Актуальні питання права інтелектуальної власності

Під поняттям "корисна модель" мається на увазі такі технічні рішення, нововведення, які за своїми зовнішніми ознаками нагадують патентоспроможні винаходи, але менш значні за своїм внеском у рівень техніки.

Об'єктом корисноi моделi може бути конструктивне виконання пристрою, яке відповідає усім нормам патентоспроможності

Як корисні моделі не охороняються рішення, що стосуються способів, речовин, штампів мікроорганізмів, культур клітин рослин і тварин.

Отже, корисні моделі відрізняються від винаходів тим, що корисні моделі охороняють лише ті нововведення, які стосуються типу пристроїв, тобто їх конструкторське виконання, до корисних моделей не висуваються вимоги відповідності винахідницькому рівню, що зовсім не означає, що корисною моделлю може бути визнане очевидне для будь-якого фахівця вирішення завдання.

Таким чином, коло об'єктів корисної моделі є вужчим, порівняно з винаходом.

Не може бути об'єктом корисної моделі, зокрема, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин, спосіб застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням. Крім того, не можуть бути об'єктами корисної моделі: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп'ютерні програми; результати художнього конструювання; топографії інтегральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин тощо.

Для характеристики пристрою використовують такі ознаки: наявність конструктивного (конструктивних) елемента (елементів); наявність зв'язків між елементами; взаємне розташування елементів; форма виконання елемента (елементів) або пристрою в цілому; форма виконання зв'язків між елементами; параметри та інші характеристики елемента (елементів) та їх взаємозв'язок; матеріал, з якого виготовлено елемент (елементи), або пристрій в цілому, середовище, що виконує функцію елемента.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", правова охорона надається корисній моделі, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" як особливі різновиди винаходів і корисних моделей виділяє службові та секретні винаходи (корисні моделі), для яких встановлює ряд спеціальних норм, що стосуються їх правового режиму. Тому важливо визначити, які саме винаходи (корисні моделі) відносяться до службових і секретних.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", службовий винахід (корисна модель) - винахід (корисна модель), створений працівником: у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрак-том) не передбачено інше; з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

Таким чином, створення службового винаходу (корисної моделі) передбачає наявність трудових правовідносин між працівником з однієї сторони і роботодавцем - з іншої. Це випливає із наведеного у законодавстві визначення роботодавця, під яким розуміється особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом). Тому службовий винахід (корисна модель) може бути створено лише за умови існування трудових правовідносин між працівником і роботодавцем, які виникають на основі укладення трудового договору (контракту). Отже, не є службовим винахід (корисна модель), створені особою, яка виконує певну роботу за цивільно-правовим договором, зокрема, договором підряду.

Секретний винахід (секретна корисна модель) винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену до державної таємниці (ст.1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі").

Правовий режим інформації, що відноситься до державної таємниці, регламентується Законом України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року з наступними змінами і доповненнями.

Згідно із ст.1 Закону України "Про державну таємницю", державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України.

Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням Державного експерта з питань таємниць. Інформація вважається державною таємницею з часу включення її до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (ст.7 Закону України "Про державну таємницю").

Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється державним експертом з питань таємниць з урахуванням ступеня секретності інформації та інших обставин і не може перевищувати 30 років. Після закінчення зазначеного строку його може бути продовжено рішенням Державного експерта з питань таємниць.

Засекречування інформації, що віднесена до державної таємниці, здійснюється шляхом надання відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності ("особливої важливості", "цілком таємно", "таємно").

Промисловий зразок - це художньо-конструкторьке оформлення виробу, що визначає його зовнiшнiй вигляд. Воно повинно бути новим, оригiнальним i промислово застосовним (тобто вiдтвореним промисловим засобом). Промисловий зразок забезпечує злиття утилiтарноi i художньоi сторiн, у ньому реалiзується iдея одержання максимальноi вигоди за допомогою зовнiшнього вигляду виробу.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок, кольорова гамма або iх сполучення, що визначає зовнiшнiй вигляд промислового виробу i призначений для задоволення естетичних i ергономiчних потреб.

У той же час не охоплюються поняттям промислового зразка: об'єкти архiтектури (крiм малих архiтектурних форм), промисловi, гiдротехнiчнi та iншi стацiонарнi спорудження; друкарська продукцiя як така; об'єкти нестiйкоi форми з рiдких, газоподiбних, сипучих або подiбних iм речовин.

Промисловий зразок у найширшому змісті може бути визначений як орнаментальне або естетичне зовнішнє оформлення виробу. При цьому виріб повинен мати властивість тиражуватися, інакше цей об'єкт може бути визначений як твір мистецтва і охоронятися авторським правом.

