- соціальну сферу;

- економіку;

- науку;

- керування і виконання інших функцій держави;

- перерозподіл частини фінансових ресурсів держави між АР Крим, областями і містами.

Усі бюджети зведеного бюджету України мають самостійний характер.

Самостійність усіх рівнів забезпечуються наявністю власних джерел доходів і правом визначення напрямку використання засобів відповідно до існуючого законодавства.

4.3 Принципи бюджетної системи

Бюджетний Кодекс дає повну характеристику принципам бюджетної системи, вони складаються з 11 пунктів:

1. Принцип єдності.

Він означає наявність єдиного розрахунку доходів і витрат кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдиною грошовою системою і соціально-економічною політикою.

2. Принцип збалансованості - це право на здійснення витрат бюджету, що повинні відповідати обсягові надходжень у бюджет на відповідний бюджетний період.

3. Принцип самостійності. Державний бюджет і місцеві бюджети є самостійними. Державний бюджет не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів самоврядування. Точно також обласні органи самоврядування не відповідають за бюджетні зобов'язання один одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність підтверджується закріпленими доходами.

4. Принцип повноти бюджету - складається у відображенні в бюджеті всіх надходжень і витрат бюджету.

5. Принципи обґрунтованості - формування бюджету реальних макро показниках економіки.

6. Принцип ефективності - при складанні і виконанні бюджету, всі учасники бюджетного процесу повинні одержати максимальний результат при використанні визначеного бюджетом обсягу засобів.

7. Принцип виділення субсидії - розподіл витрат між бюджетами ґрунтуються на максимальну допомогу безпосереднього споживача бюджетних засобів.

8. Принцип цільового використання бюджетних засобів - усі засоби повинні використовуватися згідно бюджетного призначення.

9. Принцип справедливості - бюджетна система будується на основі справедливості при розподілі багатства між громадянами і територіальною громадою.

10. Принцип прозорості - державний і місцевий бюджети затверджувалися привселюдно і доводилися до зведення відповідної територіальної общинної.

11. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник процесу несе відповідальність за свою діяльність або бездіяльність на кожній ділянці бюджетного процесу.

Бюджетний процес - регламентований законодавством порядок при якому здійснюється складання, розгляд і твердження бюджетів усіх рівнів, контроль за виконанням бюджетів, твердження звітів про виконання бюджетів.

ТЕМА 5. Міжбюджетні відносини і система бюджетного вирівнювання

5.1 Система бюджетного вирівнювання

Система бюджетного вирівнювання це щомісячні перерозподілення загальнодержавних централізованих фінансів між різними ланками бюджетної системи, з метою збалансувати бюджети на рівні необхідного для ліквідації активного дефіциту і для виконання місцевими органами їхніх функцій.

Бюджетне вирівнювання здійснюється вищими органами. Перерозподіл доходів у процесі бюджетного вирівнювання проводять з обліком соціального, демографічного, природного, екологічного, економічного стану відповідної адміністративної території, з метою подолання нерівності між бюджетами різних рівнів.

Дотація - (dotatіo - від лат. "дарунок") це повна сума коштів , що виділяється на безповоротній основі з бюджету вищого рівня в бюджет нижчого рівня.

Субвенція - сума коштів, що виділяється з бюджету вищого рівня в бюджет нижчого і має цільове призначення як правило для здійснення фінансових заходів на спільній основі. У випадку порушення цільового використання цих засобів - підлягає поверненню.

Субсидія (subsіdіum - від лат. "допомога", "підтримка") - сума засобів, що виділяється з бюджету вищого рівня в нижчий, підлягає поверненню у випадку порушення цільового використання.

Відмінність субвенції від субсидії полягає в тому, що субвенція передбачає виділення засобів у бюджет нижчого рівня з вищого рівня для здійснення спільного фінансування заходів. А субсидія припускає фінансування недостачі засобів місцевого бюджету вищестоящим бюджетом.

Вилучення засобів з бюджету - явище, зворотної дотації, тобто передача засобів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня в бюджет вищого рівня.

Бюджетні позички - надання засобів з бюджетів вищого рівня в бюджети нижчого рівня на покриття тимчасового касового розриву (невідповідність у часі фінансування витрат і надходження доходів). Бюджетні позички мають такі ознаки:

- безпроцентний характер;

- погашення позичок до закінчення бюджетного року.

Позички видаються органами влади або керування тільки безпосередньо підлеглим їм органам.

Взаємні розрахунки - передача засобів з одного бюджету в іншій у зв'язку з перерозподілом між ними доходів або витрат після твердження бюджетів. При такому перерозподілі виникає надлишок засобів в одному бюджеті і недолік (у такому ж розмірі) в іншому.

По характері взаємин між бюджетами: вони можуть бути договірними або обов'язковими. По напрямках проведення взаємні розрахунки розподіляють на вертикальні і горизонтальні. В Україні існують тільки вертикальні взаєморозрахунки. Субсидування і бюджетні позички здійснюються на договірній основі, вилучення засобів і взаємні розрахунки - в обов'язковому порядку.

Межбюджетные трансферти. Україна відповідно до Конституції є унітарною державою, але так історично склалося, що рівень економічного розвитку областей різний. Для постійного соціального забезпечення необхідно використовувати механізм перерозподілу між доходами і витратами областей через Державний бюджет. Така ж ситуація існує й у середині самих областей між її окремими містами і районами.

