Основи менеджменту

Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту, його закони, закономірності та принципи. Передумови виникнення та розвиток науки управління організацією. Загальні і конкретні функцій менеджменту. Сутність та основні засади керівництва. Етика в менеджменті.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид учебное пособие
Язык украинский
Дата добавления 10.01.2013
Размер файла 1,3 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Корпоративна відповідальність - це відповідальність перед працівниками і засновниками підприємства щодо використання ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, енергетичних, інформаційних тощо), розподілу прибутків, висунення на керівні посади тощо.

Фінансово-економічна відповідальність - це використання «чистих» джерел фінансування, своєчасні виконання договірних зобов'язань та виплата заробітної плати, проведення обґрунтованого обліку, економічного аналізу тощо.

Соціальна відповідальність - це добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації.

Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності і їх реагування має свої переваги і недоліки. Соціальна відповідальність створює такі переваги:

1) забезпечує довгострокові перспективи;

2) змінює потреби суспільства;

3) допомагає розв'язувати соціальні проблеми, у тому числі і своїх працівників;

4) формує норми моралі в самій організації;

5) створює доброзичливі відносини між підприємцями (менеджерами) та іншими членами суспільства тощо.

Складовою соціальної відповідальності організації є соціальна поведінка, яку називають інтеграційною стратегією завоювання суспільної довіри. Якщо підприємство прагне завоювати довіру суспільства, то йому необхідна свідома й активна поведінка, що орієнтується на суспільні запити, а саме відповідальна, комунікативна, інноваційна поведінка.

Відповідальна поведінка (спроможність підприємства відповідати на запити доти, поки цю проблема не буде вирішено) грунтується на таких аспектах:

· відповідальність за роль підприємства в суспільстві (відповідальність за задоволення певних потреб суспільства);

· відповідальність підприємства за спроможності (підприємство бере на себе відповідальність щодо проблем, які воно в змозі вирішити);

· причинна відповідальність (підприємство має нести відповідальність за ті проблеми, причиною яких воно є).

Комунікативна поведінка. Якщо підприємство прагне взяти на себе певну відповідальність, то про суспільні потреби воно може дізнатися за допомогою діалогу із громадськістю. Комунікативна поведінка полягає в роботі із громадськістю («паблік рілейшнз»). Принципами такої роботи є: інноваційна поведінка - керівництво підприємства має знаходити оптимальні рішення як для наявних, так і для можливих проблем, пов'язаних з інноваціями, які б позитивно сприймались суспільством.

Елементи реалізації соціально відповідального менеджменту:

· види діяльності (постійний пошук нових видів діяльності в

· інтересах суспільства);

· співробітництво (із партнерами, клієнтами);

· персонал (уважне й чутливе виконання його запитів);

· зовнішнє середовище (формування його стабільності);

· суспільна орієнтація підприємства;

· реакція на суспільні проблеми.

Недоліками визнання соціальної відповідальності є:

1) порушення принципу максимізації прибутку;

2) зростання собівартості за рахунок збільшення витрат на соціальні потреби;

3) неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству;

4) невміле задоволення соціальних потреб;

5) застосування соціальної відповідальності тільки для рекламних цілей.

Підприємці та менеджери повинні вибирати такий варіант соціальної відповідальності, який забезпечує переваги і сприяє усуненню чи зменшенню недоліків. Соціальна відповідальність є похідною тих особистих цінностей, які випливають із етики менеджерів та підлеглих їм працівників. Суспільство, будь-яка організація чи група працівників визначає свою етику поведінки.

Соціальна відповідальність певним чином базується на нормах, цінностях, що випливають із етики менеджменту. Етика - це наука про моральні принципи та норми поведінки, а етична відповідальність - дотримання етичних норм у внутрішньому та зовнішньому середовищах організації.

15.2 Етика в менеджменті

Етика -- це норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних та моральних правил, вимоги, які людина ставить перед собою або які вимагає суспільство у певному середовищі та соціальній групі.

Під етичною поведінкою необхідно розуміти сукупність вчинків та дій людей, які відповідають тим нормам моралі, свідомості чи порядку, що склались у суспільстві або до яких воно прямує. У процесі підприємницької та управлінської діяльності зустрічаються випадки більшого чи меншого відхилення від суспільних норм, що власне і є неетичною поведінкою.

Причинами неетичної діяльності можуть бути:

1) конкурентна боротьба;

2) бажання мати великі прибутки;

3) невміле стимулювання керівників за етичну поведінку;

4) зменшення значення етики у суспільстві;

5) бажання досягнути цілі та виконати місію організації будь-якою ціною;

6) неетична поведінка партнерів;

7) виникнення конфліктних, стресових та інших подібних явищах в організації;

8) невдалий підбір та невміле застосування стилів керівництва;

9) занадто складна система розробки та прийняття рішень в організації тощо.

На сучасному етапі більшість вітчизняних та іноземних фірм розуміють, що від дотримання їхніми працівниками етичних норм залежить ділова репутація компаній. Досить часто перед організаціями постає дилема: діяти етично, але недоотримати потенційні прибутки, чи досягати встановлених цілей, незважаючи на засоби, тобто працювати за принципом Макіавеллі «Мета виправдовує засоби».

Дослідження показали, що якщо фірма планує здійснювати свою діяльність у короткостроковому періоді, не орієнтуючись на перспективний розвиток, то другий варіант поведінки для неї є цілком виправданий. Якщо ж компанія прагне завоювати стабільне становище на ринку, встановити взаємовигідні та чесні стосунки зі своїми партнерами, забезпечити успішне та прибуткове ведення бізнесу у довгостроковому періоді, то всі дії та вчинки її працівників повинні базуватись на неухильному дотриманні етичних норм, ділового етикету.

Стратегія етичної поведінки інколи змушує підприємства відмовлятись від досить привабливих пропозицій, але твердість і принциповість у таких питаннях створюють організації репутацію надійного ділового партнера, тобто інвестиції в етику скуповуються.

Ступінь оволодіння системи етичних принципів і правил формує етичний рівень менеджера. У сучасному менеджменті важливого значення набуває службовий етикет, що означає встановлений порядок і форми поводження на службі, у стосунках між працівниками, він включає: зовнішній вигляд; манеру розмовляти; вітання співробітників; форму спілкування менеджера й підлеглого; форму віддачі розпоряджень; етику заохочення й покарання.

Нерідко з метою етичного виховання працівників в організаціях розробляються етичні кодекси, які визначають моральні та соціальні цінності компанії, принципи ділового етикету, правила поведінки працівників; створюються спеціальні структурні підрозділи (наприклад, комітет з етики) чи спеціальні посади (наприклад, уповноважений з етичних питань).

