Бюджетна система

Одержання максимального ефекту при мінімумі видатків. Це досягається при оптимальному фінансуванні напрямків як економічного, так і соціального характеру.

Безповоротність бюджетних асигнувань.

Безкоштовність бюджетних асигнувань. За використанням бюджетних коштів, які згідно законодавства порядку або кошториси надаються установ надаються організаціям але відсотки не виплачуються.

Використають такі форми бюджетного фінансування як:

1) Фінансування по системі «бюджет-нетто-бюджет». Ця форма характеризується наданням бюджетних коштів на строго обмежений перелік видатків, затверджений у бюджеті.

2) Фінансування по системі «бюджет-брутто-бюджет». Використається для підприємств, установ, які повністю фінансуються з бюджету. За цією формою фінансування бюджетні асигнування виділяються на всі види видатків, які забезпечують як поточну діяльність, так і розширене виробництво, незалежно від специфіки підприємств установ.

Методи бюджетного фінансування:

1) Пряме бюджетне фінансування. Сутність цього методу укладається у видачі бюджетних асигнувань, які забезпечуються певними джерелами надходження.

2) Трансферти. У випадку не забезпечення необхідних видатків певними джерелами надходжень або недоліку цих джерел на регіональному рівні використаються дотації й субвенції.

3) Бюджетні кредити. Вони займають проміжне положення між безповоротним бюджетним фінансуванням і кредитами комерційних банків. Відмінність від бюджетного безповоротного й меншого відсотка комерційних банків фінансування укладається в тім, що цей вид кредиту дається на умовах повернення, або укладається в тім, що цей вид кредиту дається з умовою повернення, або взагалі без відсотків, або за пільгові відсотки, які набагато менше відсотків, які використають комерційні банки. Видача такого виду кредиту виконується на основі розпорядження Кабінету Міністрів України.

8.3 Склад видатків Державного бюджету

Видатки Державного бюджету регламентуються відповідними законодавчими й нормативними актами - Бюджетним кодексом, Законом про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетною класифікацією, іншими юридичними актами органів влади.

Починаючи з 2000 року в Державному Бюджеті, у його видатковій частині передбачаються два фонди - загальний і спеціальний.

У ст.30 Бюджетного кодексу передбачено, що видатки Державного Бюджету включають бюджетні призначення, установлені Законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією державних програм.

У Бюджетному кодексі передбачене чітке розмежування повноважень, а також механізм делегування повноважень між рівнями бюджетної системи.

Міжбюджетні трансферти - це відносини між державою, Автономною республікою Крим і місцеве самоврядування для забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України й законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, і бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Ст.82 Бюджетного кодексу передбачає види видатків на здійснення повноважень, якими передбачене фінансування з Державного Бюджету. Це видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності й суверенітету незалежного судочинства, а також інші передбачені цим кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній республіці Крим і місцеве самоврядування.

Держава може передавати Раді міністрів Автономній республіці Крим або органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків тільки за умовами відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) або їхньої частини, а також трансфертів і Державного Бюджету України.

У ст. 87 перераховані державні програми, які фінансуються з Державного Бюджету.

До видатків, які фінансуються з Державного бюджету ставляться видатки на:

державне керування;

законодавчу владу;

виконавчу владу;

Президента України;

судову владу;

міжнародну діяльність;

фундаментальні й прикладні дослідження й розвитку науково-технічного прогресу державного значення, міжнародні наукові й інформаційні зв'язки державного значення;

національну оборону;

правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави;

утворення;

спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі власності;

загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

охорону здоров'я;

соціальний захист і соціальне забезпечення;

державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцем рядового сержантського й старшинського складу термінової служби й членам їхніх родин, пенсії військовослужбовцем і особам керівного й рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, передбачені іншими пенсійними програмами.)

державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям, компенсації на медикаменти; програма протезування; програми й заходи соціального захисту інвалідів, у тому числі програми й заходу Фонду України соціального розвитку інвалідів, відшкодування збитків, нанесених громадянам; заходу, пов'язані з поверненням в Україну кримсько-татарського народу й осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; річна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни).

Державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, які маю статус українців;

Державні програми й заходи щодо дітей, молоді, жінок, родин;

Державна підтримка молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів щодо дітей, молоді, жінок, родин;

Державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

культуру й мистецтво;

державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, видавництва, інформаційних агентств;

фізичну культуру й спорт;

державні програми підтримки регіонального розвитку й пріоритетних галузей економіки;

програми реставрації пам'ятників архітектури державного значення;

державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій і інформатики,

державні інвестиційні програми;

державні програми щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки, запобігання й ліквідації надзвичайних ситуацій і наслідків стихій;

створення й поповнення запасів і резервів;

обслуговування державного боргу;

проведення виборів і референдумів;

інші програми, які мають винятково державне значення.

Фінансування окремих програм економічного й соціального напрямків по місцю реалізації цих програм здійснюється через механізм міжбюджетних трансфертів.

8.4 Видатки місцевих бюджетів їхня сутність, склад і окремі їхні напрямки

8.4.1 Сутність видатків місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів відображають ті самі соціально-економічні відносини, що й видатки Державного бюджету, але на місцевому рівні й з урахуванням регіональних особливостей.

Видатки місцевих бюджетів базуються на тих самих законодавчих актах, що й доходи місцевих бюджетів. Так, ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає розподіл видатків місцевих бюджетів на дві частини - видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень органами місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Починаючи з 2000 р. у видатковій частині передбачені два фонди - загальний фонд і спеціальний фонд. Їхнє призначення аналогічне відповідним фондам у Державному бюджеті.

Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації відповідно до мети і обсягів, які затверджуються відповідними радами. Сільської, селищної, міської, районної ради в містах (у випадку їхнього створення) і їхні виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрямку їхнього використання.

Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потребі територіальних громад, їхній розмір і цільовий напрямок визначаються місцевими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані зі здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними районними й обласними бюджетами.

8.4.2 Склад видатків

Видатки місцевих бюджетів передбачені ст. 70 Бюджетного кодексу. Вони включають бюджетні призначення, установлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, які пов'язані з реалізацією відповідних програм.

Перелік програм залежить від рівня місцевого бюджету. Розглянемо окремі рівні.

Видатки, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного підпорядкування і їхніх об'єднань і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Це видатки на:

1) утримання органів місцевого самоврядування;

2) утворення;

3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну й стаціонарну допомогу;

4) утримання сільських, селищних і міських палаців культури, клубів і бібліотек.

Видатки, які здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст АРК і міст обласного підпорядкування й ураховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Вони охоплюють видатки на:

1) державне керування;

2) утворення;

3) охорона здоров'я;

4) соціальний захист і соціальне забезпечення;

5) державні, культурно-освітні й театрально-видовищні установи;

6) державні програми розвитку фізичної культури й спорту.

До видатків, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, ставляться видатки на:

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільне утворення;

3) програми місцевого значення, які стосуються дітей, молоді, жінок, родини;

4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства й благоустрою населених пунктів;

5) заходу з організації порятунку на воді;

6) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

7) транспорт, дорожнє господарство;

8) інші програми.

Передача видатків на здійснення повноважень передбачена ст. 93 Бюджетного кодексу.

Бюджет розвитку по видатках включає:

1) погашення основної суми боргу;

2) капітальні вкладення;

3) внески органів влади в статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів - складова частина спеціального фонду місцевих бюджетів.

Для непередбачених видатків може бути сформований резервний фонд, що не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету. У випадку його створення й використання Рада міністрів АРК і виконавчі комітети місцевого самоврядування щомісяця звітують перед відповідними радами про видатки коштів відповідного бюджету.

8.4.3 Окремі напрямки видатків

Специфічність напрямків видатків залежить від таких факторів:

* рівня місцевого бюджету;

* особливостей інфраструктури;

* фінансових можливостей адміністративно-територіальної одиниці;

* участі адміністративно-територіальної одиниці в загальнодержавних, регіональних програмах;

* необхідності рішення актуальних місцевих проблем;

* інші (природоохоронні, зайнятість населення й т.п.).

Плановий обсяг місцевих бюджетів на 2001 р. понад 17 млрд грн, при плані на 2000 р. - 12,5 млрд грн. Це становить 33,8 % від обсягу видаткової частини зведеного бюджету або 36 % від загального фонду бюджету за умови, якщо забезпечити порівняння структури бюджетів за 2000 і 2001 рр.

Бюджет 2001 р. має ту особливість, що вперше застосований формульний підхід при розмежуванні видатків і визначенні трансфертів для міст обласного підпорядкування й районів.

Розглянемо підходи й розрахунки, які стосуються окремих напрямків видатків. Розрахунковий обсяг видатків загального фонду бюджету адміністративно-територіальної одиниці (Vi), що враховується для визначення трансфертів, береться як сума розрахункових показників по основних функціях цих бюджетів:

Vi = Vyi + Vzi + Voi + Vsi + VRi + Vpri + Vfi + Vbi + Vwi + Vpi + VRui + Vrui + Vdi + Vzadi + Vhi

де Vyi -- розрахунковий обсяг видатків на втримання органів керування;

Vzi -- розрахунковий обсяг видатків на охорону здоров'я;

Voi -- розрахунковий обсяг видатків на утворення;

Vsi -- розрахунковий обсяг видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення;

VRi -- розрахунковий обсяг видатків на культуру й мистецтво;

Vpri -- розрахунковий обсяг видатків на втримання засобів масової інформації;

Vfi -- розрахунковий обсяг видатків на фізичну культуру й спорт;

Vbi -- розрахунковий обсяг видатків на капітальний ремонт житлового фонду й благоустрій;

Vwi - розрахунковий обсяг видатків на втримання об'єктів соціальної сфери підприємств, які передаються до комунальної власності;

Vрі - розрахунковий обсяг видатків на правоохоронну діяльність;

VRui -- розрахунковий обсяг видатків на капітальні вкладення;

Vrui -- розрахунковий обсяг видатків на організацію порятунку на воді;

Vdi - розрахунковий обсяг видатків на інші заходи;

Vzadi - розрахунковий обсяг видатків на погашення заборгованості із заробітної плати й інших соціальних виплат;

Vhi -- розрахунковий обсяг видатків на нерозподілений резерв коштів місцевих бюджетів.

В 2002 р. були внести певні зміни в окремі формули, а саме:

1. Формули фінансування області охорони здоров'я в кожному окремо взятому регіоні можуть бути змінені й нині визначаються виходячи з коефіцієнта поширення захворюваності серед населення регіону.

2. Формульна методика розрахунків видатків житлово-комунального господарства на сегоднешний день скасований, а область буде фінансуватися за рахунок плати за землю (75 %) і місцевих податків і зборів.

3. Позашкільне утворення виведене з формул і буде втримуватися за рахунок власних надходжень місцевих бюджетів.

