Актуальні питання права інтелектуальної власності

Римська конвенція правомочності виробника фонограм визначає загальним чином як право дозволяти чи забороняти пряме чи опосередковане відтворення своїх фонограм. Непряме або опосередковане відтворення означає, що право виробника порушується не тільки у випадку безпосереднього відтворення фонограми, але також при відтворенні запису, зробленого при програванні вже існуючої фонограми.

Організація мовлення має право вимагати згадування своєї назви у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.

До майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: відтворення (пряме або опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом; розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності; комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом; публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором; будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм; ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми (відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджу-ються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.

Якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх наступне розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми).

До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення; публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.

Організація мовлення також має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався. Майнові права організації мовлення можуть передаватися відчужуватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.

Майнові права організації мовлення можуть бути також передані відчужені іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.

Допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, якщо задовольняються такі умови:

а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;

в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

Допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним законом.

За загальним правилом, авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору. Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 28 Закону "Про авторське право і суміжні права).

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно чи під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк тривалістю 70 років.

Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора.

Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був вперше оприлюднений (ч. 3-8 ст. 28 Закону "Про авторське право і суміжні права).

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання. Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного часу.

До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах установленого певного строку.

2. Міжнародно-правові акти у сфері авторського права та суміжних прав

Проблема міжнародної охорони авторських прав особливо гостро дала про себе знати в одномовних країнах (Франція, Бельгія, Німеччина, Австрія, Великобританія, США, Канада, та інші). Залишені без правової охорони книги передруковувались в інших країнах з мінімальними затратами, великими тиражами. Незаконне видання (контрафакція) літературних творів без дозволу власника авторських прав і без виплати гонорарів приводила до розорення видавництв із інших країн.

Метою такої конвенції з самого початку було призначення узгоджених національних законів і встановлення міжнародних рівнів охорони авторських прав. Були проведені три дипломатичні конференції (1884, 1885, 1886 рр.), на останній із них був підписаний першопочатковий текст Бернської конвенції по охороні літературних і художніх творів від імені Бельгії, Франції, Німеччини, Великобританії, Гаїті, Ліберії, Іспанії, Швейцарії, Тунісу. Країни, які приєдналися до Бернської конвенції, створили Бернський союз для охорони прав авторів на їх літературні і художні твори. Адміністративні функції цього союзу виконує Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності (ВОІВ ).

Міжнародна система охорони авторського права і суміжних прав сприяє розвитку і взаємному збагаченню літератури, науки і мистецтва, поширенню і забезпеченню правомірного використання творів літератури, науки і мистецтва.

Бернська конвенція охороняє будь-яку оригінальну продукцію в літературі, науковій та художній галузях, тобто літературні та художні твори. Мета Бернської конвенції, як вказано в її преамбулі, складається із можливих більш ефективних шляхів захисту прав авторів на їх літературні та художні твори. Конвенція ґрунтується на трьох основних принципах:

1. Національного режиму - кожна країна, яка бере участь в цій Конвенції повинна захищати праці в інших країнах в тій же мірі, в якій вона захищає праці своїх власних громадян;

2. Авторського захисту - надання захисту не залежить від дотримання яких-небудь формальностей;

3. Мінімальних стандартів - закони кожної країни повинні забезпечувати деякі основні гарантовані "базові" рівні захисту авторських прав.

При визнанні суб'єктів охорони Бернська конвенція використовує територіальний принцип, згідно з яким перевага віддається "країні походження" першого видання твору (ст. 3 Конвенції). Автори із числа громадян країн Бернського союзу користуються в інших країнах Союзу у відповідності до створених ними творів права на які надаються в теперішній час або будуть надаватися в майбутньому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо які надані Конвенцією (ст. 5 Конвенції). Також охорона надається авторам - громадянам країн, які не є членами Бернського союзу, якщо їх твори вперше були опубліковані в одній із країн Союзу.

Поява нових технічних засобів використання творів, вимога постійного їх врегулювання зазнала свого належного регулювання в Бернській конвенції, у зв'язку з чим вона поступово доповнювалась і переглядалась на міжнародних конференціях в 1896, 1908, 1914, 1928, 1948, 1967 і 1971 рр. , щоб забезпечити адекватну охорону авторських прав в умовах прискореного технологічного розвитку.

Так, Римська конвенція про охорону інтересів артистів-виконавців, виробників фонограм і мовленнєвих організацій 1961р. (далі Римська конвенція) в цілому будується на принципах, аналогічно використаних в Бернській конвенції. Однак у Римській конвенції набагато більший об'єм займає так зване дискреційне регулювання. В деяких випадках Римська конвенція виходить із можливості введення взаємних обмежень або встановлюють правила які мають рекомендаційний характер і дозволяють країнам самостійно вирішувати ряд питань про мінімальне гарантування рівнів охорони.

