Актуальні питання права інтелектуальної власності

На підставі п. 4 ст. 21 Закону "Про авторське право і суміжні права" без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням його імені та джерела запозичення дозволяється відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.

П'ятим випадком вільного використання є відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях (п. 5 ст. 21 Закону "Про авторське право і суміжні права").

Питання для обговорення:

1. Охарактеризуйте особливості захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

2. Охарактеризуйте підстави і порядок захисту авторських і суміжних прав.

3. Проаналізуйте випадки вільного використання творів без згоди автора.

4. Охарактеризуйте основні цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав.

5. Особливості самозахисту об'єктів авторського права і суміжних прав.

Вирішіть тестові завдання.

1. Виберіть вірну відповідь. Видами захисту права інтелектуальної власності є:

а) юрисдикційний;

б) неюрисдикційний;

в) немає правильної відповіді.

2. Виберіть вірну відповідь. Порушенням права інтелектуальної власності визнається :

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують тількі особисті немайнові права суб'єкта права інтелектуальної власності;

б вчинення будь-якою особою дій, які порушують тількі особисті майнові права суб'єкта права інтелектуальної власності;

в) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові та майнові права суб'єкта права інтелектуальної;

3. Виберіть вірну відповідь. Згідно із Законом України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського і суміжних прав є:

а) піратство;

б) ввезення на митну територію України без дозволу осіб примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

в) плагіат;

г) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

д) вірні відповіді тільки а,в,г.

4. Виберіть вірну відповідь. при порушенні авторського і суміжних прав потерпіла особм має право на:

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав;

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав або припинення дій, що порушують права чи створюють загрозу їх порушення;

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

г) вірні відповіді тількі а і в.

5. Виберіть вірну відповідь. Згідно ст. 21 Закону України "про авторське право і суміжні права" без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням його імені допускається:

а) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою;

б) вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовленн;.

в) усе вищє зазначене.

6. Виберіть вірну відповідь. Способом використання твору навчального характеру виступають:

а) відтворення;

б) публічне сповіщення;

в) розповсюдження;

г) немає правильної відповіді.

7. Виберіть вірну відповідь. Основними функціями "охорони" інтелектуальної власності є:

а) забезпечувальна;

б) відновлювальна;

в) захисна;

г) правильні тільки а і в.

8. Виберіть вірну відповідь. Способами юрисдикційного захисту права інтелектуальної власності є:

а) звернення до суду загальної юрисдикції;

б) звернення до третейського суду;

в) самозахист.

9. Виберіть вірну відповідь. Плагіат - це :

а) опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

б) оприлюднення чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

в) розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі;

10. Виберіть невірну відповідь. Якщо буде доведено, що авторське право або суміжні права особи порушено, суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і суміжних прав;

б) стягнення із порушника авторського права і суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

в) вимагати від осіб, які порушують авторське право і суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження;

г) відбуття виправних робіт.

Тема 12. Захист прав на об'єкти промислової власності

Ключові слова: захист прав, промислова власність, система захисту прав, цивільно-правовий захист прав на об'єкти промислової власності, позовна давність, позовне провадження, господарські суди, суди загальної юрисдикції.

1. Поняття і особливості захисту прав на об'єкти промислової власності

Спори щодо об'єктів інтелектуальної власності поділяються на дві групи. Суперечки щодо інтелектуальної власності поділяються на дві групи.

До першої відносяться суперечки про визнання (чи невизнання) результату інтелектуальної діяльності об'єктом інтелектуальної власності. Стосовно об'єктів промислової власності це суперечки:

- пов'язані з відмовою у видачі патенту;

- по запереченнях третіх осіб проти видачі патенту;

- про визнання патенту недійсним.

- До другої групи відносяться суперечки, що стосуються порушення прав:

- про заборону дій, що порушують права на патент;

- про відшкодування шкоди, заподіяної порушником патентних прав;

- про визнання дій, що не порушують патент;

- про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;

- про надання примусової ліцензії;

- про виплату винагороди автору роботодавцем;

- про компенсацію за використання винаходу державою тощо

Суб'єкт, права якого порушені, може вимагати: визнання цього права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі;

- - зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

До другої групи відносяться суперечки, що стосуються порушення прав: про заборону дій, що порушують права на патент; про відшкодування шкоди, заподіяної порушником патентних прав; про визнання дій, що не порушують патент; про надання примусової ліцензії; про виплату винагороди автору роботодавцем; про компенсацію за використання винаходу державою тощо.

