Криміналістична характеристика та основні положення розслідування шахрайства, вчиненого організованими злочинними групами у сфері житлового будівництва

Отже, предметом злочинного посягання шахраїв на первинному ринку нерухомості є грошові кошти інвесторів, якими заволоділа організована група шахраїв на підставі неправомірних договорів щодо здійснення будівництва об'єктів житлової нерухомості. Предмет злочинного посягання є важливим елементом криміналістичної характеристики шахрайства, який дозволяє виявити безпосередніх виконавців шахрайських дій, документальні джерела інформації щодо способу злочину, типові сліди організованої злочинної діяльності у сфері житлового будівництва та з'ясувати інші обставини, що мають значення для розслідування.

1.4 Типові способи шахрайства у сфері житлового будівництва

У криміналістичній науці існують різні погляди вчених-криміналістів на визначення поняття способу вчинення злочину. Більшість дослідників криміналістичну інформацію про спосіб злочину відносять до основних елементів криміналістичної характеристики злочинів. Так, Р.С. Бєлкін вважає, що дані про спосіб вчинення та приховування злочину є центральною частиною криміналістичної характеристики, оскільки вони висвітлюють функціональний бік злочинної діяльності. Він зазначає, що такі дані включають в себе не лише операціональні відомості (яким шляхом підготовлюється, вчиняється та приховується злочин), але й дані про те, як дії злочинця відображаються в навколишньому середовищі, тобто які сліди, «відбитки» дій злочинця виникають у результаті злочинного посягання [106, c. 688-689]. М.П. Яблоков під способом вчинення злочину в криміналістичному сенсі розуміє об'єктивно та суб'єктивно обумовлену систему поведінки суб'єкта до, в момент і після вчинення злочину, що залишає різного роду характерні сліди ззовні, які дозволяють за допомогою криміналістичних прийомів і засобів отримати уявлення про суть події, своєрідність злочинної поведінки правопорушника, його окремих особистісних даних і відповідно визначити найбільш оптимальні методи вирішення завдань розкриття злочину [113, c. 65].

На думку Н.В. Павлової, під способом учинення злочину слід розуміти систему об'єднаних єдиним задумом умисних дій злочинця з підготовки, вчинення та приховування злочину, детермінованих об'єктивними та суб'єктивними чинниками та спрямованими на досягнення протиправної мети. Вона зазначає, що спосіб учинення злочину є головним і єднальним елементом, за допомогою якого можна дослідити виявлені у процесі аналізу зв'язки між всіма структурними елементами криміналістичної характеристики злочину [185, c. 20].

В.Ю. Шепітько визначив спосіб злочину як характер дій злочинця, що виражається у певній системі операцій і прийомів, як збірне поняття, структура якого охоплює: способи підготовки до злочинного діяння, способи його вчинення і способи приховування (маскування). Він вказує, що спосіб злочину не завжди має повну структуру. Існують злочини, що можуть відбуватися без попередньої підготовки або не мають на меті подальше приховування події або слідів [165, c. 183].

Заслуговує на увагу точка зору М.С. Уткіна, який пропонує способи злочину класифікувати на: а) повноструктурні, або найбільш кваліфіковані способи, які включають у себе підготовку, вчинення і приховування злочинів; б) менш кваліфіковані або усічені першого типу (вчинення і приховування злочинів); в) менш кваліфіковані або усічені другого типу (підготовка і вчинення злочинів); г) некваліфіковані або спрощені, які складаються лише з дій по вчиненню злочинів [241, c. 6].

Варто зазначити, що дослідження шахрайства у сфері житлового будівництва потребує детального аналізу способу економічного злочину, оскільки зазначений злочин належить до класу злочинів економічної спрямованості. Зокрема, Б.В. Борін спосіб вчинення злочинів економічної спрямованості розглядає як систему дій з підготовки, вчинення та приховування злочинів, детермінованих галуззю (сферою), а також видом господарської діяльності, технологічними, правовими, економічними процесами певного виду господарської діяльності, що пов'язані з виборчим використанням предметів і документів, технічних та інших засобів, обумовлених метою та мотивами кримінальної поведінки, психічним, фізичним станом, посадовим становищем та функціональними можливостями особи, яка вчинила злочин [24, c. 164].

В.П. Корж, досліджуючи економічну злочинну діяльність, зазначає, що спосіб економічного злочину складається з таких компонентів: способу створення резерву; способу вилучення (заволодіння) майна; способу приховування слідів злочину; способу збуту (реалізації) майна. Автор вважає, що ознаками способу економічного злочину є різні фактичні обставини, які вказують на досягнення злочинного результату шляхом здійснення певного комплексу специфічних дій, що зумовили заволодіння матеріальними цінностями, грошовими коштами [93, c. 106-107].

Г.А. Матусовський у своєму дослідженні економічних злочинів зазначає, що до підстав класифікації способів економічних злочинів слід віднести: 1) місце суб'єкта у системі економічних відносин; 2) особливості сфери економічних відносин господарської та фінансової діяльності, галузі народного господарства, виробництва та обслуговування, інших сфер; 3) особливості системи обліку та звітності майна, господарських і фінансових операцій; 4) особливості предмета посягання, системи технології його виготовлення, реалізації, зберігання, охорони, забезпечення безпеки пересування, передачі майна, прав на нього; 5) характеристику й місце потенційного потерпілого (фізичної та юридичної особи, її представників) у системі економічних відносин, рівень його професіоналізму, виконання службових обов'язків, наявність економічної віктимності [153, c. 110-111].

Аналіз способу економічного злочину дозволяє виділити ознаки способу шахрайства. Так, Д.В. Єрмолович зазначає, що способам шахрайства властива стійкість складових елементів. На практиці спостерігається варіювання цими способами в різній послідовності, різному поєднанні, але їх набір є відносно стійким. Вони в кожному конкретному випадку детермінуються факторами об'єктивного і суб'єктивного характерів. Подібна детермінація знаходиться в певній залежності та підпорядкованості з боку шахрая його злочинним цілям [71, c. 104-105].

