показник, тим краща політика розрахунків на підприємстві. За період 2006-2009 рр. коефіцієнт зріс із 1,76 до 3,36 обертів на рік, що свідчить про підвищення активності підприємства та прискорення розрахунків за надані послуги.

Період погашення ДЗ безпосередньо пов'язаний із коефіцієнтом оборотності ДЗ і носить обернено-пропорційний характер. Він вказує кількість днів, за які погашається ДЗ - чим вона менша, тим ліпше. Цей показник за аналізований період скоротився із 204,5 днів до 107,1 днів. Це є позитивною динамікою для підприємства.

Коефіцієнт відволікання оборотних активів у ДЗ характеризує частку ДЗ у складі ОА підприємства. Чим вищий даний показник, тим гірший стан структури ОА і тим більша частка коштів підприємства знаходиться у «замороженому стані». За аналізований період цей показник підвищується у 2006-2008 рр. із 0,82 до 0,9 од. і у 2009 році дещо знижується до 0,89 од. Загалом динаміка у більшій мірі негативною. Однак більшу увагу привертає абсолютне значення коефіцієнта - 0,82 - 0,9 - це дуже високі значення, що вказує на основну частку оборотних активів у вигляді ДЗ.

Відношення середньої величини ДЗ до виручки від реалізації - обернений показник до оборотності ДЗ, нормативне значення якого повинно зменшуватись. Він показує, скільки грн. ДЗ припадає на 1 грн. виручки від реалізації послуг, тобто вказує на рівень недоотримання коштів підприємством в результаті операційної діяльності. За період 2006 - 2009 рр. він зменшився із 0,57 до 0,30, що характеризує підвищення ефективності основної діяльності підприємства.

Частка сумнівної ДЗ у загальному обсязі заборгованості - це відносний показник, що характеризує частку ДЗ, яка має певні сумніви стосовно її повернення у визначений термін. Як правило, цей показник встановлюється, виходячи із досвіду попередніх періодів, або ж це залежить від специфіки розрахунків зі споживачами, якщо контингент більш-менш постійний. У 2006-2007 рр. даний показник не розрахований через відсутність сумнівної ДЗ на підприємстві, однак у 2008-2009 рр. він з'являється із різко зростає із 0,7% до 31,5%, що говорить про високу вірогідність прострочення дебіторської заборгованості.

Середній вік простроченої (безнадійної) ДЗ визначає середній термін прострочення дебіторської заборгованості споживачами. Чим вищі значення цього показника, тим менша ефективність організації процесу розрахунків зі споживачами та інкасації ДЗ. В середньому за аналізований період цей показник зростає із 3,3 до 10,2 днів (не дивлячись на значне зниження терміну до 0,5 дня у 2008 році). Таку динаміку у кінцевому висновку можна вважати у більшості негативною.

Загалом, результати оцінки стану розрахунків підприємства дають можливість виявити недоліки в їх організації та здійсненні, намітити бажаний їх стан, визначити необхідні для цього шляхи удосконалення та заходи, які необхідно застосувати з даною метою, відібрати з них найбільш прийнятні та доцільні для кожного окремого підприємства і на цій основі розробити комплексну політику управління розрахунками підприємства, яка визначає перспективи покращення їх стану.

Можна виділити такі основні завдання управління розрахунками з метою покращення їх стану:

- зниження частки простроченої дебіторської заборгованості;

- збільшення коефіцієнта оборотності коштів у дебіторській заборгованості (відповідно зменшується середній період інкасації дебіторської заборгованості) та невелике зменшення коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості або збереження його значення на попередньому рівні;

- визначення конкретного моменту сповільнення оборотності дебіторської заборгованості шляхом постійного моніторингу змін у політиці оплати рахунків покупцями та замовниками;

- робота з контрагентами з метою вчасної оплати ними їхніх зобов'язань;

- використання прогресивних форм розрахунків;

- регулювання обсягу кредиторської заборгованості з метою запобігання погіршення фінансової стійкості та ліквідності підприємства;

- запобігання виникненню кредиторської заборгованості з розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах;

- оптимізація рівнів різних видів кредиторської заборгованості та частки її загального обсягу в структурі капіталу підприємства.