В галузі суміжних прав діє також Конвенція про охорону виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм 1971р. і Конвенція про розповсюдження несучих програмних сигналів, які передаються через супутник 1974р.

Міжнародна охорона авторського права та суміжних прав сприяє розвитку літератури, мистецтва, науки та поширенню і забезпеченню використання літературних, музичних, художніх, фонографічних творів, комп'ютерних програм, виконань тощо.

В 1967 році в Стокгольмі було підписано Конвенцію, яка започаткувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ ) - міжнародну управлінську організацію, спеціалізований заклад ООН (з 1974р.).

Членами ВОІВ є майже всі країни світу, її основна мета - захист всіх прав інтелектуальної власності, в тому числі і через функції, направлені на гармонізацію національного законодавства в цій сфері.

Конвенція, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності була підписана на Дипломатичній конференції в Стокгольмі у 1967 році. ВОІВ розпочала діяльність з 1970 року, а в 1974 році вона одержала статус однієї з І6-ти спеціалізованих організацій ООН.

Головними цілями ВОІВ є:

- поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їхньої взаємної користі на основі поваги їхнього суверенітету і рівності;

- заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;

- модернізація і підвищення ефективності адміністративної діяльності договірних Союзів, створених у сфері охорони промислової власності, а також охорони літературних і художніх творів, при повній повазі самостійності кожного із Союзів.

Діяльність ВОІВ спрямована на: сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами і міжнародними організаціями; забезпечення адміністративного співробітництва між Союзами в сфері охорони інтелектуальної власності, тобто Союзами, створеними в рамках Паризької і Бернської конвенцій, а також у рамках угод, підписаних членами Паризького Союзу.

Контроль за діяльністю Союзів здійснюється керівними органами ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).

Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави - члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького чи Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни.

Координаційний комітет - це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на черговій сесії кожні два роки, Координаційний комітет - щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний Директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву "Міжнародне бюро" і знаходиться в Женеві.

У складі ВОІВ працює Арбітражний і посередницький центр, що є частиною Міжнародного бюро. Центр надає послуги з врегулювання комерційних суперечок між приватними сторонами з питань інтелектуальної власності.

Україна з 1993 року входить до складу Координаційного комітету ВОІВ, є членом Постійних комітетів ВОІВ з питань інформації у сфері промислової власності, а з 1995 року - Постійного комітету ВОІВ з співробітництва з метою розвитку в сфері авторського права і суміжних прав.

ВОІВ надає Україні істотну консультативну, методичну, технічну і фінансову допомогу. ВОІВ виконує адміністративні функції наступних Союзів і Договорів у сфері охорони промислової власності: Паризької Конвенції про охорону інтелектуальної власності; Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків і Протоколу до неї; Мадридської угоди про недопущення помилкових зазначень походження товарів, що вводять в оману; Договору про охорону олімпійського символу; Договору про патентну кооперацію (Договору РСТ); Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури; Гаазької угоди про міжнародне депонування промислових зразків; Лісабонської угоди про охорону місць походження товарів і їхньої міжнародної реєстрації; Страсбурзької угоди про Міжнародну патентну класифікацію; Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для цілей реєстрації знаків; Віденської угоди про заснування Міжнародної класифікації образотворчих елементів знаків для товарів; Локарнської угоди про введення Міжнародної класифікації промислових зразків; Міжнародної конвенції про охорону літературних і художніх творів; Договору ВОІВ про авторське право; Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців; Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного використання їхніх фонограм; Брюссельської конвенції про поширення програм сигналів, переданих через супутники; Договору ВОІВ про виконання і фонограми.

Питання до обговорення:

1. Проаналізуйте обсяг майнових і немайнових прав суб'єктів авторського права.

2. Проаналізуйте обсяг майнових і немайнових прав суб'єктів суміжних прав.

3. Охарактеризуйте основні міжнародно-правові угоди в системі охорони авторського права і суміжних прав?

4. Охарактеризуйте зміст права на недоторканість твору?

5. Визначте об'єкти, які не охороняються авторським правом?

Вирішіть тестові завдання:

1. Виберіть невірну відповідь. До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх програм шляхом виконання;

б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення;

в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом,

г) вимагати визнання того факту, що організація мовлення є виконавцем твору.

2. Виберіть вірну відповідь. Авторське право діє протягом:

а) усього життя автора;

б) протягом 70 років після створення твору;

в) протягом усього життя автора і 70 років після його смерті;

г) протягом усього життя автора і 50 років після його смерті.

3. Виберіть вірну відповідь.Майнові права виконавців охороняються:

а) протягом усього життя автора і 70 років після його смерті;

б) протягом усього життя автора і 50 років після його смерті;

в) протягом 50 років від дати першого запису виконання.

4. Виберіть вірну відповідь.Конвенція, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), була підписана на Дипломатичній конференції в Стокгольмі у:

а) 1967 році, б) 1986 році,

в) 1968 році, г) 1978 році.