Фінансування утворення. Розрахунковий обсяг видатків на утворення визначається залежно від загального обсягу ресурсів місцевих бюджетів на утворення, розрахункового нормативу видатків на одного учня з наведеного контингенту учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Розрахунок обсягу видатків бюджету Автономної Республіки Крим і обласні бюджети на утворення визначається по формулі:

Voi = Ho * ( Uo * Kob + Uf * Kf + Ut * Kt + Uz + Us * Ks + Ud * Kd + Uc * Kc + Up * Kp) + Vark

де Нo -- розрахунковий норматив видатків на утворення на один учня.

Ho = 508,25 грн;

Uo - розрахунковий обсяг видатків на охорону здоров'я;

Кob -- коефіцієнт коректування загальобласних (загальнореспубліканських в Автономній Республіці Крим) видатків на підвищення кваліфікації й підготовку кадрів (крім робочих кадрів Автономної Республіки Крим) та інші заходи загальобласного (загальнореспубліканського в Автономній Республіці Крим) значення на загальну освіту. Кob = 0,059;

Uf -- учні загальноосвітніх шкіл-інтернатів з посиленою військово-фізичною підготовкою;

Кf -- коефіцієнт приведення учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів з посиленою військово-фізичною підготовкою до учнів загальноосвітніх шкіл. Кf = 7,0;

Ut -- вихованці загальноосвітніх шкіл-інтернатів без вихованців шкіл-інтернатів з посиленою військово-фізичною підготовкою;

Кt -- коефіцієнт приведення вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів до учнів загальноосвітніх шкіл. Кt = 5,0;

Uz -- учні загальноосвітніх шкіл-інтернатів, які приходять на навчання;

Us - вихованці спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з недоліками розумового й фізичного розвитку;

Кs -- коефіцієнт приведення вихованців спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з недоліками розумового й фізичного розвитку до учнів загальноосвітніх шкіл. Ks = 6,6;

Ud -- учні спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з недоліками розумового й фізичного розвитку, до учнів, які приходять на навчання;

Кd -- коефіцієнт приведення учнів, які приходять на навчання до спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з недоліками розумового й фізичного розвитку до учнів загальноосвітніх шкіл. Кd = 2,5;

Uc- вихованці дитячих будинків (за умовами, певним у доповненні № 5 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік");

Кс -- коефіцієнт приведення вихованців дитячих будинків до учнів загальноосвітньої школи. Кс = 10,0;

Up -- вихованці шкіл-інтернатів для дітей-сиріт

Кр -- коефіцієнт приведення вихованців шкіл-інтернатів для дітей -сиріт до учнів загальноосвітніх шкіл. Кр = 9,0;

Vark -- видатки на підготовку робочих кадрів і втримання вищих навчальних закладів.

Фінансування соціального захисту й соціального забезпечення. Обсяг видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення визначається виходячи з обсягів ресурсів бюджету на ці мети й контингенту одержувача соціальних послуг за такою формулою:

Vsi = Vs1i + Vs2i + Vs3i + Vs4i + Vs5i + Vs6i + Vs7i + Vs8i + Vs9i + Vs10i + Vs11i + Vs12i + Vs13i

де Vsli -- розрахунковий обсяг видатків на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати твердого палива (субсидії);

Vs2i -- розрахунковий обсяг видатків на пільги ветеранам війни й праці;

Vs3i -- розрахунковий обсяг видатків рятуйте! з дітьми;

Vs4i -- розрахунковий обсяг видатків на втримання домів-інтернатів для людей похилого віку й інвалідів, домів-інтернатів для дітей-інвалідів, а також на навчання й трудовий устрій інвалідів;

Vs5i -- розрахунковий обсяг видатків на втримання притулків для неповнолітніх;

Vs6i -- розрахунковий обсяг видатків на втримання територіальних центрів і відділень соціальної допомоги вдома;

Vs7i -- розрахунковий обсяг видатків на адресну соціальну допомогу малозабезпеченим родинам;

Vs8i -- розрахунковий обсяг видатків на реалізацію програм і заходів, які стосуються родини, жінок, молоді й дітей;

Vs9i -- розрахунковий обсяг видатків на обробку інформації з нарахування й виплати пенсій і допомоги;

Vs10i -- розрахунковий обсяг видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

Vs11i -- розрахунковий обсяг видатків рятуйте! догляду за інвалідом І або II групи внаслідок психічного розладу;

Vs12i -- розрахунковий обсяг видатків на виплати реабілітованим громадянам;

Vs13i -- розрахунковий обсяг видатків на інші державні програми соціального захисту населення.

Фінансування культури й мистецтва. Розрахунковий обсяг видатків на фінансування культури й мистецтва (Vri) визначається виходячи із чисельності наявного населення адміністративно-територіальної одиниці й норми (середнього розміру) видатків на один жителя, що визначається як середній розмір загальних видатків відповідних бюджетів, затверджених місцевими радами на 2006р. на один жителя, і коректується на прогнозний обсяг ресурсів бюджету, які направляються на зазначені програми в 2007 р.

Для бюджету Автономної Республіки Крим і обласний бюджет розрахунковий обсяг видатків на фінансування культури й мистецтва визначається по формулі:

Vri = Hrob * Ni

де Hrob -- норма видатків на фінансування культури й мистецтва бюджету Автономної Республіки Крим і обласний бюджет розраховуючи на один жителя. Нrob = 1,797 грн;

Ni -- чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці на 1 січня 2007 р.