Суперечки першої групи вирішуються в адміністративному чи адміністративно-судовому порядку. Зазвичай, вони розглядаються у спеціальних органах Державного департаменту інтелектуальної власності (в Україні це Апеляційна палата). Рішення цього органу можуть бути оскаржені в судовому порядку. Суперечки другої групи розглядаються тільки в судовому порядку Загальними цивільно-правовими способами захисту цивільних прав, які поширюються також і на об'єкти інтелектуальної власності, що передбачено в ст. 16 ЦК України є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дій, які порушують право; поновлення становища, що існувало до порушення; примусове виконання обов'язків боржником у натурі; зміна правовідносин; припинення правовідносин; відшкодування збитків; компенсація моральної шкоди; визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування. Специфіка захисту права промислової власності полягає у тому, що в процесі захисту необхідно або опротестовувати видані патенти чи визнавати неправомірними дії щодо розпорядження майновими правами промислової власності. Процедури щодо опротестування виданих патентів встановлені законодавством багатьох країн і здійснюються самими патентними відомствами, які їх розглядають і приймають відповідні рішення. Опротестування можливе в деяких державах ще до видачі патенту.

Так, Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" визначає: будь-яке посягання на права власника патенту, визнається порушенням прав власника патенту. Таке ж визначення містить і Закон України "Про охорону прав на промислові зразки".

Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" обмежується лише тим, що проголошує норми про відповідальність осіб за порушення цього Закону, яку винні несуть у формі дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності. Спори, пов'язані із застосуванням Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" розглядаються у судовому порядку, передбаченому законодавством.

Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" містить більш розгорнуті норми щодо захисту прав на зазначені топографії. За своїм змістом захист прав володільців свідоцтв на топографії наближається до захисту авторського права і суміжних прав. Водночас Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" не передбачає права на відшкодування моральної шкоди.

Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" визначає порушення права на зазначення походження товару, яким визнається використання неправдивого зазначення або такого, що вводить в оману щодо справжнього місця походження товару. У разі порушення вказаного права власник має право вимагати від порушника: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу порушення; вилучення з обігу товару з неправомірним використанням зазначення походження; вилучення з товару чи його упаковки неправомірно нанесеного зазначення походження, а при неможливості цього знищення товару; відшкодування втрат, включаючи неодержані доходи; відшкодування збитків у розмірі не більше, ніж отриманий порушником прибуток; вжиття інших, передбачених законами, заходів, пов'язаних із захистом прав на зазначення походження товару.

Захист прав на комерційну таємницю ґрунтується на загальних положеннях про деліктну відповідальність та особливостях правового режиму комерційної таємниці як об'єкту інтелектуальної власності. Проте, в силу особливості об'єкта охорони для комерційної таємниці не можливим є такий спосіб захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення. Відповідно захист може полягати лише у відшкодуванні збитків та забороні продовжувати відповідне порушення.

Захист права інтелектуальної власності здійснюється в позовному порядку судом, господарським судом, третейським судом, а у випадках, передбачених законом, - товариським судо та іншими громадськими організаціями.

Більша частина спорів щодо порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності підлягає розгляду в господарських судах, оскільки сторонами в них є суб'єкти господарської діяльності, а саме юридичні особи.

Окремої уваги заслуговує питання про визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним, які засновані на процедурних питаннях розгляду заявки.

Особливої уваги заслуговує питання захисту прав на комерційну таємницю. Стаття 507 Цивільного кодексу України покладає обов'язок на державні органи охороняти комерційну таємницю, яка їм стала доступною. Згідно із зазначеною статтею органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, шо містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання.

Відповідно до ч.2 ст. 507 ЦК України органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Господарського кодексу України (ст. 162) суб'єкт господарювання, володілець технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність, оскільки вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу іншим особам на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Цивільно-правові спори з питань порушення прав на об'єкти промислової власності розглядаються судами загальної юрисдикції в процесі позовного провадження.

Суд також може захистити право інтелектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи законом.Засобом захисту прав особи у позовному провадженні є позов -- це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі. Позов як складне цивільно-правове явище має ряд елементів, до яких належать: предмет, підстава, зміст.

Предмет позову -- це частина позову, яка містить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. У процесі розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет позову (ст. 31 ЦПК), звернувшись до суду з однією з вимогою, у процесі розгляду справи замінити її іншою. Однак зміна предмета позову можлива лише протягом розгляду справи по суті і в межах спірних правовідносин. Інакше позивач має право пред'явити самостійний позов за загальними правилами.

