Криміналістична характеристика та основні положення розслідування шахрайства, вчиненого організованими злочинними групами у сфері житлового будівництва



Розділ 2. Основні положення розслідування шахрайства, вчиненого організованими злочинними групами у сфері житлового будівництва

2.1 Типові слідчі ситуації та версії на початковому етапі розслідування шахрайства, вчиненого організованою групою у сфері житлового будівництва

Важливою складовою ефективного розслідування на його початковому етапі є вміння слідчого правильно аналізувати вихідну слідчу ситуацію й висувати слідчі версії, визначати першочергові тактичні завдання, що підлягають невідкладному вирішенню, визначати відповідний алгоритм слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та організаційних заходів.

Проблема дослідження слідчої ситуації як криміналістичної категорії виникла у криміналістиці в 60-70-ті рр. XX ст. Водночас методологічна роль і сутність слідчої ситуації все ще вважаються дискусійними [218, c. 69]. Окремі проблемні питання слідчих ситуацій були предметом досліджень і відображені в наукових працях В.К. Весельського, С.В. Веліканова, В.К. Гавло, І.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкіна, В.А. Журавля, І.О. Копилова, Є.Д. Лук'янчикова, Г.А. Матусовського, В.О. Образцова, М.О. Селіванова, А.Б. Соколова, В.В. Тіщенка, О.С. Шаталова, В.М. Шевчука та ін. [34; 36; 49; 52; 65; 74; 88; 141; 152; 169; 222; 227; 237; 249; 251]. Науковці дослідили поняття, структуру, класифікацію слідчих сутуацій, визначили загальні криміналістичні рекомендації щодо використання ситуаційного підходу при розслідуванні злочинів.

Необхідно зазначити, що у криміналістичних джерелах не існує єдиного підходу щодо визначення поняття слідчої ситуації. Так, О.Н. Колесніченко і В.О. Коновалова під слідчою ситуацією розуміють характеристику обстановки розслідування злочину, яка визначається наявністю (відсутністю) доказової і оперативної інформації про обставини предмета доказування і компоненти криміналістичної характеристики, що обумовлює систему безпосередніх завдань і напрямів розслідування [86, c. 64].

На думку М.В. Салтевського, слідчу ситуацію слід розуміти як сукупність обставин конкретної події злочину, актуалізованих слідчим, прокурором, судом, які здійснюють його розкриття, розслідування і запобігання, або сукупність актуалізованої суб'єктом кримінального процесу потенційної інформації про злочин, що відображена і зберігається в матеріальному середовищі. Автор відзначає, що слідча ситуація як проблема, мета, завдання, що вимагає вирішення, виникає за наявності суб'єкта діяльності, під час зчитування (витягування) потенційної інформації та її обробки логічними засобами пізнання [218, c. 71].

Дещо іншу дефініцію поняття «слідча ситуація» надає М.П. Яблоков, який під слідчою ситуацією розуміє стан, що складається в певний момент діяльності слідчого з розслідування злочину, що характеризує тактичну, стратегічну або тактико-стратегічну інформаційну своєрідність оцінюваного слідчого моменту. Він слушно зазначає, що без правильного виділення й оцінки слідчих ситуацій важко розраховувати на успіх проведення окремих слідчих дій, операцій і розслідування в цілому. Вищевказане дозволяє не лише правильніше зорієнтуватися у всьому різноманітті фактичного положення всіх умов і обставин на певний момент слідчої діяльності, а й висунути найбільш обґрунтовані слідчі версії, скоригувати план розслідування, прийняти найбільш правильні слідчі рішення під час розслідування, звести до мінімуму помилкові і необґрунтовано ризиковані дії (особливо в складних слідчих ситуаціях) [113, c. 74, 76].

У свою чергу Л.Я. Драпкін визначає, що слідчою ситуацією є уявна динамічна модель, яка відображає інформаційно-логічний, тактико-психологічний, тактико-управлінський та організаційно-управлінський стани, які склалися у кримінальній справі та які визначають сприятливий або несприятливий характер процесу розслідування. Він вказує, що найбільш важливою характеристикою слідчих ситуацій є їх адекватність реальним ситуаціям розслідування, правильність відображення в мисленні дійсної обстановки у кримінальних справах. Можливі такі основні варіанти співвідношень між реальними ситуаціями і їх інформаційними моделями: 1) реальна складна ситуація правильно відображена у складній слідчій ситуації; 2) реальна складна ситуація неадекватно відображена як проста слідча ситуація; 3) реальна ситуація комбінованого типу, хоча і відображена як складна слідча ситуація, але неправильно визначений її різновид (наприклад, представлено ознаки конфліктної ситуації, у той час як фактично вона носить проблемно-конфліктний характер); 4) реальна проста ситуація адекватно усвідомлюється як проста слідча ситуація; 5) реальна проста ситуація неадекватно відображена як складна слідча ситуація [110, c. 61-63].

С.В. Веліканов, аналізуючи різні наукові погляди щодо зазначеної проблематики, виділяє три основні підходи: а) визначення, що характеризують слідчу ситуацію переважно як обстановку розслідування; б) визначення, згідно з якими слідча ситуація формується переважно під впливом зібраної доказової інформації, що характеризує стан розслідування; в) положення, відповідно до якого сутність слідчої ситуації складають обстановка і стан розслідування. На його думку, під слідчою ситуацією слід розуміти сукупність сформованих на певному етапі умов - стану й обстановки розслідування, що сприймаються, оцінюються і використовуваються слідчим для вирішення тактичних завдань і досягнення загальних (стратегічних) цілей розслідування [33, c. 6-7].