5. Вставте вірну відповідь. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через___________ років після того, як твір було оприлюднено:

а) 50 років; в) 70 років;

б) 30 років; г) 60 років.

6 Виберіть вірну відповідь. Не допускається звернення стягнення на:

а) право вимоги автора за договором про передачу виключного права на твір іншій особі;

б) виключне право на твір яке належить автору;

в) право вимоги автора за ліцензійним договором;

г) доходи від використання твору.

7. Виключне право на науковий твір, літератури або мистецтва діє на протязі життя автора і після його смерті, рахуючи з першого дня року наступного за роком смерті автора на протязі:

а) 20 років; б) 30 років;

в) 50 років; г) 70 років.

8. Виберіть вірну відповідь. На твір, якій було опубліковано анонімно або під псевдонімом строк дії виключного права закінчується з моменту його правомірного опублікування через:

а) 5років; б) 20 років;

в) 50 років; г) 70 років.

9. Виберіть вірну відповідь. Авторство, ім'я автора та недоторканість твору охороняються на протязі:

а) 50 років; б) 70 років;

в) 100 років; г )необмеженого строку.

10 Виберіть вірну відповідь. Умови та порядок використання творів, які перейшли після закінчення строку дії виключного права в суспільне надбання, встановлюються:

а) Багатосторонньою угодою (СНД) "Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав"

б) Цивільним процесуальним кодексом України;

в) Законом України "Про авторське право і суміжні права";

г) Цивільним кодексом України

Тема 4. Поняття та структура права промислової власності

Ключові слова: право промислової власності, об'єкти патентного права, патент, винахід, корисна модель, промисловий зразок, нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

1. Загальна характеристика та структура права промислової власності

Сучасне виробництво потребує від науки все нових науково-технічних розробок і досягнень, численних новітніх рішень. Нові товари та засоби виробництва відіграють надзвичайну роль в оновленні та заміні застарілих промислових технологій, і, таким чином, є найбільш ефективним засобом використання виробничих галузей економіки.

Права промислової власності - це суб'єктивні права на різного роду результати інтелектуальної творчості - технічні і нетехнічні, яким надається спеціальна правова охорона у зв'язку з їх важливим значенням для господарської діяльності та виробництва.

Об'єкти права промислової власності це -- один із видів інтелектуальної власності, які є результатами науково-технічної творчості, які можуть бути використані на користь суспільства у будь-якій сфері діяльності людей. До об'єктів промислових прав відносяться технічні рішення, які використовуються у виробництві: винаходи і "ноу-хау", промислово-естетичні рішення, які прийнято називати промислові зразки.

Об'єктами промислових прав є також застосовувані в господарському обігу, з одного боку, торговельні марки і зазначення місць походження товарів, а з іншого боку - комерційні (фірмові) найменування. До промислових прав відноситься і право захисту проти діяльності, яка являє собою недобросовісну конкуренцію.

Традиційно в інститут промислової власності включають, - на думку Підопригори О. О.:

а) патентне право, що регулює майнові, а також пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням, використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Необхідно сказати, що термін патентне право зовсім недавно з'явився в системі цивільного права України. Як і авторське право, патентне право є одним з відносно відособлених інститутів українського цивільного права. Доцільність виділення в структурі права промислової власності об'єктів патентного права полягає в тому, що усі вони є результатами науково-технічної діяльності та охороняються патентом, хоча сорти рослин і породи тварин, які є результатами селекції, також охороняються патентом, проте вони не є результатами науково-технічної дільності і тому не відносяться до групи об'єктів в патентного права;

б) інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої продукції, що стосується таких об'єктів, як комерційне (фірмове) найменування, торговельні марки (товарний знак, знак обслуговування), географічні зазначення (зазначення походження товару);

в) інститут охорони нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності, а саме: наукових відкриттів, комерційної таємниці (ноу-хау), топографій інтегральних мікросхем (за російським законодавством - топографій інтегральних мікросхем), селекційних досягнень (сортів рослин і пород тварин), раціоналізаторських пропозицій.

Характерно, що для об'єктів промислової власності реєстрація має засвідчуюче значення: без її проходження й одержання спеціального акта виключне право за творцем відповідного інтелектуального продукту або за іншою уповноваженою особою не визнається. Незалежно від найменування охоронного документа - патент, свідоцтво, - він є індивідуальним актом уповноваженого державного органу, що засвідчує пріоритет, виключні права його володільця, а іноді встановлює авторство і кваліфікує сам результат інтелектуальної діяльності як такий (наприклад, патент на винахід). Термін дії документа, а, отже, і правового захисту відповідних суб'єктивних прав з боку держави обмежений часовими рамками. Термін правової охорони є припинювальним для таких об'єктів як винаходи (20 років), корисні моделі (10 років), а також топографії інтегральних мікросхем (10 років). Для інших об'єктів промислової власності передбачено можливість його продовження за умови внесення платежів за підтримання чинності охоронного документа (для промислових зразків у даний час установлено 10-річний термін дії патенту з можливістю його продовження за клопотанням власника).