Підстава позову -- це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК), і докази, що підтверджують позов (п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК).

Зміст позову -- це частина позову, яка відображає звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов'язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права, а вданому випадку права інтелектуальної власності.

У вимозі до суду про порушення його діяльності на захист права інтелектуальної власності визначається і спосіб бажаного захисту, як результат, на досягнення якого спрямовується така діяльність.

За способом процесуального захисту, який відображається у змісті позову, вони класифікуються на позови: про присудження, про визнання, перетворювальні.

Позови про присудження спрямовані на поновлення порушеного права, усунення наслідків правопорушення; вимагається поновлення становища, що існувало до порушення права, та припинення дій, які їх порушують.

Позови про визнання спрямовані на усунення непорозумінь з приводу наявності та змісту правовідносин між сторонами. Суд своїм рішенням має внести ясність у питання про наявність чи відсутність прав та обов'язків.

Позови перетворювальні спрямовані на захист прав шляхом їх трансформування, тобто зміни чи припинення правовідносин, які існують між сторонами.

У багатьох спорах про права інтелектуальної власності суддя в процесі розгляду судової справи щодо об'єктів інтелектуальної власності призначає проведення судової експертизи. Закон України "Про судову експертизу" в ст. 1 визначає судову експертизу як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду. Так, ст. 144 ЦПК України зазначає, що судова експертиза проводиться лише у випадках, коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла. Спеціальними вважаються знання, які не є загальнодоступними, поширеними і котрими володіє обмежене коло осіб. Вони здобуваються в результаті професійної підготовки і містять у собі як власне знання, так і практичні навички з їх використання .Процесуальність оформлення результатів експертизи полягає в тому, що вони втілюються в спеціальному процесуальному документі - висновку експерта, зміст якого визначається процесуальним законом.

Так, згідно з ст. 147 ЦПК України він повинен містити в собі докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. Таким чином, зміст висновку експерта становлять не лише результати експертизи (відповіді на питання), а й опис проведених досліджень. Проте, наприклад, висновок фахівця або експерта, підготовлений з ініціативи сторони процесу поза судовою експертизою, не вважатиметься висновком судової експертизи. Такий висновок оцінюватиметься на загальних підставах з іншими доказами, але висока ймовірність того, що він не буде прийнятий судом до уваги при ухваленні рішення як підготовлений за замовленням зацікавленої сторони.

Суд має право постановити такі рішення:

* про зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

* вилучення з цивільного обігу товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг з порушенням права інтелектуальної власності;

* вилучення всієї партії виробів (товарів), щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також матеріалів і обладнання, призначених для їх виготовлення і розповсюдження;

* застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання права інтелектуальної власності (розмір такого стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення);

* опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та змісту судового рішення щодо такого порушення.

Крім того, за наявності достатніх даних про вчинення злочину, за який відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність, для забезпечення цивільного позову, суд може вжити заходи з накладення арешту:

а) на вироби (товари), щодо яких припускається, що вони є контрафактними;

б) матеріали та обладнання, призначені для виготовлення і використання таких виробів (товарів);

в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність.

Порушник права інтелектуальної власності зобов'язаний:

* задовольнити всі вимоги, що випливають із факту порушення права інтелектуальної власності;

* відшкодувати заподіяні порушенням збитки, включаючи втрачену вигоду;

* повернути суб'єктові права інтелектуальної власності, одержані внаслідок порушення доходи (прибутки) в повному обсязі;

* відшкодувати володільцеві права інтелектуальної власності моральну шкоду в розмірі, що визначається судом.

Особа, яка неправомірно використала засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів і послуг, зобов'язана знищити зображення індивідуалізації, усунути його з товару та його упаковки.

Суди можуть також приймати рішення про: вилучення з товару або його упаковки неправомірно нанесеного зазначення походження товару; конфіскацію товару, неправомірно маркованого зазначенням походження товару; вилучення з обігу товару, неправомірно маркованого зазначенням походження товару; відшкодування шкоди, що заподіюється особі, яка має право на використання кваліфікованого зазначення походження товару; визнання кваліфікованого зазначення походження товару видовою назвою або скасування раніше визнаної видової назви товару.

Для захисту права на зазначення походження товару можуть бути використані також і загальні цивільно-правові засоби захисту прав.

