Криміналістична характеристика та основні положення розслідування шахрайства, вчиненого організованими злочинними групами у сфері житлового будівництва

Слід погодитися з думкою Р.С. Сатуєва, який підкреслює, що якісний огляд документів дозволяє встановити в них протиріччя, що виникають при їх недоброякісному складанні або при скоєнні злочинів. Подальше дослідження протиріч у документах дає можливість з'ясувати причини їх походження, механізм їх утворення, вид (матеріальний або інтелектуальний) підроблення, а також коло осіб, які мали відношення до їх складання. Автор зазначає, що виявлення суперечностей у змісті кількох взаємозалежних документів здійснюється у процесі огляду за допомогою двох методів - зустрічної перевірки (зіставлення різних примірників одного й того ж документа) і взаємного контролю (вивчення та дослідження різних документів, що мають відношення до однієї й тієї ж господарської операції та містять у собі інформацію про неї) [219, с. 81, 83-84].

З метою підвищення ефективності огляду документів, слідчому до цієї слідчої (розшукової) дії необхідно залучати відповідних спеціалістів. Як слушно зауважує І.М. Подволоцький, за допомогою фахівців, які беруть участь в огляді документів, слідчий витягує з документів найповнішу і деталізовану інформацію, правильно відображає дані у протоколі, заповнює прогалини в описі події, виявляє спроби приховати або спотворити відомості, а також отримує можливість: а) уникнути знищення або пошкодження виявлених документів; б) знайти необхідну документовану інформацію, зафіксовану на різних носіях; в) дотримати вимоги криміналістичних методик і процесуальної регламентації при виявленні та фіксації інформації; г) отримати наукове консультування при провадженні слідчої дії [189, c. 30]. Зазначимо, що слідчий огляд документів при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва доцільно здійснювати за участю спеціаліста-криміналіста та спеціаліста-бухгалтера (спеціаліста-економіста). До огляду електронного документа слідчому необхідно залучати спеціаліста з інформаційних систем та технологій.

На жаль, чинний КПК України не передбачає таку слідчу дію як виїмка документів. Водночас, не зовсім вдала редакція ст. 237 КПК України. У ній передбачено одночасне проведення двох слідчих дій - огляду і вилучення документів. За таких умов слідчий повинен оглядати та вилучати документи тривалий час (до одного місяця). У практичній діяльності слідчі не виконують вимоги ст. 237 КПК України і здійснюють тільки вилучення документів, а потім їх огляд за участю спеціалістів. Зазначене свідчить про доцільність унормувати виїмку документів як окрему слідчу дію та передбачити процесуальний порядок її проведення чинним КПК України.

Аналіз матеріалів слідчої практики та результати проведених досліджень дозволили визначити документи, які використовували організовані групи шахраїв з метою заволодіння грошовими коштами інвесторів під зобов'язання здійснити житлове будівництво. Насамперед, це документи, в яких можуть бути виявлені ознаки матеріальної або інтелектуальної підробки:

- документи, що посвідчують право на зайняття будівельною діяльністю (дозвільна документація);

- проектно-кошторисна документація;

- документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- документи, які використовуються фірмою-забудовником під час здійснення будівельної діяльності (документація господарсько-договірної діяльності):

- організаційно-розпорядчі документи фірми-забудовника (компанії-управителя);

- інші документальні джерела інформації (див. підрозділ 1.7.).

Так, під час огляду документів, що посвідчують право на зайняття будівельною діяльністю (дозвільної документації) слідчий за участю спеціалістів виявляє ознаки підроблення відбитків печаток та штампів, підписів посадових осіб органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, архітектурно-будівельного контролю. Огляду підлягають: 1) свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; 2) рішення сесій органів місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку; 3) документи, які підтверджують право власності на земельну ділянку; 4) ліцензія на право здійснення будівельної діяльності; 5) дозвіл на будівництво житлового об'єкта, дозволи на виконання будівельно-монтажних робіт тощо. Під час огляду перевіряється наявність всіх необхідних реквізитів документа, голографічних захисних елементів, визначається відповідність дозвільного документа до бланку встановленого зразка, встановлюються посадові особи державних органів, якими був підписаний такий документ.

Під час огляду проектно-кошторисної документації виявляються сліди інтелектуальної та матеріальної підробки, встановлюються факти невідповідності між кошторисно-фінансовими розрахунками щодо вартості будівництва житлового об'єкта та документами, що посвідчують фактичне виконання будівельно-монтажних робіт. Слідчому за участю спеціалістів необхідно оглянути зведений акт вартості об'єкта житлового будівництва, зведення витрат щодо розрахунку вартості будівельно-монтажних робіт, акт прийому-передачі виконаних будівельно-монтажних робіт, гарантійні листи про виконання будівельно-монтажних робіт тощо.

Серед документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності оглядаються облікові реєстри, головна книга, книга обліку господарських операцій, книга обліку придбання товарів (робіт, послуг), накладні, платіжні доручення, розрахункові відомості, банківські квітанції, бухгалтерські і фінансові звіти, податкові декларації. У ситуаціях, коли за здійснення будівництва житлового об'єкта мала місце готівкова форма розрахунків, доцільно оглянути та вилучити прибутковий і видатковий касові ордери, розрахункові квитанції, касові чеки, книгу обліку розрахункових операцій. У зазначених документах слідчий за участю спеціалістів виявляє сліди матеріальної та інтелектуальної підробки.

Обов'язковому огляду підлягає неофіційна звітна й облікова бухгалтерська документація та робочі журнали, в яких відображені неофіційні відомості щодо проведених фірмою-забудовником фінансово-господарських операцій та укладених з інвесторами угод. Такі документи дозволять порівняти дані неофіційного обліку («чорної бухгалтерії») з даними, що містяться в офіційній звітній документації фірми-забудовника та виявити в них розбіжності, що можуть вказувати на факт вчинення шахрайства та на інші злочини у сфері господарської діяльності.

