Методичні рекомендації щодо застосування положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

Порядок укладення договору оренди. Правові засади оренди державного майна. Порядок прийняття рішення трудового колективу. Гарантії прав працівників підприємств, що припинили свою діяльність. Обов’язки орендаря, його відповідальність в разі банкрутства.

Рубрика Государство и право
Вид методичка
Язык украинский
Дата добавления 09.10.2019
Размер файла 297,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

- заяву про намір взяти в оренду майно із зазначенням найменування, місцезнаходження та платіжних реквізитів заявника;

- проект договору оренди об'єкта;

- інформація про відсутність застосування до заявника санкцій відповідно до законодавства (у довільній формі).

Разом із заявою про оренду цілісного майнового комплексу підприємства (організації), його (її) структурного підрозділу та документами зазначеними вище подаються копії установчих документів орендаря/копії сторінок паспорта для фізичної особи (сторінки 1, 2 та сторінка із зазначенням останнього місця проживання) (легалізовані та перекладені - для нерезидентів).

В окремих випадках, передбачених законодавством, подається рішення трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу про оренду цілісного майнового комплексу та щодо створення господарського товариства.

Разом із заявою про оренду нерухомого майна, що перебуває на балансі підприємства (установи, організації), господарського товариства подаються копії установчих документів орендаря/копії сторінок паспорта для фізичної особи (сторінки 1, 2 та сторінка із зазначенням останнього місця проживання) (легалізовані та перекладені - для нерезидентів).

В окремих випадках, передбачених законодавством, подаються:

- інформація про орендаря, зареєстрованого згідно з вимогами законодавства та внесеного органами державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ;

- погодження органу охорони культурної спадщини (у разі належності об'єкта оренди до об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками).

Разом із заявою про оренду іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває на балансі підприємства (установи, організації), господарського товариства подаються такі документи:

звіт про незалежну оцінку іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна з висновком про вартість об'єкта оренди (у разі якщо майно знаходиться на балансі господарського товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), але не увійшло до його статутного (складеного) капіталу, звіт про незалежну оцінку не подається);

копії установчих документів орендаря/копії сторінок паспорта для фізичної особи (сторінки 1, 2 та сторінка із зазначенням останнього місця проживання) (легалізовані та перекладені - для нерезидентів);

У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

У разі якщо підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають монопольне становище на ринку; внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку; сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг), що належать об'єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством, - також до органу Антимонопольного комітету України.

Органи, уповноважені управляти майном, та орган Антимонопольного комітету України розглядає надіслані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову).

У разі порушення провадження у справі про банкрутство керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна подає орендодавцеві матеріали щодо оренди нерухомого майна, копію яких орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

При розгляді матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть враховуватися пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій.

У разі наявності пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, можуть у цей же термін запропонувати підприємству, заснованому на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією.

Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.

У разі, коли підприємство не погоджується з пропозицією укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, можуть без згоди підприємства укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Слід також врахувати, що для опублікування оголошення про вивчення попиту на об'єкт оренди необхідно знати його вартість. При цьому термін опублікування встановлений законодавством - протягом 5 днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном.

Тому Фондом державного майна України рекомендовано практикувати паралельне здійснення процедур, а саме вже одразу після отримання заяви про оренду, одночасно з розглядом питання оренди уповноваженим органом управління розпочинати відбір оцінювача об'єкта оренди на конкурсних засадах, укладати з переможцем такого конкурсу договір на проведення оцінки і т.д.

Враховуючи наведене, зауважуємо на створенні передумов для вивчення попиту, що дозволить скоротити час від отримання заяви про оренду до укладення договору оренди.

Крім того, з метою уникнення конфліктних ситуацій у зв'язку з можливою відмовою органу управління у наданні згоди на оренду об'єкта, можливо передбачити умовами договору на проведення оцінки, враховуючи норми частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, право замовника в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору за зазначених обставин, за умови виплати платником виконавцю плати за виконану частину роботи.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна протягом десяти днів після розміщення оголошення.

Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди.