Отже, сучасний менеджмент пропонує такі заходи для забезпечення етичної поведінки:запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань та правил етики працівників організації; введення комітетів з етики; проведення соціальних ревізій, призначення яких оцінювати вплив соціальних факторів на організацію; організування навчання етичній поведінці керівників і підлеглих; постійне інформування працівників про випадки високоетичної поведінки через пресу, радіо, телебачення тощо; проведення нарад, конференцій, симпозіумів тощо з проблем етичної поведінки тощо.

Правила етичної поведінки базуються на таких моральних категоріях, як ввічливість, тактовність, коректність, порядність, доброзичливість тощо, їхнє засвоєння та неухильне дотримання сприяє розвитку почуття такту, вміння говорити і діяти з урахуванням індивідуальних психофізіологічних особливостей співрозмовників, розвиває здатність гідно поводитись у складних ситуаціях (у тому числі конфліктних, стресових), формує власний авторитет працівників та імідж організації загалом, створює сприятливий психологічний клімат ділового спілкування, що сприяє розвитку ділових контактів.

Дотримання етичних норм управління полегшує встановлення контактів у процесі управління, сприяє взаєморозумінню, успішному вирішенню проблем, а їх недотримання - псує настрій, погіршує відносини, роз'єднує, не сприяє досягненню бажаних результатів. Усі види відповідальності врешті-решт формують етичну поведінку. Остання впливає на виконання функцій та якість методів менеджменту і, як результат, на управлінські рішення. Так виникає конкретна реакція системи менеджменту на соціальні потреби суспільства. Вона може проявлятись у наданні соціальної допомоги, підтримці певних соціальних програм, виконанні норм моралі тощо.

???? 16. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗМІНИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ

16.1 Напрямки організаційних змін та подолання опору змінам

16.2 Ефективність системи менеджменту

6.1 Напрямки організаційних змін та подолання опору змінам

Оскільки організації є динамічними системами, вони постійно і безперервно змінюються. Організаційний розвиток - це довгострокова робота з удосконалення процесів вирішення проблем та оновлення організації з допомогою агента змін шляхом ефективнішого спільного регулювання, з використанням культурних постулатів, теорії і технології прикладної науки про поведінку, дослідження дією. Організаційний розвиток відбувається за допомогою організаційних змін зазвичай кожні 1-5 років: помірна реорганізація відбувається раз на рік, докорінна - раз на 4-5 років.

Фактори, шо сприяють розвитку організаційних змін, виважені організаційні зміни є запорукою розвитку діяльності підприємства, вони зумовлюють здійснення нововведень та можуть відбуватись у таких напрямках:

1) оцінювання і зміна цілей організації;

2) зміна структури, тобто розподілу повноважень, відповідальності поділу на відділи, служби, підрозділи, комітети тощо;

3) зміна техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів;

4) зміна кадрової політики;

5) модифікація (зміна) можливостей або поведінки працівників (підготовка до спілкування, переміщення посадових осіб, підвищення кваліфікації, формування груп, оцінка роботи і т.д.);

6) зміна в управлінні виробничо-господарською діяльністю.

Для ефективного проведення організаційних змін варто побудувати вміле управління цим процесом. Аспекти управління організаційними змінами за Леррі-Грейнером: аналіз зовнішнього середовища і зовнішніх факторів; посередництво і переорієнтація уваги керівництва на нові цілі, завдання, проблеми; діагностика організації й усвідомлення необхідності змін; вироблення нових рішень та зобов'язань (грошові й матеріальні гарантії); організаційний експеримент і виявлення труднощів; вироблення стимулів до змін і забезпечення згоди між працівниками.

Умови успіху в здійсненні змін в організації: необхідно розподілити повноваження в керівництві працівників так, щоб був баланс влади; необхідно швидко переборювати опір змінам (аж до звільнення працівників); необхідно організувати процес сприяння змінам не тільки зверху вниз, але і знизу вгору; виявлення проблем організації необхідно здійснювати за допомогою незалежних експертів, консультантів.

Перед проведенням змін в організації необхідно ретельне

дослідження:

1) установити діагноз стану організації (тести, опитування членів організації);

2) передати результати дослідження членам цієї організації;

3) додати гласності щодо планованих рішень з реорганізації;

4) провести експеримент в окремих відділах і підрозділах

5) організації;

6) виявити проблеми в процесі експерименту;

7) виправити помилки;

8) поетапно розпочинати реальну реорганізацію;

9) нормальне соціальне середовище -- близький рівень доходів, близький рівень життя;

10) наявність ділової культури й етики організації (закріплення в

11) спеціальних документах норм поводження для членів цієї організації).

У будь-якій організації існує певний опір змінам. Дуже часто працівники чинять опір змінам через такі причини:невизначеність ситуації, яка склалась; можливість виникнення конфліктних ситуацій; відчуття можливих власних втрат; переконання, що зміни не принесуть нічого доброго; очікування негативних наслідків.

Методи подолання опору організаційним змінам:

· перекваліфікація, перепідготовка працівників, надання їм

· достовірної інформації про майбутні організаційні зміни;

· залучення працівників, а особливо лідерів неформальних

· груп до особистої участі в організації змін і прийняття рішень;

· емоційна і психологічна підтримка;

· переговори з працівниками;

· кооперація (надання найбільш «опірній» особі провідної ролі у запровадженні нововведень);

· маневрування (вибіркове використання інформації для своєї

· користі);

· примус (погроза позбавлення роботи, просування по службі);

· звільнення працівників.

Процес вирішення проблем та оновлення в організації визначається впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. У процесі розвитку організація формує свою культуру, яка характеризує якісні сторони управлінської діяльності та її відповідність економічним, соціальним, екологічним, ергономічним, фізіологічним, естетичним, психологічним та технологічним вимогам.

Культура організації - це сукупність цінностей, традицій, норм поведінки, поглядів, які властиві членам організації. Організаційна культура складається з об'єктивних та суб'єктивних параметрів. До суб'єктивних параметрів культури організації належать: організаційні табу, звичаї, ритуали, зразки поведінки, мова спілкування, гасла тощо. Об'єктивні параметри культури організації формуються за рахунок місця розташування організації, дизайну і обладнання робочих місць, престижу та іміджу організації тощо. Спільне регулювання культури полягає в управлінському впливі на її найважливіші параметри. Формальні робочі групи виступають головними об'єктами діяльності у процесі організаційного розвитку. Агентом перемін є зовнішній консультант. Дослідження дією складається з діагнозу стану організації, прийняття рішень з установлення конкретних планів дій, їх реалізації та оцінки. Розглянута послідовність має циклічний характер. З погляду менеджменту культура організації - це способи виконання роботи й поводження з людьми в організації.

Організаційна культура може змінюватися таким чином: еволюціонує природним шляхом під впливом змін у зовнішньому середовищі; організаційна культура може бути свідомо змінена керівництвом або іншою впливовою групою працівників.

Фактори, що впливають на розвиток культури організації: походження та історія; тип власності; розмір; цілі й місія; зовнішнє середовище; власники і працівники; сфера діяльності; яскраві події в житті організації. У табл. 16.1 подано характеристики типів організаційних культур.