З цього приводу Л.Я. Драпкін відзначив, що стійкість використовуваного злочинцями способу вчинення шахрайства обумовлена переважним впливом об'єктивних чинників, які формують способи цих злочинів (стабільність документообігу, руху матеріальних і грошових коштів, системи охорони та пропусків, порядку розрахунків з клієнтами тощо). При цьому стійкість використовуваних шахраями способів вчинення злочинів жодною мірою не впливає на їх велику різноманітність, що залежить від значного числа змінних чинників кримінальної ситуації, що складається, та рівня протидії протиправним діянням [110, c. 616].

Окрему увагу науковці приділили питанню класифікації способів шахрайства. Зокрема, В.Ю. Шепітько класифікує способи шахрайства за такими підставами: 1) залежно від спрямованості шахрайського посягання; 2) залежно від сфери економічної діяльності; 3) залежно від характеру «відносин», які виникають між підприємствами; 4) залежно від тривалості злочину; 5) залежно від характеру локалізації шахрайства [253, c. 141-143]. О.Л. Мусієнко зазначає, що в основу класифікації способів шахрайства може бути покладений і вид платіжного інструмента, використовуваного при проведенні розрахунків. За цією підставою можна виокремити способи шахрайства, вчинені при розрахунках: платіжними дорученнями й аккредитивами, кредитними картками. Автор пропонує класифікувати способи шахрайства: залежно від відносин особи шахрая з підприємством (за участю осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством; сторонньою особою); за предметом посягання (спрямовані на заволодіння чужим майном; грошовими коштами; правом на майно); залежно від виду шахрайства (шахрайство з цінними паперами, інвестиційне шахрайство, шахрайство у сфері обігу житла, у сфері житлового будівництва та ін.) [161, c. 152].

Досліджуючи способи шахрайства у сфері житлового будівництва, варто зазначити, що Є.В. Бєлов правильно виокремлює загальну схему шахрайства на ринку будівництва житла, яка включає в себе: створення організації, уявно зайнятої в галузі будівництва; пошук інвесторів (вкладників) й отримання від них інвестицій (вкладів); переведення грошових коштів на «підставний» рахунок у банку або переведення в готівку наявних на рахунку коштів; припинення (не доведення до кінця) будівельних робіт; припинення існування фірми - «зникнення» будівельного підрядника для інвесторів (вкладників) [19, c. 24].

В.В. Малигіна зазначає, що на первинному ринку житла шахрайські дії відбуваються шляхом обтяження прав на пайову участь в будівництві житлових приміщень з боку третіх осіб, розкрадання грошових коштів пайовиків за допомогою переказу їх на рахунки фірм-«одноденок», зловживання довірою громадян шляхом посилання на наявні правовідносини з найбільшими будівельними фірмами, адміністрацією територіальних утворень, іншими державними органами; пред'явлення потенційним покупцям чужих будівельних майданчиків і будинків в якості своїх; пред'явлення фіктивного договору між інвестором і забудовником; пред'явлення громадянам, які вносили кошти на придбання житла, вже реалізованих забудовником квартир [148, c. 10].

О.М. Розін виділяє такі способи шахрайства в сфері житлового будівництва: 1) «розкрадання грошових коштів і залишення забудовника»; 2) «створення фінансово-будівельних пірамід»; 3) «укладення інших договорів з метою залучення інвестицій»; 4) «неналежне оформлення документів»; 5) «неправомірний розподіл коштів» [213, c. 12-13].

Слід погодитися з думкою Х.М. Михайлової, яка зазначає, що шахрайства, вчинені групою осіб у сфері інвестування будівництва, неможливі без попередньої підготовки, вивчення обстановки, створення передумов до заволодіння чужим майном і приховування слідів злочину. Такі злочини вчиняються через активні дії злочинців, пов'язані з підготовкою до злочину, заволодінням грошовими коштами довірителів і приховуванням слідів. Вона відзначає, що дії з підготовки до вчинення злочину полягають у: створенні злочинної групи; утворенні юридичної особи; найманні працівників для виконання обов'язків допоміжного характеру, наприклад, прийому коштів і цінних паперів, імітації трудової діяльності, «розгортання» рекламної кампанії; залученні коштів у вітчизняній та іноземній валюті й цінних паперах під обіцянку виплати дивідендів, розмір яких перевищує прибутковість вкладів; обіцянці видачі нерухомого майна [156, c. 213].

Аналіз юридичної літератури та результати проведених нами досліджень дозволяють виділити такі елементи способу шахрайства у сфері житлового будівництва:

- спосіб підготовки до вчинення злочину;

- спосіб злочинного заволодіння грошовими коштами інвесторів;

- спосіб приховування слідів організованої злочинної діяльності на первинному ринку нерухомості.

Спосіб підготовки до шахрайства включає такі дії членів організованої групи:

1) вивчення недоліків ринку первинної нерухомості;

2) встановлення корупційних зв'язків з посадовими особами державних органів та банківських установ;

3) пошук та оренду приміщення під офіс будівельної компанії;

4) розробку статуту юридичної особи фірми-забудовника;

5) реєстрацію юридичної особи - фірми-забудовника в органах державної реєстрації;

6) одержання ліцензії на будівельну діяльність представниками фірми-забудовника;

7) розробку і впровадження рекламно-інформаційного забезпечення діяльності будівельної компанії;

8) складання фіктивних документів: проектно-кошторисної документації, договорів про інвестування житлового будівництва, іншої документації;

9) пошук потенційних інвесторів, надання їм неправдивої інформації щодо збудованих фірмою-забудовником житлових об'єктів та об'єктів, які будуються, переконання вкласти грошові кошти в житлове будівництво, тощо.

Необхідно зазначити, що способи заволодіння грошовими коштами інвесторів досить різноманітні, що ускладнює розкриття, розслідування злочинів зазначеної категорії та їх запобігання. Члени організованої злочинної групи використовують свої уміння, знання та навички, обирають спосіб шахрайства залежно від обстановки, яка склалася на первинному ринку нерухомості. Заволодіння грошовими коштами інвесторів відбувається шляхом обману та зловживання довірою.