Промислові зразки класифікуються на плоскі -- містять двовимірну композицію, наприклад: текстури тканин, настільні дитячі ігри, зображення на одязі тощо; об'ємні -- являють собою композицію, в основу якої покладена об'ємно-просторова структура, наприклад: зовнішній вигляд меблів, сільськогосподарської машини, мотоцикла, люстри тощо

Промисловий зразок відповідає умовам патентоспромож-ності, якщо він є новим. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень. На визнання промислового зразка патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію протягом шести місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Патент на промисловий зразок надає захист зовнішньому вигляду будь-якого промислово застосовного виробу, забезпечуючи патентовладельцу монопольне право на виробництво і продаж запатентованого виробу не залежно від його функціональних властивостей. Щодо промислових зразків, то виникнення прав на цей об'єкт промислової власності інколи ускладнюється тим, що відрізнити такий зразок від інших подібних об'єктів промислової власності буває важко.

Наприклад, промисловий зразок може бути об'єктом авторського права або об'єктом декоративно-прикладного мистецтва. Як розрізнити зазначені об'єкти, дискусії щодо цього у спеціальній літературі відбуваються давно і безрезультатно. Чітких критеріїв для розрізнення промислових зразків від інших подібних об'єктів промислової власності не вироблено. Тому, на наш погляд, найкращим критерієм для такого розмежування є призначення даного об'єкта. Якщо розроблена модель призначена для надання промисловому виробу зовнішньої форми, то це, безперечно, промисловий зразок. Якщо така модель призначена для прикраси, то її варто визнавати об'єктом декоративно-прикладного мистецтва.

2. Правовий статус суб'єктів патентного права

У теорії права прийнято вважати суб'єктом права того, хто може мати права, того, хто може бути носієм права. За загальним визначенням суб'єкт права - це людина або організація чи інше соціальне утворення, які законом наділені здатністю мати суб'єктивні права та нести юридичні обов'язки і, отже, бути учасниками правовідносин.

Поняття суб'єкта права інтелектуальної власності на винахід стосується як автора результату, так і його правонаступників -- будь-яких фізичних і юридичних осіб, яким автор передав своє суб'єктивне майнове право на результати творчої праці. Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи, держава.

Законодавчі акти про промислову власність передбачають випадки, коли суб'єктом права на результати творчої праці виступають саме юридичні особи, держава або її органи.

Автором будь-якого результату творчої праці може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави або особа без громадянства, тобто це завжди буде фізична особа. Вищевказані особи можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промислового зразка незалежно від віку. Іноді малолітні автори вносять цінні пропозиції, які використовуються у виробництві.

Первинним суб'єктом права інтелектуальної власності на об'єкти патентного права є винахідник та автор промислового зразка, тобто фізичні особи, творчою працею яких створено об'єкт інтелектуальної власності. Саме вони, за загальним правилом, мають право на одержання патенту, якщо інше не встановлено законодавством. Слід враховувати, що якщо особа не внесла особистого творчого внеску в створення винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, а надала тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і оформленні заявки, у неї не виникає право на одержання охоронного документа.

Досить часто винахід, корисна модель чи промисловий зразок можуть бути створені не одним автором, а спільною творчою працею кількох авторів. У такому разі складаються відносини, які прийнято називати співавторством. Але співавторство має місце лише тоді, коли воно має творчий характер. Надання технічної допомоги авторові іншими особами не є співавторством (наприклад, консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи тощо).

Питанню співавторства завжди приділялася увага в науковій літературі, але законодавчо воно і нині чітко не врегульовано, що породжує дискусії з приводу конкретних ситуацій. Законодавець співавторство передбачив лише для творів (ст. 436 ЦК України). Але співавторство характерне і для винахідників, і для раціоналізаторів, авторів сортів рослин і порід тварин, творців промислових зразків і корисних моделей, торговельних марок. Тобто, співавторство можливе у різних видах творчості. Загалом, відносини між співавторами мають оформлятися договором на підставі якого здійснюється розпорядження майновими правами на об'єкт, який створений в результаті спільної праці. При спільному створенні об'єкта кількома особами, вони мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено домовленістю між ними.

Держава може стати суб'єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, права на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства.

При видачі охоронних документів застосовується принцип першого заявника. Суть його полягає у тому, що держава не ставить за мету з'ясування, яка особа дійсно першою досягла такого результату. Наділяється правами і захищаються права тієї особи, яка перша вчинила дії стосовно встановленого повідомлення про досягнення, тобто розкрила суспільству невідомі раніше знання.

Таким чином, у випадку паралельного винахідництва, коли дві чи більше особи незалежно одна від одної створили об'єкт, який може бути визнано винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, право на одержання охоронного документа належить тій з них, заявка якої має більш ранню дату подання до Державного департаменту інтелектуальної власності.

Законодавство про промислову власність зобов'язує власників патентів добросовісно користуватися виключними правами, що надаються патентом. Добросовісне користування розуміється як таке, що не завдає шкоди іншим власникам патентів, іншим фізичним і юридичним особам, навколишньому середовищу, інтересам суспільства, національній безпеці тощо. Власник патенту повинен сплачувати відповідні збори для підтримання чинності патенту і добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

За законодавством України про промислову власність, власник патенту зобов'язаний використати запатентований винахід, корисну модель чи промисловий зразок для потреб суспільного розвитку. Якщо зазначені об'єкти не використовуються або використовуються недостатньо в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка було припинено, у такому разі будь-яка особа, яка має намір і виявляє готовність використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, пропонує власникові патенту укласти ліцензійний договір. Якщо власник патенту відмовиться від укладення ліцензійного договору, то зазначена особа може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка (видати примусову ліцензію). Суд може ухвалити рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. В рішенні суду визначаються обсяг використання запатентованого об'єкта, строки дії дозволу, розмір та порядок виплати винагороди власникові патенту.