Таблиця 16.1

Характеристика типів організаційних культур

Тип організаційної культури

Характеристика

Культура влади

Невелика організація, переважає висока централізація управління, лінійна структура

Культура ролі

Чітка спеціалізація підрозділів, значення правил та інструкцій, чіткий розподіл повноважень.

Культура завдання

Орієнтована на конкретний проект, програму чи роботу. Переважає матрична структура

Культура особистості

У центрі управління -- людина. Характерно для інноваційних, творчих організацій

Для ефективної роботи організації необхідний психологічний контакт персоналу з організацією (відповідність між домінуючою культурою та особистими перевагами).

16.2 Ефективність систем менеджменту

Організаційні зміни та організаційний розвиток повинні бути спрямовані на підвищення результативності та ефективності менеджменту. Виділяють економічну, організаційну та соціальну ефективність систем менеджменту.

Економічна ефективність менеджменту відображає економічні результати діяльності організації за певної системи управління, її доцільно розглядати з двох поглядів. З одного боку, економічна ефективність характеризується показниками, які відображають побудову та функціонування систем менеджменту, зокрема: рівнем автоматизації робочих місць управлінців, рівнем розробки інструктивного та нормативного матеріалу, загальним діапазоном менеджменту, рівнем технічної озброєності управлінців тощо. З іншого боку, економічна ефективність систем менеджменту характеризується показниками, що відображають результати виробничо-господарської діяльності.

До таких показників можна віднести: величину прибутку, собівартості, обсяг виготовленої продукції, обсяг реалізації продукції, фондомісткість, рівень ліквідності, рівень ризику, коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, рентабельності, оборотності тощо.

Організаційна ефективність менеджменту характеризує якість побудови організації, її системи управління, прийняття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни тощо.

Організаційна ефективність оцінюється за показниками, які відображають якість побудови організації та її системи управління, а саме: рівень централізації функцій управління, співвідношення чисельності управлінських працівників між різними рівнями управління, питома вага керівників у загальній чисельності апарату управління.

Соціальна ефективність менеджменту відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності та причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій тощо. Соціальну ефективність менеджменту також можна оцінювати з двох точок зору. З одного боку, її можна оцінити за показниками, що відображають соціально-культурну сфру функціонування організації. До таких показників належать: стан трудової дисципліни, стабільність кадрів, стан соціально-виробничої ситуації на підприємстві, умови праці тощо.

З іншого боку, соціальну ефективність менеджменту можна оцінити за впливом на досягнення виробничо-господарських показників та задоволення потреб ринку, зокрема за: продуктивністю праці, зарплатовіддачею, рівнем задоволення потреб споживачів, рівнем розвитку соціальної інфраструктури тощо.

Організаційні зміни та організаційний розвиток впливають на ефективність менеджменту завдяки вдосконаленню керівної та керованої систем управління організацією. При цьому економічна ефективність менеджменту визначається, з одного боку, як результат поліпшення керівної та керованої систем, з іншого, на засадах трансформації організаційної та економічної ефективності.

Систему критеріїв, за якими може оцінюватись ефективність діяльності організації, наведено в табл. 16.1.

Таблиця 16.1

Критерії оцінки ефективності діяльності організації

Ознака класифікації

Зміст показника

Кількість показників

Загальні критерії ефективності

1. Темпи зростання загальних результатів діяльності (обсягів виробництва та реалізації, суми прибутку, частки ринку)

2. Рівень загальної рентабельності

3. Коефіцієнт фінансової стійкості

4. Коефіцієнт платоспроможності

5. Зниження витрат

Часткові критерії ефективності

Показники ефективності використання трудових ресурсів

1. Темпи зростання продуктивності праці

2. Коефіцієнт співвідношення темпів зростання продуктивності праці і темпів зростання заробітної плати

3.Частка приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці

Показники ефективності використання матеріально-технічних ресурсів

1. Фондовіддача

2.Коефіцієнт обігу оборотних коштів

3.Коефіцієнт співвідношення приросту товарної продукції до приросту обігових коштів

4. Матеріаломісткість продукції

Якісні показники

1. Підвищення рівня якості продукції та послуг

2. Стабільність персоналу організації

3. Поліпшення умов праці персоналу

Ефективність системи менеджменту - показник, що характеризується співвідношенням витрат на здійснення управлінських функцій і результатів діяльності організації. Управлінські зусилля певною мірою можуть бути оцінені у кількісному вираженні через величину витрат на управління, табл. 16.2. Найбільш уживаним показником визначення ефективності управління є відношення загального або кінцевого результату виробництва до сукупних витрат на управління:

Еу = Рку,

де Еу - ефективність управління; Рк - кінцевий результат, отриманий підприємством; Ву - витрати на управління.

Таблиця 16.2

Витрати на управління

Групи витрат

Напрямки витрат

1.

Витрати на

оплату праці

Заробітна плата керівників та спеціалістів.

Заробітна плата технічного та обслуговуючого персоналу.

Премії і доплати управлінцям з фонду матеріального заохочення.

2.

Витрати на

техніку

управління

Носії інформації та предмети управлінської праці.

Засоби обробки інформації та оснащення процесів управління.

Знання, умови праці тощо.

3.

Витрати на

організацію

управління

НДР роботи і наукова організація управлінської праці.

Підготовка і підвищення кваліфікації менеджерів, заходи щодо вдосконалення управління.

4.

Накладні

витрати

Службові відрядження і пересування пошто-телеграфні, телефонні та канцелярські витрати, інші трансакційні витрати (ділових зустрічей тощо).

Цей показник може набувати різного змісту, залежно від того, яка величина виступає як загальний результат діяльності підприємства - обсяг виробництва, обсяг реалізації продукції чи сума прибутку.

До кількісних показників ефективності системи управління відносять і економію живої та уречевленої праці у ній, яка полягає у скороченні трудомісткості виконання управлінських операцій та процедур. Йдеться про зменшення кількості зайнятих в апараті управління. Тому ще одним поширеним показником ефективності системи менеджменту є відношення загального результату виробництва (обсягу реалізації продукції, суми валового прибутку) до кількості працівників апарату управління:

Еу = Рк/К,

де К - кількість управлінського персоналу.

Крім названих кількісних показників, які оцінюють здатність системи менеджменту забезпечувати кращий загальний результат діяльності організації, використовують й інші.

Загалом система кількісних показників ефективності може включати показники, наведені у табл. 16.3.