Для бюджету міст Києва й Севастополя розрахунковий обсяг видатків на фінансування культури й мистецтва визначається по формулі

Vri = H rryiu(seu) * Ni

де H rryiu(seu) -- норма видатків на фінансування культури й мистецтва для міст Києва й Севастополя. H rryiu(seu) = 5,855 грн. Hrseu=6,036 грн;

Ni -- чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці на 1 січня 2007 р.

Для бюджету міста республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного підпорядкування й району розрахунковий обсяг видатків на культуру й мистецтво визначається по формулі

VRi = HRm(r) * Ni + VRgi

де HRm(r) -- норма (середній розмір) видатків на фінансування культури й мистецтва міста республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного підпорядкування або району розраховуючи на 1 жителя. HRm = 3,208 грн, НRr = 4,58 грн;

VRgi- обсяг додаткових видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входять населені пункти, які мають статус гірських і видатки яких визначаються по окремому розрахунку.

Фінансування фізичної культури й спорту. Розрахунковий обсяг видатків на фінансування фізичної культури й спорту (Vf) визначається з урахуванням чисельності наявного населення адміністративно-територіальної одиниці й питомої ваги зазначених видатків бюджету Автономної Республіки Крим і обласні бюджети, бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного підпорядкування й районів у загальній сумі видатків на фінансування фізичної культури й спорту всіх місцевих бюджетів за узагальненим даними місцевих бюджетів.

Розрахунковий обсяг видатків на фінансування фізичної культури й спорту бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, бюджету міст Києва й Севастополя визначається по формулі

Vfi = Vfu * Kf / Nu * Ni + Vfpi

де Vfu -- прогнозний обсяг видатків на фінансування фізичної культури й спорту всіх місцевих бюджетів на 2007 р. Vfu = 64 012,4 тис. грн;

Кf -- частка видатків бюджету Автономної Республіки Крим і обласні бюджети від загального обсягу видатків на ці мети всіх місцевих бюджетів. Кf = 0,4. Для бюджетів міст Києва й Севастополя Kf= 1;

Nи -- чисельність наявного населення України на 1 січня 2007 р.;

Ni -- чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці на 1 січня 2007 р.;

Vfpi -- обсяг видатків на фінансування дитячо-юнатських спортивних шкіл.

Фінансування правоохоронної діяльності. Розрахунковий обсяг видатків на правоохоронну діяльність (Уpi) визначається для зведеного бюджету Автономної Республіки Крим, бюджету області, міст Києва й Севастополя по формулі:

Vpi = Vpi1 + Vpi2 + Vpi3

де Vpi1 -- розрахунковий обсяг видатків на втримання підрозділів дорожньо-патрульної служби й дорожнього нагляду, приймальників-розподільників для неповнолітніх, спеціальних приймальників-розподільників і адресно-довідкових бюро;

Vрі2 -- розрахунковий обсяг видатків на втримання професійної пожежної охорони;

Vpi3 - розрахунковий обсяг видатків на втримання спеціальних монтажно-експлуатаційних підрозділів.

Розрахунковий обсяг видатків на втримання підрозділів дорожньо-патрульної служби й дорожнього нагляду, приймальників-розподільників для неповнолітніх, спеціальних приймальників-розподільників і адресно-довідкових бюро визначається по формулі:

Vpi1 = Vpu1 / Nu * Ni

де Vpu1 -- загальний обсяг видатків на втримання зазначених вище підрозділів для всіх місцевих бюджетів. Vpu1= 26 192,9 тис. грн;

Nu -- чисельність наявного населення України на 1 січня 2007 р.;

Ni - чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці на 1 січня 2007 р.

8.5 Таємні видатки й резервний фонд видатків

Бюджетним кодексом передбачені таємні видатки. Це видатки на утримання органів державної влади, функціональне призначення яких - забезпечення національної безпеки. Вони включаються в Держбюджет України без деталізації. Звіти про проведення таємних витрат розглядаються комітетами Верховної влади України з питань бюджету, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби з організованою злочинністю й корупцією, з питань національної безпеки й оборони. Окремі звіти про проведення таємних видатків розглядається Верховною Радою України на закритому засіданні.

У держбюджеті обов'язково передбачається резервний фонд бюджету.

Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, які не мають постійно характеру й не могли бути передбачені при складанні проекту Бюджету .

Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 відсотка обсягів видатків загального фонду відповідного бюджету.

Кабінет Міністрів щомісяця звітує перед Верховною Радою України про використання коштів резервного фонду України.

ТЕМА 9. Видатки бюджету на економічну діяльність і науку

9.1 Склад видатків на розвиток економіки

Сьогодні основним інструментом, за допомогою якого держава впливає на розвиток економіки, є бюджет, бюджетна й податкова системи.

Бюджет може благоприятствовать як стабілізації, так і дестабілізації економіки. Бюджет і податкова система, як свідчить практика останніх десяти років, були одними з факторів, які дестабілізували соціально-економічну ситуацію в Україні, і, по суті, гальмували реальну ринкову трансформацію економіки.

Нові умови господарювання вимагають змін напрямків вкладень бюджетних коштів.

Зменшення обсягів бюджетного фінансування видатків в економіку викликане тим, що участь держави у виробничих інвестиціях зводиться до мінімуму за рахунок скорочення централізованих капіталовкладень, а також послідовного виконання програми приватизація державної власності.

У ринковій економіці напрямок коштів Державного бюджету в народне господарство відіграє істотну роль, оскільки,

по-перше, функціонування державного сектора економіки вимагає розробки державних інвестиційних програм;

по-друге, для стабілізації економіки й розвитку підприємництва необхідна ефективна фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій і т.д.