Проте, проходження реєстраційної процедури не є обов'язковою умовою для усіх об'єктів промислової власності. Зокрема, для правової охорони комерційних (фірмових) найменувань законодавством не передбачено здійснення яких-небудь обов'язкових дій.

Право на фірму і її захист виникає з моменту фактичного використання фірмового найменування, тобто практично з моменту державної реєстрації юридичної особи, і для реалізації даних прав відсутня вимога одержання спеціального документа. Не встановлено реєстраційної форми охорони і для комерційної таємниці (ноу-хау), раціоналізаторських пропозицій, правове положення яких засвідчується й регулюється локальними нормативними актами господарюючих суб'єктів.

2. Суб'єкти права промислової власності

До суб'єктів права промислової власності відносяться, в першу чергу, патентовласники та інші особи, які набули цих прав по договору чи по закону.

Цивільний кодекс України визначає суб`єктами патентного права винахідника, автора промислового зразка та інших осіб, що набули прав на ці об`єкти на підставі договору чи закону.

Винахідник - це спеціаліст, як правило, в технічній сфері, який створив винахід чи є автором корисної моделі.

Автор промислового зразка - це фiзична особа, творчою працею якоi створено твiр.

Патентовласниками визнаються особи, які на законних правах володіють патентом на винахід, корисну модель і промисловий зразок. Такими можуть бути: сам винахідник, автор; роботодавець (при службових винаходах); особа, зазначена автором у заявцi на видачу патенту; правонаступники; договiрний патентовласник (якщо патент переданий за договором за плату будь-якiй фiзичнiй або юридичнiй особi).

Ліцензіар - це особа, яка володіє правоохоронним документом і надає дозвіл (ліцензію) на його використання.

Лiцензiат - особа, що одержує у визначеному договором обсязi права по використанню винаходу за плату.

Особливими суб'єктами права на використання винаходу - це попереднiй користувач i примусовий лiцензiат. Вони можуть використовувати винахiд без згоди на це патентовласника.

Попереднiй користувач - особа, що до дати приорiтету (до подачi заявки iншою особою) самостiйно створила незалежно вiд автора тотожний винахiд i сумлiнно його використовувала. Попереднiй користувач зберiгає право на подальше безоплатне використання його без розширення обсягу використання .

Примусова лiцензiя видається будь-якiй особi Вищою патентною палатою, якщо патентовласник протягом чотирьох рокiв не використовує винахiд i вiдмовляється укласти лiцензiйний договiр.

У випадку коли виключне право на використання об'єктiв промисловоi власностi належить патентовласнику, то йог автор може вимагати за своiм вибором визнання лише свого авторства.

Крім того, право на подання заявки й відповідно право на одержання патенту мають винахідники та їх правонаступники, у тому числі спадкоємці.

До правонаступників належать особи, яким винахідник передасть своє право на одержання патенту. Це може бути фізичні і юридичні особи, незалежно від громадянства, місця проживання тощо.

Спадкоємці мають право на одержання патенту в порядку правонаступництва відповідно до норм чинного цивільного законодавства. Право на подання заявки винахідник може передати будь-якій особі.

За чинним патентним законодавством України роботодавці наділені окремим, незалежним від винахідника правом на подання заявки, а відтак, на одержання патенту. Крім того роботодавець має право прийняти рішення про збереження службового винаходу чи корисної моделі як конфіденційної інформації, строк збереження якої не повинен перевищувати чотирьох років.

Окремої уваги заслуговує правовий статус суб'єктів тих правових відносин, що складаються у процесі проведення експертизи заявок на об'єкти промислової власності, а саме - замовники й виконавці.

Замовниками експертизи заявок на об'єкти промислової власності передусім виступають заявники. "Замовники" - "заявники", в даному разі поняття тотожні. Заявником може бути будь-яка особа (за умови її дієздатності).

В ст. 12 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" передбачено: "особа, яка бажає одержати патент і має на це право, подає до Установи заявку". Якщо особа, яка бажає отримати патент і має на це право, недієздатна, від її імені заявку подають її законні представники.

Виконавцем експертизи заявок на об'єкти промислової власності може виступати тільки Державний департамент інтелектуальної власності. Державну експертизу заявок на об'єкти промислової власності в Україні доручено проводити єдиному державному органу - Державному департаменту інтелектуальної власності в особі його Державного підприємства "Інститут промислової власності".

Ще одним учасником правовідносин в сфері права промислової власності є патентний повірений. Патентний повірений -- фахівець, обов'язком якого є виконання за фізичних і юридичних осіб дій, пов'язаних з поданням заявок і одержанням охоронних документів на об'єкти промислової власності у своїй країні і за кордоном, а також представлення їхніх інтересів у патентних відомствах, судових та інших інстанціях. Правове становище цієї категорії осіб регламентується Положенням про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), Положенням про державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), Положенням про комісію Держпатенту України по атестації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), Положення про апеляційну комісію Держпатенту України. Його обов'язком є виконання за фізичних і юридичних осіб дій, пов'язаних з поданням заявок і одержанням охоронних документів на об'єкти промислової власності у своїй країні і за кордоном, а також представлення їхніх інтересів у патентних відомствах, судових та інших інстанціях.