У Бюджетному кодексі України передбачений соціальний механізм міжбюджетних трансфертів, що, у свою чергу, базуються на фінансових нормативах бюджетного забезпечення і відповідних коефіцієнтів, що коригують.

Фінансовий норматив бюджетного забезпечення використовується для поділу загального обсягу фінансових ресурсів, що направляються на реалізацію бюджетних програм, на кількість жителів або споживачів соціальних послуг.

Загальний обсяг фінансових ресурсів, що направляється на виконання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється між різними видами витрат, що відповідають пріоритетам бюджетної політики держави.

При розрахунку фінансового нормативу бюджетного забезпечення може передбачатися визначений обсяг не розподілених витрат, що поєднує витрати на ті призначення, установлення нормативів на які не є доцільним.

5.2 Коефіцієнти фінансових нормативів, що коригують, бюджетного забезпечення

Фінансові нормативи бюджетного забезпечення для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відхилення у вартості надання соціальних послуг у залежності від:

- кількості населення і споживачів соціальних послуг;

- соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних і інших особливостей (з моменту їхнього визначення) адміністративно- територіальних одиниць.

Коефіцієнти, що коригують, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Види межбюджетных трансфертів передбачені ст. 96 Бюджетного кодексу.

Розглянемо окремі міжбюджетні трансферти.

Трансферти, які виділяються з Державного бюджету України місцевим бюджетам.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевих бюджетів:

1) дотація вирівнювання бюджету Автономній Республіці Крим, обласним бюджетам, бюджетам міста Києва й Севастополя, районним бюджетам і бюджетам міст республіканського значення;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал.8. Схема міжбюджетних трансфертів.

2) субвенція на здійснення програм соціального захисту;

3) субвенція на компенсацію втрат доходу бюджетів місцевого
саморегулювання на виконання власних повноважень
внаслідок виділення пільг, установлених державою;

4) субвенція на виконання інвестиційних процесів;

5) інші субвенції.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотацій вирівнювання й субвенцій окремо для бюджету Автономної республіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міста Києва й Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного значення й районних бюджетів, а також коштів, які передаються в Державний бюджет України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для видачі й одержання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Дотації вирівнювання бюджетів міст Києва й Севастополя, міст республіканського значення АРК, міст обласного підпорядкування й районних бюджетів.

Дотації вирівнювання бюджетам міст Києва й Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування й районних бюджетів визначається як перевищення обсягу витрат, перелік яких визначений Бюджетним кодексом і які розраховуються з використанням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості й коефіцієнтів, що корригируют:

для кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування - для бюджетів міст Києва й Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим і місць обласного підпорядкування;

для доходів, певними частиною другої ст. 66 Бюджетного кодексу, - для районних бюджетів.

Поділ обсягу міжбюджетних трансфертів згідно з Бюджетним кодексом і Законом «Про Державний бюджет України» між бюджетами міст Києва й Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування й районних бюджетів, визначається на основі формули.

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів, певних бюджетним кодексом, затверджується Кабінетом Міністрів України й повинна враховувати такі параметри:

фінансові нормативи бюджетної забезпеченості й коефіцієнти, що корригируют, до них;

кількість жителів і кількість споживачів соціальних послуг;

індекс відносної податкової здатності певного міста або району;

прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст Києва й Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим і міст обласного підпорядкування й прогноз доходів, певних Бюджетним кодексом, - для районних бюджетів;

5) коефіцієнт вирівнювання.

Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається з використанням індексу відносної податкової здатності бюджету міста або району основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три основних бюджетних періоди.

Індекс відносної податкової здатності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкової здатності адміністративної територіальної одиниці в порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні розраховуючи на одиного жителя.

Для визначення індексу відносної платоспроможності кошик доходів місцевого самоврядування збільшується на суму втрат у доходах, які виникли внаслідок видачі пільг платникам податків відповідно до рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відповідні ради.

Індекси відносної податкової здатності відповідних бюджетів не можуть змінюватися й переглядатися частіше, ніж раз у три роки.

Коефіцієнт вирівнювання використається для розрахованого по формулі обсягу дотації вирівнювання й визначається в рамках від 0,60 до 1. При цьому загальний обсяг коштів, на який зменшується сума дотацій вирівнювання, є тотожним загальному обсягу коштів, які передаються в Державний бюджет України з місцевих бюджетів у випадку використання коефіцієнтів вирівнювання.

5.3 Міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами й субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів

Місцевий (міст Києва й Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної республіки Крим і міст обласного підпорядкування) і районних рад можуть передбачатися у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, сіл, міст районного підпорядкування і їхніх об'єднань, а також кошти, які передаються із цих бюджетів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і відповідні ради можуть передбачатися у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

субвенції на підтримку об'єктів загального використання або ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів загального користування;

субвенції на виконання власних повноважень територіальних правлінь сіл, селищ, міст і їхніх об'єднань;

субвенції на виконання інвестиційних проектів;

інші субвенції.

Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів надаються з Державного бюджету України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва й Севастополя з їхнім подальшим перерозподілом для бюджетів місцевого самоврядування.

Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на умовах конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування й передбачають фінансову участь бюджету одержувача субвенції в здійсненні програми або проекту. Органи місцевого самоврядування, у яких середньорічний фактичний обсяг витрат на підтримку бюджетних установ за три останніх бюджетних періоди менше ніж обсяг, згідно з фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, мають пріоритетне право на одержання субвенції на виконання інвестиційних проектів.

Основні вимоги надання субвенцій визначаються окремим законом, порядок і умови їхнього надання визначаються Кабінетом Міністрів України, а обсяг субвенцій на наступний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.

Порядок надання міжбюджетних трансфертів.

Дотація вирівнювання й субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету України органами Державного казначейства України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам міст Києва й Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим і міст обласного підпорядкування й районних бюджетів. Перерахування коштів, які передаються в Державний бюджет України з бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва й Севастополя, бюджетів міст республіканського підпорядкування, районних і обласних бюджетів, забезпечується наступними органами Державного казначейства України.

Порядок перерахування дотації вирівнювання й субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, які передаються в Державний бюджет України з місцевих бюджетів, а також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України й повинні забезпечити своєчасність, рівномірність, гарантованість повноту перерахування трансфертів.

ТЕМА 6. Бюджетний процес і його учасники

6.1 Сутність бюджетного процесу

Формування Державного й місцевого бюджетів досить складний і тривалий процес. У закордонних державах існує практика складання бюджетів у перспективі на 3 - 5 років з відповідними уточненнями на конкретний рік. Росія з 2007 року формує державний і місцеві бюджети з перспективою на три роки.

У бюджетному процесі України бере участь велика кількість - наукових установ, закордонних і вітчизняних фахівців, державних органів всіх рівнів, політичних партій і цивільних об'єднань. Під час складання бюджету виявляються недоліки минулих років, ураховується прогноз соціального й економічного розвитку нашої країни, здійснюється пошук найбільш раціональних шляхів використання досить обмежених фінансових ресурсів.

В останні роки активізується робота зі складання бюджету на регіональному рівні. Регіони й адміністративно-територіальні одиниці більш вимогливо підходять до рішення своїх фінансових проблем і відповідно відстоюють свої інтереси перед вищими органами влади. Підсилюється активність цивільних організацій профспілок, політичних партій, інших об'єднань громадян, які через своїх представників в органах законодавчої й виконавчої влади відстоюють інтереси трудящих. Все це свідоцтво розширення демократичних принципів у нашому суспільстві.

Прийнятий Верховною Радою Бюджетний кодекс України, що у повному обсязі набув чинності з 1 січня 2002 року, створює сприятливі умови для подальшої демократизації нашого суспільства. Бюджетний процес є своєрідним вимірником, дзеркалом і індикатором ступеня зрілості нашого суспільства, однак у ньому відображається рівень інтелекту, здатність законодавчої й виконавчої влади всіх рівнів задовольнити потреби населення нашої країни.

Прийняття Бюджетногого кодексу - важлива віха в реформуванні міжбюджетних відносин. Кодекс досить чітко врегулював безліч проблем, пов'язаних з бюджетним процесом. У Бюджетному кодексі дане визначення терміна «бюджетний процес»: це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їхнім виконанням і контролем за їхнім формуванням і використанням бюджетів. Все це в комплексі й становить бюджетну систему України.

Прийняття інших нормативних актів по бюджету, розробка чіткого механізму збору й витрати бюджетних коштів, розмежування бюджетних повноважень між рівнями бюджетної системи, створення ефективного бюджетного контролю й пошук шляхів додаткових бюджетних надходжень - це основні фактори, які повинні бути реалізовані в найближчому часі вдосконалювання бюджетної системи.

6.2 Учасники бюджетного процесу

Учасники бюджетного процесу визначені Бюджетним кодексом, що передбачає їхньої функції, повноваження й відповідальність. Окремі повноваження учасників бюджетного процесу визначені Конституцією України й інших правових актів.

Розглянемо найбільш значимі повноваження основних учасників бюджетного процесу.

Президент України:

· Підписує Закон про Державний бюджет України на (бюджетний) рік.

· У випадку незгоди із прийнятим Верховною Радою Законом про Державний Бюджет, накладає вето.

· Вносить у встановленому чинним законодавством порядку зміни й доповнення в державний бюджет.

· Вносить на розгляд Верховної Ради законопроекти, які стосуються бюджетного процесу.

· Видає розпорядження, які можуть регулювати окремі поточні питання, що стосуються бюджетного процесу.

Верховна Рада України:

· Розробляє пропозиції до проекту Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період по конкретних макроекономічних показниках, які певні Бюджетним кодексом.

· Приймає постанову про затвердження або прийняття до відома основних напрямків бюджетної політики.

· Розглядає проект бюджету в трьох читаннях.

· Затверджує Закон про Державний бюджет України.

· Вносить зміни й доповнення в Закон про Державний бюджет України

· Розглядає й ухвалює рішення щодо виконанні Закону про Державний бюджет України.