Таблиця 16.3

Кількісні показники ефективності системи менеджменту

Оцінка групування

Спосіб розрахунку показників ефективності

Фінансові витрати на управління

1. Відношення загального або кінцевого результату господарювання до сукупних витрат на управління:

обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 грн. витрат на управління;

обсяг прибутку, що припадає на 1 грн. витрат на управління;

коефіцієнт співвідношення темпів зміни загального результату господарювання і темпів зміни витрат на управління

2. Частка заробітної плати працівників апарату управління у собівартості продукції (послуг) і темп зміни цього показника

Економія праці апарату

1. Частка працівників апарату управління у загальній кількості промислово-виробничого персоналу організації і темп зміни цього показника

2. Рівень продуктивності праці з розрахунку на одного працівника апарату управління і темп зміни цього показника

3. Скорочення тривалості виконання управлінських процедур

4. Скорочення непродуктивних витрат часу працівників апарату управління

З огляду на це для оцінювання діяльності працівників апарату управління використовують якісні показники, що характеризують специфіку управлінської праці, табл. 16.4.

Оцінювання варто проводити з урахуванням зони відповідальності кожного менеджера щодо його посадових обов'язків.

Так, для фінансового менеджера важливо ефективно керувати фінансовими потоками підприємства, доходами і витратами, забезпечувати достатній рівень ліквідності фондів та оборотності оборотних коштів, зростання рентабельності активів і капіталу підприємства, ринкової вартості його акцій тощо.

Таблиця 16.4

Якісні показники ефективності системи менеджменту організації

Показники

Алгоритм розрахунку

Рівень керованості

Кн = Ун/Уф, Де: Ун - норма керованості;

Уф - фактична кількість підлеглих у керівника

Коефіцієнт

раціональності

структури

Крс = 1- Пф/ПосКрс = 1-Аф/Аmc, де: Пф, Пос - кількість підрозділів в апараті управління фактично і відповідно до нормативів; Аф, Аmc - кількість працівників апарату управління фактично і згідно з типовою структурою

Ступінь

централізації управлінських функцій

Кц = Рфв/Рф,

де Рфв - кількість прийнятих рішень при виконанні даної функції на вищих рівнях управління;

Рф - загальна кількість прийнятих рішень при виконанні даної функції на всіх рівнях управління

Співвідношення кількості лінійного та функціонального персоналу

Кс = Алк/Афк

де Алк - кількість лінійних керівників; Афк-кількість працівників функціональних служб

Ступінь формалізації праці менеджерів

Кф = Анд/Азу, де Анд - кількість працівників, праця яких організована на основі нормативних документів;

Азу- загальна кількість управлінців

Коефіцієнт цілеспрямованості структури управління

Кц.су = Аа.уп/Ауп, де Аа.уп, Ауп - кількість адміністративно-управлінського персоналу, зайнятого вирішенням спеціальних проблем, і всього управлінського апарату

Коефіцієнт повноти охоплення функцій управління

Ко.ф.у. = Кф/Кн,

де Кф, Кн - кількість функцій, які здійснюються в апараті управління фактично і за нормативами

Коефіцієнт дублювання функцій

Кд = Кр..з/Кр..н,

де Кр.з Кр.н - кількість функцій, які здійснюються в апараті управління фактично і за нормативами

Коефіцієнт глибини спеціалізації управлінських робіт

Кг.с. = Тр.проф/Тр, де: Тр.проф - обсяг робіт, профільних для даного підрозділу; Тр - загальна кількість рішень, прийнятих у підрозділі.

Коефіцієнт надійності структури управління

Кнад = 1-Кн/Кзаг, де Кн кількість нереалізованих рішень;

Кзаг - загальна кількість рішень, прийнятих у підрозділі

Для менеджера з маркетингу важливими показниками роботи є: процент просування на ринок нових видів продукції, продовження життєвого циклу товару, що випускається підприємством; упровадження ефективних форм перед- і післяпродажного обслуговування споживачів, збільшення частки ринку; ефективність рекламної кампанії (співвідношення витрат на рекламу з можливим збільшенням доходів від продажу продукції); розроблення нових методів просування продукції, освоєння нових каналів руху товарів тощо.

Аналогічні показники можна визначити для кожного працівника апарату управління, який має чітко окреслене коло обов'язків. Але різні показники мають різну вагомість, яка визначається стратегічними чи тактичними цілями підприємства. Зокрема, на підприємстві, що обрало наступальну стратегію, для менеджера з маркетингу важливими будуть показники виведення на ринок нової продукції чи захоплення нових сегментів ринку, ефективність рекламних заходів тощо. Коли ж підприємство реалізує оборонну стратегію, більшу увагу варто приділяти показникам продовження життєвого циклу товару, розробленню нових форм післяпродажного обслуговування, нових методів стимулювання збуту.

Спрощено ефективність системи менеджменту визначається рівнем задоволення потреб працівників організації, споживачів та рівнем отриманих результатів. Ч. Бернард, довів, що рівень задоволення потреб кожного члена організації впливає на величину його внеску в досягнення цілей, якщо потреби не задовольняються, то працівники йдуть із системи як неефективної. За організаційною теорією Ч. Бернарда, лише поєднання організаційних потреб з потребами соціолюдської системи та їх задоволення формуватиме ефективну та дієву систему менеджменту.

Тестові завдання для самоперевірки знань

1. Термін "менеджмент" застосовується до управління:

A) будь-якою сферою людської діяльності;

B) будь-якою системою;

C) соціально-економічними процесами на рівні фірми;

D) усе перераховане в п.п. А) і В);

Е) усе перераховане в п. п. А),В),С).

2. Організація - це:

A) група людей, діяльність яких координується відповідним органом управління;

B) група людей, діяльність яких спрямована на отримання прибутку організацією;

C) група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільних взаємозв'язаних цілей;

D) усе перераховане в п.п. А) і В);

Е) усе перераховане в п. п. А),В),С).

3. Неформальні організації:

A) існують в усіх формальних організаціях і мають керівника;

B) існують в усіх формальних організаціях і мають неформального лідера;

C) не існують у формальних організаціях і мають керівника;

D) не існують у формальних організаціях і мають неформального лідера.

4. До основних складових внутрішнього середовища організації належать:

A) цілі;

B) структура;

C) усе перераховане в п.п. А) і В), а також технологія і постачальники;

D) усе перераховане в п.п. А) і В), а також технологія і люди.

5. Цілі - це:

A) конкретне кінцеве становище або бажаний результат, якого прагне досягти кожен член організації;

B) конкретні кінцеві стани або бажаний результат, якого прагне досягти організація;

C) перераховане в п. А) і механізм координації організації;

D) перераховане в п. В) і механізм координації організації.

6. Головна відмінність зовнішнього середовища непрямої дії від середовища прямої дії в тому, що:

A) воно складніше;

B) воно рухливіше;

C) усі сегменти середовища непрямої дії взаємозв'язані;

D) організація не може впливати на чинники непрямого впливу.

7. Виберіть правильну відповідь у таблиці.

До сегментів зовнішнього середовища непрямої дії відносять:

а) соціальний;

б) економічний;

в) дія конкурентів;

г) науково-технічний;

д) екологічний;

е) політичний.