Необхідність видатків на розвиток економіки обумовлена:

- структурною перебудовою економіки;

- державним регулюванням темпів і пропорцій економічного розвитку;

- значною часткою державної власності;

- фінансовою підтримкою великих господарських комплексів: топливно-енергетичного, аграрно-промислового, металургійного;

- державною підтримкою наукомістких і технологічно складних, виробництв;

- конверсією оборонного комплексу;

- капітальними вкладеннями в соціальну сферу.

Видатки на розвиток народне господарство направляються на фінансування:

- галузей інфраструктури;

- ріоритетних (стратегічних) галузей;

- биткових галузей;

- сільського господарства;

- галузей, які вимагають великих фінансових вкладень і мають значний строк окупності;

- охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки;

- попередження й ліквідації надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха;

- зовнішньоекономічної діяльності.

По функціональній класифікації видатків бюджетів до видатків на народне господарство ставляться:

- видатки на житлово-комунальне господарство;

- видатки на промисловість і енергетику:

а) видатки на промислово-енергетичний комплекс (видобуток вугілля, державне регулювання цін на різні види палива, виробництво й постачання електроенергії й т.д.);

б) видатки на конверсію й розвиток підприємств оборонного й машинобудівного комплексів;

в) видатки на відтворення мінерально-сировинної бази, геологорозвідувальні роботи, які фінансуються за рахунок відрахувань добувних підприємств, роботи з вивчення газоносности, сукупний видобуток золота й т.п.;

г) видатки на інші галузі промисловості.

- видатки на будівництво:

а) на будівництво (капітальні вкладення, компенсація банкам різниці процентних ставок по цільових кредитах індивідуальним сільським забудовникам, надання пільгових кредитів членам житлово-будівельних кооперативів, погашення відсотків по кредитуванню довгостроковими пільговими кредитами на будівництво житла для молодих родин і інших незахищених категорій громадян і т.д.);

б) на архітектуру (реставрація пам'яток архітектури, типове проектування й інше).

- видатки на сільське господарство, лісове господарство й полювання, рибне господарство:

а) фінансування земельних ресурсів;

б) на водне господарство;

в) на сільськогосподарське виробництво;

г) на проведення пільгової політики в галузі цін і доходів в сільськогосподарському виробництві;

д) на фінансування бюджетних установ агропромислового комплексу й т.д.

- видатки на транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації й інформатику:

а) на залізничний транспорт (компенсація за пільговий проїзд, державне регулювання цін на послуги метрополітену, державну адміністрацію залізничного транспорту "Укрзалізниця" і т.п.);

б) на автомобільний транспорт (державне регулювання цін на послуги місцевого автомобільного транспорту);

в) на ввіз задушливий транспорт (державне авіапідприємство "Україна");

г) на трубопровідний транспорт;

д) на інші види транспорту;

е) на дорожнє господарство;

ж) на зв'язок (утримування спец об'єктів, компенсація збитків об'єднанню "Укрпошта" та інше);

з) на інформатику й т.д.

- видатки на інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю (фінансування Державної космічної програми, утримування Національного центра керування й випробування космічних коштів, фінансування Державної програми "Гідрографія", керування в галузі стандартизації, видатки на створення фондового ринку й т.п.);

- видатки на фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (державні капітальні вкладення, витрати на забезпечення робіт у зоні відчуження, будівництво житла для потерпілих і т.д.);

- видатки на охорону навколишнього природного середовища і ядерну безпеку (на охорону й раціональне використання водних ресурсів, земель, створення захисних лісових і полезахисних лісосмуг, на утримання місцевих природоохоронних органів і т.д.);

- видатки на попередження й ліквідацію надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха.

9.2 Фінансова підтримка суб'єктів народного господарства

Порядок надання фінансової підтримки державним підприємствам і підприємницьким структурам, у майні яких частка державної власності перевищує 50%, визначається Кабінетом Міністрів і Національним банком, які затверджують Положення про надання підтримки з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансова підтримка надається на затверджені проекти використання коштів, бізнес-плани й проекти санації підприємств.

Державна підтримка економічних суб'єктів може здійснюватися у формах:

- безпосередньої фінансової підтримки;

- опосередкованої фінансової підтримки.

Безпосередня фінансова підтримка спрямована на збільшення фінансових ресурсів у суб'єктів народного господарства.

Опосередкована фінансова підтримка суб'єктів народного господарства спрямована на зменшення потреб у фінансових ресурсах.

Безпосередня фінансова підтримка має дві форми прояву: пряма фінансова підтримка економічного суб'єкту; непряма фінансова підтримка, що здійснює вплив на інших суб'єктів, з якими співробітничає економічний суб'єкт.



Безпосередня фінансова підтримка надається відповідно до рішень Кабінету Міністрів України на поворотній або безповоротній основі з метою попередження банкрутства, поновлення платоспро-можності, підвищення конкуренто-спроможності про-дукції, оздоровлення фінансового стану підприємств.

Державне фінансування інвестицій в основні об'єкти економічного й соціального розвитку відповідно до бюджетної класифікації видатків включається в групу видатків на будівництво й архітектуру.

Державне інвестування здійснюється органами влади й керування України, Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування за рахунок:

- коштів Державного й місцевого бюджетів;

- позабюджетних фондів;

- позикових коштів.

Однією з основних проблем, пов'язаних з бюджетним фінансуванням інвестицій, є необхідність чіткого визначення й розподілу сфери фінансування Державного й місцевого бюджетів.