Комітет Верховної Ради з питань бюджету:

Бере участь практично у всіх стадіях бюджетного процесу, а саме:

· розглядає й вносить пропозиції відповідно до основних напрямків бюджетної політики;

· бере участь у підготовці, розгляді, уточненні й узагальненні пропозицій, представлених на всіх трьох читаннях проекту Закону про Державний бюджет при його проходженні у Верховній Раді;

· розглядає звіт про проведення таємних витрат;

· аналізує ситуації, пов'язані з перевиконанням дохідної частини Державного бюджету;

· готовить доповідь, з яким виступає Голова комітету, про виконання Державного бюджету й вносить пропозиції.

Розрахункова палата:

· Здійснює зовнішній контроль і аудит фінансової й господарської діяльності бюджетних організацій у галузі контролю за використанням коштів Державного бюджету.

· По закінченню бюджетного року готовить висновки по використанню
коштів Державного бюджету.

· Здійснює контроль за проведенням таємних видатків, готовить доповідь із яким виступає Голова Розрахункової палати, - про виконання Державного бюджету.

Кабінет Міністрів України:

· Надає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період.

· Розробляє проект Закону про Державний бюджет.

· Допрацьовує проект Закону про Державний бюджет України після першого й другого читання у Верховній Раді.

· Ухвалює рішення щодо виділенні коштів з резервного фонду Державного бюджету.

· Забезпечує виконання Державного бюджету України.

· Подає річний звіт про виконання Державного бюджету Верховній Раді.

· Доводить до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів відповідних рад положення й показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів, текстові статті).

Міністерство фінансів:

· Встановлює єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань.

· Розробляє й представляє головним розпорядникам бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних питань.

· Проводить аналіз бюджетного питання, поданого головним розпорядником бюджетних коштів на будь-якій стадії бюджетного процесу.

· Визначає основні організаційно-методичні способи бюджетного планування, які використаються для підготовки бюджетних питань, і розробляє пропозиції для проекту Державного бюджету.

· У період підготовки пропозицій по проекті Державного бюджету розглядає й застосовує способи по усуненню розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.

· Подає проект Закону про Державний бюджет України на розгляд Кабінету Міністрів України.

· Допрацьовує проект Державного бюджету після першого й другого читання у Верховній Раді України.

· Здійснює загальну організацію й керування виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу.

· Міністерство в особі Міністра фінансів затверджує й контролює схему, по якій виконується Державний бюджет України.

· Здійснює прогнозування й аналіз доходів бюджету протягом поточного бюджетного року.

· Встановлює факт перевиконання дохідної частини бюджету.

· При істотному невиконанні (більше чим 15 %) доходів бюджету готує пропозиції про внесення змін у Закон про Державний бюджет.

· Здійснює контроль (разом з Розрахунковою палатою) за проведенням таємних видатків.

· Доводить до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів, відповідальних рад особливості складання розрахунків у проектах бюджетів на наступний бюджетний період.

· Забезпечує опублікування проекту Закону про Державний бюджет, даних про виконання Закону по кварталах і за підсумками року, показники зведеного бюджету, іншої відкритої інформації про виконання Державного бюджету.

Державне казначейство:

· Визначає (за згодою з Міністрів фінансів) єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань країни.

· Здійснює операції з коштами державного бюджету й місцевих бюджетів.

· Здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

· Контролює бюджетні повноваження при розрахунку нарахувань, прийняття зобов'язань і проведення платежів.

· Веде бухгалтерський облік і становить звітність про виконання Державного й місцевого бюджетів.

· Здійснює безперечне списання коштів з рахунків згідно порядку, установленим Бюджетним кодексом і іншими юридичними актами.

Розпорядники бюджетних коштів:

· На основі плану своєї діяльності розробляють проекти кошторисів і бюджетні питання й подають їхньому Міністерству фінансів або місцевому фінансовому органу.

· Одержують бюджетні призначення й доводять у встановленому
порядку розпорядникам нижчого рівня.

· Головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня.

· Головні розпорядники контролюють хід виконання кошторисів і
аналізують ефективність виконання бюджетних коштів розпорядниками нижчого рівня.

Національний банк України:

Подає у Верховну Раду й Кабінет Міністрів:

· проект основних коштів грошово-кредитної політики на наступний бюджетний рік;

· проект кошторисів доходів і витрат НБУ на наступний бюджетний рік.

Державні органи місцевого рівня:

· Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджету.

· Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад, доводять до відома проектів бюджетів районним державним адміністраціям

· У містах Києві й Севастополі, подають відповідно до районним або місцевим фінансовим органам пропозиції по показниках проектів відповідних бюджетів, певних з урахуванням вимог Бюджетного кодексу.

· Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації й виконавчі органи рад готовлять проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

· Верховна Рада АРК і відповідні ради затверджують бюджети й звіти про їхнє виконання.

· Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів.

6.3 Стадії бюджетного процесу на загальнодержавному рівні

Перелік стадій бюджетного процесу, конкретні учасники, механізм виконання робіт, контрольні терміни певні Бюджетним кодексом України.

Розглянемо окремі складові стадій детальніше.