Погоджуємося з думкою А.Ф. Волобуєва, який зробив висновок, що поняття слідчої ситуації, що використовується в криміналістиці, є узагальненим і фактично охоплює два поняття: 1) конкретної слідчої ситуації за кримінальною справою; 2) типової слідчої ситуації. Так, конкретна слідча ситуація за кримінальною справою - це сукупність всіх умов, в яких здійснюється розслідування в певний його момент, і включає в себе компоненти інформаційного, процесуального, психологічного, тактичного та матеріально-технічного характеру. Типова слідча ситуація - це сукупність інформації (доказів та оперативно-розшукових відомостей), яка найбільш характерна для певного етапу розслідування за кримінальними справами окремих категорій. Наведені визначення відбивають практичний і суто теоретичний аспекти тлумачення поняття слідчої ситуації. Перше поняття може бути використане (і повинно використовуватися) для визначення структури конкретної слідчої ситуації і орієнтування зусиль слідчого на одержання інформації про її складові частини і прийняття відповідних заходів щодо створення сприятливих умов розслідування, зокрема при підготовці і проведенні окремих слідчих дій (сфера криміналістичної тактики). Друге ж поняття призначене для використання, перш за все, як інструмент наукових досліджень для побудови методик розслідування злочинів окремих видів (сфера криміналістичної методики) [40, c. 168-169].

С.В. Веліканов з цього приводу відзначає, що у методиках розслідування окремих видів злочинів типології слідчих ситуацій мають розроблятися як їх структурний елемент і в певному сенсі відображати особливості джерел та умов формування, засобів і методів їх вирішення під впливом специфіки виду злочину, відображеному у криміналістичній характеристиці. Конкретна слідча ситуація порівнюється з описаною в методиці розслідування типовою ситуацією для встановлення ступеню її типовості або атиповості, нестандартності. Типова слідча ситуація в криміналістичній методиці може розглядатися як її науковий опис, отриманий у результаті дослідження репрезентативно оптимальної множини однорідних конкретних ситуацій, що складаються в розслідуванні певного виду злочину і типізованих на підставі заданих параметрів. Типологія слідчих ситуацій відповідно є системою типових слідчих ситуацій [33, c. 12].

Слушною є думка Р.Л. Степанюка, який зазначає, що звуження поняття слідчої ситуації фактично зумовило до формування окремого підходу до типових слідчих ситуацій як підстав для побудови конкретних рекомендацій у криміналістичній методиці. Автор вказує, що типова слідча ситуація може бути визначена як сформульована на підставі аналізу практики розслідування певної категорії злочинів абстрагована штучна модель, яка відображає стан наявної у слідчого інформації про обставини злочину й обстановку, що склалася на відповідному етапі розслідування. Типові слідчі ситуації можуть бути виділені залежно від: 1) повноти інформації про подію злочину, що належить до об'єктивної сторони діяння; 2) повноти інформації про особу злочинця; 3) повноти інформації про предмет посягання; 4) наявності та повноти інформації про взаємні зв'язки злочинів різних видів у межах технології злочинної діяльності; 5) джерела інформації про подію, що може виявитись злочинною; 6) ступеня поінформованості запідозрених осіб про виявлення ознак злочину (наявність або відсутність фактору раптовості); 7) наявності протидії розслідуванню; 8) позиції сторони захисту щодо повідомленої підозри [231, c. 111-113].

Варто відзначити, що серед науковців існують різні погляди щодо складових частин слідчої ситуації - її компонентів. Так, І.М. Лузгін виділяє в слідчій ситуації такі компоненти: 1) інформацію про подію, яка містить ознаки злочину, і причетних до цієї події осіб; 2) об'єктивні умови, які характеризують процес отримання цієї інформації (місце, час, кліматичні умови та ін.); 3) сили і засоби, наявні в розпорядженні слідчого; 4) позицію підозрюваного, потерпілого, свідка, результати їх протидії встановленню істини; 5) контакт слідчого з оперативно-розшуковими працівниками та спеціалістами; 6) інші чинники, що перешкоджають або сприяють успішному вирішенню криміналістичних завдань [139, с. 17].

Вважаємо слушною наукову позицію Р.С. Бєлкіна, який вказує, що система умов, що утворює слідчу ситуацію, складається з таких компонентів: 1) компоненти психологічного характеру: стан слідчого; результат конфлікту між слідчим та протидіючими йому особами; сприятливий (безконфліктний) хід розслідування тощо; 2) компоненти інформаційного характеру: поінформованість слідчого (про обставини злочину, можливі докази, можливості їх виявлення та експертного дослідження, місця приховування шуканого, наміри осіб, які протидіють слідству та ін.); поінформованість осіб, які протистоять слідчому (про ступінь інформованості слідчого і свідків, про виявлені та невиявлені докази, про наміри слідчого та ін.); 3) компоненти процесуального і тактичного характеру: стан провадження по справі, докази і їх джерела; наявність надійних та ще не використаних джерел орієнтуючої інформації; можливість обрання запобіжного заходу, ізоляції один від одного осіб, які проходять по справі, проведення конкретної слідчої дії; наявність тактичного ризику і можливості його мінімізації; протидія встановленню істини, наслідки помилкових дій слідчого, спеціалістів та експертів; непередбачені дії потерпілого або непричетних до розслідуваної події осіб, і т. п.; 4) компоненти матеріального та організаційно-технічного характеру: наявність комунікацій між черговою частиною і слідчо-оперативною групою; наявність засобів передачі і прийому необхідної інформації з облікових апаратів, мобільність її пошуку за запитами; можливість мобільного маневрування наявними силами, засобами та ін. [106, с. 502].

У криміналістичній літературі дискусійними є питання щодо класифікації слідчих ситуацій. Так, Т.С. Волчецька пропонує залежно від кількості, характеру і змісту чинників, що формують ситуацію, виділити: ситуації пізнавального типу; ситуації організаційно-управлінського типу; конфліктні ситуації; ситуації тактичного ризику [47, c. 108]. Л.Я. Драпкін слідчі ситуації поділяє на два види: складні (несприятливі) і прості (сприятливі). У свою чергу складні слідчі ситуації, виходячи з найважливішої змістовної ознаки - характеру властивих їм специфічних труднощів, диференціюються на п'ять класифікаційних груп: проблемні, конфліктні, тактичного ризику, організаційно-управлінські невпорядковані і комбіновані ситуації [110, c. 65].