Результати узагальнення матеріалів кримінальних проваджень (кримінальних справ) про шахрайство у сфері житлового будівництва, цивільних справ щодо невиконання або неналежного виконання забудовниками договірних зобов'язань дозволяють визначити типові способи заволодіння організованою групою шахраїв грошовими коштами інвесторів. Такими є:

1. Укладення попереднього договору про резервування квартири, який фактично не дає право інвестору на одержання житла після завершення його будівництва. За цією шахрайською схемою фірма-забудовник укладає з інвесторами договір про резервування квартири (попередній договір про купівлю-продаж квартири у будинку, що споруджується), після чого навмисно пропускає термін, протягом якого має бути укладений основний договір про інвестування в об'єкт житлового будівництва. Відповідно до умов попереднього договору, забудовник зобов'язується здійснити резервування об'єкта нерухомості, забезпечити виконання будівельних робіт та ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію. Проте, укладення такого договору не передбачає виникнення у інвестора права власності на об'єкт інвестування після прийняття закінченого будівництвом житлового об'єкту в експлуатацію.

Так, 01 серпня 2006 р. обвинувачений К., реалізуючи свої функціональні обов'язки від імені ЗАТ «Інтеркомплектмонтажстрой» (далі - ІКМС) та виступаючи за договором стороною забудовника, уклав з Малинською міською радою Житомирської області інвестиційний договір на будівництво житлового будинку. Згідно з умовами договору, ЗАТ «ІКМС» спільно із замовником зобов'язувалися спроектувати та здійснити будівництво шестисекційного дев'ятиповерхового житлового будинку незавершеного будівництва та передати у власність Малинської міської ради 23 квартири. 22 січня 2010 р. Малинською міською радою та ЗАТ «ІКМС» складено акт прийому-передачі квартир, згідно з яким міській раді передано 23 квартири, в тому числі і квартири №1, яка товариству не належала. Після цього обвинувачений К. переконав потерпілого Н. у тому, що квартира №1 не відчужена, належить товариству і після введення в експлуатацію буде виготовлена вся документація для передачі її у власність потерпілому. 01 грудня 2010 р. обвинувачений К. як Генеральний директор товариства уклав з потерпілим Н. попередній договір купівлі-продажу квартири №1. Таким чином, К., достовірно знаючи про те, що квартира №1 не належить товариству та не може бути передана у власність Н., заволодів шахрайським шляхом грошовими коштами потерпілого [114].

2. Укладення неправомірної угоди щодо інвестування житлового будівництва за відсутністю необхідної дозвільної документації. Члени організованої групи використовують цю злочинну схему при укладенні з інвесторами недійсних угод про їх пайову участь у будівництві житлового будинку, договорів купівлі-продажу майнових прав або інвестиційних договорів. Шахраї надають інвесторам неправомірні копії рішень сесій органів місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку із земель державної чи комунальної власності, підроблену документацію, що підтверджує право власності забудовника на земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку, свідоцтво про право власності на земельну ділянку, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав), підроблений дозвіл на будівництво житлового будинку та проектно-кошторисну документацію. При цьому будівельні роботи фактично не проводяться або виконується їх частина, тоді як основне будівництво «заморожується» на невизначений термін.

Як свідчать матеріали кримінальної справи, обвинувачений С., будучи з 19 жовтня 2005 р. по 23 січня 2008 р. директором ТОВ «Радана», діючи умисно, з метою заволодіння чужими коштами у власність без наміру їх повертати, за відсутності відповідних ліцензій, дозволу на проведення будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку, проектно-кошторисної документації та відповідної матеріально-технічної бази, без наявності у власності чи користуванні земельної ділянки, увійшов у довіру жительки м. Бережани та шляхом обману, який виразився в приховуванні зазначених вище відомостей, запропонував їй взяти участь у пайовому будівництві житлового будинку, запевнивши її про те, що будівництво буде проводитися згідно з умовами укладеного договору. Проте, всупереч положенням договору жодні будівельні роботи не було проведено, а вкладені кошти потерпілій не повернуто [115].

3. Внесення до договору про інвестування житлового будівництва неправдивих відомостей щодо об'єкта інвестування. За однією схемою члени організованої групи укладають з інвесторами фіктивний договір про інвестування будівництва (договір підряду про будівництво квартири, договір про пайову участь у будівництві, договір купівлі-продажу майнових прав або інвестиційний договір), який передбачає спорудження житлового будинку за неіснуючою адресою. За іншою - фірма-забудовник, маючи дозвільну документацію на будівництво житлового будинку за однією адресою, укладає з інвесторами фіктивні договори про будівництво житлового будинку за іншою адресою, не маючи на цей об'єкт відповідної дозвільної документації та достовірно знаючи, що за такою адресою будівельні роботи не здійснюються.

Так, обвинувачений Д., будучи головою житлово-будівельного кооперативу «Моноліт-2010» та директором приватного підприємства «Володимир Буд», яке проводило будівельні роботи з будівництва житлового багатоповерхового будинку за адресою 1 та за адресою 2, усвідомлюючи той факт, що за адресою 3 будівельні роботи не здійснюються та дозволи на проведення вказаних робіт не видавалися, з метою заволодіння майном громадян, ввів їх в оману, запевнивши про здійснення за адресою 3 будівництва житлового багатоповерхового будинку та повідомив про можливість придбання квартири в будинку за зазначеною вище адресою. Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння коштами громадян, достовірно знаючи про подальше невиконання обіцяних та взятих на себе зобов'язань та надаючи своїм діям вигляду законності, Д. уклав і підписав договори підряду про будівництво квартири за адресою 3, тим самим під приводом будівництва та продажу квартир, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів коштами інвесторів у особливо великих розмірах [118].

4. Укладення додаткових угод про внесення змін до основного договору інвестування будівництва. За цією шахрайською схемою між забудовником та інвесторами укладається додаткова угода про передачу квартир у власність інвесторів, будівництво яких не передбачено проектно-кошторисною документацією. В інших випадках, укладається додаткова угода про внесення змін до основного договору (договору про пайову участь у будівництві, договору купівлі-продажу майнових прав або інвестиційного договору), відповідно до якої змінюється кінцевий термін закінчення будівництва. При цьому, закінчення забудовником будівельних робіт та введення об'єкта житлового будівництва в експлуатацію від самого початку не передбачається.