В умовах значного сповільнення платіжного обороту, що викликає зростання дебіторської заборгованості на підприємствах, важливим завданням є ефективне управління дебіторською заборгованістю на кожному окремому підприємстві, яке спрямоване на оптимізацію загального її розміру та забезпечення вчасної інкасації боргу. Політика управління дебіторською заборгованістю являє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, що спрямована на розширення обсягу реалізації продукції і забезпечення своєчасної її інкасації.

Політика управління дебіторською заборгованістю підприємства складається з таких основних елементів: формування принципів здійснення розрахунків підприємства з контрагентами; визначення можливої суми фінансових засобів, що інвестуються в дебіторську заборгованість; виявлення фінансових можливостей надання комерційного та споживчого кредиту та формування системи кредитних умов; формування стандартів оцінки покупців і диференціації умов надання кредиту; формування системи штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань; формування процедури інкасації дебіторської заборгованості; забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості; побудова ефективних систем контролю за рухом і вчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

3.3 Проблема дебіторської заборгованості на КП КГ «Харківкомуночиствод»

Недосконалість законодавчої бази

Діяльність підприємств житлово-комунального господарства спрямована на задоволення потреб населення, соціальної та виробничої сфери в усіх видах житлово-комунальних послуг, поліпшення їх якості, забезпечення охорони навколишнього природного середовища, енергозбереження, та інше. На сьогодні в Україні відсутні правові норми, що захищають підприємства-постачальників комунальних послуг.

Несвоєчасна сплата послуг водовідведення юридичними і фізичними особами приводить до росту дебіторської заборгованості, а відсутність грошових коштів змушує комунальні підприємства звертатись до банківського кредитування для сплати: податків за спожиті енергоносії, отримані матеріали, необхідні для підтримання інженерних систем в штатному технологічному режимі та інших поточних зобов'язань.

Таким чином виникає ситуація, в якій, з одного боку, підприємства ЖКГ, дотримуючись норм діючого законодавства, змушені надавати свої послуги безперервно та в повному обсязі, а з іншого - відсутні правові норми захисту підприємств-постачальників комунальних послуг від недобросовісних платників, які споживають ці послуги, та не сплачують за них.

Недосконалість законодавчої бази ставить під загрозу розвиток і природоохоронну діяльність такого гіганта галузі як комунальне підприємство каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод”, що є єдиним підприємством в Україні, яке відокремлено від надання послуг водопостачання, і займається тільки водовідведенням.

Майже сторіччя підприємство в інфраструктурі півторамільйонного Харкова забезпечує належні умови водовідведення, оберігаючи навколишнє середовище міста, в першу чергу - водні джерела.

Основною діяльністю КП КГ «Харківкомуночиствод» є експлуатація інженерних систем водовідведення, прийняття, перекачування та здійснення повного біологічного очищення стічної рідини, яка надходить від населення, комунально-побутових та промислових підприємств міста Харкова, експлуатації обладнання, екологічної безпеки, стабільної праці і розвитку підприємства.

Обсяг послуг по водовідведенню і біологічному очищенню стічної рідини складає 11% від загального об'єму очищення стічної рідини усіх підприємств водовідведення України.

Загальна довжина колекторів - 1601 км, враховуючи тунелі глибокого закладання -- 56 км.

Під час перекачування стічної рідини експлуатується 30 насосних станцій, в т.ч. Головна каналізаційна насосна станція (ГКНС) - друга в Європі по глибині закладання - 38 м, і найбільша в Україні, з потужністю перекачування 1500 тис.м3 стічної рідини на добу.

Стічна рідина системами самопливних и напорних трубопроводів подається на дві станції біологічної очистки -- «Диканівську» і «Безлюдівську». Загальна проектна потужність очисних споруд близько 1,1 млн. м3/доб.