6.3.1 Складання проекту бюджету

Проект Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний рік визначається пропозиціями Кабінету Міністрів відносно:

· граничного розміру дефіциту (профицита) Державного бюджету України у відсотках до прогнозованого річного обсягу внутрішнього валового продукту;

· частини прогнозованого річного обсягу внутрішнього валового продукту, що перерозподіляється через сведеный бюджет України;

· граничного обсягу державного боргу і його структури;

· обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України й коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

· основної частини капітальних вкладень у видатках Держбюджету;

· пріоритетних напрямків капітальних вкладень;

· взаємини Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступний бюджетний період;

· зміни в законодавстві, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;

· перелік головних розпорядників коштів Державного бюджету України;

· захищених статей видатків бюджету;

· обґрунтування необхідності розподілу бюджету на загальний і спеціальний фонди.

Проект Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного й соціального розвитку України на наступний бюджетний період з позначенням показників:

· обсягу внутрішнього валового продукту,

· індексів споживчих і загальних цін,

· прогнозованого офіційного обмінного курсу гривні в середньому за рік і наприкінці року,

· прогнозованого рівня безробіття.

Разом із проектом Закону про Державний бюджет України, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, подаються:

1) Пояснювальна записка до проекту Закону про Державний бюджет України, що повинна включати:

а) інформацію про економічний стан держави й основні прогнозні макропоказники економічного й соціального розвитку України на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту Державного бюджету України;

б) оцінку надходження доходів і інших коштів, які пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами видатків бюджету;

в) пояснення до основних положень проекту Державного бюджету України й проекту Закону про Державний бюджет України, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків на виконання функцій, програм. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередні, поточні, наступні бюджетні періоди відповідно класифікації видатків бюджету;

г) інформацію щодо використання пропозицій Верховної Ради України до Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період, якщо вони були затверджені Верховною Радою України відповідно до Бюджетному кодексу;

д) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємин;

е) інформацію щодо обсягів державного боргу, у тому числі по типу й боргового зобов'язання, графіка його погашення, обсягів і умов позик;

ж) прогноз основних макропоказників економічного й соціального розвитку України, показників зведеного бюджету України по основних видах доходів, видатків і фінансування на наступні три бюджетних періоди.

з) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи оцінку Державного бюджету України й місцевих бюджетів) відповідно до бюджетній класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України.

и) перелік пільг щодо податків, зборів (інших обов'язкових платежів) з розрахунком втрат доходів бюджету від їхнього застосування.

к) показники видатків Державного бюджету України, необхідні на наступні бюджетні періоди для закінчення програм, які включені в проект Державного бюджету України, за умови реалізації цих програм протягом більше одного бюджетного періоду.

л) відомості й структура фінансових зобов'язань із державного боргу й державних гарантій на поточний і наступні бюджетні періоди до повного погашення боргових зобов'язань, включаючи суми на обслуговування державного боргу.

м) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період, під якими можуть даватися гарантії Кабінету Міністрів України.

н) доповідь про хід виконання Державного бюджету України в поточний бюджетний період.

о) проекти кошторисів всіх державних цільових фондів, які створюються за рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно закону.

п) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів по проекту Державного бюджету України (подаються в Комітет Верховної Ради України з питань бюджету).

Законом про Державний бюджет України визначаються:

· загальна сума доходів і загальна сума видатків (з поділом на загальний і спеціальний фонди, а також з поділом видатків на поточні й капітальні);

· граничний обсяг річного дефіциту (профицита) Державного бюджету України в наступний бюджетний період і державний борг на кінець наступного бюджетного періоду, повноваження щодо надання державних гарантій, а також обсягу цих гарантій відповідно до Бюджетному кодексу;

· бюджетні призначення головним розпорядником коштів Державного бюджету України по бюджетній класифікації;

· доходи бюджету по бюджетній класифікації;

· бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

· додаткові положення, які регламентують процес виконання бюджету.

· Видатки проекту Закону про Державний бюджет України по головних розпорядниках бюджетних коштів повинні бути деталізовані по підрозділах функціональної класифікації (програмної класифікації, якщо проект бюджету складений по програмно-цільовому методу).

6.3.2 Розгляд і прийняття Закону про Державний бюджет

За результатами обговорення проекту Закону про Державний бюджет України Верховна Рада України може прийняти обґрунтоване рішення про його відхилення у випадку невідповідності його Бюджетному кодексу й Основним напрямкам бюджетної політики на наступний бюджетний період.

У випадку відхилення проекту Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України зобов'язаний у тижневий строк із дня вступу в дію рішення про відхилення подати проект Закону про Державний бюджет України на повторний розгляд з поясненням внесених змін, пов'язаних з відповідним рішенням Верховної Ради України. Міністр фінансів України повторно подає проект Закону про Державний бюджет України не пізніше трьох днів після його повторної подачі у Верховну Раду України.

При розгляді проекту Закону про Державний бюджет України в другому читанні пропозиції народних депутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатських груп і фракцій щодо змін проекту Закону про Державний бюджет України не розглядаються. Розглядаються висновки Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо розгляду проекту Закону про Державний бюджет України в другому читанні, у тому числі щодо використання Кабінетом Міністрів України Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту Закону про Державний бюджет України до другого читання.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не вступив у дію Закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати видатки Державного бюджету України відповідно до Бюджетному кодексу з такими обмеженнями:

видатки Державного бюджету України можуть здійснюватися тільки на меті, які визначені в Законі про Державний бюджет України на наступний бюджетний період і одночасно передбачені в проекті Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України у Верховну Раду України;

щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, позначених Законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених Бюджетним кодексом;

до прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється, крім випадків, зв'язаних введенням військового або надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

6.3.3 Виконання бюджету

Стадіями виконання Державного бюджету України по видатках визначаються:

1) установлення бюджетних асигнувань розпорядниками бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розкладу;

2) затвердження кошторисів розпорядниками бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) одержання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів;

6) використання товарів, робіт і послуг для виконання бюджетних програм.

Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у випадку:

- наявності відповідного бюджетного зобов'язання для оплати в бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

- наявність у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Зміни в Законі про Державний бюджет України можуть вноситися у випадках появи відхилення оцінки прогнозів надходжень у бюджет від прогнозу, використаного при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період, а також зміни структури видатків державного бюджету й в інших випадках зміни, передбачених Бюджетним кодексом. Міністерство фінансів України проводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень показникам, установленим Державним бюджетом України.

6.3.4 Підготовка й розгляд звіту про виконання бюджету

Бюджетним кодексом передбачена місячна, квартальна й річна звітність.

Квартальна звітність про виконання Державного бюджету України включає такі частини:

звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про виконання Державного бюджету України;

інформацію про стан державного боргу;

зведені показники звітів про виконання бюджетів;

звіт про кредити й операції, які ставляться до державних гарантійних зобов'язань.

Річний звіт про виконання Закону про Державний бюджет України включає такі частини:

1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;

2) звіт про рух грошових коштів;

3) звіт про виконання Державного бюджету України;

4) інформацію про виконання захищених статей видатків Державного бюджету України;

5) звіт про бюджетну заборгованість;

6) звіт про використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України;

7) інформацію про стан державного боргу;

8) звіт про кредити й операції, які ставляться до державних гарантійних зобов'язань;

9) інформацію про виконання місцевих бюджетів;

10) іншу інформацію, певну Кабінетом Міністрів України необхідної для пояснення звіту;

11) зведені показники звітів про виконання бюджетів.

6.4 Стадії бюджетного процесу на місцевому рівні

Перелік стадій, конкретні учасники, проходження інформації й строки стадій позначені Бюджетним кодексом України.

Розглянемо окремі стадії детальніше.

6.4.1 Складання проекту бюджету

Перед складанням проекту бюджету проводиться значна аналітична робота всіма учасниками бюджетного процесу по аналізу виконання поточного бюджету, ураховуються потенційні можливості регіону або адміністративно-територіальної одиниці.

Разом із проектом рішення про місцевий бюджет до нього необхідно подавати:

1) пояснювальну записку до проекту рішення, що повинна містити:

а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці й прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, які покладено в основу проекту місцевого бюджету;

б) оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у результаті наданих відповідною радою податкових пільг;

в) пояснення до основних положень проекту рішень про місцевий бюджет, включаючи аналіз запропонованих обсягів видатків на здійснення функцій і програм. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний і наступний бюджетний періоди відповідно до класифікації видатків бюджету;

г) обґрунтування особливостей меж бюджетних взаємин (для районних, місцевих з районним поділом, місцевих, які поєднують бюджети села, селища, міста районного підпорядкування) і надання субвенцій на виконання інвестиційних проектів (для бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва й Севастополя, обласних бюджетів);

д) інформацію про погашення заборгованості Автономної Республіки Крим і місцеве самоврядування, обсягів і умов позик;

прогнозування показників відповідно бюджету по основних видах доходів, видатків і фінансування на наступні три бюджетних періоди;

проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що поєднує бюджети села, селища, міста районного підпорядкування;

показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення проектів, врахованих у бюджеті, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;

перерахування інвестиційних програм на наступний бюджетний період і на наступні три бюджетних періоди;

інформацію про хід виконання відповідного бюджету в поточний бюджетний період;

пояснення головних розподільників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються в бюджетну комісію відповідної ради);

інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган відповідної ради.

6.4.2 Розгляд і прийняття рішень

При ухваленні рішення про місцевий бюджет визначається:

v загальна сума доходів і видатків (з поділом на загальний і спеціальний фонди), а також з поділом видатків на поточні й капітальні;

v граничний обсяг річного дефіциту (профицита) місцевого бюджету в наступний бюджетний період і заборгованості Автономної Республіки Крим або місцеве самоврядування на кінець наступного бюджетного періоду;

v повноваження щодо надання гарантій Автономної Республіки Крим і місцеве самоврядування, а також розміри цих гарантій з урахуванням положень Бюджетного кодексу;

v бюджетні призначення головним розпорядникам коштів по бюджетній класифікації;

v доходи бюджету по бюджетній класифікації;

v бюджетні призначення меж бюджетних трансфертів;

v додаткові положення, які регламентують процес використання бюджету;

v перелік захищених статей місцевого бюджету визначається відповідно до Бюджетному кодексу.

6.4.3 Виконання бюджету

Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету по доходах здійснює прогнозування й аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки, збори (обов'язкові платежі) і інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий у територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунок органів зборів. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи зізнаються зарахованими в дохід місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий у територіальному органі Державного казначейства України.