М.П. Яблоков запропонував чотири класифікаційні системи слідчих ситуацій: 1) відносно етапів розслідування - початкові, наступні та заключні; 2) за характером оцінюваного моменту - етапні та проміжні; 3) за ступенем узагальнення - типові і конкретні; 4) за ступенем проблемності - складні (з високим рівнем інформаційної невизначеності) і прості; конфліктні, безконфліктні і тупикові (є істотний обсяг об'єктивної інформації про подію злочину, але слідчий не може її належним чином інтерпретувати, розкрити на даний момент) [113, c. 76-77].

На думку О.Ю. Головіна, базовим розподілом слідчих ситуацій виступає їх класифікація на загальні (ситуації розслідування в цілому) і окремі (ситуації, що складаються під час проведення тактичних операцій, конкретних слідчих та інших процесуальних дій). Загальні слідчі ситуації можуть розглядатися залежно від часу виникнення (вихідні, проміжні, кінцеві), можливості досягнення цілей розслідування (сприятливі і несприятливі), за ступенем впливу на прийняття рішень по справі (прості і складні), за типовим характером (типові і конкретні). Окремі слідчі ситуації можуть поділятися залежно від характеру дій слідчого (ситуації, що складаються під час проведення тактичних операцій, ситуації конкретних слідчих та інших процесуальних дій), за характером відносин між учасниками розслідування (конфліктні і безконфліктні), залежно від наявності об'єктивної необхідності проведення ризикованих дій (ситуації, які вимагають проведення слідчим ризикованих дій, і, відповідно, які не потребують таких дій), за ступенем впливу на прийняття рішень (прості і складні), за типовим характером (типові і конкретні) [54, c. 47].

О.С. Князьков, досліджуючи проблеми класифікування слідчих ситуацій, приходить до висновку, що в основі класифікації слідчих ситуацій має бути, перш за все, виділення двох груп ситуацій, здійснене за характером інформації, що їх утворює. Слідчі ситуації, які входять до першої групи є формально визначеними, оскільки критерії, що лежать в їх основі, можуть бути названі точно. До них належать: типова (як продукт криміналістичної теорії) і конкретна (виникає на практиці) слідчі ситуації; загальна і окрема ситуації; вихідні і кінцеві слідчі ситуації; слідчі та експертні тощо. Другу класифікаційну групу утворюють слідчі ситуації, які можуть бути названі як оціночно-інформаційні. До них належать індивідуальні типові і індивідуальні атипові слідчі ситуації, проміжна, проблемна, конфліктна ситуації, ситуація тактичного ризику, детерміновані і рандомізовані слідчі ситуації [84, c. 43].

Враховуючи викладене, зазначимо, що типізацію слідчих ситуацій початкового етапу розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва доцільно здійснювати залежно від повноти вихідних даних про обставини шахрайського посягання та наявних відомостей про підозрюваних - членів організованої злочинної групи.

Важливу роль у плануванні початкового етапу розслідування будь-якого злочину відіграють версії. Під криміналістичною версією слід розуміти обґрунтоване припущення професійного учасника процесуального дослідження злочинів про суть і значення окремих фактів, обставин, їхні зв'язки між собою, що формулюється з метою об'єктивізації і оптимізації досягнення результатів такого дослідження і перевіряється у межах кримінального судочинства. Криміналістичні версії можуть бути класифіковані за суб'єктами (слідчі, прокурорські, судові, експертні), обсягом (загальні і приватні), ступенем визначеності (конкретні і типові), відношенням до предмета доказування (обвинувальні і виправдувальні) [11, c. 117-118].

В якості підстави класифікації окремих версій О.Ю. Головін пропонує використовувати характер конкретних обставин, що ймовірно пояснюються приватною версією. У числі основних елементів такої класифікації, на думку автора, доцільно виділяти версії: про характер окремих обставин події, що відбулася, а також обставин, що перешкоджають нормальному ходу розслідування по справі; про існування доказової інформації по справі; про ознаки особи (осіб), яка вчинила або скоює злочин; про винність особи у вчиненні певного діяння; про причини і умови вчинення злочину; про місцезнаходження встановлених осіб, предметів та інших об'єктів, що мають значення для справи, ознаки яких достатньої відомі особі, яка здійснює розслідування (розшукові версії) [54, c. 49-50].

Слід зазначити, що відмінні риси криміналістичної версії в основному зводяться до таких: 1) криміналістичні версії висуваються у сфері практичної, а не наукової діяльності; 2) суб'єктами висування криміналістичних версій є оперативний працівник, слідчий, прокурор, суддя, експерт; 3) порівняно невеликий за обсягом вихідний інформаційний матеріал (фактична база); 4) виведення версій як з достовірно встановлених фактів, так і з вірогідної інформації, в тому числі і з чуток, анонімних повідомлень і т.п.; 5) висування всіх фактично можливих припущень (версій); 6) побудова версій має відбуватися одночасно або майже одночасно, що не виключає в подальшому висунення нових версій у зв'язку з надходженням додаткової інформації [110, c. 67].

Процес висування версій включає в себе: 1) вивчення зібраної інформації в процесі розслідування злочину, її впорядкування та систематизація, визначення ступеня достовірності; 2) визначення обставини, яку потрібно встановити (довести); 3) формування інформаційної бази, яка створюється з відомостей, що групуються навколо невстановлених обставин; 4) створення інформаційної бази за допомогою додаткових джерел за рахунок власних теоретичних і практичних знань слідчого, вивчення спеціальної літератури, ознайомлення з досвідом колег, ознайомлення з даними інформаційно-пошукових систем, обліків; 5) висування версійного умовиводу щодо невстановленої обставини на основі комплексу наявної інформації [258, c. 32].

