Криміналістична характеристика та основні положення розслідування шахрайства, вчиненого організованими злочинними групами у сфері житлового будівництва

4. Під час допиту потерпілого та свідка слідчий встановлює коло обставин, які мають значення для досудового розслідування: інформацію про подію злочину; відомості щодо способу заволодіння грошовими коштами інвесторів; дані про використання суб'єктами шахрайської діяльності корупційних зв'язків з посадовими особами державних органів, посадовими особами банківських установ; інші відомості щодо здійснення членами організованої групи шахрайського бізнесу у сфері житлового будівництва. Виділено дев'ять категорій свідків зазначеного злочину та встановлено, що предмет їх допиту залежить від того, якою інформацією володіє допитувана особа.

5. При допиті підозрюваного - члена організованої злочинної групи слідчий встановлює місце та час злочину, спосіб шахрайства, визначає кримінальні функції організатора та виконавців у складі організованої групи, з'ясувує іншу важливу інформацію про обставини злочину. Виокремлено конфліктні ситуації допиту підозрюваного - члена організованої злочинної групи, запропоновано тактичні прийоми, спрямовані на нейтралізацію конфліктних ситуацій.

6. Основними формами використання спеціальних знань при розслідуванні зазначеної категорії проваджень є: консультаційна допомога спеціалістів; залучення спеціалістів до проведення окремих слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій; призначення судових експертиз. Встановлено, що типовими для таких кримінальних проваджень є наступні види судових експертиз: криміналістичні: почеркознавча, техніко-криміналістичне дослідження документів; судово-економічні: експертиза документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, експертиза документів про економічну діяльність підприємств і організацій; будівельно-технічна; експертиза комп'ютерної техніки і програмних продуктів (комп'ютерно-технічна).

7. Аналіз практики розслідування шахрайства, вчиненого організованою групою у сфері житлового будівництва, свідчить про наявність процесуальних проблем розслідування зазначеної категорії злочинів, які негативно впливають на процес доказування в кримінальному провадженні, а також ускладнюють направлення таких проваджень до суду. Встановлено, що основними серед них є: по-перше, скасування стадії порушення кримінальної справи та інституту дослідчої перевірки; по-друге, ускладнений порядок вилучення документів та інших речових доказів, які мають значення для кримінального провадження, що регламентується чинним КПК України.

Розділ 3. Протидія розслідуванню шахрайства, вчиненого організованою групою у сфері житлового будівництва та шляхи її подолання

3.1 Форми протидії розслідуванню шахрайства у сфері житлового будівництва

Проблеми протидії розслідуванню злочинів та її подолання були предметом наукових досліджень багатьох учених-криміналістів, зокрема: В.П. Бахіна, В.Д. Берназа, Р.С. Бєлкіна, А.Ф. Волобуєва, М.В. Даньшина, К.Є. Дьоміна, С.Ю. Журавльова, В.М. Карагодіна, В.П. Корж, А.М. Кустова, В.П. Лаврова, В.К. Лисиченка, Р.Г. Мартиненка, І.А. Ніколайчука, І.В. Тішутіної, Р.М. Шехавцова та інших [14; 20; 16; 39; 60; 62; 75; 81; 91; 130; 133; 137; 151; 167; 236; 255].

У криміналістичній літературі відсутній єдиний підхід щодо визначення поняття «протидія розслідуванню». Так, Р.М. Шехавцов під протидією розслідуванню розуміє вид злочинної діяльності, що є системою дій, здійснюваних у зв'язку з розслідуванням скоєного злочину, спрямованих на перешкоджання встановленню фактичних даних про цей злочин. [255, c. 200]. Автор акцентує увагу на тому, що протидія розслідуванню - це завжди навмисні дії, спрямовані на приховування слідів, предметів, знарядь вчиненого злочину, на дезорієнтацію слідства, чинення психічного і фізичного впливу на учасників кримінального процесу, членів їхніх сімей, здійснювані злочинцями особисто або через кримінальні зв'язки з метою перешкоджання встановленню об'єктивної істини [256, c. 190-191].

На думку О.В. Александренко, протидію розслідуванню слід розглядати як своєрідний вид соціальної діяльності, що є системою навмисних, цілеспрямованих дій з перешкоджання повному, всебічному та об'єктивному розкриттю і розслідуванню злочинів. Вона зазначає, що зміст протидії складають: діяльність з приховування злочинів, інші дії з перешкоджання досягненню завдань розслідування, дії по чиненню перешкод здійсненню нормальної діяльності суб'єктів розслідування по встановленню об'єктивної істини у кримінальних справах [2, c. 8].

В.К. Лисиченко вважає, що в широкому понятійному розумінні протидію розслідуванню необхідно визначати як своєрідний вид цілеспрямованої активності суб'єктів злочину, інших зацікавлених осіб у виді окремих умисних дій або наперед спланованої низки взаємопов'язаних дій з приховування, зміни, знищення інформації, яка має доказове значення, її носіїв, та втручання в розслідування для досягнення поставлених цілей щодо перешкоджання розкриттю, розслідуванню та встановленню причетних до конкретного злочину осіб [138, c. 39].

О.В. Юнацький відзначає, що протидія процесу розслідування є продовженням протиправної діяльності, яка спрямована на приховання слідів злочину, недопущення викриття й притягнення до відповідальності винних осіб шляхом застосування різних, у тому числі й незаконних методів. Вона, як правило, характеризується явним або таємним втручанням у діяльність слідчого з метою вплинути на перебіг та результати розслідування кримінальної справи. Таке втручання здійснюється передусім на етапі виявлення, збирання (закріплення) доказів, проте не виключається протидія й під час перевірки, оцінки доказів та їх джерел, під час прийняття рішень з кримінальної справи. Учений приходить до висновку, що протидію процесу розслідування з кримінальної справи можна визначити як сукупність активних та цілеспрямованих дій зацікавлених осіб з метою перешкодити залученню фактичних даних, іншої інформації в процес доказування, а також виключення, нейтралізація або знецінювання наявних доказів у справі [265, c. 186-187].