Згідно з матеріалами кримінальної справи, обвинувачений К., діючи від імені ГО «Народна кредитна спілка «Добробут» уклав договір про пайову участь у будівництві з ДП «Управління капітального будівництва» в особі його директора, відповідно до якого ДП «Управління капітального будівництва» бере участь у завершенні будівництва багатоповерхового житлового будинку з метою забезпечення житлом військовослужбовців. Достовірно знаючи про те, що будівництво будинку не розпочато, у виконавчого директора ГО НКС «Добробут» виник умисел на створення умов для незаконного перерахування цільових бюджетних коштів, передбачених укладеним договором для потреб очолюваної ним ГО НКС «Добробут». Так, К. без затвердженої відповідної проектної документації, вирішив шляхом обману укласти незаконну додаткову угоду до договору, якою передбачалась би передача ДП «Управління капітального будівництва» в порядку їх пайової участі у будівництві житла шести квартир у будинку за адресою N, що не передбачені проектом цього будинку [117].

5. Приховування стійкої фінансової неспроможності юридичної особи - фірми-забудовника та надання недостовірної інформації про можливість здійснення житлового будівництва. За такою схемою члени організованої групи приховують від інвесторів фактичне фінансове становище фірми-забудовника (факт визнання юридичної особи банкрутом) та спонукають їх до укладення договору про інвестування в житлове будівництво, створюючи при цьому оманливе враження про фінансову стійкість будівельної компанії, а також можливість виконання умов договору у майбутньому.

Так, обвинувачений Т., видаючи себе за директора ТОВ «СП «Інтерпроект», хоча таким не був, у липні 2003 р. запропонував керівництву ДП «Дапекс Трейдінг Україна», а саме директору та заступнику директора вкласти грошові кошти цього підприємства у вигляді інвестицій у спільне будівництво житлового комплексу, яке зобов'язався здійснити у 18-місячний термін. З цією метою Т., переконуючи керівництво ДП «Дапекс Трейдінг Україна» у вигідності здійснення інвестицій у будівництво житлового комплексу, умисно, з корисливих мотивів подальшого особистого збагачення шляхом шахрайського заволодіння коштами зазначеного підприємства, приховав перед потенційним кредитором фактичну фінансову неспроможність ТОВ «СП «Інтерпроект», не повідомивши службовим особам ДП «Дапекс Трейдінг Україна» про те, що ТОВ «СП «Інтерпроект» 31.01.2003 р. було визнано банкрутом [116].

6. Здійснення подвійного продажу квартири в об'єкті житлового будівництва (укладення угод щодо одного об'єкта інвестування з декількома інвесторами). За цією шахрайською схемою члени організованої групи, виготовляючи декілька технічних паспортів на будинок, вчиняють маніпуляції зі зміною нумерації квартир та укладають з декількома інвесторами договори інвестування на придбання ними в споруджуваному будинку однієї і тієї ж квартири. У таких випадках будівельні номери квартир, які зазначаються у договорах, відрізняються від номерів, присвоєних квартирам після введення об'єкта будівництва до експлуатації та виготовлення технічного паспорту всього будинку.

Так, відповідно до матеріалів цивільної справи, 11 січня 2006 р. між Л. та ТОВ «Південьбуд інвест» був укладений договір про дольову участь у будівництві житла на будівництво об'єкта нерухомості, розташованого за адресою N. Після здачі будинку в експлуатацію ТОВ зобов'язалося передати Л. квартиру під № 16, що розташована на шостому поверсі будинку. 23 березня 2005 р. між С. та ТОВ «Південьбуд інвест» був укладений договір про дольову участь у будівництві житла, відповідно до якого С. після будівництва будинку та прийняття його до експлуатації мав отримати право власності на квартиру № 4. Дослідивши Технічний паспорт від 27.02.2009 р. на квартиру № 16, виданий на ім'я Л. та Технічний паспорт від 23.07.2009 р. на квартиру № 4, виданий на ім'я С. судом встановлено, що мова йде про одну й ту саму квартиру, однакової площі та конфігурації, що розташована на шостому поверсі будинку за адресою N. Таким чином, суд дійшов висновку, що під час здійснення будівництва та при введенні до експлуатації житлового будинку ТОВ «Південьбуд інвест» неодноразово здійснювало зміну нумерації приміщень. Так, одна й та сама квартира мала будівельний номер 16, а потім, при виготовленні технічного паспорту будинку та прийнятті його до експлуатації, вже мала номер 4 [246].

Типовим елементом способу шахрайства у сфері житлового будівництва є спосіб приховування його слідів. Варто погодитися з точкою зору В.П. Лаврова, який визначає спосіб приховування злочину як спрямовану на перешкоджання розслідуванню сукупність причинно пов'язаних з підготовкою та вчиненням злочину умисних дій злочинця та пов'язаних з ним осіб [132, с. 51]. У свою чергу Р.С. Бєлкін відзначає, що спосіб приховування злочину - це діяльність, спрямована на перешкоджання розслідуванню шляхом приховування, знищення, маскування або фальсифікації слідів злочину і злочинця та їх носіїв [17, c. 364].

Заслуговує на увагу думка М.В. Даньшина, який під способом приховування злочину розуміє заснований на реалізації системи об'єктивних і суб'єктивних факторів дійсності комплекс дій чи бездіяльність особи, що приховує злочин до, в момент або після вчинення злочину. Автор виділяє такі основні види способів приховування злочинів: 1) переміщення; 2) утаювання інформації і (або) її носіїв; 3) знищення інформації і (або) її носіїв; 4) маскування інформації і (або) її носіїв; 5) фальсифікація інформації і (або) її носіїв; 6) неправдиве алібі; 7) інсценування; 8) вчинення іншого злочину; 9) опосередковане приховування; 10) симуляція; 11) приховування, засноване на впливі; 12) комплекс двох і більше способів приховування злочину (як із однієї групи способів, так і з різних) однієї і тієї ж обставини приховування [59, c. 10-11].

Водночас вважаємо слушною думку В.П. Корж, яка пропонує виділити такі типові способи приховування організованої злочинної діяльності: знищення слідів, тобто документів бухгалтерського обліку, інформаційних програм бухгалтерського обліку та звітності; маскування злочинної діяльності під виглядом здійснення законних фінансово-господарських операцій та угод; інсценування приватизації при розкраданні державного майна шляхом передачі коштів підприємств в якості внесків до статутного фонду створюваних комерційних організацій; інсценування проведення аукціонів, комерційних конкурсів при проведенні незаконної приватизації майна державних підприємств; створення лжефірм, лжебанків або внесення змін до організаційно-правового статусу суб'єктів підприємницької діяльності з метою приховування слідів організованої злочинної діяльності та інші [94, c. 197].