Бюджетний кодекс визначає, що за рахунок Державного бюджету України здійснюються:

- державні програми підтримки регіонального розвитку й пріоритетних галузей економіки;

- державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій і інформатики;

- державні інвестиційні проекти (тобто фінансуються ті видатки, які мають вирішальне значення для економіки України).

На рівні місцевих органів влади здійснюються видатки щодо підтримки комунальної власності й фінансування інвестиційних проектів місцевого значення за рахунок трансфертів з Державного бюджету, а саме:

- місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства й благоустрою населених пунктів;

- фінансування будівництва, реконструкції, ремонту й утримуванню доріг місцевого значення;

- виконання інвестиційних проектів за рахунок субвенцій.

Державні дотації - це форма бюджетного фінансування, що застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, організацій, установ, які надають послуги або провадять необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищують ціну реалізації у зв'язку з певною фінансовою політикою держави в сфері ціноутворення (як правило, обмеженням рівня цін).

Пряме субсидування - форма урядових виплат виробникам або споживачам з відповідним відображенням у бюджеті (виробник збуває свій товар по більше низькій ціні завдяки здійсненню прямого субсидування).

Субсидії можуть виділятися окремим підприємствам або цілим галузям, але найбільш діючим способом регулювання є субсидування пріоритетної галузі індустрії. Так, найбільше широко відомим прикладом такого субсидування стала ініціатива створення авіаційної індустрії світового класу в Європі. Багато європейських підприємств одержали субсидії на покриття стартових витрат.

Фінансову підтримку у вигляді бюджетної позики надає Міністерство фінансів на договірній основі. Бюджетні позики надаються державним підприємствам і тим, у яких понад 50% майна є державною власністю. Здійснюються вони з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі, під затверджені проекти використання коштів.

Умовами договору позики передбачають:

- обсяги позики:

- строки надання позики;

- цільове використання;

- заходу щодо забезпечення її своєчасного повернення;

- відповідальність сторін за порушення умов договору;

- розміри й порядок сплати відсотків.

Опосередкована фінансова підтримка економічних суб'єктів має дві форми прояву:

- пряма опосередкована фінансова підтримка;

- непряма опосередкована фінансова підтримка.

Державна кредитна підтримка надається по таких напрямках:

- для заходів, пов'язаних зі здійсненням програм санації й структурної перебудови;

- для нарощування обсягів випуску й реалізації продукції;

- для нарощування обсягів випуску й реалізації продукції державними й іншими підприємствами, у майні яких частка державної власності перевищує 50%;

- для закупівлі товарів українських виробників з подальшою їхньою реалізацією споживачам.

Мобільність кредиту дає можливість у короткий термін здійснити переорієнтацію виробництва, направити його на рішення інтересів регіону й держави.

Для використання кредиту як важеля фінансової підтримки підприємства необхідно:

- надання державних гарантій під кредити, спрямовані в малий бізнес, підприємствам тих галузей, яким надані пріоритети в державних програмах;

- надання пільг або звільнення від оподаткування прибутку комерційних банків, отриманої від розміщення кредитів у сфери, визначений державними програмами як пріоритетні;

- законодавче встановлення пільгових кредитів, які направляються на інвестування виробництва.

Фінансова підтримка у вигляді пільгового оподатковування здійснюється по таких напрямках:

- надання відстрочки по сплаті податків і обов'язкових платежів;

- реструктуризація й списання податкової заборгованості;

- звільнення від оподатковування галузей економіки або окремих підприємств.

Пільгове оподатковування має ряд негативних наслідків:

- порушуються принципи нейтральності й справедливості оподатковування;

- нерівномірний податковий тиск приводить до необґрунтованого перерозподілу фінансових ресурсів між суб'єктами господарювання;

- зростає тіньовий сектор економіки у зв'язку зі стараннями економічно суб'єктів зменшити податковий тиск і необґрунтований перерозподіл фінансових ресурсів.

По строку надання фінансова підтримка може бути:

- короткострокової (строком до одного року);

- довгострокової (2-5 років).

Фінансова підтримка на безповоротній основі надається:

- якщо збитки, нанесені підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбачених чинним законодавством про обов'язкове страхування;

- якщо відшкодування збитків окремим підприємствам, які через умови господарювання, установлені законодавством, не покривають витрат на виробництво товарів, що може привести до їхнього банкрутства;

- для фінансування витрат на поновлення - платоспроможності підприємств, діяльність яких пов'язана з черезмірно суспільними інтересами.

У всіх інших випадках фінансова підтримка надається винятково на поворотній основі.

Критерії відбору підприємств для надання фінансової підтримки:

- потенційна прибутковість;

- наявність ринків збуту на продукцію підприємств в Україні й за її межами;

- конкурентоспроможність продукції,

- фінансовий стан підприємства на момент розгляду й у перспективі;

- відповідність продукції, що випускається, державним пріоритетам.

9.3 Роль бюджету в здійсненні інвестиційних програм

Однією з головних функцій держави в ринковій економіці є сприяння стратегії економічного розвитку народного господарства.

Формуючи інститути розвитку, які стимулюють впровадження новітніх технологій і здійснення інноваційної діяльності, держава створює умови для інвестиційної активності й економічного підйому.