А

В

С

D

а; б; в; е

а; б; в; г; д; е

б; г; д; е

а; б; г; д; е

8. Відокремлення планування і міркування від безпосереднього виконання виробничих операцій є внеском у розвиток управлінської думки:

A) школи наукового управління;

B) адміністративної школи;

C) школи психології і людських відносин;

D) школи науки управління.

9. Функції управління розглядаються як серія безперервних взаємозв'язаних дій у:

A) школі наукового управління;

B) адміністративній школі;

C) школі науки управління;

D) процесному підході.

10. Планування класифікується на реактивне, інактивне і інтерактивне залежно від такої ознаки:

A) міри невизначеності в плануванні;

B) тимчасової орієнтації ідей планування;

C) горизонту планування;

D) періоду планування.

11. Який вид планування спрямований на забезпечення раціонального використання наявних у розпорядженні підприємства ресурсів і ритмічність виробництва:

A) стратегічне;

B) поточне;

C) оперативне;

D) стабільне.

12. У піраміді стратегій розрізняють:

A) загальну або корпоративну стратегію;

B) конкурентну або ділову стратегію;

C) усе перераховане в п.п. А), В) і функціональні стратегії;

D) усе перераховане в п.п. А), В) і стратегію зростання.

13. Місія фармацевтичної компанії сформульована таким чином: «Забезпечувати суспільство чудовими товарами і послугами, що задовольняють потреби споживача і покращують якість життя». Як ви вважаєте:

A) таке формулювання місії вдале;

B) таке формулювання місії невдале, оскільки не описує мети компанії;

C) таке формулювання місії невдале, оскільки не описує причини виникнення компанії;

D) таке формулювання місії невдале, оскільки має занадто загальне формулювання, яке можна застосувати до будь-якої компанії.

14. Виберіть правильну відповідь у таблиці.

До п'яти конкурентних сил М. Портер належать:

a) ключові здібності організації;

б) конкуренти в галузі;

в) потенційні конкуренти;

г) постачальники;

д) покупці;

е) товари-замінники;

ж) компліментори.

А

В

С

D

а; б; в; г

а; б; в; г; е

б; в; г; ж

б; в; г; е

15. До типових конкурентних стратегій відносять стратегії:

A) низьких витрат; диференціації і вертикальної інтеграції;

B) низьких витрат; диференціації і диверсифікації;

C) низьких витрат; диференціації і фокусування;

Е) низьких витрат; диверсифікації і фокусування.

16. До якого поля матриці БКГ відносять стратегічну бізнес одиницю у зрілих, насичених ринках:

A) знаки питань;

B) зірки;

C) дійні корови;

D) собаки.

17. Організація як загальна функція управління - це:

A) функція управління, у рамках якої здійснюється розподіл робіт між окремими працівниками і їх групами, а також узгодження їх діяльності;

B) процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення спільних цілей;

C) усе перераховане в п.п. А) і В);

D) немає правильної відповіді.

18. Повноваження делегуються:

A) посаді;

B) індивіду;

C) члену організації;

D) суб'єкту управління.

19. Виділяють основні типи повноважень:

A) лінійні і бюрократичні;

B) лінійні і функціональні;

C) функціональні і бюрократичні;

D) функціональні та адаптивні.

20. Яка організаційна структура заснована на принципі єдиноначальності:

A) лінійна;

B) функціональна;

C) дивізіональна;

D) матрична.

21. Тип організаційної структури, при якому підрозділи створюються відповідно до виду робіт, що виконуються ними, і підпорядковані функціональним керівникам - це:

A) лінійна;

B) функціональна;

C) лінійно-функціональна;

D) дивізіональна;

E) матрична.

22. До етапів стратегічного планування не належить?

A) визначення місії організації;

B) оцінка та аналіз зовнішнього середовища;

C) встановлення стандартів;

D) аналіз стратегічних альтернатив.

23. Цінність винагороди працівника організації - це:

A) передбачення поведінки працівника, який отримав винагороду;

B) передбачення відношення працівника до виконання своїх функцій;

C) передбачення ступеня відносного задоволення, що відчуває працівник, який отримав певну винагороду;

D) усе перераховане в пп. А),B);

E) усе перераховане в пп. A),B),C).

24. Процесуальні концепції мотивації працівників організацій враховують:

A) індивідуальну поведінку людей у процесі виконання своїх функцій;

B) групову поведінку людей у процесі виконання своїх функцій;

C) поведінку окремих працівників у процесі виконання своїх функцій;

D) поведінку всіх працівників організації.

25. Теорія мотивації персоналу розглядає дві основні групи концепцій мотивації:

A) змістовні та організаційні;

B) змістовні та процесуальні;

C) організаційні та процесуальні;

D) змістовні та грошові.

26. Основною формою матеріального стимулювання персоналу організації є:

A) заробітна плата;

B) премії;

C) премії та цінні подарунки;

D) заробітна плата та цінні подарунки.

27. Мотивація базується на:

A) потребах та самовираженні;

B) винагородах та задоволенні окремих людей;

C) потребах та винагородах;

D) задоволенні всіх людей.

28. Теорія мотивації Мак-Клелленда передбачає враховувати такі основні потреби:

A) влади і причетності;

B) влади та успіху;

C) влади й економічної зацікавленості;

D) влади, успіху, причетності.

29. Згідно з двофакторною теорією Герцберга всі фактори поділяються на:

A) Гігієнічні та економічні;

B) Економічні та психологічні;

C) Гігієнічні та мотиваційні;

D) Гігієнічні та психологічні.

30. До змістовних теорій мотивації належить теорія:

A) Туган-Барановського, Маслоу, Мак-Клелланда, Герцберга;

B) Герцберга і Маслоу;

C) Туган-Барановського і Маслоу;

D) Мак-Клелланда і Маслоу.

31. Визначте послідовність і складіть схему процесу мотивування діяльності людей: 1 -- усунення потреб; 2 -- визначення напряму дій; З -- виникнення потреб; 4 -- здійснення дій; 5 -- одержання винагородження за здійснення дій; 6 - пошук шляхів усунення потреб:

A) 1>3>6>2>4>5>1;

B) 2>5>4>2>1>3>6;

C) 3>4>2>6>1>3>5;

D) 4>2>1>3>4>5>6.

32. Виберіть з вищенаведеного переліку змістовні теорії мотивування: 1 - теорія А. Маслоу; 2 - теорія М. Вебера; 3 - теорія В.Врума; 4 - теорія А.Альдерфера; 5 - теорія двох факторів Герцберга; 6 -- теорія очікувань; 7 -- теорія Ньюмена; 8 -- теорія справедливості:

A) усі теорії мотивування належать до змістовних;

B) у цьому переліку немає змістовних теорій мотивації;

C) 1,4,5;

D) 2,4,8.

33. Процес впливу на людину з метою її спонукання до певних дій, спрямованих на досягнення цілей організації, - це:

A) стимулювання;

B) мотиваційна структура людини;

C) мотивування;

D) регламентування.