КП КГ «Харківкомуночиствод» впродовж багатьох років зберігає монополію на послуги водовідведення, постійно розвивається та охоплює нові сегменти комунальної сфери. Підприємство надає послуги водовідведення юридичним та фізичним особам безперервно і в повному обсязі, та має чисельних боржників серед своїх споживачів.

Станом на 01 грудня 2009 року дебіторська заборгованість за послуги водовідведення, що надає КП КХ «Харківкомуночиствод», складає:

- юридичних осіб - 72,9 млн. грн.;

- населення - 29,3 млн. грн.

Існуюча ситуація така, що споживача, який отримав пільгу в повному обсязі, і не сплатив послугу, підприємство-постачальник, яке понесло збитки, через три роки не має можливості примусити повернути борг, чи списати ці борги.

Згідно з пропозицією Міністерства житлово-комунального господарства України, необхідно на законодавчому рівні:

ь встановити відповідальність за несвоєчасну сплату отриманих послуг;

ь узаконити відключення недобросовісного споживача від комунальної послуги або її обмеження;

ь відмінити термін позовної давнини на несплату комунальних послуг;

ь передбачити використання в розрахунках зі споживачами нарахування пені;

ь вирішити безакцептне (без дозволу підприємства) списання грошових коштів згідно наданих платіжних доручень з розрахункових рахунків юридичних осіб, що дозволить своєчасно отримувати грошові кошти за надані послуги.

Що пропонується:

1. Внести доповнення в Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346, щодо безакцептного списання грошових коштів з розрахункових рахунків споживачів житлово-комунальних послуг, згідно наданих платіжних доручень, що дозволить своєчасно отримувати кошти за надані послуги.

2. Передбачити в Постанові Кабінету Міністрів України від 31 липня 2005р. № 630 та Законі України «Про житлово-комунальні послуги» використання в розрахунках зі споживачами комунальних послуг нарахування пені в разі несвоєчасної сплати за отримані послуги з урахуванням інфляційних процесів та відміну (або збільшення) строку звернення до суду, щодо стягнення заборгованості зі сплати наданих житлово-комунальних послуг.

3. На сьогодні одним із ефективних способів стягнення заборгованості є відключення боржників - фізичних осіб від мережі водовідведення, однак, правова база для проведення даної процедури відсутня.

Пропонується внести в Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та в Постанову КМУ №630 від 21.07.2005 року доповнення наступного змісту: «При наявності заборгованості за надані послуги більше 2-х місяців, підприємства комунального господарства мають право відключати боржників від мережі водовідведення після їх попереднього письмового попередження про це не пізніше, ніж за 10 днів до передбаченого відключення».

Наслідки

Внесення змін в законодавчу базу, по висвітленому питанню, надасть можливість підприємствам житлово-комунального господарства ефективно впливати на недобросовісних платників, що в свою чергу дозволить зменшити дебіторську заборгованість та активізувати поточні розрахунки.

Отримані кошти комунальні підприємства зможуть спрямовувати на підвищення надійності своєї роботи, модернізації обладнання, впровадження енергозберігаючих та екологічних технологій.

Недоліки договірної системи

Згідно Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, споживач зобов'язаний сплачувати отримані комунальні послуги, але на практиці ця норма закону не діє. Для ефективного впливу на недобросовісних платників та юридичного засвідчення взаємних зобов'язань необхідно складання договорів між споживачем та постачальником комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 2005 р. № 630 та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена норма закону покладає зобов'язання по складанню договорів на комунальні підприємства, водночас ніяких зобов'язань з боку абонентів не передбачено.

Водночас запропонована лише одна форма складання договорів на отримання житлово-комунальних послуг - особисте підписання договору.

Для юридичних осіб проблема вирішується досить легко - їх не більше 10-15% від загальної кількості абонентів, та всі стосунки з ними вже відбуваються у межах складених договорів.