Патентні повірені займаються всіма питаннями, що відносяться до промислової власності, у межах дозволеного національними законами.

3. Міжнародно-правова охорона промислової власності

Охорона об'єктів права промислової власності забезпечується розгалуженою системою міжнародно-правової охорони промислової власності. Так, в систему міжнародно-правової охорони промислової власності входять міжнародно-правові акти та діяльність міжнародних органів і організацій.

Необхідність в міжнародній охороні промислової власності стала очевидна, коли іноземні учасники відмовилися взяти участь в міжнародній виставці винаходів у Відні в 1873 р., з метою попередження можливості викрадення ідей іншими країнами.

В цьому ж році була прийнята Паризька конвенція по охороні промислової власності - перший основний міжнародний договір, направлений на допомогу громадянам однієї країни в отриманні охорони на території інших країн. Сьогодні її учасниками стали більше 140 держав світу, які утворюють Міжнародний союз з охорони промислової власності, метою якого є забезпечення одержання правової охорони громадянами і юридичними особами країн-учасниць Конвенції у зарубіжних країнах.

Серед інших важливих універсальних міжнародних угод, прийнятих у сфері охорони промислової власності, слід назвати Договір про патентну кооперацію, підписаний 19 червня 1970 року у Вашингтоні, Мадридську конвенцію про міжнародну реєстрацію фабричних і товарних знаків від 14 квітня 1891 року, в якій на даний час беруть участь біля 50 держав світу(СРСР ратифікував її в 1976 році).

В 1973 році була підписана нова міжнародна угода в цій сфері - Віденський договір про реєстрацію товарних знаків.

Важливими є Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, Лісабонська угода про охорону місць походження та їх міжнародної реєстрації та інші акти.

Так, на думку Богуславського М.М., договори в сфері міжнародно-правової охорони промислової власності поділяються на три великі групи.

Перша група договорів створює міжнародну систему охорони, тобто це договори, які є джерелами юридичної охорони, узгодженої між державами на міжнародному рівні. Наприклад, три договори у сфері промислової власності: Паризька конвенція, Мадридська угода про прийняття неправдивих або вводячи в оману розпоряджень щодо походження на товар і Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження і їх міжнародної реєстрації, Берлінська конвенція та інші.

До другої категорії відносяться договори, метою яких є практичне забезпечення міжнародної охорони. Сюди можна віднести шість договорів у сфері промислової власності і договір про патентну кооперацію (РСТ), який забезпечує надання міжнародних заявок на патенти, Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знаків, Лісабонську угоду яка вже була згадана вище (вона відноситься як до першої так і до другої категорії), Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для патентної процедури і Гаазьку угоду про міжнародне депонування промислових зразків.

Третя група включає договори, які створюють класифікаційну систему, а також процедури для їх удосконалення і постійного оновлення. До цієї категорії відносяться чотири договори. Це Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію товарів, Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків, Віденська угода про заснування Міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків і Локарнська угода про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків.

Ключовою організаційною структурою у сфері інтелектуальної власності є Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).

До системи міжнародно-правових органів і організацій відносяться ті структури, які забезпечують охорону та захист прав промислової власності. Це Європейська патентна організація (ЄПО), Євразійська патентна організація (ЄАПО), Африканська організація інтелектуальної власності (ОАРІ), Африканська регіональна організація промислової власності (АРОПВ).

Європейська патентна організація заснована 1973 року заснована відповідно до підписання в Мюнхені Конвенції про видачу європейських патентів (Європейська патентна конвенція).

Метою Європейської патентної конвенції є спрощення діловодства з патентних заявок у країнах Європи (тобто замість кількох патентних заявок, різними мовами і подачі до патентних відомств різних країн, з'явилась можливість подати одну заявку однією мовою до одного патентного відомства - Європейського з метою отримання патентів у європейських країнах.

12 березня 1993 року 9-ма країнами СНД було підписано Угоду про заходи щодо охорони промислової власності і про створення Міждержавної ради (МДР) з охорони промислової власності. Потім, як наслідок, було підписано Євразійську патентну конвенцію у вересені 1994 року, відповідно до якої засновано Євразійську патентну організацію, що виконує адміністративні функції, пов'язані з діяльністю цієї організації і видачею євразійських патентів на винаходи.

З 1996 року функціонує створене в рамках ЄС Товариство товарних знаків (СТМ), метою якого є гармонізація національних законів країн ЄС з питань охорони знаків для товарів і послуг з метою встановлення правил для спрощення і полегшення процедури міжнародної реєстрації знаків для країн-учасниць.

Відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах. До подання заявки на одержання охоронного документа на винахід (корисну модель) в Відомство іноземної держави, заявник зобов'язаний подати заявку до Державного підприємства "Український інститут промислової власності". Одночасно йому необхідно повідомити Державний департамент інтелектуальної власності України про наміри здійснити таке патентування.

Основним нормативним документом, що визначає порядок подання повідомлення до Держдепартаменту про наміри здійснити патентування в іноземних державах, є "Інструкція про розгляд заявки про наміри здійснити патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах", що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 червня 1995 р. за № 163/700.

Для цього до Держдепартаменту надсилається заявка, у якої зазначаються: заявник в Україні; держави патентування; процедура патентування; заявник в іноземних державах; мета патентування; наявність документа про передачу права на патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах.

До заявки додаються: матеріали заявки на винахід (корисну модель) в обсязі, поданому до Укрпатенту; документ, який засвідчує подання заявки на винахід (корисну модель) до Укрпатенту (розписка про прийняття заявки, рішення про встановлення дати подання заявки, повідомлення про можливість проведення експертизи по суті); експертний висновок про можливість опублікування матеріалів щодо винаходу (корисної моделі) у пресі та інших засобах масової інформації згідно з Положенням про порядок підготовки матеріалів, призначених для відкритого опублікування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 419; документ, що засвідчує повноваження довіреної особи чи правонаступництво.

У разі відсутності заборони протягом трьох місяців від дати надходження цього повідомлення до Держдепартаменту заявку на одержання патенту на винахід (корисну модель) може бути подано в орган іноземної держави. В необхідних випадках Держдепартамент може дозволити запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах раніше зазначеного строку.

Якщо національний заявник подасть заявку на видачу патенту на винахід (корисну модель) до Відомства іноземної держави без отримання дозволу на це Держдепартаменту, то патент України на той самий винахід (корисну модель) може бути визнано у судовому порядку недійсним.

Отже, загалом Україна є активним учасником міжнародно-правової охорони промислової власності.

Питання для обговорення:

1. Визначте об'єкти права промислової власності.

2. Розкрити статус суб'єктів промислової власності.

3.Проаналізуйте структуру права промислової власності.

4. Охарактеризуйте правову природу нетрадиційних об'єктів права промислової власності.

5.Охарактеризуйте особливості майнових і немайнових прав на об'єкти патентного права.

Вирішіть тестові завдання:

1. Виберіть вірну відповідь. До структури інституту права промислової власності відносяться:

а) об'єкти патентного права;

б) об'єкти суміжних прав;

в) об'єкти права інтелектуальної власності;

г) об'єкти авторського права.

2. Виберіть вірну відповідь. До суб'єктів права промислової власності відносяться:

а) виконавці;

в) автори компютерних програм;

б) винахідники;

г) автори літературних творів.

3. Виберіть вірну відповідь. Всесвітня Організація інтелектуальної власності є:

а) спеціалізованим закладом ООН;

б) спеціалізованим міжнародним структурним підрозділом;

в) структурним підрозділом Ради Європи;

г) самостійним структуриним підрозділом.

4. Виберіть вірну відповідь. Майнові та особисті немайнові відносини, які виникли у зв'язку зі створенням та використанням винаходів, корисних моделей та промислових зразків регулюються чинним:

а) Цивільним процесуальним кодексом України;

б) Господарським процесуальним кодексом України;

в) Цивільним кодексом України;

г) Господарським кодексом України.

5. Виберіть вірну відповідь. Строк дії виключного права на винахід обчислюється з дня подачі заявки на видачу патенту та складає:

а) 5 років; б) 10 років;

в) 15 років; г) 20 років.

6. Виберіть вірну відповідь. Строк дії виключного права на промисловий зразок обчислюється з дня подачі заявки на видачу патенту та складає:

а) 5 років; б) 10 років;

в) 15 років; г) 20 років.

7. Виберіть вірну відповідь. Після спливу строку дії виключного права, яке було засвідчено патентом, винахід, корисна модель, промисловий зразок можуть бути використані будь-якою особою:

а) без ніякого дозволу, але з виплатою винагороди;

б) без ніякого дозволу та без виплати винагороди;

в) з дозволу патентовласника та без виплати винагороди;

г) з дозволу патентовласника та з виплатою винагороди.

8. Виберіть вірну відповідь. Право визнаватися автором винаходу, корисної моделі, промислового зразку (право авторства) охороняється на протязі:

а) 20 років; в) 70 років;

б) 50 років; г) безстроково.

9. Виберіть вірну відповідь. До корисних моделей відносяться:

а) застосування речовини за новим призначенням;

б) конструктивне виконання засобів виробництва та предметів споживання;

в) штам культури клітин рослин або тварин;

г) спосіб, речовина.