Науковий аналіз криміналістичної літератури щодо слідів приховування організованої злочинної діяльності у сфері економіки та вивчення судових проваджень дозволяють виділити типові способи приховування слідів шахрайства у сфері житлового будівництва. Такими є:

1) маскування обману інвесторів під цивільно-правові угоди;

2) неправдиве оголошення фірми-забудовника банкрутом;

3) фальсифікація або знищення документів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, ведення «подвійної бухгалтерії»;

4) фальсифікація або знищення проектно-кошторисної документації на будівництво житлового будинку;

5) знищення комп'ютерної інформації (архіву даних, будівельних програм, електронних листів, повідомлень в онлайн-месенджерах, інформації на сайті фірми-забудовника тощо);

6) переказ грошових коштів інвесторів на рахунки підставних осіб або фіктивних підприємств, тощо.

Таким чином, дослідження основного елемента криміналістичної характеристики - типових способів шахрайства у сфері житлового будівництва, - має певне наукове та практичне значення. Криміналістичне знання про спосіб шахрайства дозволяє слідчому своєчасно встановити: безпосередніх виконавців шахрайських дій; обстановку, що сприяла вчиненню злочину; типові сліди організованої злочинної діяльності шахраїв у сфері житлового будівництва.

1.5 Характеристика кримінальних ролей членів організованої групи шахраїв, їх особистісних якостей та корупційних зв'язків

В юридичній літературі зазначається, що під криміналістичним вивченням особистості слід розуміти встановлення криміналістично значимої інформації про злочинця, жертву злочину, а також обвинуваченого, потерпілого та інших учасників процесу розслідування, що включає в себе відомості про властиві їм анатомічні, біологічні, психологічні і соціальні властивості, які необхідні для ідентифікації особи, вирішення тактичних завдань і встановлення фактичної картини події злочину в процесі його розкриття і розслідування, а також використання з метою здійснення криміналістичної профілактики [113, c. 171-172].

Необхідно зазначити, що криміналістична характеристика складу організованої злочинної групи має більш складну структуру порівняно з характеристикою особи злочинця, який вчиняє злочин самостійно. Так, у криміналістичній науці відзначається, що структура криміналістичної характеристики організованої злочинної діяльності складається з чотирьох блоків:

- предметно-технологічного, який включає інформацію щодо сфери діяльності, предмета посягання, базової спрямованості та особливостей здійснення злочинної діяльності;

- організаційно-управлінського, який включає інформацію щодо відповідного устрою злочинної групи (в тому числі ієрархічної побудови);

- суб'єктно-особистісного, який включає дані щодо типологічних рис членів організованої групи, психологічної атмосфери та особистих стосунків у групі;

- організаційно-корупційного, який характеризує особливості корупційних зв'язків організованої злочинної групи [101, c. 465].

В.М. Биков справедливо відзначає, що криміналістична характеристика злочинної групи є сукупністю стійких і якісних ознак, що визначаються злочинною діяльністю групи, яка обумовлює закономірності поведінки кожного члена злочинної групи при підготовці і вчиненні групового злочину, а також особливості поведінки на попередньому слідстві. Він вважає, що елементами криміналістичної характеристики злочинної групи є: особовий склад, соціально-демографічна характеристика злочинної групи, наявний злочинний досвід її членів; особливості формування і функціонування; криміналістичний тип; психологічна і функціональна структури; наявність і тип лідера; особливості міжособистісних відносин між її членами [30, c. 6].

У науковій літературі визначено різні точки зору щодо виокремлення ознак організованої злочинної групи. Так, О.О. Ексархопуло до відмінних ознак організованої злочинної групи (співтовариства) відносить: 1) особливу (складну) ієрархічну структуру ланок (структурних підрозділів) ОЗГ з чітким розподілом функцій; 2) жорстку дисципліну і норми поведінки членів ОЗГ, суворе підпорядкування керівнику; 3) чіткий розподіл ролей між членами ОЗГ; 4) особливі зв'язки і способи спілкування членів ОЗГ між собою і з представниками інших злочинних формувань; 5) створення ОЗГ для тривалого існування; 6) наявність зв'язків ОЗГ з корумпованими представниками державної влади [263, c. 358].

С.С. Єпішин позначив ознаки організованої злочинної групи, як: а) обов'язкові: 1) наявність організатора, керівника або керівного ядра; 2) створення групи на тривалий термін з метою зайняття злочинною діяльністю; 3) розподіл ролей між учасниками групи і створення системи зв'язку; 4) ієрархія; 5) наявність плану здійснення злочину і проведення підготовки заходів; 6) постійний склад групи; 7) розробка заходів захисту від викриття; б) факультативні: 1) зрощування кримінальних і господарсько-корисливих злочинців; 2) підбір і призначення на ключові пости «своїх» людей; 3) кругова порука на об'єктах, у межах яких діє злочинна група; 4) розподіл викраденого відповідно до місця в злочинній групі; 5) організація допоміжних підрозділів; 6) наявність спеціальних норм поведінки для членів групи [69, c. 86].

У свою чергу Я.Л. Алієв виділяє такі обов'язкові ознаки організованої групи: 1) створення групи з метою здійснення злочинної діяльності протягом тривалого часу; 2) організованість, яка виражається в наявності плану вчинення злочинів, проведенні відповідних підготовчих заходів, розподілі ролей між учасниками злочинної групи, міцності зв'язків між ними; 3) стійкість, яка проявляється в більш-менш тривалому існуванні злочинної групи, стабільності її складу в цілому або її основного складу, наявністю лідера [5, c. 15].

На думку П.Д. Біленчука, в діяльності організованої злочинної групи умовно можна виокремити такі основні ознаки: наявність постійного «професійного ядра» у злочинному угрупованні; ?основна маса її учасників не обмежена рамками формалізованих організаційних структур; між учасниками злочинного угруповання підтримуються зв'язки типу «начальник - підлеглий»; участь у злочинному угрупованні (для якого особливо характерні корумповані зв'язки) можлива на основі взаємовигідних умов [21, c. 330-331].