У процесі огляду документації господарсько-договірної діяльності фірми-забудовника з'ясовуються умови інвестування грошових коштів інвесторів в будівництво об'єктів житлової нерухомості, встановлюється наявність відповідного відбитку печатки або штампа, підпису конкретної посадової особи, яка мала право першого або другого підпису та була відповідальною за господарсько-договірну діяльність будівельної компанії, встановлюються факти матеріальної та інтелектуальної підробки. До таких документів належать: договори на виконання ескізного та робочого проекту житлового будинку, договори купівлі-продажу будівельних матеріалів, договори підряду на виконання будівельно-оздоблювальних робіт, договори про пайову участь у будівництві, договори купівлі-продажу майнових прав, інвестиційні договори, кредитні договори, акти здачі-прийняття виконаних робіт, акт передачі об'єкта від підрядника замовнику, акт готовності об'єкта до експлуатації, сертифікат про прийняття завершеного будівництвом об'єкта, свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва тощо.

Слідчому огляду підлягають організаційно-розпорядчі документи фірми-забудовника (компанії-управителя): статут фірми-забудовника, протоколи загальних зборів, положення про філії та представництва будівельної компанії, довіреності на представництво інтересів фірми-забудовника, довіреності на право підпису від імені генерального директора, інші внутрішні документи. Під час огляду зазначених документів встановлюється керівний склад будівельної компанії, відомості про штатних працівників, осіб, які мали право першого або другого підпису, з'ясовується передбачений внутрішніми документами порядок укладення правочинів щодо залучення грошових коштів інвесторів у будівництво житлового об'єкта тощо.

Якщо на підприємстві фірми-забудовника передбачалося ведення електронного документообігу, разом із паперовою, огляду підлягає електронна документація. У такому випадку звертається увага на наявність у електронному документі цифрового підпису, встановлюється автор електронного документа, його зміст порівнюється зі змістом паперового примірника. При огляді сертифіката ключа електронно-цифрового підпису з'ясовуються відомості про особу, яка є власником сертифіката ключа, встановлюється унікальний реєстраційний номер та строк дії сертифіката, найменування криптографічного алгоритму, інформація про обмеження використання підпису, відомості про центральний засвідчувальний орган.

Результати аналізу слідчої практики у провадженнях про шахрайство у сфері житлового будівництва дозволяють виділити такі ознаки підробки, що можуть бути виявлені слідчим під час огляду документів:

1) помилки в оформленні документа;

2) відсутність одного або декількох реквізитів;

3) розбіжність нумерації сторінок;

4) невідповідність типу і розміру паперу;

5) нерівномірності шрифту за кольором, типом або розміром;

6) ознаки підчистки, дописки або додруківки у тексті;

7) розбіжності між різними екземплярами одного документа;

8) відсутність голографічних захисних елементів у дозвільній документації;

9) невідповідності між первинними документами бухгалтерського обліку та документами фінансової звітності;

10) ознаки підробки відбитків печаток та штампів (невідповідність літер типографському шрифту, нестандартна будова цифрових та буквених знаків, неправильна форма овалів та напівовалів, нерівність ліній, неоднакова конфігурація знаків у слові, нечіткі краї штрихів, нерівномірна відстань між знаками в словах тощо);

11) відсутність істотних умов у договорі, невизначеність строку виконання договірних зобов'язань, наявність у договорі пункту про можливість укладення додаткових угод, невизначеність відповідальності сторін за неналежне виконання умов договору тощо.

Таким чином, документи є основним джерелом інформації про вчинення шахрайства у сфері житлового будівництва. За підсумками огляду документів слідчий визначає документи, які можуть використовуватися в кримінальному провадженні в якості доказів, визначає документи - об'єкти експертного дослідження. Проведення успішного огляду документів значною мірою залежить від знання слідчим порядку та особливостей документообігу, навичок використання методів і прийомів документального аналізу (зустрічної перевірки, взаємного контролю, відновлення кількісно-сумового обліку тощо), залучення до слідчої (розшукової) дії відповідних спеціалістів.

2.4 Тактика допиту потерпілого і свідка

При розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва найбільш поширеною слідчою (розшуковою) дією є допит потерпілих та свідків. У ході допиту слідчий отримує важливу інформацію про подію шахрайства, виявляє раніше невідомі епізоди злочинної діяльності у сфері житлового будівництва, встановлює інші обставини, що мають значення для розслідування. Тактика допиту потерпілого та свідка при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва має відмінні особливості, зумовлені характером злочинної діяльності та категоріями осіб, які підлягають допиту у провадженнях вказаної категорії.

Процесуальний порядок проведення допиту під час досудового розслідування передбачений ст. 223, 224, 225, 232 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 224 КПК України допит може проводитися за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Згідно з ч. 11 ст. 232 КПК України слідчий, прокурор з метою забезпечення оперативності кримінального провадження має право провести у режимі відео- або телефонної конференції опитування особи, яка через знаходження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших причин не може без зайвих труднощів вчасно прибути до слідчого, прокурора.

У криміналістичній літературі зазначається, що допит є слідчою дією, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть у ньому участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для розслідування. Мета допиту полягає в отриманні повних та об'єктивно відображаючих дійсність показань. Загальними завданнями допиту є: отримання доказів за кримінальним провадженням; встановлення об'єктивної істини; перевірка слідчих версій, висунутих на початковому етапі розслідування; встановлення фактичних даних про підготовку, вчинення та приховування злочинів; встановлення обставин, що сприяли або перешкоджали вчиненню злочинів; збирання відомостей про особу правопорушника, злочинця та його зв'язки; вжиття заходів профілактичного характеру та ін. [105, c. 264-265].

М.В. Салтевський зазначає, що особливість одержання інформації в ході допиту полягає в тому, що джерелом її є людина, її психічне (ідеальне) відображення, котре необхідно розкрити. З одного боку, допит допустимо розглядати як метод одержання інформації про психічне (ідеальне) відображення фактичних даних, що зберігаються у свідомості людини, а з іншого - як діяльність з реалізації цього методу, втілену в процесуальну форму [218, c. 180-181].