Заслуговує уваги думка В.П. Крамаренка, який виокремлює такі інформаційно-пізнавальні помилки, що допускають слідчі під час висування версій: слідчий висуває лише одну версію, хоча були підстави висунути дві або більше версій; слідчий висуває декілька версій, але перевіряє лише одну, з його точки зору, найбільш реальну; слідчий допускає ігнорування доказової та орієнтуючої інформації, що суперечить основній версії у справі; неуважне ставлення до деталей, незначних відмінностей в отриманій інформації; не з'ясовано інформацію щодо окремих елементів кримінальної ситуації; слідчий робить висновок про елемент кримінальної ситуації на основі нічим не підтвердженого припущення; 7) помилки у пізнанні події злочину, засновані на ігноруванні його специфіки [99, с. 133-138].

Варто погодитися з думкою К.О. Чаплинського, який зауважує, що при побудові версії необхідно керуватися такими правилами: 1) версія повинна бути реальною, обґрунтованою існуючими фактами; 2) не повинна суперечити науковим даним; 3) повинна бути досить конкретною і лаконічною; 4) бути логічно правильно побудованою й несуперечливою. Висуваючи версію необхідно виходити й з того, що вона може мати контрверсію, тобто протилежне пояснення факту. Перевірка, як і побудова версій, повинна також відповідати певним вимогам: 1) з версій повинні бути виведені всі слідства, що з них випливають; 2) слідства повинні бути логічно пов'язані між собою; 3) результати перевірки окремих версій використовуються як підстави для побудови загальних версій; 4) послідовність перевірки визначається практичними умовами розслідування; 5) перевірка версії може бути здійснена як процесуальним, так і оперативним шляхом [105, c. 204, 206].

Таким чином, версії визначають організацію та напрямки слідчої діяльності, комлекс слідчих заходів у конкретній слідчій ситуації. Аналізуючи складові елементи слідчої ситуації та інші вихідні дані, слідчий висуває версії щодо конкретних обставин злочину, припущення про можливий подальший розвиток події, з метою їх перевірки обирає відповідний напрямок розслідування, визначає коло тактичних завдань, які мають бути вирішені, послідовність слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

Аналіз літературних джерел та результати вивчення матеріалів практики розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва дозволяють зробити висновок, що на початковому етапі розслідування зазначеної категорії проваджень можуть скластися такі типові слідчі ситуації:

Ситуація 1. Мала місце подія шахрайства і встановлено членів організованої групи шахраїв, які затримані в якості підозрюваних. Як правило, вказана ситуація має місце у випадках, коли засновником та керівником фірми-забудовника є реальна фізична особа. У більшості випадків фірма-забудовник виконує частину договірних зобов'язань, пов'язаних з будівництвом житлового об'єкта (купує будівельні матеріали, закладає фундамент, будує декілька поверхів), після чого будівництво з різних причин «заморожується» на невизначений термін. Для цієї ситуації характерним є маскування шахрайських дій під порушення договірних (цивільно-правових) зобов'язань.

У цій ситуації слідчому необхідно вирішити такі тактичні завдання:

1) встановити коло осіб, потерпілих від шахрайських дій: фізичних осіб-інвесторів, юридичних осіб-інвесторів;

2) встановити способи заволодіння грошовими коштами інвесторів;

3) перевірити причетність до злочину: посадових осіб органів місцевого самоврядування; посадових осіб органів державного контролю та нагляду; службових осіб банківських або фінансових установ;

4) виявити документальні джерела інформації про шахрайські дії членів організованої групи;

5) здійснити планування слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

Для вирішення зазначених завдань проводиться наступний комплекс слідчих заходів:

- огляд офісу фірми-забудовника, вилучення дозвільної, проектно-кошторисної, бухгалтерської, іншої документації, пов'язаної з житловим будівництвом;

- огляд комп'ютерних засобів і периферійного обладнання; вилучення комп'ютерних будівельних програм, іншої комп'ютерної інформації, що має значення для розслідування; вилучення електронних носіїв інформації (CD-дисків, флеш-карт тощо);

- огляд вилучених документів;

- допит потерпілого (потерпілих);

- допит підозрюваних - членів організованої групи;

- огляд об'єкта житлового будівництва;

- обшук у офісі фірми-забудовника;

- обшуки за місцем проживання підозрюваних - членів організованої групи;

- огляд та вилучення мобільних телефонів кожного члена організованої групи, інших електронних комп'ютерних пристроїв (смартфонів, планшетів тощо);

- допит свідків: найманих працівників фірми-забудовника; посадових осіб органів державної влади, які здійснювали реєстрацію юридичної особи - фірми-забудовника; посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, які видавили ліцензії на здійснення будівельної діяльності; посадових осіб органів місцевого самоврядування, які приймали рішення про відведення земельної ділянки під житлове будівництво; службових осіб банківських або фінансових установ, які видавали кредитні кошти на інвестування житлового будівництва та ін.;

- призначення судових експертиз з урахуванням конкретної ситуації (почеркознавчої, техніко-криміналістичного дослідження документів, будівельно-технічної, судово-економічної, комп'ютерно-технічної).

Ситуація 2. Мала місце подія шахрайства і встановлено членів організованої групи шахраїв, які зникли після заволодіння грошовими коштами інвесторів. Для цієї ситуації характерними є випадки реєстрації фірми-забудовника на підставну особу або за підробленими документами, створення фіктивної юридичної особи («фірми-одноденки»). Найчастіше вказана ситуація виникає, коли між інвесторами та забудовником укладаються угоди щодо інвестування житлового будівництва, проте спорудження житлового об'єкта фактично не розпочинається.

Така ситуація може бути двох різновидів: 1) слідство володіє інформацією щодо особистостей всіх членів організованої групи; 2) окремі суб'єкти організованої злочинної діяльності слідством не встановлені. Залежно від різновиду слідчої ситуації, основними тактичними завданнями, що постають перед слідчим, є: виявлення місцезнаходження членів організованої групи; встановлення ймовірних корупційних зв'язків членів організованої групи з посадовими особами державних органів; встановлення та розшук всіх співучасників злочину.