Аналіз наукових джерел та проведені нами дослідження дозволяють сформувати поняття протидії розслідуванню шахрайства, вчиненого організованою групою у сфері житлового будівництва. Вважаємо, що під протидією розслідуванню злочинів вказаної категорії слід розуміти комлекс дій членів організованої групи шахраїв, корумпованих посадових осіб державних органів та інших зацікавлених осіб, спрямованих на приховування слідів злочинної діяльності, безпосереднє втручання у процес досудового розслідування з метою перешкоджання встановленню дійсних обставин розслідуваної події та причетних до вчинення злочину осіб. Кінцевими цілями такої протидії можуть бути: уникнення кримінальної відповідальності; приховування факту організованих злочинних діянь окремих осіб, причетних до злочину; забезпечення подальшого функціонування злочинних механізмів організованої групи з отримання кримінальних доходів та особистого збагачення її членів; недопущення широкого розголосу результатів кримінального провадження, підриву ділової репутації конкретних посадових осіб державних органів тощо.

У науковому середовищі існують різні підходи щодо класифікації форм протидії розслідуванню. Так, Р.С. Бєлкін, по відношенню до конкретного злочину розрізняє «внутрішню» і «зовнішню» протидію. «Внутрішньою» є протидія, що здійснюється переважно в формі приховування злочину особами, причетними до розслідування. Суб'єктами такої протидії є підозрювані, обвинувачені, свідки, потерпілі, спеціалісти, експерти та ін. Під «зовнішньою» протидією вчений розуміє дії суб'єктів, які безпосередньо не пов'язані з розслідуваною подією й особою, котра проводить розслідування, або пов'язані з нею процесуальними, службовими, іншими владними відносинами чи залежностями. До суб'єктів цієї протидії належать: посадові особи підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності), де було вчинено злочин; корумповані посадові особи державних органів, представники контролюючих, правоохоронних органів, партій, профспілкових та інших громадських організацій, трудових колективів, окремих груп населення; родичі, друзі та близькі винного [106, c. 692].

Слушною є думка М.В. Даньшина, який визначає внутрішню протидію - приховування злочину як діяльність (елемент злочинної діяльності), що становить собою динамічну систему об'єктивних і суб'єктивних факторів дійсності, що сформувалися до, в момент або після вчинення злочину, реалізація якої спрямована на сліди злочину (матеріальні й ідеальні) і злочинця та їх носіїв з метою перешкоджання розслідуванню. Перешкоджання розслідуванню полягає в недопущенні включення відповідної доказової інформації у сферу кримінального судочинства, її використання в процесі розслідування. Зовнішня протидія реалізується шляхом впливу, тиску на слідчого, створення умов для вчинення ним незаконних дій, спонукаючи його до вчинення посадового проступку чи злочину тощо [60, c. 55-56].

На думку О.В. Александренко, важливим є розподіл форм протидії на безпосередню (пряму) та опосередковану (приховану). До безпосередньої протидії, зокрема, відноситься: давання незаконних вказівок про «згортання» розслідування, закриття окремих епізодів або всієї справи відносно конкретних осіб та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб. До опосередкованої: безпідставне вилучення кримінальної справи, матеріалу з провадження слідчого, оперативного працівника, судді; відмова в наданні необхідних сил та засобів для забезпечення належного проведення розслідування; відволікання слідчого, оперативного працівника, які зайняті розслідуванням складної, багатоепізодної кримінальної справи, на роботу по малозначних справах та ін. [2, c. 8-9].

У свою чергу Г.В. Мудрецька виділяє такі форми протидії розслідуванню: 1) прийоми протидії, спрямовані на знищення, утаювання, маскування або фальсифікацію документів як джерел доказів; 2) використання корумпованих працівників правоохоронних органів для протидії розслідуванню; 3) здійснення «тиску» на свідків злочинних дій; 4) використання корумпованих працівників органів державної влади й управління; 5) протиправні дії стосовно слідчого або інших осіб, які тією чи іншою мірою беруть участь у розслідуванні (оперативних працівників, експертів тощо); 6) утворення негативної суспільної думки щодо процесу розслідування [159, c. 148-152].

Слід погодитися з думкою О.Ф. Волинського, який, досліджуючи протидію розслідуванню економічних злочинів, зазначив, що вона характеризується, з одного боку, поширеністю підкупу учасників кримінального процесу, реалізацією можливостей корумпованих зв'язків, а з іншого, жорстокістю і нещадністю щодо осіб, які становлять небезпеку для злочинного бізнесу та його керівників, а також щодо «незговірливих» свідків, а іноді й слідчих. Автор зазначає, що з метою протидії розслідуванню економічних злочинів їх організатори та учасники нерідко розробляють спеціальні програми дій персоналу організацій (фірми, установи) в проблемних ситуаціях. При цьому передбачаються заходи, які: перешкоджають перевірочним діям та спрямовані на знищення матеріальних носіїв доказової інформації; виключають можливість надання необхідної фінансово-бухгалтерської документації; забезпечують надання неправдивих свідчень або відмову від дачі свідчень, дискредитацію слідчого та інших суб'єктів розслідування злочину і т.п. [48, c. 31].

У наукових джерелах досліджувалися проблемні питання щодо визначення форм, способів та прийомів протидії розслідуванню з боку членів організованої злочинної групи. Так, В.Г. Щур виділяє основні форми протидії розслідуванню злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, а саме: 1) приховування злочинів; 2) корупційні механізми протидії розслідуванню; 3) використання засобів масової інформації; 4) лжесвідчення і неправдиві показання; 5) фальсифікація доказів; 6) застосування погроз та фізичного насильства [262, c. 8-11].