34. Попередній контроль застосовується у відношенні до яких видів ресурсів:

A) трудових;

B) фінансових;

C) матеріальних;

D) усе перелічене в пп. A),B);

E) усе перелічене в пп. А),В),С).

35. Існують такі види контролю:

A) попередній і заключний;

B) попередній, поточний, і ситуативний;

C) попередній, поточний і заключний;

D) поточний і заключний, і ситуативний.

36. Під контролем як функцією менеджменту слід розуміти:

A) систему спостереження за виконанням персоналом виробничих завдань;

B) систему спостереження за дотриманням персоналом відповідних нормативів;

C) систему спостереження за дотриманням персоналом установлених стандартів;

D) систему спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємств установленим стандартам та іншим нормативам, прийнятим планом, програмам тощо.

37. Визначте послідовність процесу контролювання: 1-- установлення причин відхилення від стандартів; 2 -- визначення стандартів; 3 - перегляд стандартів; 4 - коригуючі дії; 5 - моніторинг;

6 -- усунення відхилень; 7 -- порівняння результатів зі стандартами:

A) 2>7 >1>4>5>2>3>6;

B) 3>1>4>3>7>2>5>6;

C) 2>7>4>1>6>5>3;

D) 4>6>2>5>7>3>1>4.

38. Управлінське рішення -- це:

A) форма управлінської діяльності менеджера з метою виконання завдань;

B) результат діяльності менеджерів;

C) форма керівництва організацією;

D) основна форма впливу менеджера на об'єкт управління з метою досягнення поставлених цілей.

39. Метод експертних оцінок у прийнятті рішень полягає у залученні:

A) кваліфікованих фахівців до вироблення рішень з конкретної проблеми;

B) тільки досвідчених (з практичним досвідом) керівників підрозділів;

C) керівників провідних підрозділів до вироблення найважливіших рішень;

D) усіх фахівців до вироблення рішень.

40. Метод мозкового штурму у прийнятті рішень полягає в організації:

A) колективного обговорення тільки окремих проблем і вироблення рішення;

B) колективного обговорення проблем і вироблення оптимального рішення;

C) переважно колективного обговорення окремих проблем;

D) обговорення актуальних проблем.

41. Виберіть послідовність етапів прийняття рішень:

1) оцінка альтернатив;

2) діагноз проблеми;

3) виявлення альтернатив;

4) остаточний вибір альтернативи ;

5) вибір критерія ухвалення рішення.

A) 1>2>3>4>5;

B) 2>5>3>1>4;

C) 2>1>3>4>5;

D) 2>1>5>3>4.

42. Для опису властивостей та характеристик об'єкта символи використовують у такій з моделей:

A) фізичній;

B) математичній;

C) аналоговій;

D) вербальній.

43. Під шумом у комунікаційному процесі слід розуміти:

A) те, що виносить помилки в деякі види інформації;

B) те, що деформує зміст інформації;

C) те, що вносить корективи в певні види інформації;

D) те, що заважає збирати необхідну інформацію.

44. Назвіть базові елементи процесу обміну інформацією:

A) відправник, отримувач;

B) канал;

C) усе перераховане в п.п. А),В) та повідомлення;

D) усе перераховане в п.п. А),В) та інформація.

45. Не є етапом процесу комунікацій:

A) кодування та вибір каналу;

B) зародження ідеї;

C) «шуми» ;

D) передача повідомлення.

46. Яка з перепон на шляху міжособистих комунікацій обумовлена впливом інтонації та жестів на розуміння змісту повідомлення?

A) бар'єри, обумовленні сприйняттям;

B) семантичні бар'єри;

C) невербальні перепони;

D) погане слухання.

47. Яка з перепон на шляху комунікацій відноситься до перепон в організаційних комунікаціях?

A) інформаційні перевантаження;

B) незадовільна структура організацій;

C) перекручення повідомлень;

D) усі відповіді правильні.

48. Високий ступінь децентралізації повноважень, широке залучення підлеглих до прийняття рішень, добре налагоджені комунікації між керівником і підлеглими характерні такому стилю керівництва.

A) авторитарний;

B) демократичний;

C) ліберальний;

D) всі варіанти правильні.

49. Згідно з підходом «шлях-цілі», розробленим Т. Мітчелом і Р. Хаусом, стиль керівництва організацією слід вибирати залежно від:

A) ситуація, яка склалася;

B) ситуації та розробленої стратегії організації;

C) ситуації та рівня професіоналізму менеджерів і спеціалістів;

D) фінансового стану організації.

50. Дуглас Мак-Грегор назвав положення про авторитарне керівництво:

A) «Теорією Х» ;

B) «Теорією У» ;

C) підходом з позицій особистих якостей;

D) теорією «2».

51. У науці прийнято розрізняти такі види управління:

А) управління в технічних системах;

В) управління в живих організмах;

С) управління людьми;

D) усі відповіді правильні.

52. До принципів, які сформулював А.Файоль належить такі принципи?

А) завдання - накази;

В) роль індивідуальних здібностей;

С) вимірювання праці;

D) корпоративний дух.

53. Не належить до принципів, які сформулював Ф. Тейлор?

А) розподіл праці;

В) мотивація;

С) влада та відповідальність;

D) роль менеджера.

54. Концепції “Y” Д. Мак Грегора не відповідає характеристик людини?

А) витрати фізичних та інтелектуальних сил природні для людини;

В) людині притаманні незначні амбіції та вона, головним чином, прагне захисту;

С) за відповідних умов людина прагне приймати на себе відповідальність;

D) винагорода має стати невід'ємною частиною успішної праці.

55. До принципів управління, сформульованих Ф. Тейлором належить принципи:

А) завдання-накази;

В) влада та відповідальність;

С) корпоративний дух;

D) порядок.

56. Який з принципів побудови раціональної бюрократичної організації не відноситься до принципів, сформульованих М. Вебером?

А) Створення сфер компетенції;

В) Формальна безособовість;

С) Програми стимулювання;

D) Кваліфікаційні вимоги.

57. Концепції “Y” Д. Мак- Грегора відповідає така характеристика?

А) людині притаманне внутрішнє неприйняття праці;

В) людина, за відповідних умов, вчиться приймати на себе відповідальність;

С) людина прагне уникнути праці будь-яким шляхом;

D) людина віддає перевагу тому, щоб її контролювали.

58. До загальних характеристик організації не належить?

А) наявність ресурсів;

В) необхідність управління;

С) горизонтальний розподіл праці;

D) соціальний контроль.

59. До мікромаркетингового середовища організації належить такий фактор?

А) технологія;

В) постачальники;

С) рівень безробіття;

D) темпи інфляції.

60. До внутрішнього середовища не належить такий фактор?

А) цілі;

В) структура;

С) постачальники

D) технології.

61. Організація - це?