Досудове розслідування в такій ситуації доцільно здійснювати за наступним алгоритмом слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій та організаційних заходів:

- допит потерпілого (потерпілих): фізичної особи-інвестора, юридичної особи-інвестора;

- встановлення та допит усіх можливих свідків (осіб, які володіють інформацією про: реєстрацію фірми-забудовника, отримання нею необхідної дозвільної документації; фінансово-господарську діяльність фірми-забудовника; обставини укладання договорів з інвесторами; обсяг та види виконаних будівельно-монтажних робіт тощо);

- направлення запитів до територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції, Держгеокадастру, реєстраційних служб управлінь юстиції тощо;

- проведення слідчого огляду документів;

- проведення огляду об'єкта житлового будівництва;

- призначення судових експертиз з урахуванням конкретної ситуації;

- обшук приміщення, в якому укладалися угоди щодо інвестування житлового будівництва;

- обшуки за місцем реєстрації підозрюваних - членів організованої групи;

- дача слідчим доручення оперативним працівникам в порядку ст. 246 КПК України щодо: моніторингу банківських рахунків підозрюваних; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем;

- використання криміналістичних обліків (картотеки підробних документів, виготовлених поліграфічним способом, інформаційно-довідкові колекції підроблених бланків документів тощо);

- забезпечення захисту конфеденційної інформації, що одержується у ході досудового розслідування, вжиття відповідних заходів щодо недопущення її витоку, блокування ознайомлення з нею сторонніх осіб, які не мають для цього дозволу.

Узагальнення матеріалів кримінальних проваджень та результати проведених досліджень дозволили виділити типові слідчі версії, які необхідно перевірити на початковому етапі розслідування:

- щодо осіб, з якими ймовірно було встановлено корупційні зв'язки: з посадовими особами органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; з посадовими особами органів місцевого самоврядування; з посадовими особами органів державного фінансового контролю; зі службовими особами банківських або фінансових установ;

- щодо співучасників шахрайських дій: особи, які брали участь у вчиненні злочину були поінформовані про вчинення шахрайських дій з боку фірми-забудовника (компанії-управителя); особи, які приймали участь у вчиненні шахрайства не були поінформовані про шахрайські дії, вони залучалися до вчинення злочину одноразово або епізодично;

- щодо суб'єктного складу членів організованої злочинної групи: у вчиненні шахрайства брали участь посадові особи фірми-забудовника; у вчиненні шахрайства брали участь посадові особи органів державної влади; у вчиненні шахрайства брали участь працівники банківських або фінансових установ; брали участь інші особи (рієлтори, нотаріуси та ін.);

- щодо найбільш ймовірних місць можливого зберігання документів та інших речових доказів, що мають значення для розслідування: місцезнаходження фірми-забудовника (компанії-управителя, посередницької фірми, нотаріальної контори або агентства нерухомості); місце проживання підозрюваних; транспортні засоби та ін.;

- щодо ймовірного місцезнаходження членів організованої групи: санаторії, готелі, орендовані будинки або квартири, місце проживання родичів або друзів підозрюваних, перебування на території іноземної держави тощо;

- щодо наявності/відсутності в діях осіб - членів організованої злочинної групи складу інших злочинів: шахрайство вчинено як одиничний злочин; шахрайство вчинено в сукупності з іншими злочинами.

Крім зазначених, слідчий висуває інші версії щодо шахрайських дій кожного члена організованої групи та обставин вчинення шахрайства. Перевірка версій потребує планування слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій та інших організаційних заходів в умовах конкретної слідчої ситуації.

Отже, на початковому етапі розслідування шахрайства, вчиненого організованою групою у сфері житлового будівництва, типізація слідчих ситуацій здійснюється залежно від: повноти вихідних даних про характер події та окремі обставини шахрайських дій; наявних відомостей про підозрюваних - членів організованої злочинної групи. Правильна оцінка вихідної слідчої ситуації дозволить визначити комплекс слідчих заходів, необхідних для вирішення першочергових тактичних завдань на початковому етапі розслідування, заздалегіть спрогнозувати настання можливих негативних наслідків, прийняти відповідні тактичні рішення та забезпечити ефективність досудового розслідування у цілому.

Суттєвою прогалиною чинного КПК України, яка негативно впливає на слідчі ситуації, в тому числі при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва, є проведення негласних слідчих (розшукових) дій після реєстрації заяви або повідомлення про вчинений злочин в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та початку досудового розслідування. Це сприяє приховуванню слідів шахрайства та, як наслідок, дозволяє членам організованої групи уникнути кримінальної відповідальності. У зв'язку з цим, вважаємо за доцільне доповнити статтю 214 КПК частиною дев'ятою, у якій передбачити проведення оперативно-розшукових заходів після одержання інформації про вчинення злочину у складі організованої групи до початку досудового розслідування, як це було передбачено у КПК 1960 р.

2.2 Особливості тактики огляду службового приміщення та об'єкта житлового будівництва

Однією з першочергових слідчих (розшукових) дій при розслідуванні шахрайства, вчиненого організованою групою у сфері житлового будівництва, є огляд місця події. Відомості, отримані слідчим у результаті проведення цієї слідчої (розшукової) дії, мають особливе доказове значення та можуть стати відправною точкою для з'ясування механізму злочинної події, висунення та перевірки слідчих версій, обрання подальшого напрямку розслідування. Водночас, аналіз слідчої практики кримінальних проваджень даної категорії свідчить про те, що в одних випадках слідчі під час огляду стикаються з певними труднощами, а в інших - допускають низку організаційних і тактичних помилок, які негативно впливають на збереження слідів шахрайських дій і речових доказів. Таким чином, криміналістичне значення при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва набуває дослідження особливостей тактики підготовки, проведення та фіксації огляду місця події.

Дослідженню проблемних питань, пов'язаних із особливостями тактики слідчого огляду приділили увагу такі видатні вчені, як: В.І. Алєксєйчук, О.Я. Баєв, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.К. Весельський, А.Ф. Волобуєв, Т.С. Волченська, В.Г. Гончаренко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, В.П. Корж, Н.І. Клименко, О.А. Леві, Є.І. Макаренко, В.О. Образцов, І.М. Подволоцький, Р.С. Сатуєв, К.О. Чаплинський, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та інші.