Специфікою захисту прав на засоби індивідуалізації товарів і послуг є те, що переважна кількість справ по цій категорії спорів розглядається в процесу господарсько-правового судочинства. Крім того, діюче законодавство передбачає механізми припинення порушення і можливість для власника свідоцтва відшкодувати власникові завдані збитки, проте про відшкодування упущеної вигоди та неодержаних внаслідок порушення доходів законодавством не передбачається.

2. Види порушень прав на об'єкти промислової власності

Так, законодавством встановлено, що дії, що вчинені без дозволу власника патенту на винахід або корисну модель, визнаються порушенням його прав:

- виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

- застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Порушенням прав визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка. Що стосується географічного зазначення походження товару, то порушенням прав визнається:

- нанесення його на товар або на етикетку;

- нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;

- запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару:

використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;

використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: "вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо;

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або е неправомірним використанням його репутації;

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.

Що стосується географічного зазначення походження товару, то порушенням прав визнається:

- нанесення його на товар або на етикетку;

- нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;

- запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:

використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання; використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: "вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо.

Наступні дії, вчинені без дозволу власника свідоцтва на торговельну марку, визнаються порушенням його прав у випадку:

нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Основними порушення прав на засоби індивідуалізації товарів і послуг є вчинення дій, які кваліфікуються як недобросовісна конкуренція.

Поширеність недобросовісної конкуренції обумовлена кількома чинниками:

по-перше, не всі суб'єкти господарювання дбають про створення чесної репутації, оскільки вони не планують своє існування протягом тривалого часу, а після вчинення недобросовісних дій припиняють свою діяльність;

по-друге, споживачі не мають достатньої інформації про товари навіть після їхньої купівлі і використання. Наприклад, для споживача може виявитися важким або неможливим оцінити правдивість заяв щодо того, що певний товар харчування, вітаміни або інший виріб корисні для здоров'я;

по-третє, споживачі іноді не мають можливості довідатися про ціну і якість, запропоновані різними конкурентами.

В юридичній науці виникає питання щодо розмежування добросовісної і недобросовісної конкуренції. Недобросовісну конкуренцію слід розглядати як зловживання суб'єктами господарювання правом на конкуренцію. Це дії суб'єктів, що вчиняються в рамках належного їм права на конкуренцію, але з порушенням його меж. При цьому дії суб'єкта господарювання формально опираються на належне йому право, але при конкретній його реалізації вони набувають такої форми і характеру, що це призводить до порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поняття "недобросовісна конкуренція" визначене у ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" як будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим і іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Не слід вважати недобросовісною конкуренцією заподіяння різного роду незручностей і перешкод конкурентам у ході конкурентної боротьби, не пов'язане з порушенням чесних правил у підприємництві, оскільки їхня можливість, включаючи певні збитки, обумовлена логікою цих змагальних дій.

Слід також відрізняти недобросовісну конкуренцію від порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Подібність між ними - у тому, що вони порушують або спотворюють систему конкурентних відносин. Однак недобросовісна конкуренція порушує цю систему за допомогою використання нечесних або недобросовісних методів, а порушення законодавства про захист економічної конкуренції - за допомогою дій, що обмежують конкуренцію.

Слід відрізняти недобросовісну конкуренцію від забороненої конкуренції. Хоча і та, і інша конкуренція є неправомірною, між ними є істотна різниця. При недобросовісній конкуренції мова йде про зловживання належним суб'єкту господарювання правом вільно і чесно конкурувати з іншими суб'єктами на шкоду конкурентам і споживачам, а також суспільним інтересам. Заборонена конкуренція означає участь у конкуренції з порушенням установлених законодавством заборон конкурувати у певних сферах.

Сьогодні в Україні захист від недобросовісної конкуренції здійснюється в основному шляхом звернення до органів Антимонопольного комітету України. Цей порядок є більш розповсюдженим на практиці в силу ряду властивих йому ознак (оперативність, спрощеність процедури розгляду справ, професіоналізм працівників антимонопольних органів, відсутність необхідності сплати держмита, судових витрат і ін.). У той же час цей порядок має й істотні недоліки:

по-перше, звернення до антимонопольних органів не представляє для потерпілого суб'єкта ніякого матеріального задоволення у вигляді відшкодування збитків, морального (немайнового) шкоди. Ці способи захисту застосовуються винятково судовими органами;

по-друге, спрощений порядок розгляду справ передбачає значно менший обсяг процесуальних гарантій, ніж це має місце в судовому виробництві.