В.Г. Лукашевич в структурі типової моделі спілкування слідчого виділяє п'ять основних стадій (етапів): 1) прогнозування і планування майбутнього спілкування; 2) встановлення психологічного контакту; 3) обмін мовною (та іншою) інформацією для досягнення намічених цілей; 4) закінчення слідчої дії (вихід зі спілкування); 5) мислений розбір (аналіз) ходу і результатів слідчої дії [140, c. 38-39].

В.О. Образцов зауважує, що при допиті важливо враховувати, що формування особистісної інформації (психічних відображень, слідів пам'яті) складається з таких моментів: 1) сприйняття людиною об'єкта; 2) відображення в пам'яті людини ознак сприйнятого об'єкта (формування його уявного образу); 3) навмисного або мимовільного запам'ятовування уявного образу об'єкта (утримання його в пам'яті). Завдання слідчого полягає не лише в тому, щоб виступити з ініціативою про необхідність передачі йому інформації її носієм, а й в тому, щоб тримати під постійним контролем хід і результати допиту, аналізувати інформацію, виявляти упущення, неточності, прогалини, суперечності в показаннях, зіставляти їх з даними інших джерел [225, c. 38-40].

Слід погодитися з думкою Р.С. Бєлкіна та Є.М. Лівшица, які зазначають, що для того, щоб успішно здійснити допит, слідчий повинен чітко уявляти собі, яку інформацію і за допомогою яких прийомів і засобів він має намір отримати від допитуваного. Коло тих обставин, які слідчий має намір з'ясувати шляхом допиту є предметом допиту. До їх числа належать обставини, пов'язані з самою подією злочину (його способом, місцем вчинення, часом, наслідками та ін.); обставини, які встановлюють або спростовують винність у його скоєнні певних осіб і мотиви їх дій, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також відносяться до характеру та розміру шкоди, заподіяної злочином. У предмет допиту можуть входити обставини, які сприяли вчиненню злочину [18, c. 97- 98].

Необхідно зазначити, що проведення ефективного допиту багато в чому залежить від особистісних та професійних якостей слідчого. Як слушно відмічає І.Є. Піков, причинами небажаних результатів допиту можуть бути: 1) відсутність належної підготовки і чітко поставлених цілей допиту; 2) відсутність структурованості допиту; 3) нерозуміння механізму злочину; 4) відсутність прогнозу з приводу виправдувальних версій допитуваного; 5) недостатня деталізація питань; 6) схильність до прояву злості, невитриманості, якщо допит йде не за планом; 7) недостатня наполегливість слідчого при ігноруванні допитуваним прямих запитань по суті; 8) відсутність індивідуального підходу до вибору тактики допиту з урахуванням власних можливостей і особистісних якостей допитуваного тощо [187, с. 16-17]. Відзначимо, що для досягнення мети і прогнозованих результатів допиту слідчий повинен володіти відповідними професійними знаннями та вміннями, навичками дослідження фактів та логічного мислення, використовувати тактичні прийоми. Під час аналізу отриманої у ході допиту інформації слідчому необхідно враховувати професійні, інтелектуальні, вікові, індивідуально-психологічні властивості особистості допитованої особи, її індивідуальні особливості сприйняття та запам'ятовування фактів, психологічно-емоційний стан тощо.

Слід зауважити, що ефективність допиту при розслідуванні досліджуваної категорії злочинів значною мірою залежить від безпосередньої участі у слідчій (розшуковій) дії відповідних спеціалістів. Залучення до допиту спеціаліста-бухгалтера (спеціаліста-економіста) та спеціаліста будівельної галузі дозволить слідчому: визначитися з переліком документів, що можуть бути пред'явлені допитуваному в якості доказів, послідовністю їх пред'явлення; отримати у ході допиту пояснення спеціальної фінансово-бухгалтерської, будівельної термінології, деталізувати отриману інформацію. Під час допиту, з дозволу слідчого, спеціаліст зможе поставити додаткові питання уточнюючого характеру, що дозволить виявити добросовісні помилки у показаннях допитуваного та викрити завідомо неправдиві свідчення. За допомогою спеціаліста-криміналіста (спеціаліста-оператора) слідчий може здійснити аудіо- та/або відеозапис допиту.

У випадках проведення допиту в режимі відеоконференції (ст. 232 КПК України) слідчому до цієї слідчої (розшукової) дії доцільно залучити спеціаліста з технічної підтримки, який зобов'язаний: встановити технічне обладнання, перевірити працездатність апаратно-програмних засобів (веб-камери, мікрофону, відеопроектора, динаміків, програмного забезпечення тощо); налаштувати інтернет-з'єднання, усунути збій підключення та розриви з'єднання у випадку їх виявлення; забезпечити належну якість голосового та відео зв'язку у ході допиту, при виникненні технічних неполадок вжити відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечити інформаційну безпеку допиту (конфеденційність та захист отриманої інформації), запобігти витоку або перехопленню інформації технічними каналами; здійснити відеозапис зазначеної слідчої (розшукової) дії.

Важливою умовою успішного проведення допиту є якісна підготовка слідчого до вказаної слідчої (розшукової) дії. Зазначимо, що при розслідуванні шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва слідчому, в процесі підготовки до допиту, доцільно:

1) ознайомитися з основними способами інвестування в об'єкти житлового будівництва, загальним порядком і умовами залучення коштів інвесторів у будівництво житла;

2) вивчити дані, що характеризують допитувану особу (біографічні відомості, індивідуально-психологічні особливості, соціальні зв'язки тощо);

3) залучити до його проведення спеціалістів - спеціаліста будівельної галузі, бухгалтера (економіста), спеціаліста-криміналіста (спеціаліста-оператора, спеціаліста з технічної підтримки);

4) отримати відповідні консультації від спеціалістів;

5) підготувати необхідні документи, що можуть бути пред'явлені в якості доказів;

6) вирішити питання про технічне забезпечення його проведення (організувати здійснення аудіо- та/або відеозапису);

7) визначити час та місце його проведення, черговість допиту конкретних осіб;

8) скласти орієнтовний план допиту.