З моменту надходження до орендодавця заяви та проекту договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу щодо такого майна підприємству забороняється здійснювати купівлю, продаж, передачу, обмін, надання в безоплатне користування, списання майна, придбання цінних паперів, одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень за останні три роки. У разі якщо зазначені дії необхідні для ефективного функціонування підприємства, його структурного підрозділу, вони вчиняються з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним майном.

За наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах. Таким чином, відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» проведення орендодавцем конкурсу відбувається виключно за наявності певної обставини, а саме мінімум двох заяв від претендентів (фізичних або юридичних осіб), які бажають укласти договір оренди (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу, його структурного підрозділу - для оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу або за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації - для нерухомого майна).

З огляду на вказане, вбачається можливим говорити про те, що законодавець визначив обов'язок для орендодавця проводити конкурс чи ні, залежно від кількісного складу претендентів на укладення такого договору оренди.

У разі проведення конкурсу орендодавець надсилає у п'ятиденний строк після дати затвердження результатів конкурсу копії проекту договору та інших матеріалів органам, уповноваженим управляти відповідним майном, а за наявності обставин, визначених Законом України «Про оренду державного та комунального майна» щодо антимонопольного законодавства, також органу Антимонопольного комітету України.

Порядок проведення конкурсу визначається:

- Кабінетом Міністрів України - щодо об'єктів, які перебувають у державній власності. На сьогодні порядок проведення конкурсу на право оренди державного майна визначений постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 № 906 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна « в від 31 серпня 2011 № 906 (зі змінами і доповненнями);

- органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо об'єктів, які належать Автономній Республіці Крим;

- органами місцевого самоврядування - щодо об'єктів, які перебувають у комунальній власності. Прикладом є Положення про оренду майна територіальної громади м. Луцька затверджене рішенням Луцької міської ради від 29.02.2012 № 21/32.

Коротко розглянемо умови та етапність проведення конкурсу на право оренди майна, за процедурою визначеною Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 № 906.

Конкурс на право оренди об'єкта оголошується орендодавцем.

Особи, які під час вивчення попиту виявили заінтересованість в оренді об'єкта, письмово повідомляються орендодавцем про проведення конкурсу і необхідність подання письмових пропозицій відповідно до оголошення про конкурс.

Умовами конкурсу є:

- стартовий розмір орендної плати;

- ефективне використання об'єкта оренди за цільовим призначенням;

- дотримання вимог щодо експлуатації об'єкта;

- компенсація переможцем конкурсу витрат, пов'язаних з проведенням незалежної оцінки об'єкта оренди, опублікуванням оголошення про конкурс у відповідних засобах масової інформації.

Умови конкурсу можуть також передбачати зобов'язання щодо:

- внесення протягом 10 робочих днів від дати укладення договору оренди плати не менш як за шість місяців. Період, за який вноситься плата, встановлюється за пропозицією уповноваженого органу управління;

- виконання певних видів ремонтних робіт;

- виконання встановлених для підприємства мобілізаційних завдань;

- виготовлення продукції в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону;

- збереження (створення) нових робочих місць;

- вжиття заходів для захисту навколишнього природного середовища з метою дотримання екологічних норм експлуатації об'єкта;

- створення безпечних умов праці;

- дотримання умов належного утримання об'єктів соціально-культурного призначення.

Інші умови включаються до умов конкурсу з урахуванням пропозицій органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном.

Основним критерієм визначення переможця є найбільший розмір орендної плати у разі обов'язкового забезпечення виконання інших умов конкурсу.

Стартова орендна плата визначається згідно з Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786.

Конкурс проводить конкурсна комісія, що утворюється орендодавцем.

Основними завданнями комісії є:

- визначення умов та строку проведення конкурсу;

- розгляд поданих претендентами документів та підготовка і подання орендодавцю списку претендентів, допущених до участі в конкурсі;

- проведення конкурсу з використанням відкритості пропонування розміру орендної плати за принципом аукціону;

- складення протоколів та подання їх для затвердження орендодавцю.

Конкурс проводиться з використанням відкритості пропонування розміру орендної плати за принципом аукціону.

Учасники конкурсу в порядку черговості, визначеної згідно з їх реєстраційними номерами, подають голові конкурсної комісії конверти з конкурсними пропозиціями щодо орендної плати. Розмір орендної плати, зазначений у конкурсній пропозиції, не може бути меншим за розмір стартової орендної плати, зазначеної в оголошенні про проведення конкурсу.