В.П. Корж, досліджуючи протидію розкриттю і розслідуванню організованої злочинної діяльності у сфері економіки, зазначає, що організатори злочинного бізнесу обирають форми і методи протидії з урахуванням сформованої докримінальної, кримінальної та посткримінальної ситуації. Вони здійснюють протидію у формі: приховування способів створення організованого злочинного формування в структурі легальної або тіньової підприємницької діяльності; приховування способів функціонування кримінальних колективів; приховування способів здійснення злочинної акції, яка, як правило, включає декілька самостійних складів злочинів корисливо-господарської спрямованості; приховування способів збуту і реалізації викрадених цінностей; приховування слідів організованої злочинної діяльності; приховування способів легалізації кримінальних доходів, отриманих у результаті організованої злочинної діяльності. Формами зовнішньої протидії організаторів злочинного бізнесу є: створення системи безпеки і ефективності злочинної діяльності за допомогою корумпованих посадових осіб органів державної влади та управління; створення системи захисту членів організованого злочинного формування від соціально-правового контролю, кримінального переслідування за допомогою посадових осіб правоохоронних і контролюючих органів та ін.[91, c. 96-97, 99].

А.Ф. Волобуєв класифікує прийоми протидії розслідуванню з боку ОЗГ на такі групи: 1) прийоми, спрямовані на знищення, приховування, маскування або фальсифікацію доказів: знищення бухгалтерських, банківських та інших документів з ознаками (слідами) злочину, їх фальсифікація; зникнення і переховування осіб, причетних до скоєння злочину; відмова обвинуваченого давати показання; дача обвинуваченим на допиті неправдивих свідчень; здійснення тиску на свідків і потерпілих з метою приховування відомих їм фактів або дачі неправдивих свідчень; 2) прийоми, спрямовані на створення несприятливих зовнішніх умов розслідування: створення негативної громадської думки (атмосфери) щодо процесу розслідування економічного злочину; втручання у процес розслідування корумпованих представників органів влади та управління; 3) прийоми, спрямовані на створення несприятливих внутрішніх умов розслідування: гальмування слідства шляхом несвоєчасного створення слідчо-оперативної групи, частої і необґрунтованої зміни її складу; організація ознайомлення зацікавлених у кримінальній справі осіб з інформацією, яка становить слідчу таємницю; пряме втручання у процес розслідування шляхом дачі вказівок, внесення пропозицій; усунення від розслідування найбільш досвідчених, принципових і активних працівників; 4) прийоми, пов'язані з безпосереднім впливом на членів слідчо-оперативної групи: підкуп; загрози і демонстрація загроз (знищення майна, побиття, викрадення близьких людей, вбивства) [41, c. 43-47].

Досліджуючи проблему протидії розслідуванню шахрайства, доцільно визначити фактори та ознаки такої протидії. Так, А.А. Наваліхін виокремлює фактори, що зумовлюють протидію розслідуванню шахрайства, під якими розуміються суттєві обставини, які є причиною як самої поведінки суб'єкта протидії розслідуванню шахрайства, так і її процесу. У числі об'єктивних факторів виділяються: 1) місце, час і умови вчинення злочину; 2) якісний і кількісний склад злочинної групи; 3) об'єкт і предмет злочинного посягання; 4) наявність і характер знарядь і засобів вчинення злочину; 5) характер поведінки потерпілих після скоєння злочину; 6) обстановка самої протидії як сукупність умов, об'єктів і відносин, що існують в період перешкоджання виконанню завдань розслідування; 7) зв'язки суб'єкта протидії; 8) відсутність негативних правових наслідків, які означають неможливість настання відповідальності за окремі акти протидії (за дачу неправдивого пояснення або видачу неправдивої довідки); 9) невисокий професіоналізм суб'єктів розслідування; 10) можливість використовувати приховувачів та інших посібників. До другої (суб'єктивної) групи факторів, що обумовлюють протидію розслідуванню шахрайства, належать мета, мотив і властивості особистості суб'єктів протидії [163, c. 14-15].

М.Г. Бушинська вказує, що загальні ознаки протидії розслідуванню шахрайства можуть бути виражені: 1) в поведінці та діях причетних до розслідування осіб, які мають на меті недопущення або обмеження отримання органом розслідування значущої для встановлення істини інформації про скоєне шахрайство; 2) в діях причетних до розслідування осіб з приховування і знищення (маскування, фальсифікації) матеріальних об'єктів - носіїв інформації про шахрайство; 3) у невмотивованому дійсною необхідністю підвищеному інтересі представників різних владних структур до процесу розслідування; 4) в ознаках корумпованості посадових осіб: наявність значних грошових коштів за відсутності легальних джерел, інших матеріальних і нематеріальних вигод і переваг [29, c. 37-38].

Дослідження юридичних джерел, результати опитування слідчих і оперативних працівників дозволяють визначити такі форми протидії розслідуванню шахрайства у сфері житлового будівництва:

- приховування злочину (вказали 43 % опитаних респондентів);

- використання корупційних зв'язків з посадовими особами державних органів (39 %);

- вплив на потерпілих та свідків (17 %);

Протидія у формі приховування злочину. Як відзначає Б.В. Щур, приховування злочинів, що використовується організованими злочинними групами, має такі специфічні риси: 1) у процесі приховування злочинної діяльності застосовується цілий комплекс способів приховування; 2) існує «спеціальний загін» осіб, які сприяють приховуванню злочинів: а) члени ОЗГ, які за своїми рольовими функціями здійснюють приховування злочинної діяльності; б) корумповані представники владних структур; в) «штатні» адвокати, які представляють інтереси ОЗГ; 3) має місце підвищення рівня агресивності при здійсненні діяльності по приховуванню; 4) простежується участь у приховуванні злочинів свідків і потерпілих; 5) відбувається спрацювання системи безпеки організованої групи (відсторонення ланки виконавців від керівників та ідеологів, відмежування конкретного злочинного епізоду від усієї злочинної діяльності групи, здійснення необхідного рівня впливу на тих чи інших осіб тощо); 6) передбачається здійснення контролю за особами, взятими під варту, надання матеріальної і моральної підтримки з метою приховування злочиної діяльності [262, c. 9].