Важливим етапом проведення допиту є встановлення психологічного контакту з допитуваною особою. Його сутність полягає в отриманні згоди допитуваного розпочати спілкування та обмін інформацією, що досягається налагодженням сприятливих стосунків з допитуваним, збудженням інтересу та підвищенням активності до спілкування, зняттям конфліктного настрою у допитуваного [21, c. 90]. Як вказує Я.М. Мазунін, бар'єрами у встановленні психологічного контакту можуть бути: 1) мотиваційний - відсутність внутрішньої, усвідомленої потреби до спілкування з конкретним співробітником; 2) інтелектуальний - різний рівень освіти, культури спілкування; 3) емоційний - різний емоційний стан партнерів по спілкуванню в момент бесіди або такий емоційний стан одного з них, який ускладнює або робить взагалі неможливим спілкування в конкретний відрізок часу; 4) вольовий - явне небажання особи контактувати зі співробітником правоохоронних органів в силу різних обставин [144, c. 24].

Погоджуємося з думкою П.Д. Біленчука, який зауважує, що для успішного встановлення психологічного контакту необхідно дотримуватися таких умов: 1) індивідуальній підхід до особи допитуваного (вивчення особи, встановлення її темпераменту, інтелекту, вольових якостей, життєвих інтересів та схильностей); 2) здійснення психологічної діагностики лінії поведінки, яку вибрав допитуваний, встановлення причин вибраної ним позиції; 3) об'єктивна, коректна, доброзичлива поведінка слідчого; 4) роз'яснення допитуваному його прав та обов'язків; 5) дотримання законних інтересів і прав допитуваного. Для встановлення психологічного контакту можуть бути використані такі тактичні прийоми, як розмова з допитуваним на сторонню тему, що становить інтерес для нього або слідчого; демонстрація слідчим поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби та інтереси тощо [21, c. 90-91].

Слід зауважити, що під час допиту в режимі відеоконференції (дистанційного допиту) встановлення психологічного контакту та безпосередній обмін інформацією між слідчим і допитуваним можуть значно ускладнюватися внаслідок психологічних особливостей сприйняття особою інформації, одержуваної за допомогою технічних засобів, труднощів отримання та аналізу кінестетичної інформації (характерної міміки, жестикуляції, різних емоційних реакцій тощо). О.М. Моїсєєв слушно відзначає такі відмінні ознаки дистанційного допиту, що ускладнюють отримання слідчим від допитуваного інформації, яка цікавить слідство: по-перше, дистанція між особами, що спілкуються між собою, не сприяє підвищенню рівня довірливості; по-друге, дистанція між особами на допиті сприяє стереотипізації спілкування; по-третє, дистанційний допит буде ускладнений для слідчого в плані сприйняття окремих видів інформації, зокрема мімічної, що відображає психофізіологічні реакції [157, с. 145-146]. Отже, проводити допит в межах дистанційного розслідування необхідно лише в тих випадках, якщо під час досудового розслідування дійсно відсутня можливість забезпечити участь осіб у проведенні цієї слідчої (розшукової) дії (наприклад, перебування особи в іншій країні, ймовірність виникнення загрози її життю та здоров'ю).

Як свідчать матеріали практики розслідування шахрайства у сфері житлового будівництва, доказову інформацію про злочин слідчий одержує від осіб, які допитуються в якості потерпілих та свідків. Варто зазначити, що при вчиненні шахрайства у сфері житлового будівництва потерпілі та свідки перебувають у спокійній обстановці, тривалий час контактують зі злочинцями, що позитивно впливає на відображення в їх в пам'яті окремих обставин шахрайських дій та відомостей про осіб, які вчинили злочин.

Так, потерпілими від шахрайства у сфері житлового будівництва є фізичні особи-інвестори, юридичні особи-інвестори, грошовими коштами яких заволоділи члени організованої групи під зобов'язання здійснити житлове будівництво.

Результати вивчення слідчої і судової практики дозволили визначити обставини, які підлягають встановленню під час допиту потерпілого. Насамперед, це:

- місце та час вчинення шахрайства;

- місцезнаходження фірми-забудовника (компанії-управителя);

- коли і де потерпілий ознайомився з інформацією щодо здійснення забудовником житлового будівництва;

- які дозвільні документи на зайняття будівельною діяльністю було пред'явлено представниками фірми-забудовника (компанії-управителя);

- яку суму грошових коштів фірма-забудовник (компанія-управитель) запропонувала інвестувати в будівництво житлового об'єкта;

- місцезнаходження об'єкта житлового будівництва;

- який договір був укладений між потерпілим та фірмою-забудовником; які додатки долучалися до укладеного договору;

- з ким конкретно потерпілий підписував договір;

- яку форму грошових розрахунків було запропоновано (готівкову або безготівкову), який термін оплати;

- реквізити розрахункового рахунку, на який були перераховані грошові кошти; протягом якого періоду перераховувались грошові кошти, яка сума;

- які документи можуть підтвердити перерахування грошових коштів;

- з ким, окрім потерпілого, фірма-забудовник в його присутності укладала договори про житлове будівництво;

- чи відомі потерпілому інші особи (довірителі, інвестори), яких було ошукано фірмою-забудовником;

- чи викликала недовіру будівельна діяльність фірми-забудовника; якщо так, то які дії здійснив потерпілий;

- коли і яким чином потерпілому стало відомо, що будівельна компанія не має наміру здійснювати будівництво житлового об'єкта;

- розмір шкоди, завданої потерпілому внаслідок вчинення шахрайських дій;

- інші обставини з урахуванням конкретної ситуації.