Слушною є думка В.Ю. Шепітька, який, спираючись на результати узагальнення кримінальних справ про злочини, що вчиняються організованими злочинними групами, зазначає, що стійкість і організованість групи втілюється: у стабільності її складу; труднощах для осіб, які бажають вийти з групи; швидкій заміні вибулих учасників; систематичності зустрічей і контактів злочинців між собою; наявності в групі певної структури (ієрархії); наявності суворого порядку, дисципліни, безумовного підпорядкування лідеру, системи заходів заохочення і покарання; постійній злочинній діяльності, розширенні її масштабів і підвищенні технічної оснащеності; наявності зброї, що спільно використовується, технічних засобів, автотранстпорту; плануванні злочинної діяльності [254, c. 17].

Заслуговує уваги також думка О.В. Волохової, яка до специфічних рис злочинних формувань відносить: 1) функціонування організованого злочинного формування в умовах суворої дисципліни і високого рівня конспірації; 2) побудову організованого злочинного формування за принципом самовідновлювальної системи; 3) кримінальну спеціалізацію за сферами діяльності, що сприяє вдосконаленню засобів, прийомів і методів злочинної діяльності; 4) зв'язок з корумпованими працівниками органів державної влади і управління, в тому числі правоохоронних органів, фінансових установ; 5) створення структур внутрішньої безпеки та зовнішньої розвідки; 6) прагнення до проникнення в державні органи і державні владні структури; 7) юридичне забезпечення злочинної діяльності з наданням їй видимості, здійснюваної у межах закону; 8) наявність постійної фінансової бази; 9) прагнення до розширення регіонів впливу і сфер діяльності [107, c. 337-338].

Погоджуємося з думкою В.П. Корж, яка зазначає, що виділення криміналістичних ознак злочинних утворень - організованих груп, злочинних організацій як елемента криміналістичної характеристики, слугує цілям розробки методичних, тактичних прийомів, технічних засобів, що використовуються при виявленні та розслідуванні економічних організованих злочинів. Вона відзначає, що досліджуваний елемент криміналістичної характеристики взаємопов'язаний з іншими її елементами: способами створення (формування) організованих груп, злочинних організацій в галузях і сферах економічної діяльності; суб'єктно-особистісними якостями і рольовими функціями членів організованих злочинних утворень; кримінальними технологіями економічних злочинів, вчинених організованими групами, злочинними утвореннями і т.д. [94, c. 143].

Вивчення юридичної літератури, аналіз судової, слідчої практики та результати досліджень дозволили визначити типові ознаки організованих груп шахраїв у сфері житлового будівництва. Такими є:

1) утворення організованої групи у структурі фірми-забудовника або компанії-управителя;

2) використання посадового становища, службових повноважень керівництва будівельної компанії для здійснення злочинних намірів;

3) виконання службових обов'язків працівниками фірми-забудовника (компанії-управителя) з метою сприяння керівництву здійснити заволодіння грошовими коштами інвесторів;

4) використання підроблених документів: ліцензій на право здійснення будівельної діяльності, проектно-кошторисної документації, договорів щодо інвестування в житлове будівництво, іншої документації;

5) високий соціальний статус керівництва злочинного бізнесу у сфері житлового будівництва;

6) наявність корупційних зв'язків з посадовими особами державних органів, посадовими особами банківських та фінансових установ;

7) розподіл кримінальних функцій між членами організованої групи;

8) високий рівень інтелектуальної підготовки суб'єктного складу злочинної групи.

У криміналістичній літературі зазначається, що у кожній групі може бути кілька ланок або рівнів: на нижчому рівні - виконавці, які безпосередньо вчиняють злочини; на середньому рівні - члени групи, які здійснюють організаційно-контрольні або посередницькі функції, забезпечують реалізацію злочинних намірів, легалізують отримані злочинним шляхом кошти, вирішують спори тощо; на вищому рівні - керівники ОЗГ і наближені до них особи [101, c. 464].

Як відзначає М.Г. Шурухнов, лідери злочинних груп поділяються на наступні типи: 1) лідери-натхненники; 2) лідери-організатори; 3) лідери змішаного типу, а також лідери, діяльність яких характеризується великим ступенем активності при здійсненні злочинів і керівництві зусиллями інших співучасників; 4) лідери, які не лише керують безпосереднім вчиненням злочинів, але і проявляють активну діяльність зі створення злочинних груп і організації їх функціонування [258, c. 212].

Я.М. Мазунін виділяє два типи організаторів: реальних та інтелектуальних. Реальні організатори - це особи, які виділяються своєю діяльністю під час скоєння злочину, керують діями інших або першими розпочали його вчинення незалежно від інтелектуальної ролі. Інтелектуальні організатори створюють злочинні групи, розробляють плани, здійснюють керівництво членами групи, залучають до скоєння злочину інших осіб. Автор зазначає, що у злочинних групах лідер є організатором і керівником групової злочинної діяльності. Він виконує такі функції: забезпечує цілісність групи; висуває цілі, які вона повинна досягти та обирає засоби їх досягнення; планує групову діяльність; визначає порядок взаємодії між членами групи; здійснює контроль за груповою діяльністю, застосовуючи існуючі в даній групі заохочення і покарання; є носієм групових норм і цінностей; виступає в ролі судді при вирішенні спорів та внутрішньогрупових конфліктів [143, c. 12-13].

В.М. Биков класифікує лідерів злочинних груп за такими критеріями: 1) за змістом діяльності: лідер-натхненник - пропонує злочинній групі свою програму дій, визначає норми поведінки, цілі і завдання злочинної діяльності; лідер-організатор - особисто організовує і керує злочинною діяльністю, здійснює програму, розроблену раніше всією групою; лідер змішаного типу - поєднує в собі елементи лідера-натхненника і лідера-організатора, тобто він задає програму і одночасно організовує її виконання; 2) за стилем керівництва злочинною групою: авторитарний - одноосібно вирішує всі питання життя і діяльності групи, здійснює тверде керівництво, підтримує жорстку дисципліну, стежить за неухильним виконанням прийнятих групою норм поведінки; демократичний - схильний враховувати думку інших членів злочинної групи, може радитися з ними, хоча останнє слово залишає за собою; лідер змішаного типу - використовує як авторитарні, так і демократичні методи управління; 3) за характером діяльності: універсальний - постійно проявляє свої якості та функції лідера, ситуативний - лише в певних ситуаціях, наприклад, при здійсненні групового злочину або в інших значущих для злочинної групи випадках [30, c. 46-47].