Проте, слід мати на увазі, що примусова ліцензія може бути видана заінтересованій особі за умови, що власник патенту в суді не довів, що факт невикористання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка був зумовлений поважними причинами.

Всесвітня організація інтелектуальної власності тлумачеть поняття примусової ліцензії як позначення явища, протилежно добровільний ліцензії. Володілець добровільної ліцензії має право здійснювати такі дії, які охоплюються виключним правом, з дозволу власника патенту. Такий дозвіл називають звичайно ліцензійним контрактом. Він укладається між власником патенту і володільцем ліцензії.

Володілець примусової ліцензії має право здійснювати дії, які охоплюються виключним правом, з дозволу влади поза волею власника патенту. Примусову ліцензію ще називають недобровільною ліцензією.

Нове законодавство про інтелектуальну власність істотно підвищило роль ще одного суб'єкта права на результат творчої праці, а саме роботодавець, з яким автор перебуває у трудових відносинах за договором найму.

Закони про винаходи, корисні моделі та промислові зразки містять норми, відповідно до яких право на одержання патенту має роботодавець і винахідник спільно. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду авторові. У свою чергу винахідник винаходу або корисної моделі чи автор промислового зразка має подати роботодавцю письмове повідомлення про досягнутий ним результат творчої праці з описом, що розкриває сутність винаходу, корисної моделі чи промислового зразка настільки повно і ясно, що робить можливим його використання. При цьому треба мати на увазі, що іноді сам автор результату не спроможний чітко і ясно скласти опис винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. В такому разі він змушений вдаватися до допомоги самого роботодавця.

Право на винахід, корисну модель та промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент -- це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

Права, які надаються суб'єктам права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, прийнято поділяти на дві групи: особисті немайнові права та майнові права.

До особистих немайнових прав належать право авторства, право на ім'я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Але при цьому слід мати на увазі, що коло і характер особистих немайнових прав і майнових прав визначається тими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні.

Як уже зазначалося, право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Усі інші особи, які використовують зазначені об'єкти, зобов'язані зазначати ім'я автора. Право авторства закріплює факт створення того чи іншого творчого результату даною конкретною особою, а це має значення для громадської оцінки як самого результату, так і особи автора.

Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов'язкове.

Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам імені автора чи спеціальної назви. Більш того, уже згадувані Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель передбачають зазначення назви винаходу. Пункт 6.2.1 цих Правил проголошує: "Назва винаходу (корисної моделі) характеризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики Міжнародної патентної класифікації (МПК)".

Слід звернути увагу на те, що особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва та авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність та права на обнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве і не стосується результатів технічної творчості, винахід можна удосконалювати будь-кому. Не можна приховувати від суспільства і готовий винахід.

Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відомостей про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту. При цьому варто пам'ятати, що річний збір за підтримання чинності патенту сплачується за кожний рік дії патенту, рахуючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до патентного відомства України водночас з документом про сплату збору за видачу патенту. Без такої сплати збору патент не видається.

Використанням винаходу, корисної моделі та промислового зразка визнається виготовлення, пропонування для продажу, запровадження у господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання у зазначених цілях продукту, що охороняється патентом. Іншими словами, використанням визнається будь-який продаж продукту, що охороняється патентом на території України. І не лише продаж, а навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту на виставках, ярмарках, вітринах тощо. Застосуванням, безумовно, визнається будь-яке використання винаходу. З цього загального правила є один виняток. Відповідно до Закону "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (ст. 25), той субєкт, хто в інтересах своєї діяльності добросовісно використовує в Україні заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок до дати подання заявки чи до дати конвенційного пріоритету, зберігає право на безоплатне продовження цього використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

Право особи, що є власником патенту на винахід або корисну модель, не допускати використання винаходу чи корисної моделі іншими особами називається виключним правом на винахід або корисну модель. Зміст виключних прав визначається чинним законодавством. На практиці набуття виключного права переслідує дві основні мети: забезпечити захист від порушень і створити можливість передавати право на винахід чи корисну модель (повністю або частково).

Першим аспектом виключного права є забезпечення захисту від порушень, тобто від несанкціонованого використання запатентованого винаходу або корисної моделі будь-ким, крім самого власника патенту. Створення винаходу чи корисної моделі і, зокрема, доведення його до промислового здійснення, звичайно вимагає значних витрат, які власник патенту має намір компенсувати з вигодою для подальшого його використання, в тому числі шляхом продажу продукції, яка виготовляється на основі винаходу або корисної моделі.