Варто зауважити, що важливим чинником проведення успішного допиту є застосування слідчим відповідних тактичних прийомів. У криміналістичній літературі під тактичним прийомом розуміється адекватний ситуації спосіб мовного або немовного впливу на об'єкт, що сприяє ефективному збиранню та використанню інформації, оптимізації вирішення інших завдань при підготовці та проведенні слідчої дії. В якості тактичних прийомів можуть виступати найрізноманітніші види і форми свідомого, цілеспрямованого прояву активності суб'єкта пошуково-пізнавальної діяльності (різні ходи, заходи, вчинки, дії та утримання від них, лінія поведінки, вимовлені тексти та інші акти) [225, с. 24].

Зазначимо, що у більшості випадків допит потерпілого від шахрайства у сфері житлового будівництва відбувається в безконфліктних ситуаціях. Оскільки між початком і закінченням шахрайського посягання у сфері житлового будівництва може пройти тривалий часовий період, з метою активізації пам'яті потерпілого та отримання від нього найбільш повної інформації про подію злочину та його окремі обставини, слідчому доцільно встановити психологічний контакт з потерпілим та використовувати такі тактичні прийоми, як пред'явлення документів, допит з використанням асоціативних зв'язків, постановка додаткових питань, повторний допит по обмеженому колу обставин та інші тактичні прийоми з урахуванням конкретної ситуації.

При розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва важливу інформацію про обставини, що мають значенння для кримінального провадження слідчий може отримати від свідків. Складність їх допиту пов'язана з тим, що слідчому необхідно враховувати, що окремі категорії осіб, які допитуються в якості свідків, здійснюючи свої службові повноваження могли бути як необізнані про скоєння шахрайських дій з боку фірми-забудовника (компанії-управителя), так і могли безпосередньо брати участь у вчиненні шахрайства у складі організованої злочинної групи.

Аналіз слідчої практики щодо розслідування шахрайства у сфері житлового будівництва дозволяє виділити такі категорії свідків вказаного злочину:

1) наймані працівники фірми-забудовника (компанії-управителя), які виконували певні повноваження щодо: здійснення фінансово-господарських операцій; проектування житлового об'єкту; проведення будівельно-монтажних робіт; здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкту; обслуговування господарської діяльності тощо (бухгалтери, юрисконсульти, спеціалісти відділу інвестування, спеціалісти планово-економічного відділу, спеціалісти відділу виконання кошторисів, керівники будівельного проекту, керівники генпідрядної будівельної організації, інженери-будівельники, виконроби, інженерно-технічні робітники, постачальники будівельних матеріалів, інженери з технічного нагляду, спеціалісти інспекційного відділу, водії, охоронці, секретарі та інші);

2) службові особи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які розглядали питання щодо відведення певної земельної ділянки для житлового будівництва із земель державної чи комунальної власності (спеціалісти управління Державного агентства земельних ресурсів України, члени постійних комісій міських рад з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин, спеціалісти-землевпорядники сільських рад);

3) службові особи органів державної реєстрації, які надавали адміністративні послуги з державної реєстрації юридичної особи - фірми-забудовника (державні реєстратори, уповноважені особи суб'єкта державної реєстрації, нотаріуси);

4) службові особи структурних підрозділів Державної архітектурно-будівельної інспекції, які: видавали ліцензії на будівництво житлового об'єкта, дозвільні документи на виконання будівельно-монтажних робіт; здійснювали перевірки об'єкта будівництва щодо відповідності підготовчих і будівельних робіт; приймали в експлуатацію закінчені об'єкти житлового будівництва (спеціалісти відділу ліцензування, спеціалісти інспекційного відділу, інспектори відділу з питань обстеження та паспортизації, інші службові особи);

5) службові особи органів державного фінансового контролю, які проводили документальні та фактичні перевірки фінансово-господарської діяльності фірми-забудовника (фінансові інспектори, аудитори, спеціалісти, інші службові особи);

6) службові особи банківських установ, які: відкривали розрахункові рахунки юридичній особі-забудовнику, фізичним особам - представникам будівельної компанії; перераховували грошові кошти інвесторів за відповідними реквізитами; здійснювали фінансові операції фірми-забудовника;

7) рієлтори, які надавали інвесторам інформацію щодо будівництва житлових об'єктів; нотаріуси, які посвідчували довіреності на представництво інтересів керівника фірми-забудовника, укладені між забудовником та інвесторами договори;

8) особи, які перебувають у родинних відносинах з підозрюваними, їх знайомі та друзі;

9) члени сім'ї та близькі родичі фізичних осіб-інвесторів; працівники юридичних осіб-інвесторів (головний бухгалтер, юрист, менеджери та інші особи).

Предмет допиту свідка залежить від того, якою інформацією володіє допитувана особа. Слідчому у ході допиту свідків необхідно встановити такі обставини:

- інформацію про спосіб заволодіння грошовими коштами потерпілого (потерпілих); яким чином маскувалися шахрайські дії;

- основні напрямки діяльності фірми-забудовника (будівництво житлових багатоповерхових будинків, будівництво житлових комплексів, будівництво індивідуальних житлових будинків, виробництво будівельних матеріалів, реконструкційні, ремонтні роботи тощо);

- на яких умовах фірмою-забудовником була отримана земельна ділянка для забудови;

- відомості про порядок залучення фірмою-забудовником (компанією-управителем) грошових коштів інвесторів у будівництво житлового об'єкта;

- дані про рух грошових коштів, залучених у будівництво житлового об'єкта; відомості про банки, фінансові установи, через які здійснювалися фінансові операції фірми-забудовника;

- чи було завезено на будівельний майданчик будівельні матеріали та будівельне обладнання; відповідність найменування, вартості та кількості будівельних матеріалів, придбаних за даними бухгалтерського обліку фактичній їх наявності на будівельному майданчику або на складі будівельних матеріалів;

- дані про початок будівництва житлового об'єкта;

- відомості про виконання кожного етапу будівельно-монтажних робіт;

- інформацію про використання фірмою-забудовником систем електронного документообігу;

- дані про суми грошових коштів, які були перераховані потерпілими на рахунок будівельної компанії;

- інформацію про порушення фірмою-забудовником правил ведення бухгалтерського обліку, порядку подання фінансової звітності;

- відомості про документи, що можуть свідчити про вчинення шахрайства;

- відомості про ймовірні корупційні зв'язки членів організованої групи з посадовими особами державних органів, посадовими особами банківських установ;

- відомості про інших свідків шахрайських дій, які ймовірно можуть володіти інформацією, що має значення для розслідування;

- інші обставини з урахуванням конкретної ситуації.