Варто зазначити, що найпоширенішим способом приховування організованої злочинної діяльності у сфері житлового будівництва є маскування злочинних дій під невиконання забудовником цивільно-правових зобов'язань. У таких випадках члени організованої групи шахраїв, відповідно до заздалегідь продуманого злочинного плану, маскують шахрайство під звичайне цивільно-правове порушення - у межах цивільного судочинства вирішуються спори щодо визнання договорів про інвестування житлового будівництва недійсними, розірвання договорів, стягнення завданих збитків та відшкодування моральної шкоди.

Так, 30 листопада 2011 р. позивач К. звернулася до суду з позовом, в якому просила суд розірвати договір про пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку від 6 січня 2006 року (далі - основний договір), стягнути з ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія» (відповідач № 1) та ЗАТ «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан» (відповідач № 2) на її користь 260 070 грн. 84 коп. Згідно з матеріалами цивільної справи, після укладення основного договору між позивачем та відповідачем № 1 15 травня 2007 р. було укладено додаткову угоду про внесення змін до основного договору, відповідно до якої було змінено кінцевий термін закінчення будівництва, відповідач № 1 зобов'язувався закінчити будівництво і ввести об'єкт інвестування в експлуатацію у другому кварталі 2009 р. 14 жовтня 2008 р. між позивачем та відповідачем № 1 було укладено угоду про внесення змін до основного договору, відповідно до якої було змінено об'єкт інвестування на трикімнатну квартиру № 2 на дев'ятому поверсі в іншій секції будинку. На початку 2009 р. будівництво житлового будинку припинилося. 27 травня 2009 р. позивачеві стало відомо, що на майнові права на новий об'єкт інвестування існують обтяження в Реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстровані ще 13 вересня 2007 р. 27 липня 2009 р. відповідач № 1 та відповідач № 2 підписали договір про зміну сторони в зобов'язанні. Проте, відповідач № 2 будівництво не відновив, будівельні роботи не проводив, про причини пропуску строків завершення будівництва не повідомив. Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача № 1 умислу на введення позивача в оману при укладенні угоди від 14 жовтня 2008 р. про внесення змін до основного договору, оскільки відповідач № 1 усвідомлював, що інформованість позивача про іпотеку майнових прав на новий об'єкт інвестування мала б для позивача вирішальне значення при укладенні оспорюваної угоди, а сама угода від 14 жовтня 2008 р. була невигідною для позивача [245].

Водночас, приховування шахрайських дій у сфері житлового будівництва може вчинятися шляхом: 1) неправдивого оголошення про стійку фінансову неспроможність забудовника (фіктивне банкрутство); 2) фальсифікації або знищення документів; 3) знищення слідів комп'ютерного запису (комп'ютерної інформації); 4) створення фіктивного підприємства («фірми-одноденки») та переказу на його розрахунковий рахунок інвестованих грошових коштів довірителів та ін.

Використання корупційних зв'язків з посадовими особами державних органів. З метою протидії розслідуванню шахрайства у сфері житлового будівництва члени організованої злочинної групи використовують корупційні зв'язки як із посадовими особами правоохоронних органів, так із посадовими особами органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Зазначені особи отримують неправомірну грошову винагороду одноразово, залучаються до вчинення шахрайських дій епізодично або можуть бути залучені до діяльності організованої злочинної групи на постійній основі.

Як зауважує О.В. Онишко, особливо небезпечними для встановлення об'єктивної істини по справі можуть бути дії з боку корумпованих представників правоохоронних органів. Конкретною сферою корупційних діянь серед працівників правоохоронних органів може бути: процес вирішення певних питань у конкретному правоохоронному органі; процес взаємодії з іншими правоохоронними органами; процес взаємодії з органами державної влади. При цьому працівники правоохоронних органів можуть: а) свідомо здійснювати корупційні діяння одноосібно; б) свідомо брати участь у корупційних діяннях; в) бути мимоволі задіяними або втягненими до корупційних діянь [171, c. 38-39].

Зазначимо, що суб'єктами такої протидії можуть бути корумповані керівники органів досудового розслідування, працівники прокуратури, слідчі, судді. До основних способів протидії розслідуванню шахрайства у сфері житлового будівництва з боку зазначених осіб належать: 1) свідоме затягування проведення огляду місця події (приміщення фірми-забудовника або компанії-управителя), обшуків робочих кабінетів або місць проживання членів організованої групи з метою перешкоди вилученню необхідної слідству документації та інших речових доказів; 2) безпосередній тиск на слідчого з боку вищого керівництва з метою схилити його до фальсифікації чи знищення доказів; 3) відволікання слідчого на більш дрібні, рутинні справи з метою затягування строків досудового розслідування; 4) необґрунтована заміна слідчого, який проводить досудове розслідування злочину; 5) відмова слідчого судді у задоволенні клопотаннь про тимчасовий доступ до речей і документів, наданні дозволу на проведення обшуку та ін.

Разом з тим, протидія розслідуванню зазначеної категорії злочинів може вчинятися з боку корумпованих посадових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Нерідко члени організованої злочинної групи безпосередньо обіймають високі посади у владних управлінських структурах та, використовуючи надані їм владні можливості, здійснюють тиск на слідство. Дії таких осіб спрямовані на перешкоджання здійсненню об'єктивного та неупередженого розслідування кримінального провадження, уповільнення процесу досудового розслідування та ускладнення направлення таких проваджень до судового розгляду.

Способами протидії у таких випадках є: 1) примушування уповноважених суб'єктів органів досудового розслідування до закриття кримінального провадження (за відсутністю складу злочину, події злочину, достатніх доказів винуватості у вчиненні злочинного діяння); 2) вимога змінити кваліфікацію діяння, інкримінованого членам організованої групи (з однієї частини статті на іншу, на іншу статтю, санкція якої передбачає меншу міру покарання); 3) дача вказівок слідчому щодо непризначення необхідних для розслідування судових експертиз, незалучення до кримінального провадження важливих для встановлення об'єктивної істини свідків, прийняття інших незаконних процесуальних рішень; 4) складання скарг на дії та рішення слідчого, оперативного працівника. Така форма протидії може бути пов'язана з іншими формами - впливом на слідчого, оперативного працівника; фальсифікацією або знищенням доказів; використанням засобів масової інформації.