У криміналістичній літературі зазначається, що слідчий огляд є слідчою дією, яка полягає в безпосередньому сприйнятті, дослідженні і фіксації об'єктів матеріальної обстановки, предметів та документів з метою виявлення слідів злочину, речових доказів, з'ясування обстановки та інших обставин, які мають відношення до події злочину [113, c. 429]. Отримана при огляді інформація може носити доказовий характер, і тоді вона використовується слідчим для доказування; може бути почерпнута з непроцесуальних джерел і тоді вона слугує орієнтиром при побудові версій по справі або визначенні кола, послідовності і тактики наступних слідчих дій [106, c. 550].

О.А. Борідько відмічає, що при проведенні слідчих оглядів відбувається сполучення складніших видів творчої, розумової діяльності з вирішенням складних завдань в умовах недостатньої інформації, із застосуванням відомих стандартних рішень, використанням умінь, навичок, прийомів і дій, які вже склалися. До перших видів діяльності, на думку автора, можна віднести висунення слідчим різних припущень, гіпотез, версій про характер події, про мотиви, особистість правопорушника. Другий вид діяльності складається з сукупності організаційних, технічних, процесуальних, криміналістичних рішень і дій [23, c. 14-15].

В.Г. Гончаренко вказує, що огляд полягає в безпосередньому сприйнятті слідчим обстановки у поєднанні з образним мисленням, яке дозволяє на основі професійного досвіду і знань реконструювати (моделювати) розслідувану подію або окремі фрагменти. Автор відмічає, що непідготовленість слідчого до огляду, його незбалансована психологія, відсутність необхідного досвіду в підготовці до проведення огляду, невміння керувати своїми психічними процесами (пом'якшувати негативні результати їх протікання) призводять до того, що психологічний фон розслідуваного злочину (картина місця події) справляє негативний вплив на слідчого й ускладнює розслідування в цілому [55, c. 51-52].

Як справедливо зазначає А.Ф. Волобуєв, значущість огляду зумовлена тим, що слідчий має можливість (на відміну від таких слідчих дій, як допит і пред'явлення для впізнання) безпосередньо за допомогою своїх органів чуття сприймати обстановку та сліди злочину і на цій підставі вирішувати низку завдань, зумовлених предметом доказування того чи іншого складу злочину. Чим раніше після вчинення злочину проводиться огляд, тим вища ймовірність отримання достовірних даних про цей злочин загалом та про окремі його обставини [42, c. 177].

Необхідно зазначити, що до першочергових слідчих (розшукових) дій при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва відноситься огляд місця події. Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України, огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Процесуальні підстави проведення огляду визначені у ст. 237 КПК України.

Огляд місця події є одним з процесуальних способів безпосереднього вивчення слідчим певного фрагмента (частини, ділянки тощо) матеріального мікросередовища - місця події та прилеглої до нього території. Дана слідча дія проводиться для з'ясування обстановки, виявлення, фіксації, попереднього дослідження, вилучення, якщо це можливо і необхідно, слідів-відбитків, предметів, документів та інших матеріальних носіїв інформації, що має значення для розслідування, отримання і використання цієї інформації [225, с. 190].

Слід погодитися з думкою В.П. Корж, яка вказує, що при огляді місця події з об'єктивних та суб'єктивних причин допускаються серйозні помилки, що призводять до втрати доказів, нерозкриття злочинів, порушення процесуальних норм у ході розслідування. До найбільш поширених помилок при огляді місця події, на думку автора, належать: 1) несвоєчасне повідомлення слідчого про подію злочину; 2) несвоєчасна охорона місця події або її відсутність, що призводить до знищення, руйнування, затоптування слідів на місці події; 3) виїзд на місце події без залучення спеціалістів; 4) недотримання слідчим криміналістичних правил огляду місця події; 5) недбале ставлення слідчого до складання протоколу огляду місця події, планів, схем; 6) недотримання слідчим криміналістичних правил щодо упакування слідів і об'єктів, які вилучаються з місця події; 7) недотримання слідчим криміналістичних правил огляду місцевості, периферії місця події і т.д. [95, c. 11-12].

На думку К.О. Чаплинського, основною особливістю слідчого огляду є специфіка визначення його меж. Помилки у визначенні меж огляду допускаються у випадках механічного фіксування слідів і обстановки на місці події, без їх осмислення. Автор зазначає, що саме характер події й обстановка визначають у кожному конкретному випадку межі території, яка повинна ретельно оглядатися. Через необґрунтоване звуження меж залишаються без огляду ті ділянки місцевості, на яких можуть знаходитися об'єкти, що безпосередньо пов'язані зі злочином [247, c. 24].

В.О. Комаха слушно вказує, що до труднощів, які можуть виникнути перед слідчим у процесі проведення безпосереднього активного огляду, належать: змішування істотного з другорядним, тобто надання випадковим чинникам значення головних; інтерпретація, яка виходить з очікуваного; суб'єктивізм, зумовлений теоретичним і практичним професійним досвідом слідчого, що створює певні обмеження і тим самим звужує можливості всебічного, неупередженого аналізу інформації [226, c. 81].

Вважаємо, що при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва, з метою запобігання виникнення у слідчій практиці труднощів, пов'язаних з проведенням огляду місця події та уникнення низки тактичних помилок, слідчому доцільно: для забезпечення збереження документальних джерел інформації про організовану злочинну діяльність у сфері житлового житлового будівництва та інших слідів злочину проводити огляд місця події невідкладно, одразу ж після одержання повідомлення про вчинення шахрайських дій у складі організованої групи, залучати до вказаної слідчої (розшукової) дії відповідних спеціалістів, дотримуватися криміналістичних рекомендацій щодо тактики підготовки, проведення та фіксації слідчого огляду, забезпечити належну взаємодію між учасниками слідчої (розшукової) дії.