Другим аспектом виключного права є можливість надання власником патенту дозволу іншим особам вести діяльність, що охоплюється виключним правом. Власник патенту зацікавлений в наданні такого дозволу, якщо він не має умов або просто не потребує самостійного використання винаходу чи корисної моделі, принаймні у всьому їхньому обсязі. Іноді власник патенту не має прав (наприклад, він іноземець) або практичної можливості реалізувати винахід або корисну модель у даній країні і, отже, йому доводиться шукати для цього інших осіб. Частіше за все власник патенту зацікавлений у видачі дозволу на використання винаходу або корисної моделі з певними обмеженнями, наприклад, з обмеженням обсягу виробництва продукції або часу дії дозволу.

Строки та механізм сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на винаходи та корисні моделі, а також їх розміри визначено Порядком сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року №1716.

3. Порядок оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки потребує виконання ряду формальностей. Це, передусім, подання належним чином оформленої заявки до патентного відомства України, проведення експертизи, видачі відповідних правоохоронних документів, їх реєстрації і інше.

Заявка складається українською мовою і має стосуватися лише одного результату технічної творчості. Об'єднання в одній заявці двох винаходів, корисних моделей чи промислових зразків не допускається.

Заявка має містити: заяву про видачу патенту України на винахід, корисну модель чи промисловий зразок відповідно, опис винаходу, корисної моделі; креслення (якщо на нього є посилання в описі); реферат; документ про сплату встановленого збору за подання заявки.

Заявка надсилається на адресу Українського інституту промислової власності. Заява на видачу патенту подається за встановленою формою. У графі цієї форми заяви, що містить прохання видати патент України, необхідно вказати, на який із двох об'єктів промислової власності заявник просить видати патент: на винахід чи корисну модель.

Заявка на видачу патенту України на винахід і корисну модель має відповідати вимогам, встановленим Правилами складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель, затвердженими наказом Держпатенту України від 17 листопада 1994 року з відповідними змінами і доповненням. Заявка на промисловий зразок має відповідати вимогам Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок, затверджених наказом Держпатенту України від 15 січня 1995 року.

У заяві на видачу патенту обов'язково має бути вказано прізвище заявника (заявників), його адресу, а також автора (авторів) заявленої пропозиції.

Опис винаходу і корисної моделі викладається у встановленому порядку і має розкривати їх суть настільки ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі. Він має підтверджувати обсяг правової охорони, визначений формулою винаходу чи корисної моделі. В описі мають бути зазначені індекс рубрики Міжнародної патентної класифікації, галузь техніки, до якої належить винахід чи корисна модель; рівень техніки; суть винаходу чи корисної моделі, перелік фігур, креслень, якщо на них є посилання в описі; відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу чи корисної моделі.

Формула винаходу і корисної моделі має виражати його суть, базуватися на описі і викладатися у встановленому порядку ясно і стисло. Формула винаходу чи корисної моделі -- це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу чи корисної моделі, що містить сукупність ознак, які достатні для досягнення зазначеного заявником технічного результату. У разі визнання пропозиції винаходом лише формула набуває правового значення і є єдиним критерієм визначення обсягу використання винаходу. Лише за формулою встановлюється факт використання чи невикористання винаходу. Формула винаходу чи корисної моделі повинна характеризувати винахід чи корисну модель тими самими поняттями, що їх містить опис винаходу чи корисної моделі.

Реферат складається лише для інформаційних цілей. Він не може братися до уваги з іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу чи корисної моделі і визначення рівня техніки.

Після надходження заявки до патентного відомства України, а саме до Державного департаменту інтелектуальної власності вона підлягає спеціальній експертизі. Усі заявки перевіряють за формальними ознаками (формальна експертиза), крім того, заявка на винахід підлягає експертизі по суті (кваліфікаційна експертиза).

Мета формальної експертизи заявки -- визначити, чи належить пропозиція, що заявляється, до об'єктів винаходу, а також, чи відповідає заявка вимогам закону, чи є в матеріалах заявки документ про сплату збору за подання заявки і чи він відповідає встановленим вимогам.

Якщо в результаті формальної експертизи буде виявлено, що в заявці наявні всі передбачені законом документи і вони відповідають встановленим вимогам, то Установа має прийняти рішення або про видачу патенту, або про проведення експертизи заявки по суті. У разі виявлення на момент одержання матеріалів заявки, що її матеріали не відповідають вимогам закону, Державний департамент інтелектуальної власності повідомляє про це заявника. Виявлені недоліки заявки мають бути усунуті протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення про це. Якщо протягом зазначеного строку виявлені недоліки не будуть усунуті, то датою подання заявки буде дата одержання матеріалів патентним відомством. Якщо заявка взагалі не буде виправлена, вона вважатиметься неподаною, про що повідомляється заявник.

Неподаною визнається також заявка, в описі якої є посилання на креслення, але самого креслення немає. Якщо протягом встановленого строку креслення не надійде або заявник не зніме посилання на нього у заявці, вона вважається неподаною.