Після оголошення всіх конкурсних пропозицій щодо орендної плати конкурс проводиться у формі торгів «з голосу» головою комісії. Початком конкурсу вважається момент оголошення головою комісії найбільшого розміру орендної плати, запропонованої учасниками в конкурсних пропозиціях. Голова комісії пропонує учасникам вносити пропозиції.

Збільшення розміру орендної плати здійснюється учасниками з кроком, який установлюється конкурсною комісією, але не може бути меншим ніж 1 відсоток найбільшого розміру орендної плати, запропонованої учасниками в конкурсних пропозиціях. Якщо після того, як голова комісії тричі оголосив останню пропозицію, від учасників конкурсу не надійдуть пропозиції щодо більш високого розміру орендної плати, голова комісії оголошує «Вирішено», називає номер учасника, який запропонував найбільший розмір орендної плати, і оголошує його переможцем конкурсу. Інші учасники підписують бланк про відсутність пропозицій.

Після закінчення засідання комісії, на якому було визначено переможця конкурсу, складається протокол, у якому зазначаються відомості про учасників; стартова орендна плата; пропозиції учасників; результати конкурсу.

Орендодавець протягом трьох робочих днів після затвердження результатів конкурсу надсилає рекомендованим листом або вручає під розписку особисто переможцю конкурсу проект договору оренди. Переможець конкурсу або уповноважена ним особа після отримання проекту договору протягом п'яти робочих днів особисто повертає орендодавцю підписаний проект договору оренди.

У висновку щодо конкурсної процедури зазначимо, що конкурс сам по собі є необхідний, оскільки це знижує корупційні ризики і підвищує рівень конкуренції. Однак, не викликає сумнівів необхідність спрощення конкурсної процедури та скорочення термінів її проведення. Вважаємо, що вся конкурсна процедура повинна проводитися в електронному форматі за аналогією з державними закупівлями в електронній системі «ProZorro». Від цього виграють і орендодавець, і учасники конкурсу, а сам конкурс стане максимально прозорим і швидким.

Враховуючи те, що Закон України «Про оренду державного та комунального майна» не містить вказівок щодо документального оформлення факту передачі об'єкта оренди, вбачається, що сторони повинні керуватися частиною першою статті 795 ЦК України, відповідно до якої передання будівлі або іншої капітальної споруди (її окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який посвідчується сторонами договору. При цьому з моменту передачі орендодавцем об'єкта оренди орендарю розпочинається відлік строку договору оренди, якщо інше не буде встановлено договором.

За загальним правилом, встановленим Законом України «Про оренду державного та комунального майна», на орендодавця покладається обов'язок передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідає істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про відомі йому особливі властивості та недоліки майна, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб, або можуть призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

При цьому у момент, коли орендодавець повинен був передати об'єкт оренди орендареві, в останнього виникає право вимагати примусової передачі йому орендованого майна та відшкодування збитків, заподіяних порушенням строку передачі, або відмовитися від договору оренди й вимагати відшкодування збитків, заподіяних невиконанням договору оренди.

У разі відмови орендодавця від укладення договору оренди або в разі неодержання бажаючими орендувати майно відповіді в установлений строк щодо можливості укласти договір оренди, заінтересовані особи мають право звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Частина четверта статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» також передбачає, випадки коли оголошення про намір передати майно в оренду не розміщується і договір оренди укладається з таким заявником без проведення конкурсу.

Відтак оголошення про намір передати майно в оренду не розміщується і договір оренди укладається з таким заявником без проведення конкурсу, у разі надходження заяви про оренду майна:

- на короткий строк (не більше п'яти днів та без права продовження строку дії договору оренди);

- від бюджетної установи, музею, підприємства чи громадської організації у сфері культури і мистецтв (у тому числі національної творчої спілки або її члена під творчі майстерні),

- релігійної організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній, громадської організації ветеранів;

- інвалідів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів;

- державних та комунальних спеціалізованих підприємств, установ та закладів соціального обслуговування, що надають соціальні послуги відповідно до Закону України «Про соціальні послуги»

- Пенсійного фонду України та його органів;

- державних видавництв і підприємств книгорозповсюдження, вітчизняних видавництв та підприємств книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру).