Проблемним моментом для попередження і усунення проявів недобросовісної конкуренції є відсутність в чиному законодавстві України належних механізмів попередження та виявлення окремих видів недобросовісної конкуренції. Істотним недоліком є також відсутність спеціалізованих судів і суддів, що зумовлює досить тривалі строки розгляду спорів у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності.

Будь-яке порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором.

Порушення права інтелектуальної власності тягне за собою обов'язок порушника відшкодування власнику завданих збитків. У зв'язку з цим кожній особі надається право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. Способи захисту цих прав визначено ст. 16 Загальних положень Цивільного кодексу України.

3. Державні та недержавні організації в системі охорони і захисту інтелектуальної власності

В останні роки в Україні сформувалася досить розгалужена організаційна структура органів, які прямо чи опосередковано здійснюють дії по охороні чи по захисті прав на об'єкти промислової власності.

Основним суб'єктом в системі правової охорони інтелектуальної власності є Державний департамент інтелектуальної власності, який був створений у квітні 2000 р. в складі Міністерства освіти і науки України з метою координації діяльності виробників та власників об'єктів права інтелектуальної власності, а також реєстрації згаданих об'єктів в Україні, Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572 "Про систему центральних органів виконавчої влади".

Основними завданнями Департаменту є:

- участь у межах своєї компетенції в забезпеченні реалізації державної політики в сфері інтелектуальної власності;

- прогнозування та визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку в сфері інтелектуальної власності;

- організаційне забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Державний департамент інтелектуальної власності є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати та підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, географічні зазначення, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів літератури та мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних тощо.

Державний департамент інтелектуальної власності проводить єдину державну політику в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Він працює над удосконаленням законодавчої й нормативної бази, стосовно міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності, забезпечує умови для введення інтелектуальної власності до цивільного обігу, переймається питаннями підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, взаємодіє з громадськими організаціями тощо.

До органів, які забезпечують захист прав на об'єкти промислової власності належать міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності - постійно діючий орган при Кабінеті Міністрів України, який створений у лютому 2000 р. для координації діяльності органів виконавчої влади у сфері охорони інтелектуальної власності. Інші міністерства та відомства України, для яких охорона прав інтелектуальної власності є додатковим напрямком діяльності в межах наданих їм повноважень, що здійснюється в процесі виконання основних функцій:

- Антимонопольний комітет України - є центральним органом, що забезпечує захист від недобросовісної конкуренції, пов'язаної з неправомірним використанням об'єктів інтелектуальної власності.

- Міністерство юстиції України - бере участь у розробці законодавчих актів з питань інтелектуальної власності, координує законотворчу діяльність у цій сфері з іншими сферами законодавства та відповідає за його адаптацію до законодавства Європейського союзу.

- Міністерство внутрішніх справ України - здійснює заходи з попередження та викриття злочинів, пов'язаних з порушенням авторських і суміжних прав.

- Державна податкова адміністрація України - здійснює контроль за нарахуванням і сплатою податків при ввезенні та виробництві аудіо- й відеопродукції на території України. Вона на підставі чинного законодавства здійснює заходи з вилучення та знищення контрафактної продукції, що сприяє захисту інтелектуальної власності, в частині авторських прав на аудіо- та відеопродукцію.

- Державна митна служба України - забезпечує реєстрацію товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, та здійснює комплекс передбачених законодавством заходів з недопущення переміщення через митний кордон України товарів з порушенням прав інтелектуальної власності.

- Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України - здійснює державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів, а також про рекламу в цій сфері.

Важливу роль у структурі органів регулювання охорони інтелектуальної власності відіграють організації, що утворюють інфраструктуру діяльності в цій сфері:

- Український інститут промислової власності (Укрпатент) - перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України та Державного департаменту інтелектуальної власності. Він є основою інфраструктури охорони промислової власності в Україні та виконує такі функції: приймання заявок на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності; проведення експертизи цих заявок на відповідність їх умовам надання правової охорони; забезпечення державної реєстрації об'єктів промислової власності, змін їх правового статусу та офіційної публікації відповідних відомостей; здійснення державної реєстрації договорів про передачу права власності на об'єкти промислової власності, що охороняються в Україні, та договорів про видачу дозволу (ліцензійних договорів) на їх використання; інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони промислової власності; забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією про об'єкти промислової власності; формування фондів національної патентної документації в органах державної системи науково-технічної інформації України та ін.