Доцільно погодитися з В.П. Корж, яка визначила основні завдання огляду місця події: 1) вивчити матеріальну обстановку події шахрайства; 2) встановити особу потерпілого та предмет злочинного посягання; 3) встановити час, спосіб вчинення шахрайства, його наслідки, ймовірну кількість злочинців; 4) виявити матеріальні сліди шахрайства і забезпечити їх захист від руйнування, псування і затоптування; 5) виявити ознаки шахрайства, які характеризують злочинця: стать, вік, фізичні дані, фізичні вади, звички, психічні відхилення тощо; 6) проаналізувати вихідну інформацію та висунути версії [89, с. 115].

Вивчення слідчої практики, результати наукових досліджень свідчать, що місцем події у провадженнях про шахрайство у сфері житлового будівництва є:

- службові приміщення (офіси, робочі кабінети) - місця, де укладалися неправомірні угоди щодо інвестування житлового будівництва;

- об'єкти житлового будівництва.

Варто підкреслити, що тактичні особливості проведення огляду місця події при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва залежать від різновидів об'єктів огляду. Під час огляду службового приміщення, де укладалися неправомірні угоди щодо інвестування житлового будівництва, слідчому необхідно вирішити такі завдання:

1) виявити за місцезнаходженням фірми-забудовника сліди шахрайських дій (відсутність свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ліцензії на право здійснення будівельної діяльності, дозвільних документів на проведення будівельних робіт тощо);

2) оглянути та вилучити документи у паперовій та електронній формі, що містять ознаки матеріальної або інтелектуальної підробки, інші речові докази (печатки та штампи, їх кліше, флеш-накопичувачі, друкарське обладнання тощо);

3) одержати відомості про інвесторів, які інвестували грошові кошти в будівництво об'єкта житлової нерухомості;

4) одержати відомості про осіб, які могли вчинити злочин;

5) встановити ймовірних свідків шахрайських дій серед найманих працівників будівельної компанії;

6) одержати інші вихідні відомості, необхідні для висунення і перевірки слідчих версій та планування розслідування.

До проведення такого огляду слідчому доцільно залучати спеціаліста-бухгалтера (спеціаліста-економіста), спеціаліста з інформаційних систем і технологій, спеціаліста-криміналіста. Зокрема, спеціаліст-бухгалтер (спеціаліст-економіст) може надати допомогу у визначенні переліку документів, які необхідно вилучити, консультацію щодо здійснення фірмою-забудовником конкретних фінансово-господарських операцій. Спеціаліст з інформаційних систем і технологій допоможе забезпечити доступ до закритих паролем файлів та вилучити необхідну комп'ютерну інформацію. За допомогою спеціаліста-криміналіста здійснюється фіксація ходу та результатів огляду.

Аналіз слідчої і судової практики дозволяє виділити основні об'єкти житлового будівництва, які з урахуванням слідчої ситуації підлягають слідчому огляду. Такими є:

- незавершене будівництво житлового будинку;

- фундамент будинку, що будується;

- індивідуальний житловий будинок;

- багатоквартирний житловий будинок;

- багатоповерховий житловий комплекс;

- окрема квартира в багатоквартирному житловому будинку;

- інші об'єкти огляду (земельна ділянка, будівельний майданчик, прибудинкова територія, складські приміщення, підсобні і допоміжні споруди тощо).

Важливими тактичними завданнями огляду зазначених об'єктів є:

1) виявлення слідів незавершеного або «замороженого» будівництва;

2) виявлення свідків житлового будівництва;

3) встановлення за участю спеціаліста обсягу та видів виконаних будівельних робіт;

4) встановлення відповідності проектного плану будівництва фактичному виконанню проекту;

5) отримання іншої інформації, необхідної для висування версій та подальшого планування розслідування

До проведення цієї слідчої (розшукової) дії слідчому доцільно залучати одного або декількох спеціалістів будівельної галузі, зокрема: інженера-будівельника, архітектора, геодезиста, майстра будівельних і монтажних робіт, фахівця з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, інженера технічного нагляду, спеціаліста з механічного опору та стійкості, інженера-проектувальника, спеціаліста з проектної документації, спеціаліста з охорони праці та безпеки експлуатації споруд, спеціаліста державного архітектурно-будівельного нагляду, а також спеціалістів-криміналістів. Огляд необхідно проводити у присутності двох понятих, бажано зі сфери житлового будівництва.

У процесі підготовки до огляду об'єктів житлового будівництва слідчому необхідно:

1) вирішити питання щодо залучення спеціалістів будівельної галузі;

2) залучити спеціаліста-криміналіста, доручити йому перевірити справність науково-технічних засобів;

3) залучити понятих з числа осіб, які працюють у будівельній галузі;

4) запросити для участі в огляді представника фірми-забудовника, доручити йому забезпечити учасників огляду спецодягом та будівельними захисними касками;

5) залучити до огляду оперативних працівників.

На робочому етапі огляду слідчому, за участю спеціалістів і оперативних співробітників, необхідно: визначити межі місцевості, об'єкти житлового будівництва, що підлягають огляду; опитати присутніх осіб; вибрати ракурси і точки зйомки для фотографування об'єктів; вибрати концентричний, ексцентричний, фронтальний або комбіновані методи огляду; розподілити обов'язки між членами слідчо-оперативної групи.

Залежно від об'єкта житлового будівництва, що оглядається, огляду можуть підлягати фундаментні блоки, конструкції опорних частин, шви і стики на стінах, бетонна стяжка підлоги, конструкції перекриттів, балконні плити, віконні конструкції, вентиляційні системи, системи водопостачання та каналізації, міжкімнатні двері та перегородки, металеві елементи покрівлі і т.д.

Під час огляду об'єктів житлового будівництва слідчому необхідно встановити кількість побудованих поверхів будівлі; визначити види будівельних робіт, які були проведені; попередньо розрахувати обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт; виявити сліди незавершеного або «замороженого» будівництва (відсутність на будівельному майданчику будівельно-монтажних робіт, будівельного обладнання, будівельних матеріалів, будівельних транспортних засобів і т.д.); виявити порушення будівельних норм і правил.

При огляді складських або підсобних приміщень слідчим встановлюється повна або часткова відсутність будівельних матеріалів та будівельного обладнання, які згідно виявленої документації мали бути придбані для будівництва житлового об'єкту.