Функціонування підприємств всіх форм власності вимагає проведення ефективної державної інвестиційної політики, що повинна забезпечити:

- чітку систему фінансування;

- одержання максимального прибутку на вкладені кошти;

- скорочення витрат по залученню інвестицій;

- стратегічне планування;

- фінансову підтримку проектів;

- забезпечення інформацією про новітні технології й створення сприятливого інвестиційного клімату;

- спостереження за інвестиційною діяльністю і її оцінкою;

- надання інвестиційних кредитів - як державних, так і міжнародних.

Згідно статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. №15бо-хп (зі змінами й доповненнями) інвестиціями зізнаються всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери;

- спонукуване й нерухоме майно (будинку, спорудження, устаткування й інші матеріальні цінності);

- майнові права, які випливають із авторського права, досвіду та інші інтелектуальні цінності,

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших напрямків, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудженнями, устаткуванням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій називається інвестиційною діяльністю.

До об'єктів інвестиційної діяльності відносять:

- будь-яке майно, у тому числі основні фонди оборотні кошти у всіх галузях і сферах народного господарства;

- цінні папери;

- цільові грошові вклади;

- науково-технічну продукцію;

- інтелектуальні цінності;

- інші об'єкти власності;

- майнові права.

Відповідно до вищевказаного Закону інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

- інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, співдружностями й товариствами, а також суспільними й релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективної власності; державного інвестування, здійснюваного органами державної влади України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позикових коштів;

- іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами й державами;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами і юридичними особами України, а також іноземних держав.

Серед видів інвестиційної діяльності Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає наступні:

1) Капітальні вкладення - форма інвестиційної діяльності у відтворення основних фондів і на приріст матеріально - виробничих запасів.

2) Інноваційна діяльність - форма інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво й соціальну сферу, що включає:

- випуск і поширення принципово нових видів техніки й технологій;

- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

- реалізацію довгострокових науково-технічних програм з більшими строками окупності витрат;

- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних чинностей;

- розробку й впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного стану.

Інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок:

- власних фінансових ресурсів інвестора (прибутку, амортизаційних відрахувань заощаджень громадян і т.д.);

- позикових фінансових коштів інвестора (облігаційних позик, банківських і бюджетних кредитів);

- притягнутих фінансових коштів інвестора (коштів, отриманих від продажу акцій, пайових і інших внесків громадян і юридичних осіб);

- бюджетних інвестиційних асигнувань;

- безкоштовних і благодійних внесків, пожертви організації, підприємств і громадян.

Інвестиції - це вкладення капталу в об'єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання в майбутньому періоді.

Сутність інвестицій визначається тим, що - з одного боку, вони відображають величину акумульованого доходу з метою нагромадження (обсяг інвестиційних ресурсів), тобто потенційний інвестиційний попит, з іншого - інвестиції виступають у формі витрат, які визначають приріст вартості факторів виробництва, тобто реалізований інвестиційний попит.

Інвестиції - це складний економічний процес руху капіталу в різних формах (грошовій, реальный, прямій, непрямий і т.д.). Процес інвестування можна представити у вигляді потоку витрат, які призначені для росту або поновлення реального капіталу. Таким чином, інвестиції по економічному втримуванню - це форма реалізації процесу нагромадження, що проявляється як закономірний процес вкладень у суспільне відтворення накопиченої й невикористаної частки доходу за певний період господарської діяльності.

По об'єкту вкладення капіталу інвестиції діляться на реальні й фінансові.

Реальні інвестиції - це вкладення коштів в основний капітал і в приріст виробничих запасів.

Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у різні фінансові інструменти (цінні папери, депозити й т.п.).

По ознаці мети інвестування фінансові інвестиції діляться на стратегічні й портфельні.

Стратегічні фінансові інвестиції - це вкладення капіталу в контрольний пакет акцій з метою здійснення стратегічного керування компанією.

Портфельні фінансові інвестиції - це вкладення капіталу в частку паю об'єкта інвестування, що має як мета приріст суми вкладеного капіталу або одержання поточного доходу.

За функціональною структурою інвестиції розділяють на валові інвестиції, чисті інвестиції й амортизацію.

Валові інвестиції - вкладення коштів у відтворення діючих виробничих фондів (які визначаються величиною амортизаційних відрахувань) і в їхнє розширення.

Чисті інвестиції - вкладення коштів у створення нових виробничих фондів (тобто в розширення виробництва).

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

До складу державних капітальних вкладень входять:

- будівельно-монтажні роботи;

- проектно-пошукові роботи;

- геолого-розвідувальні роботи;

- придбання устаткування й інвентарю;

- інші капітальні роботи

По джерелах фінансування державні капітальні вкладення діляться на централізовані й децентралізовані.

Централізовані капітальні вкладення мають такі джерела фінансування:

- кошти Державного бюджету;

- кошти місцевих бюджетів;

- державні цільові фонди (інвестиційний, інноваційний і інші);

- державні позики.

Децентралізовані капітальні вкладення фінансуються за рахунок:

- власних коштів державних підприємств (амортизаційних відрахувань і чистого прибутку);

- коштів міністерств і відомств;

- позики комерційних банків;

- емісії акцій і т.д.

По формах відтворення державні капітальні вкладення діляться на:

- нове будівництво;

- розширене виробництво;

- реконструкцію;

- технічне переоснащення.

Видатки на фінансування капітальних вкладень здійснюються з бюджету розвитку відповідних бюджетів у межах затверджених сум через розпорядників коштів у міру надходження доходів. За умови невиконання дохідної частини відповідного бюджету видатки на капітальні вкладення фінансуються по залишковому принципі.