Слушною є думка В.П. Корж, яка зазначає, що організатори організованих груп, злочинних організацій у сфері економічних відносин, як правило, поєднують організаційні, адміністративно-господарські та контрольні функції, є ініціаторами створення злочинного утворення, а після його формування здійснюють комплекс різних функцій, у тому числі спрямованих на вчинення економічних злочинів, забезпечення безпеки функціонування організованого злочинного утворення, а також функцій, пов'язаних з управлінням групою, розвитком кримінальної діяльності, легалізацією незаконних доходів [92, c. 122].

Досліджуючи виконавців організованих злочинних груп слід погодитися з думкою В.І. Кулікова, який, спираючись на власні дослідження, відзначає, що система виконавців організованої злочинної групи може бути представлена кількома їх різновидами. Основне виконавське «навантаження» в організованій злочинній групі несуть не всі особи, а лише їх частина. Серед них особливо виділяються ініціативні виконавці, які, як правило, або виконують в організованій злочинній групі функції лідерів-виконавців, або змушені бути лідерами зі змішаними функціями, а також особи, які мають вкрай користолюбні прагнення. Другорядні виконавці діють у складі організованої злочинної групи не лише постійно, але й можуть залучатися епізодично. Вони можуть мати частку від прибутку від явно злочинних операцій і навіть використовуються «втемну» [128, c. 149-150].

В.П. Корж виділяє такі кримінальні функції в організованій злочинній групі з корупційними зв'язками: організатора злочинної групи - керівника організованої злочинної діяльності; консультантів, радників, референтів з фінансових, виробничих, юридичних та інших питань сфери злочинного бізнесу; менеджерів з питань економічної спрямованості, планування й підготовки злочинної акції; координаторів між партнерами по злочинному бізнесу і правоохоронними органами; безпосередніх виконавців злочинних акцій; охоронців та інших осіб, які забезпечують безпеку злочинному бізнесу, його виконавцям; корумпованих посадових осіб, чиновників, депутатів, політиків [93, c. 88].

Необхідно зазначити, що організована злочинна група, що вчиняє шахрайство у сфері житлового будівництва, структурно має керівника (організатора) групи та виконавчий склад її учасників, які залежно від відведеної їм ролі виконують певні кримінальні функції. Організаторами злочинного бізнесу на первинному ринку нерухомості є посадові особи фірми-забудовника (компанії-управителя), які з метою заволодіння грошовими коштами інвесторів імітують будівельну діяльність, використовуючи юридичний статус фірми, корупційні зв'язки з посадовими особами органів державної влади та управління, посадовими особами банківських установ. Наймані працівники будівельної фірми при виконанні трудових обов'язків безпосередньо сприяють злочинному заволодінню грошових коштів інвесторів і виконують у злочинному бізнесі ролі виконавців.

Результати аналізу кримінальних проваджень та проведені нами дослідження дозволяють виділити такі кримінальні ролі та функції суб'єктного складу організованої групи шахраїв у сфері житлового будівництва:

1) керівник (організатор) злочинної групи - здійснює управління групою, координує та узгоджує дії її членів, розподіляє обов'язки між членами групи, встановлює корупційні зв'язки з посадовими особами державних органів, посадовими особами банківських установ;

2) менеджер із залучення коштів інвесторів - пред'являє інвесторам фіктивні креслення планів квартир, укладає з ними завідомо підроблені договори щодо інвестування будівництва об'єктів житлової нерухомості та запевняє про цільове використання залучених грошових коштів;

3) спеціаліст з бухгалтерського обліку - складає фіктивні документи бухгалтерського обліку і звітності, вносить до них неправдиві відомості щодо фінансово-господарської діяльності фірми-забудовника;

4) юрист-консультант - складає неправомірні угоди щодо інвестування житлового будівництва, здійснює юридичний супровід діяльності забудовника, представляє інтереси будівельної фірми в органах державної влади та місцевого самоврядування, в судових органах;

5) менеджер з рекламної діяльності - здійснює поширення рекламної інформації про будівельну діяльність фірми-забудовника;

6) спеціаліст з інформаційних технологій - здійснює розробку сайта фірми-будівельника, відповідає за програмне та апаратне забезпечення комп'ютерних засобів;

7) психолог-консультант - проводить психологічну підготовку безпосередніх співвиконавців вчинення злочину, тестує їхню поведінку в критичних ситуаціях;

8) члени організованої групи, які виготовляють підроблені печатки та штампи, їх кліше, підробляють в документах підписи, виконують інші конкретні завдання організатора злочинної групи.

Відзначимо, що окремі наймані працівники та службові особи можуть бути не поінформовані про злочинні наміри з боку керівного складу будівельної фірми, вони сприяють заволодінню грошовими коштами інвесторів опосередковано, виконуючи свої службові обов'язки.

Так, у квітні 2005 р. обвинувачена М. розробила детальну схему заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману та зловживання довірою, яка була спрямована на створення у громадян враження вигідності вкладення інвестицій у придбання об'єктів нерухомості в АТ ХК «Київміськбуд» за ціною меншою, ніж ринкова, шляхом укладання (підписання) з інвесторами недостовірних договорів інвестування нерухомості та пред'явлення підроблених фінансово-господарських документів. Для реалізації злочинних намірів М. організувала та очолила стійку злочинну групу, до складу якої увійшли обвинувачені В., Д., П. та інші невстановлені слідством особи. Згідно з матеріалами кримінальної справи, М., будучи організатором та керівником групи, виконувала наступне:

1) здійснила підбір та залучила виконавців до складу організованої групи;

2) розробила єдиний злочинний план, спрямований на заволодіння грошовими коштами інвесторів;

3) розподілила функції та обов'язки між суб'єктами злочинної діяльності;

4) керувала процесом вчинення злочинів та брала безпосередню участь у заволодінні грошовими коштами інвесторів;

5) розподіляла грошові кошти між членами організованої злочинної групи.