Тактика допиту свідка при розслідуванні зазначеної категорії злочинів залежить від слідчої ситуації, яка складається - конфліктної або безконфліктної. В умовах безконфліктної ситуації слідчому доцільно використовувати тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контакту та активізацію пам'яті допитуваного свідка. У такій ситуації слідчому необхідно з'ясувати обставини вчинення шахрайства та деталізувати отримані відомості.

Результати вивчення матеріалів слідчої та судової практики дозволяють визначити такі конфліктні ситуації допиту: а) свідок повідомляє завідомо неправдиву інформацію про всі або більшість обставин шахрайства; б) свідок надає завідомо неправдиві свідчення щодо осіб - членів організованої групи шахраїв; в) свідок повідомляє завідомо неправдиві дані про відсутність корупційних зв'язків між членами організованої групи та посадовими особами державних органів, посадовими особами банківських установ; г) свідок завідомо неправдиво заявляє, що обставини злочину, які встановлюються слідством йому невідомі.

Для нейтралізаціїї таких ситуацій слідчому доцільно використовувати такі тактичні прийоми допиту: 1) переконання свідка в неправильності зайнятої ним позиції; 2) використання позитивних якостей свідка; 3) демонстрація поінформованості слідчого про обставини кримінального провадження; 4) пред'явлення документів та інших доказів; 5) оголошення показань інших свідків, потерпілих.

Таким чином, при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва під час допиту потерпілого та свідка слідчий встановлює коло обставин, які мають значення для кримінального провадження: інформацію про подію злочину; відомості щодо способу заволодіння грошовими коштами інвесторів; дані про використання суб'єктами шахрайської діяльності корупційних зв'язків з посадовими особами державних органів, посадовими особами банківських установ; інші відомості щодо здійснення членами організованої групи шахрайського бізнесу у сфері житлового будівництва. З урахуванням конкретної ситуації, яка складається під час допиту (конфліктна або безконфліктна), слідчий вирішує питання про застосування до потерпілого або свідка відповідних тактичних прийомів.

2.5 Особливості тактики допиту підозрюваного - члена організованої злочинної групи

Аналіз матеріалів кримінальних проваджень, результати опитування слідчих та оперативних працівників дозволяють сверджувати, що однією з найбільш конфліктних слідчих (розшукових) дій при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва є допит підозрюваного - члена організованої злочинної групи. Залежно від способу шахрайства в якості підозрюваних можуть бути допитані посадові та службові особи фірми-забудовника, компанії-управителя, банківських і фінансових установ, рієлтори, нотаріуси та інші особи.

Тактика допиту підозрюваного складається з послідовного з'ясування обставин, пов'язаних з його затриманням і з подією злочину. Метою питань, звернених до підозрюваного, є встановлення даних про дії підозрюваного до вчинення злочину, під час вчинення і після нього; отримання відомостей, що деталізують показання підозрюваного; з'ясування інших даних, що сприяють перевірці показань. З'ясування в процесі допиту підозрюваного обставин, пов'язаних з його діями і місцем перебування під час вчинення злочину, має значення для встановлення причетності підозрюваного до вчиненого злочину [87, c. 99].

Слід погодитися з думкою М.І. Порубова, який зазначає, що допит підозрюваного характеризується особливими психологічними факторами: по-перше, у підозрюваного яскраво виражена оборонна домінанта, установка на приховування об'єктивної інформації; по-друге, до слідчого він ставиться з упередженням і настороженістю; по-третє, для подальшого орієнтування підозрюваний прагне отримати інформацію про ступінь обізнаності слідчого; по-четверте, він знаходиться в стані збудження і розгубленості. Підозрюваний, затриманий по «гарячих слідах», психологічно не готовий до допиту [192, c. 114].

О.О. Закатов та С.І. Цвєтков відзначають, що при розслідуванні діяльності злочинних структур тактика проведення допиту має цілу низку особливостей, які визначаються: 1) слідчою ситуацією, що складається при розслідуванні злочинних проявів організованої злочинності; 2) кримінальною ситуацією, пов'язаною з особливостями особистості учасників злочинної структури, соціально-психологічними чинниками їх взаємовідносин у злочинній структурі; 3) специфікою тактичних цілей, що виникають перед слідчим, коли він стикається зі значною за чисельністю учасників, особливо небезпечною, розгалуженою злочинною організацією, що володіє корупційними зв'язками, лише частина учасників якої безпосередньо здійснювала злочини, виступаючи в якості виконавців чужого задуму [77, c. 4].

Як слушно зазначають окремі дослідники, на допитах члени злочинних груп, як правило, дають неправдиві свідчення, спрямовані на перекручення істини. Основними мотивами у членів злочинних груп у виборі лінії поведінки на досудовому слідстві є: відданість лідеру групи та прагнення уникнути відповідальності; намагання приховати лідерів і активних членів групи; уникнення можливості виявлення інших слідів учинених злочинів; злочинна солідарність, кругова порука членів групи і пов'язані з ними розрахунки на матеріальну та іншу підтримку [183, c. 40]. На нашу думку, окрім зазначених мотивів, серед негативних чинників, що впливають на обрання членами організованої групи лінії поведінки під час допиту та ускладнюють його проведення слід також відзначити: тиск, залякування або погрози з боку співучасників злочину, побоювання їх помсти; службову залежність від посадової особи - керівника злочинної групи; впевненість членів групи у неможливості доведення їх причетності до вчинення злочину внаслідок використання ними корупційних зв'язків та протидії розслідуванню.

При розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва під час допиту підозрюваного - члена організованої злочинної групи слідчому необхідно з'ясувати такі обставини:

- ким і коли була зареєстрована фірма-забудовник;

- відомості щодо назви та юридичної адреси будівельної компанії, місця розташування земельної ділянки за її кадастровим номером, місцезнаходження об'єкта житлового будівництва;

- хто є генеральним директором фірми-забудовника (будівельної компанії); хто мав право першого підпису; хто мав доступ до печатки (штампа);

- хто був ініціатором заволодіння гошовими коштами інвесторів під зобов'язання здійснити житлове будівництво;

- хто конкретно розробляв план шахрайських дій, розподіляв обов'язки між членами злочинної групи;

- хто із керівного складу фірми-забудовника мав корупційні зв'язки з посадовими особами органів архітектурно-будівельного контролю та нагладу, службовими особами банківських та фінансових установ, іншими посадовими особами державних органів;

- чи були факти відмови в державній реєстрації юридичної особи - фірми-забудовника, факти відмови в наданні дозвільної документації на здійснення житлового будівництва;

- чи були факти використання підроблених документів дозвільного характеру;

- який банк обслуговував будівельну компанію, на які розрахункові рахунки надходили грошові кошти інвесторів;

- яка сума грошових коштів надходила на розрахункові рахунки фірми-забудовника, яким чином керівництво розпоряджалося цими коштами;

- хто розробляв проектно-кошторисну документацію, чи була до неї внесена неправдива інформації щодо передбачуваних витрат на здійснення житлового будівництва;

- яким чином інвестори залучалися до житлового будівництва, хто конкретно цим займався, кількість залучених осіб;

- які договори укладалися між фірмою-забудовником та інвесторами, хто від імені будівельної компанії їх підписував, чи укладалися додаткові угоди;

- хто встановлював вартість затрачених на будівництво коштів; кому і в якій сумі ці кошти передавалися;

- за якими адресами в певний період часу фірмою-забудовником виконувалися будівельно-монтажні роботи, яка вартість кожного виконаного замовлення;

- яким чином здійснювалися розрахунки з працівниками, які проводили будівельно-монтажні роботи на об'єкті житлового будівництва за замовленням фірми-забудовника; яка вартість виконаних ними робіт; чи укладалися з ними трудові угоди;

- кому із найманих працівників фірми-забудовника було відомо про здійснення шахрайської діяльності, хто безпосередньо брав участь у здійсненні шахрайських дій;

- загальна сума коштів, отриманих від потерпілих; яка сума була вкладена в будівництво житлового об'єкта; на що була витрачена решта коштів;

- коли та яким чином потрапив до складу організованої злочинної групи; в яких епізодах вчинення шахрайства особисто брав участь;

- який характер взаємовідносин з іншими членами організованої групи (робочі, родинні, дружні відносини);

– чи були наявні конфлікти між членами групи;

- які конкретно виконував дії при вчиненні шахрайства, як розподілялися кримінальні функції між іншими членами групи.

Результати дослідження матеріалів практики дозволяють зробити висновок, що у слідчій практиці під час допиту підозрюваного - члена організованої злочинної групи виникають наступні конфліктні ситуації:

1) підозрюваний не визнає своєї вини у вчиненні шахрайства, стверджує, що мало місце порушення цивільно-правових зобов'язань;

2) підозрюваний не визнає своєї вини у вчиненні шахрайства, але визнає факт вчинення злочину у сфері господарської або службової діяльності, за який санкція відповідної статті передбачає меншу міру покарання;

3) підозрюваний приймає всю вину у вчиненні шахрайства на себе, заперечує факт вчинення злочину у складі організованої злочинної групи;

4) підозрюваний визнає свою вину частково, заявляє, що не пам'ятає окремих обставин вчинення шахрайства або надає про них завідомо неправдиві свідчення;

5) підозрюваний взагалі відмовляється від дачі свідчень.

З метою нейтралізації вказаних конфліктних ситуацій слідчому доцільно використовувати тактичний прийом - пред'явлення доказів. Це можуть бути: 1) підроблені документи: договори інвестування, дозвільна документація, довіреності, бухгалтерські документи, інші документальні джерела; 2) речові докази: підроблені печатки та штампи, обладнання, за допомогою якого вони виготовлялися тощо; 3) протоколи окремих слідчих (розшукових) дій: огляду об'єкта житлового будівництва, огляду документів, обшуків, допитів потерпілих, свідків, інших підозрюваних; 4) висновки судових експертиз (почеркознавчої, будівельно-технічної, комп'ютерно-технічної та ін.). Залежно від ситуації зазначені докази можуть пред'являтися як послідовно (у порядку їх зростаючої доказової сили або навпаки), так і одночасно (наприклад, пред'явити разом: документ з ознаками підробки відбитку печатки або штампу; печатку або штамп з підробленим кліше, яким був нанесений відбиток; обладнаня, яке було використане для викотовлення цієї печатки або штампу (експонуюча камера, флеш-система тощо).

Одним з ефективних тактичних прийомів при допиті підозрюваного - члена організованої злочинної групи є використання та розпалювання конфлікту в злочинній групі. Як зазначає К.О. Чаплинський, слідчий повинен виявляти і використовувати конфлікти під час допитів з метою розхитати єдність групи та протиставити її членів один одному таким чином: а) продемонструвати поінформованість про несприятливі взаємини в середині групи; б) фіксувати увагу злочинців на фактах, що компрометують їх (особливо лідера) в очах інших членів злочинної групи або створюють недовіру з їх боку. Головним завданням компрометації лідера є підрив його авторитету через створення таких умов, за яких особа не може виконувати лідерські функції в групі (поширення серед оточення лідера відомостей, які дискредитують його; створення умов, за яких лідер порушує норми і правила поведінки, встановлені в групі тощо); в) розкрити поведінку й особисті якості одного з допитуваних іншим членам групи. Інформація, що повідомляється, має бути достовірною та перевіреною, заснованою на наявних доказах; г) створити конфлікт між членами злочинної групи, оголосивши показання одного співучасника іншим; пред'являти на допиті тільки ту частину показань, яка є достовірною й підтверджується іншими зібраними доказами, та ін. [247, c. 135]. Слідчому необхідно враховувати, що наявні між членами організованої злочинної групи суперечності, що призводять до виникнення конфлікту, можуть мати як відкритий, так і прихований характер.