Після введення в чинність Закону про Державний бюджет України органом державної влади і їхніх посадових осіб забороняється приймати рішення, які призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

Тема 7. Система доходів бюджету

7.1 Характеристика доходів державного бюджету

Державні доходи - це грошові взаємини, які складаються між державою й фізичними особами в процесі витягу й акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавний фонд ( бюджет) з метою їхнього подальшого використання цих коштів, тобто для виконання державою своїх функцій.

Таким чином, об'єктом цих взаємин є валовий внутрішній продукт (ВВП).

Склад доходів державного бюджету визначається бюджетним Кодексом України й законом України про державний бюджет на майбутній рік.

Починаючи з 2000 року, державний бюджет розділений на дві складові частини - загальний фонд і спеціальний фонд.

Загальний фонд включає всі доходи бюджету крім тих, які призначені для зарахування в спеціальний фонд, як правило загальний фонд наповнюється за рахунок надходження податків і інших платежів.

Спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно певних джерел надходжень, гранди або подарунки (з розрахунком вартості), отримані розпорядниками бюджетних коштів на конкретні цілі.

Бюджетна класифікація України застосовується для проведення контролю фінансової діяльності органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу доходів і видатків.

Бюджетна класифікація складається із чотирьох розділів:

1)класифікація доходів бюджету;

2)класифікація видатків (у тому числі кредитування без обліку погашення) бюджету;

3)класифікація фінансування бюджету;

4)класифікація державного боргу.

Перший розділ - це класификация «Доходів бюджету» визначає структуру доходів бюджету й складається з:

v податкових надходжень;

v неподаткових надходжень;

v доходів від операцій з капіталом;

v офіційних трансфертів;

v державних цільових фондів.

Другий розділ визначає класифікацію видатків бюджету, вона складається з функціональної, відомчої й економічної структури.

Функціональна структура складається з 24 розділів і відповідає основним напрямкам державної діяльності по всіх галузях.

Економічна структура характеризує видатки державних і місцевих бюджетів на капітальні й поточні витрати. Відомча структура визначає видатки відомств, міністерств, керувань.

Третій розділ «Фінансування бюджету» позначає обсяг внутрішнього й зовнішнього фінансування бюджету.

Четвертий розділ класифікує державний борг як структури внутрішнього й зовнішнього боргу.

7.2 Методи й джерела формування доходів бюджету

Доходи бюджету можуть формуватися на основі чотирьох методів централізації коштів:

перший метод: це пряме вилучення доходів з державного сектора.

другий: одержання доходів від державних угідь, майна й послуг.

третій: перерозподіл доходів серед юридичних і фізичних осіб за допомогою податків (податковий метод).

четвертий: залучення позичок, кредитів.

Перший метод формування доходів бюджету.

У державному секторі сама держава здійснює підприємницьку діяльність і як підприємець, воно має право на одержання підприємницького доходу - прибутку. Але певні права на цей прибуток має й колектив підприємства. Тому практично ніколи весь прибуток державного сектора не вилучається в бюджет. При цьому у взаєминах державних підприємств із бюджетом може використатися як пряме вилучення доходів ( шляхом платежів і прибутку), так і оподаткування прибутку на загальних підставах.

В умовах ринкової економіки, коли переважає приватний сектор, держава вилучає лише податки, у той час як в умовах адміністративної економіки переважає пряме вилучення доходів у бюджет.

В Україні нині надходження від державного сектора незначні. Це пояснюється двома причинами:

перша причина: держава, як правило, працює в непривабливі для приватного бізнесу сферах діяльності.

друга причина: діяльність державних підприємств носить, як правило, неприбутковий характер, і вона спрямована на виробництво необхідних регіону певних товарів або послуг, а не на одержання прибутку.

Сутність другого методу полягає в тому, що доходи від державних угідь, майна й послуг формуються залежно від обсягів власності держави. Всі вгіддя, надра, корисні копалини належать державі, а виходить, і доходами від їхнього використання є платежі за ресурси, а саме: лісовий дохід, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за використання надр при видобутку корисних копалин. Разом з тим надходження від державної власності в Україні мінімальні й становлять близько 2 відсотків від загального обсягу надходжень у бюджет.

Третій метод, податковий метод, він формує доходи в бюджет, а через них перерозподіляє доходи юридичних і фізичних осіб. Причому пряме вилучення доходів у державному секторі може здійснюватися тільки на підставі законів.

І четвертий, позичковий метод, що формує доходи в бюджет на поворотній основі. Як правило, основу бюджету становлять податки (95-98 %), а позички лише 2-5%.

Крім реальних доходів бюджету, які формуються на основі перерахованих вище методів, держава може використати для виконання бюджету емісійний дохід. Але в період емісії інфляція збільшує грошову масу, а реальна вартість фінансових ресурсів не змінюється, що й призводить до економічної кризи в країні.

Внутрішніми джерелами формування доходів бюджету виступають:

створений валовий внутрішній продукт (ВВП)

національне багатство (накопичені матеріальні цінності й розвідані природні ресурси). Національне багатство повинне використатися тоді, коли не вистачає ВВП або є певний надлишок природних ресурсів.