Важливим завданням слідчого є встановлення за участю спеціалістів будівельної галузі слідів здійснення житлового будівництва. Насамперед, це сліди:

- земляних робіт: риття ям, траншей, котлованів під фундамент, окремі опорні конструкції, рихлення, ущільнення ґрунту, буріння свердловин тощо;

- пальових робіт: забивання, зрізка, занурення паль;

- кам'яних робіт: здійснення кам'яної кладки (цегляної, тесової, бутової, мілкоблочної, бутобетонної, змішаної тощо); які були зведені кам'яні конструкції: стовпи, стіни, простінки;

- бетонних та залізобетонних робіт: укладання бетонної суміші в опалубку, замонолічування монтажних стиків, вузлів і швів, укладання арматурних каркасів тощо;

- монтажних робіт: збірка та влаштування будівельного обладнання та техніки, монтаж залізобетонних конструкцій, закріплення готових елементів тощо;

- теслярських та столярних робіт: установка перегородок та стель, пов'язаних з обробкою древесини, настилка підлоги, установка дверної коробки, дверного полотна тощо;

- покрівельних робіт: установка, закріплення, утеплення, ремонт даху;

- оздоблювальних робіт: оштукатурювання, облицювання стін, підлоги, декоративне, акустичне облицювання, обклеювання шпалерами тощо.

Зазначені сліди дають слідчому уяву про часткову або повну завершеність будівництва житлового об'єкту.

На заключній стадії огляду об'єктів житлового будівництва слідчий складає протокол, відповідні креслення, плани і схеми. У протоколі огляду слідчому доцільно вказувати:

- відомості про загальну характеристику об'єкта житлового будівництва;

- площу і межі місцевості, що підлягала огляду;

- об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, їх місцезнаходження (або вказати про їх відсутність);

- чи є житловий будинок завершеним об'єктом будівництва або відноситься до об'єктів незавершеного будівництва;

- місцезнаходження, площу фундаменту, житлового будинку або об'єкта незавершеного будівництва;

- види та обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт (або зазначити про відсутність слідів здійснення будівельних робіт).

До протоколу додаються матеріали фотозйомки об'єкта житлового будівництва, план фундаменту будинку (план-розкладка фундаментальних блоків, план розрізу фундаменту), план незавершеного будівельного об'єкта, план житлового об'єкта (плани поверхів, підвалу, фундаментів та покрівлі), схема розташування квартир і т.д.

Таким чином, важливою слідчою (розшуковою) дією при розслідуванні шахрайства, вчиненого організованою групою у сфері житлового будівництва є огляд місця події. Формальне його проведення може призвести до втрати доказової інформації та ускладнити збір речових доказів. Якісно проведений огляд дозволить слідчому виявити сліди шахрайства у сфері житлового будівництва, виявити свідків будівництва об'єкта і отримати іншу інформацію для висунення версій і планування розслідування. За результатами огляду об'єктів житлового будівництва слідчий приймає рішення про необхідність проведення будівельно-технічної експертизи і визначає коло питань, які необхідно поставити перед експертами.

2.3 Використання документальних джерел інформації про ознаки шахрайства на первинному ринку нерухомості

Як свідчать результати анкетування слідчих та оперативних співробітників, 100 % опитаних практичних працівників при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва проводили слідчий огляд документів. За результатами огляду, з урахуванням конкретної ситуації, слідчий вирішує питання: а) які документи можуть бути долучені до кримінального провадження в якості речових доказів; б) які документи містять факти та відомості про обставини, що мають значення для розслідування; в) які документи повинні бути направлені на проведення судової експертизи.

Термін «документ» у перекладі з латинської означає «свідчення», «спосіб доказування». У сучасному діловодстві (справочинстві) під поняттям «документ» розуміється матеріальний об'єкт із закріпленою на ньому інформацією для передачі її в часі та просторі. До основних функцій, які виконує документ належать: інформаційна - в документі фіксуються факти, події, явища практичної й розумової діяльності людини; організаційна - за допомогою документа забезпечується вплив на групи людей для організації та координації їх діяльності; комунікативна - документ забезпечує зовнішні зв'язки підприємств і організацій; юридична - зміст документа використовується як доказ при розгляді спірних питань сторонами ділових відносин; виховна - документ дисциплінує виконавця, підвищує престиж організації серед її ділових партнерів [12, c. 3-4]. Найважливішою класифікаційною ознакою документа є його зміст, зокрема відношення зафіксованої в ньому інформації до предмета чи до напряму діяльності [240, c. 12].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Кримінальний процесуальний кодекс України документом визначає спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ч. 1, ст. 99 КПК України).

У криміналістичній літературі документи чітко класифікуються за кількома критеріями. Так, у процесуальному сенсі є документи - письмові докази і документи - речові докази. Перші мають значення для справи лише завдяки своєму змісту і криміналістичному дослідженню не підлягають, можуть бути замінені дублікатами і копіями. Другі - характеризуються тим, що виступають як засоби вчинення злочинів (наприклад, відомості на видачу заробітної плати із зазначенням вигаданих осіб), зберігають на собі сліди злочину (наприклад, довідка з підчищеними цифрами дати), були предметом злочинного посягання (наприклад, вкрадені паспорт і службове посвідчення), або були засобом приховування злочину [101, c. 165].

Огляд документів є слідчою (розшуковою) дією, що проводиться з метою: виявлення, аналізу і фіксації ознак, що дозволяють визнати їх речовими доказами або іншими документами; встановлення криміналістично значимих обставин. Під час огляду документа - речового доказу слідчий доступними йому засобами вирішує питання про його справжність, вивчає зміст і форму документа, матеріал і його окремі частини, підписи, відбитки печаток і штампів тощо. Якщо документ є письмовим доказом і використовується як засіб встановлення фактів, то при його огляді особлива увага звертається на ті частини документа, які засвідчують той чи інший факт, або на зміст документа, з якого можна дійти висновку щодо обставин, які цікавлять слідство [103, c. 285].