Відзначимо, що суперечності всередині злочинної групи, як правило, мають місце: 1) у випадках розбіжностей між членами групами з приводу розподілу доходів, отриманих в результаті вчинення шахрайських дій, відведених кримінальних ролей та функцій у складі групи; 2) у випадку відмови члена групи продовжувати злочинну діяльність та його бажання вийти зі складу групи; 3) внаслідок особистих неприязних стосунків між окремими членами групи тощо.

Під час проведення допиту підозрюваного - члена організованої злочинної групи слідчому доцільно застосовувати такий тактичний прийом, як спостереження за допитуваним. Г.В. Бороздіна відмічає, що у процесі взаємодії людей від 60 до 80 % комунікацій здійснюється за рахунок невербальних засобів вираження (жестів, міміки, інтонації голосу тощо) і лише 20-40 % інформації передається за допомогою вербальних [25, c. 120]. Варто погодитися з думкою В.Л. Васильєва, який зазначає, що для досягнення повноцінного спілкування необхідно вміло користуватися як вербальними, так і невербальними засобами комунікації. У слідчій діяльності значення невербальних засобів поліфункціональне: невербальні засоби підвищують семантичну значимість вербальної інформації; дозволяють швидко і приховано отримати оперативну інформацію, тобто реалізують принцип економічності, знижують невизначеність ситуації, підвищують її визначеність для слідчого; виконують орієнтовну функцію: в одних випадках вони є пусковими орієнтирами, в інших - коректуючими; в сукупності з вербальними засобами або самостійно організовують процеси антиципації [32, c. 449-450]. Зазначимо, що тактичний прийом - спостереження за допитуваним дозволить слідчому скласти найбільш точне уявлення про риси характеру підозрюваного - члена організованої групи, його темперамент, емоційний стан та інши індивідуально-психологічні особливості. З урахуванням обраної підозрюваним лінії поведінки слідчий визначає доцільність використання інших тактичних прийомів, спрямованих на викриття неправди в свідченнях допитуваного - використання фактору раптовості, логічний аналіз протиріч, створення враження поінформованості слідчого, маскування цілей допиту і т.д.

У ситуаціях, коли підозрюваний відмовляється від дачі свідчень, з метою зміни його позиції щодо обраної лінії поведінки, слідчому доцільно застосовувати методи психологічного впливу. До методів психологічного впливу, як зазначає П.П. Тищенко, слід відносити: 1) викриття - активний вплив на психіку допитуваного шляхом демонстрації протиріч між його твердженнями і обставинами справи; 2) переконання - полягає в передачі слідчим повідомлень з метою схилити співрозмовника до певної думки або вчинку, впливаючи на емоційну, інтелектуальну і вольову сфери; 3) навіювання - використання типових форм волествердження слідчого (наказ, вимога, прохання, порада), що сприяють посиленню емоційного стану допитуваного і здійсненню контролю над його розумовими процесами; 4) емоційний вплив - створення умов, що змінюють емоційний стан допитуваного, в результаті чого виявляється знання або незнання ним певного факту, ступінь зацікавленості в установленні об'єктивної істини (вплив за допомогою доказів, конкретних фактів, логіки; вплив за допомогою почуттів, що виникають у допитуваного в момент передачі йому повідомлення); 5) приклад - в якості прикладу використовуються позитивні дії або вчинки інших осіб, що здійснюють дисциплінуючий вплив на допитуваного [238, с. 26-29]. Слід зауважити, що допит підозрюваного з використанням методів психологічного впливу повинен бути правомірним та не виходити за межі морально-етичних норм. Форми психологичного впливу, що використовуються слідчим під час допиту, не повинні мати примусовий характер - неприпустимо використання фізичного впливу на допитуваного, погрози його застосовання, здійснення інших незаконних дій, виражених в обмані, залякуванні або знущанні (погрози розголошення непристойних відомостей про підозрюваного, принизливе поводження тощо).

При вирішенні питання щодо черговості допиту підозрюваних - членів організованої групи слідчому необхідно враховувати особистісні якості кожного підозрюваного, їх біографічні дані (освіту, сімейний стан, підприємницький досвід або досвід роботи у владних структурах тощо), відомості про наявність чи відсутність судимостей у минулому, передбачувану роль у складі організованої злочинної групи та наявні докази щодо вини конкретної особи. Так, у першу чергу слід допитати осіб з відсутніми судимостями, найменшим злочинним досвідом у складі групи, які мають позитивні особистісні якості, схильні до надання правдивих свідчень та виконували другорядну роль у порівнянні з іншими членами організованої групи. Організатора та активних виконавців доцільно допитувати за наявності беззаперечних доказів їх участі у вчиненні шахрайства.

Вивчення матеріалів слідчої та судової практики свідчить, що ефективним способом перевірки правдивості раніше отриманих свідчень є проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб (у справах до 2012 р. - очної ставки). Як зазначається у криміналістичній літературі, до завдань одночасного допиту належать: з'ясування причин суперечностей у показаннях осіб та їх усунення; викриття одного із допитуваних в дачі неправдивих (неповних) показань; психологічний вплив на несумлінного учасника слідчої дії з метою схилення його до дачі правдивих показань; зміцнення вольових якостей і позиції сумлінного учасника слідчої дії; виявлення й встановлення доказів та нових обставин кримінального провадження; додаткова перевірка й закріплення показань свідків, потерпілих, обвинувачених, підозрюваних [105, c. 279-280]. Одночасний допит між підозрюваними - членами організованої злочинної групи доцільно проводити з метою встановлення лідера (керівника) організованої групи, визначення кримінальних функцій кожного члена групи, зіставлення їх свідчень з вже відомими фактами, які підтверджуються відповідними документами, речовими доказами, висновками судових експертиз та показаннями іншим осіб.