Вплив на потерпілих та свідків. Використовуючи таку форму протидії розслідуванню члени організованої злочинної групи здійснюють психологічний вплив на потерпілих і свідків, щоб примусити їх до дачі завідомо неправдивих свідчень, які підтвердять правомірність дій будівельної компанії або вкажуть на виникнення між забудовиком та інвесторами цивільно-правового спору внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До основних способів протидії розслідуванню у контексті зазначеної форми належать: залякування - погроза заподіяння потерпілим, свідкам, їх близьким родичам або членам сім'ї тілесних ушкоджень, майнової шкоди, погроза вбивством; шантаж - погроза розголошення компрометуючих відомостей, звільнення з роботи або вчинення інших небажаних дій відносно потерпілих або свідків; підкуп - пропозиція потерпілим та свідкам матеріальної винагороди за дачу завідомо неправдивих свідчень. Зазначені способи протидії (залякування, шантаж, підкуп) можуть бути застосовані і щодо слідчого та оперативного працівника.

Таким чином, протидія розслідуванню організованої злочинної діяльності у сфері житлового будівництва являє собою цілеспрямовані злочинні дії її суб'єктів, спрямовані на перешкоджання встановленню дійсних обставин здійснення шахрайських дій та причетних до вчинення злочину осіб - членів організованої групи. Найбільш поширеними формами протидії розслідуванню шахрайства у сфері житлового будівництва є: приховування злочину; використання корупційних зв'язків з посадовими особами державних органів; вплив на потерпілих та свідків.

3.2 Засоби і методи подолання протидії розслідуванню організованої злочинної діяльності шахраїв у сфері житлового будівництва

Розглядаючи проблемні питання подолання протидії розслідуванню необхідно зазначити, що діяльність правоохоронних органів з подолання протидії розслідуванню визначається як система дій, що переслідують мету нейтралізувати опір осіб, які перешкоджають правоохоронним органам у встановленні об'єктивної істини у кримінальному провадженні та здійсненні правосуддя. Діяльність щодо припинення протидії розслідуванню злочинів складається з двох етапів: 1) виявлення здійснюваної або підготовленої протидії; 2) її подолання або нейтралізація [149, c. 204].

Слід погодитися з думкою В.К. Лисиченка та Р.М. Шехавцова, які наголошують, що функціональне призначення криміналістичних засобів подолання протидії полягає в забезпеченні: 1) найбільш повного пізнання події злочину шляхом сприяння формуванню сприятливої слідчої ситуації для виявлення, фіксації, вилучення й дослідження доказів; 2) пізнання супутніх вчиненню й розслідуванню конкретного злочину явищ протидії розслідуванню, відбиття яких у матеріалах кримінального провадження дозволяє розкрити їх вплив на формування доказів, ступінь суспільної небезпечності осіб, які вчинили злочин, а також зібрати дані для прийняття рішення про притягнення до відповідальності осіб за протидію розслідуванню, за наявності передбачених законодавством підстав [136, c. 84-85].

Як слушно зазначає І.В. Тішутіна, кінцева мета виявлення і фіксації фактів протидії розслідуванню організованої злочинної діяльності - своєчасна організація комплексу дій щодо її подолання. Зміст діяльності слідчого та керівника слідчого підрозділу щодо подолання протидії розслідуванню організованої злочинної діяльності, на думку автора, може бути представлено поетапно: 1) прогнозування можливої ??протидії розслідуванню організованої злочинної діяльності, суб'єктів і способів її здійснення; 2) реалізація заходів з виявлення, аналізу та оцінки ознак протидії; 3) розробка і прийняття тактичного рішення щодо подолання протидії; 4) реалізація тактичного рішення; 5) аналіз і оцінка результатів здійснених дій і заходів з позиції досягнення цілей подолання протидії [235, c. 33].

П.Д. Біленчук відзначає, що основними засобами, методами і технологіями подолання протидії розслідуванню злочинів, що здійснюється організованими злочинними групами, є такі: удосконалення системи органів судової влади і структури правоохоронних органів (реформування органів прокуратури, поліції тощо); створення єдиного загальнодержавного банку даних, який містить відомості про організовані злочинні формування, їх структуру, склад, час, місце функціонування, характеристику злочинної діяльності; протидія легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом; системне інформаційно-аналітичне і пропагандистсько-просвітницьке попередження і запобігання організованій злочинності як на загальнодержавному, так і місцевому рівнях тощо [22, c. 181].

Варто зазначити, що важливе місце у подоланні протидії розслідуванню займають тактичні операції. Під тактичною операцією необхідно розуміти комплекс слідчих, оперативно-розшукових та організаційних дій, спрямованих на розв'язання окремих (проміжних) завдань, що підпорядковані загальним цілям розслідування кримінальної справи. Метою певної тактичної операції слід вважати розв'язання тактичного завдання, яке водночас є окремим (проміжним) завданням на шляху розв'язання певного загального завдання кримінального судочинства, пов'язаного із застосуванням криміналістичних засобів, прийомів та методів [103, c. 183].

Р.Л. Степанюк у загальному вигляді визначає типову тактичну операцію «Нейтралізація протидії розслідуванню», яка, на його думку, може мати різні варіанти: запобігання спробам знищити документи та інші докази злочину; недопущення зовнішнього втручання в процес розслідування; нейтралізація протиправних дій захисників; нейтралізація впливу на суб'єктів процесу; нейтралізація впливу на учасників процесу; нейтралізація спроб утворити негативну суспільну думку навколо процесу розслідування за допомогою засобів масової інформації тощо [230, c. 207].