Поряд з державними органами в системі охорони промислової власності є такі недержавні інституції як: Всеукраїнська асоціація патентних повірених; Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (СІРК); Українська група Міжнародної асоціації з охорони промислової власності (АІРРІ).

Важливу роль у функціонуванні системи органів регулювання інтелектуальної власності відіграє інститут патентних повірених - представників у справах інтелектуальної власності, які є незалежними та діють на підставі Положення про представників у справах інтелектуальної власності. Патентні повірені надають фізичним і юридичним особам послуги, пов'язані з охороною прав інтелектуальної власності, представляють їх інтереси перед Державним департаментом інтелектуальної власності та установами, що належать до сфери його управління, судовими органами, кредитними установами, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Державне підприємство „Інтелзахист" створене відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 6 серпня 2002 року № 449. Воно засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та підпорядковане Державному департаменту інтелектуальної власності. Підприємство створене з метою удосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп'ютерних програм та баз даних, а також посилення захисту прав у сфері інтелектуальної власності. ДП „Інтелзахист" опікується питаннями боротьби з порушеннями прав на об'єкти права інтелектуальної власності, причому більшою мірою -- суміжними правами.

У складі Державного департаменту інтелектуальної власності створено підрозділ державних інспекторів з питань інтелектуальної власності. Робота цього підрозділу спрямована на забезпечення систематичного державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства в сфері інтелектуальної власності. Державні інспектори діють у всіх регіонах України. Вони вповноважені здійснювати планові й раптові перевірки суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з використанням об'єктів права інтелектуальної власності. При цьому державні інспектори співпрацюють з підрозділами правоохоронних і контрольних органів Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації та Державної митної служби України.

У структурі судової влади у 2001 року була створена спеціалізована колегія суддів Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Подібні колегії також створені у складі господарських судів Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та Апеляційних господарських судів.

У випадках та в порядку, встановлених законом, суд за заявою потерпілого може застосувати негайні заходи, спрямовані на запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів. Зокрема, до розгляду справи в суді він має право постановити рішення про заборону відповідачеві чи іншій особі, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона є порушником права інтелектуальної власності, вчиняти певні дії (виробництво, відтворення, розповсюдження, а також транспортування, збереження або володіння з метою випуску в цивільний обіг виробів (товару), щодо яких припускається, що вони є контрафактними).

Питання для обговорення

1. Охарактеризуйте юрисдикційний спосіб захисту прав інтелектуальної власності?

2. Охарактеризуйте неюрисдикційний спосіб захисту прав інтелектуальної власності?

3. Охарактеризуйте особливості цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності?

4. Охарактеризуйте систему органів охорони інтелектуальної власності?

5. Охарактеризуйте повноваження Державного департаменту інтелектуальної власності?

Вирішіть тестові завдання

1. Виберіть невірну відповідь. Законом "Про авторське право і суміжні права" передбачено такі випадки, що дають підстави для судового захисту авторського права і суміжних прав:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав;

б) плагіат -- оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

в) ввезення на митну територію України без дозволу осібами, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

г) в разі смерті автора.

2. Виберіть невірну відповідь. При порушенні авторського права і суміжних прав в процесі цивільно-правового провадження потерпілий має право:

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав;

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав або припинення дій, що порушують авторське право чи створюють загрозу їх порушення;

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

г) вимагати притягнення винного до кримінальної відповідальності.

3. Виберіть невірну відповідь. Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права або суміжних прав передбачений нормами:

а) цивільного; в) адміністративного;

б) фінансового; г) кримінального законодавства

4. Виберіть невірну відповідь. Захист прав на об'єкти промислової власності здійснюється в порядку

а) цивільного судочинства;

б) господарсько-правового судочинства;

в) адміністративно-правового судочинства;

г) третейськими судами.

5. Виберіть невірну відповідь. Загальними цивільно-правовими способами захисту прав, які поширюються також і на об'єкти інтелектуальної власності, є:

а) визнання права;

б) визнання правочину недійсним;

в) припинення дій, які порушують право;

г) позбавлення волі.

6. Захист виключних майнових прав інтелектуальної власності здійснюється способами, які передбачені:

а) Цивільним кодексом України;

б) Кримінальним кодексом України;

в) Кодексом законів про працю України.