Рішення про встановлення дати подання заявки Державний департамент інтелектуальної власності надсилає заявникові лише після надходження документа про сплату збору за подання заявки. Зазначений документ не надійшов -- заявка вважається відкликаною.

Відповідно до законодавства після публікації відомостей про заявку на винахід заявникові надається тимчасова охорона заявленої пропозиції в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої опубліковано відомості про заявку. Дія тимчасової охорони припиняється з дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки. Дія тимчасової охорони за міжнародною заявкою починається з дати її міжнародної публікації.

Під час дії тимчасової охорони заявленої пропозиції заявник має право на одержання компенсації за завдані йому збитки особами, що використали винахід без дозволу заявника. Але право заявника на компенсацію виникає лише за умови, що особа, яка використала пропозицію заявника, дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою із зазначенням номера заявки, що відомості про заявку на винахід, який вона використовує без дозволу заявника, опубліковані.

Експертиза заявки по суті (кваліфікаційна експертиза) проводиться на вимогу заявника або будь-якої іншої особи. Заявник має право брати участь у розгляді питань, що обумовлені проведенням експертизи. Він має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення, але до прийняття рішення за заявкою. При публікації відомостей про заявку на видачу патенту на винахід зазначені виправлення та уточнення враховуються, якщо вони надійшли до Державного департаменту інтелектуальної власності за 6 місяців до дати публікації.

Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення Державного департаменту інтелектуальної власності особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи.

Після подання заявки та за наявності документа про сплату збору за її подання Державний департамент інтелектуальної власності проводить формальну експертизу заявки, під час якої визначається, чи належить цей об'єкт до об'єктів, зазначених як винахід, і чи відповідає вимогам закону подана заявка. Якщо заявка на видачу патенту на винахід відповідає вимогам закону, Державний департамент інтелектуальної власності, за наявності документа про сплату збору за подання заявки, надсилає заявникові повідомлення про завершення формальної експертизи і про можливість проведення кваліфікаційної експертизи заявки.

З метою ознайомити заінтересованих осіб із заявкою на винахід по закінченні 18 місяців від дати подання заявки на видачу патенту на винахід, а якщо за явлено пріоритет, то від дати її пріоритету, Державний департамент інтелектуальної власності публікує у своєму офіційному бюлетені визначені нею відомості про заявку. За клопотанням заявника зазначена публікація може бути здійснена раніше встановленого строку. На прохання винахідника його ім'я не повинно згадуватися в опублікованих відомостях про заявку. Після публікації заявки будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.

По завершенні експертизи заявки Державний департамент інтелектуальної власності має прийняти рішення про визнання заявленої пропозиції винаходом, якщо вона відповідає умовам патентоспроможності. В іншому разі заявникові надсилається рішення про відхилення заявки.

Заявник має право на будь-якому етапі розгляду заявки, аж до прийняття рішення за нею, відкликати її. Він також може замінити заявку на винахід на заявку на корисну модель і навпаки. Така заміна можлива до прийняття рішення про видачу патенту або відхилення заявки.

При проведенні пошуку у ході експертизи використовується потужна патентно-інформаційна база Укрпатенту, створена відповідно до затвердженого Державним департаментом інтелектуальної власності (ДДІВ) офіційного переліку джерел для пошуку.

Для проведення відповідних експертизі в подальшому патентування існують відповідні національні патентні класифікації, які необхідні для обробки патентних заявок і підтримки пошукових масивів і характеризуються значною різноманітністю. Так, розвиток міжнародного співробітництва у сфері промислової власності викликав необхідність створення міжнародної патентної класифікації, яка поєднала функціонально орієнтований і галузевий принципи. Вона базується на Страсбурзькій угоді 1971 р., підготовленій Міжнародним бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Згідно з цією класифікацією виокремлюється 8 розділів:

А - задоволення життєвих потреб людини;

В - технологічні процеси, транспортування;

С - хімія, металургія;

D - текстиль, папір;

Е - будівництво, гірнича справа

F - механіка, освітлення, опалення, двигуни, насоси,зброя, вибухові роботи;

Н - електрика,

а також 118 класів, 617 підкласів і більш ніж 55 тисяч груп .

На підставі рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок публікуються відомості про видачу патенту в офіційному бюлетені. Водночас з публікацією відомостей про видачу патенту публікуються опис до патенту на винахід, корисну модель, що містить формулу та опис винаходу і корисної моделі, а також креслення, на яке є посилання в описі винаходу чи корисної моделі.

Будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки після публікації відомостей про видачу патенту. Водночас з публікацією відомостей про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок патентне відомство здійснює їх державну реєстрацію, для чого вносить до відповідного Державного реєстру патентів України відомості про патент. У місячний строк після державної реєстрації патенту його видають особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання патенту мають кілька осіб (співавторів), їм видається один патент.

За одержання патенту та підтримання його чинності необхідно сплачувати спеціальний збір, розмір якого і порядок сплати встановлює Кабінет Міністрів України.