О.В. Олішевський виокремлює такі тактичні операції, пов'язані з подоланням протидії розслідуванню: «Захист слідчого від звинувачення у вчиненні злочину», «Захист свідків» і «Захист доказів» [170, c. 88]. У свою чергу А.Ф. Волобуєв виділяє наступні тактичні операції, спрямовані на нейтралізацію протидії розслідуванню злочинів, учинених організованими групами: «Забезпечення збереження речових доказів»; «Попередження зникнення підозрюваного»; «Захист свідків і потерпілих»; «Засоби масової інформації»; «Нейтралізація зовнішніх корупціонерів»; «Нейтралізація внутрішніх корупціонерів»; «Безпека» [44, c. 107]. Розглянемо окремі типові тактичні операції, які є найбільш характерними для подолання протидії розслідуванню досліджуваної категорії злочинів.

Зокрема, ефективною тактичною операцією з нейтралізації протидії розслідуванню є «Попередження зникнення підозрюваного», яка спрямована на випередження раптового від'їзду (втечі) співучасників злочину, які потрапили або можуть потрапити до поля зору правоохоронних органів. Вони можуть переховуватися в маловідомому санаторії, базі відпочинку тощо. Реалізується такий прийом організованих злочинних груп, найчастіше, як тимчасовий крок протидії розслідуванню. Його метою є виграш часу для використання більш ефективних заходів з усунення погрози кримінальної відповідальності для цих осіб (а через них і для інших членів організованих злочинних груп). У подібних випадках особливу важливість здобуває своєчасне затримання співучасників злочину, показання яких мають ключове значення в кримінальній справі, вживання заходів щодо забезпечення їхньої надійної ізоляції від впливу з боку організованих злочинних груп [44, c. 108].

Важливу роль у подоланні протидії розслідуванню відіграють такі тактичні операції, як «Захист свідків» і «Захист доказів». Так, тактична операція «Захист свідків» має на меті захистити свідка від незаконних впливів з боку зацікавлених осіб і одержати від нього об'єктивну інформацію у справі та включає до свого складу такі дії і заходи: роз'яснення свідку гарантій захисту його безпеки; ізоляція (охорона) свідка від впливів зацікавлених осіб; проведення впізнання поза візуальним спостереженням; видача спеціальних засобів індивідуального захисту та оповіщення про небезпеку; використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів тощо [170, c. 90].

До складу тактичної операції «Захист доказів» можна віднести: обмеження доступу осіб до доказової інформації; проведення оперативних заходів, пов'язаних із виявленням корумпованих «інформаторів» зацікавлених осіб; забезпечення перевірки доказів; забезпечення захисту носіїв інформації; забезпечення таємниці слідства; подвійні перевірки доказів або «перевірку доказу через доказ»; повну і точну фіксацію криміналістично значущої інформації під час формування доказу; притягнення до процесу формування доказів осіб, які можуть засвідчити об'єктивність змісту доказової інформації [170, c. 90-92].

На нашу думку, крім вказаних тактичних операцій, з метою подолання протидії розслідуванню організованої злочинної діяльності шахраїв у сфері житлового будівництва, слідчому доцільно проводити тактичну операцію «Виявлення та нейтралізація протидії з боку корумпованих посадових осіб». Завданнями цієї тактичної операції є: виявлення корупційних зв'язків членів організованої групи шахраїв; встановлення корумпованих посадових осіб, які здійснюють незаконні дії з протидії розслідуванню (приховування слідів злочину, психологічний вплив шляхом залякування, підкупу, погроз, дачі вказівок, вимог тощо); вжиття відповідних і необхідних заходів щодо припинення таких дій. Реалізація завдань вказаної тактичної операції повинна бути здійснена шляхом: виявлення документів та інших речових доказів, що можуть свідчити про ознаки протидії розслідуванню; візуального спостереження за керівником та головним бухгалтером будівельної компанії; прослуховування та записів їхніх телефонних розмов; проведення огляду електронної кореспонденції (електронної пошти, листування в онлайн-месенджерах); виявлення на банківських рахунках корумпованих посадових осіб, які здійснюють протидію розслідуванню великих сум грошових коштів; фіксування незаконних дій з протидії за допомогою технічних засобів; обрання для суб'єкта протидії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тощо.

Враховуючи вищевикладене, пропонуємо наступний комплекс рекомендацій, спрямованих на подолання протидії розслідуванню організованої злочинної діяльності шахраїв у сфері житлового будівництва:

1. З метою запобігання можливого знищення або приховування документації та інших речових доказів, що мають значення для розслідування, необхідно вжити відповідних заходів щодо організації та негайного проведення огляду приміщення фірми-забудовника (компанії-управителя), групових обшуків підозрюваних - членів організованої групи за місцем їхньої роботи і місцем проживання; до вказаних слідчих (розшукових) дій доцільно залучати спеціалістів (спеціаліста-криміналіста, спеціаліста-бухгалтера або спеціаліста-економіста, спеціаліста з інформаційних систем та технологій, у разі потреби - спеціаліста будівельної галузі).

2. Своєчасно проводити допити потерпілих, свідків, підозрюваних - членів організованої злочинної групи, які можуть вказати на ймовірне місцезнаходження слідів злочину; з метою викриття завідомо неправдивих відомостей у показаннях допитуваних осіб, виявлення розбіжностей у їх свідченнях, а також нейтралізації протидії розслідуванню у випадках складання допитуваними скарг про незаконні дії з боку слідчого під час допиту, доцільно здійснювати аудіо та/або відео запис цієї слідчої (розшукової) дії, використовувати відповідні тактичні прийоми допиту.

3. Забезпечити блокування витоку до зовнішнього середовища конфеденційної інформації щодо ходу та результатів досудового слідства, нерозголошення такої інформації серед працівників правоохоронних органів, які не приймають безпосередньої участі в розслідуванні кримінального провадження; при формуванні складу слідчо-оперативної групи необхідно враховувати особистісні якості її учасників, не залучати осіб, які виявляють схильність до вчинення корупційних дій; у разі виявлення протидії з боку корумпованих посадових осіб доцільно зафіксувати незаконні вказівки, розпорядження або інші неправомірні дії цих осіб на певному матеріальному носії інформації (диктофоні, відеоносії тощо), звернутися з такими матеріалами до департаменту внутрішньої безпеки, інших вищих органів державної влади та управління.