З абонентами категорії «населення» вирішити проблему запропонованим шляхом складно, тому що їх кількість в окремих містах досягає 600 тисяч. Наприклад, в Харкові, у комунального підприємства каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод” - 530 тис. абонентів - фізичних осіб. Процес підписання договорів з усіма абонентами потребує довготривалого часу.

Таким чином виникає ситуація, в якій абоненти фізичні особи, усвідомлюючи особисту відповідальність за своєчасну сплату послуг, що виникає при підписанні договору з комунальним підприємством, не бажають підписувати договори, хоча продовжують отримувати послуги. При цьому підприємства комунальній галузі не захищені законом в цій ситуації, на відміну від споживача, на боці якого Антимонопольний комітет, товариство захисту прав споживачів.

Для вирішення зазначеної проблеми необхідно встановити механізм реалізації публічного договору.

Що пропонується:

Для вирішення зазначеної проблеми в якості механізму реалізації пропонується - узаконити публічний договір, затверджений Міністерством ЖКГ, як норму права, з внесенням пояснення, що споживачем житлово-комунальних послуг є кожен, хто їх фактично споживає.

Також на рівні центрального органу управління (Міністерство ЖКГ) та центрального органу регулювання (нац. комісія) необхідно розробити типову форму публічного договору та механізм його введення в дію.

Поправки до проекту Закону України «Про централізоване питне водопостачання та водовідведення» наведені у таблиці 3.3.1:

Таблиця 3.3.1 Внесення поправок до законопроекту

№ з/п	Пункт проекту	Існуюча редакція	Зміни, що пропонуються
	ст.21 ч.3 п.4 викласти в редакції	4) укладення договору на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення та поставки питної води відповідно до типового договору, що затверджується Кабінетом Міністрів України;	4) укладення особисто або публічно запропонованого договору на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення та поставки питної води відповідно до типового договору, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
	ст.22 ч.2 п.3 доповнити	3) укладати договори з питань централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення;	3) укладати договори з питань централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення шляхом надання особистої пропозиції споживачу або шляхом публікації пропозиції в місцевих друкованих засобах масової інформації.

Наслідки

Внесення змін в законодавчу базу, по висвітленому питанню, надасть можливість підприємствам житлово-комунального господарства ефективно впливати на недобросовісних платників та значно сприятиме підвищенню відповідальності споживачів комунальних послуг перед підприємствами-постачальникам цих послуг, що в свою чергу дозволить зменшити дебіторську заборгованість.

ВИСНОВКИ

В даному курсовому проекті після проведення детального аналізу та розрахунку необхідних показників фінансової звітності КП КГ «Харківкомуночиствод», можна зробити висновок, що поставлені завдання були виконані, а мета досягнута.

Аналіз форми № 1 «Баланс» показав, що за аналізований період 2006 - 2009 рр. вартість майна ХКОВ зросла на 21,65%, що говорить про розширення господарського обороту підприємства. Структура активів характеризується як «важка» з переважанням основних фондів (60-70%). Основну частку оборотних активів підприємства складає дебіторська заборгованість (80-90%), що є негативним показником, але й досить очікуваним при наявній системі розрахунків на підприємствах ЖКГ. Підприємство є фінансово стійким із переважанням власних коштів у структурі капіталу, але є ризик втрати фінансової стійкості через відсутність у структурі позичкових коштів довгострокової заборгованості.

Стосовно стану основних фондів, то рівень зносу є високим; за аналізований період він мав динаміку зростання на 5,9%, що може свідчити про ризик аварійних ситуацій у роботі підприємства. Обсяг оборотних коштів значно зріс (на 45,1%), але частка грошових коштів у структурі залишилась мізерною - 0,5%, що забезпечує низький рівень миттєвої ліквідності.

У структурі власних коштів за даний період зросла частка нерозподіленого прибутку (із 19,25 до 27,6%), що є позитивною характеристикою і дає підприємству можливість розширено розвиватися. Дебіторська заборгованість значно перевищує кредиторську, що також може загрожувати фінансовій стійкості. Фінансові показники діяльності загалом є нормативно допустимими, окрім коефіцієнту миттєвої ліквідності через брак грошових коштів (готівки). Загалом підприємство можна характеризувати як фінансово стійке (не зважаючи на кризовий фінансовий стан 2006 року, у 2007-2008 рр. спостерігається абсолютна фінансова стійкість).