10. Виберіть вірну відповідь. До об'єктів промислового зразка відносяться:

а) об'єкт промислової споруди;

б) об'єкт нестійкої форми з рідких або газоподібних речовин;

в) художньо-конструкторське рішення виробу, яке визначає його зовнішній вигляд;

г) рішення, яке обумовлене виключно технічною функцією виробу.

Тема 5. Правове регулювання патентного права

Ключові слова: патентне право винаходи, корисні моделі, промислові зразки, суб'єкти патентного права, об'єкти патентного права, речовина, пристрій, спосіб, патентування, новизна, винахідницький рівень, промислова придатність.

1. Поняття та об'єкти патентного права

В науці існують різні підходи до розуміння патентного права: як до інституту права чи як до окремої галузі права України. Більшість вчених є прихильниками позиції, за якою патентне право - це інститут цивільного права, дещо специфічний в силу вивчення відповідних об'єктів, або ж права промислової власності.

Проте, ряд вчених вважає, що патентне право - це галузь права, яка має свій предмет і метод правового регулювання.

Особливістю цієї групи об'єктів є те, що вони мають справу не з матеріальними об'єктами, а з відносинами, що виникають у зв'язку з нематеріальними об'єктами і є результатом інтелектуальної діяльності. Лише в ході їхнього подальшого використання вони втілюються в матеріальні конкретні пристрої, механізми, технології, предмети побуту та ін.

Якщо виходити з позиції, що патентне право це галузь права, то у предмет патентного права входять ті відносини, що виникають у результаті створення винаходу, корисних моделей, промислових зразків і сортів рослин і їхнього використання. Ці відносини утворюють основу предмета патентного права. Таким чином, предмет патентного права складають відносини по економічному і духовному визнанню винаходів, корисних моделей, промислових зразків, а також відносини, що виникають у результаті їхнього використання.

Із специфіки предмета патентного права випливає його метод - сукупність прийомів юридичного впливу, їхнє сполучення, характерне для регулювання даної групи суспільних відносин. Специфічні риси методу виражені в правовому положенні суб'єктів, основах формування правовідносин і способах визначення їхнього змісту, у юридичному інструментарії, використовуваному при регулюванні.

Однозначного підходу немає, проте ми виходимо із розуміння, що патентне право - це інститут права промислової власності, який в свою чергу є частиною права інтелектуальної власнсті як окремої комплексної галузі права.

Отже, основними об'єктами патентного права є винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Під поняттям винаходу розуміють творче розв'язання утилітарної проблеми, тобто це є певне оригінальне рішення для задоволення тієї або іншої практичної потреби за допомогою конкретних засобів. Винахід -- це результат інтелектуальної діяльності, який робить можливим практичне вирішення конкретного завдання (проблеми) в будь-якій сфері діяльності людини.

Поняття винаходу закріплене у ст.1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі": винахід - технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності). Проте винахід не перестає бути винаходом, коли він не відповідає патентним нормам, наслідком є лише вісутність його правової охорони. Тобто, ті винаходи, які відповідають вимогам предбаченим законом, стають офіційно визнаними, а інші які не є оформленими у відповідності до законодавства престають ними бути. Особливістю чинного законодавства є той факт, що воно не дає формального визначення винаходу, а лише передбачає ряд умов щодо його патентоспроможності.

Винахід розкривається через свій об'єкт, що володіє рядом чітко встановлених характеристик. Винахідницька ідея реалізується або в матеріальному предметі, що з'явився завдяки творчій фантазії винахідника, або в способові впливу на матеріальні об'єкти, як штучно створені, так і ті, що існують незалежно від волі людини.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", об'єктом винаходу може бути:

продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо);

процес (спосіб),

а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

До пристроїв як об'єктів винаходу належать конструкції і вироби (наприклад машини, прилади, механізми, інструменти, транспортні засоби, обладнання). В порівнянні з іншими об'єктами винаходу пристрої забезпечують найбільш повний контроль за їх використанням.

Для характеристики пристроїв використовуються такі ознаки, як наявність конструктивних елементів або пристрою загалом, параметри чи інші характеристики елементів, матеріал, з якого виготовлені елементи або пристрій загалом. Елементи в пристрої можуть бути також описані за допомогою математичних формул, при цьому має значення, щоб патентна притензія поширювалася лише на конструкцію або виріб загалом, а не на математичну формулу.

Речовина представляє собою штучно створене матеріальне утворення, яке є сукупністю взаємопов'язаних елементів. До речовин як об'єктів винаходу належать: індивідуальні хімічні сполуки (включаючи високомолеку-лярні сполуки, об'єкти генної інженерії), які описуються за допомогою їх фізико-хімічних характеристик, що дає змогу їх ідентифікувати.