А) процес прийняття рішення;

В) сукупність прав, обов'язків, взаємовідносин менеджерів;

С) група людей зі спільними цілями;

D) усі відповіді правильні.

62. До внутрішнього середовища організації не належать такий фактор?

А) постачальники;

В) споживачі;

С) технології;

D) контактні групи.

63. До макросередовища організації не належать?

А) конкуренти;

В) політичні фактори;

С) демографічні фактори;

D) соціальні фактори.

64. Аналіз зовнішнього середовища організації направлений на:

А) На визначення сильних сторін організації;

В) На виявлення слабких сторін організації;

С) на виявлення зовнішніх можливостей та загроз;

D) всі відповіді правильні.

65. Управлінське обстеження внутрішнього середовища організації направлений на:

А) на визначення можливостей організації;

В) на визначення зовнішніх загроз організації;

С) на визначення сильних та слабких сторін організації;

D) усі відповіді правильні.

66. У Матриці SWOT-аналізу формуються завдання з реалізації зовнішніх можливостей за рахунок сильних сторін організації формуються у такому розділі:

А) поле «сила і можливості»;

В) поле «сила і загрози»;

С) поле «слабкість і загрози»;

D) поле «слабкість і можливості».

67. До стратегій скорочення не належить?

А) стратегія ліквідації;

В) стратегія горизонтальної диверсифікації;

С) стратегія відсічення зайвого;

D) стратегія переорієнтації.

68. Згідно з теорією Ф. Герцберга, впливають на поведінку людини впливають такі фактори?

А) гігієнічні;

В) гігієнічні та мотиваційні;

С) гігієнічні та природні;

D) гігієнічні, природні та мотиваційні.

69. До процесуальних теорій мотивації належить теорія?

А) А. Маслоу;

В) Ф. Герцберга;

С) справедливості;

D) усі названі теорії.

70. Характеристиками раціоналістичного менеджменту є:

А) енергетичний підхід до працівників;

В) психологічний підхід до працівників;

C) ставка на індивідуальну працю;

D) ставка на колективну працю;

Е) переважно матеріальна винагорода.

71. Характеристиками поведінкового менеджменту є:

А) енергетичний підхід до працівників;

В) психологічний підхід до працівників;

С) ставка на індивідуальну працю;

D) ставка на колективну працю;

Е) переважно матеріальна винагорода;

F) переважно не матеріальна винагорода.

72. Принципи школи наукового управління Ф. Тейлора:

А) вимір праці - вимір праці робочим часом;

В) влада й відповідальність;

С) єдність керівництва;

D) бюрократична система ієрархічна;

Е) єдність розпорядження;

F) праця як індивідуальна діяльність.

73. Складові внутрішнього середовища організації є:

А) люди;

В) структура;

С) екологія;

В) політика;

Е) технологія;

А) цілі.

Типові задачі

Задача № 1

ПАТ «Сігма», яке ефективно здійснює виробничо-комерційну діяльність має значні фінансові кошти. Фінансові аналітики запропонували керівництву ПАТ «Сігма» три можливих варіанта інвестування своїх вільних коштів: придбання фірми з виробництва спортивних товарів (для гірського спорту); придбання торгівельної компанії; придбання фірми з виробництва продуктів харчування (ковбасні вироби).

Визначено, що зазначені варіанти інвестування (А1, А2,А3) можуть забезпечити ПАТ «Сігма» різний прибуток (S1, S2, S3). Прогнозні дані щодо можливих прибутків наведені в табл.1.

Таблиця 1

Прогнозні дані щодо можливих прибутків

Варіанти інвестування коштів

Можливий прибуток (тис. грн).

S1

S2

S3

A1

Фірма з виробництва спортивних товарів (для гірського спорту)

200

300

100

A2

Торгівельна компанія

150

210

120

A3

Фірма з виробництва продуктів харчування (ковбасні вироби)

180

200

130

Керівництву фінансового відділу ПАТ «Сігма» необхідно, при відсутності інформації про стан ринку, обрати найкращий варіант інвестування вільних коштів за допомогою критерію Лапласа.

Рішення

В умовах відсутності інформації про стан ринку, припускається що сума ймовірностей = 1, ( Pn =1), де n -кількість станів ринку. Математично критерій Лапласа має вид: max ( Pn * Rij).

А1= (200*1/3)+(300*1/3)+(100*1/3) = 600/3 = 200

А2= (150*1/3)+(210*1/3)+(120*1/3) = 480/3 = 160

А3= (180*1/3)+(200*1/3)+(130*1/3) = 510/3 = 170

При відсутності інформації про стан ринку, згідно умов критерію Лапласа визначені наступні варіантів інвестування: А1= 200 - в фірму з виробництва спортивних товарів (для гірського спорту); А 2 = 160 - торгівельна компанія; А 3 = 170 - в фірму з виробництва продуктів харчування (ковбасні вироби). Отже, найбільш привабливим варіантом інвестування грошових коштів ПАТ «Сігма» є - придбання фірми з виробництва спортивних товарів (для гірського спорту), оскільки згідно умов критерію Лапласа А1 = max ( Pn * Rij) = 200.

Задача № 2

ПАТ «Кріопром», яке ефективно здійснює виробничо-комерційну діяльність має значні фінансові кошти. Фінансові аналітики запропонували керівництву ПАТ «Кріопром» три можливих варіанта інвестування своїх вільних коштів: А 1 - придбати акції ПАТ «Стальканат»; А 2 - розширення власного виробництва (вивести на ринок нову інноваційну продукцію); А 3 - придбати муніципальні облігації. Прогнозується, що за умов різного сполучення факторів зовнішнього середовища (S1; S2; S3), очікується різний прибуток (тис.грн) від реалізації зазначених варіантів інвестування грошових коштів, табл. 1.

Таблиця 1

Варіанти сполучення факторів зовнішнього середовища - прибуток (тис.грн.)

Варіанти інвестування коштів

Можливий прибуток (тис. грн.)

S1

S2

S3

A1

60

30

20

A2

40

50

10

A3

45

25

30

Визначено, що керівник фінансового відділу ПАТ «Кріопром» є песиміст на 50%, », а саме він буде приймати остаточне рішення щодо найкращого варіанту інвестування коштів. Необхідно, обрати найкращий варіант інвестування вільних коштів за допомогою критерію Гурвіца.

Рішення

Якщо імовірність того , що керівник фінансового відділу ПАТ «Кріопром» песиміст на 50%, тоді він також оптиміст на 50%. Математично коефіцієнт оптимізму Гурвіца має вигляд - max [a (max Rij) + (1-a) (min Rij)], коли 0<a<1.

При імовірності оптимізму - (0,5) імовірність песимізму складає 0,5 (1 - 0,5). За даними критерію Гурвіца необхідно визначати min Rij та max Rij за визначеними варіантами інвестування грошових коштів, табл. 1.