Законами України можуть бути визначені й інші випадки передачі державного та комунального майна в оренду без проведення конкурсу.

Не розміщується також оголошення про намір передати майно в оренду без проведення конкурсу у разі надходження заяви від дипломатичного представництва чи консульської установи іноземної держави, представництва міжнародної міжурядової організації в Україні про оренду майна державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами.

Укладення договору оренди із суб'єктами виборчого процесу з метою проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії здійснюється без проведення конкурсу в порядку черговості надходження відповідних заяв до орендодавця.

Додатково зауважимо, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 № 597 затверджено Порядок визначення обсягу книжкової продукції державною мовою, підготовка, випуск та/або розповсюдження якої здійснюються вітчизняними видавництвами і підприємствами розповсюдження книжкової продукції, для укладення договорів оренди приміщень.

У договорі оренди приміщень, укладеному відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 9 Закону з державним видавництвом, підприємством книгорозповсюдження, вітчизняним видавництвом, підприємством книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру), передбачається умова стосовно того, що недотримання орендарем вимоги щодо підготовки, випуску та (чи) розповсюдження книжкової продукції державною мовою в обсязі не менш як 50 відсотків є підставою для розірвання договору оренди в установленому законодавством порядку.

Фонд державного майна України, його регіональні відділення під час розгляду матеріалів про передачу в оренду нерухомого майна враховують пропозиції центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ.

Додатково необхідно зупинитися на ситуації коли потенційний орендар ініціює питання укладення договору оренди на майно, яке належить до об'єктів культурної спадщини.

Об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08.06.2000 № 1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини».

Класифікація таких об'єктів передбачена статтею 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

Згідно переліку документів, які передаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.02.2013 № 201, у разі належності об'єкта оренди до об'єктів культурної спадщини, передача в оренду можлива за наявності погодження органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 20 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», надання погодження відчуження або передачі пам'яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно статті 6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже,перед здійсненням будь-якого правочину, предметом якого є пам'ятка культурної спадщини (продаж, дарування, оренда тощо), власникові доведеться пройти погоджувальну процедуру.Така процедура може тривати один місяць (ст. 6-1 Закону), і її результатом є лист-погодження від органу охорони культурної спадщини, в якому зазначено про згоду на вчинення відповідного правочину. Як правило,згода надається за умови включення до договору низки істотних умов, серед яких зобов'язання використовувати об'єкт виключно за його призначенням.

Слід застерегти, що під «призначенням» розуміється дещо вужче поняття, аніж «житлове приміщення» або «нежитлове приміщення». Виходячи з нашої практики, режим використання пам'ятки, найчастіше, встановлюється органом охорони культурної спадщини максимально конкретно, на зразок «магазин сувенірів» або «ресторан». Відповідний режим закріплюється, поміж іншому, в охоронному договорі і не може змінюватись за рішенням власника чи користувача.

Заінтересована особа може виступити із ініціативою щодо зміни цільового призначення, але орган охорони культурної спадщини не позбавлений права заборонити зміну цільового призначення, наприклад, в зв'язку з тим, що пропонований спосіб використанням пам'ятки не забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо (ст. 24 Закону).

Таким чином, орендар пам'ятки, або її частини, повинен переконатись в наявності листа-погодження органу охорони культурної спадщини, а також у включенні до договору всіх істотних умов, на яких наполягає орган. В іншому разі договір може бути визнано недійсним.

Інвесторові також варто усвідомлювати: якщо він планує використовувати приміщенні іншим чином, аніж режим його використання, встановлений органом охорони культурної спадщини, або проводити певні серйозні переобладнання, то доведеться пройти погоджувальну процедуру, яка в будь-якому разі займає час та вимагає витрат, і, більш того, має шанси закінчитися відмовою.

На додаток до цього, погоджувальна процедура «світить» власникові кожного разу при здаванні об'єкта в оренду (суборенду), тому краще віддати перевагу довгостроковій оренді.

Навіть нанесення на пам'ятку будь-яких написів та позначок, або розміщення на ній реклами, також потребують погодження (ч. 3 та ч. 5 ст. 24 Закону).