Патент на винахід або корисну модель є документом, що видається компетентним органом держави і засвідчує визнання рішення, що заявляється, винаходом або корисною моделлю, авторство і виключне право власника патенту на винахід чи корисну модель.

Однією з організаційно-правових форм мобілізації додаткових можливостей для успішного вирішення господарських завдань і підвищення ефективності виробництва є патентування винаходів або корисних моделей за кордоном і продаж ліцензій. Патентування винаходів або корисних моделей за кордоном проводиться з метою захисту економічних інтересів організацій і підприємців України.

Система патентування сприяє технологічному розвитку за основними напрямами: стимулює створення нових технологій; забезпечує умови для успішного промислового застосування нових технологій; сприяє передачі технологій; служить інструментом технологічного планування і здійснення відповідної стратегії технічного розвитку; забезпечує організаційну структуру, яка сприяє надходженню іноземних інвестицій.

Заявка на отримання патенту на промисловий зразок повинна містити виклад даних щодо заявника (-лей) і автора (-ров) промислового зразка, опис і фотографій промислового зразка, при необхідності креслення і інші дані. Об'єм заявлених прав визначається зображенням промислового зразка.

Експертиза перевіряє відповідність матеріалів заявки пред'явленим вимогам і за відсутності заперечень ухвалює рішення про видачу патенту. За видачу патенту сплачується збір. Термін дії виняткових (монопольних) прав тих, що надаються патентом на промисловий зразок складає 10 років з моменту подачі заявки у Відомство.

Відомості про видачу патенту публікуються в офіційному бюлетені "Промислова власність". Рішення про видачу може бути опротестовано в адміністративному порядку в Апеляційну раду Відомства в течії 6 місяців з моменту публікації на підставі відсутності критеріїв патентоспроможності. По закінченню 6-місячного терміну спори щодо авторства на промисловий зразок, виплати винагород і компенсацій, порушення майнових прав і ліцензійних договорів розв'язуються в судовому порядку. Відповідно до чинного українського патентного законодавства заявка на отримання патенту на промисловий зразок повинна містити:

вказівку заявника (заявників) і його (їх) адресу (-а), а також винахідника (винахідників);

опис промислового образцадолжно бути викладено в певному порядку і розкривати всі його істотні ознаки;

фотографії або інші зображення, що повністю демонструють відмітні ознаки промислового зразка;

креслення (якщо на нього є посилання в описі).

Майнові права інтелектуальної власності на промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Питання для обговорення:

1. Охарактеризуйте види та значення об'єктів патентного права.

2. Охарактеризуйте різновиди об'єктів винаходу та проаналізуйте їх правову природу.

3. Охарактеризуйте правове статус суб'єктів патентного права.

4. Охарактеризуйте правовий режим співавторства щодо об'єктів патентного права.

Вирішіть тестові завдання:

1. Виберіть вірну відповідь. До об'єктів патентного права належать:

а) сорти рослин; в) винаходи;

б) породи тварин; г) наукові відкриття.

2. Виберіть невірну відповідь. Об'єктами винаходи є:

а) пристрій; в) форма;

б) речовина; г) спосіб.

3. Виберіть вірну відповідь. Промисловий зразок це -

а) орнаментальне зовнішнє оформлення виробу;

б) естетичне зовнішнє оформлення виробу;

в) технічне рішення цу промисловості;

в) об'єкт авторського права.

4. Виберіть вірну відповідь. Не охоплюються поняттям промислового зразка:

а) об'єкти архiтектури (крiм малих архiтектурних форм), промисловi, гiдротехнiчнi та iншi стацiонарнi спорудження;

б) друкарська продукцiя як така;

в) орнаментальне зовнішнє оформлення виробу;

г) естетичне зовнішнє оформлення виробу.

5. Виберіть вірну відповідь. Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється державним експертом з питань таємниць з урахуванням ступеня секретності інформації та інших обставин і не може перевищувати:

а) 10 років; б) 20 років;

в) 30 років; г) 40 років.

6. Виберіть вірну відповідь. Умови правової охорони промислових зразків є наступні:

а) новизна;

б) оригінальність;

в) промислова придатність;

г) винахідницький рівень.

7. Виберіть вірну відповідь. Після спливу строку дії виключного права, яке було засвідчено патентом, винахід, корисна модель, промисловий зразок можуть бути використані будь-якою особою:

а) без ніякого дозволу, але з виплатою винагороди;

б) без ніякого дозволу та без виплати винагороди;

в) з дозволу патентовласника та без виплати винагороди;

г) з дозволу патентовласника та з виплатою винагороди.

8. Виберіть вірну відповідь. Основні умови патентоспроможності винаходу:

а) винахідницькій рівень; в) корисність;

г) відповідність законодавству; б) реєстрація.

9. Виберіть вірну відповідь. До корисних моделей відносяться наступні об'єкти:

а) застосування речовини за новим призначенням;

б) конструктивне виконання засобів виробництва та предметів споживання;

в) штам культури клітин рослин або тварин;

г) спосіб, речовина.