Для характеристики композицій використовуються такі ознаки, як якісний і кількісний склад інгридієнтів, структура композиції та інгридієнтів. Композиції невстановленого складу можуть бути охарактеризовані їх фізико-хімічними, фізичними показниками, а також ознаками, що розкривають спосіб їх отримання, продукти ядерного перетворення, як правило, характеризуються якісними (ізотопом) і кількісними (кількість протонів і нейтронів) складом, а також основними ядерними характеристиками

До штамів мікроорганізмів, культур рослин і тварин належать індивідуальні штами (наприклад бактерії, мікроскопічні гриби, дріжджі, напростіші водорості, лишайники), а також консорціуми мікроорганізмів, культур клітин, рослин, тварин (наприклад змішані штами мікроорганізмів, асоціації мікроорганізмів).

Для характеристики індивідуальних штамів мікроорганізмів використовують культурно-морфологічні характеритики із зазначенням температури вирощування і віку. Індивідуальні штами культур рослин і тварин, як правило, характеризуються родослівною культур, стандартними умовами вирощування, даними про видову приналежність.

Спосіб - це сукупність прийомів, виконуваних в конкретній послідовності, або з дотриманням певних правил. Як об'єкт винаходу спосіб характеризується технологічними засобами - наявністю конкретної дї, або сукупності дій, порядком виконання таких дій, умовами здійснення таких дій, режимом використання речовини, устройствами.

Способи як процеси виконання дій над матеріальними об'єктами підрозділяються на:

способи, направлені на виготовлення продукту (вони мають побічну охорону);

способи, направлені на зміну стану предметів матеріального світу без отримання конкретних продуктів (транспортування, обробка);

способи, в результаті котрих визначається стан предметів матеріального світу (контроль, діагностика).

До об'єктів, які не визнаються винаходом відносяться:

- відкриття, наукові теорії, математичні методи,

- методи організації і управління господарством,

- плани, умовні позначення, розпорядок, правила,

- методи здійснення розумових операцій,

- програми для обчислюваної техніки,

- результати художнього констроювання,

- топографії інтегральних мікросхем.

Не можуть отримати правової охорони в якості винаходу рішення, які суперечать суспільним інтересам, принципам моральності і гуманності. Це не означає, що вони не можуть отримати охорону взагалі. Так, наприклад, зовнішній вигляд виробу виходячи з естетичних міркувань може отримати охорону у вигляді промислового взірця. Секретні винаходи охороняються у відповідності до спеціального законодавства.

Загальновизнано, що винаходи визначають розвиток науково-технічного прогресу та є основою інновацій, впровадження яких забезпечує економічне зростання та покращання добробуту суспільства. Пристрої, речовини та способи виробництва, які втілюють принципово нові наукові знання, часто стають основою формування нових галузей і нових ринків, ініціюють похідні, вторинні відкриття, сприяючи таким чином зростанню кількості інновацій та створенню передумов для впровадження провідних науково-технічних нововведень наступного циклу.

Для того, щоб отримати правоохоронний документ винахід повинен відповідати умовам патентоздатності. Згідно із ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо.

Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Таким чином, не може бути визнана винаходом пропозиція, на яку вже видано патент або було видано авторське свідоцтво, а також пропозиція, на яку раніше подано заявку.

Новизна буде втрачена також у разі розголошення сутності пропозиції іншим способом, коли це зробило відомості загальнодоступними, тобто такими що можуть бути сприйняті і використані третіми особами. Рівень техніки визначається не в межах України, а в цілому світі. Таким чином, не має значення, чи розголошена суть пропозиції в Україні, чи на території іншої держави. Новизна буде втрачена незалежно від того, ким розголошені відомості - автором пропозиції чи іншою особою.

Згідно із ст.7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", на визнання винаходу патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї норми.

Другою умовою патентоздатності винаходу є його винахідницький рівень. Це, зокрема, відрізняє винахід від корисної моделі, для якої винахідницький рівень не є умовою патентоздатності. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто це рівень, який не випливає явно із рівня техніки. У законодавствах деяких інших держав як еквівалент винахідницькому рівню вживається поняття "неочевидності". Таким чином, вирішення може бути визнане винаходом за умови, якщо воно істотно відрізняється від аналогів, внаслідок чого є неочевидним для фахівця.

Винахід визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності. Тобто, поняття "промислово придатний" у даному випадку тлумачиться широко, як можливість використання винаходу не тільки у промисловості, а й у сільському господарстві, капітальному будівництві, транспорті та в будь-яких інших сферах діяльності. Таким чином, винахід - це вирішення, яке має прикладний характер, тобто передбачається його практичне застосування у конкретній сфері діяльності. Не виключена можливість створення таких пропозицій, реалізація яких вимагає наявності певного обладнання, матеріалів, яких на даний час ще не існує, а тому практичне застосування такої пропозиції може мати місце в майбутньому, коли будуть забезпечені відповідні технічні можливості для цього.

Корисна модель використовується в основному для таких результатів інтелектуальної діяльності, як пристрої і обладнання, тобто це певні рішення в сфері механіки. Корисна модель - це технiчне рiшення певного пристрою в стадii його конструктивного виконання, тобто у виглядi конструкцii. Вона повинна бути принципово новою i промислово застосованою.