Приватні інвестиції направляються в ті галузі виробництва, які мають високий прибуток, або є гарантія, що впровадження в них новітніх технологій дасть можливість одержати високі прибутки. Державні інвестиції направляються, як правило, на пріоритетні напрямки розвитку виробництва через бюджет або довгострокові кредити.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної політики.

Сутність державного регулювання інвестиційної діяльності полягає в наступному:

- керуванні державними інвестиціями;

- регулюванні умов інвестиційної діяльності;

- контролі за її здійсненням всіма інвесторами й учасниками інвестиційної діяльності.

Керування державними інвестиціями здійснюють державні й місцеві органи влади й керування. Сюди включають планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється за допомогою наступних важелів:

- системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподатковування, податкових ставок і пільг. З метою регулювання інвестиційного попиту Верховною Радою України може вводитися диференціальний податок на інвестиції;

- проведення кредитної й амортизаційної політики, у тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів. Пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування;

- надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенції, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

- державних норм і стандартів;

- антимонопольних заходів;

- роздержавлення й приватизації власності;

- визначення умов користування землею, водою й іншими природними ресурсами;

- політики ціноутворення;

- проведення експертизи інвестиційних проектів;

- інших заходів.

Однією з форм державних інвестицій є державне замовлення виконання робіт у капітальному будівництві. Державне замовлення розміщається, як правило, на конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для підприємств і організацій. Прийняття в експлуатацію об'єктів державного замовлення проводиться в порядку, обумовленому Кабінетом Міністрів України.

Проекти цільових комплексних інвестиційних програм розробляються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України при участі зацікавлених державних органів, і подаються на затвердження Верховній Раді України в складі основних напрямків економічного й соціального розвитку. Верховна Рада України затверджує в складі основних напрямків економічного й соціального розвитку обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів Державного бюджету.

9.4 Фінансова підтримка малого бізнесу

Державна підтримка малого бізнесу на етапі ринкових перетворень є одним з пріоритетних напрямків у процесі формування економічної політики.

Малий бізнес як особливий сектор ринкового господарства забезпечує:

- створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;

- ліквідацію існуючих диспропорцій і дефіциту на ринку товарів і послуг;

- швидку окупність витрат;

- створення нових робочих місць;

- сприяє ослабленню монополізму в економіці. Причини виживання малого бізнесу у світі:

- більшим корпораціям невигідно розоряти малий бізнес, якщо він не становить прямої погрози для їхньої діяльності;

- малі фірми, як правило, вибирають такі сфери діяльності, які не вимагають масового виробництва й більших витрат;

- малий бізнес є привабливим для людини це: (високі доходи, незалежність, задоволення від роботи);

- підтримка малого бізнесу з боку держави.

Традиційно малий бізнес розглядається як символ національної заповзятливості, сприяє розвитку малого бізнесу й антимонопольне законодавство).

У промислово розвинених країнах на малий бізнес доводиться до 90% всіх підприємств, 30% працюючих і до 40-60% ВВП.

В Україні більше 151,4 тис. малих підприємств, 9% від загальної кількості працюючих, питома вага продукції малих підприємств становить понад 10% ВВП.

Більшість малих підприємств в Україні зареєстровані як промислові, але основні доходи одержують від торговельно-посередницької діяльності. Це тривожне явище.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється такими органами й фондами:

- Державним комітетом з питань регуляторної політики й підприємництва;

- Центральними й місцевими органами виконавчої влади;

- Органами місцевого самоврядування;

- Українським фондом підтримки підприємництва;

- Українським державним фондом підтримки селянських (фермерських) господарств;

- Державною інноваційною компанією.

Місцеві органи державної влади, і органи місцевого самоврядування повинні самостійно визначити пріоритетні напрямки державної підтримки підприємництва відповідно до законодавства, залучати до підприємницької діяльності соціально незахищені верстви населення, ухвалювати рішення щодо виділенні коштів з бюджету для підтримки малого підприємництва, сприяти діяльності об'єднань підприємців по розвитку малого бізнесу.

Державна підтримка малого підприємництва повинна здійснюватися по таких напрямках:

- удосконалення нормативно-правової бази розвитку малого підприємництва; формування інфраструктури розвитку малого підприємництва;

- впровадження спрощеної системи оподатковування, обліку й звітності;

- фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

- фінансова підтримка інноваційних проектів;

- створення бізнес - інкубаторів, бізнес - центрів, консультаційних і інформаційних систем;

- удосконалення системи підготовки й перепідготовки кадрів;

- створення сприятливих умов для залучення до здійснення підприємницької діяльності соціально незахищених верств населення - жінок, молоді, звільнених у запас військовослужбовців, безробітних і т.д.

Державна підтримка малого бізнесу в Україні здійснюється у вигляді:

- фінансової підтримки (фінансової допомоги);

- кредитної підтримки;

- реалізації комплексної програми розвитку підприємництва в Україні.

Фінансова й кредитна підтримка малого бізнесу здійснюється на загальнодержавному рівні через Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні - регіональними фондами підтримки підприємництва.

Кошти Українського фонду підтримки підприємництва й регіональних фондів формуються за рахунок:

- бюджетних коштів;

- доходів від власної діяльності;

- добровільних внесків фізичних і юридичних осіб;

- коштів, отриманих від приватизації державної власності;

- інших коштів.

Зазначені фонди не є комерційними організаціями й не мають на меті одержання прибутку.

Інвестиції Фонду в малий бізнес здійснюються у формі:

- фінансової допомоги;

- спільної діяльності на умовах повернення коштів з одержанням відповідних відсотків або дивідендів.