Що стосується зовнішніх джерел формування доходів бюджету, то вони можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Зовнішні характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть формуватися на основі таких методів як:

прямий перерозподіл (наприклад, репарація);

міжнародний кредит;

оподатковування експортно-імпортної діяльності (митні платежі);

валютне регулювання (відхилення встановленого курсу валют від реального їхнього співвідношення);

ціновий механізм (у світі склався певний масштаб цін на товари, що призводить до міжнародного перерозподілу ресурсів, деяким державам не вигідно провадити ряд товарів і вони охоче їх купують в інших країнах, де виробництво цих товарів обходиться дешевше).

7.3 Склад і структура доходів бюджету України

Система доходів бюджету України відображає методи їхнього формування. Вони характеризуються такими надходженнями:

- Податкові надходження:

а) прямі податки

- податок на прибуток підприємства;

-прибутковий податок із громадян;

-земельний податок (плата за землю);

-податок із власників транспортних засобів;

-податок на промисел;

б) непрямі податки (непрямі)

- податок на додану вартість

- акцизний збір;

- мито;

в) платежі за спеціальне використання природних ресурсів

- лісовий податок;

- плата за воду;

- плата за корисні копалини;

г) платежі за державні послуги, рентні й компенсаційні платежі;

- державне мито;

- рентні платежі за нафту й газ, що добувають в Україні;

- відрахування на геолого-розвідувальні роботи;

- інші надходження;

д) місцеві податки й збори.

Неподаткові надходження й збори:

- від приватизації майна державних підприємств;

- від реалізації державних матеріальних резервів;

- від реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів і інші

Внески в цільові фонди

(щорічно стягуються):

- збір на обов'язкове страхування на випадок безробіття (фонд обов'язкового державного страхування в Україні на випадок безробіття);

- платежі до фонду соціального захисту інвалідів;

- збір за забруднення навколишнього середовища;

- надходження й збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і втримування автомобільних доріг загального користування;

- інші фонди.

Доходи від операцій з капіталом.

Ця група доходів охоплює:

надходження від продажу основного капіталу (спорудження, устаткування, літаки, безхазяйне житло, дорогоцінні метали й камені);

надходження від продажу державних запасів товарів ( стратегічних матеріалів, зерна й т.д.);

- надходження від продажу землі й нематеріальних активів;

- податки на фінансові операції й операції з капіталом.

Офіційні трансферти.

Ця група доходів містить у собі безкоштовні й безповоротні платежі, отримані від інших органів державного керування, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні платежі), інші надходження.

Використовуючи постійні зміни законодавчої бази, можливі уточнення в класифікації доходів бюджету.

За умовами формування державні доходи можуть бути :

а) безповоротні - це власні доходи держави й доходи, які надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин;

б) поворотні - це державні позики, за користування якими потрібна плата й позики в повному обсязі й повинні бути повернуті в призначений угодою строк.

За рівнем централізації державні доходи діляться:

1) централізовані - які концентруються в держбюджеті й інших цільових фондах;

2) децентралізовані - які використаються по місцю їхнього створення на держпідприємствах і в бюджетних організаціях (прибуток і амортизація).

ТЕМА № 8. Система видатків бюджету

8.1 Сутність видатків Державного бюджету

Видатки Державного бюджету - це видатки держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою його функцій. Ці видатки визначають економічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованих коштів по напрямках певних законами.

Напрямки використання бюджетних видатків обумовлені сукупністю факторів, основними з яких є:

Утримування державних установ;

Рівнем розвитку регіонів держави;

Взаємозв'язок видатків із загального державного бюджету з видатками місцевих бюджетів;

Формами надання бюджетних коштів;

Інші фактори, які можуть мати важливе значення залежно від конкретної економічної й політичної ситуації в державі.

Видатки бюджету здійснюються через бюджетне фінансування.

Під бюджетним фінансуванням мають на увазі певну систему надання коштів підприємствам, установам і організаціям на виконання заходів, передбачених бюджетом. Бюджетне фінансування базується на відповідних принципах. Розглянемо їх.

При недостатньому надходженні платежів у дохідну частину бюджету використається механізм секвестру, коли пропорційно надходженням зменшуються видатки. Однак існують так звані захищені статті.

Офіційне призначення захищених статей передбачено ст.55 Бюджетного кодексу. Захищеними статтями видатків бюджету визначаються статті видатків Державного бюджету, обсяг яких не може змінюватися при проведенні зменшення затверджених бюджетних призначень.

Захищені статті видатків Державного Бюджету України. У ст.30 Закону про Державний Бюджет України передбачений такий їхній перелік:

Оплата праці працівників бюджетних установ.

Нарахування на заробітну плату.

Придбання медикаментів і перев'язних матеріалів.

Забезпечення продуктами харчування.

Виплата відсотків по госдолгу.

Трансферти населенню, пов'язані із соціальним захистом і соціальним забезпеченням ( у тому числі пенсії, повернення заощаджень громадян).

Трансферти місцевим бюджетам

Будівництво житла для військовослужбовців і забезпечення інвалідів протезами.

8.2 Принципи, форми й методи бюджетного фінансування

Принципи бюджетного фінансування в цільовому характері бюджетних асигнувань складаються із чотирьох напрямків.

Бюджетні асигнування повинні використатися винятково по призначенню. Установам доводять спеціальні кошториси, де вказуються конкретні напрямки використання бюджетних коштів.