Частина четверта статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», крім процедури та порядку укладення договору оренди, містить перелік підстав відмови у передачі в оренду об'єктів. Це, зокрема:

- прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку цих об'єктів;

- об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій, згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи органів місцевого самоврядування;

- орган Антимонопольного комітету України не дає згоди, виходячи з підстав, наведених в абзацах другому - четвертому частини другої цієї статті; орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди;

- орендодавець, зазначений в абзацах другому і третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою;

- є інші підстави, передбачені законом.

Варто зауважити, що у випадку відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін зацікавлені особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

Необхідно зупинитися на питанні відмови з інших підстав передбачених законом. До прикладу візьмемо відмову заявнику, який виявив бажання орендувати майно закладів освіти з метою не пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Відповідно до статті 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність освіти в державних та комунальних навчальних закладах, розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про освіту»освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави.

Невиконання встановлених законодавством норм у вказаній сфері порушує інтереси держави в частині гарантування доступності та розвитку освіти.

У відповідності із частиною першою статті 2 Закону України «Про вищу освіту» законодавство про вищу освіту базується на Конституції Українита складається іззаконів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статей10,17 Закону України «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є вища освіта.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 11 Закону України «Про вищу освіту»систему вищої освіти, серед іншого, становлять заклади вищої освіти всіх форм власності.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 79 Закону України «Про освіту» джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства, серед іншого, можуть бути доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до пунктів 2, 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010, до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Згідно з частиною першою статті 80 Закону України «Про освіту»до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

У відповідності до частиною четвертою статті 80 Закону України «Про освіту»об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Таким чином, законодавством визначено обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто має бути тісна пов'язаність мети такого використання (в тому числі й на умовах оренди) з навчально-виховним процесом.

Системний аналіз наведених вище норм та приписівЗакону України «Про освіту» дає підстави дійти висновку про те, що законодавством передбачено та допускається можливість отримання навчальними закладами додаткового джерела фінансування з надання платних послуг внаслідок здавання в оренду належного майна (яке тимчасово не використовується) виключно за умови, що об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням, тобто для навчально-виховного процесу.

Поняття «освітня діяльність» міститься у пункті 16 частини першоїстатті 1 Закону України «Про вищу освіту». Так, під освітньою діяльністю слід розуміти діяльність закладів вищої освіти, що провадиться з метою забезпечення здобуття вищої, післядипломної освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої освіти та інших осіб.

Поняття «навчально-виховний процес» викладено в Положенні про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженомунаказом Міністерства освіти і науки України № 563 від 01.08.2001. Зокрема, навчально-виховний процес являє собою систему організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно- конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Зважаючи на вищенаведені вимоги чинного законодавства, об'єкт освіти це не лише навчальний заклад, а й будівлі (окремі їх частини, приміщення), споруди, землі, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності, а тому передача будь-яких приміщень закладів освіти в оренду суб'єктам господарювання для провадження діяльності, не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом.

Так, орендарі часто виявляють бажання орендувати майна установ, приміщення щодо яких, відноситься до об'єктів освіти, майно яких належить до державної власності та призначене для забезпечення навчального процесу. При цьому метою використання об'єкта оренди є така, що не пов'язана з навчальним процесом, а тому укладення такого договору прямо суперечить законодавству.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною четвертою статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 79,80 Закону України «Про освіту», орендодавець зобов'язаний відмовити в укладенні договору оренди майна навчального закладу за метою, яка жодним чином не пов'язана із навчально-виховним процесом та освітньою діяльністю.

Основні етапи процедури передачі державного майна в оренду див. в Додатку 1.

Стаття 10. Істотні умови договору оренди

З приводу істотних умов договору, першочергово, звернемося до Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК Українине містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування.

Щодо умов договору найму, визначених законом, існує колізія між цивільним та господарським законодавством. Так, вимоги Цивільного кодексу до істотних умов договору оренди зведені до мінімуму: істотним у силу закону є лише умова про предмет (об'єкт) оренди.