4. У випадках здійснення тиску на слідство шляхом оприлюдення у засобах масової інформації неправдивих відомостей, що дискредитують слідчого або правоохоронні органи у цілому, та з метою спростування такої інформації, через власні прес-служби доцільно проводити прес-конференції, зберігаючи таємницю слідства, оприлюднювати через офіційний веб-сайт правоохоронного органу, центральні телеканали, офіційні друковані видання загальну інформацію про хід досудового розслідування, ймовірних співучасників злочину, їхні корупційні зв'язки тощо;

5. З метою недопущення фальсифікації або знищення вже отриманих слідством доказів (документів, комп'ютерної інформації, експертних висновків тощо) необхідно вжити заходів щодо створення резервної копії таких доказів, обмежити доступ сторонніх осіб до місць їхнього зберігання.

6. Забезпечити безпеку особам щодо яких здійснюється вплив шляхом застосування відповідних заходів забезпечення безпеки, передбачених законами України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» (особиста охорона, охорона житла і майна, візуальне спостереження, забезпечення конфіденційності відомостей про особу, закритий судовий розгляд тощо).

7. На законодавчому рівні необхідно створити механізм, який передбачав би посилений державний контроль за виконанням забудовниками договірних зобов'язань, пов'язаних із залученням грошових коштів інвесторів в будівництво об'єкта житлової нерухомості, за цільовим використанням інвестованих грошових коштів. Створити єдиний державний реєстр забудовників, який передбачав би розміщення офіційної інформації про: зареєстрованих юридичних осіб-забудовників, їх керівний склад; споруджувані об'єкти житлового будівництва; наявність дозвільних документів на житлове будівництво; статуси законності будівництва (законне або самочинне будівництво); об'єкти житлового будівництва, які введено в експлуатацію; відповідність житлового об'єкта проектній документації; об'єкти незавершеного будівництва, на яких будівельно-монтажні роботи призупинено; забудовників, які мають показники незадовільного фінансового стану, боргові зобов'язання за кредитами та позиками; забудовників щодо яких здійснююється кримінальне провадження; забудовників щодо яких вирішуються спори в рамках цивільного та адміністративного судочинства.

Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що протидія розслідуванню злочинів - це комплексна проблема, яка повинна вирішуватися спільними зусиллями: відповідних державних органів, шляхом розроблення та закріплення на законодавчому рівні ефективних механізмів подолання протидії; правоохоронних органів в особі їх керівників, дії яких мають бути спрямованні на забезпечення належних умов повного та об'єктивного розслідування злочинів, проведення дієвих заходів щодо своєчасного виявлення та запобігання протидії; слідчого, який повинен використовувати криміналістичні засоби, методи та прийоми подолання протидії розслідуванню.

Висновки до розділу 3

1. Під протидією розслідуванню шахрайства, вчиненого організованою групою у сфері житлового будівництва, слід розуміти комлекс дій членів організованої групи шахраїв, корумпованих посадових осіб державних органів та інших зацікавлених осіб, спрямованих на приховування слідів злочинної діяльності, безпосереднє втручання у процес досудового розслідування з метою перешкоджання встановленню дійсних обставин розслідуваної події та причетних до вчинення злочину осіб. Основними формами протидії розслідуванню злочинів зазначеної категорії є: приховування злочину; використання корупційних зв'язків з посадовими особами державних органів; вплив на потерпілих та свідків.

2. Ефективними тактичними операціями з нейтралізації протидії розслідуванню шахрайства, вчиненого організованою групою у сфері житлового будівництва, є: «Попередження зникнення підозрюваного», «Захист свідків», «Захист доказів», «Виявлення та нейтралізація протидії з боку корумпованих посадових осіб». Розроблено комплекс рекомендацій, спрямованих на подолання протидії розслідуванню організованої злочинної діяльності шахраїв у сфері житлового будівництва.

Висновки

У дисертації на основі вивчення наукових джерел і нормативно-правових актів, узагальнення слідчої і судової практики, результатів анкетування та інтерв'ювання практичних працівників, запроповано вирішення наукового завдання щодо формування криміналістичної характеристики шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва та розроблення основних положень його розслідування. За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, які можуть мати як теоретичне, так і практичне значення.

1. Криміналістичними ознаками шахрайства у сфері житлового будівництва є: 1) специфічний об'єкт шахрайського посягання - сфера житлового будівництва, яка передбачає виникнення двосторонніх або багатосторонніх правовідносин у зв'язку з інвестуванням у будівництво житлової нерухомості; 2) спеціальний суб'єктний склад цієї категорії злочинів - організована група у складі посадових та службових осіб фірм-забудовників, компаній-управителів, які використовують юридичний статус будівельної фірми з метою злочинного заволодіння грошовими коштами інвесторів; організована група у складі посадових осіб фіктивних будівельних фірм; 3) залучення грошових коштів інвесторів у житлове будівництво шляхом укладення неправомірних угод; використання шахраями фіктивних (завідомо підроблених) документів, необхідних для здійснення будівництва об'єктів житлової нерухомості; 4) імітація шахраями будівельної діяльності, надання інвесторам неправдивої інформації про здійснення будівництва житлових об'єктів; 5) використання шахраями корупційних зв'язків з посадовими особами органів державної влади та управління, посадовими особами банківських установ; 6) заволодіння грошовими коштами інвесторів під прикриттям фінансово-господарської діяльності юридичної особи-забудовника, маскування злочинних дій під порушення цивільно-правових зобов'язань; 7) спричинення ошуканим інвесторам збитків в особливо великих розмірах.

2. Зміст криміналістичної характеристики шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва, розкривають наступні її елементи: 1) характеристика предмета злочинного посягання; 2) характеристика кримінальних ролей членів організованої групи шахраїв, їх особистісних якостей та корупційних зв'язків; 3) типові способи шахрайства у сфері житлового будівництва; 4) дані про обстановку вчинення злочину; 5) дані про особу потерпілого (фізичну особу-інвестора, юридичну особу-інвестора); 6) характеристика типових слідів організованої злочинної діяльності на первинному ринку нерухомості.