Таблиця 1

Песимістичні та оптимістичні варіанти

Варіанти інвестування коштів

Можливий прибуток (тис. грн.)

min Rij

max Rij

S1

S2

S3

A1

60

30

20

20

60

A2

40

50

10

10

50

A3

45

25

30

25

45

Визначаємо прогнозний прибуток за кожним варіантом інвестування грошових коштів:

A1 = (0,5*60)+(0,5*20)= 30+10,0 = 40,0

A2 = (0,5*50)+(0,5*10)= 25+5,0 = 30,0

A3 = (0,5*45)+(0,5*25)= 22,5+12,5 = 35,0

Згідно вимог критерію оптимізму Гурвіца кращими варіантами інвестування грошових коштів (в умовах повної відсутності інформації про ринковий стан, коли відомо що менеджер на 50% є песимістом), перевагу можна віддати варіанту - А1 придбати акції ПАТ «Стальканат», оскільки А 1 = 40,0 та відповідає вимогам А 1 = max [a (max Rij) + (1-a) (min Rij)].

Задача № 3

ТОВ «Світязь», яке ефективно здійснює виробничо-комерційну діяльність має значні вільні фінансові кошти. Після проведеного аналізу керівництво виявило три можливості альтернативи інвестування коштів:

1варіант: А 1 - придбати акції ПАТ «Одескабкль», що принесе товариству прибуток 1,3 млн. грн. за умов економічного зростання; 0,3 млн. грн. - за умов стагнації і 0,2 млн. грн. збитків за умов інфляції.

2 варіант: А 2 - розширення власного виробництва (вивести на ринок нову інноваційну продукцію), що принесе ТОВ прибуток 1,0 млн.грн, за умов економічного зростання; 0,4 млн. гривень - за умов стагнації і 0,2 млн. грн. - за умов інфляції.

3 варіант: А 3 - відкрити депозитний рахунок у комерційному банку, що дасть 0,4 млн. гривень прибутку за будь-яких економічних умов.

Прогнозується, що за умов різного сполучення факторів зовнішнього середовища (S1; S2; S3) (очікується різний прибуток (тис.грн) від реалізації зазначених варіантів інвестування грошових коштів. Керівництву ТОВ «Світязь» необхідно: обрати найкращий варіант інвестування, за допомогою платіжної матриці та дерева рішень. Прогнозується, що імовірність економічного зростання - 30%; стагнації -50%; інфляції -20%.

Таблиця 1

Проведені розрахунки наведені у платіжній матриці

Альтернативи інвестування коштів

Очікуваний прибуток (млн. грн).

Економічне

зростання (30%)

Стагнація (50%)

Інфляція (20%)

Придбання акцій

1,3

0,3

- 0,2

Розширення виробництва

1,0

0,4

0,2

Депозитний рахунок

0,4

0,4

0,4

Кращий варіант інвестування грошових коштів визначається на основі визначення максимального значення прибутку:

1-й варіант (А 1) = (1,3*0,3)+(0,3*0,5)+(-0,2*0,2) = 0,39 + 0,15 + (- 0,04) = 0,58;

2-й варіант (А 2) = (1,0*0,3)+(0,4*0,5)+(0,2*0,2) = 0,3+0,2+0,04 = 0,54;

3-й варіант (А 3) = (0,4*0,3)+(0,4*0,5)+(0,4*0,2) = 0,12+0,2+0,08 = 0,4.

Таким чином кращим варіантом інвестування грошових коштів ТОВ «Світязь» є 1-й варіант: А 1 - придбання акцій ПАТ «Одескабель», оскільки А1 = 0,58, а це є максимальним значенням прибутку серед визначених варіантів інвестування грошових коштів.

Задача № 4

ТОВ «Телекарт-Прилад», яке ефективно здійснює виробничо-комерційну діяльність має вільніі фінансові кошти. Керівництво ТОВ «Телекарт-Прилад» доручило планово-економічній службі визначити можливі варіанти інвестування своїх вільних коштів.


Подобные документы

  • Менеджмент - цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей. Місто менеджменту в системі управління організацією. Закони, закономірності та принципи менеджменту.

    реферат [33,0 K], добавлен 19.04.2012

  • Історія дослідження реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією. Сутність законів теорії та практики менеджменту, проблеми їх застосування. Функції фінансового менеджменту, топ-менеджменту та менеджменту планування.

    курсовая работа [43,3 K], добавлен 15.12.2011

  • Загальні принципи управління підприємством. Відповідальність власників підприємства, методи кадрового менеджменту на підприємстві. Напрями удосконалення процесу формування персоналу на ТОВ "Херсон Авто Комун Сервіс". Специфіка роботи з кадровим резервом.

    дипломная работа [315,8 K], добавлен 03.11.2014

  • Вивчення теоретичних основ принципів менеджменту, їх застосування в управлінні російської організацією. Принципи наукового управління Ф. Тейлора, організації виробництва Г. Форда, адміністративного управління А. Файоля та продуктивності Г. Емерсона.

    контрольная работа [30,1 K], добавлен 25.04.2015

  • сутність менеджменту з позиції вивчення історії розвитку науки управління. ключові ідеї класиків менеджменту та сутність інтегрованих (синтетичних) підходів. Моделі та сучасні тенденції у розвитку системи науки управління та фактори, що їх обумовлюють.

    методичка [41,8 K], добавлен 07.08.2008

  • Сутність і рівні менеджменту, історія розвитку, його методологічні основи, планування як інструмент. Організація і структура управління на підприємстві. Мотивація управління підприємством. Прийняття управлінських рішень. Культура і стиль управління.

    учебное пособие [330,6 K], добавлен 01.04.2012

  • Сутність та значення менеджменту, історичні етапи розвитку. Організації як об'єкти управління. Функції й технологія менеджменту, його методи. Значення управлінських рішень. Роль інформації та комунікацій у менеджменті. Особливості його зарубіжних систем.

    курс лекций [1012,4 K], добавлен 02.03.2011

  • Сутність і зміст функцій менеджменту, їх види. Інструментарій методів та моделей управління. Аналіз наукових підходів та моделей ефективного менеджменту, засоби винагороди. Використання і напрямки вдосконалення методів менеджменту підприємства "Артеміда".

    курсовая работа [49,6 K], добавлен 21.03.2012

  • Сутність системи менеджменту на підприємстві, її головні цілі та завдання. Формування функцій менеджменту в організації: планування діяльності, мотивація і контроль персоналу. Розробка механізмів прийняття управлінських рішень й вдосконалення керівництва.

    курсовая работа [56,5 K], добавлен 13.10.2012

  • Зміст сучасного менеджменту, основні його принципи. Роль економічної і організаційної сфер в розвитку галузевого і загальноекономічного механізмів менеджменту. Використання методів менеджменту та проектування комунікацій на підприємстві "Барвінок".

    курсовая работа [138,0 K], добавлен 26.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.