Крім того, слід мати на увазі, що відповідно до статті 638 ЦК України істотними умовами договору оренди можуть бути також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Стаття 180 ГК України передбачає істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору складає сукупність умов, на яких він укладений. За змістом вказаної статті, умови можуть узгоджуватися сторонами за вільним волевиявленням або прийматися як обов'язкові відповідно до законодавства. За юридичним значенням усі умови договору поділяються на істотні та неістотні. Договір вважається укладеним, якщо сторони у передбачених законом порядку і формі досягли згоди з усіх істотних умов. Якщо сторони не погодять хоча б однієї істотної умови, весь господарський договір є неукладеним.

Зауважимо, що Господарський кодекс України визначає як істотні набагато більше коло умов, як Цивільний кодекс. Так, істотними в силу положень Господарського кодексу України є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (стаття 284).

Як правило, законодавчі акти з регулювання конкретного виду договору прямо зазначають про віднесення конкретних умов до істотних. В окремих нормативно-правових актах такі умови визначаються опосередковано, шляхом встановлення наслідку неукладеності договору в разі відсутності умов, перелічених у нормі права.

Що ж до договорів оренди державного та комунального майна, то стаття 10Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає умови, які є істотними для даних договорів, причому відповідно до статті 12 цього Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Водночас не виключається можливість передачі розбіжностей, що виникають при укладанні договору оренди, на вирішення господарського суду. У такому випадку договір оренди вважається укладеним з моменту набрання законної сили відповідним рішенням господарського суду і на умовах, зазначених у цьому рішенні.

Отже, лише за наявності у договорі істотних умов, якщо їх не врегульовано чинним законодавством, договір оренди майна можна вважати укладеним.

Так, частина перша статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає наступні істотні умови договору оренди:

- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- термін, на який укладається договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;

- відновлення орендованого майна та умови його повернення;

- виконання зобов'язань;

- забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;

- відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови, наприклад, щодо використання орендарем об'єкта оренди за цільовим призначенням.

Варто звернути увагу, що існує думка щодо необґрунтованості та обтяженості переліку істотних умов договору оренди, встановлених Законом, тому варто частково зупинитися на більш детальному розгляді умов.

Як вбачалося вище статтею 180 ГК України передбачено, що при укладенні договору сторони зобов'язані погодити предмет, ціну і термін дії договору. Тому не викликає сумніву доцільність закріплення у Законі таких істотних умов договору оренди, як об'єкт, орендна плата та термін договору оренди.

До переліку істотних умов договору оренди включений порядок використання амортизаційних відрахувань. Відповідно до статі 23 Закону, амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Вказане положення міститься у Типовому договорі оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Варто погодитись із думкою деяких авторів про те, що визначення цієї істотної умови договору є недоцільним, оскільки імперативне визначення цих положень міститься у законодавстві, тому цю істотну умову доцільно виключити з переліку істотних умов.

Однією із істотних умов договору оренди є відновлення орендованого майна та умови його повернення. Законодавчо це поняття не визначене. Проте, під умовами відновлення законодавець має на увазі обов'язок проведення капітального й поточного ремонтів орендованого майна, обов'язку усунення пошкоджень речі, які трапилися з вини орендаря або форс-мажорних обставин. Забезпечення збереження орендованого майна, підтримання його в належному стані, проведення за згодою орендодавця заміни, реконструкції, розширення, технічного переозброєння орендованого майна, закріплені у Типовому договорі оренди як умови відновлення орендованого майна, обов'язок виконання яких покладено на орендаря, не може розглядатися як відновлення орендованого майна.

Враховуючи зазначене, положення Типового договору оренди доцільно привести у відповідність з правовим змістом процесу відновлення об'єкта оренди. Окрім цього, обґрунтованою є позиція деяких авторів стосовно зарахування до істотних умов договору оренди не відновлення орендованого майна, а визначення зобов'язаної особи, яка проводитиме капітальний та поточний ремонти.

Серед істотних умов договору оренди законодавець визначив виконання зобов'язань та забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо. Проте застосування до договору оренди нерухомого майна, як господарсько-правового договору, вказаних видів забезпечення виконання зобов'язань можливо і на підставі статті 199 Господарського кодексу, відповідно до якої, до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Визначення законодавцем порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди як істотної умови договору є доцільною, оскільки орендодавець залишається власником орендованого майна та повинен мати можливість здійснювати контроль за використанням його власності.