3. Предметом злочинного посягання організованої групи шахраїв у сфері житлового будівництва є: 1) власні грошові кошти або позикові інвестиції фізичних осіб-інвесторів у національній або іноземній валюті; 2) грошові кошти юридичних осіб-інвесторів - вкладення приватної форми власності; 3) цільові бюджетні кошти, передбачені державними соціальними житловими програмами для фінансування житлового будівництва; 4) грошові кошти юридичних осіб-інвесторів, що інвестовані в статутний капітал фірми-забудовника (інвестування в пайові цінні папери).

4. Спосіб шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва включає в себе: спосіб підготовки до вчинення злочину; спосіб злочинного заволодіння грошовими коштами інвесторів; спосіб приховування слідів організованої злочинної діяльності на первинному ринку нерухомості.

Типовими способами шахрайства є: 1) заволодіння організованою групою шахраїв грошовими коштами інвесторів шляхом укладення попереднього договору про резервування квартири, який фактично не дає право інвестору на одержання житла після завершення його будівництва; 2) заволодіння організованою групою шахраїв грошовими коштами інвесторів шляхом укладення неправомірної угоди щодо інвестування житлового будівництва за відсутністю необхідної дозвільної документації; 3) заволодіння організованою групою шахраїв грошовими коштами інвесторів шляхом внесення до договору про інвестування житлового будівництва неправдивих відомостей щодо об'єкта інвестування; 4) заволодіння організованою групою шахраїв грошовими коштами інвесторів шляхом укладення додаткових угод про внесення змін до основного договору інвестування будівництва; 5) заволодіння організованою групою шахраїв грошовими коштами інвесторів шляхом приховування стійкої фінансової неспроможності юридичної особи - фірми-забудовника та надання недостовірної інформації про можливість здійснення житлового будівництва; 6) заволодіння організованою групою шахраїв грошовими коштами інвесторів шляхом здійснення подвійного продажу квартири в об'єкті житлового будівництва (укладення угод щодо одного об'єкта інвестування з декількома інвесторами).

5. Організаторами злочинного бізнесу на первинному ринку нерухомості є посадові особи фірми-забудовника (компанії-управителя), які з метою заволодіння грошовими коштами інвесторів імітують будівельну діяльність, використовуючи юридичний статус фірми, корупційні зв'язки з посадовими особами органів державної влади та управління, посадовими особами банківських установ. Виконавцями злочинних дій є наймані працівники будівельної фірми, які, виконуючи свої службові обов'язки, сприяють посадовим особам у заволодінні грошовими коштами інвесторів. Організовані групи шахраїв, як правило, володіють корупційними зв'язками з посадовими та службовими особами: територіальних органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду; органів місцевого самоврядування; органів державного фінансового контролю; банківських та фінансових установ.

6. Обстановка вчинення шахрайства у сфері житлового будівництва характеризується як сукупністю соціально-економічних умов, які склалися в певний період часу під час здійснення житлового будівництва, так і сукупністю явищ і процесів, які безпосередньо сприяли організованій групі шахраїв реалізувати свої злочинні наміри в конкретних умовах, місці й у певний час.

7. Потерпілими від шахрайства, що вчиняється організованою групою у сфері житлового будівництва є: фізичні особи-інвестори, яким внаслідок злочинних дій шахраїв - членів організованої групи було завдано матеріальної та моральної шкоди; юридичні особи-інвестори, яким шахрайськими діями було завдано матеріальної шкоди.

8. Типовими слідами організованої злочинної діяльності у сфері житлового будівництва є: документи; сліди-предмети, що залишаються в офісі фірми-забудовника; сліди незавершеного або «замороженого» будівництва; сліди рук, що залишаються шахраями на документах, печатках та штампах, комп'ютерному обладнанні; відображення певних обставин шахрайських дій у свідомості потерпілих, свідків і підозрюваних (ідеальні сліди злочину); сліди комп'ютерної інформації (віртуальні сліди злочину).

9. На початковому етапі розслідування шахрайства виникають такі слідчі ситуації: 1) мала місце подія шахрайства і встановлено членів організованої групи шахраїв, які затримані в якості підозрюваних; 2) мала місце подія шахрайства і встановлено членів організованої групи шахраїв, які зникли після заволодіння грошовими коштами інвесторів. З урахуванням конкретної ситуації слідчий вирішує тактичні завдання, висуває версії, перевіряє їх шляхом проведення комплексу слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, криміналістичних операцій, організаційних заходів.

10. Тактичні особливості проведення огляду місця події при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва залежать від різновидів об'єктів огляду. Такими є: а) службові приміщення (офіси, робочі кабінети) - місця, де укладалися неправомірні угоди щодо інвестування житлового будівництва; б) об'єкти житлового будівництва. Запропоновано криміналістичні рекомендації щодо огляду об'єкта житлового будівництва.

11. Залежно від групи документів (дозвільної, проектно-кошторисної, бухгалтерської, господарсько-договірної, іншої документації), під час огляду документів слідчим за участю спеціалістів виявляються ознаки підроблення відбитків печаток та штампів, підписів посадових осіб, встановлюються факти невідповідності між кошторисно-фінансовими розрахунками щодо вартості будівництва житлового об'єкта та документами, що посвідчують фактичне виконання будівельно-монтажних робіт, виявляються інші сліди матеріальної та інтелектуальної підробки.

12. Визначено тактичні завдання допиту потерпілого (фізичної особи-інвестора, юридичної особи-інвестора), запропоновано типовий перелік питань, які підлягають з'ясуванню під час допиту, тактичні прийоми. Визначено предмет допиту свідка, запропоновано тактичні прийоми його допиту, з урахуванням конкретної ситуації і особи свідка. Запропоновано криміналістичні рекомендації щодо проведення допиту в режимі відеоконференції.