Аналіз форми № 2 показав, що дохід від реалізації продукції за 2006 - 2009 рр. підвищився у 2,5 рази, що також свідчить про розширення господарської діяльності. Але при цьому значно зростає і собівартість: у 2006 - 2008 рр. її питома вага складала 82 - 95%. У 2009 році трохи зменшилась до 74,4%. Відповідно через це підприємство не є достатньо рентабельним і має невеликі обсяги чистого прибутку. У 2008 році взагалі спостерігався чистий збиток.

Аналіз форми № 3 показав, що за період 2006-2009рр. згідно з отриманими результатами, підприємство можна охарактеризувати як нормальне, тобто це той випадок коли рух ГК в результаті операційної та фінансової діяльності має додатне значення, і в результаті інвестиційної - від'ємне. Суть у тому, що підприємство спрямовує ГК, отримані від операційної діяльності,а також кошти, отримані як кредити і додаткові вкладення власників на придбання необоротних активів.

Аналіз форми № 4 показав, що власний капітал підприємства ХКОВ формується за рахунок статутного капіталу, іншого додаткового капіталу та нерозподіленого прибутку. За аналізований період коефіцієнт надходження вищий у русі статутного та додаткового капіталу, а коефіцієнт вибуття вищий у русі нерозподіленого прибутку, що є дещо негативною характеристикою джерел майна підприємства.

Другий розділ роботи розкриває суть грошових потоків підприємства, основне завдання аналізу грошових потоків полягає в з'ясуванні причин нестачі (надлишку) грошових коштів, визначенні джерел їх надходжень і напрямків використання. Аналізуючи загалом весь період, можна підкреслити, що ЧГП підприємства є дефіцитними, так як основні показники, як якість, ліквідність та ефективність грошового потоку майже протягом усього періоду (окрім 2008 року) мають негативне значення, що знижує абсолютну платоспроможність підприємства. І навіть позитивне значення 2008 року є недостатньо високим, аби забезпечити оптимальне значення даних коефіцієнтів.

У третьому розділі роботи була більш докладно розглянута дебіторська заборгованість підприємства, її суть, класифікація, основні показники стану дебіторську заборгованість на КП КГ «Харківкомуночиствод». У ході аналізу показників було встановлено, що дуже велика частка оборотних активів підприємства відволікається у дебіторську заборгованість, період сплати дебіторської заборгованості споживачами досить невеликий, не дивлячись на зниження показника.

Проблеми погашення дебіторської заборгованості КП КГ «Харківкомуночиствод» розглядаються на рівні Міністерства ЖКГ України і пропонуються шляхи законодавчого удосконалення системи розрахунків за спожиті послуги, а також заключення публічних договорів, що дозволить підвищити відповідальність споживачів у процесі сплати за комунальні послуги.

Взагалі дана робота дозволяє в комплексі оцінити фінансовий стан аналізованого підприємства не тільки у структурному просторі, але й у часовій динаміці, та виявити слабкі місця, наявні резерви та пріоритети розвитку у подальших роках.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1046.172.0

2. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 440 с.

3. Кононенко О., Маханько О. Аналіз фінансової звітності. - Х.: Фактор, 2008. - 200 с.

4. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - 2.вид., доп. і перероб. - Л.: РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. - 456 с.

5. Навчально-методичний посібник з вивчення курсу „Фінансовий менеджмент” / Авт.: Торкатюк В.І., Момот Т.В., Кадничанський М.В. - Харків: ХНАМГ, 2006.- 90 с.

6. http://hkov.kharkov.ua/

7. http://info-gkh.com.ua/App_Themes/img/upload/jmufyzbc.002.doc

8. http://inpos.com.ua/151

Размещено на Allbest.ru