7. Не допускається звернення стягнення на:

а) право вимоги автора за договором про передачу виключного права на твір іншій особі;

б) виключне право на твір яке належить автору;

в) право вимоги автора за ліцензійним договором;

г) доходи від використання твору.

8. Після смерті виконавця захист виконання від перекручування здійснюється:

а) композитором; в) сценаристом;

б) режисером; г) спадкоємцями виконавця.

9. Права виконавця на ім'я та на захист виконання від перекручування охороняються на протязі:

а) 50 років; в) 100 років;

б) 70 років; г) необмеженого часу.

10. Право на зазначення на екземплярах запису свого ім'я або найменування та право на захист запису від перекручування зберігаються на протязі:

а) 5 років; в) 70 років;

б) 50 років; г) необмеженого часу.

Література до тем

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141

2. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений // Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. - Том.1. Право интеллектуальной собственности. - К. -1999. - С. 184-226.

3. Всемирная конвенция об авторском праве. - Том. 1. Право интеллектуальной собственности. - К., 1999. - С. 246-267.

4. Закон України „Про авторське право і суміжні права" // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 43. - Ст. 214.

5. Закон України „Про архітектурну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 31. - Ст. 246.

6. Закон України „Про державну таємницю" // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. - Ст. 93.

7. Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції" // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 36. - Ст. 164.

8. Закон України „Про захист економічної конкуренції" // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.

9. Закон України „Про захист рослин" // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 50-51. - Ст. 310.

10. Закон України „Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяль ності" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 12. - Ст. 165.

11. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 37. - Ст. 307.

12. Закон України „Про охорону прав на зазначення походження товарів" // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 32. - Ст. 267; 2001. - № 8. - Ст. 37; 2002. № 16. - Ст. 114.

13. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 8. - Ст. 28; 2001. - №8. - Ст. 37; 2002. - № 7, Ст. 51; 2002. - 16. - Ст. 114; 2002. - № 35. - Ст. 256.

14. Закон України „Про охорону прав на промислові зразки" // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 8. - Ст. 37.

15. Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 21. - Ст. 218.

16. Закон України „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 8. - Ст. 28; 2001. - № 8. - Ст. 37; 2002. - № 16. - Ст. 114; 2002. - № 35. - Ст. 256.

17. Закон України „Про племінне тваринництво" // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 3. - Ст. 7.

18. Закон України „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 43. - Ст. 214.

19. Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі і порядок видачі патентів // Законодательство Украины об интеллектуальной собственности. - С. 509-514.

20. Положення про Державний реєстр топографії інтегральних мікросхем // Законодательство Украины об интеллектуальной собственности. - С. 495-498.

21. Положення про порядок зберігання і знищення немаркованих примірників аудіовізуальних творів чи фонограм // Законодательство Украины об интеллектуальной собственности. - С. 585-586.

22. Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 674 // Інтелектуальна власність. - 2002 р. - № 7-8. - С. 74-77.

23. Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 року № 938 // Офіційний вісник України. - 1997 р. - № 35. - Ст. 95; 2001 р. - № 33. - Ст. 58.

24. Програма розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні на 2001-2004 рр. //Інтелектуальна власність. - 2000. - № 12. - С. 37-43.

25. Постанова Кабінету Міністрів України "Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави" // Офіційний вісник України. - 1998. - №48. - ст. 1764.

26. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.01.2004р. "Щодо застосування господарськими судами законодавства у розгляді справ, пов'язаних із захистом права на об'єкти інтелектуальної власності" // Юридичний вісник України. - 2004. - 9 лютого. - С. 32.

27. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.02.2002р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про інтелектуальну власність" // Вісник господарського судочинства. - 2002.- № 2 - С. 46.

28. Рекомендації Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" // Юридичний вісник України. - 2004. - 27 липня. - С. 15.

29. Інструкція про порядок відбору та передачі секретних документів на архівне зберігання", затверджена наказом Державного комітету України з питань державних секретів та технічного захисту інформації та Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від З березня 1997 р. № 25/7//Діловодство. Інструкції. Типові положення: Збірник нормативних актів (із змінами і доповненнями за станом на 1 вересня 2003 року). - Х., 2003. - с. 82-89.

Наукова література:

30. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп'ютерне Зайцев І. ДІПІВ -- агент матриці /Український дiловий тижневик "Контракти" .- 2006 - 520с.

31. Андрієнко В. Захист об'єктів інтелектуальної власності в Господарському суді міста Києва // Інтелектуальна власність. - 2002. - № 10. - С. 20-23.