10. Виберіть вірну відповідь Строк дії виключного права на винахід обчислюється з дня подачі заявки на видачу патенту та складає:

а) 5 років; в) 15 років;

б) 10 років; г) 20 років.

Тема 6. Правова охорона нетрадиційних об'єктів промислової власності

Ключові слова: раціоналізація, раціоналізаторські пропозиції, комерційна таємниця, результати селекції, топографії інтегральних мікросхем, наукові відкриття, сорти рослин, породи тварин, майнові та особисті немайнові права інтелектуальної власності.

1. Правова охорона раціоналізаторських пропозицій

Раціоналізаторська діяльність, як відомо, найбільш масовий та ефективний вид технічної творчості. Однак за роки незалежності в Україні відбулось катастрофічне зменшення кількості раціоналізаторів, а також поданих і впроваджених раціоналізаторських пропозицій.

Правове регулювання раціоналізації в колишньому СРСР здійснювалось не на рівні закону, а на рівні відомчих нормативних актів. Серед останніх діючих нормативно-правових актів є Тимчасове Положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізатор-ських пропозицій в Україні, затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992р. № 479/92. Дане Положення в значній мірі втратило свою чинність у зв'язку з прийняттям законодавства про промислову власність. Але воно зберегло свою дію в частині, що стосується раціоналізаторських пропозицій.

Раціоналізаторська пропозиція належить до об'єктів винахідницьких правовідносин, оскільки вона в основному є творчим вирішенням завдань, що приносять користь у суспільному житті. Раціоналізаторська пропозиція не згадується в Паризькій конвенції з охорони промислової власності та інших важливих міжнародних угодах. В основному правова охорона раціоналізаторських пропозицій здійснюється на підставі договорів.

Згідно із ст. 481 ЦК України раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Раціоналізаторська пропозиція може стосуватися будь-якої сфери суспільно корисної діяльності людини. Це може бути вдосконалення медичних інструментів та апаратури, оборони країни, зв'язку і транспорту тощо.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

До раціоналізаторської пропозиції законодавство встановило три необхідні вимоги:

1) пропозиція має стосуватися профіля підприємства, якому вона подана;

2) раціоналізаторська пропозиція має бути новою;

3) раціоналізаторська пропозиція повинна бути корисною підприємству, якому вона подана.

Пропозиція має стосуватися профіля підприємства, якому вона подана, тобто вирішувати певну практичну задачу. Звичайно, пропозиція повинна давати рішення задачі, а не її постановку, тому раціоналізаторською визнається пропозиція, що є технічним рішенням, спрямованим на зміну конструкції виробів і застосовуваної техніки, технології або складу матеріалів.

Другою необхідною ознакою раціоналізаторської пропозиції є новизна запропонованого рішення. Раціоналізаторська пропозиція визнається новою для підприємства, якому вона подана, якщо її суть на цьому підприємстві до подачі заяви на неї не була відома. Для встановлення новизни раціоналізаторської пропозиції використовуються усі наявні на даному підприємстві джерела інформації, які містять відомості про цю або тотожну пропозицію такою мірою, що робить її можливою для використання.

На думку Прахова Б. Г., пропозиція визнається новою для підприємства, організації або установи, яким вона подана, якщо до подачі заяви за встановленою формою дане або таке ж рішення:

1) не використовувалось на цьому ж підприємстві, в організації або установі, крім випадків, коли рішення використовувалось за ініціативою автора протягом не більше трьох місяців до подачі заявки;

2) не було передбачено наказами або розпорядженнями адміністрації, не було розроблено технічними службами цього ж підприємства, організації або установи, не було заявлено іншою особою з більш раннім пріоритетом;

3) не було рекомендовано вищестоящими організаціями або опубліковано в інформаційних виданнях по поширенню передового досвіду в даній галузі;

4) не передбачено обов'язковими для підприємства, організації, установи нормативами (стандартами, нормалями, технічними умовами тощо).

Третьою необхідною ознакою раціоналізаторської пропозиції є корисність рішення. Пропозиція визнається корисною, якщо її використання на даному підприємстві, організації або установі за наявних умов або в умовах, які повинні бути створені відповідно до затверджених планів, дозволяє одержати економічний, технічний або інший позитивний ефект.

Раціоналізаторська пропозиція визнається корисною для підприємства, якому подано заяву на неї, якщо її використання дає змогу підвищити економічну ефективність виробництва, одержати кращий дохід (прибуток) або одержати інший позитивний ефект цим підприємством. Інший позитивний ефект може полягати в будь-якому підвищенні технічного рівня виробництва, поліпшенні умов та безпеки праці, зниженні негативного впливу на навколишнє середовище тощо.

Положення визначає коло пропозицій, які формально хоч і підпадають під ознаки раціоналізаторських, але такими не визнаються. До них відносяться пропозиції інженерно-технічних працівників науково-дослідних, проектних, конструкторських, технологічних організацій і аналогічних підрозділів підприємств, що стосуються проектів, конструкцій і технологічних процесів, які розробляються ними.