Важливим є закріплення серед переліку істотних умов договору оренди відповідальності сторін. Це зумовлено, насамперед, непоодинокими випадками неналежного виконання сторонами умов договору оренди державного та комунального майна.

Наступною істотною умовою договору оренди є страхування орендодавцем взятого ним в оренду майна. Пунктом 5.10 Типового договору оренди передбачено, що страховик зобов'язаний постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб протягом усього терміну оренди майно було застрахованим. Вказана істотна умова підлягає доопрацюванню та уточненню. Зокрема, доцільно закріпити положення про те, щоб термін дії договору страхування відповідав терміну дії договору оренди.

Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна також визначені істотною умовою договору оренди. Водночас пунктом 5.14 Типового договору на орендаря покладається обов'язок нести відповідальність за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії, згідно із законодавством. При цьому, у разі оренди лише частини приміщення, орендар не матиме змоги виконувати частину вказаних обов'язків. Тому доцільно більш детально регламентувати це питання в Типовому договорі шляхом визначення конкретних обов'язків сторін.

Отже, закріплений у Законі перелік істотних умов договору оренди потребує перегляду. Доцільно виключити із вказаного переліку такі умови, як порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань та забезпечення виконання зобов'язань, оскільки ці питання врегульовані чинним законодавством. Поряд із цим, варто переглянути таку істотну умову, як страхування орендодавцем взятого ним в оренду майна в частині відповідності терміну дії договору страхування договору оренди. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна, як істотну умову договору оренди доречно більш детального визначити у Типовому договорі оренди.

Більш детально умови будуть розглянуті в наступних розділах.

Частиною четвертою статті 10 Закону встановлено загальне правило, згідно з яким прийняті після укладення договору оренди законодавчі акти, які погіршують становище орендаря, не поширюються на взаємини останнього з орендодавцем за раніше укладеним договором.Винятком з цього правила є стаття 21 Закону, згідно з якою збільшення цін і тарифів може бути підставою для відповідної зміни на вимогу однієї з сторін розміру орендної плати, хоча б це і погіршувало фінансове становище орендаря.

Специфіка істотних умов будь-якого договору полягає в тому, що відсутність хоча б однієї з них є підставою для визнання договору неукладеним. Тому всі перелічені в частині першій статті 10 Закону істотні умови повинні бути відображені сторонами в договорі оренди державного та комунального майна.

Разом з тим, частина друга статті 10 Закону передбачає, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

I раніше при складанні договорів оренди державного або комунального майна треба було використовувати як основу типові договори, затверджені відповідними державними органами.

В Законі чітко сказано, що укладений договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору. Однак це не забороняє сторонам крім установлених законом істотних умов доповнити договір іншими умовами на свій розсуд.

На сьогодні діє наказ Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774, яким затверджений Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (див. Додаток 2).

Відповідно до пункту 5.13. Типового договору оренди Орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна та протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю (див. Додаток 3).

Стаття 11. Оцінка об'єкта оренди

Однією з істотних умов договору оренди, де хоч би одна сторона є суб'єкт господарювання, є вартість майна, яке передається в оренду (стаття 284 ГК України).

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності, підприємство чи організація мають намір орендуватиоб'єкт нерухомості державної чи комунальної форми власності, то в даному випадку, відповідно до законодавства, оцінка нерухомості є обов'язковою, це визначено, зокрема, у статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», де передбачені випадки обов'язкової оцінки майна.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів Українивід 10 серпня 1995 року № 629.

Відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, що передається в оренду.

Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди та проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.

Результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки.

У разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка.

Оцінка зазначеного майна проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій або спеціальній вартості. При цьому ринкова і спеціальна вартість визначаються відповідно до вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440.

Результати незалежної оцінки нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна оформлюються звітом про оцінку майна, який підписується оцінювачами, що безпосередньо її проводили, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Після того, як експертна оцінка буде проведена спеціалізованою організацією - суб'єктом оціночної діяльності (оцінювачем), дана оцінка подається орендарем до відповідного органу (до Фонду державного майна України, якщо це державна власність, або до органу місцевого самоврядування, якщо це комунальна власність) для затвердження ним та проведення даним органом на базі експертної оцінки відповідного розрахунку орендної плати.