Обвинувачений В., будучи активним членом організованої злочинної групи, виконував такі дії:

1) підшукував громадян для заволодіння їх грошовими коштами шляхом укладання (підписання) з ними недостовірних договорів від імені АТ ХК «Київміськбуд»;

2) видавав себе за представника АТ ХК «Київміськбуд» та проводив переговори з громадянами щодо інвестування будівництва, надаючи їм недостовірну інформацію, в тому числі щодо знайомства з першими особами цього товариства;

3) отримуючи договори інвестування нерухомості та інші фінансово-господарські документи від організатора злочинної групи, передавав їх потерпілим, достовірно знаючи, що вони є підробленими;

4) здійснював конспірацію злочинної діяльності організованої злочинної групи шляхом реального придбання та продажу квартир, що були збудовані АТ ХК «Київміськбуд» з метою запевнити потерпілих у можливості отримання об'єктів нерухомості.

Обвинувачена Д., будучи членом організованої злочинної групи, виконувала функції, які були відведені їй під час вчинення злочинів, а саме:

1) будучи співробітником Акціонерного комерційного банку «Аркада» та перебуваючи на посаді менеджера відділу інвестування у зазначеному банку, надавала М. та В. інформацію про об'єкти, які будуються АТ ХК «Київміськбуд», у тому числі план-схеми квартир, які у подальшому пред'являлись потерпілим;

2) надавала потерпілим неправдиву інформацію щодо перебування їх у реєстрі інвесторів на будівництво об'єктів нерухомості, що будувались АТ ХК «Київміськбуд»;

3) підтверджувала надходження грошових коштів потерпілих на розрахунковий рахунок AT ХК «Київміськбуд».

Обвинувачена П. за вказівкою організатора злочинної групи М. підробляла підписи в договорах інвестування та свідоцтвах на об'єкти нерухомості від імені президента компанії, керівників, касира та головного бухгалтера АТ ХК «Київміськбуд». Інші члени організованої злочинної групи виконували конкретні завдання та вказівки М., у тому числі проставляли відбиток підробленої печатки цього товариства [119].

Слід погодитися з думкою Ю.В. Гавриліна та М.Г. Шурухнова, які вважають, що у розкритті злочинів велике значення мають соціальні, соціально-демографічні, соціально-психологічні та інші дані про особу злочинця, які можуть використовуватися з метою встановлення особи, яка вчинила певний злочин. До таких даних вчені відносять відомості біографічного характеру (стать, вік, національність, освіту, сімейний стан тощо); відомості про трудову діяльність (участь у трудовій та громадській діяльності, рід занять, професія і т.п.); соціально-психологічні властивості особистості (темперамент, воля, емоції тощо); відомості про фізичну силу, володіння прийомами єдиноборств і т.п. Інтерес представляють і дані, що характеризують антигромадську, протиправну поведінку суб'єкта до скоєння злочину (колишні судимості, ставлення до діяльності правоохоронних органів, поведінку на слідстві, зв'язки з особами, схильними до скоєння злочинів) [50, c. 55-56].

Аналіз кримінальних проваджень (кримінальних справ) щодо шахрайства у сфері житлового будівництва дозволяє зробити висновок про те, що 79,49 % від загальної кількості винних складають чоловіки, 83,33 % - службові та посадові особи. Результати досліджень свідчать, що 75,64 % складають особи у віці від 35 до 50 років, 15,38 % - від 20 до 35 років, 8,97 % - від 50 до 65 років. Встановлено, що 71,79 % зазначених осіб мають вищу освіту, а 28,21 % - середню або середню спеціальну.

Результати емпіричних досліджень свідчать про те, що керівники (організатори) злочинних груп шахраїв у сфері житлового будівництва користуються повагою у кримінальному середовищі, використовують авторитарну модель управління групою, формують світогляд та систему цінностей усіх членів злочинної групи та впроваджують відповідальність виконавців за невиконання покладених на них обов'язків. Керівники організованої злочинної групи - це емоційно-стійкі особи, які володіють вираженими лідерськими якостями та організаторськими здібностями, мають великий життєвий досвід, авторитет у суспільстві та корумповані зв'язки у владно-управлінських структурах.

Головна роль виконавців полягає у здійсненні конкретних дій, тобто виконанні конкретних інструкцій та розпоряджень керівника групи, що пов'язані з вчиненням шахрайських дій та спрямовані на досягнення злочинного наміру - заволодіння грошовими коштами інвесторів. Відзначимо, що вони мають приємну зовнішність та віддають перевагу діловому стилю одягу. Для створення іміджу успішної людини використовують дорогі аксесуари: часи, перстні, шкіряні портфелі, візитниці, брендові мобільні телефони тощо, для формування позитивного враження застосовують акторські здібності.

Варто погодитися з В.П. Корж, яка, досліджуючи організовану економічну злочинність, виділила чотири рівні організованого злочинного утворення: 1) організовані групи, що не володіють корупційними зв'язками; 2) організовані групи, що володіють корупційними зв'язками у владно-управлінських органах; 3) злочинні організації; 4) злочинна спільнота [94, с. 111]. Вона виділяє шість рівнів корупційних зв'язків, що використовуються організованими злочинними утвореннями у сфері економіки: перший - корумповані державні чиновники сприяють формуванню організованих злочинних утворень у структурі державних, колективних підприємств, фінансових, банківських установ, інших суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності; другий - організатори злочинних груп використовують корупційні зв'язки посадових осіб владно-управлінських органів для реалізації злочинних акцій, пов'язаних з отриманням великих грошових сум, дорогих матеріальних цінностей, нерухомого майна, цінних паперів, інших документів, що виконують функцію грошового еквівалента; третій - корумповані державні службовці сприяють організаторам злочинної діяльності безпосередньо або через третіх осіб у виборі об'єкта злочинного посягання; плануванні, підготовці, здійсненні злочинної акції та приховуванні її слідів; четвертий - організовані злочинні утворення використовують корупційні зв'язки службових осіб органів влади та управління для нейтралізації форм соціального контролю і протидії проведенню перевірок, ревізій державними контрольно-наглядовими службами, виявленню ознак організованих економічних злочинів; п'ятий - корумповані державні чиновники лобіюють прийняття вигідних законів, урядових рішень, інших управлінських актів в інтересах підприємницьких структур, контрольованих або створених організованими злочинними утвореннями; шостий - корумповані посадові особи державних органів сприяють організованим злочинним групам у вкладенні кримінальних доходів в законну економіку, політичні інститути, засоби масової інформації [90, c. 89-90].