32. Андрощук Г.О. Правове регулювання службових винаходів (порівняльний аналіз зарубіжного законодавства і правозастосовної практики) / Інтелектуальна власність України: проблеми теорії і практики. Зб. наук. статей. - К., 2002. - С. 41-76.

33. Бервено С. Щодо концепції класифікації цивільно-правових договорів у сучасному праві України. // Право України, 2006. - №6. - С. 34-38.

34. Бервено С. Договір комерційної концесії. // Вісник прокуратури - 2006 - № 3 - С. 105-109

35. Бейкун А. Організаційно-правові та соціальні аспекти розвитку інституту інтелектуальної власності. //Право України - 2008 - № 11 - С. 42-48

36. Бондаренко С. Захист авторського права і суміжних прав у національному законодавстві // Інтелектуальна власність. - 2001. - № 9-10. - С. 28-31.

37. Бондаренко С. Система захисту авторського права і суміжних прав в Україні // Національна безпека і оборона. - 2001. - № 10. - С. 61-66.

38. Бондаренко С., Коротаєва Ю. Правомірне використання об'єктів авторського права // Інтелектуальна власність. - 2001. - № 11. - С. 15-20.

39. Боржемська О. Правове регулювання договірних відносин у сфері службового авторства в Україні. //Підприємництво, господарство і право - 2007 - № 3 - С.27-31

40. Бурлаков С. Особливості кінематографічного твору як об'єкта авторського права. //Підприємництво, господарство і право - 2006 - № 1 - С.39-43

41. Бурлаков С. Кадр кінематографічного твору як самостійний об'єкт авторського права: поняття та особливості використання. //Підприємництво, господарство і право - 2006 - № 4 - С. 32-35

42. Ваянова О. Особливість суб'єктивного авторського права на комп'ютерні програми за законодавством України. //Підприємництво, господарство і право - 2004 - № 6 - С.48-52

43. Ваянова О.Авторсько-правова природа інтерв'ю. //Підприємництво, господарство і право - 2004 - № 8 - С.108-109.

44. Ваянова О.Характеристика використання об'єктів авторського права. //Підприємництво, господарство і право - 2004 - № 10 - С.90-93.

45. Виноградова Г. Шпак О. Деякі питаня законодавчого забезпечення захисту комерційної таємниці // Юридичний журнал. -2004 . -№12. -С.28-31.

46. Галянтич М. Правові проблеми захисту комерційної таємниці // Юридична Україна.- 2003.- № 12.- C. 25-38.

47. Галянтич М. Захист комерційної таємниці відповідно до нових Цивільного та Господарського кодексів// Інтелектуальна власність.-2004. №1. С.26-28.

48. Галянтич М. Адміністративний захист комерційної таємниці.// Інтелектуальна власність.-2004. №4. -С.8-10.

49. Галянтич М. Правові засади захисту комерційної таємниці.// Інтелектуальна власність.-2003. №12. -С.26-31.

50. Гражданское право: Учебник: В 2 т. -Изд. 2-е, перераб. и доп. /Под ред. Е. А. Суханова. -М.: БЕК, 1998. -Т.1. -816 с.

51. Гражданское право: Учебник: В 3 х т. -Изд. 4-е, перераб. и доп. /Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М.: ООО "ТК Велби", 2002. - 776с.

52. Гражданское право: Учебник: В 2-т. -Изд. 2-е перераб. и доп. /Отв. ред проф. Е. А. Суханов. -М.: БЕК, 2000. -Т.1. -Ч.1.

53. Гражданское право в 2 т., Т.1. Учебник/ Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. -2-е изд., перераб. и доп. -М.: БЕК, 1998. -Ч.1.-786 с.

54. Гражданское право Украины. Под ред. проф. А. А.Пушкина и доц. В. М. Самойленко. -Х.: Основа, 1996. -Ч.1. -440 с.

55. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. -М.: Статут, 2000. -411 с.

56. Гоголь Б.М. Проблеми цивільно-правової охорони комерційної таємниці в Україні // Вісник господарського судочинства.- 2004.- № 3.- C. 264-266

57. Городов О. А. Информация как объэкт гражданских прав // Правоведенис. - 2001. - № 5. -С. 72-83.

58. Договірне право України. Загальна частина: навч. посіб. / Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін., за ред. О. В. Дзери. - К. : Юрінком Інтер, 2008. -- 896с.