Наявне виключення, коли незалежна оцінка не здійснюється, такі випадки, визначені вабзаці шостому пункту 19 Методики оцінки, коли відповідно допункту 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна становить 1 гривню, а також у разі коли нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами передається в оренду дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні. У таких випадках здійснюється стандартизована оцінка майна.

Відповідно до пункту 21 Методики оцінки для проведення стандартизованої оцінки нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна підприємством - балансоутримувачем орендованого майна за дорученням органу, уповноваженого управляти майном такого підприємства, утворюється комісія, яка проводить оцінку майна за залишковою вартістю на підставі даних бухгалтерського обліку.

Результати проведення стандартизованої оцінки оформлюються актом оцінки майна, який складається зазначеною комісією за встановленими додатками 2 або 3 до Методики оцінки формами і затверджується органом, уповноваженим управляти майном, або Фондом державного майна, його регіональним відділенням (у разі коли він (воно) є орендодавцем такого майна або за зверненням органу, уповноваженого управляти майном) (див. Додаток 4, 5).

Оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу проводиться комісією, що утворюється органом, визначеним в абзацах другому і третьому статті 5Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на підставі складеного на дату оцінки передавального балансу, в якому відображені результати незалежної оцінки основних засобів, довгострокових біологічних активів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та оборотних матеріальних засобів (запасів).


Подобные документы

  • Найпоширеніші предмети судових спорів з питань оренди нерухомого майна. Розірвання договору оренди. Спонукання щодо продовження (укладення на новий строк) договору оренди. Правові підстави для подання позовної заяви про визнання договору оренди недійсним.

    реферат [15,0 K], добавлен 10.04.2009

  • Поняття оренди і майнового найму. Завдання Фонду державного майна України. Функції Фонду державного майна України. Речові права на нерухоме майно за законодавством України. Функції Фонду у сфері приватизації, оренди та концесії державного майна.

    реферат [23,7 K], добавлен 08.02.2011

  • Поняття та об’єкти оренди земель. Правове регулювання оренди землі в України. Виникнення та припинення цивільних прав та обов’язків суб’єктів оренди земельної ділянки (орендодавця та орендаря). Зміст даного договору, його правова та суспільна значущість.

    курсовая работа [45,2 K], добавлен 02.06.2014

  • Поняття та істотні умови договору оренди житла з викупом. Права наймача житла. Обов'язки сторін за договором. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору. Рекомендації по усуненню недоліків в законодавстві щодо найму житлових приміщень.

    курсовая работа [47,5 K], добавлен 01.10.2014

  • Послідовність надання пільг щодо орендної плати орендарям майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Каховки. Проблемні питання системного розвитку орендних відносин. Правове регулювання оренди комунальної власності міста.

    курсовая работа [90,9 K], добавлен 22.03.2014

  • Поняття та зміст договору оренди, характеристика прав та обов’язків сторін. Порядок визнання розміру та внесення плати за користування орендованим майном. Підстави для відмови або розірвання договору найма. Використання лізингу в господарській практиці.

    презентация [200,7 K], добавлен 27.06.2017

  • Закордонний досвід державного регулювання банкрутства. Розвиток державного регулювання процедур банкрутства в Україні. Проблеми реалізації майна підприємств державного сектору. Удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази регулювання банкрутства.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 10.12.2012

  • Поняття та загальна характеристика договору лізингу як різновиду договору оренди. Господарська діяльність, спрямована на інвестування фінансів. Лізинг як спосіб кредитування підприємницької діяльності. Розмежування понять "власник" і "користувач" майна.

    реферат [16,5 K], добавлен 21.06.2011

  • Класифікація об’єктів оренди ринку та сегментування ринку. Розподіл об'єктів оренди по формам власності. Ринок цілісних майнових комплексів. Поняття договору оренди. Його сторони, умови та порядок укладання. Приватизація об’єкта оренди. Лізинг.

    контрольная работа [22,2 K], добавлен 24.12.2003

  • Характеристика проблематики збалансування приватної та державної власності в промисловості. Нормативно-правове забезпечення процесу приватизації державного майна в Україні. Дослідження стану правового регулювання процесу приватизації державного майна.

    курсовая работа [120,1 K], добавлен 04.06.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.