Так, ч. 1 ст. 483 ЦК України визначено, що суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана. Однак ЦК України не містить визначення того, що слід розуміти під поняттям "добросовісне заохочення".

До особистих немайнових прав автора раціоналізаторської пропозиції належать право авторства, право на ім'я, право на назву раціоналізаторської пропозиції, право на пріоритет, до майнових прав -- право на винагороду (ст. 484 ЦК України).

Визнання пропозиції раціоналізаторською і прийняття її до використання є підставою для видачі автору посвідчення на раціоналізаторську пропозицію. Посвідчення стверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подачі та авторство. Якщо пропозиція створена творчою працею кількох осіб, то посвідчення на раціоналізаторську пропозицію видається кожному співавтору із зазначенням інших співавторів. Посвідчення видається тією організацією, яка прийняла рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською. При цьому дія посвідчення, виданого підприємством, організацією або установою, припиняється, якщо на цю ж пропозицію потім видається посвідчення міністерством або відомством.

При визнанні пропозиції раціоналізаторською і прийняття її до використання між заявником і підприємством має бути укладений договір, у якому повинні бути визначені межі використання пропозиції, порядок обчислення і строки виплати винагороди.

2. Правова охорона комерційних таємниць

Комерційна таємниця є одним з найдавніших способів охорони результатів інтелектуальної діяльності. Давні майстри зберігали секрети своєї професійної діяльності задовго до виникнення перших правових засобів охорони виключних прав. Правова охорона комерційнії інформації надавалася ще в Давньому Римі, де законом передбачався подвійний штраф за примушення рабів розкривати секрети своїх господарів.

Сучасне розуміння комерційної таємниці почало розвиватись в Англії під час промислової революції. У США перше задокументоване судове рішення стосовно комерційної таємниці датується 1837роком.

Під комерційною таємницею підприємства розумілись пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства відомості, що не є державними таємницями, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

Сьогодні, комерційна таємниця віднесена Цивільним кодексом України (ст. 420) до об'єктів права інтелектуаль-ної власності.

Комерційною таємницею, відповідно до ст. 505 ЦК України, є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

В українському законодавстві і практиці передбачено розуміння комерційної таємниці як певних відомостей, що пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витікання) яких може завдавати шкоди його інтересам.

Майнові права на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Для організації збереження конфіденційної інформації комерційного підприємства необхідно провести комплекс заходів у двох напрямах:визначити інформацію, що становить комерційну таємницю, враховуючи її дійсну чи потенційну комерційну важливість; забезпечити порядок її захисту, що передбачає відсутність вільного доступу до інформації на законних підставах, вжиття заходів власником інформації для її охорони та збереження конфіденційності. Якщо всі ці умови не виконано, то підприємство не матиме підстав для притягнення працівників до відповідальності за розголошення чи передання інформації, що містить комерційну таємницю.

Органи державної влади зобов`язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею.

Конфіденційні відносини можуть існувати між підприємцем і його робітниками, між партнерами в підприємстві, між юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності і його службовими особами, а також між підприємцем та іншими комерційними і не комерційними контрагентами. Такий обширний суб'єктний склад правовідносин, які виникають з приводу розпорядження комерційною таємницею є однією із причин, які ускладнюють процедуру і специфіку охорони відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Комерційна таємниця не є загальновідомою, або загальнодоступною на законних підставах, вона визнана відповідним чином і підприємство вживає належних заходів щодо збереження її конфіденційності. Вона не є державною таємницею і не захищається авторським і патентним правом, не стосується негативної діяльності підприємства, здатної завдавати шкоди суспільству (порушень законів, неефективної роботи, адміністративних помилок, забруднення навколишнього середовища тощо).

В літературі, практичній діяльності трапляються такі терміни, як "виробнича таємниця", "торговельна таємниця", "секрет фірми", "ноу-хау" тощо, які не мають чіткого розмежування між собою. Тому існує потреба законодавчого розмежування цих понять між собою.

Іншою складністю правової охорони відомостей, що становлять комерційну таємницю є процедура розпоряджання ними, або їхньої передачі. Враховуючи цей факт, інформація не є загальнодоступною і покупець часто-густо купляє загальні дані про сутність комерційної таємниці, маючи за основу лише характеристику кінцевого продукту, результату, або можливість отримання вищої якості чи кількості.

З природи комерційної таємниці як об'єкту інтелектуальної власності випливають такі основні правомочності володільця таємниці:

право на використання комерційної таємниці;

право розпорядитися цим правом на використання ("право дозволяти використання комерційної таємниці" згідно зі ст. 506 ЦК України та право відчуження виключних прав за договором новому володільцю);

право розкритикомерційну таємницю; право захисту прав на комерційну таємницю (у ст. 506 ЦК України згадується один із способів такого захисту - "право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційноїтаємниці"). Право на використання комерційної таємниці включає ті ж фактичні дії, що встановлені для інших змістовних об'єктів права інтелектуальної власності. Володільцю комерційної таємниці належить виключне право використовувати її будь-яким законним способом, якщо тільки це право не було передано ним іншій особі за договором.